Агрономічна оцінка ґрунтового покриву ДПДГ "Сонячне" Миколаївського району Миколаївської області

Про родючість ґрунту можна говорити не тільки за % вмістом гумусу але й за вмістом гумусу в т/га.

Проводимо розрахунки вмісту гумусу в т/га за формулою:

M= phГ

де М - запас гумусу в кожному шарі, т/га; p - щільність шару ґрунту, см; h - потужність шару ґрунту, см; Г - склад гумусу, %.

1. М= 1,18·20·4,17= 98,4 т/га

2. М= 1,32·20·2,69= 71 т/га

3. М= 1,35·20·1,61= 43,5 т/га

4. М= 1,17·20·3,48= 81,4 т/га

5. М= 1,33·20·2,69= 72 т/га

6. М= 1,34·20·1,61= 43,1 т/га

7. М= 1,17·20·4,12= 96,4 т/га

8. М= 1,22·20·3,25= 79,3 т/га

9. М= 1,24·20·2,04= 50,5 т/га

10. М= 1,20·20·5,05= 121,2 т/га

11. М= 1,25·20·5,10= 127,5 т/га

12. М= 1,26·20·4,84= 122 т/га

Як бачимо із розрахунків найбільш гумусованим тобто найбільш родючим є ґрунт дев'ятий.

Висновок: для малогумусних ґрунтів підтримання запасів органічних речовин ґрунту означає збереження їх потенціалу. Однак ведення сільськогосподарського виробництва без турботи про накопичення гумусу у ґрунті призводить до помітного їх зниження. Стабілізація і збільшення запасів гумусу у ґрунтах є однією з найактуальніших проблем сучасного землеробства.

В орних ґрунтах практично не вдається поповнити первинний рівень гумусованості, отже, необхідно орієнтуватися на їх можливу гумусованість, яка забезпечує в певній зоні високу родючість. основним прийомом стабілізації гумусованості є внесення органічних добрив, включення до сівозмін певної кількості сільськогосподарських культур, які залишають значну кількість збагачених азотом поживно-кореневих фіторешок, а також внесення кальцієвмісних хімічних меліорантів (вапно, гіпс), що посилює фіксацію ґрунтом ново утворюваних гумусових речовин. При цьому слід мінімізувати інтенсивність розпушування ґрунту його обробітком.

Важливим резервом поповнення запасів гумусу в ґрунтах є солома, коефіцієнт гуміфікації якої більш як удвічі перевищує зелено-укісні рештки.

Існує пряма залежність між родючістю ґрунту та врожаєм сільськогосподарських культур, крім того, помічено зворотний зв'язок - високий врожай підтримує високу родючість.

б) фізико-хімічні властивості ґрунтів

Катіони, які входять до складу грунтово-вбирного комплексу і здатні заміщуватися катіонами іншого роду під час взаємодії з розчинами нейтральних солей, отримали назву обмінних катіонів.

Кальцій (Са) є суто грунтогенним, дуже потрібним рослинам елементом. Він стабілізує кислотно-лужний режим організмів, водночас є класичним елементом старіння. Кальцій та його сполуки визначають фізичні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту. У ґрунті кальцій міститься в глинистих мінералах, перебуває в обмінно-увібраному стані, у формі простих солей, входить до складу гумусу і рослинних решток. Серед обмінних катіонів у більшості ґрунтів він посідає перше місце. Основним джерелом рухомого кальцію виступають карбонати - СаСО3. Вміст СаО в без карбонатних суглинистих ґрунтах становить 1-3% і визначається головним чином присутністю глинистих мінералів, а також гумусом і фіторештками, які зумовлюють тенденцію до біогенного збагачення кальцієм при поверхневій органо-мінеральної частини профілю. Рослини зазвичай не відчувають нестачі кальцію на більшості ґрунтів, проте внесення Са-вмісних сполук (гіпсу, вапна) є класичним прийомом їх хімічної меліорації - поліпшення агрономічних властивостей ґрунту.

Магній (Мg) за вмістом у ґрунтах близько до Са, виконуючи у рослинах важливу фізіологічну роль, передусім у складі хлорофілу. У ґрунті він є в глинистих мінералах, у великих фракціях представлений уламками доломіту, олівіну, рогових обманок, а в засолених ґрунтах - хлоридами та сульфатами.

Натрій (Na) надходить у ґрунт в основному з Na-вмісних польових шпатів. Його валовий вміст дорівнює 1-3% Na2O, досягаючи 5-6% у великих фракціях та знижуючись до 0,5-1,0% у мулі. У засолених ґрунтах Na може перебувати в обмінному стані або у вигляді хлоридів і сульфатів. Його надлишок спричинює граничне погіршення агрофізичних та фізико-хімічних властивостей ґрунтів, передусім солонців з їх лужною реакцією.

Кислотність ґрунтів визначається як їх здатність підкислювати ґрунтовий розчин або сольові розчини внаслідок наявності у складі ґрунту кислот, а також обмінних іонів водню та катіонів, що утворюють при їх витисненні гідролітично кислі солі.

Реакція ґрунту зумовлена наявністю та співвідношенням у ґрунтовому розчині водневих і гідроксильних іонів і в класичному вигляді характеризується показником рН.

Реакція ґрунту формується в результаті сукупної дії багатьох чинників - мінералогічного та хімічного складу мінеральної частини ґрунту, присутності вільних солей, вмісту та якості органічних речовин.

Висока кислотність ґрунтів загальмовує розвиток культурних рослин і сприяє перебігу процесів опідзолювання ґрунтів. Від величини рН залежить рухомість і доступність рослинам поживних елементів.

Фізико-хімічні показники ґрунтів представлені в таблиці 3.7

.

Таблиця 3.7.

Фізико-хімічні показники ґрунтів

Індекс Ґрунтів	Глибина відбору зразка	рН водневий	Обмінні основи	Сума мг.-екв./100г ґрунту	Ca2+/Mg2+
			Ca2+	Mg2+	Na+
			мг.-екв./ 100г	%	мг.-екв./ 100г	%	мг.-екв./ 100г	%
1Чп[сн];3,2,1в Л,	0-20	6,7	22,90	80,8	5,08	17,9	0,35	1,24	28,33	4,5
	20-40	6,8	23,32	77,6	6,36	21,1	0,38	1,26	30,06	3,6
	40-60	8,1	23,10	76,5	6,72	22,2	0,38	1,25	30,2	3,4
2Чп[сн];2,2,1в Л, v	0-20	__	20,16	78,4	5,46	21,2	0,08	0,31	25,7	3,7
	20-40	__	21,62	80,6	5,09	19	0,12	0,44	26,83	4,2
	40-60	7,7	21,84	74,6	7,14	24,4	0,28	0,95	29,26	3,1
7Члл[сд];3,1,1е Л0,	0-20	6,3	18,06	77,6	5,04	21,6	0,18	0,77	23,28	3,5
	20-40	6,4	19,50	78,7	5,09	20,5	0,20	0,80	24,79	3,8
	40-60	6,7	19,08	75,6	5,94	23,5	0,22	0,87	25,24	3,2
9Члл Дг	0-20	7,7	25,20	81,1	5,46	17,6	0,40	1,28	31,06	4,6
	20-40	__	23,94	82,6	5,04	17,4	__	__	28,98	4,8
	40-60	__	26,04	86,1	4,20	13,9	__	__	30,24	6,2

Розрахунки:

1. Визначаємо суму обмінних основ (катіонів)

? катіонів = Ca2++ Mg2++ Na+ мг.-екв./100г ґрунту

1. 22,90+5,08+0,35=28,33 мг.-екв./100г

2. 23,32+6,36+0,38=30,06 мг.-екв./100г

3. 23,10+6,72+0,38=30,2 мг.-екв./100г

4. 20,16+5,46+0,08=25,7 мг.-екв./100г

5. 21,62+5,09+0,12=26,83 мг.-екв./100г

6. 21,84+7,14+0,28=29,26 мг.-екв./100г

7. 18,06+5,04+0,18=23,28 мг.-екв./100г

8. 19,50+5,09+0,20=24,79 мг.-екв./100г

9. 19,08+5,94 +0,22=25,24 мг.-екв./100г

10. 25,20+5,46+0,40=31,06 мг.-екв./100г

11. 23,94+5,04+0=28,98 мг.-екв./100г

12. 26,04+4,20+0=30,24 мг.-екв./100г

2. Визначаємо відсоток кожного катіону РК= Ca2+ (Mg2+, Na+)·100/? кат.

№п/п	РК= Ca2+·100/? кат.	РК= Mg2+·100/? кат.	РК= Na+·100/? кат.
1	22,90·100/28,33=80,8%	5,08·100/28,33=17,9%	0,35·100/28,33=1,24%
2	23,32·100/30,06=77,6%	6,36·100/30,06=21,1%	0,38·100/30,06=1,26%
3	23,10·100/30,2=76,5%	6,72·100/30,2=22,2%	0,38·100/30,2=1,25%
4	20,16·100/25,7=78,4%	5,46·100/25,7=21,2%	0,08·100/25,7=0,31%
5	21,62·100/26,83=80,6%	5,09·100/26,83=19%	0,12·100/26,83=0,44%
6	21,84·100/29,26=74,6%	7,14·100/29,26=24,4%	0,28·100/29,26=0,95%
7	18,06·100/23,28=77,6%	5,04·100/23,28=21,6%	0,18·100/23,28=0,77%
8	19,50·100/24,79=78,7%	5,09·100/24,79=20,5%	0,20·100/24,79=0,80%
9	19,08·10025,24=75,6%	5,94·10025,24=23,5%	0,22·10025,24=0,87%
10	25,20·100/31,06=81,1%	5,46·100/31,06=17,6%	0,40·100/31,06=1,28%
11	23,94·100/28,98=82,6%	5,04·100/28,98=17,4%	Na відсутній
12	26,04·100/30,24=86,1%	4,20·100/30,24=13,9%	Na відсутній

2. Знаходимо відношення кальцію до магнію (в мг.-екв./100г ґрунту)

1. 22,90/5,08=4,5 мг.-екв./100г- добрі

2. 23,32/6,36=3,6 мг.-екв./100г- задовільні

3. 23,10/6,72=3,4 мг.-екв./100г- задовільні

4. 20,16/5,46=3,7 мг.-екв./100г- задовільні

5. 21,62/5,09=4,2 мг.-екв./100г- добрі

6. 21,84/7,14=3,1 мг.-екв./100г- задовільні

7. 18,06/5,04=3,5 мг.-екв./100г- задовільні

8. 19,50/5,09=3,8 мг.-екв./100г- задовільні

9. 19,08/5,94=3,2 мг.-екв./100г- задовільні

10. 25,20/5,46=4,6 мг.-екв./100г- добрі

11. 23,93/5,04=4,8 мг.-екв./100г- добрі

12. 26,04/4,20=6,2 мг.-екв./100г- добрі

Для визначення якості ґрунту за відношенням вмісту поглинання Na+ у % від ємкості поглинання використовують таку формулу:

Х= А·100/Еп Еп = ? катіонів

де Еп - ємкість поглинання; А - кількість натрію в мг.-екв./100г ґрунту.

1. 0,35·100/28,33=1,24 - незасолені

2. 0,38·100/30,06=1,26 - незасолені

3. 0,38·100/30,2=1,25 - незасолені

4. 0,08·100/25,7=0,31 - незасолені

5. 0,12·100/26,83=0,44 - незасолені

6. 0,28·100/29,26=0,95 - незасолені

7. 0,18·100/23,28=0,77 - незасолені

8. 0,20·100/24,79=0,80 - незасолені

9. 0,22·10025,24=0,87 - незасолені

10. 0,40·100/31,06=1,28 - незасолені

11. Na відсутній

12. Na відсутній

Висновок: вивчення ґрунту виявило потребу у поліпшенні агрофізичного та еколого-біогеохімічного стану ґрунтів - внесення Na з добривами підвищує врожайність цукрових буряків, поліпшує їх якість на чорноземах.

Кислотність ґрунтів знижують, застосовуючи всілякі меліоранти, найчастіше осадові породи, складені переважно кальцитом СаСО3, доломітом СаСО3· Mg СО3, у тому числі доломітизованні вапняки, мергелі, вапнякові туфи. Карбонат кальцію, як еконейтральна сполука, не має жодних протипоказань щодо його застосування для зниження ґрунтової кислотності при здійсненні національних програм підвищення родючості ґрунтів та їх окультурювання.

Кислотною є небажаність застосування для хімічної меліорації кислих ґрунтів солей сильних кислот, наприклад гіпсу, оскільки при його взаємодії з ґрунтом утворюється сульфатна кислота.

в) ґрунтовий розчин

Ґрунтовий розчин, за В.І. Вернадським, - це найважливіша категорія природних вод, основний субстрат життя, неодмінний учасник усіх без винятку біосферних процесів.

Ґрунтовий розчин забезпечує стабільне функціонування в ґрунті розмаїтого спектра елементарних мікропроцесів і часткових реакцій, які беруть участь переміщенні речовин у реальних ландшафтах, зумовлюючи цим надзвичайно важливий еколого-біогеохімічний вплив на генезис ґрунтів і розвиток їх родючості.

Насамперед ґрунтовим розчином вважають різнофазні компоненти ґрунту, які включають ту воду, що знаходиться в ґрунті разом з розчиненими в ній мінеральними солями, органо-мінеральними та органічними сполуками, газами. Усілякі водні, сольові, кислотні, спиртові та інші витяжки з певною частиною умовності також можна вважати імітаторами ґрунтових розчинів, штучно приготовлених у лабораторних умовах. Проте не слід забувати, що кислотні та сольові витяжки провокують перехід у ґрунтовий розчин додаткової кількості тих чи інших компонентів і застосування нейтральної водної витяжки все ж порушує існуючі в реальних ґрунтах фазову рівновагу.

Ґрунтовим розчином ми називатимемо динамічно зрівноважений водний розчин біоорганічних, мінеральних, органо-мінеральних речовин, сформований у реальних умовах під впливом зональних типів гідротермічного, водно-повітряного, поживного та інших грунтово-екологічних режимів.

Склад ґрунтового розчину. Притаманні кожному типу ґрунту хімічні, фізико-хімічні, біологічні процеси формують неповторний склад ґрунтового розчину. Інтенсивність і спрямованість зазначених процесів значною мірою зумовлена впливом гідротермічних умов, сезонна динамічність яких спричинює відповідну динамічність складу та концентрації ґрунтового розчину протягом року, що постійно ускладнюється внаслідок господарської діяльності людини (внесення добрив, хімічних меліорантів, пестицидів, зрошення, осушення тощо).

Концентрація ґрунтового розчину в незасолених ґрунтах коливається від десятих частин грама декілька грамів у літрі (від 5-7 до 100-150 мг.-екв./л суми аніонів і катіонів), а в засолених ґрунтах - підвищується до десятків грамів водорозчинних компонентів на літр. До складу ґрунтового розчину входять органічні, мінеральні, органо-мінеральні сполуки та розчинні гази. Найбільш дослідженими в ґрунтовому розчині є солі. Серед катіонів тут переважають H+, Ca2+, Mg2+, Na+,NH+4, K+ (в сильно кислих ґрунтах трапляються Al3+, Fe3+, в перезволожених - Mn2+, Fe2+), а серед аніонів - HCO3-, CO3--, H2PO4-, SO4--, Cl-.

Склад водної витяжки представлений в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8.

Склад водної витяжки

Індекс ґрунтів	Глибина відбору зразка	Аніони, мг.-екв./ %	Сума	Катіони, мг.-екв./ %	Сума	Ступінь засолення, %	Сума токсичних солей, %
		CO3--	HCO3-	Cl-	SO4--		Ca2+	Mg2+	Na+
1Чп[сн];3,2,1в Л,	0-20	__	0,60 0,037	0,76 0,024	1,30 0,072	2,66 0,133	1,06 0,021	0,32 0,004	1,48 0,034	2,86 0,059	0,58	0,12
2Чп[сн];2,2,1в Л, v	0-20	0,02 0,001	0,66 0,040	0,79 0,029	1,39 0,067	3,04 0,137	0,42 0,008	0,62 0,007	1,82 0,042	2,86 0,057	0,57	0,162
7Члл[сд];3,1,1е Л0,	0-20	__	0,38 0,023	0,11 0,004	0,62 0,032	1,11 0,059	0,42 0,008	1,0 0,001	0,53 0,014	1,95 0,023	0,18	0,102
9Члл Дг	0-20	__	0,15 0,005	0,14 0,005	0,28 0,013	0,57 0,023	0,33 0,007	0,13 0,002	0,11 0,008	0,57 0,017	0,5	0,016

1. Визначаємо суму аніонів і катіонів у відсотках:

Аніони:

ґрунт 1. 0,60 + 0,79 + 1,30=2,66 мг.-екв./ %

0,037+0,024+0,072=0,133 мг.-екв./ %

ґрунт 2. 0,20 + 0,66 + 0,79 + 1,39=3,04 мг.-екв./ %

0,001+0,004+0,029+0,067=0,137 мг.-екв./ %

ґрунт 7. 0,38 + 0,11 + 0,62=1,11 мг.-екв./ %

0,023+0,004+0,032=0,059 мг.-екв./ %

ґрунт 9. 0,15 + 0,14 + 0,28=0,57 мг.-екв./ %

0,005+0,005+0,013=0,023 мг.-екв./ %

Катіони:

ґрунт 1. 1,06 + 0,32 + 1,48=2,86 мг.-екв./ %

0,021+0,004+0,034=0,059 мг.-екв./ %

ґрунт 2. 0,42 + 0,62 + 1,82=2,86 мг.-екв./ %

0,008+0,007+0,042=0,057 мг.-екв./ %

ґрунт 7. 0,42 + 1,0 + 0,53=1,95 мг.-екв./ %

0,008+0,001+0,014=0,023 мг.-екв./ %

ґрунт 9. 0,33 + 0,13 + 0,11=0,57 мг.-екв./ %

0,007+0,002+0,008=0,017 мг.-екв./ %

2. Визначаємо ступінь засолення за формулою: Cl / SO4, %, та тип засолення з'ясовуємо відношенням іону хлору до сульфат-іону згідно з таблицею 3.9 (методичних рекомендації).

Таблиця 3.8.1

Визначення типу засолення

№ ґрунту	Тип засолення	Cl / SO4
1	Хлоридно-сульфатний	0,76/1,30= 0,58 %
2	Хлоридно-сульфатний	0,79/1,39=0,57 %
7	Сульфатний	0,11/0,62=0,18 %
9	Хлоридно-сульфатний	0,14/0,28=0,5 %

3. Визначаємо суму токсичних солей у відсотках, за допомогою емпіричної формули: ?= (Na++Mg2+) , мг.-екв./100г ґрунту.

15

1. ?= (1,48+0,32) =0,12 мг.-екв./100г

15

2. ?=(1,82+0,62) =0,162 мг.-екв./100г

15

7. ?= (0,53+1,0) =0,102 мг.-екв./100г

15

9. ?= (0,11+0,13) =0,016 мг.-екв./100г

15

Ступінь засолення ґрунтів за сумою токсичних солей у відсотках та втрати врожаю сільськогосподарських культур від засолення визначають за допомогою таблиці3.10. (методичних рекомендацій)

Таблиця 3.8.2.

Класифікація ґрунтів за вмістом токсичних солей, % до маси ґрунту

№ ґрунту	Ступінь засоленості ґрунтів	Тип засолення	Втрата врожаю, %
		Хлоридно-сульфатний	Сульфатний
1	слабозасолені	0,12		0,30
2	слабозасолені	0,162		0,30
7	слабозасолені		0.102	0,30
9	незасолені	0.016		немає

Висновок: зміна концентрації та складу ґрунтових розчинів призводить до зміни режимів водного і мінерального живлення рослин, що не може не позначитись на їх розвитку та продуктивності. Через це виробники сільськогосподарської продукції завжди намагалися будь-яким способом оптимізувати склад ґрунтового розчину, з метою забезпечення якомога вищої продуктивності агроценозів. Зрошення та осушування ґрунтів водночас зі створенням сприятливого водно-повітряного режиму дають змогу знизити занадто концентровані розчини, особливо коли в них є токсичні для рослин сполуки. Внесення добрив сприяє оптимізації вмісту в ґрунтових розчинах біофільних елементів. Для живлення рослин особливо великого значення набуває його осмотичний тиск, який залежить від концентрації та ступеня дисоціації розчинених речовин.

г) валовий (хімічний) склад

Валовий хімічний склад мінеральної частини ґрунту зазвичай виражають у вигляді відсоткового вмісту вищих оксидів елементів (передусім мікроелементів - SiO2, Fe2O3, CaO, MgO, K2o, Na2O, P2O5). Зручність такого способу подання елементного складу полягає в можливості перевірки правильності аналізу визначенням їх суми, яка повинна наближатися до 100% (з доступним відхиленням в 1,5-2% при 5% точність аналізу).

Калій міститься в ґрунтах найчастіше в глинистих мінералах тонко дисперсних фракцій, передусім у гідрослюдах, а також у складі первинних мінералів великої фракції.

Азот зосереджений головним чином у гумусі, акумулюючись у верхніх горизонтах ґрунту. Як класичний представник змінно-валентних елементів він являє неабияку хімічну активність, внаслідок якої в ґрунті продукується дуже багато різних N-вмісних сполук. Мінеральний азот представлений у ґрунті іонами амонію, нітратів і нітритів.

Фосфор ( «елемент життя думки» ), якого в ґрунті мало (не >0,1-0,2%) входять до складу життєво важливих сполук. У ґрунтах фосфор представлений органічними та мінеральними сполуками.

Хімічний склад ґрунту представлений в таблиці 3.11.

Таблиця 3.11.

Хімічний склад ґрунту

Індекс ґрунту	Глибина відбору зразка, см	Валовий склад	Рухомий склад
		N	P2O5	K2O	N	P2O5	K2O
		%	%	%	мг./1000г	мг./1000г	мг./1000г
1Чп[сн];3,2,1в Л,	0-20	0,152	0,130	2,199	30,7	72,9	207,8
	20-40	0,144	0,129	2,196	30,5	71,4	205,7
	40-60	0,143	0,129	2,191	28,6	69,9	203,6
2Чп[сн];2,2,1в Л, v	0-20	0,157	0,131	2,201	30,2	78,5	208,5
	20-40	0,149	0,130	2,192	29,7	74,2	207,8
	40-60	0,142	0,128	2,183	28,6	72,7	205,7
7Члл[сд];3,1,1е Л0,	0-20	0,131	0,110	2,076	26,5	85,9	162,2
	20-40	0,129	0,110	2,000	25,4	84,1	160,6
	40-60	0,127	0,109	1,960	25,2	82,4	158,9
9Члл Дг	0-20	0,132	0,110	1,997	18,4	105,1	198,7
	20-40	0,128	0,110	1,965	17,5	103,0	197,8
	40-60	0,123	0,109	1,928	16,5	100,9	194,9

Розраховуємо вміст валових форм азоту, фосфору та калію в т/га за формулою:

З= h ·10000 · k · d / 100

де З - запас поживних елементів, т/га; h - потужність шару ґрунту, м;

d - щільність ґрунту, г/см3; k - вміст поживних елементів, %.

1 ґрунт:

N= 0,2·10000·0,152·1,18/100=3,6 т/га

N= 0,2·10000·0,144·1,32/100=3,8 т/га

N= 0,2·10000·0,143·1,35/100=3,9 т/га

P=0,2·10000·0,130·1,18/100=3,1 т/га

P=0,2·10000·0,129·1,32/100=3,4 т/га

P=0,2·10000·0,129·1,35/100=3,5 т/га

K=0,2·10000·2,199·1,18/100=51,8 т/га

K=0,2·10000·2,196·1,32/100=57,9 т/га

K=0,2·10000·2,191·1,35/100=59,1 т/га

2 ґрунт:

N= 0,2·10000·0,157·1,17/100=3,7 т/га

N= 0,2·10000·0,149·1,33/100=3,9 т/га

N= 0,2·10000·0,142·1,34/100=3,8 т/га

P=0,2·10000·0,131·1,17/100=3,1 т/га

P=0,2·10000·0,130·1,33/100=3,5 т/га

P=0,2·10000·0,128·1,34/100=3,4 т/га

K=0,2·10000·2,201·1,17/100=51,5 т/га

K=0,2·10000·2,192·1,33/100=58,3 т/га

K=0,2·10000·2,183·1,34/100=58,5 т/га

7 ґрунт:

N= 0,2·10000·0,131·1,17/100=3,1 т/га

N= 0,2·10000·0,129·1,22/100=3,1 т/га

N= 0,2·10000·0,127·1,24/100=3,1 т/га

P=0,2·10000·0,110·1,17/100=2,6 т/га

P=0,2·10000·0,110·1,22/100=2,7 т/га

P=0,2·10000·0,109·1,24/100=2,7 т/га

K=0,2·10000·2,076·1,17/100=48,5 т/га

K=0,2·10000·2,000·1,22/100=48,8 т/га

K=0,2·10000·1,960·1,24/100=48,6 т/га

9 ґрунт:

N= 0,2·10000·0,132·1,20/100=3,1 т/га

N= 0,2·10000·0,128·1,25/100=3,2 т/га

N= 0,2·10000·0,123·1,26/100=3,1 т/га

P=0,2·10000·0,110·1,20/100=2,6 т/га

P=0,2·10000·0,110·1,25/100=2,7 т/га

P=0,2·10000·0,109·1,26/100=2,7 т/га

K=0,2·10000·1,997·1,20/100=47,9 т/га

K=0,2·10000·1,965·1,25/100=49,1 т/га

K=0,2·10000·1,928·1,26/100=48,5 т/га

Аналізуємо забезпеченість сільськогосподарських культур рухомими формами азоту, фосфору і калію з додатка Д таблиці 8, 9 (методичних рекомендацій).

Як бачимо із розрахунків забезпеченість ґрунтів рухомими формами азоту низька, він коливається в межах від 3,1 до 3,9 т/га при рН>6.

Вміст фосфору в ґрунті визначаємо з таблиці 8 (методичних рекомендацій) за Чіріковим: він знаходиться в межах від 2,6 до 3,5т/га - це дуже низька забезпеченість.

Оцінку вмісту обмінного калію за Мачигіним: його вміст коливається від 47,9 до 59,1т/га, а це значить що вміст калію дуже високий.

Висновок: сільськогосподарські культури з ґрунту виносять багато поживних речовин і цим знижують родючість ґрунту, якщо під них не вносити добрива. Під такі культури є обов'язкове внесення мінеральних і органічних добрив. Органічні добрива найбільш ефективні в на бідних гумусом ґрунтах.

В ґрунт вносять такі органічні добрива: гній, перегній, торфокомпост.

Гній і торфогнойові компости вносять під зяблеву оранку.

З N обрив на всіх ґрунтах використовують аміачну селітру, аміачну воду, сульфат амонію. Найбільш поширеним фосфорним добривом є суперфосфат, фосфоритне борошно, слід вносити на кислих і слабко кислих ґрунтах восени під зяблеву оранку. З калійних - хлористий калій, калійну сіль, сульфат калію.

Мікродобрива використовують в невеликих дозах. Дози і співвідношення мінеральних добрив залежить від запланованого врожаю та вмісту поживних речовин в ґрунті. При їх внесенні слід дотримуватися рекомендованих норм внесення мінеральних добрив.

4. АГРОВИРОБНИЧЕ ГРУПУВАННЯ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТІВ ГОСПОДАРСТВА ТА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИКОРИСТАНЯ

В якості супроводжувального ґрунтової карти матеріли для більш повного використання в промисловості результатів обстеження складається картограма агропромислових груп ґрунту, які є основною формою агрономічного тлумачення і використання матеріалів великомасштабного обстеження ґрунтів.

На картограмі ґрунтові різновиди об'єднані в агропромислові групи ґрунтів по генетичним ознакам, агротехнічним властивостям, ступеня прояву негативних властивостей - еродованості, перезволоження, засолення і приблизно однаковому рівні родючості.

До однієї агрогрупи об'єднують лише ті види грантів, які близькі за умовами залягання і ступенем впливу на них ґрунтотворного процесу. Наприклад: слабо-, середньо- і сильноопідзолисті види не можуть увійти до однієї агро виробничої групи, хоча вони близькі за генезисом і відносяться до одного ґрунтового типу. Ступінь їх опідзолення настільки різний, що кожний із видів потребує різних агротехнічних і меліоративних заходів. У даному випадку можна об'єднувати лише слабо- і середньоопідзолисті або середньо- і сильноопідзолисті види. Об'єднувати слабо- і сильноопідзолисті ґрунти не можна.

Не можна об'єднувати в одну агрогрупу солончакові і солонцюваті ґрунти. Низька родючість солончакових ґрунтів обумовлена високою концентрацією в них і токсичністю легкорозчинних солей., а солонцюваті мають несприятливі фізичні та фізико-механічні властивості, хоча солей в них може і не бути. Корінне поліпшення перших можливе лише за умови вилучення з них надлишку солей, а солонцюваті ґрунти більшою мірою потребують агрофізичних властивостей. Дані ґрунти досить різноманітні навіть у межах одного типу.

Велике значення має і тип засолення. Не можна об'єднувати в одну агро виробничу групу ґрунти, засолені содою, хлоридами та сульфатами.

Велике значення має і структурний стан ґрунтів. Чим структурніший ґрунт, тим він пухкіший, легше обробляється і дає кращу якість оранки.

При агро виробничому групуванні ґрунтів слід враховувати також ступінь і характер їхнього окультурення. Особливої уваги заслуговують ґрунти, які вимагають спеціального використання та різних меліорацій. До цієї категорії належать змиті, дефльовані, заболочені, солончакуваті та солонцеві ґрунти. Неправильне використання таких ґрунтів може не тільки погіршити їх, а навіть вивести з ладу.

В господарстві 11 ґрунтових різновидів об'єднаних в 10 агропромислових груп ґрунту, котрі з метою використання протиерозійних заходів, розділені на підгрупи в залежності від місця залягання в рельєфі.

Ґрунти агропромислових груп 71л, 74л, 77л - чорноземи південні не еродовані і слабко еродовані - універсального використання для всіх районованих сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

Ґрунти агрогрупи 75л і 76л - чорноземи південні середньо- і сильнозмиті - необхідно використовувати тільки в ґрунтозахисних сівозмінах або під залужені багаторічною рослинністю.

Ґрунти агрогрупи 209л - чорноземи південні намиті і лучно-чорноземні ґрунти - потенціальні високородючі і можуть використовуватись для вирощування всіх сільськогосподарських культур.

Ґрунти агрогрупи 141л - болотно-лучні без дренажу в сільськогосподарській промисловості використовувати неможливо.

Ґрунти агрогрупи 215л - виходи лесових порід.

Агровиробниче групування ґрунтів та заходи їх поліпшення представлені в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

Агровиробниче групування ґрунтів та заходи їх поліпшення

Номер агрогрупи	Індекс ґрунтів що входять до агрогрупи	Найменування ґрунтів, що входять до складу групи	Заходи щодо поліпшення та використання	Загальна площа, га
			загальні агротехнічні	меліоративні
І. 71л	1Чп[сн];3,2,1в Л,	Чорноземи південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті легкоглинисті на лесах широких водороздільних плато (0-10)	Звичайна зональна агротехніка: відкидна оранка під пари, кукурудзу на зерно, соняшник, овочі. Без відкидна оранка під озимі культури і ярові зернові.	не потрібна	4785,3
ІІ. 74л	2Чп[сн];2,2,1в Л,	Чорноземи південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті слабкозмиті легкоглинисті на лесах вузьких ерозіонебезпечних плато (0-10)	Звичайна зональна агротехніка, але всі види обробітку проводяться впоперек схилів. Доповнюється - посівом озимих культур і багаторічних трав.	не потрібна	73,5
ІІІ. 75л	3Чп[сн];2,2,1в Л, vv	Чорноземи південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті середньозмиті легкоглинисті на лесах крутизною 1-20	Звичайна зональна агротехніка, , але всі види обробітку проводяться впоперек схилів. Доповнюється - посівом озимих культур і багаторічних трав, лункуванням зяби, валкуванням.	не потрібна	41,0
ІV.76л	4Чп[сн];2,2,1в Л, vvv	Чорноземи південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті сильнозмиті легкоглинисті на лесах схилів простої форми крутизною 2-30	Агротехніка подібна агрогрупі 74л. Докорінне поліпшення з посівом багаторічних трав.	не потрібна	13
V. 77л	5Чп[сн];2,2,1в Л,	Чорноземи південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті слабодефльовані легкоглинисті на лесах вузьких ерозіонебезпечних плато (0-10)	Агротехніка подібна агрогрупі 74л. Звичайна зональна агротехніка, але всі види обробітку проводяться впоперек схилів.	не потрібна	65,1
VI. 141е	10Бл Дг	Болотно-лугові намиті важкосуглинкові ґрунти на гумусованому делювії днищ балок (0-10)	Без дренажу в сільськогосподарському виробництві використовувати неможливо.	дренаж	15,8
VII. 165л	8Члл[сд];2,2,2е Ло	Лугово-чорноземні глеюваті середньоосолоділі легкоглинисті ґрунти на оглеєних лесах подів (0-10)	Агротехніка як на прилеглих масивах.	1,5-2,0т/га вапна	3,0
VIII. 166л	7Члл[сд];3,1,1е Л0,	Лугово-чорноземні глеюваті слабоосолоділі легкоглинисті ґрунти на оглеєних лесах подів	Агротехніка подібна агрогрупі 71л.	не потрібна	25,1
ІХ. 209л	9Члл Дг 6Чп[сн];3,2,1в Л,	Чорноземи південні малогумусні залишково-слабосолонцюваті намиті вилугувані легкоглинисті на лесах впадин (0-10) та лугово-чорноземні намиті легкоглинисті ґрунти днищ балок (0-10)	Агротехніка як на прилеглих масивах. По днищам балок створюються дерево-кущисті насадження.	не потрібна	101,4
Х. 215л	11	Виходи лесів	Неприродний для використання в сільськогосподарському виробництві.	__	4,8

ВИСНОВКИ

Чорноземи - це ґрунти, сформовані трав'янистими фітоценозами степової ландшафтно-біокліматичної зони. Провідним тут є гумусово-акумулятивний процес, який сприяє утворенню глибоко гумусованого профілю, його оструктурюванню та підвищенню трофності. Характерний гумусовий профіль чорноземів завдячує могутньому впливу степових трав, коренева система яких становить значну частку їх біомаси і здатна швидко відмирати і легко муміфікуватися.

Найсуттєвішою особливістю чорноземів є незмінність гранулометрії в процесі класичного типового чорноземоутворювання, за винятком опідзолених, солонцюватих та осолоділих підтипів.

Водний режим чорноземів найчастіше лімітує можливість отримання високих урожаїв сільськогосподарських культур, оскільки чорноземна зона є зоною недостатнього зволоження. Літні опади здатні зволожити лише орний шар, а солідний запас вологи створюється в усьому профілі опадами пізньоосіннього холодного періоду і доповнюється весняним сніготаненням.

Поживний режим ґрунтів господарства тісно пов'язаний із значними валовими запасами біогенних елементів. Велику роль тут відіграють вміст гумусу та характерний його розподіл по профілю. Гумус забезпечує багатство ґрунтів азотом. Більша частина цього азоту представлена важкодоступними для рослин формами. Саме вони і слугують тим резервом, з якого утворюються легко засвоювані рослинами нітрати та амоній. Значними є в таких ґрунтах і запаси фосфору, половина якого також пов'язана з органічною частиною, решта - з глиняною частиною. Фосфор у них доступний для рослин, проте його рухомість, а отже й доступність, як і рухомість інших поживних речовин, значно залежить від клімату, вирощувальних культур та агротехнологій.

У чорноземах південних вже можна помітити ознаки солонцюватості, які стають постійними їх супутниками на зрошуваних масивах.

Лугово-чорноземні ґрунти, темнозабарвлені гумусом напівгідроморфні аналоги чорноземів відрізняються від останніх оглеєністю породи за рахунок відносно неглибокого залягання підгрунтових вод. Вони за своїми властивостями наближаються до чорноземів, перевищуючи їх кількісними показниками: вони мають більший вміст і запаси гумусу, мають підвищений вміст обмінного Mg, а не Са, який переважає в автоморфних чорноземах. Гідрологічний режим лугово-чорноземних ґрунтів виявляє велику чутливість до порівняно незначних коливань у кількості атмосферних опадів і температури.

Прийоми раціонального використання лучно-чорноземних ґрунтів аналогічні чорноземам, але все ж потребують більшої уваги. Особливо негативним є ненормоване зрошення, яке спричинює вторинне заболочування, засолення, осолонцювання та інші несприятливі процеси.

У землеробстві чорноземи використовують переважно під посіви найважливіших продовольчих культур: пшениці, кукурудзи, ячменю, соняшнику, садових, овочевих, городніх культур, винограду та багатьох інших культур. У зв'язку з цим чорноземи є найбільш освоєними ґрунтами. Сільськогосподарська продукція вирощена на таких ґрунтах, характеризується дуже високою якістю. Чорноземи, завдяки своїй високій родючості, є ґрунтами універсальної придатності під всі сільськогосподарські культури і плодово-ягідні насадження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна

1. Геологія з основами мінералогії / Д. Г. Тихоненко, В. В. Дегтярьов,

М. А. Щуковський та ін.; За ред.. Д.Г. Тихоненка. - К., 2003. - 287с.

2. Ґрунтознавство: Підруч. / Д.Г. Тихоненко, М.О. Горін, М.І. Лактіонов та ін.; За ред. Д.Г. Тихоненка. - К.: Вища освіта, 2005. - 697с.

3. Качинский Н.А. Физика почв. - Ч. 1 - 2. - М., 1965, 1970.

4. Мишустин Е.Н., Емцев В.Т. Микробиология - М., 1978.

Додаткова

1. Методичні рекомендації / Л.М. Шевченко, О.М. Хотиненко та ін. - М., 2009.

2. Тлумачний словник з агрогрунтознавства / За ред. М.І. Лактіонов, Т.М. Лактіонової. Харків. 1998. - 75с.

Размещено на Allbest.ru