Консервація деградованих та малопродуктивних земель
Поняття деградації ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів Загальна характеристика та порядок консервації деградованих і малопродуктивних земель на прикладі Волинської області.
| Рубрика | Сельское, лесное хозяйство и землепользование |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.12.2012 |
| Размер файла | 272,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- 1. Загальна характеристика Консервації деградованих і малопродуктивних земель
- 1.1 Поняття - Консервація деградованих і малопродуктивних земель
- 1.2 Порядок консервації земель
- 2. Консервація деградованих малопродуктивних земель (на прикладі території конкретних землекористувань)
- 3. Постановка проблеми
- Висновки
- Список використаних джерел
- Вступ
Інтенсифікація землеробства, його індустріалізація і хімізація спричинили екологічну напруженість в агроландшафтах, що проявляється в посиленні ерозійних процесів, погіршенні агрофізичного стану ґрунтів, де-гуміфікації, накопиченні токсичних речовин, зниженні біологічної ємності ґрунтів та інших видах їх деградації.
При неправильному використанні земельних ресурсів можлива деградація і забруднення земель і ґрунтів (родючого шару). Закон України ”Про охорону земель” № 962-IV від 19.06.2003 дає наступні визначення цих термінів.
Деградація ґрунтів - погіршення корисних властивостей та родючості ґрунту внаслідок впливу природних чи антропогенних факторів.
Деградація земель - природне або антропогенне спрощення ландшафту, погіршення стану, складу, корисних властивостей і функцій земель та інших органічно пов'язаних із землею природних компонентів.
Забруднення ґрунтів - накопичення в ґрунтах речовин, які негативно впливають на їх родючість та інші корисні властивості.
Порушені землі - землі, що втратили свою господарську та екологічну цінність через порушення ґрунтового покриву внаслідок виробничої діяльності людини або дії природних явищ.
Головною з причин деградації ґрунтів є людська діяльність (антропогенне втручання). Людство чисельністю понад 5 млрд. чоловік із щорічним приростом 80 - 85 млн., оволодівши різними технологіями для забезпечення бажаних для себе благ і життєвого комфорту, змінює природу планети вже в глобальному вимірі. Не усвідомлюючи небезпеки, окремі нації і людство в цілому втягують Землю в грандіозний експеримент, хід і наслідки якого люди не можуть ні передбачити, ні контролювати.
Деградація, ерозія ґрунтів, зменшення гумусного покрову планети, забруднення отруйними хімічними й біологічними сполуками й радіонуклідами - такі очевидні наслідки антропогенного впливу на землю. Індустріальне суспільство мимоволі дає розгін процесам планетарного масштабу, керувати якими не готове ні морально, ні інтелектуально, ні матеріально.
В Україні ці процеси йдуть інтенсивніше, ніж у цілому на планеті. Із 60,3 млн. га її території 42 млн. га займають сільськогосподарські угіддя, 33,2 млн. га - під ріллею. За останні 30 років площа еродованої орної землі збільшилась на 1,9 млн. га, тобто втрачалося по 64 тис. га щороку, і зараз площа еродованих земель складає 11,3 млн. га або майже п'яту частину всієї території України.
Згідно з статтею 171 Земельного кодексу України до деградованих земель відносяться:
а) земельні ділянки, поверхня яких порушена внаслідок землетрусу, зсувів, карстоутворення, повеней, добування корисних копалин тощо;
б) земельні ділянки з еродованими, перезволоженими, з підвищеною кислотністю або засоленістю, забрудненими хімічними речовинами ґрунтами та інші.
До малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.
Головними причинами деградації земель і зниження їх продуктивності є:
- ерозія ґрунтів (водна та вітрова, див. п. 7.2, 7.3) ;
- опустелювання (процес, який призводить до втрати природної рослинності з подальшою неможливістю її відновлення без участі людини);
- вторинне засолювання;
- токсикація (забруднення ґрунтів);
- техногенне руйнування через відкрите добування корисних копалин, будівельної сировини, торфу, прокладання трубопроводів, проведення геологорозвідувальних робіт тощо.
Землі, які зазнали змін у структурі рельєфу, екологічному стані ґрунтів і материнських порід та у гідрологічному режимі внаслідок проведення гірничодобувних, геологорозвідувальних, будівельних та інших робіт відносяться до порушених.
Вторинне засолювання земель виникає при штучному піднятті рівня підземних вод внаслідок розчинення солей, що містились в нижніх шарах ґрунту. Процес здійснюється при зрошенні посушливих земель, безсистемному поливі і відсутності дренажу.
Токсикація ґрунтів зумовлена антропогенною діяльністю людини. Забруднення ґрунтів здійснюється при застосуванні пестицидів і агрохімікатів в сільському господарстві, застосуванні осадів стічних вод, скиданні недостатньо очищених стічних вод та вод, що забираються із забруднених джерел, витоках з трубопроводів, що транспортують небезпечні речовини. Ґрунти забруднюються промисловими викидами, відходами будівництва, попелом теплових електростанцій, пустою породою, вилученою з шахт і кар'єрів при видобувних роботах, нафтопродуктами, побутовим сміттям.
Підприємства, установи та організації, а також громадяни, діяльність яких пов'язана з накопиченням відходів, зобов'язані забезпечувати своєчасне вивезення таких відходів на спеціальні об'єкти, що використовуються для їх збирання, зберігання, оброблення, утилізації, видалення, знешкодження і захоронення.
Забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, у межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини.
Розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація та видалення, знешкодження і захоронення відходів здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про відходи».
В Україні розорано близько 82% сільськогосподарських угід. Землеробство часто ведеться з ігноруванням заходів щодо повернення у ґрунт поживних елементів. Баланс гумусу складається негативно, його щорічний дефіцит становить понад 100кг/га, потреба в мінеральних добривах забезпечується на 10%, в органічних - близько 20% [14].
Більшість питань, які стосуються охорони земель у сучасних умовах, урегульовано нормативно-правовим та методичним забезпеченням. Ураховуючи, що в найближчій перспективі виділення достатніх коштів із державного бюджету на охорону земель не передбачається, а новоутворені сільськогосподарські підприємства не спроможні проводити такі роботи за власні кошти, необхідно сконцентрувати зусилля на організаційно-господарських заходах, які, не потребуючи значних капітальних витрат, можуть попередити посилення ерозійних процентів та інших видів деградації ґрунтів.
Найбільш ефективним і реальним у теперішній час заходом є оптимізація складу та співвідношення вгідь. Це завдання реалізується, зокрема, шляхом вилучення зі складу ріллі деградованих й малопродуктивних земель з подальшою їх консервацією.
1. Загальна характеристика Консервації деградованих і малопродуктивних земель
1.1 Поняття - Консервація деградованих і малопродуктивних земель
Консервація земель - це виведення з господарського обігу (сільськогосподарського або промислового) земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення їхньої родючості. Першочерговому виведенню із сільськогосподарського обігу підлягають малопродуктивні, ерозійно-небезпечні та техногенно-забруднені землі. Консервація земельних ділянок здійснюється шляхом залуження або заліснення. Залуження і заліснення є меліоративними заходами. Заліснення є одним із дійових заходів щодо поліпшення екологічної стабільності земельної території. Подальше заліснення виведених угідь сприятиме відновленню ними природного стану.
Одним із ключових аспектів формування екомережі та оптимізації природокористування є консервація деградованих і малопродуктивних земель.
Підвищення стійкості агроландшафтів і поліпшення екологічного стану залежить від зниження розораності території, розширення площ природних кормових угідь та лісових насаджень, тобто від збільшення питомої ваги еколого-стабілізуючих угідь та створенні екосистем, які функціонують за принципами природних аналогів у разі зниження антропогенного навантаження.
При вирішенні питань щодо здійснення консервації земель необхідно насамперед керуватися економічною й екологічною доцільністю, досвідом та пропозиціями власників земельних ділянок і землекористувачів. Розробка проектів консервації деградованих і малопродуктивних земель здійснюється за кошти власників землі та землекористувачів, які беруть ці землі в оренду чи користування.
Відповідно до чинного земельного законодавства держава має здійснити економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель, підвищення родючості ґрунтів землевласникам і землекористувачами шляхом:
- звільнення землевласників і землекористувачів від плати за землю, за земельні ділянки, на яких виконуються роботи з меліорації, рекультивації, консервації земель та інші роботи щодо охорони земель на період тимчасової консервації, будівництва і сільськогосподарського освоєння земель відповідно до затвердженої документації із землеустрою;
- компенсації сільськогосподарським товаровиробникам недоодержаної частки доходу внаслідок консервації деградованих, малопродуктивних, а також техногенно-забруднених земель [1-4].
Згідно зі Земельним кодексом, консервація земель - це виведення з господарського обігу (сільськогосподарського або промислового) земель на певний термін для здійснення заходів щодо відновлення родючості й екологічно задовільного стану ґрунтів, а також для встановлення або повернення (відновлення) втраченої екологічної рівноваги у конкретному регіоні [4].
Першочерговому виведенню із сільськогосподарського обігу підлягають малопродуктивні, ерозійно-небезпечні та техногенно-забруднені землі, на яких отримують значно нижчі врожаї, ніж середі по регіону [5].
Віднесення сільськогосподарських угідь до деградованих, малопродуктивних і техногенно-забруднених земель відбувається з урахуванням основних показників, що характеризують ґрунтові властивості та зумовлюють потребу консервації земель (еродованість, скелетність, легкий гранулометричний склад, важкий гранулометричний склад, гумусованість, реакція ґрунтового розчину, вміст рухомого алюмінію, вміст увібраного натрію, засолення, карбонатність, фізична деградація, хімічне чи радіаційне забруднення). На ці властивості маємо зважати диференційовано, залежно від природно-сільськогосподарської зони (додаток до Порядку консервації земель) [4].
Виявлення деградованих земель провадиться шляхом обстежень, здійснених за затвердженими методиками підприємствами й організаціями, а також громадянами, котрі отримали у встановленому порядку ліцензії на ці обстеження. Під час обстежень установлюють місце розташування деградованих і забруднених земель, їхню площу, склад угідь, якісний стан земель, динаміку його зміни в останні 5-10 років, причини, що призвели до деградації [1]. Правовою основою консервації земель є Земельний Кодекс України (глава 28), Закон України «Про охорону земель»(ст. 1, 51, 55, 27 та ін.), Закон України «Про меліорацію земель» від 14 січня 2000 р., Порядок консервації земель, затверджений наказом Держкомзему України від 17 жовтня 2002 р. № 175 та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з Законом України «Про меліорацію земель» залуження і заліснення є меліоративними заходами, які спрямовані на поліпшення хімічних і фізичних властивостей ґрунту, збереження і підвищення їхньої родючості та формування збалансованої раціональної структури угідь[2].
Так, залуження належить до заходів культуртехнічної меліорації, що передбачає впорядкування поверхні землі та підготовку її до використання для сільськогосподарських потреб (ст. 5), а заліснення є заходом агролісотехнічної меліорації, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на забезпечення докорінного поліпшення земель шляхом використання ґрунтозахисних, стокорегулювальних та інших властивостей захисних лісових насаджень.
Природно-сільськогосподарське районування земель, дані державної паспортизації земель повинні містити для кожної природно самостійної ділянки землі відомості про рекомендовану до обов'язкового додержання максимально допустиму інтенсивність застосування найбільш доцільного способу використання землі. Ці відомості враховуються під час створення землевпорядної документації, а також у період до її розробки.
Для ділянок традиційно орних земель перелічуються сільськогосподарські культури, вирощування яких обмежується або забороняється, а також недопустимі технології вирощування культур і окремі агротехнічні операції. Неможливість прибуткового використання земель в якості ріллі за умов додержання визначених обмежень є підставою для вилучення ділянки зі складу орних угідь і включення її до складу інших угідь, як-от: сіножаті, пасовища, багаторічні насадження; або переводу до категорій земель природоохоронного фонду, лісового фонду, або консервації земель як деградованих і малопродуктивних.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про зазначені обмеження в орному використанні земель та про трансформацію або консервацію земель підлягають безумовному виконанню землекористувачами, які мають право попередньо оскаржити ці рішення в судовому порядку з виконанням поглибленої експертизи. Землевласник має право на субсидування витрат на виконання трансформації або консервації за відповідним договором, а також на виділення компенсації земельної площі (за наявності резерву земель).
Трансформація і консервація земель не скасовують необхідності систематичного вжиття на ділянці заходів з охорони, відновлення та поліпшення ґрунтів, їхньої родючості і біоти. Субсидування відповідних витрат повинно бути обумовлено в договорі про трансформацію або консервацію або в додатковій угоді.
1.2 Порядок консервації земель
Державним Комітетом України по земельних ресурсах 17.10.2002 року було видано Наказ № 175 «Про порядок консервації земель». Згідно з цим Наказом існує чіткий порядок консервації земель. Цей порядок обов'язків для керівництва в роботі з державними органами виконавчої влади, розповсюджується на власників землі, землекористувачів, у тому числі орендарів, і має рекомендаційний характер для органів місцевого самоврядування. Виходячи з нього, можемо скласти наступну схему дій.
Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визнаний термін та залуження або залісення.
Сільськогосподарські угіддя відносять до того чи іншого виду деградованих та малопродуктивних земель, виходячи з показників, що розглянуті у табл.1.
Власник землі або землекористувач, у тому числі орендар, подає заяву або клопотання до відповідної державної адміністрації (сільської, селищної або міської ради), указуючи причини необхідності проведення консервації. До клопотання або заяви додаються відповідні документи.
Таблиця 1 Основні показники, що характеризують ґрунтові властивості і зумовлюють необхідність консервації земель за природно-сільскогосподарськими зонами
|
Властивості і ознаки ґрунтів |
Одиниці виміру |
Показник ґрунтових властивостей (з урахуванням зонального місцеположення) |
|
|
Еродованість (змитість та дефльованість) |
Ступінь еродованості грунтів |
Розмиті, сильно- та середньо змиті, сильно- та середньодефльовані |
|
|
Скелетність |
Уміст уламків гірських порід розміром понад 3 мм, % |
>20% від об'єму ґрунту (у 30см шарі ґрунту) |
|
|
Легкий гранулометричний склад |
Уміст фізичної глини (часток діаметром менше 0,01мм) |
а) зона Полісся - до 5б) зона Лісостепу - до 10в) Степові зони і південні райони Лісостепу (крім західного) - до 20 |
|
|
Важкий гранулометричний склад |
Уміст фізичної глини (часток діаметром менше 0,01мм) |
а) у Прикарпатті - понад 50б) на лісових породах - понад 75 |
|
|
Гумусованість |
Уміст гумусу, % від ваги ґрунту |
а) у Поліссі - менше 0,6б) у Лісостепу - менше 1,5в) у Степу - менше 2,0 |
|
|
Реакція грантового розчину |
рН |
в усіх зонах:а) до 4,0б) понад 8,0 |
|
|
Уміст рухомого алюмінію |
мг/екв на 100 ґрунту |
понад 3,0 |
|
|
Уміст ґрунтів увібраного натрію |
% від суми ввібраних основ |
а) для автоморфних - понад 5б) для напівгідроморфних і гігроморфних ґрунтів - понад 10 |
|
|
Засолення |
% від ваги ґрунту, у перерахунку на токсичні солі |
понад 0,4 |
|
|
Карбонатність |
Уміст карбонатів, % від ваги ґрунту |
СаСо3 - більше 30 |
|
|
Фізична деградація |
Об'ємна маса, г/куб.см |
понад 1,5 - для суглинкових і глинистих ґрунтівпонад 1,9 - для супіщаних і піщаних ґрунтів |
|
|
Хімічне забруднення |
Граничнодоступна концентрація (ГДК) |
Перевищення ГДК |
|
|
Радіаційне забруднення |
Щільність забруднення місцевості цезієм-137, стронцієм-90, Кі/кв.км. |
Cs-137 - більше 15 Кі/кв.кмSr-90 - більше 3 Кі/кв.км |
Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель згідно з Положенням про державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2002 року №1958, видає вказівку (припис) з питань використання та охорони земель. Державна екологічна інспекція згідно з Положенням про Державну екологічну інспекцію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2001 року №1520, видає припис про припинення їх господарського використання. Після отримання вказівки або припису власник землі або землекористувач зобов'язані протягом 30 днів ініціювати проведення робіт з консервації земель.
На підставі вищевказаних документів відповідна державна адміністрація видає розпорядження про створення комісії з обстеження земель на місцевості та підготовки висновків про доцільність їх консервації.
За результатами обстеження земель представниками проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції, землевпорядної організації, місцевого органу земельних ресурсів та природоохоронного органу складається звіт про стан земель та надаються пропозиції щодо їх консервації.
На основі цього комісія готує матеріали та висновок про доцільність консервації земель і подає їх до відповідної державної адміністрації.
Відповідна державна адміністрація протягом 30 днів розглядає подані матеріали та висновок і видає розпорядження про консервацію земель державної або комунальної власності. Розпорядження приймається на підставі договору з власником земельної ділянки. Згідно з виданим розпорядженням розробляється проект консервації земель.
Проект консервації земель складається землевпорядною організацією, яка має ліцензію на виконання землевпорядних робіт. Він підлягає державній землевпорядній експертизі згідно з Положенням про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженим наказом Держкомзему від 11.03.1997 року №39 і зареєстрованим Мінюстом 12.05.1997 року за №171/1975. Після цього подається на затвердження до відповідної державної адміністрації.
При впровадженні (реалізації) проекту консервації земель межі земельних ділянок закріплюються на місцевості межовими знаками. У містах, де межі збігаються з існуючими природними елементами організації території (дорогами, лісосмугами, каналами, валами, валами-дорогами тощо), межові знаки не ставляться. Наприкінці складається акт про перенесення меж земельних ділянок на місцевості. Акт підписується виконавцем робіт, замовником та представником місцевого органу земельних ресурсів.
Після закінчення строку консервації земель, визначених проектом консервації, комісія проводить обстеження законсервованих земель на місцевості і вносить до відповідних органів виконавчої влади, які прийняли рішення про консервацію земель, пропозицію щодо повернення земель до попереднього використання, продовження термінів консервації або інші пропозиції, направлені на їх раціональне та екологічно безпечне використання.
Загальнодержавні й регіональні програми консервації земель можуть розроблятися на замовлення зацікавлених органів виконавчої влади (місцевого самоврядування).
Доцільним вважають одночасну розробку проектів консервації земель і робочих проектів залуження (заліснення) у складі єдиного проекту. Це положення стосується в першу чергу невеликих за площею земельних ділянок, що підлягають консервації.
Після залуження ріллі необхідно передбачити організаційно-господарські заходи, тобто впорядкування території сіножатей у складі проектів землеустрою сільськогосподарських підприємств або окремих проектів упорядкування території.
Залужені орні землі доцільно використовувати в подальшому в системі сіножатезмін або сіножатепасовищезмін з регулюванням термінів сінокосіння в різних фазах розвитку рослин. При організації сіножатезмін потрібно створити надійний травостій, наблизив його до природного і на певний час повністю або частково відмовитися від поверхневого чи докорінного поліпшення. Використання залужених орних земель у системі сіножатепасовищезмін передбачає поліпшення і поєднання сінокосіння з помірним випасом худоби. Залежно від фінансових можливостей господарств може бути проведено прискорене залуження малопродуктивних угідь. При цьому необхідно передбачити перехід до впровадження схем ротації сіножатезмін в сіножатепасовищезмін (сівба проміжних культур тощо). Схеми ротації сіножатезмін і сіножатепасовищезмін на землях, що підлягають консервації, залежно від конкретних умов можуть бути такими, як вказано в таблиці 2 та таблиці 3.
Упорядкування території залужених земель може бути передбачено у проектах землеустрою сільськогосподарських підприємств, проектних консервації деградованих та малопродуктивних земель і робочих проектах залуження.
Таблиця 2 Схемиротації сіножатезмін
|
Роки ротації |
Використання |
Фази розвитку рослин |
Роки ротації |
Використання |
Фази розвитку рослин |
||
|
1-й |
снокосіння |
дзрівання насіння |
1-й |
снокосіння |
дзрівання насіння |
||
|
2-й |
снокосіння |
вхід у трубку |
2-й |
снокосіння |
Повне цвітіння |
||
|
3-й |
снокосіння |
клосіння |
3-й |
снокосіння |
Колосіння |
||
|
4-6-й |
снокосіння |
цвітіння |
4-6-й |
снокосіння |
цвітіння |
Таблиця 2 Схеми ротації сіножатепасовищезмін
|
Роки ротації |
Використання |
Роки ротації |
Використання |
||
|
1-й |
злуження |
1-й |
злуження |
||
|
2-й |
снокосіння (2 укоси) |
2-й |
снокосіння (2 укоси) |
||
|
3-й |
снокосіння (2 укоси) |
3-й |
снокосіння (1укіс) та випас худоби по отаві |
||
|
4-й |
снокосіння (1укіс) та випас худоби по отаві |
4-й |
снокосіння (1укіс) та випас худоби по отаві |
||
|
5-й |
снокосіння (1укіс) та випас худоби по отаві |
5-й |
випас худоби |
||
|
6-й |
випас худоби |
6-й |
випас худоби |
2. Консервація деградованих малопродуктивних земель (на прикладі території конкретних землекористувань)
Згідно з регіональною Програмою охорони родючості ґрунтів Волинської області на 2004-2015 рр., на території області здійснюють консервацію земель шляхом заліснення еродованих земель запасу і резервного фонду.
Заліснення є одним із дійових заходів щодо поліпшення екологічної стабільності земельної території. Подальше заліснення виведених угідь сприятиме відновленню ними природного стану [5]. Крім того, зменшення обсягів застосування добрив, які були потрібні для досягнення бажаних врожаїв на малопродуктивних землях, сприятиме поліпшенню екологічної ситуації в області.
На території Волинської області за 2008-2011 роки було заліснено деградованих і малопродуктивних земель площею 2158 га. У 2008 р. заліснення було здійснено у 16 районах (667,44 га), у 2009 р. - у 11 (137,4 га), у 2010 р. - у 15 (760,30 га), у 2011 р. виконано консервацію у 14 районах на площі 592,94 га. Таким чином, на рис. 1 показано градації площ заліснених земель протягом 2008-2011 рр.
Обсяги здійснення консервації деградованих та малопродуктивних земель запасу і резерву шляхом їхнього заліснення у 2008-2011 рр. вказані в таблиці 1. Фактично, у 2009 р. у Володимир-Волинському, Горохівському, Луцькому, Старовижівському і Шацькому районах консервацію не здійснювали.
Проте в таких районах, як Ківерцівський, Ковельський та Локачинський протягом чотирьох років проводилось заліснення і загальна площа таких земель становить на 2011 рік більше 200 га, що істотно впливає на екологічну стабільність цих районів. Найбільшу площу деградованих та малопродуктивних земель заліснено у 2010 р.
Рис. 1. Площа земель, на яких здійснено консервацію шляхом заліснення протягом 2008-2011 рр., га
Заліснення здійснювали шляхом формування площинних (протиерозійних) захисних лісонасаджень. Заліснені площі обов'язково передавались під охорону підприємствам, які створили ці лісокультури.
На рис.2 можна наглядно побачити які райони Волинської області в якому ступені були заліснені деградовані і малопродуктивні землі за 2008-2011 рр. за даними ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою.
Якщо проаналізувати земельний фонд Волинської області, то станом на 1 січня 2008 р. вкритих лісом земель було 691,82 тис. га, а на 1 січня 2011 р. - 693,55 тис. га. Фактично ця площа збільшилась на 1,73 тис. га за рахунок консервації деградованих і малопродуктивних земель шляхом заліснення, що свідчить про ефективність цього процесу у формуванні екологічно стійкої території.
Таблиця 1
|
Райони, де проводилась консервація |
Площа, на якій проведено консервацію шляхом заліснення |
|||||
|
2008 |
2009 |
2010 |
2011 |
Разом |
||
|
Володимир-Волинський |
13,00 |
- |
45,00 |
30,20 |
88,20 |
|
|
Горіховський |
33,60 |
- |
29,00 |
19,00 |
81,60 |
|
|
Іваничівський |
27,80 |
11,20 |
38,00 |
28,10 |
105,10 |
|
|
Камінь-Каширський |
35,20 |
11,20 |
41,00 |
29,00 |
116,40 |
|
|
Ківерцівський |
99,00 |
13,20 |
73,00 |
57,80 |
243,00 |
|
|
Ковельський |
101,70 |
8,80 |
113,33 |
105,44 |
329,27 |
|
|
Локачинський |
42,60 |
11,20 |
85,00 |
99,00 |
237,80 |
|
|
Луцький |
56,60 |
- |
- |
- |
56,60 |
|
|
Любешівський |
38,00 |
13,90 |
28,48 |
24,41 |
104,79 |
|
|
Любомльський |
23,84 |
20,50 |
53,64 |
36,60 |
134,58 |
|
|
Маневицький |
48,30 |
15,00 |
63,00 |
41,50 |
167,80 |
|
|
Ратнівський |
16,00 |
10,40 |
36,00 |
23,10 |
85,50 |
|
|
Рожищенський |
42,70 |
11,00 |
20,40 |
38,50 |
112,60 |
|
|
Старовижівський |
44,90 |
- |
42,00 |
- |
86,90 |
|
|
Турійський |
34,20 |
11,00 |
71,81 |
39,70 |
156,71 |
|
|
Шацький |
10,00 |
- |
20,64 |
20,64 |
51,28 |
|
|
Всього |
667,44 |
137,40 |
760,30 |
592,99 |
2158,13 |
Процес консервації земель триває і нині. ДП "Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" розробляють проекти землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель шляхом заліснення.
Рис. 2. Групування районів Волинської області за часткою заліснених деградованих і малопродуктивних земель за 2008-2011 рр.
3. Постановка проблеми
консервація деградований малопродуктивний земля
Екомережа є просторово єдиною системою, яку утворюють для поліпшення умов формування здорового довкілля, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття. У створенні екомережі дуже важливим є залучення до неї деградованих і малопродуктивних земель, що забезпечить отримання значного екологічного та економічного ефектів.
Посилення антропогенного навантаження на земельні ресурси призводить до розвитку таких де градаційних процесів, як водна і вітрова ерозії, внаслідок чого втрачається гумус, поживні речовини, погіршуються агрофізичні та агрохімічні властивості ґрунтів. Із 60,3 млн.га угідь України 42 млн.га займають сільськогосподарські угіддя, 33,2 млн.га - під ріллею. За останні роки площа еродованої орної землі збільшилась на 1,9 млн.га, тобто втрачалося по 64 тис.га щороку, і нині площа еродованих земель становить майже п'яту частину території України. Ці процеси найсильніші в ґрунтовому покриві, де через ерозію, неправильну агротехніку, необґрунтовану зміну гідрологічного режиму території зрошувальними й осушувальними меліораціями, забруднення агрохімікатами й промисловими викидами деградовано і виведено з активного сільськогосподарського використання значні площі продуктивних земель. За історичний період людство втратило близько 2 млрд.га родючих ґрунтів, які перетворились на пустелі та непридатні для землеробства простори, так звані «бедленди». Це більше, ніж уся площа сучасного світового землеробства, яка становить приблизно 1,5 млрд.га [9].
Інтенсивність руйнування та деградації ґрунтів прискорено зростає. Тому тепер нагально постало питання щодо охорони земель і родючості ґрунтів, зокрема у досліджуваному регіоні. Вирішення цієї проблеми шляхом консервації стимулюватиме оптимізацію природокористування у Волинській області.
Висновки
Ураховуючи існуючий стан земельних ресурсів, потрібно розробляти заходи щодо їх покращення. Одним з необхідних і можливих шляхів за цих умов є консервація деградованих та малопродуктивних земель та розробка заходів щодо їх подальшого використання.
Згідно з агроекономічними принципами консервації підлягають середньо- і сильно еродовані орні землі на схилах крутістю 30 і більше; малопродуктивні землі, ведення землеробства на яких економічно не вигідне. та ін.. В окремих випадках проекти консервації деградованих і малопродуктивних земель доцільно поєднувати з робочими проектами залуження.
На підставі зазначених проектів потрібно розробляти питання подальшого господарського використання деградованих і малопродуктивних земель, що знаходяться у стадії консервації. Ці землі необхідно використовувати відповідно до землевпорядної документації: проекти землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування вгідь; проекти консервації деградованих і малопродуктивних земель; відповідні робочі проекти.
Консервація деградованих і забруднених земель є природоохоронним заходом і вона спрямована на охорону земель і підвищення родючості ґрунтів. На території Волинської області за останні 2006-2009 рр. проведено консервацію деградованих і малопродуктивних земель шляхом заліснення площею 2158,13 га, враховуючи перспективні площі земель, що підлягають консервації. Виведення еродованих земель з господарського обігу сприятиме поліпшенню екологічної стабільності території та позитивно вплине на рівень середньої врожайності в області. А сам процес заліснення знизить розораність території та підвищить частку лісів і лісонасаджень у структурі земельного фонду, що дасть не тільки екологічний ефект, а й економічний.
Список використаних джерел
1. Борщевський П.П. Підвищення ефективності використання, відтворення і охорони земельних ресурсів регіону / П.П. Борщевський, М.О. Чернюк, В.М. Заремба, П.І. Коренюк, О.П. Князьков. - К. : Вид-во "Наука", 1998. - 264 с.
2. Булигін С.Ю. Регламентація технологічного навантаження земельних ресурсів // Землевпорядкування. - 2003. - №2. - С.9 - 12
3. Відповідь на запит №02-01/255 від 20.01.2011 Державний комітет лісового господарства.
4. Дмитренко І.А. Екологічне право України. - К. : Вид-во "Наука", 1996. - 346 с.
5. Земельний кодекс України : науково-практичний коментар / за заг. ред. В.І. Семчика. - 3-є вид. [перероб. і доп.]. - К. : Вид. дім "Ін Юре". - 2007. - 896 с.
6. Іщенко Г. «Щороку українська земля дорожчатиме» Урядовий кур'єр, 23.06.2011.
7. Матеріали до «Проекту Аграрного Кодексу України», Міністерство Аграрної політики та продовольства України, Київ, 2010 р. с.1
8. Можейко Г.А. Лесо-аграрные ландшафты Южной и Сухой Степи Украины (природа и конструирование). - Харьков: ООО “Эней”, 2000. -312 с.
9. Наказ Держкомзему України від 17.10.2002 р № 175 "Про порядок консервації земель".
10. Науково-практичний коментар Земельного кодексу України / Л.О. Бондар, А.П. Гетьман, В.Г. Гончаренко та ін. / за заг. ред. В.В. Медвечука. - К. : Вид-во "Юрінком Інтер", 2004. - 656 с.
11. 13. Одум Ю. Экология. В 2 т., М., 1986 г.
12. Ракоїд О. О. Огляд наукової літератури щодо визначення екологічно безпечних нормативів співвідношення угідь. Інститут агроекології УААН.
13. Сайко В. Ф. Методичні рекомендації виведення земель з ріллі та їхнє раціональне використання. - К.: Аграрна наука, 2000. - 40 с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Визначення поняття "родючість ґрунту" та її класифікація. Причини погіршення та моделі родючості ґрунту. Підвищення родючості та окультурювання ґрунтів. Закон "спадаючої родючості ґрунтів", його критика. Антропогенна зміна різних ґрунтових режимів.
курсовая работа [1,0 M], добавлен 20.12.2013Основні чинники, що впливають на стан ґрунтової родючості. Добрива, їх вплив на родючість ґрунту. Зміни показників родючості ґрунтів за останні роки в Миколаївській області. Система обробітку ґрунту. Методи аналізу вмісту гумусу за методом Тюріна.
курсовая работа [595,5 K], добавлен 12.02.2016Принципи систематики й класифікації ґрунтів. Вивчення природних факторів ґрунтоутворення: генезису, фізичних, фізико-хімічних та хімічних властивостей типових для степової зони ґрунтів на прикладі ґрунтового покриву сільськогосподарського підприємства.
курсовая работа [460,5 K], добавлен 24.05.2014Відомості про ерозію ґрунтів. Боротьба з водною ерозією. Лісоутворюючі породи у протиерозійних насадженнях. Рекультивація земель та їх сільськогосподарське використання. Аналіз стану еродованості ґрунтів Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
курсовая работа [667,4 K], добавлен 21.09.2010Класифікації орних земель за придатністю ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур. Характеристика критеріїв, за якими здійснюються агровиробничі групування ґрунтів: генетична зближеність ґрунтів, ступінь виявлення негативних процесів.
контрольная работа [48,9 K], добавлен 28.02.2012Оцінка небезпеки розвитку ерозійних процесів на території фермерського господарства "Бескіди". Аналіз біоенергетичної ефективності заходів збалансованого землекористування. Проект заходів відтворення родючості деградованих ґрунтів сільського господарства.
курсовая работа [688,9 K], добавлен 30.03.2014Географічне, адміністративне розташування, природні умови ґрунтоутворення господарства. Визначення потреби ґрунту у вапнуванні. Гуміфікація післяжнивних залишків. Статті витрат гумусу. Розробка системи заходів по збереженню, підвищенню родючості ґрунтів.
курсовая работа [39,5 K], добавлен 06.08.2013Кислотність ґрунту і заходи докорінного підвищення родючості землі. Результати господарської діяльності підприємств і ефективність виробництва рослинницької продукції. Кошторисно-фінансові розрахунки на хімічну меліорацію ґрунтів на прикладі АФ "Полісся".
курсовая работа [136,8 K], добавлен 17.02.2014Методика проведення агрохімічних досліджень ґрунтового покриву, огляд фізико-географічних і кліматичних факторів Рівненського району. Еколого-агрономічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення. Роботи з охорони родючості ґрунтів.
дипломная работа [1,5 M], добавлен 19.04.2013Обчислення загальної площі земель в плані за координатами вершин. Характеристика природних та економічних умов господарства. Розподіл земель за категоріями на території сільської ради. Проектні пропозиції щодо використання земель і організації угідь.
курсовая работа [126,7 K], добавлен 25.06.2015
