0,99

1,08

1,26

1,37

1,67

1,82

4,0

0,75

0,91

0,95

1,15

1,25

1,51

5,0

0,60

0,73

0,76

0,91

1,00

1,22

6,0

0,51

0,67

0,63

0,84

0,83

1,11

7,0

0,43

0,58

0,54

0,72

0,71

0,95

8,0

0,37

0,55

0,47

0,69

0,63

0,93

При роботі на автомобілях самоскидах

3,0

1,10

1,47

1,40

1, 88

1,85

2,47

4,0

0,83

1,11

1,05

1,40

1,39

1,86

5,0

0,66

0,87

0,84

1, 13

1,11

1,48

8,0

0,41

0,63

0,53

0,81

0,69

1,05

Надбавка за класність під час оплати по тарифних ставках ремонтників водіям не виплачується і доплата за ненормований робочий день не проводиться.

Крім надбавки за класність водіям нараховують й інші надбавки та доплати.

Преміювання водіїв здійснюють за рахунок коштів збільшення тарифного фонду оплати праці на середній коефіцієнт прибутковості по господарству за такі показники:

· виконання й перевиконання змінного, денного, місячного завдання при якісному та своєчасному перевезенні вантажів;

· поліпшення експлуатаційних показників (коефіцієнтів використання автомобіля, пробігу, вантажопідйомності);

· економію експлуатаційних ресурсів (паливо, гума, технічні огляди, обслуговування, ремонт).

Розміри преміювання, що визначаються у межах акордного фонду оплати праці і за рахунок додаткової оплати споживачів автопослуг за якісне та своєчасне перевезення вантажів, нараховуються пропорційно до основної заробітної плати.

Для водіїв автобусів, легкових автомобілів службового користування, водіїв мотоциклів і моторолерів встановлюється, як правило, погодинна та погодинно-преміальна система оплати праці.

Оплата праці в будівельних і ремонтних підрозділах

Оплата праці працівників, зайнятих на роботах у будівництві та на капітальному ремонті виробничих і житлово-побутових приміщень, що виконуються господарським способом, залежно від конкретних умов і терміновості завершення робіт провадиться відрядне, погодинно та акордне, виходячи з єдиних норм та за тарифними ставками, прийнятими в господарстві.

Тарифні ставки є основою для визначення відрядних розцінок, які обчислюються множенням годинної тарифної ставки (відповідного розряду робіт) на встановлену норму часу в людино-годинах (при відрядній оплаті праці). При погодинній оплаті розмір заробітної плати працівника визначається множенням тарифної ставки присвоєного працівнику розряду на фактично відпрацьований ним час.

У конкретному господарстві на кожний рік визначається розмір тарифних ставок працівників, зайнятих, на роботах у будівництві, одночасно з прийняттям Положення про оплату праці працівників господарства, яке затверджується керівником підприємства або загальними зборами колективу та погоджується з профспілковим комітетом.

Прийняті в господарстві тарифні ставки застосовують для оплати праці будівельників як на відрядних, так і на погодинних роботах, зокрема по монтуванню збірних залізобетонних, бетонних, цегляних і дерев'яних конструкцій будівель і споруд, а також по виготовленню напівфабрикатів і деталей до них, обладнанню водопроводу, опалення, каналізації, по проведенню покрівельних, штукатурних, облицювальних, малярних, оббивних, склярських та ізоляційних робіт, по монтуванню машин, устаткування на тваринницьких фермах, на земляних і дорожніх роботах, на роботах по будівництву дорожніх мостів. За такими ж тарифними ставками будівельників оплачується праця членів будівельних бригад І ланок, які поряд з новим будівництвом і капітальним ремонтом будівель та споруд виконують роботи поточного ремонту.

1.5. Оплата праці керівників, спеціалістів та обслуговуючого персоналу

В умовах широкого впровадження колективного підряду у 80-90-і роки набув значного поширення зв'язок оплати праці керівників і спеціалістів з кінцевими результатами через акордні розцінки: за одиницю продукції (по видах) у натуральному виразі; за 1000 грн. вартості валової продукції в цінах реалізації; за 1000 грн. вартості реалізованої продукції або валового доходу та ін., що дістало назву акордне-преміальної оплати праці.

Для керівних працівників І спеціалістів, що виконують посадові обов'язки в цілому по господарству, розцінки встановлюють виходячи із середньорічного обсягу реалізації сільськогосподарської продукції (валового доходу), досягнутого за попередні 3-5 років по господарству в цілому, і річної суми оплати праці цих працівників на даний рік по посадових окладах.

Працівникам, що відповідають за роботу однієї галузі (рослинництва або тваринництва), розцінки доцільно встановлювати за продукцію конкретної галузі.

Дня керівних працівників і спеціалістів відділків, ферм, дільниць, цехів, бригад розцінки встановлюють виходячи із середньорічного обсягу виробництва сільськогосподарської продукції, досягнутого за попередні 3-5 років по відповідних відділку, цеху, фермі, бригаді, і річного фонду оплати праці цих працівників на даний рік по посадових окладах.

При всіх зазначених та інших підходах оплата праці керівників і спеціалістів провадилась за рахунок відповідної частини єдиного фонду оплати праці, який затверджується радою трудового колективу підприємства.

Встановлені нормативи оплати праці керівників і спеціалістів виробничих підрозділів, цехів і служб, а також господарства в цілому залишаються незмінними на ряд років, їх перерахунок доцільний лише при зміні структури та обсягів виробництва, цін на сільськогосподарську і промислову продукцію та інших факторів. Коли оплата праці керівників і спеціалістів виробничих підрозділів поставлена в пряму залежність від результатів їх діяльності, включаючи обсяги виробництва продукції, дотримання принципу зв'язку оплати праці з кінцевими результатами, то такий підхід позитивно впливає па результати роботи колективів.

При цьому найбільш ефективним принципом оплати праці керівників і спеціалістів є залишковий принцип від одержаного госпрозрахункового доходу

Оплата праці керівника господарства і спеціалістів загальногосподар-ського призначення також має ставитись в залежність від одержаного госпрозрахункового доходу по господарству в цілому. За таких умов оплата праці с не просто винагородою, а частиною госпрозрахункового доходу, яка відповідає внеску працівника в загальний результат.

Враховуючи, що сільськогосподарським підприємствам, незалежно від форми власності і господарювання, надано право самостійно визначати форми та системи оплати праці, встановлювати розміри тарифних ставок і посадових окладів залежно від економічних та фінансових можливостей, найперспективнішим напрямом є визначення і рекомендація підприємствам не абсолютних розмірів тарифних ставок і посадових окладів, а коефіцієнта співвідношення між ними. Це зумовлено ще і тим, що в період становлення ринкових відносин тарифні ставки часто змінюються внаслідок зміни державою розміру мінімальної заробітної плати, а їх зміна для робітників завжди відбиватиме певні і сталі пропорції оплати праці рядових працівників, керівників та спеціалістів.

Визначення груп господарств по оплаті праці

Кабінет Міністрів України Постановою "Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств" від 19 травня 1999 р. № 859 надав право керівникам центральних і місцевих органів місцевого самоврядування, які укладають контракти з керівниками підприємств, заснованих па державній, комунальній власності, в тому числі казенних, об'єднань державних підприємств, утворених центральними органами виконавчої влади відповідно до законодавства, встановлювати:

· розмір посадового окладу керівника підприємства залежно від середньооблікової чисельності працюючих в еквіваленті повної зайнятості у кратності до мінімального розміру тарифної ставки і розряду робітника основного виробництва, визначеної у колективному договорі, враховуючи складність управління підприємством, його технічну оснащеність, вартість основних фондів, рівень рентабельності та обсяги виробництва продукції (робіт, послуг), згідно з додатком:

· умови, показники та розміри преміювання. При цьому максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу керівника підприємства (об'єднання державних підприємств).

У разі погіршення якості роботи, невиконання умов контракту, порушення трудової дисципліни премія зменшується або скасовується у тому звітному періоді, коли виявлено порушення (за окремим рішенням):

· доплати до посадового окладу за науковий ступінь кандидата або доктора наук у розмірі відповідно 15 і 20 відсотків за почесне або спортивне звання - до 20 відсотків.

У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи відповідно до умов контракту надбавки скасовуються або зменшуються:

- керівникові підприємства (об'єднання державних підприємств) можуть виплачуватися також: винагорода за підсумками роботи за рік та винагорода за вислугу років відповідно до діючого на підприємстві положення; матеріальна допомога для оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку одночасно з наданням щорічної відпустки; грошова допомога у розмірі не більш як 5 посадових окладів у разі виходу на пенсію. Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 19 травня 1999р. №859

Таблиця 4

Показники для визначення розміру посадового окладу керівника підприємства, заснованого на державній, комунальній власності

Середньооблікова чисельність працюючих в еквіваленті повної зайнятості в середньому за рік, осіб	Кратність мінімальних тарифних ставок І розряду робітника основного виробництва
До 200	До З
Від 201 до 500	До 4
Від 50 і до 800	До 5
Від 801 до 6000	До 6
Від 6001 і до 9000	До 7
Понад 9000	До 8

Водночас показник чисельності працюючих в аграрному секторі не повністю характеризує рівень господарювання трудового колективу підприємства.

Враховуючи специфіку роботи аграрного сектору економіки, а також необхідність збільшення виробництва продукції в усіх формах господарювання, рекомендується зберегти багаторічну практику встановлення розмірів посадових окладів керівників сільськогосподарських підприємств недержавної форми власності від обсягів реалізації (виробництва) продукції з урахуванням зональних особливостей, спеціалізації підприємств, їх технічної оснащеності та інших факторів.

Таблиця 5

Оплата праці керівників господарств з урахування обсягу реалізованої

продукції

Групи по оплати праці	Середньорічний обсяг реалізації сільськогосподарської продукції, досягнутий за попередні 3-5 років, мли. грн. (у порівняльних цінах 1996 року)
	Поліські, гірські і передгірні райони Карпат	Решта районів і областей України
І	Понад 3,5	Понад 4,2
II	Понад 2,5 до 3,5	Понад 3,0 до 4,2
III	Понад 1,5 до 2.5	Понад 1,9 до 3,0
IV	Понад 0,9 до 1,5	Понад 1,3 до 1,9
V	Понад 0,7 до 0,9	Понад 1,0 до 1,3
VI	0,7 і нижче	1,0 і нижче

За зазначеними показниками реалізації сільськогосподарської продукції можуть визначатися групи по оплаті праці в господарствах недержавної форми власності залежно від середньорічного обсягу реалізації сільськогосподарської продукції, визначеного в порівнянних цінах за попередні 3-5 років, і зонального розташування з урахуванням якості продукції та ефективності використання земель.

Оплата праці керівників виробничих підрозділів (середньої ланки)

Мінімальні посадові оклади керівникам виробничих дільниць, відділків, тваринницьких комплексів, бригад, ферм встановлюються залежно від фактичного обсягу виробництва валової продукції в середньому за останні 3-5 років. Для віднесення відділків, ферм, дільниць і цехів сільськогосподарських підприємств до груп по оплаті праці керівних працівників і спеціалістів рекомендуються такі показники:

Таблиця 6

Оплата праці керівників виробничих підрозділів

Група по оплаті праці	Відділки, ферми, сільськогосподарські дільниці, цехи, в яких фактичний середньорічний обсяг виробництва валової сільськогосподарської продукції (в порівнянних цінах 1996 року) за попередні 3-5 років становить, тис. грн.
	Перша зона	Друга зона
І	Понад 1 100	Понад 900
ІІ	950- 11 00	" 700-900
ІІІ	650-950	" 500-700
ІV	350-650	" 250-500
V	80-350	" 70-250

Примітка.

До першої зони відносяться: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Кримська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Харківська, Херсонська, Черкаська, Житомирська і Сумська області.

До другої зони - решта областей України.

Помічнику бригадира тракторної, тракторно-рільничої, тракторно-комплексної і комплексної бригад оплату праці слід встановлювати в розмірі 60-80 відсотків заробітку бригадира. Обліковцям-заправникам виплачують 60 відсотків заробітку бригадира, а таким, що мають освіту не нижче, середньої спеціальної - до 70 відсотків його заробітку.

Бригадирам, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадою провадять доплату залежно від чисельності працівників; до десяти чол. - до 15 відсотків, 11-25 чол. - до 25, понад 25 чол. до 40 відсотків тарифної ставки; ланковим, якщо чисельність ланки перевищує п'ять чоловік, встановлюється доплата в розмірі 50 відсотків відповідної доплати бригадиру.

Оплата праці керівників та спеціалістів

У господарствах, в яких обсяг реалізації сільськогосподарської продукції перевищує на 50 відсотків і більше обсяг реалізації продукції, передбаченої для першої групи господарств по оплаті праці керівних працівників і спеціалістів, рекомендується підвищувати на 10-15 відсотків посадові оклади керівним працівникам і спеціалістам, що виконують свої посадові обов'язки в цілому по господарству.

Посадові оклади керівним працівникам і спеціалістам можна підвищувати на десять відсотків (при затвердженні штатного розпису від початку року або при прийнятті на роботу) в межах фонду оплати праці, передбаченого для керівників, спеціалістів і службовців (обслуговуючого персоналу) господарства залежно від освіти, стажу роботи і кваліфікації працівника.

Керівник (правління) підприємства може виплачувати за рахунок економії фонду оплати праці надбавки спеціалістам і працівникам управлінського персоналу за високу кваліфікацію, інтенсивність праці та особливий характер роботи в розмірі до 50 відсотків посадового окладу. На дані цілі рекомендується використовувати до одного відсотку фонду оплати праці по підприємству.

Надбавки можуть бути відмінені при погіршенні показників роботи, порушенні умов контракту та несвоєчасному виконанні завдань.

Конкретні посадові оклади для керівних працівників господарств недержавної форми власності (голів правлінь, їх заступників, головних спеціалістів, начальників цехів, головних бухгалтерів, юрисконсультів) встановлюють загальні збори членів колективу (збори уповноважених) на основі діючої Галузевої угоди та цих рекомендацій в межах фонду оплати праці цієї категорії працівників, а для решти працівників - правління підприємства в межах фонду оплати праці спеціалістів І обслуговуючого персоналу господарства.

При включенні спеціалістів середньої ланки до складу виробничих колективів (бригад, ланок) оплачувати їх працю доцільно по розрахунках за продукцію, визначених для їх колективів (бригади, ланки). При цьому в річний фонд оплати праці бригади, ланки при визначенні розцінки за продукцію включають річний фонд оплати праці спеціалістів по визначених посадових окладах.

До розрахунку за продукцію керівним працівникам і спеціалістам, у тому числі спеціалістам середньої ланки, які. включені до складу виробничих колективів, виплачують аванс у розмірі 100 відсотків встановлених посадових окладів, включених до розрахунку розцінок.

В окремих господарствах різних зон практикується авансування керівників і спеціалістів протягом року в розмірі 70-80 відсотків мінімального посадового окладу, що є порушенням умов Галузевої угоди з причини недотримання мінімальних гарантій оплати праці цієї категорії працівників.

За результатами роботи за рік керівникам, спеціалістам і обслуго-вуючому персоналу нараховують оплату праці по встановлених розцінках за фактично реалізовану (вироблену) сільськогосподарську продукцію, продукцію її переробки або валовий дохід і визначають різницю (доплату) ніж нараховану по розцінках сумою оплати праці і нарахованим протягом року авансом. З одержаної різниці (доплати) слід вирахувати 50 відсотків економії фонду оплати праці по незайнятих посадах.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про застосу-вання контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності" від 19 березня 1993р. № 203 контракти з керівниками підприємств, що є у загальнодержавній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами державної виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Радою Міністрів Автономної Республіки Крим чи місцевою державною адміністрацією.

Оплата праці членів ревізійної комісії

Оплата праці працівників сільськогосподарських підприємств, обраних членами ревізійної комісії, за час, затрачений на проведення ревізій, перевірок та інвентаризацій, провадиться згідно з умовами і в розмірах, передбачених у Положенні про оплату праці конкретного господарства.

Преміювання керівників, спеціалістів і обслуговуючого персоналу

Згідно з реалізацією курсу на подальше розширення самостійності підприємств і підвищенням їх відповідальності за кінцеві результати виробництва сільськогосподарським підприємствам надаються широкі права в організації стимулювання високих трудових досягнень колективів та їх виробничих підрозділів.

Як свідчить практика, найбільшого поширення в сільськогоспо-дарських підприємствах всіх форм власності набуло преміювання керівників і спеціалістів за приріст реалізації (виробництва) сільськогосподарської продукції, за досягнутий рівень рентабельності та його приріст,

Мінагрополітики України для практичного використання в роботі затвердив Умови, показники та розміри преміювання керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об'єднань державних підприємств Мінагрополітики України (лист від 08.09.99 № 37-26-12/9434), погоджені з Міністерством праці та соціальної політики України і Міністерством економіки України, якими встановив:

1. Преміювання керівників сільськогосподарських підприємств (об'єднань державних підприємств) проводиться по результатах роботи за рік:

· за кожний відсоток приросту обсягу виробництва сільськогос-подарської продукції (в порівняльних цінах) порівняно із середньорічним рівнем, досягнутим за попередні 3-5 років, - в розмірі до двох відсотків суми посадових окладів за рік,

Премія за цим показником нараховується при виконанні плану виробництва (в натуральному виразі) зерна і м'яса, а в спеціалізованих господарствах, крім того, - продукції основної галузі;

· за одержання прибутку - в розмірі 0,2 відсотків від суми одержаного чистого прибутку, але не більше 5 місячних посадових окладів.

2. Конкретний розмір премії за приріст обсягу виробництва передбачається контрактом.

Конкретні умови, показники та розміри преміювання керівників, спеціалістів та службовців (обслуговуючого персоналу) визначаються керівником (правлінням) господарства в Положенні "Про оплату праці".

У господарствах, де оплата праці керівників і спеціалістів поставлена в залежність від валового доходу, замість преміювання за приріст реалізації (виробництва) сільськогосподарської продукції, застосовують преміювання за перевиконання завдання (плану) валового доходу чи його приріст порівняно із середнім рівнем, досягнутим за останні 3-5 років. Премії нараховують:

· працівникам підприємства з урахуванням загальних підсумків роботи господарства;

· працівникам, що очолюють галузі (цехи), виробничі підрозділи господарства, - з урахуванням підсумків роботи цих галузей (цехів), виробничих підрозділів на умовах, встановлених керівником (правлінням) господарства.

Питання про преміювання начальників цехів - головних спеціалістів підприємств недержавних форм власності по наслідках роботи відповідної галузі (цехів) і виробничих дільниць вирішують загальні збори (збори уповноважених) членів господарства, а решта працівників - правлінням господарства.

1.6. Оплата праці від валового доходу

Порядок формування фонду оплати праці

Джерелом формування фонду оплати праці є валовий дохід. При його розподілі насамперед виділяють кошти, необхідні для оплати праці працівників господарства.

З переходом господарств на нові умови господарювання можна формувати єдиний фонд оплати праці без створення окремого фонду оплати праці і фонду економічного стимулювання. Цей фонд визначають за нормативом відрахувань від госпрозрахункового доходу і він є єдиним джерелом усіх виплат працівникам за результатами їх діяльності.

Фонд оплати праці з усіма видами доплат і премій та суму коштів на преміювання з фонду матеріального заохочення визначають на плановий чи нормативний обсяг виробництва або як фактично досягнутий рівень за останні 3-5 років з проведенням необхідної індексації.

Норматив відрахувань в єдиний фонд оплати праці з госпрозрахун-кового доходу господарства визначають діленням загальної суми єдиного фонду оплати праці на величину госпрозрахункового доходу.

Принцип формування нормативу. Валовий дохід у середньому за оста-нні 3 роки дорівнює 1838 тис. грн. Фонд оплати праці з усіма видами доплат і премій за цей період становить 626 тис. грн. Норматив відрахувань на оплату праці від валового доходу - 34,1 відсотка (626тис.грн. : 1838тис.грн. * 100).

Кошти фонду економічного стимулювання для преміювання працівників формуються з чистого доходу. Фонд економічного стимулю-вання за три роки становить 106тис.грн., а чистий дохід - 1212 тис. грн. Норматив відрахувань коштів у фонд економічного стимулювання дорівнює 8,7відсотка (106тис.грн.: 1212тис. грн. * 100)

Оплата праці працівників, зайнятих на виробництві сільськогосподарської продукції

Визначення норм виробництва

Для визначення норми відрахувань від валового доходу на оплату праці необхідно розрахувати норму виробництва продукції, яку повинен виробити колектив кожного підрозділу, ЇЇ встановлюють на основі планових показників чи показників, зазначених в укладеному між господарством і даним підрозділам договорі, або ж на основі показників, фактично досягнутих у середньому за останні 3-5 років.

При визначенні планової чи договірної норми виробництва продукцію оцінюють за договірними цінами. При використанні норми виробництва, визначеної на основі досягнутого рівня за останні 3-5 років, продукцію оцінюють за фактичними цінами оприбуткування.

Визначення розміру коштів на оплату праці

Працю працівників, зайнятих на виробництві сільськогосподарської продукції на фермах, у бригадах і ланках, оплачують за акордними розцінками (нормативами), визначеними виходячи з величини валового доходу і акордного фонду оплати праці. Акордний фонд являє собою фонд гарантованої оплати праці збільшений на суму, виділену в даному господарстві на доплату. Фонд гарантованої оплати праці складається з тарифного фонду, надбавки за класність, підвищеної оплати на збиранні врожаю і надбавки на роботах з шкідливими умовами праці. Тарифний фонд визначають у рослинництві - на основі обсягу виробництва згідно з технологічними картами, прийнятими у господарстві нормами виробітку і тарифними ставками.

Норму доплати встановлюють залежно від економічних можливостей кожного господарства. Максимальний розмір ЇЇ може становити 50 відсотків тарифного фонду оплати праці. Наприклад. У середньому за 5 попередніх років сума валового доходу по господарству становить 1800 тис. грн. На оплату праці направляється 50 відсотків валового доходу, що становить 900 тис. грн. Плановий тарифний фонд оплати праці всіх працівників господарства дорівнює 800 тис. грн.; додаткова оплата за продукцію, реалізовану в межах плану, підвищена оплата на збиранні врожаю, доплата за класність, звання, розширення зони обслуговування і всі інші доплати і надбавки - 45 тис. грн. Сума фонду гарантованої оплати праці по всіх видах продукції, де передбачена доплата, становить 500 тис. грн. Виходячи з цього, розмір доплати в цілому по господарству становить 11 відсотків [(900-800-45):500*100].

Визначена таким чином доплата може бути єдиною для всіх галузей господарства, а може бути диференційована по його виробничих підрозділах.

Розрахунок норми відрахувань від валового доходу на оплату праці

Плановий валовий дохід виробничих підрозділів рослинництва і тваринництва визначають як різницю між вартістю виробленої підрозділом продукції в оцінці за цінами реалізації (з урахуванням її якості) і плановими прямими матеріальними витратами на виробництво цієї продукції. Діленням планового фонду оплати праці на плановий валовий дохід визначають норматив відрахувань на оплату праці від валового доходу. За таким же принципом визначають норматив відрахування коштів на оплату праці і при використанні договірних показників і показників фактично досягнутого рівня за попередні роки.

Наприклад.

Бригада взяла в оренду польову сівозміну. Вона передбачила виробити валової продукції на суму 900 тис. грн. Валовий дохід бригади становить 430 тис. грн. (900 тис. грн. - 470 тис. грн.), акордний фонд оплати праці -105 тис. грн. За цих умов норматив відрахувань від валового доходу на оплату праці становитиме 24,4 відсотків (105 тис, грн.: 430 тис. грн. * 100).

· Бригада взяла в оренду овочеву сівозміну. Вона намітила виробити і реалізувати овочів на суму 959101 грн. Плановий валовий дохід дорівнює 522098 грн., акордний фонд оплати праці - 163634 грн.

За цих умов акордна розцінка за 100 грн. валового доходу становить 31,34 грн. (163634 грн.: 5220,98 сотень грн.).

· Колективом молочно-товарної ферми згідно з договором передбачено одержати від 500 корів 18000 ц молока із стандартним вмістом жиру, 475 гол. приплоду і 3000 т гною загальною вартістю 565875 грн. Матеріальні витрати за договором становлять 362700 грн. Валовий дохід становитиме 203175 грн. Акордний фонд оплати праці на фермі, включаючи керівника і спеціалістів, що обслуговують ферму, - 88000 грн. Норматив відрахування на оплату праці дорівнює 43,3 відсотка (88000 грн.: 203175 грн. * 100).

Оплата праці до одержання валового доходу

Протягом року до остаточного розрахунку за одержаний валовий дохід працю членів виробничих підрозділів рослинництва і тваринництва оплачують у вигляді авансу по тарифних ставках, встановлених у господарстві. При цьому оплату праці працівників, зайнятих на виконанні робіт, непов'язаних з виробництвом сільськогосподарської продукції, здійснюють по тарифних ставках відповідних виробництв.

Аванс можна видавати почасово - за фактично відпрацьований час, або відрядно - за кількість виробленої продукції, обсяг виконаної роботи, зону обслуговування тощо. При обох формах аванс видають з урахуванням трудового внеску кожного члена колективу. Питання про впровадження тієї чи іншої форми авансування (почасової чи відрядної) вирішує сам трудовий колектив.

Відрядне авансування можна проводити як індивідуально, так і за методом єдиного наряду, при якому аванс нараховують колективу за весь обсяг виконаних ним робіт, по тому чи іншому періоду робіт (сівба, догляд за посівами, збирання тощо). Нараховану колективу суму авансу розподіляють між його членами з урахуванням коефіцієнта трудової участі (КТУ).

Кінцевий розрахунок

Після завершення сільськогосподарських робіт (включаючи роботи під урожай майбутнього року), а в тваринництві - після закінчення певного циклу (періоду, року), одержання продукції з працівниками підрядних колективів проводять розрахунок за фактично одержаний валовий дохід. Його розподіляють між членами колективу відповідно до кількості та якості

вкладеної праці кожним членом колективу з урахуванням коефіцієнта трудової участі. Спосіб розподілу між членами колективу належного їм заробітку встановлює сам колектив. Багаторічна практика свідчить, що найдоцільніше розподіляти належну за кінцеві результати оплату відповідно до одержаного кожним членом авансу.

Наприклад.

· Тракторно-рільничою бригадою одержано валової продукції на 920,8 тис. грн. Матеріальні витрати становили 474,2 тис. грн. Фактичний валовий дохід дорівнюватиме 446,6 тис. грн. Норма відрахувань на оплату праці встановлена 30,3 відсотка. За цих умов заробіток; колективу бригади становитиме 135,32 тис. грн. (446,6 тис. грн.-30,3 : 100). Протягом року працівникам виданий аванс 108 тис. грн. Належить по кінцевому розрахунку 27,32 тис. грн. (135,32тис,грн.-108 тис. грн.), що з розрахунку на 1грн. авансу дорівнює 25,3 коп. (27,32 тис, грн.: 108 тис. грн. * 100). У галузях тваринництва, де продукція надходить регулярно (молоко, яйця), розрахунок по нормативах відрахувань від валового доходу можна здійснювати щомісячно чи поквартальне.

· Колективом молочно-товарної ферми за місяць одержано молоко з базисним вмістом жиру 997 ц. та 30 гол. приплоду, а всього продукції в перерахунку на молоко - 1042 ц (997 ц + 30 гол. * 1,5), Середня реалізаційна ціна 1 ц молока за і цей період - 30,55 грн. Вартість молочної продукції становить 31833,1 грн. (1042ц * 30,55 грн.). Одержано 300т гною, ціна за 1 т. - 1,5 грн., а всього 450 грн. Вартість валової продукції ферми становить 32283,1 грн., (31833 грн. 10коп. + 450 грн.).

Витрати матеріальних коштів на виробництво продукції за місяць дорівнюють 23804,76 грн. Підрозділом фактично одержано валового доходу 8478,34грн. При розцінці за 100грн. валового доходу 43,31 грн. фактичний заробіток колективу за місяць становитиме 3671,97 грн. (43,31 грн. * 8478 грн. : 100) Колективний заробіток між усіма членами колективу розподіляють з урахуванням КТУ.

Оплата праці від валового доходу працівників, зайнятих в обслуговуючих і допоміжних виробництвах (автотранспорт, ремонтні майстерні, побутові послуги)

У ремонтних майстернях, машинних дворах, автопарках та інших допоміжних підрозділах валовий дохід можна визначити як суму валового доходу підрозділів, які обслуговує даний колектив, або як різницю між вартістю наданих послуг і витратами на їх виконання.

Оплата праці в ремонтній майстерні і машинному дворі. У ремонтній майстерні, де ремонт виконують силами членів колективу без залучення механізаторів і водіїв, доцільно для встановлення фонду оплати праці визначити валовий дохід у цілому по галузях, які обслуговує ремонтна майстерня (рослинництво, тваринництво, інші виробництва).

Наприклад.

· Ремонтна майстерня господарства обслуговує всі підрозділи в рільництві, овочівництві, садівництві, тваринництві й підрозділи з переробки сільськогосподарської продукції. Валовий дохід, одержаний цими підрозділами, становить 4202,7 тис. грн. Планові витрати по майстерні на рік - 41515 грн., в тому числі оплата праці - 24286 грн. Норматив відрахувань на оплату праці за 100 грн. валового доходу становитиме 0,58 грн. (24286 грн.: 4202700 грн. * 100).

Оплата праці в автопарку. Для оплати праці працівників автопарку розмір валового доходу визначають як суму валових доходів, одержаних виробничими колективами, яким надає послуги даний обслуговуючий підрозділ.

Наприклад.

· Планом передбачено колективу автопарку надання послуг іншим виробничим підрозділам господарства за договірними прейскурантними цінами на 408,9 тис. грн. Витрати грошових і матеріальних ресурсів - 188,1 тис. грн. Плановий валовий дохід дорівнює 220,8 тис, грн. Річний фонд оплати праці працівників автопарку становить 159,6 тис, грн., норматив відрахувань на оплату праці від валового доходу - 72,28 відсотка (159,6 тис. грн.: 220,8 тис. грн. * 100). Фактично послуги автопарку за рік становили 421,1 тис. грн., причому витрати ресурсів за даний період зменшились і дорівнювали 176,5 тис, грн. Фактичний валовий дохід становить 244,6 тис. грн. Працівникам за одержаний валовий дохід належить виплатити 176,8 тис. грн. (244,6 тис. грн. * 72,28 :100). Протягом року виплачено авансу 151,2 тис. грн. Доплата за валовий дохід становить 25,6 тис. грн., або по 16,9 коп. на 1 грн. авансу.

Організація праці водіїв автопарку сільськогосподарських підприємств через умови виробництва має переважно індивідуальний характер. Тому, доцільно використовувати для організації їх роботи принцип індивідуального підряду з встановленням нормативу відрахувань на оплату праці від валового доходу по кожній марці автомобілів з урахуванням особливостей їх використання.

Наприклад.

· У господарстві на автомобілі САЗ-3507 (самоскид) за рік заплановано перевезти 5500 т вантажу при загальному пробігу 46800 км. Підрозділам господарства необхідно надати послуг за прейскурантом на суму 7625 грн. Плановий фонд оплати праці водія з усіма видами доплат становить 2263 грн., прямі витрати без оплати праці - 4091 грн. Валовий дохід у цьому випадку дорівнює 3534 грн. Звідси норматив оплати праці водія становить 64 відсотки (2263 грн.: 3534 грн., * 100). Фактично за місяць водій автомобіля САЗ-3507 надає послуг іншим підрозділам на суму 669 грн. 94 коп., матеріальні витрати на утримання і обслуговування автомобіля становили 254грн. 58 коп. Отже, валовий дохід дорівнює 4І5 грн. 36 коп. (669 грн. 94коп. - 254,грн. 58 коп.), а оплата праці - 265 грн. > 83 коп. (415 грн. 36 коп. * 0,64). Зароблені водієм за місяць кошти, які направляються на оплату праці, можна виплачувати повністю або поділити на дві частини. Першу з них (на рівні тарифу) виплачують за місяць, а решту резервують на кінець року. Це необхідно для випадків, коли в окремі місяці витрати водія перевищать величину його доходу.

Такий варіант організації оплати праці має ряд переваг:

· розмір заробітку водія залежить від ефективності, використання автомобіля;

· водій безпосередньо зацікавлений і може впливати не тільки на обсяг наданих послуг, а й на величину матеріальних витрат.

Оплата праці працівників, зайнятих у будівництві та на ремонті будівель і споруд. Валовий дохід будівельної бригади визначають як різницю між обсягом робіт за кошторисом і матеріальними витратами на будівництво.

Оплату праці в обслуговуючих підрозділах виробничої і невиробничої сфери також можна здійснювати за нормативами відрахувань він валового доходу.

Оплата праці керівників і спеціалістів

Переведення керівників і спеціалістів сільськогосподарського підприємства на оплату праці від валового доходу можливе та доцільне лише при рентабельному веденні виробництва і комплексному впровадженні оплати праці від валового доходу в усіх галузях підприємства.

При цьому відправною позицією для розробки системи оплати праці керівників і спеціалістів, включаючи розцінки за одиницю валового доходу, повинна бути його середньорічна величина за попередні 3-5 років.

Матеріальне стимулювання за принципом розподілу чистого доходу

Практика окремих господарств України свідчить, що в .матеріальному стимулюванні працівників можна успішно застосовувати принцип розподілу чистого доходу.

Наприклад. У господарстві передбачено щорічно 25 відсотків чистого доходу направляти у фонд економічного стимулювання для розподілу між працівниками. На період встановлення нормативу чистий дохід госпо-дарства становив 2658 тис. грн., а тарифний фонд оплати праці всіх працівників - 1463 тис. грн. На 1 грн. тарифу з фонду економічного стимулювання припадає по 45,4 коп.

Розподіл коштів з фонду економічного стимулювання між виробничими підрозділами і службами здійснюється множенням тарифного фонду оплати праці на 45,4 коп.

Ця сума по кожному виробничому підрозділу залежить від результатів його господарської діяльності. Чистий дохід (прибуток) по виробничих підрозділах, оскільки його визначають без відрахування загальновиробничих витрат, вважається умовним.

Контрольні питання

1. Види, форми і системи оплати праці в сільськогосподарських підприємствах.

Суть відрядної і погодинної форм оплати праці та їх системи.

Особливості оплати праці в рослинництві.

Додаткова оплата праці і преміювання працівників рослинництва.

Оплата праці трактористів-машиністів.

Суть акордно-преміальної оплати праці в тваринництві.

Стимулювання оплати праці з урахуванням кваліфікації і стажу роботи працівників.

Методика розрахунку розцінок за одиницю продукції.

Порядок розрахунку за кінцеві результати за акордно-преміальною системою оплати.

Суть і переваги оплати праці від валового доходу.

Оплата праці працівників обслуговуючих підрозділів.

12. Існуючі системи оплати праці керівників і спеціалістів сільськогосподарських підприємствах.

2. Планування діяльності аграрних підприємств

2.1. Види планів, зміст та організація внутрішньогосподарського планування

Система планування містить:

· види планів;

· об'єкти планування;

· підсистеми управління плануванням, організаційного та інфор-маційного забезпечення планування, прийняття рішень.

Розрізняють такі види (форми) планування і відповідно види планів.

Директивне планування - це процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер (силу закону) для об'єктів планування. Директивні плани мають адресний характер і відзначаються надмірною деталізацією.

Індикативне планування є антиподом директивного, тому що індикативний план не має обов'язкового для виконавця характеру. Це найпоширеніша в усьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Завдання індикативного планування називаються - індикаторами, тобто параметрами, що характеризують стан і напрями розвитку економіки, які розроблені органами державного управління під час формування соціально-економічної політики і визначення засобів державного впливу на господарські процеси з метою досягнення зазначених параметрів.

Директивність - головний принцип соціалістичного планування, і саме з нею було зв'язано багато його недоліків. Однак це не означає, що ринкові умови зовсім виключають директивне планування. Воно може бути ефективним засобом розв'язання багатьох народногосподарських завдань, які мають загальнонаціональне значення, наприклад у галузі охорони навколишнього середовища, оборони, соціальної політики, структурної перебудови економіки тощо.

Більше того - директивне планування за ринкових умов практикується не тільки державою, але й самим бізнесом.

Залежно від тривалості планового періоду розрізняють перспективне і поточне планування. Перспективне планування на підприємстві буває довгострокове (стратегічне) і середньострокове. Довгострокове планування охоплює період більше п'яти років, наприклад 10, 15, 20. Такі плани визначають довгострокову стратегію підприємства, включаючи соціальний, економічний, науково-технічний розвиток.

Середньострокове планування здійснюється на період від двох до п'яти років. На деяких підприємствах середньострокове планування поєднують з поточним. У цьому випадку складають так званий перехідний п'ятирічний план, в якому перший рік деталізується до рівня поточного плану і є по суті короткотерміновим планом.

Поточне планування полягає в розробці річних планів на всіх рівнях управління підприємством та з усіх напрямів його діяльності, а також планів на коротші періоди (квартал, місяць).

Така часова градація планів забезпечує найраціональніше вирішення довгострокових, середньострокових і поточних завдань розвитку економіки.

За змістом планових рішень виділяють: стратегічне, тактичне та оперативно-календарне планування.

Стратегічне планування, як правило, орієнтується на довгострокову перспективу і визначає основні напрями розвитку об'єкта господарювання. У результаті перспективного планування підприємство ставить перспективні цілі й розробляє засоби їх досягнення.

У тактичних планах відображаються заходи, спрямовані на розширення виробництва і підвищення його технічного рівня, оновлення і зростання якості продукції, якомога повніше використання науково-технічних досягнень. У результаті тактичного планування складається план економічного і соціального розвитку підприємства, що є комплексною програмою виробничої, господарської і соціальної його діяльності на певний період.

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності фірми. Основним його завданням є конкретизація показників тактичного плану з метою організації повсякденної планомірної і ритмічної роботи підприємства та його структурних підрозділів.

Таким чином, якщо стратегічне планування розглядати як пошук нових можливостей підприємства на ринках, то тактичне планування - як процес створення передумов для реалізації цих нових можливостей, а оперативно-календарне - як процес їх реалізації.

За ступенем охоплення об'єктів планування:

· загальний план підприємства і плани окремих його підрозділів;

· плани усіх видів діяльності чи цільові плани, що розробляються для якогось одного напряму роботи (виробничий план, фінансовий, план маркетингу).

Схема 1

Система внутрішньогосподарського планування в системі державного регулювання АПК УкраїниЗа черговістю в часі:

· упорядковане планування, за якого після завершення одного плану розробляють інший;

· перехідне планування, коли після закінчення певного запланованого строку план продовжується на наступний період (наприклад, п'ятирічний план щорічно продовжується на один рік);

· позачергове (евентуальне) планування, коли план розробляють за необхідності, наприклад, у разі реконструкції або санації підприємства.

Нині планування дедалі більше ґрунтується на науковому прогнозуванні, яке є не самостійним видом планування, а лише однією з чотирьох його стадій (аналіз досягнутого рівня розвитку економіки; науковий прогноз можливих і ефективних напрямів розвитку економіки І вибір оптимального напряму; розробка планів за всією номенклатурою показників на основі аналізу виконання попереднього плану і прогнозу наступного розвитку; контроль виконання плану), яка передує складанню плану і охоплює довший період, ніж план. Прогнозування доцільно здійснювати на будь-якому рівні складання планів - довгострокових, середньострокових і поточних, хоч найбільше значення воно має для перспективного планування.

Організація планової роботи на сільськогосподарських підприємствах

Планування на підприємстві - це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу. План підприємства за своїм змістом є сукупністю взаємозв'язаних заходів для збільшення прибутку за рахунок підвищення ефективності використання ресурсів і комерційної діяльності.

Планування - один із найскладніших видів розумової праці, притаманних людині. Не біда, якщо планування не вдається реалізувати добре, але не можна змиритись з тим, що воно ведеться абияк. Успішність, ефективність системи планування значною мірою визначається рівнем її організації, яка включає такі структурні елементи:

· плановий персонал, що сформований в організаційні структури;

· процес обґрунтування, прийняття і реалізації планових рішень (процес планування);

· засоби, що забезпечують процес планування (інформаційне, технічне, програмно-математичне та організаційне забезпечення).

Плановий персонал складається зі спеціалістів, які тією чи іншою мірою виконують функції планування. Причому для одних із них планові функції можуть бути основним видом діяльності, наприклад для працівників планово-економічного відділу, а для інших працівників ці функції можуть поєднуватитись з іншими видами діяльності. Так, спеціалісти-зоотехніки поряд з виконанням своїх основних функцій займаються перспективним, поточним та оперативним плануванням тваринництва.

Основними видами діяльності плановиків на підприємстві є:

· розробка стратегії підприємства і збалансування довго- і короткострокових його цілей;

· здійснення, поряд з іншими спеціалістами, аналізу та оцінки зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства. Плановики часто володіють найціннішою інформацією про підприємство;

· участь, поряд з менеджерами, в розробці прогнозів щодо майбутнього фірми;

· надання порад і консультацій іншим спеціалістам з питань техніки планування; сприяння розповсюдженню професійних методів планування;

· допомога вищому менеджменту в організації і проведенні навчання, необхідного для того, щоб усі учасники планування були готові до освоєння ефективних нововведень.

Склад і чисельність служб планування на підприємстві залежать від типу організаційної структури (централізована чи децентралізована), від уявлень про стиль управління. Одним із важливих факторів, що визначають побудову служби планування, є розмір підприємства:

· невеликі фірми, не маючи можливості утримувати плановика, що працює на повну ставку, нерідко припускаються помилки, відмовляючись зовсім від його послуг. Доцільніше залучати працівника на неповну ставку, але на певний період часу, зв'язаний зі складанням плану, або ж зовнішнього консультанта з питань планування:

· у середніх за розмірами фірмах функції спеціаліста з питань планування виконує один постійний працівник на повній ставці;

· на великих підприємствах, як правило, створюються планово-економічні відділи з двох-трьох чоловік, але при цьому спостерігаються різні підходи.

Традиційним є варіант розподілу між ними обов'язків за функціональним принципом: головний економіст, економіст з нормування та оплати праці, економіст з госпрозрахунку.

Основні функціями планово-економічного відділу підприємства:

У галузі планування:

· організація і загальне керівництво розробкою проектів перспективних і поточних планів підприємства;

· участь у плануванні виробничо-господарської діяльності структурних підрозділів підприємства;

· обґрунтування внесення відповідних змін у плани підприємств та їхніх підрозділів у разі зміни виробничо-господарської ситуації.

У галузі організації планово-економічної роботи:

· підготовка необхідних матеріалів для розгляду проектів планів, підсумків роботи підприємства та його підрозділів у різних органах управління підприємством;

· організація госпрозрахунку па підприємстві;

· організація роботи з нормування та оплати праці, а також з ціноутворення на підприємстві;

· організація розробки заходів щодо виконання планів.

У галузі аналізу та оперативно-статистичного обліку:

· контроль за виконанням підрозділами підприємства річних та оперативних планів;

· організація і керівництво роботою з комплексного, економічного аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства;

· подання необхідних узагальнюючих матеріалів і довідок за результатами такого аналізу.

У галузі методологічної роботи:

· методичне керівництво, розробка форм і документації, порядку і строків планово-економічної роботи;

· вивчення і розповсюдження передового досвіду планово-економічної роботи, оперативного обліку та аналізу господарської діяльності підприємства та його підрозділів.

Важливим структурним елементом ефективної організації планування є його інформаційне забезпечення: збір, аналіз та опрацювання інформації, формування бази даних. Є три основні джерела прогнозованої інформації:

· нагромаджений досвід, що ґрунтується на знанні закономірностей перебігу і розвитку досліджуваних явищ, процесів та подій;

· екстраполяція існуючих тенденцій, закономірність яких у минулому і зараз досить відома;

· побудова моделей прогнозних об'єктів відповідно до очікуваних або ж передбачуваних умов.

Етика планування. Особисті якості плановика

Планування - порівняно новий вид діяльності, і професія плановика належить до більш-менш молодих. На відміну від інших професій (лікарі, юристи) плановиків наймають потужні клієнти (керівник підприємства, мер, начальник департаменту), котрі, як правило, мають широкі повноваження, орієнтуються в політиці й займаються нею.

Але кваліфіковані плановики-професіонали знають, що вони працюють не тільки на господаря, І не лише він оцінює їхню роботу. Вони працюють і на споживачів продукції (її якість, ціна тощо), і на громадськість (наприклад, екологічні аспекти виробництва). Плановики, які стали недобросовісними найманцями, невдовзі й обов'язково стануть відомі як такі.

Американський інститут дипломованих плановиків прийняв Кодекс етичної та професіональної підготовки плановиків, у якому наголошується:

· найголовнішим обов'язком плановика є служіння суспільним інтересам;

· старанно, творчо, незалежно і компетентне виконувати свої обов'язки в інтересах своїх клієнтів та наймачів;

· мусить усвідомлювати особливу відповідальність перед слабозахищеними особами чи громадянами;

· має приносити користь своїй професії;

· повинен говорити правду

На жаль, у розробці показників плану освоєння досягнень є значні недоліки. Зокрема, у багатьох господарствах робота над цим розділом має формальний характер, показники не узгоджуються з іншими розділами плану Нерідко цей розділ розробляють після того, як уже визначено основні показники плану виробництва і реалізації продукції, капітальних вкладень, ефективності виробництва. В окремих господарствах не розраховують економічну ефективність від освоєння науково-технічних досягнень. Причиною нього є насамперед недоліки в стимулюванні освоєння досягнень НТП на сільськогосподарських підприємствах.

2.2. Зміст і методика стратегічного і перспективного бізнес-планування

Бізнес-план та його функції

Бізнес-план - це документ, в якому викладено суть підприємницької ідеї, шляхи і засоби її реалізації, а також подано характеристику ринкових, виробничих, організаційних і фінансових аспектів передбачуваного бізнесу та особливості його управління.

Наявність бізнес-плану - обов'язкова вимога з боку цивілізованого ринку. Це чисто психологічно викликає відчуття ґрунтовності, солідності підприємницького починання його власника. І, навпаки, відсутність такого плану породжує насторожливе ставлення з боку партнерів, кредиторів та інвесторів.

Бізнес-план - це засіб залучення ззовні капіталу, що необхідний для розвитку бізнесу. Він забезпечує всебічну (виробничу, ринкову, організаційну та фінансову) інформацію про майбутній бізнес і є основою конструктивних відносин з потенційними інвесторами.

У сучасних умовах в Україні бізнес-план здійснює ще одну важливу функцію - він є інструментом процесу приватизації державних підприємств. Тут він використовується для обґрунтування пропозицій щодо приватизації, для визначення кола завдань, зв'язаних із санацією (оздоровленням) підприємств, які приватизуються. Бізнес-план входить до складу проспектів емісії цінних паперів, які публікуються при акціонуванні економічної організації.