Главная
База знаний "Allbest"
Иностранные языки и языкознание
Українські запозичення в англійській мові
Українські запозичення в англійській мові
Феномен запозичення, його роль у збагаченні словникового складу англійської мови. Класифікація запозичень, їх джерела. Причини появи українських запозичень в англійській мові на прикладі книги Марини Левицької "A Short History of Tractors in Ukrainian".
| Рубрика | Иностранные языки и языкознание |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.03.2015 |
| Размер файла | 91,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ 1. Феномен запозичення та його роль у збагаченні вокабуляру англійської мови
- 1.1 Місце іншомовних запозичень у словниковому складі англійської мови
- 1.2 Класифікація запозичень
- 1.3 Основні джерела запозичень
- Розділ 2. Українські запозичення в англійській мові
- 2.1 Історичні передумови та причини появи українських запозичень в англійській мові
- 2.2 Семантичні групи українських запозичень в англійській мові
- 2.3 Українські запозичення у книзі Марини Левицької "A Short History of Tractors in Ukrainian”
- Висновки
- Список використаних джерел
Вступ
Мова - динамічне явище, яке постійно змінюється та розвивається. На певних етапах свого розвитку для неї є неминучим контакт з іншими мовами внаслідок різних соціальних причин. Питання міжмовної взаємодії довгий час залишається одним із найцікавіших для вивчення. Вплив однієї мови на іншу може стосуватися різних її сфер: граматики, орфографії, синтаксису. Проте, найчастіше впливу піддається саме лексичний склад мови. Проблема іншомовних запозичень сьогодні є темою багатьох наукових робіт.
Англійська належить до тих мов, роль іншомовного компоненту в яких важко переоцінити. Протягом свого історичного розвитку вона взаємодіяла з величезною кількістю мов безпосередньо або опосередковано. Серед мов, що зробили певний внесок до її словникового складу, знаходиться і українська.
Мета роботи - визначити місце українських запозичень у словниковому складі англійської мови.
Виходячи з мети роботи, можна виокремити наступні завдання:
- встановити роль і місце іншомовних запозичень у словниковому складі англійської мови;
- здійснити класифікацію запозичень;
- розглянути основні джерела запозичень до англійської мови;
- визначити історичні та соціальні передумови входження українських лексичних одиниць до складу англійської мови;
- описати основні семантичні групи українських запозичень;
- визначити сфери вживання українських запозичень на сучасному етапі розвитку мови.
Об'єктом дослідження є українські запозичення у словниковому складі англійської мови.
Предмет вивчення - процес та умови входження українських запозичень до словникового складу англійської мови, а також сфери їх вживання.
Методи дослідження. Для дослідження становлення словникового складу англійської мови на різних етапах її розвитку та для встановлення причин і передумов входження українських лексичних одиниць до її складу використовується історичний метод. При встановленні ролі українських запозичень у вокабулярі англійської мови використовується описовий метод.
Актуальність та наукова новизна роботи. Чимало дослідників займалися і займаються розробкою питання про роль іншомовного впливу на словниковий склад англійської мови. На певних етапах дослідження вчені надавали іншомовному компоненту такого значення, що наполягали на "гібридному" статусі англійської мови. Втім, сьогодні, коли приналежність англійської мови до германських не викликає значних суперечок, вплив на неї іншомовного компоненту визначається досить традиційно. Вчені рідко говорять про взаємовплив англійської та слов'янських мов (зокрема української), приділяючи увагу, в основному, англійським запозиченням у словниковому складі української, російської, польської та інших мов. Втім, на даному етапі доречно говорити і про зворотній процес. Тому актуальність даної роботи полягає в тому, що сучасні тенденції збагачення вокабуляру англійської мови проаналізовано з урахуванням цього аспекту.
Практичне значення дослідження. Результати дослідження доречно використовувати при вивченні історії англійської мови. Також можливе використання їх при вивченні теми "Іншомовні слова" в українській мові для ілюстрування міжмовних процесів.
Гіпотеза роботи полягає в тому, що взаємодія українського та англійського народів у політичній, соціальній, культурній сферах призводить не лише до встановлення міжнародних зв'язків, а й до змін у лексичному складі англійської мови, який зазвичай нелегко піддається впливу слов'янських мов.
Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, загального висновку та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи - 36 сторінок.
Розділ 1. Феномен запозичення та його роль у збагаченні вокабуляру англійської мови
1.1 Місце іншомовних запозичень у словниковому складі англійської мови
Роль запозичень (borrowings, loan-words) у кожній окремій мові особлива і залежить від конкретних умов розвитку мови: походження, історичних подій, демографічних та соціальних явищ, культурного розвитку та інших факторів, що призводять до взаємодії з іншими мовами. Англійська мова протягом усього свого розвитку мала змогу контактувати з іншими мовами безпосередньо: спочатку завдяки завоюванням Британських островів арміями різних народів, пізніше - завдяки торгівельним зв'язкам та колонізаторській діяльності самих англійців. Таким чином, лексичний склад англійської мови є одним із найчисленніших серед усіх мов.
За даними організації "Global Language Monitor" станом на 1 січня 2014 року в англійській мові налічувалося 1 025 109, 8 слів. Статистичні дані твердять, що нове слово з'являється кожні 98 хвилин, тобто щодня англійська мова збагачується 14,7 словами [24]. При цьому загальновідомим є відсоткове відношення одвічно англійських слів до запозичень у словниковому складі мови, а саме: близько 70% англійської лексики має іншомовне походження. Перебільшення ролі запозичень спонукало деяких учених розглядати змішану природу лексики як головну особливість англійської мови. Її навіть відносили до групи не германських, а романо-германських мов. Деякі науковці, зокрема, А. Мейє, дотримувалися думки, що розвинуті мови настільки легко запозичують лексику, що вона є нехарактерною для мовної специфіки [3, с.308].
Очевидно, що підрахунки, за результатами яких лише 30% слів належать до одвічної англійської лексики, проводилися за словниками. Проте в побутовому мовленні, як усному, так і письмовому, частотність вживання іншомовних слів досить низька. Майже всі займенники, прийменники, іменники, що означають речі повсякденного вжитку, прислівники місця і часу є аутентичними англійськими лексичними одиницями, і в мовленні використовуються найчастіше. Проте слід зазначити, що навіть цей прошарок лексики не уникнув запозичень. Так, наприклад, займенники they і same, сполучники till і though, дієслова take і thrive мають скандинавське походження. Основні ж дієслова, такі як be, do, have, належать до одвічної лексики. А таке унікальне явище англійської мови, як фразові дієслова, робить можливим заміну багатьох запозичених дієслів комбінаціями одвічно англійських дієслова та прийменника. Отже, англійська мова залишається германською навіть на лексичному рівні.
Зміни в елементах мови, як правило, нерівномірні. Це пояснюється тим, що до її словникового складу проникають найбільш мобільні елементи мови, рідше - стійкі частки її фонду. Граматична будова мови, на відміну від лексичної, рідко піддається іншомовному впливу.
Причинами такого впливу є різноманітні види взаємодії народів-носіїв мови: війни, подорожі, торгівля та ін. Кожний історичний період характеризується не тільки домінуванням одного з цих видів, а й різною інтенсивністю запозичень, яка залежить, в тому числі, й від ступеня спорідненості мов, що взаємодіють.
Довгий час помилкові уявлення щодо феномену запозичень стосувалися не лише перебільшення їх ролі в розвитку мови. Інтерес та наукові пошуки лінгвістів були обмеженими та однобічними: їх цікавили, в основному, джерела і дати запозичень, а також їх історичні причини і передумови.
Проте, деякі науковці випереджали свій час, критикуючи такий підхід до вивчення запозичень. О.О. Потебня, відомий російський мовознавець XIX століття, стверджував, що походження запозичених слів не має такого великого значення, як їхнє подальше існування у системі мови. Він вважав, що потрібно цікавитися тим, що додалося, що було створено в результаті діяльності, яка відбувалась завдяки певному поштовху при запозиченні слова від іншого народу [8, с.65].
Тоді такий підхід не отримав схвалення, але сучасні вчені дотримуються схожих поглядів. Їх цікавить не лише, звідки і як прийшло слово, але і як воно асимілювалося, чи підпорядкувалося граматичним та фонетичним нормам, чи змінило значення, чи спричинило подальші зміни у словниковому складі мови, частиною якої стало.
О.О. Потебня також зазначав, що процес запозичення носить творчий характер. Він стверджував: "Запозичувати - це означає брати для того, щоб у тебе була можливість внести в скарбницю людської культури більше, ніж отримувати" [8, с.68].
Сучасний підхід до проблеми запозичень дозволяє виявити закономірності, що керують процесом розвитку мови на лексичному рівні, прослідкувати зв'язок між історією слова, історією мови і народу, розвитком його культури.
Так, розглядаючи розвиток слова toll - "мито", недостатньо знати, що воно походить від пізнього латинського toloneum "митниця; місце збору мита", яке, у свою чергу, є викривленим teloneum, що походить від грецького слова фелюнзт, що означало "збирач податків, митар". Грецька основа слова складається з двох коренів: фЭлпт - "кінець, мета; податок", і щнЭпмбй - "купляти". Від першого кореня в англійській мові виникли похідні teleology та philately. Саме слово toll набуло кількох додаткових значень. Окрім мита взагалі, воно означає плату за міжміську телефонну розмову і плату за користування залізничним транспортом. Вживається воно також у переносному значенні. Фразеологізм "road toll” означає "нещасні випадки на дорогах" [13].
Оскільки мова носить системний характер, жодне поповнення словника шляхом запозичення не може залишити без наслідків решту словникового запасу. Запозичене слово набуває одного або кількох додаткових значень, перебирає на себе значення одвічних слів мови, семантично близьких до нього. Залежно від особливостей мови, що запозичує, може змінитися градація значень слова, тобто будь-який другорядний смисл може стати головним, і навпаки. Інколи одвічні слова взагалі витісняються з ужитку.
Так, іменники heaven і wrath звузили своє значення під впливом скандинавських запозичень sky і anger. А одвічні слова, які означали відповідно поняття "ріка", "битва", "армія", були витіснені французькими river, battle, army.
Прослідкувати взаємодію запозичень із одвічними словами можна також на прикладі слів на позначення поняття "працювати". У середньоанглійський період до одвічного werken додалися запозичення labouren - "трудитися, докладати зусиль" (від давньофр. labourer - лат. laborare) і travaillen - "важко трудитися" (від давньофр. travatiller - лат. trepaliare). Labouren було семантично близьким до одвічного слова swincan і скоро витіснило його у територіальні діалекти. Слово travaillen, навпаки, не прижилося у мові, програвши одвічному werken, і його семантична структура піддалася змінам. Основним його значенням у XVI століття стало "подорожувати" (сучасне англійське to travel), і так воно витіснило одвічне дієслово lithen, яке було маловживаним ще до появи запозичення.
Пізніше до складу англійської мови увійшов давньофранцузький іменник travail - "важка праця; муки при пологах". На відміну від дієслова travaillen, іменник не піддався значним фонетичним змінам, зберігши наголос на другому складі. Згодом від нього також було утворено дієслово з відповідним значенням "важко трудитися; мучитися при пологах". Таким чином, з'явилася так звана дублетна пара to travel - to travail [3, с.310].
Однак, явище витіснення одвічних слів іншомовними не є обов'язковим для англійської мови. Іноді значення запозичень та їх одвічних відповідників розмежовуються територіально або стилістично. Так, французьке запозичення people (від фр. peuple) витіснило одвічне слово folk у розмовну сферу вживання, а значення одвічного дієслова abide набуло поетичного відтінку, поступившись місцем французькому ж remain (від давньофр. remainder). Слово folk не лише змінило сферу вживання, а й звузило своє значення та набуло специфічного емоційного забарвлення: його вживають, говорячи про свою сім'ю, земляків, в основному - у побутовому, розмовному мовленні [3, с.310].
Окрім питання про роль запозичень у словниковому складі мови, у мовознавстві існує також так звана проблема запозичень, тісно пов'язана з теорією перекладу. Дослідників цікавлять не лише механізми проникнення запозичень до мови, нормалізація, кодифікація й функціонування запозичених лексичних одиниць, але й способи перекладу запозиченої лексики.
Так, Ю. Усков зазначає, що у більшості випадків лексичні одиниці потрапляють з однієї мови до іншої завдяки перекладу, але використання того чи іншого запозичення в якості відповідника до слова мови оригіналу при перекладі може бути небажаним, а інколи і неприпустимим. Перекладач має бути дуже обережним щодо використання цього запозичення [11, с.255].
Щодо сучасного етапу розвитку англійської мови, то близько півстоліття тому почалася тенденція до зниження питомої ваги іншомовних запозичень, яка продовжується і надалі. Це свідчить про достатні внутрішні ресурси англійської мови, необхідні для адекватного відображенні змін реальності. Слід зазначити, що значна частка цих ресурсів була запозичена з інших мов у попередні періоди розвитку [6, с.162].
Разом з тим, на сучасному етапі англійська мова продовжує відчувати вплив інших мов на лексико-семантичному рівні, але відбувається "переорієнтація" щодо джерел запозичень. Значну роль почали відігравати азіатські мови, особливо японська, причому запозичуються не лише екзотизми, а й одиниці, необхідні для щоденного вжитку носіями мови. Це пов'язано, перш за все, із зростанням важливості азіатських країн в економічному просторі [6, с.163].
Отже, щодо ролі іншомовних запозичень в англійській мові можна вивести наступний висновок, який можна застосувати і до явища загальної систематизації мови: будь-які зміни, що відбуваються в словниковому складі мови шляхом проникнення іншомовних запозичень зумовлюють подальші семантичні та стилістичні зміни лексичних одиниць, які вже існують у мові, а також зрушення у синонімічних групах.
Можна виокремити три шляхи взаємодії одвічної лексики та запозиченої:
а) витіснення одвічного слова запозиченим;
б) витіснення запозиченого слова одвічним;
в) перехід синонімів, які співіснували певний час, до різних сфер вживання.
Незважаючи на те, що величезна частка лексичного складу англійської мови є нічим іншим, як запозиченнями з інших мов, що з'явилися у різні історичні періоди її розвитку, не слід переоцінювати значення цих запозичень, адже англійська мова має достатньо багаті внутрішні ресурси для відображення реальності.
1.2 Класифікація запозичень
Існує три основні принципи класифікації запозичень: за тим, який аспект слова запозичений; за ступенем асиміляції; за джерелом запозичення.
За принципом того, який аспект слова був запозичений, Е. Дубенець виділяє такі групи: фонетичні запозичення (phonetic borrowings), кальки (translation loans), семантичні запозичення (semantic borrowings), морфемні запозичення (morphemic borrowings) [5, с.101].
Фонетичні запозичення (loan words proper) є найбільш характерними для всіх мов. Слова приходять до мовної системи із своїм написанням, вимовою та значенням. Проходячи процес асиміляції, звуки замінюються відповідними звуками мови, що запозичує. Іноді змінюється також і написання і структура слова. Так, для англійської мови характерна зміна місця наголосу запозиченого слова під впливом її фонетичної системи. Змінюється парадигма слова, інколи також його значення. Так, слова labour, travel, table, people - фонетичні запозичення із французької, а Autobahn, iceberg, lobby - із німецької мови [5, с.101-102].
Калькування, або запозичення-переклад, - це послівний або поморфемний переклад іншомовних слів або виразів. Тобто поняття, запозичене з іншомовного середовища, передається за допомогою одвічних лексичних одиниць. Перші подібні запозичення з'явилися ще у давньоанглійський період, як-от Sunday (від лат. solis dies - "день сонця"). Окрім запозичень із європейських мов (лат. to take the bull by the horns, нім. living space), в англійській також є кальки з мов американських індіанців: pipe of peace, pale-faced [5, с.102].
Семантичні запозичення - це лексичні одиниці, для яких з іншої мови запозичується нове значення. Таке трапляється тоді, коли у двох споріднених мовах існують спільні слова з різними значеннями. Поширені, наприклад семантичні запозичення в англійську мову із скандинавських. Так, дієслово to dwell, що у давньоанглійській мові означало "мандрувати" запозичило із скандинавських мов значення "жити" [5, с.102].
Семантичні запозичення трапляються також тоді, коли одвічне англійське слово було запозичене у певну мову, і набувши у її системі нового значення, запозичується англійською. Наприклад, англійське слово pioneer - "першопроходець, перший", було запозичене російською мовою і набуло нового значення - "піонер, член дитячо-юнацької організації", з яким і увійшло знову до лексичного складу англійської мови [5, с.103].
Морфемні запозичення - це запозичення афіксів, яке трапляється тоді, коли багато іншомовних слів з однаковими афіксами входять до словникового складу мови, таким чином, морфемна структура запозичень стає зрозумілою носіям мови, що запозичує. В англійській системі словотвору існує величезна кількість афіксів із романських мов, що спричинило появу так званих слів-гібридів, морфеми яких мають різне походження. Наприклад, goddess (поєднання англійського кореня та романського суфікса - ess), uneatable (англійський префікс un-, англійський корінь та романський суфікс - able), unmistakable (англійські префікси un - та mis-, скандинавський корінь, романський суфікс - able) [5, с.103].
Класифікуючи запозичення за тим, який аспект був запозичений, Т. Арбекова поділяє їх на семантичні запозичення, фонетичні кальки і запозичення словотвірних елементів, не виділяючи фонетичні запозичення в окрему категорію [1, с.39].
Загальноприйнятою є класифікація запозичень за джерелами та епохами. Найбільш вдалу її версію пропонує І. Арнольд, розподіляючи запозичення на такі типи:
1) кельтські запозичення;
2) латинські запозичення першого періоду (першій сторіччя нашої ери, до приходу племен англів та саксів на Британські острови);
3) латинські запозичення другого періоду (VI - VII ст. н. е., запровадження християнства);
4) скандинавські запозичення (VIII - X ст., скандинавські набіги та завоювання);
5) старі французькі запозичення (XII - XV ст., норманське завоювання);
6) третій період латинських запозичень (XV - XVI ст., доба Відродження);
7) нові французькі запозичення (після XVI ст.);
8) Запозичення з інших мов, зумовлені різноманітними зв'язками між країнами: грецької, італійської, голландської, іспанської, російської, української, німецької [3, с.305].
Е. Дубенець пропонує спрощену класифікацію запозичень за мовою походження:
1) романські запозичення (запозичення з латини, французької, італійської, іспанської мов);
2) германські запозичення (скандинавські, німецькі, голландські);
3) російські запозичення [5, с.108-117].
За Г. Антрушиною, класифікація запозиченої лексики за джерелом запозичення передбачає такі її типи:
1) кельтські запозичення (V-VI ст. н. е.);
2) латинські запозичення:
перший шар (І ст. до н. е.);
другий шар (VII ст. н. е.);
третій шар (доба Ренесансу);
3) скандинавські запозичення (VIII-XI ст. н. е.);
4) французькі запозичення:
норманські (XI-XIII ст. н. е.);
паризькі (доба Ренесансу);
5) грецькі запозичення (доба Ренесансу);
6) італійські запозичення (починаючи з Ренесансу і надалі);
7) іспанські запозичення (від Ренесансу і надалі);
8) німецькі запозичення;
9) індійські запозичення;
10) російські запозичення;
11) запозичення з інших мов [1, с.40].
За ступенем асиміляції, запозичення поділяються на повністю асимільовані, частково асимільовані та не асимільовані (варваризми).
Е. Дубенець вказує на фактори, що впливають на асиміляцію слова:
1) група мов, з якої було запозичене слово (якщо мови, що взаємодіють між собою, належать до однієї групи, то процес асиміляції відбувається легше);
2) форма запозичення слова - усна чи письмова (слово, запозичене в усній формі, асимілюється швидше);
3) частота вживання слова у мові, що запозичує (швидкість асиміляції прямо пропорційно залежить від частоти вживання слова);
4) тривалість існування слова у мові, що запозичує (з часом зростає ступінь асиміляції) [5, с.104].
Г. Антрушина зазначає, що процес асиміляції запозичень відбувається у трьох площинах: фонетичній, граматичній, семантичній [1, с.50].
Щодо фонетичної адаптації запозичень, то цей процес можна проілюструвати різними фонетичними варіантами слова garage:
[ЁАaИ?a??] - [ИЁАж?a?] - [ИЁАжr?d?]
Оскільки характерною рисою фонетичної системи англійської мови є наголос на першому складі, то французькі слова, що мали наголос на останньому складі, змінюють його: capital, courage, chivalry, service [5, с.105].
Сутність граматичної адаптації полягає у повній зміні парадигми запозиченого слова. Іменник рано чи пізно змінює систему відмінків, дієслово - дієвідміну [1, с.].
Під семантичною адаптацією мається на увазі пристосування до системи значень словника [1, с.50]. Процес семантичної асиміляції залежить від слів, які вже існують у мові, що запозичує. Як правило, полісемантичне слово не зберігає усі свої значення у новому середовищі. Так, запозичене із російської мови слово sputnik вживається в англійській лише в одному із своїх значень [5, с.105].
Повністю асимільовані запозичення - це слова, які адаптувалися до норм мови, що запозичує, таким чином, що їх ледве можна впізнати як запозичення. Вони відповідають усім морфологічним, фонетичним і орфографічним нормам мови, до складу якої увійшли. Наприклад, слова dinner, farm, take, cat, cup зовсім не належать до одвічної англійської лексики, але сприймаються як суто англійські [1, с.49].
Так, повністю асимільовані дієслова належать до правильних дієслів, наприклад, correct - corrected. Повністю асимільовані іменники утворюють форму множини за допомогою закінчення - s: gate - gates.
Частково асимільовані запозичення можна розділити на такі групи:
українське запозичення англійська мова
1) запозичення, не асимільовані семантично, адже вони означають поняття, притаманні тій країни, з мови якої були запозичені: sari, sombrero (одяг), shah, rajah, tsar (іноземні титули);
2) запозичення, не асимільовані граматично, наприклад, деякі іменники грецького та латинського походження зберігають специфічну форму множини: phenomenon - phenomena, datum - data;
3) запозичення, не асимільовані фонетично. До них відносять слова, що починаються на звуки [v] та [z]: voice, zero. В одвічних словах ці приголосні звуки вживаються лише в інтервокальній позиції, як алофони звуків [f] та [s]: loss - lose, life - lives. Деякі скандинавські запозичення мають не палаталізовані приголосні або сполучення приголосних, наприклад, [sk] у словах sky, skate, ski, а також [k] та [g] у словах girl, get, kid, kill.
Деякі французькі запозичення зберігають наголос на останньому складі: police, cartoon. Деякі з них також зберегли специфічні комбінації звуків, наприклад [a:] у словах camouflage, boulevard, [wa:] у словах memoir, bourgeois.
У багатьох випадках від решти англійського словникового складу відрізняється не окремий звук, а звучання слова повністю, як-от у запозиченнях з романських мов: confetti, incognito, tomato, potato, tobacco;
4) запозичення, частково асимільовані графічно. Так, при написанні слів грецького походження літера y вживається у середині слова: symbol, synonym. Буквосполучення ph, ch, ps вживаються для позначення звуків [f], [k], [s] відповідно: phoneme, chemistry, psychology.
Про іншомовне походження свідчать літери j, x, z на початку слова: jewel, xylophone, zest. Латинські запозичення зберігають полісилабічну структуру, мають подвоєння літер: affirmative, accompany.
Французькі запозичення, що відбулися після 1650 року, зберігають своє написання: приголосні p, t, s не вимовляються у кінці слів ballet, coup, debris. Сучасні запозичення з німецької мови зберігають велику літеру на початку слова: Autobahn, Lebensraum, Hausfrau [5, с.104-108].
Не асимільовані запозичення, або варваризми, вживаються носіями мови досить рідко, саме це і є причиною того, що вони не адаптувалися до норм англійської мови: addio, dolce vita, ciao з італійської мови; a femme, coup d'иtat - із французької [5, с.108].
Особливим типом запозичень є інтернаціональні слова. Оскільки процес запозичення пов'язаний, в основному, з появою нових понять, то слова, покликані назвати ці поняття, запозичуються часто не однією, а кількома мовами. Внаслідок цього утворюється інтернаціональний лексичний фонд, до якого входять міжнародні терміни з різних сфер людської діяльності, а також велика кількість слів на позначення абстрактних понять.
Інтернаціональні слова часто мають спільну графічну та звукову будову і подібне змістове навантаження, оскільки більшість із них є результатом запозичення із древніх мов - грецької та латини.
Деякі інтернаціональні слова запозичені із сучасних мов. Так, італійська мова збагатила лексичний склад багатьох мов у сфері мистецтва: allegro, concert, piano, baritone, andante [5, с.120]. Із французької мови до міжнародного фонду лексики увійшли слова із соціальної та політичної сфер життя: bourgeois, restaurant, police, regime [1, с.52].
Англійська мова також зробила значний внесок до списку інтернаціональної лексики: football, out, match, tweed, sweater, tennis, jeans, volley-ball, shorts, leggings.
Інтернаціональна лексика збагачується за рахунок екзотизмів: anaconda, kangaroo, bungalow, kraal, orangutan, sari, sombrero [5, с.120].
До інтернаціоналізмів не слід відносити міжнародні споріднені відповідники. Їх наявність у кількох мовах свідчить про те, що мови походять від однієї кореневої основи, належать до однієї групи або сім'ї. Перш за все, це слова, що позначають родинні відносини та базові поняття: mother - Mutter - madre - матір - мать; nose - Nase - ніс - нос.
Отже, для класифікації запозичень, як і багатьох інших явищ, у мовознавстві існує кілька критеріїв. Найчастіше запозичену лексику класифікують за джерелом запозичення, за мовою походження. Розглянемо детальніше основні джерела запозичень в англійську мову.
1.3 Основні джерела запозичень
Перш ніж перейти до характеристики основних джерел запозичень в англійську мову, не слід забувати про одвічно англійський елемент її лексичного складу. Досить суттєвими і численними є дослідження одвічно англійської лексики. Під англійською лексикою мають на увазі англосаксонські за походженням слова, принесені германськими племенами (англами, саксами, ютами) на Британські острови з континенту у V столітті. Ці слова складають основу мови і, за словами Г. Князевої, не зустрічаються у жодній мові, окрім англійської [4, с.43]. Проте ця думка не є беззаперечною, адже досить велика кількість слів, наприклад, назв членів сім'ї, мають відповідники у багатьох індоєвропейських мовах.У. Скіт зазначає, що слово father не більше походить від санскритського pitв, ніж санскритське pitв від англійського father [9, с.25].
Власне англійські слова утворюють необхідну базу для вираження життєво-необхідних понять нації. До одвічної англійської лексики відносяться такі категорії слів:
1) модальні дієслова may, can, ought, shall, will;
2) терміни спорідненості: lord, boy, widow;
3) речі побуту: axe, bench, trail;
4) назви тварин: ape, swine, sheep;
5) назви рослин: corn, barley, berry;
6) назви будівель: dam, barn, roof;
7) топонімічні назви: cliff, land, meadow;
8) прикметники, що відбивають ознаки конкретних іменників: black, broad, cool, deep, even, new, yellow;
9) деякі слова категорії стану: aback, ablaze, aboard, afoot, anew added, aside, awake, afresh;
10) числівники, займенники (не всі), прийменники, сполучники, вигуки.
Одвічно англійськими є також деякі словотворчі афікси, як-от: - ed, - ish, - er, - ness. Слова dom та hood перетворилися на дериваційні суфікси.
Щодо основних джерел запозичень, Е. Дубенець зазначає, що слід розрізняти поняття "джерело запозичення" та "походження запозичення". Джерелом запозичення є мова, з якої слово прийшло в англійську. Говорячи про походження, мають на увазі мову, до якої можна прослідкувати певне слово. Так, наприклад, джерело слова paper (від фр. papier - лат. papyrus - гр. papyrus) - французька мова, проте за походженням воно грецьке [5, с.100].
Найдавнішим елементом англійської мови по праву можна вважати кельтський, адже кельтські племена бриттів і галлів жили на території Британських островів ще за тисячу років до приходу англів, саксів та ютів.
Донедавна вважалося, що вплив кельтської мови на англійську досить слабкий, а кельтські елементи в лексиці - малочислені [10, с.6]. Порівнявши лексичні паралелі в англійській, латинській, валлійській, ірландській, слов'янських мовах, а також у залишках бретонської мови, вчені дійшли висновку, що кельтський елемент займає досить значуще місце у словниковому складі англійської мови.
Зокрема, такі слова активного вокабуляру англійської мови, як bald, bard, bin, bog, doe, gull, loop, є запозиченнями з кельтської мови. Існують в англійській лексиці запозичення і з мов, кельтських за походженням: валлійської (crowd, flannel), гельської (clan, loch, slogan, whiskey), ірландської (shanty, Tory).
Деякі кельтські слова увійшли до складу англійської мови через інші мови. Через французьку прийшли слова beak, cloak, bulge, budget.
Найбільше кельтських елементів маємо у топонімах та антропонімах. Географічні назви кельтського походження - не рідкість для Уельсу: Caerleon, Camlan, Cardiff. З кельтської мови походить значна кількість власних імен: Aillen, Cathleen, Collen, Doreen, Eileen, Mona, Muriel, Sheila, Alan (Allen), Angus, Brian, Donald, Duncan, Ian, Malcolm, Neil, Roy.
Серед древніх мов, внесок яких до лексичного складу англійської мови є одним із найчисленніших, - грецька та латина.В. Секирин називає такі запозичення класичними континентальними і зазначає, що близько п'ятдесяти слів латинського походження були запозичені предками англійських племен ще за часів їх проживання на континенті [10, с.12-13]. Загалом же латинські запозичення прийнято ділити на три прошарки відповідно до історичних періодів, протягом яких вони відбулися.
Причиною появи першого шару латинських запозичень було римське завоювання Британських островів у І ст. до н. е. Зрозуміло, що слова, які увійшли до словника у цей час, відбивають поняття, пов'язані з римською колонізацією. Вони стосуються військової справи, торгівлі, управління: aborigine, arena, arc, belt, castle, cell, cereal, kitchen, street, villa, wine.
Залишки латинського castrum спостерігаються в географічних назвах Chester, Gloucester, Lancaster тощо.
Другий шар латинських запозичень пов'язаний із поширенням християнства на островах у VII ст. н. е. Ці слова важко відрізнити від запозичень з латини через французьку мову, що відбувалися після XI ст. Проте британсько-латинський словник 925 року має такі культові запозичення: advent, aggregate, altar, candle, pastor, scribe.
До другого шару запозичень з латини відносять також назви рослин (laurel, lily, palm, pine), будівельних матеріалів (marble, mica, tile, bitumen, chalk, basalt), тканин (linen), одягу (mantle).
Третій період запозичень з латинської мови почався з XIV ст. і продовжився у XV - XVI ст. Словниковий склад англійської мови збагатився словами, що стосуються сфер фізики, механіки, біології, медицини, мистецтва, законодавства, релігії.
Деякі слова були перенесені в англійську мову без будь-яких орфографічних змін, як-от: alibi, animal, errata, formula, folio, item, maximum, minimum, inferior, superior. Щодо слів, які зазнали орфографічних змін, то їх можна розділити на дві групи:
1) слова, що зазнали скорочення за допомогою відкидання суфіксів (лат. consultare - англ. consult) та відкидання відмінкових флексій (лат.Р. в. exclusionis - Д. в. exclusionem - англ. exclusion);
2) слова, що зазнали орфографічних змін під впливом французької мови, через яку прийшли до англійської (лат. conspicuous - англ. conspicuous).
Слід зазначити, що латинський корінь слів, запозичених у період XV - XVI ст., залишається незмінним. Ця особливість має істотне значення, коли йдеться про період, у який певне слово увійшло до вокабуляру англійської мови. Дещо пізніше, у XVI - XVIІ ст., деякі латинські слова були запозичені вдруге, внаслідок чого утворилися так звані етимологічні дублети [5, с.117].
Так, запозичене у VII ст. слово episcopus піддавалося змінам, поки не набуло форми bishop, а повторне запозичення цього слова в XV ст. дало сучасне слово episcopal.
Серед таких етимологічних дублетів зустрічаємо наступні приклади:
лат. discus стало сучасним словом dish (від давньоангл. disk) та disc; слова sure та secure виникли з давньофранцузького seure та латинського secыrus відповідно; так само утворилися пари ray - radius (з давньофр. rai та лат. radius) і vowel - vocal (з давньофр. vouet та лат. vфcвlis).
Таким чином, слово, що зазнало змін у складі кореня, було запозичене з французької мови в період XII - XIV ст., а слово, корінь якого залишився незмінним, - запозичене в XV - XVI ст. При цьому корені обох слів походять від однієї латинської основи, наприклад, sure та secure - від лат. securum.
Безпосередньо через латину до лексичного складу англійської мови увійшла переважна частина грецьких запозичень. Серед них - як назви повсякденних речей, так і наукові терміни. З грецької мови англійська здобула через латину такі слова, як academy, асе, agony, air, almond, anarchy, anatomy, angel, cherry. Через французьку до вокабуляру англійської мови потрапили слова acrobat, amalgam, analyse, aphorism, botany, climate. Деякі антропоніми також мають грецьке походження, наприклад, Alexander, Andrew, Basil, Cyrill.
Отже, латинська і грецька мови відіграли важливу роль у збагаченні лексичного складу англійської мови.
На англійській мові не могло не позначитися тривале перебування скандинавів на островах Британії. Оскільки скандинавська та англійська споріднені за граматичною будовою та словниковим складом, вплив однієї мови на іншу відбувався досить легко. У результаті в англійській мові існує близько 700 скандинавських запозичень [5, с.114].
Слова скандинавського походження відносяться до різних сфер людської діяльності. У давньоанглійській мові - це географічні назви (Derby, Ragby, Linthorp, Crossthwaite, Liddesdale, Canongate), військово-морська термінологія (lage - law, lag - outlaw, mal - actionoflow, husting - assembly), побутова лексика (crook, dirt, egg, fellow; awkward, flat, ill; bait, call, cast).
В сучасній мові скандинавські запозичення легко впізнати завдяки не палаталізованому sk - на початку слова: sky, skin, skill, scar, skirt, scrape. Деякі з них утворюють етимологічні дублети з одвічно англійськими словами, наприклад, shabby-scabby, share-scar, shriek-screech.
У середньоанглійський період вокабуляр збагатився, в основному, побутовою лексикою: anger, axle, bag, booth; awe, blend, call, cast; big, cosy flat, ill.
Деякі скандинавські слова прийшли до англійської через французьку, як-от: baggage, barbed, bet, boast.
Власне, внесок французької мови у збагачення лексичного складу англійської мови важко переоцінити. Більшість запозичень відбулися під час Норманського завоювання, причому французька вплинула також на англійську орфографію, оскільки більшість корінного населення Британських островів були неписьменні, а нормани довгий час були панівним класом у суспільстві.
Тогочасні французькі запозичення можна розділити на такі семантичні групи:
1) лексика, пов'язана із керуванням державою: administer, empire, state, government, service;
2) військова термінологія: army, battle, soldier, banner;
3) юридична термінологія: advocate, petition, inquest, sentence;
4) лексика, що стосується сфери моди та розкоші: luxury, coat, collar, lace, pleat, embroidery, topaz, emerald, pearl;
5) лексика зі сфери кулінарії: lunch, dinner, appetite, to roast, to stew, mutton, pork, veal [5, с.111].
Після 1650 р. запозичення із французької мови надходили, головним чином, через літературу, проте були нечисленними, а деякі з них досі не повністю асимілювалися. Серед них можна виділити наступні семантичні групи:
1) слова зі сфери літератури та музики: belle-lettres, conservatoire, brochure, nuance, pirouette, vaudeville;
2) військова термінологія: corps, echelon, fuselage, manoeuvre;
3) лексика, пов'язана з будівництвом та домашнім начинням: entresol, chateau, bureau;
4) лексика зі сфери кулінарії: ragout, cuisine [5, с.112].
Інші романські мови, з яких англійська запозичила частину лексики, - італійська та іспанська. Причинами таких запозичень були. перш за все, торгівельні та культурні відносини між державами.
Найбільш раннє італійське запозичення датується XIV ст. Це було слово bank (від іт. banko). Проте найбільше запозичень з італійської знаходимо у сфері мистецтва: alto, basso, tenor, solo, duet, opera, piano, incognito, autostrada, graffiti.
Запозичення з іспанської мови прийшли до англійської, в основному, через її американський варіант. Серед них: торгівельні терміни (cargo, embargo), назви танців та музичних інструментів (tango, rumba, guitar), назви овочів та фруктів (tomato, potato, cocoa, banana, apricot).
Серед сучасних германських мов, за рахунок яких англійська поповнила власний словник, можна виділити німецьку та голландську.
В лексичному складі англійської мови нараховується близько 800 слів, запозичених із німецької. Деякі з них мають класичні корені, як-от геологічні терміни: cobalt, bismuth, wolfram, quarts. Також серед німецьких запозичень - повсякденна лексика: iceberg, lobby, rucksack, Kindergarten. У період Другої світової війни та після неї були запозичені слова для позначення нових понять: Volkssturm, Bundeswehr, gestapo, Berufsverbot, Volkswagen, Autobahn [5, с.115].
Щодо запозичень із голландської мови, то їх існує понад 2000, адже відносини Англії та Голландії мають вікову історію. Більшість слів, запозичених із цього джерела, є морськими термінами: freight, skipper, pump, keel, dock, reef, deck, leak [5, с.116].
Отже, англійська мова збагачує словник із двох основних джерел: романської та германської груп мов. Проте у її лексичному складі є запозичення із багатьох інших мов, зокрема, зі слов'янських. Причини, способи та типи запозичень з української мови детально описані у другому розділі роботи.
Розділ 2. Українські запозичення в англійській мові
2.1 Історичні передумови та причини появи українських запозичень в англійській мові
Запозичення із слов'янських мов не надто численні в англійській мові. Це пояснюється тим, що зв'язки між народами встановилися досить пізно, лише у XVI ст., і спершу мали досить обмежений характер.
У другій половині XVI ст. у зв'язку із розвитком капіталізму в Англії та розширенням морської торгівлі, там виникає інтерес до Московської держави, до складу якої входила тоді територія сучасної України. У Лондоні було організовано Московську торгівельну компанію, яка мала на меті встановити та розвивати торгівельні зв'язки з Московською державою. До Москви відправили послів і представників торгівельних компаній. Глави держав Іван IV та Єлизавета І почали дипломатичне листування.
До нас дійшли деякі спогади та описи Московської держави, зроблені англійцями. У них зустрічається кілька російських слів, що відображають особливості побуту та державного устрою. Серед слів, запозичених протягом XVI ст., слід назвати такі: rouble, tsar [2, с.214], starlet, vodka, kopeck [5, с.116], boyar, voivoda, ztarosta, muzhik, beluga, kvass, shuba, samovar, troika, babushka, pirozhki, verst, telega [14].
Найбільш раннім запозиченням із російської мови вважається слово sable, що не дивно, адже хутро високої якості, особливо соболине, високо цінували в Європі. В англійських словниках це слово зафіксоване вже у XIV ст., причому окрім значення іменника "соболь", воно подається і в значенні прикметника "чорний" [14].
Вчені визнають, що не всі слова, які вважають російськими, насправді походять з цієї мови. Деякі можуть мати слов'янське походження, проте вважаються російськими через те, що російська мова є джерелом запозичення [22].
У XVI ст. з'явилися перші запозичення з української мови, наприклад, слово Cossack. Хоча В. Аракін відносить його до запозичень із російської мови, походить це слово з української [2, с.214].
Протягом XVII - XIX ст. до вокабуляру англійської мови проникли такі російські слова: ukase, zakouska, steppe, knout [Аракін, 214], narodnik, duma, zemstvo, volost [5, с.116].
У XX ст. після Жовтневої революції широкої популярності в англомовних країнах набула лексика нового радянського суспільства: Leninism, Bolshevik, collectivization, kolkhoz, Komsomol, lunokhod, Soviet (s), sovkhoz, sputnik, udarnik [7, с.167].
Крім прямих запозичень, існують також кальки, утворені на основі російських словосполучень: collective farm, Countries of People's democracy, dictatorship of proletariat, five-year-plan, Hero of Socialist Labour, Labour Day, socialist realism, smithy of cadres, wall newspaper, Young Communist League [7, с.167].
Загалом, запозичення з російської мови класифікують за сферами вжитку, адже більшість цих слів відображають реалії країни, з мови якої вони прийшли. Так, можна виділити наступні семантичні групи російських запозичень:
1) загальні запозичення (в основному, періоду XVI - XVII ст.): babushka, cosmonaut, Gulag, matryoshka, nyet, pogrom, taiga, ushanka;
2) слова зі сфери кулінарії: coulibiac, medovukha, okroshka, pavlova, sevruga, sbiten, shchi;
3) політичні та адміністративні терміни: apparatchik, commissar, DOSAAF, druzhina, kadet, kulak, krai, okrug;
4) релігійна лексика: edinoverie, imiaslavie, raskol, shaman, starets;
5) технічна та спеціалізована лексика: chernozem, baidarka, liman, marshrutka, polynia, solonchak, zastruga;
6) назви тварин і рослин: beluga, khramulya, lenok, sheltopusik;
7) інші (слова, які важко віднести до певної категорії): banya, bayan, chainik, dacha, katorga, palochka, Votchina [22].
Українські слова почали входити до складу англійської мови одночасно з російськими, часто - через російську, польську мови та ідиш. Вони можуть походити з інших мов, але оскільки використовуються для опису українських реалій, то вважаються українськими. Деякі з них є регіоналізмами, які вживають у місцях поширення української діаспори, наприклад, у Канаді. Незважаючи на все це, слова міцно закріпилися у словниковому складі англійської мови [23].
Ю. Зацний наголошує, що активне запозичення українських слів почалося у другій половині ХХ ст. і продовжилося після здобуття Україною незалежності. Він пише: "Слово Rukh ще наприкінці 80-х перетворилося на інтернаціоналізм, у той же період для позначення гласності почало функціонувати слово hlasnist, в 90-і роки в багатьох мовах знайшли поширення слова для позначення українського парламенту (Verkhovna Rada), грошових одиниць (karbovanets, hryvna)" [6, с.161].
Одне з найперших українських запозичень, слово cossack, яке довгий час функціонує в англійській мові, лише нещодавно утворило похідне cossakhood для відображення поняття "козацтво": "Antiquity was littered with linguistic and cultural traces of cossakhood” (The Economist, Dec.21, 1996) [6, с.162].
Із розвитком молодої української держави та політичними процесами, що відбуваються у ній, з'являються нові поняття та лексичні одиниці для їх відбиття. Багато українських запозичень з'явилося в англійській мові після подій 2004 року (в тому числі, the Orange Revolution). Оскільки українська криза 2013-2014 року широко висвітлюється світовими ЗМІ, вони не можуть обійтися без запозичень з української мови. Проте сфера політики і суспільних відносин - лише одна з кількох семантичних груп українських запозичень в англійській мові.
2.2 Семантичні групи українських запозичень в англійській мові
Українська мова подала до англійської близько 30 слів [18]. Систематизувати їх можна за хронологічним та семантичним принципами. Оскільки хронологічна класифікація запозичень з української мови дуже подібна до класифікації запозичень з російської, доцільно згрупувати українські запозичення семантично.
Виділимо такі групи:
1) історична лексика;
2) побутова лексика;
3) лексика зі сфери кулінарії;
4) економічна та політична лексика.
До історичної лексики відносимо слова, які були запозичені у певний історичний період для позначення тогочасних реалій і збереглися в англійській мові дотепер. Серед них такі слова: bandura, kobza, dumy, kobzar, chumak, hetman, boyar, cossack, kniaz, kurgan, tachanka, holodomor [23].
Приклади вживання слів цієї групи знаходимо в історичній, науковій літературі та публіцистиці:
- " [B] andura, also called kobza, a stringed instrument of the psaltery family considered the national musical instrument of Ukraine. By the 15th century the bandura had been adopted by kobzari, professional musicians-many of whom were blind-who used the instrument as an accompaniment for epic ballads (dumy) that recounted the exploits of the Ukrainian Cossacks." [19].
- "The word holodomor is known to every foreigner who lives in Ukraine. ” [18].
- "A tachanka can be pulled by two to four horses and requires a crew of two or three (one driver and a machine gun crew)." [27].
До групи побутової лексики входять слова повсякденного вжитку. Слова зі сфери кулінарії також можна віднести до цієї групи, проте, оскільки їхня кількість досить велика, доцільно згрупувати їх окремо.
Українські запозичення повсякденного вжитку включають такі лексичні одиниці: hopak, pysanka, baba, gley, khorovod [23], zabava, Malanka [12, с.187].
Побутова українська лексика в англомовному середовищі вживається, в основному, представниками української діаспори. Так, Христина Гудима пише, що українці, що проживають у Канаді, використовують такі слова тоді, коли йдеться про щось власне українське:
- "I haven't seen you at zabava (reception) last night. ”
- "How was the Malanka (Ukrainian folk holiday)? ”
- "Our baba (grandma) is visiting us for Christmas." [12, с.187].
Група лексики, що стосується сфери кулінарії, досить численна. Це, наприклад, такі слова: babka, holubtsi, horilka, kovbasa, lymonnyk, paska, pyrih, borscht, kasha, syrniki, varenyky [23], kvas [18], samohonka [17], korovai, blyntsi, pechenya, kutia, compote, deruny, hybivka [20].
Назви традиційних українських страв зустрічаються у меню українських, польських ресторанів, у книгах, автори яких мають українське коріння. Видавництва англомовних країн випускають збірки рецептів традиційних українських страв. Наприклад, у 2013 році австралійське видавництво Sova Books випустило книгу Світлани Яковенко "Taste of Ukraine”, де подано рецепти 350 українських страв [28].
Слід зазначити, що способом запозичення слів, які належать до перших трьох семантичних груп, є, в основному, транскрипція. Тоді як останній групі слів - запозиченням зі сфери політики та економіки - притаманний також такий спосіб, як калькування.
Українська економічна та політична лексика почала входити до словникового складу англійської мови ще у XVI - XVII ст. Слова Cossack, karbovanets належали саме до цієї семантичної групи, але зараз вважаються історичними запозиченнями.
Як уже зазначалося, широко вживаним є слово Rukh, яке використовують для позначення явища в українській політиці наприкінці 1980-х років: "Taking the name Narodnyi Rukh Ukrainy ("Popular Movement of Ukraine for Reconstruction," often shortened to Rukh), to emphasize its congruence with the policies of Gorbachev." [26].
Зі здобуттям Україною незалежності в англійській мові функціонує запозичення Verkhovna Rada, яке використовують для позначення органу законодавчої влади в України, іноді пояснюючи в дужках значення цього запозичення.
Активне входження української лексики до англійського вокабуляру розпочалося на початку XXI ст. Причиною першої хвилі українських запозичень стали події, відомі світові як Помаранчева Революція. Словник англійської мови збагатився кількома словами та виразами. В основному, запозичення цього періоду є кальками: Orange Revolution, Cassete Scandal, Party of Regions, Independence Square [25]. Для останнього запозичення існує транскрибований відповідник Maidan Nezalezhnosti [25].
Українська криза 2013-2014 років, відома як Євромайдан, продовжує привертати увагу світових ЗМІ. Словник сучасної української мови та сленгу назвав "Євромайдан" словом 2013 року, "Євромайдан" та "тітушки" стали неологізмами року у російській мові [15].
Найсучасніші українські запозичення до англійської мови можна розділити на дві групи відповідно до способу запозичення: транскрипції та кальки.
Запозичення за допомогою транскрипції включають наступні лексичні одиниці: назви політичних партій та рухів (Udar, Svoboda, Pravy Sektor, Batkivshchyna), назви соціально-політичних явищ (Euromaidan, Antimaidan, Automaidan) [29], назви громадянських формувань (Berkut, titushky, sotnia) [21].
Серед кальок найбільш вживаними наразі є Donetsk People's Republic та основний лозунг Євромайдану "Out with the gang!" [29].
Аналіз семантичних груп українських запозичень в англійській мові дає підстави для певного висновку. Незважаючи на те, що українські запозичення відносяться до різних історичних періодів та семантичних груп, всі вони вживаються для позначення реалій, пов'язаних з української історією, державністю, культурою.
2.3 Українські запозичення у книзі Марини Левицької "A Short History of Tractors in Ukrainian”
Марина Левицька - британська письменниця українського походження. Народилася у 1946 році в таборі для біженців у Німеччині, згодом переїхала з родиною до Англії, де проживає дотепер. Навчалася у Кільському університеті в Англії. Працювала доцентом в Університеті Шефілд Галам у галузі наукових досліджень засобів масової інформації та комунікацій. У 2005 році вийшла її дебютна книга - роман "A Short History of Tractors in Ukrainian”, яка стала бестселером. Наступні книги Марини Левицької "Two Caravans” (2007), "We Are All Made of Glue” (2009) та "Various Pets Dead and Alive" (2012) також здобули визнання критиків та любов читачів [16].
Подобные документы
Поняття "запозичення" в сучасному мовознавстві. Термінологія як система. Шляхи виникнення термінів. Роль запозичень у розвитку словникового складу англійської мови. Запозичення з французької, німецької, російської, італійської та португальскої мови.
курсовая работа [80,8 K], добавлен 08.06.2015Причини виникнення іншомовних запозичень у китайській мові. Поняття "запозичення", його видив. Особливості функціонування зон попередньої адаптації іншомовної лексики в сучасній китайській мові. Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача.
магистерская работа [183,9 K], добавлен 23.11.2010Причини появи запозиченої лексики, шляхи історичного розвитку німецьких запозичень. Розподіл запозичень на мікрогрупи. Розгляд та аналіз проблеми німецькомовних лексичних запозичень в українській мові у суспільно-політичній та економічній сферах.
дипломная работа [60,0 K], добавлен 03.04.2011Формування словникового складу японської мови. Види іншомовних запозичень, "васейейго" як феномен лексики. Відсоток запозичених слів в лексиці японської мови, популярність в її лексичному складі англійських слів на сучасному етапі, обґрунтування.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 02.10.2014Вплив запозичень на історичний розвиток мови. "Хибні друзі перекладача" як одна з найпоширеніших перекладацьких проблем в міжмовному та внутрішньомовному контексті. Загальна характеристика перекладу запозичень та інтернаціоналізмів в німецькій мові.
курсовая работа [55,9 K], добавлен 21.06.2013Роль запозичень у збагаченні словникового складу. Історичні, культурні, економічні передумови, що сприяли проникненню іншомовної лексики у французьку мову. Запозичення з романських мов, розбіжності в області лексики. Дискурс як система, його види.
курсовая работа [60,7 K], добавлен 15.09.2014Неологізми і способи їх творення у сучасній англійській мові. Інноваційні мовні одиниці науково-технічної сфери англійської мови. Збагачення словникового складу сучасної англійської мови та особливості функціонування науково-технічних неологізмів.
курсовая работа [54,2 K], добавлен 02.07.2013Місце іншомовних запозичень в словниковому складі англійської мови. Асиміляція запозичень та фонетична адаптація. Вплив запозичень на обсяг словника англійської мови. Орфографічний вплив французької мови. Характеристика основних джерел запозичень.
дипломная работа [474,0 K], добавлен 12.06.2011Огляд мовних процесів, які сформували сучасні англійську та українську мови. Аналіз тематичної класифікації латинізмів за джерелом запозичення та по ступеню асиміляції. Характеристика взаємодії історичних чинників у формуванні лексичного складу мови.
курсовая работа [80,8 K], добавлен 01.12.2011Чинники запозичень в сучасній українській мові. Процес адаптації та функціонування англійських запозичень в українській мові. Проблеми перекладу англізмів з англійської українською та російською мовами на матеріалі роману Стівена Кінга "Зона покриття".
курсовая работа [86,1 K], добавлен 14.05.2014
