Державне регулювання розвитку автотранспортних підприємств та його консультаційне забезпечення

Размещено на http://www.allbest.ru/

«ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПIДПРИЄМСТВ ТА ЙОГО КОНСУЛЬТАЦIЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ»

ЗМIСТ

ВСТУП

РОЗДIЛ I. Теоретичнi аспекти державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств

1.1 Теоретичнi пiдходи щодо органiзацiї автотранспортних пiдприємств

1.2 Роль державного регулювання в розвитку автотранспортних пiдприємств

1.3 Державна полiтика щодо забезпечення регулювання у сферi автотранспортних перевезень

Висновки до роздiлу I

РОЗДIЛ II. Аналiз сучасного стану розвитку автотранспортних підприємств в Українi

2.1 Загальна характеристика автотранспортних пiдприємств в Україн

2.2 Монiторинг органiзацiї державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

2.3 Тенденцiї розвитку автомобiльного транспорту України

Висновки до роздiлу II

РОЗДIЛ III. Удосконалення державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

3.1 Основнi чиники державної полiтики розвитку автотранспортних пiдприємств

3.2 Заходи удосконалення державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

3.3 Перспективи розвитку автотранспортних пiдприємств в Українi

Висновки до роздiлу III

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦIЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛIТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальнiсть теми дослiдження. У сферi транспорту в Українi останнiми роками була проведена необхiдна модернiзацiя iнфраструктури, що дозволило задовiльнити зростаючий попит на пасажирськi i вантажнi перевезення i створити певний задiл для подальшого розвитку. Україна має в своєму розпорядженнi всi сучаснi види транспорту, розмiщення i структура її транспортних комунiкацiй в цiлому вiдповiдають внутрiшнiм i зовнiшнiм транспортно-економiчним зв'язкам країни, але потребують вдосконалення.

Аналiз останнiх наукових дослiджень.Значний внесок у розробку теорiї та методологiї державного регулювання транспортних систем зробили вiтчизнянi та зарубiжнi дослiдники: Г. Д. Ейтутiс, О. С. Iгнатенко, О. М. Ложачевська, Г. I. Мiщенко, Ю. Є. Пащенко, В. Й. Развадовський, Д. А. Тимоха, А. М. Ткаченко. В основi дослiдження лежать працi вiдомих фахiвцiв з органiзацiї державного управлiння та регулювання рiзних сфер життєдiяльностi суспiльства, а саме: Ю. С. Бараша, В. М. Гурнака, О. А. Дєгтяра, О. В. Довгальової, О. М. Iваницької, А. М. Новiкової, М. Л. Погребицького, А. I. Семенченка, О. В. Шкiдченко та iн.

Постановка завдання

- обгрунтувати ризики державного регулювання транспортної системи;

- визначити основнi загальносистемнi проблеми державного регулювання розвитку транспортної галузi України.

Результати. Важливе мiсце в транспортнiй системi займають залiзницi. Залiзничний транспорт виконує 62 вiдсотки об'єму вантажних перевезень, здiйснюваних транспортом користування, або 84,3 вiдсотка вантажообiгу, здiйснюваного всiма видами транспорту (без врахування трубопровiдного). На автомобiльний транспорт 47,4 вiдсотка об'єму комерцiйних перевезень вантажiв, причому питома вага перевезень залiзничним транспортом останнiми роками скорочується, а автомобiльним транспортом зростає, що свiдчить про пiдвищення конкурентоспроможностi автомобiльного транспорту в певних сегментах ринку транспортних послуг.

Позитивнi змiни спостерiгаються в створеннi паритету мiж українськими i зарубiжними перевiзниками при виконаннi мiжнародних перевезень.

Частка автомобiльного (автобусного) транспорту в пасажирських перевезень транспортом користування складає 57,8 вiдсотка. У структурi пасажирообiгу 35,4 вiдсотка займає залiзничний транспорт, 29,4 вiдсотка - автомобiльний транспорт i 22,6 вiдсотка - повiтряний транспорт.

Зниження в 2000 - 2009 роках на 42,5 вiдсотка об'єму перевезень пасажирiв, виконаних залiзничним транспортом в примiському сполученнi, автомобiльним i мiським наземним електричним транспортом, пов'язано з скороченням кiлькостi поїздок пiльгових категорiй пасажирiв, змiною системи їх облiку в результатi введення єдиних соцiальних проїзних квиткiв, а також з переходом на персонiфiкований облiк.

Постiйне зростання числа легкових автомобiлiв в особистому користуваннi громадян також робить вплив на зниження роботи, виконаної мiським пасажирським транспортом. З початку здiйснення програми економiчних реформ домiнуюче положення у сферi транспорту зайняв недержавний сектор.

Транспортнi пiдприємства поступово адаптуються до нових умов господарювання. Проте багато питань роботи i розвитку транспорту в умовах формування ринкових стосункiв поки не отримали задовiльного характеру . У рядi основних недолiкiв українського транспорту особливо видiляються низький технiчний рiвень i незадовiльний стан його виробничої бази.

До теперiшнього часу не завершено формування опорної мережi державних автомобiльних дорiг, що зв'язує всi областi України. Нормативним вимогам вiдповiдає лише близько 38 вiдсоткiв автомобiльних дорiг державного значення.

Майже у всiх галузях транспортного комплексу зберiгаються тенденцiї старiння основних фондiв i їх неефективного використання. Знос основних виробничих фондiв по окремих групах основних засобiв досяг 55 - 70 вiдсоткiв i продовжує наростати. Стан багатьох технiчних засобiв транспорту пiдiйшов до критичного рiвня. Значна частка їх експлуатується за межами нормативного термiну служби, iнша - наближається до цього термiну. Як наслiдок, iстотно погiршуються показники безпеки i економiчної ефективностi роботи транспорту.

Автотранспортне пiдприємництво - це провiдний сектор ринкової економiки, який забезпечує насиченiсть ринку товарами та послугами, сприяє здоровiй конкуренцiї, створює новий прошарок-пiдприємець-власник. Воно базується на самостiйнiй, iнiцiативнiй, систематичнiй, на власний ризик, дiяльностi по виробництву продукцiї, надання послуг i зайняттю торгiвлею i має на метi сприяння прибутку.

Очевидно, що необхiдно удосконалювати комплексне теоретико-методологiчне дослiдження розвитку пiдприємницької дiяльностi та розробки iнформацiйно-консультацiйного забезпечення державної пiдтримки в Українi, що i вказує на актуальнiсть дослiджувальної теми.

Мета i задачi дослiдження. Мета даного дослiдження полягає в узагальненнi та поглибленнi теоретичних та методичних засад та розробцi обґрунтованих пропозицiй щодо удосконалення пiдприємницької дiяльностi в державному регулюваннi.

Досягнення цiєї мети зумовило необхiднiсть комплексного вирiшення наступних завдань:

· вивчення i узагальнення теоретичних основ пiдприємницької дiяльностi в державному управлiннi;

· аналiз консультацiйного забезпечення державного регулювання розвитку пiдприємництва в Українi;

· удосконалення органiзацiї консультацiйного забезпечення державного регулювання розвитку пiдприємницької дiяльностi в Українi.

Предмет i об'єкт дослiдження. Об'єктом дослiдження є процес органiзацiї пiдприємництва в України.

Предметом дослiдження виступає комплекс теоретичних, методичних та практичних аспектiв функцiонування державного регулювання та iнформацiйно-консультацiйного забезпечення розвитку автотранспортних пiдприємництва.

Методи дослiдження. Методологiчною основою магiстерського дослiдження є дiалектичний i абстрактно-логiчний метод пiзнання економiчних явищ та положень економiчної теорiї. Теоретичною базою дослiдження стали працi класикiв економiчної науки, сучасних вiтчизняних та зарубiжних учених економiстiв, Закони України, укази Президента України, постанови Верховної Ради та Уряду України.

Для реалiзацiї поставлених у магiстерськiй роботi завдань використовувалося широке коло методiв, а саме: абстрактно-логiчний (теоретичне узагальнення i формування висновкiв), монографiчний (вивчення форм i способiв органiзацiї пiдприємницької дiяльностi), соцiологiчний, та iншi загальноприйнятi статистичнi методи. Для обробки статистичного та фактичного матерiалу використовувалася сучасна комп'ютерна технiка.

Iнформацiйну базу дослiдження складають вiдповiднi закони України та офiцiйнi матерiали Державного комiтету статистики України, данi соцiологiчного опитування в регiонах України, науковi розробки вiтчизняних i закордонних вчених, матерiали наукових конференцiй, семiнарiв, науковi публiкацiї.

Практичне значення одержаних результатiв полягає у можливостi використання викладених розробок щодо розвитку пiдприємництва в Українi i упроваджуватись у практичну дiяльнiсть об'єктiв iнформацiйно-консультацiйної iнфраструктури автотранспортного бiзнесу.

Результати роботи мають практичну цiннiсть, оскiльки можуть бути використанi як для розвитку пiдприємницької дiяльностi, так i для покращення роботи iснуючих, дослiдження також можуть бути використанi при вирiшеннi практичних завдань та реалiзацiї програм, визначених державними органами управлiння.

Обсяг та структура роботи. Магiстерська робота складається iз вступу, трьох роздiлiв, висновкiв, викладена на ___ торiнках, включає ____таблиць i ____ рисункiв, та список лiтературних джерел, що має _____

РОЗДIЛ I. ТЕОРЕТИЧНI АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПIДПРИЄМСТВ

державний автотранспортний консультаційний

1.1 Теоретичнi пiдходи щодо органiзацiї автотранспортних пiдприємств

Транспорт є однiєю з ключових галузей будь-якої держави. Обсяг транспортних послуг багато в чому залежить вiд стану економiки країни. Однак сам транспорт часто стимулює пiдвищення рiвня активностi економiки. Вiн звiльняє можливостi, що криються в слаборозвинених регiонах країни чи свiту, дозволяє розширити масштаби виробництва, зв'язати виробництво i споживачiв.

Особливе мiсце транспорту у сферi виробництва полягає в тому, що, з одного боку, транспортна промисловiсть становить самостiйну галузь виробництва, а тому особливу галузь вкладення виробничого капiталу. Але з iншого боку, вона вiдрiзняється тим, що є продовженням процесу виробництва в межах процесу обiгу i для процесу обiгу. Особливе мiсце серед рiзних видiв транспорту займає автомобiльний.

Автомобiльний транспорт є унiверсальним i маневреним видом, який виконує великий обсяг перевезень вантажiв в основному на невеликi вiдстанi (середня вiдстань перевезення 1т вантажiв - близько 20км: пiдвезення вантажiв на станцiї, розвезення поставлених вантажiв та iнше), забезпечуючи практично гарантiю збереження вантажу, термiновiсть i надiйнiсть перевезень.

За обсягом перевезень вантажiв, тобто масою, вiн стабiльно перевищує показники залiзничного транспорту у 4-5 разiв, а за обсягом перевезень пасажирiв, тобто кiлькiстю, - у 5-6 разiв (за обсягом перевезень, а не за вантажообiгом чи пасажирообiгом). Тобто, автомобiльний транспорт переважає у вантажних перевезеннях на короткi вiдстанi.



Рис.1.1. Сегменти автотранспортного ринку

Зростає роль автомобiльного транспорту i в перевезеннях вантажiв на дальнi вiдстанi - в райони, де вiдсутнi залiзничнi i воднi шляхи, а також термiнових вантажiв у зарубiжнi країни. Вiн забезпечує перевезення вантажiв безпосередньо з мiсця виробництва до мiсця споживання без участi iнших видiв транспорту.

Для прогнозування особливостей поведiнки певних груп споживачiв автотранспортнi пiдприємстава велике значення має мотивацiя споживача при замовленнi транспортних послуг. Визначено, що задоволення потреб певного сегмента ринку автотранспортних послуг можливе формуванням конкретних видiв або комплексу транспортних послуг; укладенням угоди з покупцем; реалiзацiєю угоди (договору, контракту i т.iн.). Для розв'язання цих та iнших задач необхiдне застосування комплексного пiдходу, який передбачає узгодження цiлей пiдприємства з його ресурсами та можливостями.

Важливим завданням є пiдвищення ефективностi використання автотранспортних засобiв за рахунок використання причепiв та напiвпричепiв, скорочення порожнiх пробiгiв, нерацiональних перевезень, непродуктивних простоїв, тощо. Пiдвищенню ефективностi роботи транспорту сприяє вдосконалення структури автомобiльного парку шляхом збiльшення випуску автомобiлiв з дизельними двигунами, використання газобалонних автомобiлiв .

Розвиток автомобiльного транспорту безпосередньо залежить вiд якостi шляхiв (дорiг). Слiд вiдмiтити, що автомобiльнi дороги України не вiдповiдають європейським стандартам з багатьох показникiв, зокрема таких: швидкiсть пересування; забезпеченiсть сучасними дорожнiми знаками i розмiткою; потрiбною кiлькiстю пунктiв технiчної та медичної допомоги, харчування i вiдпочинку; заправки пальним i мастилом, телефонного зв'язку тощо. Практично нема дорiг першої категорiї з багаторядним рухом на високих швидкостях. Значного полiпшення потребує матерiально-технiчна база органiзацiй, якi здiйснюють розвиток i обслуговування автомобiльної транспортної мережi (iнфраструктури України). Яке зумовить для подальшого розвитку автотранспортних пiдприємств, оскiльки автомобiльний транспорт вiдiграє важливу роль в соцiально-економiчному розвитку країни.

Автомобiльний транспорт у цiлому задовольняє потреби нацiональної економiки та населення у перевезеннях, однак структура парку автобусiв та вантажних автомобiлiв є недосконалою, бiльшiсть транспортних засобiв за своєю конструкцiєю, пасажиромiсткiстю, вантажнiстю, типами кузова, класом комфортностi, видами та питомими витратами палива, екологiчними показниками не вiдповiдають сучасним вимогам.

Оновлення парку рухомого складу автомобiльного транспорту вiдбувається повiльними темпами - майже 70 % рухомого складу є технiчно або морально застарiлими, а 50 % автобусiв експлуатуються бiльш як 10 рокiв.

Перехiд економiки України на ринковi умови господарювання i швидка приватизацiя пiдприємств iстотним чином змiнили систему перевiзного процесу. Сьогоднi автотранспортнi пiдприємства працюють в умовах вiдсутностi централiзованих замовлень, що викликає визначену нестабiльнiсть формування обсягiв їх послуг протягом запланованого перiоду часу. Результатом є невпевненiсть пiдприємств в досягненнi позитивних результатiв вiд їх виробничо-господарської дiяльностi, зростає ризик їх стiйкого функцiонування на конкурентному ринку. Є невпевненiсть пiдприємств в досягненнi позитивних результатiв вiд їх виробничо-господарської дiяльностi.

Характерними рисами виробничих систем автотранспортних пiдприємств є наявнiсть великої кiлькостi елементiв i пiдсистем (рухомий склад, виробничi пiдроздiли, обслуговуючi пiдроздiли), об'єднаних у систему для досягнення єдиної мети.

Процес функцiонування виробничих систем характеризується вхiдними та вихiдними потоками ресурсiв, енергiї та iнформацiї як в серединi системи, так i мiж нею та зовнiшнiм середовищем.

Представляючи розвиток системи як її перехiд з одного стану в iнший, необхiдно дослiджувати зовнiшнi i внутрiшнi фактори, пiд впливом яких здiйснюється змiна цих станiв. Зовнiшнi фактори - це розвиток середовища, науково-технiчний прогрес, вплив над системи. Процес розвитку пiд впливом цих факторiв -- це процес адаптацiї до умов функцiонування, що змiнюються, i стимулювання напрямку розвитку. Внутрiшнi або внутрiшньо-системнi фактори -- це як фактори старiння систем, що приведуть до деградацiї, так i прогресивнi фактори, а саме, поява елементiв, побудованих на нових принципах якi дозволяють проводити модернiзацiю системи. Вивчення зовнiшнiх i внутрiшнiх факторiв розвитку, вивчення механiзму їхнього впливу на процес функцiонування систем дає ключ до розумiння i здiйснення ефективного управлiння цим складним процесом. Причому аспекти, у яких вивчаються цi явища, не зводяться лише до чисто технiчних проблем, а є також проблемами економiчними i соцiальними.

Виробнича система, яка знаходиться в рiвноважному (стiйкому) станi, функцiонує з максимальною ефективнiстю. Тому очевидно, що пiдвищення рiвня органiзованостi виробничої системи призводить до пiдвищення ефективностi її функцiонування. Коли фiнансовий i органiзацiйний стан не стiйкi, то незалежно вiд розмiру пiдприємства, вести розмови що до розвитку не доводиться. I тiльки тодi, коли по всiм основним показникам дiяльностi пiдприємства чи фiрми iснує бiльш-менш стабiльна ситуацiя можна розробляти i реалiзовувати проекти подальшого розвитку. Це необхiдна i достатня умова розвитку та i, взагалi, стратегiчного пiдходу щодо органiзацiї та управлiння.

Регулювання ринку транспортних послуг передбачає поєднання економiчних i адмiнiстративних методiв впливу на роботу транспорту, здiйснення регулювання як в довгостроковiй перспективi, так i в режимi оперативних дiй.

1.2 Роль державного регулювання в розвитку автотранспортних пiдприємств

На нинiшньому етапi розвитку України, коли трансформацiйний спад поступово змiнюється структурною перебудовою, паралельно з процесами становлення пiдприємницького сектору вiдбувається формування механiзму його державного регулювання. Тобто державна пiдприємницька полiтика ще перебуває в зародковому станi i є так само недосконалою, як i всi iншi iнструменти регулювання. Наявний механiзм державного регулювання пiдприємництва в загальному виглядi (досить умовно) показано на рис. 1.2.



Рис. 1.2. Механiзм державного регулювання пiдприємства

Важливою складовою механiзму державного регулювання пiдприємництва має стати система його державної пiдтримки, створення якої нинi проголошується як запорука полiпшення стану в усiх сферах соцiально-економiчного життя суспiльства: розвитку вiтчизняного виробництва, виходу з кризи, пiдвищення зарплати та пенсiй, життєвого рiвня населення, збереження системи освiти, охорони здоров'я, культури тощо.

Економiчний змiст державної пiдтримки полягає в розробцi та реалiзацiї системи державних програм науково-технiчного, ресурсного, фiнансового, консультативного, кадрового та iншого сприяння розвитку пiдприємництва.

Державнi програми пiдтримки можуть виконуватись центральною чи мiсцевою владою, суспiльними (некомерцiйними) структурами або через приватнi органiзацiї, яким для цiєї мети надаються державнi субсидiї.

На жаль, можливiсть регiоналiзацiї втiлення таких програм у перехiдних економiках є досить сумнiвною: мiсцева влада, як правило, не має потрiбного досвiду, негативно ставиться до новонародженого пiдприємництва, є корумпованою та надто забюрократизованою. Через це значно доцiльнiше доручити функцiї пiдтримки пiдприємництва самому приватному сектору (принаймнi в бiльшiй частинi).

Така практика є досить поширеною в усьому свiтi.

За державою залишатиметься формування тих невiд'ємних елементiв соцiально-економiчного простору, якi пiдприємницький сектор не спроможний створити самостiйно, а саме:

· нормативно-правового (адмiнiстративного) забезпечення;

· iнституцiональних засад розвитку бiзнесу;

· функцiональних (цiльових) форм державного регулювання.

Завдання регулювання транспортної дiяльностi. В основi управлiння бiзнесом за кордоном лежить доктрина "невтручання", своїм корiнням йде в раннiй капiталiзм 18 столiття. Вона передбачає, що уряд не повинен втручатися в дiяльнiсть приватних осiб, якi займаються пiдприємництвом, а має надавати їм свободу дiй. Разом з тим практика показала, що насправдi ця доктрина меншою мiрою застосовна до транспорту, нiж до iнших видiв дiяльностi. Iснує багато причин, за якими суспiльство має здiйснювати контроль над транспортом. Деякi з них показанi на рис. 3.



Рис. 3.Завдання регулювання транспортної дiяльностi

Основнi операцiї транспорту необхiдно регулювати в iнтересах громадської безпеки (дорожнього руху та екологiчної).

У багатьох випадках транспорт є природною монополiєю, що представляє собою стримуючий фактор його розвитку.

Найчастiше транспорт сильно схильний до конкурентної боротьби. Це веде до зниження заробiтної плати працюючих у галузi.

Соцiальнi витрати транспорту дуже великi, у зв'язку з цим їх необхiдно враховувати i перерозподiляти. Автомобiльний транспорт не може iснувати без таких елементiв, як автомобiльнi дороги, стоянки i т.п. Це обумовлює додаткове фiнансування.

Транспорт часто потребує мiжнародної взаємодiї, що зумовлює необхiднiсть державних угод.

Разом iз системою матерiально-технiчного постачання i зв'язком, транспорт є ??частиною iнфраструктури нацiональної економiки i одночасно стимулятором її розвитку.

Тому транспорт, у зв'язку з високим коефiцiєнтом перевезеного вироблених товарiв, є галуззю, прогресивно стимулюючих iнфляцiйних процесiв. В зв'язку з цим, в умовах нестабiльної економiчної обстановки необхiдний контроль за рiвнем тарифiв.

Також транспорт є центральною ланкою при лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй i вiдiграє важливу роль у забезпеченнi обороноздатностi країни.

Методи регулювання транспортної дiяльностi, класифiкацiю i характер методiв регулювання транспортної дiяльностi можна представити схематично у виглядi рис.4.

Як видно з малюнка, методи регулювання транспортної дiяльностi укрупнено можна роздiлити на: нормативно-правовi; економiчнi; комплекснi.

Нормативно-правовi методи по областi свого впливу, своєю спрямованiстю можуть бути подiленi на визначальнi безпеку i регулюючi ринок транспортних послуг.

У числi нормативно-правових актiв, що регулюють безпеку автомобiльного транспорту, можна вiдзначити правила дорожнього руху, статут автомобiльного транспорту, правила перевезень небезпечних вантажiв, стандарти з екологiчної безпеки i т.д.

До методiв регулювання ринку транспортних послуг слiд вiднести: лiцензування; квоти i дозволу (наприклад, для мiжнародних перевезень); обмеження (числа компанiй, розмiрiв парку та iн.)



Рис.4. Методи регулювання автотранспортної дiяльностi

Серед економiчних методiв можна видiлити комплекснi та приватнi. Комплекснi методи передбачають змiну системи виробничих вiдносин, i зокрема вiдносин власностi. Це нацiоналiзацiя транспортних компанiй або їх приватизацiя. Приватнi методи економiчного регулювання транспортної дiяльностi здiйснюються при незмiннiй системi виробничих вiдносин. Це: податки, тарифи, штрафнi санкцiї, оплата додаткових операцiй, кредитiв, дотацiй i т.д.

Синтетичнi методи регулювання автотранспортної дiяльностi являють собою синтез нормативно-правових та економiчних заходiв, якi складно роздiлити i вiдокремити. Так, наприклад, у Фiнляндiї при лiцензуваннi перевезень туристiв автобусами, перед автотранспортними фiрмами ставиться зобов'язання вiдпрацювання певного часу на мiських маршрутах.

Результативнiсть ринку транспортних послуг як динамiчна оцiнка продуктивностi транспортної галузi зумовлена функцiонуванням економiчного механiзму ринку, який розподiляє i використовує ресурси транспорту на певнiй територiї, i залежить вiд економiчних i зовнiшньоекономiчних наслiдкiв регулювання. Загальними критерiями результативностi ринку транспортних послуг слiд вважати: рiвень задоволення потреб у транспортних послугах регiону; ефективнiсть виробництва послуг i розмiщення ресурсiв в транспортнiй системi регiону; параметри стiйкостi статичного й динамiчного потенцiалу ринку транспортних послуг.

Для створення ефективної конкурентоздатної транспортної системи необхiднi 3 основнi складовi:

· конкурентоздатнi високоякiснi транспортнi послуги;

· високопродуктивнi безпечнi транспортна iнфраструктура i транспортнi засоби, якi необхiднi в тiй мiрi, в якiй вони забезпечать конкурентоздатнi високоякiснi транспортнi послуги;

· створення умов для перевищення рiвня пропозицiї транспортних послуг над попитом (iнакше конкуренцiї не буде).

Для формування високоякiсних транспортних послуг перш за все визнаються параметри i стандарти якостi, забезпечити стимулювання їх виконання i створення високоефективних технологiй, що вiдповiдають стандартам якостi, вiдпрацювати елементи технологiй, нормативної бази i методiв державного регулювання, пiлотних високоефективних технологiй в областях.

Створюються умови для розвитку як внутрiшньої конкуренцiї (мiж перевiзниками, видами транспорту), так i зовнiшньої конкуренцiї (з мiжнародними транзитними системами). Внутрiшня конкуренцiя забезпечить пiдвищення ритмiчностi i прискорення руху товару, зниження транспортних витрат, пiдвищення доступностi транспортних послуг, полiпшення iнвестицiйного клiмату i розвиток ринкових стосункiв. Це зробить позитивний вплив на зовнiшню конкурентоспроможнiсть i реалiзацiю транзитного потенцiалу країни.

Створення ринку конкурентоздатних транспортних послуг

передбачає:

· розвиток нормативно-правовий бази у сферi надання транспортних послуг (безпека, екологiчнiсть, якiсть транспортних послуг, розвиток методiв державного регулювання ринку). При цьому найважливiше значення для регулювання має створення ефективного зворотного зв'язку у виглядi системи контролю i нагляду;

· розвиток високопродуктивної транспортної i логiстичної iнфраструктури, що забезпечує конкурентоздатний рiвень надання транспортних послуг (перш за все комерцiйну швидкiсть i надiйнiсть);

· досягнення передового рiвня технiки i технологiй, що забезпечують стандарти безпеки, екологiчностi, економiчностi i якостi транспортних послуг.

Найважливiшим стратегiчним напрямом державного регулювання розвитку транспортної системи є збалансований розвиток iнфраструктури транспорту. Реалiзацiя цього напряму означає узгоджений комплексний розвиток всiх елементiв транспортної iнфраструктури на основi аналiзу статистики i використання математичних методiв прогнозування потреб секторiв економiки i населення в послугах транспорту, розвитку системи статистичного облiку, побудови транспортно-економiчного балансу, прогнозування динамiки вантажної бази, аналiзу моделей розвитку транспортної системи з метою вибору оптимально збалансованих варiантiв.

1.3 Державна полiтика щодо забезпечення регулювання у сферi автотранспортних перевезень.

Основним завданням державного регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту вiдповiдно до Закону України «Про автомобiльний транспорт» є формування ринку його послуг шляхом реалiзацiї єдиної економiчної, iнвестицiйної, науково-технiчної та соцiальної полiтики.

Основними функцiями державного регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту є:

- формування ринку послуг;

- контроль за виконанням законодавства про автомобiльний транспорт;

- нормативно-правове регулювання з питань автомобiльного транспорту;

- лiцензування дiяльностi перевiзникiв;

- стандартизацiя i сертифiкацiя;

- органiзацiя та контроль автомобiльних перевезень;

- тарифна, iнновацiйна та iнвестицiйна полiтика;

- державне замовлення на соцiально значущi послуги автомобiльного транспорту загального користування;

- захист прав споживачiв послуг автомобiльного транспорту.

Верховна Рада України визначає основнi напрями державної полiтики у сферi автомобiльного транспорту, законодавчi основи її реалiзацiї.

Загальне державне регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту здiйснює Кабiнет Мiнiстрiв України вiдповiдно до своїх повноважень.

Центральний орган виконавчої влади в галузi транспорту забезпечує проведення державної полiтики на автомобiльному транспортi через свої територiальнi органи, службу мiжнародних автомобiльних перевезень та урядовий орган державного управлiння на автомобiльному транспортi.

Функцiї територiального органу центрального органу виконавчої влади в галузi транспорту в мiстi Києвi здiйснює вiдповiдний структурний пiдроздiл Київської мiської державної адмiнiстрацiї.

Нормативно-правовi акти центрального органу виконавчої влади в галузi транспорту, виданi в межах його компетенцiї, обов'язковi до виконання на територiї України.

Урядовий орган державного управлiння на автомобiльному транспортi органiзовує контроль за виконанням законодавства про автомобiльний транспорт та пiдготовку пропозицiй щодо його вдосконалення, у встановленому порядку бере участь у здiйсненнi стандартизацiї та сертифiкацiї, лiцензування перевезень, формує пропозицiї щодо тарифної полiтики, вiдповiдно до законодавства забезпечує захист прав споживачiв послуг автомобiльного транспорту загального користування.

Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї органiзовують та контролюють автомобiльнi перевезення вiдповiдно до законодавства.

Дiяльнiсть, пов'язана iз здiйсненням автомобiльних перевезень потребує стандартизацiї, сертифiкацiї та лiцензування.

В статтi 8 Закону „Про автомобiльний транспорт” зазначено, що державна система стандартизацiї на автомобiльному транспортi спрямована на:

- реалiзацiю єдиної технiчної полiтики;

- захист iнтересiв споживачiв i держави у питаннях безпеки перевезень для життя, здоров'я людей та майна осiб, охорони довкiлля;

- взаємозамiннiсть та сумiснiсть товарiв, робiт, послуг, їх унiфiкацiю;

- пiдвищення якостi товарiв, робiт, послуг вiдповiдно до розвитку науки i технiки, потреб населення i народного господарства;

- економiю всiх видiв ресурсiв, полiпшення технiко-економiчних показникiв дiяльностi;

- забезпечення безпеки об'єктiв з урахуванням ризику виникнення природних i техногенних катастроф та iнших надзвичайних ситуацiй;

- створення нормативної бази функцiонування систем стандартизацiї i сертифiкацiї товарiв, робiт, послуг;

- забезпечення обороноздатностi та мобiлiзацiйної готовностi держави.

Сертифiкацiя товарiв, робiт, послуг на автомобiльному транспортi загального користування здiйснюється з метою:

- запобiгання реалiзацiї товарiв, робiт, послуг, небезпечних для життя, здоров'я людей та майна осiб i довкiлля;

- сприяння споживачам у свiдомому виборi товарiв, робiт, послуг;

- створення умов для участi суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi належать до автомобiльного транспорту загального користування, у мiжнародному економiчному, науково-технiчному спiвробiтництвi.

Порядок проведення сертифiкацiї товарiв, робiт, послуг на автомобiльному транспортi визначає Кабiнет Мiнiстрiв України.

Вiдповiдно до статтi 9 Закону України „Про автомобiльний транспорт” надання послуг з перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом загального користування пiдлягає лiцензуванню вiдповiдно до закону.

Лiцензування на автомобiльному транспортi загального користування спрямоване на визначення початкових i поточних умов надання послуг з перевезень, а також найважливiших параметрiв обслуговування споживачiв.

Завданням лiцензування на автомобiльному транспортi загального користування є:

- сприяння становленню сучасного ринку послуг, його захист вiд недобросовiсних суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi та стимулювання впровадження нових видiв послуг;

- створення конкурентного середовища;

- захист прав споживачiв та ринку послуг вiд небезпечних перевезень;

- забезпечення надання послуг за встановленими рiвнями якостi;

- забезпечення використання сертифiкованих i дозволених для використання транспортних засобiв;

- забезпечення доступностi послуг.

Вiдшкодування витрат, пов'язаних з видачею лiцензiй на перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом загального користування, пасажирiв i багажу на таксi та з контролем виконання лiцензiатами лiцензiйних умов, здiйснюється вiдповiдно до закону про Державний бюджет України за рахунок плати за лiцензiї.

На особливу увагу заслуговує питання щодо тарифної полiтики на автомобiльному транспортi загального користування.

Тарифна полiтика на автомобiльному транспортi загального користування повинна задовольняти пiдприємницький iнтерес, розвиток автомобiльного транспорту, стимулювати впровадження новiтнiх технологiй перевезень, застосування сучасних зразкiв автомобiльних транспортних засобiв, а також сприяти вирiшенню таких завдань:

- пiдвищення можливостей суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi належать до автомобiльного транспорту загального користування, щодо забезпечення потреб споживачiв у послугах, залучення iнвестицiй у його розвиток та досягнення сталих економiчних умов роботи;

- стимулювання конкуренцiї i появи нових суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, якi належать до автомобiльного транспорту загального користування;

- забезпечення балансу мiж платоспроможним попитом на послуги та обсягом витрат на їх надання;

- забезпечення стабiльностi, прозоростi i прогнозованостi тарифiв.

Органiзацiйне, науково-технiчне та методичне забезпечення, державне регулювання та контроль, мiжнародна дiяльнiсть автомобiльного транспорту загального користування фiнансуються у вiдповiдностi iз законом про Державний бюджет України.

Основним завданням контролю за дотриманням законодавства щодо перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом є контроль за виконанням водiями i посадовими особами автомобiльного транспорту:

- вимог Правил надання послуг пасажирського транспорту, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18.02.97 р. N 176;

- вимог Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирiв автомобiльним транспортом;

- вимог Умов i правил здiйснення мiжнародних автомобiльних перевезень пасажирiв i вантажiв.

Функцiями контролю за здiйсненням мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом є:

- контроль за виконанням перевiзниками вимог мiжнародних договорiв України з питань мiжнародних автомобiльних перевезень;

- контроль технiчного стану автомобiльних транспортних засобiв, що впливає на безпеку руху;

- перевiрка вагових i габаритних параметрiв автомобiльних транспортних засобiв, оформлення та видача дозволiв на проїзд цих засобiв по територiї України у разi перевищення ними встановлених законодавством вагових та габаритних параметрiв, а також при перевезеннi небезпечних вантажiв;

- контроль та оформлення дозвiльних документiв на мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом;

- облiк автомобiльних транспортних засобiв, якi здiйснюють мiжнароднi перевезення пасажирiв i вантажiв;

- перевiрка транспортно-експедицiйної документацiї та лiцензiй на здiйснення мiжнародних перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом.

Для проведення контролю за дотриманням i законодавства щодо перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом залучаються працiвники Державного департаменту автомобiльного транспорту України, обласних i Автономної Республiки Крим автотранспортних управлiнь.

Посвiдчення на право контролю виготовляються i видаються Державним департаментом автомобiльного транспорту.

Як правило, контроль здiйснюється групами фахiвцiв Державного департаменту автомобiльного транспорту або територiальних автотранспортних управлiнь, до складу яких обов'язково входить посадова особа, зазначена у статтi 229 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення.

Контроль за дотриманням законодавства щодо перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом, як правило, здiйснюється за завданням, виданим органом автомобiльного транспорту. Форму i порядок видачi та облiку завдань затверджує вiдповiдний орган автомобiльного транспорту.

Контроль за дотриманням законодавства щодо перевезень пасажирiв i вантажiв автомобiльним транспортом здiйснюється методом перевiрки його виконання на пiдприємствах, в установах, органiзацiях автомобiльного транспорту, а також перевiрки в транспортних засобах, на автовокзалах, автостанцiях.

Контролююча особа при здiйсненнi контролю має право накладати штраф вiдповiдно до ст. 119, частини 5 ст. 133, частин 2-5 ст. 133-1, ст. 134, 135 Кодексу України про адмiнiстративнi правопорушення на мiсцi виявлення правопорушення.

Про результати контролю автотранспортнi управлiння подають Державному департаменту автотранспорту звiт щокварталу до 5 числа наступного мiсяця.

Висновки до роздiлу 1

Основним завданням державного регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту є формування ринку його послуг шляхом реалiзацiї єдиної економiчної, iнвестицiйної, науково-технiчної та соцiальної полiтики.

Основними функцiями державного регулювання дiяльностi автомобiльного транспорту є: формування ринку послуг; контроль за виконанням законодавства про автомобiльний транспорт; нормативно-правове регулювання з питань автомобiльного транспорту; лiцензування дiяльностi перевiзникiв; стандартизацiя i сертифiкацiя; органiзацiя та контроль автомобiльних перевезень; тарифна, iнновацiйна та iнвестицiйна полiтика; державне замовлення на соцiально значущi послуги автомобiльного транспорту загального користування; захист прав споживачiв послуг автомобiльного транспорту.

Автотранспортнi перевезення регулюються Законами України „Про автомобiльний транспорт”, "Про транспорт", "Про дорожнiй рух" та iншими нормативно-правовими актами i мiжнародними договорами.

Основним документом, який регулює вiдносини мiж перевiзником i замовником є договiр про перевезення вантажу автомобiльним транспортом загального користування.

РОЗДIЛ II. АНАЛIЗ СУЧАСНОГО СТАНУ РОЗВИТКУ АВТОТРАНСПОРТНИХ ПIДПРИЄМСТВ В УКРАЇНI

2.1 Загальна характеристика автотранспортних пiдприємств в Українi

Автомобiльний транспорт є однiєю з найважливiших сфер пiдприємницької дiяльностi, оскiльки у процесi господарювання кожна фiрма потребує перевезення матерiалiв, сировини, готової продукцiї, при цьому вони використовують власний автотранспорт або користуються послугами автотранспортних пiдприємств.

Головним завданням розвитку транспортно-дорожнього комплексу України на середньостроковий перiод та до 2020 р. є визначення шляхiв розв'язання проблем подальшого розвитку транспортної галузi, зростання попиту на транспортнi послуги, активiзацiї процесiв iнтеграцiї транспортно-дорожнього комплексу України до європейської та свiтової транспортних систем. Для сучасного економiчного стану України характерним є пiдвищення ролi транспорту, який забезпечує життєдiяльнiсть населення, функцiонування i розвиток економiки держави, збереження її обороноздатностi, можливiсть досягнення зовнiшньоекономiчних цiлей країни.

Автомобiльний транспорт вiдiграє важливу роль в соцiально-економiчному розвитку країни. На сьогоднi бiльш як 100 тис. автомобiльних перевiзникiв надають послуги з перевезення 52 % пасажирiв та 64 % вантажiв.

Автомобiльний транспорт - це матерiальна основа виробничого процесу автотранспортних пiдприємств.

За КВЕД (класифiкацiя видiв економiчної дiяльностi) автомобiльнi перевезення вiдносяться до секцiї I:

- код 60.22.0 - пасажирськi транспортнi перевезення;

- код 60.24.1 - дiяльнiсть автомобiльного вантажного транспорту.

Продукцiя автотранспорту вимiрюється в тонно-кiлометрах або пасажиро-кiлометрах.

Виробничi процеси автотранспортних пiдприємств значно вiдрiзняються вiд будь-яких iнших пiдприємств. Дiяльнiсть автомобiльного транспорту не пов'язана з сировиною. Предметом його працi є вантаж.

Функцiї автомобiльного транспорту:

- самостiйне здiйснення пасажирських i вантажних перевезень;

- сприяння роботi залiзничного транспорту з вивезення вантажiв зi станцiї;

- замiна у мiстах i примiських зонах iншого виду транспорту (рейкового, гужового).

Види господарських операцiй в автотранспортних пiдприємств:

- експлуатацiйнi перевезення пасажирiв i вантажiв;

- гаражне обслуговування i зберiгання рухомого складу, технiчне обслуговування i ремонт автомобiлiв, причепiв та їх агрегатiв;

- транспортно-експедицiйне обслуговування;

- навантаження порожнiх автомобiлiв;

- перегiн нових автомобiлiв iз заводiв;

- утримання i експлуатацiя транспортних агрегатiв станцiй технiчного обслуговування вантажних автостанцiй.

Основнi складовi елементи транспортного процесу на всiх пiдприємствах незалежно вiд роду дiяльностi:

- навантаження вантажiв або посадка пасажирiв на рухомий склад у пунктах вiдправлення;

- перемiщення вантажiв i пасажирiв дорогами мiж пунктами вiдправлення їх призначення;

- розвантаження вантажiв або висадка пасажирiв у пунктах призначення;

- технiчне обслуговування транспортних засобiв.

До автотранспортних пiдприємств висуваються особливi вимоги до водiїв та автомобiлiв: обов'язкове проходження медичного огляду водiїв - не рiдше нiж раз у 2 рiк, а також щоденний огляд лiкаря перед виїздом iз гаража; автомобiль також щоденно перевiряється механiком перед виїздом, про що робиться вiдповiдний запис у подорожньому листi автомобiля.

В автотранспортному пiдприємствi здiйснюється нормування роботи водiя згiдно з положенням та нормування витрачання палива та автомобiльних шин залежно вiд пори року, кiлькостi жителiв у мiстi, поворотiв маршруту на дорозi, типу двигуна, маси автомобiля, наявностi кондицiонера, згiдно з нормами.

Вантажнi та пасажирнi перевезення пiдлягають обов'язковому лiцензуванню вiдповiдно до Закону.

Перевiзники зобов'язанi проводити обов'язкове страхування цивiльної вiдповiдальностi власникiв транспортних засобiв. Це передбачено Законом України та Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України, де обумовлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивiльної вiдповiдальностi є цивiльна вiдповiдальнiсть власникiв транспортних засобiв за збиток, нанесений третiм особам унаслiдок дорожньо-транспортної пригоди. Цi витрати включають до складу валових витрат i собiвартостi перевезень.

Особливостi облiку в автотранспортних пiдприємств:

1. На автотранспортних пiдприємствах мають мiсце такi виробничi процеси - процес постачання (купiвля бензину, запчастин, контейнерiв); процес реалiзацiї послуг; вiдтворення технiчного стану засобiв працi.

2. Витрати автотранспортних пiдприємств визначаються за видами виробництв: основне, допомiжне, обслуговуюче.

3. Калькуляцiйною одиницею є вiдповiднi одиницi вимiрювання окремих видiв перевезень (робiт, послуг).

4. Значну частину загальних витрат становлять витрати на паливно-мастильнi матерiали (ПММ), ремонт, технiчне обслуговування (ТО), обов'язкове проходження технiчного огляду в органах ДАI. Такий огляд проводиться щорiчно, за що справляються певнi платежi (транспортний збiр, розмiр якого залежить вiд лiтражу двигуна i типу транспортного засобу, збори за проходження технiчного огляду та за отримання талона).

5. Для нарахування амортизацiї рухомого складу в бухгалтерському облiку часто обирають виробничий метод.

6. Автотранспортнi пiдприємства є платниками податку, з власникiв транспортних засобiв та iнших самохiдних машин та механiзмiв i збору за забруднення навколишнього середовища.

7. Водiям та технiчному персоналу видається спецiальний одяг, згiдно з наказом, який облiковується на рахунку МШК або МНМА (залежно вiд облiкової полiтики пiдприємства).

2.2 Монiторинг органiзацiї державного регулювання розвитку автотранспортних пiдприємств України

Автотранспортнi пiдприємства вiдiграють значну роль в економiцi країни але ставлення до їх розвитку з боку держави протягом тривалого перiоду визначається за залишковим принципом. Це стало наслiдком переходу до ринкових вiдносин: було визнано помилковим втручання в справи пiдприємства з боку держави та проголошена необхiднiсть переходу до макроекономiчного регулювання. Внаслiдок цього держава вiдмежувалася вiд регулювання на мiкрорiвнi, що спричинило втрату контролю за пiдприємствами. Ставку було зроблено на важелi загальноекономiчного впливу, на те, що ринок спрямує економiку до ефективностi. Але така схема iдеального ринку не спрацювала з об`єктивних причин, однiєю з яких є незацiкавленiсть ринку у виробництвi суспiльних благ до яких вiдносяться i пасажирськi автопослуги.

Проте досвiд розвинутих країн свiдчить, що транспортна система країни не може нормально функцiонувати без державної пiдтримки. Важливим аспектом реалiзацiї ефективних форм та методiв державної пiдтримки розвитку пiдприємств є державне регулювання економiки, без якого не обходяться в жоднiй iндустрiально розвиненiй країнi. Держава не усувається вiд розв'язання питань функцiонування транспортного ринку, виступаючи, по-перше, впливовим макрофактором функцiонування транспортної галузi, по-друге, не менш вагомою є роль держави, як елемента мiкросередовища - споживача транспортних послуг, постачальника, кредитора тощо. Причому слiд зазначити, що одностайної думки з приводу необхiдностi втручання держави в систему вiльних ринкiв не iснує. Однi вченi знаходять державне регулювання усiх виробничо-господарських вiдносин необхiдним, видiляючи основнi недосконалостi ринку, iншi вiдкидають таке регулювання взагалi та вважають, що сама система в змозi координувати економiчну дiяльнiсть без регулювання, деякi економiсти у своїх мiркуваннях виходять з того, що там, де не спрацьовує ринок, повинний iснувати iнший механiзм, здатний узяти вiдповiднi функцiї. Таким механiзмом є держава. Тому необхiднiсть державного втручання в ринкову економiку науково може бути пояснена саме неефективнiстю ринку. Бiльш того, ринковi методи господарювання в силу своєї економiчної природи породжують ряд негативних соцiальних наслiдкiв, що приводять до необхiдностi державного регулювання деяких сфер економiки та не в змозi вирiшити соцiально-економiчнi проблеми (табл.1).

Соцiально-економiчнi проблеми вiдносяться i до проблем функцiонування пасажирського транспорту, що пiдтверджує необхiднiсть державного регулювання дiяльностi даної сфери нацiональної економiки. Нинi бiльшiсть економiстiв одностайнi в тiм, що держава є невiд'ємним суб'єктом ринкової економiки. При цьому функцiя держави, має подвiйний характер: з одному боку, для пiдвищення ефективностi економiки, держава повинна стимулювати ринковi вiдносини як бiльш сприятливi для створення ефективної економiки, а з iншого боку - враховуючи, що ринок не в змозi вирiшити багато соцiальних i економiчних проблем, держава покликана протидiяти абсолютизацiї ринкових вiдношень. Звiдси негативними наслiдками є, як надмiрне державне регулювання господарсько-фiнансових вiдносин, так i повне невтручання держави в сфери економiки. При таких умовах мова може йти тiльки про границi втручання держави в економiку автотранспортних пiдприємств, способах i методах такого втручання, а також про роль держави у ринковiй економiцi. Система методiв державного управлiння, що застосовуються для регулювання галузi пасажирських перевезень в Українi подана в таблицi 2.2.1.

Подальший розвиток автомобiльного транспорту можливий за такими напрямами.

Перший - нинi iснуючий, який передбачає вiдсутнiсть адекватного проблемi державного i технiчного регулювання у секторi.

Це призведе до поглиблення суттєвих диспропорцiй у розвитку галузi з подальшим iгноруванням все зростаючих вiд дiяльностi автомобiльного транспорту багатомiльярдних зовнiшнiх витрат суспiльства, зумовлених негативним впливом автотранспорту на довкiлля i особливо погiршенням екологiчної ситуацiї у мiстах, неможливiстю забезпечення належного рiвня безпеки перевезень, залежнiстю країни вiд iмпорту нафтопродуктiв, незабезпеченостi транспортного обслуговування соцiально незахищених верств населення, осiб з обмеженими фiзичними можливостями та жителiв окремих населених пунктiв у сiльськiй мiсцевостi, неможливостi забезпечення реалiзацiї законодавчого права окремих категорiй громадян на пiльгове користування громадським автотранспортом, зниження рiвня органiзацiї перевезень на регулярних автобусних маршрутах (особливо в години "пiк"), а також до подальшого зменшення конкурентоспроможностi вiтчизняних перевiзникiв не тiльки на зовнiшнiх ринках, але й навiть на внутрiшньому ринку тощо.

Другий - передбачає (згiдно з досвiдом розвинених краї свiту) забезпечення сталого та збалансованого розвитку транспортної галузi iз застосуванням на державному рiвнi механiзмiв реалiзацiї принципу "користувач (та забруднювач) платить" для залучення фiнансових ресурсiв на вирiшеннi проблем транспорту, що мають суспiльний характер. Повиннi бути забезпеченi: концентрацiя державних ресурсiв та коштiв на прiоритетних напрямах розвитку галузi; формування ефективної цiнової, податкової, бюджетної i технiчної полiтики, орiєнтованої на забезпечення сталого збалансованого розвитку екологiчно сприятливого, енергоефективного i конкурентоспроможного автомобiльного транспорту (ґрунтуючись на сучасних технологiях i стандартах), пiдвищення якостi та безпеки автотранспортних перевезень в цiлому та автотранспортних послуг, забезпечення соцiальних перевезень громадян тощо.

Цей варiант також передбачає пiдвищення ролi держави щодо соцiальних питань роботи громадського автотранспорту та створення цивiлiзованих умов конкуренцiї та ринку автотранспортних послуг.

Також необхiдно зазначити, що державне регулювання пiдтримки пiдприємств слiд розглядати не як повернення до старої адмiнiстративної системи опiкування пiдприємствами, а як засiб оптимiзацiї фiнансових вiдносин в державi та в регiонi. Державнi органи, проводячи активну соцiально-економiчну полiтику, не повиннi брати безпосередньої участi в управлiннi транспортним виробництвом, але натомiсть мають створювати сприятливi умови для нього. У питаннях дотримання безпеки перевезень, охорони довкiлля, досягнення свiтових стандартiв, контроль та регулювання з боку держави повиннi посилюватися. Вiдповiдно до «Стратегiї економiчного i соцiального розвитку України на 2000-2004 роки», економiчнi реформи повиннi зводитися до органiзацiї таких економiчних вiдносин у державi, якi б забезпечили розвиток як конкретних суб'єктiв господарювання, так i економiки країни в цiлому (окремих її регiонiв). А це передбачає поряд iз безумовним наданням гарантiї економiчних свобод суб'єктам господарювання наявнiсть певних економiчних механiзмiв, що сприяють розвитку пiдприємств та допомагають вирiшити багато економiчних проблем, якi не можуть бути вирiшенi суто ринковими регуляторами. Налагодження механiзму регулювання економiчної дiяльностi та досягнення загальної ефективностi ринку можливе тiльки за умов гнучкого поєднання ринкових iнструментiв та державного регулювання. Транспортне пiдприємство, що переходить на ринковi засади, обов'язково повинно орiєнтуватися на потреби своїх клiєнтiв та ставити за мету їх задоволення, намагаючись при цьому функцiонувати рацiонально та ефективно. За таких умов будуть задовольнятися i соцiальнi потреби. Тому можна зробити висновок, що ринковий пiдхiд здатний об'єднати iнтереси транспортних пiдприємств, держави та населення. Узгодження цiлей i iнтересiв суб'єктiв господарювання вiдбувається через дiю ринкових механiзмiв, фiнансового механiзму пiдприємства, а також дiї регулюючих механiзмiв, у тому числi механiзмiв державного та регiонального регулювання та пiдтримки.

Таблиця 2.2.1

Соцiально-економiчнi проблеми

Соцiально-економiчнi проблеми	Необхiднiсть втручання держави
1. Механiзм ринку не забезпечує задоволення потреб суспiльства, якi виражаються в iндивiдуальному платоспроможному попитi	Оскiльки iснування ринку таких благ неможливо, регулятори повиннi вироблятися державою. Ринок, у силу притаманнiй йому економiчнiй природи, враховує лише попит окремих споживачiв на суспiльнi блага. Неможливiсть ринку врахувати потреби суспiльства в суспiльних благах приводить до скорочення обсягу їхнього виробництва в порiвняннi з реальним попитом тому потрiбно втручання держави. Рiзниця мiж повними витратами автопiдприємств i фiнансовими витратами споживачiв повинна покриватися за рахунок субсидiй. Але визначення обсягу коштiв для субсидування необхiдної кiлькостi суспiльних благ, є однiєї з важливих економiчних проблем
2. Ринковий механiзм породжує зовнiшнi ефекти: суспiльний транспорт вирiшує соцiальнi задачi, надаючи право безкоштовного користування транспортом пiльговим категорiям пасажирiв; негативно впливає на навколишнє середовище, тощо.

Подобные документы

• Державне регулювання розвитку книговидання в Україні

  Місце книговидання в системі інформаційних потоків на рівні держави, аналіз сучасного стану вітчизняного книговидання та його державного регулювання. Роль і перспективи розвитку електронного книговидання в умовах становлення інформаційного суспільства.
  
  автореферат [26,7 K], добавлен 16.04.2009
  

• Правові основи підприємницької діяльності

  Правове забезпечення розвитку підприємництва на сучасному етапі в Україні. Суб’єкти, об’єкти, ліцензування підприємницької діяльності. Дослідження організаційно-правових форм підприємств в Україні. Зміст та структура установчих документів підприємства.
  
  курсовая работа [49,6 K], добавлен 27.09.2010
  

• Державне регулювання інвестицій в людський капітал як фактор інтелектуального розвитку суспільства

  Інституційна база державного впливу на розвиток людського капіталу в Україні. Сутність та специфіка дії механізму державного регулювання інвестицій та його особливості на рівні регіону. Забезпечення динаміки якості життя населення, економічного розвитку.
  
  автореферат [55,3 K], добавлен 10.04.2009
  

• Державне регулювання діяльності у сфері освіти

  Сутність поняття "державна освітня політика"; історія розвитку законодавства в галузі. Аналіз правового регулювання; принципи організації освітнього процесу в Україні та в окремих регіонах на прикладі роботи управління освіти Калуської міської ради.
  
  магистерская работа [234,1 K], добавлен 21.04.2011
  

• Правове регулювання перевезення вантажів автомобільним транспортом

  Поняття та види автотранспортних перевезень. Особливості організації та легітимації перевезень в Україні. Ліцензування та сертифікація автоперевезень. Договір перевезень вантажів автомобільним транспортом: проблеми та тенденції правового регулювання.
  
  дипломная работа [188,2 K], добавлен 26.08.2010
  

• Інститут адміністративних послуг як спосіб забезпечення прав і законних інтересів приватних підприємств

  Аналіз сучасного стану правового регулювання адміністративних послуг в Україні, їх класифікація для приватних підприємств: за рівнем обов'язковості, за галузями господарства. Розвиток інституту адміністративних послуг як умова побудови правової держави.
  
  статья [36,6 K], добавлен 15.08.2013
  

• Державне регулювання фондового ринку в Україні

  Економіко-правові засади регулювання фондового ринку. Завдання та форми регулювання фондового ринку. Методи державного регулювання фондового ринку в Україні. Проблеми законодавчого забезпечення функціонування системи державного регулювання в Україні.
  
  дипломная работа [396,1 K], добавлен 19.08.2010
  

• Шляхи вдосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні

  Організаційно-правові засади функціонування системи місцевого самоврядування в Україні. Аналіз сучасного стану формування, діяльності та система функцій місцевих держадміністрацій, структурно-функціональне забезпечення реалізації влади на рівні району.
  
  дипломная работа [273,6 K], добавлен 19.11.2014
  

• Забезпечення якості та безпечності сільськогосподарської продукції в Україні

  Проблеми забезпечення якості сільськогосподарської продукції та продовольства. Дослідження стану забезпечення якості та безпечності сировини та продуктів харчування в Україні. Державна політика щодо контролю за безпечністю та якістю харчових продуктів.
  
  статья [20,2 K], добавлен 19.09.2017
  

• Державне правове регулювання рекламної діяльності в Україні

  Поняття та принципи рекламної діяльності та її правове забезпечення. Інформаційна політика держави в сфері реклами, її історичні аспекти. Види суб’єктів рекламної діяльності за законодавством. Питання правового регулювання захисту суспільної моралі.
  
  дипломная работа [155,2 K], добавлен 21.07.2009
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам