Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство Освіти та науки України

Державна Академія Житлово-Комунального Господарства

Кафедра менеджменту і адміністрування

Курсова робота

З дисципліни «Вступ до спеціальності»

Тема «Закон України про вищу освіту»

Виконала: Студентка 1 курсу.

Групи МО-6.091 денної

Форми навчання

Спеціальності менеджмента

ОКР «бакалавр»

Мекеда Аліна Андріївна

Науковий керівник:

Марчук С.В

КИЇВ 2009р



Вступ

Структура вищої освіти України розбудована відповідно до структури освіти розвинених країн світу, яка визначена ЮНЕСКО, ООН та іншими міжнародними організаціями.

Вища освіта є складовою системи освіти України, що визначена Законом України "Про освіту". Вона забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: "Молодший спеціаліст", "Бакалавр", "Спеціаліст, магістр".

Вища освіта здобувається у вищих навчальних закладах відповідних рівнів акредитації на основі: базової загальної середньої освіти, повної загальної середньої освіти та освітньо-кваліфікаційних рівнів "Молодший спеціаліст" і "Бакалавр", а також "Спеціаліст, магістр" як післядипломна.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном.

Прийом громадян до вищих навчальних закладів проводиться на конкурсній основі відповідно до здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел оплати за навчання.

Відповідно до статусу вищих навчальних закладів встановлено чотири рівні акредитації:

-перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі навчальні заклади;

-другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі навчальні заклади;

-третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - ін-ститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі навчальні заклади здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями:

-молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі навчальні заклади першого рівня акредитації;

-бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації;

-спеціаліст, магістр - забезпечують вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої освіти.

Виходячи із структури вищої освіти, її перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "магістр" (повна вища освіта).

Ступеневість вищої освіти може бути реалізована як через неперервну програму підготовки, так і диференційовано, відповідно до структури ступеневості.

Структура ступеневості вищої освіти України.

Вищі навчальні заклади певного рівня акредитації можуть здійснювати підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями, які забезпечують навчальні заклади нижчого рівня акредитації.

В системі вищої освіти функціонують вищі навчальні заклади державної та інших форм власності. До мережі входить 979 вищих навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі, інститути, академії, університети).

Мережа вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації налічує 664 вищих навчальних заклади, у тому числі 593 державної форми власності та 71 інших форм власності, із загальною чисельністю 528 тисяч студентів.

Мережа вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації налічує 315 закладів, у тому числі 223державної форми власності. Серед них функціонує 106 університетів, 59 академій, 150 інститутів. Статус національного мають 48 університетів та академій. В університетах, академіях, інститутах навчається 1403 тис. студентів, серед них здобувають вищу професійну освіту 1086 тис. студентів віком від 17 до 24 років включно, що складає 90 відсотків до загальної чисельності студентів.

Мережа вищих навчальних закладів забезпечує навчання 392 студентів на 10 тис. населення.

Підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за 70 напрямами, які включають понад 500 спеціальностей.

Структура прийому студентів за напрямами підготовки.

Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні встановлюються Державними стандартами освіти. Державний стандарт освіти - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.

Державні стандарти освіти розробляються з кожного напряму підготовки (спеціальності) для різних освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Управління освітою здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування.

До державних органів управління вищою освітою належать:

-Міністерство освіти і науки України;

-Центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти;

-Вища атестаційна комісія України;

-Державна акредитаційна комісія.

Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

Міністерство освіти і науки України:

-бере участь у визначенні державної політики у сфері освіти, науки, про-фесійної підготовки кадрів;

-розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти;

-забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

-проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних за-кладів, видає їм ліцензії, сертифікати;

-організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атестацію нау-кових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою щодо присудження науко-вих ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

За результатами акредитації вищих закладів освіти Міністерство освіти і науки України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані заклади освіти:

-визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами, надає право видачі документа про освіту державного зразка;

-встановлює рівень акредитації навчального закладу;

-інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів.

Органами громадського самоврядування в освіті є:

-Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;

-Загальні збори колективу навчального закладу;

-Районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників;

-З'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим.

Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики у сфері освіти.



ЗАКОН УКРАЇНИ

Про вищу освіту

Цей Закон спрямований на врегулювання суспільних відносин у галузі навчання,виховання,професійної підготовки громадян України. Він встановлює правові,організаційні,фінансові та інші засади функціонування системи вищої освіти,створює умови для самореалізації особистості,забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих фахівцях.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.Основні терміни та їх визначення.

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:

-вища освіта-рівень освіти,який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного,системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання,який грунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації;

-зміст вищої освіти-обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей,що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва;

-зміст навчання-структура,зміст і обсяг навчальної інформації,засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття вищої освіти і певної кваліфікації;

-державна атестація осіб,які закінчують вищі навчальні заклади встановлення відповідності рівня якості отриманої ними вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти по закінченню навчання за напрямом,спеціальністю;

-нормативний термін навчання - термін навчання за денною(очною) формою,необхідний для засвоєння особою нормативної та вибіркової частин змісту навчання і встановлений стандартом вищої освіти;

-стандарт вищої освіти - сукупність норм,які визначають зміст вищої освіти,зміст навчання,засіб діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання;

-освітній рівень вищої освіти - характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації,яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню;

-освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти- характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань,умінь та навичок особи,що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки(роботи) певного рівня професійної діяльності;

-рівень професійної діяльності-характеристика професійної діяльності за ознаками певної сукупності професійних завдань та обов'язків(робіт),які виконує фахівець;

-професійна підготовка-здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю;

-вищий навчальний заклад-освітній,освітньо-науковий заклад,який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту,реалізує відповідно до наданої ліцензії освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями,забезпечує навчання,виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їх покликання,інтересів,здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти,а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність;

-вищий навчальний заклад державної форми власності-вищий навчальний заклад,заснований державою,що фінансується з державного бюджету і підпорядковується відповідному центральному органу виконавчої влади;

-вищий навчальний заклад,що перебуває у власності Автономної Республіки Крим-вищий навчальний заклад,заснований органами влади Автономної Республіки Крим,що фінансується з бюджету Автономної Республіки Крим і підпорядкований органам влади Автономної Республіки Крим;

-вищий навчальний заклад комунальної форми власності - вищий навчальний заклад,заснований місцевими органами влади,що фінансується з місцевого бюджету і підпорядкований місцевим органам влади;

-вищий навчальний заклад приватної форми власності - вищий навчальний заклад,заснований на приватній власності і підпорядкований власнику (власникам);

-освітня діяльність-діяльність,пов'язана з наданням послуг для здобуття вищої освіти,з видачею відповідного документа;

-ліцензування-процедура визнання спроможності вищого навчального закладу певного типу розпочати освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації,відповідно до вимог стандартів вищої освіти,а також до державних вимог щодо кадрового,науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

-ліцензований напрям-напрям,за яким вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

-ліцензована спеціальність-спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня,за якою вищий навчальний заклад певного типу визнаний спроможним провадити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

-акредитація-процедура надання вищому навчальному закладу певного типу права провадити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації,відповідно до вимог стандартів вищої освіти,а також до державних вимог щодо кадрового,науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення;

-рівень акредитації-рівень спроможності вищого навчального закладу певного типу провадити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

-акредитований напрям-напрям,за яким вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

-акредитована спеціальність-спеціальність відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня,за якою вищий навчальний заклад певного типу отримав право провадити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації;

-акредитований вищий навчальний заклад-вищий навчальний заклад,що визнаний спроможним провадити освітню діяльність,пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації,за напрямами і спеціальностями відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів,неменше двох третин з яких є акредитованими;

-якість вищої освіти-сукупність якостей особи з вищою освітою,що відображає її професійну компетентність,ціннісну орієнтацію,соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби,так і потреби суспільства;

-якість освітньої діяльності - сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових,яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або суспільства.

Стаття 2. Законодавство України про вищу освіту Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з законів України"Про освіту"(1060-12), "Про наукову і науково-технічну діяльність" (1977-12),цього Закону та інших нормативно-правових актів,прийнятих відповідно до нього.Якщо міжнародними договорами України,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,встановлено інші правила,ніж ті,що передбачені законодавством про вищу освіту,то застосовуються правила міжнародних договорів.

Стаття 3. Державна політика у галузі вищої освіти

1. Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.

2. Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на принципах:доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним громадянином України; незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;наступності процесу здобуття вищої освіти;державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

3. Реалізація державної політики у галузі вищої освіти забезпечується шляхом: збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її якості;підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх можливостей для отримання вищої освіти;створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої освіти; надання цільових,пільгових державних кредитів особам для здобуття вищої освіти у порядку,визначеному Кабінетом Міністрів України; забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою,що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності,за кошти відповідних бюджетів,фізичних і юридичних осіб,з урахуванням потреб особи,а також інтересів держави та територіальних громад; надання особам,які навчаються у вищих навчальних закладах,пільг та соціальних гарантій у порядку,встановленому законодавством; належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на основі спеціальних освітніх технологій.

Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.Громадян України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти,якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше.Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти,вищого навчального закладу,напряму підготовки і спеціальності

2. Іноземці та особи без громадянства,які перебувають в Україні на законних підставах,мають право на здобуття вищої освіти,крім права на здобуття вищої освіти за рахунок коштів Державного бюджету України,місцевих бюджетів,якщо інше не встановлено міжнародними договорами,згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Розділ II СТРУКТУРА ВИЩОЇ ОСВІТИ. ДОКУМЕНТИ ПРО ВИЩУ ОСВІТУ

Стаття 6. Структура вищої освіти

1.До структури вищої освіти входять освітні й освітньо-кваліфікаційні рівні

1)освітнірівні:неповнавищаосвіта;

-базова вища освіта;

-повна вища освіта;

2)освітньо-кваліфікаційні рівні:

молодший спеціаліст;

бакалавр;

спеціаліст, магістр.

2. У вищих навчальних закладах підготовка за напрямами і спеціальностями фахівців всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів здійснюється за відповідними освітньо-професійними програмами ступенево або неперервно залежно від вимог до рівня оволодіння певною сукупністю умінь та навичок,необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Стаття 7. Освітні рівні вищої освіти

1. Неповна вища освіта-освітній рівень вищої освіти особи,який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей,що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

2. Базова вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи,який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей,що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

3. Повна вища освіта-освітній рівень вищої освіти особи,який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей,що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем специаліста або магістра.

4. Вищу освіту мають особи,які завершили навчання у вищих навчальних закладах,успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.Державна атестація осіб,які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності,здійснюється державною екзаменаційною комісією.Положення про державну екзаменаційну комісію затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 8. Освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти

1. Молодший спеціаліст-освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи,яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту,спеціальні уміння та знання,достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності,що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.Особи,які мають базову загальну середню освіту,можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною программою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

2. Бакалавр-освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи,яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту,фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці(діяльності),достатні для виконання завдань та обов'язків(робіт) певного рівня професійної діяльності,що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста.Особи,які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого-четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання,мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей,відповідних напряму підготовки бакалавра,у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

3. Спеціаліст-освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи,яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту,спеціальні уміння та знання,достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності,що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

4. Магістр-освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи,яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту,спеціальні уміння та знання,достатні для виконання професійних завданя та обов'язків(робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності,що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.Особи,які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання,мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

5. Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань може здійснюватися на основі повної загальної середньої освіти.

Стаття 9. Документи про вищу освіту

1. Встановлюються такі види документів,які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:

-диплом молодшого спеціаліста;

-диплом бакалавра;

-диплом спеціаліста;

-диплом магістра.

Зразки документів про вищу освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.Вищий навчальний заклад має право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму(спеціальності).Для осіб,які навчалися за кошти державного бюджету,документи про вищу освіту виготовляються та видаються за рахунок коштів Державного бюджету України.

2. Особи,відраховані із вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньо-професійними програмами,отримують академічні довідки встановленого спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки зразка.

Стаття 10. Післядипломна освіта

1. Післядипломна освіта-спеціалізоване вдосконалення освіти та професійної підготовки особи шляхом поглиблення,розширення і оновлення її професійних знань,умінь і навичок або отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду.Післядипломна освіта створює умови для безперервності та наступності освіти і включає:

-перепідготовку-отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду;

-спеціалізацію-набуття особою здатностей виконувати окремі завдання та обов'язки,які мають особливості,в межах спеціальності;

-розширення профілю(підвищення кваліфікації)-набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності;

-стажування-набуття особою досвіду виконання завдань та обов'язків певної спеціальності.

Особа, яка пройшла перепідготовку і успішно пройшла державну атестацію,отримує відповідний документ про вищу освіту.Особа,яка успішно пройшла стажування або спеціалізацію чи розширила профіль (підвищила кваліфікацію),отримує відповідний документ про післядипломну освіту.Зразки документів про післядипломну освіту затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

2. Післядипломна освіта здійснюється вищими навчальними закладами післядипломної освіти або структурними підрозділами вищих навчальних закладів відповідного рівня акредитації,в тому числі на підставі укладених договорів.

Розділ III СТАНДАРТИ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 11. Система стандартів вищої освіти

1. Систему стандартів вищої освіти складають державний стандарт вищої освіти,галузеві стандарти вищої освіти та стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів.Стандарти вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки,а також якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів незалежно від їх типів,рівнів акредитації та форм навчання.

2. Державний стандарт вищої освіти містить складові:

-перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

-перелік напрямів та спеціальностей,за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями;

-вимоги до освітніх рівнів вищої освіти;

-вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти.

3. Галузеві стандарти вищої освіти містять складові:

-освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів;

-освітньо-професійні програми підготовки;

-засоби діагностики якості вищої освіти.

4. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів містять складові:

-перелік спеціалізацій за спеціальностями;

-варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів;

-варіативні частини освітньо-професійних програм підготовки;

-варіативні частини засобів діагностики якості вищої освіти;

-навчальні плани;

-програми навчальних дисциплін.

5. Порядок розроблення стандартів вищої освіти та внесення змін до них,а також здійснення контролю за їх дотриманням визначається Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Державний стандарт вищої освіти

1. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями містить перелік назв кваліфікацій,які визначаються через професійні назви робіт,що мають виконувати фахівці певного освітньо-кваліфікаційного рівня на первинних посадах.

2. Перелік напрямів та спеціальностей,за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями,містить перелік назв напрямів,що відображають споріднений зміст вищої освіти і професійної підготовки,та перелік назв спеціальностей,що відображають неповторювані узагальнені об'єкти діяльності або виробничі функції та предмети діяльності.

3. Вимоги до освітніх рівнів вищої освіти містять вимоги до рівня сформованості у особи соціальних і громадянських якостей з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності,а також вимоги до формування у неї патріотизму до України та до знання української мови.

4. Вимоги до освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти містять вимоги до професійної підготовки фахівців з урахуванням суспільного поділу праці.

5. Перелік кваліфікацій за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівням вимоги до освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів вищої освіти затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки,погодженим із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.Перелік напрямів та спеціальностей,за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями,затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 13. Галузеві стандарти вищої освіти

1. Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника вищого навчального закладу відображає цілі вищої освіти та професійної підготовки,визначає місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності,інших соціально важливих якостей,систему виробничих функцій і типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації.Освітньо-кваліфікаційні характеристики випускників вищих навчальних закладів затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики.

2. Освітньо-професійна програма підготовки визначає нормативний термін та нормативну частину змісту навчання за певним напрямом або спеціальністю відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня,встановлює вимоги до змісту,обсягу та рівня освіти й професійної підготовки фахівця.Освітньо-професійні програми підготовки затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки встановлюється відповідно до визначеного рівня професійної діяльності.Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста для осіб,які мають повну загальну середню освіту та освітньо-кваліфікаційний рівень кваліфікованого робітника за спорідненою професією,зменшується на один рік.Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра для осіб,які мають освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідною до напряму підготовки бакалавра спеціальністю,може зменшуватися до двох років.Нормативний термін навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра для осіб,які мають освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за відповідною спеціальністю,не може перевищувати одного року.Нормативний термін навчання фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста та магістра медичного та ветеринарно-медичного спрямувань визначається відповідним центральним органом виконавчої влади,який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Якщо вищий навчальний заклад має відповідні угоди з навчальними закладами іноземних держав,що передбачають взаємовизнання документів про вищу освіту за умови інших термінів навчання,такі терміни можуть бути встановлені відповідним центральним органом виконавчої влади,який має у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3. Засоби діагностики якості вищої освіти визначають стандартизовані методики,які призначені для кількісного та якісного оцінювання досягнутого особою рівня сформованості знань,умінь і навичок,професійних,світоглядних та громадянських якостей.Засоби діагностики якості вищої освіти використовуються для встановлення відповідності рівня якості вищої освіти вимогам стандартів вищої освіти і затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

Стаття 14. Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів

1. Вищі навчальні заклади визначають спеціалізації за спеціальностями,за якими здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста,спеціаліста та магістра.Назви спеціалізацій за спеціальностями відображають відмінності у засобах,умовах та продуктах діяльності в межах спеціальності.

2. Варіативні частини освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів,освітньо-професійних програм підготовки та засобів діагностики якості вищої освіти забезпечують підготовку фахівців за спеціалізаціями за спеціальностями з урахуванням особливостей суспільного поділу праці в Україні та мобільності системи освіти щодо задоволення вимог ринку праці.

Зміст варіативних частин освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників вищих навчальних закладів,освітньо-професійних програм підготовки,засобів діагностики якості вищої освіти,навчальних планів,програм навчальних дисциплін визначається вищим навчальним закладом у межах структури та форми,встановлених спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки.

3. Навчальні плани визначають графік навчального процесу,перелік,послідовність та час вивчення навчальних дисциплін,форми навчальних занять та терміни їх проведення,а також форми проведення підсумкового контролю.

4. Програми навчальних дисциплін визначають їх інформаційний обсяг,рівень сформованості вмінь та знань,перелік рекомендованих підручників,інших методичних та дидактичних матеріалів,критерії успішності навчання та засоби діагностики успішності навчання.

5. Навчальні плани та програми навчальних дисциплін розробляються вищим навчальним закладом відповідно до освітньо-професійних програм підготовки і затверджуються керівником вищого навчального закладу.

Стаття 15. Науково-методичне забезпечення вищої освіти

Науково-методичне забезпечення вищої освіти здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки,іншими центральними органами виконавчої влади,що мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,науково-методичними установами та вищими навчальними закладами.

Науково-методичне забезпечення вищої освіти включає підготовку навчальної і наукової літератури та забезпечення нею вищих навчальних закладів.Підготовка та забезпечення вищих навчальних закладів навчально методичною документацією повинна відповідати змісту навчання,визначеному стандартами вищої освіти.

Розділ IV УПРАВЛІННЯ У ГАЛУЗІ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Стаття 16. Система вищої освіти

Систему вищої освіти складають:

-вищі навчальні заклади всіх форм власності;

-інші юридичні особи,що надають освітні послуги у галузі вищої освіти;

-органи, які здійснюють управління у галузі вищої освіти.

Стаття 17. Управління у галузі вищої освіти

Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчоївлади:

-здійснює державну політику у галузі вищої освіти;

-організує розроблення та здійснення відповідних загальнодержавних та інших програм;

-у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти;

-забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

Управління у галузі вищої освіти у межах їх компетенції здійснюється:

-спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки;

-іншими центральними органами виконавчої влади,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади;

-вищою атестаційною комісією України;

-органами влади Автономної Республіки Крим;

-органами місцевого самоврядування;

-власниками вищих навчальних закладів;

-органами громадського самоврядування.

Стаття 18. Повноваження спеціально уповноваженого

Центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки,інших центральних органів виконавчої влади,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.

1. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у галузі освіти і науки:

-здійснює аналітично-прогнозтичну діяльність у галузі вищої освіти, визначає тенденції її розвитку,вплив демографічної,етнічної,соціально-економічної ситуації,інфраструктури виробничої та невиробничої сфер,ринку праці на стан вищої освіти,формує напрями взаємодії з іншими ланками освіти,стратегічні напрями розвитку вищої освіти відповідно до науково-технічного прогресу та інших факторів,узагальнює світовий і вітчизняний досвід розвитку вищої освіти;

-бере участь у формуванні державної політики у галузі вищої освіти,науки,професійної підготовки кадрів;

-розробляє програми розвитку вищої освіти,стандарти вищої освіти;

-визначає нормативи матеріально-технічного,фінансового забезпечення вищих навчальних закладів;

-здійснює навчально-методичне керівництво,контроль за дотриманням вимог стандартів вищої освіти,державне інспектування;

-здійснює міжнародне співробітництво з питань,що належать до його компетенції;

-здійснює ліцензування та акредитацію вищих навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування,видає їм ліцензії,сертифікати;

-здійснює встановлення відповідності документів про вищу освіту та вчені звання;

-формує і розміщує державне замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою;

-сприяє працевлаштуванню випускників вищих навчальних закладів;

-затверджує умови прийому на навчання до вищих навчальних закладів;

-затверджує статути підпорядкованих йому вищих навчальних закладів та вищих навчальних закладів приватної форми власності;

-погоджує статути вищих навчальних закладів державної форми власності,підпорядкованих іншим центральним органам виконавчої влади,вищих навчальних закладів,що перебувають у власності Автономної Республіки Крим,та вищих навчальних закладів комунальної форми власності;

-організовує вибори,затверджує та звільняє з посад керівників підпорядкованих йому вищих навчальних закладів;

-погоджує затвердження на посаду керівників вищих навчальних закладів комунальної і приватної форм власності;

-організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій,педагогічних та вчених звань;

-разом з іншими центральними органами виконавчої влади,якімають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,органами влади Автономної Республіки Крим,місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади комунальної форми власності,забезпечує реалізацію державної політики у галузі вищої освіти і здійснює контроль за втіленням державної політики у галузі вищої освіти,дотриманням нормативно-правових актів про вищу освіту в усіх вищих навчальних закладах незалежно від форми власності і підпорядкування;

-здійснює інші повноваження,передбачені законом.

2. Інші центральні органи виконавчої влади,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,спільно із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки:

-беруть участь у здійсненні державної політики у галузі вищої освіти,науки,професійної підготовки кадрів;

-беруть участь у здійсненні ліцензування та акредитації вищих навчальних закладів;

-сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

-здійснюють контрольні функції за дотриманням вимог щодо якості вищої освіти;

-організовують вибори,затверджують та звільняють з посади керівників вищих навчальних закладів;

-затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

-здійснюють інші повноваження, передбачені законом.

3. Акти спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки,прийняті у межах його повноважень,є обов'язковими для інших центральних органів виконавчої влади,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,органів влади Автономної Республіки Крим,місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування,вищих навчальних закладів незалежно від форм власності.

Стаття 19. Повноваження Вищої атестаційної комісії України

1. Вища атестаційна комісія України забезпечує виконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації.Вища атестаційна комісія України:

-формує мережу спеціалізованих вчених рад та контролює їх діяльність;

-формує нормативні та методичні засади діяльності спеціалізованих вчених рад;

-розробляє і затверджує вимоги до рівня наукової кваліфікації здобувачів наукових ступенів,вченого звання старшого наукового співробітника та встановлює критерії атестації наукових кадрів вищої кваліфікації;

-забезпечує єдність вимог до рівня наукової кваліфікації осіб,які здобувають науковий ступінь кандидата або доктора наук і вчене звання старшого наукового співробітника;

-формує мережу експертних рад;

-проводить експертизу дисертацій для здобуття наукових ступенів та атестаційних справ для присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

-затверджує рішення спеціалізованих вчених рад про присудження наукових ступенів і рішення вчени(наукових,науково-технічних,технічних) рад про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника,а також скасовує їх у разі невиконання державних вимог при атестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації;

-вирішує в установленому порядку питання переатестації наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації,позбавлення наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника,оформлення й видачі дипломів і атестатів,а також розглядає апеляції;

-присвоює вчене звання старшого наукового співробітника;

-здійснює співробітництво з державними органами інших країн з питань,що належать до компетенції Вищої атестаційної комісії України;

-вирішує в установленому порядку питання взаємовизнання документів про присудження наукових ступенів та присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника;

-здійснює інші повноваження,передбачені законом.

2. Акти Вищої атестаційної комісії України,прийняті в межах її повноважень,є обов'язковими для міністерств,інших центральних органів виконавчої влади,установ,в системі яких створено спеціалізовані вчені ради по присудженню наукових ступенів кандидата і доктора наук та діють вчені (наукові,науково-технічні,технічні) ради,що приймають рішення про присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника.

Стаття 20. Повноваження органів влади Автономної

Республіки Крим та органів місцевого самоврядування,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади.Органи влади Автономної Республіки Крим,органи місцевого самоврядування,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,в межах своєї компетенції:

-забезпечують виконання державних програм у галузі вищої освіти;

-вивчають потребу у фахівцях на місцях і вносять спеціально уповноваженим центральним органам виконавчої влади у галузі праці та соціальної політики,економіки,освіти і науки та іншим центральним органам виконавчої влади,які мають у своєму підпорядкуванні вищі навчальні заклади,пропозиції щодо обсягів державного замовлення на підготовку,перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців;

-подають до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі освіти і науки пропозиції щодо формування мережі вищих навчальних закладів;

-затверджують за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі освіти і науки статути підпорядкованих їм вищих навчальних закладів;

-сприяють працевлаштуванню випускників підпорядкованих їм вищих навчальних закладів,їх соціальному захисту;

-залучають у порядку,передбаченому законом,підприємства,установи, організації (за їх згодою) до вирішення проблем розвитку вищої освіти.

Стаття 21. Повноваження власника (власників) вищого навчального закладу

1. Повноваження власника (власників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються в межах законів статутом вищого навчального закладу.Власник (власники) вищого навчального закладу:

-розробляє статут вищого навчального закладу;

-організовує ліцензування вищого навчального закладу;

-призначає керівника вищого навчального закладу на умовах контракту відповідно до цього Закону;

-здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;

-здійснює контроль за дотриманням умов,передбачених рішенням про заснування вищого навчального закладу;

-приймає рішення про реорганізацію або ліквідацію вищого навчального закладу;

-здійснює інші повноваження,передбачені законом.

2. Власник(власники) здійснює(здійснюють) права,передбачені частиною першою цієї статті,щодо управління вищим навчальним закладом безпосередньо або через уповноважений ним орган (особу). Власник (власники) або уповноважений ним (ними) орган (особа) може делегувати свої повноваження керівникові або вищому колегіальному органу громадського самоврядування вищого навчального закладу.

Розділ V ВИЩІ НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ

Стаття 22. Мета і головні завдання діяльності вищого навчального закладу

1. Основною метою діяльності вищого навчального закладу є забезпечення умов,необхідних для отримання особою вищої освіти,підготовка фахівців для потреб України.

2. Головними завданнями вищого навчального закладу є:

-здійснення освітньої діяльності певного напряму,яка забезпечує підготовку фахівців відповідних освітньо-кваліфікаційних рівнів і відповідає стандартам вищої освіти;

-здійснення наукової і науково-технічної (для вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації), творчої,мистецької, культурно-виховної, спортивної та оздоровчої діяльності;

-забезпечення виконання державного замовлення та угод на підготовку фахівців з вищою освітою;

-здійснення підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів та їх атестація в акредитованих вищих навчальних закладах третьогота четвертого рівнів акредитації;

-вивчення попиту на окремі спеціальності на ринку праці і сприяння працевлаштуванню випускників;

-забезпечення культурного і духовного розвитку особистості,виховання осіб,які навчаються у вищих навчальних закладах,в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України( 254к/96-ВР );

-підвищення освітньо-культурного рівня громадян.

Стаття 23. Правовий статус вищого навчального закладу

1. Вищий навчальний заклад є юридичною особою,має відокремлене майно,може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і мати обов'язки,бути позивачем і відповідачем у суді.

2. Вищий навчальний заклад згідно із законом може виступати засновником (співзасновником) інших юридичних осіб,що здійснюють свою діяльність відповідно до напрямів навчально-науково-виробничої діяльності вищого навчального закладу.

3.створювати навчальні та навчально-науково-виробничі комплекси,які є добровільними об'єднаннями.Всі учасники комплексу зберігають статус юридичних осіб.

4. У вищих навчальних закладах державної і комунальної форм власності кількість студентів,прийнятих на перший курс на навчання за державним замовленням,повинна становити не менше ніж 51 відсоток від загальної кількості студентів,прийнятих на навчання на перший курс.

Стаття 24. Рівні акредитації вищих навчальних закладів

Встановлюються такі рівні акредитації вищих навчальних закладів:

-вищий навчальний заклад першого рівня акредитації - вищий навчальний заклад,у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста;

-вищий навчальний заклад другого рівня акредитації-вищий навчальний заклад,у якому здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста та за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра;

-вищий навчальний заклад третього рівня акредитації-вищийнавчальний заклад,у здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра,спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста,а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра;

-вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації-вищий навчальний заклад,у якому здійснюється підготовка фахівців за напрямами освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра,спеціальностями освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста,магістра.

Стаття 25. Типи вищих навчальних закладів

Відповідно до існуючих напрямів освітньої діяльності в Україні діють вищі навчальні заклади таких типів:

1). Університет-багатопрофільний вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації,який провадить освітню діяльність,пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних,технічних,економічних та інших напрямів науки,техніки,культури і мистецтв,проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження,є провідним науково-методичним центром,має розвинуту інфраструктуру навчальних,наукових і науково-виробничих підрозділів,відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення,сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність.Можуть створюватися класичні та профільні (технічні,технологічні,економічні,педагогічні,медичні,аграрні,мистецькі,культурологічні тощо) університети;

2). Академія-вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність,пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки,виробництва,освіти,культури і мистецтва,проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження,є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

3). Інститут-вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації або структурний підрозділ університету,академії,який провадить освітню діяльність,пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки,виробництва,освіти,культури і мистецтва,проводить наукову,науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

4). Консерваторія (музична академія) - вищий навчальний заклад третього або четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у галузі культури і мистецтва-музичних виконавців, композиторів, музикознавців, викладачі музичних дисциплін, проводить наукові дослідження,є провідним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

5). Коледж-вищий навчальний заклад другого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації,який провадить освітню діяльність,пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у споріднених напрямах підготовки (якщо є структурним підрозділом вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації або входить до навчального чи навчально-науково-виробничого комплексу) або за кількома спорідненими спеціальностями і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

6) технікум (училище)-вищий навчальний заклад першого рівня акредитації або структурний підрозділ вищого навчального закладу третього або четвертого рівня акредитації,який провадить освітню діяльність,пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації за кількома спорідненими спеціальностями,і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення.

Стаття 26. Національний вищий навчальний заклад

Державному вищому навчальному закладу четвертого рівня акредитації відповідно до законодавства може бути надано статус національного. Національному вищому навчальному закладу за рішенням Кабінету Міністрів України може бути надано повноваження:

-укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення для потреб вищого навчального закладу;

-приймати рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств,установ,організацій,структурних підрозділів вищого навчального закладу;

-вносити пропозиції щодо передачі об'єктів вищого навчального закладу до сфери управління інших органів,уповноважених управляти державним майном,у комунальну власність та передачі об'єктів комунальної власності у державну власн ість і віднесення їх до майна вищого навчального закладу;

-виступати орендодавцем нерухомого майна, що належить вищому навчальному закладу;

-встановлювати і присвоювати вчені звання доцента чи профессора вищого навчального закладу;

-визначати та встановлювати власні форми морального та матеріального заохочення працівників вищого навчального закладу.

У своїй діяльності національний вищий навчальний заклад керується цим Законом.