Аналіз годівлі молодняку свиней в умовах ПП Волинської області

Розділ 3. Результати власних досліджень

3.1 Зміна живої маси поросят впродовж проведення досліду

З метою вивчення впливу глини червоної (жовтої) на ріст та розвиток молодняку поросят проводилися відповідні досліди. Результати зміни живої маси впродовж контрольного періоду, а також порівняльні дані обох груп молодняку наведено в даному розділі. Показники живої маси одержувані в результаті досліду наведені в таблиці 9.

Таблиця 9. Жива маса молодняку свиней одержаних в результаті схрещування порід велика біла та ландрас, кг (n=15)

Дані таблиці 9 показують, що при постановці на дослід було сформовано дві групи молодняку, які за живою масою між собою відрізнялися на 0,02 кг по середніх показниках в групах. Інтенсивність росту поросят до 21-го дня життя спостерігалася на однаковому рівні та в цей час середня жива маса одного поросяти по контрольній та дослідній групах становила 5,24 і 5,22 кг відповідно. Різниця між тваринами становила менше одного відсотку (0,4%) на користь поросят контрольної групи. Вже при зважуванні поросят у 35 днів поросята, яким впродовж усього досліду згодовували глину, в порівнянні з ровесниками в раціонах яких була відсутня глина, виявилися більшими. Різниця між вагою груп становила 0,24 кг (2,6%). Середня вага поросят контрольної групи в цей час досягла 9,07 кг, а дослідної - 9,31 кг.

Середньодобові прирости (формула 2) поросят змінювалися впродовж періоду проведення досліду, спостерігалася постійна тенденція щодо їх збільшення.

Таблиця 10. Середньодобові прирости живої маси молодняку свиней у різні вікові періоди, г (n=15)

На основі даних таблиці 9 відмічається різниця в середньодобових приростах живої маси поросят контрольної та дослідної груп. В перший період (8-21 дні), коли тварини обох груп одержували в складі раціону глину, середньодобові прирости по групах спостерігалися на рівні 220-222 г. Із 21-го дня життя по 35-й інтенсивніше росли поросята дослідної групи, які продовжували після відлучення споживати червону глину. Прирости в цей період становили 276 г та 290 г на добу у контрольній та дослідній групах відповідно. Різниця між добовими приростами груп становила 14 г або ж поросята дослідної групи на 4,8% переважали по показниках приростів тварин контрольної групи. В результаті, за весь період досліду тривалістю 28 днів, вищими виявилися середньодобові прирости поросят дослідної групи. Вони досягали 256 г. Середні прирости в тварин контрольної групи залишалися на рівні 248 г, що на 3,1 % менше, ніж в тварин дослідної групи. Не виключно, що одержані показники можна пояснити як результат стресу молодняку контрольної групи, оскільки до 21-го дня життя вони також одержували з кормом червону (жовту) глину, а вже із 22-го дня цієї підкормки вони не отримували.

Взявши до уваги вагу поросят в моменти їх зважування та середньодобові прирости вираховуємо абсолютний приріст (формула 1) однієї голови за певний період.

Таблиця 11. Абсолютний приріст живої маси молодняку свиней у різні вікові періоди, кг (n=15)

В середньому одне порося контрольної групи від початку постановки досліду до часу відлучення від свиноматки збільшило свою живу масу на 3,05 кг, тварини дослідної групи характеризувалися подібними показниками - 3,08 кг. Вищі середньодобові прирости у дослідній групі сприяли одержанню більших абсолютних приростів на кінець постановки досліду. По групі абсолютний приріст становив 7,17 кг, що на 0,25 кг (3,5 %) більше, ніж в контрольній. Для порівняння в контрольній він становив 6,92 кг.

Відносний приріст живої ваги поросят за періоди подано в таблиці 12.

Таблиця 12. Відносний приріст молодняку свиней у різні вікові періоди, % (n=15)

Відносний приріст живої маси поросят дослідної групи протягом досліду, порівняно з контролем, був вищим. Його показник у тварин дослідної групи спостерігався відповідно на 5,5 і 3,4 % вищим у періодах між 8-21-м та 21-35-м днями (табл. 13).

Отже, за показниками живої маси (табл.10.), середньодобових (табл.11.) та абсолютних (табл.12.) приростів живої маси вищі показники за період проведення досліду отримано від поросят дослідної групи, які постійно споживали глину.

3.2 Вплив глини на життєздатність молодняку свиней

При клінічному дослідженні поросят суттєвих змін в їх здоров'ї не спостерігали. Всі вони мали адекватні реакції поведінки. Загальна температура тіла (+38,5-40 °С), частота дихання та серцеві скорочення коливалися у межах фізіологічних величин. За весь термін спостережень у двох поросят дослідної та трьох контрольної реєстрували ознаки анемії, зневоднення. Однак, не дивлячись на лікування, одне порося контрольної групи загинуло, після того, як даній групі тварин перестали згодовувати червону глину, тобто після відлучення. Характеристика проявлення захворювань та наслідки їх перебігу показані у таблиці 13.

Таблиця 13. Показники збереженості та втрати поголів'я за період досліду

Впродовж 8-21-го дня життя одна тварина контрольної (6,7%) та дві (13,3% від загального поголів'я групи) дослідної мали ознаки анемії, однак летальних наслідків не виявлено. На кінець постановки досліду зафіксовано падіж однієї голови із контрольної групи. В результаті одержано 93,3% збереженості поголів'я контрольної групи, що на 6,7% менше в порівнянні з результатами по дослідній групі.

3.3 Характеристика поведінки піддослідних груп поросят

Рухова активність поросят-сисунів обох груп впродовж дня з віком зростала, в першу чергу, за рахунок скорочення часу на відпочинок і сон. Однак, поросята дослідної групи у період із 21-го по 35-й дні після народження, виявились більш активними, ніж їх аналоги. При цьому поросята контрольної групи витрачали більше часу на поїдання корму, оскільки були менш рухливими порівняно з тваринами дослідної групи.

Таким чином, стресова реакція у поросят контрольної групи на вилучення з раціону глини червоної викликала короткочасну млявість в їхній поведінці. В декількох поросят в цій групі проявлялися флегматичні ознаки. Тварини дослідної групи залишалися після відлучення рухливішими, міцнішими.

У добовій дачі корму поросят на кінець досліду містилося: 0,58 кормових одиниць, 6,42 МДж, 80,5 г перетравного протеїну, 5,2 г лізину, 37,0 г сирого жиру. Концентрація обмінної енергії в 1кг корму становила 15, З МДж, в сухій речовині - 16,9 МДж. Значних відмінностей у кількості спожитих кормів між тваринами двох груп не встановлено, але поросята дослідної групи споживали корм охочіше. На вирощування одного піддослідного поросяти витрачено по 6-8 кг комбікормів.

Розділ 4. Економічна оцінка результатів роботи

В наш час, коли більшість сільськогосподарських підприємств набули статусу приватних, неабияк важливо знайти методи, впровадження яких сприяло б отриманню ефективного прибутку, зниження собівартості продукції та в свою чергу досягненню високого рівня рентабельності.

Профілактика анемії попереджує збитки у господарстві. Тому розраховуємо попереджені збитки, економічний ефект та економічну ефективність на одну гривню витрат при профілактиці анемій.

На основі фактичних витрат господарства впродовж часу вирощування молодняку поросят до 35-го дня життя розрахована економічна ефективність використання глини червоної в системі їх годівлі (таблиця 14).

Таблиця 14. Економічна ефективність використання глини в раціонах поросят

Середня реалізаційна ціна була в межах норм встановлених ринком (станом на липень 2013 року), тобто 345 гривень за голову. Результати показують, що вищий економічний дохід одержано від тварин дослідної групи, оскільки поросята були більшими та відмічено 100 % збереженості.

Собівартість поросят контрольної групи по досягненню 35-денного віку становила 84 грн., а дослідної - 78 грн., адже поросята другої групи швидше росли, тобто краще оплачували корм приростами живої маси. Чистий прибуток від реалізації однієї тварини дослідної групи становив на 6 грн. більше в порівнянні з прибутком від продажу 1 поросяти контрольної. Враховуючи, що в групі 15 голів, було одержано загального чистого прибутку на 90 грн. (8,8%) більше. Рентабельність вирощування поросят контрольної та дослідної груп відповідно становили 31 та 34%.

Економічний збиток, який завдано господарству в результаті падежу однієї голови із контрольної групи становив 261 грн.

ПП використовує червону глину одержану з природних джерел місцевості. Однак різні фірми пропонують продаж даного мінералу в обробленому вигляді за доступними цінами. Кормову добавку випускають в реалізацію розфасованою у поліетиленові мішки. Згідно даних фірми «Триплекс» одиницю продукції (один мішок вагою 25 кг) у роздрібній ціні можна придбати за 53 грн., тобто вартість одного кілограму становить 2,12 грн.

Отже, враховуючи схильність поросят до захворювань на анемію в ранньому віці, яка є однією з причин загибелі молодняку, важливо з метою її профілактики підгодовувати поросят подрібненою глиною червоного або жовтого кольорів. Однак при цьому не варто виключати введення залізовмісних препаратів у вигляді ін'єкцій. Беручи до уваги суму втрат, яку несе господарство в результаті падежу однієї голови молодняку та усвідомлюючи цінність глини, правильним рішенням буде обрати її в ряд складових раціону, адже вона постачатиме організму поросят так необхідний їм в ранньому віці мікроелемент залізо.

Розділ 5. Охорона праці

Людина та її здоров'я - найбільша цінність держави. Держава повинна докладати багато зусиль, створюючи умови безпечної життєдіяльності людини як в навколишньому середовищі, так і в середовищі праці.

Основні положення з охорони праці в Україні встановлені й регламентуються конституцією України, кодексом законів про працю, законом "Про охорону праці", а також розробленими на їх основі і відповідно до них нормативно-правовими актами.

Трудове законодавство регламентується Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України "Про охорону праці".

Конституційне право громадян нашої держави на охорону життя й здоров'я у процесі трудової діяльності відображене у законі України "Про охорону праці", прийнятого Верховною Радою України 21.11.2002 р. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, на всіх працюючих, незалежно від посади та рівня кваліфікації.

Закон України “Про охорону праці” визначає: “Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці”.

Завдання охорони праці - забезпечення безпечних, нешкідливих і сприятливих умов праці через вирішення багатьох складних завдань. Вирішальне значення в розв'язанні цих завдань має науково-технічний прогрес. Використання досягнень науки та техніки сприяє підвищенню рівня безпеки праці, культури та організації виробництва, дозволяє полегшити працю, підсилити її привабливість. Рівень безпеки людини з розвитком цивілізації постійно зростає. Розвиток науки і техніки, в цілому збільшуючи безпеку життєдіяльності людини, привів до появи цілого ряду нових проблем.

Сучасне виробництво вимагає, щоб охорона праці базувалася на науково-технічній основі. Останніми роками характерне широке впровадження у виробництво напівавтоматичних та автоматичних машин, безпечних технологічних процесів з програм керування. Енергетичні функції людини в системі «людина-машина» значно спрощуються. Вони полегшують працю робітників, роблять її комфортною. Роль людини зводиться до керування та контролю за роботою машин і перебігом технологічних процесів.

Охорона здоров'я, створення нормальних умов праці на виробництві, забезпечення безпеки праці, усунення професійних захворювань і виробничих травм є однією з головних турбот про людину.

Складовими частинами охорони праці є - трудове законодавство, техніка безпеки, виробнича санітарія і протипожежна безпека.

Інженер по техніці безпеки розслідує причини нещасних випадків, розробляє методи усунення і запобігання цих причин на основі вивчення виробничих процесів, засобів виробництва, прийомів праці. З цією метою техніка безпеки передбачає раціональну розробку більш безпечних передових технологічних процесів автоматизації окремих операцій, обладнання, агрегатів, їх модернізацію з метою створення безпечних умов праці, полегшення трудомістких процесів на виробництві.

На великих сільськогосподарських підприємствах створюють службу по охороні праці, яка підпорядковується безпосередньо керівникові господарства. За охорону праці в цілому по галузі тваринництва несе відповідальність - головний зоотехнік і лікар ветеринарної медицини.

При проведенні ввідного інструктажу з робітниками, що приймаються на роботу у фермерське господарство обов'язково вказується на характер виробництва, основні причини травматизму і правила надання першої допомоги потерпілим, обов'язки працівників і порядок користування засобами індивідуального захисту. Проведення ввідного інструктажу фіксується в журналі реєстрації проведення ввідних інструктажів по техніці безпеки, який зберігається в інженера по охороні праці.

Інструктаж на робочому місці проводять індивідуально з кожним працівником. Відповідальність за проведення даного інструктажу покладається на завідувачів ферм та бригадирів і фіксується в «Журналі реєстрації інструктажів по техніці безпеки».

Вступний інструктаж з охорони праці проводить спеціаліст з охорони праці. Про проведення інструктажу роблять запис в журнал реєстрації вступного інструктажу з питань охорони праці. Первинний інструктаж на робочому місці проводиться при прийнятті на постійне місце роботи, при переведенні з однієї роботи на іншу, при зміні умов праці. Інструктаж проводиться безпосередньо керівником даної дільниці.

Повторний інструктаж з працівниками тваринництва проводять через кожні 6 місяців, а на роботах з підвищеною небезпекою 1 раз в квартал. В разі нещасного випадку проводиться позаплановий інструктаж з безпеки праці з усіма працівниками даного відділення незалежно від терміну проведення останнього інструктажу. Про проведення первинного, повторного і позапланового інструктажів вноситься запис в «Журнал реєстрації інструктажів з питань охорони праці», який зберігається безпосередньо у керівника робіт. Цільовий інструктаж проводиться з працівниками перед відправленням їх на роботу з підвищеною безпекою і фіксуються в журналі реєстрації інструктажів з питань охорони праці, також він проводиться при виконанні робітниками одноразових робіт, на які виписується наряд-допуск.

Новоприйняті на підприємства працівники після первинного інструктажу на робочому місці до початку самої роботи повинні під керівництвом досвідчених фахівців пройти стажування протягом 2-15 робочих змін. Стажування проводиться на робочих місцях. У процесі стажування працівники повинні виконувати роботи, які за складністю, характером, вимогами безпеки відповідають роботам, що передбачаються функціональними обов'язками працівника. Допуск до проходження стажування оформляється наказом по підприємству. Тривалість стажування залежить від стажу, характеру роботи та кваліфікації працівника. Від стажування працівник може звільнитися, якщо він має стаж роботи не менше 3 роки або переводиться з одного підрозділу до іншого, де характер його роботи та тип обладнання не змінюється.

Після закінчення стажування наказом керівника підприємства працівник допускається до самостійної роботи. Запис про проведення стажування записує керівник структурного підрозділу в журналі реєстрації інструктажів.

Усі види робіт в тваринницьких господарствах здійснюються згідно з правилами техніки безпеки. Один день в тиждень надається всім працівникам для відпочинку, а працівникам, які задіяні на змінних роботах,день відпочинку встановлюється згідно біжучого графіку.

Основними методами аналізу травматизму є статистичний, топографічний, монографічний. Статистичний метод використовують найбільш широко. Він дозволяє дати кількісну та якісну оцінку виробничого травматизму. При статистичному методі вивчення аналізу нещасних випадків здійснюється за допомогою відповідних показників - коефіцієнт частоти і коефіцієнт важкості травматизму. Коефіцієнт частоти (Кч) визначає число нещасних випадків, що припадає на 1000 працюючих даного підприємства за звітний період:

Кч = ( Т / Р ) х 1000,

де Т - число потерпілих при нещасних випадках за звітний період з втратою працездатності більше ніж на три робочі дні;

Р - середньостатистичне число працюючих за звітний період.

Коефіцієнт частоти дає лише кількісну характеристику. Його доповнює коефіцієнт важкості (Кв), який показує число днів тимчасової непрацездатності, яке припадає в середньому на одного потерпілого і визначається за формулою:

Кв = Д / Т,

де Д - число днів непрацездатності за звітний період в результаті нещасних випадків;

Т - число травмованих за звітний період.

З метою збереження майна в господарствах та на підприємствах значна увага приділяється протипожежній профілактиці. З цією метою утворюються добровільні протипожежні формування, які забезпечені необхідними засобами для гасіння пожежі. Всі приміщення в господарстві облаштовують згідно вимог пожежної безпеки. Кожне приміщення обладнують пожежним щитом, на якому розміщують первинні засоби пожежогасіння (лопати, відра, вогнегасники тощо). У вогненебезпечних місцях вивішені попереджувальні написи і правила поводження з вогнем і легкозаймистими речовинами та матеріалами.

До переліку робіт з підвищеною небезпекою в сільськогосподарському виробництві належать: електрогазозварювальні роботи, роботи з легкозаймистими та вибухонебезпечними речовинами, роботи із застосуванням ручних електромашин та електроінструментів, обслуговування агрегатів і котлів, роботи з мінеральними добривами та пестицидами, гасіння вапна, роботи в колодязях, в траншеях, в котловинах, земляні роботи на глибині більше 2 м, роботи на висоті, обслуговування парових, водогрійних котлів, роботи по догляду за бугаями-плідниками, кнурами, жеребцями, дезінфекція, дезінсекція, дератизація, технічне обслуговування, експлуатація і ремонт вантажопідіймальних машин і механізмів, монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних засобів.

У господарствах рекомендовано, з метою збереження здоров'я працівників, приділяти увагу виробничій санітарії. На території ферми відводять місця для прийняття їжі, будують туалети та встановлюють умивальники.

По попередньо складеному графіку, робітники і службовці проходять медогляд, результати якого записують в санітарні книжки, які зберігаються у завідуючих ферм. Раз в 6 місяців вони проходять медичне обстеження з обов'язковою флюорографією.

Для виконання ветеринарних заходів в тваринництві, головний лікар ветеринарної медицини залучає до роботи різноробочих господарства. Перед початком роботи головний лікар ветеринарної медицини проводить інструктаж по безпеці праці, проводить запис в журнал, де робочі підписуються.

Якщо робота пов'язана зі щепленнями або дослідженнями, то видається спецодяг, якщо проводиться дезінфекція або дератизація - чоботи, фартух, рукавиці, респіратор. Для фіксації тварин, якщо необхідно, видаються носові щипці і мотузок або ж тварин утримують в спеціальному станку.

У господарстві приділяється певна увага протипожежній безпеці. Ветеринарним спеціалістам необхідно дотримуватись мір обережності при роботі з біопрепаратами.

Кожне приміщення ферми обладнують протипожежними засобами та встановлюють протипожежні щити з відрами, лопатами, сокирами, ящики з піском і діжки з водою. Влітку воду беруть з природної водойми, куди приходить дорога з твердим покриттям, а взимку воду беруть з артезіанської свердловини. У випадку пожежі планують запасні виходи із приміщень, через додаткові тамбури.

Державний нагляд по охороні праці здійснює інспекція по нагляду за охороною праці, санепідемстанція, органи прокуратури і держадміністрація.

Контроль здійснює служба охорони праці, керівник, спеціаліст господарства, органи профспілки, громадські організації і інспектор з охорони праці.

Роботу виконують у білих халатах, шапочках. Хірургічне втручання викликає біль та захисні рухи у тварини, тому її слід зафіксувати. Фіксація тварин повинна забезпечувати вільний і безпечний доступ до ділянки, яку оперують, обмежувати рухи тварини і забезпечувати сприятливі умови для роботи та запобігати травмуванню тварини і осіб, які беруть участь у проведенні операції.

Методів фіксації тварин є багато і вони залежать від складності та характеру оперативного втручання, виду тварини, маси, віку. Для заспокоєння тварини застосовують нейролептики, транквілізатори. Перед фіксацією перевіряють мотузки. Вони повинні бути чистими, сухими, без вузлів. Не можна використовувати порвані, зав'язані та короткі мотузки.

Керує проведенням робіт і несе відповідальність за безпеку виконання робіт спеціаліст ветеринарної медицини, який проводить операцію. Тому з працівниками, що беруть участь у проведенні операції, особа, яка її проводить, повинна провести цільовий інструктаж, під час якого слід ознайомити працівників з призначенням та порядком виконання роботи, способом повалу і фіксації, правилами безпеки під час виконання роботи.

Під час виконання роботи працівники повинні бути уважні, слідкувати за поведінкою тварини. Дотримання правил техніки безпеки в процесі будь-якого виду діяльності забезпечить збереження здоров'я та життя працівника [38, 40, 46].

Висновки та пропозиції виробництву

1. Аліментарна анемія - одна із самих розповсюджених і небезпечних хвороб поросят, що приносить величезні економічні збитки свинарству. Завчасна профілактика допомагає запобігти її негативним наслідкам.

2. В умовах ПП практикують раннє відлучення поросят від свиноматок. Один з критичних періодів життя поросят припадає на час їх відлучення від свиноматки, що призводить до виникнення стресів у молодняку.

3. Доведено, що введення до раціону червоної глини зумовлює зростання резистентності організму поросят до такого захворювання, як анемія.

4. З метою часткового авансування дефіциту заліза в організмі тварин дослідній групі поросят згодовували червону (жовту) глину, яка містить у своєму складі солі заліза.

5. На кінець дослідного періоду продуктивність дослідної групи молодняку свиней була вищою порівняно з контрольною групою. Жива маса однієї тварин даної групи була вищою на 0,24 кг на момент їх зважування у 35 днів.

6. Пропонуємо в умовах ПП надалі використовувати для підгодівлі молодняку свиней червону або жовту глину природного походження. Це позитивно впливатиме на здоров'я поросят, перешкоджаючи виникненню летальних випадків внаслідок анемії.

7. Вважаємо за потрібне звернути увагу на науково обґрунтовані норми добових потреб поросят в кормі та організувати порційне згодовування кормів, що дасть можливість уникнути перевитрат корму.

8. Рекомендуємо взяти до уваги важливість годівлі свиней з включенням в раціон бобових кормів, які містять в своєму складі включає ряд важливих для організму незамінних амінокислот.

Використана література

1. Аракелян Ф.Р. Биологические основы применения бентонита в животноводстве. / Ф.Р. Аракелян // Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора биологических наук. - М., 1991. - 47 с.

2. Бурлака В.А. Рекомендації по годівлі тварин: методичні вказівки / В.А. Бурлака, Дідківський А.М. - Ж.: Редакційно - видавничий відділ ДАУ, 2006.- 42 с.

3. Бурлака В. Якщо в кормах алунітове борошно й каолін / В. Бурлака, Т. Вербельчук, С. Вербельчук // Тваринництво України. - 2002. - №4. - С. 22-23.

4. Владимиров Н.І. Годівля сільськогосподарських тварин: навчальний посібник / Н.І. Владимиров. - М., 2008. - 212 с.

5. Висушена яєчна шкаралупа та червона глина - [Електронний ресурс. Зооінженерний факультет МСХА]

6. Гамко Л. Переваримость питательных веществ и баланс азота, кальция, фосфора у молодняка свиней при включении в рационы нетрадиционных кормовых добавок / Л. Гамко, Е. Нехаева, А. Шпадарев // Свиноводство. - М., 2005. - №5.

7. Георгиевский В.И. Минеральное питание сельскохозяйственных животных / В.И. Георгиевский // М.: Колос, 1979. - С. 24-36.

8. Голубятников В.Н. Кормовой бентонит: выгодно хозяйству, полезно животным / В.Н. Голубятников, Н.В. Климонов // Комбикормовая промышленность. - 1993. - № 7. - С. 29-33.

9. Главные факторы, влияющие на продуктивность поросят-отъёмышей. // Ефективне тваринництво. - 2005. - № 7. - С. 36-41.

10. Гусаков В. Резерви та напрями підвищення ефективності АПК / В.Гусаков // Агроекономіка. - 2003. - № 2. - С.14-16.

11. Дмитроченко А.П. Кормление сельскохозяйственных животных / А.П. Дмитроченко, П.Д. Пшеничный. - Л.: Колос, 1975. - 480 с.

12. Елисеева Е. Здоровый молодняк - основа благополучия хозяйства / Е. Елисеева // Свиноводство. - 2008. - №4. - С. 24-25

13. Жильцов Н.З. Рационы поросят-отьемышей / Н.З. Жильцов // Ефективне тваринництво. - 2005. - № 2. - С. 24-25.

14. Засуха Ю.В. Технологія виробництва продукції свинарства / Ю.В. Засуха, М.В. Нагаєвич, М.П. Хоменко та ін. // Вінниця: Нова книга, 2006. - 31-34 с.

15. Зипер А.Ф. Корми і годівля домашніх тварин / А.Ф. Зипер. // Донецьк: В«СталкерВ», 2003. - 139 с.

16. Ібатулін І.І. Практикум з годівлі сільськогосподарських тварин / І.І. Ібатулін, Ю.О. Панасенко, В.К. Кононенко та ін. // К.: Ірена, 2000. - С. 186-220.

17. Іванюта В.Ф. Стан проблеми виробництва продукції свинарства в Україні / В.Ф. Іванюта, Н.М. Бейдик // Агросвіт. - 2008. - № 10. - С. 25-27.

18. Кабанов В. Интенсивное производство свинины / В. Кабанов. - М.: Колос, 2003. - 400 с.

19. Кабанов В.Д. Свинарство / В.Д. Кабанов - М.: Колос, 2001. - 431 с.

Размещено на Allbest.ru