Рівень виробництва сої та його економічна ефективність

Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення. Концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування виробництва. Різновиди відрядної оплати праці. Аналіз економічної ефективності вирощування сої на СТзОВ "Гарант".

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 20.06.2015
Размер файла 134,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

У світі та, зокрема, в Україні спостерігається стала тенденція до зростання обсягів виробництва та споживання сої. Вона є основною зернобобовою культурою у світі. За посівними площами соя займає четверте місце у світі серед сільськогосподарських культур.

На сучасному етапі розвитку агропромислового виробництва України соя набуває виключного значення як цінна білково-олійна культура, що має широкий спектр використання в кормовиробництві, харчовій, переробній промисловості і медицині.

Стратегічним напрямом розвитку аграрного сектора й економіки України є розширення площ посівів, підвищення врожайності, збільшення виробництва та підвищення його ефективності для головної зернової бобової культури світового землеробства - сої . Виробництво цієї культури на глобальному рівні стрімко зростає, від неї значною мірою залежить продовольча безпека цивілізації.

Інтерес до сої викликаний високими поживними якостями цієї культури. Її зерно збалансоване за протеїном і перетравними амінокислотами. У насінні сої міститься 30-55% білка, 13-26% жиру, 20-32% крохмалю. багато калію, фосфору, кальцію, а також вітамінів. Соя не має рівних за кількістю виготовлених із неї продуктів. Із сої виготовляють соуси, молоко, сир, замінники яєчного порошку, кондитерські вироби, ковбаси, консерви тощо.

Вона посідає перше місце у світовому виробництві рослинної олії, яку використовують на харчові цілі і для виробництва промислової продукції: лаку, фарб, мила, пластмаси, клею, штучних волокон.

Соя і продукти її переробки містять найважливіші поживні речовини високих кормових якостей. У другій половині XX ст. вони стали найважливішою передумовою розвитку найінтенсивніших галузей тваринництва і птахівництва. За соєю поступово утверджується поняття ідеального корму для тварин, звірів, птиці і риб. Вона широко використовується як основний інгредієнт в раціонах тварин, бо найповніше забезпечує потребу їх в білку і амінокислотах, є найбільш економічним джерелом високоякісного білка й енергії. Дуже важливо й те, що за рахунок соєвої олії окупаються всі затрати на вирощування цієї культури, чого не скажеш про горох, люпин, вику, боби. Тому соєвий шрот є найдешевшим джерелом рослинного білка.

Вирощування сої - з агрономічної точки зору, є важливим, оскільки її рослини як азот-фіксатори, збагачують ґрунти азотом, покращують його структуру.

В Україні склалися сприятливі кліматичні умови для вирощування сої, тому впродовж 20 років посівні площі та валовий збір цієї культури збільшились у 12 та 17 разів, відповідно. Тенденція до розширення площі та виробництва сої збереглася й останніми роками. Якщо у 2005 році цю культуру вирощували на площі 427 тис. га, то у 2013 вона розширилася до 1351 тис. га. Відповідно, збільшувався й валовий збір, який у 2013 році становив 2,77 млн т, що в 4,5 раза перевищило рівень 2005 року. Суттєве зростання посівних площ і валових зборів сої свідчить про її надзвичайно важливу роль в аграрному комплексі України. Краще зарекомендували себе ранньостиглі та середньопізні сорти сої, урожайність яких досягала 25-30 ц/га. Проте в цілому по Україні врожайність перебувала на рівні 20,5 ц/га.

Таким чином, за обсягами виробництва сої Україна вийшла на провідні позиції серед країн європейського простору. Ці положення і визначають актуальність обраної теми дослідження.

Проблеми у розвитку даної галузі потребують всебічного вивчення, узагальнення та практичного застосування комплексу організаційно-економічних заходів щодо підвищення ефективності виробництва сої. Без застосування сучасних технологій вирощування та переробки сої, наукового обґрунтування напрямів підвищення ефективності її виробництва не можна розраховувати на одержання високих врожаїв, бо природна родючість ґрунтів, яка з року в рік вичерпується, не забезпечить приріст валових зборів цієї культури.

Метою даної роботи є вивчення та обґрунтування шляхів підвищення ефективності виробництва сої, факторів, що на неї впливають, напрямів інтенсифікації даної галузі, а також дослідження нормування, організації та оплати праці в рослинництві, в тому числі й у виробництві сої.

Курсова робота написана на матеріалах господарства СТзОВ «Гарант». Основними джерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи є річні звіти за 2012 - 2014р.р. ( форма №1-баланс, звіт про фінансові результати (форма №2), форма 50-сг). Крім цього методичною і методологічною основою досліджень послужили Закони України, Постанови Уряду з питань розвитку сільського господарства, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, дані науково-дослідних установ та організацій, статистичні дані з розвитку сільськогосподарського виробництва України.

Щоб проаналізувати економічні показники використовуються такі методи: метод абсолютних і відносних величин; порівняння; побудова рядів динаміки; групування; балансовий метод; індексний метод аналізу.

Дана робота виконується за певним планом. Розділ перший полягає в описі наукових основ підвищення економічної ефективності виробництва сої.

Розділ другий має назву «Рівень виробництва сої та її економічна ефективність».

Третій розділ полягатиме в знаходженні шляхів підвищення ефективності виробництва сої.

РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА СОЇ

соя концентрація спеціалізація комбінування

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Сільське господарство - одна з найважливіших і життєво необхідних галузей народного господарства, яка виробляє продукти харчування для населення країни та сировину для галузей промисловості. Вона відіграє важливу роль у зміцненні економіки країни, підвищенні життєвого рівня населення і розв'язанні соціально-економічних проблем. Тільки ефективне сільськогосподарське виробництво може бути надійною матеріальною основою функціонування всіх галузей і сфер економіки держави.

Тому на сьогодні особливо гостро постає питання ефективного й раціонального використання ресурсів сільськогосподарських підприємств. Важко назвати господарський рівень, економічний ресурс, процес, важіль чи явище, стосовно яких не визначалася б ефективність.

Проблема підвищення економічної ефективності агропромислового виробництва - визначальний фактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапі розвитку економіки України.

Ефективність виробництва, як економічна категорія, відображає дію об'єктивних економічних законів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва.

Як зазначено в економічній енциклопедії «ефективність - це здатність приносити ефект, результативність процесу, проекту тощо, які визначаються як відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили цей результат. Крім того, це досягнення найбільших результатів за найменших витрат живої та уречевленої праці.» [7].

Слід розрізняти поняття ефекту та економічної ефективності. Ефект являє собою наслідок, результат тих чи інших заходів, що проводяться у сільському господарстві. Так, у зерновиробництві ефект від використання добрив виступає у вигляді приросту урожаю. Але отриманий ефект не дає уявлення про вигідність застосування добрив. Лише по одному ефекту недостатньо судити про доцільність здійснюваних заходів. Для цього існує показник економічної ефективності, який вказує на кінцевий якісний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, віддачу капітальних вкладень.

Економічна ефективність -- це таке співвідношення між ресурсами і результатами виробництва, за якого отримують вартісні показники ефективності виробництва[5].

Підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів валовоо продукту та національного доходу з подальшим задоволенням потреб виробників, галузей, а також суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції.

Сільське господарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі - головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі, а в тваринництві - до продуктивності худоби.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови продуктивної худоби при найменших затратах ресурсів на виробництво одиниці продукції. Також в ефективності сільського господарства відображається якість продукції, здатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищення якості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої і уречевленої праці.

Важливе значення має і екологічна сторона аграрного виробництва, пов'язана із ефективністю природокористування. Специфіка аграрного виробництва і, особливо, рослинницької галузі, що пов'язана із освоєнням земельних ресурсів, використанням хімічних та біологічних засобів захисту рослин, в кінцевому підсумку призводить до руйнування природних екосистем, зменшення родючості ґрунту тощо.

Сільське господарство має великий економічний потенціал. Тому поліпшення його стану є одним з найважливіших завдань, вирішення якого полягає в підвищенні ефективності використання ресурсів сільського господарства. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються.

З погляду економічної ефективності соя:

1) забезпечує виробництво найдешевшого рослинного білка;

2) завдяки властивості біологічної фіксації азоту повітря значно зменшує потребу в придбанні та внесенні азотних мінеральних добрив у сільському господарстві;

3) забезпечує одержання екологічно чистої продукції. Важливо й те, що в областях і сільськогосподарських підприємствах, де соя займає 10-15% у сівозміні, останніми роками мали найбільше виробництво зерна

У світовому землеробстві це найпродуктивніша і найбільш економічно вигідна короткоротаційна сівозміна.

Економічна сутність великого попиту на сою полягає в тому, що під час переробки однієї тонни сої одержують 700 кг соєвого шроту (містить 44-48% білка) і 190 кг соєвої олії. Завдяки реалізації соєвої олії, практично окупову- ються всі витрати на вирощування культури, а соєвий шрот є найдешевшим білковим кормовим інгредієнтом, який в усіх розвинених країнах використо- вують для запобігання дефіциту білка в годівлі молочної і м'ясної худоби, свиней, птиці, риби.

Виробництво сільськогосподарської продукції в Україні здійснюється у відповідності до нормативно правової бази. На сучасному етапі відносини в сфері виробництва сої, з урахуванням його специфіки, за сферою впливу регламентується як загальними, так і спеціальними нормативно-правовими актами. Норми загального законодавства визначають принципи, форми, способи становлення, розвитку та функціонування ринку сої. До них належать Закони України «Про охорону праці» 14.10.1992 № 2694-XII, «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-XII та багато інших.

Регулюють відносини в сфері виробництва сої накази Міністерства аграрної політики України Про затвердження галузевої Програми "Соя України 2008 - 2015" від 28 травня 2008 року №336/53, наказ Про основні напрямки роботи асоціації "Українська асоціація виробників і переробників сої" від 16 грудня 2004 року 465/104, наказ Про організацію навчання з питань виробництва та використання сої у молочному скотарстві, відгодівлі тварин і вирощування птиці від 10 грудня 2009 року № 879/141.

Також до загальних нормативно-правових актів слід віднести окремі правові інститути Податкового кодексу України 02.12.2010 р., Господарського кодексу України від 16.01.2003 р., Земельного кодексу України від 25.10.2001 р.

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці, та поліпшення побутових і культурних умов працівників галузі.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є важливою передумовою прискорення розвитку агропромислового комплексу і подальшого підвищення результативності функціонування економіки України.

Для досягнення максимального збільшення виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції потрібно визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. Відповідно, економічну ефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічних законів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.

1.2 Показники економічної ефективності виробництва сої і методика їх визначення

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів.

Підвищення економічної ефективності виробництва сприяє зростанню доходів господарства, отриманню додаткових засобів для оплати праці та покращення соціальних умов. Кінцевий економічний ефект залежить від раціонального використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів, від економії та ощадливості, зниження собівартості продукції і підвищення продуктивності праці.

Практично не існує єдиного узагальнювального показника для визначення економічної ефективності роботи аграрного підприємства. Ця оцінка ґрунтується на використанні системи взаємопов'язаних показників натурального та вартісного обчислення, які відображають дію і форми вияву об'єктивних економічних законів у матеріальному виробництві аграрної сфери економіки, з урахуванням її особливостей, вплив різних чинників на процес виробництва. Одна з вимог до показників оцінки діяльності підприємства - вони повинні найоб'єктивніше відображати рівень ефективності виробництва. Через це показники не можуть бути єдиними для всього сільського господарства, окремих його галузей і видів продукції, а повинні враховувати специфіку виробництва. Необхідність використання системи показників обумовлена також різним характером виміру ефекту і різним за економічною природою видом використовуваних ресурсів.

Найпростішими і вихідними показниками для оцінки діяльності підприємства є натуральні: урожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тварин. Одержання вищої врожайності - це найважливіше завдання аграрних підприємств, оскільки вона забезпечує виробництво певного обсягу продукції та безпосередньо впливає на рівень інших показників господарювання. Чим вища урожайність зернових і кормових культур, тим вищий рівень продуктивності тварин.

Важливість підвищення урожайності посилюється тим, що вона визначає рівень та ефективність використання землі як головного засобу виробництва.

Проте натуральні показники виявляють лише один аспект досягнутої ефективності, дають звужену характеристику використання окремого ресурсу і не показують сукупних затрат праці, які забезпечили одержання цієї врожайності або продуктивності тварин.

Щоб забезпечити об'єктивність оцінки діяльності підприємства і мати змогу порівняти затрати та результати виробництва, обсяг виготовленої продукції переводять у вартісну форму.

Найважливішими вартісними показниками, що характеризують діяльність підприємства, є обсяг валової й товарної продукції, розмір поточних витрат і капітальних вкладень, дохідність виробництва. На їх основі можна визначити продуктивність праці, капіталовіддачу, капіталомісткість, обчислити валовий і чистий дохід, а також показники рентабельності[11].

Для оцінки економічної ефективності виробництва сої використовують наступні показники:

-урожайність;

- продуктивність праці;

- повна собівартість 1 ц сої;

-ціна реалізаціїс1 ц сої;

-розмір прибутку з розрахунку на 1 ц продукції та на 1 га посіву;

- рівень рентабельність виробництва сої.

Урожай та урожайність є найважливішими результативними показниками розвитку продуктивних сил сільського господарства, виробничої діяльності і використання головного засобу виробництва в сільському господарстві - землі.

В рівні урожайності відображається вплив комплексу природних і економічних умов, у яких здійснюється сільськогосподарське виробництво, зміни в технології , техніці і організації виробництва. В свою чергу, від рівня урожайності в значній мірі залежить обсяг валового збору та інші показники ефективності рослинництва і сільського господарства в цілому.

Урожайність - це середній збір того чи іншого виду продукції з одиниці площі (1 га, кв.м площі закритого ґрунту).

Урожайність визначається як відношення збору валової продукції з площі посіву в центнерах до площі посіву даної культури, га. Урожайність вимірюють у центнерах з гектара (ц/га)[12].

Продуктивність праці відбиває ступінь ефективності процесу праці.

Продуктивність праці - це ефективність затрат конкретної праці, яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу, або кількістю часу, витраченого на одиницю продукцію.

Зростання продуктивності праці означає збільшення кількості продукції, виробленої за одиницю часу, або економію робочого часу, витраченого на одиницю продукції.

Продуктивність праці тісно пов'язана з її інтенсивністю[28].

Наступним показником економічної ефективності виробництва cої є собівартість 1 ц продукції.

Вартість продукту -- це вираження втіленої в ньому живої та уречевленої праці. Її величина визначається кількістю затраченої суспільно необхідної праці на виробництво одиниці продукції.

Собівартість продукції -- це виражені в грошовій формі сукупні витрати на підготовку і випуск продукції. В більш узагальненому вигляді собівартість можна визначити як грошовий вираз величини ресурсів, використаних з конкретною метою. Таке визначення собівартості містить у собі три важливих моменти:

-- собівартість відображає, скільки і яких ресурсів було використано у виробництві;

-- величина використаних ресурсів представлена в грошовому виразі, що дозволяє розраховувати загальну вартість ресурсів;

-- конкретна мета використання ресурсів зумовлює необхідність чітко встановити об'єкт собівартості (виробництво чи реалізація).

Собівартість продукції як грошовий вираз витрат підприємства на виробництво і реалізацію продукції характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві.

Виробнича собівартість 1 ц зерна визначається відношенням виробничих витрат до обсягу виробленої сої, а собівартість реалізованої продукції -- відношенням виробничих та реалізаційних витрат до кількості реалізованої (товарної) продукції.

Таким чином, собівартість як економічна категорія об'єднує всі витрати підприємства в грошовій формі, відшкодування яких необхідне для здійснення процесу простого відтворення[13].

Ціна як економічна категорія являє собою грошове вираження вартості товару;

Ціна реалізації -- остаточно визначена ціна, за якою товар продається чи купується. Ціна реалізації 1ц зерна розраховується шляхом співставлення виручки від реалізації зерна до кількості реалізованого зерна.

Для всебічної характеристики економічної результативності виробництва сої вивчають і ефективність використання земельних ресурсів, для цього визначають відношення прибутку до площі посіву сої.

Розмір валового і чистого доходу та прибутку розраховуємо на 1 гектар сільськогосподарських угідь та на 1 ц продукції.

Заключним етапом характеристики економічної ефективності виробництва є визначення його рівня рентабельності, під яким розуміють відсоткове співвідношення прибутку до суми витрат, пов'язаних з виробництвом та реалізацією продукції. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році.

Цей показник дає можливість визначити, яка продукція більш прибуткова, тобто вигідніша для виробництва. Однак слід ураховувати, що собівартість має відповідати витратам виробництва на основі рівноважних цін [14].

До показників рентабельності продукції відносять:

1. Рентабельність окремого виду продукції - розраховується як відношення прибутку від його реалізації до собівартості.

2. Рентабельність реалізованої продукції - розраховується як відношення валового прибутку (або чистого прибутку) до виручки від реалізації продукції.

3. Рентабельність виробництва - розраховується як відношення валового прибутку (або чистого прибутку) до вартості основних засобів і матеріальних оборотних коштів.

Показники рентабельності продукції є основними індикаторами ефективності виробничої діяльності. Саме тому аналітична оцінка цього об'єкту має першочергове значення і полягає в пошуку внутрішніх резервів підприємства, спрямованих на підвищення ефективності виробництва продукції [15].

РОЗДІЛ 2. РІВЕНЬ ВИРОБНИЦТВА СОЇ ТА ЙОГО ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ

2.1 Виробничі ресурси господарства та їхнє використання

На території Хмельницької області знаходиться майже 4% всіх сільськогосподарських угідь України. Першість серед галузей сільського господарства тримає рослинництво.

Найбільше багатство області - це родючий чорнозем. Агробізнес є однією з профільних галузей спеціалізації області в державному поділі праці. Враховуючи географічне положення та кліматичні умови, аграрний сектор регіону належить до високо привабливого щодо інвестування.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант» на матеріалах якого, проводиться дослідження курсової роботи знаходиться в селі Оринин Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

Село розташовано на північний захід від районного центру міста Кам'янець-Подільський, на відстані 27 км і 36 км до залізничної станції цього міста. Через Оринин проходить автомобільна дорога, яка з'єднує м. Кам'янець-Подільський з обласними центрами: м. Тернопіль, м. Львів, м. Івано-Франківськ та іншими старовинними містами західної України. Отже, підприємство має вигідне економіко-географічне положення [16].

За фізико-географічним розташуванням Хмельницька область знаходиться в межах лісостепової зони,географічно займаючи центральну та східну частини Волинсько-Подільської височини, а також західний схил Українського кристалічного щита.

Земельні угіддя області займають близько76%її території. Решта території - ліси, ріки, болота, населені пункти, промислові об'єкти та шляхи сполучення.

Землі-високопродуктивні. Їх основу складають чорноземи глибокі, темно-сірі, опідзолені ґрунти.

Гідрографічна мережа області представлена басейнами трьох річок: Дніпра, Південного Бугу та Дністра з їх притоками - Горинню, Случем, Хоморою, Бужком, Вовком, Збручем, Смотричем, Ушицею та іншими.

Ліси вкривають понад 13% території області. Основна частина лісових масивів зосереджена у її поліській частині, де вони займають близько 40% лісо вкритої площі області.

Клімат помірно континентальний з м'якою зимою (середня температура січня ?5 °C) і теплим, вологим (середня температура липня +19 °C) літом. Кількість опадів, 70% яких припадає на теплий період, становить 500-640 мм на рік [17].

Отже, можна зробити висновок, що природно-кліматичні умови сприятливі для сільськогосподарського виробництва.

Земля як засіб виробництва - природна умова праці, необхідна матеріальна передумова для будь-якого процесу виробництва. Безпосередньо економічне значення землі визначається тим, що вона є головним засобом виробництва і в першу чергу в сільському та лісовому господарстві. Як засіб виробництва земля має ряд суттєвих особливостей.

Земля - невідтворюваний засіб виробництва, звідси природна обмеженість земельних ресурсів взагалі і придатних для сільськогосподарського використання зокрема. Властивості землі як засобу виробництва залежать від кліматичних та інших природних факторів, оскільки кожна дана ділянка землі в просторі неперемістима.

У сільському господарстві земля - це головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва. Земля одночасно є предметом і засобом праці, а отже, і головним засобом виробництва. Земля значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності сільськогосподарського виробництва. Продуктивність виробництва залежить від величини земельного фонду і частки в ньому земель, які використовуються в сільськогосподарському виробництві. При цьому необхідне раціональне використання земельних ресурсів. Потрібно застосовувати інтенсивний спосіб господарювання - зменшення розораності і впровадження комплексної механізації, поглиблення спеціалізації, посилення концентрації виробництва на базі агропромислової інтеграції, дотримуватись оптимального співвідношення ріллі та інших сільськогосподарських угідь.

До складу сільськогосподарських угідь входять рілля, пари, сінокоси, пасовища, багаторічні насадження.

Рілля - ділянки землі, щорічно використовуються для вирощування сільськогосподарських культур (це розорана земля, яка використовується як посівна площа і підготовлена ??під посів сільськогосподарських культур). Сюди входять площі чистих (чорних) парів і городи, у тому числі корисна площа закритого ґрунту.

До парів відносяться необроблювані протягом ряду років ділянки землі, що раніше використовувалися як рілля. Ділянки, зайняті посівами багаторічних трав, відносяться до ріллі, а не до пару. У практиці обліку і статистики земельних угідь розрізняються поняття «рілля» і «орна» земля. Це не одне і те ж. До орних землях, крім ріллі, відносяться також оранки-придатні залежні землі.

Багаторічні насадження - це ділянки землі, зайняті суцільними культурними посадками плодово-ягідних, технічних і інших насаджень (сади, ягідники, виноградники, хмільники тощо), від яких продукція виходить протягом ряду років. У ряді випадків площа садів та інших багаторічних насаджень у міжряддях засівають сільськогосподарськими культурами. У земельній статистикою такі площі числяться за багаторічними насадженнями.

До сінокосах належать землі, спеціально використовувані для одержання сіна, сінажу, зеленої трави, трав'яного борошна та інших сухих зневоднених кормів.

Пасовища являють собою ділянки землі, вкриті травою для паші тварин (випасу). У земельній статистикою виділяються пасовища культурні, де проведено комплекс заходів щодо підвищення продуктивності пасовищ і випас худоби йде організовано, здійснюється загородне (порційна) депасовище; обводнені - пасовища, забезпечені поливом води; пасовища можуть також бути суходільні і заболочені[18].

Структуру земельних угідь СТзОВ «Гарант» наведено в таблиці 2.1

Таблиця 2.1

Склад і структура сільськогосподарських угідь СТзОВ «Гарант»

Угіддя

2012р.

2014р.

2014р. у % до 2012р.

га

%

Га

%

Всього с.-г. угідь, га

1076

100

1181,77

100

109,83

У тому числі:

-

-

-

-

-

Рілля

1018

94,6

1126,79

95,35

110,69

Сіножаті

-

-

-

-

-

Пасовища

-

-

-

-

-

багаторічні насадження

-

-

-

-

Аналізуючи структуру сільськогосподарських угідь даного підприємства варто відмітити,що у 2014 році всього сільськогосподарських угідь 1181,77 га, що на 105,77 га(9,83%) більше від базисного. Питома вага ріллі у структурі сільськогосподарських угідь СТзОВ «Гарант» є досить вагома, і у 2012 році вона склала 94,6% а у 2014 - 95,35%. За аналізований період площа, відведена під ріллю також збільшилась на10,69%.

Отже, з таблиці 2.1 можна зробити висновки, що майже всі земельні угіддя підприємства використовуються як рілля, тобто вони призначені для вирощування певних посівних культур.

Головною складовою частиною продуктивних сил сільськогосподарського виробництва є трудові ресурси

Трудові ресурси -- це частина населення країни, що за своїм фізичним розвитком, розумовими здібностями і знаннями здатна працювати в народному господарстві.

Для характеристики працюючих на підприємстві в літературі та нормативних актах зустрічаються різні терміни: трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий колектив. Усі вони можуть бути використаними, оскільки характеризують робітників підприємства з певною особливістю.

Трудові ресурси -- це всі працюючи на підприємстві громадяни, які вкладають свою працю, фізичні та розумові здібності, знання, практичні навички у виробничо-фінансову діяльність для виконання місії підприємства та досягнення його цілей.

Структура кадрів вивчається шляхом зіставлення фактичної і планової питомої ваги чисельності кожної категорії працівників у загальній чисельності персоналу.

Що стосується трудових ресурсів даного господарства, то їх кількість не досить велика, але цього достатньо для здійснення виробничої діяльності. Всі вони зайняті в рослинництві, так як продукція тваринництва не виробляється.

Таблиця 2.2 Трудові ресурси СТзОВ «Гарант» та їх використання

Показники

2012р.

2013 р.

2014 р.

2014р.в % до 2012 р.

Середньорічна чисельність працівників ,осіб

22

25

30

136,36

У тому числі : рослинництва

22

25

30

136,36

тваринництва

-

-

-

-

Відпрацьовано у с.-г виробництві всього, тис. люд.- год.

33,66

36

46,98

139,57

У тому числі :у рослинництві

33,66

36

46,98

139,57

у тваринництві

-

-

-

-

Відпрацьовано одним працівником за рік, люд. - год.

1530

1440

1566

102,35

У тому числі: у рослинництві

1530

1440

1566

102,35

у тваринництві

-

-

-

-

Коефіцієнт використання трудових ресурсів, всього

0,85

0,8

0,87

Х

В тому числі: у рослинництві

0,85

0,8

0,87

Х

у тваринництві

-

-

-

Х

Порівнюючи 2014 з 2012 роком, середньорічна чисельність працюючих збільшилась на 8 осіб, що у відсотковому значенні становить 36,36%. З таблиці 2.2 видно, що всі працівники зайняті в рослинництві. Аналізуючи коефіцієнт використання трудових ресурсів можна зробити висновок, що рівень використання працівників даного підприємства є досить ефективним і правильним. У 2012 році даний показник дорівнює 0,85, 2013 - дещо зменшився(0,8) і у 2014 він становить 0,87.

Кількість відпрацьованих людино-годин у сільськогосподарському виробництві за аналізований перід збільшиласьна 39,57%, що супроводжується зростанням чисельності працівників і відпрацьованих людино-годин одним працівником.

До основного капіталу належать вкладення в необоротні активи у вигляді вартості матеріальних активів -- основних засобів у робочому стані, незавершених капітальних вкладень, нематеріальних активів -- об'єктів права і довгострокових фінансових інвестицій. Характерні ознаки необоротних активів: очікуваний строк їх корисного використання (експлуатації) -- більше року або операційного циклу, довшого за рік (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції); поступове зменшення їх вартості у зв'язку з фізичним або моральним зношенням (основні засоби і нематеріальні активи); відшкодування їх вартості (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції).

Основними засобами прийнято вважати матеріальні активи, що утримуються підприємством з метою використання їх у процесі виробництва, надання послуг, здавання в оренду, очікуваний або встановлений строк корисного використання (експлуатації) яких більше року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 1000 грн і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні засоби мають грошову оцінку і відображаються у балансі підприємства як основні активи.

Забеспеченість підприємства основними засобами виявляють за допомогою таких показників як капіталозабезпеченість та капіталоозброєність праці.

Капіталозабезпеченість - це вартість основного капіталу на 1 га сільсько-господарських угідь.

Капіталоозброєність праці - це вартість основного капіталу на одного середньорічного працівника .

Багаторічний досвід ведення сільського господарства свідчить, що вищому показнику капіталозабезпеченості та капіталоозброєності праці відповідає більший вихід валової продукції рослинництва з кожної одиниці площі земельних угідь і вища продуктивність праці[25].

Що стосується забезпечення підприємства основним капіталом, то воно відображене в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Динаміка забезпеченості підприємства основним капіталом і його використання

Показники

2012р.

2013р.

2014р.

2014р.в % до 2012р.

Вартість валової продукції, тис.грн

5601,126

7902,359

8295,363

148,1

Вартість основного капіталу, тис.грн

3913,55

6050

7408,95

189,3

на 1 га с-г. угідь, тис.грн

3,637

5,620

6,269

172,4

на 1-го середньорічного працівника,тис грн

177,889

242

246,965

138,8

Капіталовіддача, грн

1,43

1,31

1,12

78,3

Капіталомісткість, грн

0,70

0,77

0,89

127,1

Норма прибутку,%

45,7

10,8

33,6

х

Аналізуючи отримані показники, можна відзначити, що вартість основного капіталу збільшилась на 89,3% протягом 2012-2014 років. Економічна ефективність їх використання характеризується капіталовіддачею та капіталомісткістю. За три роки капіталовіддача зменшилась на 11,7% порівнюючи 2014 рік з 2012 роком, та збільшилась капіталомісткість на 27,1%. Це означає, що розмір основного капіталу, необхідного підприємству для виробництва валової продукції вартістю 1 грн., зменшився.

Показник норми прибутку дає можливість визначити ефективність використання капіталу, ступінь його прибутковості. Отже, у 2012 році ефективність використання основного капіталу найвища, а у 2013 році - найнижча і становить 45,7%, 10,8%, відповідно.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача. Реалізація продукції - це кінцева стадія кругообігу коштів підприємства, яка є його важливим показником. Рух товарів і коштів створює основу економічних відносин між виробниками, постачальниками, посередниками і покупцями.

Для підприємства-виробника реалізація продукції є свідченням, що вона за споживчими властивостями, якістю та асортиментом відповідає і потребам покупців, і суспільному попиту.

Реалізація продукції завжди передбачає зміну форми вартості. Розмір виручки від реалізації продукції, за інших однакових умов, залежить від кількості, асортименту та якості продукції, що підлягає реалізації, рівня реалізаційних цін.

Обсяг реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки, а сама кількість реалізованої продукції залежить від обсягу виробництва товарної продукції і зміни величини перехідних залишків нереалізованої продукції на початок і кінець року.

Прямий вплив на розмір виручки справляє й рівень відпускних цін. У свою чергу, на рівень цін впливають якість і споживчі властивості, строки реалізації продукції, попит і пропонування на ринку.

СТзОВ «Гарант» реалізує на ринку вироблену продукцію. Дослідимо грошові надходження від цієї реалізації, тобто визначим виручку. Знайдемо питому вагу результату реалізації кожного виду сільськогосподарської продукції. Також проаналізуєм процентне відношення окремої виручки за продукцію до загальної.

Таблиця 2.4 Структура грошових надходжень від реалізації продукції на підприємстві

Назва продукції

Виручка від реалізації продукції

2012р.

2014р.

2014р. у % до 2012р.

тис.грн

%

тис.грн

%

Пшениця озима

1324,0

15,02

2116,2

16,03

159,8

Гречка

184,8

2,1

-

-

-

Кукурудза на зерно

1625,2

18,44

188,4

1,43

11,6

Ячмінь озимий

-

-

574,9

4,36

-

Ячмінь ярий

1039,9

11,8

65,7

0,5

6,3

Соняшник

-

-

25,1

0,2

-

Соя

3388,0

38,44

8587,1

65,06

253,4

Ріпак озимий

1041,0

11,81

1419,3

10,75

136,3

Ріпак ярий

210,8

2,39

221,4

1,68

105,03

Всього по підприємству

8813,7

100

13198,1

100

149,7

Проаналізувавши дані таблиці 2.4 можна зробити висновок, підприємство «Гарант» спеціалізується на вирощуванні продукції рослинництва, оскільки продукція тваринництва не виробляється взагалі. Основну частку в структурі грошових надходжень займає виручка від реалізації сої, що у 2012 році склала 38,44% всієї виручки підприємства, а в 2014 - 65,06%. За аналізований період грошові надходження від продажу сої зросли у 2,5 рази.

Також значну питому вагу займають кукурудза на зерно у 2012 році, яка склала 18,44%, проте у 2014 - виручка від її реалізації становила лише 1,43% та пшениця озима: 15,02% і 16,03% у 2012 і 2014 роках відповідно. Дещо меншу частку займають ріпак озимий, ячмінь ярий та інші культури, вирощуванні даним господарством.

Результатами господарської діяльності є певні блага, які задовольняють потреби.

Економічний результат діяльності підприємства - це термін, який використовується як вимірник того, наскільки вдало підприємство вирішує свої економічні завдання, задовольняючи інтереси його власників. Оцінюючи результати господарської діяльності підприємства за певний час (місяць, квартал, рік), використовують такі економічні категорії:

- обсяг виробленої продукції, якій властиві певні кількісні та якісні характеристики;

- дохід, отриманий підприємством від здійснення господарської діяльності;

- прибуток або збиток як кінцевий фінансовий результат діяльності[26].

Господарська діяльність підприємств вимірюється великою кількістю різноманітних економічних показників, які можна звести у певну систему. Їх можна поділити на:

вартісні та натуральні - в залежності від покладених в основу вимірювачів;

кількісні та якісні - залежно від того, яка сторона явищ, операцій або процесів вимірюється;

об'ємні та питомі - залежно від застосування окремо взятих показників або їх співвідношень.

Вартісні показники в наш час відносяться до найбільш поширених. Використання вартісних показників витікає з наявності товарного виробництва та товарообігу, товарно-грошових відносин та дії закону вартості в умовах вільного ринку.

В грошових одиницях вимірюються такі показники як роздрібний та оптовий товарообіг, валові витрати, операційні витрати, дохід, фінансовий результат (прибуток) та безліч інших показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.

Натуральні показники використовуються в плановій та обліково-аналітичній практиці всіх підприємств. Поряд з натуральними показниками в аналітичній практиці підприємств використовується також їх різновидність - умовно-натуральні показники.

Результати господарської діяльності підприємства СТзОВ «Гарант» наведені в таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Результати господарської діяльності СТзОВ «Гарант»

Показники

2012 р.

2013 р.

2014 р.

2014 р. у % до 2012 р.

Вартість валової продукції, грн

5601126

7902359

8295363

148,1

на 1 га с.-г. угідь

5205,51

7341,13

7019,44

134,8

на 1 середньорічного працівника

254596,64

316094,36

276512,1

108,61

на 1 грн. виробничих витрат

1,20

1,19

1,06

88,3

Валовий прибуток, грн

3581200

1153800

4499300

125,64

на 1 га с.-г. угідь

3328,25

1071,86

3807,26

114,39

на 1 середньорічного працівника

162781,81

46152

149976,67

92,13

Рівень рентабельності, %

60,75

16,92

47,5

х

Аналізуючи дані таблиці 2.5 ми можемо зробити висновок, що вартість валової продукції за період з 2012 по 2014 рік зросла на 48,1%. Вартість валової продукції на 1 га с.-г. угідь і на 1 середньорічного працівника також зросла на 34,8% і 8,61% відповідно, що переважає темпи росту площі с.-г. угідь і кількості працівників, проте, вартість валової продукції на 1 грн. виробничих витрат зменшилась на 11,7%.

Валовий прибуток найбільший у 2014 році, у 2013 році спостерігається значне скорочення прибутку порівняно з 2012 роком. Але порівнюючи 2014 з 2012 роком, валовий прибуток збільшився на 25,64%. Валовий прибуток: на 1 га с.-г. угідь за аналізований період збільшився. Це супроводжується перевищенням темпів зростання валового прибутку над темпами зростання площі угідь; на 1 серелньорічного працівника зменшився на 7,87% за рахунок збільшення чисельності працівників.

Через такі зміни валового прибутку у 2012 році рівень рентабельності становив 60,75%, в 2013 - значно скоротивсяі становив 16,92% а у 2014 році він зріс до 47,5%,однак не досягнув рівня 2012 року.

Отже, охарактеризувавши виробничі ресурси господарства можна зробити висновки, що підприємство є досить розвинутим, має значну кількість основного капіталу, велику площу землі і вирощує широкий асортимент сільськогосподарської продукції.

2.2 Динаміка розвитку виробництва зерна

Виробництво -- процес створення матеріальних і суспільних благ, необхідних для існування і розвитку. Створюючи певні блага люди вступають у зв'язки і взаємодію - виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.


Подобные документы

  • Основи економічної ефективності виробництва продукції тваринництва. Сучасний рівень економічної ефективності виробництва молока у господарствах. Резерв збільшення та перспективи розвитку виробництва молока і підвищення його економічної ефективності.

    дипломная работа [145,8 K], добавлен 19.12.2008

  • Наукові основи підвищення ефективності тваринництва. Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники економічної ефективності виробництва яловичини і методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання.

    курсовая работа [59,3 K], добавлен 19.02.2011

  • Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Показники економічної ефективності виробництва свинини і методика їх визначення. Виробничі ресурси господарства та їх використання. Обґрунтування рівня беззбитковості свинарства.

    курсовая работа [65,8 K], добавлен 18.05.2014

  • Показники економічної ефективності виробництва молока та методика їх визначення. Динаміка поголів’я корів, їх продуктивності та валового виробництва молока. Інтенсифікація молочного скотарства. Організація праці в тваринництві, її нормування і оплата.

    курсовая работа [1,1 M], добавлен 27.07.2015

  • Виробництво зерна та зерновий ринок в Україні. Основи підвищення економічної ефективності виробництва зерна. Проектне обґрунтування урожайності зернових та визначення беззбиткового обсягу виробництва. Підвищення економічної ефективності виробництва.

    курсовая работа [84,4 K], добавлен 11.05.2009

  • Показники економічної ефективності зерновиробництва і методика їх визначення. Аналіз умов господарювання та рівня забезпеченості ресурсами СЗАТ "Україна". Аналіз виробництва і собівартості зерна у господарстві, напрямки підвищення його ефективності.

    курсовая работа [111,1 K], добавлен 17.12.2011

  • Методологічні основи економічної ефективності виробництва кормів. Стан виробництва та використання кормів у СТОВ ім. "Гагаріна". Економічна оцінка кормових культур та ефективність їх вирощування. Оцінка рентабельності або прибутковості підприємства.

    курсовая работа [58,3 K], добавлен 11.05.2009

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.