Характеристика III-IV періодів ігор Олімпіади

Характерні ознаки проведення Олімпійських ігор починаючи з III-го періоду до сьогодення. Проблеми і протиріччя олімпійського спорту на світовій арені. Аналіз політичних і спортивних аспектів його розвитку. Успіхи українських спортсменів на Олімпіадах.

Рубрика Спорт и туризм
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 12.10.2013
Размер файла 57,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Кандидатура Лондона була вибрана 6 липня 2005 року. Єдиним главою уряду, хто особисто представляв заявку своєї країни, став в Сінгапурі тодішній прем'єр-міністр Великобританії Тоні Блер.

На наступний день після оголошення столиці Ігор у Лондоні стався терористичний акт.

Москва, столиця Росії, подавала заявку на проведення літніх Олімпійських ігор 2012 і поряд з 4 іншими кандидатами потрапила у фінальну стадію конкурсу.

Раніше Москва приймала літні Олімпійські ігри 1980. Поряд зі спортмайданчиками, що залишилися від Олімпіади-80, планувалося звести ряд нових майданчиків і ще одне олімпійське село. Всі змагання планувалося провести в межах міста; заявка Москви стала однією з найкомпактніших в історії з точки зору мінімізації роз'їздів для спортсменів.

Тим не менш, МОК оцінив заявку Москви з усіх інших міст-кандидатів, насамперед через те, що плани і терміни будівництва нових майданчиків були представлені недостатньо деталізовані, відповідно заявка Москви на проведення ігор відсіялася в першому ж турі голосування сесії МОК в Сінгапурі 6 червня 2005.

У межах Великого Лондона буде розташовуватися більшість спортивних об'єктів, які будуть поділені на три зони: Олімпійську - в Олімпійському парку, Річкову - вздовж річки Темзи на сході міста, і Центральну - в центрі і на заході міста.

Олімпійське село буде частиною багатофункціонального комплексу. Під час Ігор спортсмени будуть розташовуватися в житлових будинках, а після завершення «Олімпійське Село» - буде перетворене в житловий район змішаного володіння, що включає ряд доступного житла.

Всього на ХХХ літніх Олімпійських іграх у Лондоні було зіграно 302 комплекти медалей в 37 дисциплінах. Найбільше число медалей було зіграно в легкій атлетиці (47 комплектів) та плаванні (34 комплекти).

Програма ігор в Лондоні (в порівнянні з попередньою Олімпіадою зазнала помітних змін.

8 липня 2005, через два дні після вибору Лондона місцем проведення Олімпійських ігор, МОК ухвалив рішення виключити бейсбол і софтбол з програми цих Ігор. Замість них пропонувалися до включення гольф, карате, регбі-7, роликовий спорт і сквош, проте вони не отримали необхідної кількості голосів.

У боксі, вперше в історії Олімпіад, дозволено взяти участь жінкам. Тепер жінки зможуть виступати у всіх літніх видах спорту.

Вони змагатимуться в трьох вагових категоріях (до 51, 60 і 75 кг) по 12 спортсменок, у той час як одна чоловіча вагова категорія була виключена.

У велоспорті були вперше введені дисципліна «омніум» у чоловіків і жінок, командна гонка переслідування, командний спринт і «кейрін» у жінок, але була скасована індивідуальна гонка переслідування, гонка по очкам і медісон.

У гандболі було скасовано турнір за 5-8-е місця серед команд, що програли у чвертьфіналі.

У веслуванні на байдарках і каное по гладкій воді змагання каное-двійок на 500 м серед чоловіків замінені жіночими змаганнями байдарок-одинаків на 200 м. Також всі інші чоловічі змагання на дистанції 500 м (байдарки-одиночки, байдарки-двійки, каное-одиночки) були укорочені до 200 м.

У парусному спорті - змагання в класі «Торнадо» - виключені, а клас «Інглінгов» - замінений на - «Еліот».

У сучасному п'ятиборстві змінився формат змагань: біг і стрільба були об'єднані в одне змагання.

У тенісі, вперше з 1924 року, пройшли змагання серед змішаних пар.

Українські спортсмени на Іграх XXX Олімпіади вибороли 20 олімпійських медалей (6 золотих, 5 срібних, 9 бронзових), завдяки чому збірна команда України посіла у загальному заліку 14-те місце.

ЗОЛОТІ МЕДАЛІ

Ломаченко Василь - Бокс (60 кг)

Чебан Юрій - Веслування на каное, одиночка, 200 м

Шемякіна Яна - Фехтування,шпага

Дементьєва Яна - Веслування академічне, четвірка парна

Коженкова Анастасія - Веслування академічне, четвірка парна

Довгодько Наталія - Веслування академічне, четвірка парна

Тарасенко Катерина - Веслування академічне, четвірка парна

Торохтій Олексій - Важка атлетика (105 кг)

Усик Олександр - Бокс (91 кг)

СРІБНІ МЕДАЛІ

Осипенко-Радомська Інна - Веслування на байдарці, одиночка, 200 м і 500 м

П'ятниця Олександр - Легка атлетика (метання списа)

Беринчик Денис - Бокс (64 кг)

Андрійцев Валерій - Вільна боротьба (96 кг)

БРОНЗОВІ МЕДАЛІ

Костевич Олена - Стрільба кульова (пневматичний пістолет; малокаліберний пістолет)

Харлан Ольга - Фехтування, шабля (особиста першість)

Каліна Юлія - Важка атлетика (58 кг)

Саладуха Ольга - Легка атлетика (потрійний стрибок)

Радівілов Ігор - Спортивна гімнастика (опорний стрибок)

Повх Олеся - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Стуй Христина - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Рємєнь Марія - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Бризгіна Єлизавета - Легка атлетика (естафета 4х100 м)

Шелестюк Тарас - Бокс (69 кг)

Гвоздик Олександр - Бокс (81 кг)

Висновки

Третій період ігор Олімпіад (1952--1988 р.)

Цей період охоплює 40-літній часовий проміжок, для якого характерні як постійно діючі загальні тенденції, так і досить різкі переходи від одного стану олімпійського руху до іншого. Складність і суперечливість цього етапу розвитку олімпійського спорту торкнулися всіх його сторін -- від чисто політичних аспектів до спортивних, пов'язаних з олімпійською програмою і підсумками змагань на олімпійській арені. В ці роки, ще в більшій мірі чим раніше, МОК став ареною великої політики. Основні проблеми і протиріччя, характерні для політичного життя світового співтовариства, безпосередньо відбивалися на діяльності МОК, МСФ, НОК.

Після виходу на олімпійську арену Радянського Союзу, інших соціалістичних країн відразу гостро постало питання про те, чи зможе олімпійський спорт стати ареною мирного співробітництва протилежних політичних систем, чи виявиться МОК здатним демонструвати свою діяльність, залучити у свій склад і організувати співробітництво представників капіталістичних, соціалістичних і держав, що розвиваються. Саме ця сфера відносин в олімпійському спорті значною мірою визначила його розвиток протягом усього третього періоду.

З початку 50-х років діяльність МОК постійно була пов'язана з врегулюванням суперечок і конфліктів, в основі яких були протиріччя політичного характеру.

Негативний вплив політичних конфліктів на світовий олімпійський рух змусив МОК і МСФ 8 лютого на спільній нараді в Лозанні (Швейцарія) з питання «Спорт і політика» прийняти рішення: МОК і міжнародні федерації рішуче виступають проти будь-якого втручання в спорт за політичними, расовими і релігійними мотивами, і особливо проти такого втручання, що перешкоджає вільному обміну спортсменів і офіційних осіб.

Ще одним іспитом для Міжнародного олімпійського комітету було протистояння апартеїду, що став державною політикою з 1948 р. у Південно-Африканському Союзі (з 1961 р. -- Південно-Африканська Республіка; ПАР). Політика апартеїду в цій країні захопила і спорт. Апартеїд у спорті проявився в недопущенні «чорних» спортсменів до спортивної діяльності як серед професіоналів, так і серед аматорів.

Не менш складною проблемою політичного характеру, з якою постійно зіштовхувався олімпійський спорт на третьому етапі свого розвитку, були бойкоти Олімпійських ігор і окремі спроби і дії прямого використання Олімпійських ігор для досягнення політичних цілей. У знак протесту проти участі радянських військ в угорських подіях 1956 р. група країн (Нідерланди, Швеція, Іспанія й ін.) відмовилися від участі в Іграх XVI Олімпіади в Мельбурні. Радянська преса зберігала мовчання з цього приводу, однак у світі цей бойкот не залишився без уваги і розглядався як діюча акція протесту. Два найбільших бойкоти торкнулися Ігор XXII і XXIII Олімпіад у Москві і Лос-Анджелесі. Значна кількість країн (у тому числі США, Канада, ФРН, Італія й інші країни, що мають високі досягнення в спорті) відмовилися від участі в Московській Олімпіаді на знак протесту проти введення радянських військ в Афганістан. СРСР і країни його що підтримували (всього 14 держав, у тому числі НДР, Угорщина, Болгарія й ін.) відповіли такою ж акцією, не прийнявши участі в Лос-Анджелеських Іграх.

Перед Іграми XIX Олімпіади в Мехіко 1968 р. група негритянських спортсменів хотіла бойкотувати олімпійські змагання в знак протесту проти расової дискримінації. Однак надалі вони вирішили використовувати олімпійську арену для залучення уваги світового співтовариства до проблеми прав людини.

До честі МОК варто сказати, що в жодному з випадків бойкоту Олімпійських ігор він не дозволив змінити своє рішення і домагався проведення змагань у затверджених містах, продемонструвавши безперспективність використання такого роду акцій для зміни позиції МОК.

Найважливішою тенденцією, розвитку олімпійського руху в третьому періоді стало поширення олімпійського спорту в країнах Африки, Азії і Латинської Америки. Майже кожні Олімпійські ігри третього періоду були пов'язані зі збільшенням кількості країн-учасниць з цих регіонів світу.

У 1966 р. у Римі відбулася перша сесія постійної Генеральної Асамблеї Національних олімпійських комітетів, рішення якої згодом стали однією із найважливіших рушійних сил в олімпійському спорті.

Постійно розширювалася олімпійська програма, чому сприяла поява нових МСФ і нових видів спорту (1952 р. -- 18 видів спорту і 149 дисциплін, 1992 р. -- 25 видів спорту і 257 дисциплін). МСФ з олімпійських видів спорту почали відігравати більш активну роль не тільки в проведенні Олімпійських ігор, але й у діяльності міжнародної олімпійської системи.

Розвиток олімпійського руху протягом третього періоду багато в чому визначався обличчями, що у різний час очолювали МОК. Цей період збігся з діяльністю трьох президентів: Ейвері Брендеджа - 1952--1972 р., Майкла Моріса Кілланіна - 1972--1980 р., Хуана Антоніо Самаранча - з 1980 р. Якщо діяльність Кілланіна на посаді президента відрізнялася помірністю, то стратегічні лінії розвитку олімпійського спорту, реалізовані Брендеджем і Самаранчем, носили прямо протилежний характер.

Характеризуючи третій період розвитку олімпійського спорту, варто звернути увагу також на величезні зміни, що відбулися в програмах олімпійських змагань, системі підготовки спортсменів-олімпійців, її науково-методичному і медичному забезпеченні, розвитку матеріальної бази, суддівства і т.п. Усе це позитивно вплинуло на ріст масовості і популярності олімпійського спорту у світі, привело до інтенсивного підвищення майстерності спортсменів, винятково високого рівня спортивних досягнень і найгострішої конкуренції на олімпійській арені.

Слід зазначити, що при всіх ускладненнях протистояння різних політичних систем протягом останніх 40 років, гострих протиріч між окремими країнами, що постійно відображалися на міжнародному олімпійському русі, олімпійський спорт став ареною мирного співробітництва багатьох держав. Досвід такого співробітництва неоціненний для світового співтовариства з погляду можливості його використання в інших сферах людської діяльності. Сучасний олімпійський спорт переконливо показав, що кропітка робота в пошуках взаємних інтересів і компромісів здатна привести до взаєморозуміння і плідного співробітництва без застосування методів силового тиску.

Четвертий період олімпійського руху сучасності

Закінчилася ера «холодної війни», світ визнав пріоритет загальнолюдських цінностей над всіма іншими, впала Берлінська стіна, змінилися політичні режими в країнах Східної Європи, відбулося об'єднання Німеччини і розпався СРСР, востаннє виступила збірна команда СНД, світова спортивна громадськість осудила бойкоти Ігор і т.д. Всі ці події вплинули на розвиток олімпійського руху.

Підсумки останніх Олімпіад у Барселоні, Афінах та Сіднеї відомі. Ці Ігри оцінюються як одні з найбільш успішних в історії олімпійського спорту сучасності. Основні напрямки подальшого розвитку олімпійського спорту визначені на XII Ювілейному олімпійському конгресі 1994 р. у Парижі.

Сьогодні вже можна говорити, що з Ігор XXV Олімпіади в Барселоні почався принципово новий етап у розвитку олімпійського спорту. Насамперед завершився період 40-літнього протистояння на олімпійській арені соціалістичної і капіталістичної систем. Соціалізм у тому його вигляді, у якому він розвивався в ці роки в Радянському Союзі й інших країнах, зійшов з політичної арени. Однак феномен олімпійського спорту цих країн назавжди залишиться в історії спорту в якості винятково яскравої, хоча і повної протиріч частини олімпійського спорту.

Було б наївно думати, що політична напруженість навколо Ігор Олімпіад зникне після відходу з олімпійської арени СРСР і НДР, зміни політичних систем в інших країнах Східної Європи. Не підтвердилися і прогнози, що тепер США стане єдиним безперечним лідером на Іграх Олімпіад.

Сьогодні проглядається найгостріша конкуренція між чотирма країнами -- США, Німеччиною, Росією і Китаєм. Мало хто сумнівається, що ці чотири країни і надалі будуть складати лідируючу групу в Іграх Олімпіад на найближчі роки. Однак як складеться боротьба між ними, сказати сьогодні важко.

В останні роки безсумнівно збільшилася кількість країн, що включилися в боротьбу за олімпійські нагороди. У першу чергу це відноситься до країн, розташованих на території колишнього СРСР. Україна, Бєларусь, Казахстан і ряд інших держав зайняли гідне місце серед країн-учасниць Ігор Олімпіад. У цих країнах є цінні спортивні традиції, кваліфіковані тренери і спортсмени, системи дитячо-юнацького спорту, добре налагоджена система підготовки кадрів для спорту і підвищення їхньої кваліфікації, відомі наукові школи й інші найважливіші фактори для ефективної підготовки до Олімпійських Ігор. Від того як будуть використані ці передумови в нових історичних умовах і будуть залежати олімпійські перспективи цих держав.

Важко сподіватися, що одержать повну підтримку і будуть реалізовуватися вимоги прихильників класичних ідеалів олімпізму ізолювати олімпійський спорт від політики, комерціалізації, взаємодії з професійним спортом. На сьогодні спорт усе тісніше взаємодіє з різними сферами життя світового співтовариства. Аналіз показує, що ізоляціоністські настрої, прагнення відгородити олімпійський спорт від складностей і протиріч сучасного життя в значно більшій мері загрожують його майбутньому, чим прагнення органічно пов'язати олімпійський рух зі світовою політикою, економікою, засобами масової інформації, професійним спортом. Інша справа як забезпечити цю взаємодію, не втративши самостійності олімпійського спорту, зберігши його цінності й ідеали. Існує думка, що ідеали олімпійського спорту, його самостійність розмиваються і втрачаються під впливом зовнішніх факторів -- політики, комерціалізації, застосування допінгу й ін. Однак більш глибокий аналіз показує, що міжнародному олімпійському руху вдалося не тільки зберегти сферу свого впливу в олімпійському спорті, але і забезпечити зацікавленість у збереженні його стабільності, авторитету і самостійності представників політичних і ділових кіл. І це цілком зрозуміло, тому що втрата олімпійським спортом самостійності неминуче привела б і до втрати його привабливості для тих же політичних лідерів і представників ділового світу.

Трагічні події 11 вересня у Нью-Йорку та Вашингтоні, що потягли за собою не безвісну ситуацію навколо Афганістану в значній мірі змінили світ. Згідно гіпотезі професора Гарвардського університету С. Хангтингтона в сучасному світі наближається протиборство різних цивілізацій. Зіткнення цивілізацій стане домінуючим чинником світової політики.

За рішенням ЮНЕСКО 2001 рік був названий роком діалогу між цивілізаціями. Діалогу, який має інтегрувати не лише світові держави, але і релігійні конфесії до одноголосного розуміння, де б мирне співіснування було головною задачею кожної держави. МОК прагне втілити ці принципи в життя, де концептуальною основою є Олімпійське перемир'я, традиція, що прийшла в сучасність із далекої античності.

Разом з тим, було б невірно не зауважувати, що трансформація олімпійських цінностей і олімпійського духу, закладених Кубертеном, представляє для сучасного олімпійського спорту найсерйознішу проблему. Сьогодні перед МОК стоїть задача зміцнення ідеалів олімпізму в умовах сучасного життя. Безсумнівно в найближчі роки не буде знята гострота проблеми взаємин у системі олімпійського спорту між розвинутими країнами, що мають могутній економічний і спортивний потенціал, і слаборозвиненими країнами, що не в силах приділяти олімпійському спорту належної уваги. Поки що боротьба МОК, НОК, МСФ із застосуванням допінгу не привела до радикальних змін у цій справі, не зменшилася гострота ситуації, що склалася в олімпійському спорті у зв'язку із проблемою допінгу. Разом з тим, при всіх складнощах і протиріччях сучасного етапу розвитку олімпійського спорту, більш ніж досить підстав для твердження, що міжнародний олімпійський рух ввійшов у четвертий етап свого розвитку винятково авторитетним і досить монолітним, з чітким визначенням свого місця в системі світових цінностей, можливостей, проблем і протиріч, перспектив подальшого удосконалення. І все це дозволяє з оптимізмом дивитися в майбутнє олімпійського спорту.

Список використаних джерел

1. «Олімпійське сузір`я України. Атлети», Бубка С., Булатова М. 2010, 165 с..

2. Олимпийский спорт: в 2 томах / В.Н. Платонов, М.М. Булатова, С.Н. Бубка [ и др.]: под общей редакцией В.Н. Платонова. - К.: Олимп. л-ра., 2009 - Том 1 - 736 с. : ил. - Библиогр. : С.: 730-735.

3. Олимпийский спорт: в 2 томах / В.Н. Платонов, М.М. Булатова, С.Н. Бубка [ и др.]: под общей редакцией В.Н. Платонова. - К.: Олимп. л-ра., 2009 - Том 2 - 696 с.: ил. - Библиогр. : С.: 685-695.

4. «На олімпійській хвилі», Волошин А.П., 2008. - 448с.

5. «Енциклопедія олімпійського спорту в запитаннях і відповідях», Булатова М.М - К. : Олімп. л-ра, 2009. - 400 с.

6. «Золоті сторінки олімпійського спорту України». За заг. ред. І.Федоренка. -- К. : Олімп. л-ра, 2000. - 191 с.

7. Булатова, М.М. Культурное наследие Древней Греции и Олимпийские игры [Текст] / Мария Булатова, Сергей Бубка ; Нац. олимп. ком. Украины. - К. : Олимп. лит., 2012. - 403 с. : цв. ил., портр. - Библиогр.: с. 398-403.

8. 23.Твій перший олімпійський путівник [Текст] / М.М. Булатова, В.М. Єрмолова, Д.В. Бєлокуров ; за заг. ред. М.М. Булатової ; Нац. олімп. ком., М-во України у справах молоді та спорту. - 3-тє вид., доповн. - К. : Олімп. л-ра, 2010. - 106 с. : кольор. ілюстр., портр.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Вивчення міфів про виникнення Олімпійських ігор. Олімпіади у Давній Греції. Учасники та програма ігор. Відродження Олімпійських ігор. Створення Міжнародного олімпійського комітету. Літні і зимові ігри. Звершення Національної команди України на Олімпіадах.

    реферат [517,9 K], добавлен 16.12.2014

  • Ідея проведення Олімпійських ігор. Зимові види спорту та питання про окреме проведення Зимових Олімпійських ігор. Розвиток фігурного катання на ковзанах та інших зимових видів спорту в Україні. Історія олімпійських досягнень українських спортсменів.

    реферат [20,0 K], добавлен 07.04.2009

  • Історія розвитку олімпійських ігор: зародження та відродження. Олімпійська хартія (основні принципи, правила і положення олімпійських ігор). Функції Міжнародного і Національного олімпійського комітету (МОК). Участь спортсменів України в іграх у Турині.

    курсовая работа [52,5 K], добавлен 26.09.2010

  • Виникнення Олімпійських ігор в Давній Греції. Особливості проведення Олімпійських ігор в Давній Греції. Відновлення Олімпійських ігор царем Еліди Іфітом і законодавцем Спарти Лікургом. Істмійські ігри, що влаштовувалися на честь Посейдона на Істмі.

    доклад [15,2 K], добавлен 23.03.2012

  • Олімпійський рух інвалідів як одне з масштабних соціальних явищ сьогодення. Історія виникнення і розвитку дефлімпійських ігор, особливості їх проведення. Дефлімпійський дебют самостійної збірної команди України на ХVІІ Всесвітніх літніх іграх глухих.

    реферат [20,1 K], добавлен 20.04.2012

  • Початок історії олімпійського руху в Україні. Національний олімпійський комітет України. ХХ зимові Олімпійські ігри у Турині (Італія). Талісмани та логотип Олімпійських Ігор в Турині, оригинальній вигляд медалей. Результати Туринських Олімпійських Ігор.

    реферат [893,9 K], добавлен 07.12.2008

  • Історія Олімпійських ігор, які були започатковані в Стародавній Греції. Програма, підготовка та участь давньогрецьких атлетів в перших Олімпійських іграх. Мета та цілі олімпізму. Відродження Олімпійського руху сучасності. Діяльність П’єра де Кубертена.

    реферат [40,6 K], добавлен 19.12.2013

  • Греція як спадкоємиця культури Стародавньої Греції, батьківщина світової демократії, західної філософії, мистецтва театру та Олімпійських ігор сучасності. Особливості географічних, політичних, економічних, соціальних аспектів розвитку туризму в Греції.

    дипломная работа [92,5 K], добавлен 01.06.2014

  • Особливості проведення масових змагань спортсменів Параолімпійських нозологій. Організаційні і соціальні аспекти розвитку спорту інвалідів. Відновлення і розширення у людини рухової активності. Реабілітація інвалідів засобами фізичного виховання.

    реферат [27,1 K], добавлен 20.04.2015

  • Історія розвитку і становлення світового Паралімпійського руху. Класифікація спортсменів у паралімпійському спорті. Підготовка та організація Паралімпійських ігор. Формування і розвиток паралімпійського спорту в Україні, участь спортсменів в іграх.

    курсовая работа [66,8 K], добавлен 15.05.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.