Стан та економічна ефективність виробництва молока

Специфічні особливості об'єктів інтенсифікації виробництва у рослинництві і тваринництві зумовлюють відмінності в організації розширеного відтворення в цих галузях. Збільшення виробництва тваринницької продукції здійснюють за рахунок як зростання поголів'я худоби, так і підвищення її продуктивності. При раціональному поєднанні інтенсивного і екстенсивного шляхів забезпечують високі темпи розвитку тваринництва і підвищення його ефективності.

Інтенсифікація тваринництва передбачає насамперед інтенсивне й ефективне використання продуктивної худоби, вдосконалення способів її утримання і годівлі. Прогрес тваринництва виявляється не стільки у збільшенні поголів'я, скільки в поліпшенні його якості, в заміні гіршої худоби кращою, в підвищенні рівня її годівлі. Додаткові вкладення спрямовують на поліпшення племінної роботи, виведення нових, продуктивніших порід худоби, підвищення її продуктивності, впровадження прогресивних способів відтворення стада і прискорення його обороту.

Інтенсифікація сільського господарства тісно пов'язана з інтенсивним розвитком інших галузей агропромислового комплексу, об'єднаних спільною кінцевою метою. Процес інтенсифікації здійснюють в умовах оптимізації основних пропорцій між аграрним сектором і промисловістю, яка забезпечує його засобами виробництва, а також між галузями, які здійснюють переробку сільськогосподарської продукції і виробниче обслуговування сільського господарства. Це сприяє підвищенню ефективності інтенсифікації сільського господарства на основі економії виробничих ресурсів, а також соціально-економічному розвитку села.

Сільське господарство нашої країни протягом багатьох років розвивалось на основі поєднання екстенсивного та інтенсивного напрямів, що забезпечувало вдосконалення структури виробництва, підвищення продуктивності праці і збільшення виходу продукції. В сучасних умовах інтенсифікація сільського господарства є головним напрямом його розвитку і основним джерелом підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що забезпечує зміцнення економіки аграрних підприємств.

Інтенсифікація сільського господарства включає всі напрями розвитку економіки сільськогосподарських підприємств на основі широкого використання досягнень науково-технічного прогресу і безпосередньо впливає на кінцеві результати виробництва.

Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Засобом розв'язання цієї проблеми є додаткові вкладення, що зумовлюють концентрацію уречевленої і живої праці на одній і тій самій земельній площі, а в тваринництві - на голову худоби.

Виходячи з цього, вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва здійснюють у три етапи на основі системи показників. Залежно від економічного змісту це показники рівня інтенсивності сільськогосподарського виробництва, результату і економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.

У разі вивчення інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в цілому по господарству або окремих його галузях необхідно спочатку визначити об'єкт інтенсифікації. В аграрних підприємствах об'єктом інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є загальна площа їхніх сільськогосподарських угідь.

Об'єктом інтенсифікації рослинництва є площа ріллі, а тваринництва в цілому - умовне поголів'я продуктивної худоби аграрного підприємства.

При вивченні інтенсифікації виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока, свинини тощо) об'єктом інтенсифікації є площа посіву відповідної культури або середньорічне поголів'я окремого виду продуктивної худоби.

Для визначення рівня інтенсивності окремо в рослинництві або тваринництві цей показник за галузями обчислюють відповідно на гектар ріллі та на умовну голову продуктивного поголів'я худоби.

Щоб визначити рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, молока, свинини тощо), необхідно обчислити суму річних виробничих витрат на 1 га посіву відповідної культури або на одну середньорічну голову окремого виду продуктивної худоби.

Показник річних виробничих витрат використовують не лише при визначенні рівня інтенсивності, а також при вивченні економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва, зіставляючи його з вартістю валової продукції.

Рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва визначають також вартістю основних виробничих фондів на гектар сільськогосподарських угідь. Цей показник відображає лише уречевлену працю, втілену в основних засобах виробництва. У процесі використання основні виробничі фонди переносять свою вартість на продукцію лише частково, в розмірі річної суми амортизації, але при цьому вони створюють відповідні умови для національного використання матеріальних оборотних фондів. Тому зростання оснащеності господарств основними виробничими фондами підвищує рівень використання і продуктивність земельних угідь, а також сприяє продуктивнішому використанню поголів'я худоби.

До натуральних показників рівня інтенсивності окремих галузей тваринництва належать: витрати кормів з розрахунку на одну фізичну голову худоби, рівень комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, витрати на племінну роботу, породний склад стада та ін.

Порівнюючи рівень інтенсивності сільськогосподарського виробництва в аналізованому і базисному роках, обчислюють розміри додаткових вкладень і темпи їхнього зростання. Вивчення змін у рівні інтенсивності сільськогосподарського виробництва дає можливість встановити вплив додаткових витрат на збільшення виходу продукції з одиниці земельної площі або від однієї голови тварин.

Основні результативні показники інтенсифікації сільського господарства - це вартість валової продукції, валовий і чистий дохід та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. В окремих галузях аграрного підприємства результат інтенсифікації виражається у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур або продуктивності окремих видів худоби і птиці.

Економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва характеризують такі показники: продуктивність праці, фондовіддача, окупність виробничих витрат, собівартість продукції, норма прибутку, рівень рентабельності, окупність додаткових витрат. Останній показник характеризує економічну доцільність збільшення виробничих витрат і визначає ефективність їхнього використання. Окупність додаткових витрат - це вартість додаткової валової продукції сільського господарства з розрахунку на 1 грн додаткових витрат у процесі інтенсифікації виробництва.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.

У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати; додаткові витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінного технічного рівня без урахування досягнень науково-технічного прогресу.

Різниця в темпах зростання виробничих витрат на одиницю земельної площі і приросту вартості валової продукції не суперечить об'єктивним закономірностям інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Тому випадок зниження продуктивності додаткових вкладень є однаково можливим, як і випадок підвищення їхньої ефективності.

Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства досягають комплексним використанням земельних, матеріально-технічних і трудових ресурсів на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

Динаміку рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока розглянуто в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока в ТОВ «Родіна»

Показник	Рік	2012 р. у % до 2010 р.
	2010 р.	2012 р.
Вихідні дані
Поголів'я корів, голів	479	475	99,1
Валовий надій молока, ц	19806	24457	123,5
Витрати виробництва, тис. грн.	4755	6734	141,6
Затрати праці, тис. люд.-год.	185,4	200,2	108,0
Реалізовано молока, ц	18871	24031	127,3
Повна собівартість реалізованого молока, тис. грн.	5983	6651	111,2
Виручка від реалізації молока, тис. грн.	7415,36	8337,07	112,4
Розрахункові показники
Рівень інтенсивності
Витрати виробництва на 1 голову, грн.	9926,93	14176,84	142,8
Затрати праці на 1 голову, люд.-год.	387,06	421,47	108,9
Результат інтенсифікації
Продуктивність 1 корови, кг	4135	5149	124,5
Економічна ефективність інтенсифікації
Затрати праці на 1 ц молока, люд.-год.	9,36	8,19	87,8
Повна собівартість 1 ц молока, грн.	317,05	276,77	87,3
Ціна від реалізації 1 ц молока, грн.	392,95	346,93	88,3
Прибуток на 1 ц молока, грн.	75,9	70,16	92,4
Прибуток на 1 корову, грн.	3138,5	3612,5	115,1
Рівень рентабельності, %	23,9	25,3	Х
Окупність додаткових витрат, грн.	Х	1,25	Х

За результатами таблиці 3.1 можна зробити висновок, що у 2012 році, порівняно з 2010 роком, показники результату інтенсифікації та економічної ефективності інтенсифікації покращилися. Продуктивність 1 корови збільшилася на 24,5 %. Затрати праці на 1 ц молока зменшились на 12,2 %, повна собівартість 1 ц молока зменшилась на 12,7 %. Хоча ціна від реалізації 1 ц молока зменшилася на 11,7 % і прибуток на 1 ц молока зменшивсь на 7,6 %, та все одно рівень рентабельності покращився на 5,9 %. Показники рівня інтенсивності, навпаки, погіршилися. Витрати виробництва на 1 голову у 2012 році, порівняно з 2010 роком, збільшилися на 42,8 %, а затрати праці на 1 голову збільшилися на 8,9 %. Отже результат інтенсифікації є економічно ефективним.

3.2 Організація праці в тваринництві

Під організацією оплати праці в підприємстві розуміється розробка й побудова системи її регулювання і диференціації за категоріями працівників у залежність від труднощі й умов виконуваних робіт, і навіть індивідуальних і колективних результатів праці.

Організація оплати праці має спрямувати забезпечення зацікавленості працівників у збереженні трудових відносин із підприємством. Вона передбачає створення підстави формування в працівників відчуття впевненості й захищеності, забезпечення зацікавленості у підвищення рівня кваліфікації, стимулювання за високопродуктивну працю.

Оплата і стимулювання праці мають організовуватися в масштабах усього фермського колективу (бригади), груп працівників із спільним закріпленням поголів'я та інших засобів виробництва (ланок) і окремих тваринників, за якими закріплено групи худоби чи птиці. Стосовно кожного з цих суб'єктів організації зарплати потрібно спланувати результати діяльності, визначити показники, за якими здійснюватимуться оплата і преміювання. У такому ж розрізі має вестися облік продукції та витрат.

Відповідно до форм організації праці здійснюється колективна чи індивідуальна оплата праці. При першій зарплата за колективними розцінками нараховується ланці чи всій бригаді, а потім розподіляється за визначеними тваринниками правилами. При цьому враховуються відмінності в тарифних ставках, особистому вкладі та відпрацьованому кожним з працівників часі.

Оплата має здійснюватися виключно за продукцію. Лише на групах тварин, де вона не виробляється чи не обліковується, праця оплачуватиметься за розцінками за обслуговуване поголів'я. Нараховується оплата за натуральними показниками - кількістю одержаних від тварин молока, яєць, вовни, меду тощо та продукції вирощування, якою є маса приплоду і приросту живої маси, за винятком загиблих тварин. Норми обслуговування визначаються згідно з правилами нормування праці. При цьому може передбачатися неповна зайнятість частини працівників з відповідним обліком затрат часу. Норми продуктивності тварин повинні виходити з конкретних умов роботи, раціонального використання кормів, добросовісного ставлення до праці. Розцінки доцільно розраховувати на підставі тарифного фонду, без збільшення його на певний відсоток.

Обов'язковим повинно бути стимулювання економії витрат порівняно з об'єктивно визначеними плановими показниками. Джерелами коштів на преміювання будуть виручка від реалізації додатково одержаної при тих же ресурсах продукції та економія на придбанні засобів виробництва чи власному їх виробництві (насамперед на вирощуванні кормів). Преміювання колективів і окремих тваринників організується так, щоб заохочувалася економія за тими статтями витрат, які від даних працівників залежать.

При наданні первинним колективам господарства більшої самостійності фермська бригада стане господарем власної продукції. Вона сама оплачуватиме всі витрати, включаючи внески в загальногосподарський фонд. За визначеними правилами, частина одержаного прибутку спрямовуватиметься на преміювання. Для підрозділів, які поки що не можуть мати прибутку, встановлюється нормована внутрішньогосподарська дотація на одиницю продукції, яка зараховується до доходів колективу.

Слід обмежити різні доплати і надбавки. У господарстві потрібно вирішити питання про доцільність та розміри надбавок за звання майстра тваринництва, за безперервний стаж роботи та ін.

3.3 Нормування і оплата праці в тваринництві

Для вивчення робочих процесів у тваринництві і розробці норм часу та норм обслуговування тварин велике значення має правильний облік нормоутворюючих факторів, які суттєво впливають на рівень продуктивності праці.

Нормоутворюючі фактори - це причини та умови, які обумовлюють продуктивність праці.

Кількість таких факторів у тваринництві та його галузях дуже велика, але впливають вони на норми праці неоднаково. Тому необхідно враховувати не всі нормоутворюючі фактори, а лише найбільш важливі.

У тваринництві нормоутворюючі фактори класифікуються так:

* технологія виконання робіт;

* рівень та засоби механізації;

* тип тваринницького приміщення;

* кваліфікація та досвід виконавців;

* вид тварин та напрями їх продуктивності;

* продуктивність тварин;

* спосіб та період утримання тварин;

* тип годівлі тварин.

Робочий час зміни - це час для виконання роботи без часу на обідню перерву.

За характером використання робочий час зміни поділяють на нормований та ненормований:

* До нормованого часу належать цілеспрямовані його витрати, які враховують при розробці технічно обґрунтованих норм.

* До ненормованих затрат робочого часу належать різні його втрати, а також час на виконання робіт, не передбачених виробничим завданням.

Час роботи - це час цілеспрямованих дій виконавців, спрямованих на досягнення виробничого результату. Він поділяється на підготовчо-заключний, основний та допоміжний.

* підготовчо-заключний час, це час на підготовку до роботи та її закінчення (наприклад, у молочному скотарстві збирання, підготовка та піднесення апаратів, миття посуду, здача продукції).

* основний час витрачається на безпосередню роботу виконавців та знарядь праці спрямовану на зміну предметів праці для досягнення кінцевого результату даного трудового процесу.

* додатковий час витрачається на забезпечення основної роботи: догляд за знаряддями та обладнанням, станом робочого місця.

* до часу регламентованих перерв у роботі належить час на особисті потреби виконавців та їх короткочасний відпочинок під час роботи, а також час перерв, обумовлених технологією та організацією процесу.

Заключним етапом нормування праці у тваринництві є встановлення поголів'я окремого виду худоби або птиці, яке повинне обслуговувати виконавець.

Норми обслуговування у тваринництві визначають відніманням від встановленої тривалість робочого дня у хвилинах нормативу часу на підготовчо-заключні операції, особисті потреби та відпочинок виконавця з розрахунку на повний робочий день поділивши результат на норматив часу на обслуговування однієї голови тварин за зміну. Останній показник включає нормативи часу на доїння, годівлю, очищення приміщень, прив'язування, відв'язування та інші разові роботи.

Різноманітність нормоутворюючих факторів у тваринництві враховується за допомогою паспортизації тваринницьких ферм. Паспортизація тваринницьких приміщень і умов виробництва дає змогу вивчити і систематизувати нормоутворюючі фактори і на цій основі визначити конкретні шляхи підвищення обґрунтованості трудових норм і нормативів.

Паспортизація тваринницьких ферм - це детальний опис техніко-економічних параметрів тваринницьких приміщень, прийнятих технологій, а також організації виконання робіт по обслуговуванню худоби та птиці. За своїм змістом паспорт ферми можна умовно розділити на три частини:

- В першій частині наводиться загальна характеристика виробничого приміщення з описом його місця розташування, типу й конструктивних особливостей, проектної і фактичної місткості; встановлюється виробничий напрямок і призначення тварин; вказуються фактичне поголів'я худоби в розрізі статевих груп, а також їх продуктивність.

- У другій частиш висвітлюються технологічні аспекти виробництва тваринницької продукції. Тут, зокрема, вказуються прийняті способи доїння худоби, тип і марка доїльної установки, кратність доїння, число апаратів, що обслуговуються оператором машинного доїння; способи приготування, транспортування і роздачі кормів і використовуваної при цьому техніки; розрахункові річні й добові норми годівлі тварин. Значна частина розділу присвячена способам поїння, а також гноєвидалення і зміни підстилки. При цьому називаються способи виконання робіт, віддаль переноски і транспортування, типи й марки технічних засобів, що використовуються.

- У третій частині дається професійно-кваліфікаційний склад трудового колективу ферми, наводиться детальний перелік обов'язків тваринників у розрізі професій, вказується змінність роботи в стійловий і пасовищний періоди. Широко висвітлюються фактичні й проектні форми організації праці тваринників, фактичні й технічно обґрунтовані норми обслуговування.

Зі змісту паспорта тваринницької ферми видно, що він охоплює найбільш суттєві моменти організації виробництва тваринницької продукції.

Результати паспортизації ферм мають суттєве значення для визначення норм обслуговування за збірником типових норм або їх розрахунку за нормативами праці. Паспорт ферми служить також вихідною базою для розробки найбільш ефективних варіантів організації трудових процесів у галузі.

Проведенню спостережень передує ретельне вивчення трудових процесів та умов виробництва. З цією метою в тваринництві частіше, ніж в інших галузях, використовують фотохронометражний спосіб. Систематизація затрат робочого часу у тваринництві має свої особливості. Так, через труднощі визначення оперативний час не ділять на основний і допоміжний. На окремих роботах (наприклад, доїння) підготовчо-заключний час ділиться на дві частини: на підготовку виконавця до роботи і підготовчо-заключні роботи по доїнню.

Для галузей тваринництва характерна наявність великої кількості разових робіт, тобто таких, що виконуються періодично. Незважаючи на це методичні основи розрахунку норм праці в тваринництві багато в чому подібні до методики їх визначення в інших галузях. Зокрема, перед проведенням спостережень нормувальник повинен, як звичайно, ознайомитись із конкретними умовами виробництва тваринницької продукції, способом утримання худоби й птиці, раціонами їх годівлі, станом і особливостями використовуваної техніки, уточнити обов'язки тваринників, проаналізувати, як склались режими праці та відпочинку робітників ферм та ін.

У спостережному листі детально відображаються перераховані виробничі умови, наводиться характеристика виконавця і застосовуваних технічних засобів, коротко описуються технологія виробництва й організація праці тваринників.

В процесі спостереження детально фіксуються прийоми та їх комплекси, здійснювані виконавцем переходи під час роботи. Особлива увага приділяється втратам робочого часу із зазначенням причин, які їх зумовили.

За необхідності проведення хронометражних спостережень (при доїнні, наприклад) визначаються з фіксажними точками при переході від одного елемента трудового процесу до другого.

В результаті обробки й аналізу даних спостережних листів складають фактичний і проектний баланси робочого часу. В тваринництві при складанні таких балансів важливо правильно віднести елементи трудового процесу до відповідних класів затрат робочого часу.

Підготовчо-заключні роботи в галузі складаються з підготовки виконавця і засобів виробництва до роботи і приймально-здавальних робіт наприкінці зміни. В молочному скотарстві зазначений час доповнюється підготовчо-заключними роботами по доїнню корів.

Оперативний час, як правило, ділять на час обслуговування тварин і час одержання продукції. Час обслуговування передбачає приготування, транспортування кормів, випасання тварин, їх напування, відв'язування, прив'язування й чистку. Сюди ж відносять прибирання виробничих приміщень, гноєвидалення і заміну підстилки, чистку годівниць, поїлок, доїльних установок та ін.

Час організаційно-технічного обслуговування робочого місця складається із затрат праці на технічне обслуговування і технологічне регулювання обладнання, а також на систематичне миття доїльного устаткування.

Разові роботи в тваринництві досить різноманітні і включають зооветеринарні заходи, парування тварин, приймання приплоду, приймання-передачу тварин із групи в групу, сортування і зважування худоби й птиці, чергування, профілактику тваринницьких приміщень, одержання інструкцій, оформлення приймально-здавальних документів тощо.

Регламентовані й нерегламентовані перерви систематизуються в тваринництві у звичайному порядку.

Норма обслуговування для операторів машинного доїння і деяких інших категорій робітників ферм

де Тзм - встановлена тривалість зміни, хв;

Тпз, Твд, Топ - нормативи часу відповідно на підготовчо-заключну роботу, відпочинок і особисті потреби, хв;

То6с - норматив часу на обслуговування однієї голови протягом зміни, хв.

При двозмінній роботі формула має такий вигляд

При груповому обслуговуванні тварин і двозмінному режимі роботи формула набуває вигляду:

де Кп - кількість працюючих у групі.

Норми й нормативи обслуговування у свинарстві, вівчарстві і птахівництві розраховують відповідно на 10, 100 і 1000 голів.

Для скотарів, які обслуговують дійне стадо, норма обслуговування без підвезення кормів:

де п - кількість змін.

Нормативи часу на відпочинок й задоволення особистих потреб для скотарів не передбачені через перерви, зумовлені технологією і організацією робіт.

Для механізаторів, зайнятих на підвозі й роздачі кормів, норма продуктивності кормороздавача:

де Q - розрахункова вантажопідйомність кормороздавача, т; визначається як добуток номінальної вантажопідйомності кормороздавача (П) на коефіцієнт (К) використання вантажопідйомності:

Коефіцієнт використання вантажопідйомності залежить від класу перевезених вантажів.

Час одного рейсу Тр визначається за наступною формулою:

де t_з - час завантаження одного кормороздавача; 

t_т - час переїздів з вантажем і без вантажу; 

t_р - час розвантаження (роздачі кормів) одного кормороздавача.

З наведених формул можливо визначити норматив обслуговування однієї голови протягом зміни. Цей показник складається із суми нормативів часу на обслуговування худоби, доїння, годування, гноєвидалення тощо:

де Т_д, Т_г, Т_гв, Т_п, Т_пр, Т_від, Т_р, Т_вр - нормативи часу відповідно доїння, годівлі, гноєвидалення, чистки тварин, їх прив'язування і відв'язування, а також разових і випадкових робіт.

При розрахунках норм праці під час обслуговування однієї голови включають тільки ті роботи, які входять в обов'язки тваринників. У свою чергу перелічені нормативи встановлюються за допомогою ряду формул.



ВИСНОВКИ

1. Найважливішою галуззю продуктивного тваринництва України є скотарство, яке постачає незмінні продукти харчування і цінну сировину для харчової і переробної промисловості. У результаті господарського використання великої рогатої худоби одержують молоко, що відзначається високими якостями і є сировиною для виробництва молочних продуктів. Молоко і молочні продукти становлять основу повноцінного харчування населення.

2. На сьогоднішній день молоко як продуктовий підкомплексу агропромислового комплексу України знаходиться в стані кризи. Важливим фактором конкурентоспроможності продукції є зниження затрат праці на одиницю продукції, що виробляється. Наявність нормативів трудомісткості дає можливість виробникові підібрати такий варіант умов виробництва, нормативи трудомісткості якого відповідали б його можливостям.

3. Економічну ефективність галузі скотарства в окремих категоріях господарств можна охарактеризувати за допомогою таких натуральних та вартісних показників: вихід телят на 100 корів; продуктивність великої рогатої худоби; затрати праці і кормів на 1 ц молока; собівартість і ціна реалізації 1ц молока; рівень рентабельності виробництва молока; прибуток з розрахунку на 1ц молока і на одну корову; трудомісткість одиниці продукції.

4. Великий вплив на формування прибутку має собівартість продукції. Вона є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво.

5. Товарний ринок молока і молокопродуктів має специфічні особливості, пов'язані з їх властивістю - молочною транспортабельністю і непридатністю до тривалого зберігання. Тому повинен бути створений стабільний ринок збуту для виробника протягом всього року, гарантоване надходження молочної сировини на молоко переробні підприємства і відповідно безперебійне забезпечення населення продуктами щоденного попиту: незбираним молоком, кисломолочною продукцією, сиром, сметаною та іншим. При цьому всі ланки технологічного ланцюга «виробництво - заготівля - переробка - реалізація продукції» повинні функціонувати скоординовано і ретельно.

6. Трудові ресурси у ТОВ «Родіна» використовуються ефективно і раціонально, адже коефіцієнт використання трудових ресурсів кожного року має оптимальне значення і навіть відбулось його покращення у 2012 році на 5,3 %, порівняно з 2010 роком.

7. Підприємство цілком забезпечене основним капіталом, але використовує його не раціонально і не ефективно (показник капіталозабезпеченості підприємства у 2012 році, порівняно з 2010 роком, покращився на 52,6 %, а показник капіталоозброєності - на 45,5%. А от показники економічної ефективності використання основного капіталу підприємства, навпаки, погіршилися).

8. ТОВ «Родіна» здійснює свою діяльність шляхом вирощування продукції рослинництва, зокрема зернових та технічних культур, і продукції тваринництва, зокрема відгодівлею великої рогатої худоби. ТОВ «Родіна» має дві головні галузі. Підприємство спеціалізується на вирощуванні соняшнику, адже грошові надходження від його реалізації становить 42,14 %, та на виробництві молока, адже грошові надходження від його реалізації становить 35,73 %.

9. У 2012 році, порівняно з 2010 роком, рівень рентабельності підприємства покращився майже у 3 рази, але порівняно з 2011 роком він знизився на 36,1 %.

10. Виробництво кожного виду продукції тваринництва з кожним роком зростає, тільки у 2011 році порівняно з 2010 роком скоротилося виробництво приросту великої рогатої худоби на 8 %, а у 2012 році порівняно з 2011 роком - збільшилося на 34 %. Виробництво молока у 2011 році зросло на 11,7 % порівняно з 2010 роком, а у 2012 році виробництво молока зросло ще на 10,5 %, порівняно з попереднім роком.

11. валовий надій з кожним роком зростає, навіть не дивлячись на те, що в 2011 році поголів'я корів зменшилося на 29 голів порівняно з минулим роком, то валовий надій молока все одно збільшився на 2319 центнерів (11,7%).

12. У 2012 році собівартість 1 ц молока, порівняно з 2010 роком, зросла на 36,38 грн. У структурі виробничої собівартості 1 ц молока найбільшу частку займають корми (39,4 %) та витрати на оплату праці (25,3 %). Найменшу частку в структурі займає оплата послуг і робіт (2,3 %).

13. Рівень рентабельності у 2012 році становить 25,3 %, що на 5,9 % більший, ніж у 2010 році, але збільшення не дуже суттєве.

Для тваринницької галузі основні чинники зростання рівня рентабельності:

1. селекційно племінна робота;

2. нові технології годівлі та утримання тварин;

3. потужна кормова база

4. кваліфіковані кадри.

В господарстві потрібно поліпшувати матеріально - технічне забезпечення, активізувати матеріальне стимулювання аграрної праці.

Необхідно:

1. Освоювати досягнення НТП, забезпечити значні капіталовкладення в галузі тваринництва.

2. Забезпечити виробництво продукції у тваринництві і постійно підвищувати його обсяги; зміцнити трудову дисципліну, забезпечити господарство кваліфікованими кадрами.

3. Застосувати прогресивні форми організації праці, економічно обгрунтувати спеціалізацію господарства.

4. Поліпшити породні якості тварин.

Підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, зростання рентабельності виробництва продукції - основне завдання, яке стоїть перед кожним господарством, а тому необхідно здійснювати спеціалізацію і концентрацію виробництва, підвищити рівень механізації трудомістких процесів, удосконалювати організацію і оплату праці. Необхідно встановлювати режим догляду за коровами протягом доби, що призведе до підвищення продуктивності та поліпшить умови праці обслуговуючого персоналу.

Собівартість 1 ц молока у 2012 році знизилась на 12,7 %, порівняно з 2010 роком, ціна реалізації 1 ц молока знизилася на 11,7 %, а прибуток на 1 ц молока знизився на 7,6 %. Хоча найнижча собівартість 1 ц молока була в 2011 році, а найвища ціна реалізації - у 2010 році, та все одно найвищий рівень рентабельності був у 2012 році.

14. Прибуток від реалізації молока у 2012 році, порівняно з 2010 роком, збільшився на 253,7 тис. грн. Зміна маси прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації молока на 5160 ц становить +391,64 тис. грн., за рахунок зменшення собівартості молока на 40,28 грн. становить + 967,97 тис. грн., а за рахунок зменшення ціни реалізації на 46,02 грн. зміна маси прибутку становить -1105,91 тис. грн.

15. Отже на ТОВ «Родіна» прослідковуються тенденції покращення господарської діяльності. Підприємство повністю забезпечене засобами і предметами праці і має всі умови для підвищення ефективності виробництва продукції молочного скотарства.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 березня 1991р.;

2)Закон України «Про оплату праці» // Нове законодавство України. - К., 1993. - Вип. 3;

3) Бугуцький О.А., Дієсперов В.С.. Проблеми сільськогосподарської праці в Україні // Економіка АПК.-1998.-№1.-с.65-70;

4) Бугуцький О.А., Михайлов. Ефективне використання праці-основа підвищення продуктивних сил суспільства// Україна: аспекти праці.-2000.-№3.-с.3-9;

5) В.В.Вітвицький. Оптимізація трудових затрат на виробництві молока.// Економіка АПК.-2001.№2.-ст.52.;

6) Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. -Київ: Лібра, 2002. -712с.;

7) Дієсперов В.. Продуктивність сільськогосподарської праці // Україна: аспекти праці.-2000.-№5.-с.30-35;

8) Економіка підприємства: Навч. Посібн. - 2-ге вид., / В.І.Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора.;-К.: Каравела,-2012.-320 с.;

9) Економіка сільського господарства.: Навч. посібник / В.К. Збарський, В.І. Мацибора, А.А. Чалий та ін./За ред.. В.К. Збарського і В.І. Мацибори. - К.: Каравела, 2009. - 264 с.;

10) Економічний довідник аграрника. В.І. Дробот, Г.І.Зуб, М.П.Кононенко та ін./ За ред. Ю.Я.Лузана, П.Т. Саблука. -К.: Перса України., 2003.-800с.;

11)В.К. Збарський Основи підприємництва та бізнесу: Підручник. - Вінниця: «Нова книга», 2044. - 404 с.;

12)А.В. Калина. Економіка праці: Навч. Посібник. - К.: МАУП, 2004. - 272 с.;

13)Кардаш В.Я.. Маркетингова товарна політика.: Підручник. -К.: КНЕУ, 2001.-240с.;

14) Мазур И. И., Шапиро В. Д., Ольдергге Н. Т. Управление проектами: Учебное пособие/ Под общ. ред. И. И. Мазура. - 2-е изд. - М.: Омега Л, 2004. - 664с.;

15) Микитюк В.В., Повод Н.Г. Методические рекомендации Кормление сельскохозяйственных животных. 1997.;

16) О.В.Єгорова. Інтенсифікація виробництва продукції скотарства.// Економіка АПК.-2001.№3.-ст.74-77.;

17) О.І.Боярчук. Кадрове забезпечення розвитку молочного скотарства на Дніпропетровщині.// Економіка АПК.-2001.№5.-ст.109-112.;

18) Опря А.Т.. Статистика: (з програмованою формою контролю знань).-К.: Урожай,-1996.-448 с.;

19) Паблик рилейшнз. Теория и практика /Пер. с англ.: Учебн пособие - М.: Издат. дом "Вильясис", 2000.;

20) П.П.Руснак. Економіка сільського господарства.Київ.-2001.-ст.237-360.;

21) С.Р. Камілова. Розвиток молокопродуктивного підкомплексу в Україні // Економіка АПК.-2002.№4.-ст.30-31.;

22) Рабинович И.А.. Маркетинг в комерческой деятельности - Одесса: ИНТМАР, 1993.;

23) Тарасюк Г. М.. Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів . - К.: Каравела, 2004. - 344с.;

24)Україна у цифрах у 2003 році: короткий статистичний довідник / за ред. Осауленка О.Г..-2004.-К.-271с.;

25) Б.А. Шегда, Т.М. Литвиненко, М.П. Нахаба та ін.. Економіка підприємства: Навч. Посібник. - К.: Знання-Пресс, 2002. - 335 с.;

Размещено на Allbest.ru