Підвищення збереженості живців смородини чорної та малини червоної після їх перебування при низьких температурах

Ступінь вологості живців визначали після висушування, кріоконсервування, регідратації шляхом зважування і висушування зразків до постійної маси за температури 80 оС та розрахунку за вказаними формулами:

? і = ((m0 -mk)/ m0)·100%, (2.1)

де ?i - вологість зразка (%): i=0 нативного; i=1 після висушування; i=2 кріоконсервування; i=3 регідратації;

m0 - початкова маса нативного зразка (г);

mk- кінцева маса зразка після зневоднення до постійної маси (г).

?s = (ms /m0 ) ?0 , (2.2)

де ?s - вологість зразка на одному з етапів у процесі висушування (%);

ms - маса зразка на одному з етапів в процесі висушування (г).

Стан біооб'єкту на кожному етапі визначали за збереженістю, життєздатністю та приживлюваністю досліджуваних зразків.

Висушування живців до потрібного рівня вологості можна здійснити кількома способами: "активним", "напівактивним", "пасивним". Ступінь вологості для нативних живців змінювали від 50 до 30 %, застосовуючи вказані режими сушки: №1 "активний" - сушильна камера, температура 20±2 ?С з вологістю повітря 25±5 % на протязі 3-х діб; №2 "напівактивний" - сушильна камера, температура 5±2 ?С з вологістю активного потоку повітря, 75±5 % та №3 "пасивний" - за температури -2±2 ?С, вологості повітря 85±5 %, без примусового обдування. Ступінь вологості живців також змінювали від 50 до 20 %, витримуючи їх в холодильнику при температурі -5±2 °C і -10±2 °C від 14 до 60 діб.

Для збереження остаточної вологості, живці перед охолодженням обробляли воском чи парафіном з обох кінців або повністю. Далі їх витримувати за різних низьких температур: від -7 ?С (морозильна камера) до -28 ?С впродовж 10 днів і більше та перевіряли на життєздатність.

Отримання різних швидкостей заморожування-відігрівання, необхідних для кріоконсервування живців ягідних культур, можна здійснити у декілька етапів. Режими охолодження, що засновані на ступінчастому охолодженні із швидкістю 0,01?0,1 °C/год до температур -5?-30 °С з інтервалом 5 °С і витримкою одну, три та сім діб, відповідно, при переміщенні зразків, розміщених в побутових термосах місткістю 2 л, до рефрижераторів. Для зміни швидкостей заморожування досліджуваних живців в діапазоні 0,1?0,5 °C/год застосовують спеціальні насадки (що мають різний ступінь відкритості) на побутові термоса (місткістю 1,5 і 2 л). Для швидкостей 0,5?1,5 °C/год - на основі застосування термостатуючого пристрою з регуляцією режиму охолодження за допомогою зміни напруги від 25 до 0 вольт і опору нагрівального елементу 70 і 30 Ом. Охолодження від температури -30 до -196 °С реалізовували безпосереднім зануренням зразка в рідкий азот із швидкістю 100 °C/хв ? 200°C/хв.

Різні швидкості відігрівання біооб'єкту реалізовують переміщенням зразків в рідкі і газоподібні теплоносії. Відтавання в повітрі: із швидкістю 10 °C/хв ? 30 °C/хв, проводили при безпосередньому переміщенні зразка в холодильник при температурі 5 °С; ступінчасте відтавання із швидкістю 0,1 °C/год до температур -30 °С з інтервалом 5 °С і витримкою у продовж доби, відповідно, при розміщенні зразків, що знаходяться в побутових термосах місткістю 2 л, в рефрижератори; у приміщеннях при температурі 10 і 20 °С. В якості рідкого теплоносія використовували водяну баню, що має різну температуру від 20 до 80 °С з кроком 10 °С.

Живці чорної смородини та малини червоної нарізали взимку після морозів з однорічних пагонів та розподіляли на окремі зразки по 10 шт., довжиною від 5 до 12 см та діаметром 0,4 - 0,8 см. Живці мали від 2 до 5 вегетативних бруньок (рис 2.1). Перед початком дослідів перевіряли життєздатність та початкову вологість зразків. Для роботи відбирали зразки із життєздатністю не менше 100 %. Під час нарізання на живці дерев'яних пагонів малини, верхню частину пагону обрізали, оскільки вона недостатньо визріває і часто має слабо розвинені бруньки.

Рисунок 2.1 - Процес нарізання зразків необхідної довжини з довгих однорічних пагонів та визначення ступеня початкової вологості.

Після визначення початкового рівня вологості живців, яку визначали ваговим методом, здійснювали їх охолодження за різними режимами. Охолодження живців проводили шляхом ступінчастого охолодження зі швидкостями 0,1 та 0,01 °С/хв. до температур -5 ч -30 °С з інтервалом 5 °С. Так, частину живців зберігали в холодильнику при 5 °С. Для адаптування до більш низьких температур, зразки витримували на кожному етапі протягом семи діб шляхом переміщення зразків, розміщених у побутових термосах місткістю 2 л, до рефрижераторів (рис. 2.2).

Рисунок 2.2 - Процес зберігання зразків в рефрижераторах .

Для зміни швидкостей заморожування досліджуваних живців в діапазоні 0,1ч0,01 °C/год. застосовували кристалічний силікагель. Охолодження від температури -30 до -196 °С реалізовували безпосереднім зануренням зразка в рідкий азот із швидкістю 600ч800°C/хв. Відігрівання здійснювали в повітрі із швидкістю 10ч30 °С/хв. Безпосередньо у приміщенні за температури 20 °С.

Вивчення впливу ефектів низькотемпературної сублімації внутрішньоклітинної води і плазмолізу проводили на основі дослідження параметрів збереженості, життєздатності і приживлюваності живців. Контроль вказаних параметрів здійснювали після кожного етапу висушування та заморожування.

Показник збереженості оцінювали за допомогою проведення гістологічних зрізів бруньок і живців (рис 2.3), яка визначалась за морфо-анатомічними зрізами з використанням мікроскопу при збільшенні у 28 раз. Ступінь пошкодження бруньок і деревини визначали за площею потемнілої поверхні за шкалою запропонованою Соловйовою [24].

Рисунок 2.3 - Препарування бруньок та деревини живців із визначенням площі пошкодженої поверхні за кольором [24].

Для визначення життєздатності живці ставили в ексикатор над дистильованою водою і витримували на протязі 5-7 днів при температурі 5 °С, а потім пророщували в умовах in vitro (у склянках з водою) за температури навколишнього середовища 18ч20 °С (рис. 2.4). Набухання і розвиток бруньок характеризувало життєздатність досліджуваного зразка. Відсоток життєздатності зразка оцінювався як відношення кількості живців з розкритими брунькам, до загальної їх кількості у зразку.

Рисунок 2.4 - Процес регідратації та визначення життєздатності зразків після зберігання їх за низьких температур.

Приживлюваність зразків визначали в умовах in vitro з наступним перенесенням в ґрунт (умови in vivo). Це відображено на рис. 2.5. Показник приживлюваності оцінювали як відношення кількості укорінених живців до їх загальної кількості у зразку.

Рисунок 2.5 - Процес пророщування живців та їх укорінення в ґрунті.

Результати дослідів обробляли статистично за загальновживаними методами. Підвищення ефективності кріоконсервування живців ягідних культур здійснювали завдяки урахуванню індивідуальних особливостей різних видів ягідних культур, застосовуючи запропоновані [26] показники на етапах: сушіння і температурної адаптації; заморожування; зберігання при температурі рідкого азоту; відігрівання; регідратації; контролю збереженості і життєздатності.

Чисельна обробка і аналіз одержаних результатів проводилися за формулами, запропонованими [25].

3. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЧАСТИНА

Про ефективність низькотемпературного консервування судять по збереженості основних властивостей біологічних об'єктів. Для її визначення зазвичай застосовують комплекс різноманітних методів. У зв'язку з цим слід розмежовувати методи, які слід застосовувати для оцінки стану біологічних об'єктів, кріоконсервованих за оптимально розробленими режимами, і методи, які застосовуються на етапі розробки технології низькотемпературної консервації. Основна відмінність полягає в тому, що для оцінки властивостей клітин, кріоконсервованих за оптимальною програмою, застосовується значно менший набір тестів, переважно простіших за ті, що застосовують для оцінки властивостей клітин на етапах розробки нових способів консервації. Всі методи слід розділити на дві категорії: експресні, за допомогою яких визначають лише кількість збережених клітин, та методи, котрі дозволяють найбільш повно оцінити стан клітин після кріоконсервації.

Враховуючи той факт, що клітини після кріоконсервування повинні бути життєздатними, тобто в повному обсязі виконувати притаманні їм функції, основні тести повинні бути вибрані таким чином, щоб з їх допомогою можна було провести детальну інтегральну оцінку стану клітин після кріоконсервації. Найбільш інформативними слід визнати методи, за допомогою яких можна визначити стан функціональної активності життєздатних клітин [20].

Таким чином, в процесі низькотемпературного консервування в клітинах виникають пошкодження в результаті безпосереднього та опосередкованого впливу фізико-хімічних факторів, які реалізуються на етапах кріоконсервування. Швидкість та повнота відновлення функціональної активності клітин після кріоконсервації визначають ефективність методу кріоконсервування.

Мета експериментальних досліджень - здійснити порівняльний аналіз існуючих способів зберігання живців ягідних культур рослин: за субнульових (0±5 єС), низьких (близько -30 єС) та наднизьких (-196 єС) температур.

Дослідження проведені на базі біотехнологічного центру (відділ біотехнології репродукції сільськогосподарських тварин) Інституту тваринництва УААН.

Об'єкт дослідження - процес зберігання генофонду ягідних культур рослин. Предмет дослідження - живці ягідних культур: чорної смородини (Ribes nigrum L.) Дачниця, малини (Rubus idaeus L.) Новина Кузьмина.

Підвищення рівня життєздатності деконсервованого об'єкта - один з аспектів вирішення задачі відтворюваності результатів експерименту, що базується на оптимізації множини взаємозалежних біологічних та фізико-хімічних параметрів. Висока варіація параметрів, котрі впливають на збереженість деконсервованого об'єкту, є основною причиною низького рівня відтворюваності результатів експерименту. Коефіцієнт варіації життєздатності деконсервованих живців рослин сягає 100 %. Отже, для отримання достовірних результатів необхідне неодноразове повторення дослідів, що потребує великих витрат біологічного матеріалу. Послідовна оптимізація технологічних параметрів на кожному етапі кріоконсервування біооб'єкта дає можливість зменшити їх кількість.

Статистичну обробку результатів здійснювали із застосуванням критерію Стьюдента-Фішера [27]. Індивідуальні особливості біооб'єкта враховували за середньою різницею життєздатності живців на заданому та попередньому етапах кріоконсервування, а для вирахування цих особливостей, визначали середнє відношення їх життєздатності при оцінці ефективності етапу [28].

3.1 Умови та тривалість зберігання живців ягідних культур за субнульових температур

З літературних джерел [29] відомо, що швидкість зневоднення живців різних видів ягідних культур не впливає на їх життєздатність, тоді як мінімальний рівень вологості живців після сушки, дуже впливає на їх життєздатність (табл. 3.1). У зв'язку з вищевказаним недоцільно використовувати фіксовані схеми сушки живців різних видів культур. Можна використовувати алгоритм сушки конкретного зразка одним з вищевказаних способів сушки (відповідно до розділу 2), або їх комбінацією, з використанням контролю вологості певної культури до мінімально допустимого рівня вологості для конкретної культури та сортотипу.

Таблиця 3.1 - Вплив різних ступенів висушування на життєздатність живців чорної смородини та малини

Вид живця; зо- початкова вологість (%); довжина ?±1(см), діаметр d±0,2(см),	Життєздатність V, %	Вологість живця після сушки з, %
смородина чорна; зо=49,8ч51,7 ?=8; d=3	100±0	48,3
	100±0	47,2
	100±0	45,5
	100±0	41,6
	100±0	40,6
малина; зо=40,0; ?=6; d=4	100±0	38,3
	100±0	36,6
	85,3±12,2	35,0

Аналіз табличних даних показує, що життєздатність живців після зневоднення до мінімально допустимого рівня вологості складає: для смородини чорної 40,6 % та малини 35,0 %.

Таблиця 3.2 - Вплив різних ступенів висушування на тривалість зберігання живців чорної смородини та малини за субнульових температур

Вид живця	зо- початкова вологість (%)	Температура зберігання, °С	Тривалість зберігання, місяць	Вологість після сушки з, %	Життє-здатність зразків, %
смородина чорна	зо=49,8	+5	6	40,9	100
	зо=51,7	0	3,5	45,5	100
	зо=49,8	-5	6	32	70ч80
малина	зо=40,0	+5	0,5	40,1	100
		0	3	38,7	100
		-5	6ч10	35,0	80ч100

Тривалість зберігання живців малини упродовж 6ч10 місяців не викликала суттєвого зниження життєздатності зразків при їх витримці при температурі 0±5 °C (табл. 3.2), разом з тим життєздатність чорної смородини знижується до 70ч80 %.

3.2 Визначення оптимальних умов охолодження та строку зберігання живці рослин за низьких температур

Виявлення значущих факторів за допомогою дисперсійного чи регресійного аналізу дозволяє зменшити кількість проб [30], це здійснюється за рахунок врахування індивідуальних властивостей біооб'єкта та підвищення ефективності його використання в ході досліджень.

Застосовано спосіб визначення критичних зон внутрішньоклітинного кристалоутворення живців рослин, заснований на зміні рівня виживаності клітин залежно від кінцевої температури їх охолоджування в діапазоні від +5 до -70 °С з подальшим відігріванням. Цей показник виражається як співвідношення збереженості біооб'єкту після охолоджування до заданої температури до початкової. У даному методичному прийомі величина збереженості є критерієм, за яким визначається температура внутрішньоклітинного кристалоутворення.

Зберігання зразків протягом 6 місяців за низьких температур не супроводжувалося зниженням їх життєздатності (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Вплив низьких температур і тривалості зберігання живців чорної смородини та малини червоної на їх життєздатність

Вид живця	Температура зберігання, °С	Тривалість зберігання, місяць	Вологість після відігрівання, %	Життєздатність зразків, %
смородина чорна	-15	6	32	80
	-20	5-10	34	80-100
малина	-20	6-10	20	80-100
	-30	6-10	23	60-100

3.3 Визначення умов кріоконсервування живців за наднизьких температур, що забезпечують їх максимальну життєздатність

Для збереження генофонду клітин рослин необхідно вивчити відтворюваність результатів кріоконсервування живців різних видів та сортотипів й визначити оптимальні показники варійованих параметрів, котрі забезпечують максимальну життєздатність деконсервованих зразків.

Для вивчення необхідності проведення температурної адаптації ягідних культур нами проведено комплекс досліджень. Для виведення і часткового зв'язування внутрішньоклітинної води застосовано спосіб ступінчастого охолоджування, який спрощує процедуру пошуку оптимального режиму заморожування-відтавання різних типів зразків. Як контроль застосовували живці берези рівень життєздатності, яких для всіх апробованих режимів заморожування-відтавання склав - 100 %.

Максимальні показники життєздатності живців отримані після їх температурної адаптації від -10 °С протягом 14 діб, ступінчастого охолодження зі швидкістю 0,1 °С/год. до -20ч-30 °С із шагом 5° (із витримкою 7ч10 діб на кожному етапі) та наступному охолодженні зі швидкістю 800 °С/год. до -196 °С шляхом прямого занурення в рідкий азот,

Рисунок 3.1 - Деконсервовані живці чорної смородини після зберігання в рідкому азоті

зберігання строком від 1 до 30 діб та відігрівання зі швидкістю 70 °C/хв. При цьому час витримки за температур -20 та -28 °С варіював від 10 діб до кількох місяців. Здійснення повільного відігрівання (0,1 °С/год.) знижувало рівень збереженості та життєздатності 0ч50 % у зразків, охолоджених до -20 та -196 °С. Вологість деконсервованих зразків, що мали життєздатність на рівні 100 %, варіювала від 34 до 43 %.

Таблиця 3.4 - Вплив ступінчастого охолоджування живців чорної смородини на їх життєздатність при охолоджуванні зі швидкістю 0,1 °C/год до температури -20 °С і 150 °C/хв. до -196 °С

Вологість після сушки, %	Охолодження до темпера-тури, °С	Швидкість відігрівання °C/хв (°C/год)	Вологість після відігрівання, %	Вологість після регідратації, %	Життєздатність, %
40,2	-20 і -196	20	-	-	100
41,9	-20 і -196	20	33,7	36ч46	100
45,3	-20 і -196	20	-	33,3	100
48,3	-20 і -196	20	-	37,3	100
42,6	-20 і -196	(0,1)	-	39,6ч45,7	100
45,7	-20 і -196	(0,1)	35,8	-	54
32,3	-20 і -196	(0,1)	-	-	0

Примітка: початкова вологість живців складає зо=49,8 %, життєздатність Vо=100; довжина ? =8±1(см), діаметр 4±1 (мм).

Розподіл рівнів життєздатності декосервованих живців чорної смородини після заморожування до температури рідкого азоту -196 0С склав 100 % для швидкого відтавання (20 °C/хв), і 0ч54 % для повільного (0,1 °C/год), при вологості зразків після сушки 40ч48 % (табл. 3.4). Вологість після відтавання знизилася до 34ч36 %, а після регідратації досягла 36ч46 %.

Максимальна життєздатність живців малини, після охолоджування до температури -196 °С (70 %), одержана при початковій вологості зразка 38 % (табл. 3.5). При вологості 34 % рівень життєздатності знизився до 57 % у зв'язку з тим, що мінімально допустимий рівень після сушки, складає 37 %. Розкид значень вологості зразків після відтавання склав 24ч40 % і подальшої регідратації 26ч40 %.

Таблиця 3.5 - Вплив ступінчастого охолоджування живців малини на їх життєздатність зі швидкістю 0,1 °C/год до температури -20 °С і зі швидкістю 150 °C/хв до -196 °С

Вологість після сушки, %	Охолоджу-вання до температу-ри, °С	Швидкість відігрівання °C/хв (°C/год)	Вологість після відігрівання, %	Вологість після регідратації, %	Життєздат-ність, %
34,4	-20 і -196	20	-	29,8	57,1
38,3	-20 і -196	20	-	-	70
34,3	-20 і -196	20	24 29	-	62,5
40,0	-20 і -196	20	-	29,9	62
42,0	-20 і -196	20	37,6	26,2	0
-	-20 і -196	(0,1)	37 40	-	0

Примітка: початкова вологість живців складає зо=40,0%, життєздатність Vо=100; довжина ? =12±1(см), діаметр 6±2 (мм).

Вірогідно, що загибель зразків при охолодженні нижче -20 °С з вологістю 44 % зумовлена надлишком води, що призводить до внутрішньоклітинного утворення льоду. При рівні вологості нижче 24ч37 % життєздатність досліджуваних зразків раптово знижується внаслідок надмірного зневоднення клітин (ефект плазмолізу).

3.4 Порівняльний аналіз досліджених способів зберігання

Для деконсервованих живців малини початкова життєздатність на рівні 100 % зберігається при охолодженні до -30 °С. Нижчі температури призводять до зниження показників збереженості та життєздатності внаслідок зростання внутрішньоклітинних кристалів льоду.

Зберігання живців малини упродовж 6ч10 місяців не викликало зниження життєздатності зразків при їх витримці при температурі -5 °C і -30 °C (табл. 3.6). Використання ж нижчих температур (-196 °С) призводило до зниження життєздатності зразків до 50%.

Таблиця 3.6 - Вплив температури, рівня вологості і тривалості зберігання живців малини на їх життєздатність

Температура зберігання, °С	Тривалість зберігання, місяць	Вологість після відігрівання, %	Життєздатність зразків, %
5	0,5	40	100
-5	7-10	35	80-100
-20	6-10	20	80-100
-30	6-10	23	60-100
-196	0,1	48	50

Зберігання живців малини в рідкому азоті до 1 місяця призводило до проникнення азоту всередину живця та супроводжувалося руйнуванням структури живця при відігріванні. Вірогідно, азот не встигає вийти з клітин при досить швидкому нагріванні та розриває живець (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Руйнування живців малини після тривалого зберігання в рідкому азоті.

Разом з тим життєздатність чорної смородини залишається без змін забезпечуючи 100 % за наднизьких температур -196 °С (табл. 3.7) і знижується до 70ч80 % для низьких температур зберігання -5ч-15 °C впродовж 5ч10 місяців. Зберігання живців смородини в рідкому азоті тривалістю до 6 місяців також призводить до руйнування внутрішньої структури живців.

Таблиця 3.7 - Вплив температури і тривалості зберігання живців чорної смородини на їх життєздатність

Температура зберігання, °С	Тривалість зберігання, місяць	Вологість після відігрівання, %	Життєздатність зразків, %
-5	6	32	70
-15	6	32	80
-20	5-10	34	80-100
-196	0,5	48	100

Таким чином, життєздатність деконсервованих живців ягідних культур залежить від комплексу зв'язаних чинників. Найбільш значним, з яких є сортотип рослини. При одному й тому самому способі кріоконсервування (охолоджування із швидкістю 0,1 °C/год до температури -20 °C і відтавання 20 °C/хв.) рівень життєздатності має розкид від 0 до 100 %. На життєздатність так само значно впливає вологість зразка до його охолоджування. Початкова вологість зразка має своє оптимальне значення яке визначається з одного боку його мінімальним рівнем, який забезпечує можливість процесу регідратації після відтавання і максимальним - який перешкоджає зростанню внутрішньоклітинних кристалів. Очевидно, що дане оптимальне значення є індивідуальним для кожного сорту і виду рослини, як це показано в роботі.

Величини швидкостей охолоджування і відтавання, кінцеві температури охолоджування так само значно впливають. Максимальні значення життєздатності деконсервованих зразків, після їх глибинного заморожування, одержані при швидкості охолоджування 0,1 °C/год до температури -20 °C і 150 °C/хв. до -196 °C, з подальшим відтаванням зі швидкістю 20 °C/ хв. до 5 °C. Технологія ступінчастого охолоджування зразків в термосах від температури -5 °C до -20 °C, з витримкою близько 7 діб на кожній ступені, і подальшим зануренням в рідкий азот, дала добрі результати.

Слід зазначити, що ступінчате охолоджування дає можливість усунути необхідність попередньої сушки зразків, за рахунок низькотемпературної сублімації внутрішньоклітинної води. Вологість зразків після їх відтавання зменшилася на 4ч18 % склавши розкид 24ч40 %. Після регідратації вологість варіювала, для життєздатних зразків від 18 до 52 % і нежиттєздатних 19ч45 %. Розкид вологості в окремому зразку складав від 1 до 10%, що пов'язано з нерівномірністю розподілу вологи по довжині живця, а саме між його кінцями і серединою. Такий значний розкид показників вологості зразків після їх відтавання указує на необхідність вивчення можливості тривалого зберігання живців при низьких температурах, і регідратації як критерію їх життєздатності.

На основі проведених досліджень визначено строки низькотемпературного зберігання живців чорної смородини та малини при температурі -20 °С та -30 °С на протязі 610 місяців, а при температурі близько -196 °С впродовж тривалого проміжку часу. Доцільнішим буде зберігання живців ягідних культур рослин не в рідкій фазі азоту за температури (-196 °С), а в його парах (близько -150 °С), щоб перешкодити його потраплянню всередину живця.

3.5 Визначення впливу стимуляторів росту на активність коренеутворення та подальшого розвитку деконсервованих живців

Утворення та ріст пагонів поряд з інтенсивним утворенням коріння має важливе значення для швидкого розвитку живця в цілу рослину.

Існує три найчастіше застосовуваних методи обробки живців стимуляторами росту: 1) занурення живців нижніми кінчиками у водні розчини стимуляторів росту; 2) занурення нижніх кінців живців у спиртові розчини стимуляторів росту; 3) обробка живців ростовою пудрою, яку готують із суміші талька чи товченого вугілля із стимулятором росту.

Найпоширенішим є спосіб обробки живців водними розчинами стимуляторів росту. Індолілмасляна кислота та гетероауксин - це дрібнокристалічний порошок білого, рожевого чи блідо-жовтого кольору (в залежності від ступеня очищення), які добре розчиняються у воді. Також дуже зручно користуватися порошками для опудрювання, наприклад «Корневином», оскільки висока адгезія до поверхні живця дозволяє активізувати проникнення діючої речовини в клітини рослини, значно підвищити ефективність та спростити технологію застосування препарату.

В даній роботі досліджувалась дія стимуляторів росту «Гетероауксин» та «Корневин». Враховуючи різницю методів обробки, визначали приживлюваність живців за таких умов: 1) у воді за температури +18 °С в якості контролю; 2) у воді після витримування в розчині «Гетероауксину»; 3) одразу в ґрунті в якості контролю; 4) в ґрунті після обробки «Гетероауксином»; 5) в ґрунті після обробки «Корневином».

В ході експерименту визначали кількість розкритих бруньок на живцях, час появи коренів та їх довжину (рис. 3.3).

Вплив стимуляторів росту на деконсервовані зразки зображено у вигляді таблиці (табл. 3.8).

Рисунок 3.3 - Визначення приживлюваності живців у воді із застосуванням стимуляторів росту

Таблиця 3.8 - Вплив стимуляторів росту на деконсервовані зразки чорної смородини після зберігання впродовж 1ч2 місяців

	загальна кількість бруньок	день та кількість розкритих бруньок (%)	день та кількість живців з корінням (%)
після зберігання за субнульових температур
контроль у воді	24	4 (29); 6 (80); 11 (100)	17 (40)
з гетероауксином у воді	22	2 (41); 6 (77); 14 (100)	17 (50)
контроль в ґрунті	20	4 (10); 6 (25)	(10)
з гетороауксином в ґрунті	19	3 (58); 6 (68); 14 (100)	(10)
з "Корневином" в ґрунті	21	2 (10); 7 (24); 10 (30)	(25)
після зберігання за низьких температур
контроль у воді	13	6 (38); 14 (62)	17 (20)
з гетероауксином у воді	11	6 (57); 14 (64)	17 (20)
контроль в ґрунті	20	14 (15)	0
з гетероауксином в ґрунті	10	14 (30)	0
з "Корневином" в ґрунті	14	2 (10); 14 (30)	(30)

Після зберігання живців чорної смородини за температури -20 °С впродовж 2 місяців отримано життєздатність на рівні 100 % та приживлюваність на рівні 40 %.

Рисунок 3.4 - Визначення приживлюваності живців в ґрунті

В результаті роботи порівняно вплив хімічних стимуляторів росту «Корневин» і «Гетероауксин» на швидкість укорінювання. В лабораторних умовах найкращі показники при висадці у ґрунт дає «Корневин». При пророщуванні у воді живців, попередньо оброблених розчином гетероауксину бруньки на живцях розпускалися швидше в порівнянні з контролем, а також відмічений пришвидшений ріст коренів, хоча їх поява спостерігалась через однаковий період.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні положення про охорону праці

Державна політика у галузі охорони праці базується на принципах [31]:

- пріоритету життя і здоров'я працівника, повної відповідальності роботодавця за створенням належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництва, технології та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки і техніки та охорони довкілля;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

- встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

- адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

- використання економічних методів управління охорони праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залученні добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

- інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

- забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультації між роботодавцями та їх працівниками між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

- використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

4.2 Управління охороною праці на підприємстві

Відповідно до Ст. 13 закону України „Про охорону праці” [31] роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

- забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

- впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

- забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

- забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень, умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці;

- здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткування та іншими засобами виробництва, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт відносно до вимог з охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з працівниками у галузі охорони праці;

- вживає термінових заходів для допомоги потерпілим, залучає за необхідності професійні аварійно-рятувальні формування у разі виникнення на підприємстві аварій та нещасних випадків.

Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Рисунок 4.1 - Схема управління охорони праці в науково-дослідному інституті проблем кріобіології та кріомедицини НАН України

Витяги з типового Положення про службу охорони праці.

Служба охорони праці вирішує задачі:

- забезпечення безпеки виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

- забезпечення працюючих засобами індивідуального і колективного захисту;

- професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів роботи;

- вибору оптимальних режимів праці і відпочинку працюючих;

- професійного відбору виконавців для певних видів робіт.

Служба охорони праці входить в структуру підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

Ліквідація служби охорони праці допускається тільки у разі ліквідації підприємства.

Служба охорони праці залежно від чисельності працюючих може функціонувати як самостійний структурний підрозділ так і у вигляді групи фахівців або одного фахівця, в тому числі і за сумісництвом.

Служба охорони праці комплектується фахівцями, що мають вищу освіту і стаж роботи за профілем виробництва не менше 3-х літ. Фахівці з середньою спеціальною освітою приймаються в службу охорони праці у виняткових випадках. Обмеження не стосуються: за виробничим стажем - осіб, що мають спеціальну освіту по охороні праці; по рівню освіти - осіб, які прийняті на посаду до затвердження даного Типового положення.

Перевірка знань по охороні праці працівників служби охорони праці проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків і періодично, один раз в три роки.

На підставі даного Типового положення з урахуванням специфіки виробництва розробляються і затверджуються власником Положення про службу охорони праці підприємств, установ і організацій.

Положення про службу охорони праці міністерства, державного комітету, концерну, корпорації і іншого об'єднання підприємств, освічених за галузевим, може відмінити у письмовій формі тільки посадовець, якому підлегла служба охорони праці.

Працівники служби охорони праці не можуть притягуватися до виконання функції, не передбачених Законом «Про охорону праці» і даним Типовим положенням.

У формі таблиці 4.1 надано перелік шкідливих та небезпечних чинників, які виникають у лабораторії [32].

Таблиця 4.1 - Перелік основних шкідливих і небезпечних виробничих чинників, які мають місце в умовах експлуатації пристроїв

Шкідливі та небезпечні чинники	Джерела виникнення
Токсичні речовини - азот рідкий	Лабораторія
Шум	Вентиляційна система, лабораторне обладнання
Електрична напруга (380, 220 В)	Щит управління, електроприлади
Низька температура - азот рідкий tкип = - 196 0С	Кріогенне сховище, лабораторія

4.3 Промислова санітарія

4.3.1 Шкідливі речовини, які зустрічаються у лабораторії.

Характеристика шкідливих речовин, які використовуються у лабораторії при проведенні експерименту наведено у таблиці 4.2 [31 - 34].

Таблиця 4.2 - Характеристика шкідливих речовин, які використовуються у лабораторії при проведенні експерименту

Речовина	Токсичність	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
1	2	3	4
Азот рідкий та оксиди азоту	Впливає на ЦНС, серцево - судинну систему, систему травлення, органи дихання та шкіру.	2	3

4.3.2 Метеорологічні умови

Параметри мікроклімату відповідно ГОСТ 12.1.005 - 88 [33], вибирають з урахуванням категорії робіт, що виконуються, за енергозатратами організму та пори року. Категорії робіт, що виконуються по енерговитратам - легка-1б.

Допустимі та оптимальні значення параметрів метрологічних умов наведені в таблиці 4.3.

Таблиця 4.3 - Значення параметрів метеорологічних умов

Період року	Категорія робіт по енерговитратам	Температура, 0С	Відносна вологість, %	Швидкість руху повітря, м/с
Холодний	Легка - 1б	допустимі
		20 - 24	не більше 75	0,2
Теплий	Легка - 1б	оптимальні
		21 - 23	40 - 60	0,1

4.3.3 Вентиляція

Для забезпечення нормованих параметрів мікроклімату [33], треба передбачити в основних виробничих умовах систему вентиляції та опалення. При виборі вентиляції вибрано вид вентиляції:

по способу подачі повітря - природна та штучна;

по об'єму обхвату приміщення - загальнообмінна;

по напрямку руху повітряного потоку - витяжна ;

за часом дії - постійно діюча.

Вид опалення за об'ємом обхвату приміщень - центральне.

Освітлення.

У відповідності до [31, 33, 34], у лабораторії передбачене природне та штучне освітлення. Залежно від розряду зорової роботи, який визначається найменшим розміром об'єкту розрізнення, виду освітлення, вибрано нормативне значення коефіцієнта природної освітленості (КПО) високої точності.

Характеристика зорової роботи високій точності - III розряд зорової роботи[36, 37].

Вікна в фізико-хімічній лабораторії орієнтовані на північ. Коефіцієнт природної освітленості (КПО) для IV поясу світлового клімату розраховується за формулою:

, (4.1)

де: енIV - коефіцієнт природної освітленості (КПО) для IV пояса світлового клімату, %;

eнIII - коефіцієнт природної освітленості для III пояса світлового клімату(2);

m - коефіцієнт світлового клімату (0,9);

c - коефіцієнт сонячного клімату (1)

(%)

Характеристика зорової роботи у фізико - хімічній лабораторії наведена в таблиці 4.3

Таблиця 4.3 - Характеристика освітлення

Найме-нування примі-щення	Площа підлоги м2	Розряд зорової роботи	Підрозряд зорової роботи	Контраст об'єкта Розрізнен-ня з фоном	Освітлення
					природне	штучне
					Вид освітлення (бокове, верхнє)	КПО, %	Загальна освітленість, Е, лк
Лабораторія	12	III	в	високий	бокове	1,8	300

Джерела світла: тип світильника - ЛСПО 1В, тип ламп - ЛБ-40, ЛТБ-65, ЛХБ-40.

4.3.5 Водопостачання і каналізація

Характер системи проектованого водопроводу [39]. Джерело постачання водою - міський водопровід. Вид діючої каналізації - господарсько-побутова.

4.3.6 Шум

Наявні джерела шуму: термостат, холодильник, система вентиляції [35].

Допустимі рівні звукового тиску та звуку представлені у таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 - Допустимі рівні звукового тиску та звуку [38]

Види трудової діяльності, приміщення, робочі місця	Рівні звукового тиску в дБ в октавних смугах із середнє-геометричними частотами, Гц	Рівні звукового тиску та еквівалентні рівні звуку, дБА
	31,5	63	125	250	500	1000	2000	4000	8000
Крайні частоти в октавних смугах, Гц	22 45	45 90	90 180	180 360	360 720	720 1440	1440 2880	2880 5760	5760 11520	22-11520
Вимірювальні та аналітичні роботи в лабораторії	93	79	70	63	58	55	52	50	49	60

4.4 Електробезпека

Параметри електричної мережі в фізико - хімічній лабораторії:

- род струму (змінний)

- напруга в мережі (220 В);

- частота (50 Гц);

- режим нейтралі живлячої мережі (трифазна трьохпровідна мережа з ізольованою нейтраллю).

Приміщення за ступенем небезпеки ураження електричним струмом відноситься до приміщення без підвищенної небезпеки, характеризуються відсутністю умов, що створюють підвищену) або особливу небезпеку[40].

4.5 Пожежна безпека

Пожежна безпека забезпечується системою запобігання пожежі, системою пожежного захисту [41] і організаційно-технічними заходами.

Приміщення по вибухо-пожежонебезпеці відноситься до категорії В [42] ступінь вогнестійкості, яку повинна мати будівля, II [43].

Із можливих елементів системи пожежного захисту обов'язковими є первинні засоби пожежогасіння [41]. Перелік обов'язкових засобів пожежогасіння для фізико - хімічної лабораторії наведено в таблиці 4.6.

Лабораторія, в якій проводиться дослідження відноситься до класу зони П-ІІ по пожежонебезпечності [40].

Таблиця 4.6 - Перелік обов'язкових засобів пожежегасіння.

Приміщення	Площа, м2	Первинні засоби пожежегасіння (тип)	Кількість, шт.
Лабораторія	8	Вуглекислотні: ВВ-2	1

Будівлі і споруди підлягають блискавкозахисту у відповідності з [44]. Категорія устрою блискавкозахисту, виходячи з масштабів можливих руйнувань або збитків - III.

4.6 Охорона навколишнього середовища

Можливі джерела забруднення навколишнього середовища в даній організації відсутні.

4.7 Індивідуальне завдання

Розрахувати штучне (визначити число світильників) освітлення (зробити ескіз розташування світильників)

У процесі виконання розрахункової частини необхідно:

1) вибрати систему освітлення, джерело світла, тип світильника для заданої ділянки робочого приміщення;

2) зробити розрахунок загального освітлення робочого приміщення.

Кількість світильників визначається за формулою:

N = Emin ·K ·S ·z / Ф ·n ·?(4.1)

де Emin - мінімальна нормована освітленість, лк, для третього розряду зорової роботи (IIIв) = 300 лк;

К- коефіцієнт запасу запасу, (К = 1,2);

S - освітлювана площа, м2 (S = 12 м2);

z - коефіцієнт мінімальної освітленості (коефіцієнт нерівномірності освітлення), (z= 1,1);

? - коефіцієнт використання світлового потоку в частках одиниці (?= 0,49);

Фл - світовий потік однієї лампи, лм (Фл= 1995);

N - кількість світильників;

N - кількість ламп у світильнику, (N = 2).

Вибір системи освітлення.

Залежить від точності виконання зорових робіт (найменший розмір об'єкта розрізнення). Відповідно до чинних норм при виконанні робіт I-IV розрядів слід застосовувати систему комбінованого освітлення.

Вибір нормованої освітленості.

Характеристика освітленості залежить від розряду зорових робіт, фону, контрасту фона з об'єктом, а також від системи освітлення. Для точних робіт IIIв розряду Emin = 300-500 лк.

Вибір джерела світла.

Лампи люмінесцентні - мають високу світловіддачу до 75 лм/Вт, термін служби до 10 тис. год., гарна передача кольору, низька температура. У приміщеннях висотою до 6 м рекомендується застосовувати люмінесцентні лампи. У виробничих приміщеннях висотою 7-12 м доцільно застосовувати лампу ДРЛ, оскільки вони більш потужні і мають високу світловіддачу до 90 лм/Вт.

В даному випадку використовуються люмінесцентні лампи типу ЛДЦ 40-4, Фл=1995 лм.

4) Вибір світильника.

Існує класифікація світильників за світлорозподілом: прямого, переважно прямого, розсіяного, переважно відбитого і відбитого. Відповідно до Держстандарту № 14254-69 світильники класифікують за ступенем захисту від пилу та води. За конструктивним завданням згідно зі СНіП II-4-79 розрізняють сім експлуатаційних груп світильників.

В даному випадку використовується друга група світильників.

5) Коефіцієнт запасу.

Враховує залежність приміщення, зниження світлового потоку ламп у процесі експлуатації.

6) Коефіцієнт мінімальної освітленості.

Характеризує нерівномірність освітлення. Рекомендується брати z= 1,1 - для люмінесцентних ламп, і z= 1,15 - для ламп розжарювання і ламп типу ДРЛ.

7) Коефіцієнт використання світлового потоку.

Для визначення коефіцієнту знаходять індекс приміщення і, й передбачувані коефіцієнти відбиття поверхонь приміщення: стелі сс, стін сст, підлоги сп. Для освітлення адміністративних приміщень сс = 70%, сст = 50 % , сп = 30 %.

Індекс приміщення і визначають за формулою:

і = А· В / h·(А+В)(4.2)

h = Н - hсв - hс.р. = 4,5- 0,2 - 0,7 = 3,6 (м)

і = 6·9/ 3,6 · (6+9) = 1

? = 49 % = 0,49

N = 300· 1,2 · 12 · 1,1 / 1995·2·0,49 = 2,4 ? 4 лампи

Схема розміщення світильників у приміщенні зображена на рис. 4.1.

Размещено на http://www.allbest.ru

1

Рисунок 4.1 - Схема розміщення світильників у приміщенні

Висновок: для рівномірного освітлення приміщення необхідно встановити 4 лампи типу ЛД 40-4 [36].

5. Економічна ефективність науково-дослідної роботи

В даному розділі дипломної роботи розглянута економічна ефективність вивчення можливостей кріобіотехнології при тривальму зберігання ягідних культур.

Актуальність ціеї теми пов'язана з можливістю створення генетичного банку рослин для подальшого відновлення чисельності генофонду рідких і зникаючих видів рослин в природних біотипах за рахунок реінтродукції, а також щоб забезпечити зберігання рослин в природних ценопопуляціях або натуралізованих ценозах (в ботанічних садах і розплідниках), джерелом матеріалу для яких можуть слугувати генетичні банки і природні популяції.

5.1 Розрахунок собівартості та ціни науково-технічної продукції

Витрати, які входять у собівартість НДР, групуються у відповідності з їх економічним змістом за наступними елементами:

матеріальні витрати;

витрати на оплату праці;

відрахування на соціальні заходи;

амортизація основних фондів та нематеріальних активів;

інші витрати.

5.1.1 Визначення матеріальних витрат

До складу матеріальних витрат відносять: вартість сировини та матеріалів, покупних виробів та напівфабрикатів, вартість робіт та послуг виробничого характеру, виконувані іншими організаціями, вартість придбання енергії усіх видів, витраченої на технологічні потреби організацій, зв'язані з виконанням даної НДР та інші витрати згідно [45].

До вартості матеріалів входять витрати, пов'язані з транспортуванням матеріальних ресурсів, в тому числі завантажо-розвантажувальні роботи, які виконуються власними силами організації.

Кількість матеріалів, що затрачуються на виконання НДР, (Рі) встановлюється виходячи з кількості дослідів, які проведено протягом всієї експериментальної частини дипломної роботи, та необхідного розходу сировинних компонентів на один дослід.

Розрахунок вартості матеріалів здійснюється за формулою:

, (5.1)

де Рі - витрати і - го компонента на весь об`єм робіт;

Ці - вартість і - го компонента, грн/од;

1,1 - коефіцієнт, який враховує транспортні витрати.

Розрахунок витрат на матеріали зведено до таблиці 5.1

Ціни на матеріали встановлено за даними інституту.

Таблиця 5.1 - Розрахунок витрат на матеріали для виконання НДР

Найменування сировини	Одиниці вимірювання	Кількість, Рі	Ціна одиниці грн/од. Ці	Сума, грн.
Азот рідкий	л	50	37	1850
Пакувальний матеріал	шт.	50	0,10	5,00
Стакани пластикові	шт.	100	0,25	25
Всього				1880

Витрати на малоцінні товари наведені у таблиці 5.2:

Таблиця 5.2 - Витрати на малоцінні товари

Найменування сировини	Одиниці вимірювання	Кількість, Рі	Ціна одиниці грн/од. Ці	Сума, грн.
Термостатуючий пристрій	шт.	2	50	100
Всього				100

Витрати на електроенергію, пов'язану із технологією проведення НДР, розраховуюється за формулою (5.2):

Si = Nвстj·tj·kпоп·Це·nj, (5.2)

де Nвстj - потужність j-го обладнання, кВт ;

nj - кількість j-го обладнання, шт;

tj - час роботи j-го обладнання, годин;

kпоп - коефіцієнт попиту, який дорівнює 0,72 ;

Це - вартість 1 кВт·год електроенергії, грн./кВт·год.

Результати розрахунків витраченої електроенергії наведені в таблиці 5.3.

Таблиця 5.3 - Споживана електроенергія

Найменування обладнання	Кількість, шт.	Встановлена потужність N кВт	Час роботи, год	Kпоп	Витрачена потужність кВт год
Дистилятор	1	1,8	680	0,72	881,28
Шафа сушильна	1	1,2	680	0,72	587,52
Мікроскоп світловий	1	0,1	680	0,72	48,96
Холодильник	1	1,5	680	0,72	734,40
Всього					2252,16

Знаючи вживану сумарну потужність електроустаткування та тариф за 1 кВт-годину електроенергії, згідно з формулою 5.2 визначаємо витрати на електроенергію.

S = N·Ці = 2252,16 · 0,48 = 1081,04 (грн.). (5.3)

Витрати на електроенергію складають 1081,04 грн.

5.1.2 Витрати на оплату праці та відрахувань на соціальні заходи

Для даної конкретної НДР витрати на оплату праці (Sоп) розраховуються за формулою:

Sоп = [O1?T1?n1?1,12]?1,2 = (O3 ? 1,12)?1,2 (5.4)

деО1 - оклад 1-го співробітника, грн. /міс;

Т1 - час роботи 1-го виконавця під час виконання даної НДР, місяці;

1,12 - коефіцієнт, який враховує доплати до основної заробітної плати;

1,2 - коефіцієнт доплат до основної та додаткової заробітної плати, який виплачується за рахунок прибутку;

ОЗ - основна заробітна плата виконавців НДР, грн.

Результати розрахунків наведені у таблиці 5.4.

Таблиця 5.4 - Витрати на оплату праці виконавців.

Склад виконавців	Кількість чол. (n1)	Оклад грн./міс (О1)	Час роботи, міс (Т1)	Основна та додаткова з/п, грн.	Оплата праці, (Sоп)
1	2	3	4	5	6
Керівник проекту	1	1750	4	7000	7840
Ст. науковий співробітник	1	1400	4	5600	6272
Мол. Науковий співробітник	1	980	4	3920	4390,4
Всього	3			У 16520	У 18502,4

До елементу “Відрахування на соціальні заходи” відносять здійснювані за порядком та у розмірах, які враховуються законодавством:

а) відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (до Пенсійного фонду) у розмірі 33,2 % від витрат на оплату праці (6142,80 грн.);

б) відрахування у фонд захисту безробіття у розмірі 1,6 % від витрат на оплату праці (296,04 грн.);

в) відрахування у фонд на випадок непрацездатності у розмірі 1,4 % від витрат на оплату праці (259,03 грн.);

г) відрахування на обов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спровокували втрату працездатності у розмірі 2 % від витрат на оплату праці (370,05 грн.).

5.1.3 Розрахунок амортизації основних фондів

Елемент „амортизація основних фондів” включає суму амортизаційних відрахувань основних виробничих фондів, вирахувану за їх балансовою вартістю згідно з установленими законом нормами амортизації.

Амортизаційні відрахування основних фондів розраховуються за формулою:

Aj = Naj?Цсбj?tj/ 100?F, (5.5)

де Naj - річна норма амортизації для j - го обладнання групи L; при використанні пристроїв та лабораторного обладнання складає 24 %;

Цсбj - балансова вартість j - го обладнання, грн.;

tj - час роботи j - го обладнання, години ;

F - фонд часу для однозмінної роботи, годин/ рік; приймається рівним 2000 годин/рік.

Розрахунки наведено у таблиці 5.5.

Таблиця 5.5 - Розрахунок амортизаційних витрат

Найменування обладнання	Час роботи, години tj	Балансова вартість,грн. Цсбj	Норма амортизації, %, Naj	Амортизаційні відрахування, Aj, грн.
1	2	3	4	5
Дистилятор	680	1200	24	97,92
Шафа сушильна	680	3050	24	248,88
Мікроскоп світловий	680	8000	24	652,8
Холодильник	680	2600	24	212,16
Сосуди Дьюара	680	1200	24	97,92
Ваги аналітичні	680	800	24	65,28
Разом:				У 1374,96

5.1.4 Розрахунок витрат за пунктом «інші витрати»

До даного елементу відносять:

* витрати на службові відрядження у межах норм, визначених законодавством;

* витрати на вартість інформації та консультаційні роботи;

* вартість сертифікації продукції;

* витрати на обчислювальні роботи;

* витрати на рекламу;

* витрати на ярмарки, виставки;

* інші витрати відповідно.

5.1.5 Калькуляція собівартості НДР

Витрати, пов'язані із розробкою НДР та розглянуті у розділах 5.1.1 - 5.1.6 даної роботи, з метою планування, обліку та калькуляції собівартості згруповано за статтями в таблиці 5.6

Таблиця 5.6. Калькуляція кошторисної вартості НДР

Статті витрат	Сума, грн	Частина, %
Оплата праці	18502,4	58,69
Відрахування на соціальні заходи	7067,92	22,42
Сировина та матеріали	1980,00	6,28
Паливо та енергія	1081,04	3,43
Амортизаційні витрати	1374,96	4,36
Комунальний податок	20,4	0,06
Інші витрати	1501,34	4,76
Загальна собівартість НДР	31528,06	100

Комунальний податок розраховується за формулою (5.6):

Hком = r·0,1·Hmin·t, (5.6)

де r- кількість виконавців, людей;

Hmin - мінімальний налогооблагаємий мінімум, грн. (01.2002 - 17грн.)

T - час проведення НДР, місяців.

Hком= 3·0,1·17·4=20,4 (грн.)

Інші витрати приймаємо у розмірі 5 % від суми статей всіх витрат.

5.1.6 Визначення договірної ціни.

Договірна ціна НДР встановлюється виходячи з калькуляції собівартості та рівню рентабельності, що задається. Таким чином розраховується мінімальний рівень ціни, яка визначається за формулою:

Цmin=C + Пн, (5.7)

де С - собівартість НДР, грн.;

Пн - нормативний прибуток, грн. визначається за формулою (5.8):

Пн = С·, (5.8)

де R - заданий рівень рентабельності, % , R=35 % .

Окрім нормативного прибутку до ціни можливо додати додатковий прибуток, який враховує складність та науково-технічний рівень НДР.

Додатковий попит розраховують за формулою (5.9) :

Пдод =КНТР·Пн , (5.9)

де КНТР- коефіцієнт, який враховує науково-технічний рівень розробки (розраховується у розділі 5.2.1), звідки

Цдог = Цmin+Пдод (5.10)

Крім цього слід врахувати витрати на виробництво експериментальної партії продукції, 40 % від собівартості НДР:

Кпредв = С0,4 (5.11)

Таким чином:

Пн = 31528,06·35/100 = 11034,82 (грн.)

Цmin = 31528,06 +11034,82 = 42562,88 (грн.)

Пдод = 0,64·11034,82 = 7062,28 (грн)

Звідки:

Цдог = 42562,88 + 7062,88 = 49625,16 (грн.)

Кпредв = 31528,06·0,4 = 12611,22 (грн.)

Для розрахунку економічного ефекту НДР необхідно визначити передпідприємницькі витрати:

Кпред =С/0,4, (5.12.)

де С - витрати на проведення НДР (її собівартість)

Кпред = 31528,06 /0,4 = 78820,15 (грн)

У зв'язку з досить великим рівнем рентабельності (35%), робота є перспективною для впровадження .

5.2 Розрахунок ефективності НДР теоретичного характеру

Для НДР даного виду корисний ефект від проведення може визначатися у двох напрямках:

а)науково - технічний ефект;

б) супутній ефект ( соціальний, екологічний).

5.2.1 Розрахунок науково-технічного ефекту НДР

Таблиця 5.6 - Критерії та їх бальна оцінка

Критерії оцінки	Шкала критеріїв	Бальна шкала
Час, необхідний для проведення експерименту	1-2 роки та менше

Подобные документы

• Роль фізіологічно активних речовин в технології вирощування садивного матеріалу Ligustrum vulgare L. та використання її в озелененні

  Загальна характеристика родини маслинових. Способи розмноження Ligustrum vulgare. Особливості живлення рослин. Залежність коренеутворення від типу живця та метамерності пагона. Вплив регуляторів росту на процес укорінення живців бирючини звичайної.
  
  дипломная работа [2,5 M], добавлен 23.10.2014
  

• Особливості вирощування саджанців актинідії чудової (ківі) із зелених стеблових живців в умовах правобережного лісостепу України

  Здатність до обкорінення зелених стеблових живців досліджуваних сортів ківі та можливість впливу на неї ендогенних чинників. Строки заготівлі та обкорінення живців залежно від фенологічної фази маточних рослин. Регенераційна здатність метамерності пагона.
  
  автореферат [96,0 K], добавлен 11.04.2009
  

• Технологія вирощування чорної смородини в умовах Волині

  Народногосподарське значення, морфологічні і біологічні особливості чорної смородини. Основні елементи технології вирощування, вибір ділянки, садіння, зрошення, формування й обрізування кущів. Характеристика сортів чорної смородини, хвороби та шкідники.
  
  курсовая работа [2,4 M], добавлен 02.07.2011
  

• Технологія вирощування чорної смородини в умовах Волині

  Морфологічні і біологічні особливості, основні елементи технології вирощування смородини. Характеристика сортів чорної смородини для промислового й аматорського ягідництва. Опис найбільш поширених хвороб та шкідників на території Волинської області.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 17.08.2014
  

• Ринок олійних культур

  Загальна характеристика олійних культур України (соняшник, льон-кудряш, гірчиця, озимий ріпак, рицина, арахіс, рижій). Ринок насіння соняшнику. Скорочення витрат насіння соняшнику в процесі збирання. Післязбиральна обробка та зберігання насіння.
  
  контрольная работа [27,7 K], добавлен 07.10.2010
  

• Планування роботи МТП з розробкою технології оранки поля після вирощування озимої пшениці

  Стан та перспективи розвитку АПК країни. Розмірність технологічної операції. План механізованих робіт, графік машиновикористання. Агротехнічні вимоги до оранки після збирання озимої пшениці. Визначення продуктивності машинно-тракторного агрегату.
  
  курсовая работа [159,0 K], добавлен 21.04.2011
  

• Технологія післязбиральної обробки, реалізації, переробки сільськогосподарських продуктів

  Післязбиральна обробка, реалізація і зберігання зернових мас. Зберігання цукрових буряків. Технологія зберігання картоплі і овочів. Технологія зберігання плодів і ягід. Переробка сільськогосподарської продукції. Виробництво крохмалю із картоплі.
  
  курсовая работа [3,2 M], добавлен 29.12.2007
  

• Процес збирання, зберігання, переробки зернових та інших культур в умовах ПСП "Агрофірма "Роднічок" відділення "Роксолана" Снігурівського району, Миколаївської області

  Технологія збирання, післязбиральної обробки і закладання на зберігання продовольчого зерна озимої пшениці. Особливості процесу збирання, обробки і зберігання картоплі. Основні вимоги до приготування та зберігання соломи. Облік продуктів, що зберігаються.
  
  курсовая работа [42,9 K], добавлен 23.03.2014
  

• Технологія очистки зерна

  Аналіз господарської діяльності ДП НДГ "Україна". Технології і технологічні засоби для зберігання зерна. Обґрунтування технології зберігання зерна з використанням обладнання для очистки зерна. Бізнес-план впровадження виробництва, стратегія фінансування.
  
  дипломная работа [4,1 M], добавлен 23.09.2013
  

• Зберігання зерна

  Вимоги, що ставляться до зерносховищ. Технологічні схеми елеваторів. Техніко-економічна характеристика зерно- і насіннєсховища. Висота насипу насіння при зберіганні насипом або в засіках, температурні вимоги. Методика проведення розрахунків зерносховища.
  
  курсовая работа [203,1 K], добавлен 31.03.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам