Вплив строків сівби на урожайність та якість зерна озимої м’якої пшениці в умовах Півдня України

Аналіз агрогеохімічного балансу калію різних сільськогосподарських регіонів показав, що головним джерелом забруднення водоймищ калієм є добрива. Промислові і комунальні стічні води, відходи тваринництва за розмірами забруднення поступаються перед добривами.

Усі мінеральні добрива виробляються в твердому і рідкому стані. При підготовці до внесення в ґрунт їх агрегатний склад не змінюється, однак частина поживних речовин добрив і окремі домішки можуть звітрюватись, забруднюючи атмосферу. Найбільша кількість легких речовин виділяється з азотних добрив, таких як аміачна вода і рідкий аміак. Рідкі азотні добрива вносять спеціальними машинами, які дають змогу швидко загортати їх на необхідну глибину (не менше 10 - 12 см на глинистих і 14 - І 8 см - на піщаних і супіщаних ґрунтах). Слід зазначити, що при високій концентрації аміаку в зоні внесення тимчасово пригнічується життєдіяльність мікрофлори ґрунту, що призводить до гальмування процесів нітрифікації, амоніфікації тощо.

Значна кількість азоту добрив (до 50 - 60%) не використовується рослинами в рік внесення, а тому може втрачатися з ґрунту внаслідок вимивання (нітрати) або звітрювання ( N20, Н2) в результаті денітрифікації. Частина азоту добрив закріплюється в ґрунті в органічній формі. Біологічне закріплення азоту (ґрунтовими мікроорганізмами) чітко виражене в амонійних і аміачних добривах.

Вапнування кислих ґрунтів в помірних дозах сприяє зменшенню втрат азоту і закріпленню його в органічній формі. У вапнованому ґрунті процесимобілізації органічного азоту переважають над процесами іммобілізації.

При внесені в ґрунт селітри, як правило, більше втрачається азоту у вигляді оксидів. Із зменшенням кислотності ґрунту (після вапнування)інтенсивність втрат аміаку з ґрунту зростає.

Втрати газоподібного азоту більшою мірою характерні для ґрунтів, не зайнятих рослинністю, і при поверхневому способі внесення добрив (особливо сечовини).

При зниженій вологості ґрунту газоподібні оксиди азоту швидко втрачаються . Підвищення температури також збільшує втрати газоподібних сполук азоту. Вночі, а також на затінених ділянках втрати азоту зменшуються, що пов'язано із зниженням температури повітря і ґрунту.

Оскільки виробництво і застосування азотних добрив у світі з кожним роком збільшується, великого значення набувають знання усіх причиннепродуктивних втрат азоту з ґрунту у газоподібному стані і вміння ефективно використовувати азотні добрива з мінімальними втратами. Гальмування процесів денітрифікації і мінералізації органічної речовини ґрунту (при Інтенсивній механічній обробці ґрунту) має не лише економічне, але й велике екологічне значення. Тому слід застосовувати таку систему обробітку ґрунту, яка б давала змогу раціональніше використовувати органічну речовину ґрунту його азот, щоб забезпечить економніше використання промислових азотних добрив.

Особливу увагу слід приділяти радіонуклідам. Випробування ядерної та атомної зброї, а також аварія на ЧАЕС призвели до збільшення кількості радіоактивних опадів. Найнебезпечнішими радіоактивними елементами є стронцій і цезій. Правильна система застосування добрив дозволяє максимально зменшити нагромадження рослинами радіоактивних елементів. При внесені повного мінерального добрива в оптимальній кількості нагромаджування радіонуклідів стронцію рослинами можна знизити в 1,5 - 2 рази.

Зниженню нагромадження радіонуклідів рослинами сприяє вапнування ґрунту, особливо при використанні доломіту, а також внесення підвищених доз калійних добрив.

Під дією органічних добрив, фосфатів, карбонатів радіонукліди переходять в менш доступні для рослин форми із включенням своїх хімічних аналогів (Са, Мg, К тощо) Це сприяє також зниженню забрудненості сільськогосподарської продукції шкідливими не радіоактивними речовинами.

Слід мати на увазі, що поділ хімічних елементів на токсичні і нетоксичні умовний. Необхідні елементи живлення, які містяться в підвищених кількостях, стають токсичними для рослин, а деякі токсичні метали в ультромікрокількостях можуть бути корисними для рослин і тварин.

З метою зменшення забруднення навколишнього середовища слід ретельно розраховувати дози добрив, вибирати правильні строки і способи їх внесення. При розрахунках доз добрив, вибирати правильні строки і способи їх внесення. При розрахунках доз добрив важливо враховувати як біологію рослин і розміри запланованого врожаю, так і грунтово-кліматичні умови.

Раціональне господарювання на землі - головний фактор її процвітання, природа - національне багатство, її охорона - всенародна справа. Боротьба за екологічну безпеку повинна розглядатись як одне з найвідповідальніших завдань спеціалістів усіх галузей народного господарства [74, 75].

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Строки сівби і погодні умови є вагомими факторами урожайності та якості зерна озимої м'якої пшениці в умовах незрошуваного землеробства на півдні України. Вплив строків сівби в окремі роки змінюється, але відхилення від оптимальних календарних строків негативно впливає на формування продуктивного стеблостою.

З отриманих досліджень можна зробити висновки:

1. Погодні умови та строки сівби мають значний вплив на адаптивні властивості озимої пшениці.

2. Застосування оптимальних строків сівби в окремі роки збільшують зимостійкість, стійкість до хвороб і вилягання до 20% та більше.

3. Строки сівби істотно впливають на тривалість періоду сходи - вихід у трубку, вплив їх на інші фази розвитку озимої пшениці не виявлено.

4. Посів озимої пшениці в оптимальні строки дає змогу формувати більш продуктивний стеблостій з кращими показниками продуктивності головного колосу рослин.

5. Відповідно до урожайних даних оптимальним строком посіву в умовах господарства є третя декада вересня. Посів з 20 по 30 вересня дає змогу без інших додаткових витрат збільшити рівень урожайності на 20 - 25%.

6. Оптимальна кількість днів осінньої вегетації озимої пшениці становить 45 - 55 днів.

7. Посів озимої пшениці в оптимальні строки дає змогу отримати високоякісне зерно і збільшити кількість якісної клейковини на 2 - 3% .

8. Застосування оптимальних строків сівби дозволяє зменшити собівартість 1ц зерна на 14,5 грн., при цьому рівень рентабельності збільшується на 47 %, а прибуток складає - 879 грн./га.

9. Для збільшення рівня урожайності зерна озимої пшениці в господарстві без застосування додаткових витрат ми рекомендуємо проводити сівбу високоякісним насінням районованих сортів у третій декаді вересня.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Зінченко О.І., Салатенко В.Н., Білоножко М.А. Озима пшениця // Рослинництво: Підручник. - К.: Аграрна освіта, 2001. - с. 183 - 210.

2. Пруцков Ф.М. Озимая пшеница. - 2-е изд., перер. и доп.. - М.: колос, 1976. - 351 с.

3. Алімов Д.М., Білоножко М.А., Бобро М.А. та ін.. Рослинництво: Лаб. - практ. Заняття: Навч. посіб.. - К.: урожай, 2001 р..

4. Губанов Я.В., Иванов Н.Н. Озимая пшеница. - М.: Агропромиздат, 1988. - 303 с.

5. Животков Л.О., Бірюков С.В., Бабаянець Л.Т. та ін.. Озимі зернові культури. К.: Урожай, 1993. - 288 с.

6. Дорофеев В.Ф., Якубценер М.М., Руденко М.И. и др.. Пшеницы мира. - М.: Колос, 1976. - 486 с.

7. Вавилов П.П., Гриценко В.В., Кузнецов В.С. и др.. Озимая пшеница // Растениеводство. - М.: Агропромиздат, 1986. - с. 38 - 54.

8. Ткаченко А.Н., Денисенко А.Г., Зиневич Л.Л. и др.. Рабочая тетрадь агронома по интенсивным технологиям возделывания озимых культур. - К.: Урожай, 1986. - 152 с.

9. Адиньяев Э.Д. Озимая пшеница на орошаемых землях. - М.: Агропромиздат, 1985. - 205с.

10. Вовченко И.В. Озимая пшеница на юге Украины. Одесса, Кн. Изд., 1960. - 236 с.

11. Горынин Л.В., Бородин И.И. Озимая пшеница. - М.: Россельхозиздат, 1979. - 160 с.

12. Носатовский А.И. Пшеница (биология). - - М.: Колос, 1965. - 568 с.

13. Бучек Е.Г. Озимая пшеница в Степи Украины. - Днепропетровск: Проминь, 1977. - 132 с.

14. Володарський Н.И., Улитка А.М., Губанов Я.В. Озимая пшеница. - М.: Сельхозиздат, 1957. - 364 с.

15. Кулешов Н.Н. Озимая пшеница. - Вып. 2. - М.: Госиздат с.-х. литературы, 1958. - 467с.

16. Губанов Я.В., Потеха Н.Г. Агротехника озимой пшеницы. - М.: Колос, 1967. - 400 с.

17. Возделывание озимой пшеницы по интенсивной технологи в Степи УССР: Сб. Науч. тр. - Днепропетровск, 1988. - 160 с.

18. Лоджеринг У.К., Джонстон Ч.О., Хендрикс Ю.У. Пшеница и её улучшение. - М.: Колос, 1970. - 379 с.

19. Годулян И.С. Озимая пшеница в севооборотах. - Днепропетровск: Проминь, 1974. - 175 с.

20. Созинов А.А., Гармашов В.Н., Вовченко И.В. и др.. Озимая пшеница в Причерноморской степи - Одеса: Маяк, 1979. - 143 с.

21. Жемела Г.П. Якість зерна озимої пшениці. - К.: Урожай, 1973. - 183 с.

22. Лихочвор В.В., Грець Р.Р. Озима пшениця: Навчально-практичне видання. - Львів: НВФ ”Українські технології”, 2002. - 88 с.

23. Бугай С.М. Озима пшениця на Україні. К.: Урожай, 1967. - 265 с.

24. Коваленко А.Л. Озимая пшеница в Степи Украины, Днепропетровск: Проминь, 1977г.

25. Николаев Е.В., Изотов А.М. Технология выращивания высоко-качественной озимой пшеницы на юге Украины, К., Издат. УСХА, 1982. - 330 с.

26. Николаев Е.В. Технология выращивания озимой пшеницы: Справ. Издание. - Симферополь: Таврия, 1986. - 96 с.

27. Ремесло В.Н., Сайко В.Ф. Сортовая агротехника пшеницы. - К.: Урожай, 1981. - 200 с.

28. Николаев Е.В. Резервы увеличения производства зерна сильной и ценной пшеницы. - К.: Урожай, 1991. - 232 с.

29. Ткачек С.П., Каленська С.М. и др. Загальні особливості вирощування озимої пшениці // Агроном. - К., 2004, №3(5), с. 22 - 27.

30. Бабіч Ю.В. Строки сівби на продуктивність озимої пшениці по чорному пару // Хранение и переработка зерна. - Днепропетровск, 2003, № 9(51), с. 24 - 26.

31. Орлюк А.П., Сергієнко В.Л. Вплив норм і строків сівби на продуктивність озимої пшениці // Проблеми та перспективи розвитку зрошуваного землеробства на півдні України: Матеріали наукових конференцій агр. фак./ Відп. ред. Ушкаренко В.О. - Херсон, ХДАУ, 2003 - с. 122 - 124.

32. Алімов Д.М., Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. : Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - с. 131 - 141.

33. Жужа О.О. Вплив агроекологічних факторів і сортових особливостей на урожайність, якість зерна та насіння м'якої озимої пшениці в умовах півдня України : Автореф. дис. канд. с.- г. наук: 060109., ХДАУ, Херсон, 2002. - 17 с.

34. Орлюк А.П., Гончарова К. і др. Озима пшениця Херсонська безоста // Пропозиція. - Київ., 2003 - № 10 (102) - с. 48.

35. Доспехов Б.А. Методика полевых опытов. - М.: Колос. 1979. - 416 с.

36. Методика государственного сортоиспытания с.-х. культур. Выпуск І. - М.: Колос. 1971. - 248 с.

37. Методика государственного сортоиспытания с.-х. культур. Выпуск ІІ. - М.: Колос. 1971. - 239 с.

38. Ушкаренко В.О., Шепель А.В. Практикум для виконання практичних занять з дисципліни „Основи наукової діяльності”: Методичні рекомендації. - Херсон: Айлант, 2001. - 112 с.

39. Типові норми виробітку і витрати палива на механізовані польові роботи. - К.: Урожай, 1991. - 472 с.

40. Типовими нормами виробітку на с.-г. стаціонарні машини, агрегати і комплекси. - К.: Урожай, 1986. - 152 с.

41. Жученко А.А. Адаптивная селекция растений // Селекция продук-тивных сортов / Биология, - М.: Знание, 1986. -№ 12. с. 4 - 30.

42. Уліч О. Нові сорти озимої пшениці // Пропозиція. - К., 2004, - № 8 - 9 (112). - с. 44-46.

43. Василенко И.И. Селекция и сортовая агротехника зимостойких продуктивных сортов озимой пшеницы // Методы и приемы повышения зимостойкости озимых зерновых культур: Науч. тр. ВАСХНИЛ. - М.: Колос. 1975. - с. 44 - 57.

44. Дидусь В.И. Селекція озимой пшеницы на зимостойкость и продуктивность // Методы и приемы повышения зимостойкости озимых зерновых культур: Науч. тр. ВАСХНИЛ. - М.: Колос. 1975. - с. 30 - 43.

45. Личикаки Е.В. Перезимовка озимих культур. - М.: Колос. 1974. - 207 с.

46. Кириченко Ф.Г., Паламарчук А.И. Связь первичной корневой системы с высотой растений и устойчивость к полеганию у озимой мягкой пшеницы // Доклады ВАСХНИЛ. - 1980. - № 9. - с. 3 - 5.

47. Дунин М.С., Буданов В.С. Развитие бурой ржавчины пшеницы различного происхождения // Вестник с.-х. науки. - 1974.-№1.-с.17-24.

48. Брюл Дж.У. Другие болезни пшеницы // Пшеница и ее улучшение.-М.: Колос, 1970г.-с.405-445.

49. Пересипкін В.Ф. Сільськогосподарська фітопатологія: Підручник. - К.: Аграрна освіта, 2000. - 415 с.

50. Писаренко В.М., Писаренко П.В. Захист рослин: Екологічно обґрунтувані структури. Полтава: Видав. „Інтерграфіка”, 2002. - 288 с.

51. Куперман Ф.М., Мурамив В.В., Щербина И.П. Методические рекомендации по определению потенциальной и реальной продуктивности пшеницы // ВАСХНИЛ. -М.,1980. - 40 с.

52. Турбин Н.В., Федоров А.К. Биологическое обосноапние оптимального срока посева озимой пшеницы // Доклады ВАСХНИЛ. - 1976. - № 3. - с. 2- 4.

53. Литвиненко М.А., Лисенко С.П. та ін. Вплив строків сівби і сублетальних зимових температур на виживання та врожайність озимої пшениці // Вісник аграрної науки. - К., 2004. - с. 27 - 31.

54. Орлюк А.П., Шапфинська Н.М. Урожай озимої пшениці при різних і строках і нормах посіву // 574 Экологические основыо онтогенеза природних и культурних сообществ Евразии.: Материалы ХIV международной научной конференции / Гл. ред. В.А Ушкаренко. - Х.: Айлант, 2002, с. 62 - 64.

55. Ретьман С.В., Сторчоус І.М., Бабич С.М. Озима пшениця // Захист рослин: Науково-виробничий журнал. - Київ / Інтегрований захист рослин, 2005 № 1 (103), с. 7 - 12.

56. Николаев Е.В., Горобець М.С. Производство зерна сильных пшениц. - Симферополь: Таврия, 1978. - 64 с.

57. Блохин Н.И., Же мела Г.И. Повышение качества зерна // Пшеница / под редакцией В.Н. Ремесло. - К.: Урожай, 1977. - с. 220 - 238.

58. Мансвор А. Агротехнические пути повышения качества товарного зерна и семян озимой пшеницы в условиях южно-степной зоны Украины.: 06.01.09 Дис. к-та с. - х. наук, - Одеса, 1990. - 180 с.

59. Белоус Г. А. Технология выращивания высокоурожайных семян зерновых культур в Степи УССР. - Сб. науч. тр. ВСГИ. „Пути развития современного семеноводства зерновых культур”. - Одеса, 1986, с. 57 - 64.

60. Гуляев В.Г. Производство семян на промышленной основе. - М.: Россельхозиздат, 1973. - 223 с.

61. Жужа О.О. Вплив агроекологічних факторів і сортових особливостей на урожайність, якість зерна та насіння м'якої озимої пшениці в умовах півдня України.: 06.01.09 Дис. к-та с. - х. наук, - Херсон, 2001. - 213 с.

62. Закон України „Про охорону праці” від 14.10.1992р.

63. Типове положення про службу охорони праці 0.00.-4.12-93.

64. Типове положення про навчання з питань охорони праці 0.00-4.12-99.

65. Типове положення про роботу уповноважених трудових колективів з питань охорони праці.

66. Санитарные нормы микроклимата производственных помещений №4086-86.

67. Санитарные нормы проектирования промышленных предприятий СН - 245-71.

68. Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям та інших засобів індивідуального захисту. 0.00-4.26-96.

69. Положення про медичний огляд працівників певних категорій. 0.03-4.02-94.

70. Процессы производственные. Общие требования безопасности. 12.3.002-75.

71. Беляков Г.И. Охрана труда. - М.: Агропромиздат, 1990. - 320 с.

72. Закон України „Про пожежну безпеку” від 17.12.1993р.

73. Правила пожежної безпеки в Україні 0.001-1.01-95.

74. Куценко А.М., Писаренко В.Н. Охрана окружающей среды в сельском хозяйстве. - К.: Урожай, 1991. - 200 с.

75. Злобін Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія.: Навчал. Посібник. - Суми: ВТД „ Університетська книга”, 2003. - 416 с.

 ДОДАТОК А

Основні метеорологічні показники в роки досліджень (дані Бериславської метеостанції)

Додаток Б

Дати настання основних фенофаз озимої пшениці у досліджуваному сорті

Додаток В

Математична обробка урожайних даних за 2003-2004 роки

Однофакторний дисперсійний аналіз

Таблиця дисперсій 2003 року

Середня по досліду = 13,70 ц/га.

Помилка середньої = 0,28.

Помилка різності середніх = 0,40.

НІР05 = 0,90 ц/га.

Сила впливу факторів = 0,94.

Точність досліду = 2,06%.

Варіація даних = 17,31%.

Таблиця дисперсій 2004 року

Середня по досліду 41,63 ц/га.

Помилка середньої = 1,00.

Помилка різності середніх = 1,42.

НІР05 = 3,21 ц/га.

Сила впливу факторів = 0,94.

Точність досліду = 2,41%.

Варіація даних = 15,74%.

Размещено на Allbest.ru