Певний інтерес, у зв'язку із загальною проблемою, становить контроль за деякими інтер'єрними показниками риб. Повноцінність нормованої годівлі можна проконтролювати за фізіолого-біохімічними показниками вирощуваної риби. Наприклад, рівень протеїнового живлення риби можна схарактеризувати за вмістом у крові гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, за змінами у лейкоцитарній формулі, концентрацією у сироватці крові білка та його фракцій; інтенсивність вуглеводного обміну - за вмістом у крові глюкози і глікогену; рівень жирового обміну і стан кислотно-лужної рівноваги - за вмістом кетонових тілець у крові.

Враховуючи значущість вітамінів, обов'язково потрібно контролювати вітамінну забезпеченість риби в період її вирощування. Особливу увагу слід приділяти вітаміну А, оцінюючи вміст у крові каротину, і вітамінам групи В. Важливу роль в обмінних процесах відіграють мінеральні речовини, забезпеченість якими визначають за їх вмістом у сироватці крові риб.

Повноцінність нормованої годівлі треба контролювати за рибницькими показниками проведенням регулярних контрольних виловів, які виконують через кожні 10-15 діб, та шляхом фізіолого-біохімічних досліджень, які здійснюють через кожні 30 діб. У разі виявлення певних відхилень у показниках від норми слід оперативно вносити корективи у раціони, аналізуючи головні параметри зовнішнього середовища.

Очевидні переваги нормованої годівлі безсумнівні. Водночас видоспе-цифічні особливості анатомії і фізіології травлення культивованих видів риб демонструють досить виражене різноманіття у цьому аспекті. Це зумовлює доцільність впровадження диференційованого підходу до вирішення проблеми нормованої годівлі різних видів і екологічних груп риб. Особливо варто підкреслити значущість факту, стосовно якого практично всі види риб демонструють досить виражену здатність до зміни характеру живлення упродовж свого життя, що пов'язано з анатомо-фізіологічними віковими особливостями.

3.1 Нормування годівлі коропових риб

Годівлю цьоголіток у вирощувальних ставах доцільно проводити в один і той самий час, не менше ніж двічі упродовж світлової частини доби. Першу годівлю бажано проводити о 7-9 год ранку після визначення температури води і вмісту розчиненого у ній кисню. Корми доцільно згодовувати за кормовими місцями-майданчиками розміром 3 х 3 м, число яких визначають за співвідношенням: 1 кормове місце-майданчик на 8-10 тис. цьоголіток. Іноді корми вносять по кормових доріжках завширшки 5-6 м, які розмічають кілками.

найраціональніша годівля в разі вирощування рибопосадкового матеріалу пов'язана з оптимізацією співвідношення кормів природного і штучного походження, яке відповідає потребам організму.

У зв'язку зі зростанням інтересу до пасовищної полікультури у рибогосподарську сферу залучаються водойми, придатність яких пов'язана з виконанням меліоративних робіт, орієнтованих на пригнічення розвитку макрофі-тів. Це завдання доцільно вирішувати біологічними засобами, серед яких реальні переваги належать використанню білого амура. У зв'язку з цим в останні роки простежується певна тенденція до розширення обсягів виробництва рибопосадкового матеріалу білого амура, що потребує його годівлі. [2,5]

Характер живлення білого амура упродовж першого місяця життя свідчить про поступовий перехід від харчування зоопланктоном до споживання водних рослин.

Годівля дволіток. Ставове тепловодне рибництво пройшло досить довгий шлях свого розвитку і, згідно з європейською специфікою, головним його об'єктом досі залишається короп, який має найвищий ринковий попит. У зв'язку з цим, аналогічно різним напрямам тваринництва, існує галузь коропівництва. Тому, розглядаючи питання можливості використання кормів у годівлі риби, доцільно акцентувати увагу на коропі, оскільки він як у моно-, так і в полікультурі залишається практично єдиним компонентом, штучна годівля якого є виправданою і раціональною.

Природна рибопродуктивність дволіток коропа у різних ґрунтово-кліматичних зонах України має досить виражену варіабельність.

У рибницьких господарствах України максимальну кількість корму згодовують за температури води 25-27 °С.

У середньому за вегетаційний період добові норми годівлі дволіток коропа мають становити на Поліссі 6,0-6,5 %, у Лісостеповій зоні 5,5-6,0, у Степовій - 4,5-5,5 % маси риби.

Коригування годівлі товарного коропа, представленого дволітками з масою тіла в межах галузевих стандартів, за визначальними фізико-хімічними параметрами з урахуванням маси особин на момент згодовування кормів забезпечує не тільки раціональне використання кормів, а й сприяє поліпшенню середовища існування риб.

Напровесні, після зимівлі рівень резервних поживних речовин у тілі одноліток коропа досить низький, їх організм ослаблений, що знижує ефективність пошуку природної їжі, яка до того ж на початку цього періоду малорозвинена, тому на рибницьких господарствах потрібно проводити годівлю комбікормом, що містить не менше 23 % протеїну.

Режим годівлі передбачає протягом першого тижня згодовувати корми лише 2-3 рази, після чого рибу переводять на щоденну годівлю з 1-3 разовим роздаванням кормів. [5,4,10]

3.2 Використання кормів рослинного і тваринного походження

В умовах рибного господарства, де головними компонентами полікультури є короп і далекосхідні риби (білий і строкатий товстолобики, їх гібридні форми, білий амур), використовують відповідні рецептури кормів з урахуванням вікових особливостей об'єктів вирощування.

Більшість господарств одержують товарну продукцію, яка представлена дволітками або рибою віком 16-19 міс.

Екстенсивна форма, або пасовищна аквакультура, не потребує годівлі риби, іншими словами, вирощування відбувається за рахунок споживання кормів природного походження, а рибопродуктивність називають природною. За пасовищної аквакультури відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і культивованих вікових груп за рахунок коропа можна одержати 85-320, білого товстолобика - 150-450, строкатого товстолобика або гібридних форм - 100-250, білого амура - 50-110 кг/га природної рибопродуктивності. За бажання збільшити її без застосування штучних кормів використовують органо-мінеральні добрива, які стимулюють розвиток кормових організмів, що опосередковано забезпечує зростання виходу рибної продукції з одиниці водної площі. Проте інтенсивність впровадження цього заходу має певні кордони і лімітована можливим погіршенням якості середовища до критичних меж.

З метою подальшого збільшення рибопродуктивності ставів, малих і середніх водосховищ, водойм-охолодників потрібно застосовувати цілеспрямовану годівлю коропа. Залежно від особливостей відповідних акваторій, техніка годівлі може бути різною, але застосування кормів стає головним елементом у нарощуванні рибопродуктивності.

Стосовно далекосхідних риб, яких частіше називають рослиноїдними і концентрація яких на одиниці площі наближається до щільності посадки коропа, а іноді й перевищує її, проблеми годівлі практично не існує.

В ставових рибних господарствах і в разі індустріального її вирощування, раціони риб побудовані на багатокомпонентній основі. При цьому виняткова роль належить протеїну, який є сукупністю протеїнів рослинного і тваринного походження. Середня кількість компонентів у кормових сумішах високої якості коливається в межах 9-12, що не виключає можливості додаткового включення вітамінів, мінеральних речовин, біологічно активних препаратів.

Оптимізоване використання кормів рослинного і тваринного походження є однією з глобальних проблем сучасного рибництва. Успішність її вирішення значною мірою залежить від рівня професійної кваліфікації науковців і виробників, які працюють у системі рибного господарства. [5,2]

4. 0хорона праці

Згідно Типового положення "про порядок проведення навчання та перевірки знань з питань охорони праці", затвердженого Держнаглядохоронпраці України від 26.01.05 р. №15 працівники допускаються до роботи лише після проходження відповідного інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії. За характером і часом проведення, інструктажі з охорони праці поділяються: на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. Вступний інструктаж проводиться, з усіма працівниками які приймаються на постійну або тимчасову роботу незалежно від їх освіти та стажу роботи та працівниками інших підприємств які беруть участь у виробничому процесі.При проведенні вступного інструктажу інженер з охорони праці обов'язково вказує на характер виробництва, основні шкідливі фактори на даному робочому місці, а також порядок користування захисними засобами. Проходження вступного інструктажу фіксується у журналі реєстрації проведення вступного інструктажу з техніки безпеки (ф.№1), дані про проходження інструктажу вносяться також у особову справу працівника. Первинний інструктаж проводиться до початку роботи, безпосередньо на робочому місці про, що робиться запис у журналі реєстрації інструктажів з техніки безпеки (ф. №2). Повторний інструктаж проводять на роботі з підвищеною небезпекою 1 раз у 3 місяця. За потребою проводять позапланові, цільові та повторні інструктажі. [15]

Складовими частинами охорони праці є - трудове законодавство, техніка безпеки, виробнича санітарія і протипожежна безпека на підприємствах.

Під час укладання трудового договору роботодавець інформує працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих умов, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсацію за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і Колективного договору .

Кодекс законів про працю (Кзпп) регламентує режими праці (тривалість роботи 40 годин на тиждень) та відпочинку працівників (28 календарних днів відпустка і 2 вихідних на тиждень, з нічними працівниками окремо узгоджений графік роботи), їх обов'язки та відповідальність за дотримання чинного законодавства. Кожен працівник може залучатися до надурочної праці не більше 120 годин на рік. До надурочних робіт жінок, інвалідів і неповнолітніх не залучають.

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Роботодавець щомісячно відраховує у Фонд соціального страхування страхові внески згідно встановлених тарифів.

Служба охорони праці організована згідно "Типового положення про службу охорони праці" та закону України "Про охорону праці". Інженер з охорони праці розслідує причини нещасних випадків, розробляє заходи щодо усунення і запобігання цих причин на основі вивчення виробничих процесів, засобів виробництва, безпечних прийомів праці. Техніка безпеки передбачає розробку безпечних, технологічних процесів, автоматизацію окремих операцій, обладнань, агрегатів, їх модернізацію з метою створення належних умов праці, полегшення трудомістких процесів на виробництві.

Громадський контроль з охорони праці здійснюють профспілки. Вони мають право на перевірку стану охорони праці , а також вносять пропозицію щодо покращення умов праці.

Важкість та напруженість праці мають велике значення для працівників які працюють в хімлабораторіях. В основному це роботи з аналізу гідрохімічного режиму води, перед використанням речовин, що відносяться до гонадогенних, працівників забезпечують засобами індивідуального захисту органів дихання, згідно ДНАОП 0.00-3.01.-98. Забезпечення працівників засобами колективного і індивідуального захисту, до яких належать гумові костюми ( рукавиці, фартухи, халати, куртки, чоботи) окуляри; тепла одежа ( в холодну пору року ); в хімлабораторіях - звичайні халати відповідає ГОСТу 12.4.081. Відповідальність за забезпечення засобами індивідуального захисту несуть головні спеціалісти. До біологічних факторів відносяться: хижі риби, білкові препарати, патогенні мікроорганізми (особливо небезпечні збудники інфекційних захворювань. [15]

Дотримання вимог безпеки при проведенні технологічних процесів у рибництві відбувається згідно ДНАОП 4.0.00.-1.11.-79 "Правила техніки безпеки і виробничої санітарії на рибоводних підприємствах і внутрішніх водоймищах".

В рибницьких господарствах широко використовують різні види добрив, лікарських і дезінфікуючих засобів. Робота з цими речовинами пов'язана з певною небезпекою несприятливого впливу їх на організм людини. Наприклад, небезпека застосування мінеральних добрив полягає в подразненні слизової оболонки верхніх дихальних шляхів і виникнення запальних процесів. Лікарські речовини при недотриманні правил безпеки їх використання приводять до алергізації організму захворювань шкіри і слизових оболонок очей. Не менш небезпечні і дезінфікуючі речовини, які мають подразнюючу дію. В зв'язку з цим чітке дотримання заходів безпеки при роботі з вказаними речовинами є гарантією здоров'я робітників, які з ними контактують. [14]

Загальними принципами профілактики несприятливої дії мінеральних добрив, лікувальних і дезінфікуючих засобів є: застосування засобів індивідуального захисту (спецодяг, респіратори, гумові рукавички ,взуття); окреме зберігання речовин в сухих приміщеннях з доброю вентиляцією; механізація виробничих процесів; використання засобів наочної пропаганди, регулярний інструктаж працівників; дотримання правил особистої гігієни; проведення попередніх і періодичних медичних оглядів.

В господарствах проводяться медичні огляди - попередній та періодичний один раз на рік згідно ДНАОП 0.03.-4.02.-94..

Постійну увагу на підприємствах приділяють запобіганню та попередженню травматизму та аналізу випадків травмування працівників з метою виявлення факторів, що впливають на виникнення цього негативного явища та недопущення його розповсюдження. Основними методами аналізу стану з травмування працівників являється: статистичний, топографічний, монографічний. Статистичний метод використовується найбільш широко. Він дозволяє дати кількісну та якісну оцінку виробничого травматизму. При статистичному методі вивчення аналізу нещасних випадків здійснюються за допомогою відповідних показників - коефіцієнт частоти і коефіцієнт важкості травматизму.

Висновки і пропозиції

Проаналізувавши матеріал даної роботи по питанню вдосконалення годівлі на господарствах х напівінтенсивною формоє ведення можна зробити слідуючі висновки.

ь В картині живлення як коропа так і білого амура, і білого товстолоба досліджується багато спільного, але і є дещо відмінне.

ь Вирощування цих видів коропових риб в полікультурі дає змогу підвищити рибопродуктивність і досягти кращих результатів.

ь Нормована годівля є невідємною складовою сучасного ведення рибного господарства.

ь Дане досліджуване господарство не цілком раціонально використовує корми. Не спостерігається якась конкретна технологія, що не може нести за собою суттєвого підвищення рибопродуктивності.

ь Природна рибопродуктивність дволіток коропа у різних ґрунтово-кліматичних зонах України має досить виражену варіабельність. Якщо вести мову про нашу лісостепову зону, то тут домінують показники з середніми величинами

ь У рибницьких господарствах України максимальну кількість корму згодовують за температури води 25-27 °С. Це є найбільш оптимальна температура для поїдання корму короповими рибами

ь За надмірно високих та низьких температур годівлю риб слід припиняти, щоб не викликати негативних явищ (замор риби).

ь Раціональна годівля риби можлива лише за умов її нормування залежне від поживної якості кормів, щільності посадки риби у полікультурі, кількісних і якісних показників природної кормової бази, фізіологічного стану риби

ПРОПОЗИЦІЇ

1. Повноцінність нормованої годівлі треба контролювати за рибницькими показниками проведенням регулярних контрольних виловів, які виконують через кожні 10-15 діб, та шляхом фізіолого-біохімічних досліджень, які здійснюють через кожні 30 діб.

2. У разі виявлення певних відхилень у показниках від норми слід оперативно вносити корективи у раціони, аналізуючи головні параметри зовнішнього середовища.

3. Процес годівлі риби на господарствах повинний бути під постійним наглядом досвідченого фахівця, який може вносити свої корективи та спостерігати за ходом процесу вирощування риби, запобігаючи негативних явищ, таких як відставання в рості або замор риби.

4. Для збільшення рибопродуктивності на підприємствах потрібно застосовувати деякі засоби інтенсифікації для збагачення в ставах природньої кормової бази.

Список використаної літератури

1. Шерман І. М. Ставове рибництво. - К.: Урожай, 1994. - 336 с.

2. Шерман І.М, Гринжевський М.В., Желтов Ю.О. Годівля риб - К.: Вища освіта, 2001. - 269 с.:іл.

3. Гринжевський М. В. Інтенсифікація виробництва продукції аквакультури у внутрішніх водоймах України. - К.: Світ, 2000. - 190 с.

4. Сабодаш В. М. Рыбоводство. - Д.: "Издательство Стакер", 2004. - 304с.

5. Гринжевський М. В., Андрущенко А. І., Третяк О. М., Грициняк І. І. Основи фермерського рибного господарства. За ред. М. В. Гринжевського. - К.: Світ, 2000. - 340 с.

6. Алимов С. І. Рибне господарство України: стан і перспективи. - К.: Вища освіта, 2003. - 336 с.

7. Привезенцев Ю. А. Интенсивное прудовое рыбоводство : Учебник для вузов. - М.: Агропромиздат, 1991. - 368 с.

8. Робочий зошит для лабораторно-практичних занять з курсу " Рибництво"/ Ківа М.С., Третяк О.М., Соболєв О.І. та ін.- Біла Церква, 2005. - 51 с.

9. Галасун П. Т., Сабодаш В. М., Гринжевський М. В. та ін. Довідник рибовода. - К.: Урожай, 1985. - 184 с.

10. Харитонова Н. М., Гринжевський М. В., Гудима Б. І., Демченко І. Ф. Технологія вирощування товарної риби в ставах в полі культурі. - К.: ІРГ УААН, МРГ, 1996.

11. Матеріали зібрані під час проходження практики у господарстві.

12. Демченко И. Р., Носаль А. Д., Приходько В. А. Разведение растительноядных рыб. - К.: Урожай, 1976. - 64 с.

13. Атлас промислових риб України, група авторів, Київ, "Квіц", 2005.

14. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради від 6 червня 1995р.- №24. - К., 1995.- С.189.

15. Закон України "Про загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року" від 19 лютого 2004 року №1516-1У.

16. Гринжевський М.В. Аквакультура України. - Львів: Вільна Україна, 1998. - С. 331.

17. Довідник рибовода / Галасун П.Т., Товстик В.Ф., Сабодаш В.М. та ін.- Київ: Урожай, 1985.- 184 с.

18. Щербка А. Я. Риби наших водойм. К: Рад. школа, 1981 - 176 с.