Ведення робіт в Данилівському дослідному держлісгоспі Українського ордена "Знак пошани" науково-дослідного інституту лісового господарства і агролісомеліорації ім. Г.В. Висоцького

Приміщення адміністративного корпусу обладнано автомтатиичною пожежною сигналізацією, яка реагує на тепло, однак сповіщувачи типу ИП-104, не сертифіковані на Україні.

Крім цього було з`ясовано, що адміністративна будівля обслуговується групою з обслуговування систем пожежної автоматики, однак працівники цієї групи не пройшли навчання в навчальному центрі УДПО і не мають ліцензії. Керівництву завдоду необхідно заключити договір на обслуговування систем пожежної автоматики з організацією, яка має ліцензію на обслуговування вказаних систем Також не виведено сигнал про пожежу на пульт пожежної охорони. Теплові сповіщувачи ИП - 104 встановлюються не менш двох у одному приміщенні і мають наступні технічні показники:

площа, яка контролюється - 24 кв.м.

інерційність сповіщувачів - 2 хвилини.

Температура спрацювання - 70 С.

Розглянемо, яким чином влаштована система пожежної сигналізації в адміністративній будівлі.

Перевіркою встановлено, що:

· відстань між сповіщувачем та стіною 1,5 - 2,5 м, що відповідає вимогам Л. 9 ДБН В.2.5.13-98;

· відстань між сповіщувачами 3 - 5 м, що відповідає вимогам Л. 7 ДБН В.2.5.13-98;

· тип пожежних споввіщувачів - неадресні, що відповідає вимогам п. 1.6.3. ДБН В.2.5.13-98;

· в кожному приміщенні встановлено не менше двох сповіщувачів, що відповідає вимогам п. 1.6.3 ДБН В.2.5.13-98;

· пожежні сповіщувачі встановлені під перекриттям,, що відповідає вимогам п. 1.6.5 ДБН В.2.5.13-98;

· відстань від отворів вентиляції місцями складає 0,5 м, що не відповідає вимогам п. 1.6.5 ДБН В.2.5.13-98;

· приймальна апаратура встановлення в приміщенні охорони, що відповідає вимогам ДБН В.2.5.13-98;

· в одному шлейфі встановлено до 16 сповіщувачів, що відповідає вимогам п.1.6.9 ДБН В.2.5.13-98;

· одним шлейфом захищаються до чотирьох приміщень, що відповідає вимогам ДБН В.2.5.13-98;

· для нормальної роботи приймальних пристроїв встановлено альтернативне джерело живлення.

Приміщення адміністративної будівлі не обладнано системою оповіщення про пожежу.

Система оповіщення та керування евакуацією необхідно виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного оповіщення та керівних команд через мікрофон для оперативного реагування в разі зміни обстановки або порушення нормальних умов евакуації.

Приміщення, з якого здійснюється керування системою оповіщення, розміщувати на нижніх поверхах будівель, переважно біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим перебуванням чергового персоналу.

При обладнанні приміщень будівлі УПС її приймально-контрольні прилади слід установлювати в тому приміщенні, з якого здійснюється керування системою оповіщення.

4.5 Перевірка зовнішнього та внутрішнього протипожежного водопостачання

Розглянемо протипожежне водопостачання адміністративної будівлі.

В результаті, планової перевірки, з`ясовано, що данна будівля обладнана системою протипожежного водопостачання.

Зовнішнє протипожежне водопостачання здійснюється від водонапірної башти, резервуарів води та з річки Сіверський Донець, де споруджена естакада для забору води.

Водонапірна башта забезпечена під'їздом і пристосована для відбору води пожежною технікою будь-якої пори року. Не допускається використовувати для побутових та виробничих потреб запас води, призначений для пожежогасіння.

На корпус водонапірної башти наносено позначення, яке вказує на місце розташування пристрою для забирання води пожежною технікою.

Запас води,для зовнішнього пожежогасіння, що зберігається в резервуарах, водонапірних баштах, водоймах та інших ємнісних спорудах складає 100 м.куб.,що перевищує нормативний (10 л/с на 3 години безперервного гасіння пожежі) і не використовується для побутових, виробничих та інших господарських потреб.

Розглянемо тепер внутрішнє пожежогасіння. В адміністративному корпусі встановленно 12 пожежних кранів на висоті 1,35 м від підлоги, що відповідає вимогам п.6.13 СНиП 2.04.01-85*. Довжина пожежних рукавів становить 20 метрів. Тиск в системі протипожежного водопостачання становить 30 м, що забезпечить продуктивність пожежних кранів 3,7 л/с, а це також не суперечить вимогам СНиП 2.04.01-85* табл.3. Пожежні крани встановлені у шафах, які не відповідають вимогам правил пожежної безпеки.

Кожен пожежний кран має бути укомплектований пожежним рукавом однакового з ним діаметра та стволом, кнопкою дистанційного запуску пожежних насосів (за наявності таких насосів), а також важелем для полегшення відкривання вентиля. Елементи з'єднання пожежного крана, рукавів та ручного пожежного ствола мають бути однотипними.

Пожежний рукав необхідно утримувати сухим, складеним в "гармошку" або подвійну скатку, приєднаним до крана та ствола і не рідше одного разу на шість місяців розгортати та згортати наново.

Використання пожежних рукавів для господарських та інших потреб, не пов'язаних з пожежогасінням, не допускається.

У вибухопожежонебезпечних приміщеннях з наявності пилу пожежні крани повинні бути укомплектовані пожежними стволами, що подають воду як суцільним струменем, так і розпиленим.

Пожежні крани повинні розміщуватись у вбудованих або навісних шафках, які мають отвори для провітрювання і пристосовані для опломбування та візуального огляду їх без розкривання.

При виготовленні шаф рекомендується передбачати в них місце для зберігання двох вогнегасників. На дверцята шаф, в яких знаходяться вогнегасники, мають бути нанесені відповідні покажчики за ГОСТ 12.4.026-76 “ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности”.

Спосіб установлення пожежного крана повинен забезпечувати зручність повертання вентиля та приєднання рукава. Напрямок осі вихідного отвору патрубка пожежного крана повинен виключати різкий залом пожежного рукава у місці його приєднання.

На дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони.

Зовнішнє оформлення дверцят повинно відповідати вимогам чинних стандартів.

4.6 Перевірка відповідності електрообладнання вимогам пожежної безпеки

Значна кількість пожеж виникає як результат теплового прояву електричного струму. Для забезпечення досягнення вибухопожежобезпечного використання електроустановок існує ряд спеціальних нормативних документів, виконання вимог яких є обов язковим на всіх етапах проектування, монтажу та експлуатації.

Вибір виконання електроустаткування здійснюється згідно з вимогами ДНАОП 0.00-1.33-01 залежно від класу зони за наявною класифікацією. Правильний вибір способу виконання забезпечує зменшення ймовірності виникнення пожежі за умови підтримання допустимих режимів експлуатації.

Принцип оцінки пожежної небезпеки електрообладнання включає два основних напрямки:

· перший - визначення можливості виникнення пожежі;

· другий - оцінку наслідків горіння.

Оцінку пожежної небезпеки електричних виробів проведемо за схемою яка наведена нижче (рис.3.1):

Перевірка пожежної небезпеки

Рис. 4.1 - Схема оцінки пожежної небезпеки електричних виробів

Розглянемо вимоги до окремих видів електрообладнання,але спочатку необхідно вирішити до якої зони та класу треба віднести приміщення адміністративної будівлі. У зв язку з тим,що у даному приміщені буде проводитися виробництво емалей і вибухонебезпечна концентрація вибухонебезпечних речовин буде мати місце тільки при разгермитизації технологичного обладнання, а також при відключенні смистеми вентиляції. Згідно ДНАОП 0.00-1.33-01 Правила побудови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок це примішення відноситься до вибухонебезпечної зони класу 1, а приміщення по зберіганню готової продукції до пожежонебезпечної зони класу П - I. Розглянемо яку пожежну небезпеку мають окремі види електрообладнання:

· електросвітильники - температура на поверхні колб у лампах розжарювання становить 100 - 150 С.Якщо використовувати електросвітильники які не відповідають класу по ПУЕ, то поверхня ламп, яка вкрита шаром пилу досягне і більших значень 250-300 С. Ця температура спроміжна визвати руйнування захисного скла, що приведе до вибуху, якщо в приміщенні виникла небезпечна концентрація;

· електродвигуни - повинні мати захист який відповідає класу IPX5;

· електропроводка - з метою попередження вибуху у вибухонебезпечної зоні повина виконуватися мідними проводами та кабелями у сталевих водогазопровідних трубах, а електроз`єднальні коробки повинні бути вибухозахищеними. При коротких замиканнях температура досягає близько 2500 - 4000 С.

Електрообладнання у вибухозахисному виконанні. Електропроводка прийнята кабелем ВВГ та проводом ППВ. Крім цього, труби які проходять по підлозі з'єднані між собою за допомогою зварювання. Для повного з ясування відповідності електрообладнання вимогам протипожежних норм проведемо перевірку.

Розглянемо тепер захист від статичної електрики. Повинно бути передбачено заземлення обладнання і повітроводів системи вентиляції. Не припускати падіння ридини при загрузці апаратів. При заливанні вибухонебезпечних продуктів у бочки, шланги повинні заземлятися проволкою з шагом витка 10 см, при цьому накончник повинен бути з кольорового металу. Для зниження інтенсивності виникнення зарядів статичної електрики при загрузці пігментів, пропонується засипати пігменти нешвидко, порціями. Регулювати швидкість рідини по трубопроводам. Як показала перевірка на системі вентиляції та на трубопроводі біля бісерного млина заземлення відсутнє, а це може привести до виникнення іскор, що приведе до пожежі.

Таким чином було з`ясовано, що в примущеннях адміністративної будівлі:

§ встановлені саморобні некалібровані плавкі вставки запобіжників (п. 5.1.5 ППБ У);

§ в приміщеннях архіву існують тимчасові електропроводки (п. 5.1.29 ППБУ);

§ в приміщенні приймальні встановлені розетки та вимикачі безпосередньо по шпалерах (п. 5.1.29 ППБУ).

4.7 Перевірка відповідності системи протидимного захисту

Проти димний захист будівлі - природній, за рахунок циркуляції газових потоків та випуску диму через вікна і двері.Двері, які входять до системи протидимного захисту, повинні мати справні пристрої для самозачинення та ущільнюючі прокладки у притворах, а також засклення з армованого скла (або бути суцільними).

Допускається проектувати без природного освітлення: приміщення, розташування яких допускається у підвальних поверхах; актові зали; конференц-зали; лекційні аудиторії та кулуари; торговельні зали магазинів; салони для відвідувачів підприємств побутового обслуговування;

демонстраційні, спортивно-демонстраційні та спортивно-глядацькі зали та ковзанки: кімнати інструкторського та тренерського складу; приміщення масажних, парильних, а також приміщення лазень сухого жару; приміщення для стоянки машин; буфетні та інші приміщення, що регламентуються відповідними нормативами за видами будинків та споруд.

В будівлях, де системи димовидалення не передбачені, процес димовидалення здійснюється шляхом відкривання вікон та дверей.

У будинках заввишки до 26,5 м (від планувальної позначки землі до позначки підлоги верхнього поверху, крім технічного верхнього) у коридорах без природного освітлення, що призначені для евакуації 50 і більше осіб, повинно бути передбачено димовидаляння.

При освітленні коридорів природним світлом з одного торця їх довжина не повинна перевищувати 24м, при освітленні з двох торців - 48 м, якщо довжина коридору більша, слід передбачати світлові розширення (кармани).

Відстань між світловими карманами не повинна перевищувати 24 м, а між світловим карманом і вікном у торці коридору - 36 м. Ширина світлового кармана повинна бути не менше половини його глибини, ширина прилеглого коридору при цьому не враховується.

В існуючому об'єкті довжина коридора складає 12 м і забезпечується природнім освітленням з обох боків (п. 7.1, 7.18 ДБН В 2.2-9-99), розділення коридрів на відсіки з встановленням дверей, що самі зачиняються, не вимагається (п. 4.5 ДБН В 2.2-9-99).

Сходові клітки забезпечені природнім освітленням через віконні прорізи. Двері сходових кліток забезпечені механізмами самозачинення і ущілення в притулах.

При проведенні пожежно-технічного обстеження було встановлено, що відхилень від діючих нормативних документів щодо протидимного захисту не встановлено.

4.8 Забезпечення пожежної безпеки при експлаутації будівлі

Розглянувши пожежну небезпеку адміністративної будівлі та провівши перевірку протипожеженого стану будівлі можна розробити вимоги по підвищенню пожежної безпеки будівлі. Як було сказано вище, статистика дає змогу дійти до висновку, що 90 % пожеж виникає з безпосередньої вини людей. Тому головними характерними причинами пожеж можна сміливо вважати: відсутність елементарних знань та недотримання вимог пожежної безпеки. Для цього необхідно проводити навчання з питань пожежної безпеки, цю роботу можна привести у вигляді таблиці.

Табл. 3.2 - Схема проведення навчання з питань пожежної безпеки

№пп	Вид навчання	Осби, що зобов`язані пройти навчання	Місце проведення	Коли проводиться
1.	Вступний п/п інструктаж	Усі працівники, яких щойно прийнято на роботу, виробничу практику	У спеціаль- но обладна- ному місці.	З прибуттям на підприєм- ство
2.	Первинний п/п інструктаж	Усі новоприйняті на роботу, учні(студенти), будівельники	На робочо- му місці	До початку виробничої діяльності
3.	Повторний п/п інструктаж	Усі працівники	На робочо- му місці	Не менш од- ного разу на рік
4.	Позаплановий п/п інструктаж	Індивідуально або групи працівників спорідненних спеціальностей.	Визначаєть- ся окремо для кожно- го випадку.	Зміна тех-го процесу,нові акти з питань ПБ,на вимо- гу ДПН.
5.	Цільовий п/п інструктаж	Працівники, що виконують разові пожежонебезпечні роботи.	Визначаєть- ся окремо	Перед вико- нанням робіт
6.	Пожтехмінімум	Особи, яких приймають на роботу на дільницях з під- вищеною пожежною небез- пекою.	Встановлю- ється наказом власника	Перед вико- нанням робіт і щорічною перевіркою знань надалі.

Також на таких виробництвах потрібно розробляти плани ліквідації аварій і пожеж. План ліквідації аварії і пожежі розробляє спеціальна комісія.

Необхідно вказати у плані ліквідації аварії, що посадова особа яка прибуває на місце пожежі повинна:

· перевірити, чи викликана пожежна охорона, ще раз зв`язавшись з нею;

· негайно організувати рятування та евакуацію людей;

· видалити за межі небезпечної зони усіх працівників, які не задіяні у гасінні пожежі, забезпечити охорону місця події;

· терміново припинити роботу в будівлі, припинити подачу електроенергії, роботу вентсистем;

· забезпечити дотримання техніки безпеки особами, які беруть участь в гасінні пожежі;

· зустріти підрозділи пожежної охорони, передати їм необхідну інформацію;

· консультувати керівника гасіння пожежі про коструктлрські та технологичні особливості об'єкта, надавати всебічну допомогу, виконувати його вказівки.

Необхідно обладнати приміщення адміністративної будівлі вогнегасниками які мають сертифікат. Для цього необхідно розрахувати кількість вогнегасників для даної споруди. Згідно інформаційного листа Державного департамента пожежної безпеки 19,2 % пожеж від їх загальної кількості ліквідуються первинними засобами гасіння. Перевірка показала, що будівля, яка розглядається, обладнана вогнегасниками ОХП-10, які вже зняти з виробництва і не мають сертифікат відповідності. Згідно до Закону України “Про захистправ споживачів” реалізація та використання таких товарів, які не відповідають цим вимогам, забороняється. Необхідно замінити вказані вогнегасники вогнегасниками ВВ-5 у кількості 9 шт. на кожний поверх (п. 3.4 3.7,табл. 3. Типові норми належності вогнегасників. Наказ МНС України від 02.04.2004 № 151).

4.9 Розробка заходів щодо підвищення рівня пожежної безпеки об'єкта

Для підвищення рівня пожежно безпеки в адміністративному корпусі необхідно:

- провести ремонт автоматичної пожежної сигналізації, тому що всі установки мають бути справними і утримуватися в постійній готовності для виконання завдань, що стоять перед ними. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах. Організації, що здійснюють технічне обслуговування установок, є відповідальними у випадку, якщо установки не спрацювали і не виконали свого призначення з вини цієї організації.

Організації, які здійснюють технічне обслуговування, монтаж та наладку установок, повинні мати ліцензію на право виконання цих робіт:

· приміщення адміністративної будівлі укомплектувати сертифікованими в Україні вогнегасниками відповідно до норм належності. Для зазначення місцезнаходження первинних засобів пожежогасіння слід установлювати вказівні знаки згідно з ГОСТ 12.4.026-76 “ССБТ. Цвета сигнальные и знаки безопасности”. Знаки повинні бути розміщені на видних місцях на висоті 2 - 2,5 м від рівня підлоги як усередині, так і поза приміщеннями (за необхідністю):

· провести замір опору ізоляції електричнгих мереж. Замір опору ізоляції електричних мереж та електроустановок має проводитися в особливо вологих та жарких приміщеннях, у зовнішніх установках, а також у приміщеннях із хімічно активним середовищем у повному обсязі не рідше 1 разу на рік, в інших випадках - 1 раз на 2 роки, якщо інші терміни не обумовлені правилами технічної експлуатації;

· наказом визначити: можливість і порядок застосування електронагрівальних приладів; порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи;

· саморобні некалібровані плавкі вставки запобіжників замінити на калібровані із зазначенням на клеймі завода-виготовника, так як плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані із зазначенням на клеймі номінального струму вставки (клеймо ставиться заводом-виготовлювачем або електротехнічною лабораторією). Застосування саморобних некаліброваних плавких вставок забороняється;

· демонтувати тимчасові електропроводки, тому що улаштування та експлуатація тимчасових електромереж не дозволяється. Винятком можуть бути тимчасові ілюмінаційні установки і електропроводки, які живлять місця проведення будівельних, тимчасових ремонтно-монтажних та аварійних робіт;

· електророзетки, вимикачі встановити на негорючій основі, вважаючи, що електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати можуть встановлюватися на горючі основи (конструкції) лише з підкладанням під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 м.;

· після закінчення роботи виключати напругу з усіх едектроустановок і електроприладів, тому що в усіх, незалежно від призначення, приміщеннях, які після закінчення роботи замикаються і не контролюються черговим персоналом, з усіх електроустановок та електроприладів, а також з мереж їх живлення повинна бути відключена напруга (за винятком чергового освітлення, протипожежних та охоронних установок, а також електроустановок, що за вимогами технології працюють цілодобово);

· пронумерувати пожежні крани. Дверцята шаф опломбувати, виконати підпис "При пожежі дзвоникти 1О1", тому що на дверцятах пожежних шафок із зовнішнього боку повинні бути вказані після літерного індексу "ПК" порядковий номер крана та номер телефону для виклику пожежної охорони;

· електро-розподільчі коробки зачинити зихисними кришками, так як з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо);

· в підсобних приміщеннях та коморах світильники з лампами розжарення обладнати скляними плафонами, вважаючи, що світильники з лампами розжарювання повинні мати суцільне силікатне скло, яке захищає колбу лампи;

· вивісти сигнал "Тривога" від контрольно-приймального прилада на пульт централізованого спостереження пожежної охорони: сигнали від приймально-контрольних приладів УПС та АУП слід виводити на пульти централізованого спостереження пожежної охорони;

· демонтувати в архіві електропроводку, заклеєну шпалерами;

· доукомплектувати пожежний щит на території ЦРК інвентарем, що має сертифікат відповідності: Пожежні щити (стенди) повинні забезпечувати: захист вогнегасників від потрапляння прямих сонячних променів, а також захист знімних комплектуючих виробів від використання сторонніми особами не за призначенням (для щитів та стендів, установлюваних поза приміщеннями); зручність та оперативність зняття (витягання) закріплених на щиті (стенді) комплектуючих виробів;

· двері евакуаційних виходів виконати з розрахунком відкриття назовні по ходу евакуації людей з приміщення: двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу з будівель (приміщень);

· не допускати зачинення на навісні замки зовнішні евакуаційні двері в РК: недопускається забивати, заварювати, замикати на навісні замки, болтові з'єднання та інші запори, що важко відчиняються зсередини, зовнішні евакуаційні двері будівель;

· убрати горючі матеріали із слюсарного приміщення подвалу РК: улаштування (за винятком індивідуальних житлових та дачних будинків) складів горючих матеріалів, майстерень, де використовуються горючі матеріали, а також інших господарських приміщень, якщо вхід до них не ізольований від загальних евакуаційних сходових кліток;

· виконати в`єднане відгалуження та окінцювання жил проводів за допомогою тискачів (гвинтових, болтових тощо): з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів мають здійснюватися за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (гвинтових, болтових тощо);

· створити ДПД в полікліниці з обов`язковим особистим страхуванням: з метою залучення працівників до проведення заходів щодо запобігання пожежам, організації їх гасіння на підприємствах створюються добровільні пожежні дружини (далі - ДПД) та команди (далі - ДПК), діяльність яких повинна здійснюватися відповідно до Положення про добровільні пожежні дружини (команди), затвердженого наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 11.02.2004 № 70 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.02.2004 за № 221/8820.

Членів добровільних пожежних дружин (команд), які підлягають обов'язковому особистому страхуванню (на випадок загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних під час ліквідації пожежі або наслідків аварії), слід застрахувати відповідно до Положення про порядок і умови обов'язкового особистого страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1995 року № 232.

5. РОЗРАХУНОК СИЛ І ЗАСОБІВ ДЛЯ ГАСІННЯ МОЖЛИВОЇ ПОЖЕЖІ В АДМІНІСТРАТИВНОМУ КОРПУСІ

Зважаючи на те, що максимальна кількість людей може зібратися в актовому залі адміністративного корпусу, у випадку виникнення пожежі в даному приміщенні може скластися складна обстановка, здатна привести до важких наслідків. Виходячи з цей розрахунок сил і засобів для гасіння гіпотетичної пожежі виконуємо саме для цього приміщення.

Табл.. 5.1 - Виписка з розкладу виїздів СДПЧ-58

№ вик-лику	Найменування підрозділу	Тип пожежної техніки	Відстань, км	Час слідування
1	СДПЧ-58	АЦ-40(130)63Б	8	12 хв.
2	в/ч А2354	АЦ40(130)63Б	18	27 хв.
3	ДПД ВАТ «ЗМЗ»	АЦ-40(130)63Б	12	18 хв.
4	ДПД АТ «Кронекс»	АЦ-40(130)63Б	12	18
5	ДПД Лесхоз	АЦ-40(130)63Б	24	36

Час проходження визначається по формулі:

де: L - відстань від об'єкта до частини;

V_сл - середня швидкість руху пожежного автомобіля (приймається 40 км^.година^-1).

Знайдемо час вільного розвитку пожежі _св:

_св= _обн + _сооб + _збору + _сл + _б.р.= 1 + 2 + 1 + 8 + 2 = 14 хв.

де: _обн - час до виявлення пожежі, приймаємо рівним 2 хвилини з розрахунку, що на об'єкті мається автоматична пожежна сигналізація;

_повід - час до повідомлення в пожежну охорону, включаючи час повідомлення в пожежну частину;

_збору - час збору і виїзду;

_сл - час проходження до місця пожежі першого підрозділу;

_б.р - час бойового розгортання до подачі першого ствола “А”.

З огляду на найгірший варіант розвитку пожежі (вогнище знаходиться в центрі приміщення), а також швидкість розвитку пожежі V_л=1,5 м/хв, знаходимо:

Визначаємо площу пожежі, а також сили і засоби для його гасіння:

Знаходимо радіус пожежі:

R = 5 · v_л + v_л ( - 10) = 5 · 0,7 + 0,7 (15-12) = 5,6 м

Визначаємо площу гасіння з урахуванням того, що на момент прибуття першого підрозділу пожежа приймає складну форму:

м²

3. Визначаємо потрібну витрату води на гасіння

4. Визначаємо кількість стволів на гасіння пожежі:

З тактичних міркувань приймаємо 3 стволи "Б" на гасіння пожежі, два з яких подаємо сходами, третій по триколенній драбині у вікно другого поверху у приміщення конференц-зали.

5. Визначаємо кількість стволів на захист приміщення

стволи “Б”,

де I_s - інтенсивність подачі води для гасіння пожежі = 0,1;

Q_б - витрата ствола “Б” = 3,7 (л/с).

З тактичних розумінь необхідно подати 1 ств. “Б” на захист третього поверху, один ствол "Б"- на захист першого поверху, два стволи "Б" на захист суміжних приміщень та огороджуючих конструкцій.

6. Знаходимо фактичну витрату води на гасіння:

7.Визначаємо необхідна кількість ПА для подачі стволів на повну тактичну можливість:

8. Знаходимо необхідну кількість ПА:

м

де: Q_н - витрата води однієї пожежної АЦ.

9.Знаходимо необхідну кількість особового складу:

N_л.с = N_Б^г.3 + N_б^з.2 + N_пб.5 + N_ь+ N₌ =3^.3 +4^.2 + 4 + 2 +2=25 осіб.

де: N_Б^Г - кількість стволів, які подаються ланками ГДЗС;

N_Б^з - кількість стволів “Б” на захист, з яких два стволи "!Б" подаємо в складі ланок ГЗДС;

N_пб - кількість постів безпеки;

N - кількість зв'язкових

10. Визначаємо необхідна кількість відділень:

Перші прибулі підрозділи не зможуть забезпечити подачу стволів на захист.

На 14-ої хвилині на пожежі будуть подані стволи від 1 прибулого відділення.

Висновок: кількість відділень, що прибувають по виклику № 3, а також спеціальних підрозділів, що прибувають на АД, АКП, АР-2, АШ, АЗО буде досить для ліквідації пожежі.

Основною задачею особового складу пожежної охорони на пожежі є рятування людей у випадку загрози їх життя та ліквідація пожежі в тих розмірах, які вона прийняля к моменту прибуття підрозділів пожежнної охорони. Успіх гасіння пожеж досягається:

- якісним проведенням розвідки, правільним оцінюванням обстановки та прийняття кваліфікованого рішення по використанню сил та засобів, які знаходяться в розпорядженні керівника гасіння пожежі;

- правільним визначенням вирішального гапрямку, своєчасним зосередженням та введененням сил та засобів у вирішальному напрямку;

- високою тактичною виучкою, активними діями, дисциплінованістю усіх начальників, командирів та пожежних.

6.ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ВОГНЕВИХ РОБІТ.

6.1 Зварювальні роботи

6.6.1.1. Місця проведення зварювальних робіт можуть бути:

- постійними, що організовуються у спеціально обладнаних для цього цехах, дільницях або на відкритих площадках;

- тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в спорудах, а також на території підприємств з метою монтажу конструкцій, ремонту обладнання тощо.

6.6.1.2. Постійні місця проведення вогневих робіт визначає керівник підприємства (наказами, розпорядженнями, інструкціями). Огороджувальні конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлога) повинні бути з негорючих матеріалів.

6.6.1.3. Керівник підприємства (або керівник структурного підрозділу, де проводяться роботи) повинен оформити наряд-допуск, згідно НАПБ А.01.001-2004, на проведення всіх видів вогневих робіт, у тому числі й на тимчасових місцях, а також перевірити посвідчення у зварювальника.

За наявності на підприємстві добровільної пожежної дружини (ДПД) або команди (ДПК) наряди-допуски потрібно узгоджувати з нею напередодні проведення робіт з встановленням з боку ДПД відповідного контролю.

6.6.1.4. Проведення вогневих робіт на постійних і тимчасових місцях припустиме тільки після вжиття заходів, що унеможливлюють виникнення пожежі: очищення робочого місця від горючих матеріалів, захисту горючих конструкцій, забезпечення первинними засобами пожежогасіння (вогнегасником, ящиком з піском і лопатою, відром з водою). Вид (тип) і кількість первинних засобів пожежогасіння, якими має бути забезпечене місце робіт, визначає керівник і вказує в наряді-допуску.

6.6.1.5. Після закінчення вогневих робіт зварник повинен старанно оглянути місце їх проведення, за наявності горючих конструкцій полити їх водою, усунути можливі причини виникнення пожежі.

Посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку приміщення (дільниці, установки, території будівництва тощо), де проводились роботи, повинна забезпечити перевірку місця проведення вогневих робіт протягом 2 годин після їх закінчення. Про приведення його в пожежобезпечний стан виконавець і відповідальний за пожежну безпеку роблять відповідні помітки в наряді-допуску.

6.6.1.6. Технологічне обладнання, на якому передбачається проведення вогневих робіт, має бути приведене в пожежобезпечний стан до їх початку (винесені пожежовибухонебезпечні речовини і їх відклади, відключені діючі комунікації, проведене безпечними методами очищення, пропарювання, промивання, забезпечена робота вентиляції і контроль за повітряним середовищем тощо).

6.6.1.7. Місце проведення вогневих робіт має бути очищене від горючих речовин і матеріалів у радіусі, указаному в таблиці 5.2.

Табл.. 5.2 - Місце проведення вогневих робіт

Висота точки зварювання над рівнем підлоги або прилеглої території, м	0-2	2	3	4	6	8	10	Понад 10
Мінімальний радіус зони, м	5	8	9	10	11	12	13	14

6.6.1.8. Конструкції приміщень, настили, підлоги, оздоблення, а також ізоляцію і частини обладнання, виконані з горючих матеріалів, які перебувають у межах зазначених радіусів, слід захистити від потрапляння на них іскор металевими екранами, покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу або іншими способами і при потребі полити водою.

6.6.1.9. Щоб виключити потрапляння розпечених частинок металу в суміжні приміщення, близько розташоване обладнання, усі оглядові, технологічні та інші люки (отвори) приміщень, де проводяться вогневі роботи, слід закрити негорючими матеріалами.

6.6.1.10. Двері, що з'єднують приміщення, де виконуються вогневі роботи, з суміжними приміщеннями, мають бути зачинені.

6.6.1.11. Місце для проведення зварювальних і різальних робіт при проведенні ремонтних робіт у приміщеннях, у конструкції яких використані горючі матеріали, має бути огородженим суцільною перегородкою з негорючого матеріалу. При цьому висота перегородки повинна становити не менше ніж 1,8 м, а просвіт між перегородкою і підлогою -- не більше ніж 0,5 м. Щоб не допустити розлітання розжарених частинок, цей просвіт слід огородити сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не більш як 1,0 х 1,0 мм.

6.6.1.12. Внутрішні поверхні стін усіх приміщень, зв'язаних з фарбувальними роботами, потрібно облицювати плиткою на висоту не менш як 2 м (керамічною та ін.) або вкрити листовим негорючим матеріалом. Верхня частина стін і стеля приміщень можуть бути вкриті клейовими фарбами або вапняною побілкою.

6.6.1.13. У відділенні хімічної підготовки поверхонь до фарбування підлога має бути виконана з водо- та лугостійких матеріалів (асфальтобетон, керамічні плитки, кислототривкий бетон та ін.) і мати схил для стікання води.

6.6.1.14. Усі приміщення повинні мати пристрої для природного провітрювання (кватирки, фрамуги) незалежно від справності штучної вентиляції.

6.6.1.15. Фарбування, миття і знежирювання деталей із застосуванням покриттів на нітрооснові, бензину та інших ЛЗР проводяться в окремих приміщеннях або на відособлених виробничих ділянках, забезпечених ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації.

6.6.1.16. Підлога в приміщеннях, де проводяться підготовчі фарбувальні роботи, має бути виконана з негорючих матеріалів, що не утворюють іскор при ударах.

6.6.1.17. Фарбування, промивання та знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій загальнообмінній припливній і витяжній вентиляції з місцевими відсмоктувачами від фарбувальних шаф, камер і кабін.

6.6.1.18. Витяжну вентиляцію фарбувальних шаф, камер і кабін не дозволяється експлуатувати без водяних зрошувачів (гідрофільтрів) та інших ефективних пристроїв для вловлювання частинок горючих лаків і фарб.

6.6.1.19. Фарбувальне обладнання слід очищати від горючих відкладів у міру потреби, не рідше одного разу на тиждень при вентиляції, що працює.

6.6.1.20. Щоб полегшити очищення камер від відкладень фарб і лаків, стінки потрібно вкривати тонким шаром тавоту або сумішшю ПС-40. Очищаючи поверхні від відкладів нітрофарб, не можна допускати ударів об металеві конструкції. Щоб уникнути іскроутворення, скребки слід виготовити з кольорового металу.

6.6.1.21. Для миття і знежирювання виробів і деталей потрібно застосовувати, як правило, негорючі суміші, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові (якщо такі є) та інші безпечні щодо виникнення пожежі установки.

6.6.1.22. У фарбувальних цехах та фарбоприготувальних відділеннях не допускаються роботи пов'язані з іскроутворенням (заточування та ін.).

6.6.1.23. Лакофарбові матеріали слід постачати на робочі місця в готовому вигляді. Приготування і розбавлення всіх видів лаків і фарб слід виконувати у спеціально виділеному, ізольованому приміщенні або на відкритій площадці.

6.6.1.24. Пролиті на підлогу лакофарбові матеріали і розчинники слід негайно прибирати з допомогою тирси, води та інших допоміжних матеріалів.

6.6.1.25. Тара з-під лакофарбових матеріалів має бути постійно закрита і зберігатись на спеціальних площадках подалі від виробничих приміщень.

6.6.1.26. Повітроводи вентиляційних систем слід очищати від відкладень горючих матеріалів відповідно до затвердженого-"графіка. Слід призначити осіб, відповідальних за виконання цієї операції. На витяжних повітроводах потрібно встановлювати щільні люки для зручності очищення їх внутрішньої поверхні.

6.6.1.27. Блокування витяжної вентиляції та зрошувальної системи (гідрофільтрів) з подачею повітря на фарборозпилювачі потрібно постійно тримати у справному робочому стані.

6.6.1.28. Вибір електрообладнання, світильників і електропроводів у приміщеннях і технологічних установках (при реконструкції або переозброєнні) здійснюється відповідно до вимог ПУЕ і уточнюється в кожному приміщенні на місці технологами спільно з енергетиками.

6.2 Вимоги пожежної безпеки при технічному обслуговуванні і ремонті сільськогосподарських машин і техніки

6.6.2.1. Виготовлення і капітальний ремонт сільськогосподарських машин і техніки, як правило, мають здійснюватись на спеціалізованих підприємствах.

6.6.2.2. Технічне обслуговування (ТО) і ремонт автомобілів повинно проводитися у спеціально пристосованих майстернях або пристосованих для цієї мети приміщеннях з негорючих матеріалів, у яких зберігання техніки відокремлюються від зазначених майстерень відповідно до вимог будівельних норм.

Забороняється технічне обслуговування і ремонту не пристосованих для цього приміщеннях.

6.6.2.3. Під час експлуатації та ТО транспортних засобів потрібно враховувати основні причини їх загоряння, зокрема:

· порушення герметичності комунікацій, несправностей паливної системи, загоряння палива і електропроводки при стиканні з поверхнями, які мають високі робочі температури (вихлопним колектором, глушником та опалювальною установкою);

· спалахування палива «наслідок потрапляння іскри, яка виникає від ударів стальних деталей пошкодженого кузова автомобіля під час Д'ПІ;

· спалахування палива від потрапляння іскри розряду статичної електрики;

· спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива з причин несправності електрообладнання (короткого замикання, незадовільних контактів тощо);

· спалахування спалимих конструкційних матеріалів і палива від впливу відкритого вогню (зварювальні роботи, розігрів вузлів автомобіля в зимовий період, перевірка наявності палива в паливних баках за допомогою відкритого вогню, паління та ін.).

6.6.2.4. Електрозварювальні і фарбувальні роботи дозволяються тільки у спеціально обладнаних приміщеннях з негорючих матеріалів, забезпечених вогнегасниками і пожежним інвентарем.

6.6.2.5. Зварювальні пости слід розташовувати у кабінах з негорючих матеріалів площею не менш як 3 м r 2 м кожна.

6.6.2.6. Цехи або відділення, де проводиться гаряче обкатування двигунів внутрішнього згоряння, слід розміщувати в окремих приміщеннях, збудованих з негорючих матеріалів.

6.6.2.7. Мобільну техніку, що надходить на технічне обслуговування, поточний ремонт тощо, слід очищати від бруду і залежно від виду ремонту чи обслуговування вузлів та агрегатів, при потребі, зливати пально-мастильні матеріали, а також знімати газові балони.

6.6.2.8. Для миття та знежирювання потрібно застосовувати негорючі сполуки, пасти, розчинники та емульсії, а також ультразвукові та інші пожежобезпечні установки. Тільки в окремих випадках, коли негорючі суміші не забезпечують потрібної за технологією чистоти обробки, допускається застосування відповідних горючих або легкозаймистих рідин. Мити та знежирювати легкозаймистими або горючими рідинами потрібно в окремих приміщеннях або на відокремлених виробничих ділянках і постах, обладнаних ефективними засобами пожежогасіння та шляхами евакуації, при умові суворого додержання потрібних заходів пожежної безпеки.

6.6.2.9. На постах відкритого шлангового (ручного) і закритого (механізованого) миття джерела освітлення, проводки та силові двигуни повинні бути в герметичному виконанні. Електричне управління агрегатами мийної установки має бути низьковольтним (12 В).

6.6.2.10. Пости відкритого шлангового (ручного) миття слід розміщувати в зоні, ізольованій від відкритих ліній електропередавання і від обладнання під напругою.

6.6.2.11. Підлога в приміщеннях та на ділянках, де миють і знежирюють деталі із застосуванням легкозаймистих і горючих рідин, має бути виконана з негорючих матеріалів, які не утворюють іскор при ударі, мати жорстку (рифлену) поверхню.

6.6.2.12. Миття і знежирювання деталей слід проводити тільки при діючій припливній та витяжній вентиляції за умови систематичного очищення мийних ванн від бруду.

6.6.2.13. Мийні ванни з гасом та іншими мийними засобами, передбаченими технологією, після закінчення миття потрібно закрити кришками. Ванни слід обладнати пристроями аварійного зливання в підземні резервуари, розміщені поза будівлею.

6.6.2.14. Нейтралізацію деталей двигунів, які працюють на етилованому бензині, дозволяється здійснювати промиванням гасом тільки в спеціально виділених для цієї мети місцях.

6.6.2.15. Використані горючі та легкозаймисті мийні речовини забороняється зберігати на постах миття, їх слід тримати в спеціально призначених місцях у щільно закритій тарі.

6.6.2.16. Не допускається застосування мийних і знежирювальних рідин невідомого складу. Ці матеріали можна використовувати тільки після відповідного аналізу, визначення їх пожежонебезпечних властивостей і розробки заходів для безпечного їх використання.

6.6.2.17. У місцях миття і знежирювання з допомогою легкозаймистих та горючих рідин є неприпустимим проведення робіт із застосуванням відкритого вогню та іскроутворення (електрозварювання, заточування та ін.).

6.6.2.18. Забороняється застосовувати бензин для миття деталей, протирання автомобілів та обладнання.

Пролиті горючі та легкозаймисті рідини слід негайно видалити.

6.6.2.19. Роботи, пов'язані з миттям і знежирюванням деталей, при використанні ЛЗР і ГР можна виконувати на спеціальних площадках на відстані менше ніж 10 м від виробничих приміщень.

6.6.2.20. Опалювання виробничих приміщень заводів, майстерень і гаражів повинно бути пароповітряним або центральним водяним. Пічне опалення є неприпустимим.

6.6.2.21. Забороняється проводити ремонт автомобілів з двигуном, який працює.

6.6.2.22. При ремонті карбюраторних двигунів вимикається запалювання, дизельних -- паливоподача.

6.6.2.23. Забороняється виконувати виробничі операції на обладнанні з несправностями, які можуть призвести до пожеж, а також при відключенні контрольно-вимірювальних приладів, за якими визначаються задані режими температур, тиску, концентрації горючих газів, пари та інші технічні параметри.

6.6.2.24. Для зберігання мастильних, лакофарбових, горючих і легкозаймистих матеріалів слід передбачати окремі, спеціально обладнані приміщення.

6.6.2.25. Використані обтиральні матеріали (промаслене клоччя, ганчір'я та ін.) слід негайно прибирати п металеві ящики з щільними кришками, а по закінченні робочого дня виносити з виробничих приміщень у спеціально відведені місця.

6.6.2.26. При обслуговуванні та ремонті автомобілів, зв'язаних із зняттям паливних баків, а також ремонтом паливопроводів, через які може витікати паливо з баків, баки слід повністю звільнити від палива.

Зливати паливо слід у місцях, у яких унеможливлено його загоряння. Зберігати злите паливо на постах обслуговування і ремонту забороняється.

Зливати відпрацьоване масло потрібно в металеві бочки або ємності на окремих площадках.

6.6.2.27. Перед ремонтом автомобіля-цистерни для перевезення легкозаймистих, горючих, а також вибухонебезпечних вантажів її слід повністю очистити від залишків вантажів, які перевозили, і надійно заземлити.

6.6.2.28. Робітник, який очищує або ремонтує всередині цистерну чи резервуар з-під легкозаймистих або горючих рідин, повинен застосовувати інструмент, який не дає іскор при ударі.

6.6.2.29. Газобалонні автомобілі можуть в'їжджати на пости обслуговування і ремонту тільки після переведення їх на роботу на бензині (дизельному паливі).

Переводячи роботу двигуна на бензин, слід перекрити витратні вентилі і повністю відпрацювати газ із системи живлення (до повної зупинки двигуна), після чого перекрити магістральний вентиль і включити подавання бензину.

6.6.2.30. Перед подаванням газобалонних автомобілів у приміщення для обслуговування та ремонту слід перевірити на спеціальному посту газову систему живлення на герметичність. В'їжджати в приміщення з негерметичною газовою системою живлення забороняється.

6.6.2.31. Регулювати системи живлення, запалювання, прилади газової системи живлення газобалонних автомобілів, а також ремонтувати та перевіряти газову апаратуру на герметичність дозволяється тільки в добре провітрюваному приміщенні при ввімкненій вентиляції або на відкритій площадці.

6.6.2.32. Перед перевіркою (регулюванням) приладів електрообладнання на газобалонному автомобілі слід щільно закрити всі вентилі, перевірити герметичність газової системи живлення і старанно провітрити підкапотний простір.

6.6.2.33. При проведенні на газобалонному автомобілі ремонту, зв'язаного з виконанням зварювальних або фарбувальних робіт (уключаючи штучне сушіння), газ із балонів потрібно випустити або злити на посту зливання газу, а балони слід дегазувати інертним газом.

6.6.2.34. Забороняється підтягувати різьбові з'єднання і знімати з автомобіля деталі газової апаратури та газопроводи під тиском.

При обслуговуванні та ремонті газової апаратури слід бути особливо обережними, не допускати іскроутворення. Ударні навантаження при цих роботах забороняються.

6.6.2.35. У приміщеннях, призначених для обслуговування та ремонту автомобільної техніки, забороняється:

· установлювати автомобілі в кількостях, що перевищують норму, порушувати спосіб розстановки, зменшувати відстань між ними та елементами будівлі;

· установлювати автомобільну техніку з відкритими горловинами паливних баків, а також при наявності витікання пального з паливної системи;

· зберігати легкозаймисті і горючі рідини, відпрацьоване масло, кислоти, фарби;

· заправляти автомобільну техніку паливом;

· зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин;

· захаращувати проходи між полицями і виходи з приміщень матеріалами, обладнанням, тарою.

6.6.2.36. При газовому зварюванні не допускається потрапляння масла на шланги та пальник.

6.6.2.37. При електрозварювальних роботах слід заземлювати раму й кузов автомобілів.

6.6.2.38. Паяти, зварювати ємності з-під легкозаймистих і горючих рідин (паливні баки, тару та ін.) слід після їх старанної протипожежної обробки.

6.6.2.39. Перед зварюванням паливні баки слід промити гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою або іншими технічними мийними засобами, просушити гарячим повітрям за режимом згідно із затвердженим технологічним процесом до повного видалення слідів легкозаймистих і горючих рідин. Зварювати або паяти слід при відкритих горловинах і корках.

6.6.2.40. Дозволяється виконувати зварювання, наперед заповнивши ємність гарячою водою або інертним газом, що безперервно подається (азотом, відпрацьованими газами віл карбюраторного двигуна).

Для заповнення ємності (паливних баків) відпрацьованими газами їх слід подавати шлангом, обладнаним іскрогасником. Шланг приєднують до вихлопної труби автомобіля, що працює на малих частотах обертання колінчастого вала.

Зварювання слід виконувати при безперервному подаванні відпрацьованих газів. Для видалення газу із зварюваної ємності можна використовувати: у паливному баку - зливний отвір; у цистерні - газовідвідну трубку.

При ремонті автомобільної техніки потрібно, щоб робоче місце для паяльних робіт було очищене від горючих матеріалів, а горючі конструкції на відстані менше 5 м - надійно захищені металевими екранами від займання.

6.6.2.41. Паяльні лампи слід тримати цілком справними і не рідше одного разу на місяць перевіряти на міцність та герметичність із занесенням результатів і дати перевірки у спеціальний журнал. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити контрольні гідравлічні випробування тиском.

6.6.2.42. Кожна лампа повинна мати паспорт із зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування і припустимого робочого тиску. Лампи забезпечуються пружинними запобіжними клапанами, відрегульованими на заданий тиск, а лампи місткістю 3 л і більше - манометрами.

6.6.2.43. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід у спеціально відведених для цього місцях. При заправці не допускати розливання пального і застосування відкритого вогню.

6.6.2.44. Щоб не допустити викидання полум'я з паяльної лампи, пальне, яке заправляється в неї, має бути очищене від сторонніх домішок і води.

6.6.2.45. Щоб не допустити вибуху паяльної лампи, забороняється:

· застосовувати як пальне для ламп, що працюють на гасі, бензин або суміш бензину з гасом;

· підвищувати тиск у резервуарі лампи при накачуванні повітря більше допустимого робочого тиску згідно з паспортом;

· заповнювати лампу гасом більш як на 3/4 об'єму її резервуара;

· підігрівати пальник рідиною з лампи, накачуваної насосом;

· відкручувати повітряний гвинт і наливну пробку, коли лампа горить або ще не вихолонула;

· розбирати і ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її пальним поблизу відкритого вогню чи палити при цьому.

6.6.2.46. При зварюванні, газорізанні і паянні забороняється ставати до роботи при несправній апаратурі.

6.6.2.47. Заряджати акумуляторні батареї слід у приміщеннях, ізольованих від інших протипожежними стінками (перешкодами) з входом через тамбур-шлюзи. Виконувати інші роботи в цих приміщеннях забороняється.

6.6.2.48. Зарядні приміщення слід обладнати припливно-витяжною вентиляцією у вибухобезпечному виконанні.

6.6.2.49. Припливно-витяжна вентиляція повинна включатись як перед початком, так і в кінці зарядження. Відключення вентиляції проводиться не раніш як через 1,5 год. після закінчення робіт.

6.6.2.50. Робота акумуляторного цеху при несправній припливно-витяжній вентиляції є неприпустимою.

6.6.2.51. У приміщенні зарядки акумуляторних батарей слід передбачити блокування з відключення процесу зарядження, якщо відключається вентиляція.

6.6.2.52. Для освітлення приміщення зарядки повинні застосовуватись лампи розжарювання у вибухозахисному виконанні.

6.6.2.53. Електромережа для освітлення повинна виконуватись в захисній кислототривкій чи луготривкій оболонці.

6.6.2.54. Електродвигуни, випрямлювачі, запобіжники, вимикачі, розетки штепсельні повинні бути встановлені в приміщенні, ізольованому від приміщень зарядки акумуляторних батарей, і заземлені.

6.6.2.55. Акумуляторні батареї, установлені для зарядки, з'єднують між собою тісно прилеглими пружинами або затискачами для кислотних акумуляторну-батарей чи плоскими наконечниками для лужних акумуляторних батарей, які мають надійний електричний контакт, який виключає можливість іскроутворення. З'єднувати затискачі акумуляторних батарей дротом (закручуванням) забороняється.

Підключення та відключення акумуляторних батарей на зарядження проводити тільки при вимкнутому зарядному пристрої.

6.6.2.56. Контроль за ходом зарядження повинен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра та ін.). Перевіряти акумуляторну батарею коротким замиканням забороняється.

6.6.2.57. Зарядження акумуляторних батарей повинно проводитися при відкритих пробках.

Для нагляду за акумуляторними батареями використовуються переносні лампи у вибухозахисному виконанні.

6.6.2.58. У зарядному приміщенні забороняється:

палити і користуватись відкритим вогнем (запаленим сірником тощо):

користуватись електронагрівальними приладами;

зберігати і заряджати кислотні і лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;

перебування сторонніх осіб;

користуватись апаратами та інструментами, які можуть дати іскру при ударі;

зберігати кислоти і луги в кількостях, що перевищують змінну потребу;

залишати спецодяг, сторонні предмети і горючі матеріали;

зберігати продукти харчування та вживати їжу.

6.6.2.59. При ремонті шин роботи з приготування та нанесення гумового клею на склеювані поверхні слід проводити в ізольованому приміщенні з негорючими огорожувальними конструкціями біля зовнішньої стіни.

6.6.2.60. У приміщенні, де шини промащуються гумовим клеєм, забороняється вести роботи з вогнем або такі, що дають іскри.

6.6.2.61. Інструмент для приготування та нанесення клею має бути виконаний з матеріалу, який унеможливлює іскроутворення.

6.6.2.62. Робочі столи повинні бути обшиті гладкими листами з кольорового металу, заземлені й обладнані місцевими відсмоктувачами.

6.6.2.63. У виробничих приміщеннях допускається зберігання бензину і клею в кількостях, що не перевищують змінної потреби, тримання тільки в закритому посуді, відкриваючи його по потребі.

6.6.2.64. Забороняється зберігати бензин, клей та інші легкозаймисті та горючі матеріали поблизу вулканізаційних установок.

6.6.2.65. Електрообладнання установок та арматура електричних світильників повинні бути у вибухозахищеному виконанні і заземлені.