Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах
Розгляд вантажу як об'єкту правовідносин у сфері морських перевезень, умови визнання його незатребуваним. Регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах України, Росії, Грузії, Індії та Об'єднаних Арабських Еміратів.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.03.2013 |
| Размер файла | 50,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ
ФАКУЛЬТЕТ МОРСЬКОГО ПРАВА І МЕНЕДЖМЕНТУ
Кафедра морського права
Курсова робота
На тему
Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах
Одеса - 2012
Зміст
Вступ
Розділ 1. Вантаж як об'єкт правовідносин у сфері морських перевезень
Розділ 2. Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах України
2.1 Умови визнання вантажу незатребуваним
2.2 Право власності на незатребуваний вантаж
2.3 Порядок вилучення незатребуваних вантажів органами державної влади
2.4 Підстави та порядок розпорядження незатребуваним вантажем органами державної влади
Розділ 3. Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах іноземних держав
3.1 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Російської Федерації та Грузії
3.2 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Індії
3.3 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Об'єднаних Арабських Еміратів
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Обґрунтування вибору теми та її актуальність. В сучасному світі більша частина усього вантажообігу забезпечується саме морським транспортом. Вантажі з усіх кінців світу стікаються до морських портів, з яких потім доправляються до кінцевого споживача.
В цьому контексті постає проблема регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів. Великі ставки мита, спори між перевізником та вантажоодержувачем, проблеми в організації роботи портових структур та митних органів - все це призводить до того, що в багатьох випадках вантаж довгий час простоює на території порту, залишаючись незатребуваним. У зв'язку з цим надзвичайної важливості набуває створення ефективного механізму оперативної реалізації незатребуваних вантажів з метою нормалізації роботи порту та захисту прав учасників морських перевезень.
У роботі досліджено правові механізми, які застосовуються до незатребуваних вантажів у морських портах, у законодавстві України та інших держав.
Мета та задачі роботи. Метою роботи є дослідження правових механізмів, які застосовуються до незатребуваних вантажів.
На основі мети визначено наступні задачі роботи: визначити поняття вантажу як об'єкту морських перевезень та правову категорію незатребуваного вантажу; дослідити умови та порядок визнання вантажу незатребуваним; проаналізувати механізм переходу права власності на незатребуваний вантаж; проаналізувати порядок реалізації незатребуваних вантажів.
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є майнові правовідносини щодо незатребуваних вантажів.
Предметом дослідження є правові норми, які регулюють порядок визначення, обігу та реалізації незатребуваних вантажів.
Методи дослідження. Під час написання курсової роботи застосовано низку правових та загальнонаукових методів. Основою для написання роботи став метод аналізу нормативно-правових актів, оскільки питання щодо незатребуваних вантажів детально визначене у національному законодавстві різних держав. Для аналізу літератури використовувався метод аналізу. Для впорядкування матеріалу, отриманого з джерел та літератури, застосовано індуктивний метод та метод систематизації. Аналіз використаних джерел та літератури. Джерелами для написання роботи стали нормативно-правові акти морського, митного та транспортного законодавства, які регулюють правовідносини щодо незатребуваних вантажів. З українського права це, зокрема, Кодекс торговельного мореплавства, Митний кодекс, Декрет Кабінету Міністрів України "Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни". З права іноземних держав слід відзначити Кодекс торговельного мореплавства РФ, Морський кодекс Грузії, Закон про митницю Індії, Морський закон ОАЕ. Обґрунтування структури роботи. Виходячи з мети та основних задач роботи, враховуючи об'єкт та предмет дослідження робота має таку структуру: зміст, вступ, три розділи (сім підрозділів), висновки, список використаних джерел.
У першому розділі роботи визначено поняття вантажу як ключового об'єкту правовідносин у сфері морських перевезень.
У другому розділі досліджено правове регулювання правовідносин щодо незатребуваних вантажів відповідно до законодавства України.
У третьому розділі досліджено особливості правового регулювання правовідносин щодо незатребуваних вантажів у інших державах - Російській Федерації, Грузії, Індії, Об'єднаних Арабських Еміратах. Такий вибір держав пов'язаний із певними особливостями правового регулювання досліджуваних правовідносин у порівнянні із правом України.
Розділ 1. Вантаж як об'єкт правовідносин у сфері морських перевезень
Серед об'єктів правовідносин, які складаються у сфері комерційного мореплавства, вантаж посідає провідне місце. Незважаючи на постійний розвиток міжнародних пасажироперевезень, вантажні перевезення незмінно становлять абсолютну більшість серед усіх морських перевезень. Перевезення вантажу морем в усі часи було найбільш вигідним з економічної точки зору, адже дозволяло транспортувати великі обсяги товару на великі дистанції за мінімальних затрат на перевезення кожної одиниці товару.
Вантаж як об'єкт правовідносин настільки нерозривно пов'язаний з усіма сферами суспільного життя, що його законодавче визначення здебільшого втрачає усілякий сенс, оскільки це поняття, без сумніву, є загальновідомим та зрозумілим. Наприклад, Кодекс торговельного мореплавства не містить у собі визначення поняття "вантаж".
Тим не менш, в окремих випадках законодавче визначення поняття "вантаж" є необхідним, оскільки категорія вантажу включає в себе предмети, різни за своїми природними та правовими властивостями.
Конвенція ООН про морське перевезення вантажів містить у собі досить стисле визначення поняття "вантаж". Згідно її положень, "вантаж" включає живих тварин; в тих випадках, коли товари об'єднані в контейнері, на палеті або подібному пристосуванні для транспортування або коли вони упаковані, "вантаж" включає таке пристосування для транспортування або упаковку, якщо вони надані вантажовідправником [11, ст. 1].
Закон України "Про прикордонний контроль" визначає вантаж як майно, крім багажу, а також бортових припасів (для повітряних, морських та річкових суден), що перевозиться транспортними засобами [5, ст. 1].
Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України "Про затвердження Інструкції щодо проведення радіаційного контролю транспортних засобів і вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та на митній території України ( Інструкція )" № N 27 від 15.05.2000 надає таке визначення: "вантажі" - будь-які товари та інші предмети, що переміщуються через митний кордон України під митним контролем, крім транспортних засобів, що їх перевозять [8].
Таким чином, можна зробити висновок, що під вантажем слід розуміти будь-яке майно, яке перевозиться на транспортному засобі, за виключенням майна, яке необхідно для експлуатації транспортного засобу та багажу осіб, що переміщуються разом із цим транспортним засобом. Вантаж може бути як об'єктом неживого світу (сировина, продукція, тощо) так і живого світу (тварини, рослини).
Існує безліч класифікацій вантажів за різними ознаками. Основні фактори, що враховуються при класифікації вантажів:
· спосіб навантаження і вивантаження;
· умови перевезення і зберігання;
· можливість використання вантажопідйомності рухомого складу;
· їх збереження при перевезенні;
· ступінь небезпеки при навантаженні,
· вивантаження та транспортування [17, 59].
Для різних видів транспорту класифікація вантажів розрізняється. Це викликано різницею в способі перевезення, необхідної тари і т.п.
Особливе місце у номенклатурі вантажів посідають небезпечні вантажі.
До небезпечних вантажів належать предмети або речовини, транспортування яких загрожує нанесенням шкоди здоров'ю людей, навколишньому середовищу, а також псуванням майна. Існує спеціальний список небезпечних товарів - IATА Dangerous Goods Regulations. Транспортування таких вантажів пов'язана з ризиком і повинна проводитися з дотриманням найсуворіших заходів безпеки. Крім того, існує ряд правил і вимог не тільки безпосередньо до самого перевезення таких вантажів, але й до рухомого складу, устаткування вантажних автомобілів, що перевозять такі вантажі, і наявності спеціально підготовленого експедитора [19, 95].
До них відносяться вантажі, що вимагають особливих умов зберігання (рівень вологості, температурний режим) і термінів доставки, інакше при перевезенні вони прийдуть в непридатність або втратять свої цінні якості.
Законодавче визначення поняття небезпечного вантажу, на відміну від звичайного вантажу, є більш детальним. Так, Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів" визначає небезпечні вантажі як речовини, матеріали, вироби, відходи виробничої та іншої діяльності, які внаслідок притаманних їм властивостей за наявності певних факторів можуть під час перевезення спричинити вибух, пожежу, пошкодження технічних засобів, пристроїв, споруд та інших об'єктів, заподіяти матеріальні збитки та шкоду довкіллю, а також призвести до загибелі, травмування, отруєння людей, тварин і які за міжнародними договорами, або за результатами випробувань в установленому порядку залежно від ступеня їх впливу на довкілля або людину віднесено до одного з класів небезпечних речовин [4, ст. 1].
Отже, вантажем є будь-яке майно, яке перевозиться на транспортному засобі, за виключенням майна, яке необхідно для експлуатації транспортного засобу та багажу осіб, що переміщуються разом із цим транспортним засобом. Окрему категорію вантажів становлять небезпечні вантажі, перевезення яких підпадає під дію окремих національних та міжнародних нормативних актів.
Вантаж, як і будь-яке майно, має належати певній особі. Проте в практиці досить часто зустрічаються випадки, коли власник вантажу не з'являється за ним, або цей вантаж офіційно не має власника. В таких випадках вантаж, при дотриманні певної процедури та спливу визначених строків, вантаж набуває особливого правового статусу, що тягне за собою настання певних майнових наслідків для учасників морської торгівлі. Про цей особливий статус мова йтиметься далі.
Розділ 2. Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах України
2.1 Умови визнання вантажу незатребуваним
Кодекс торговельного мореплавства дуже стисло регулює питання визнання вантажів незатребуваними. Так, якщо для перевезення вантажу було надано не все судно і в порту призначення одержувач не запитав цей вантаж, не розпорядився ним або відмовився від нього, перевізник вправі, повідомивши про це відправника, здати вантаж на зберігання на склад або в інше надійне місце за рахунок і на ризик відправника.
Вивантаження і здача вантажу на склад проводяться капітаном лише після закінчення термінів вивантаження і контрсталійного часу і за умови, що в ці терміни не надійде іншого розпорядження відправника. Час, витрачений перевізником на здачу вантажу на зберігання, розглядається як простій судна.
Кодекс торговельного мореплавства України встановлює двомісячний термін, після спливу якого вантаж набуває статусу незатребуваного. Якщо протягом двох місяців з дня приходу судна в порт зданий на зберігання вантаж не буде запитаний і відправник не сплатить перевізнику всіх належних за це перевезення сум, перевізник вправі продати вантаж. Незапитаний вантаж, що швидко псується, може бути проданий і до закінчення зазначеного терміну. Про факт продажу вантажу перевізник повідомляє відправника [1, ст. 167].
У Господарському кодексі України умови визнання вантажу незатребуваним відрізняються від аналогічних норм Кодексу торговельного мореплавства або Митного кодексу. Так, відповідно до частини 4 статті 310 Кодексу, вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується в установленому законодавством порядку [3, ст. 310].
Умови та порядок визнання вантажу незатребуваним в Україні в більшій частині регулюється митним законодавством, зокрема Митним кодексом України.
Необхідною умовою для визнання вантажу незатребуваним є перевищення строків зберігання такого вантажу на складах митних органів.
Строки зберігання кожного типу вантажів встановлено статтею 169 Митного кодексу України [2, ст. 169].
Протягом трьох місяців на складах митних органів можуть зберігатися наступні товари:
· не пропущені під час ввезення на митну територію України внаслідок установлених законом заборон чи обмежень на їх ввезення в Україну або транзит через територію України і не вивезені з території України в день їх ввезення;
· що ввозяться громадянами на митну територію України і підлягають обкладенню податками і зборами, якщо вони не сплачені;
· які до закінчення трьохмісячного (в окремих випадках - чотиримісячного) строку тимчасового зберігання підприємствами не були задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму;
· товари, що знаходяться на тимчасовому зберіганні під митним контролем;
· товари, що вивозяться за межі митної території України та після закінчення митного оформлення зберігаються під митним контролем до фактичного їх вивезення;
· товари і транспортні засоби, які перебувають у режимі транзиту.
Протягом трьох років можуть зберігатися товари, які перебувають у режимі митного складу. Для підакцизних товарів цей строк становить три місяці [2, ст. 169].
Окремі строки встановлено для товарів, які заявлені у режим відмови на користь держави, зразків товарів та техніко-технологічної документації, взятої митними органами для проведення класифікації товарів, зразків товарів та документація, одержаних митними органами під час здійснення верифікації сертифікатів, проб та зразків товарів, необхідних для проведення експертизи у справах про порушення митних правил, а також товарів і транспортних засобів, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документів, необхідних для розгляду справи про порушення митних правил,вилучених відповідно до статті 377 Митного кодексу України [2, ст. 377].
Після спливу вищезазначених строків, вантаж офіційно набуває статусу незатребуваного. Це означає, що товари можуть бути реалізовані митними органами з обов'язковим повідомленням про це власника вантажу не пізніше ніж за 2 тижні до закінчення строку зберігання вантажу на митних складах [20, 178].
2.2 Право власності на незатребуваний вантаж
Згідно митного законодавства України, визнання вантажу незатребуваним не тягне за собою перехід права власності на вантаж до держави. Протягом всього часу зберігання вантажу на складах та до моменту примусової реалізації вантажу на митних аукціонах, право власності на вантаж залишається за вантажоодержувачем або іншою особою, якій відповідно до товаророзпорядчих документів належить право власності на цей вантаж [16].
Проте товари, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, підлягають реалізації, про що відповідний митний орган повідомляє власника зазначених товарів не пізніш як за два тижні до закінчення строків зберігання. Товари, які швидко псуються або мають обмежений строк зберігання, підлягають реалізації з урахуванням терміну їх придатності [20, 178].
Незатребуваний вантаж реалізуються на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі в порядку, встановленому законодавством.
Порядок розпорядження окремими видами товарів, які не підлягають реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Реалізація здійснюється з нарахуванням усіх податків і зборів, що підлягають сплаті при переміщенні зазначених товарів, транспортних засобів через митний кордон України, за ставками, чинними на день реалізації, якщо такі податки і збори не були попередньо сплачені.
Право власності на реалізований вантаж переходить до покупця цього вантажу після сплати вартості цього вантажу відповідно до пункту 44 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації" № 607 від 26.04.2003 [9].
Не можна розглядати примусову реалізацію вантажу як його конфіскацію, оскільки навіть у випадку реалізації вантажу на митному аукціоні право власності на отримані грошові кошти набуває власник реалізованого вантажу.
Кошти, одержані від реалізації товарів, за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення строків зберігання, зазначених у статті 169 Митного кодексу України, після вирахування сум належних податків і зборів, виплати комісійної винагороди підприємству торгівлі, яке реалізувало зазначені товари, а також відшкодування витрат на зберігання цих товарів, їх оцінку, сертифікацію, транспортування, проведення, у разі необхідності, аналізів та експертиз, надсилання їх власникам відповідних повідомлень зберігаються на депозитному рахунку відповідного митного органу [20, 179].
Власник товарів або уповноважена ним особа може отримати з депозитного рахунку митного органу залишок коштів, одержаних від їх реалізації, протягом загального строку позовної давності, встановленого законом. Строк позовної давності обчислюється з дня передачі товарів на зберігання.
Якщо ж власник реалізованого вантажу, який має право на отримання цих грошових коштів, не звернувся за ними протягом встановлених строків, ці кошти перераховуються до Державного бюджету України [2, ст. 174]. Саме цей момент слід вважати позбавленням права власності на вантаж та переходом права власності до держави.
2.3 Порядок вилучення незатребуваних вантажів органами державної влади
вантаж морський перевезення незатребуваний
Питання вилучення незатребуваних вантажів та особливості цього процесу було визначено ще у 1993 році Декретом Кабінету Міністрів України "Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торговельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни" від 08.04.1993 № 33-93 [6].
У визначеному цим Декретом порядку підлягають вилученню та реалізації:
1. вантажі, що знаходяться на зберіганні у морських торговельних портах чи на припортових залізничних станціях понад установлені договорами терміни, та вантажі, терміни зберігання яких під митним контролем закінчилися і митницею не вжито заходів до їх реалізації, у разі відсутності доручення вантажовласників (вантажовідправників) щодо подальшого їх відправлення;
2. вантажі, подальше відправлення яких неможливе з вини вантажовласника (вантажовідправника) та з незалежних від морських торговельних портів чи припортових залізничних станцій причин (відсутність або неналежне оформлення експортної ліцензії, інших документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил, тощо);
3. вантажі, що відповідно до чинного законодавства визнані безхазяйним майном.
У разі наявності в морському торговельному порту чи на припортовій залізничній станції безхазяйного вантажу, порт чи станція мають запропонувати вантажовласникові (вантажовідправникові) протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення про неможливість відправлення вантажу визначитися з його відправленням або дати згоду на вилучення та реалізацію.
На підставі письмового підтвердження вантажовласника (вантажовідправника) про повернення йому або відправлення вантажу іншому вантажоодержувачу морський торговельний порт чи припортова залізнична станція виконують необхідні роботи, а вантажовласник (вантажовідправник) відшкодовує всі витрати, пов'язані із зберіганням, переробкою, відправленням вантажу, замовленням транспортних засобів, оформленням документів, та інші витрати [16].
Після одержання від вантажовласника (вантажовідправника) письмової згоди на вилучення та реалізацію вантажу, а також у разі неодержання відповіді протягом 20 днів з моменту надіслання повідомлення вантаж вилучається та реалізується, про що повідомляється вантажовласникові (вантажовідправникові).
Рішення про вилучення та реалізацію вантажу приймається за заявою керівника морського торговельного порту чи припортової залізничної станції комісією, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом, і оформляється актом, який підписується членами комісії. У складанні акта може брати участь вантажовласник (вантажовідправник) або уповноважений ним представник.
В акті має бути вказано найменування вантажу, його кількість, технічні (якісні) характеристики, реквізити виготовлювача та вантажовласника (вантажовідправника), вартість згідно з наявними документами, а також підстави вилучення та реалізації вантажу. У разі необхідності провадиться товарна експертиза.
Підставами для розпорядження митними органами вантажем без згоди на те власника є порушення строків його зберігання на митних складах, встановлених статтею 169 Митного кодексу України, та як наслідок визнання такого вантажу незатребуваним [2, ст. 169]. При цьому митні органи обов'язково повідомляють власника вантажу про можливість примусового продажу його товарів не пізніше ніж за 2 тижні до закінчення строку зберігання вантажу на митних складах. Якщо після закінчення цього строку власник вантажу не повідомив митні органи про свій намір забрати вантаж, митні органи набувають права на примусову реалізацію такого вантажу.
2.4 Підстави та порядок розпорядження незатребуваним вантажем органами державної влади
Реалізація вилученого у вантажовласника (вантажовідправника) вантажу здійснюється уповноваженим Кабінетом Міністрів України органом на конкурсній основі і, як правило, за вільно конвертовану валюту.
Порядок реалізації незатребуваного вантажу встановлено Постановою Кабінету Міністрів України "Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним" № 1340 від 25.08.1998 та Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації" № 607 від 26.04.2003 [7, п. 7].
Визначення організатора митного аукціону здійснюється на тендерній основі комісією, утвореною митним органом у відповідності до Наказу Державної митної служби України "Про затвердження Положення про умови та порядок проведення тендера (конкурсу) з визначення спеціалізованих підприємств - організаторів митних аукціонів" № 103 від 14.02.2011p.
Товари передаються для реалізації на митному аукціоні митним органом відповідно до договору, укладеного з організатором митного аукціону. Строк підготовки до митного аукціону не повинен перевищувати одного місяця з дати прийняття товарів організатором митного аукціону. Інформація про товари, що підлягають продажу на митному аукціоні, публікується не пізніше ніж за 15 календарних днів до дати проведення митного аукціону в місцевих, регіональних або загальнодержавних засобах масової інформації.
Товари для продажу на митному аукціоні виставляються у вигляді лотів. Кількість лотів установлює аукціонний комітет. За стартову ціну продажу одиниці товарів приймається ціна, що встановлюється комісією, утвореною відповідно до пункту 7 Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340 [7, п. 7].
Мінімальна вартість продукції (товарів), що входять до складу вантажу, при її реалізації визначається на підставі відправних та інших наявних документів за внутрішніми цінами на цю або аналогічну продукцію /товари/, які діють на момент реалізації.
Фізична або юридична особа, що виявила бажання зареєструватися як учасник митного аукціону, повинна сплатити реєстраційний внесок, розмір якого визначається організатором митного аукціону і який не може перевищувати одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Прийняття заяв на участь у митному аукціоні припиняється за 3 дні до початку митного аукціону. Митний аукціон проводиться безпосередньо ліцитатором у формі публічних торгів. До початку торгів ліцитатор інформує учасників митного аукціону про товари, що підлягають реалізації, та умови їх продажу. Початком торгів вважається момент оголошення стартової ціни продажу лота, який першим виставлено на торги [7].
Придбані покупцем на митному аукціоні товари поверненню організаторові митного аукціону не підлягають. Особи, які не є учасниками аукціону, можуть бути присутні на митному аукціоні за умови внесення ними вхідної плати. Розмір вхідної плати визначається організатором митного аукціону і не повинен перевищувати одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Товари (лоти), виставлені та не продані на митному аукціоні протягом 15 календарних днів з дня інформаційного повідомлення про проведення митного аукціону або продані в кількості, що не перевищує 30 відсотків їх обсягу, підлягають уцінці, але не більше ніж на 20 відсотків їх вартості, визначеної в акті опису, оцінки та передачі товарів.
Уцінка товарів з обмеженим строком зберігання або користування проводиться у скорочені строки, залежно від їх споживчих властивостей.
Товари, на які згідно із законодавством установлено державні фіксовані та регульовані ціни, можуть, бути уцінені лише до розміру їх мінімальної ціни, затвердженої в установленому порядку.
Товари, які виставлялися на продаж і не були продані протягом трьох митних аукціонів, знімаються з аукціонних торгів. У разі коли товари на митному аукціоні не були реалізовані, організатор митного аукціону повертає ці товари митному органу, з яким укладено договір про реалізацію товарів.
Митний аукціон вважається таким, що не відбувся, у разі:
· відсутності покупців або за наявності тільки одного учасника митного аукціону;
· несплати переможцем митного аукціону в установлені строки повністю належної суми за придбані товари, зазначеної в протоколі;
· порушення умов проведення митного аукціону, визначених цим Порядком.
У разі визнання митного аукціону таким, що не відбувся, його організатор протягом трьох днів письмово повідомляє про це митний орган, яким товари були передані на митний аукціон.
Відповідальність за зберігання аукціонних товарів у період від їх прийняття на митний аукціон до видачі покупцю несе організатор митного аукціону [7].
Товари, щодо яких відповідно митним органом, що здійснив вилучення або зберігав їх, прийнято рішення про недоцільність реалізації на митних аукціонах, реалізуються через товарні біржі або торговельні підприємства, з якими укладено угоди про їх реалізацію відповідно до Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним.
Реалізації не підлягають:
1. предмети, що мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність;
2. предмети релігійного культу;
3. лікарські та медичні препарати;
4. наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори;
5. валютні цінності (валюта України та іноземна валюта);
6. алкогольні напої та тютюнові вироби;
7. товари, заборонені до реалізації в Україні згідно із законодавством;
8. товари, включені до номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, що затверджується Кабінетом Міністрів України, за переліком, визначеним Держкомрезервом [7].
Розпорядження цими товарами здійснюється згідно із законодавством у такий спосіб:
1) предмети, що мають історичну, наукову, художню або іншу культурну цінність, предмети релігійного культу безоплатно передаються закладам науки і культури або релігійним організаціям;
2) лікарські та медичні препарати, наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори знищуються або безоплатно передаються органом, що здійснив вилучення, державним чи комунальним закладам охорони здоров'я;
3) валютні цінності (валюта України та іноземна валюта) після їх переходу у власність держави перераховуються уповноваженими банками до державного бюджету в установленому порядку залежно від виду валютних цінностей;
4) тютюнові вироби підлягають знищенню, алкогольні напої - знищенню або промисловій переробці. Порядок знищення або промислової переробки встановлюється Кабінетом Міністрів України;
5) товари, заборонені згідно із законодавством до реалізації в Україні, утилізуються або знищуються у порядку, встановленому законодавством;
6) товари, включені до номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, що затверджується Кабінетом Міністрів України, за переліком, визначеним Держкомрезервом, безоплатно передаються до державного резерву для подальшого розпорядження в установленому порядку.
Товари, які є сировиною для виробництва продукції, включеної до номенклатури матеріальних цінностей державного резерву, безоплатно передаються до державного резерву.
Майно, якість якого не відповідає вимогам стандартів, небезпечне в санітарно-епідемічному відношенні або яке не пройшло відповідного випробування, карантинної обробки чи не придатне для реалізації, підлягає переробці або знищенню (утилізації) з урахуванням ступеня зносу та фактичного стану [7].
Продукти харчування, які визнані непридатними для вживання в їжу людям і є безпечними в санітарно-епідемічному відношенні, за відповідним рішенням санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служби, якщо вони походять з країн, адміністративна територія яких є благополучною в епізоотичному відношенні, можуть бути передані на корм тваринам. Передача продуктів харчування на корм тваринам здійснюється безоплатно.
Підлягають обов'язковому знищенню або переробці на спирт для подальшого його використання на технічні потреби конфісковані за рішенням суду, безхазяйні, передані власником або які на інших законних підставах перейшли у власність держави алкогольні напої імпортного виробництва, алкогольні напої вітчизняного виробництва, які не пройшли випробування з метою сертифікації та отримання сертифіката відповідності у встановленому порядку, партія алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів одного найменування, яка за вимогами органів Комітету з питань стандартизації, метрології та сертифікації не може бути прийнята для проведення випробувань, або партія тютюнових виробів 5 класу, на яку не отримано дозволу органів санітарно-епідеміологічної служби.
Орган, який здійснює реалізацію вилученого у вантажовласника (вантажовідправника) вантажу, перераховує до Державного валютного фонду України одержану валюту за вирахуванням тієї її частини, що спрямовується на покриття валютних витрат з реалізації вантажу та її продаж на міжбанківському валютному ринку для оплати витрат, пов'язаних з прийманням, зберіганням та реалізацією цього вантажу і виплатою вантажовласникові (вантажовідправникові) грошової компенсації вартості реалізованого вантажу.
Вартість реалізованого вантажу виплачується вантажовласникові (вантажовідправникові) у валюті України за внутрішніми цінами на день вилучення вантажу.
Загальна сума виплат вантажовласникові (вантажовідправникові) та підприємствам і організаціям, які забезпечували приймання, зберігання та реалізацію вилученого вантажу, не повинна перевищувати граничну суму надходжень вирученої валюти, перерахованої у валюту України за поточним курсом Національного банку України [6].
Якщо вантаж реалізувати неможливо, морський торговельний порт чи припортова залізнична станція відправляють його вантажовласникові (вантажовідправникові). У такому разі вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, зберігання, перевезення, оформлення документів та інші витрати, пов'язані з відправленням вантажу, списуються з вантажовідправника (вантажоодержувача) у безакцептному порядку.
Суми, виручені від продажу вантажу, за вирахуванням сум, належних перевізнику, зараховуються на депозит перевізника для видачі за належністю.
Якщо виручених від продажу вантажу сум виявиться недостатньо для покриття належних перевізнику платежів і витрат, пов'язаних із зберіганням і продажем вантажу, перевізник вправі стягнути недоодержані суми з відправника.
Якщо протягом шести місяців з дня продажу вантажу ніхто не заявить своїх прав на суму, виручену від його продажу, то ця сума, за вирахуванням належних перевізнику платежів, надходить до Державного бюджету України, а сума, виручена від продажу бездокументного вантажу, - в доход перевізника на покриття збитків, викликаних задоволенням вимог, зв'язаних з втратою або нестачею вантажів [1, ст. 169].
Отже, законодавство України не надає чіткого визначення поняттю "незатребуваний вантаж", проте досить детально регулює на рівні підзаконних нормативно-правових актів умови та порядок визнання вантажу незатребуваним, а також правові наслідки цього визнання. Регулювання цих правовідносин здійснюється переважно митним законодавством. Основною умовою визнання вантажу незатребуваним є перевищення граничних строків зберігання вантажів на складах портів, які встановлюються законодавством. В подальшому право власності на незатребуваний вантаж поступово переходить державі. Поступовість переходу означає перехід права розпорядження вантажем без переходу права власності на вантаж та грошові кошти, отримані від його продажу, а в подальшому - повний перехід права власності держави на вантаж або кошти, виручені від його продажу. При цьому першочерговою метою продажу є задоволення усіх вимог та сплати усіх платежів, право на які виникли у будь-яких учасників правовідносин щодо незатребуваного вантажу.
Розділ 3. Правове регулювання майнових відносин щодо незатребуваних вантажів у морських портах іноземних держав
3.1 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Російської Федерації та Грузії
Як і в Україні, питання щодо незатребуваних вантажів вирішується здебільшого митним законодавством, ніж морським.
Відповідно до статті 159 Кодексу Торговельного мореплавства РФ, у разі, якщо протягом двох місяців з дня приходу судна в порт вивантаження зданий на зберігання вантаж не буде запитаний і відправник або фрахтувальник або уповноваженою розпоряджатися вантажем особа не сплатить перевізнику всі належні за дану перевезення вантажу платежі, перевізник вправі продати вантаж у встановленому порядку. Незатребуваний швидкопсувний вантаж, а також вантаж, витрати на зберігання якого перевищують його вартість, може бути проданий до закінчення зазначеного строку, але не раніше терміну доставки вантажу[10, ст. 159].
Виручена від продажу вантажу сума за вирахуванням належних перевізнику платежів і витрат на зберігання і продаж вантажу передається перевізником відправнику або фрахтувальнику.
У разі, якщо суми, вирученої від продажу вантажу, недостатньо для покриття належних перевізнику платежів і витрат на зберігання і продаж вантажу, перевізник вправі стягнути недоотриманий ним суму з відправника або фрахтувальника.
Більш детально це питання визначено у Митному кодексі РФ.
Відповідно до статті 429 Митного кодексу РФ, розпорядження товарами, термін тимчасового зберігання яких або термін зберігання яких на митному складі минув, здійснюється на підставі акта митного органу, що фіксує факт закінчення терміну тимчасового зберігання або терміну зберігання на митному складі та складається за формою, яка визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи. Другий примірник такого акта має бути вручений законному власникові товарів, якщо це особу встановлено митним органом. Копія акта вручається власнику складу тимчасового зберігання або власнику митного складу [12, ст. 429].
Розпорядження товарами і транспортними засобами здійснюється організацією, уповноваженою Урядом Російської Федерації, шляхом їх реалізації, знищення або утилізації в порядку, визначеному Урядом Російської Федерації. Українське митне право, натомість, надає митним органам самостійно визначати організацію, відповідальну за реалізацію, знищення або утилізацію цих товарів.
Митний орган завчасно, але не пізніше ніж за 15 днів у письмовій формі повідомляє законного власника (якщо це особу встановлено митним органом) про майбутню передачу уповноваженої організації товарів і транспортних засобів.
Реалізація товарів і транспортних засобів проводиться за цінами, що визначаються відповідно до законодавства Російської Федерації про оціночну діяльність. Українське право, натомість, передбачає реалізацію товарів через митний аукціон.
Товари та транспортні засоби, що підлягають реалізації, не можуть придбаватися посадовими особами митних органів, працівниками уповноваженої організації, а також членами їх сімей.
Якщо інше не передбачено міжнародними договорами Російської Федерації, федеральними законами та іншими правовими актами Російської Федерації, товари і транспортні засоби, обіг яких заборонений в Російській Федерації, а також товари, витрати на зберігання та реалізацію яких перевищують їх вартість, підлягають знищенню або утилізації відповідно з федеральними законами та іншими правовими актами Російської Федерації [12].
Знищення або утилізація товарів і транспортних засобів здійснюються за рахунок їх законного власника, а якщо відсутня законний власник, - за рахунок коштів федерального бюджету, якщо інше не передбачено федеральними законами та іншими правовими актами Російської Федерації відносно окремих видів товарів. Суми, виручені від реалізації товарів і транспортних засобів, не звернених у федеральну власність, виплачуються їх законному власнику в порядку, визначеному Урядом Російської Федерації, протягом трьох років з дня їх реалізації. Натомість, в Україні цей строк становить значно менше - лише 6 місяців. Із зазначених сум утримуються суми ввізних митних зборів, податків щодо іноземних товарів, які підлягали б сплаті, якби вони були випущені для вільного обігу, а також витрати на перевезення (транспортування), зберігання товарів та їх реалізацію (включаючи експертизу та оцінку), понесені митними органами та іншими особами.
Відшкодування витрат здійснюється в порядку календарної черговості надходження документів, що підтверджують право на відшкодування витрат відповідно до цивільного, транспортним та іншим законодавством Російської Федерації, а також розрахунок таких витрат.
Після закінчення трирічного терміну з моменту реалізації товарів, суми, виручені від реалізації товарів і транспортних засобів, перераховуються до федерального бюджету.
Суми, виручені від реалізації товарів і транспортних засобів, звернених у федеральну власність, перераховуються до федерального бюджету, за винятком сум витрат на перевезення (транспортування), зберігання та реалізацію цих товарів.
У Грузії питання щодо незатребуваних вантажів більш детально врегульоване у морському законодавстві - зокрема, Морському кодексі Грузії [13, ст. 153-155].
Якщо для перевезення вантажу судно використовується повністю, а одержувач вантажу не з'явився в порт призначення або відмовився від отримання вантажу, капітан судна зобов'язаний негайно повідомити про це вантажовідправника. Вивантаження і здача вантажу на склад у порту проводиться капітаном лише після закінчення терміну вивантаження і контрсталійного часу, якщо протягом цього часу не отримано інше розпорядження вантажовідправника. Час, витрачений перевізником для здачі вантажу на зберігання, вважається простоєм судна.
Якщо зданий на зберігання вантаж протягом двох місяців з дня приходу судна в порт не затребуваний і відправник не відшкодує перевізнику всіх витрат, пов'язаних з цим перевезенням, перевізник має право продати цей вантаж і повідомити про це відправника. Швидкопсувний незатребуваний вантаж може бути проданий до закінчення зазначеного терміну. Про це перевізник повідомляє вантажовідправника [13, ст. 153].
Правила та терміни отримання та зберігання вантажів одержувачами в морських портах Грузії, а також продажу незатребуваних одержувачами вантажів визначаються відповідно до правил, встановлених Морською адміністрацією Грузії.
При скупченні в портах Грузії вантажів, що перевозяться в каботажі внаслідок їх несвоєчасного вивозу з вини одержувачів витрати по зберіганню цих вантажів у портах можуть зрости втричі [13, ст. 154]. Українське законодавство аналогічних санкцій не передбачає.
Справляння зрослої плати за зберігання вантажу починається після закінчення не менше однієї доби тільки після письмового повідомлення про це фізичної або юридичної особи, з якої повинна бути стягнута зросла плата.
Сума, виручена від продажу вантажу, за вирахуванням суми, належної перевізнику, зараховуються на депозит перевізника для видачі за належністю.
Якщо вирученої від продажу вантажу суми недостатньо для покриття витрат по зберіганню і продажу вантажу, а також інших витрат, перевізник має право стягнути решту суми з відправника.
Якщо протягом шести місяців після продажу вантажу ніхто не заявить своїх прав на суму, виручену від його продажу, то сума, яка є на дебеті, зараховується до бюджету Грузії. В цій частині законодавство Грузії збігається з законодавством України. Сума, виручена від продажу бездокументного вантажу, зараховується на рахунок перевізника для покриття збитків, понесених ним у результаті відшкодування нестачі вантажу.
3.2 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Індії
Особливості правовідносин щодо прав на незатребуваний вантаж в Індії визначаються Законом про митницю 1962 року. Закон поділяє незатребуваний вантаж на дві категорії - неочищений та незатребуваний [14].
Імпортні товари можуть бути допущені для домашнього споживання митницею, якщо немає ніяких обмежень чи заборон, було проведено усі необхідні формальності, і усі збори, які були нараховані на вантаж, було сплачено імпортером. Якщо з'ясується, що імпортер заповнив митну декларацію, але не здійснив митне очищення товарів з-за різних причин, таких як фінансові проблеми, відсутність попиту на товари і т.п., такі товари називаються "неочищеними". У деяких випадках, імпортер навіть не заповнює митної декларації для проходження товарами митного очищення. Такі товари мають статус "незатребуваних" товарів.
З точки зору положень Закону про митницю, 1962, підлягають обкладенню митом усі імпортні товари, незалежно від того, чи були вони очищені від платежів імпортерами чи ні. Аналогічно, обов'язок зі сплати платежів може бути покладено на інших суб'єктів, таких як, перевізників та зберігачів товарів. Якщо імпортери не звертаються, щоб зробити оплату таких зборів, мита та інших зборів, вони можуть бути погашені за рахунок продажу незатребуваного/неочищеного вантажу.
Відповідно до розділу 48, якщо товари, що ввозяться до Індії з місця за межами Індії, не пройшли митне очищення для внутрішнього споживання або не були поміщені на склад чи перевантажені протягом 30 днів з дня їх розвантаження в порту, такі товари можуть бути реалізовані їх зберігачем. Закон, однак, передбачає, що товар може бути проданий тільки після повідомлення імпортера і отримання дозволу митного органу. Положення, що стосуються способу розпорядження незатребуваними/неочищеними товарами і розподілу виручки від продажу їх містяться в розділах 48 і 150 Митного закону 1962 року [14].
Для продажу таких незатребуваних / неочищених товарів, зберігач спочатку ідентифікує товар, платежі за який не було сплачено протягом більше ніж 30 днів. Потім він готує перелік таких товарів і відправляє його митному органу на затвердження та отримання штампу "заперечень немає". Митний орган ретельно вивчає список вантажів, що направляється зберігачами і відкликає пункти, які є предметом будь-якого розслідування/судового рішення або судового розгляду. Товари, заборонені до ввезення, також знімаються з аукціону, оскільки вони є предметом для судового розгляду і можуть бути конфісковані судом. Як тільки товар конфісковано, право власності переходить до уряду та митного органу, який стає відповідальним за розпорядження такими товарами. Утилізація деяких предметів, таких як наркотики, фармацевтика, хімікати, продовольство, інсектициди, добрива і т.д., також потребує дозволу від відповідних органів, що регулюють імпорт з цих пунктів [22].
Як тільки митниця надає резолюцію "заперечень немає", зберігач отримує справедливу ціну товару, яка визначається митним органом. Ціна, затверджена митними органами (включаючи борг за податками та митом), як правило лежить в основі "резервованої ціни" для цілей продажу товарів з аукціону.
Після фіксації резервованої ціни, зберігачі влаштовують відкриті аукціони, які проводяться в присутності належного офіцеру митниці. У разі якщо товари не будуть реалізовані за резервованої ціни (або в межах допустимої маржі) в першому аукціоні, ця ціна зменшується відповідно до встановленої шкали в наступних аукціонах. У випадку, якщо зусилля з продажу товарів через публічні аукціони виявилися невдалими, їх реалізують на конкурсній основі [22].
Як тільки товар продається, митним органом розраховується мито на ці товари. Для розрахунку митних зборів, виручка від продажу незатребуваного / неочищеного товарів береться за митну ціну (вартість товару + мито) і мито розраховується на основі ціни реалізації
Законом про митницю також визначено порядок розподілу виручки від продажу таких товарів. На незатребувані/неочищені товари, виникають зобов'язання зі сплати мита, а також витрат перевізника та оплати зберігання, які повинні бути погашені з виручки від продажу. Крім того, витрати, понесені в процесі продажу таких товарів, також підлягають відшкодуванню. У більшості випадків, надходження від продажу таких товарів не може бути достатнім для виконання зобов'язань зі сплати усіх платежів. У таких випадках виникає питання про те, які зобов'язання повинні бути виконані в першу чергу. Для вирішення таких ситуацій, відповідні положення були внесені до розділу 150 (2) Закону про митницю. Доходи від продажу незатребуваного/неочищеного товару, підлягають розподілу в наступному порядку:
1) в першу чергу відшкодовуються видатки на організацію продажу товарів,
2) в другу чергу сплачується фрахт та інші платежі перевізнику, якщо про такі платежі був повідомлений зберігач.
3) в третю чергу сплачується мито на продані товари,
4) в четверту чергу сплачуються платежі особі, яка зберігає товари,
5) в останню чергу сплачуються будь які суми, належні з власника товару Центральному Уряду відповідно до положень Закону про митницю, або будь-якого іншого акту митного законодавства.
Якщо після сплати усіх вищезазначених платежів, якщо залишилися нерозподілені гроші, вони підлягають сплаті власнику товару [14].
3.3 Майнові відносини щодо незатребуваного вантажу у законодавстві Об'єднаних Арабських Еміратів
У більшості портів ОАЕ, таких як порт Джебель-Алі, портова влада має право або виставити незатребувані вантажі на аукціон, або залишити їх за власниками, з покладанням обов'язку відшкодування витрат на зберігання на перевізника.
Особливості правовідносин щодо незатребуваних вантажів визначаються Морським Комерційним Законом ОАЕ [16]
На підставі статті 269-2 Морського Закону ОАЕ, якщо сторона, яка має право на прийняття доставки вантажу ("Вантажоодержувач") не з'явилася за вантажем, або відмовилася прийняти поставку, Перевізник має право вимагати від компетентного суду передати цей вантаж на зберігання довіреної особи [16, ст. 269-2]. Дана стаття передбачає, що перевізник буде нести відповідальність за вантаж, поки його не буде доставлено або його законному власнику, або поки довірена особа не буде призначена судом. Дана стаття була підтверджена у ряді рішень прийнятих Касаційним Судом Дубаї (Верховний Суд у Дубаї) [21].
Винятком з цього правила є ситуація, коли одержувач здав оригінал коносаментів, явно висловлюючи свій намір і підтвердження того, що він відмовляється від вантажу. Вантажоодержувач також зобов'язується відшкодувати Перевізнику будь-які претензії,подані будь-якою третьою особою по відношенню до вантажу. Відповідно, для того, щоб бути звільненим від відповідальності за недоставлений або покинутий вантаж, перевізник повинен діяти наступним чином:
* У випадках покинутих вантажів, перевізник повинен отримати Лист про відмову та компенсацію (Abandon & Indemnification Letter) від вантажоодержувача разом з оригіналом коносаменту, що підтвердить намір вантажоодержувача відмовитися від вантажу, включаючи право власності на нього.
* У випадках втрати коносаментів, перевізник повинен отримати Лист про зобов'язання та компенсацію (Undertaking & Indemnification Letter) від вантажоодержувач проти доставки вантажів. Або ж, якщо перевізник має побоювання щодо фінансового стану вантажоодержувача, можуть бути отримані банківські гарантії, які покривають вартість вантажу протягом 13 місяців з дати поставки. Це дозволить відшкодувати перевізнику збитки від будь-яких правових заходів протягом 12 місяців (тобто відповідний проміжок часу) з моменту доставки вантажів [21].
* Якщо у перевізника не було можливості досягнути вищезазначеного, заява має бути подана до компетентного суду (наприклад суд Дубаї для вантажів, що прибувають в порт Джебель Алі) з проханням передати вантажі у розпорядження довіреної особи, яка призначається Судом.
На перший погляд, стаття 269 забезпечує рішення для перевізників, щоб ті могли оперативно вирішувати питання щодо незатребуваних вантажів або на випадок втрати коносаменту. Однак на практиці, застосування зазначеної статті через суд стикається з низкою проблем. Головуючий суддя не буде знати, хто може бути призначений в якості довіреної особи. Крім того, постає питання, хто буде відповідальний за витрати такої довіреної особи.
Крім того, передбачені терміни судового розгляду у поєднанні з можливими судовими витратами підштовхнули багатьох перевізників до вирішення цього питання відповідно до норм місцевого порту щодо незатребуваних вантажів.
У порту Джебель Алі у Дубаї існують правила, які могли б допомогти перевізникам в утилізації незатребуваних вантажів. Стаття 22-3 Закону порту Джебель Алі № 4 від 1979 ("Закон порту Джебель Алі") надає можливість продавати будь-які незатребувані вантажу після закінчення шести місяців їх зберігання (тобто після прибуття до порту). Кошти будуть розподілені для покриття урядових зборів, мита, зборів портів, фрахту та вантажних зборів. Решта виручених коштів буде зберігатися в порту протягом 12 місяці, після чого буде конфіскована портовою владою, якщо до того не буде затребувана вантажоодержувачем [21].
Подобные документы
Поняття та зміст договору, форма та порядок його укладання, правове регулювання відносин фрахтування. Права та обов'язки сторін за договором чартеру. Особливості відповідальності перевізника при виконанні повітряних та морських чартерних перевезень.
курсовая работа [36,8 K], добавлен 02.04.2015Поняття та види автотранспортних перевезень. Особливості організації та легітимації перевезень в Україні. Ліцензування та сертифікація автоперевезень. Договір перевезень вантажів автомобільним транспортом: проблеми та тенденції правового регулювання.
дипломная работа [188,2 K], добавлен 26.08.2010Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Поняття та класифікація міжнародних перевезень. Учасники договірних відносин, сутність договорів. Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу. Характеристика колізійних норм. Головні риси транспортних конвенцій.
курсовая работа [37,9 K], добавлен 28.01.2014Сутність та зміст цивільних правовідносин як врегульованих нормами цивільного права майнових відносин, що виникають у сфері інтелектуальної діяльності. Їх структура та елементи, класифікація та типи. Підстави виникнення, зміни, припинення правовідносин.
курсовая работа [42,1 K], добавлен 04.01.2014Загальні положення про ліцензійне (дозвільне) провадження, правове регулювання господарської діяльності в галузі транспортних послуг. Особливості ліцензійного провадження у сфері автомобільних, залізничних, повітряних, річкових та морських перевезень.
контрольная работа [31,0 K], добавлен 08.01.2012Основні поняття інтелектуальної власності. Правове регулювання відносин щодо об'єктів авторського права і суміжних прав. Правове регулювання відносин щодо об'єктів промислової власності. Передача та захист прав на об'єкти інтелектуальної власності.
книга [1,7 M], добавлен 02.12.2007Система транспортних комунікацій України. Аналіз системи нормативно-правових актів України, що регулюють перевезення небезпечних вантажів різними видами транспорту. Перевезення небезпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним транспортом.
дипломная работа [137,1 K], добавлен 25.04.2012Цивільне правове регулювання суспільних відносин. Сторони цивільно-правових відносин. Спори між учасниками цивільних відносин. Цивільне правове регулювання суспільних відносин відбувається не стихійно, а з допомогою певних способів та заходів.
доклад [9,6 K], добавлен 15.11.2002Поняття завдання правового регулювання в сфері інформаційних відносин. Поняття правового регулювання і комп'ютерної програми. Законодавство про інформаційні відносини у сфері авторського права. Проблеми в законодавчій регламентації інформаційних відносин.
презентация [70,6 K], добавлен 19.02.2015
