Санітарно-гігієнічна оцінка технології виробництва та первинної переробки молока у ВП АФ ім. Шевченка ТОВ АФ ім. Довженка Гадяцького району

Перед скошуванням зеленої маси на силос (сінаж) поле за допомогою КСК-100 обкошують і розкошують на загінки. Скошувати зелену масу потрібно якісно, щоб на полі не залишалися не скошені рослини. Машини і трактори потрібно загружати так, щоб зелена маса не падала через борти на землю.

Проаналізувавши рослинницьку галузь даного господарства, я можу зробити деякі висновки. Рослинницька галузь є одна з основних, оскільки забезпечує село продуктами харчування, а також тваринницьку галузь кормовою базою.

Годівля дійного поголів'я

В господарстві застосовується силосно-концентратний тип годівлі ВРХ. Годівля протягом року однотипова, різниться вона лише по кількості сухої речовини і по кількісному складу кормів.

Раціональна годівля великої рогатої худоби передбачає отримання високої продуктивності із збереженням здоров'я тварини при найменших затратах поживних речовин на одиницю продукції. Інтенсифікація тваринництва передбачає, насамперед, впровадження біологічно - повноцінної годівлі, яка зумовлює не тільки високий рівень росту і розвитку та продуктивності тварин, а й запобігає виникненню захворювань, пов'язаних із порушенням обміну речовин або з незадовільною якістю кормів. Відомо, що через неповноцінну годівлю та низьку якість кормів серед усіх патологій захворювання травного каналу становлять 60%. Слід мати на увазі, що висока продуктивність та інтенсивне використання тварин зумовлюють більшу потребу в повноцінному їх живленні.

Норми годівлі і раціони для корів складають на основі кормових норм, які виражають потреби тварин в їжі на процеси, пов'язані з життєздатністю організму, і на виробництво продукції. Нормована годівля повинна сприяти підвищення продуктивності тварин.

Худобу забезпечують кормами переважно власного виробництва. Тварин годують відповідно до віку, призначення, продуктивності. Кожну статево-вікову групу утримують і годують окремо. Для кожної групи розроблені відповідні раціони, збалансовані за поживністю.

Годівля дійних корів у господарстві ВП АФ «ім. Шевченка» здійснюється якісними кормами у вигляді кормосумішей. Раціони складають відповідно до продуктивності корів і періоду лактації. Приготування і роздача корму відбувається за допомогою кормороздавача «TRIOLET».

До складу кормо суміші входить лучне сіно, кукурудзяний силос, сінаж, макуха, жом, комбікорми. Під час доїння коровам роздають комбікорм. Він містить кукурудзу, пшеницю, ячмінь, вітамінно-мінеральні компоненти. Концентровані корми дають відповідно до продуктивності корів.

Годують корів два рази на добу згідно розпорядку на фермі. Корми роздають вранці (9:00) і ввечері (17:00). Для того, щоб дізнатися про якість годівлі від тварин періодично беруть кров на аналіз, а також визначають якість кормів відправляючи проби в лабораторію. При виявленні відхилень від норми з'ясовують їхню причину і усувають її. Технолог також стежить за своєчасністю роздавання кормів, чистотою годівниць. Годівниці очищають кожного дня перед завезенням нових партій корму.

Годують дійних корів відповідно від періоду лактації. Коровам, яких роздоюють призначають авансовану годівлю, збільшуючи добові даванки соковитих і концентрованих кормів, додатково дають макуху і премікс (доярка роздає відповідно продуктивності кожній тварині). З припиненням підвищення добових надоїв авансування припиняють, а годівлю планують відповідно до фактичного надою. В цей період раціони часто не змінюють, контролюють їхню повноцінність. В заключний період лактації перед запуском корів годують так, щоб можна було провести запуск у визначений час. В раціоні зменшують частку концентрованих, молокогінних кормів.

Для сухостійних корів і нетелей складені відповідні раціони. Годівлю проводять так, щоб отримати здоровий приплід і високу молочну продуктивність. Годівлю організовують у два періоди. Перший період (1-21-й день сухостою) і другий період (від 21-го дня до отелення) в цей час у корів підвищується потреба в енергії для секреції молозива та росту плоду. В родильному відділенні корів поступово переводять на раціон дійної худоби.

Таблиця 5.1.2.1. Норми споживання кормів для корів по виробничих групах ВП АФ «ім. Шевченка»

Корми, кг	Корови 0-21 (роділка)	Група роздою	Низько продуктивні (17-10 л)	Сухостій 1	Сухостій 2
Силос	18,0	24,0	17,0	10,0	12.9
Сінаж	11,3	11,0	15,0	17,1	11,4
Сіно лучне	1,0	1,0	1,0	2,5	2,2
Солома	1,5	-	-	2,0	2,0
Меляса	0,5	1,5	0,5	-	-
Жом	5,0	5,0	-	-	-
К-3	3,7	4,0	3,6	1,0	-
К-4	-	-	-	-	3,0
К-5	6,0	6,7	2,0	-	-
Сіль, г	-	-	40,0	30,0	-

Дуже важливим є забезпечення тварин доброю, свіжою водою, придатною для поїння і перевіреною хімічними та бактеріологічними дослідженнями. Система водопостачання ферми - централізована. Вода подається до місця її споживання самопливними водопроводами. При цьому вода після відстоювання у спеціальних збірних камерах самопливом надходить по трубах на ферму до швелерів, виготовлених з двотаврових балок.

Годівля молодняку

Годівлі ремонтного молодняку приділяють особливу увагу. На фермі планується нарощування дійного стада, для цього потрібно мати достатню кількість ремонтних телиць, які в подальшому зможуть мати високу продуктивність.

Контроль за молодняком проводять з першого дня життя. Новонародженим телятам впродовж першої години випоюють молозиво, якість якого перевіряють на колостриметрі. Якщо молозиво матері не якісне, то використовують молозиво від інших корів, яке попередньо досліджене і зберігається в замороженому вигляді (резервне).

Молозиво при випоюванні повинно мати температуру 38-39 ?С. Напування проводять за допомогою молочного шатлу фірми «URBAN». Молозивом годують 3 дні, потім переводять на молоко. З 3 по 40-й день телятам дають по 2 л двічі на день, з 40 по 45-й день по 2,5 л двічі на день, загалом випоюють 185-200 л молока. Потім згодовують замінники цільного молока. На 3-5 день телят привчають до стартового комбікорму. На 7-10-й день починають привчати до сіна.

Молодняк старше 2 місячного віку поступово переводять на раціон дорослого поголів'я. Їм починають давати сіно та солому, потім в невеликій кількості додають сінаж та силос піддобрюючи при цьому даванкою концентратів, які представлені комбікормами КТС.

При стійловому утриманні співвідношення кормів для телят у віці від 7 до 12 місяців щодо поживності є таким: сіна і соковитих кормів 65-75%, концентратів -25-35%, для молодняку старшого віку - відповідно 85-90% і 10-15%.

Для молодняку у віці 12-18 місяців раціони складаються залежно від живої маси, і головним чином, від запланованого добового приросту маси. В господарстві для молодняку у віці 12-18 місяців живою масою 250-З00кг.

Ремонтним телицям забезпечують годівлю за розробленими для них раціонами. В стійловий період годують силосом, сінажем, сіном, соломою, концентрованими кормами у вигляді кормосуміші з кормового столу. Влітку тварини перебувають в таборах.

Для контролю за фізіологічним станом худоби проводять періодичні дослідження крові на вміст в сироватці загального білка, кальцію, фосфору, каротину. В разі виявлення порушень раціони балансують дефіцитними речовинами. Якість кормів контролюють шляхом огляду в умовах ферми і періодичним лабораторним аналізом.

Таблиця 5.1.3.2. Норми споживання кормів для молодняку по виробничих групах ВП АФ «ім. Шевченка»

Корми, кг	Телички 0-2 міс	Телички 3-6 міс	Телички 7-12 міс	Телички 13-16 міс	Телички ст. 16 міс і нетелі до сухостою
Силос	-	3,0	7,0	16,0	12,0
Сінаж	-	3,0	7,0	10,0	8,0
Сіно лучне	-	-	1,0	1,5	1,5
Солома	-	-	-	1,0	1,0
КТМ	2,0	-	-	-	-
КТС	-	3,0	3,0	-	-
Молоко	6,0	-	-	-	-
Сіль, г	-	-	-	-	30,0

5.2 Система утримання дійного стада великої рогатої худоби в господарстві

Під системою утримання тварин розуміють комплекс господарсько-економічних, зоотехнічних, зоогігієнічних, ветеринарно-санітарних і організаційних заходів, що визначається технологією підприємства і забезпечує одержання найбільшої кількості високоякісної тваринницької продукції при мінімальних витратах матеріальних і трудових ресурсів. У ВП АФ «ім. Шевченка» використовується потоково-цехова система утримання великої рогатої худоби.

Потоково-цехова система ґрунтується на фізіологічному підході до утримання всіх вікових і продуктивних груп тварин, дозволяє раціонально вести відтворення стада. Відповідно до фізіологічного стану корів їх утримують в чотирьох цехах - сухостою, отелення, роздою та осіменіння, виробництва молока. В кожному цеху застосовують такий спосіб утримання який найбільше відповідає фізіологічному стану тварин.

Основне призначення цеху сухостою - підготовка корів до отелення й подальшої лактації. Тварини в цех надходять за 60 днів до отелення, а нетелі - на 6-7 місяці тільності.

Приміщення для утримання тільних корів розділяють на 3 - 4 секції, а тварин ділять на групи залежно від періоду тільності 60 (сухостій 1) і 15 (сухостій 2) днів. Групи формують один раз через кожних 10-15 днів кількістю не більше ніж 49 голів. Корів у даному цеху утримують на прив'язі.

Цех отелення обладнаний в окремому приміщенні з розрахунку 12% головомісць від загального поголів'я корів ферми. Тут утримують глибоко тільних корів та нетелей і корів, які розтелилися. Тварини надходять у цех за 7-10 днів до отелення і перебувають тут протягом 25 днів. У цеху отелення передбачені такі технологічні секції: передродова, родова, молозивних та новотільних корів.

У передродову секцію надходять корови й нетелі, яких утримують прив'язно. З настанням провісників родів тварин переводять у родову секцію із денниками. Утримання в деннику без прив'язі забезпечує тваринам сприятливі умови для нормального перебігу отелу.

У родовому деннику корова перебуває від 10 до 24 год. Потім корів переміщують у секцію молозивних, де одержують від них молозиво, яке використовують для випоювання телят. Через 4 дні їх переводять у секцію новотільних і утримують протягом 12-14 днів. Починаючи з другого дня після отелення корів доять апаратами з навантаженням на одного оператора 45 голів.

До цеху роздоювання й осіменіння корови надходять через 16-18 днів після отелення. Він розрахований на 25% головомісць від загальної кількості корів. Тривалість перебування тварин у цьому цеху 100-120 днів. Роздоювати корів починають через 15 днів після отелення. Оператор машинного доїння обслуговує 49 голів.

Тварину, яка за період роздоювання не запліднилася, переводять у цех виробництва молока, але встановлюють за нею ретельний ветеринарний нагляд.

До цеху виробництва молока надходять запліднені й роздоєні корови на 100-120-й день лактації. Основне завдання тут - це одержання високих надоїв, досягнення рівномірного спаду лактаційної кривої, нормального перебігу тільності й своєчасного запуску корів. У цеху знаходиться 50% головомісць від загального поголів'я корів. Доїння організовано у стійлах з прив'язним утриманням.

Важливим елементом виробничого процесу в зазначеному цеху є своєчасний і правильно проведений запуск корів, що контролюється щомісячним планом-графіком переміщення тварин по цехах. Корів середньої продуктивності запускають за 3-4, а високопродуктивних-за 6-10 днів. У період запуску стежать за вим'ям: коли воно стає твердим, молоко здоюють. Після закінчення запуску їх переміщують до цеху сухостійних корів.

Обов'язкова умова потоково-цехової системи - збереження технологічних груп протягом усього періоду утримання тварин у тому чи іншому цеху. Недоліком потоково-цехової системи є знеособлення тварин, оскільки їх переміщують із цеху в цех. Тому всіх корів слід закріплюватим за певними працівниками, в якому б цеху тварини не перебували.

Дійних корів утримують в спеціально обладнаних приміщеннях в стійлах де і відбувається їх доїння. Корівники мають стіни з цегли та залізобетонних плит, покриття складаються з таких шарів: несучі - з залізобетонних плит; зверху руберойд; верхній шар - шифер. Вікна з дерев'яними рамами, застелені. Корівники мають дерев'яні ворота, двері. Корівники розраховані на 200 голів у чотири ряди стійл, мають тамбури. Один ряд стійл розділений на дві секції в кожній з них по 25 стійл. Ширина стійла 1,1 м, довжина 1,7 м. Підлога у стійлах дерев'яна, має нахил у бік гнойового каналу. Така підлога більш тепла. Також використовується солом'яна підстилка. Стійла обладнані металевими ланцюгами для фіксації корів.

Система утримання молодняку великої рогатої худоби в господарстві

Після народження через добу телят поміщають у очищені, продезінфіковані індивідуальні кліточки, де повинна бути чиста підстилка. Теля у кліточці утримується на глибокій підстилці до 2-х місячного віку. Після звільнення кліточки її старанно очищають, дезінфікують і проводять побілку.

Телят старше 2 міс віку від доярки переводять в групу телятниці. Тут телята утримуються групами по 60 голів. Так, як господарство не займається вирощуванням бичків, то зразу ж після народження їх реалізують населенню. Теличок обезрожують і ставлять по групах, які закріплені за телятницями і які йтимуть на ремонт стада.

Належну увагу приділяють проведенню достовірних племінних заходів, які потребують чіткого обліку кожної тварини. Для того щоб облік тварин був своєчасним в господарстві застосовують реєстрацію і мічення тварин. З цією метою в господарстві новонародженим теляткам одразу після народження ставлять бирки і присвоюють ідентифікаційні номери.

У журналах зоотехнічного обліку зазначають віковий склад, відтворення стада, продуктивність, походження тварин, економічні показники. У системі племінної роботи застосовують племінні книги, куди записують дані про походження, продуктивність, екстер'єр та про якість потомства окремих тварин. Дані, що є в цих книгах, використовують при комплексній оцінці тварин, доборі і підборі.

Ремонтний молодняк спочатку вирощують у приміщеннях (телятниках для утримання молодняку) менших розмірів, ніж на спеціалізованих підприємствах промислового типу, по закінченні профілактичного періоду їх переводять у телятники, розділені на секції (до 50 голів), де, як правило, утримують у групових клітках по 5-20 голів, забезпечуючи на кожну 1,2 м² площі. В літній період ремонтних теличок утримують в літніх таборах.

Обов'язковою умовою успішного вирощування ремонтного молодняка в сучасних підприємствах є дотримання принципу «все зайнято - все вільно» при використанні кожної ізольованої секції в усіх виробничих приміщеннях.

Після звільнення від тварин секцію старанно миють, очищають і дезинфікують. Строк профілактичної перерви не менше 5 днів. При скороченні профілактичної перерви приміщення не встигає просохнути, і це позначається на його мікрокліматі, починає різко збільшуватися мікробне обсіменіння конструкцій та обладнання до 8-10 тис./м³ на 1-2-й день експлуатації секції до 165 тис./м³ 45-й день). Мікроклімат у приміщеннях цілеспрямовано підтримують в межах гігієнічних нормативів. Телята старше 2 місяців утримуються у майже таких приміщеннях, що й корови. Відмінність в їхніх розмірах - телятники двох рядні з меншими стійлами і технічними проходами. Підлога в стійлах дерев'яна.

5.3 Мікроклімат приміщень для утримання тварин

Параметри мікроклімату тваринницьких приміщень дуже впливають на життєдіяльність тварин, їх здоров'я і продуктивність, якість продукції. Мікроклімат приміщення залежить від багатьох факторів. Факторами, що визначають мікроклімат є температура повітря, його газовий склад, відносна вологість, запиленість, мікробна забрудненість, швидкість руху повітря.

Науково обґрунтований мікроклімат - основа утримання тварин при високопродуктивному виробництві. Такий мікроклімат особливо важливий для тваринницьких приміщень нашої природно-кліматичної зони, коли стійловий період утримання більше 150 днів.

Таблиця 5.3.1. Основні параметри мікроклімату в приміщеннях для утримання великої рогатої худоби

Показники	Технологічні групи тварин
	Телята до 60-денного віку	Телята від 4 місяців до 6міс	Молодняк з 6 міс. до року	Дорослі тварини
Температура в зимовий і перехідний період,°С	16-20	15-16	8-16	8-16
Відносна вологість у зимовий і перехідний період, %	70	70	70-75	70-75
Швидкість руху повітря, м/с у період: зимовий Перехідний	0,10-0,15 0,20	0,20 0,30	0,30 0,50	0,30 0,50
Повітрообмін на центнер живої маси, м3/год у період: зимовий перехідний літній	45 65 -	30 55 -	25 45 -	17-20 35 70
Коефіцієнт природної освітленості (КПО), %	1,5-2,0	1,5-2,0	1,5-1,8	1,0-1,2
Мікробна забрудненість, тис/м3	До 20	До 40	До 70	До 70
Концентрація: пилу, мг/м3 СО2, % NH3, мг/м3	До2,0 До 0,15 До10	До 3,0 До 0,15 До 10	До 3,0 До 0,20 До 20	До 3,0 До 0,20 До 20

Як відомо незадовільні показники мікроклімату призводять до зниження продуктивності корів на 10-20%, а запиленість, загазованість і мікробна забрудненість - до зниження якості молока. Тому мікроклімат потрібно підтримувати в оптимальних межах (таблиця 5.3.2.).

Температура в приміщеннях для утримання корів повинна бути в межах 10-12°С, вологість 75%. Для підтримання цих параметрів на такому рівні необхідно не допускати концентрації поголів'я більше чим на те розрахований корівник, слідкувати за системою повітрообміну в приміщенні, а для цього потрібна гарна вентиляція.

Вентиляція - регульований обмін повітря у приміщеннях, що забезпечує сприятливе повітряне середовище (необхідну чистоту, температуру, вологість, рухливість повітря). Вентиляцією називається видалення шкідливого, зіпсованого повітря з приміщення і заміна його свіжим зовнішнім.

Вентиляційні установки призначені для створення нормального гігієнічного режиму повітряного середовища. Вентиляція сприяє нормальному перебігу усіх технологічних процесів, збереженню приміщень.

Залежно від способу, за допомогою якого здійснюється рух повітря, бувають такі системи вентиляції: вентиляція з природним збудженням повітря - повітрообмін відбувається через пори будівлі і нещільності в огородженнях; вентиляція із штучною тягою - найбільш досконала в технічному відношенні; змішані системи вентиляції.

Крім систем, які поділяють за принципом дії, вентиляційні установки класифікують за їх призначенням: припливні, які використовуються для подачі свіжого повітря у приміщення; витяжні, що забезпечують витяжку повітря; припливно-витяжні, комбіновані, при цьому приплив повітря і витяжка його з приміщення забезпечується однією і тією ж системою.

Важливим показником мікроклімату є освітлення приміщень. Недостатнє освітлення приміщень може викликати погіршення здоров'я тварин, сприяти розвитку збудників хвороб. При поганому освітленні робітники не можуть повноцінно працювати.

Освітлення в приміщеннях для тварин забезпечується природно - через вікна, штучно - за допомогою лампочок.

Ступінь природного освітлення залежить від висоти стояння сонця, пори року, площу перед вікнами, форми і величини вікон. Ступінь освітлення приміщення визначають світловим коефіцієнтом (СК), який визначає відношення застеленої площі вікон до площі підлоги, приймаючи першу величину за одиницю.

Таблиця 5.3.2. Норми природного і штучного освітлення приміщень

Будівлі та приміщення	Світловий коефіцієнт	Коефіцієнт природного освітлення	Освітленість, лк, не менше	Штучне освітлення, Вт/м2
Корівник - стійлове утримання	1:10-1:15	0,5	10-20	4-5
Корівник - безприв'язне утримання	1:10-1:15	0,3	10-15
Родильне відділення, профілакторій, телятник	1:10-1:15	0,5	30-50	3,75- 23
У доїльних залах	1:10-1:12	0,5	30-75	15,5

Концентрація шкідливих газів, пилу мікроорганізмів і приміщеннях для тварин залежать від гігієни утримання худоби. Основною причиною накопичення шкідливих газів у корівниках є несвоєчасне видалення гною з приміщень, надмірно концентрація тварин, недостатня вентиляція. Загазованість приміщення може спричинити погіршення якості молока, самопочуття обслуговуючого персоналу. Запиленість приміщення та мікробна забрудненість позначається на здоров'ї тварин їх продуктивності, санітарній якості видоєного молока.

Для зменшення концентрації шкідливих газів потрібно своєчасно видаляти гній з корівників, провітрювати їх. Для зменшення забруднення приміщень мікробами необхідно проводити прибирання приміщень, чистити тварин, не допускати скупчення пилу, сміття.

Мікроклімат у приміщеннях для утримання тварин в господарстві

Вологість, температура повітря, його газовий склад регулюється за допомогою вентиляції. В приміщеннях застосовується вентиляція із природним збудженням повітря. В корівниках встановлена багатотрубна вертикальна припливно-витяжна система вентиляції. Вона складається з трьох вертикальних витяжних труб і значної кількості припливних каналів для надходження свіжого повітря. Але така система вентиляції не повною мірою забезпечує повітрообмін в корівниках, особливо в зимовий період.

Освітленість приміщення відбувається за рахунок горизонтальних вікон, відстань від підлоги до підвіконня 1,3 м. Штучне освітлення відбувається за рахунок енергетичних ламп. Температура приміщенні підтримується в межах норми.

Для зменшення кількості мікроорганізмів і підтримання санітарних норм в корівниках щоденно проводять прибирання кормових і технічних проходів. Доярка стежить за чистотою годівниць і стійла, періодично проводиться чистка корів. Гній з приміщення видаляється двічі на день. Для зміцнення здоров'я тварин і провітрювання приміщення взимку корів випускають на прогулянку (після обід на 20-30 хв) щодня окрім негоди.

5.4 Ветеринарно-санітарні заходи на фермі

Загальний санітарний режим - загальні неспецифічні заходи на фермі по попередженню заносу збудників інфекційних і інвазійних захворювань тварин із зовнішнього середовища і охорона навколишнього середовища ферми від відходів в процесі виробництва.

Санітарний захист на фермі включає: санітарні розрив між фермою і потенційним джерелом інфекції і інвазії; санітарні зони; санітарні принципи в процесі ветеринарного обслуговування ферми; санітарні режими допуску людей на ферму; санітарні об'єкти, санітарний день на фермі, особиста гігієна працівників, дезінфекція, дезінсекція, дератизація.

Санітарні розриви між фермою і потенційним джерелом інфекції і інвазії - це охорона тваринницьких об'єктів шляхом розосередження їх на певні відстані, узаконені нормами технологічного проектування тваринницьких підприємств.

Санітарні зони - ізольовані, загороджені ділянки ферми для запобігання занесенню інфекцій від адміністративних, господарських, кормових, утилізаційних об'єктів і ззовні на виробничу територію. Вони підрозділяються на чотири види: А - виробнича зона; Б - адміністративно-господарська; В-кормова; Г - зона утилізації.

Санітарні принципи - це неспецифічні заходи, що попереджують спадкоємність і посилення вірулентності умовно-патогенної мікрофлори серед різновікових груп сприйнятливих тварин.

Санітарний день на фермі - генеральне прибирання і чищення, коли з приміщення і ферми видаляються накопичені нечистоти, які залишаються після щоденного прибирання і чищення приміщення, апаратури, інвентарю, тварин. Санітарний день проводиться один раз на тиждень, в цей день виконуються наступні роботи: після звільнення приміщення від тварин очищають огорожі і конструкції будівель, проходи від бруду, пилу, залишків гною, кормів; очищають годівниці, напувалки; миють вікна, білять стіни; проводиться дезінфекція приміщень; ветеринарні фахівці оглядають тварин, особливу увагу звертають на стан шкірного покриву і вим'я та дійок; молочну апаратуру піддають чищенню, миттю, дезінфекції.

Невід'ємною ланкою у загальному комплексі ветеринарних заходів є дезінфекція, дезінсекція, дератизація.

Дезінфекція - комплекс заходів, спрямованих на знешкодження у зовнішньому середовищі патогенних і умовно патогенних мікроорганізмів, запобігання захворюванням людини і тварини.

Дезінсекція - комплекс заходів, спрямований на боротьбу з комахами.

Дератизація - комплекс заходів, спрямований на знешкодження гризунів, небезпечних в епізоотичному та епідеміологічному відношеннях і які завдають великих збитків.

Ветеринарно-санітарні заходи в господарстві

У господарстві постійно слідкують зооветеринарно-санітарним станом і гігієнічними умовами виробництва. На фермах проводяться необхідні ветеринарно-санітарні заходи. Працівники галузі проходять щорічне медичне обстеження.

У ВП виділяють виробничу зону. Тут розміщуються приміщення для тварин, вигульні майданчики. Кормову зону, яка має кормохец, майданчики для грубих кормів, траншеї для силосу і сінажу. Ця зона не загороджена від виробничої зони, що є негативно з точки зору гігієни і санітарії виробництва. Адміністративні споруди на фермах відсутні. Зберігання гною за межами ферм.

На фермі санітарний день - четвер, проводиться кожного тижня. В цей день обслуговуючий персонал очищає приміщення, годівниці, доярки білять стіни, посипають проходи негашеним вапном, проводять повне чищення молочного обладнання, чистять тварин. Ветеринарний лікар перевіряє все поголів'я, оглядає тварин.

Відповідно до норм і графіків на фермі проводяться всі необхідні щеплення в визначений час. В приміщеннях постійно проводять дезінфекцію (профілактичну), дезінсекцію, дератизацію.



6. Технологія одержання молока та його первинна обробка

Найбільш трудомістким і складним у молочному скотарстві є доїння корів. Тому в технологічному процесі йому приділяється особлива увага. Від своєчасного і правильного доїння залежить продуктивність корів і рентабельність виробництва.

Доїння це складна технологічна операція, основна мета якої не тільки втому, щоб швидко, повною мірою, без шкоди для здоров'я корови та з найменшими затратами праці добути молоко, яке утворилося в вим'ї, а й створити добрі умови для подальшої секреції, сприяти збільшенню продуктивності тварин та відповідати вимогам.

Промислове виробництво молока не можливе без машинного доїння корів. Доїння корів нерідко відбувається в корівниках, де якість отриманого молока в основному залежить від санітарного стану приміщень, чистоти шкіряного покриву тварин, дотримання розпорядку дня і особистої гігієни працівників ферми, підготовки доїльного посуду та інших факторів.

Санітарна безпечність і гігієнічна якість молока значною мірою залежить від догляду за коровою й її молочною залозою та дотримання правил доїння. Організовуючи машинне доїння, необхідно дбати про здоров'я лактуючих тварин і в першу чергу не допустити захворювань молочної залози. Доїння включає основний і допоміжний процеси.

До основного процесу належать безпосереднє видоювання молока з вимені корови, що здійснюється доїльним апаратом. Допоміжний процес поділяється на підготовчі та заключні операції, які має виконувати вручну доярка. У підготовчі операції входить: обмивання вимені водою з наступним його витиранням і масажем, надівання доїльних стаканів на дійки вимені.

В загальному комплексі ветеринарно-санітарних заходів по утриманні й догляді за дійними коровами велике значення має перед доїльна обробка вим'я як один з факторів, який забезпечує отримання молока високої санітарної якості.

Правильно виконана підготовка до доїння обумовлюєш швидку і достатньо повну молоковіддачу, що має позитивний вплив на якість продукції. Це зменшує кількість бактерій на поверхні молочної залози, запобігає їх потраплянню в молоко. На молоковіддачу також позитивно впливає лагідне поводження з коровою, дотримання встановленого на фермі чіткого режиму.

Обмивання вим'я теплою водою, його витирання і масаж сприяють повноцінності рефлексу молоковіддачі. Неможна обмивати корів усієї групи однією і тією самою водою та витирати брудним рушником. Така обробка не зменшує, а навпаки, збільшує кількість мікроорганізмів. Існує два способи обмивання вим'я: з відра та струменем за допомогою розпилювача. Температура води (45-50°С) повинна підтримуватися постійно.

Для підвищення якості обробки вим'я перед доїнням використовують різноманітні розчини, які дезінфікують вим'я перед процесом доїнням. Мікробна забрудненість поверхні вим'я при цьому зменшується в 90-100 разів, що сприяє зниженню кількості мікроорганізмів у молоці в 20-24 рази. Якщо на шкірі вим'я і дійок є тріщини, рани, треба тимчасово (до загоєння) утриматись від обробки його дезінфекційними розчинами.

Після обмивання вимені водою його витирають чистим рушником чи паперовою серветкою одноразового користування. Водночас із обтиранням проводять масаж вимені, що значною мірою покращує молоковіддачу. Масаж особливо необхідний для корів, яких роздоюють, і тих, котрі погано віддають молоко при машинному доїнні. Масаж треба робити обережно, не допускаючи різких поштовхів і надмірного тиску на тканини залози. Перед надіванням доїльних стаканів на дійки вим'я перші струмені молока здоюють в окрему посудину з чорним дном, оскільки на чорному фоні добре видно домішки маститу в молоці. Підготовчі операції повинні тривати не більше однієї хвилини.

Санітарними і ветеринарними правилами передбачено суворе виконання оператором машинного доїння правил доїння, дотримання чистоти в доїльних приміщеннях чи корівниках, постійний контроль за вименем корів. Доїння необхідно проводити в суворо визначений час, передбачений розпорядком дня.

Після проведення підготовчих операцій оператор підносить доїльний апарат до корови підключає до вакуум проводу з допомогою вакуумних шлангів і надіває доїльні стакани апарату на дійки. Впевнившись у правильності підключення апарату оператор переходить до наступної корови.

Видоювання молока в середньому відбувається за 5-6 хв. Після припинення молоковіддачі, що видно через стінки прозорого молочного шлангу, корів, які не повністю віддають молоко, треба додоювати протягом 15-20 с. Для цього однією рукою відтягують колектор з доїльними стаканами вниз і вперед, а другою масажують вим'я зверху вниз. Додоювання протягом більш тривалого часу недоцільне, оскільки може виникнути холосте доїння. При експлуатації корів з добрим рефлексом молоковіддачі додоювання не потрібно.

Перед зняттям доїльних стаканів з вимені обов'язково відключають вакуум, щоб не пошкодити тканин дійок. Після зняття доїльних стаканів проводять заключні операції. Оператор промацує вим'я, щоб впевнитись в тому чи повністю воно видоєне. Якщо вим'я видоєне повністю, дійки обробляють розчинами на йодній основі для захисту від мікроорганізмів. Якщо шкіра вимені занадто суха чи має тріщини, рани то його треба обробляти мазями, які сприяють загоєнню ранок та зменшують сухість шкіри.

При виявленні в молоці частинок крові, сироподібних згустків під час здоювання перших струменів, що вказує на захворювання вим'я, з ураженої частки молоко треба видоювати вручну в окремий посуд. Про захворювання корови необхідно повідомляти ветлікарів. Корів хворих на мастит необхідно вилучати з основного стада в стаціонар для лікування. При відсутності стаціонару хворих корів ставлять у кінці групи і доять в останню чергу. Таке молоко забороняється змішувати з молоком від здорових тварин та здавати на переробні підприємства.

6.1 Миття і дезінфекція обладнання

При машинному доїнні якість молока найбільше залежить від санітарного стану доїльної апаратури і молочного обладнання. Тому санітарна обробка молочного обладнання повинна включати такі операції: обполіскування теплою водою (25-30°С) для видалення залишків молока, миття гарячим (не нижче 55°С) розчином мийного засобу для видалення білково-жирової плівки, дезінфекція з метою зниження загальної кількості мікроорганізмів, заключне обполіскування гарячою водою для видалення залишків мийного засобу. Для всіх цих операцій вода повинна відповідати вимогам стандарту «Вода питна».

Санітарну обробку доїльних апаратів, молочного посуду та іншого молочного обладнання в господарстві проводять у спеціально обладнаному мийному відділенні ферми. Для мийної відводять світлу, теплу, з доброю вентиляцією кімнату.

Режим санітарної обробки (температуру розчинів, порядок і тривалість дії, концентрація хімічних засобів) залежать від способу її проведення, виду обладнання.

Всі засоби, що застосовують для санітарної обробки доїльного і молочного обладнання, поділяють на мийні й дезінфікуючі. Мийні засоби повинні відповідати таким вимогам: мати високі мийні властивості, бути не шкідливими для здоров'я людини, не руйнувати матеріал з якого виготовлене обладнання, бути дешевим і зручним при використанні.

Сучасні мийні засоби це складні суміші кількох речовин, кожна з яких не тільки виконує певну роль, а й посилює дію іншої речовини або всієї суміші. Їх умовно ділять на: високо лужні мийні засоби, помірно лужні мийні засоби, кислі засоби.

Необхідно пам'ятати, що більшість мийних засобів не впливає згубно на мікроорганізми, а тому вимите обладнання треба дезінфікувати.

Існують фізичні і хімічні способи дезінфекції. До фізичних належать сонячне світло, ультрафіолетове опромінення спеціальними лампами, висушування, дія високих температур. Тому вимите молочне обладнання дезінфікують кип'ятком, доцільно висушувати його при денному світлі.

Хімічні способи дезінфекції передбачають використання хімічних речовин. Ефективність обробки залежить від концентрації й температури розчину. Для миття і дезінфекції доїльних апаратів мийні та дезінфікуючі розчини готують в такій кількості, щоб їх вистачило для заповнення системи.

Один раз на тиждень доярки розбирають доїльні апарати і всі деталі миють за допомогою йоржиків та щіток у гарячому мийному розчині, промивають дезінфікуючим розчином і споліскують гарячою водою.

Через кожні два тижні під час миття та розбирання доїльних апаратів замінють дійкову гуму і молочні трубки. Зняту гуму ретельно очищують і кип'ятять. Один раз на місяць прочищають і промивають пульсатор, замінюють мембрану.

У перервах між доїннями переносні доїльні апарати зберігають у чистих приміщеннях на стелажах. Кришки та колектори, доїльні стакани чіпляють на гачки. Магістральний шланг вішають, а не залишають звернутим на доїльному апараті.

Особливого догляду потребують гумові деталі, головним чином дійкова гума, від якої залежить якість молока і функція вим'я. Строк використання гумових деталей залежить від якості очищення та умов їх зберігання.



6.2 Санітарно-гігієнічні вимоги до первинної обробки молока на фермі

При правильній і своєчасно проведеній первинній обробці зберігаються початкові властивості свіжовидоєного молока. Первинна обробка включає очищення молока від механічних домішок, охолодження, зберігання при низькій температурі, а потім транспортування на молочні заводи.

Первинна обробка молока повинна здійснюватися в молочних відділеннях, які являють собою ізольовані, просторі, світлі приміщення, панелі стін яких облицьовані керамічною плиткою або пофарбовані масляною фарбою світлих тонів. В молочних відділеннях треба підтримувати відповідний мікроклімат: температура повітря 12-15°С, вологість - не більше 70%, присутність шкідливих газів - не допускається. Приміщення повинно добре вентилюватися, забезпечуватися холодною й гарячою водою.

Очищення молока - звільнення його від механічних домішок, що потрапили під час доїння та інших маніпуляцій в молоко. Воно повинно проводитися якомога швидше після видоювання. Здійснюють його двома способами: фільтруванням та відцентровими молоко очисниками. Фільтрування проводять вручну при переливанні молока з доїльного відра в танк - охолоджувач та автоматично - в потоці під час доїння в молокопровід.

Для фільтрування молока використовують марлю, лавсан, ватні диски. Після закінчення фільтрування тканинні фільтри миють в проточній воді і протягом 3-5 хв витримують в гарячому 0,5%-му розчині мийно-дезінфікуючих засобів. Після цього прополіскують у проточній воді.

Використання навіть найдосконаліших фільтрувальних матеріалів не забезпечує повного очищення молока від механічних домішок, оскільки сітки фільтрів встановлені перпендикулярно потоку молока, який розмиває домішки і вони з молоком легко проходять через фільтри.

Останнім часом розроблений новий фільтраційно-гравітаційний спосіб очищення молока на фермах. Особливість його полягає в тому, що відділення механічних домішок здійснюється за рахунок двох процесів: фільтрування молока через фільтрувальний елемент, встановлений дотично потоку молока, внаслідок чого не допускається розмивання домішок і гравітації (осідання) відфільтрованих механічних домішок у відстійник.

Обов'язковою операцією первинної обробки молока на фермі є охолодження. Парне молоко має оптимальну температуру для розмноження більшості мікроорганізмів Тому якщо його своєчасно не охолодити, мікроорганізми будуть швидко розвиватися, що призводить до підвищення кислотності і скисання молока. Охолодження молока - найбільш ефективний метод збереження його якості.

Молоко на фермах ВП до температури 4?С. В Україні згідно ДСТУ 3662-97 молоко при прийманні на молокопереробних підприємствах повинно мати температуру не вище 10?С.

Молоко охолоджують в спеціальних танках - охолоджувачах на 10 і 5 тон. Згідно з санітарними і ветеринарними правилами охолоджене молоко може зберігатися в господарстві не більше 20 год.

Для транспортування молока використовують автомобільні молочні цистерни, використання яких є найбільш раціональне. Молоко в них добре зберігається в дорозі. При перевезенні на 100 км влітку його температура підвищується на 1-2?С.

6.3 Виробництво молока на фермах ВП АФ «ім. Шевченка»

На молочнотоварній фермі у ВП АФ «ім. Шевченка» корів доять у молокопровід три рази на день 2 доїльними установками фірми «DeIaVal» і 1 установкою «Брацславчанка. На фермах нараховується 24 виробничих групи по 50 корів, які утримують у шести корівниках. Одну групу обслуговує одна доярка користуючись трьома доїльними апаратами. На доїння витрачається по три години вранці (5:00-8:00 год), в обід (12:00-15:00) і ввечері (20:00-23:00 год).

Підготовчі операції починаються з обробки вимені 0,01% розчином перекису водню та обмивання вимені, обтирання його чистою серветкою. Кожна доярка має по два відра чистої й теплої води і по дві серветки. Воду змінюють після кожної шостої обмитої корови. Потім доярка здоює перші цівки молока в спеціальну чашку з чорним дном і підключає доїльний апарат і переходить до наступної корови. По закінченню доїння доїльні стакани знімають, а дійки обробляють спеціальним дезінфікуючим розчином «Кеностар» на йодній основі для попередження потрапляння мікроорганізмів в сосковий канал. За дотриманням технології слідкує технолог і ветлікарі.

Видоєне молоко по молокопроводу рухається до лічильника молока, який для кожної виробничої групи свій. Далі по трубопроводу молоко рухається на фільтр, який очищає його від механічних домішок. З фільтру молоко під тиском направляється до танка-охолоджувача, де охолоджується до температури 4-6°С. По закінченню дойки обліковець збирає показники надоїв від кожної доярки, які потім заносить до облікового журналу молока.

Після кожного доїння проводиться мийка системи за допомогою лужних та кислотних розчинів, гарячої води. Доярки миють свої доїльні установки і молочне обладнання. Чисте молочне обладнання вішають на вішала. Раз на тиждень для молочного обладнання проводять санітарний день, його повністю розбирають і миють. Танки-охолоджувачі, молочні шланги для перекачування молока миє лаборант після кожного відправлення молока. Один - два рази на місяць стан і якість очищення молочного обладнання перевіряють ветлікар і зоотехнік.

Молоко господарство реалізує на Яготинський молокозавод дитячого харчування, після кожного доїння. Кількість молока визначають з допомогою терезів на танках-охолоджувачах.

Первинна обробка молока у ВП «ім. Шевченка» складається з транспортування в молочну, його обліку, фільтрування, охолодження і зберігання. Молочна - це комплекс об'єднаних за технологічними ознаками приміщень, призначених для збирання, первинної обробки і зберігання молока.

Молочна складається з машинного та молочного відділень, котельної, відділення для миття та дезінфекції молочного обладнання і посуду, лабораторії та допоміжних приміщень. Молокоприймальне відділення призначене для приймання, обліку, охолодження та зберігання молока. У мийному відділенні миють та дезінфікують доїльні апарати і молочний посуд. Машинне відділення використовують для розміщення вакуумних насосів і компресорів холодильних машин. Приміщення для вакуумних насосів розміщене із зовнішнього блоку молочної, щоб вихлопні гази не потрапляли всередину.

Хімічний склад молока на фермі визначають в лабораторії за допомогою приладу «MilkTest». Свіже молоко, що відправляють на підприємства молочної промисловості, оцінюють за вмістом жиру, густиною, механічною забрудненістю, кислотністю, температурою, а щодекади - за редуктазною пробою.

Щомісяця на фермі проводяться контрольні доїння. За їх даними визначають продуктивність за місяць і за лактацію в цілому. Середній надій по стаду за 2013 рік становить 6351 кг молока, жирність 4,05%.



7. Економічна ефективність виробництва молока

Ефективність суспільного виробництва виступає найважливішою узагальнюючою характеристикою результату суспільного виробництва, яка виражає відношення створених товарів і наданих послуг до сукупних витрат суспільної праці. В найбільш загальній формі ефективність виробництва виражається відношенням результату до затрат. При виробництві будь-якої продукції важливо перш за все визначити такі показники, як собівартість продукції і рентабельність виробництва цієї продукції.

Характерною особливістю інтенсифікації виробництва молока є його переведення на промислову основу, відповідно підвищення ефективності та поліпшення умов праці. Досягається це за рахунок спеціалізації виробництва, концентрації поголів'я на фермі до оптимального розміру, рівномірного протягом року отримання продукції, потоковості, економічності технологічних операцій і високого рівня їх механізації та автоматизації, раціональної спеціалізації праці робітників.

Визначення ефективності виробництва за системою показників дає змогу об'єктивно оцінити віддачу потенціалу галузі.

Одним з основних критеріїв при порівнянні ефективності різних технологій виробництва сільськогосподарської продукції є економічні показники.

Економічна ефективність виробництва продукції тваринництва означає одержання максимальної кількості продукції від однієї голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції (молока, 1 ц приросту живої маси).

В молочному скотарстві економічні показники виробництва молока тісно пов'язані з особливостями конкретного технологічного процесу, кількості його складових елементів - технологічних операцій. Рівень ефективності технології виробництва молока характеризується такими показниками як валова кількість та якість молока у розрахунку на одну корову та на все поголів'я, собівартість і затрати праці у розрахунку на 1 ц молока, окупністю капіталовкладень.

Основними показниками, по яких ведеться визначення економічної ефективності в господарстві є прибуток, собівартість і рентабельність виробництва.

Собівартість продукції становить грошовий вираз затрат підприємства на виробництво. Всі затрати підприємства, які входять до собівартості продукції, поділяють на прямі і непрямі.

Собівартість відображає індивідуальні витрати господарства на виробництво продукції і визначається як відношення всіх виробничих витрат до кількості виробленої продукції. До неї входять витрати на оплату праці, вартість витрачених матеріальних ресурсів і використаних матеріалів. Собівартість визначається за формулою:

С = Вв /А, де

С - собівартість продукції, грн.;

Вв - виробничі витрати, грн.;

А - вироблено продукції, ц.

Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва і має велике народногосподарське значення. Це основний шлях зміцнення економіки і важлива передумова підвищення матеріального добробуту працівників сільського господарства. Ціни і собівартість продукції визначають прибуток і рентабельність господарства.

Прибуток - різниця між виручкою від реалізованої продукції і повної її собівартості.

П = В-С, де



П - прибуток, грн.;

В - виручка від реалізації продукції, грн.;

С - собівартість, грн.

Рентабельність виробництва - показник, який характеризує економічну ефективність роботи підприємства. Рівень рентабельності виробництва виражається відсотковим відношенням прибутку до собівартості реалізованої продукції. Рентабельність виробництва один із основних узагальнюючих показників економічної ефективності виробництва, оскільки відображає не тільки кількісні, але і якісні сторони діяльності підприємства.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

Р = П/С х 100%, де

Р - рівень рентабельності, %;

П - прибуток, грн;

С - собівартість продукції, грн.

Основними факторами росту рентабельності виробництва є зниження собівартості і підвищення якості продукції.

В таблиці 11.1 показана економічна ефективність виробництва молока в господарстві.

Таблиця 6.1. Економічна ефективність виробництва молока у ВП «АФ ім. Шевченка»

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.	2013 р. до 2011 р, %
Кількість корів, гол	1002	1047	1067	6,1
Надій молока на корову, кг	4951,0	5770,5	6351,0	22
Валове виробництво молока, ц	50299,0	58023,0	67470,7	25,4
Реалізовано молока, ц	47699,0	55820,0	63970,7	25,4
Товарність молока, %	94,8	96,2	94,8	-
Собівартість молока, грн. за 1 ц	335,2	343,3	352,5	4,9
Загальна собівартість молока, тис. грн.	16860,2	19919,3	23783,4	29,1
Середня ціна реалізації молока, грн. за 1 ц	440	475	490	10,2
Виручка від реалізації молока, тис. грн.	20987,6	26514,5	31345,6	33
Прибуток, тис. грн.	4127,4	6595,1	7562,2	45,4
Рентабельність, %	24,5	33,1	31,8	22,9

З даної таблиці можна побачити, що поголів'я корів за останні три роки зросло на 6,1%. Надій молока на одну корову збільшився з 4951,0 кг в 2011 році до 6351,0 кг в 2013 році, або на 22%. Валове виробництво молока в 2011році становило 50299,0 ц, а в 2013 році - зросло до 67470,7ц, або на 25,4%. Рівень рентабельності в 2011 році становив 24,5%, а в 2013 році підвищився до 31,8%.



Висновки

1. ВП АФ «ім. Шевченка» спеціалізоване підприємство по вирощуванню молодняка та одержанню молока, з використанням промислової технології виробництва. Одночасно в підприємстві наявні допоміжні цехи переробки продукції тваринництва та первинної обробки і зберігання молока.

2. Утримання корів при температурі повітря 12 -16⁰, відносній вологості 72% і вирощування телят та ремонтного стада на сухій теплій підстилці в станках не високої вмістимості (не більше п'яти голів) являється запобіжним заходом виникнення респіраторних захворювань.

3. Організація кормової бази і забезпечення поголів'я та ремонтного молодняку достатньою кількістю поживних речовин, які забезпечують тварин достатньою кількістю поживних речовин та вітамінів. Збалансована годівля дозволяє отримувати достатньо високі прирости у молодняку і високі надої у корів на рівні 7000 кг молока.

4. Методологічно вірно розрахований режим вентиляції і безперебійна її робота, особливо в перехідні періоди року позбавляє тварин шкідливого впливу токсичних речовин, що виділяються в процесі метаболізму і забезпечують оптимальний вміст кисню в повітрі не менше 19-20%, концентрацію аміаку не вище 20 мг/м³ і кількість мікробних тіл на рівні 50-60 тис в 1 м³, але викликають забруднення довкілля.

5. Використання надійної вентиляції робота за принципом «усе вільно - усе зайнято» сприяє біологічній санації приміщень дає можливість провести якісний ремонт і здійснити ефективну дезинфекцію, що сприяє одержанню продукції високої якості. Вміст мікробів у молоці не перевищує 150 - 200 тис., що краще ніж необхідно до продукту за вимогами.

Пропозиції

1. Тварини повинні отримувати моціон, адже більшість тварин господарства, а особливо дійне стадо, має проблеми з кінцівками. Активний моціон дозволить зменшити захворювання кінцівок.

2. Тварини повинні отримувати зелені корми, які містять більшу кількість поживних і легкозасвоюваних речовин, ніж консервовані. Годівля зеленими кормами в літній період є економічно вигіднішою. При цьому потрібно менше заготовляти кормів на зиму, а отже і зменшаться витрати на заготівлю.



Список виокристаної літератури

1. Админ Е.И. и др. Технология производства молока на промышленной основе. К: Урожай.-168 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств. - К.: Урожай, 2002.-622 с.

3. Арзуманян Е.А. Скотоводство.-М.:Колос, 1984.-319 с.

4. Барановський Д. І., Герасімов В. І., Рубан Ю.Д. Та ін. Довідник з технології та менеджменту в тваринництві. Х.: «Еспада», 2002. - 572 с.

5. Билоцерковский Я. Чем мельче дерть тем лучше свиньям // Фермерське господарство України» 2004. №23. С. 16.

6. Бірдус Л. Стресостійкість свиней різних порід // Ветеринарна медицина України. 1997. №10. С. 11-12.

7. Бурлака В.А., Козел А.М., Вербильчук Т.В. Вплив детергентів на морфологічний та біохімічний склад крові свиноматок // Вісник державного агроекологічного університету. 2003. №1. С. 188-193.

8. Вінничук Д.Т., Мережко П.М. Шляхи створення високопродуктивного молочного стада.-К.:Урожай, 1991.-212 с.

9. Волков Г.В. Гігієна великого рогатого скота на промислових фермах. - М.: Колос, 1987. - 316 с.

10. Гігієна і ветеринарна санітарія в промисловому тваринництві /Під ред. А. Мухін - М.: Колос, 1982. - 414 с.

11. Голиков А.Н. Адаптація сільськогосподарських тварин. - М.: Агропромвидав-ництво, 1985. - 240 с.

12. Даниленко И.А. Производство молока. М.:Колос, 1972.-279 с.

13. Добрынин В.А. Экономика молочного скотоводства.-М.:Колос, 1969.-156 с.

14. Довідник основних зоогігієнічних і ветеринарно - санітарних нормативів будівництва та експлуатації тваринницьких приміщень. /І.Ф. Храбустовський, І.О. Голубєв, та ін - К.: Урожай, 1974. - 277 с.

15. Ернст Л.К., Маркова К.В., Самохин В.Т. Долголетнее использование высокопродуктивных коров.-М.: Розсельхозиздат, 1970.-143 с.

16. Завертяев Б.П. Справочник зоотехника - селекционера по молочному скотоводству.-М.:Колос, 1984.-182 с.

17. Зимовець В.Н. Економіка молочного скотарства.-К.:Урожай, 1969.-145 с.

18. Кальницький Б.Д. Мінеральні речовини в годівлі тварин, Л.: Агропромвидав-ництво, 1985, - 207 с.

19. Карелін Н.В. Бичарев. Зоогігієнічні основи проектування, будування і експлуатація тваринницьких об» єктів. - М.: Россельхозіздат, 1987. - 271 с.

20. Коваленко В.П. Вплив взаємодії «генотип-середовище» на відгодівельні якості свиней // Вісник аграрної науки» 2001. №7. С. 27-30.