Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника "Терра"

В шкільному відділенні розсадника буду вирощувати саджанці робінії псевдоакації «Umbraculifera». З метою збереження цінних ознак виду рослини буду розмножувати вегетаційним способом - шляхом щеплення. При цьому підщепами служать переважно сіянці масової репродукції - так звані дички. Вони повинні відповідати ряду вимог: бути біологічно сумісними з прищепою; забезпечувати біологічне зростання тканин після щеплення; бути пристосованими до несприятливих умов довкілля, шкідників та хвороб.

Поле дичок

Висаджувати дички буду весною. Для садіння в шкілку відбираю дички без ознак підмерзання, рівним стовбурцем і добре розгалуженою кореневою системою. Перед садінням підрізаю корені до 12-18см, зрізую стовбурець на висоті 20-25см, змочую кореневу систему в сметаноподібній бовтанці та прикопую на тимчасове зберігання. Дички висаджую за схемою 90*40см. Глибина садіння повинна бути такою, щоб коренева шийка дички знаходилась на рівні поверхні. Догляд за дичками передбачає підгортання їх землею після висадження на висоту 10-15см. Воно сприяє розпушуванню грунту, ущільненого під час садіння, збереженню вологи у прикореневому шарі, захищає підщепи від низьких температур і створює сприятливі умови для їх приживлювання. Окуліровку починаю після закінчення росту підщеп. За кілька днів до окуліровки розпушую грунт в міжряддях, а напередодні - дички розгортаю та очищаю штамбики від землі й пагонів на висоту 12-15 см. Перед окуліровкою місце щеплення протираю вологою ганчіркою. Проводжу окулірування. Вічка, які прижились, зберігають свіжо зелене забарвлення, а їх листовий черешок при легкому натисканні на нього пальцем відпадає. Недавно щеплені дички доокуліровую відразу після перевірки (сплячою брунькою).

Поле окулянтів першого року вирощування

До початку сокоруху і набубнявіння бруньок верхню (над вічком) частину дичка зрізаю. Зріз виконую під кутом 15-30° до вічка, не залишаючи шипа. Весною з трансплантованого вічка виростає пагін, який називають окулянтом. Для того щоб окулянт ріс вертикально, швидко заростала рана і його не виламав сильний вітер, саджанці у міру їх зростання підгортають 1-2 рази протягом вегетаційного періоду.

Догляд за окулянтами першого року вирощування включає розпушування грунту, знищення бур'янів, підживлення рослин добривами, заходи боротьби зі шкідниками та грибковими хворобами, обшморгування та пінцировку пагонів потовщення.

Поле окулянтів другого року вирощування.

Основними роботами, які виконуються в цьому полі, крім згаданих вище, є догляд за штамбом, закладання крони та її формування. При цьому враховуємо призначення саджанців (прийняту висоту штамба) і тип формування крони.

Таблиця 4.6. Розрахунок щорічних витрат на вирощування саджанців вегетативного походження робінії псевдоакації «Umbаrculifera» в шкільному відділенні розсадника

4.4 Особливості вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою

Сіянці та саджанці із закритою кореневою системою - особливий вид садивного матеріалу деревних рослин, виробництво якого здійснюється в розсадниках на спеціальних площах відділу вирощування і формування. Вирощування його часто поєднує роботи у закритому (розмноження і отримання вихідного матеріалу) і відкритому ґрунті (дорощування і формування садивного матеріалу - сіянців, саджанців). Виробництво сіянців і саджанців із закритою кореневою системою більш технологічне, і тому організація його потребує вирішення окремих специфічних питань щодо: підготовки та оснащення полігону; вибору способу зрошування та облаштування зрошувальної мережі; підбору ємностей (контейнерів) і підготовки субстрату; технологій наповнення контейнерів субстратом, добривами та засобами хімічного захисту і висаджування (пересаджування) рослин; підтримання оптимальних режимів живлення рослин: мінерального, водного, повітряного; захисту рослин від шкідників і збудників хвороб; збереження їх в зимовий період; утилізації використаних під час виробництва матеріалів (контейнерів і ємностей, субстрату, відходів) тощо.

Вихідним матеріалом для виробництва контейнерної культури декоративних деревних рослин можуть слугувати сіянці з відкритою або закритою кореневою системою, укорінені та неукорінені живці, відводки з відділу розмноження, а також кондиційні маломірні саджанці з відкритою кореневою системою з першої шкілки. Нерідко в контейнери висаджують вирощені у закритому ґрунті сходи рослин.

Вид вихідного садивного матеріалу суттєво впливає на ріст рослин в контейнерній культурі. Кращі результати, через неушкодженість коренів, отримують при використанні садивного матеріалу з нетравмованою кореневою системою.

Наповнювати ємності та мультиплати субстратом найкраще безпосередньо перед висіванням насіння або висаджування рослин. При наповненні слід уникати надмірного ущільнення субстрату. При висіванні насіння в мультиплати не слід сильно поливати субстрат упродовж всього періоду його проростання. Зрошувати необхідно дозовано - чим менші комірки, тим меншими повинні бути краплини та дози, а самі зрошування - частішими. Зволоження повними дозами проводять в останній фазі вирощування розсади, після виповнення субстрату коренями.

Термін весняного контейнерування залежить від стану укоріненості рослин. При цьому в контейнери слід висаджувати тільки добре укорінені рослини. Багато деревних рослин без особливих труднощів і втрат можна висаджувати в контейнери в безлистяному стані (форзиція, спірея, вейгела). Інші (сливи, клен) рекомендують контейнерувати після утворення ними перших розвинених листочків. Такі рослини, після контейнерування упродовж мінімум одного тижня, повинні утримуватись в умовах підвищеної вологості повітря.

Шпилькові та інші вічнозелені, які укорінюються довше, ніж листяні, в контейнери висаджують тільки весною. При контейнеруванні в дуже ранні терміни, ємності з рослинами розміщають на землі парників вкритих драночним накриттям. Треба пам'ятати, що наявного в субстраті запасу поживних речовин для більшості рослин достатньо тільки на початковій стадії росту контейнерної культури. З метою недопущення поживного "голоду" вирощуваних рослин, бажано вносити стартове добриво під час приготування субстрату (традиційні добрива органічні та мінеральні) або одночасно із заповненням ємностей земляними сумішами і висаджування вихідного матеріалу і додаткове у вигляді підживлення (кореневого чи позакореневого) упродовж вирощування контейнерної культури в періоди високої потреби та інтенсивного росту саджанців.

Існує певна специфіка регулювання рівня мінерального живлення рослин, які вирощуються в мультиплатах з насіння. Найбільш раціональним у даному випадку є внесення в субстрат доступного для рослин фосфору та мікроелементів під час його приготування, а після появи паростків - підживлення рослин азотними та калійними добривами.

Додаткове підживлення найбільш ефективне у разі внесення його в рідкому вигляді (водному розчині). При цьому досягають не тільки більш рівномірного розподілення добрива по субстрату, а й прискорення його дії та підвищення ефективності використання. Ефективність додаткового підживлення підвищують і частішим внесенням розчинів добрив зниженої концентрації. Додаткове підживлення, як правило, поєднують із зрошенням контейнерної культури.

Переконтейнерування можна проводити протягом усього року в строки, сприятливі з точки зору організації праці на розсаднику. Більшість вирощуваних рослин пересаджують з метою забезпечення кращих умов для їх росту і розвитку шляхом збільшення площі (об'єму) живлення та недопущення закручування коренів. З біологічної точки зору пересаджування рослин доцільно проводити весною. У будь-якому випадку переконтейнерування краще здійснювати в період активізації росту коренів, що сприяє швидшому виповненню ємностей кореневою системою і тим самим ефективнішому використанню субстрату та інших матеріалів (добрив, води тощо). Погано переносять пересаджування ослаблені рослини внаслідок недостатнього забезпечення поживними речовинами. Тому доцільно такі культури підживлювати за 2-3 тижні до пересаджування у більші за розмірами контейнери.

Сіянці та саджанці дерев і кущів, як правило, вирощують у 9-сантиметрових і більших за розміром ємностях залежно від вихідного матеріалу та цільового призначення садивного матеріалу. Розміри контейнерів залежать від терміну вирощування садивного матеріалу (ними регулюють необхідний простір для розвитку кореневої системи та об'єм поживного субстрату). Для виробництва великомірного садивного матеріалу декоративних рослин застосовують контейнери великих розмірів об'ємом 10-50 і більше літрів.

Найважливішим чинником ефективного виробництва садивного матеріалу із закритою кореневою системою є субстрат. Враховуючи його невелику кількість в обмеженому просторі, рослини, які вирощуються в контейнерах, набагато менше забезпечені поживними речовинами, ніж ті, що ростуть у відкритому ґрунті. По мірі росту рослин коренева система їх заповнює весь субстрат контейнера, поживні речовини якого інтенсивно поглинаються, а сам він досить швидко виснажується. Крім того, при систематичному поливі частина поживних речовин вимивається з субстрату і проникає через отвори на дні контейнера за його межі. Таким чином, виникає необхідність для їх виробництва використовувати високопоживні земельні суміші, а рослини, по мірі їх росту, пересаджувати в контейнери більшого розміру та систематично підживлювати органічними і мінеральними добривами. При веденні контейнерної культури значну увагу приділяють підбору компонентів субстрату для створення пухких земельних сумішей з достатньою аерацією і водопроникністю, сприятливою кислотністю та задовільно забезпечених доступними для рослин поживними речовинами, добре структурованих і очищених від бур'янів та збудників хвороб. Останнім часом у якості самостійного субстрату або його основного компонента найчастіше використовують верховий слаборозкладений торф (ступінь розкладання не більше ЗО %). Завдяки йому можна суттєво поліпшити водно-фізичні властивості земляних сумішей, зробити їх більш вологоємними і в той же час достатньо аерованими.

На відміну від слаборозкладенного верхового торфу (білого), на основі якого сьогодні формується більшість субстратів, сильно розкладений (чорний) торф, який містить більше поживних речовин, але має гірші водно-фізичні властивості, частіше використовується як домішка до земляної суміші у кількості до 40 %.

Використання торфу у якості субстрату вимагає не тільки знання основних даних, що його характеризують, а і певних навичок щодо своєчасного і ретельного виконання усіх робіт, пов'язаних з вирощуванням рослин у контейнерах. Торф має високу вологоємність і в контейнерах з незадовільним дренажем може утримувати надлишкову вологу, яка часто призводить до вимокання кореневої системи. Тому при вирощуванні окремих культур до торфу в певних кількостях вносять деякі матеріли: пісок, хвою, перліт, тирсу, вермикуліт тощо. При використанні слаборозкладеного торфу не можна допускати його надмірного пересихання, після якого дуже важко відновити рівномірну вологість суміші.

Слід пам'ятати, що водно-фізичні властивості субстрату значною мірою залежать від пористості, вологоємності, аерованості його основного компоненту - торфу. Торф повинен бути слаборозкладеним, волокнистим. Для вирощування рослин в мультиплатах він має бути добре подрібненим (змеленим), пружним, не злежуватись (не осідати) в ємностях. При цьому чим менші контейнери використовуються, тим більш пористим повинен бути субстрат.

Дуже важливою ознакою основного компоненту субстрату є його буферність (здатність змінювати кислотність) і обмінна ємність. Кращими субстратами для більшості деревних рослин є суміші, які грунтуються на торфі з кислотністю рН 5,2-6,0. Додавання до субстрату глини поліпшує буферність та обмінну ємність земляної суміші, проте вміст її не повинен перевищувати 5-10 % за об'ємом.

На якість субстрату впливає також спосіб його приготування і наповнення ним контейнерів і мультиплат. При цьому найбільш важливим є старанне перемішування складових субстрату, його ретельне просіювання та стерилізація.

Окрім торф'яних субстратів, для контейнерної культури декоративних деревних рослин відкритого грунту у якості субстрату використовують різні земельні суміші або так звану садову землю - дернову, листову, перегнійну, компостну, хвойну, торф'яну та ін. Під час підготовки цих субстратів, з метою поліпшення їхніх водно-фізичних властивостей та збільшення в них вмісту доступних для рослин поживних речовин, до основного компоненту суміші часто додають різні домішки: перегній, мінеральні добрива, тирсу, кору, пісок, вермикуліт, перліт, кокосову стружку, подрібнену лаву, мох тощо.

4.5 Виробнича собівартість і план реалізаціїї продукціїї розсадника

4.5.1 Технологічна собівартість вирощуваного садового матеріалу

Під час процесу виробництва садивного матеріалу ми використовували деякі допоміжні матеріали, такі як органічні та мінеральні добрива, мульчу, шпагат для зв'язування сіянців та саджанців, садовий вар, поліетеленову плівку тощо, проводиться розрахунок потреби та вартості допоміжних матеріалів згідно таблиці 4.5.1. Розрахунок проводиться у розрізі кожної породи по відділеннях.

Таблиця 4.7. Розрахунок потреби та вартості допоміжних матеріалів

При вирощуванні садивного матеріалу в розсаднику виробничу собівартість продукції розраховуємо як суму прямих та накладних витрат. Прямі витрати включають в себе заробітну плату робітникам, нарахування на заробітну плату (10% від зарплати), вартості посівного матеріалу, допоміжних матеріалів і тракторозмін. Накладні витрати становлять 30% від прямих витрат виробничу собівартість одиниці облікованої продукції визначаємо шляхом ділення виробничої собівартості на кількість щорічно вирощуваного садивного матеріалу. За цими даними заповнюємо таблицю4.8.

Таблиця 4.8. Калькуляція виробничої собівартості продукції розсадника

4.5.2 Економічна доцільність вирощування сіянців і саджанців

Показники економічної ефективності та план реалізації продукції допомагає обґрунтувати заходи щодо вирощування садивного матеріалу в нашому розсаднику. План реалізаціїї продукції характеризує виробничу діяльність розсадника як господарського підприємства у якого вартість реалізованої продукціїї не тільки покриває виробничі витрати, але і дає певний прибуток, що використовується на зміцнення та розширення виробництва, потреби соціального характеру робітників та поповнення державного бюджету. План реалізації продукції наведено в таблиці 4.9.

Таблиця 4.9. План реалізації продукції