Вплив кіноперекладу на свідомість людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ

1.1 Розбір поняття перекладу

1.2 Методи та завдання теорії перекладу

1.3 Статегії перекладу

1.4Становлення кіноперекладу в Україні та світі

РОЗДІЛ 2. ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

2.1 Труднощі перекладу англомовного кінематографічного тексту

2.2 Помилки кіноперекладу на прикладі «Ультиматум Борна» та «Спадок Борна

2.3 Шляхи подолання проблем кіноперекладу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Будь-який тип перекладу аудіовізуальних матеріалів, незалежно від того, базується він на доместикації чи форенізації, у будь-якому випадку відіграє особливу роль у розвитку національної самосвідомості та національних стереотипів. Особливостям передачі культурних цінностей у процесі екранного перекладу приділялося не так багато уваги в науковій літературі, тому це питання викликає подальшу зацікавленість перекладацькою проблемою кіноперекладу . [9, с.3]

Мета дослідження. Довести, що кінопереклад має дуже великий вплив на свідомість людини. Аби досягти цієї мети, перед нами поставлені наступні завдання: розглянути основні способи перекладу кінофільмів, їх поширення у світі та історичні особливості, проаналізувати субтитрування та дублювання у контексті доместикації та форенізації. Визначити головні помилки в українському кіноперекладі та шляхи їх запобігання.

Об`єкт дослідження. В даній роботі проводиться аналіз кіноперекладу та текстового перекладу загалом. Визначення помилок перекладу у фільмах за мотивами творів Р. Ладлама «Ультиматум Борна» та «Спадок Борна» та їх правильна інтерпритація.

Дослідженням теми перекладу займались такі дослідники як П.Куліш, І.Костецький, М. Лукаш, В. Барка та інші. Щодо кіноперекладу, то найвідомішими вченими в даній сфері є Кузенко Г. М. , Х. Діас Сантас, Й. Іварсон, Г. Ґотліб, М.Керол, М.Демарко, О.О. Гордієнко та О.В. Ребрій.



РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПЕРЕКЛАДУ

1.1 . Розбір поняття перекладу

Переклад -- це передача інформації на різних мовах, не змінюючи зміст. Важливо при перекладі звертати увагу на граматичну форму, ідентичність з оригіналом, тощо. Перекладач, який займається професійно, повинен добре знати мову об`єкту перекладу. Але знання двох мов спеціаліста недостатньо, ця людина має добре знатись на темі документу (тексту, листі тощо).

У сучасному світі почали все більше використовувати нові, перероблені словосполучення, тому перекладачеві слід добре знати сьогочасну лексикологію носіїв тієї, чи іншої мови.

Намір перекладу складається у переказанні письмового виду іноземної інформації. Видами перекладу є такі, як: фінансовий, юридичний, медичний, політичний тощо. Також існує:

* Послідовний переклад - усний, покроковий переклад. Користуються частіш за все на ділових зустрічах, коли носій робить паузи між абзацами, для того щоб спеціальний персонал (перекладач) зміг зробити переклад та вимовити його для публіки, важливих людей.

* Синхронний переклад - візьмемо в приклад вище вказану інформацію. При синхронному перекладі мовець не зупиняється, тобто - перекладач в один час з носієм перекладає сказану ним інформацію.

* Письмовий переклад - запис перекладу почутого на іншій мові. Також, потрібно перекладати в один час, але в цьому випадку записувати переклад.

* Переклад з листа - перекладач має читати текст, та автоматично перекладати його на іншу мову.

Серед найвідоміших перекладачів, є такі фігури, як:

— Трохим Абрамович Зіньківський - український письменник, фольклорист та перекладач. 1861-1891 роки життя.

— Лев Зіновійович Копелев - критик, літературознавець, правозахисник та письменник. Чоловік Раїси Орлової, також письменниці. 1912-1997 роки життя.

— Дмитро Іванович Квеселивич - лексикограф та перекладач родом з Житомиру. На рахунку його авторства дев`ять словників, дві монографії та більш 100 наукових статей про мовознавство.

— Микола Лукаш - поет, лінгвіст. Розмовляв та розумівся з двадцятьма мовами, навіть більше. 1919-1988 роки життя.

— Максим Рильський - перекладач, теоретик з перекладацької теми. Переклав українською більше двохсот тисяч поетечних рядків. 1895-1964.

— Іван Франко - мало кому відомо, але Франко був хорошим, у своїй справі, перекладачем. 1856-1916 роки життя.

— Пантелеймон Куліш - людина, що зробила перший повний переклад біблії українською мовою. Один з перших, хто почав перекладати світову літературу нашою мовою. 1819-1897 роки життя.

1.2 Методи та завдання теорії перекладу

Перекладознавство -- саме таку назву має наука, що вивчає загальний переклад письмового та розмовного тексту, досліджує його проблеми, етапи розвитку , теоретичні основи (загальні та приватні), сам процес перекладу та техніку. український кінопереклад доместикація дублювання

Підсумуючи ,можемо зробити висновок ,що специфікою перекладознавства є вивчення діяльності перекладача у двомовній ситуації,тобто -- коли процес спілкування або передачі інформації здійснюється за допомогою декількох мов.

Обсяги перекладу почали зростати на початку XX ст.тому принципово змінилася його якісна структура. Через це можна було говорити про початок нового етапу в історії, який поступово привів до створення наукового перекладознавства. Виділяють такі фактори:

1) Суспільно-політичний. Ще у XX ст. з'явився різкий зріст нових національних держав, виникли численні союзи і організації, такі як: ООН, НАТО, Ліга Націй.

2) Методологічні. Саме такі зміни в існуванні суспільства викликали таку потребу у перекладі і, загалом перекладача. Такі спеціалісти як референти та інформатори та секретарі теж почали займатись перекладацької діяльністю. Внаслідок цього переклад став різновидом професійної діяльності, через що зросли і вимоги до самого перекладу, які потребували спеціальної підготовки перекладачів, а будь-яка підготовка містить в собі теоретико-методологічне обгрунтування.

3) Якісні зміни перекладу. Інформативний переклад вийшов на перший план як за значущістю так і за обсягом. Інформативний переклад, на відміну від інших видів перекладу не потребує індивідуально-авторського стилю. Особливе значення має точність перекладу, для забезпечення детальної передачі інформації.

4) Наукові. Перекладознавство базується на основі суміжних наукових дисциплін, таких як літературознавство та мовознавство, що мали розвиток ще у XXст. Встановлення перекладу як комунікативної діяльності посприяло до його безпосереднього залучення в наукове опрацювання мовознавчих теорій.[4,с.31]

Відповідно до зазначеної вище проблематики науки про переклад у ній виділяють такі основні розділи:

1. Історію перекладу, яка досліджує місце, роль та еволюцію перекладу у зв'язку з розвитком людського суспільства, його матеріальної та духовної культури, політичних та економічних зв'язків, а також вивчає процес становлення та розвитку перекладацької думки та національних перекладацьких традицій на основі аналізу відповідних джерел - історичних пам'яток перекладу та його авторів.

2.Загальну теорію перекладу, яка займається такими проблемами, які є спільними для всіх видів перекладу, незалежно від конкретних різновидів останнього (жанрів, форм, типів) та особливостей мовного матеріалу. Тому іноді кажуть, що предметом загальної теорії перекладу є Перекладні Універсалії. Universalis - загальний). Цей термін взято з лінгвістики, де універсаліями називають властивості, властиві всім мовам.

3. Приватні теорії перекладу, предметом яких є види перекладу та жанрові особливості перекладуваного матеріалу (художні та спеціальні тексти), різні форми та типи перекладу (як усного, так і письмового), особливості перекладу на різні мови та перекладу з використанням комп'ютера (машинний переклад) та переклад за допомогою машини).

4. Методику перекладу, завданням якої є вироблення відповідних умінь та навичок, тобто навчання ТЕХНІЦІ перекладацької справи на основі знань, отриманих загальною та приватними теоріями перекладу

5. Окрему область становить критика перекладу, що займається аналізом перекладного тексту та встановленням ступеня його адекватності вихідному тексту з лінгвістичної, літературно-естетичної та інших точок зору. Зазначена сфера перекладознавства тісно пов'язана з теорією художнього перекладу, оскільки займається переважно перекладними творами, що належать до художньої літератури у сенсі слова.

Інформаційний аспект як аспект міжмовної комунікації становив предмет інформаційної теорії перекладу, запропонованої та розробленої Р.К. Міньяром-Білоручевим. Відповідно до інформаційної теорії перекладу Р.К. Міньяра-Білоручева перехід від ІМ до ПЯ здійснюється на інформаційному рівні. Метою перекладу є передача повідомлення, т. е. інформації, призначеної передачі, чи іншого варіанту інформації, інакше кажучи, передача всіх значимих для цього виду комунікації компонентів інформації. Структура повідомлення варіабельна і складається з різних видів інформації. Вихідний текст є носієм семантичної інформації та інформації про структуру, а не об'єктом трансформацій. Тому в процесі перекладу відбувається не міжмовна трансформація, а пошук та передача інформації. У тексті перекладу зберігається лише частина комунікативного завдання оригіналу, оскільки у комунікації з використанням двох мов, неминучі як закономірності,так іі небажані втрати. Інформаційна модель перекладу заснована також на обліку інформаційного запасу п'яти ступенів одержувача та інформації, що виконується в оригіналі, різної комунікативної цінності: унікальної, або ключової, додаткової, уточнюючої, повторної та нульової.

Для інформаційної теорії характерна чітка диференціація поняття «інформація» (процес передачі певного знання), «повідомлення» (зміст знання, що передається), «текст» (будь-яка знакова освіта, несе повідомлення). Один текст може нести одне або кілька повідомлень або частину повідомлення; одне повідомлення може передаватися за допомогою одного, кількох текстів чи частини тексту; різні тексти можуть нести те саме повідомлення.

Вихідний текст у інформаційної теорії перекладу розглядається, на відміну лінгвістичної теорії перекладу, як об'єкт трансформації, бо як носій різних видів інформації. Тоді як сам процес перекладу трактується вже відповідно не як міжмовна трансформація, а як пошук та передача інформації.

Р.К. Міньяр-Білоручов виділяє такі види інформації: фонова інформація, що містить шум, семантична та ситуативна інформації, у поєднанні яких укладено сенс висловлювання, та інформація про структуру мовного твору, здатна зробити на комуніканта додатковий естетичний вплив.

Це, проте, зовсім не означає, що перекладач передає весь інформаційний комплекс вихідного тексту. У перекладі, за Р.К. Міньяр-Білоручеву повинна зберігатися не вся інформація, а та, яка призначена для передачі, тобто те, що джерело хоче висловити офіційному адресату. Цю інформацію, призначену передачі, автор називає «інваріантом перекладу».

Найбільш важливим та плідним становищем інформаційної теорії перекладу є висновок про те, що перехід від однієї мови до іншої в перекладі здійснюється на інформаційному рівні. На жаль, доводиться констатувати, що цей підхід ще не асимільований належним чином сучасною теорією перекладу, так само як і методикою навчання перекладу.

1.3 Стратегії перекладу

Перекладацька стратегія - це дії перекладацьких програм [2]; засіб виконання перекладацької задачі, що відповідає врівноваженій передачі інформації однією мовою на іншу, мову звертань відправника, враховуючи культурологічні та індивідуальні особливості основного ступеня, бесідної надкатегорії і підкатегорії Також, є ще одне трактування даного визначення.

Стратегія перекладу - це план реалізації перекладацької активності, що формується в основному суспільному підході перекладача до здійснення перекладу в умовах точного розмовного становища двомовної розмови, яка уточнюється своєрідними рисами цієї ситуації і метою перекладу і ,також , встановлює стать спеціалізованого поводження перекладача в мірі певного комунікативного становища. Алгоритм операційної діяльності: стратегія перекладу > тактика перекладу > технологія перекладу > спосіб перекладу > метод перекладу > прийом перекладу > операція.[1, с.183]

Самим словом «стратегія» перекладознавці почали користуватись доволі не так давно, саме тому в історичній ретроспективі доречніше використовувати помітку «підхід до перекладу» або «тенденція перекладу». Порівняльно-історичний розбір співставляє нас з життям двох різних за значенням підходів або тенденцій, які прибували на переміну одна одній у різні історичні часи. Такими тенденціями можна назвати:

1) переклад, започаткований на прагненні до відтворення тексту первопису слово в слово, навіть якщо при цьому пізнає втрату значення оригіналу та мовлення перекладу;

2) переклад, започаткований на старанні повторити зміст оригіналу (його «дух»), дотримуватися при цьому норми мови перекладу.

Обираючи тактику, перекладач усвідомлено усуває усі перешкоди на шляху до головної думки тексту, через що і віддає індивідуальністю форми, які здатні ускладнити сприймання твору іноземним реципієнтом.[4 , c. 5]

Із становища перекладача, як суб`єкту розвитку перекладу І.В.Войнич бачить перекладацьку тактику, як «загальний задум дій перекладача», причинений сукупнісню його принципових становлень, спрямованих на досягнення мети, яку навмисно чи ненароком ставить перед собою перекладач.

В. М. Ілюхін тактику перекладу розглядає із становищ комунікативно-програматичного уміння: «стратегія - засіб виконання перекладацької задачі, яка відповідає врівноваженій передачі інформації однією мовою на іншу, мову звертань відправника, враховуючи культурологічні, та індивідуальні особливості оратора, основного ступеня, бесідної надкатегорії і підкатегорії» .

Л. П. Тарнаєва розглядає тактичну компетенцію в щільному взаєморозумінні з дискурсивною та риторичною. Всі три компетенції є сполученням знань, мовленевих навичок і розмовних вмінь ,а саме :

· які задовольняють композиційно-сенсову спілку тексту перекладу (дискурсивна компетенція);

· які складають змогу до варіативного застосування мовних засобів для гарантування структурно-семантичної організації тексту перекладу (стратегічна компетенція);

· споживання лінгвістичних способів для побудови відвертих технік з наміром здобування необхідного враження виявляння (риторична компетенція)

Текст перекладу зобов'язаний в повній мірі передати суть оригіналу, формулювання думки автора , його незвичну тактику, що осягається шляхом збереження найбільш можливої структурно-семантичної недалекості вихідного і перекладного текстів.

Перекладацька техніка забезпечує не сувору черговність перекладацьких дій, а хитке видозмінювання засобів і стратегій перекладу у рамках вибраних показників і «генеральної лінії» перекладу, яка, зі свого боку, позначається численними факторами: спілкувальними установками та інтенціями творця першопису і метою перекладу, рисою отримувача та своєрідним предметним становищем, яке тримається за текстом, та ін.

На обирання тактики перекладу діють такі чинники, як: ціль перекладу, тип тексту, що скопійовується (виділяється двоє головних функційних видів перекладу: мистецький (літературний) переклад та інформативний (не літературний) переклад)) і натури бачуваного рецептора перекладу (В деяких подіях переклад не має остаточного отримувача, перекладачу доводиться покладати надію на названого «усередненого рецептора»). Добре видна підсвідомість тактики перекладача від типу тексту.

Т. В. Пастрик відокремлює три групи перекладацьких технік:

1) конативні тактики, які виробляють напрямок на отримувача співдії із враховуванням сенсу та функції контактування та спрямовані на означення сенсового сповнення готового тексту та реалізування дій на читачів перекладеного тексту, ідеєю автора першопису;

2) індивідуальні перекладацькі тактики -- необхідна когнітивна управка даної (хватка, інтерпретація та плід), що розуміється характером та рисами перекладача;

3) когнітивно-лінгвістичні тактики базуються на лінгвістичних і текстових навичках перекладача, таких як: розуміння про когнітивну, емоційну, естетичну вістку та індивідуальність її вербалізації.

І. С. Алєксєєва - людина, що порівнює перекладацькі стратегії. У визначенні «перекладацької стратегії» вона вбачає алгоритм, усвідомлено обраний перекладачем.

Три етапи стратегії перекладу за Алєксєєвою:

1. Передперекладницький розбір тексту -- усі зовнішні дані про текст; вибір остаточного реципієнта та джерела; насиченість та збірка інформації: оперативна, естетична, когнітивна, емотивна інформація; жанрове мовлення та комунікативна подана задача).

2. Пошук аналітичної варіативної інформації (створення та підготовка тексту перекладу).

3. Розбір результатів перекладу .

Е. Г. Поломских та В. В. Барсукова позначають чотири ступені стратегії з перекладом:

1. Орієнтаційно-аналітичний етап. Ознайомлення з першописом, читання тексту та розуміння його змісту, змістовий та лінгвістичний аналіз тексту, пошук даних про текст.

2. Ступінь планування перекладацької активності та приблизного прогнозування результатів самого перекладу.

3. Операційний етап,відповідно, реалізування перекладу.

4. Контроль та оцінки. Робота над помилками та адаптація до вимог існування в мистецтві та культурі .

Отже, аналіз наукових джерел, присвячених поняттю перекладацької стратегії, дав можливість визначити, що перекладацька стратегія інтерпретується як шлях досягнення певних перекладацьких цілей, які ставить перед собою перекладач. Перекладацьку стратегію розглядають як процесуальне явище: етапи та способи діяльності перекладача у вирішенні конкретних завдань перекладу для досягнення основної мети - створення тексту оригіналу, який зберігає функціональні домінанти тексту оригіналу, які вважаються критерієм еквівалентності перекладу.[3]

1.4 Становлення кіноперекладу в Україні та світі

Інтенсивний розвиток перекладу в Україні бере свій початок ще у ХІХ ст.,а саме у 20-30 рр. Поети - романтики почали перекладати твори польської та російської літератури.

Одним із реформаторів системи віршування вважають випускника Харківського університету Лева Боровиковського (1806-1889).

Він займався перекладом творів Міцкевича та Пушкіна , також, саме Боровиковський є автором «Марусі», тобто вільним перекладом «Світлана» Жуковського. Проблематикою перекладу цього часу є не повне відтворення національної своєрідності оригіналів, тобто скорочення або розширення текстів оригіналу.

Вже у другій половині ХІХ ст. починається розквіт діяльності Михайла Старицького (1840-1904), що став частиною історії завдяки перекладу « Гамлету» Шекспіра та поезії Некрасова, Пушкіна та Лермонтова. Саме він посприяв створенню нової поетичної мови, зокрема неологізмів.

Наступним перекладачем в історії називають Пантелеймона Куліша (1819-1897). Він переклав твори Гете, Шиллера, Байрона та 15 п`єс Шекспіра.

Згодом почався розвиток перекладацької діяльності великого поета Івана Франка (1856-1916), що є автором чисельних перекладів із багатьох мов світу. Він переклав «Мертві душі» Гоголя , першу частину «Фауста» Гете, велику кількість творів Міцкевича , Пушкіна та Лермонтова .

У 1940-50 рр. відбулась активізація перекладацької діяльності, але переклад відбувався переважно російсько - радянської літератури, що повпливало на зменшення кількості перекладів із інших мов.

Також, з`явилась тенденція перекладу творів не з оригіналів , а із їх російських перекладів. Найяскравішим прикладом є скандально відоме видання « Дон Кіхота». В цей же період своєрідно відроджується практика буквального перекладу через штучне наближення української мови перекладів до російської мови оригіналів.

Через десятиріччя почався період «відлиги» , Москва послабила контроль , що частково виправило ситуацію із перекладами. Починає виходити журнал «Всесвіт», спеціально присвячений перекладам іншомовних художніх творів. У видавництвах відкриваються відділи перекладної літератури. Видавництво «Дніпро» починає друкувати серії перекладних книжок «Бібліотека світової класики», «Вершини світового письменства», «Перлини світової лірики», «Зарубіжна новела». Виходять антології та зібрання творів класичних зарубіжних авторів. Починають активно перекладати не тільки з відомих європейських мов, але також з іспанської, італійської, шведської, датської, грецької, східних мов тощо. З поєднання практики перекладів та теоретичних розробок формується відома українська школа художнього перекладу.

Щодо сфери кіноперекладу, вона є доволі молодою у світі. Існує всього близько ста років. І. Софієнко виділяє три етапи розвитку кіноперекладу в Україні, а саме :

1. «Етап діяльності радянської школи кіноперекладу».

Він проіснував до 1978 року. Осередником кіно перекладу була студія О. Довженка.

2. «Україномовний переклад на основі радянської школи».

Він пов`язаний із заснуванням студії дубляжу « Синхрон» при театрі «Хлопавка».

3. «Україномовна школа перекладу».

Початок формування у 1990-х роках. Він пов`язаний із здобуттям Україною незалежності. І з часом починають формуватись такі студії як:

· «Омікрон»;

· «Румбанбар»;

· «Пілот»;

· «Так треба продакш».[5]



РОЗДІЛ 2. ТРУДНОЩІ ПЕРЕКЛАДУ ТА ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

2.1 Труднощі перекладу англомовного кінематографічного тексту

Всім відомо, що англійська мова давно є всесвітньою. Її вивчають ще у школі, тож базовий рівень знань є у кожного. Щодо перекладу з англійської мови, це не здається важким, але існують свої труднощі, наприклад підсвідоме перенесення структури на лад іноземної, у нашому випадку англійської мови. Тобто, якщо поставити слово не на своє місце - значення речення може кардинально змінитись. Це достатньо розповсюджена проблема, якщо не знати мову досконало. Вирішити її можливо не квапившись, і слухати все сказане / читавши все написане уважно. Насправді це і є однією з найпоширеніших труднощів, з якими більшість новачків стикається, головне вміти виправляти або брати ситуацію під свій контроль. Спробуйте відвернути увагу на деякий час, або якщо вже пізно краще перепросити вибачення і почати промову заново. Ймовірно, що фахівці теж можуть робити помилки, у цьому немає нічого поганого. Але якщо вас спіткала ситуація, що не можна робити помилок, краще скористатися порадою вище: дій уважно, та слухай (або читай) все до кінця.

Все ж таки, варто повторити, що поспішати не можна, це призведе до більш складних проблем, які виправити вже буде дуже складно. Щодо термінів, їх варто вивчати заздалегідь, це дуже важливо. Носій може розмовляти швидко, тому потрібно добре знати мову та терміни, які використовують носії цієї мови. Якщо ви новачок і тільки починаєте діяльність у цій сфері, краще не перекладати швидкі та незрозумілі вам слова або терміни - варто попросити носія говорити повільніше.

Можливо, у носія буде свій акцент, це теж можна вважати досить поширеною проблемою.

Відомо що акцент тієї чи іншої країни відрізняється, наприклад, якщо ви вчили британську англійську, то ви зіткнетеся з проблемою американської англійської і вам буде складніше. У цьому випадку важливо також уважно слухати кожне слово або знати кілька варіантів слів, наприклад: movie/film; aluminium/aluminum.

Краще познайомитися з людиною, перш ніж почнете її перекладати, Якщо є така можливість. Тоді буде в рази легше сприймати його промову. Також ще раз згадаю, що потрібно добре досконало знати мову та по можливості її терміни. А ще простіше попросити їх не використовувати, якщо вам це велика проблема.

Якщо вважати які мови ви вмієте перекладати, ви повинні бути впевнені в тому, що говорите і головне - розумієте правильно.

Ще одна з найпоширеніших проблем - це скорочення. Багато англомовних людей використовують скорочення для зручності, переважно під час розмов вони їх використовують. Можливо зустріти такі скорочення в листуванні, сучасних текстах та будь-яких інших написаннях англійською. Відрізнити ці скороченнях від слів досить просто скорочення добре вписується під значення тексту і читається у повному форматі свого первісного вигляду.

Приклад: «idk» - «I don't know»; «mb» - «maybe»;

Їх досить просто відрізнити за розташуванням літер слова або короткої фрази.

А також вони часто використовують свої скорочення при розмовах або звертаннях.

Приклад: «doc» - «doctor»; «bro» - «brother»;

Звучання нагадує свій первісний вигляд, тому відрізнити дуже просто.

У перекладі як ніяк важливо знати письмові та аудіо форми скорочень ,це також є проблемою для новачків . Не варто заперечувати, що це досить складно для людини ,що вивчала англійський (британський)

Скорочення також може змінювати свій вигляд в залежності від акценту людини, якщо у вас виникли проблеми з цим краще попросити людину не використовувати їх. Якщо скорочення не уникнути то намагайтесь взаємодіяти з іншими словами в мові, щоб зрозуміти, що означає те чи інше скорочення. Багатьом відомо зі шкільної програми, що лише за кількома словами можна зрозуміти про що йдеться мова. Враховуючи,що переклад може бути іншими мовами, крім української, важливо добре знати мову, якою ви перекладаєте і правильно робити скорочення, якщо вони в ньому є якщо, ні -- варто використовувати повну форму цього речення.

Можуть бути ускладнення з боку носія. Наприклад невиразна мова, тоді краще мати людину фахівця або просто знайому людину, яка говорить однією з носієм мовою, щоб вам було легше і зрозуміліше для перекладу. Недостатньо просто базового рівня знання мови для перекладу, проблемою стає в цьому випадку розмовна англійська, вона трохи відрізняється від того, що вчать в Україні. Існують зовсім маленькі ускладнення, а для носіїв навпаки -- спрощення. Насправді, це маленька проблема в порівнянні з двома вище. Для того щоб знати розмовну англійську досить пожити деякий час тій країні де живуть носії, якщо такої можливості немає, то можна скористатися інтернетом. У сучасному світі зв'язатися з носіями різних мов через соціальні мережі більш ніж можливо Ви можете ділитися своїми знаннями, а вони своїми з вами. Це не тільки покращить вашу вимову, а й допоможе вирішити проблему вище - скорочення. Це цікава практика для перекладача ,яка допоможе знайти друзів. Якщо вам не надасть труднощів спілкування з носієм, то проблем при перекладі не повинно бути. А ще для розвитку своїх розмовних вмінь можна слухати музику тієї мови, автоматично перекладаючи зміст. А краще спробувати написати декілька віршів, автоматично прикладаючи рифму. Також, для акценту та роботи з ним можна спробувати скоромовки.

Повернемось до труднощів з перекладом на англійську. Достатньо важко усвідомити зміст промови, якщо не дослухати її до кінця. У англомовних немає остаточних закінчень тому від одного слова може змінитися все значення речення. Якщо новачок хоче стати спеціалістом у перекладі то варто запам'ятати, що треба завжди уважно слухати до кінця. Якщо поспішати, то можуть бути великі проблеми з якими поради навряд допоможуть. А також для перекладу важливо говорити зрозуміло та повільно, щоб більшість присутніх, якщо це на публіку, вас зрозуміли. Оскільки носій говорить зі своєю манерою ,важливо для перекладача спробувати її повторити. Ще є проблемою - гумор. У кожної країни є свої жарти та сприйняття. Якщо ви розумієте що жарт носія, у іншій країні не зрозуміють - спробуйте жарт переробити не змінюючи зміст.

Для перекладача важливо правильно виходити з різних ситуацій. Також важливо бути вічливими, навіть якщо жарт був не смішним, посмійтесь - задля того щоб не засмутити і не поставити у ніякове положення.Для того щоб розуміти англомовних людей, достатньо знати про їх повсякденне життя як вони розмовляють, їх манери та дружелюбні ознаки. Це також важливо щоб правильно сприймати їх промову. У цьому також може допомогти інтернет та соціальні мережі, зв`язок з англомовними. Більш не важливою проблемою перекладу є різне сприйняття світу та життя. Відомо що у різних країнах є різні культури та релігії. Тож, кожен бачить світ по-своєму, тобто проблему викликає саме сприйняття для дослівного перекладу важливо слухати кожне слово та передати сприйняття світу носія.

Вище зазначено що важливо спілкуватися з носієм якого будете перекладати до того як почнете роботу. Це потрібно для того щоб зрозуміти його манеру спілкування та саме сприйняття всього, що нас оточує. Було б достатньо добре, якби ви спілкувалися з носієм на протязі деякого часу.

Розглянемо також труднощі перекладу кінотексту, які можуть додатково ускладнювати роботу перекладача. Зокрема, до таких труднощів належать власні назви, які часто становлять також національно-специфічні реалії. Для передачі таких мовних засобів кінотексту можуть використовуватися різні прийоми перекладу - транскодування, калька, функціональний аналог, описовий переклад тощо. Такі перекладацькі прийоми використовуються у рамках двох провідних стратегій передачі лінгвокультурних реалій - форенізації та доместикації.

При передачі власної назви англомовного кінотексту засобами української мови перекладач може обрати стратегію «доместикації» оригіналу, тобто заміни іноземних елементів у тексті на елементи приймаючої культури, а може застосовувати стратегію «форенізації», тобто збереження національного компонента і колориту, навіть якщо при цьому він навмисно порушує норми приймаючої культури [6 с. 22].

Розглянемо приклади використання таких стратегій при перекладі кінотексту.

Стратегія «форенізації» у процесі перекладу власних назв (включаючи ті, які виконують в тексті функцію культурної інтертекстеми) реалізується через використання різноманітних перекладацьких прийомів, в основі яких лежить збереження імені:

1) перенесення його в оригінальній іншомовній формі (екзотизм) у тексті перекладу;

2) передача форми імені (транслітерація / транскрипція) [7, с. 293];

3) збереження власної назви з певним супроводженням (лексичним розширенням);

4) збереження власної назви з «детальним поясненням, наприклад, у вигляді «виноски»;

5) заміна оригінального імені іншим ім'ям мовою оригіналу [8, с. 79].

2.2 Помилки кіноперекладу на прикладі «Ультиматум Борна» та « Спадок Борна»

Помилки в перекладі фільмів про Борна беруть початок ще із назви. В українському варіанті назви всіх стрічок, що вийшли, про Борна розташовані в алфавітному порядку. Проте, один із популярних перекладів назви четвертого епізоду як «Еволюція Борна» аж ніяк не точний. Дослівний переклад назви « The Bourne legacy» звучить як -- «Спадщина Борна».

Досих пір у широкому доступі деяких кіносайтів зустрічається перший варіант перекладу. Ось , наприклад , сайт «KinoUA» публікує обидва варіанти назви фільму, вигляд даного перекладу продемонстрований на рисунку 2.1.

Рис.2.2.1. Один із виглядів перекладу назви четвертого фільму про Борна

А,ось , із перекладом назви фільму « Ультиматум Борна» ніяких помилок не було допущено , адже дослівним перекладом є « The Bourne ultimatum».

Рис.2.2.2. Офіційний переклад гасла фільму « Ультиматум Борна»

Але помилками в перекладі лише в назві не обмежились. Наприклад, гасло фільму « Ультиматум Борна» в оригіналі звучить ,як « Remember everything, or forgive nothing» , що дослівно перекладається як -- «Згадати все ,або не пробачити нічого». Попри правильність даного перекладу , офіційним є гасло, що зображено на рисунку 2.2.2.

«Згадати все. Нічого не пробачити» -- дане гасло є повною протилежністю оригінального. Відсутність лише одного слова повністю змінила сенс цих слів.

Та ж доля спіткала гасло фільму «Спадок Борна» . « There was never just one» -- таким є оригінальне гасло фільму. Дослівно воно перекладається , як « Ніколи не було лише одного». Але офіційним є -- «Він ніколи не був один». Саме цей варіант є широко поширеним на офіційних постерах кіносайтів, приклад одного із яких зображено на рисунку 2.2.1.

Провівши , навіть, поверхневий аналіз перекладу даних кінокартин, можемо зробити висновок ,що переклад є недосконалим. Інтерпритацією перекладу дані огріхи ми назвати не можемо, адже ці помилки суттєво змінюють зміст написаного.

2.3 Шляхи подолання помилок кіноперекладу

Головним інструментом запобігання помилок кіноперекладу ми розглядаємо застосування такого поняття , як «методи перекладу».

На мікротектуальному рівні метод перекладу знаходить відображення у вигляді сукупності прийомів перекладу. Прийом перекладу є елементарним перекладацьким вчинком за поданням одиниці вихідного повідомлення у вигляді одиниці перекладного повідомлення.

Аналіз матеріалу показує необхідність доповнення та уточнення існуючої типології прийомів, що становлять інтерпретативно-комунікативний метод перекладу. Розроблена класифікація, що поєднує дані різних наукових джерел та уточнена на емпіричному матеріалі, враховує в сукупності 5 параметрів, а саме:

1. кількість переданих елементів (збіг/відмінність);

2. типи знаків в оригіналі та перекладі (збіг/відмінність);

3. типи осмислення вихідного дискурсу (аналогія/логіка/асоціація);

4. структура дискурсу в оригіналі та перекладі (збіг/відмінність);

5.культурне маркерування вихідного дискурсу (наявність/відсутність).

Зведений перелік із семи прийомів, що включає: субституцію, додавання, опущення, модуляцію, варіантне перетворення, адаптацію та компенсацію, розширено до восьми в результаті виявлення прийому дискурсивного перетворення, не описаного раніше.

Зведений перелік із семи прийомів, що включає: субституцію, додавання, опущення, модуляцію, варіантне перетворення, адаптацію та компенсацію, розширено до восьми в результаті виявлення прийому дискурсивного перетворення, не описаного раніше.

Виявлено, що кожен прийом дробиться на підтипи. Ряд виділених підтипів описується вперше. Різноманітність прийомів та їх підтипів характеризує інтерпретативно-комунікативний метод перекладу як різноплановий та різноманітний.

В основі прийомів у сукупності лежать три механізми мислення: аналогія (асоціація ситуацій через координуюче уявлення), логічний розвиток (асоціація ситуацій за суміжністю в часі та просторі) та вільна асоціація (механічне зчеплення уявлень).

Більше того, прийоми реалізуються не лише як міжмовна та міжкультурна, а й як міжсеміотична трансформація.

Для кожного прийому виявляється провідний механізм міркування.

Результати застосування прийомів можуть характеризуватись як перевираження сенсу аудіовізуального висловлювання, усунення його смислового фокусу або повне переосмислення ситуації. Виявляється переважання усунення смислового акценту та перевираження сенсу.

Звісно ж, що розробка теми оцінки перекладацьких рішень може бути предметом майбутніх досліджень.

Ранжування інтерпретативно-комунікативних перекладацьких технік за частотністю застосування дозволяє поділити їх на три групи. Ядро досліджуваного методу складають модуляція, варіантне перетворення та дискурсивне перетворення, периферію - додавання, кордон - адаптація, субституція, упущення та компенсація.



ВИСНОВКИ

В даній роботі ми довели актуальність теми дослідження, що містить в собі інформацію підтверджуючи важливості кіноперекладу у сучасному світі.

Перший розділ був присвячений теоретичним положенням, зокрема, в пункті 1.1 ми розглянули поняття перекладу та його види, також у даному підпункті ми ознайомилися з найвідомішими українськими перекладачами.

У пункті 1.2 ми дослідили методи та завдання теорії перекладу, зокрема ознайомилися із його специфікою. Також, даний пункт містить інформацію про фактори, що посприяли створенню наукового перекладознавства. Друга частина підпункту була присвячена детальному вивченню науки про переклад.

В даній роботі було повністю розкрито поння перекладацької стратегії, ознайомитись з якою можна у пункті 1.3. В даному підпункті ми довели не тільки основоположення схеми стратегій, а й декілька авторських.

Також даний розділ розглядає становлення кіноперекладу в Україні та світі. Детально описані всі етапи започаткування та розвитку перекладу зображено у пункті 1.4 .

Також робота містить в собі 2 розділ, що вміщує в собі розкриту інформацію на тему труднощі в перекладі. У пункті 2.1 ви можете знайти особисті міркування автора та наукові факти на тему "Труднощі перекладу англомовного кіно мати графічного перекладу",також опис стратегії форенізації.

Був проведений детальний аналіз перекладу фільмів "Ультиматум Борна" та "Спадок Борна" із деталями якого можна ознайомитись у пункті 2.2.

У пункті 2.3 ми надали інформацію щодо шляхів подолання помилок кіноперекладу.

Зробивши підсумок роботи ми можемо зробити висновок, що мету дослідження повністю розкрито, за рахунок опрацьованої та наданої інформації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Балабін В. В. Сучасний американський військовий сленг як проблема перекладу : дис. ... канд. філолог. наук: 10.02.16 / Балабін Віктор Володимирович; КУ ім.Т.Шевченка. - Київ, 2002. - 308 л.

2. Швейцер А. Д. Теория перевода: Статус, проблемы, аспекты / А. Д. Швейцер. - М. : Наука, 1988. - 215 с.

3. Михайленко О.А. Поняття «Перекладацькі стратегії». / О.А. Михайленко. - Педагогічні науки , 2015.--152 с.

4. Ребрій О. В. Вступ до перекладознавства : конспект лекцій для студентів./ О.В. Ребрій; НУ ім. В.Н.Каразіна. -- Харків, 2016. .

5. Гордієнко О.О. Актуальність українського кіноперекладу та проблематика дубляжу, 2015. - 129 с.

6. Shuttleworth M. and Cowie M. Dictionary of translation studies. Manchester: St Jerome, 1997. 112 р.

7. Hervey S. and Higgins I. Thinking translation - A course in translation method: French-English. London. New York: Routledge.

8. Leppihalme R. Culture bumps: an empirical approach to the translation of allusions. Clevedon: Multilingual Matters.

9. Сіроштан Т.О. Специфіка перекладу англомовних кінематографічних текстів: кваліфікаційна робота./ Т.О. Сіроштан; Сумський ДУ -- Суми, 2020.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

1. «Ультиматум Борна». URL: https://uakino.club/filmy/genre-action/156-ultimatum-borna.html (дата звернення 29.09.2022)

2. «Спадок Борна». URL: https://uakino.club/filmy/genre-action/470-spadok-borna.html (дата звернення 29.09.2022)

Размещено на Allbest.ru