Формування професійної етики майбутнього соціального педагога

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

На сьогоднішній день особливо гостро постало питання формування професійної етики соціального педагога, оскільки в сучасному суспільстві, відбувається процес збільшення дисгармонії соціальних цінностей молоді, зниження моральних нормативів соціальної поведінки та етичної культури, звуження й деформація її соціальних орієнтацій. Особливої актуальності ці питання набувають у діяльності саме соціального педагога, основним з аспектів якої є саме етика ставлення до своєї праці. Також неодмінною запорукою успішності соціально-педагогічної діяльності є застосування етичних принципів у роботі. Але цій проблемі приділяєтьсь замало уваги: спостерігається слабка підготовленість соціальних педагогів, розрив між теорією і практикою соціально-педагогічної діяльності. Процес формування професійно-етичної культури соціального педагога до теперішнього часу не підданий спеціальному аналізу, хоча вже є роботи, що розкривають ту чи іншу сторону даної проблеми.

Таким чином, актуальність проблеми та недостатня увага до неї дали підстави для визначення теми дослідження: «Формування професійної етики майбутнього соціального педагога».

Об'єкт дослідження: формування професійно-етичної культури майбутніх соціальних педагогів.

Предмет дослідження:форми і методи становлення професійно-етичної культури соціального педагога.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка важливості формування етики соціального педагога.

Відповідно до об'єкту, предмету та мети дослідження визначено основні його завдання:

- розкрити суть поняття «професійна етика соціального педагога», його особливості;

- охарактеризувати процес прищеплення основних етичних норм та принципів майбутнім соціальним педагогам;

- виявити рівень знань студентів про важливість етики у соціально-педагогічній роботі;

- експериментально визначити вплив теоретичної підготовки на процес формування професійної етики майбутнього соціального педагога

Для вирішення поставлених завдань і отримання вірогідних даних було застосовано комплекс методів педагогічного дослідження:

- теоретичні: аналіз літературних джерел та передового досліду впровадження етичних принципів роботи у соціально-педагогічну діяльність, синтез та узагальнення отриманих знань з метою визначення основних понять і встановлення стану розробленості досліджуваної проблеми;

- соціологічні: анкетування з метою виявлення сформованості у студентів професійної етики соціального педагога;

- психологічні: були проведені тест та опитувальник з метою виявлення стилю педагогічного спілкування;

- статистичні: методи математичної статистики для кількісного та якісного аналізу отриманих у ході дослідження даних.

Нами була висунута гіпотеза, що теоретична підготовка студентів з етики професійної діяльності підвищить рівень знань студентів з проблеми та покращить їх практичну роботу.

РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ЕТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

1.1 Сутність поняття етика соціального педагога

Професійна етика - це сукупність стійких норм і правил, якими повинен керуватися працівник у своїй діяльності.

У світі суспільних відносин люди, які роблять щось, чого не вміють інші, одразу ж опиняються перед обличчям певних обов'язків по відношенню до тих, хто користується їхніми послугами. Це - поширений аргумент на поясненні необхідності професійної етики [29].

Етика соціальної роботи - вчення про моральні основи професійної соціальної діяльності з надання допомоги інвалідам, сім'ям, соціальним групам і общинам, посиленню чи відновленню їх здатності до функціонування та створення сприятливих умов для досягнення цих цілей, морально-етичних норм поведінки спеціалістів з соціальної роботи, працівників соціальних служб. Этика соціальної роботи - специфічний прояв загальної етики у соціальному обслуговуванні населення [27].

Етика соціального педагога ґрунтується на загальнолюдській моралі, загальному громадянському законодавстві та загальних етичних нормах наукової праці й наукового спілкування.

Соціально-педагогічна етика - особливий феномен. Його сутність та зміст найбільш повно та послідовно розкривається за допомогою аналізу структури, у якій можна виокремити такі блоки [18; 24]:

1. Етика ставлення соціального педагога до своєї праці, до предмету своєї діяльності;

2. Етика відносин «по вертикалі» - у системі «соціальний педагог - учень», яка розглядає основні принципи та норми цих взаємин та вимог, які висуваються до особистості та поведінки соціального педагога;

3. Етика відносин «по горизонталі» - у системі «соціальний педагог - педагоги», у якій розглядаються ті відносини, які регламентуються не стільки загальними нормами, скільки специфікою діяльності та психології соціального педагога;

4. Етика адміністративно-ділових відносин соціального педагога та керуючих структур, яка встановлює обом сторонам визначені «правила гри», спрямовані на оптимізацію управління системою навчання.

Для того щоб будувати свою поведінку згідно з правилами етикету, необхідно слідувати його принципам, які відображають моральні вимоги, що висуваються до культури відносин. Л. С. Ліхачов [5] виділяє чотири принципи етикету.

1). Принцип гуманізму. Принцип гуманізму вимагає від соціального робітника поваги до людини, визнання гідності її особи; доброзичливого до нього відношення. Принцип втілюється в таких вимогах до поведінки соціального працівника, як ввічливість, тактовність, скромність, чуйність, уважність і точність.

2). Принцип доцільності дій. Сучасний етикет відрізняється від етикету середніх століть в першу чергу своєю доцільністю. Основні правила його перебувають у тій чи іншій формі вимоги не доставляти своїми діями клопоту оточуючим і самому собі. При цьому етикет не догматичний, оскільки життя складніше за будь-зводу правил або кодексу, і описати правилами всі можливі ситуації не можна. Тому сучасний етикет вимагає не заучування правил, а творчого використання їх стосовно до конкретних ситуацій.

3). Принцип естетичної привабливості поведінки (краси поведінки). Етикет нашого часу вимагає, щоб поведінка і зовнішній вигляд людини відповідали душевним якостям особистості, тому поведінка і зовнішній вигляд фахівця повинні бути естетичними, привабливими. Не можна з'являтися в установі і тим більше перед клієнтом недбало і неохайно одягненим, в брудному, нечищеному взутті, з незачесаною головою, оскільки це неестетично. Одяг може бути недорогий - це зрозуміло і буде нормально сприйнято клієнтом, але якщо він брудний, пом'ятий - це викличе негативне ставлення до соціального працівника. У розмові з клієнтом слід помірно користуватися такими засобами невербального спілкування, як міміка та пантоміміка - надмірність жестів може бути витлумачена як нещирість, награність; повна їх відсутність - як скутість чи байдужість; в той час як благородна стриманість жестів є ознакою врівноваженості і духовної сили. Мова повинна бути спокійною, плавною, зрозумілою, без вульгаризмів і неологізмів.

4). Принцип обліку народних звичаїв і традицій. Цей принцип важливо дотримуватися в роботі тому, що кожен народ має власну невербальну знакову систему, власні звичаї і традиції, багато хто з яких свято шанують нашими сучасниками. При всій їх схожості у основі - у традиції більшості народів повагу до старших, надання допомоги слабким і їх захист, вміння триматися з гідністю - прояв їх може бути різним. І соціальному працівнику, щоб випадково не потрапити в незручне становище, слід вивчати традиції і звичаї того народу, з представниками якого він працює.

Почастішання випадків порушення канонів професійної етики в Україні за нової соціальної ситуації на жаль, уже призвело до численних публічних спекуляцій навколо соціальної педагогіки, соціології, до спотвореного сприйняття громадськістю ролі та місця соціально-педагогічної науки в суспільстві. Як перший крок розв'язання сучасних етико-професійних проблем соціологічної спільноти на 3-ьому з'їзді Соціологічної асоціації України було ухвалено рішення про створення Комісії з професійної етики і доручити їй підготовку Кодексу професійної етики відповідно до сучасних вимог до професійної діяльності соціальних педагогів. Затверджений Кодекс професійної етики соціолога був 5-им з'їздом Соціологічної асоціації України 20 травня 2004 року. Цей кодекс визначає головні принципи і етичні норми професійної відповідальності та поведінки соціологів України. Кодекс містить вступ, основний зміст («Етичні норми»), додаток(«відповідальність за порушення кодексу професійної етики соціолога») і висновки. Як додаток до складу Кодексу входить розділ «Відповідальність за порушення Кодексу професійної етики соціолога», який описує процедури подання і розгляду скарг Комісією з професійної етики. Цей Кодекс є документом, який націлює соціальних працівників і соціальних педагогів на здійснення соціальної роботи в різних сферах з метою розвитку особистості, задоволення людських потреб; визначає основні етичні орієнтири професійної діяльності та шляхи розв'язання моральних проблем, прийняття найбільш адекватних професійних рішень в етичних питаннях. Він містить етичні принципи діяльності і норми етичної поведінки спеціалістів із соціальної роботи. Кодекс побудовано на основі стандартів гуманістичної етики. Повага до гідності кожної людини, толерантність, довіра, взаємодія, конфіденційність, дотримання норм етики - ось головні засади етики соціального працівника і соціального педагога. Кодексом задекларовані етичні норми, які спираються на загальні моральні принципи, прийняті в міжнародній соціологічній спільноті: професійна компетентність, чесність, професійна відповідальність, соціальна відповідальність повага до прав і гідності кожної людини, але проблемою викладачів вищих навчальних закладів і самих майбутніх спеціалістів є формування й самовиховання цих якостей особистості [32].

1.2 Особистісно-моральні якості соціального педагога

Вивчення особливостей діяльності фахівців соціальної роботи в Україні засвідчує, що в останні роки достатньо уваги приділяється не лише професійним якостям, які використовують для проектування ефективних технологій освітньої підготовки професіонала, а й якостям моральним, які виступають підґрунтям професійно-особистісного розвитку. Серед необхідних моральних якостей, пов'язаних із професійно-особистісними характеристиками соціального педагога, виступають: активність, благородство, відповідальність, урівноваженість, витримка, гуманність, громадянськість, доброзичливість, дружелюбність, ініціативність, мужність, надійність, людяність, правдивість, працелюбність, принциповість, співчутливість, тактовність, терпимість, чесність, оптимістичність, скромність, сміливість, розсудливість, щирість, уважність тощо[5].

Основою особистості соціального працівника є моральність як внутрішня, духовна якість людини. На думку Ярскої-Смирнової [7] моральна свідомість соціального працівника містить три необхідні компоненти: моральні знання, моральні переконання і моральну потребу.

· Моральні знання. Основні знання про етику, мораль і моральність, в тому числі і в галузі професійної діяльності, соціальний працівник отримує в процесі навчання в середньому спеціальному навчальному закладі, вузі чи на курсах і факультетах підвищення кваліфікації. Слід зазначити, що знання норм моралі не завжди породжує моральність поведінки, і тому необхідно визнати, що стосовно практики професійної діяльності знання зберігають значну самостійність - вони можуть не використовуватися в професійній діяльності. У цьому випадку спостерігається явище так званої «подвійної моралі», тобто, особа теоретично може чудово орієнтуватися в питаннях моральності, у тому числі і професійної моралі, але не вважає для себе обов'язковим слідувати її вимогам.

· Моральні переконання - це заснована на досвіді та знаннях впевненість соціального працівника в справедливості вимог професійної моралі. Моральні переконання є більш високим ступенем розвитку особистості фахівця, його свідомості, оскільки засновані на глибокій і всебічній оцінці особистістю відомих їй моральних норм, перевірці їх соціальною практикою, життєвим і професійним досвідом, їх внутрішньому схваленні і органічному прийнятті як єдино правильних і можливих. Моральні переконання вимагають від фахівця вміння поглянути на свою працю з точки зору інтересів справи, з'ясувати співвідношення між тим корисним, що він робить для суспільства і клієнтів, і тим, що він зобов'язаний зробити. Моральні переконання визначають теоретичну і практичну підготовленість спеціаліста до професійної діяльності, є підставою для його свідомого ставлення до своєї поведінки та дій у практиці соціальної роботи.

· Моральна потреба - найвища ступінь моральної свідомості соціального працівника, яка характеризується наявністю моральної потреби в дотриманні вимог професійної етики. Коли дотримання вимог професійної етики стає внутрішньою потребою людини, вона відповідно до етичних принципів організовує всі свої вольові та емоційні якості, спрямовує зусилля на вирішення етично складних проблем саме з точки зору моральності. У цьому випадку дотримання вимог професійної етики стає стійким якістю особистості, потужним фактором, мобілізуючим її для організації своєї поведінки і діяльності, справою боргу та совісті, честі і гідності. Керуючись своїми моральними потребами, фахівець не може поступитися ними і вчинити дії, з його точки зору не відповідають критеріям добра і зла, але ситуативно зумовлені як необхідні.

Холостова Є. І. [2] за головні виділяє такі моральні та духовні якості особистості соціального педагога:

· Чесність - якість, обов'язкова для соціального працівника. Соціальний працівник повинен говорити правду про становище клієнта, про можливість вирішувати його проблеми, про ті труднощі, які виникають у роботі, про скоєні помилки.

· Об'єктивність. Соціальний працівник - людина, і повністю виключати людський фактор в його взаєминах з клієнтом неможливо; однак при оцінці проблем клієнта та його якостей соціальний працівник повинен дотримуватися об'єктивності, відмовившись від власних емоцій. В іншому випадку він може, переоцінивши клієнта, вимагати від нього неможливого; недооцінивши його, - налаштувати клієнта на роботу «з прохолодою», викликати в нього бажання незалежно від особистого потенціалу вирішити свої проблеми цілком за рахунок зусиль працівників соціального захисту, що, безумовно , не піде на користь ні самому клієнту, ні суспільству, ні соціальному працівнику.

· Тактовність - це якість, що припускає вміння соціального працівника передбачити всі об'єктивні наслідки своїх вчинків та їх суб'єктивне сприйняття клієнтом, колегами та іншими людьми. Тактовність як якість особистості соціального працівника необхідна внаслідок того, що йому завжди необхідно дотримуватися безлічі моральних вимог одночасно, причому вони можуть суперечити одна одній. Як якість особистості, тактовність особливо необхідна соціальному працівнику, якому в силу професійної специфіки доводиться мати справу з людьми слабкими, хворими, приниженими, роздратованими, чиє самолюбство вже в достатній мірі зачепили тими обставинами, в яких вони знаходяться.

· Терплячість - і як обов'язковий принцип у взаємовідносинах соціального працівника з клієнтом, і як неодмінна якість особистості професіонала. Терплячість соціального працівника ґрунтується на навичці приймати людину такою, якою вона є, на визнання її права мати власні звички, погляди, переконання, вести той спосіб життя, який вона вважає за доцільне, якщо це не має кримінального чи іншого соціально-небезпечного характеру. Терплячість не означає, однак, схвалення соціальним працівником тих негативних ідей чи дій клієнта, які можуть справити негативний вплив на життєдіяльність останнього, його найближче оточення або суспільство в цілому.

· Любов до людей - соціальний педагог повинен вміти бачити в людях позитивні якості, так як саме це може стати основою його любові до них. Працюючи з клієнтом і визначаючи його позитивні риси і якості, соціальний працівник повинен прагнути до того, щоб змінити думку клієнта про самого себе і викликати ту позитивну трансформацію особистості, яка спричинить за собою позитивну зміну її життєвих обставин.

· Самокритичність - невід'ємна якість соціального працівника. Уміння аналізувати свою діяльність, бачити власні помилки і шляхи їх виправлення, давати неупереджену оцінку своїм діям і поведінці, не вигороджуючи себе і не шукаючи самовиправдань, - одна з якостей, що дають соціальному працівнику можливість не тільки чесно виконувати свій обов'язок, але й удосконалюватися в професійній діяльності.

· Комунікабельність - одна з найважливіших якостей соціального педагога. Тому що саме із спілкування починається його знайомство з клієнтом, спілкуванням робота і закінчується. Від комунікативної здатності соціального педагога багато в чому залежить успіх його діяльності, тому що саме в процесі спілкування він дізнається про проблеми клієнта, його надії та очікуваннях, виробляє план спільних дій щодо вирішення проблеми і обговорює хід його виконання та результати. У ході спілкування можуть відкритися змінилися обставини клієнта, що дозволить внести корективи в роботу, зробити її більш продуктивною.

· Оптимізм. Фахівцеві, що постійно бачить людські страждання, важко зберігати оптимізм, віру у справедливість і торжество добра, проте це необхідно, тому що крім матеріальної, побутової і будь-який іншої допомоги, соціальний педагог повинен нести людям радість, надію і віру в краще, а це неможливо здійснити , якщо сам він не має ні віри, ні надії. Джерелом оптимізму соціального педагогаа є переконаність у можливості соціальної справедливості, здатності людини до постійного саморозвитку та самовдосконалення.

· Емпатія - розуміння емоційного стану, проникнення в переживання іншої людини. Здатність до емпатії у формі співпереживання і співчуття є необхідною рисою особистості соціального педагога і багато в чому визначається його вмінням поставити себе на місце клієнта. Ця якість розвивається у міру накопичення фахівцем життєвого і професійного досвіду.

· Творче мислення - невід'ємна характеристика соціального працівника. У соціальній роботі, незважаючи на те, що є певна класифікація стандартних положень, немає абсолютно ідентичних ситуацій та однакових клієнтів. У кожному конкретному випадку соціальний працівник повинен, приймаючи рішення, враховувати найменші нюанси справи, щоб прийняти оптимальне рішення і отримати найкращий результат. При відсутності творчого мислення фахівець постійно буде діяти за однаковою схемою, що істотно знизить мобільність рішень, ефективність його роботи і може негативно позначитися на клієнті, оскільки в соціальній роботі не існує готових рецептів, які можна застосувати в будь-яких обставинах і ситуаціях. Відсутність творчого мислення у фахівця буде розцінено його клієнтом як неуважність, брак досвіду та відсутність бажання допомогти, через що уся соціальна робота може зійти нанівець.

Таким чином, в основі особистісно-моральних якостей соціального працівника лежить формула "розум + вміння + співчуття". Саме така комбінація дає найкращий результат взаємодії спеціаліста з клієнтом [2].

1.3 Особливості формування етики соціального педагога

На процес поступового формування соціально-педагогічної етики, моралі впливає вся розвиваюча система моральності нашого суспільства, у співвіднесенні з вимогами якої повинні бути приведені і моральні відносини у школі.

Формування професійної етики соціального педагога як системи норм здійснюється поступово, тому соціальний педагог може зіткнутися з існуванням норм із різним змістом, що часом може бути суперечливим. Звідси виникає необхідність оцінки справедливості різних норм, що ставить проблему критерію соціально-педагогічної етики.

Критерієм соціально-педагогічної етики можна вважати діяльність соціального педагога, спрямовану на покращення виховного процесу. Моральною поведінкою соціального педагога можна вважати, з одного боку, таку поведінку, яка відповідає цілям та змісту виховання, відповідаючи потребам прогресивного розвитку суспільства, а з другого боку - відповідного вимогам найбільшої ефективності всього педагогічного процесу. Ці дві сторони критерію соціально-педагогічної етики пов'язані з подвійною системою відповідальності соціального педагога: з одного боку, перед професійною групою (професійна відповідальність), а з другої - як члена професійної групи - перед суспільством (соціальна відповідальність) [20]. Тому і формування етики соціального педагога має відбуватися в обох напрямках.

На думку Галагузової Ю. Н. та Міщик Л.І [6; 13] формування професійної етики соціального педагога відбувається за трьома провідними аспектами:

· Теоретичний - передбачає отримання та засвоєння студентами теоретичних знань про етичні відносини, що виникають у процесі роботи, етичну свідомість та етичні дії соціального педагога, етичні принципи соціально-педагогічної роботи;

· Практичний - застосування отриманих теоретичних знань, отримання практичних навичок роботи з різними категоріями клієнтів, отримання морального досвіду студентом у процесі учбової роботи, у яку спеціально включені моральні аспекти професії;

· Громадська діяльність - допомагає особистісному та професійному становленню майбутнього соціального педагога, готує його до самостійної діяльності.

Теоретичний рівень найбільш повно та глибоко реалізується під час вивчення студентами курсу «Етика діяльності соціального педагога». Дисципліна виступає складовою філософської науки про роль моральних начал у діяльності працівників соціальних служб і має велике значення для практики соціальної роботи. Як філософсько-соціологічне знання, відіграє унікальну роль у формуванні професійно-етичного образу спеціаліста. Етику соціальної роботи доцільно розглядати, як науку про моральні цінності вчинків та поведінки соціального працівника у галузі діяльності, а мораль, відповідно як вимоги, які пред'являються до його реальної поведінки у процесі виконання ним службових обов'язків і побудови взаємовідносин з клієнтами та їх оточенням [19].

Практична діяльність спрямована на розвиток емоційно-морального аспекту особистості студента. Найголовніше у розвитку емоційності майбутнього соціального педагога - це навчитися бачити та співпереживати дитячому стражданню, гору, відчувати найменші порухи дитячої душі. Саме співчуття допомагає виховати у студентів доброзичливість, альтруїзм, безкорисливість [28].

Формами громадської діяльності студентів, які допомагають йому у професійному становленні, на думку Ю.Н. Галагузової [14] є:

- Студентське самоуправління на рівні групи, курсу, інституту;

- Волонтерський рух об'єднує усіх бажаючих допомогти усім, хто потребує допомоги. Рушійними силами є милосердя, бажання допомогти, бажання самоствердитися, реалізація можливостей;

- Студентська газета дає можливість більш глибоко дізнатися про актуальні проблеми, подискутувати з різними людьми, виразити власну думку з різних питань та у кінцевому підсумку ствердитись у своєму професійному виборі;

- Культурно-масові заходи на яких студенти мають можливість самостійно організовувати свята, громадські та благодійні акції, зачитати та прослухати лекції освітнього та навчально-популярного характеру в різних спеціалізованих закладах для дітей та дорослих.



Висновки до першого розділу

Аналіз наукових джерел довів, що професія соціального педагога, цілком залежить від етичних принципів. Цей висновок, можна зробити на підставі тих фактів, що соціальний педагог весь час контактує безпосередньо з людьми, в якій би організації він не працював. А отримання позитивних результатів без використання етичних принципів роботи неможливе. Тому, соціальний працівник повинен не лише бути кваліфікованим робітником своєї справи, але і добре володіти та застосовувати на практиці етичні норми та принципи соціальної роботи. Забезпечити це можна лише якщо на достатньому рівні приділяти увагу цій проблемі, та спрямовувати максимум зусиль для того, щоб професійна підготовка соціальних педагогів обов'язково включала в себе підготовку і з напряму етичної професійної компетенції.

Професійно-етичний кодекс соціальних працівників України дозволяє здійснювати соціальну і соціально-педагогічну роботу з різними особами, групами, спільнотами на їхнє благо. Але щоб робити це на належному рівні, соціальний педагог має досконало володіти та застосовувати етичні принципи роботи, та сам бути високоморальної особистістю.

Таким чином, можна сказати, що етичні вимоги у професії соціального педагога відіграють провідну роль.



РОЗДІЛ ІІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ЕТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА

2.1 Загальні питання підготовки і проведення експериментального дослідження

На першому етапі був проведений констатувальний експеримент з метою з'ясування ефективності впровадження курсу «етика діяльності соціального педагога» у формуванні професійної етики соціального педагога на базі Педагогічного коледжу Харківського гуманітарно-педагогічного інституту. Експеримент проводився у двох групах: 31-СП та 21-СП, які були виділені за критерієм, наявності чи відсутності в них предмету «Етика діяльності соціального педагога» (цей предмет було взято за основне джерело теоретичних знань з питань формування етики соціального педагога). За критерій засвоєння та використання отриманих знань було взято стиль педагогічно спілкування студентів. Адже засвоєння чи не засвоєння знань насамперед відбивається саме у практичний діяльності, у нашому випадку, у спілкування соціального педагога з учнями.

У експерименті бути використані:

- Тест на виявлення стилю педагогічного спілкування

- Опитувальник для виявлення стилю педагогічного спілкування

- Міні-анкета для виявлення рівня теоретичних знань з питань професійної етики соціального педагога

Тест та опитувальник для виявлення стилю педагогічного спілкування були використані згідно теорії, що засвоєння студентом професійної етики соціального педагога позитивно відбивається на стилі його спілкування з учнями, і як наслідок покрашення результату взаємодії.

Міні-анкета мала на меті виявлення теоретичного рівня знань студентів з проблеми формування професійної етики соціального педагога.

Студентам було запропоновано бланк відповідей [Додаток В] який складався з трьох блоків:

1. Поле для відповідей на питання опитувальника

2. Поле для відповідей на питання тесту

3. Питання анкети.

Опитувальник визначав стиль педагогічного спілкування за такими видами:

1. Модель дикторська («Монблан»). Педагог ніби відсторонений від учнів, він лише керує ними, перебуваючи у царстві знань. Ніякої особистісної взаємодії. Педагогічні функції зведені до інформаційного повідомлення. Наслідок: відсутність психологічного контакту, безініціативність і пасивність учнів.

2. Модель неконтактні («Китайська стіна») дуже близька за своїм змістом до першої. Різниця полягає в тому, що між педагогом і учнем існує слабкий зворотний зв'язок через довільно і ненавмисно зведеного бар'єру спілкування. У ролі такого бар'єру можуть виступати відсутність бажання до співпраці з будь-якої сторони, інформаційний, а не діалоговий характер занять, мимовільне підкреслення педагогом свого статусу, поблажливе ставлення до студентів. Наслідок: слабка взаємодія з учнями, а з їхнього боку байдуже ставлення до педагога.

3. Модель диференційованого уваги («Локатор») заснована на виборчих відносинах з учнями. Педагог орієнтований не на весь склад аудиторії, а лише на частину, наприклад на талановитих, слабких, лідерів або аутсайдерів. У спілкуванні педагог концентрує на них свою увагу. Наслідок: порушується цілісність акту взаємодії в системі «педагог-колектив», вона підміняється фрагментарністю ситуативних контактів.

4. Модель гіпорефлексивна («Тетерів») полягає в тому, що педагог у спілкуванні ніби замкнений у собі: його мову здебільшого монологічна. Він чує тільки самого себе і ніяк не реагує на слухачів. Такий педагог проявляє емоційну глухоту до оточуючих. Наслідок: практично відсутня взаємодія між учнем та учням, а навколо останніх утворюється поле психологічного вакууму. Сторони процесу спілкування існують ізольовано один від одного, навчально-виховна взаємодія поставлена лише формально.

5. Модель гіперрефлексивна («Гамлет») протилежна відносно попередньої. Педагог стурбований не стільки змістовною стороною взаємодії, скільки тим, як він сприймається оточуючими. Міжособистісні відносини приймають для нього домінуюче значення. Він гостро реагує на нюанси психологічної атмосфери в середовищі учнів, приймаючи їх на свій рахунок. Такий педагог подібний оголеному нерву. Наслідок: загострена соціально-психологічна чутливість педагога, яка веде його до неадекватних реакцій на репліки і дії аудиторії. У такій моделі кермо влади можуть опинитися в руках тих, яких навчають, а педагог займе відому позицію.

6. Модель негнучкого реагування («Робот»). Взаємини педагога з учнями будуються за жорсткою програмою, де чітко витримуються цілі і завдання заняття, дидактично виправдані методичні прийоми, мають місце бездоганна логіка викладу і аргументація фактів, але педагог не має почуття здібностей варіювати ??ситуацію спілкування. Ним не враховуються педагогічна дійсність, склад і психологічний стан учнів, їх вікові і етнічні особливості. Наслідок: низький ефект соціальної взаємодії.

7. Модель авторитарна («Я - сам»). Навчальний процес цілком фокусується на особистості педагога. Він - головна і єдина діюча особа. Від нього виходять питання і відповіді, судження й аргументи. Практично відсутня творча взаємодія між ним і аудиторією. Особиста ініціатива з боку учнів пригнічується. Наслідок: виховується безініціативність, втрачається творчий характер навчання, спотворюється мотиваційна сфера пізнавальної активності.

8. Модель активної взаємодії («Союз»). Педагог постійно перебуває в діалозі з тими, кого навчає, тримає їх у мажорному настрої, заохочує ініціативу, легко схоплює зміни в психологічному кліматі колективу і гнучко реагує на них. Переважає стиль дружньої взаємодії зі збереженням рольової дистанції. Навчальні, організаційні, етичні та інші проблеми, що виникають творчо вирішуються спільними зусиллями. Така модель найбільш продуктивна.

Запропонований тест виявляв стиль педагогічного спілкування за такими показниками:

- демократичний стиль взаємодії. Педагог враховує думку кожної дитини, має гнучку систему вимог. Основними проявами цього стилю є взаємоповага та рівність педагога та учнів. Внаслідок такого типу взаємодії в учнів формується та розвивається здатність самостійно приймати рішення, об'єктивно оцінювати ситуацію. Відбувається активний розвиток критичного мислення та можливість вибудовувати логічні зв'язки. Цей стиль є найбільш бажаним;

- авторитарний. Педагог прагне від дітей сліпого і беззаперечного підпорядкування, виключаєте будь-яке пояснення, аргументацію, зловживає негативними оцінками. Рівень вимог і контроль за поведінкою дітей надвисокі. За такого типу виховання суворість і покарання - основні педагогічні засоби. У результаті формується дитина з психологічними проблемами. Загальні риси дітей при такому вихованні - занижена самооцінка, невпевненість у собі;

- ліберальній. Педагог майже не контролює дії дітей, все дозволяє, не пред'являє часом навіть елементарних вимог, за винятком, можливо, тих випадків, коли виникає загроза життю дитини, фізичної травми. Зовнішньо привабливе, насправді таке ставлення свідчить про байдужість до життя дитини. Такий тип виховання формує в дитині вседозволеність і байдужість до іншої людини. Дитина звикає не замислюватися над почуттями інших, тому що сама обділена увагою.

Міні-анкета становить собою сім питань. За відповідь на кожне з питань студент отримує максимум 10 балів. Тобто, за правильної відповіді на усі питання студент може отримати максимум сімдесят балів.

етика соціальний педагог моральний



2.2 Реалізація експериментальної роботи зі студентами спеціальності «Соціальна педагогіка»

Дані, отримані на основі нашого дослідження, проведеного методами тестування, опитувальника, анкетування в 21-СП групі, у якій не був зачитаний курс «Етика діяльності соціального педагога» виявили такі показники:

- 60% студентів використовують найбільш сприятливий стиль педагогічного спілкування (діаграма 2.1);

- 66% використовують саме демократичний стиль спілкування (діаграма 2.2)

- Середній показник рівня теоретичних знань з етики соціального педагога складає 11 балів з семи десяти

Діаграма 2.1



Діаграма 2.2

За тими ж показниками була продіагностована і 31-СП, у якій вже читався курс «Етика соціального педагога». Показники виявились такими:

- 80% студентів використовують найбільш сприятливий стиль педагогічного спілкування (діаграма 2.3);

- 73% використовують саме демократичний стиль спілкування (діаграма 2.4)

- Середній показник рівня теоретичних знань з етики соціального педагога складає 31 балів з семи десяти.



Діаграма 2.3

Діаграма 2.4

Головною метою даного етапу було виявити рівень теоретичних знань та їх практичного застосування у діяльності майбутніх соціальних педагогів.



2.3 Порівняльний аналіз результатів експериментального дослідження з формування етики соціального педагога

Аналіз та узагальнення отриманих результатів показали, що курс «Етика соціального педагога» покращує стиль педагогічного спілкування (діаграми 2.5; 2.6) майже на двадцять відсотків Також, у тій групі, де вже читався курс «Етика соціального педагога» рівень теоретичних знань більший на 30%.

Діаграма 2.5



Діаграма 2.6

Аналіз цих результатів дав підставу для підтвердження висунутої гіпотези про те що, курс «Етика соціального педагога» підвищує рівень теоретичних знань з даної проблеми та сприяє подальшому використанню їх у своїй діяльності.

Також було виявлено, що студенти першої групи хочуть і можуть здійснювати соціально-педагогічну роботу на високому рівні, але у них не вистачає теоретичних знань з цієї проблеми, на відміну від другої групи, яка здійснює практичну роботу, спираючись на ґрунтовні теоретичні знання.

Висновки до другого розділу

Виходячи з теоретичних положень з проблеми формування професійної етики соціального педагога ми вирішили експериментально перевірити вплив теоретичної підготовки на рівень засвоєння знань студентами спеціальності «Соціальна педагогіка» з даної проблеми.

Здійснене нами експериментальне дослідження, яке було проведене педагога на базі Педагогічного коледжу Харківського гуманітарно-педагогічного інституту дає змогу стверджувати, що показники групи, у якої не був зачитаний курс «Етика соціального педагога» показала нижчі результати, ніж група, у якій цей курс вже був.

З отриманих даних також можна зробити висновок, що предмет «Етика соціального педагога» дійсно покращує результат педагогічної взаємодії студентів з учнями.



ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз наукових джерел з досліджуваної теми свідчить, що соціальна робота належить до тих рідкісних видів професійної діяльності, де саме особистісні якості фахівця багато в чому визначають успішність та ефективність роботи. Знання етичних принципів роботи, та володіння певними моральними якостями, необхідними фахівцю саме цієї сфери, має дуже велике значення для подальшої успішної роботи майбутнього соціального педагога.

Дотримання вимог етичного кодексу соціальним працівником - не формальність, а необхідна умова ефективності його повсякденній практичній діяльності, критерій її суспільної значущості і цінності. Дотримання кожним соціальним працівником вимог етичного кодексу стає неодмінною умовою визнання і закріплення високого статусу професії в суспільстві, підставою для підвищення авторитетності її представників, веде до самоповаги і самоствердження особистості фахівця у професійній групі і суспільстві.

Якщо дії і поведінка соціального працівника в повсякденній практичній діяльності, провідні якості його особистості, відповідають вимогам професійної моралі, систематизованої в етичному кодексі, можна зробити висновок, що вони відповідають також поняттям справедливості і добра, громадського і особистого блага. Така відповідність означає, що дії, поведінку і особистісно-моральний вигляд соціального працівника відповідають вимогам пануючої в суспільстві моралі, очікуванням суспільства по відношенню до професії та її окремим представникам. Все це дає можливість говорити про соціальну роботу як про істотний факторі підвищення рівня суспільної моралі. Подібна функція соціальної роботи здійснюється завдяки її позитивному моральному впливу як безпосередньо на учасників процесу діяльності, так і самих соціальних працівників, їх клієнтів та найближчого оточення, так і опосередковано, на соціум у цілому.

З усього вищеописаного можна підвести такі підсумки:

1. У зв'язку з модернізацією системи освіти змінилися вимоги до випускника професійного навчального закладу, які стали більш універсальними і знайшли своє вираження у формуванні професійної компетентності випускників.

2. Бурхливий розвиток мережі установ соціального обслуговування вимагає підготовки фахівців соціальної роботи з різними категоріями клієнтів, для оптимальної роботи з якими соціальний педагог має володіти етичними нормами на вищому рівні.

3. У вивченій науковій літературі не виявлено спеціальних досліджень з формування професійної компетентності студентів-майбутніх фахівців соціальної роботи. Проте якість професійної діяльності такого фахівця безпосередньо залежить від формування його професійної компетентності.

4. На данному етапі розвитку сучасної системи освіти та підготовки майбутніх фахівців з соціальної роботи найдієвіший результат у формуванні етичної свідомості та освіченості спеціаліста дає введення дисципліни «Етика діяльності соціального педагога», що було доведено експериментом.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бербешкина З.А. Этика социального работника // Теория и практика социальной работы: проблемы, прогнозы, технологии: Сб. М.: РГСИ. 1992

2. Холостова Е.И. Профессиональный и духовно-нравственный портрет социального работника. - М.: Союз, 1993.

3. Фирсов М. В. Введение в специальность и основы профессиональной этики социального работника. -- М., 1993.

4. Калашник Т. Социальный педагог: Профессиональный портрет Освіта. - 1994.

5. Лихачев, Л. С. Школа этикета: поучения на всякий случай. - Екатеринбург: Сред.-Урал. кн. зд-во, 1995.

6. Міщик Л.І. Соціальна педагогіка: Навч. посібник.- К.: ІЗМН, 1997

7. Ярская-Смирнова Е. Профессиональная этика социальной работы: Учебник. - М.: Ключ, 1998.

8. А. А.Бочарова В.Г. Профессиональная социальная работа: личностно-ориентированный подход: Монография. - М., 1999.

9. Кондрашов, В. А. Этика. Эстетика: учебное пособие - Феникс, 1999.

10. Медведева Г.А. Этика социальной работы. М «Союз», 2000

11. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М., 2001.

12. Гервальд И.В. Проектирование и реализация компетентностно-ориентированных подходов в подготовке воспитателя в социально-педагогическом колледже: Дис. канд. пед. наук. - Тольятти, 2002

13. Ю.Н. Галагузова, Г.В. Сорвачева, Г.Н. Штинова Социальная педагогіка. Практика. - М:Владос 2003

14. Ю. Н Галагузова, Г. В. Сорвачева, Г. Н. Штинова - Социальная педагогіка. Практика - М. Владос, 2003.

15. Харченко С. Я, Краснова Н. П., Харченко Л. П. Професійна етика соціального педагога. Навчально-методичний посібник - М. «Союз», 2004.

16. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація : навч. посіб. / Н. П. Волкова - К. : Вид. центр «Академія», 2006

17. Писаренко В. Й. Педагогическая этика ІІ издание . -- Минск, 2006.

18. Н. Ф. Басов, В М. Басова, А. Н. Кравченко Социальный педагог. Введение в профессию. - М:ACADEMA 2006

19. Іщук С.В Етика соціальної роботи. Курс лекцій. - Тернопіль:ТДПУ, 2008

20. М. Н. Коныгина, Е. Б. Горлова - Профессионально-этические основы социальной работы - М:Академический проект, 2009

21. М. Н. Коныгина, Е. Б. Горлова Профессионально-этические основы социальной работы - Академический проект, Культура - 2009.

22. Краснова Н.П «Етика ставлення соціального педагога до своєї праці»// Соціальна педагогіка: теорія та практика №4, 2009

23. Ларіонова Н.Б «Практика як фактор оптимізації професійного становлення майбутніх соціальних педагогів»// Соціальна педагогіка: теорія та практика №4, 2009

24. Краснова Н. П. Етика ставлення соціального педагога до своєї праці//Соціальна педагогіка: теорія та практика. -№4, 2009.

25. Харченко Л. П. «Етика ділового спілкування соціального педагога»// Соціальна педагогіка: теорія та практика №3, 2010

26. Краснова Н.П. «Етичні відносини між соціальним педагогом та педагогічним колективом у навчальному закладі»// Соціальна педагогіка: теорія та практика №3, 2010

27. Етика соціальної роботи: принципи і стандарти (Ухвалено Міжнародною федерацією соціальних працівників (МФСП) // Соціальна політика і соціальна робота. - 1998. - № 4.

28. Аб. Будик КБ. Развитие профессионально-значимых качеств в контексте формирования ключевых компетенций // Дополнительное образование -2001.-№3.

29. Бакштановский, В. И., Согомонов, Ю. В. Профессиональная этика // Социологические исследования. - 2005. - №1.

30. Інна Ніколаєску «Професійний імідж соціального педагога»// Соціальний педагог №23, 2008

31. Профессиональная этика педагога-психолога Мировоззренческая направленность преподавателей в вузе Материалы межвузовской конференции 23-24 марта 1994 г. Брянск, 1994

Размещено на Allbest.ru