Організаційно-господарський план постійного декоративного розсадника Сквирського району Київської області

* результати польових та вегетаційних досліджень.

На ступінь використання добрив рослинами в деревних розсадниках впливають і метеорологічні умови. Дози добрив, особливо азотних, холодної весни потрібно збільшувати. Із зниженням температури влітку вегетацію рослин поліпшують калійні добрива. Дія добрив погіршується у посушливі періоди, через що зрошення у розсадниках бажане не тільки у посушливих зонах, а й у зонах нестійкого і достатнього зволоження.

Розрахунок доз внесення добрив у полях сівозміни розсадника наведено в таблиці 8. В розсадниках немає можливості вносити добрива щороку, тому дуже важливо внести добрива під оранку - основне добриво, а також провести припосівне та при посадкове внесення добрив. Що стосується підживлень їх поєднують з міжрядними рихленнями. В першій половині вегетації вносять азотні добрива, які стимулюють ріст декоративних рослин, а в другій половині вегетації - фосфорні і калійні добрива, які сприяють накопиченню органічних речовин і підвищують зимостійкість рослин.

3.3.1. Запроектована система добрив та її обґрунтування

Основою для розробки раціональної системи застосування добрив є особливості росту та живлення окремих порід на різних етапах їх розвитку. Інтенсивність засвоєння окремих поживних речовин є різною в залежності від окремих фаз розвитку рослин та їх росту. При цьому кожній з деревних рослин притаманні свої особливості. Тому ефективність застосування добрив, багато в чому залежить від строків і способів їх внесення. Залежно від строків внесення розрізняють: допосівне (основне), припосівне (присадивне) та післяпосівне (підживлення) добриво.

Допосівне (основне) добриво відіграє важливу роль у живленні рослин. Як правило, це більша (понад 60%) частина загальної дози добрива, необхідної для створення достатньо сприятливих, близьких до оптимальних умов мінерального живлення тієї чи іншої культури упродовж її вирощування. Основне органічне та мінеральне добриво вносять до посіву або посадки під глибоку оранку. Час внесення добрив залежить від багатьох умов: грунту, клімату, агротехніки вирощування садивного матеріалу та специфічних властивостей добрив (розчинності, концентрації тощо). В якості основного добрива вноситься азотне добриво: аміачна селітра та органічне - гній-сипець.

Припосівне (присадивне) добриво призначене для оптимізації живлення рослин у початкові періоди їх життєдіяльності в тій чи іншій культурі (проростання насіння і появи перших корінців або у фазі приживлення). У ці періоди рослини (сходи) не мають ще добре розвиненої кореневої системи і тому слабо використовують добрива, що внесені під глибоку оранку або внаслідок порушення коренелистової кореляції після викопування (сіянці, саджанці) не спроможні, у повній мірі, забезпечити їх потребу у необхідній кількості елементів мінерального живлення для регенерації кореневих систем та їх швидкого росту після садіння на площу вирощування. Для забезпечення сіянців і саджанців елементами мінерального живлення у початковий період весною вносять легкодоступні форми добрив безпосередньо в зону загортання насіння чи кореневих систем висаджуванних рослин. Сучасні комбіновані сівалки та саджалки дозволяють одночасно висівати насіння та вносити припосівне (присадивне) добриво. На осінні посіви припосівне добриво вносять весною по розтало-мерзлому грунту або під час першого боронування.

Ефективно водночас із насінням вносити в посівні борозенки гранульований суперфосфат або органо-мінеральні суміші (гранульований суперфосфат + гній-сипець). Норма внесення в рядки становить 80 - 100 кг/га суперфосфату і 0,5 - 0,8 т/га гною-сипцю. У період передпосівного обробітку під культиватор доцільно вносити 5 - 6 ц/га попелу, який не тільки збагачує грунт поживними елементами, а й завдяки вмісту оксиду кальцію (30 - 40%) поліпшує його фізичні властивості. Водночас з ним, але не пізніше ніж за 15 - 20 днів до посіву насіння, можна вносити нітрат кальцію (1,5 - 2 ц/га).

Водночас із насінням вносяться в посівні борозенки суперфосфат подвійний. Норма внесення в рядки становить 80 - 100 кг/га суперфосфату і 0,5 - 0,8 т/га гною-сипцю.

Таким чином в якості припосівного добрива використовуємо суперфосфат подвійний.

Підживлення (післяпосівне добриво) рослин має велике значення для задоволення їх потреб в поживних речовинах, нестача яких іноді спостерігається у періоди інтенсивного росту садивного матеріалу. Для даних видів рослин, які вирощуються у декоративному розсаднику, в якості підживлення використовують азотні та фосфорно-калійні добрива: аміачна селітра, суперфосфат подвійний і калійна сіль. Були вибрані саме ці добрива, бо вони найкраще підходять для підживлення рослин згідно курсового проекту, враховуючи помірно-континентальний клімат та тип ґрунту (чорнозем вилугуваний), є досить недорогими і добре поглинаються рослинами.

3.3.2 Види, дози, терміни та технологія внесення добрив

У деревних розсадниках використовують усі види добрив - органічні, мінеральні, органо-мінеральні, бактеріальні, а також хімічну меліорацію ґрунтів (меліоративні).

Органічні добрива

До них належать гній, гноївка, пташиний послід, торф, різні компости, сапропель та зелене добриво. В органічних добривах міститься азот, фосфор, калій, інші макро- і мікроелементи.

Гній - це суміш підстилки з твердим послідом та рідкими виділеннями тварин. Залежно від ступеня розкладання розрізняють чотири види гною: свіжий, напівперепрілий, перепрілий та перегній. Гній після вивезення на поля слід одразу ж розкидати та заорати. На важких глинистих грунтах його заорюють на глибину 10-15 см, а на легких піщаних - на 15-20 см. Весною вносять гній у легкі ґрунти, а у важкі - восени, перед зяблевою оранкою. Норма внесення відповідно становить 15-20 т/га один раз у 2-3 роки та 30-40 т/га один раз у 3-4 роки.

Мінеральні добрива (туки)

Випускає хімічна промисловість. Це речовини, які у своєму складі не мають органічних сполук, але містять один або кілька елементів мінерального живлення. Їх підрозділяють на прості (одинарні або односторонні), комплексні та мікродобрива.

До простих, що містять один з трьох основних елементів мінерального живлення рослин, відносять добрива азотні, фосфорні та калійні. Поживна цінність мінерального добрива визначається за вмістом в ньому діючої (поживної) речовини (табл.4.10). Діюча речовина (маса елемента мінерального живлення в доступній для рослин формі) складає певний процент від загальної маси мінерального добрива і є одним з основних показників його ефективності. Решту маси добрива становлять різні супутні наповнювачі.

В азотних добривах доступний для рослин азот може знаходиться у різному стані: аміачному, амонійному, нітратному та амідному. Аміачні азотні добрива придатніші для внесення на нейтральних і лужних ґрунтах, а нітратні -- на кислих.

Одним з універсальних та високоефективних азотних добрив є аміачна селітра (азотнокислий амоній, нітрат амонію) з вмістом діючої речовини 34%. Висококонцентрованим добривом (46% діючої речовини - доступного азоту) є карбамід (сечовина). З твердих азотних добрив у розсадниках застосовують також сірчанокислий амоній, натрієву (чілійську) та кальцієву селітру, а з рідких -- аміачну воду та рідкий (безводний) аміак.

Фосфорні добрива за ступенем розчинності у воді поділяють на три групи:

· розчинні (суперфосфат простий, суперфосфат гранульований, суперфосфат подвійний);

· важкорозчинні (томасшлак, преципитат);

· нерозчинні (фосфоритне борошно та ін.).

Як основне добриво використовують усі форми фосфорних добрив (розчинні, важкорозчинні та нерозчинні). Для припосівного добрива та підживлення садивного матеріалу придатні лише розчинні фосфорні добрива.

Калійні добрива можна розділити також на три групи:

· концентровані (хлористий калій, сульфат калію, каліймагнезія);

· змішані, які одержують шляхом розмелення сирих солей та концентрованих добрив;

· сирі солі (сильвініт, каїніт та ін.).

Калійні добрива краще вносити восени під зяблеву оранку (разом з іншими добривами) у вологий шар грунту.

Підживлюючи рослини, враховують здатність добрив переміщуватись у нижні шари грунту. Нітратні азотні добрива легко переміщуються, через що їх можна вносити у поверхневий шар грунту. Малорухомі добрива - аміачні, фосфорні і калійні - вносять у ті шари грунту, де розташована основна маса активних коренів.

Азотні добрива доцільно вносити весною на початку утворення листочків, а фосфорно-калійні - у період активного росту сіянців та саджанців. Перші сприяють швидкому росту листя, другі - розвитку кореневої системи. Калійні добрива особливо ефективні при внесені їх в кінці літа, оскільки суттєво підвищують морозостійкість рослин.

Дози добрив, особливо азотних, холодної весни потрібно збільшувати. Із зниженням температури влітку вегетацію рослин покращують калійні добрива. В посушливі періоди дія добрив погіршується, тому зрошення в розсадниках бажане не тільки в посушливих зонах, а й зонах достатнього зволоження.

Розраховуючи дози добрив та їх потребу для вирощування садивного матеріалу в розсаднику враховували умови в яких вирощували рослини, рекомендовані дози добрив, площі на яких застосовувалися добрива. Брали до уваги, що 60% добрив вносять в основне і припосівне, присадивне добриво, а підживлення складають 30-40% всієї дози добрив.

Під час першого підживлення використовують азотні добрива, а під час другого фосфорно-калійні.

Таблиця 10 - Дози внесення добрив у полях сівозміни розсадника

№п/п	Вид добрива	Кількість. Діючої речовини в добривах	Норма внесення добрив в поля сівозмін за діючою речовиною, кг/га	Доза внесення добрив у туках, кг/га	Площа внесення добрив, га	Погреба у добривах на всю площу, кг
			Ос	Пп	П	П2
Посівне відділення - ялиця корейська
1	Гній		20				20	0,06	1,2 т
2	Аміачна селітра	34,5			15х2		86	0,06	5,16
3	Суперфосфат подвійний	45	30	20		20х2	200	0,06	12
4	Калійна сіль	40	10			10х2	75	0,06	4,5
Шкільне відділення - І шкілка ялиця корейська
	Гній		20				20	0,4	8 т
	Аміачна селітра	34,5			15х4		174	0,4	121,6
	Суперфосфат подвійний	45		40		30х4	355	0,4	142
	Калійна сіль	40	10			10х4	125	0,4	50
Шкільне відділення - ІІ шкілка ялиця корейська
	Гній		50				50	0,7	35 т
	Аміачна селітра	34,5			25х3		304	0,7	212,8
	Суперфосфат подвійний	45		40		30х3	555	0,7	388,5
	Калійна сіль	40	20			10х3	125	0,7	87,5
Шкільне відділення - вишня звичайна
5	Гній		50				50	0,21	10,5
6	Аміачна селітра	34,5		20	20х3		232	0,21	48,7
7	Суперфосфат подвійний	45	20	20		20х3	222	0,21	46,6
8	Калійна сіль	40	10			10х3	312	0,21	65,5
Шкільне відділення - ялівець козацький
13	Гній		50				50	0,12	6 т
14	Аміачна селітра	34,5		20	20х3		232	0,12	28
15	Суперфосфат подвійний	45	20	20		20х3	222	0,12	26,6
16	Калійна сіль	40	10			10х3	100	0,12	12
Посівне відділення - софора японська
17	Гній		20				20	0,01	0,2т
18	Аміачна селітра	34,5			15х2		86	0,01	0,86
19	Суперфосфат подвійний	45	30	20		20х2	200	0,01	2
20	Калійна сіль	40	10			10х2	75	0,01	0,75
Шкільне відділення - І шкілка софора японська
17	Гній		50				50	0,026	1,3 т
18	Аміачна селітра	34,5		20	20х3		232	0,026	6
19	Суперфосфат подвійний	45	30	10		20х3	222	0,026	5,8
20	Калійна сіль	40	10			10х3	100	0,026	2,6
ІІ шкілка
	Гній		50				50	0,084	4,2 т
	Аміачна селітра	34,5		20	20х3		232	0,084	19,5
	Суперфосфат подвійний	45	30	10		20х3	222	0,084	18,65
	Калійна сіль	40	10			10х3	100	0,084	8,4



Висновок:

Згідно проведених розрахунків для вирощування декоративних рослин необхідно щороку:

Гною - 65 т, на шкільне відділення та 1,4 т на посівне відділення;

Аміачної селітри -431,7 кг на шкільне та 6,02 кг на посівне відділення;

Суперфосфат подвійний - 624,5 кг на шкільне та 14 кг на посівне відділення;

Калійна сіль - 223,9 кг на шкільне відділення та 15,25 кг на посівне.



Розділ 4. Технологія та виробнича собівартість вирощування садивного матеріалу

4.1 Особливості вирощування сіянців

Вирощування сіянців є одним з найбільш відповідальних і складних етапів у роботі розсадників. Сіянці деревних та чагарникових порід у деревних розсадниках вирощують як у відкритому (у посівному відділенні), так і закритому (теплицях, оранжереях) ґрунті. У посівному відділенні, як правило, вирощують переважно сіянці з відкритою кореневою системою, а у теплицях та оранжереях як із закритою, так і з відкритою кореневою системою.

Головним завданням вирощування сіянців є одержання високоякісного маломірного садивного матеріалу для лісорозведення, штучного лісовідновлення, створення лісопарків та пересаджування в шкілки розсадника для дорощування і виробництва саджанців. Високоякісний садивний матеріал повинен мати певні розміри, гармонійно розвинені органи і оптимальне для кожного виду співвідношення маси коренів та маси надземної частини.

4.1.1 Зберігання та підготовка насіння до висіву. Розрахунок вартості насіннєвого матеріалу

Зберігання насіння. Для безперебійного забезпечення потреб деревних розсадників у високоякісному насінні важливу роль має не тільки його заготівля, але і збереження високої посівної якості насіння до часу висівання. Потреба зберігати насіння протягом певного періоду зумовлена періодичністю плодоношення більшості видів деревних і чагарникових рослин. Крім цього, заготовлене насіння не завжди відразу висівається в ґрунт, і тому певний час повинно зберігатись. Період між збором і висівом насіння може тривати від декількох днів до декількох років. Зберігання насіння листяних порід до першої весни, а хвойних - до першої осені за роком збору називається короткочасним. Зберігання насіння протягом довшого терміну називається довгочасним. На таке зберігання закладають насіння 1-го і 2-го класу якості і переважно місцевого походження .

Зберігають насіння листяних порід у герметично закупореній скляній або металевій тарі. Насіння софори японської до стратифікації зберігають у дерев'яних ящиках шаром до 20 см.

У процесі зберігання насіння потрібно попередити проростання зародка. Це досягається суворим дотриманням відповідних температури та вологості насіння. Умови зберігання повинні бути такими аби забезпечити збереження життєздатності зародка, але не стимулювати його проростання.

Відносна вологість повітря у складі не повинна перевищувати 70%. Посівна якість насіння більшості порід найкраще зберігається при постійній температурі від 0 до +5°С, ялини, сосни, модрини від 0 до +5 - 10°С. Постійна знижена температура на складах підтримується холодильним устаткуванням.

Склад повинен бути забезпечений необхідною тарою та інвентарем для відбору і зважування середніх проб насіння (брезент, лотки, відра, ваги тощо).

Склади або приміщення для зберігання насіння повинні бути чистими та обладнані стелажами, засіками, спеціальними гачками для підвішування мішків. Якщо насіння зберігається в ящиках, мішках чи іншій відкритій тарі, його небажано тримати на земляній, цементованій або асфальтованій підлозі, оскільки насіння зволожуватиметься, а його посівна якість - знижуватиметься. У разі виявлення в складі комірних шкідників приміщення дезінфікують.

Способи підготовки насіння до сівби:

Стратифікація - підготовка насіння до сівби шляхом перемішування його з піском, тирсою, торфом. Але доцільніше не перешаровувати, а перемішувати насіння з субстратом. При цьому субстрат відокремлює насінини одну від одної, запобігаючи поширенню грибних захворювань.

Снігування - для насіння багатьох деревних порід,підготовка до проростання яких потребує дії низьких температур. Снігування ефективне не тільки для насіння з глибоким, а й з вимушеним спокоєм, внаслідок чого підвищується його енергія проростання та грунтова схожість.

Скарифікація - полягає в механічному пошкодженні твердих насіннєвих покривів за допомогою надрізання, дряпання, обережного розтирання у ступці з піском, завдяки чому шкірка стає легкопроникною для повітря та води.

Намочування - тривалість намочування визначається швидкістю бубнявіння насіння та його біологічними особливостями. Воно застосовують для підготовки насіння до сівби, що перебуває у стані вимушеного спокою. Вода має бути кімнатної температури.

Дезинфекцію та дезинсекцію насіння використовують для захисту від збудників хвороб та ентомологічних шкідників. Для попередження зараження насіння збудниками хвороб, що призводять до вилягання сіянців, його протруюють фунгіцидами. Насіння шпилькових і листяних порід піддають сухому протруюванню гранозаном або фундазолом. Насіння засипають у бочку на 2/3 її об'єму, додають 0,5 - 1 грама гранозану на 1 кг насіння і ретельно перемішують протягом 5 - 10 хв. Широко використовують препарат ТМТД (4 г на 1 кг насіння), а також системний препарат БМК.

4.1.2 Агротехніка і виробничі витрати вирощування сіянців

Агротехніка вирощування сіянців у відкритому ґрунті передбачає проведення таких робіт:

· основний та передпосівний обробітки ґрунту;

· підготовку насіння до посіву;

· висів насіння дерев і чагарників;

· догляд за посівами до появи сходів;

· догляд за посівами після появи сходів (догляд за сіянцями);

· інвентаризацію сіянців;

· викопування та зберігання садивного матеріалу.

Основний та передпосівний обробітки ґрунту: оранка є одним із найважливіших прийомів обробітку грунту. Рекомендована глибина основного обробітку ґрунту для Лісостепової зони з чорноземами опідзоленими: для посівного відділення 20 - 25 см, для шкільного - 30 - 40 см., яка не повинна перевищувати 1-2см в один чи інший бік.

Боронування проводять з метою вирівняння і розпушування виораної поверхні, знищення ґрунтової кірки та загортання мінеральних добрив. Трактор МТЗ-82, Борона дискова БДН-3, строки виконання робіт: квітень-травень.

Культивацію проводять з метою більш глибокого розпушування грунту без обертання скиби та для боротьби з бур'янами. Роботу виконують культиваторами різних конструкцій та дисковими боронами. Своєчасна культивація значно покращує водно-повітряний режим грунту. Трактор МТЗ-82, Культиватор КПФ-1,5, строки виконання робіт: після оранки навесні та восени.

Лущення проводять з метою зменшення засміченості полів і покращення якості зяблевої оранки після зернобобових. Здійснюють його відвальними та дисковими лущильниками на глибину до 5 см. Трактор МТЗ-82, Лущильник ЛДГ - 20, строки виконання робіт: вересень-жовтень.

Підготовку насіння до посіву: для отримання якісних сіянців насіння має бути найвищої якості, не уражене збудниками хвороб і шкідниками, а це досягається правильним його зберіганням та виконання всіх дій та технологій при передпосівній стратифікації насіння. Виконується апробація садильного матеріалу, а коли результати виявляться задовільними, то проводять передпосівну стратифікацію та протруювання з подальшим його висівом.

Висів насіння дерев і чагарників: найкращим періодом для висіву насіння у лісостеповій зоні є осінній сезон, але можна сіяти і весною, висів проводиться спеціальними сівалками у борозенки (стрічки чи рядки). Осінні посіви найбільш ефективні для видів, насіння яких не потребує тривалої стратифікації (до 3 - 4 міс). Насіння рослин з тривалим періодом стратифікації висівають після літньої стратифікації, протягом 3 міс.

Весною можна висівати насіння усіх видів деревних рослин. Весняні посіви ефективні, якщо проведені у стислі агротехнічні строки. При запізненні з висівом сходи з'являються пізно і недружно, знижується вихід стандартних сіянців. Практика свідчить, що для весняних посівів краще використовувати насіння, що проростає.

Догляд за посівами до появи сходів: до появи сходів проводять коткування посівів (для ущільнення ґрунту, що покращує водний режим), поверхневе боронування (для зняття «кірки», що перешкоджає сходу сіянців).

Догляд за посівами після появи сходів (догляд за сіянцями): після появи сходів виконується міжрядна культивація з одночасним обприскуванням сіянців, виконується їх затінення.

Інвентаризація сіянців: Інвентаризацію проводять після закінчення вегетації рослин, але до викопування сіянців і саджанців протягом вересня-жовтня, залежно від лісорослинної зони (у розсадниках України з 15 вересня до 15 жовтня). Виконують її згідно з інструкцією з проведення щорічної інвентаризації лісових культур, розсадників і площ з проведеними заходами сприяння природному поновленню лісу.

В розсадниках її починають з уточнення загальної та продуктивної площі, її розподілу за видами користування, породами, а у межах породи - за віком і особливостями виробництва садивного матеріалу.

З метою зменшення трудомісткості і витрат часу для інвентаризації великих посівних площ використовують статистичний метод. Спочатку, незалежно від площі посіву, на 20 облікових відрізках проводять пробну інвентаризацію, під час якої визначають мінімальну кількість облікових відрізків завдовжки 0,5 м, яка забезпечить одержання достовірних даних при основній інвентаризації. Облікові відрізки розміщують рівномірно за всією площею на чотирьох або п'яти посівних рядочках. За результатами обліку визначають коефіцієнт варіації розміщення сіянців, а по ньому - кількість облікових відрізків, необхідних для одержання достовірних даних при проведенні основної інвентаризації. При коефіцієнті варіації, меншому від 22%, основну інвентаризацію не проводять, а результати пробної інвентаризації сіянців вважають остаточними.

Викопування та зберігання садивного матеріалу: викопування сіянців проводять у 1-2 річному віці. Їх викопують у пучки по 100 штук, грузять і перевозять на ділянку подальшого вирощування. Зберігання проводиться у чистих, з температурою 2-6о С із середнім зволоженням приміщеннях (складах). Тривале зберігання не рекомендується, бо існує загроза погіршення подальшого росту рослин і погіршується імунітет сіянців.

Таблиця 11 - Розрахунок кількості та вартості насіння

№ п/п	Порода	Клас якості	Норма висіву насіння на 1 п.м, г	Довжина посівних борозенок, м	Потреба в насінні, кг	Ціна 1кг насіння, грн	Вартість насіння, грн
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Софора японська (pendula)	І	10	130	3,5	120-20	525
2	Ялиця корейська	І	25	400	10	165-20	1652

Висновок: В перші роки діяльності розсадника насіння ялини та софори насіння буде закуплятися в фірмах які займаються реалізацією насіння лісових та декоративних культур, а в подальшому насіння збиратиметься на дослідній ділянці.



Таблиця 12 - Щорічні витрати на зберігання та підготовку насіння до посіву

№ п/п	Вид роботи	Одиниця виміру	Обсяг робіт	Норма виробітку	Розряд робіт	Потреба в	Вартість робіт, грн	Термін виконання роботи
						л/д	м/з
1	2	3	4	5	б	7	8	9	10
Ялиця корейська
1	Закладання насіння у мішки	кг	10	95	ІІ	0,105		0,88	ІІ
2	Снігування насіння	кг	10	95	ІІ	0,105		0,88	ІІ
3	Виймання насіння	кг	10	323	ІІ	0,031		0,26	ІІ
4	Просушування насіння	кг	10	212	І	0,047		0,54	ІІІ
5	Протруювання насіння	кг	10	118	IV	0,085		1,36	ІІІ
6	Висів насіння	кг	10	1,4	ІІ	7,14		1157	ІV
Разом							1161
Софора японська
1	Відмивання насіння	кг	0,55	268	ІІ	0,0006		0,015	VІІ
2	Стратифікація в приміщенні	кг	0,55	212	І	0,0007		0,028	ІІІ
3	Протруювання насіння	кг	0,55	118	ІІ	0,001		0,025	ІІІ
4	Висів насіння	кг	0,55	1,4	ІІ	0,1		16,2	ІV
Разом							16,33

Висновок : для даних культур ми використовуємо: для насіння ялиці - снігування, для насіння софори - замочування та просушування насіння. Протруюємо насіння отрутохімікатами від зараження хворобами та пошкодження шкідниками (гаучо).



4.2 Особливості вирощування саджанців деревних і плодових порід

Розвиток органів, ріст і нагромадження органічної маси характерні для рослин усіх життєвих форм, починаючи від дерев і закінчуючи рослинами-ефемерами. Завдяки їм рослини виживають у конкурентній боротьбі за існування в процесі онтогенезу. Слід пам'ятати, що ріст і розвиток рослин відбувається як у надземній (стовбур, гілки та пагони крони, листя і шпильки), так і в підземній частині (коренева система). Ріст і розвиток цих частин тісно пов'язаний, проте мають місце і певні відмінності. Відомо, що ріст деревних рослин розпочинається з росту коренів (після прогрівання ґрунту), дещо пізніше починається ріст їхньої надземної частини, а потім знову кореневої системи (наприкінці завершення вегетації). Загалом відсутність рівноваги між їхнім ростом в онтогенезі є характерною особливістю цього процесу, яка зумовлює у рослин необхідність природного саморегулювання розвитку окремих частин рослин та їх коренелистового обміну і коренелистової кореляції.

Під час вирощування декоративного садивного матеріалу деревних рослин, виходячи з цілей його виробництва, людина змушена здійснювати активне управління процесами розвитку та росту дерев і кущів з метою підтримання їх на оптимальному рівні.

Більшість прийомів формування надземних частин деревних рослин у розсадниках підвищення їх декоративності, таких як санітарна, декоративна та омолоджувальна обрізки, запозичені в природі, До природних процесів формування надземної частини дерев і кущів належать такі:

* суховершинність - явище, спрямоване на зменшення відстані між полярними точками росту - верхівкою стовбура та кореневим чохликом і слугує полегшенню підйому води та поживних речовин від коренів у крону;

* скидання листя у несприятливі періоди життєдіяльності (видалення з листям зв'язаної води та виведення з організму щавлевої кислоти), через підвищення транспіраційної активності молодого листя;

* відмирання верхівкової бруньки (у рослин із симподіальним типом гілкування);

* скидання частини вкорочених вегетативних пагонів поточного приросту восени під час листопаду (тополі, берези, каркас, більшість напівчагарників);

* відмирання гілок вище кореневої шийки більшості кущів (спірея та ін.) в зв'язку з проходженням онтогенетичних фаз розвитку або у посушливі роки чи після суворих зим;

* відмирання дерев по досягненні ними зрілого віку внаслідок серцевинної гнилі (дуб, платан, липа) та збереження ними здатності відновлюватися і відростати від кореневої шийки.

Обрізка пагонів (стовбурів) є одним з основних прийомів формування і догляду за надземною частиною деревних рослин, який активно використовується в розсадниках у процесі вирощування декоративного садивного матеріалу. її проводять з мстою:

* регулювання росту і розвитку вегетативних і утворення генеративних органів рослин;

* формування певних форм крони та типів кореневих систем;

* збереження оптимального співвідношення між надземною (кроною) і підземною (кореневою системою) частинами рослин;

* забезпечення нормального функціонування коренелистового обміну (поліпшення водного режиму, вуглеводного та азотного обміну);

* прискорення синтезу органічних речовин і забезпечення руху асимілянтів в рослинах як в розсаднику, так і на постійних місцях зростання;

* придання деревним рослинам декоративних форм;

* омолодження старих рослин з метою активізації їхніх життєвих функцій. Для здійснення правильної обрізки необхідні ґрунтовні знання з біології росту і розвитку окремих органів конкретних видів рослин та їх довговічності. Під час обрізки враховують природну форму крони дерев і кущів та її зміну з віком, тип гілкування, особливості пробудження сплячих бруньок і здатність переносити обрізку. Більшість деревних рослин, завдяки швидкому утворенню калюсу на зрізах, добре зберігають надані їм форми і придатні для штучного формування стрижених крон.

Треба пам'ятати, що видалення більшої частини крони, внаслідок інтенсивної обрізки або значного омолодження дерев і кущів, може призвести до послаблення асиміляційних процесів, яке може стати причиною загибелі значної частини фізіологічно активного коріння.

Для формування надземної частини і кореневої системи можуть використовуватися такі прийоми:

* видалення верхівкової бруньки деревних рослин (сприяє кущінню та стимулює розвиток коренів);

* садіння однорічного саджанця на пень (сприяє кущінню та стимулює розвиток коренів);

* обшморгування бруньок і листків у зоні штамба (провокує появу бокових гілок (пагонів потовщення), необхідних для потовщення стовбурця і сприяє його рівності);

* пінцирування або прищипування бокових пагонів (використовують для потовщення штамба);

* вирізування бокових пагонів (для видалення пагонів потовщення у процесі формування штамба, під час щеплень, закладання і формування крон);

* вкорочування гілок (закладання і формування крони, після викопування садивного матеріалу);

* видалення пошкоджених, всихаючих і мертвих пагонів та гілок;

* поточна обрізка гілок і дикої парості (після перезимування, упродовж придання певних архітектурних форм і формування живоплотів, бордюрів тощо).



4.2.1 Види, потреба та вартість садивного матеріалу для шкілок розсадника

Види садивного матеріалу. Основною метою діяльності розсадників, як вже зазначалось вище, є виробництво стандартного декоративного, плодового і лісового садивного матеріалу.

Згідно прийнятої термінології під садивним матеріалом (СМ) розуміють - цілі рослини або їх частини, які призначені для лісорозведення, штучного озеленення населених місць садово-паркового будівництва, лісовідновлення і лісорозведення, створення лісомеліоративних насаджень, закладання плодових садів тощо.

Розрізняють такі види садивного матеріалу квітково-декоративних рослин:

· насіння - генеративні органи деревних рослин;

· дичок - молода деревна рослина переважно природного походження віком 2-5 років, яку використовують головним чином, для лісовідновлення (не плутати з плодовими дичками, які вирощені в розсадниках також без пересаджування з насіння плодових деревних рослин 1-3 річного віку і призначені для щеплення на них культурних сортів);

· сіянець - молода деревна рослина віком 1-3 роки, вирощена з насіння без пересаджування і призначена для садіння на лісокультурні площі (лісові) або в шкільне відділення розсадника для дорощування та виробництва декоративних і плодових саджанців (сіянці лісові, плодові та декоративні);

· саджанець - деревна рослина вирощена шляхом пересаджування (перешколювання) сіянця або дорощування в шкілці живця (не укоріненого або укоріненого). Лісові та плодові саджанці переважно 2-4-річні, а декоративні - 3-12-річні та старші;

· живець - вегетативна частина рослини (стебла, кореня, листка), що використовується для садіння безпосередньо на лісокультурну площу або отримання садивного матеріалу інших видів (живцевих та щеплених саджанців). Живці поділяють на стеблові, листкові та кореневі.

Таблиця 13 - Розрахунок кількості та вартості садивного матеріалу для шкіл розсадника

№ п/п	Порода	Вік, років	Площа садіння, га	Схема розміщення садивних місць, м	Потреба в сіянцях, тис. шт.	Ціна за 1 шт., грн	Загальна вартість садивного матеріалу, грн
					на 1га	на всю площу
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Деревна шкілка
1	Ялиця корейська	4 3	0,4 0,7	0,7х0,5 1,0х0,7	28571 14285	11500 10000	2,5 45	28750 450000
2	Софора японська	3 3	0,03 0,084	0,7х0,5 1,4х1,0	28571 7142	750 600	3,5 25	2625 15000
3	Ялівець козацький	3	0,12	1,0х0,3	33333	4600	1,5	6900
Плодова шкілка
4	Вишня	3	0,21	0,7х0,5	28571	7200	0,5	3600
Усього							506875

Висновок: Таким чином для шкільного відділення щороку потрібно: дворічних живців ялиці корейської - 11500 шт., укорінених живців софори японської - 750 шт., ялівцю козацького - 4600 шт., сіянців вишні звичайної - 7200 шт.

4.2.2 Агротехніка і виробничі витрати вирощування деревних (декоративних) саджанців

Основний обробіток грунту здійснюють за системою, яка відповідає прийнятій сівозміні (зайнятого пару в Лісостепу) або іншій науково-обґрунтованій для конкретних грунтово - кліматичних умов району діяльності розсадника. Глибина основного обробітку грунту, у порівнянні з посівним відділенням, більша (в дужках глибина обробітку в другій і третій шкілках): у Лісостепу - 30 - 40 (50). Глибина культурної оранки визначається потужністю гумусового або окультуреного шару ґрунту, який становить 30-50см. Одночасно з основним обробітком грунту на парових полях вносяться добрива. Оранку здійснюють плугами загального призначення (ПЛН - 4 - 35) з грунтопглиблювачами (на глибину 40 см) або плантажними (ППН - 40, до 50см і ППН - 50).

Передсадивний обробіток грунту перед закладанням шкілки проводять з метою створення пухкого, добре розпушеного шару. Шпилькові породи з відкритою кореневою системою в шкілку краще висаджувати весною після весняного викопування садивного матеріалу. Перед висаджуванням в шкілку садивний матеріал сортують, видаляють пошкоджені корені, вкорочують і формують кореневу систему. Підготовлену до садіння кореневу систему обмочують в сметаноподібній бовтанці - суміші перегною або торфу і глинистого грунту, в яку додають ростові речовини (кореневин, гетероауксин або інші), які стимулюють регенерацію коренів.

При висаджуванні садивного матеріалу в шкілки коренева шийка рослин повинна бути нижче поверхні грунту в районах з достатнім зволоженням і в зрошуваних розсадниках на 1 - 2 см. Садіння сіянців і живців здійснюється сажалкою СШП - 3, а саджанців садивною машиною МПС - 1. Висаджені рослини оправляють, а щоб не допустити утворення повітряних „мішків” в зоні кореневої системи ущільнюють грунт біля саджанців. Після завершення садіння грунт розпушують і поливають. Агротехнічний догляд за грунтом і саджанцями та знищення бур'янів розпочинають одразу після садіння шляхом розпушування грунту культиватором КРН - 2,8А. Упродовж вегетаційного періоду грунт розпушують по мірі його ущільнення 3-5 рази на рік, глибина осушення, аби не допустити ущільнення ґрунту, коливається в межах від 7 до 18см.

4.2.3 Агротехніка і виробничі витрати вирощування плодових саджанців

Для вирощування сіянців і саджанців вишні звичайної виконують наступні агротехнічні заходи: основний обробіток ґрунту, перед посівом насіння, що включає оранку, передпосівну культивацію, післяпосівне боронування, коткування і полив території. Стратифікація насіння проводиться в приміщеннях чи теплих траншеях протягом 120 - 150 діб.

4.3 Технологічна собівартість вирощування садивного матеріалу

Таблиця 14 - Розрахунок потреби та вартості допоміжних матеріалів

№ пп	Назва	Одиниця виміру	Кількість	Ціна за одиницю, грн.	Загальна вартість, грн.
1	2	3	4	5	6
Посівне відділення - ялиця корейська
1	Гній	т	1,2	50	60
2	Аміачна селітра	т	0,0052	1200	6,24
3	Суперфосфат подвійний	т	0,012	1750	21
4	Калійна сіль	т	0,0045	690	3,1
5	Мульча	т	2	15	30
6	Щити для притінення	шт	35	15	525
7	Шпагат для зв'язування сіянців (1 м на 100 шт)	м	110	2,5	275
Разом по породі				920,34
Посівне відділення - софора японська
1	Гній	т	0,2	50	10
2	Аміачна селітра	т	0,086	1200	10,32
3	Суперфосфат подвійний	т	0,02	1750	35
4	Калійна сіль	т	0,075	690	5,18
5	Шпагат для зв'язування сіянців (1 м на 100 шт)	м	8	2,5	20
Разом по породі				80,5
Плодова шкілка вишня
1	Гній	т	10,5	50	525
2	Аміачна селітра	т	0,049	1200	59
3	Суперфосфат подвійний	т	0,046	1750	80,5
4	Калійна сіль	т	0,065	690	45
5	Секатори	шт	7	50	350
6	Окуліровочні ножі	шт	6	70	420
7	Пилки ножівки	шт	3	75	225
Разом по породі				1704,5
Шкільне відділення
Деревна (декоративна) І-ІІ шкілка - Ялиця корейська
1	Гній	т	43	50	2150
2	Аміачна селітра	т	0,334	1200	400,8
3	Суперфосфат подвійний	т	0,53	1750	927,5
4	Калійна сіль	т	0,14	690	96,6
Разом по породі				3575
Деревна шкілка-ялівець козацький
1	Гній	т	6	50	350
2	Аміачна селітра	т	0,03	1200	36
3	Суперфосфат подвійний	т	0,026	1750	45,5
4	Калійна сіль	т	0,012	690	8,3
5	Секатори	шт	5	50	250
6	Пилки, ножівки	шт	3	75	225
Разом по породі				914,8
Деревна (декоративна) І-ІІ шкілка-софора японська
1	Гній	т	3,75	50	187,5
2	Аміачна селітра	т	0,026	1200	31,20
3	Суперфосфат подвійний	т	0,023	1750	40,25
4	Калійна сіль	т	0,011	690	7,59
5	Секатори	шт	3	50	150
6	Пилки, ножівки	шт	2	75	150
7	Окуліровочні ножі	шт	3	70	210
Разом по породі				776,54
Разом по розсаднику				7971,68

Висновок:

Допоміжні матеріали потрібні для обробітку, підживлення рослин та нормального функціонування розсадника з площею в 3,8га. Для купівлі всіх допоміжних матеріалів потрібно 7971,68 грн.

Собівартість це показник, який об'єктивно характеризує затрати коштів на одинцю вирощеної продукції.

Розрахувавши калькуляцію розсадника ми бачимо, що Собівартість вирощених рослин становить: Софора японська - 150 грн , вишня звичайна - 20грн, ялівець козацький - 35 грн, ялиця корейська -200 грн. Таким чином вони окупляться поступово, через10-12 років.

4.3.1 Економічна доцільність вирощування сіянців і саджанців

Таблиця 15 - План реалізації продукції

пп	№ Назва породи	Вік садивного матеріалу, років	План реалізації	Виробнича собівартість, грн	Результат виробничої діяльності, грн
			кількість, тис.шт.	Ціна .шт., грн	Загальна вартість, грн
							прибуток	збиток
1	2	3	4	5	6	7	8	9
		1. Посівне відділення
1	Вишня звичайна	2	7200	1,5	10800	5504,07	5295,9
2	Софора японська	2	750	4,0	3000	2994,55	5,45
	Усього						5301,35
		2.Шкільне відділення
		2.1 Деревна шкілка
1	Ялиця корейська	7	10000	200	2000000	630012,5	1369987,5
2	Ялівець козацький	3	4000	35	140000	26912,04	112088
3	Софора японська	6	600	150	90000	13149,24	76850,7
	Усього						1558926,2
		2.2 Плодова шкілка
1	Вишня	3	6000	20	120000	9885,85	110114
	Усього						110114
Загалом по розсаднику					1674341,6	0,0

Висновок: В таблиці № 15 я розрахувала план реалізації своїх рослин.. З розрахунків бачимо, що прибуток становить 1674341,6 гривень, а збиток становитиме - 0,0 грн.



Розділ 5. Організація і охорона праці в розсаднику

Організація праці на розсаднику.

Основною виробничою одиницею на лісовому розсаднику є постійна бригада робітників, яка складається з кількох ланок; кількість робітників у ланці - 2-3 чоловіки.

Керує бригадою майстер (бригадир) зі стажем роботи на розсаднику 3-5 років із спеціальною освітою (лісова школа), а ланкою - кваліфікований робітник ланки, який пройшов спеціальну підготовку.

Виконання робіт у теплицях покладається на постійних робітників, які приймаються в порядку організованого набору.

При зеленому живцюванні основою організації праці є спеціалізована ланка у складі 2-3 постійних робітників. У дні масового живцювання додатково беруть кілька чоловік з числа пенсіонерів або школярів.

Виділяються також спеціалізовані ланки з вирощування садивного матеріалу в теплиці, посівному відділку, шкілці.

Закріплення виробничих ділянок за бригадами і вирощуваних культур (від посіву-посадки до реалізації) за ланками і окремими робітниками є одним з прогресивних методів організації праці. При цьому ліквідується знеосібка в роботі з вирощування садивного матеріалу, поліпшується якість роботи.

В осінньо-зимовий період кількість ланок та їх чисельний склад при виконанні робіт з переробки шишок, виготовлення товарів народного вжитку, рубок догляду за лісом та інших робіт визначається конкретними умовами виробництва.

Для виконання ручних робіт з великим обсягом трудозатрат і стислими агротехнічними строками (прополювання, викопування садивного матеріалу) залучаються тимчасові, сезонні робітники (з числа жителів населених пунктів поблизу розсадника).

Як прогресивний метод у роботі працівників на розсаднику, щодо кінцевого результату, вводиться бригадний підряд, об'єктом якого є виробнича ділянка з певним обсягом робіт; перехід на бригадний госпрозрахунок. Він запроваджується з метою поліпшення використання робочого часу і техніки, зниження матеріальних і трудових затрат при вирощуванні садивного матеріалу, підвищення продуктивності праці на роботах у розсадниках на основі матеріальної зацікавленості колективів бригад у кінцевих результатах праці.

Система оплати праці в розсаднику - відрядна, відрядно-преміальна, акордно-преміальна і просто преміальна.

Обов'язкова умова преміювання - якісне виконання всіх технологічних операцій.

Оплата праці робочих у лісових розсадниках проводиться на підставі тарифікації робіт за розрядами, нормування праці відповідно до діючих типових норм виробітку, тарифних ставок для оплати праці, систем оплати, надбавки і доплат.

Бригадирам на роботах у лісових розсадниках, які не звільнені від основної роботи, за керівництво бригадою виплачується надбавка в розмірі до 35% відрядного заробітку залежно від обсягу роботи і чисельності робочих у бригаді.

Посадові обов'язки майстра розсадника. Він здійснює керівництво виробничо-господарською діяльністю лісового розсадника. Розробляє перспективні та біжучі плани виробничої діяльності розсадника. Забезпечує виконання встановленого виробничого плану розсадника і якість робіт, впровадження нової передової техніки і технології, розробку і впровадження заходів щодо наукової організації праці, випереджуючі темпи росту продуктивності праці порівняно з ростом заробітної плати і ефективне використання матеріальних та трудових ресурсів. Організовує відповідно до затвердженого плану відбір зразків насіння та відправку їх для апробації посівної якості в насіннєву інспекцію, вирощування і реалізацію садивного матеріалу, закладання плантацій різного типу. Розробляє проект вирощування декоративного садивного матеріалу, вивчає, впроваджує передовий вітчизняний та зарубіжний досвід організації та проведення робіт у розсаднику. Контролює дотримання робітниками трудової та робочої дисципліни, а також правил з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту. Забезпечує використання механізмів, обладнання. Організовує роботу з розвитку раціоналізації і винахідництва. Проводить виховну роботу з підвищення ділової кваліфікації в колективі. Організовує облік та звітність про виробничу діяльність лісового розсадника. Керує працівниками розсадника. Дбає про впровадження прогресивного методу в роботі працівників розсадника щодо кінцевого результату - бригадного підряду, про перехід на госпрозрахунок.

Повинен знати: накази, розпорядження та інші керівні матеріали, які стосуються виробничо-господарської діяльності розсадника; біологію деревних і чагарникових порід, технологію вирощування садивного матеріалу; біологію шкідників та хвороб лісу і способи боротьби з ними; економіку, організацію виробництва, праці та управління; діючі положення щодо оплати праці, матеріального і морального заохочення працівників; пільги, встановлені для працівників лісового господарства; законодавчі акти з лісового господарства та основи трудового законодавства; правила і норми охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та протипожежного захисту.

Щодо кваліфікаційних вимог, то він повинен мати вищу освіту за спеціальністю "Лісове і садово-паркове господарство" і не обов'язково стаж роботи, або середню спеціальну освіту за спеціальністю "Лісове господарство" і стаж роботи на інженерно-технічних посадах у лісовому господарстві не менше як 3 роки.



Таблиця 16 - Розрахунок потреби розсадника в робочій силі

№ пп	Виробниче відділення	Необхідно	людино-днів за місяцями
		січень	лютий	березень	квітень	травень	червень	Липень	серпень	вересень	жовтень	листопад	грудень	усього
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15
1	Посівне відділення	3	3	2	2	3	4	4	2	3	2	2	2
2	Шкільне відділення:
	а)деревна шкілка	3	3	4	5	5	8	9	11	8	7	7	5
	б)плодова шкілка	4	4	4	5	5	8	8	10	7	8	6
Усього по розсаднику
Потрібно робітників
з них: постійних	10	10	10	10	10	10	10	10	10	10	10	10
тимчасових		1	2	3	3	5	5	6	6	4	4	4



Висновки

1. В даній курсовій роботі дана коротка характеристика декоративного розсадника «Дружба». Розсадник розташований у Київській області, Переяслав-Хмельницького р-ну, с. Помоклі з помірним кліматом, який сприяє вирощуванню культур. Область має сприятливі економічні умови для подальшого розвитку розсадника, має вільний доступ в інші області для продажу продукції.

2. «Дружба» вирощує такі рослини як:

- Ялиця корейська ;

- Софора японська (ф. плакуча) ;

- Ялівець китайський (сорти) ;

- Вишня звичайний.

3. Для побудови розсадника і закупівлі всіх агрегатів, інвентарю, насіння та ін. потрібно близько 700000грн..

4. Розсадник окупить себе за10-12 роки. Його рентабельність на перших роках існування буде сягати 40%, з вирощенням і продажем перших крупномірних дерев рентабельність буде зростати після продажу першої продукції, прибуток становитиме 1674341,6 гривень, а збиток становитиме - 0,0 грн.

5. За мінімальних витрат рентабельність розсадника буде досягати 200%. Після десяти років існування та вирощення крупномірних дерев розсадник буде щороку випускати:

- Ялиця корейська -10000 штук;

- Ялівець козацький - 4000 штук;

- Софора японська (форма плакуча)- 600 штук;

- Вишня звичайна (сорти) - 6000штук.



ЛІТЕРАТУРА

1. Бочаров В.С., Никулин Ф.М. Выращивание посадочного материала в механизированных питомниках. - М.: Лесн. про-сть, 1979. - 96 с.

2. Галузеві норми виробітку і норми витрати пального на роботи в лісових розсадниках. - Київ.: Укрдержцентрпрацяліс, 1995. - 62 с.

3. Декоративне садівництво та квітникарство: Навчально-методичний посібник/ С.В. Роговський, Л.А. Козак, І.В. Тімонов та ін. - Біла Церква , 2009. - 153 с.

4. Кальной П.Г., Гордиенко М.И., Корецкий Г.С. Лесные культуры. - Киев: Вищ. шк., 1986. - 248 с.

5. Лісовий розсадник: Методичні поради з курсового проектування. - К.: НАУ, 2003. - 60с.

6. Гордієнко М.І., Фесюк А.В., Маурер В.М., Гордієнко Н.М., Лісові культури. - К.: ІСДО, 1995. - 344 с.

Размещено на Allbest.ur