Організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні

Завдання:

· Формувати в дітей конкретні уявлення про об'єкти та явища живої та неживої природи, про людину як живу істоту, що існує серед живої й неживої природи, предметний рукотворний світ.

· Розвивати різні аналізатори та сприяти засвоєнню сенсорних еталонів.

· Учити проводити елементарні досліди й експерименти.

· Активізувати мовленнєве спілкування.

· Учити користуватися в мовленні складними та поширеними реченнями.

· Виховувати допитливість, інтерес до довкілля.

Шляхи реалізації поставлених завдань:

· Постійне спілкування з довкіллям.

· Спостереження за об'єктами та явищами природи, за діями та працею людей.

· Проведення спеціальних ігор-занять з елементами пошуково-дослідницької діяльності.

· Проведення різних видів ігор, загадування загадок.

· Проведення елементарних дослідів і експериментів і експериментів та створення для цього.

· Обговорення результатів дослідів та експериментів[24,7].

Організація пошуково-дослідної діяльності з дітьми 5-го року життя

Завдання:

· Розвивати в дітей стійкий пізнавальний інтерес до довкілля; учитися орієнтуватися в розмаїтті предметів та явищ.

· Забезпечувати зв'язок нової інформації з особистою практикою дітей та їхніми знаннями.

· Створювати умови для засвоєння нової інформації з максимальною активізацією всіх органів чуттів.

· Розвивати вміння дитини самостійно виконувати дії в певному порядку відповідно до пояснень педагога.

· Учити користуватися в мовленні складнопідрядними реченнями зі сполучниками тому що, бо.

· Підтримувати стійкий інтерес до проведення елементарних дослідів та експериментів, бажання діяти самостійно.

Шляхи реалізації поставлених завдань:

· Отримання цікавої інформації про таємниці довкілля в різні способи (спостереження, постановка запитань, застосування органів чуттів, моделювання, спеціальні інтегровані та традиційні заняття, ігрові проблемні ситуації, відгадування та придумування загадок).

· Поєднання спостережень з елементарними дослідами й експериментами, фіксація результатів за допомогою педагога.

· Співбесіди з дітьми за результатами дослідницької діяльності.

· Організація перетворювальної діяльності на основі результатів дослідів і експериментів.

Організація пошуково-дослідної діяльності з дітьми 6-го року життя

Завдання:

· Формувати у дітей уявлення про природу як єдину систему, де всі об'єкти і явища перебувають у причинно-наслідкових зв'язках.

· Продовжувати формувати навички пошуково-дослідницької діяльності; вчити самостійно досліджувати явище або об'єкт, змінювати умови та використовуючи різні засоби дослідження, зокрема сенсорне обстеження предмета з активним коментуванням; ефективно використовувати пошуково-дослідницькі прийоми для застосування зв'язків, недоступних для органів чуття дитини, для проникнення в сутність явищ і властивостей предметів.

· Закріпити вміння діяти за заданим алгоритмом, дотримуючись визначених правил та вимог; здійснювати аналіз та синтез досліджуваних процесів.

· Розвивати пояснювальне мовлення.

· Виховувати допитливість та наполегливість.

Шляхи реалізації поставлених завдань:

· Виявлення обсягу знань дітей про досліджуваний об'єкт або явище; створення атмосфери зацікавленості завдяки проблемним ситуаціям, цікавим розповідям, проблемним запитанням, демонстрації «дива» тощо.

· Проведення навчальних досліджень, цільових прогулянок, довготривалих спостережень із фіксацією результатів.

· Створення в групі куточків дослідницької діяльності з відповідним обладнанням.

· Проведення інтегрованих занять з елементами дослідницької діяльності; організація та проведення «чистих» дослідів та експериментів за ініціативою дітей.

· Проведення сюжетно-ігрових ігор «Ми дослідники».

· Використання символічної синектики у складанні алгоритмів дослідження.

· Організація перетворювальної діяльності дітей на основі отриманих ними знань; складання описових розповідей наукового стилю на заняттях [25, 17].

· Враховуючи особливості пошуково-дослідної діяльності дошкільників в екологічному вихованні, Т. Шумер, І.Сєргєєва , виділили і охарактеризували етапи ускладнення пошуково-дослідної діяльності дошкільників. Вони такі.

Для молодшого дошкільного віку

1. Виконувати дії за поданою піктограмою (карткою). Визначити зміст діяльності.

2. Вчитися розглядати явище як систему, сукупність стійких зв'язків між компонентами явища за лінією: минуле > теперішнє > майбутнє для з'ясування взаємозв'язків об'єктів рукотворного світу (наприклад, пеньок > деревина > стіл) або живої природи( яйце > курча > курка).

Для середнього дошкільного віку

1. Виконувати ряд послідовних дій (проводити досліди) за алгоритмами або за моделями. Визначити мету й досягти відповідних результатів.

2. Набувати вміння аналізувати, виявляти істотні ознаки речовин, матеріалів, предметів.

3. Використовуючи системний підхід, формувати уявлення про себе (минуле, теперішнє, майбутнє, будова частин тіла), про свою родину (члени родини як частину системи в часовому розвитку). Розширювати свої уявлення про предмети і явища природи та рукотворного світу, виявляючи їхні взаємозв'язки і взаємозалежності. Розуміти що таке функція.

4. Для старшого дошкільного віку

5.

Початок навчального року:

1. Діяти за моделями, за алгоритмами, які визначають умови і зміст діяльності:

a) Висловлювати припущення про очікуваний результат, позначити його за допомогою умовного символу;

b) Визначити мету діяльності, умови її досягнення;

c) З допомогою дорослого скласти моделі, алгоритми етапів діяльності, вміти звіряти результат діяльності з метою і коригувати свою діяльність.

2. Аналізувати, виявляти істотні ознаки речовин, матеріалів, предметів, особливості їх взаємодії.

3. Ознайомити з поняттями «лінія», «система», «підсистема». Аналізувати об'єкти, предмети і явища навколишнього світу, їхні внутрішні і зовнішні зв'язки, суперечність їхніх властивостей, змін у часі тощо.

Кінець навчального року:

1. Вміти самостійно діяти у відповідності з алгоритмом, досягати результату і позначати його за допомогою умовного символу. За визначеною метою складати алгоритм; визначати потрібне обладнання і дії з ним. Розкривати невідповідність мети і дій та корегувати свою діяльність.

2. Вдосконалювати вміння визначати, аналізувати структуру, властивості, ознаки, особливості взаємодії речовин, взаємодії речовин, матеріалів, предметів. Самостійно (на основі алгоритмів, моделей) проводити досліди з речовинами.

3. Розвивати вміння аналізувати об'єкт подавати його у системі взаємозв'язків (будова, функціонування, призначення; його існування у часі і просторі тощо)[25, 22].

Отже, дослідницька діяльність дітей дошкільного віку має свою структуру, яка включає основні етапи її проведення, зокрема підготовка дітей до досліду, початок самого досліду, хід досліду та заключний етап. Правильна організація цих етапів при дослідницькій діяльності забезпечує достовірність і ефективність досліду, що сприяє розвитку спостережливості, мисленнєвої діяльності та стимулювання пізнавального інтересу дошкільників. Важливо так організувати дослідницьку діяльність дітей, щоб через досліди, відкриття, розв'язання проблемних завдань, різноманітні дії з природними об'єктами дошкільники одночасно оволоділи новими знаннями, вміннями та навичками. Нами проаналізовані особливості організації пошуково-дослідницької діяльності дітей 4-6 років життя та окреслені етапи ускладнення такої діяльності для дітей молодшого дошкільного, середнього та старшого дошкільного віку. Також, ми з'ясували, що під час проведення дослідів реалізуються поставлені завдання організації пошуково-дослідної діяльності відповідно до зростання вікових можливостей дітей і набуття ними власного пізнавального досвіду.

Висновки до розділу І

Отже можна зробити наступні висновки після вивченого матеріалу з розділу І, що екологічному вихованню донедавна приділяли недостатню увагу, але враховуючи сучасну екологічну ситуацію, ця позиція різко змінилася. Суспільство зацікавлене вихованні екологічної особистості. Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання в ДНЗ, а також в школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається певна методика з огляду на вікові особливості дитини. В педагогічній науці чітко визначені мета, завдання, зміст екологічного виховання дітей дошкільного віку. Саме виконання цих поставлених цілей буде свідчити про рівень екологічної освідченості дитини.

Закономірності формування екологічної культури особистості, особливості процесу екологічного виховання дітей дошкільного віку, аналіз видів діяльності і засобів, що їх стимулюють та екологізують, викликають необхідність глибшого аналізу найефективніших з-поміж них, які покликані забезпечити оптимальну результативність роботи дошкільної установи в цьому напрямку. Таким активним засобом є дослідницька діяльність дітей.

Дослідницьку діяльність дітей дошкільного віку характеризують такі основні поняття як пошуково-дослідницька діяльність, дослід, спостереження та експериментування.

У процедурному відношенні дослідницька діяльність є найскладнішою, але саме вона відрізняється чіткою структурою, вимагає послідовного виконання чітко визначених правил і завжди дає очікуваний результат. Його очевидність - найпереконливіший засіб в екологічному вихованні.

Структуру будь-якого досліду становлять: постановка проблеми; пошук способів її розв'язання та побудова гіпотез; вирішення завдання за допомогою практичних дій. У дослідницькій діяльності пошукове завдання виконується практично, що відповідає дійовому типу мислення дошкільнят. Більшість дослідів дають змогу відразу ж отримати результат, це стимулює цікавість дитини. А здатність бачити невідоме ґрунтується на попередньо набутому досвіді, тож успішна дослідницька діяльність можлива за наявності в дітей певних знань про світ природи. Характерною відмінністю пошуково - дослідної діяльності є те, що вона репрезентує активні методи, невідємною ознакою яких є зміни предмета пізнання.

Дослідницьку діяльність організовують за такими сферами природи: жива природа, нежива природа, людина. Жива природа включає характерні особливості сезонів різних природно-кліматичних зон, різноманітність живих організмів і їх пристосування до навколишнього середовища. Нежива природа - повітря, ґрунт, вода, магніти, звук, світло. Сфера «Людина» включає функціонування організму, рукотворний світ, матеріали і властивості. Дослідницьку діяльність починають організовувати вже з молодшого дошкільного віку, але зміст з кожної теми ускладнюється відповідно до зростання вікових можливостей дітей і набуття ними власного пізнавального досвіду в пошуково-дослідницької діяльності.

Особливість системи дослідницької роботи як структурного компонента всієї діяльності полягає в тому, що у дітей формуються здібності розглядати конкретні природні явища. Діти не лише сприймають властивості об'єктів природи, а й виділяють, оцінюють справжні необхідні умови здійснення природних процесів, тобто вони можуть з'ясувати і проаналізувати і зовнішні умови, і внутрішню зумовленість змін, що відбуваються з тілами (явищами природи).

У ході дослідницької діяльності відбувається пізнавальний розвиток дітей, активізуються розумові процеси, удосконалюється пам'ять, розвиваються мисленнєві процеси: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, діти задіюють свій чуттєвий досвід, пізнають сутність того чи іншого явища, тобто формуються розумові вміння, що є показниками успішного психічного розвитку дитини.

Отже, дослідницька діяльність дітей дошкільного віку є однією з умов формування екологічної культури, цілісного сприйняття навколишнього світу. Саме в процесі виконання дослідів, діти задіюють свій чуттєвий досвід, самостійно аналізують результати, роблять умовиводи, пізнають сутність того чи іншого явища. Крім цього, пошуково-дослідницька діяльність сприяє удосконаленню пам'яті дітей, активізації їхніх розумових процесів, стимулює у них розвиток мовленнєвих навичок. Дослідна робота має суттєве значення для майбутньої практичної діяльності дітей. Воно дає змогу не лише орієнтуватися у характері роботи, а й раціонально спланувати свої дії.

Розділ ІІ. Організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільникі

2.1 Роль еколого-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників

Сучасний фахівець ДНЗ є не лише вихователем, а їй носієм знань з різних галузей. Він має володіти великими можливостями одночасного впливу на формування елементарних знань і відносин, практичних вмінь і навичок у своїх вихованців.

Психологи М.Лук'янова, В.Стрельнікова, А.Маркова у своїх дослідженнях зазначають, що успішність педагогічної діяльності вихователя залежить від сформованості його професійної компетентності. А.Маркова визначає професійну компетентність як високий рівень педагогічної діяльності з належним педагогічним спілкуванням, реалізацію особистісного потенціалу вихователя, спрямованого на досягнення позитивних результатів у вихованні та навчанні дітей. Науковці О.Дорошко, О.Біда розглядають у своїх працях зміст, завдання, форми та методи підготовки педагогів до екологічного виховання у професійній діяльності [24].

Н.В. Лисенко наголошує, що для того, щоб провести екологічні ідеї найраціональнішими і найсприятливішими «шляхами» до дітей, вихователь повинен сам бути носієм високої екологічної культури, мати цілісну систему наукових поглядів на проблему взаємовідносин і співіснування з природою. Лише за цих умов вихователь зможе визначати різноманітність матеріальної, морально-естетичної й пізнавальної цінності природи, підпорядкувавши цьому роботу з дітьми у дитячому садку і пропагандистську діяльність серед батьків.

Науковці зазначають, що важливим орієнтиром у загальній і спеціальній підготовці вихователів дошкільних закладів є їх чіткі знання про взаємодію членів суспільства з навколишнім середовищем у кожному окремо взятому регіоні та Україні загалом, про об'єкти охорони живої і неживої природи у рідному районі, про зміст і призначення Червоної книги на всіх рівнях її видання [3].

Невід'ємним показником підготовки педагогів є оволодіння глибокими, систематизованими знаннями про природу як теоретичного, так і практичного змісту. Вихователі повинні чітко знати деякі питання морфології та екології тих рослин найближчого оточення, які безпосередньо сприймають дошкільнята, а також закономірності розвитку рослин залежно від екологічних факторів навколишнього середовища, показати дітям різноманітні життєві форми рослинного світу, дати уявлення про неживу природу, тобто адаптувати знання про значення і суть впливу сонця на землю, зумовленість існування живої природи факторами неживої, причини змін пір року та їх вплив на живу природу, людину, її діяльність тощо.

Вихователеві необхідно в достатньому обсязі мати знання з морфології та екології тварин, з якими потрібно ознайомити дошкільнят безпосередньо і опосередковано (птахи, земноводні, плазуни, риби, молюски, комахи тощо) [21].

Ще однією умовою успішної роботи вихователя, на думку Н.В. Лисенко є його вміння підбирати найефективніші методи пізнання природи та методи засвоєння дітьми знань про неї. З погляду на зміст, мету і завдання екологічного виховання поряд із традиційними спостереженнями вихователь повинен вміти організувати і проводити дослідну діяльність дітей (або пошуково-дослідну, яка найбільшою мірою ознайомлює дитину з проблемою), а винагородою за активність та допитливість дітей є їх самостійні «відкриття» в природі. Адже під час досліду дитина сама виконує пізнавальне завдання, спрямоване на досягнення мети. Причому розв'язувати пізнавальне завдання зі застосуванням уже наявних у неї знань, вмінь і навичок, виконуючи при цьому різні перетворюючі дії, і знаходить правильні шляхи його розв'язання, а також подібних завдань, з варіативністю змісту і ознак [9].

Тому, що об'єкт пізнання при цьому постає перед дитиною у різних зв'язках, співвідношеннях зі спорідненими об'єктами, речами, явищами. Дитина на правах відкривача пізнає динаміку і статичність природних явищ, а варіативність ознак, їх порівняння та зіставлення переконують її у багатстві й неповторності світу природи. Роль вихователя полягає в тому, щоб знайти індивідуальний підхід, приділити максимум уваги кожній дитині, зайнятій цікавим завданням, уміти своєчасно допомогти, скоригувати, «підштовхнути» думку до варіативної діяльності, чим стимулювати допитливість та інтерес.

Оскільки внаслідок дослідної діяльності у дітей формуються елементарні навички пошукової роботи, виникає посилений інтерес до явищ живої та неживої природи і тим самим активізується стан розумової діяльності, а вона (дослідна діяльність) значною мірою залежить від уміння вихователя своєчасно спрямовувати увагу дітей на визначення внутрішніх властивостей об'єктів та їх залежність від зовнішніх умов.

Так, вихователь може розпочати дослід, спрямований на розв'язання проблемного завдання про залежність життя рослин від наявності світла і води, з такого запитання до дітей. Наприклад: «Що трапилося б з рослинами, якби настала вічна ніч?» та ін. Після таких припущень дітей залучають до досліду. Обрати для нього варто чотири-п'ять цибулин, деякі занурити у воду, інші поставити у порожню банку і почергово виставляти їх на світло.

Можливий варіант, коли діти самі виконують дослід, а як висновок - запитання і відповіді, аргументовані висловлювання тощо. Однак у вихователя є ще й демонстраційний дослід, який виконує педагог, і ототожнювати його з навчальним не варто. Обов'язковою вимогою перед демонстрацією такого досліду є чітке пояснення дітям його мети, завдання і змісту, а після закінчення висновки й аргументи діти роблять самостійно. Вихователь лише коригує їхні знання, спонукає до самостійного тематичного добору аналогічних дослідів. У всіх випадках необхідно пам'ятати, що головною умовою ефективності пошуково-дослідної1 роботи дітей є їх активна діяльна позиція. Дії з об'єктами природи - обов'язковий компонент її пізнання, причому вони повинні бути адекватні завданням, умінням і навичкам, які засвоюються, а матеріальне середовище для проведення досліду має допускати його варіативність і проблемність, стимулюючи дітей до подальшого пізнання[ 3;12 ].

Педагог має оптимальні можливості спрямувати пізнавальну активність дитини на систематичне сприйняття об'єктів і явищ природи. Це у свою чергу є вирішальним у формуванні переконань, оскільки саме сприйняття пов'язане з вибірковою і суто суб'єктивною активністю, акумулюючи в собі потреби, оцінки, інтереси, а в майбутньому - нахили, принципи.

Вимоги до підбору матеріалу з погляду екологічного виховання необхідно розглядати, виходячи з їх розвивальної функції. Під час пошуково-дослідної діяльності діти поглиблено розглядають властивості природних об'єктів і явищ, їм даються елементарні наукові знання, що пояснюють явища, а також деякі властивості, що дають змогу їх використовувати. Урізноманітнення природничого матеріалу допомагає швидше узагальнювати певні розумові операції, забезпечувати перенесення того чи іншого способу дії па новий об'єкт, яким оволодіває дитина в дещо змінених умовах. При цьому вона швидше опановує навичками аналізу кожного об'єкта чи явища природи у їхніх взаємозв'язках, чим забезпечується розуміння науково достовірних ознак, що виділяються у певних групах об`єктів об'єднаних узагальнюючими поняттями [12].

Отже, можна сказати, що еколого-педагогічна підготовка вихователя у проведенні та організації дослідницької діяльності дошкільників включає володіння ним конкретними знаннями, розуміння завдань, умов, використання форм організації та засобів екологічного виховання дітей дошкільного віку як складової частини всебічного розвитку особистості. Вимагає вміння педагога моделювати педагогічні ситуації, конкретну практичну діяльність дітей з адаптованими завданнями, враховуючи вікові та індивідуальні особливості дошкільнят, конкретні можливості.

2.2 Використання природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників

На думку вчених, (С.М. Ніколаєва, З.Плохій, Н.Ф. Яришева) ефективність формування екологічної компетентності дитини дошкільного віку великою мірою залежить від середовища, в якому відбувається її життєдіяльність. З. Плохій визначає еколого-розвивальне середовище в широкому розумінні як єдність природного, соціального та середовища внутрішнього «Я». Воно забезпечує набуття дитиною досвіду контакту з природним оточенням та спілкування з дорослим. Це неперервна, педагогічно зумовлена спільна діяльність дітей, а також дітей і дорослих [17; 19; 27]. Навколишнє середовище, в якому розвивається дитина, може бути різним: підтримувальним, насиченим, комфортним, розвивальним. Ефективність впливу довкілля на особистість дитини в дошкільному навчальному закладі залежить від здатності педагогічного колективу організовувати комфортне еколого-розвивальне середовище. Щоб сформувати екологічну компетентність дитини, дорослий має орієнтуватися в цих проблемах, має сформувати почуття громадської відповідальності за стан природи, бажання та дієву готовність до її збереження [19,6].

Зважаючи на те, що педагогічний процес з формування екологічної компетентності дошкільнят відбувається на територій дошкільного навчального закладу, слід приділяти особливу увагу її оформленню. Переважна більшість спостережень за об'єктами та явищами природи, ігрова діяльність та екологічно орієнтована діяльність мають відбуватися на свіжому повітрі. Правильний добір видового складу та розміщення зелених насаджень на території садка можуть змінити її мікроклімат на краще її мікроклімат [19].

На думку Ніколаєвої С.М., на території дошкільного навчального закладу можуть бути створені клумби, газони, невеликі штучні водойми, екологічні стежини. До природної складової розвивального середовища належить також груповий куточок природи, зимовий сад,кімнати природи, екологічні лабораторії. Куточок природи, кожен його об'єкт мають сприяти екологічному вихованню дітей, бути орієнтованими на розвиток дитини, спонукати їх до діяльності: пізнавальної, дослідної, естетично - споглядної, морально - ціннісної, практично спрямованої. З огляду на це, кімнатні рослини і тварини слід розміщувати на рівні очей дитини, щоб забезпечити до них з усіх боків. Повинні бути привабливими на вигляд, мати чітко визначені місця зберігання.

У зоні куточка природи мають бути гербарії рослин найблищого природного оточення, характеристики живих об'єктів куточка та рекомендації щодо догляду за ними, колекція ґрунтів, каміння, лупа, папір, олівці, ілюстрації із зображенням об'єктів і явищ природи - усе це спонукає дітей до діяльності [17].

Формування екологічної компетентності відбувається в ході дослідної роботи дошкільників. Для проведення дослідів з об'єктами природи слід підготувати матеріали та обладнання, які перебувають у розпорядженні дорослого, під його контролем. Особливої уваги потребує добір мешканців куточка, серед яких мають бути об'єкти постійні, сезонні та тимчасового перебування. Для молодших вікових груп рослини слід обирати за такими критеріями: наявність великого виразного листя; яскраве та тривале цвітіння; потреба у різних умовах (світлолюбові, ті невитривалі, сухостійні, вологолюбні); безпечність для здоров'я дітей; наявність одного-двох паростків, висаджених у присутності дітей для спостереження за розвитком рослин [15].

З тварин постійними мешканцями куточка природи можуть бути акваріумні рибки, папуги хом'ячки. Інших тварин можна утримувати тимчасово, не більше ніж оди-два дні. Це свійські та дикі тварини. Проводячи дослідну роботу дошкільників, варто зазначити, що для дослідів краще використовувати рослинний світ, природні явища та об'єкти природи. Представників тваринного світу в дослідах майже не задіюють.

З.Плохій зазначає, що при організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку, розвивальне середовище має бути особистісно орієнтованим, отже, враховувати вікові та індивідуальні особливості кожної дитини. Йдеться про добір об'єктів природи, їхню кількість, безпечність для дітей, індивідуальні особливості дошкільнят з різним рівнем знань та вмінь, типом ставленням до природи, з гендерними відмінностями. Розвивальне середовище слід облаштувати у такий спосіб, щоб дитина мала можливість діяти і створювати. При цьому важливі просторова орієнтація, змінюваність у часі, безпечність об'єктів природи, предметів та ігрових матеріалів, рівень фахової підготовки дорослих [19].

Одним з вирішальних принципів - відповідність розвивального середовища особливостям розвитку та саморозвитку дошкільнят, їх збалансованість. Занадто активний вплив дорослого здебільшого гальмує власну активність дитини, що негативно позначається на її розвитку. Міра участі дорослого залежить від віку дітей. Для молодших дошкільників він - безпосередній учасник їхньої діяльності, для старших - порадник, партнер. З набуттям досвіду дорослий може опосередковано керувати їхньою діяльністю, створюючи для цього сприятливі умови.

Автори Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» визначають природній простір, який створює оптимальні

умови для особистісного зростання дошкільника у сфері «Природа».

Зокрема, регулярно надавати дитині можливості відкривати життєві горизонти, ознайомлювати їх з розмаїттям природного довкілля,формувати життєво важливі вміння, що допоможуть добре в ньому орієнтуватися; оперативно реагувати на потреби дитини більше дізнатися про об'єкти природи, формувати культуру ознайомлення з невідомим; збагачувати знання про природне довкілля як цілісний організм, в якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослин, тварин, люди; надавати дітям можливість діяти з різними компонентами природи (повітрям, водою, льодом, снігом, ґрунтом, піском, глиною) [1, 300-302].

Отже, природне розвивальне середовище відіграє досить значну роль при проведенні дослідницької діяльності дошкільників. Оскільки, від того наскільки воно буде оформлене відповідно потрібним вимогам, буде залежати успіх проведеного досліду. Природно-розвивальне середовище має забезпечувати розвивальний характер, можливість для дитини реалізувати в ньому зону свого ближнього розвитку, кожний компонент такого середовища мають відповідати принципу функціонального комфорту, забезпечувати відповідний контакт дитини з об'єктами природи, забезпечення близькості його мешканців з дітьми. Важливим є те, що особлива роль в природному розвивальному середовищі належить спілкуванню вихователя з дітьми, оскільки завдяки такій взаємодії середовище стає розвивальним.

2.3 Врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності

Проблема взаємодії людини з природою є однією з актуальних проблем сучасності, над якою працюють психологи, педагоги та екологи: С.Д. Дерябо, А.Н. Захлєбний, І.Д. Звєрєв, А.М. Льовочкіна, І.С. Матрусов, Л.П. Молодова, Г.П. Пустовіт, Н.А. Пустовіт О.В. Плахотнік, В.О. Скребець, І.Т. Суравегіна, В.А. Ясвін та ін. Вчені дійшли загального висновку, що тільки сформувавши екологічне мислення, свідомість та культуру кожної особистості, можна буде сподіватись на успішне вирішення цієї проблеми. В працях психологів (А.А. Алдашева, В.І. Медвєдєв та ін.) увага зосереджується на тому, що розвивати екологічну свідомість доцільно з дошкільного віку, оскільки зазначений віковий період онтогенезу сприятливий для розвитку пам'яті, мислення, а ці, в свою чергу, активізують отримання знань про зв'язки і залежності в природі. Крім того, дітям дошкільного віку властиві такі риси як цікавість, допитливість, спостережливість, котрі розвивають потребу в пізнанні, а завдяки цьому - свідомість.

Формування екологічної свідомості у особистості в період дошкільного дитинства обумовлюється також віковими особливостями та закономірностями психічного розвитку дошкільників. В свій час ще Л.С. Виготський, О.В. Запорожець, Д.Б. Ельконін, Г.О. Люблінська, В.С. Мухіна та інші відомі психологи наголошували на важливості дошкільного віку як періоду фактичного становлення особистості дитини [5; 9].

Ефективність роботи педагога залежить від розуміння ним вікових закономірностей розвитку ставлення дитини до природи. На думку З. Плохій, у дітей дошкільного віку воно значною мірою визначається особливістю їхнього мислення. Дошкільники ще не здатні чітко диференціювати своє "Я" і світ навколо, суб'єктивне та об'єктивне. Через недостатній досвід спілкування з довкіллям вони роблять поверхові узагальнення, а причинно-наслідкові зв'язки встановлюють лише з допомогою дорослих. Перші стосунки зі світом формуються в системах "дитина -- дорослий", "дитина -- одноліток". Молодші дошкільнята переносять людські форми взаємин на об'єкти природи. Відсутність чітких обмежень між "людським" і "нелюдським" призводить до антропоморфічного (олюдненого) осмислення світу, а відтак дітям цього віку притаманне сприймання об'єктів природи як суб'єктів. При цьому суб'єкти природи для них не рівні за своєю самоцінністю з людиною, що пояснюється відсутністю досвіду та несформованістю пізнавальної сфери дитини. Такі самі причини зумовлюють особливості мислення дошкільняти, який вважає, що всі об'єкти і явища довкілля, у тому числі і природного, виготовлені людьми для задоволення власних потреб і підлягають людській волі. Артифікалізм є причиною прагматичного сприймання світу природи молодшими дітьми. Наприкінці старшого дошкільного віку прагматизм поступово руйнується [15, 10 ].

Щоб визначити параметр інтенсивності у ставленні дошкільників до природи, дослідники також спираються на особливості їх психічного розвитку. Зокрема, перцептивно-афективний компонент цього ставлення передбачає певний рівень сформованості пізнавальної та емоційно-чуттєвої сфер особистості. Про розвинуту пізнавальну сферу дитини можемо говорити, констатуючи її достатню обізнаність щодо світу природи, належні світоглядні уявлення, активізацію пізнавальної діяльності та пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги). Всі складові пізнавальної сфери дошкільнят перебувають у процесі розвитку, йде інтенсивне накопичення інформації про навколишнє. Дослідження науковців довели, що рівень сформованості у дітей уявлень про живий організм впливає на їхнє ставлення до природи. Коли цей рівень достатній, дитина виявляє більший інтерес до об'єкта, орієнтуючись на його благополуччя.

За даними психологів, наявність "знаного" у дитячій свідомості та його дефіцит стимулюють прагнення до "невідомого". Допитливість дошкільнят не обмежується обстеженням зовнішніх ознак об'єктів та явищ, а спрямована на з'ясування причинно-наслідкових зв'язків. І хоча в цьому віці емоційна сфера превалює над вольовою та інтелектуальною, проте дитина наполегливо шукає в усьому смисл. Вона прагне все впорядкувати, елементарно пояснити зв'язок причин і наслідків, створити у своїй уяві цілісне бачення світу. Дослідницький характер пізнавальної активності дошкільняти вже значно вагоміший, аніж перцептивно-афективний. Саме ця особливість робить дошкільний період дитинства сензитивним для формування когнітивного компонента у ставленні до природи [15,116].

На хід емоційних реакцій у дошкільників переважно впливають підкоркові центри. Тому діти емоційно чутливі до навколишнього, у тому числі й до природи. Слід зауважити при цьому: їхнє ставлення до природи є емоційно насиченим, а не емоційно спрямованим. Висловлювання дитини: "Мені подобається милуватися природою" або "Природа прикрашає наше життя" -- результат наслідування дорослого. В цьому віці вона лише вчиться виокремлювати естетичні інтересом до результату та з усвідомленням його значення для інших. Прагнення практично взаємодіяти з об'єктами природи у дітей має, на думку психологів, не активний, а реактивний характер. Дитина лише реагує на об'єкт, а не діє усвідомлено, для неї дуже важливо зрозуміти мотив праці. Будь-яка природоохоронна дія, внутрішньо не сприйнята дитиною, буде марною або й негативно позначиться на її ставленні до природи. Праця дітей дошкільного віку може мати лише форму спільної діяльності з дорослим [26, 9].

На думку І.Г.Корнієнко, обмеженість знань про об'єкти і явища, про потреби живої істоти в певних умовах існування зумовлює суперечність між декларованою і реальною поведінкою дитини у природному довкіллі. У дошкільнят іще незначною мірою розвинута здатність до самообмеження задля іншої живої істоти. Ці особливості психічного розвитку і зумовлюють недостатню розвиненість поведінкового компонента. Поведінка дітей у природному довкіллі здебільшого регулюється системою заборон, дієвість яких незначна. Загальні настанови дорослих, як-от: "нерви", "не сміти" і т. д., власне, містять інформацію про модель можливої поведінки, а відтак провокують дитину чинити навпаки. Ефективними прийомами для дітей цього віку є: екологічна емпатія (активізація чутливості до стану природного об'єкта за аналогією до власних фізичних та емоційних станів: "Що відчуває синичка холодного зимового дня?") та екологічна рефлексія (самоаналіз власної поведінки з позиції конкретного об'єкта природи: "Що могла б подумати про тебе берізка, в якої ти зламав гілочку?") [26].

Отже, організовуючи дослідницьку діяльність дітей, варто обов'язково враховувати їх індивідуальні особливості. Дошкільний вік є сензитивним для становлення базових основ психіки та розвитку особистості. Дітям цього віку притаманний когнітивний суб'єктно-прагматичний тип суб'єктивного ставлення до природи. Його суть полягає в готовності та прагненні одержувати, віднаходити інформацію в інформаційній сензитивності, сприймання об'єктів природи як суб'єктів. При цьому суб'єкти природи для дітей не рівні за своєю самоцінністю з людиною, що пояснюється відсутністю досвіду та несформованістю пізнавальної сфери дитини. Це сприяє тому, що дошкільник прагне все впорядковувати, елементарно пояснювати зв'язок причин і наслідків, цілісно бачити світ, відбувається переважання дослідницького характеру пізнавальної активності над перцептивно-афективним.

2.4 Взаємодія ДНЗ і сім'ї як умова успішної організації дослідницької діяльності дітей

Н.М. Кот довела необхідність спільної роботи дошкільного закладу та родини з екологічного виховання. Необхідність участі сім'ї обумовлена тим, що саме в ній здійснюється універсальне сімейне спілкування, де на першому місці стоїть безкорисна любов батьків до своїх дітей: сімейні стосунки більш емоційні, а це важливо для екологічного виховання. Але для цього потрібні єдині вимоги в роботі ДНЗ і родини, що передбачає повне розуміння завдань екологічного виховання вихователями і батьками, єдність мети і скоординованість дій. Зміст, форми і методи екологічного виховання в родині залежать від загальної культури членів родини, їхньої екологічної освіти [ 8 ].

Актуальні проблеми взаємозв'язку родини та дошкільного закладу у формуванні особистості дитини висвітлено в роботах Л.В. Загик, М.В. Іванової, В.К. Котирло, С.О. Ладивір, Л.Ф. Островської.

Розглядаючи родину, як основне джерело формування особистості, К.Д. Ушинський звертав особливу увагу на рівень педагогічної освіченості батьків. Він підкреслював, що батьки ”повинні знати, що таке виховання, його труднощі і вимоги...” Порядок у суспільстві буде тільки тоді, коли наведемо лад у сім'ї. Докорінне поліпшення виховання в сім'ї - це велика школа моральності, де діти засвоюють важливу науку батьків. На його думку, необхідність залучення родини до проблем екологічного виховання дошкільників зумовлена кількома причинами:

1. Родина володіє значним потенціалом у плані підготовки дітей до контактів з довкіллям. Найголовніше, що є в сім'ї і що так важко відтворити в державному закладі, - це універсальність родинного спілкування та безкорисна любов дорослих до своєї дитини.

2. Необхідність взаємодії дошкільного закладу та родини зумовлена як недостатнім рівнем екологічного виховання педагогів і членів родини, що проводиться відособлено один від одного, так і потребою (коректувати негативні впливи на дитину життєвих умов і виховання в родині, використовувати її позитивні потенційні можливості [11, 54-55].

Дуже важливо, щоб персонал дошкільного закладу визнавав головну роль сім'ї як першого вихователя дитини,адже залучення батьків надзвичайно важливе для збагачення пізнавальної діяльності дітей в дошкільному закладі.

Автори Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» виділяють завдання співпраці педагогів з батьками. Зокрема: налагодити партнерські стосунки, які б гарантували всім учасникам освітнього процесу рівність у розв'язанні спільних задач, право на активну та конструктивну позицію; інформувати батьків про підходи дошкільного закладу до виховання і навчання дошкільників, нетрадиційні методи роботи з дітьми; визначити спільні та специфічні для сім'ї; визначити спільні та специфічні для сім'ї і дошкільного закладу функції, оприлюднити їх, означити «демаркаційні лінії»; залишити за кожною з сторін право на свою особливу роль у вихованні дитини; вдосконалювати вміння бути об'єктивним у судженнях та оцінках, поводитися справедливо, незалежно від свого суб'єктивного ставлення до партнера; створити атмосферу спільності інтересів педагогів і батьків, взаємопідтримки, взаємопроникнення партнерів у проблеми одне одного [1, 326-327 ].

Н.Прохорова у своїх працях зазначає, що діяльність ДНЗ і сім'ї буде успішною за умови, якщо вони стануть союзниками, почнуть взаємодіяти один з одним. При цьому ДНЗ повинно стати відкритою педагогічною системою, готовою до розширення і укріплення взаємодії з сім'єю для: створення різноманітного виховного середовища; оволодіння знаннями вікових та індивідуальних особливостей розвитку дітей; створення умов для залучення батьків у спільну з дітьми і вихователем дослідницьку, екологічну діяльність.

На її думку, взаємодія ДНЗ і сім'ї, з організації дослідницької діяльності дітей в екологічному вихованні, повинна ґрунтуватися на низці принципів:

* поєднання форм масової, групової та індивідуальної роботи;

* опор на позитивний досвід екологічного виховання дітей у сім'ї;

* послідовності і неперервності;

* взаємного впливу вихователів на батьків, батьків на вихователів і батьків один на одного.

Стосунки між вихователем і батьками повинні вибудовуватися на принципах взаємної довіри, поваги, підтримки, взаємодопомоги, терпіння і терпимості. Взаємне дотримання цих принципів дає можливість об'єднати виховні зусилля, створивши необхідні умови для розвитку пошуково-дослідної діяльності та розвитку особистості дитини, її самовизначення і самореалізації [8; 11].

Дошкільний навчальний заклад використовує різні форми роботи з родиною. Вони спрямовані на розширення знань батьків про методи і прийоми екологічного виховання дітей, залучення їх до спільної з дітьми природоохоронної діяльності, що включає дослідницьку діяльність дітей.

У роботі з батьками стосовно організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні необхідно використовувати як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди та ін.), так і нетрадиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл, конференції та ін.). Перш ніж розпочинати роботу слід зрозуміти, з ким передує співпраця (освітній рівень батьків, психологічний стан сім'ї, її мікроклімат) [ 18 ].

Ефективними у роботі з родиною, за визначенням Л. Овдій, можуть бути групові та індивідуальні консультації, які проводяться для батьків з метою популяризації змісту та завдань дослідницької діяльності в екологічній освіті. Також проводять з батьками бесіди, де вихователь ознайомлює їх з особливостями пізнавальної діяльності дітей в процесі дослідницької діяльності, зі структурою та особливостями проведення дослідів і їх значення в розвитку дитини. Педагогами створюються групові тематичні папки з рекомендаціями для батьків щодо спілкування з природою дітей дошкільного віку в різні сезони. Найчастіше батьки переглядають матеріали у вечірні години, коли чекають дитину після вечері. За потреби вихователі пропонують батькам взяти папку на вихідні та ознайомитися з її змістом вдома[ 18 ].

Обираючи форми спілкування з батьками слід пам'ятати, що слід відмовитись від настанов, потрібно залучати батьків до вирішення важливих питань, знаходження спільних правильних відповідей.

Таким чином, сім'я є тим ланцюжком, який з'єднує здобуті дитиною у садку початкові уявлення про світ природи з її практичним досвідом у повсякденному житті, розширює, поглиблює педагогічний вплив на особистість дошкільника. Різноманітні форми спільної діяльності ДНЗ і батьків в організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні сприяють формуванню у батьків довіри та поваги до колективу педагогів. Позитивне емоційне спілкування, врахування можливостей та інтересів родини закладає основи для спільної діяльності, спрямованої на формування екологічної особистості дошкільників, і дає змогу створити умови для досягнення бажаних результатів.

Висновки до розділу ІІ

Узагальнення матеріалу надає можливість зробити наступні висновки після вивченого матеріалу з розділу ІІ. Що до педагогічних умов, які забезпечують успішну дослідницьку діяльність в екологічному вихованні ми віднесли: еколого-педагогічну підготовку вихователя та її роль в організації дослідницької діяльності дошкільників; використання природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників; врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності та взаємодію ДНЗ і сім'ї в успішній організації дослідницької діяльності дітей.

1. Еколого-педагогічна підготовка вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників включає в себе набуття вихователем глибоких і систематизованих знань про природу і уміння застосовувати їх у діяльності з дітьми. Вихователь повинен бути носієм високої екологічної культури, мати цілісну систему наукових поглядів на проблему взаємовідносин і співіснування з природою. Також він має організовувати і проводити дослідну діяльність дітей. Роль вихователя в цій діяльності заключається в тому, щоб знайти індивідуальний підхід, приділити максимум уваги кожній дитині, зайнятій цікавим завданням, уміти своєчасно допомогти, скоригувати, «підштовхнути» думку до варіативної діяльності, чим стимулювати допитливість та інтерес. Усіх дослідницької діяльності буде залежати від уміння вихователя правильно побудувати хід досліду та своєчасно спрямовувати увагу дітей на визначення внутрішніх властивостей об'єктів та їх залежність від зовнішніх умов.

2. Використання природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників. Дошкільний вік синзитивний і найбільш сприятливий для розвитку не тільки образного мислення, але й уяви, психічного процесу, що становить основу творчої діяльності. Тому дорослий повинен створювати всі умови для того, щоб дитина сама могла вести пошуково-дослідницьку діяльність, вирішувати різні питання посвоєму. Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбуватися в атмосфері захищеності, психологічного комфорту. Це означає, що оточення дитини має бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності загалом, так і в морально-психологічному аспекті. Передусім природне середовище повинно відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери дитини, передбачати можливості вільного розвитку дитини.

Природне розвивальне середовище має складається з різноманітних елементів, де кожний виконує свою функцію. Доцільно створити зимовий сад з різноманітними рослинами, які відрізняються за видовим складом, зовнішнім виглядом та географічними особливостями.. Може бути спеціальна екологічна кімната, яка розподіляється на низку екологічних зон: міні-музеї, з колекціями комах, кристалів, листя, насіння, камінців, кімнатних рослин тощо. В ній діти можуть досліджувати, класифікувати матеріал за розміром, кольором чи формою, складати розповіді, малювати. Дуже потрібні лабораторії для дослідницької діяльності та експериментування, де діти вчитимуться аналізувати свої спостереження у природі, робити висновки про закономірності та взаємозв'язки. Важливо створити «куточок живої природи», у ньому мають бути різноманітні рослини, тварини, птахи, акваріум з рибками. Але варто зазначити, що природне розвивальне середовище має відповідати віковим особливостям дітей дошкільного віку.

3. Врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності. Ефективність дослідницької діяльності залежить від вікових закономірностей розвитку дитини, рівня сформованості пізнавальної та емоційно-чуттєвої сфер, особистісної обізнаності щодо світу природи, сформованості належних світоглядних уявлень, активізацію пізнавальної діяльності та пізнавальних процесів (мовлення, пам'яті, сприймання, мислення, уяви, уваги) дітей.

4. Взаємодію ДНЗ і сім'ї можна розглядати, як умову успішної організації дослідницької діяльності дітей, оскільки сім'я займає важливе місце у екологічному вихованні дошкільника. Робота з батьками з екологічного виховання дошкільників є однією зі складових роботи ДНЗ. Тільки опираючись на сім'ю, тільки спільними зусиллями можна вирішити основне завдання - виховати людину з великої літери, людину екологічно грамотну. Кожен із тих, хто чинив та чинить шкоду природі, колись був дитиною. Ось чому велика роль дошкільних установ в екологічному вихованні дітей, починаючи з раннього віку. Головне завдання ДНЗ - розкрити батькам необхідність виховання у дітей екологічної культури - знання, практичні навички, естетичні переживання - емоційне ставлення і практичні дії. У роботі з батьками відповідно до організації дослідницької діяльності дітей необхідно використовувати як традиційні форми (батьківські збори, консультації, бесіди), так і нетрадиційні (ділові ігри, бюро педагогічних послуг, круглий стіл). Ми дійшли висновку, що необхідними шляхами в досягненні ефективності даної проблеми дошкільників можуть бути: поглиблена робота з педагогами з питань дослідницької діяльності; педагогічне керівництво діяльністю родини ; пошук нових ефективних форм взаємодії в роботі з родиною з даної проблеми.

Розділ ІІІ. Емпіричне вивчення організаційно-педагогічних умов організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні

3.1 Характеристика етапів дослідно-експериментальної роботи

У зв'язку з вивченням організаційно-педагогічних умов організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні на емпіричному рівні, нами було проведено констатувальний експеримент.

Мета експерименту: дослідити організаційно - педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні на емпіричному рівні.

Завдання:

1. Дослідити роль еколого-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників за допомогою анкетування вихователів як основного методу та бесіди з вихователями як додаткового методу.

2. Визначити рівень створення природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників за допомогою таких методів, як інтерв'ю з вихователями як основний метод та спостереження за дітьми, оформленням дитячої групи вихователем під час дослідів як додатковий.

3. Дослідити врахування вихователями індивідуальних особливостей дітей при проведенні дослідницької діяльності за допомогою такого методу як бесіда з вихователями.

4. Визначити рівні взаємодії ДНЗ і сім'ї, як однієї з умов успішної організації дослідницької діяльності дітей, за допомогою бесіди з вихователями та батьками як основний метод та інтерв'ю батьками як додатковий.

Програма експерименту передбачає реалізацію 3 основних етапів:

I етап - підготовчий, який включав підбір і розробку діагностичного інструментарію для вивчення особливостей організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку.

На основі результатів теоретичного аналізу проблеми нами виділені такі організаційно - педагогічні умови організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку:

1. Еколого-педагогічна підготовка вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників.

2. Роль природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності дошкільників.

3. Врахування індивідуальних особливостей дітей при організації дослідницької діяльності.

4. Взаємодія ДНЗ і сім'ї як умова успішної організації дослідницької діяльності дітей.

Відповідно до окреслених організаційно - педагогічних умов організації дослідницької діяльності дітей дошкільного віку ми обрали емпіричні методи їх дослідження. [детально про це у додатку А]

З метою вивчення еколого-педагогічної підготовки вихователів в організації дослідницької діяльності дошкільників ми використали анкетування та бесіду з вихователями. Роль природного розвивального середовища при проведенні дослідницької діяльності вивчалися на основі інтерв'ю з вихователями та спостереження за природним розвивальним середовищем при різних видах діяльності, до яких залучалася діти. З метою вивчення врахування індивідуальних особливостей дітей при проведенні дослідницької діяльності ми застосовували бесіду з вихователями. Вивчаючи взаємодію ДНЗ і сім'ї, як одну із умов успішної організації дослідницької діяльності дітей, ми використали бесіду з батьками, вихователями та інтерв'ювання батьків.

З метою виявлення еколого-педагогічної підготовки вихователів в організації дослідницької діяльності дошкільників за основний метод ми використали анкетування, за допоміжний - бесіду з вихователями. Нами було проведено анкетне опитування 5 вихователів закладу (див. Додаток Б ). Анкетування вихователів передбачало логічну послідовність питань, відповіді на які дозволяли вивчити виявлення стану організації активної дослідницької діяльності дітей в природі. Метою даного методу є вивчення екологічно-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідної діяльності дітей. Анкета складається з чотирьох блоків : запитання першого блоку спрямовані на загальну інформацію про експерта ( освіта, фах, педагогічний стаж); запитання другого блоку - на визначення суті і значення дослідницької діяльності в практиці роботи дошкільного навчального закладу, до третього - питання, що стосувалися ролі і підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності, до четвертого - питання, що стосувалися проблем і складнощів у процесі організації дослідницької діяльності дошкільників.

Питання анкети закриті, прямі, фільтруючі - контрольні . Анкета - складна, селективного (закритого) типу, роздавальне анкетування.

З метою більш глибшої і точної інформації екологічно-педагогічної підготовки вихователів до організації дослідницької діяльності з дітьми нами була проведена бесіда із вихователями ( див. Додаток В). Питання бесіди були сформульовані таким чином, щоб можна було якомога більше дізнатися про еколого-педагогічну підготовку вихователів. А саме: що включає в себе еколого-педагогічна підготовка; чи постійно намагаються збагачувати свої знання у галузі екологічного виховання; чи ознайомлюються зі спеціальною літературою під час підготовки до дослідів; чи продумують хід дослідів до найменших дрібниць; які прийоми у ході їх проведення використовують.