Організація угідь і сівозмін. Впорядкування території сівозмін

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Сумський національний аграрний університет

Кафедра Землевпорядкування та кадастру

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

Розрахунково пояснювальна записка

На тему: «Організація угідь і сівозмін. Впорядкування території сівозмін»

З дисципліни «Землевпорядне проектування»

Виконала : студентка 4 курсу,

групи ЗТК 0502-1

Мигалик Надія

Керівник: Коротинський Д.В.

Суми 2009



УДК 322.11

Організація угідь і сівозмін та впорядкування території ТОВ «Агрофірма» Сумського району, Сумської області. Курсовий проект. Кафедра землевпорядкування та кадастр - Суми, Сумський національний аграрний університет, 2009р.

42 с. текстової частини, 15 джерел, 3 аркуші графічної частини формату А1.

Розроблено проект землевпорядкування території на основі показників і особливостей використання земель ТОВ «Агроінвест» Кровненської сільської ради, Сумського району, Сумської області. В ньому встановлено склад і співвідношеня угідь, обґрунтовано їхню трансформацію та розміщення.

На ріллі впорядковано 2 польові сівозміни. Впроваджені заходи щодо використання кормових угідь на перспективу.

Після освоєння проекту прибуток підприємства становитиме 85633125,6 грн.

Огляд літератури

На тему внутрігосподарського землеустрою написана величезна кількість підручників, наукових праць, статей, монографій, навчальних посібників, нормативних та законодавчих актів.

У практиці сільського господарства взаємопов'язане рішення питань організації виробництва і території здійснюють у ході внутрішньогосподарського землевпорядкування.

З появою і розвитком земельної власності спочатку стало розвиватися міжгосподарське землевпорядкування, спрямоване на відвід земель, формування і поділ землеволодінь і землекористувань, закріплення їхніх меж. Пізніше, з появою великих підприємств, виникла необхідність у внутрішньогосподарському землевпорядкуванні. Великі землеволодіння розбивали на окремі виробничо-територіальні, господарські одиниці. У Росії в XIX-початку XX ст. їх називали економіями, фермами, фільварками. У процесі землевпорядкування вирішувалися питання пристосування території до потреб ведення сільського господарства: розміщення садиби; планування дорожньої мережі; поділ площ на вгіддя (ріллю, сади, косовиці й пасовища), угідь - на сівозміни й поля, полів - на експлуатаційні ділянки; регулювання водного режиму місцевості, водопостачання й меліорація.

Подальший розвиток робіт із внутрішньогосподарського землевпорядкування був пов'язаний з утворенням великих сільськогосподарських підприємств - колгоспів і радгоспів. Наприкінці 20-х років у зв'язку з масовою колективізацією в сільському господарстві і необхідністю землевпорядкування знову утворених сільськогосподарських підприємств термін «внутрішньогосподарське землевпорядкування» почав міцно входити в спеціальну і навчальну землевпорядну літературу. На перших етапах внутрішньогосподарське землевпорядкування полягало переважно у виділенні орних масивів і розбивці їх на поля сівозмін, бригадні ділянки. Потім на його основі стали розміщати населені пункти виробничі центри, ферми, дороги, водні спорудження багаторічні насадження, косовиці й пасовища.

Основними нормативно правовими актами є Земельний кодекс України та Закон України «Про землеустрій», де розписані основні положення, загальні рекомендації на виконання проектів із землеустрою, цілі та завдання впорядкування території, повноваження огранів влади в сфері землеустрою, відповідальність за порушення земельного законодавства.

В статті «Теоретичні основи сучасного землеустрою», авторами якої є Новаковський Л. Я. та Третяк А. М. йдеться про розвиток сучасного землеустрою, способи та доцільність розробки проектів землеустрою які є актуальними в наш час. Також наголошується на значенні землевпорядних робіт, яке зростає в умовах ринкової економіки. В підручнику Магазинщикова Т. П. «Земельний кадастр» основна увага приділяється необхідності та важливості повного та своєчасного обліку земельних ділянок, та їх реєстрації. Підручник російських авторів Волкова В. П. та Троцького Н. Г. «Землеустроительное проектирование» детально описуює всі види проектів впорядкування території різних видів угідь, та їх варіанти для різних кліматичних зон. Навчальний посібник Корнілова Л. В. який називається Землевпорядне проектування пояснює як і в якій послідовності виконувати графічні роботи, оформлювати розрахунки.

А. М. Третяк в навчальному посібнику «Землевпорядне проектування. Теоретичні основи і територіальний землеустрій» розкриває зміст і методику розроблення схем землеустрою адміністративно - територіальних утворень, техніко - економічні обґрунтування організації охорони і використання земель, складання проектів територіального землеустрою.

А. М. Третяк «Наукові основи землеустрою». На основі аналізу наукових праць, досліджень теорії землеустрою і практики розкривається суть землеустрою, теоретичні і методологічні основи,мета, завдання, склад зміст і система землеустрою та принципи землевпорядного проектування.



Зміст розрахунково - пояснювальної записки

Вступ

1. Науково методичні основи організації угідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін

2. Характеристика об'єкту

2.1 загальні відомості

2.2 Природні умови

2.3 Економічні умови

3. Аналіз використання продуктивних земель господарства

3.1 Структура сільськогосподарських угідь

4. Організація угідь і сівозмін

4.1 Встановлення складу угідь

4.2 Трансформація і розміщення угідь

4.3 Організація системи сівозмін

4.4 Розміщення угідь і сівозмін

5. Впорядкування території сівозмін

5.1 Проектування полів сівозмін

5.2 Розміщення доріг

5.3 Оцінка варіантів проектування полів сівозмін

6. Ефективність проекту

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури.



Вступ

Земля -- незамінне і неоціненне багатство будь-якого суспільства. Вона є основним природним ресурсом, матеріальною умовою життя і діяльності людей, основою для розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства, головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарствах. Тому ефективний розвиток економіки неможливий без організації раціонального використання й охорони землі. Важливу роль у цьому процесі відіграє землеустрій, який дає змогу за допомогою системи правових, інженерно-технічних, економічних і юридичних заходів організувати екологічно й економічно доцільне використання земель, забезпечити ефективну організацію території та розміщення виробництва.

Перед суспільством стоїть складне завдання: організувати використання земель так, щоб, з одного боку, зупинити процеси деградації ґрунтів, відновити і поліпшити їх, а з другого, -- забезпечити підвищення ефективності виробництва за рахунок організації раціонального землеволодіння і землекористування. Воно може бути розв'язане тільки в ході землеустрою, головна мета якого полягає в організації раціонального використання і охорони створенні сприятливого екологічного середовища, поліпшенні природних ландшафтів і реалізації земельного законодавства.

В Україні за останні 15 років земельна реформа торкнулася переважно земель сільськогосподарського призначення.

Досвід зарубіжних країн і України показує, що реальним механізмом наведення порядку у використанні земель, перевпорядкування територій і регулювання земельних відносин може бути тільки землеустрій, в ході якого має забезпечуватися перехід до повного земельного ладу з новими формами господарювання, землеволодіння і землекористування.

Аналіз стану землевпорядного проектування на сучасному етапі вказує на відсутність чіткої програми розвитку землеустрою як на нинішньому етапі, так і на перспективу.

Землевпорядні дії здійснюють в установленому законом порядку, який передбачає підготовчі роботи, складання, розгляд і затвердження проекту, перенесення його в натуру, оформлення і видачу документів, авторський нагляд. Головне місце належить складанню проектів землеустрою.



1. Науково методичні основи організації угідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін

Організація угідь і сівозмін є однією із головних задач внутрішньогосподарського землевпорядкування сільськогосподарських підприємств. У процесі її рішення визначають:

- промислове призначення і характер використання кожної ділянки землі;

- рівень інтенсивності використання окремих видів угідь і земельних ділянок;

- систему сівозмін, поліпшення й консервації угідь, збереження і відтворення родючості ґрунтів, природоохоронної і протиерозійної облаштованості території;

- нормативи, режим і умови використання земельних ділянок.

Під організацією угідь і сівозмін мають на увазі встановлення обґрунтованого їхнього складу, співвідношення, хазяйновито доцільного розміщення на території і диференційованому використанні.

Основна мета організації угідь і сівозмін - підвищення інтенсивності і виявлення резервів росту ефективності використання землі на основі врахування економічних інтересів землевласників і землекористувачів. При цьому повинні строго дотримуватися екологічні вимоги, тому що в противному випадку буде знижуватися родючість ґрунтів, розвиватися процес їхньої ерозії і деградації.

Складне сполучення економічних і природних умов, що діють у протилежних напрямках, вимагає ретельного обґрунтування проектних рішень, а в ряді випадків - складання і аналізу різних варіантів проекту. Наприклад, економічні інтереси землекористувачів нерідко вимагають збільшення площі ріллі, тоді як екологічні умови, навпроти, перешкоджають широкому залученню земель у сільськогосподарський оборот. У процесі землевпорядкування із всіх об'єктів, придатних по своїх природних властивостях для трансформації і поліпшення, необхідно вибрати такі, які принесуть господарству найбільший ефект при строгому дотриманні природоохоронних вимог.

Одним з важливих показників ефективності використання землі є збільшення площі більше коштовних угідь за рахунок менш коштовних, залучення в сільськогосподарський оборот не використовуваних земель. У цьому зв'язку для характеристики проекту зіставляють площі окремих видів угідь до землевпорядкування і по проекту, розробляють таблиці трансформації угідь, баланс площ, попередню експлікацію земель по виробничих підрозділах і угіддям, намічають види, обсяги і черговість освоєння, трансформації і поліпшення земель.

Територія сільськогосподарських підприємств неоднорідна по природних властивостях (родючості, конфігурації, далекості від господарських центрів). Разом з тим на ріллі обробляють неоднакові по значимості культури, у яких різні вимоги до умов виростання, водному й харчовому режиму ґрунтів, технологія оброблення, трудомісткість і вантажоємність. Це обумовлює необхідність введення в кожному господарстві індивідуальних сівозмін з різним складом і чергуванням культур.

Основним завданням організації території сівозмін є створення на їх полях належних умов для підвищення культури землеробства і продуктивного використання землі, машинної техніки і робочої сили.

Для того щоб науково обґрунтовано розв'язати це завдання, необхідно мати план і матеріали ґрунтового обслідування, рельєфу (в горизонталях ) дані про опади, повторюваність шкідливих вітрів за напрямами (рози суховійних вітрів) і характеристику їх шкідливої дії а також матеріали агролісомеліоративного, ерозійного, агрогосподарського обстеження.



2. Характеристика об'єкту

2.1 Загальні відомості

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» розміщене на території Кровненської сільської ради, Сумського району, Сумської області.

Дана територія за природними умовами відноситься до Лісостепової зони України. Грунтові умови даної території сприяють веденню сільськогосподарського виробництва.

Господарство має компактну територію, з загальною площею 3176.45 га, з них площа сільськогосподарських угідь становить 2678.4 га, площа ріллі 2449.5 га. Працюють в господарстві в основному місцеві жителі - мешканці села Кровне, та Руднівка, значна частина з яких є власниками земельних часток (паїв) що обробляються в даному господарстві.

Спеціалізація господарства - зерново буряковий напрямок з розвинутим м'ясним тваринництвом.

До 1991 року земля перебувала виключно у власності держави. В процесі здійснення земельної реформи відбувається перерозподіл земель за формами власності.

Кількість землевласників та землекористувачів має тенденцію до зростання.

2.2 Природні умови

Агровиробниче групування ґрунтів -- це об'єднання окремих контурів видів та різновидностей ґрунтів у більші групи (масиви) з близькими агрономічними властивостями і рівнем родючості, для яких можна запропонувати однакове сільськогосподарське використання і відносно однакові прийоми агротехніки, заходи підвищення родючості. За масштабом узагальнення агровиробничі групування ґрунтів бувають загальнодержавними, регіональними і господарськими.

Загальнодержавне агровиробниче групування ґрунтів складають для обліку площ ґрунтів за угіддями, групи виділяють за єдністю генетичних особливостей і агрономічних показників ґрунтів, враховуючи зональні та провінційні умови.

Територія району представлена такими агровиробничими групами грунтів:

38в - ясно сірі опідзолені глеюваті супіщані;

50г - темно сірі опідзолені і чорноземи опідзолені;

51г - темно сірі опідзолені і чорноземи опідзолені слабо змиті легкосуглинкові;

53г - чорноземи типові мало гумусні та чорноземи мало деградовані;

55г - чорноземи типові мало гумусні.

Основне завдання агровиробничого групування ґрунтів полягає в тому, щоб подати всю, часом надто велику різноманітність генетичних ґрунтових видів, відмін і показників у вигляді невеликого, а по можливості найменшого, числа індивідуалізованих з агрономічної точки зору ґрунтових груп. Це спрощує плани ґрунтів, робить їх доступними для широких агрономічних кіл і допомагає в розв'язанні практичних питань землеробства.

Розрізняють комплексні (загальні) і спеціалізовані (спеціальні) агровиробничі групування ґрунтів. Найбільш поширені комплексні групування, коли ґрунти об'єднують за комплексом властивостей, які характеризують їх потенційну родючість і дозволяють на різних масштабних рівнях визначати придатність ґрунтового покриву для вирощування тих чи інших сільськогосподарських культур, вирішувати загальні питання землеустрою та землеробства (встановлювати межі полів і сільськогосподарських угідь, системи обробітку ґрунту, застосування добрив тощо).

Дані кількісної та якісної оцінки агровиробничих груп ґрунтів знаходяться в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Кількісна і якісна оцінка агровиробничих груп ґрунтів, пропозиції щодо їх використання

Шифр агро групи	Назва агрогрупи грунтів	Площа	Загальна оцінка оцінка.	Часткова оцінка	Пропозиції щодо використання
		га	%		зернові	Цукровий буряк	картопля	льон
38в	ясно сірі опідзолені глеюваті супіщані	78,8	3	50	52	53			Грунти сприятливі для вирощування зернових та просапних культур
50г	темно сірі опідзолені і чорноземи опідзолені	709,1	25,1	55	61	66
51г	темно сірі опідзолені і чорноземи опідзолені слабо змиті легкосуглинкові	435,3	17	56	59		78	100
53г	чорноземи типові мало гумусні та чорноземи мало деградовані	447,2	17,2	51	68	62
55г	чорноземи типові мало гумусні	974,7	37,7	52	55	55

З таблиці видно що переважна більшість ґрунтів - чорноземи не змиті, які є сприятливими для вирощування зернових культур та просапних.

При агровиробничому групуванні в умовах прояву водної ерозії ґрунтів слід також враховувати і принципи контурно-меліоративної організації території (КМОТ), що зараз прийнята до реалізації інститутом Землеустрою УААН, його обласними філіями та проектними групами. За змитістю ґрунти поділяють на незмиті, слабо змиті, середньо змиті, сильно змиті.

Дані щодо змитості ґрунту показані в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2

Оцінка сільськогосподарських угідь за змитістю грунтів

Угіддя	Площа всього, га га	У тому числі
		незмиті	слабозмиті	середньозмиті
		га	% /0	га	%	га	%
Рілля	2449,5	2170,4	88,3	279,1	11,7	-	-
Багаторічні насадження	58,9	58,9	100	-	-	-	-
Сінокоси	88,70	88,70	100	-	-	-	-
Пасовища	81,3	20,8	25,6	60,5	74,4	-	-
Всього с.г. угідь	2678,4

88,3 % ріллі це не змиті ґрунти, та 11,7 % слабо змиті ґрунти. Цей факт є сприятливим для розвитку сільського господарства на даній території.

Бонітування є уточненим агрономічним групуванням ґрунтів, де облік якості за природною родючістю виражається в балах при порівнянні їх із середньою багаторічною урожайністю основних сільськогосподарських культур, а на природних кормових угіддях - з виходом сіна і зеленої маси.

Бонітування ґрунтів є логічним продовженням комплексних обстежень земель і передує їх економічній оцінці. Основна мета бонітування полягає у визначенні відносної якості ґрунтів за їх родючістю, тобто встановленні, у скільки разів один ґрунт кращий або гірший від іншого за своїми природними і стійко набутими властивостями. Об'єкт бонітування - ґрунт - виражений суворо визначеними таксономічними одиницями, встановленими за матеріалами детального ґрунтового обстеження. У зв'язку з цим бонітування ґрунтів проводять за ґрунтовими різновидностями або групами ґрунтів.

Згідно з методичними рекомендаціями з проведення бонітування ґрунтів, затвердженими в 1993 р., загальне і часткове бонітування ґрунтів повинно проводитися за єдиною системою, яка базується на подібних принципах, але з обов'язковим врахуванням місцевих, регіональних особливостей ґрунтів і природних умов сільськогосподарського виробництва.

У системі земельного кадастру бонітування ґрунтів служить науковою основою раціонального і високоефективного використання земельних ресурсів, спрямованого на підвищення ґрунтової родючості й урожайності сільськогосподарських культур.

Обчислення балу бонітету занесені до таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Розрахунок середньозваженого балу бонітету масивів сільськогосподарських угідь

№ масиву	Площа, га	Шифр агрогрупи	Площа агрогруп	Бал бонітету	РіБі	Середньозв ажений бал
1	721,1	50г	650,0	55	35750	53
		53г	114,0	51	5814
2	43,0	53г	43,0	51	2193	51
3	60,1	50г	60,1	55	3305,5	55
5	600,2	51г	600,2	56	33611,2	56
6	170,1	53г	170,1	51	8675,1	51
9	20,8	51г	20,8	56	1164,8	56
10	17,3	53г	17,3	51	882,3	51
16	443,0	55г	424,3	52	22063,6	51
		38в	18,7	50	935
17	29,25	55г	29,25	52	1521	52
19	520,3	55г	520,3	52	27055,6	52
20	60,5	38в	60,5	50	3025	50

Можна зробити висновок, що вся територія господарства має майже однаковий бал бонітету. Середній бал бонітету 52.5.

Згідно з концепцією КМОТ всі землі господарства поділяють на такі еколого-технологічні групи (за крутістю схилів, еродованістю ґрунтів, наявністю улоговин та характером угідь, сівозмін, агротехніки тощо):

· 0-3° -- землі вододілів та слабкоположистих схилів, де впроваджують зернопросапні сівозміни з максимальним насиченням просапними культурами;

· 3-7° -- де практикуються ґрунтозахисні зерно-трав'яні та трав'яно-зернові сівозміни з виключенням просапних;

· >7° -- середньо- і сильноеродованими ґрунтами, які підлягають суцільному залуженню багаторічними травами.

Загальна характеристика рельєфу відображена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Розрахунок площі земель, виділених за крутизною схилів в розрізі земельних масивів сільськогосподарських угідь

№ масиву	Площа,	У тому числі
	га	0-1°	1-3°	3-5®
	га	%	га	%	га	%	га	%
1 2 3 Разом	721	100	721	100	-	-
2	43	100	43	100	-	-
3	60,1	100	60,1	100	-	-
5	600,2	100	450,2	75	150,0	25
6	170,1	100	170,1	100	-	-
9	20,8	100	20,8	100	-	-
10	17,3	100	-	-	17,3	100
16	443,0	100	443,0	100	-	-
17	29,25	100	29,25	100	-	-
19	520,3	100	520,3	100	-	-
20	60,5	100	60,5	100	-	-

Проаналізувавши дані видно, що господарство розміщене на рівнинній території. Переважна частина території має крутизну схилів 0-1 градус, і незначна частина 1-3 градуса.

2.3 Економічні умови

ТОВ «Агроінвест» розміщене неподалік обласного центру, має розвинуті транспортні зв'язки з обласним та районними центрами. Це сприяє розвитку господарства, та зв'язкам господарства з іншими підприємствами. Клімат помірно континентальний. Зима прохолодна, літо не спекотне. Середня температура липня +19°C, січня -7,5°C. Максимум опадів випадає влітку у вигляді дощів. Дані фактори створюють сприятливі умови для раціонального та економічно вигідного господарювання.

3. Аналіз використання продуктивних земель господарства

3.1 Структура сільськогосподарських угідь

Сучасний рівень використання земель оцінюються за такими показниками:

1. Екологічно-збалансована структура угідь.

2. Екологічна стійкість землекористування.

3. Насиченість у структурі площ просапних культур. Баланс гумусу.

4. Продуктивність земель.

Використання землі як головного засобу виробництва в сільському господарстві здійснюється у формі різних угідь. Землекористування кожного підприємства складається із земельних угідь, які використовуються в господарстві для різних виробничих цілей. Безпосередньо для виробництва сільськогосподарської продукції використовуються сільськогосподарські угіддя, такі як рілля, багаторічні насадження, сінокоси, пасовища та перелоги.

Таблиця 3.1.

Оцінка структури угідь

№ п/п	Угіддя	Площа	в т.ч. площа с-г. угідь	Екологічно збалансована структура
		га	%	га	%	га	%
1	Оброблювальні землі	2449,5	100	2449,5	100	1879,0	70-60
2	Луки і пасовища	170,0	100	170,0	100	805,6	30-40
	Всього с.-г. угідь	2678,4		2678,4	100	2678,4	100
3	Інші вгіддя	58,9	100	58,9		X	X
	Всього вгідь	2678,4				X	X

Порівнюючи структуру угідь на території підприємства з екологічно збалансованою структурою земельного фонду України (лісостепової зони) можна зробити висновок що вона відповідає екологічним вимогам.

Таблиця 3.2.

Розрахунок коефіцієнта екологічної стійкості

№ п/п	Угідь	Рі	Кі	РіКі
1 2 3	Рілля Сіножаті Пасовища	2449,5 88,70 81,3	1 0,8 1	2449,5 70,96 81,3
	Всього Н	Ні=2655,4	X	РіКі=2607,5

Чим вищий коефіцієнт, тим більша екологічна стійкість землекористування. Майже на всій території господарства коефіцієнт екологічної стійкості дорівнює 1.

Таблиця 3.3

Структура посівних площ

№ п/п	Сільськогосподарська культура	Площа
		га	%
	І польова сівозміна
1	Пар	165	12,5
2	Озима пшениця	165	12,5
3	Картопля	165	12,5
4	Однорічні трави	165	12,5
5	Ячмінь	165	12,5
6	Цукровий буряк	165	12,5
7	Багаторічні трави	165	12,5
8	Соняшник	165	12,5
	всього	1321,2	100
	ІІ польова сівозміна
1	Багаторічні трави	133	12,5
2	Озима пшениця	133	12,5
3	Цукровий буряк	133	12,5
4	Кукурудза на зерно	133	12,5
5	Гречка	133	12,5
6	Озима пшениця	133	12,5
7	Картопля	133	12,5
8	ячмінь	133	12,5
	всього	1063,4	100

Структура посівних площ на підприємстві складається з 2 восьмипільних зерно паропросапних сівозмін. Під цукровим буряком не доцільно займати більше 20% площі, в даному товаристві під цукровим буряком 12.5% площі ріллі.

Серед різноманітних властивостей землі як природного ресурсу і засобу виробництва землевпорядна наука виділяє ті, які мають постійний вплив на сільськогосподарське або інше виробництво, не ліквідовуються в глобальному розумінні штучними методами і визначають характер організації території.

Тому виникає необхідність в розрахунку балансу гумусу, результати якого занесені до таблиці 3.4.

Таблиця 3.4

Розрахунок балансу гумусу

Сільськогосподарські культури і вгіддя	Площа га	Урожай ність ц/га	Втрати, накопичення гумусу (+) (-)	Всього ц (+);(-)
			на 1т	на 1 га
пар	165
Озима пшениця	165	40	-1,78	-74,8	-12342
Картопля	165	180	-0,90	-162	-26730
Однорічні трави	165	100	-0,04	-4	-660
Ячмінь	165	42	+2,15	+90,3	+14899,5
Цукровий буряк	165	420	-0,56	-235,2	-38808
Багаторічні трави	165	60	+0,55	+33	+5445
Соняшник	165	150	-3,8	-570	-94050
Багаторічні трави	133	60	+0,55	+33	-237703,3
Озима пшениця	133	40	-1,87	-74,8	+4389
Цукровий буряк	133	420	-0,56	-253,2	-9948,4
Кукурудза на зерно	133	55	-3,0	-165	-31281,6
Гречка	133	28	-1,93	-54,04	-21945
Озима пшениця	133	40	-1,87	-74,8	-7187,32
Картопля	133	180	-0,90	-162	-9948,4
ячмінь	133	42	+2,15	+90,3	12009,9
Всього		X	X	X	-237703,3
У т.ч. на 1 га	1	X	X	X	-96,8

Впроваджена система сівозмін не забезпечує достатнього насичення ґрунту гумусом.

територія сівозміна сільськогосподарський земля



4. Організація угідь і сівозмін

4.1 Встановлення складу угідь

Використання землі в господарствах здійснюється по-різному, залежно від виду угідь. Основні ознаки, що характеризують різні угіддя, - їхнє цільове призначення і природні властивості, природні і придбані (наприклад, заливні й суходільні косовиці, природні і культурні пасовища, зрошувана або осушена рілля).

Класифікація угідь виробляється з урахуванням їх призначення і систематичного використання. Наприклад, сінокоси, тимчасово використовувані для випасу худоби, не вважаються пасовищем, так само, як і ліс, побічно використовуваний для випасу худоби. Таким чином, угіддями називають ділянки землі, планомірно і систематично використовувані для певних виробничих і інших цілей, що мають характерні природні або знову придбані властивості.

Угіддя підрозділяються на дві основні групи - сільськогосподарські і несільськогосподарські. До першого відносять землі, систематично використовувані для одержання сільськогосподарської продукції (продуктів харчування, сировини, кормів). Вони включають ріллю, багаторічні насадження, поклад, сінокоси і пасовища.

Склад і співвідношення угідь обчислюється за даними картограми агроекологічної придатності земель, дані заносяться в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Експлікація продуктивних земель господарства за видами використання

№ п/п	Вгіддя	Площа, га	У тому числі
			інтенсив. викор.
1	Рілля	2454,6	2454,6
2	Сади	60,1	60,1
3	Сінокоси	89,75	89,75
4	Пасовища	81,1	81,1
	Всього га	2685,5	2685,5
	%	100	100

Для обчислення потреби площі під кормові культури відповідно до завдання на проектування розраховується структура тваринництва в господарстві за формулою:

К = 0,01 РУ, (4.1)

де К - кількість умовних голів( ВРХ);

Р - площа сільськогосподарських угідь у господарстві, га; У - кількість умовних голів на 100 га угідь. Розраховану кількість умовних голів ВРХ в господарстві належить порівняти з кількістю умовних голів ВРХ на 100 га сільськогосподарських угідь, що передбачено завданням на проектування.

К=0,01 *2678,4*47=2021 умовних голів ВРХ.

За формулою (4.1) розрахувати кількість коней у господарстві з урахуванням 4-5 коней на 100 га сільськогосподарських угідь.

К=0,01*2678,4*4=100 умовних голів коней.

Щоб забезпечити обчислене поголів'я худоби кормами, необхідно провести розрахунок потреби кормів для тваринництва. Відомості занесені до таблиці 4.2.



Таблиця 4.2

Розрахунок потреб кормів для тваринництва

Види кормів	Корови 506 гол.	Мол. ст. 1р. 2020 гол.	Мол. до. 1р. 4040 гол.	Коні 100 гол.	Всьо го кор.-мів, ц
	ц	всьо го, ц	ц	всього, ц	ц	всього, ц	ц	всьо го, ц
Концентровані всього	9,7	4908	4,9	9898	4,9	19796	29,1	2910	37512
в т.ч. зернобобові	2,6	1316	1,5	3030	1,3	5252			9598
Соковиті -всього в т. ч. кукурудза на силос	21,6	10929	4,3	8686	2,2	8888			28503
Од.трави силос	19,2	9715	3,8	7676	1,9	7676			25067
Кормові коренеплоди	19,2	9715	3,8	7676	1,9	7676	11,9	1190	26257
Зелені-всього
в т.ч. одн. трави	7,4	3744	4,4	8888	2,2	8888	6,3	630	22150
баг. трави	11,2	5667	6,7	13534	3,4	13736	9,7	970	32937
кукур.з.м.	7,4	3744	4,4	8888	2,2	8888			21520
пасовище	48,4	24442	29,0	58580	15,0	60600	47,2	4720	148342
Грубі - всього
в т.ч. багат. тр	8,1	4098	4,9	9898	3,2	12928	11,6	1160	28084
сінокоси	15,0	5790	9,0	18180	6,9	27876	21,5	2150	55805

Щоб забезпечити в повній мірі господарство кормами необхідно збільшити площі під кормовими культурами, та сіножатями.

Отже, враховуючи потребу кормів та урожайність культур можна розрахувати площі, які необхідні для кормових культур, сіножатей та пасовищ. Хід розрахунку в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3.

Розрахунок площі під кормові культури

Культура	Потреба кормів, ц	Урожайність, ц/га	Площа, га
Зернові - всього
Зернобобові	9598	50	101,9
Кукурудза на зерно	28503	40	612,5
Однорічні трави на силос	25067	150	167,1
Кормові коренеплоди	26257	400	65,6
Однорічні трави	22150	150	147,6
Багаторічні трави	32937	250	131,7
Кукурудза на силос	21520	240	89,6
Пасовища	148342	230	444,9
Багаторічні трави сіно	28084	60	368,0
Сінокоси	55805	40	783,1
Всього	X	X	2078

Провівши обчислення видно, що виникає необхідність зменшити площу ріллі, та збільшити площу сіножатей, та пасовищ.

4.2 Трансформація і розміщення угідь

Перехід від фактичного складу угідь до проектованого здійснюється шляхом трансформації земель - перекладу угідь із одного виду в іншій.

Трансформація являє собою не одиничний акт, а багатогранний і тривалий процес; в організаційно-господарському, технічному і правовому відношеннях це одне з найважливіших завдань землевпорядкування.

В організаційно-господарському відношенні трансформація може бути розділена на наступні групи:

переклад угідь із менш інтенсивних у більш інтенсивні з метою збільшення загальної площі сільськогосподарських земель, їхніх окремих видів і підвидів;

переклад угідь із одного виду в іншій з метою поліпшення просторових умов землеволодіння й землекористування;

трансформація угідь у зв'язку з розміщенням об'єктів і споруджень, що мають ґрунтозахисне і природоохоронне призначення;

трансформація угідь у зв'язку з розміщенням об'єктів житлового, виробничого, дорожнього, меліоративного характеру і т.д.

Укрупнення земельних масивів і поліпшення їхньої конфігурації приводять до збільшення довжини робочих гонів, а отже, до скорочення втрат робочого часу, строків проведення польових робіт і підвищенню продуктивності праці.

Таким чином, в організаційно-господарському відношенні трансформація угідь являє собою складний процес, нерідко здійснюваний на компромісній основі, зв'язаний не тільки з позитивними, але і з негативними наслідками. Не менш складна вона і в інженерно-технічному відношенні, оскільки здійснюється на основі комплексу меліоративних, культур технічних, організаційно-господарських, агролісомеліоративних, гідротехнічних і інших заходів.

Результати трансформації поміщені в таблицю 4.4.

Таблиця 4.4

Трансформація угідь

№ п/п	Угіддя	Площа, га	Передбачено проектом
			Рілля	Б. насад.	Сінокоси	Пасовища	Всього с.г. угідь	Під лісонасад-женнями
1	Рілля	2449,5	1397,5		693,3	363,8
2	Б. насадження	58,9		58,9			58,9
3	Сінокоси	88,70			88,70		88,70
4	Пасовища	81,3				81,3	81,3
	Всього с.-г. угідь	2678,4	1397,5	58,9	783,1	444,9	2678,4
5	Під лісонасадженнями	120,8						120,8
6	Всього земель у господарстві	2806,3

З таблиці видно що площі пасовищ та сіножатей можна збільшити лише за рахунок ріллі.

4.3 Організація системи сівозмін

Системою сівозмін називають сукупність сівозмін господарства, що представляє собою сполучення їхніх типів, видів, числа, розмірів і розміщення. При цьому сівозміни розрізняють за виробничим призначенням, технологіям вирощування культур і вимогам до умов їх росту.

Організація системи сівозмін включає встановлення їхніх типів і видів; визначення кількості і площі; розміщення. Ці питання взаємозалежні, тому при проектуванні їх розглядають у вигляді комплексного проектного завдання.

Сівозміни - головна ланка системи землеробства і господарств. На основі сівозмін намічають програму удобрення полів, захисті рослин, насінництва, обробки ґрунтів, визначають комплекс необхідних машин, витрати грошово - матеріальних засобів і праці. Із сівозмінами зв'язують систему лісосмуг, протиерозійних заходів, доріг, зрошення і осушення. Їхню організацію погоджують із кормо виробництвом.

Повинні бути створені умови для оптимального розміщення посівів сільськогосподарських культур, зниження витрат на транспортування вантажів, людей до місця роботи і назад, холості переїзди, повороти і заїзди сільськогосподарської техніки.

Сівозміни підрозділяють на три типи: польові, кормові і спеціальні.

Польовими називають такі сівозміни, у яких більше половини площі займають зернові, технічні і інші продовольчі культури.

Кормовими є сівозміни, у яких більше половини площі займають кормові культури.

Спеціальні сівозміни призначені для оброблення культур, що вимагають спеціальних умов і агротехніки. Ці культури висувають підвищені вимоги до родючості, водного і харчового режиму ґрунтів, рельєфу місцевості.

Польові сівозміни відрізняються різноманітністю. Залежно від співвідношення культур, неоднакових по біології, агротехніці, технології, чергуванню, відношенню до попередників і способів відновлення родючості ґрунтів польові сівозміни підрозділяють на види: зерно парові, зернопаро-пропашні, зерно трав'янисті, травопільні, травопропашні, зернотравопропашні (плодозмінні), сидеральні, зерно пропашні, просапні.

Спеціалізація господарства і його виробничих підрозділів, структура посівних площ визначають склад сільськогосподарських культур. Серед них можуть бути провідні товарні культури (цукровий буряк, картопля, овочі, коноплі, ефірно масляні культури і ін.). У сівозміни із цими культурами включають найкращі попередники, розміщають їх на найбільш родючих землях.

Розрахунок перспективної структури посівних площ та перспективної урожайності сільськогосподарських культур виконаний в таблиці 4.5 та 4.6.

Таблиця 4.5

Перспективна структура посівних площ

Сільськогосподарські культури	Площа, га	Всього
	Під фуражними культурами	під товарними культурами	га	%
Зернобобові	101,9	-	101,9	7,8
Кукурудза на силос	612,5	-	612,5	47,1
Однорічні трави	167,1	-	167,1	13
Кормові коренеплоди	65,6	-	65,6	5
Однорічні трави на сіно	147,6	-	147,6	11,3
Багаторічні трави	131,7	-	131,7	10,1
рілля		1299,5	1299,5	100

1299.5 га ріллі знаходиться під товарними культурами, вся інша площа під фуражними культурами.

Таблиця 4.6

Перспективна урожайність сільськогосподарських культур

Сільськогосподарські культури	Урожайність, ц/га	Приріст урожайності, %	Перспективна урожайність, ц/га
Зернобобові	50	135	67,5
Кукурудза на зерно	40	135	54
Однорічні трави на силос	150	135	202,5
Кормові коренеплоди	400	135	540
Однорічні трави	150	135	202,5
Багаторічні трави	250	135	337,5
Кукурудза на силос	240	135	324
Пасовища	230	135	310,5
Багаторічні трави на сіно	60	135	81
Сінокоси	140	135	189

Проектний приріст врожайності складає 135%

Перевірити екологічний стан грунту за проектом організації угідь і сівозмін, тобто визначити баланс органічної речовини (гумусу) в Грунті за проектним складом сільськогосподарських угідь та структурою посівних площ (табл. 4.7)

Таблиця 4.7

Баланс гумусу в ґрунті

Сільськогосподарські вгіддя, культур	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Винесення - Накопичення +	Всього, ( - ),(+)
Зернобобові	101,9	50	5095	-1,87	-190,5
Кукурудза на зерно	612,5	40	24500	-0,3	-183,7
Однорічні трави на силос	167,1	150	25065	-0,04	-6,6
Кормові коренеплоди	65,6	400	26240	-0,038	-2,5
Однорічні трави	147,6	150	22140	-0,04	-5,9
Багаторічні трави	131,7	250	32925	+0,055	+7,24
Кукурудза на силос	89,6	240	21504	-0,036	-3,2
Пасовища	444,9	230	102327	+0,083	+36,9
Багаторічні трави на сіно	368,0	60	22080	+0,215	+79,1
Сінокоси	783,1	140	109634	+0,3	+234,9

Найбільше гумусу в ґрунті накопичується під сіножатями, найбільше винесення гумусу під зернобобовими культурами.



Таблиця 4.8

Розміщення сільськогосподарських культур у сівозмінах

С-г. культура	Проектна площа, га	у т.ч. в сівозмінах	Всього в сівозмінах	Відхилення + ,-
		польова	ґрунтозахисна	приферм.
І польова сівозміна
Пар	165	165			165	5%
Оз. пшениця	165	165			165	5%
Картопля	165	165			165	5%
Однор. Трави	165	165			165	5%
Ячмінь	165	165			165	5%
Цукровий буряк	165	165			165	5%
Багатор.трави	165	165			165	5%
Соняшник	165	165			165	5%
ІІ польова сівозміна
Багатор.трави	133	133			133	5%
Оз. пшениця	133	133			133	5%
Цукровий буряк	133	133			133	5%
Кукурудза на зерно	133	133			133	5%
Гречка	133	133			133	5%
Оз. пшениця	133	133			133	5%
Картопля	133	133			133	5%
Ячмінь	133	133			133	5%

Культури розміщені в двох польових сівозмінах з відхиленнями структури посівних площ (+)(-) 5%.

4.4 Розміщення угідь і сівозмін

Поля сівозміни - це більш-менш рівновеликі частини сівозміни, призначені для почергового оброблення сільськогосподарських культур і виконання пов'язаних із цим польових робіт.

Поля сівозміни можуть складатися з одної або декількох робочих ділянок.

Робоча ділянка - це ділянка ріллі, однорідна по агроекологічним (агропромисловим) властивостях, обмежений у натурі лінійними елементами організації території (дорогами, лісосмугами, буферними, кулісними насадженнями або смугами, каналами і ін.) або границями живих урочищ і призначений для оброблення сільськогосподарських культур по єдиним (однаковим) технологіях.

Поля сівозміни і робочі ділянки по складу ґрунтів, умовам рельєфу, зволоження, мікроклімату повинні бути придатні для розміщення наявних у сівозміні культур і проведення заходів щодо відтворення родючості ґрунтів, а по площі, конфігурації і розташуванню - зручні для агротехнічно правильного і продуктивного виконання польових механізованих робіт, обслуговування машинно-тракторних агрегатів і перевезення вантажів. Для цього при розміщенні полів і робочих ділянок враховують:

рельєф місцевості;

ґрунтові умови;

площа, розміри сторін, форму полів і робочих ділянок;

вимоги рівновеликості полів;

розташування доріг, лісосмуг , границь виробничих підрозділів і господарських центрів, попередників сільськогосподарських культур.

Облік рельєфу місцевості. Основне правило при проектуванні-розміщення робочих ділянок (полів) довгою стороною поперек схилу. У цьому випадку основні роботи, які роблять уздовж довгої сторони поля, будуть вестися в напрямку горизонталей (поперек схилу). Тим самим запобігають процесам водної ерозії ґрунтів, тому що поверхневий стік затримується обробленим ґрунтом, краще усмоктується, що впливає на врожайність сільськогосподарських культур, особливо в посушливих областях.

При обробці поперек схилу збільшується продуктивність сільськогосподарської техніки, тому що не затрачаються додаткові зусилля на подолання тягового опору причіпних машин. Наприклад, якщо при ухилах до 3° продуктивність техніки і витрата палива прийняти за 1, то при ухилах понад 7° вони зміняться відповідно до 0,84 і 1,10.



5. Впорядкування території сівозмін

5.1 Проектування полів сівозмін

З розвитком і вдосконаленням технології і механізації рільництва підвищуються вимоги і до територіальних умов використання машин, а також до впровадження передових прийомів землеробства. Відповідно до цього на орних землях необхідно створювати не тільки основну для запровадження правильних сівозмін відповідним розміщенням полів, а й належні умови для агротехнічно - правильного і продуктивного використання механізованих польових робіт, впровадження заходів, спрямованих на якомога повніше використання атмосферних опадів, а також забезпечити надійний захист полів від ерозії, згубної дії суховіїв.

Сівозміна являє собою встановлений порядок раціонального чергування культур у часі (по роках ротації) і в просторі (по полях) на відведеній для неї площі орних земель. Система запроваджених у господарстві сівозмін є основою організації рільництва і водночас найважливішою складовою частиною системи землеробства. Таке значення системи сівозмін пояснюється тим, що всі основні заходи по відновленню і підвищенню родючості ґрунтів розробляються стосовно до встановленого складу і чергування культур у сівозміні з урахуванням особливостей рельєфу, ґрунтів і розташування окремих полів.

Організація території орних земель полягає в науково обґрунтованому вирішенні двох взаємозв'язаних питань:

проектуванні сівозмін, тобто у визначенні видів, кількості, площ і місцеположення на території господарства запроваджуваних сівозмін і у встановленні складу і чергування культур в кожній з них;

2) організація території (внутрішнього влаштування) кожного із сівозмінних масивів, що включає узгоджене розміщення полів, захисних лісосмуг, польових шляхів та ін.

В групі сівозмін розрізняють три основних види: польові, кормові та спеціальні, які залежно від складу культур, умов розміщення та ін. поділяють на ряд різновидностей.

У польових сівозмінах, наприклад, розрізняють зерно-парові, зер'нопаропросапні, зернотравопросапні та ін. Іноді їх називають просто за основними культурами -- зерно бурякові, зерно картопляні, зернольонопросапні та ін.

Під польові сівозміни використовуються основні площі орних земель, які залишаються після розміщення овочевих, ґрунтозахисних та інших сівозмін. Ці землі звичайно кращі за умовами рельєфу і ґрунтами і розміщені у вигляді великих, по можливості суцільних і компактних масивів. Усе це дуже важливо для одержання високих урожаїв вирощуваних тут цінних продовольчих, технічних та інших культур, механізації польових робіт і (Продуктивного використання сільськогосподарської техніки.

У польових сівозмінах звичайно повністю розміщують культури, вирощувані на силос, а іноді також частину посівів багаторічних і однорічних трав на сіно і зелений корм, які з тих або інших причин не були розміщені в кормових та інших сівозмінах.

Велика різноманітність культур в польових сівозмінах дає можливість складати схеми агротехнічно правильного чергування їх у сівозмінах і розробляти відповідно до складу і чергування культур систему заходів по обробітку і удобренню полів, а їв районах з розвиненою ерозією ґрунтів -- і по захисту їх від цих руйнівних процесів та підвищенню родючості змитих ґрунтів.

Основними характеристиками поля є: площа, форма, розмір і співвідношення сторін, розміщення щодо рельєфу місцевості, однорідного фунтового покриву, умов зволоження тощо.

Поля, як основний елемент впорядкування території сівозмін, повинні проектуватися у формі прямокутників або прямокутних трапецій зі співвідношенням сторін 1 : 2 (як оптимальне), що забезпечить можливість виконання механізованих польових робіт при високій продуктивності машинно-тракторних агрегатів (МТА), правильній організації праці та мінімальних транспортних витратах.

При виконанні польових робіт найбільша продуктивність забезпечується в полях з паралельними довгими сторонами, а в полях з непаралельними сторонами залишаються клини, на обробіток яких витрачається багато часу. Непродуктивні затрати часу будуть і в полях з криволінійними межами.

Тому запроектовані поля слід оцінити, вимірюючи натуральні величини (довжину та ширину).

5.2 Розміщення доріг

Процеси виробництва в сільськогосподарських підприємствах здійснюють на певній території, що включає поля, робочі ділянки, сади, виноградники, косовиці, пасовища, виробничі центри, ферми і комплекси. Вони обумовлюють транспортування і переміщення з господарських центрів на поля техніки, насіння, добрив, палива, засобів захисту і догляду за рослинами, а з полів і угідь - продукції рослинництва, кормів, овочів, фруктів і інших вантажів.

Польові дороги проектують на додаток до існуючим або знову влаштованих магістральним з таким розрахунком, щоб їхня мережа на території господарства забезпечувала транспортні зв'язки, а також обслуговування на полях сільськогосподарської техніки. .

При проектуванні польових доріг необхідно забезпечити:

під'їзд до будь-якого поля і робочої ділянки;

ув'язування місця розташування доріг з розміщенням границь полів, робочих ділянок, лісосмуг, гідротехнічних споруджень;

зручність виконання технологічних процесів у поле і обслуговування техніки;

виконання будівельних норм і правил;

зв'язок з магістральними внутрішньогосподарськими дорогами;

найкоротший зв'язок між господарськими центрами, польовими станами, машинно-тракторними дворами і полями сівозміни.

Польові дороги підрозділяють на основні і допоміжні.

Основні польові дороги мають значення польових магістралей. Вони обслуговують, як правило, групу полів або цілу сівозміну і призначені для перевезень людей, вантажів і перегону техніки. Їх розміщують головним чином по коротких сторонах полів, тому основні польові дороги використовують також для технологічних цілей (заправлення агрегатів паливом, водою, насіннями, розвороту техніки).

Основні польові дороги повинні бути пристосовані для проїзду широкозахватної техніки, роз'їзду машин при русі в протилежних напрямках, виконання технологічних процесів (навантаження і розвантаження, технічного обслуговування і т.д. ). Для цього їхня ширина повинна бути від 6 до 10 м.

Допоміжні поперечні дороги, використовують переважно як лінії обслуговування, проектують шириною 4-5 м. Їх розміщують по тим сторонам полів, які розташовані ближче до населеного пункту або польового стану і де зручніше обслуговувати сільськогосподарську техніку.

Допоміжні поздовжні дороги розташовують по довгих сторонах полів, міжсмужних і інших робочих ділянок. Їхнє основне призначення - вивіз урожаю, підвіз добрив, обслуговування агрегатів при поперечній обробці, забезпечення переїздів на інші поля. Тому що інтенсивність руху на цих дорогах невелика, їх проектують шириною 3-4 м.

На період польових робіт організовують тимчасові дороги технологічного призначення (розвантажувальні смуги, заправні, протипожежні і ін.), які не наносять на проектний план.

Польові дороги проектують із розрахунком придатності для проїзду автомашин і тракторних агрегатів у період польових робіт. Тому вони, як правило, ґрунтові. При наявності засобів їх зміцнюють різними добавками (гравієм, піском, шлаками), профілюють і ущільнюють.

Густота дорожньої мережі в сівозмінах залежить від величини вантажообігу, числа, розмірів і розміщення полів і робочих ділянок. Чим вище вантажообіг і більше робочих ділянок, тим більше повинна бути густота дорожньої мережі.

Розміщення полів сівозмін з врахуванням таких чинників:

форма поля, його довжина й ширина (табл. 5.1);

розмір поля (табл. 5.2);

розміщення полів відносно ґрунтів (табл. 5. 3) ;

розміщення полів стосовно інших елементів організації території (магістральних доріг, виробничих центрів та іншої інфраструктури).

Таблиця 5.1

Характеристика розміщення полів сівозмін за формою

№ поля	Площа поля, га	№ ділянки	Площа ділянки, га	Форма поля (ділянки)	Умовна довжина поля, Lо, м	Умовна ширина В0, м
		І Польова сівозміна
1	179			Неправильний пятикутник	1750	1022
2	180			Неправильний пятикутник	2000	900
3	179			Неправильний чотирикутник	2075	862
4	182			Неправильної форми	1125	1617
5	150			Неправильної форми	1375	1090
6	151			Неправильної форми	1250	1208
7	151			Неправильної форми	1370	1102
8	148			Неправильної форми	1400	1057
		ІІ Польова сівозміна
1	100			Неправильний чотирикутник	2250	444
2	146			Неправильний чотирикутник	1250	1168
3	147			Неправильний чотирикутник	1750	840
4	148			Неправильний чотирикутник	2125	696
5	131,2			Неправильної форми	1250	1049
6	130			Неправильної форми	1250	1040
7	128,8			Неправильної форми	1375	936
8	130			Неправильної форми	1370	948

Всі ділянки мають неправильну переважно чотирикутну форму, близьку до прямокутника.

Таблиця 5.2

Характеристика полів за рівновеликістю

№ поля	Площа поля, га	Середній розмір поля, га	Відхилення (+),(-)
			га	%
		І Польова сівозміна
1	179	165	+14	+8
2	180	165	+15	+8
3	179	165	+14	+8
4	182	165	+17	+9
5	150	165	-15	-8
6	151	165	-14	-9
7	151	165	-14	-9
8	148	165	-17	-9
		ІІ польова сівозміна
1	100	133	-33	-14
2	146	133	+13	+9
3	147	133	+14	+9
4	148	133	+15	+9
5	131,2	133	-1,8	-1
6	130	133	-3	-2
7	128,8	133	-4,2	-3
8	130	133	-3	-2

Поля сівозмін однорідні за розміром, з незначним відхиленням площ.



Таблиця 5.3

Характеристика розміщення полів сівозмін стосовно ґрунтів та рельєфу

№ поля	Площа поля, га	№ ділянки	Площа ділянок, га	В т.ч. за шифрами агрогруп
				38в	50г	51г	53г	55г
І Польова сівозміна
1	179				179
2	180				180
3	179				179
4	182				182
5	150					150
6	151					151
7	151					151
8	148					148
ІІ польова сівозміна
1	100							100
2	146							146
3	147							147
4	148							148
5	131,2							131,2
6	130							130
7	128,8							128,8
8	130							130

І польова сівозміна розміщена на ґрунтах близьких за своїми характеристиками, ІІ польова сівозміна розміщена на ґрунтах одної агровиробничої групи.

5.3 Оцінка варіантів проектування полів сівозмін

При устрої території сівозмін земля використовується в основному як просторовий, операційний базис, а в землеробстві - і як предмет праці. У ході виконання виробничих процесів витрачаються паливо і мастильні матеріали, експлуатується сільськогосподарська техніка, затрачається праця працівників. Незважаючи на те що готовий продукт при цьому не створюється (наприклад, проведення оранки, сівби, міжрядних обробок і ін.), живу і минулу упредметнену працю беруть участь в утворенні вартості продукту, розмір якого визначається різними властивостями землі.

Істотний вплив на методи, прийоми і обґрунтування проекту пристрою території сівозмін роблять природні і економічні умови сільськогосподарських підприємств.

Проектування починають із визначення напрямку (орієнтування) лісосмуг і розміщення їхньої мережі.

У степовій рівнинній місцевості рельєф, однорідні ґрунти і більші масиви ріллі дозволяють запроектувати поля і міжсмужні ділянки правильної форми, зручні для механізованої обробки, а лісосмуги - у взаємно перпендикулярних напрямках. У випадку, якщо мережа лісосмуг і міжсмужних ділянок вже склалася, при пристрої території сівозмін поля формують із цих ділянок, по можливості не міняючи їхньої границі.

При поганих лісо рослинних умовах, а також якщо лісосмуги не виправдовують себе, передбачають полосне розміщення посівів сільськогосподарських культур, лаштунки і інші проти дефляційні міри.

У лісостепових районах найбільшою мірою розвинена водна ерозія, тому при пристрої території сівозмін застосовують два способи.

При сильно вираженому рельєфі спочатку виділяють агротехнічно однорідні робітники ділянки, з яких потім шляхом набору формують поля. До границь робочих ділянок прив'язують водорегулювальні приводороздільні і інші лісосмуги, дороги, гідротехнічні лінійні спорудження (вали, канали, виїмки і ін.). На території ділянок намічають проведення агротехнічних протиерозійних заходів (оранка з грунто углубленням, боронування, лункування, щілювання і ін.), що враховують якість земель, ступінь їх еродованості, вид оброблюваної культури.

Польові сівозміни займають основну площу орних земель. При введенні цих сівозмін з різним складом культур необхідно під кожний з них відвести земельні масиви відповідно до вимог основних культур сівозміни.

З метою високопродуктивного використання сільськогосподарської техніки, росту продуктивності праці, підвищення врожайності сільськогосподарських культур під польові сівозміни в першу чергу відводять великі масиви ріллі з порівняно невеликими ухилами (до 30), компактні, правильної конфігурації з однорідними агро промисловими і агроекологічними групами ґрунтів і класами земель.

Еродовані землі відводять під ґрунтозахисні сівозміни.

У сільськогосподарських підприємствах зернового напрямку переважають польові сівозміни, насичені зерновими культурами. Посіви пшениці дають більше високі врожаї на середніх і важких суглинках, а для посівів ячменю, вівса, гречки, проса можна використовувати легкі суглинки і супіски. Ячмінь значно більше соле витривалий, ніж інші зернові культури.

Вимоги до ґрунтів ураховують при розміщенні сівозмін з різною часткою пшениці, зернофуражних і круп'яних культур. Необхідний детальний облік специфічних вимог різних сортів твердих, сильних і м'яких пшениць, а також інших зернових культур до властивостей ґрунтів і їхньої родючості.

Для сівозмін з картоплею кращими вважають супіщані і легко суглинисті ґрунти, що володіють достатньої рихлістю, повітропроникністю, а також осушені торфовища, освоєні заплавні землі. Число і площі картопляних сівозмін і полів у них повинні бути погоджені із числом спеціалізованих на цій культурі бригад (механізованих ланок). Як показує практика, оптимальна площа для застосування комплексу машин на основних технологічних операціях по обробленню картоплі становить 100-200 га, що відповідає навантаженню спеціалізованої бригади.

Під бурячні сівозміни вибирають добре удобрені орні масиви, що відрізняються високою ґрунтовою родючістю, сприятливим тепловим режимом, відсутністю ерозії, а в районах гострого дефіциту вологи - придатні для зрошення. По рельєфу найкращими є землі із крутістю схилу до 3° південної, південно-західної і західної експозицій. Не рекомендують використовувати піщані, важкі глинисті, надто зволожені, кислі і засолені ґрунти.

Оптимальна площа для застосування комплексу машин на основних технологічних операціях становить 100-250 га, тому розміри сівозмін і полів повинні бути кратними площі, що закріплює за механізованим виробничим підрозділом (бригадою, ланкою). Залежно від насичення цукровим буряком спеціалізованих сівозмін і планованих обсягів її виробництва розміри бурячних сівозмін становлять у південних районах Нечорноземної зони 600-1000 га, у лісостепових районах - 1500-2000 га, у степових - 2500-3000 га.