Технологія виробництва молока у ПАТ "Полтаваплемсервіс"

У ПАТ “Полтаваплемсервіс” використовують стаціонарні доїльні установки з переносними доїльними апаратами Дуовак фірми Делаваль, що призначені для доїння корів у стійлах при прив'язному утриманні ( рис 3.1.).

Найважливішою технологічною особливістю доїння корів у стійлах корівника є те, що для його виконання не потрібно зрушувати корів з місця, де вони поїдають корми і відпочивають на прив'язі.

Першими видоюють молодих корів, потім доять старих. Останніми доять корів, які лікуються, молоко від яких не повинно потрапити до решти молока.

Рис. 3.1. Доїльний апарат Дуовак фірми Делаваль

Особливість та перевага доїльних апаратів системи Дуовак полягає в тому, що апарат підключають відразу після закінчення підготовки вимені не чекаючи початку молоковіддачі.

Під час доїння апарат постійно виміряє потік молока, що надходить від корови. У початковій фазі доїння, коли потік молока не перевищує 200 мл/хв, апарат працює в режимі переддійкового масажу, який характеризується подовженим тактом масажу, 70% масаж та 30% доїння, на фоні зниження рівня вакууму - 33 кПа.

Таким чином, доїльний апарат забезпечує повне видоювання корови та виключає “сухе” доїння. Доїння однієї корови проходить не більше 5 - 6 хв. Належний санітарний стан доїльних апаратів забезпечує одержання високоякісного молока.

У господарстві значна увага надається профілактиці маститів. У комплекс заходів по профілактиці входять:

- організація раціональної годівлі, напування і утримання тварин;

- дотримання правил доїння, догляду за тваринами (особливо за вим'ям);

- попередження і лікування запалень вим'я у передродовий та родовий періоди;

- постійне ведення селекційно-племінної роботи, що направлена на підвищення стійкості корів до маститу;

- своєчасне виявлення та лікування корів з різними захворюваннями кишково-шлункового тракту, органів розмноження тощо.

Перед процесом доїння через доїльні апарати пропускають гарячу воду температурою 85 - 95?С для дезинфекції апарата і підігрівання доїльних стаканів.

По закінченню доїння доїльні апарати промивають спочатку теплою водою (25 - 35?С), щоб змити залишки молока, а потім - 0,5% - ним гарячим (55 - 60?С) розчином мийних і дезинфікуючих засобів фірми Делаваль з наступним споліскуванням чистою теплою водою.

Після того як молоко отримали, проводять його первинну обробку: фільтрування і охолоджування. Механічне очищення здійснюють через пресовані ватяні фільтри у фляги. У доїльних установках з молокопроводом за молочним насосом знаходиться молочний фільтр з лавсану або інших матеріалів. Після кожного доїння фільтр виймають, миють і сушать. Потребу матеріалів, що фільтрують, визначають з розрахунку на 1 т молока: фланель або вафельна тканина - 0,09 м; марля - 1,26 м; лавсан - 0,017 м; ватяні фільтри - 25 штук по 1,5 р.

Молоко, яке видоєне у доїльний апарат, переносять у молочну і виливають у танк-охолоджувач молока закритого типу DXC (фірми Делаваль), який вміщає 2 т молока і охолоджує його до температури +4?С за 30 хв. Проміжок часу між видоюванням молока і початком його охолодження не перевищує 16--20 хв. Тривалість зберігання молока на фермі до надходження його для реалізації:

- не вище 4° С - 24 год.,

- не вище 6° С- 18 год.,

- не вище 8° С - 12 год.

Одержане молоко йде на реалізацію та на випоювання телят. Таким чином товарність молока складає лише 75 - 80%.

Рис. 3.2.Танк-охолоджувач молока фірми Делаваль.

3.6 Ветеринарно-санітарний режим господарства

Крім раціональної годівлі, напування та оптимальних умов утримання, тварини потребують постійного догляду.

В санітарний день (1 раз на місяць) персонал оглядає всіх дійних корів і особливо уважно вим'я та дійки. Перед доїнням вим'я обмивають чистою водою (40-50°С), витирають рушником. .Одночасно з підмиванням вим'я злегка масажують. В отворах дійок нагромаджується велика кількість бактерій. Тому перед надіванням доїльних апаратів з кожної дійки здоюють перші цівки молока в спеціальний кухоль, що дозволяє виявити корів, хворих на мастит (наявність в молоці пластівців, домішок крові, слизу, інших змін).

При обмиванні, масажі доярка оглядає й прощупує вим'я корови. При виявленні змін у молоці або почервонінні, ущільненні на вим'ї корову не можна доїти апаратом. її видають руками в спеціальний посуд. Таку корову відокремлюють від основного стада і доять до повного видужування вручну. Для профілактики маститів проводять заходи:

- суворе дотримання правил машинного доїння;

- виконання зоогігієнічних і санітарних умов утримання тварин;

- дотримання санітарних правил при доїнні, догляді за доїльною апаратурою та молочним посудом;

- дезінфекція дійок, вим'я після доїння;

- правильний запуск корів;

- своєчасне вибракування корів, хворих на мастит і які не підлягають лікуванню;

- лікування субклінічних маститів у сухостійному періоді.

Профілактика травматизму в господарстві.

Травматизм тварин може завдавати господарству значних економічних збитків, тому проводять заходи з його попередження:

- звертають увагу на стан рогів у корів і молодняку, і якщо вони загострені, кінчики зрізують;

- упорядковують належним чином тваринницькі приміщення до зимівлі худоби, проводять ремонт приміщень;

- щоб запобігти виникненню експлуатаційного травматизму, слідкують за справністю доїльних апаратів;

- якщо з кормом в організм тварини потрапили сторонні предмети, проводять раціональні розрізи під час операції і належну організацію післяопераційного лікування, добру годівлю і утримання. Це забезпечує швидке одужування й відновлення продуктивності тварини.

Ветеринарно-санітарний режим господарства передбачає профілактику інфекційних хвороб. Для зменшення втрат від цих хвороб господарство поповнюють власним молодняком, який має однотипний імунобіологічний фон і характеризується підвищеною резистентністю до умов навколишнього середовища. Тварин, що надійшли на ферму з господарств-поставщиків, карантинують, проводять ретельний клінічний огляд, підозрілих щодо захворювання вибраковують. Профілактика антропозоонозів полягає в ретельному ветеринарно-санітарному нагляді, своєчасний ветеринарно-санітарній обробці тварин і суворій ізоляції хворих, у дезінфекції приміщень, дотриманні персоналом заходів особистої профілактики і санітарно-ветеринарних правил. Ветеринарні обробки худоби забезпечують профілактику незаразних і заразних хвороб.

Для боротьби з інвазійними хворобами в кінці липня або на початку серпня змінюють ділянки випасання на пасовищі. Профілактичну дегельмінтизацію великої рогатої худоби проводять у січні-лютому, в разі потреби ще й за місяць до вигону на пасовище. їх витримують в тому ж приміщенні 5-7 днів. Слідкують за напуванням тварин, санітарним режимом у приміщенні.

У господарстві ведуть цілеспрямовану боротьбу з гризунами й комахами, проводять очищення й дезінфекцію звільнених приміщень, контролюють параметри мікроклімату, забезпечують гігієну годівлі, вагітності, родів і вирощування молодняку.

У корівниках санітарний день організовують один раз на місяць. Перелік робіт у приміщенні: очищають огороджуючи конструкції будівлі і устаткування від пилу, павутиння, бруду, гною; промивають годівниці, напувалки; видаляють залишки гною; підстилки кормів; очищають дезкилимки; інвентар по догляду за тваринами очищають від бруду, знезаражують; цементовапняним розчином замазують щілини; усувають всі дефекти годівниць, напувалок, підлоги, дверей, воріт, устаткування; огороджуючи конструкції підбілюють свіжо гашеним вапном. Виконуються інші роботи: проводять більш ретельний огляд шкіри тварин; забруднені ділянки шкіри-обмивають водою; обтирають. Молочний посуд і доїльна апаратура піддаються чищенню, миттю і дезінфекції.

До загальних заходів боротьби з крилатими комахами відноситься підтримання чистоти в приміщеннях, недопущення нагромадження гною та кормових залишків. Винищувальні заходи проводять хімічними засобами вигляді розчинів, порошків, емульсій. Для боротьби з вошами тварин обробляють інсектицидними препаратами.

Для боротьби з гризунами застосовують хімічні, біологічні та механічні методи. З хімічних методів застосовують антикоагулянти: зоокумарин, криси, фосфід цинку, ратиндан. При біологічних методах використовують препарат бактокумарин, що містить живі бактерії тифу гризунів і натрієву сіль зоокумарину. До механічних методів відносять верші й пастки.

3.7 Селекційно-племінна робота в господарстві

Основним фактором поліпшення генетичних якостей тварин служить відбір, тобто виділення у межах популяції окремих груп тварин, відмінних за своїми господарськи корисними і біологічними якостями, і, внаслідок цього, мають різне призначення в послідуючій племінній роботі: найбільш цінні - для відтворення складу виробників, наступні за ними по якості - для відтворення маточного складу, гірших - для отримання надремонтного молодняку м'ясного призначення і найгірших - на вибраковку [38].

Оцінку і відбір корів та бугаїв проводять за фенотипом (розвиток, продуктивність, відтворна здатність) та генотипом (родовід, якість потомства). Відбором називають виділення в стаді окремих груп тварин на основі оцінки їх продуктивних та племінних якостей для різного використання в подальшій племінній роботі.

Племінна корова повинна мати високу продуктивність, здоров'я, міцну конституцію, бути придатною для машинного доїння, пристосованою до умов існуючої технології виробництва молока і стійко передавати свої якості потомству.

Корів за розвитком оцінюють на підставі живої маси, яка є узагальнюючим показником росту тварини і певною мірою характеризує особливості її формування. Величина корів, яка досягається за рахунок розвитку лінійних розмірів скелета (осьового і периферичного), середньої частини тулуба і груднини є бажаною ознакою.

Оцінюючи корів молочних і молочно-м'ясних порід за продуктивністю враховують надій, вміст жиру і білка в молоці за кілька лактацій. Найбільшу точність має оцінка за середніми даними перших трьох лактацій. Проводять також оцінку за прижиттєвим надоєм.

При оцінці корів за молочністю беруть до уваги також максимальну продуктивність, яка відіграє позитивну роль у селекції при відборі корів, як майбутніх матерів бугаїв. Відбираючи корів за молочною продуктивністю, враховують вік тварин, умови годівлі та утримання.

Корів оцінюють за екстер'єром і конституцією. Екстер'єр має відповідати бажаному типу. Знання екстер'єру допомагає відібрати найбільш типових тварин конкретної породи, стада, лінії, родини і певною мірою поліпшити популяцію за міцністю здоров'я та продуктивністю. Недооцінка відбору за конституцією може призвести до зниження плодючості й резистентності тварин. Оцінюючи корів необхідно враховувати їх відтворну здатність, тобто кількість одержаного приплоду за час їх використання. Ця властивість визначається за коефіцієнтом відтворної здатності. Чим вищий цей показник, тим краща відтворна здатність у тварин.

Основні етапи і показники відбору ремонтних телиць у молочному скотарстві можна зобразити у вигляді схеми.

Схема 3.1 Рекомендована схема відбору ремонтних телиць у ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Етапи і показники відбору

1. При народженні:

- походження;

- жива маса;

- розвиток.

2. У 6-місячному віці:

- жива маса;

- розвиток.

3. У 12-місячному віці:

- тип тілобудови

- жива маса.

4. При осіменінні (у 18-міс.):

- тип тілобудови;

- жива маса;

- відтворна здатність.

5. Первістки:

- добовий надій;

- удій за скорочену лактацію (60, 90 днів);

- форма вим'я;

- швидкість молоковіддачі;

- жирномолочність.

Оцінку тварин за походженням вважають попередньою, її можна проводити навіть до народження тварини на основі заводських книг, племінних карток, свідоцтв та інших зоотехнічних записів про родовід тварини. Дані родоводу дозволяють:

* прогнозувати рівень продуктивності;

* вивчити особливості стада;

* виявити ефективність підбору минулих років;

* визначити наслідки застосування спорідненого парування;

* провести аналіз результатів схрещування.

Оцінка тварин за походженням ґрунтується на закономірностях успадкування ознак і передачі потомству спадковості від батьків і більш далеких предків. У практичній роботі, оцінюючи тварин за походженням, багато уваги приділяють показникам продуктивності матері. Ефективність відбору за цим показником підвищується, якщо враховують продуктивність не за одну окремо визначену лактацію, а за декілька.

Крім оцінки за родоводом, слід враховувати ще й показники продуктивності побічних родичів, тобто повних сестер і напівсестер (загальний тільки батько або мати). Це доповнює дані про походження. Оцінка й відбір за родоводом, сибсами і напівсибсами ґрунтується на даних обліку походження тварин.

Оцінка і відбір бугаїв проводяться поетапно. Спочатку їх оцінюють за походженням. При оцінці за родоводом враховують племінні та продуктивні якості жіночих предків, продуктивність дочок, батьків і дідів, а також напівсибсів батьків. На другому етапі відібраних бугайців оцінюють за енергією росту, розвитком, екстер'єром, конституцією і відтворною здатністю. Третій етап передбачає визначення племінних якостей за продуктивністю їх потомства. У молочному скотарстві в першу чергу враховують молочну продуктивність їх дочок. Поряд з оцінкою за молочною продуктивністю дочок тепер у деяких країнах бугаїв молочних і молочно-м'ясних порід оцінюють за м'ясною продуктивністю одержаних від них бичків.

Принципи підбору грунтуються на відмінностях прояву важливих (бажаних) якостей у спаровуваних тварин. Ці принципи підбору є незміними незалежно від методу розведення.

Основні принципи підбору:

* цілеспрямованість;

* перевага плідників над матками щодо основних селекційних ознак;

* максимальне використання найкращих плідників;

* виявлення і використання найкращих поєднань пар, сувора послідовність у зміні плідників;

* збереження, закріплення й посилення у потомства позитивних якостей батьків і водночас виправлення в них недоліків;

* створення нової комбінації ознак, перетворення якостей визначних тварин (за допомогою розведення за лініями, племінної роботи з родичами) на якості, властиві групам, стадам, породам, поліпшення конституції та екстер'єру;

* підвищення продуктивності, скороспілості живої маси;

* подовження терміну господарського використання тварин.

Підбір здійснюється при ретельному вивченні родоводів спаровуваних тварин, екстер'єру, конституції та інтер'єру, продуктивності (у молочному скотарстві - надій, вміст жиру і білка, придатність до машинного доїння, шви- дкість молоковіддачі). Для підвищення ефективності підбору важливе значення має тривале (в ряді поколінь) ведення його в одному і тому ж напрямі. При підборі необхідно виконувати одну умову - плідник має бути поліпшувачем селекційних кількісних і якісних ознак наступного покоління.

3.8 Удосконалення племінної роботи шляхом застосування методу трансплантації ембріонів великої рогатої худоби

Трансплантація ембріонів - прогресивний напрям прискореного відтворення поголів'я, який дає можливість розв'язувати такі завдання: інтенсивно використовувати генетичний потенціал корів-рекордисток, прискорити створення високопродуктивних родин та ліній, одержання двійнят шляхом пересадки двох ембріонів одному реципієнту, створення банку ембріонів від видатних тварин способом глибокого їх заморожування (кріоконсервації), збереження генетичних ресурсів нечисленних і зникаючих порід, спрощення транспортування ембріонів у різні регіони земної кулі. [3]

Трансплантація ембріонів - це вилучення їх з яйцепроводів або матки однієї тварини (самка-донор) і пересадка в яйцепровід або матку іншої тварини (самка-реципієнт), яка перебуває на тій самій фазі статевого циклу, що й донор. Теля-трансплантат успадковує тільки генетичні якості батька і матері-донора. З допомогою сучасної гормональної обробки можна за одну овуляцію, в середньому, отримати до п'яти ембріонів (за рік - п'ять телят). [15]

Трансплантація ембріонів складається з таких технологічних операцій: відбору донорів та реципієнтів, викликання у корів-донорів суперовуляції, їх осіменіння, вилучення ембріонів, їх оцінки, зберігання, пересадки ембріонів реципієнтам.

При відборі використовують лише високопродуктивних, клінічно здорових корів з нормальною відтворювальною здатністю. У якості реципієнтів беруть телиць парувального віку або корів, які повинні бути не старші 7-и років, клінічно здоровими, з щорічними отеленнями без ускладнень, з вираженими ознаками охоти.

Множинної овуляції досягають шляхом проведення суперовуляції, коли гонадотропні гормони вводять після виявлення функціонуючого жовтого тіла (як правило, на 10-12 день статевого циклу). На практиці використовують два типи гонадотропінів: гонадотропін сироватки жеребих кобил (ГСЖК) та фолікулостимулюючий гормон (ФСГ).

Осіменіння проводиться при використанні сперми бугаїв-плідників згідно плану підбору. Ембріони вилучають нехірургічним шляхом з рогів матки корови, шляхом вимивання, за допомогою гумових катетерів на 6-й день після осіменіння.

Пересадку ембріонів здійснюють, в основному, нехірургічним методом. Одному реципієнту трансплантують один або два ембріони. На приживлення ембріонів великий вплив має синхронність статевих циклів донора і реципієнта. Відхилення не повинні перевищувати 12 год. Ступінь розвитку пересадженого ембріона повинен відповідати ступеню статевого циклу реципієнта. Необхідною умовою успішної трансплантації ембріонів є висока кваліфікація оператора по пересадці.

У 2009 році публічному акціонерному товариству «Полтаваплемсервіс» присвоюється статус підприємства (лабораторії) з трансплантації ембріонів. На сьогодні ембріотрансплантація - один із пріоритетних напрямків діяльності ПАТ “Полтаваплемсервіс”. За 2009 - 2011 роки створені мобільні пункти трансплантації в 7 господарствах, де були проведені вимивання корів-донорів і пересадки одержаних ембріонів. Зокрема ДГ ПЗ«Степне», Полтавської обл., ПЗ«Владана», Сумської обл., ВАТ “Полтаваплемсервіс” Полтавської обл., ПЗ«Степной», Запорізької обл., ТОВ «Калина», Полтавської обл., ТОВ ПЗ«Крок - УкрЗалізБуд», Чернігівської обл., ПЗ «Маяк», Черкаської обл.

За попередньо розробленим планом селекційно-племінної роботи проводиться одержання ембріонів від високопродуктивних корів. За період роботи було одержано 348 якісних ембріонів від 15 постійних донорів з надоєм 8 000 - 13 000 кг молока за 305 днів лактації. Проведено 303 ембріопересадки коровам і телицям-реципієнтам. Загальна приживлюваність свіжих ембріонів становила в середньому 55,3 %, а приживлюваність деконсервованих (попередньо заморожених) - 50-53 %.

Ще більші селекційні перспективи відкриваються щодо зберігання яйцеклітин у глибоко замороженому стані. Саме це дозволяє отримати цінне в генетичному відношенні потомство в потрібний час, навіть у віддалений. [26]

Кріобанк генетичних ресурсів підприємства “Полтаваплемсервіс” нараховує 186 ембріонів кращих представників червоної степової, англерської, червоної датської, української червоної молочної, української чорно-рябої молочної порід та їх помісей, у тому числі 99 ембріонів корів голштинської породи європейської селекції та української червоно-рябої молочної.

На підприємстві застосовують також метод мікрохірургічного поділу ембріонів на окремі бластомери, що дає можливість одержання одно яйцевих близнят-двійнят та збільшує вихід телят при трансплантації в два рази. Також монозиготні близнята є цінним матеріалом для вирішення багатьох генетичних і селекційних питань. Приживлюваність розділених половинок досягла 42,9 %.

Важливого значення у збільшенні виробництва яловичини і молока набуває вирішення проблем регуляції статі худоби. В основі поділу ембріонів на статі є аналіз їх каріотипу (хромосомного складу клітин). У племрепродукторі “Полтаваплемсервіс” в 2011 році вперше в Україні завідуючим лабораторією трансплантації Дувановим О.В. були одержані ембріони шляхом штучного осіменіння донора сексованою спермою після гормонально індукованої поліовуляції, що гарантує народження 90% телиць.

За 2009 - 2011 роки спеціалісти лабораторії трансплантації розробили ефективну програму відтворення маточного поголів'я ВРХ у ПАТ«Полтаваплемсервіс». Вона включає:

- традиційні методи гінекологічної диспансеризації, діагностики та лікування захворювань репродуктивних органів корів і телиць;

- сучасні високотехнологічні методи стимуляції та синхронізації статевих циклів та штучне осіменіння спермою, розділеною за статтю;

- розмноження методом трансплантації свіжих і заморожено-відталих ембріонів; - ембріональне клонування і отримання монозиготних близнюків.

Програма пройшла практичну перевірку в господарствах Полтавської та інших областях України.

РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДОСЛІДЖЕНЬ

Сільське господарство має свої особливості факторів досягнення високоефективного господарювання. Особливе значення має головний засіб виробництва, у тваринництві це продуктивна худоба.

Ефективність виробництва - складна економічна категорія, яка показує кінцевий результат від застосування виробничих ресурсів і зазначається відношенням ефекту до ресурсів (витрат), або навпаки відношенням витрат до ефекту.

Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва здійснюється з урахуванням особливостей галузі, а саме: валова продукція, валовий дохід, чистий дохід на 1 умовну голову худоби, витрати кормів на 1ц, собівартість 1 кормової одиниці, прибуток на 1 голову, рівень рентабельності в тваринництві.

Валова продукція - обсяг виробленої продукції за певний проміжок часу. Товарність продукції - питома вага товарної продукції в загальному обсязі виробленої.

Собівартість продукції - витрати сільськогосподарських підприємств на виробництво продукції та її реалізацію в грошовому виразі.

Валовий дохід - вартість валової продукції за мінусом матеріальних витрат, тобто заново створена вартість. Чистий дохід - різниця між валовим доходом і витратами на оплату праці. Чистий дохід підприємства прийнято називати прибутком.

Прибуток від реалізації, розраховують як різницю між товарною продукцією і матеріальними витратами, оплатою праці та іншими грошовими витратами.

Рентабельність - це прибутковість чи доходність виробництва. Рівень рентабельності - відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції, виражене у %.

Економічна ефективність виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс» розрахована за наведеними показниками і представлена в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1 Економічна ефективність виробництва молока у ПАТ «Полтаваплемсервіс»

Висока продуктивність корів у ПАТ “Полтаваплемсервіс” являє собою передумову високої рентабельності. Виробництво молока у господарстві економічно прибуткове.

Рівень рентабельності даної галузі в значній мірі залежить від собівартості 1 ц продукції, яка більш ніж наполовину залежить від витрат кормів. Як показують результати досліджень, рівень рентабельності виробництва молока досягає 108,4 % у 2011 році. Такий високий ріст рентабельності зумовлений різким підвищенням закупівельної ціни на молоко у 2011 році.

Ефективність виробництва зростає не лише за рахунок підвищення реалізаційної ціни на молоко, але і за рахунок збільшення валового надою молока який склав 2772,7 кг у 2011 році. Це дало змогу господарству у 2011 р. реалізувати 2359 ц молока, що більше в порівнянні з 2009 роком на 798 ц.

РОЗДІЛ 5. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

Екологічна експертиза в Україні - вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об'єднань громадян, що ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки [Закон України]. Завдання екологічної експертизи полягають у регулюванні суспільних відносин в галузі екологічної експертизи для забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів, захисту екологічних прав та інтересів громадян держави.

Мета екологічної експертизи - запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на природне середовище та здоров'я людей, а також оцінка ступеня екологічної безпеки господарської діяльності та екологічної ситуації на окремих територіях та об'єктах.

Вимоги до проведення екологічної експертизи такі:

* дотримання пріоритету права суспільства на сприятливе екологічне середовище.

* гармонійне поєднання екологічних та економічних інтересів;

* екологічна сумісність об'єктів з вимогами охорони довкілля;

* комплексна еколого-економічна оцінка існуючого чи передбачуваного впливу на навколишнє середовище;

* альтернативні варіанти зменшення негативних впливів об'єктів експертизи на оточуюче середовище;

* суворе дотримання законодавства та державних норм природокористування.

Форми екологічної експертизи в Україні: державна, громадська та інші. Основними завданнями екологічної експертизи є:

- визначення ступеня екологічного ризику і безпеки запланованої чи здійснюваної діяльності;

- організація комплексної, науково обґрунтованої оцінки об'єктів екологічної експертизи;

- встановлення відповідності об'єктів експертизи вимогам екологічного законодавства, санітарних, будівельних норм і правил;

- оцінка впливу діяльності об'єктів екологічної експертизи на стан навколишнього природного середовища і здоров'я людей;

- підготовка об'єктивних, всебічно обґрунтованих висновків екологічної експертизи.

Висновки державної екологічної експертизи .обов'язкові для виконання, а громадської та інших видів екологічної експертизи мають рекомендаційний характер, вони враховуються при проведенні державної екологічної експертизи.

Порядок проведення екологічної експертизи включає:

* перевірку наявності повноти матеріалів екологічної експертизи.

* аналітичне опрацювання матеріалів екологічної експертизи.

* узагальнення окремих експертних досліджень та наслідків діяльності об'єктів експертизи.

* підготовку висновків.

Проведення екологічної експертизи передбачено Законами України "Про корону навколишнього природного середовища" (від 25.06.1991 р.), "Про екологічну експертизу" (від 09.02.1995 р.).

За обсягами і чисельністю використовуваних ресурсів (включаючи и природні) агропромисловий комплекс належить до найбільш ресурсномістких ,і природо містких сфер господарської діяльності людини. Водночас, за масштабами і характером впливу на навколишнє природне середовище, його слід відносити до найпотужніших негативних антропогенних чинників. Тому особливе значення для подолання екологічної кризи, що охопила майже всю територію України, для зменшення антропогенних навантажень на навколишнє середовище, для припинення його забруднення та виснаження мають розробка й практична реалізація заходів спрямованих на екологобезпечну організацію виробництва в агропромисловому комплексі.

Отже, по-справжньому науковий підхід до сільськогосподарської діяльності повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні екологічних чинників, вимог екологічної безпеки будь-якого виробничого процесу, раціонального використання і охорони природних ресурсів, тощо.

Своєчасна та швидка дія механізму охорони навколишнього середовища залежить від працівників сільського господарства і, перш за все, його спеціалістів.

ПАТ «Полтаваплемсервіс» знаходиться у екологічно чистій частині Полтавського району Полтавської області, оскільки досить віддалене від шкідливих промислових підприємств. Проте досить значним джерелом забруднення атмосферного повітря і земельних ресурсів є транспортні засоби, зокрема автомобілі, автобуси та маршрутні таксі. Часточки вихлопних викидів транспортних засобів тривалий час знаходяться в повітрі, а потім, поступово осідають на верхній шар ґрунту прилеглих до трас полів, а також на посіви сільськогосподарських культур, які ростуть на них. Це досить негативне явище. Тому, через кореневу систему та через надземну вегетативну частину, рослини вбирають шкідливі речовини, які надходять до зерна, насіння та коренеплоди, що в сою чергу погіршує якість товарної продукції і негативно впливає на тварин, їх фізіологічний стан та продуктивність, а також на здоров'я людей, споживачів.

Тваринницькі будівлі та приміщення розташовані на санітарно-безпечній відстані від населених пунктів. З підвітряного боку від них нижче за рельєфом. В умовах господарства гній видаляють за допомогою системи транспортерів. Гній із транспортерів потрапляє на рухомі засоби перевезення його до гноєсховища або вивозиться безпосередньо на поля, де його буртують. Гноєсховища є місцями для складання, дозрівання гною, та його зберігання, вони влаштовані біля ферми не ближче як за 50-100 м від тваринницьких приміщень і 200 м - від житлового масиву. Гноєсховища розташовані на місцях із водонепроникним ґрунтом, на ділянці, віддаленій від джерел водопостачання. Всі види гною використовуються під сільськогосподарські культури і вносяться у будь-яку пору року, за винятком зимового періоду, коли температура повітря опускається нижче мінус 10°С.

Боротьба з забрудненням повітря в приміщеннях для тварин і охорона повітряного басейну територій ферми включає загальні заходи і спеціальні рішення, направлені на очищення, знезараження, і дезодорацію повітря. До заходів по попередженню забруднення повітря відносяться строге дотримання і своєчасне виконання всіх ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних правил і норм утримання і годівлі тварин, організація безперебійної і чіткої роботи систем забезпечення мікроклімату, видалення гною, старанного очищення і дезінфекції приміщень, правильної годівлі тварин сипучими і грубими кормами.

При розробці ветеринарно-санітарних заходів у господарстві ПАТ«Полтаваплемсервіс» керуються ветеринарним законодавством і ветеринарною обстановкою в стаді і господарстві. Заходи включають загальну профілактику, профілактику незаразних, інфекційних та інвазійних захворювань. Загальна профілактика передбачає дотримання санітарного режиму на фермі, створення оптимального мікроклімату в приміщеннях, контроль за технологією і повноцінністю годівлі великої рогатої худоби. Робітники і спеціалісти регулярно проходять медичне обстеження. Щоденно забезпечується прибирання гною, очищення поїлок, годівниць, кормороздавачів, а також постійний контроль за якістю кормів і годівлею тварин, станом пасовищ.

Один раз на місяць на фермі проводять санітарний день. Це генеральне прибирання і чищення, коли з приміщення і ферми видаляються накопичені нечистоти, які залишаються після щоденного прибирання приміщення, апаратури, інвентарю, тварин. На території ферми прибирають залишки гною, підстилки, кормів, сміття і інші непотрібні матеріали і інвентар. У приміщенні виконують роботи: очищають огороджуючи конструкції будівлі і устаткування від пилу, павутини, прилиплого бруду і гною; вікна промивають і протирають вологою тканиною; стелю і стіни, особливо кутки звільняють від пилу мітлами і щітками; гарячою водою промивають забруднені місця годівниць, напувалок; цементно-вапняним розчином замазують щілини, усувають всі дефекти годівниць, напувалок, підлоги, дверей, устаткування; молочний посуд і доїльна апаратура піддаються чищенню, миттю і дезінфекції.

Після весняного обстеження й очищення пасовища від усього наносного (трупів диких тварин, кісток) видаляють залишки мінеральних добрив, металеві предмети, рідкі кущі, ремонтують прогони для тварин, дороги.

Для підвищення рівня екологічної безпеки на території ПАТ«Полтаваплемсервіс» необхідно забезпечити виконання наступних заходів:

- миття машин проводити лише у спеціально відведених для цього місцях;

- при заправці технічних засобів паливо-мастильними матеріалами не допускати потрапляння їх у ґрунт;

- проводити очищення стічних побутових вод;

- підтримувати густоту, і розмір захисних лісосмуг, ширина яких повинна бути не менше 10 м;

- проводити регулярні огляди фізіологічного стану тварин, як на фермах господарства, так і худоби приватного сектора і у разі виявлення збудників інфекційних захворювань, проводити індивідуальне утримання тварин, організувати належний їх догляд та лікування;

- здійснювати нагляд за недопущенням, поширення карантинних бур'янів на території підприємства, і у разі виявлення, організувати їх знищення та утилізацію решток.

Виробництво екологічно безпечної продукції тваринництва можливе лише при створенні тваринам комфортних умов утримання, наявністю якісних кормів. Особливо важливо контролювати стан мікроклімату в тваринницьких приміщеннях.

Оскільки система вентиляції з природним збудженням повітря не може забезпечити потреби тварин у свіжому повітрі, необхідно обладнати приміщення спеціальними пристроями, завдяки яким посилюється приплив повітря за рахунок природних сил збудження.

Необхідно систематично заправляти дезінфікуючим розчином дезкилимки, які розміщені в тамбурах корівників та інших виробничих приміщень. Дезінфікуючі килимки є надійним захистом від розповсюдження заразних хвороб.

У господарстві потрібно проводити постійний контроль за повітряним середовищем, ґрунтом, кормовими культурами, водою. Він дозволяє виділити найбільш небезпечні забруднювачі в навколишньому середовищі, які прямо або опосередковано потрапляють в живий організм і можуть спричинити виникнення хвороб різної етології, зниження продуктивності тварин і якості тваринницької продукції.

Розв'язання цих питань призведе до значного поліпшення умов охорони навколишнього природного середовища ПАТ «Полтаваплемсервіс».

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на створення безпечних умов, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці в нашій країні ґрунтується в подальшому на полегшенні і оздоровленні умов праці на основі механізації і автоматизації тяжких і шкідливих виробничих процесів, широкому впровадженню сучасних засобів техніки безпеки, усуненню причин, що породжують травматизм і професійні захворювання робітників і службовців, створенню на виробництві необхідних гігієнічних і санітарно-побутових умов.

Україна у своїй політиці в галузі охорони праці виходить з пріоритету життя і здоров'я працюючих по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємств. Держава ставить перед власниками підприємств, організацій завдання по створенню сприятливих та безпечних умов праці, недопущення нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань, зведення до мінімуму впливу на працівників шкідливих та небезпечних факторів матеріально-виробничого середовища та персональну відповідальність за їх виконання.

Система управління охороною праці (СУОП) - це сукупність взаємопов'язаних органів управління підприємством /підрозділом/, які на під ставі комплексу нормативної документації проводять цілеспрямовану, планомірну діяльність по здійсненню відповідних функцій і методів управління трудовим колективом з метою виконання поставлених завдань і заходів з охорони праці.