Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки молоді та спорту України

Артемівське педагогічне училище

Курсова робота

Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

студентки 41 групи

Чапаєвої Аліни Володимирівни

Керівник: Максименко О.В.

2012

План

Вступ

Розділ 1. Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

1.1 Роль сім'ї та батьківського авторитету у вихованні дітей дошкільного віку

1.2 Зміст і методика формування дисциплінованості та культури поведінки дошкільників

1.3 Завдання і форми роботи в дитячому садку з батьками з формування культури поведінки дітей

Розділ ІІ. Дослідно - експериментальна частина

2.1 Констатуючий експеримент

2.2 Формуючий експеримент

2.3 Контрольний експеримент

Висновки

Література

Додатки

Вступ

дошкільник поведінка батьки

«Ваша особиста поведінка - це найрішучіша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли з ним розмовляєте чи повчаєте його, чи вказуєте йому. Ви виховуєте його в кожну мить вашого життя, навіть тоді коли вас немає вдома».

А. С. Макаренко

Сім'я для дитини - це цілий світ. Світ, де вона живе, діє, робить відкриття. Тут він вчиться любити, радіти, співчувати.

Становлення особистості відбувається в тісній єдності сім'ї і школи: організація побуту, емоційно-моральної атмосфери, стилем взаємовідносин дорослих, існуючими сімейними традиціями. Все життя дорослих - приклад для дітей.

У родині дитина набуває початкового досвіду спілкування, вміння жити серед людей. І тут головну роль відіграє приклад батьків, їх ставлення до людей, праці, до суспільних обов'язків, дитина засвоює переконання дорослих. І це зрозуміло. Дитина бачить світ очами дорослих, які допомагають їй ознайомитись з оточуючою дійсністю. Треба зробити так, щоб родина була для кожної дитини осередком любові, тепла, взаємоповаги і взаємодопомоги.

Актуальність питання авторитету батьків в вихованні культури поведінки, полягає у тому, що дуже часто сімейне виховання характеризується певною стихійністю, буває не завжди послідовним і систематичним. Це пояснюється недостатнім культурним рівнем сімей, некомфортним психологічним кліматом, відсутністю певних педагогічних знань у батьків. Дійової допомоги потребують сім'ї, що мають низький рівень загальної педагогічної культури, зі складними сімейними взаємовідносинами, а також ті, що до справи виховання ставляться безвідповідально.

Об'єкт дослідження: виховна активність сім'ї, види батьківського авторитету.

Предмет дослідження: активні форми і методи роботи з батьками.

Мета дослідження: виявлення форм і методів роботи з батьками, які впливають на формування вірного батьківського авторитету, підвищують виховну активність сім'ї.

Гіпотеза дослідження: виховна активність сім'ї, роль батьківського авторитету збільшиться, якщо використовувати активні сучасні та нетрадиційні форми роботи з сім'єю, роботу проводити систематично і планомірно, творчо.

Завдання дослідження:

1. Вивчити психолого-педагогічну літературу з теми.

2. Виявити і обґрунтувати сучасні проблеми сімейного виховання.

3. Визначити шляхи підвищення батьківського авторитету у вихованні дошкільників

4. Провести діагностику рівня активності батьків у сімейному вихованні.

5. Розробити цілеспрямовану методику роботи щодо підвищення виховної активності сім'ї та батьківського авторитету.

6. Визначити найбільш дійові форми роботи по підвищенню педагогічних знань батьків і їх ролі у вихованні.

Розділ 1. Роль авторитета батьків в вихованні культури поведінки дошкільників

1.1 Роль сім'ї та батьківського авторитету у вихованні дітей дошкільного віку

В умовах сучасного суспільства, коли втрачені ті ідеали до яких прагнуло не одне покоління, виховання дітей стає особливо важливою і відповідальною задачею для розвитку молодого покоління. Значення сім'ї разом з оновленою системою освіти важко переоцінити. Тільки цей тандем має можливість вивести суспільство з духовної кризи.

Як вважає відомий вчений І.А.Ільїн, становлення і розвиток особистості визначається ще в ранньому дитинстві.

Від доброти та щирості сімейних взаємовідносин залежить і те наскільки доброю та щирою ввійде людина в своє доросле життя. Насправді щасливі ті, в кого спогади про дитинство визивають лише позитивні емоції.

Як відомо батьків не вибирають. Для дитини сім'я є тим головним соціальним інститутом, який дається йому при народженні. В ідеалі сім'я повинна бути повною і залишатись такою на протязі всього становлення та розвитку особистості, хоча б до досягнення дитиною повнолітнього віку.

Ідеальна сім'я це доволі рідке явище, таке положення речей не залежить від політичного та економічного стану речей в країні. Неповні і неблагополучні сім'ї існували і будуть існувати завжди.

Такі сім'ї завжди знаходились під пильною увагою педагогів, бо діти з цих сімей потребували постійної турботи і корекції в вихованні. Сімейне виховання та взаємовідносини дитини зі своїми батьками багато в чому визначають особистісні характеристики, його моральний, соціальний і культурний потенціал.

В сім'ї, яка сформувалась не на основі щирого кохання, а по іншим причинам, дитина не може бути насправді щасливим. Він відчуває натягнутість і нещирість сімейних взаємовідносин, лицемірство і прохолоду, які вказуються на його психічному і душевному стані.

В сім'ях, в яких дитина була не бажаною і не коханою, виростають холодні та цинічні особистості, полишені почуттів кохання та співчуття. Навіть в неповних сім'ях при коханні до дитини,діти виростають нелюдяними і неповноцінними особистостями, а ніж в повних сім'ях, в яких брак лише формальність.

Сімейне виховання, засноване на щирих почуттях і взаєморозумінні, не потребує від батьків докладання особливих зусиль, діти фактично самі виховуються на прикладі своїх батьків. Із покоління в покоління за допомогою сімейного виховання передаються моральні принципи і культурні традиції предків підростаючому поколінню.

Сім'я заснована на щирих почуттях є для дитини школою душевного здоров'я, урівноваженого характеру та творчої підприємливості. В сім'ях в яких немає цих якостей ячейки суспільства, діти страждають різними неврозами, з них часто виростають невдахи, які непристосовані до життя.

Нормальна сім'я вимагає від членів своєї сім'ї спільної творчої діяльності, взаємодії для постійного прагнення до ідеалу. Теплі і шанобливі взаємовідносини матері та батька, близькість їхнього духовного і культурного розвитку є гарантом стабільності сім'ї і головною основою для виховання гармонічно розвинутої особистості.

Під гармонійно розвинутою особистістю розуміється, особистість виховано духовно, бо саме духовне виховання є основою для повноцінного і гармонійного розвитку особистості.

В наукових трудах І.А.Ільїн процес виховання трактується як головний засіб для закладання в особистість основ духовного характеру та доведення його здібностей до самовиховання, адже самовиховання згодом сприяє підтриманню і розвитку особистості.

І.А.Ільїн стверджує, що саме сім'я створила і вносила культуру національного почуття і національної вірності. Для дитини сім'я є школою взаємної довіри та спільної, організованої дії. Окрім того саме в сім'ї дитина вчиться адекватному сприйняттю авторитета. В лиці своїх батьків він бачить авторитет і вчиться сприймати дорослого з повагою але без підлесливості. В той самий час звільняючи себе духовно від можливого утиску за допомогою любові та поваги. Сім'я, родинні почуття, які згуртовують її членів, не полишають свого значення на протязі всього життя людини. Любов та підтримка особливо потрібні дітям, тому що вони дають їм відчуття впевненості, захищеності, що необхідно для їх гармонійного розвитку. Сім'я робить визначальний вплив на становлення особистості в дошкільному віці дитини. Справедливе ствердження, в цей період роль сім'ї в повноцінному розвитку дітей незамінна.

Авторитет-одне із важливих умов сімейного виховання. Сім'я робить вплив на формування особистості дитини не тільки безпосереднім, ціленаправленим впливом дорослих, але і усім способом життя. Відношення в сімейному колективі потребують взаєморозуміння, відповідальності, вміння організовувати відношення на принципах рівності, почуття товариськості, поваги.

Якщо батьки люди добрі, уважні, живуть широкими суспільними інтересами, а сімейний колектив згуртований спільними обов'язками, така сім'я позитивно впливає на дітей. Але якщо вони ведуть бездіяльний образ життя, не хочуть працювати, сім'я замкнута у своєму вузькому світі і кожний її член живе своїм життям, в такій сім'ї царює черствий егоїзм. Виховання в ній дуже ускладнене.

Стиль внутрисімейних відносин кожна молода сім'я випрацьовує непросто. Спільне життя молодого подружжя в перші роки інколи приводить до зіткнення індивідуальних уявлень, сформованих кожним із подружжя в батьківській сім'ї, про ціль сім'ї, розподіл сімейних обов'язків і т.п. Кожна сім'я накопичує свій досвід виховання, виробляє погляд на його цілі, конкретний зміст, засіб реалізації. Таким чином молода сім'я створює свою культуру відносин, виховання, спілкування.

Більшість батьків розуміють значення авторитету в ділі виховання. Але як завойовувати авторитет в дитини, знають не всі. Але нажаль батьки е завжди володіють культурою спілкування і відносин: нерідко критикують один одного при друзях, родичах, дітях. За даними соціологів найчастіше себе так ведуть дружини. Вони впевнені, що ведуть себе вірно намагаючись «покращити» своїх чоловіків. Між тим психологи знаходять, що в сімейній етиці така поведінка приводить до протилежного: критика одного з су пругів зачіпає людську гідність, самолюбство, визиває образу, напруженість в відносинах, веде до емоційних зривів, конфліктів. Між подружжям накопичуються негативні відчуття один до одного, руйнується емоційна близькість і контакт, підривається авторитет. Так з'являється відчуження, що приводить до розколу сім'ї.

Авторитет батьків тримається на підтримці один одного, повазі. В очах дітей авторитет заснований на гідному зразку поведінки.

Формування особистості дитини визначається усім способом життя сім'ї А.С.Макаренко називав його "загальним тоном сім'ї". Він діє на дитину незалежно від батька та матері, а часом і в супереч їм. Спільний тон сім'ї створюється особистістю батьків, їх громадянським обличчям:

· ідейно-політичною свідомістю;

· відношенням до суспільного труда;

· відношенням до домашньої праці;

В сім'ї, де батько та матір не ділять домашні справи на "жіночі" та "чоловічі", однаково уважливо і турботливо, відносяться один до одного, своїм батькам, дітям, дитина бачить приклади доброго відношення до людей. З раннього віку дитина живе в умовах позитивного відношення до оточуючих, любові, дружби, довіри, взаєморозуміння.

Хоча більшість батьків мають наміри вірно виховувати дітей, поширеною помилкою сімейного виховання в останні роки стало невміння виховувати повагу до старших.

А.С.Макаренко аналізуючи сімейне виховання вивів декілька видів помилкового авторитету батьків:

· помилковий авторитет любові-дитину розхвалюють, демонструють свої почуття, захищають від усіх тягот ( така сім'я створює егоїста, який ні з ким не рахується, у якого формується позиція утриманця);

· помилковий авторитет доброти-в таких сім'ях дитині дозволяють усе, виконують всі забаганки, діти керують батьками, капризують(в такій сім'ї діти не признають заборон);

· помилковий авторитет придушення - при ньому складається авторитарний стиль внутрисімейних відносин, що виходить від батька чи старшого покоління, в такій сім'ї часто кричать на дитину, карають її(в такій сім'ї виростає безвольна, замкнута дитина чи навпаки деспот);

· помилковий авторитет педантизму-в таких сім'ях з дитиною розмовляють сухо, сумно, читають нотації за будь-якої причини, не рахуються з думкою дитини(дитина підкоряється, чи навпаки починає протестувати; в такій сім'ї виростає безволь на, безініціативна, несамостійна людина з сварливим характером);

· помилковий авторитет чванливості-в таких сім'ях пишаються не тим, що "вміють", а тим що "мають", в такій сім'ї культ грошей тим самим дорослі формують в дітей психологію споживача( в такій сім'ї діти виростають хвастливими, білоручками, неробами);

· помилковий авторитет підкупу-в таких сім'ях батьки підкупають дітей не помічаючи цього, "купують" дитину за допомогою подарунків, обіцянок "будеш себе добре поводити, тоді придбаю тобі…"(в такій сім'ї дитина ніколи не буде робити нічого невигідного для себе);

1.2 Зміст і методика формування дисциплінованості та культури поведінки дошкільників

Дисциплінованість-обов'язкове і свідоме підкорення своєї поведінки встановленим нормам суспільного порядку.

Наявність дисципліни необхідна при організації будь-якого виду діяльності, особливо в умовах колективу. Проявляючи дисциплінованість, особливо в умовах колективу. Проявляючи дисциплінованість, людина виражає цим свою повагу до правил поведінки в суспільстві, людей, з якими разом живе, відпочиває, працює.

Дисципліна грає важливу роль в формуванні особистості, допомагаючи виховувати такі її сторони як:

· здібність підкорятися спільним вимогам колективу;

· виконувати встановленні правила життя в ньому;

· стримуватися від нерозумних бажань, які йдуть врозріз з суспільними інтересами і можливостями;

· організованість виконання;

· слухняність;

· самоконтроль;

З раннього дитинства дитина вступає в систему взаємовідношень з оточуючими людьми(дома, в дитячому садку і т.п.) та накопичує досвід суспільної поведінки. Формування в дітей навичок поведінки, виховувати свідоме активне відношення до дорученої справи, потрібно починати з дошкільного віку.

В дитячому садку для цього багато можливостей. В процесі повсякденного спілкування з однолітками, діти вчаться жити в колективі, оволодівають на практиці моральними нормами поведінки, які допомагають регулювати відношення з оточуючими.

Працюючи з дітьми вихователь приділяє увагу формуванню їх поведінки на заняттях, в іграх, на прогулянці, в праці.

Дитячий садок формує в дітей певні норми поведінки, в яких віддзеркалюється відношення до дорослих, однолітків.

Цими нормами поведінки діти оволодівають, засвоюючи певні правила, регулюючих різноманітні відношення з людьми. Ці конкретні правила зрозумілі для дітей, засвоюються ними в процесі різноманітної діяльності та взаємовідношень з оточуючими, переходять в навички та звички поведінки.

Найважливішою умовою виховання дисциплінованості і культури поведінки в дітей є авторитет і культура вихователя та батьків.

Культура вихователя, характер його спілкування мають важливе значення в формуванні дисциплінованості в дітей.

В поведінці дитини відображається також і культура батьків. Відносини в сім'ї, стають для дитини приміром, який дитина ставить собі в примір.

Важливою умовою виховання дисциплінованості в дітей є чітке виконання режиму. Правильний режим дозволяє не допускати перевтоми в дошкільників. Чітке проведення режимних процесів попереджує зриви в поведінці, які з'являються через довге очікування.

Чіткий режим дозволяє формувати стереотип поведінки. Діти поступово засвоюють послідовність і відносну тривалість режимних процесів, організовують самостійну діяльність, враховуючи час, а також режимні моменти. Так, поміж заняттями організують рухливі ігри, а після денного сну - тривалі творчі колективні ігри, труд.

Правильна організація обстановки, в якій знаходяться діти, також має важливе значення для формування дисциплінованості і культури поведінки.

Підбір іграшок, різних матеріалів, посібників і обладнання для праці, які відповідають віку дітей, їх інтересам і змісту накоплених знань, вмінь і уявлень про оточуюче,зручна розстановка меблів, продуманий порядок розміщення ігрового матеріалу, іграшки допомагають згуртувати дітей в колектив.

Все це створює умови для розгортання різноманітної діяльності, захоплює дошкільників, дозволяє їм грати, працювати, знаходити заняття за інтересами і тим самим попереджує зриви в поведінці.

Методика формування культури поведінки в різних вікових групах

Перша молодша група

Одна із задач виховання дітей І молодшої групи - формування у них передумов етичної поведінки і культурно-гігієнічних навичок. Діти 3-го року життя, що прийшли в дитячий сад, відрізняються один від одного рівнем вихованості, володіють різними навиками і лише починають звикати до нової для них обстановки. Звідси - особливе значення в роботі з малюками придає індивідуальний підхід до кожної дитини.

Перш за все, педагогу необхідно добитися довіри дитини, бо вирішальним методом виховання малюків служить безпосереднє спілкування з ними вихователя. Дитина молодшої групи випробовує особливо велику потребу в постійних контактах з дорослими. Від того, як складуться, і розвиватимуться відносини малюка з дорослими, багато в чому залежить його взаємостосунки і культура поведінки при контактах з більш широким громадянством.

Створення передумов культурної поведінки маленької дитини ведеться по декількох напрямках. Одне з них - формування уміння грати і займатися, гуляти і приймати їжу, спати під час тихої години, одягатися і умиватися разом з групою однолітків, поруч з товаришами, тобто в колективі. При цьому в дітей розвивається почуття колективізму.

Не менше важливо прищепити інтерес до трудової діяльності дорослих, бажання допомогти їм, а пізніше і самостійно виконувати нескладні трудові дії по самообслуговуванню. Виховання дбайливого відношення до іграшок і речей, уміння долати невеликі труднощі і доводити справу до кінця, відчуття подяки за турботу, слухняність і відчуття симпатії, дружелюбність до дітей і дорослим - все це основоположні програмні напрями педагогічної роботи вихователя в І молодшій групі дитячого саду.

Важливою задачею в роботі з дітьми І молодшої групи дитячого саду є виховання культурно-гігієнічних навиків - охайності, акуратності в побуті, навиків культури їжі, як невід'ємної частини культури поведінки.

Щоб полегшити дитині освоєння нових навиків, необхідно робити цей процес доступним, цікавим і захоплюючим. І робити це треба педагогічно тонко, ненав'язливо. При цьому вихователю важливо ураховувати вікову особливість дітей 3-го року життя - прагнення до самостійності.

Протягом молодшого дошкільного віку дитина здобуває багато навиків, оволодіння якими вимагає від нього певних зусиль. Повторюючись багато разів в різних режимах такі дії, як самостійне одягання, причісування і т.д. доставляє дитині радість; діти засвоюють, що і, як і в якій послідовності треба робити. Для більш легкого оволодіння певними навиками пов'язаних з його засвоєнням дії ділять на декілька операцій.

Треба пам'ятати ще одну важливу особливість формування навиків культурної поведінки у малюків: у міру оволодіння новими діями дітям хочеться неодноразово їх повторювати. Іншими словами, малюки перетворюють ці дії на гру.

Вихователь, побачивши це - включається в гру і направляє дії дитини на закріплення навику. Повторюючи, таким чином, прийоми правильних дій, маленькі діти починають більш ретельно їх виконувати.

Перш за все, слід запам'ятати: на початковому етапі засвоєння навику квапити дітей у жодному випадку не можна, треба дати їм можливість спокійно виконувати освоювані дії. Подібна обстановка дозволить зберегти у них позитивно-емоційний настрій. Проте, необхідність укладатися у відведений для режимних процесів час, залишається. Тому треба вміло направити зусилля дітей на більш цілеспрямовані дії.

Для цього ефективні, наприклад, непрямі прийоми попереджувального заохочення. Інший, також вельми ефективний спосіб - використовування ігор. При задоволенні інтересу дитини, що з'явився, до нових для нього дій, при неодноразовому їх виконанні, навик стає міцним. Для зміцнення навику слід також використовувати заохочення малюка за вдало виконане завдання.

Характер оцінки дій і вчинків міняється відповідно до рівня закріплення, що підвищується, у дітей навиків культури поведінки. Якщо на початку зусилля дітей постійно заохочуються і оцінюються позитивно, то надалі треба відноситися, як належному явищу, оцінювати тільки якість дій. Виховання етичних звичок здійснюється в процесі взаємостосунків дітей, що постійно ускладнюються, один з одним, в процесі їх зростання і розвитку.

Педагогу важливо бачити, як відбувається етичний розвиток кожної дитини, як міняється вияви його відношення до однолітків, до правил суспільної поведінки. Для цього він гнучко і цілеспрямовано пропонує життєві різні ситуації, заохочує і доброзичливе відношення дітей до однолітків. Крім того, створює різні ситуації, як для виявлення рівня етичного розвитку, так і для формування досвіду доброзичливих виявів, які охоплювали б різні сторони життя дітей - ігрову, трудову, учбову.

Для засвоєння дітьми більш важких правил культурної поведінки доцільно використовувати колективні ігри-заняття, ігри-вправи, ігри-інсценування. Вони допомагають вихователю вирівняти рівень оволодіння навиками кожною дитиною групи.

Через ігри-заняття вихователь може в захоплюючій формі не тільки розкрити вміст вимог в необхідній послідовності, але і пов'язати ці вимоги з конкретними вчинками малюка, це дає можливість закріпити позитивне відношення до їх виконання в повсякденному житті.

Проводяться такі ігри в першій і в другій половині дня. Наприклад, ігри-заняття: «Ми умиваємося» можна проводити після денного сну, безпосередній перед умивання.

Тривалість ігор-занять визначається їх задачами і змістом. Місцем проведення заняття можуть бути групова, вмивальна, роздягальна кімнати.

Ігри-заняття і ігри-вправи краще проводити з підгрупами дітей 10-12 чоловік, оскільки робота зі всією групою не дасть бажаного результату: малюки відволікаються, вони ще не уміють слухати мова вихователя, повернену до всіх.

Ураховуючи особливості в роботі з дітьми молодшого дошкільного віку, заняттям слід додавати максимальну значущість, що забезпечує хорошу активність малюків. Інтерес їх посилюється, коли в іграх-заняттях бере участь дитина старшої групи, показує безпосередньо саму дію (одягання, умивання) або приклади ввічливого звернення.

В ігри-заняття можна включити різноманітні іграшки, предмети. Це сприяє активізації одночасно зорового і рухового аналізаторів дитини. Предмет, дія вихователь показує кожному малюку, наприклад, як слід тримати ложку, діти тут же вправляються в правильній дії ложкою.

Такі імітуючи дії з реальними предметами в уявній ситуації допомагають малюкам в освоєнні практичних дій в життєво важливих режимних процесів. Показані і освоєні на заняттях дії в результаті постійних вправ в повсякденній діяльності переростають в стійкі навики культурної поведінки. Надалі ці навики діти починають використовувати в найрізноманітніших ситуаціях.

В ігри-заняття можна включити зміст різних подій з життя дітей і їх вчинків в цих подіях. В кінці року діти беруть участь в підготовці до «переїзду на нову квартиру» - в іншу групу. Вони укладають іграшки в коробки, усаджують ляльок в різні транспортні засоби - коляски, автомашини.

Знову-таки навмисно створена вихователем ситуація, яка допомагає йому у формуванні доброзичливого відношення дітей один до одного, навиків етичної поведінки. Ігрові прийоми, що використовуються вихователем і визивають у малюків позитивні емоції, забезпечують більш високу сприйнятливість дитиною етичних правил поведінки.

Педагог ненав'язливо виробляє інтелектуально-емоційне відношення дітей до конкретних правил суспільної поведінки, закріплює їх в досвіді, спонукає малюків до доброзичливих дій. При цьому процес виховання виходить дуже природним, дитина не відчуває себе його об'єктом.

Ігрові прийоми дуже ефективні у вихованні маленьких дітей. Їх можна рекомендувати для роботи з тими дітьми, які легко відволікаються. Для оволодіння малюками прийомів одягання в гру можна включити і ляльок. В групі обов'язково повинна бути велика лялька з підбором одягу. Наприклад, улюблений малюками ведмедик. Надягаючи на нього сорочку і штанці, шапку, діти швидше навчаться одягатися самі.

З першого дня вихователь попереджає батьків, щоб на одязі дітей були пришиті петельки, за які він може вішати її в свою шафу. Це полегшить формування навику акуратно складати одяг. Ну а для більш швидкого запам'ятовування дитиною своєї шафи, свого місця за столом і т.д. Також використовуються ігрові прийоми: «Зараз ми дізнаємось, хто добре запам'ятав картинку на своїй шафі». Діти, повертаючись з прогулянки, знаходять картинки і безпомилково вішають одяг в свою шафу.

Ігри - заняття, проведені з метою виховання у дітей культури поведінки, мають свою специфіку. Вони органічно вписуються в такі розділи виховної роботи як, «Розширення орієнтування в оточуючому і розвиток мови», «Ознайомлення з оточуючим і розвиток мови». Проводяться вони раз на місяць. Плануючи зміст етично направлених ігор-занять, вихователь основується на своїх спостереженнях за дітьми. Простежуючи зміни в розвитку поведінки дітей, він коректує зміст ігор-занять з урахуванням конкретних умов і можливостей дітей.

Друга молодша група

З переходом в цю групу програмні вимоги до виховання у них навиків культури поведінки, планування виховного процесу, ускладнюється.

У дітей на 4-ом року життя продовжують формувати самостійність, уміння долати невеликі труднощі. Пред'являються складні вимоги до виконання дій в ході режимних процесів, дбайливому відношенню до іграшок, до праці старших.

Вихователь велику увагу повинен надавати формуванню у дітей і виконанню ними правил ввічливого звернення, організованої поведінки в дитячому саду, на вулиці. Плануючи роботу, педагог особливу увагу надає формуванню таких якостей, як чуйність, уважність, запобігливість, тактовність, які допоможуть дитині бачити і розрізняти стан людини, вирішивши, як слід поступити в конкретному випадку, щоб не заподіяти оточуючим неприємність.

Великі можливості для виховання культури поведінки представляє вечір. Цей час особливий довірчого спілкування вихователя з дітьми, розмови по душах. Безпосереднє спілкування з вихователем сприяє зміцненню прихильності, довір'я до нього дитини - найважливішої умови етичного виховання.

На вечірні години також можуть бути заплановане інсценування нескладних сюжетів за допомогою іграшок. Зміст таких сценок педагог черпає із спостережень, діти з цікавістю сприймають сценки з свого життя.

Рівень розвитку дітей 4-го року життя дозволяє дещо ускладнити програмні вимоги до етично направлених ігор-заняттям, іграм-вправ, інсценувань. Тепер вони будуються так, щоб кожна подальша вправа спиралася на придбаний раніше досвід дітей. Тим самим забезпечується більш швидке і міцне засвоєння навику.

Принципом проведення ігор стає більш широка, комплексна дія на свідомість і етичні відчуття дітей, а також надання ним можливості вправлятися в здійсненні потрібних дій, вчинків. Поступово дітям надається все більше самостійність, минувши показ дій, створюється можливість для самостійних вправ в культурній поведінці. Щоб досягти єдності між уявленнями про те, як треба поводитися, і конкретною поведінкою дитини, слід широко використовувати вправи ігрового характеру.

Дітей дуже захоплюють, наприклад, ігри-вправи на закріплення правил етикету в спілкуванні з оточуючими дорослими і дітьми, в яких використовується ляльковий театр, іграшки, гумористичні картинки, слайди, уривки з діафільмів і т.п. Вправи у виконанні дій по показу вихователя - своєрідна і необхідна для формування навику тренування поведінки дітей. Наприклад: на занятті «В гостях у Марійки» наочно показано, як треба ввічливо вітатися, зробивши уклін головою. В наступні дні при зустрічі з дітьми необхідно не тільки привітно вітатися, але у разі потреби нагадати, як вітатися з Марійкою на занятті, тобто послідовно і настирливо добиватися, щоб діти засвоїли необхідний навик.

Поступово ігрові вправи і завдання ускладнюються, демонструвати дії в комплексі. Такі вправи дозволяють узагальнити окремі дії, показати дітям в комплексі, наприклад, процес умивання. У них виникає активний інтерес, вони називають частини, які слід мити і т.п. Ігри - вправи «Кожної речі - своє місце» - виховує акуратність, навики підтримувати порядок.

Після проведення таких ігор, занять і вправ на тему «Чиста група» діти швидше помічають безладдя. Поступово вихователь вносить в ігрові кути нові атрибути, дозволяючи розвивати зміст ігор відповідно до придбаних навиків культурної поведінки. Наприклад, в грі-вправі «Лялька Катя захворіла» дітям були показані способи правильного користування носовою хусткою. Потім вихователь вклав чисті хусточки лялькам в кишеню. Діти із задоволенням грають з «хворими» ляльками і в результаті через 2-3 тижні в більшості своїй опановують навички правильного користування носовою хусткою і т.д.

Середня група

Робота педагога по вихованню у хлопців навиків культурної поведінки значно ускладнюється і розширяється. Діти п'ятого року життя допитливі, активні. Їх інтереси стають різносторонніми. Збільшується об'єм знань, розширяються можливості ознайомлення дітей з явищами суспільного життя.

Предметом дитячої уваги стає праця дорослих, їх взаємостосунки в процесі праці, яскраві, помітні події в найближчому оточення, будинки. І атмосфера життя в дитячому садку формує етичні відчуттів і якості .

Поєднання керівництва самостійної практичної повсякденної діяльності дітей в дитячому садку і вдома із залученням їх уваги до праці дорослих, суспільному значенню цієї праці сприяє успішному розширенню задач виховання пошани до дорослих, культури спілкування з ними. Ця область виховної діяльності вимагає, організації уваги дітей до дорослих, з якими вони щодня спілкуються. Адже саме по відношенню до близьких частіше за все виявляється життя дітей, вони не помічають турботи дорослих про них.

Щоб це не відбулося, потрібно навчити дітей бачити, розуміти і оцінювати працю дорослих, їх позитивні дії і відносини. Хороший засіб для цього - правильне відображення таких дій в заняттях і іграх. Два-три етично направлені заняття можна присвятити спеціально в перебігу року спеціально пошана до оточуючих дорослих, перш за все до батьків, педагогів, нянь.

Старша група

В старшому дошкільному віці формування етичних якостей особи і звичок культурної поведінки активно продовжується. Зміст педагогічного процесу на цьому етапі складає виховання пошани до рідних і близьких, прихильності, пошани до вихователів, усвідомленого прагнення порадувати старших хорошими вчинками, бажання бути корисним оточуючим.

У дітей старшої групи необхідно активно і послідовно формувати дружні взаємостосунки, звичку грати і займатися спільно, уміння підкорятися вимогам, в своїх вчинках бути слід прикладу хороших людей, позитивним, героїчним персонажем відомих художніх творів.

В етичному вихованні старшого дошкільника продовжує займати велике місце виховання культури спілкування. Формування пошани до оточуючих, доброзичливості, вольових якостей, стриманості відбувається в колективі однолітків.

Колектив грає в житті дітей все велику роль, взаємостосунки дітей ускладнюються. В поведінці старшого дошкільника яскравіше виступає зв'язок етичних якостей і властивостей особи з інтелектом, пізнавальним і цікавим, відношенням до навколишнього світу, до діяльності, до дорослих і одноліткам, до себе. Дитина в процесі спілкування вже може бути стриманою, уміє діяти в інтересах партнера або групи однолітків, проявляючи при цьому вольові достатні зусилля. Але, звичайно ж, це тільки початок уміння, яке треба розвивати і закріплювати.

Головним в цілеспрямованій виховній діяльності педагога на ступені старшого дошкільного віку, продовжує залишатися організація життя і діяльності дитини, відповідна досвіду змістовного спілкування, формуванню доброзичливого відношення до однолітків і оточуючим.

Ефективним методом уточнення систематизації етичних представлень старших дошкільників є етична бесіда. Такі бесіди повинні органічно бути включені в систему багатообразних методів виховання. Етична бесіда, як метод етичного виховання відрізняється істотною своєрідністю.

Зміст етичних бесід складають в основному достовірно життєві ситуації, поведінка оточуючих людей і перш за все самих вихованців. Вихователь дає характеристику тим фактам і вчинкам, які дитина спостерігала або скоювала в спілкуванні з однолітками і дорослими. Подібні характеристики формують у дітей об'єктивність в оцінці подій, допомагають дитині орієнтуватися в тій або іншій ситуації і поступати відповідно до правил етичної поведінки.

Етичні бесіди - це планові, підготовлені і організовані заняття. Опрацьовуючи правила і норми поведінки, виховання яких необхідно усилити в даній групі з урахуванням дорослих і індивідуальних особливостей дітей.

Слід пам'ятати: головна ціль етичних бесід полягає в тому, щоб сформувати у дитини етичні мотиви поведінки, якими він міг би керуватися в своїх вчинках. І спиратися такі бесіди повинні, перш за все, на справжні події і явища, які в надлишку надає життя і діяльність дитини в крузі однолітків.

Готуючись до такої бесіди, педагог повинен проаналізувати, що було предметом найяскравіших вражень дітей, як вони сприйняли побачене, як переживають його. Якщо в етичну бесіду вихователь вважає потрібним включити уривки з того або іншого художнього твору, він обов'язково повинен підпорядкувати їх зміст вихователям функціям.

Якщо зміст бесіди доступний і цікавий дітям, то діти поставлять питання я про те що їх зацікавило: педагогу як би відкривається внутрішній світ дитини.

Це дозволяє обґрунтовано визначити, як малюки сприйняли ідею, моралі твору, і дає можливість подальшого тактовного коректування поведінки дітей.

А та обставина, що діти всієї групи спільно обговорюють факти поведінки і різні ситуації, викликає співпереживання, емоційний вплив дітей один на одного, сприяє взаємному збагаченню їх відчуттів і етичних уявлень.

Поведінка вихованців старших груп переконливо свідчить про те, що в цьому віці поступово відбувається перехід від сприйняття змісту окремих вчинків до понять, що збагатять, про хорошу поведінку. За допомогою етичних бесід вихователь зв'язує між собою в свідомості дітей розрізнені уявлення в єдине ціле - основу майбутньої системи етичних оцінок.

Саме засвоєння етичних понять в певній системі допомагає старшому дошкільнику розібратися в єстві понять добра, загального блага, справедливості формує первинне поняття про людську гідність. Вплив етичної свідомості старшого дошкільника на саморегуляцію його поведінки ще не великий. Але в цьому віці дитина ще в змозі оцінювати поведінку свою на оточуючих.

Тому теми етичних бесід повинні обов'язково включати провідні для даної вікової групи поняття. «Моя мама», «Моя сім'я», «Дитячий садок», «Мої товариші», «Я вдома» і ін. Названі теми можуть бути конкретизовані і бути доповнений залежно від уявлень, знань, рівня вихованості, перешкоджаючої по даній темі і т.п.

Важливо щоб зміст перерахованих ведучих тем і тим доповнюючих обов'язково зв'язувалося зі всім змістом педагогічного процесу, без чого не можна забезпечити ефективність етичного виховання, а також допомагають систематизувати і узагальнити уявлення про моральність, які придбали діти в попередніх групах.

Етичні бесіди, їх результати повинні безпосередньо виявлятися в практиці поведінки, вчинках дітей в різних ситуаціях. Що дуже важливо для закріплення результатів педагогічної дії.

Основна задача етичного виховання дошкільників на цьому етапі перебуває, перш за все в закріплення, поглибленні і розширенні всього того, що вони придбали за весь за весь попередній період перебування в дитячому саду.

В повсякденній педагогічній практиці вихователь повинен прагнути, щоб моральні відчуття дитини ставали більш глибокими, і їх вияв у відносинах до людей, їх діяльності, до рідної країни - більш стійким і організованими. Етичні уявлення дітей про явища суспільного життя, про властиві людям якості (таких як справедливість і чесність, працьовитість і відповідальність і ін.) стають більш усвідомленими.

Особлива увага вихователя в даній віковій групі повинна бути зосереджена також на вихованні потреби в дотриманні правил особистої гігієни і в природній взаємодопомозі дітей в різній режимних процесах, у формуванні вольових якостей, в накопиченні досвіду гуманних відносин і культури поведінки.

Непривченість до наполегливості в оволодінні знань, і прагненні зрозуміти значення отриманих відомостей, невміння зосередиться - це серйозна проблема.

Випустити дітей в школу з такими якостями, як завзятість і наполегливість в досягненні результату - одна з найважливіших виховних задач в підготовчій до школи групі дитячого саду. Хорошим засобом для прививання цієї якості служать колективна читання з подальшим переказом змісту прочитаної казки, байки і т.д.

Це дуже допомагає вихованню дитини, підготовлюваної до навчання в школі, формуванню навиків учбової діяльності. Задачі виховання культури поведінки в даній віковій групі, як і в попередніх, розв'язуються на основі доцільного відбору методів і прийомів, найвдалішого їх поєднання, забезпечуючих взаємозв'язок навчально- пізнавальної і самостійної діяльності дошкільників.

Важливо відзначити, що в роботі з дітьми цієї групи треба передбачити, щоб придбаний досвід дитини не йшов в розріз з новими знаннями, які він одержуватиме в процесі виховання. Необхідно також найуважнішим чином ураховувати, як на поведінці дітей відображаються їх враження, одержувані в результаті спостережень життєвих різних ситуацій, яке відношення дітей до помічених вчинків товаришів і дорослих.

Тому особливе значення придбаває задушевні індивідуальні бесіди і групові етичні бесіди; дуже ефективні також ігри-інсценування, ігри- вправи. Доповнюючи один одного вони дозволяють формувати етичний мир старшого дошкільника, соціальну моральність його поведінки. Використовуючи етичного направлені методи виховання, педагог формує етичні поняття культуру поведінки в суспільних місцях, культуру взаємостосунків культуру мовлення, культуру зовнішнього вигляду.

Але слід пам'ятати, що в підготовчій групі не втрачають свій значущості ігрові прийоми, включені у виховний процес, поєднуючи їх з етичними бесідами, педагог ненав'язливо розкриває перед дітьми наочні зразки повсякденного спілкування.

Важливо також щоб етично направлені заняття, бесіди містили не тільки правило етикету, але і цікаві практичні вправи в культурному спілкування. Тоді можна ефективно впливати на внутрішній світ дитини.

Ефективність формування доброзичливих суспільних мотивів поведінки підвищується, якщо педагог встановлює органічний зв'язок між різноманітними смаками дитячої діяльності.

Це робота повинна обов'язково знайти віддзеркалення в плані виховно-освітньої роботи. Вихователю важливо постійно завести записи спостережень за вчинками дітей. Саме тут вихователь відзначає, як впливали на дитину передбачені планом методи, чи вдалося добитися цілі і т.д.

Виховання - творчий процес, тому передбачити і планувати роботу на два тижні, місяць і т.д. без аналізу попередніх щоденникових записів неможливо.

Продумане використовування багатоваріантних зв'язків дозволяє «червоною ниткою» провести виховання культури поведінки через всі процеси навчання на заняттях, ігри, музичну, образотворчу і ін. види діяльності дітей.

Конкретна реалізація взаємозв'язку виховного процесу - самостійна діяльність. Дуже важливо, щоб весь режим дитячого саду, все те, що ми називаємо повсякденним життям, було наповнено змістовною діяльністю і спілкуванням. Це сприяє духовного світу дитини.

Вирішуючи дану задачу, педагог створює сприятливий грунт для формування позитивних рис вдачі і етичних якостей особи. На зміцнення культурно-гігієнічних навиків і звичок направлені деякі ігри-заняття, ігри-вправи. Залежно від їх конкретного змісту засвоюються різні правила або їх поєднання (мій руки перед їжею, правильно користуйся носовою хусткою і т.п.). При цьому вихователь повинен невпинно підкреслювати соціальне значення правил акуратності, їх виконання - це ознака і пошана до близьких, взагалі до оточуючих.

1.3 Завдання і форми роботи в дитячому садку з батьками з формування культури поведінки дітей

Вихованість людини - в його духовності і гармонії етичних якостей, душевної тонкості і здібності до самоконтролю, а також в його відповідальності і почутті обов'язку перед суспільством.

Всі батьки хочуть бачити свою дитину добре вихованою. Але вихованість не формується сама по собі, як вважають інші батьки.

Саме визначення «вихованість» говорить про те, що це результат довгої і наполегливої шліфовки людини, результат його виховання в найширшому значенні слова. Якою б не була дитина є розвинутою, кмітливою і зовні привабливою, але якщо він втручається в розмову дорослих, не уміє ввічливо звернутися з питанням, не знає, як вітати старших, понад міру багатомовний, то така дитина справляє неприємне враження.

Про нього говорять: не є вихований.

Не можна забувати про приклад дорослих, бо форми поведінки маленька дитина починає засвоювати, наслідуючи близьким людям.

Не дарма говорять: діти - дзеркало батьків. У дошкільному закладі виховують такі культурно - гігієнічні навички:

· Ввічливість - ця якість прикрашає, робить привабливим людину, що росте, викликає до нього симпатії оточуючих.

· Делікатність - той, хто делікатний, ніколи не дасть мотиву відчувати свою перевагу, не стане нав'язувати людині своє суспільство всупереч його бажанню, задавати не недоречні питання або проявляти зайву цікавість.

· Чуйність - Ця моральна якість виявляється в турботі про людей, умінні співпереживати, допомогти, утішити.

· Відчуття такту - Воно є регулятором вчинків людини, його відносин з людьми.

· Запобігливість - Добиваючись від дітей запобігливості, ми хочемо, щоб вона виявлялася у них з добрих спонукань надати увагу, допомогти близьким і оточуючим людям.

· Скромність - ця етична межа характеризує справжню вихованість. Скромна людина не прагне здаватися оригінальною, не вип'ячує своє «я», поводиться просто, природно, з гідністю. Скромності супроводить пошана і чуйність до людей і в той же час висока вимогливість до самому себе.

· Працьовитість - ця риса вдачі, яка має величезну соціальну цінність. Вона виявляється в активності, сумлінності, ощадливості, пошані до вашої праці і суспільного надбання, а також прагненні самому робити те, що посильно.

· Дисциплінованість - дисциплінованість виявляється в культурі відчуттів, вчинків, потреб.

Найголовніше для дитини - спілкування з улюбленим дорослим, сумісні з ним дії, які надають на поведінку малюка більша дія, ніж командирський тон, накази.

Діти відчувають постійний дефіцит в спілкуванні з близькими дорослими. І це не можна не ураховувати. Для закріплення навиків охайності і акуратності дітям необхідна постійні вправи в цьому, інакше навики можуть зникнути.

Слід використовувати будь-які ситуації, створювати необхідні для цієї умови. Уважне і дбайливе поводження з малюком, довге терпіння, постійний і неослабний контроль в поєднанні з душевним теплом, дружньою підтримкою, сумісною радістю з приводу поки що маленьких перемог приводять до бажаних результатів.

Не можна відторгати турботи малюка від себе. У вихованні немає дрібниць.

Праця з сім'єю - важлива сторона діяльності вихователя. Вона розрахована на встановлення єдності сімейного та суспільного виховання.

В праці з сім'єю вирішуються такі завдання:

· педагогічне просвітлення батьків - обов'язком вихователів є допомога батькам в вихованні культури поведінки дітей, педагогічні знання та вміння даються батькам на основі розуміння специфіки кожного вікового періоду і врахування індивідуальних особливостей дітей;

· вивчення і поширення досвіду сімейного виховання - накоплення фактів, які свідчать про позитивний досвід виховання дітей в кращих сім'ях, дає основу для узагальнюючих висновків і рекомендацій для усіх батьків. Позитивні приклади із життя сім'ї вихованців, які використовуються педагогом в бесідах роблять його аргументи особливо переконливими в очах батьків;

· ознайомлення батьків з працею вихователя - регулярно розповідати батькам про життя дітей в дитячому садку, впевненість у тому, що батьки знають і розуміють працю, яку проводять з їхніми дітьми в дитячому садку, є тією основою для пред'явлення ім вимог продовжувати і закріплювати ту працю, яку проводять у дитячому садку.

Форми і зміст праці дошкільного закладу з сім'єю:

Індивідуальні форми праці з сім'єю - бесіди, консультації, відвідування сім'ї, запрошення окремих матерів та батьків в дитячий садок, індивідуальні пам'ятки:

ь Бесіди - з батьками та іншими членами сім'ї, можуть проводитися вранці і ввечері. Ранкові бесіди вихователя з батьками короткі . Вечірні бесіди з батьками також обмежені, такі бесіди повинні бути змістовними.

ь Консультації для батьків - проводять тоді, коли виникає необхідність розмови з ними для того, щоб проаналізувати деякі промахи і помилки, які вони допускають в вихованні дитини, дати їм кваліфіковані поради і рекомендації, як виправити ситуацію.

ь Відвідування сім'ї вихованця - один із дійових шляхів вивчення сім'ї вихованця, встановлення тісного контакту з батьками, надати конкретну допомогу.

Праця з колективом батьків - в праці з сім'єю є такі проблеми, які краще ставити на обговорення колективу батьків. Це такі проблеми та питання, які цікавлять усіх незважаючи на умови життя сім'ї.

До таких проблем відносять: авторитет батьків, роль сім'ї в вихованні дитини та ін.

До колективних форм праці з сім'єю відносяться: збори батьків - групові і спільні, групові консультації, вечора, конференції для батьків:

ь Збори батьків - ціллю зборів є педагогічне просвітлення батьків, надання їм допомоги в вихованні дітей;

ь Групові консультації - вихователь проводить консультації для батьків за певними питаннями, які диктуються результатами вивчення сімейного виховання;

ь Вечори і гуртки для батьків - зазвичай вони носять тематичний характер; з ціллю допомоги батькам в оволодінні практичними вміннями, необхідними для виховання дітей для них організовують короткочасні гуртки

Розділ II. Дослідження сучасних проблем сімейного виховання та визначення форм роботи дошкільного закладу і сім'ї

Для проведення досліджень з питань виховного потенціалу сім'ї і ролі батьківського авторитету у вихованні було виділено підгрупу дітей (10 ч.) старшої групи «Здоров'ячок», дошкільного навчального закладу №40 «Посмішка».

Була розроблена методика дослідження, що мала слідуючи етапи:

І етап. Діагностування виховної активності сучасної сім'ї і ролі батьківського авторитету у вихованні.

ІІ етап. Впровадження в роботу з сім'єю сучасних активних і нетрадиційних форм роботи.

ІІІ етап. Визначення впливу активних і нетрадиційних фори роботи з батьками на підвищення виховної активності сучасної сім'ї

2.1 Констатуючий експеримент

Тест для батьків «Ваші взаємини з дитиною»

мета:

питання:

ь Чи слухаєте ви, що говорить ваша дитина?

ь Чи намагаєтесь ви, створити в дитині почуття значущості того, про що вона говорить?

ь Чи дозволяєте ви, робити дитині помилки?

ь Чи хвалите ви дитину, чи обіймаєте ви її?

ь Чи заохочуєте ви інтереси та захоплення дитини?

ь Чи намагаєтесь ви сказати все за дитину, перш ніж вона встигне відкрити рота (наприклад у лікаря, в магазині)?

ь Чи має ваша дитина можливість виявляти свої почуття в межах загальноприйнятої поведінки під час ігор, фізичної розрядки тощо?

ь Чи намагаєтесь ви подавати дитині приклад, читаючі газети, журнали, книги?

Тест для дітей «Малюнок сім'ї»

мета: дізнатися про відношення дітей до членів своєї сім'ї;

За результатами тестів складаємо таблиці:

№ п/п	Ім'я, прізвище дитини	Тест для батьків: «Ваші взаємини з дитиною»	Тест з дітьми: «Малюнок сім'ї»	рівень
		1	2	3	4	5	6	7	8	1	2	3
1	Покотило Валєра
2	Бортєнєв Ілля
3	Тертишна Лера
4	Гасаненко Дарина
5	Новоскольцева Юлія
6	Криворучко Олеся
7	Савченко Олександра
8	Шлепков Микита
9	Олексіїв Влад
10	Вострелін Генріх

Дітей з високим рівнем - 1, х=(1·100):10=10%

Дітей з середнім рівнем - 7, х=(7·100):10=70%

Дітей з низьким рівнем - 2, х=(2·100):10=20%

За результатами експериментів складаємо діаграми



2.2 Формуючий експеримент

Мета: на основі застосування новітніх технологій і нетрадиційних форм роботи з батьками сприяти підвищенню ролі батьківського авторитету у вихованні молодших підлітків і підвищенню виховної активності сучасної сім'ї.

Для реалізації даної мети розроблений план роботи з сім'ями експериментальної групи, який складається з слідуючи видів роботи:

№ пп	Форма роботи	Мета	Час проведення
1.	Батьківські збори Тема: “Авторитет батьків і стилі взаємовідносин у сучасній сім'ї.	Розкрити види батьківського авторитету, їх вплив на виховання дітей. На основі аналізу анкет визначити який стиль взаємовідносин панує в сім'ях. Акцентувати увагу на правильному авторитеті, який будується на взаємо порозумінні, підтримці, доброзичливості, допомозі.	вересень
2.	Індивідуальні бесіди з батьками Тема: «Наші діти»
3.	Бесіда з дітьми Тема: «Правий той хто поступається»	Вчити дітей правильно поводити себе в усіх випадках життя. Виховувати почуття поваги до своїх товарищів, вміння поступатися один одному.
4.	Гра - інсценування Тема: Вчимося вічливості	Розповісти дітям про певні правила поведінки в колективі, про необхідність їхнього виконання. Виховувати повагу до своїх однолітків.
5.	Бесіда з дітьми Тема: «Приказки про дружбу»	Вчити дітей почувати і розуміти зміст приказок, вчити вірно називати моральні якості справжньго друга. Виховувати в дітей доброзичливе ставлення один до одного.

2.3 Констатуючий експеримент

За результатами тестів складаємо таблиці:

№ п/п	Ім'я, прізвище дитини	Тест для батьків: «Ваші взаємини з дитиною»	Тест з дітьми: «Малюнок сім'ї»	рівень
		1	2	3	4	5	6	7	8	1	2	3
1	Покотило Валєра
2	Бортєнєв Ілля
3	Тертишна Лера
4	Гасаненко Дарина
5	Новоскольцева Юлія
6	Криворучко Олеся
7	Савченко Олександра
8	Шлепков Микита
9	Олексіїв Влад
10	Вострелін Генріх

Дітей з високим рівнем - 3, х=(3·100):10=30%

Дітей з середнім рівнем - 6, х=(6·100):10=60%

Дітей з низьким рівнем - 1, х=(1·100):10=10%

За результатами експериментів складаємо діаграми



Висновки

Під час написання курсової роботи, я намагалася підвищити авторитет батьків у вихованні культури поведінки дітей дошкільного віку.

Педагогічні знання батьків мають такі значення для дітей вони обумовлюють:

· особистісні характеристики дитини;

· моральний;

· моціальний;

· культурний потенціали.

Незавжди авторитет батьків з'являється через спілкування, бо діти виховуються на прикладі своїх батьків. Теплі та шанобливі стосунки батьків є гарантом стабільності сім'ї і є головною основою для виховання гармонійної особистості дитини.