Еколого-правова охорона сільськогосподарських земель

Стандартизація і нормування у галузі охорони земель. Адміністративно-правові аспекти охорони сільськогосподарських земель від забруднення, засмічення та при їх відведенні для інших потреб. Контроль за використанням та охороною. Органічне землеробство.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 01.03.2014
Размер файла 51,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1. Надмірну парцеляцію земельних ділянок і відсутність гарантії щодо можливості тривалого використання земельних ділянок конкретним господарським суб'єктом.

2. Націленість товаровиробників на отримання доходу за будь-яку ціну, зокрема шляхом порушення сівозмін, відмови від використання добрив і проведення протиерозійних заходів.

3. Відсутність вільних фінансових коштів на проведення землеохоронних робіт як у товаровиробників, так і у землевласників та місцевих бюджетів.

5. Нездатність держави забезпечити економічне стимулювання раціонального використання сільськогосподарських угідь, створивши для цього відповідну нормативно-правову базу і джерела фінансування. Разом із цим необхідно відмітити, що в Україні діють 26 науково-дослідних інститутів землеустрою, які здатні у стислі терміни виконати науково обґрунтовані проекти землеустрою аграрних підприємств, як цього вимагає Закон України “Про землеустрій” [1].

Переважна більшість науковців і фахівців-практиків занепокоєні тим, що зняття мораторію на трансакції з ділянками земель сільськогосподарського призначення сприятиме неконтрольованому їх продажу, зміні цільового призначення і подальшому занепаду сільськогосподарських підприємств. Пропозиція окремих спеціалістів продавати сільськогосподарські угіддя лише у складі аграрних підприємств [24. С. 9] не витримує ніякої критики, оскільки останні володіють лише незначною кількістю земель, решту орендуючи у дрібних землевласників без права розпорядження орендованими ділянками. Доцільнішим видається в законодавчому порядку надати аграрним підприємствам переважне право на придбання орендованих ділянок, розробивши чіткий порядок купівлі-продажу сільськогосподарських земель. Для цього необхідно забезпечити виконання принаймні двох умов:

а) обмежити право землевласників на продаж земельної ділянки третім особам, якщо ця ділянка знаходиться в оренді аграрного підприємства;

б) забезпечити фінансові можливості аграрним підприємствам на викуп земель за ринковими цінами.

Незавершеними є роботи щодо створення земельного кадастру, складення реєстру земельних ділянок і землевласників, програмного забезпечення ведення кадастру і відповідних реєстрів.

4. Органічне землеробство, як один із способів «порятунку» сільськогосподарських земель

Особливо важлива роль належить органічному землеробству як напрямку, що забезпечує поліпшення та охорону сільськогосподарських угідь. Насамперед, це стосується покращення екології земельних та водних ресурсів. За оцінками спеціалістів «вклад» вітчизняного АПК в економічну кризу країни становить у середньому 30 - 40%, у тому числі забруднення земельних ресурсів - понад 50%, а поверхневих водойм - 45 - 50%. Складність та важливість розв'язання завдання поліпшення екології у полягає, насамперед, у тому, що за офіційними даними, частка відносно чистих територій в Україні становить лише 7% загальної площі, умовно чистими визнано близько 8%, а малозабрудненими - 15%. Решта (понад 70%) - це території з небезпечними для людини умовами життєдіяльності, при цьому 1,7% загальної площі країни віднесено до категорії «території економічного лиха» [17, с. 81]. Таким чином, поліпшення екології земельних ресурсів нині є однією з найгостріших проблем, розв'язання якої забезпечується завдяки запровадженню та розвитку органічного землеробства. При цьому основою його функціонування є відповідність агроекологічним стандартам, яке здійснюється завдяки активізації природних процесів підвищення родючості ґрунтів, використанню практики консервації природних ресурсів, а також збільшенню біорізноманіття і збереження здатності екологічних систем до самовідновлення [33, с. 53]. З наведеного чітко простежується взаємозв'язок між органічним землеробством та процесами збереження й поліпшення земель у аграрному секторі. Генезис екологічно чистої продукції на землях сільськогосподарського призначення є достатньо складним організаційно-економічним та технологічним процесом, запровадження якого потребує створення відповідної матеріально-технічної бази, адекватних технологій, підготовки кадрів, фінансового забезпечення тощо.

Організація земельних господарств, діяльність яких пов'язана з генезисом органічної продукції у АПК, потребує, в першу чергу, чіткого встановлення цілей та завдань, а також мети продуцентів. Очевидною є також потреба створення механізму організації цього процесу та оцінка можливостей і доцільності його запровадження. Йдеться про те, що розвитку органічного землеробства має передувати розробка конкретної програми, яка би встановлювала критерії доцільності його запровадження та регулювала цей процес. Дослідження засвідчують про відсутність конкретного механізму його запровадження, низький рівень інформованості суб'єктів господарювання щодо організації відтворювального процесу на засадах збереження та поліпшення сільськогосподарських угідь, використовуючи при цьому природні властивості ґрунтів без залучення штучних інгредієнтів стимулювання росту рослин, боротьби з хворобами та шкідниками, хімічних засобів тощо.

Становлення та розвиток органічного землеробства потребують досліджень стану ґрунтів на предмет їх родючості, засміченості та забрудненості, можливостей застосування ґрунтозахисних технологій тощо. Зокрема, досвід вітчизняних господарств економічного спрямування показав, що застосовані ними ґрунтозахисні технології, порівняно з конвенційними, вимагають у 3 рази менше часу на обробіток ґрунту, у 2 - 3 рази менше пального та у 10 разів - мінеральних добрив [22, с. 55]. Важливою передумовою запровадження органічного землеробства є проведення інвентаризації земельних ресурсів сільського господарства. Така потреба обумовлена тим, що значна частина земельних угідь, що була залучена в господарський обіг раніше за своїми агрономічними характеристиками, не є придатною для продуктивного використання і тому їх доцільно вилучити зі складу сільськогосподарського земельного фонду.

Землі, які за своїми властивостями не є придатними для продуктивного використання в сільському господарстві, доцільно перевести в запас або законсервувати

В органічному землеробстві якість сільськогосподарської продукції тісно пов'язана з якістю ґрунтів. Саме тому необхідність правового відмежування земель на яких вирощується органічна й екологічно чиста продукція, та встановлення особливого правового режиму дістали певне відображення і в законодавстві України. Так, Законом України від 14 вересня 2006 р. «Про дитяче харчування» визначене поняття спеціальної сировинної зони як регіону або окремого володарства, що відповідає умовам виробництва продукції рослинництва і тваринництва придатної для виготовлення продуктів дитячого та дієтичного харчування(ст1). Крім того ст. 8 Закону встановлені ряд обмежень щодо використання земель у межах спеціальних сировинних зон. Зокрема, у спеціальній сировинній зоні забороняється будівництво промислових та інших хімічних об'єктів, що негативно впливають на агрокліматичне та екологічне становище, за винятком випадків коли це є стратегічно необхідним. А застосування у спеціальній сировинні пестицидів та агрохімікатів може провадитися лише за спеціальними технологіями. що забезпечують отримання продукції, яка відповідає санітарно-гігієнічним вимогам дитячого харчування. Нарешті, Закон поклав на Кабінет Міністрів України обов'язок встановити порядок надання статусу спеціальної сировинної зони та загальні вимоги до них.

На виконання вимог Закону України «Про дитяче харчування» Кабінет Міністрів України прийняв 3 жовтня 2007 р. постанову №1195 «Про затвердження порядку надання статусу спеціальної зони з виробництва сировини, що використовується для використання продуктів дитячого та дієтичного харчування», якою більш чітко визначив правовий режим земель спеціальних сировинних зон.

Згідно з постановою, спеціальні сировинні зони повинні відповідати таким загальним вимогам:

1) розташування на угіддях, які належать до земель сільськогосподарського призначення;

2) нормативно обґрунтована віддаленість від промислових підприємств та інших об'єктів, які можуть забруднювати навколишнє природне середовище;

3) високий рівень родючості ґрунтів;

4) застосування пестицидів та агрохімікатів тільки природного походження і за спеціальними технологіями, що забезпечують виробництво сировини, яка відповідає обов'язковим санітарно-гігієнічним вимогам до дитячого та дієтичного харчування. Нарешті, цією постановою Кабінету Міністрів України передбачена реєстрація виробника сировини для використання у виготовленні дитячого та дієтичного харчування у відповідному державному органі ветеринарної медицини.[21 cт.415]

За деякими даними, в Україні залишилось чотири невеликих регіони, де ґрунти ще не забруднені до небезпечних меж і де можливе вирощування екологічно чистої продукції на рівні найсуворіших світових стандартів:

- Північно-Полтавський - охоплює більшу частину Полтавської області (за винятком регіонів, що прилягають до міст Кременчука та Комсомольська), північно-західні райони Харківської області, південно-західні райони Сумської області, південно-східні райони Чернігівської області та східні райони Київської і Черкаської областей (лівобережна частина).

- Вінницько-Прикарпатський - тягнеться широкою смугою близько 100 км від м. Попельня Житомирської області і простягається до півночі Вінницької, Хмельницької та Тернопільської областей у напрямку до м. Львова.

- Південно-Подільський - включає невелику південно-східну частину Вінницької області, південно-західну частину Кіровоградської області, північ Миколаївщини і північну половину Одеської області.

- Північно-східно-Луганський - охоплює Мілоський і Новопсковський райони Луганської області [27 cт.106]

Висновки

Земля -- найперше і найголовніше джерело багатства. Про величезне значення землі говорить і те, що вона не є продуктом людської праці, вона -- творіння самої природи, а тому збільшити запаси земельних ресурсів за бажанням чи потребою людини неможливо.

Значення проблеми охорони земель зростає, якщо врахувати, що охорона земель є важливою складовою частиною охорони навколишнього природного середовища. У природі все взаємопов'язане, від стану одних об'єктів природи залежить стан інших. Саме землі належить головна роль у взаємодії природних ресурсів. Від стану охорони земель багато в чому залежить охорона всіх інших об'єктів природи: лісів, вод, надр,тваринного світу, атмосферного повітря. Особливої уваги, звісно ж, заслуговують сільськогосподарські землі.

З метою зміцнення контролю за охороною земель державою здійснюється стандартизація і нормування. Але,стандартизація і нормування у галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів - відносно новий напрям у землекористуванні. Стандартів і нормативів до цього часу було дуже мало, їх перелік треба значно розширити. Потрібна державна підтримка для їх розробки й, головне, механізми державного контролю виконання цієї роботи. Тоді унікальний ґрунтовий покрив, який має Україна, не тільки буде збережений для прийдешніх поколінь, а й примножить свої позитивні характеристики. Отже, основною метою нормативно-правового регулювання використання та охорони земель є стимулювання раціонального використання земельних ресурсів

Значної шкоди наносять промислові підприємства. а тому, важливими напрямами правової охорони земель від забруднення та засмічення є ведення обліку відходів і їхня паспортизація, системний моніторинг стану природних ресурсів. Водночас можна констатувати недостатній рівень правової захищеності сільськогосподарських земель від негативних екологічних явищ. Зокрема, нормативно-правове забезпечення поводження з небезпечними речовинами видається недостатнім. Необхідним є прийняття й затвердження у встановленому порядку ряду документів, у тому числі Переліку небезпечних відходів, Порядку віднесення відходів до небезпечних, Переліку небезпечних відходів, ввезення яких на територію України забороняється, тощо. Виявлено, що норми Закону України "Про відходи" не містять чіткої заборони засмічення та забруднення сільськогосподарських земель. Для покращення захисту земель від забруднення слід внести деякі зміни в чинні нормативно-правові акти. Варто відокремити категорію небезпечні відходи на законодавчому рівні. Доцільно закцентувати увагу в КУпАП на неприпустимості порушення відповідних правил поводження із цими відходами. Так, ч. 7 ст. 33 Закону України "Про відходи" доцільно викласти в такій редакції: "Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів, у тому числі побутових, у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на сільськогосподарських землях, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон і зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини". Внесення таких змін, безумовно, стане важливим кроком до вдосконалення правової охорони сільськогосподарських ґрунтів.

Також існують суттєві прогалини у механізмі забезпечення контролю за охороною земель.

Без суттєвого удосконалення законодавчого забезпечення для налагодження дієвого державного контролю за використанням й охороною сільськогосподарських земель неможливо стимулювати землевласників до раціонального й ефективного ведення землеробства і залучати органи місцевого самоврядування до проведення єдиної земельної політики.

Болючим для України досі залишається питання: запровадження ефективної системи охорони сільськогосподарських земель при їх вилученні для інших потреб необхідно:

- внести зміни в земельне законодавство щодо повноважень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у галузі регулювання земельних відносин, зокрема, при визначенні цільового призначення земель;

- у процесі вибору земельних ділянок сільськогосподарського призначення для розміщення на них об'єктів нерухомості здійснювати необхідне правове, економічне, соціальне й екологічне обґрунтування з метою відведення для цих цілей несільськогосподарські та малопродуктивні землі;

- удосконалити методику відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні сільськогосподарських угідь для інших потреб.

Як один із способів забезпечення якості сільськогосподарських земель запропоновано екологізацію виробництва.Що передбачає удосконалення системи і методів господарювання в аграрній сфері АПК. Першочергового значення в зв'язку з цим набирає запровадження екологічно стійких природо-, ресурсо- та енергозберігаючих систем землеробства з науково обґрунтованими структурами сівозмін сільськогосподарських угідь.

Зміцнення охорони земель -- це важливий крок до подолання екологічної кризи, в якій опинилася Україна.

Список використаних джерел

Нормативно-правова база

1. Конституція України: Прийнята 28 червня 1996 року №254 к/96- ВР // Відом. Верхов. Ради України (ВВР). - 1996. - №30.

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. №2768-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №3-4.

3. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 р. №1264-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №41. - Ст. 546.

4. Закон України "Про охорону земель" від 19.06.2003р. №962-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №39. - Ст. 349

5.Закон України "Про відходи" 05.03.1998 р. №187/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №36-37. - Ст. 242.

6. Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.1995 р. №255/95-вр // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №27. - Ст. 198.

7. Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. №963-ІУ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - №39. - Ст. 350.

8. Закон України "Про екологічну експертизу" від 09.02.1995 р. №46/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №8. - Ст. 54.

9. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. - 1984. - №51. - Ст. 1122.

10. Постанова Верховної Ради України "Про Основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки" від 05.03.1998 р. №188/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - №38-39. - Ст. 248

11. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення державного обліку та паспортизації відходів" від 01.11.1999 р. №2034 // Офіційний вісник України. - 1999. - №44. - С. 68

12 Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів" від 29.08.2002 р. №1288 // Офіційний вісник України. - 2002. - №36. - С. 43. - Ст. 1694.

13. Постанова Кабінету Міністрів України «Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню» від 17 листопада 1997 р. N 1279

14. Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи "Про затвердження Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів" від 06.11.2003р. №425 // Офіційний вісник України. - 2003. - №52. - Т. 2. - С. 610. - Ст. 2857.

15. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України "Про затвердження Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства" від 27.10.1997 р. №171 // Офіційний вісник України. - 1998. - №18. - С. 109.

Література

16. Білявський Г.О. Основи екології: [підруч.] / Білявський Г.О., Фурдуй Р.С., Костіков І.Ю - [2-ге вид.]. - К.: Либідь, 2010. - 408 с

17. Віленчук О. Гармонізація єдиного еколого-економічного простору України / О. Віленчук // Економіка України. - 2009. - №3. - С. 80 - 8

18. Земельний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За заг. ред. В.І. Семчика. - К.: ВД “Ін Юре”, 2009. - 676 с

19. Економіка природокористування і охорони довкілля: зб. наук. пр. - К.: РВПС України НАН України, 2008. - 238 с

20. Корчинська О.А. Родючість ґрунтів: соціально-економічна та екологічна сутність: [монографія] / О.А. Корчинська. - К.: ННЦ ІАЕ, 2008. - 238 с.

21. Кулинич П.Ф. Виробництво органічної та екологічно чистої сільськогосподарської продукції: земельно-правові аспекти//Держава і право Юридичні і політичні науки.Вип 43:Зб. наук. пр.-К.:Ін-т держави і права НАН України, 2009.-с. 414-420

22. Лозинська Т.М. Національний продовольчий ринок в умовах глобалізації: Монографія / Т.М. Лозинська. - X.: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2007. - 272 с.

23. Максіменцева Н.О. Правове забезпечення поводження з небезпечними відходами: автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.06 "Земельне право; аграрне право; екологічне право; природо-ресурсне право" / Н.О. Максіменцева. - К., 2006. - 19 с

24. Мораторій: погляд фахівців // Урядовий кур'єр. - 2009. - №100. - С. 9. - 3 черв.

25. Микитенко Ю.І., Шарий Г.І. Державне управління: економічні методи та система відносин в умовах формування ринку земель. Полтавщина / За заг. ред. Г.І. Шарого. - Полтава: ІАЦ "Подія", 2007. - 100 с.

26. Проект Національної програми охорони родючості ґрунтів: [Електронний ресурс] //Ліга Закон

27. Сокол Л.М., Стефановська Т.Р., Підліснюк В.В. Екологічне (органічне) землеробство - складова сталого сільського господарства // Екологічна безпека 3-4/2008(3-4) с 102-109

28. Статистичний бюлетень «Внесення мінеральних та органічних добрив під урожай сільськогосподарських культур у 2010 році» / Державний комітет статистики України: [за ред. Ю.М. Остапчука]. - К.: Держкомстат України, 2010. - 44 с

29 Структура, динаміка та розподіл земельного фонду України (за станом на 01.01. 2010 року) / Державний комітет із земельних ресурсів України. - К.: Держкомзем, 2010. - 104 с.

30.Третяк А.М. Методичні рекомендації оцінки екологічної стабільності агроландшафтів та сільськогосподарського землекористування / А. М. Третяк, Р. А. Третяк, М.І. Шквар. - К.: ІЗ УААН, 2002. - 15 с.

31.Управление земельными ресурсами: Учеб. Пособие. - 2-е изд. / П.В. Кухтин,

32 Хвесик М.А. Інституціональне забезпечення землекористування: теорія і практика: монографія / М.А. Хвесик, В.А. Голян. - К.: Книж. вид-во НАУ, 2006. - 260 с.

33 Шубравська О. Ринок Органічної продукції та перспективи його розвитку в Україні / О. Шубравська // Економіка України. - 2008. - №1. - С. 53-61.

34 Ярчук В.П. Розвиток та основні напрями вдосконалення управління земельними ресурсами у контексті трансформування ринкової економіки / В.П. Ярчук // Землевпорядний вісник. - 2009. - №4. - С. 57-58.

Размещено на Allbest.ru


Подобные документы

  • Водний фонд України як важливий природний ресурс. Правові форми використання земель. Система органів державного управління. Державний контроль за охороною земель. Відомості про Запорізьку область та Куйбишевський район. Районна програма охорони довкілля.

    курсовая работа [1,8 M], добавлен 31.03.2014

  • Земельна реформа в Україні: наслідки та проблеми. Еколого-економічна оцінка сільськогосподарських земель і проблеми їх використання. Складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

    дипломная работа [5,4 M], добавлен 02.10.2011

  • Характеристика природних умов Бродівського району: клімат, рельєф, рослинність. Методичні засади класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, розподіл земель за формами рельєфу і крутизною схилу.

    курсовая работа [62,3 K], добавлен 14.11.2011

  • Класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур. Характеристика критеріїв, за якими здійснюються агровиробничі групування ґрунтів: генетична зближеність ґрунтів, ступінь виявлення негативних процесів.

    контрольная работа [48,9 K], добавлен 28.02.2012

  • Методика проведення агрохімічних досліджень ґрунтового покриву, огляд фізико-географічних і кліматичних факторів Рівненського району. Еколого-агрономічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення. Роботи з охорони родючості ґрунтів.

    дипломная работа [1,5 M], добавлен 19.04.2013

  • Земельні ресурси та їх значення як основного засобу сільськогосподарського виробництва. Поняття, історичні передумови земельної реформи в Україні. Основні елементи та механізми функціонування ринку сільськогосподарських земель. Земельна реформа в Україні.

    курсовая работа [351,9 K], добавлен 30.09.2010

  • Понятие и состав земель сельскохозяйственного назначения. Порядок и особенности использования земель сельскохозяйственного назначения. Особенности оборота земель сельскохозяйственного назначения. Федеральный закон об обороте земель с-х назначения.

    курсовая работа [44,3 K], добавлен 09.02.2007

  • Землевпорядкування території на основі показників і особливостей використання земель ТОВ "Агроінвест". Аналіз використання продуктивних земель господарства. Структура сільськогосподарських угідь. Організація системи сівозмін. Проектування полів сівозмін.

    курсовая работа [76,0 K], добавлен 26.12.2011

  • Организация учёта земель в сельскохозяйственном предприятии. Корректировка планово-картографического материала, выполнение графического учета количества и качества земель по угодьям, выделение земель с особым правовым режимом. Земельно-учетные документы.

    курсовая работа [24,6 K], добавлен 23.06.2011

  • Система контурномеліоративного та стратегія адаптивного землеробства. Руйнування земель водною і вітровою ерозією. Характеристика процесів і наслідків руйнування земель. Набір протиерозійних прийомів. Доля дощового і весняного руйнування ґрунтів.

    реферат [32,2 K], добавлен 21.01.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.