Проект внутрішньогосподарського землеустрою СВК "Надія" Ружинського району Житомирської області

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Зміст

Вступ

Розділ 1. Підготовчі роботи

Розділ 2. Виробничі центри

Розділ 3. Планування сільських населених місць

Розділ 4. Проектування доріг

Розділ 5. Організація сільськогосподарських угідь та сівозмін

Розділ 6. Організація роботи в сівозмінах

Розділ 7. Проектування територій кормових угідь

Розділ 8. Проектування багаторічних насаджень

Розділ 9. Технічне проектування

Розділ 10. Погодження та затвердження проекту

Розділ 11. Перенесення проекту в натуру

Література

Додатки

Вступ

Село Нове розташоване в південній частині Житомирської області, в 8 км на схід від райцентру Ружин. Територію населеного пункту, де розташована сільська рада с. Нове, перетинає автомобільна дорога обласного значення Ружин - Житомир. Найближча залізнична станція „Чорнорудка” - в 14 км на північ. Суміжні населені пункти:

на сході - с. Софіївка, 7 км;

на заході - с. Койколи, 3 км;

на північному-заході - с. Андріївка, 10 км.

З півночі прилягають землі СВК „Світанок”, зі сходу - СВК „Промінь”, з заходу та півдня - СВК „Прогрес” Ружинського району.

Ружинський район входить до складу лісостепової зони України, яка характеризується достатньою кількістю опадів, помірною зимою, досить теплим літом. Переважаючі вітри: влітку - південно західні, взимку - східні та південно-східні. Грунти - чорноземи з шаром гумусу до 5 см; рельєф - рівнинний з невеликою кількістю ярів, глибиною 3 - 5 м, тут мають місце ерозійні процеси. Середня висота біля 140 м над рівнем моря.

На землях господарства СВК „Надія” розташовані невеликі ділянки пасовища та сіножаті, функціонує фруктовий сад. Джерела водопостачання - свердловина на території села, колодязі та річка. В 1930 році на території села Нове була утворена сільськогосподарська артіль „Зоря”, яка існувала до початку проведення земельної реформи (1991).

Під час проведення земельної реформи на землях села проведені такі роботи:

встановлення меж території земель сільської ради. На території визначені межі трьох землекористувань:

а) СВК „Світанок”

б) СВК „Промінь”

в) СВК „Прогрес”

Площа території сільської ради становить ___698_ га. На землі землекористування був складений план масштабу 1:10000. Межі землекористування (координати) обчислені в державній системі координат встановлені межі території населеного пункту Нове, складено план в масштабі 1: 2000, межі населеного пункту включені ділянки для майбутнього розміщення території села. На території села визначені ділянки користування СВК, господарські двори, ферма та обчислена площа території села ___46.6_ га. виконано роботу роздержавлення земель колгоспу „Заря”. Відмежована територія автомобільної дороги обласного значення, землі сільськогосподарського призначення, які залишилися - передані в користування СВК „Надія”.

Складено список членів СВК в установленому порядку, проведено паювання земель господарства, видані сертифікати з визначенням кадастрової площі та вартості паїв. В районному відділі земельних ресурсів погоджено питання розвитку інфраструктури в Ружинському районі.

Визначено, що на землях СВК „Надія” передбачається проведення робіт по будівництву нових доріг, меліорації земель та уворення нових підприємств не сільськогосподарського призначення.

Розділ 1. Підготовчі роботи

Перша стадія процесу землеустрою - підготовчі роботи. Їх зміст - одержання завдання на виконання робіт землеустрою та детальне вивчення матеріалів, які характеризують об'єкт землеустрою.

Підготовчі роботи виконують частково камеральним методом, частково польовими обстеженнями. Це дуже важлива частина процесу землеустрою, тому головний проектний інститут землеустрою (земпроект) відокремив їх як окремий вид роботи під назвою землевпорядні вишукування для розроблення проекту землеустрою.

Землевпорядні вишукування складаються з:

збирання і систематизація та аналіз планово - картографічних, вишукувальних та земельно - звітних матеріалів (плани попередніх робіт землеустрою), економічних показників стану сільськогосподарського виробництва, заходів з охорони природи;

польове обстеження території;

виявлення резервів більш ефективного використання земель та їх екологічної охорони.

Плани складають в масштабі 1: 10000 (залежно від площі масштабу 1: 25000, 1: 50000, для населених пунктів 1: 2000) на планах необхідно нанести рельєф (у випадку його відсутності на планах землеустрою треба перенести горизонталі з топографічних карт). Необхідно зробити оцінку якостей картографічних матеріалів.

Польові обстеження починають з огляду всієї території об'єкта землеустрою. В натурі встановлюють наявність межових знаків за їх відсутності необхідно поновити інструментальним методом. Оформивши складанням відповідного акту з представниками землекористувачів. При виявленні зміни в ситуації на планах необхідно провести коректування планів, якщо зміни охоплюють більше 20% площі, то проводять нові зйомочні роботи, що теж оформлюються актом.

На копії плану під час обстеження номерується кожен контур угідь, а у відомості зазначають його характеристику та пропозиції щодо можливості трансформування на площі.

На ріллі треба визначити склад грунту, величину горизонту гумусу, наявність ерозії і дати коротку характеристику рельєфу.

На сіножаті та пасовищі треба визначити їх тип, склад травостою, придатність до обробітку машинами.

На лісових насодженнях визначають склад порід лісу, висоту та діаметр дерев, можливість випасання худоби.

На забудованих ділянках визначають стан будівель, можливість подальшої забудови.

На дорогах дають характеристику проїзної частини та інженерних споруд.

На об'єктах меліорації визначають стан гідротехнічних споруд, якість води, глибину залягання грунтових вод.

Як результат польового обстеження складають акт з визначенням об'єкту виконаних робіт, складають схеми попередніх сільськогосподарських культур за 2 попередні роки.

Проектним інститутом землеустрою виконано роботу по землевпорядному вишукуванню і підготовленні матеріалів для складання проекту внутрігосподарського землеустрою:

проведено збір, систематизація та аналіз планово - картографічних матеріалів, а також економічних показників стану сільськогосподарського виробництва, що характеризують господарства СВК „Надія”;

проведено польове обстеження території;

перевірені межові знаки на землях СВК „Надія”;

визначено відповідність плану з місцевістю, в деяких випадках проведено корегування та виправлення плану;

на кальці контурів пронумеровано всі контури ситуації, у відповідності дана характеристика кожного контура та його площа. Визначені грунти, можливість їх використання в майбутньому, трансформація, рельєф, ухили земельних ділянок, наявність ерозії, на ріллі визначено шар гумусу, для доріг - наявність та стан споруд.

Складено схему сільськогосподарських культур за два останні роки та пояснювальну записку, у якій визначено:

загальна характеристика району розташованих земель СВК;

характеристика використаних земель;

основні показники раніше розробленої проектної документації;

вироблені показники до роздержавлення земель (врожайність, посівні площі сільськогосподарських культур, продукція землеробства та тваринництва);

висновки та пропозиції для складання проекту землеустрою.

До пояснювальної записки додається експлікація земель та карта грунтів, матеріали проектних робіт, зведених в окрему книгу.

Основні висновки:

залишити основним напрямком землеробства - зерновий з головними культурами: пшениця, буряк, кукурудза, багаторічні трави;

запровадити раціональну сівозміну на території, що прилягає до яру, організувавши грунтозахисну сівозміну;

ділянку фруктового саду збільшити до 12 га в цілому;

в тваринництві вдосконалити роботу ферми великої рогатої худоби, збільшити коней в господарстві;

виділити за рахунок землі поблизу села ділянку під пасовище для громадської худоби.

Розділ 2. Виробничі центри

Складання проекту землеустрою починається з розгляду організації виробництва та керівництва ним. Колективні сільськогосподарські підприємста можуть мати форми організації:

трьохступенева - центральне керівництво, відділок, бригада;

двохступенева - центральне керівництво, бригада;

одноступенева - цехова.

Кожному типу підприємства відповідає певний розмір господарства, його спеціалізація, кількісь землі та сільськогосподарських угідь, в тому числі кількість голів тварин, наявність населених пунктів, чисельність населення.

В першому типі підприємства відділок виконує функції основної виробничої функцію - має свою землю, худобу, техніку, населений пункт, центральну майстерню, транспорт - воно керує роботою відділів. До цього типу підприємства належить більшість радгоспів.

В підприємствах другого типу керівництво керівництво розташоване в одному населеному пункті разом з тваринницькими фермами, там сконцентровано все виробництво та виробничі бригади (частина радгоспів і більшісь колгоспів).

В підприємствах третього типу виробництво концентрується в спеціальних цехах (цехи городництва, рільництва), а кожен цех керує роботою спеціалізованих бригад та ланок.

Господарський центр підприємства в умовах України повинен розташовуватись в існуючому населеному пункті. Його доцільно розташовувати в центрі земель господарства за умови надійного транспортного зв”язку з усіма частинами території господарства, пунктами переробки сільськогосподарської продукції, найбільшими залізничними станціями та пристанями.

На території господарського центру розташовують: автомобільні дороги, ремонтні дороги, тваринницькі ферми, сараї, склади, підприємство переробки продукції та збереження насіння, адміністративні будинки, приміщення для обслуговуючого персоналу.

Деякі сільськогосподарські підприємства мають допоміжні господарські центри:

польові стани;

літні табори;

кошари.

Вони можуть мати постійне або тимчасове призначення. Великі тваринницікі комплекси (великої рогатої худоби, свинарські, птахівницькі, конярські) інколи розташовані окремо від населених пунктів за умов повної відповідності санітарно - епідеміологічним, будівельно - планувальним умовам.

На цих комплексах утворюється значна кількість гною; при застосуванні методу гідро - розмивання виникає потреба великої кількості води, тому доцільно організовувати біля цих комплексів зрошуване землеробство.

В проектному господарстві обрана існуюча ступенева організація виробництва (керівництво - бригада), оскільки господарство має невелику площу землі сільськогосподарського призначення та незначну кількість корів на фермі.

Господарський двір залишається на місці його розташування. Він розташований приблизно в центрі масиву земель господарства, зв”язаний з усіма земельними ділянками, дорогами, на його території уже забудовано приміщення для тваринництва, технічні майстерні, кузня, гараж для машин, склади, трансформатор, свердловина, башня Рожновська, сильні траншеї, ізолятор для худоби, приміщення адміністративного управління та інші необхідні приміщення.

Всі будинки та споруди знаходяться в задовільному стані. Загальна площа господарського двору та ферми______14,5__, проектування літніх таборів не передбачається.

Розділ 3. Планування сільських населених місць

Районне планування сільських адміністративних районів має враховувати пропозиції щодо оптимізації розмірів господарства, розміщення промислових комплексів, чисельності населення, розселення, вибору території для розміщення перспективних населених пунктів, організації системи культурно - побутового обслуговування населення, капітального будівництва та організації будівельних баз, інженерного обладнання території, транспорту, зв'язку, меліорації та інших заходів внутрішньо - районного характеру.

При складанні схем районних планів сільських адміністративних районів розробляють перелік і проекти розміщення в межах району основних виробничих його центрів, у тому числі ремонтно - технічних станцій, центральних садиб, тваринницьких ферм, підприємств для збереження і первинної переробки сільськогосподарської продукції, для виробництва будівельних матеріалів.

Метою районного планування сільських районів є раціональне розміщення в їх межах і кожного господарства населених пунктів, промислових комплексів підприємства для зберігання і переробки сільськогосподарської продукції, шляхів, водогосподарських об'єктів і різноманітних інженерних споруд.

Основою для складання схем районних планів є інженерно - економічні умови району, його ресурси, сучасний стан виробництва і перспективи.

Вихідними матеріалами для складання схем районних планів є урядові рішення про розвиток та інтенсифікацію сільського господарства, схеми розвитку і розміщення продуктивних сил економічного району, планування області, районних планів суміжних районів, генеральні плани міст і приміських зон, завдання до складання схеми районних планів, а також інструкції та рекомендації щодо складання схем.

Схеми районних планів складають у кількох варіантах і в результаті їх техніко - економічного аналізу визначають найекономічніший.

Основними етапами складання схеми районного планування сільських адміністративних районів є:

встановлення меж району;

організації території району;

розміщення будівельних баз виробничого призначення;

визначення форм розселення і розмірів населених пунктів;

розміщення підприємств і закладів культурно - побутового та комунального обслуговування;

розміщення виробничих баз і підприємств сільського будівництва;

інженерне устаткування і благоустрій території району.

Розселення, як відомо оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій, призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей.

Дія цих чинників у конкретних регіонах має свої особливості і загальний стан демо процесів утворює мозаїчну картину як у кількісному так і в якісному плані. Дослідження цієї картини дають змогу визначити, за рахунок яких регіонів і в якому напрямку розгортаються процеси відтворення населення. До того ж ситуація в окремих регіонах може стати базою, на якій грунтуватимуться моделі майбутнього стійкого відтворення народу України в цілому та певних регіонів зокрема, формування демополітики держави.

На території України чітко виділяється дія трьох чинників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соціально - економічний чинник, тобто розміщення продуктивних сил, що впливає на виникнення міст і значний приплив населення до них. Так, міське населення з 1913 до 1994 р. зросло у 5,2 раза, а сільське зменшилось у 1,7 раза. Тепер в Україні 445 міст та 909 селищ міського типу. Між цими двома видами поселень є істотна відмінність. Містом, в Україні, вважають населений пункт, який виконує промислові, транспортні, культурно - торгові та адміністративні функції, а населення складається переважно з робітників, службовців та їхніх сімей. Міста поділяють на економічні (промислові, транспортні, торгово - розподільні) та неекономічні (адміністративні, рекреаційні та ін.).

Соціально - економічний розвиток суспільства, індивідуалізація, зміни в структурі праці зумовлюють зростаючу концентрацію населення в містах. За 1940 - 1991 роки, наприклад, кількість міських жителів України зросла з 14,0 до 35,1 млн. чол., тоді як кількість сільського населення скоротилась з 27,0 до 16,8 млн. чол. (при збільшенні чисельності всього населення з 41,3 до 51,9 або на 10,6 млн. чол.).

Планування сільських поселень в Україні групове, одно вуличне, ланцюгове, регулярне, у вигляді присілків і хуторів. Села тісно пов'язані між собою різними виробничими, адміністративними, управлінськими, культурно - побутовими зв”язками, що зумовлюють різні системи розселення. В Україні існує єдина система розселення, в основу якої покладено адміністративно, виробниче, та культурно - побутові важелі з центру держави - Києва. Виділяють такі регіональні міжобласні системи розселення: Центральну, Західну, Північно - Східну і Південну, а іноді ще і Подільську.

Однак на території України є 24 обласні системи розселення. Це сукупність міських і сільських поселень, об'єднаних навколо обласних центрів і ними керованих.

Розукрупнення сільських населених пунктів - процес об'єктивний. Людність абсолютної більшості сіл зменшилась насамперед у результаті відпливу сільського населення в міста. Результати досліджень показують, що в багатьох областях України, перш за все західної її частини, малі села практично не ліквідовуються: населення багатьох з них зростає швидкими темпами. Отже, твердження про інтенсивний відплив у міста сільських жителів, які проживають в невеликих селах, не підтверджуються. У ряді випадків міграція населення з великих сіл більш інтенсивна, ніж з малих.

Зміни в сільському розселенні, як бачимо з наведених показників, відбуваються відносно невисокими темпами. В той же час загальна тенденція цих змін досить чітко відобраажає об'єктивні процеси, що мають місце останнім часом у сільському розселенні.

При вивченні регіональних особливостей сільського розселення в умовах інтенсивного відпливу сільських жителів у міста важливе значення має й визначення стійкості (життєздатності) різних розмірних категорій сільських поселень. При цьому враховувалися як показники масовості таких сіл, так і показники відносно стабільної чисельності їх населення, оскільки беруть до уваги найбільш типові залежності. Наприклад, певна розмірна категорія сільських населених пунктів як за кількістю так і за чисельністю населення може видатися, порівняно з іншим, найбільш стабільною. Тим часом питома вага цієї розмірної категорії (за чисельністю сіл) становить тільки 1% від загальної кількості населених пунктів області, в цих поселеннях проживає лише 1% сільських жителів.

Поняття „стійкості”, „перспективності” зовсім не означає, що з найбільш масових і відносно стабільних за кількістю населення сіл жителі не вибувають в інші поселення, переважно в міські. За сучасних умов такий процес цілком закономірний для сільських населених пунктів усіх розмірів, в тому числі і для тих, які відносяться до категорії найбільш стійких. Однак відплив з них населення відбувається менш інтенсивно, причому чисельна рівновага частково забезпечується за рахунок мігрантів, які прибувають з інших населених пунктів. Отже, такі відносно стабільні за чисельністю жителів села є досить важливими „орієнтирами” при визначенні найбільш прийнятних їх розмірів.

Проектування нових населених пунктів для життя не проводиться. Існуючий населений пункт задовольняє вимоги нормального існування культурно - господарського центра. Всі члени сільськогосподарського підприємства забезпечені житловою площею та присадибними ділянками.

Територія села захищена від впливу переважаючих вітрів, присадибні ділянки не затоплюються весняними водами, грунти на території села придатні для зелених насаджень і дозволяють виконувати будівельні роботи. глибина залягання грунтових вод не менше 3м. На території забудови села не було кладовища, скотомогильників та звалищ.

Населений пункт розташований в центрі масиву земель зв'язаних автомобільними дорогами з іншими населеними пунктами, має будинки для культурно - побутового обслуговування населення.

Зведена земельна ділянка для збільшення території житлових кварталів. На території села розташована ферма та господарські двори, ділянка школи та кладовища. Площа присадибної ділянки. будинок культури, сільська рада, магазин - входять в площу житсових кварталів. Загальна площа населеного пункту.

Розділ 4. Проектування доріг

Діяльність кожного підприємства вимагає відповідної організації роботи транспорту. Сільське господарство характеризується великою кількістю, різноманітністю вантажів, обсяг вантажоперевезень значно збільшується в літній та осінній період. До сільськогосподарського підприємства завозять машини, добрива, паливо - мастильні та будівельні матеріали; з нього вивозять на залізничні станції, пристані, заводи - продукцію, тварин та інше. Тому потрібно мати транспортний зв'язок. Автомобільні дороги залежно від інтенсивності руху їх народногосподарського та адміністративного призначення поділяються на 5 карегорій.

Категорія дороги	Народногосподарське та адміністративне значення дороги	Розрахункова інтенсивність руху автомобілів за добу
І І	Магістральні дороги державного Значення	понад 7 тис.
ІІ	Автодороги державного та обласного Значення	3 - 7 тис.
ІІІ	Автодороги обласного та місцевого Значення	1 - 3 тис.
ІV	Автодороги обласного та місцевого Значення	100 - 1 тис.
V	Автодороги місцевого значення	до 100

Автодороги І та ІІ категорії завжди обходять населені пункти до яких прокладають під'їзні дороги. В кожній категорії повинен відповідати тип полотна, ухил, габарити інше.

Всі дороги поділяються на 2 групи:

Державні - які проектуються, будуються та експлуатуються, державними дорожніми організаціями. Під час роздержавлення (1991 р.) смуги відведення доріг були визначені в натурі, межі закріплення відповідними межовими знаками, площі їх віднесені до категорії „Землі автомобільного транспорту”.

Внутрігосподарські - проектуються при внутрігосподарському землеустрої будуються та знаходяться у розпорядженні органів місцевої влади.

Під час проектування доріг вирішуються такі питання:

густина та напрямок доріг;

місця проходження трас

технічний тип дороги

ширина смуги дороги

Дороги внутрігосподарського значення поділяються на магістральні та польові.

Магістральні дороги повинні забезпечити зв'язок господарських центрів з виробничими підрозділами, фермами та пунктами заготівлі сільськогосподарської продукції, адміністративним центром району, залізничними станціями та пристанями.

Для кожної магістральної дороги обчислюють інтенсивність руху за формулою:

А=2N/P*d

A - число автомашин, що проходить по дорозі за добу;

N - вантажонапруження в нетто - тонах;

d - число днів в період автоперевезень;

P - вантажопідйомність автомашин.

При визначенні інтенсивності руху треба враховувати без вантажні переїзди, які додаються до обчисленої величини А.

У відповідності з технічною категорією встановлюються типи додатного покриття:

1. грунтові природні (добова сума перевезення вантажів до 100 тон брутто);

2. грунтові профільовані (добова сума перевезення вантажів до 200 тон брутто);

3. грунтові поліпшені профільовані з додачею гравію (до 600 тон);

4. з твердим покриттям (більше 600 тон).

Призначення дороги	Смуга відведена, в м	Проїзна частина
Магістральна	18 16	6 4,5
Польова	12	3,5

Будівництво внутрігосподарських доріг проводиться на підставі робочих проектів.

На території землеустрою при роздержавленні визначені наступні дороги:

дорога обласного значення Ружин - Житомир, ширина смуги відчуження 18м, покриття тверде - асфальтобетон. Проїжджа частина 8м - IV класу. Через річку збудований залізобетонний міст, дорога проходить через с. Нове;

дорога обласного значення, що йде в с. Андріївку і далі в м. Сквирка Київської області. Ширина смуги відчуження - 18м, проїжджа частина - 7м, покриття тверде - асфальтобетон;

польова дорога в с. Кий коли, ширина смуги відчуження - 12м, проїжджа частина - 6м, твердого покриття немає, дорога поліпшення, профільована, дорога класу С - 1. Мережа польових доріг запроектована при проектуванні полів сівозміни.

Розділ 5. Організація сільськогосподарських угідь та сівозміни

Під організацією угідь розуміють встановлення їх складу і співвідношення, господарське розміщення на території. Її ціль - підвищення інтенсивності використання землі для отримання максимальної кількості сільськогосподарської продукції при збереженні і збільшенні родючості грунту, інших компонентів природного середовища. Запроектований склад і структура угідь, їх розміщення на території повинні відповідати наступним вимогам:

безумовне і стабільне виконання державних планових завдань по виробництву товарної сільськогосподарської продукції;

повне, раціональне і ефективне використання всіх земель у відповідності з їх природними властивостями;

припинення ерозійних процесів і покращення ландшафтів;

відповідність встановленій спеціалізації галузей і їх раціональному поєднанню;

забезпечення стійкої кормової бази для тваринництва;

мінімальні витрати на перевезення і збереження продукції без суттєвих втарат;

створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці високопродуктивного використання автомобільно - тракторних агрегатів.

Мінімальні капітальні укладення в освоювання нових земель і підвищення інтенсивності використання земель, знаходившись в обробці, най швидкіша їх окупність. Визначення об'ємів трансформації і покращення землі, розміщення угідь ведуть з урахуванням природніх і економічних факторів, додержуючи приведені вище вимоги.

Організація системи сівозмін - задача комплексна, потребує розгляду питань агротехнічного змісту, кількості, площі і місця знаходження масивів для досягнення максимального економічного ефекту. Для цієї цілі, визначають пункти складання насінневого фонду, зимових кормів; вивчають теперішню і перспективну організацію праці; плануємо прогресивні технології; винаходять можливість використання у новому проекті меж масивів і полів організованих сівозмін.

Проектування починають з сівозмін, площі і місце положення котрих обумовлені особливостями цих орних масивів. Місце і площа грунтозахисних кормових сівозмін визначають наявність ерозійних небезпечних орних масивів; масивів сіножать підвищеної солонцюватості придатний для обмеженого набору солевитривалих сільськогосподарських культур; надмірно зволожені ділянки, якщо вони достатньо крупні, виділяють в окрему сівозміну з набором вологолюбних культур; кращими місцями для овочевих сівозмін здавна вважають заплави рік і долин.

Типові схеми різних видів сівозмін підбирають відповідно до зональних систем землеробства, використовуючи рекомендації по системі ведення сільського господарства для даної зони, області, республіки. При цьому використовуючи результати економічної оцінки сіножать або бонітування грунтів. Сівозмінні масиви повинні бути по можливості однорідними. Сівозміни сільськогосподарських культур підвищеної вимогливості до грунтів, розміщують на орних масивах з характерними високими балами економічної оцінки.

В польовій сівозміні запроектовано 10 полів. Кожне поле має схожий рельєф, мікроклімат та можливість механізованого обробітку. Тривалість польових робіт визначено природними умовами, вибір напрямку поля перевірялась обчисленням відношення напряму руху агрегату до середнього нахилу місцевості, які обчислюються за формулою:

i=e *h /P * 100 %

де:

e - довжина всiх горизонталей на площi поля в м.

h - висота перерiзу рельефу

P - площа поля в м.

Середнiй ухил напрямку агрегатiв, обчислювався за формулою:

Ip = H: D

де:

H - рiзниця висот в метрах мiж кiнцевими точками напрямку

D - довжина поля в метрах

Нумерація полів	Площа, га	Відхилення від середнього	Кількість ділянок в полі
I.	39,4	0,5	1
II.	41,6	1,7	1
III.	38,6	1,3	2
IV.	41,3	1,4	2
V.	38,0	1,9	1
VI.	37,9	2	1
VII.	39,5	0,4	1
VIII.	40,1	0,2	1
IX.	40,9	1,0	1
X.	42,3	2,4	1

Pсер.п = 39,9

Кормові грунтозахисні сівозміни запроектовано 5 полів по можливості кожне поле має однаковий рельєф та площину.

№ поля	Р, га	Відліки від середнього
I.	5,1	0,4
I.	5,5	0
III.	5,4	0,1
IV	5,1	0,4
V	5,0	0,5

Р сер.п =5,5

Проектом передбачено насадження лісосмуг шириною 6 - 12м.

Розділ 6. Організація роботи в сівозмінах

Організація території сівозмін включає в себе: розміщення полів, робочих ділянок, полезахисних лісосмуг, доріг, польлового стану, водопостачання. Всі перераховані елементи знаходяться в тісному взаємозв'язку. Значимість кожного з них в різних природно - господарських зонах неоднакова. В густонаселених районах немає необхідності в розміщенні польового стану; в лісовій зоні немає необхідності в поектуванні лісосмуг; в районах з великою кількістю доріг польова дорожня смуга зводиться до мінімуму.

В степових зона, де великі орні масиви діляться на ділянки, розміщенню полів передує визначення кращого направлення робочого гону зважуючи на вітер, рельєф та інші природні умови.

При цьому організація роботи на території сівозмін повинно сприяти:

утворенню умов для диференційованої агротехніки, систематичному зростанню родючості грунту, запобіганню ерозії грунту та ліквідуванню наслідків ерозії;

встановленню оптимальних територіальних умов для організації польових робіт та використання техніки;

отриманню валових зборів продукції по групам основних однорідних культур за всі роки ротації;

забезпеченню найменших затрат і річних витрат підприємства, залежних від організації території сівозміни.

Все це можливо при умові обліку просторових особливостей сівозмінної площі, її теперішньої будови, особливо розміщення існуючих доріг з твердим покриттям, лісосмуг, каналів та інших споруд.

Сільське господарство України - найбільш природно містка галузь, що має могутній природно - ресурсний потенціал, який включає 41,84 млн. гектарів сільськогосподарських угідь (69,3 % території України), в тому числі 33,19 млн. гектарів рілля (55 %), 7,63 млн. гектарів природних кормових угідь - сіножатей і пасовищ (12,6 %). У сільськогосподарському виробництві щороку використовується понад 10,9 млрд. куб. Метрів води, або 36,4 % її загального споживання. В розрахунку на одного мешканця припадає 0,82 гектара сільськогосподарських угідь, у тому числі 0,65 гектара ріллі, тоді як у середньому по Європі ці показники становлять відповідно 0,44 і 0,25 гектара. Розораність сільськогосподарських угідь досягла 72 %, а в ряді регіонів перевищує 88 %. До обробітку залучені малопродуктивні угіддя, включаючи прируслові луки і пасовища та схилові землі. Якщо Україна в Європі займає 5,7 % території, то її сільськогосподарські угіддя 18,9 %, а рілля - 26,9 %. Ефективність використання земель в Україні значно нижча, ніж у середньому по Європі.

Основними причинами низької віддачі земельного потенціалу в Україні є безгосподарне ставлення до землі, тривала відсутність реального власника, помилкова стратегія максимального залучення земель до обробітку, недосконалі техніка і технологія обробітку землі та виробництва сільськогосподарської продукції, не виважена цінова політика, недотримання науково обгрунтованих систем ведення землеробства, зокрема, повсюдне недотримання сівозмін, внесення недостатньої кількості органічних добрив, низький науково - технічний рівень проектування, будівництва та експлуатації меліоративних систем, недосконала система використання і внесення мінеральних добрив та невиконання природоохоронних, комплексно - меліоративних, протиерозійних та інших заходів.

Якісний стан земельного фонду постійно погіршується. В окремих районах, де проведено осушення земель, відбувається неконтрольоване зниження рівня грунтових вод, зменшення потужності органічної маси, а в районах зрошення - підтоплення і засолення грунтів, деградація чорноземів, що призвело до негативних екологічних наслідків у районах Полісся та на півдні України. Нині 14,8% загальної площі поливних земель піддаються еродуванню, 1,5% - перезволоженню, понад 4% - є солонцюваті та засолені. Збільшення мінералізації грунтових вод загрожує вторинним засоленням земель. Майже на всіх землях спостерігається неухильне зниження вмісту гумусу в грунтах. Тільки за 20 років (з 1961р. по 1981р.) середній вміст гумусу в грунтах України знизився з 3,5 до 3,2%. Розвиток різних форм власності та господарювання на землі без суворого і надійного державного екологічного та митного контролю за ввезенням небезпечних відходів, брак відповідної законодавчої бази призводить до споживацького ставлення до землі. Використання у великій кількості мінеральних добрив, пестицидів та інших хімічних препаратів разом з промисловим і радіаційним забрудненням може ще більше ускладнити екологічну ситуацію в Україні, знизити відтворювальну здатність біосфери та екологічну стійкість агроландшафтів.

На території СВК встановлюється дві сівозміни:

польова зерново - просапна з десятипільною системою;

кормово грунтозахисна сівозміна.

Польова сівозміна включає:

I.Пар;

II.Озима пшениця;

III.Цукрові буряки;

IV.Ячмінь з підсівом люцерни;

V.Люцерна;

VI.Озима пшениця;

VII.Кукурудза на зерно;

VIII.Кукурудза на силос;

X.Соняшник.

Така сівозміна рекомендована дослідною станцію для господарства, що спеціалізується на виробництві молока та яловичини для районів лісостепової зони. Кормова, грунтозахисна сівозміна чергується з наступними культурами:

1.овес;

2.багаторічні трави;

3.кукурудза на зелений корм;

Розділ 7. Проектування територій кормових угідь

На практиці використання кормових угідь характеризується різноманітними формами:

природні пасовища та сінокоси;

покращені пасовища та сінокоси;

культурні довголітні пасовища та сінокоси.

Кормові угіддя в залежності від способу регулювання водного режиму поділяються на: богарні, зрошені і осушені.

Проектні рішення по улаштуванню території кормових угідь та ефективність їх виконання визначається наявністю якісних матеріалів геоботанічних обстежень, які містять відомість про тип пасовищ та сінокосів, їх продуктивність.

В кормових сівозмінах переважають культури на зелений корм та інші, переважно рядкового посіву. Тому, роботи що виконують поперек поля, не виконують зовсім або виконують лише в незначному обсязі.

У відповідності з цим поля проектують, враховуючи їх невеликі площі, по можливості у формі видовженого прямокутника і трапеції з відношенням сторін 1: 2 - 1: 3. розміщують їх поперек ухилів.

Якщо на полях передбачається випас тварин, то потрібно забезпечити зручний доступ до них з ферми, які прокладаються по можливості найкоротшим шляхом, без крутих поворотів і сполучення їх з дорогами.

При складних умовах розміщення полів допускають значні відхилення їх площ від середньої величини, щоб уникнути незручних дорізів, особливо у грунтозахисних сівохмінах, поля, які знаходяться на схилах між ярами та береговими промоїнами.

СВК „Надія” при наявності всього 200 голів великої рогатої худоби, поділ на гурти не проводять. Всі ділянки пасовища використовуються одним гуртом. Розбивка на загони чергування при випасі розроблена. Конвеєр зеленої маси функціонує протягом 7 місяців - період випасання. Організація літніх таборів не практикується.

Загальна площа пасовища ___31.7__ га. Проектується поліпшення пасовища: корінне - через 5 років, поверхневе - через 2 роки.

Джерело водопостачання - свердловина на господарському дворі. Відстань від пасовища не перевищує 1,5 км.

Запроектовано скотопрогін шириною 20 м. Скотопрогін проходить по польовій дорозі через землі, де немає скотомогильників, заболочених місць, пісків, ярів, крутих схилів, магістральних доріг.

Площа сіножаті не збільшувалось і не зменшувалось. Ділянки сіножаті сконцентровані в одному масиві.

Проектом передбачено виконання таких заходів для поліпшення сіножаті:

очищення чагарників та зрізання купин через кожні 3 роки;

внесення добрив та підсів трави через кожні 3 роки.

Розділ 8. Проектування багаторічних насаджень

При розробці проекту внутрігосподарського землеустрою вирішуються наступні питання будови багаторічних пльових насаджень та виноградників:

вибір ділянки;

розміщення захисних лісосмуг;

розміщення доріг;

розміщення джерела водопостачання;

розміщення господарських центрів.

Будова території всередині ділянок садів і виноградників відбувається по відповідним робочим проектам.

Вибір ділянок під сади та виноградники відбувається на основі державних замовлень на закупівлю плодів, ягід та винограду з урахуванням потреб конкретних культур до земельної ділянки (особливості грунтового покриву, глибина залягання грунтових вод, ухили, зволоження та освітлення, захищеність від шкідливих вітрів).

Сади та виноградники слід розміщувати поблизу населених пунктів, доріг з покращенним грунтовим покриттям та пунктом збуту або переробки продукції.

Якщо сад проектується поблизу міст, промислових центрів і пунктів переробки, структура насаджень може бути наступною: насінницькі - 60 - 70%, кісткові - 20 - 25%, ягідні - 10 - 15%. В інших умовах під насінницькі бажано відводити 80% площі і більше, під ягідні - до 5%.

Більше всього під сади підходять суглинкові та супіщані грунти, під виноградники - піщані та щебенисті. Непридатні грунти з ознаками оглеєння, а також з близьким заляганням вапняку.

На ділянках під багаторічними насадженнями грунтові води повинні залягати не ближче ніж 2 м від поверхні, а засолення - не більше 5 м. Лімітує вибір ділянки та глибина залягання гірських порід. Так, для кількості культур вона повинна складати не менше 1,5м від поверхні, під насінницькі - 2,5м.

Під сади інтенсивного типу бажано відводити рівнинні ділянки, на яких можливо побудувати зрошувальну систему. Кісткові породи слід розміщувати на схилах. Ягоди винограду на таких ділянках краще забарвлюються, мають гармонійне поєднання цукру та кислоти.

Створення багаторічних насаджень допускається на схилах до 25°, при цьому ділянки крутизною 5 - 12° освоюють шляхом підйому плантажу поперек ухилу, а підвищеної крутизни (12 - 25°) терасуються.

В південних районах під сади більш підходять схили північної та північно - західної експозиції.

Ділянки під багаторічні насадження повинні мати правильну форму, по можливості прямокутну. Це дає змогу більш раціонально провести внутрішню будову території.

Захисні лісосмуги проектують по зовнішньому краю масиву. Рукомендуюча ширина їх 5 - 10м.

До початку робіт землеустрою на території СВК „Надія” була ділянка під сад площею ______8,6___ га.

Вирішено збільшити площу саду до 12 га в цілому, за рахунок земель ріллі на півдні від існуючого саду, яка за природними умовами цілком придатна для трансформування рілля в сад. Грунти придатні для вирощування садів, ерозія відсутня, рельєф рівнинний, ухил до 3°,допустима глибина залягання кристальних порід та грунтових вод, територія безпосередньо прилягає до населеного пункту.

Форма проектної ділянки - чотирикутник, з одного боку прилягає північною стороною до існуючої ділянки саду. Проектується насадження яблунь та груш і літніх сортів. Вздовж межі саду проектується захисна лісосмуга з трьох рядів дерев та п'яти рядів чагарників, зрошування саду не практикується.

Насів, приміщення для охорони та збереження інвентарю і тари використовують існуючі, які знаходяться в належному стані.

До багаторічних насаджень належать штучні багаторічні насадження незалежно від їх віку:

плодово - ягідні насадження усіх видів (дерева та чагарники);

озеленювальні та декоративні насадження на вулицях, площах, у парках, садах, скверах, на території установ і в дворах житлових будинків;

живоплоти;

снігозахисні та полезахисні смуги;

насадження по зміцненню пісків і берегів річок;

яро - балкові насадження;

штучні насадження ботанічних садів та інших науково - дослідних установ і учбових закладів для наукових цілей;

інші штучні багаторічні насадження.

Одним із основних напрямів сільськогосподарських підприємств є закладдення, вирощування і експлуатація плодово - ягідних багаторічних насаджень, до яких, зокрема, належать:

насіннячкові (яблуня, груша, айва);

кісточкові (слива, вишня, абрикоса, персик тощо);

виноградники (столові та кишмишові сорти, на шпалерах);

ягідники (полуниця, малина, смородина, агрус, чорноплідна горобина тощо);

хміль;

горіхоплідні (грецький горіх, фундук, мигдаль, фісташки тощо);

цитрусові та субтропічні культури;

плантації чаю.

Найпоширенішим видом діяльності сільськогосподарських підприємств України є виробнича діяльність із закладення і вирощування плодово - ягідних насаджень, виноградників, а також з переробки їх продукції.

Розділ 9. Технічне проектування

Розробку проектів відверення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) здійснюють відповідно до технічних умов управління земельних ресурсів землевпорядної організації, які мають відповідні ліцензії.

Розробка проекту відведення земельної ділянки та перенесення її меж в натуру (на місцевість) здійснюють після укладення громадянином відповідних договорів із землевпорядними організаціями. Умови та строки розробки проектів відведення земельних ділянок та перенесення їх меж в натуру визначаються договорами, укладеними громадянином з виконавцями робіт.

Складений проект відведення земельної ділянки землевпорядна організація подає до управління земельних ресурсів. Управління розглядає подані матеріали і готує проект рішення Київської міської ради про затвердження проекту відведення та передачу у власність або в оренду земельної ділянки.

Після прийняти рішення київської міської ради про передачу земельної ділянки у власність чи в оренду здійснюється перенесення її меж у натуру та виготовлення документа, що посвідчує право користування землею або право власності на землю.

Управління земельних ресурсів після виготовлення документа, що посвідчує право користування землею або право власності на землю, проводить його державну реєстрацію.

Перед складанням проекту внутрігосподарського землеустрою на проектному плані (точні копії плану оригінальної зйомки) повинні бути нанесені всі тверді точки (з твердими координатами) на межах землекористування. В процесі проектування виробничих центрів, меж населених пунктів, доріг, полів сівозміни та інших елементів проекту на проектний план наносять проектні точки лінії та фігури.

Площі фігур,які наносять на план, обчислюють спочатку наближення або одним отводом планіметра, або графічно, за формулами геометрії без складних обчислень.

Після погодження проекту, виконують остаточні обчислення елементів проекту - кутів, довжин ліній та координати проектних точок. Частину координат проектних точок одержують графічним методом, з урахуванням деформації плану. Довжину лінії цими точками обчислюють шляхом розвязання обернено - геодизичної задачі. Координати точок на межах землекористувань, точок на зломах доріг державного значення, смуги відводів каналів, кутів обчислюють аналітично.

Всі обчислення виконують у спеціальному зошиті проектування та відомості обчислення координат (записи роблять чорнилом). Для обчислення вибирають найбільш раціональні методи заповнюючи спеціальні схеми, що дають змогу вести контроль.

Внутрішні кути та румби ліній обчислюють в цілих мінутах, довжину ліній та координати точок - з точністю до 0,1м. Площі обчислюють до сотої долі гектара, заокруглюючи в експлікації до 0,1га.

Для обчислення координат проектних точок використовують лінії, що утворюють теодолітні ходи, які можуть бути:

хід між двома твердими точками з відомими дирекційними кутами твердих ліній, прилеглих до кінцевих точок ліній;

хід між двома твердими точками, коли відомо лише координати кінцевих точок ходу;

висячий хід з однієї або двох ліній від твердої точки з відомим дирикційним кутом прилеглої твердої лінії.

Ці ходи обчислюють в такому порядку (без утворення вузлових точок), послідовно пов'язуючи один хід на другий. При проектуванні доріг або смуги каналів в хід першого порядку, ув'язки включають лінії з одного боку, а інший бік входить до другого обчислення.

Допустима невязка площі:

fд = ±0,05*(М/10000)*vР (механічним способом)

fд = ±0,03*(М/10000)*vР (графічним способом)

Одержану нев'язку розподіляють пропорційно площі на всі секції, всередині секції обчислюють площу окремих контурів такими методами: графічним, механічним або за допомогою палетки.

Планіметром контур обводять двічі (при одному полюсі).

Допустима нев'язка не повинна перевищувати:

fд = 0,7мvn±0,04*(М/10000)*vР

М - знаменник чисельного масштабу;

Р - площа секції;

м - ціна поділки планіметра;

n - число контурі.

Площі вузьких контурів, що не визначені в масштабі плану, включають до площі обох суміжних контурів порівну, після чого виключають з площі обох контурів.

Площі об'`єктів складених з вузьких смуг з постійною шириною (дороги, посадки вздовж доріг, канали) обчислюють графічно. Площі вкраплених контурів ділянок під час обчислення віднімають від площі контура.

За умов складної ситуації та великої кількості контурів проектування поля сівозміни виконують так званим набором контурів - проектована площа складається з певної кількості контурів, що утворюють необхідну площу.

Проектування виконується на плані масштабу 1: 10000. Межа землекористування розділена на секції (аналітично), секції нанесені на кальці контурів.

Площа кожної секції обчислена аналітично по координатам за допомогою планіметра і палетки.

Нев'язка обчислюється за формулою:

Складена експлікація земель до проектування.

Проектування земельних ділянок (полів, саду) виконувалось аналітичним, графічним та механічним методами.

Аналітичним методом запроектоване:

фермерське господарство;

ділянку проектного саду;

межі полів сівозміни (I,VII,VIII поле).

Проектування території інших полів сівозміни, пасовища виконано графо - механічним способом (за допомогою палетки з графічним порізом або відрізом), а ІІ поле - графічно, при проектуванні всі розрахунки велись в спеціальному зошиті для проектування - робочий зошит.

Розділ 10. Погодження та затвердження проекту

Проект внутрігосподарського землеустрою складається з таких частин:

пояснювальної записки;

додатків до пояснювальної записки;

графічних матеріалів.

Пояснювальна записка складається на кінець проектного періоду.

Пояснювальна записка вміщує такі розділи:

техніко - економічні показники проекту:

Визначені:

замовник;

матеріали, що покладені в основу проектування;

характеристика господарства - у вигляді таблиць даної на вихідний рік та кінець проектного періоду;

виробничий напрям господарства;

структури управління;

загальна площа земель та с/г угідь (в тому числі - рілля);

площа захисних лісонасаджень;

розораність та лісистість території - у відсотках;

протяжність дорожньої мережі (загального користування та внутрігосподарської); сівозміни (кількість полів та площі в кожній);

структура посівних площ (у відсотках) - зернові, технічні, кормові;

поголів'я тваринництва та птиці 9 великої рогатої худоби, свиней, овець, коней);

площа на одного працюючого в господарстві (рілля, зернових, технічних культур);

вартість валової продукції рослинництва;

витрати на здійснення запроектованих заходів;

окупність витрат (в роках).

Земельні ресурси:

а) існуюче використання земель (площа земель - загальна та с/г угідь; характеристика кліматичних умов, рельєфу місцевості, складу грунтів; таблиця характеристики крутизни схилів (в градусах) та еродованості с/г угідь; розташування кормових угідь, водних джерел; водоохоронні зони;

б) освоєння та поліпшення угідь 9трансформування земель - рілля, сіножаті, пасовища, багаторічних насаджень);

в) структура с/г угідь (складено таблицю „Склад та співвідношення с/г угідь” - визначено площі угідь та відсотки до загальної площі - існуючі та за проектом); визначено зміни в межах землекористування (випрямлення меж, ліквідація через смужжя та вкраплень).

3. Організаційно - виробнича структура господарства:

а) структура управління (система управління - існуюча та проектна потреба в трудових ресурсах);

б) характеристика існуючих населених пунктів;

в) виробничі центри - існуючі та проектні.

4. організація та впорядкування с/г угідь:

Розподілення с/г угідь та технологічні групи залежно від грунтів та характеру ерозії:

а) система сівозмін (в таблицях для кожної сівозміни загальну площу, кількість полів, середню площу поля, кількість окремих ділянок для обробітку, площу землі кожної технологічної групи);

б) чергування сільськогосподарських культур для кожної сівозміни;

в) особливості проектування полів сівозміни;

г) рівень економічної родючості та технологічних властивостей полів сівозміни;

Ці відмінності втрачені через коефіцієнти економічної родючості та технологічної властивості, які зазначають на кресленні „Впорядкування території). Технологічна та грунтово - агротехнічна характеристика ділянок приведені в додатку

Д) використання природних кормових угідь.

5. Водогосподарські заходи:

Існуючі джерела водопостачання населених пунктів та виробничих центрів, тимчасове польове водопостачання, водопій на пасовищах.

6. Дороги:

Дороги загального користування, внутрігосподарські дороги.

7. виробництво сільськогосподарської продукції:

а) структура посівних площ (зміна структури за проектом);

б) урожайність сільськогосподарських культур;

в) тваринництво (визначено продуктивність на кінець проектного періоду; складено таблиці: поголів'я, тварин та птиці - фактичну та кінцеву, продуктивність тваринництва та птиці - фактичну та кінцеву);

г) кормо виробництво;

д) виробництво валової продукції;

8. система природоохоронних заходів:

а) агротехнічні протиерозійні заходи (відповідно за рекомендаціями науково - дослідних організацій розроблена система агротехнічних заходів - обробітку рілля та сівби);

б) захисні лісонасадження. Стоко регулюючі лісосмуги; насадження на ярах та інших низькопродуктивних угіддях; породи в лісонасадженнях;

в) протиерозійні гідротехнічні заходи. Вони призначені для перерозподілу поверхневого стоку; в таблиці наведено дані - назви споруд, одиниця виміру, кількість. Детальніший підрахунок обсягів робіт ведеться під час розробки проектів після виконання інженерних вишукувань;

г) вплив протиерозійних заходів на поверхневий стік (стік поверхневих вод залежить від заліснення території, агротехнічних заходів, затримки вод гідротехнічними спорудами);

д) відтворення родючості грунту (боротьба з витратами гумусу - багаторічні трави та внесення органічних добрив, в таблиці подано баланс гумусу: для кожної сівозміни - плота, гумусу, накопичення гумусу, баланс гумусу, щорічна потреба господарства в органічних добривах, в таблиці подано внесення органічних добрив для кожної сівозміни в розрізі культур;

е) попередження забруднення грунтів, поверхневих та підземних вод (зоходи по запобіганню забруднення грунтів продуктами хімічних засобів; чергування сільськогосподарських культур та технологія їх вирощування; внесення пестицидів за нормою);

ж) обмеження господарської діяльності (оранка на схилах більше 1°, обмеження та розміщення ерозійно - небезпечних культур на ділянках зі схилами більше 3°, заборона розорювати природні кормові угіддя на тальвегах і використання отрутохімікатів на заплавах та інші заходи).

9. соціально - економічні питання організації території:

Розробка проектів утворення стійких агро ландшафтів, заходи з підвищення родючості грунтів, природоохоронні та санітарні заходи боротьба з ерозією грунтів, захисні лісонасадження, охорона водних джерел, які створюють сприятливу екологічну обстановку на території господарства.

10. план здійснення проекту:

Термін перенесення проекту в натуру та посадки полезахисних насаджень.

11. техніка безпеки:

Небезпечні виробничі фактори на окремих операціях технологічного процесу: під час обробітку полів з ухилом, збирання врожаю тощо.