Проект організації угідь і сівозмін та впорядкування їх території ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області

§ бути у максимально доцільному ступені насиченими рослинами-азотофікаторами;

§ формувати в цілому конкурентоспроможне землеробство.

Такі сівозміни сприяють зниженню доз внесення мінеральних добрив, а органічні добрива можуть бути спрямовані на розширене відтворення органічної речовини в ґрунті і підвищення його родючості. У цьому разі середньостабілізувальна сівозміна стає матрицею для формування ґрунтозахисної системи землеробства, основною ланкою еколого-ландшафтної організації території. При складанні науково - обґрунтованих схем чергування культур в сівозмінах в ТзОВ "Діброва" враховувались біологічні особливості кожної культури, перспективи розвитку господарства, що сприятиме поповненню і кращому використанню поживних речовин ґрунту, захисту від ерозії, попередженню розповсюдження бур'янів, хвороб і шкідників сільськогосподарських культур. Визначальними чинниками для встановлення виду і кількості сівозмін були:

§ кількість виробничих підрозділів та їх спеціалізація;

§ кількість і розміщення населених пунктів;

§ кількість і розміщення виробничих центрів;

§ умови ґрунтового покриву й рельєфу місцевості;

§ наявність і розміщення меліоративних земель;

§ існуючий склад, співвідношення і розміщення угідь.

Враховуючи вищевикладені вимоги і пропозиції щодо організації системи сівозмін на території ріллі сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" передбачено впровадження двох сівозмін. При проектуванні сівозмін насамперед враховувалась можливість компактного розміщення їх поблизу відповідних населених пунктів та розміщення відносно ґрунтів.

На землях, поблизу села Волиця-1 запроектовано кормову 9-ти пільну сівозміну площею 558,7 га з середнім розміром поля 62,1 га та наступним чергуванням культур:

1) багаторічні трави - 62,1 га;

2) багаторічні трави - 62,1 га;

3) озима пшениця - 62,1 га;

4) кормові коренеплоди - 62,1 га;

5) однорічні трави на зелений корм - 62,1 га;

6) гречка - 62,1 га;

7) овес - 62,1 га;

8) кукурудза на зерно - 30,0 га + кукурудза на силос - 32,1 га;

9) ярий ячмінь з підсівом багаторічних трав - 62,1 га;

Біля с. Волиця - 1 на кращих ґрунтах запроектовано польову 8-ми пільну сівозміну загальною площею 1796,7 га з середнім розміром поля 224,6 га.

Та наступним чергуванням культур в сівозміні:

1) багаторічні трави - 224,6 га;

2) багаторічні трави - 224,6 га;

3) озима пшениця - 224,6 га;

4) цукровий буряк - 224,6 га;

5) горох - 150,0 га + вика - 74,6 га;

6) озима пшениця - 150,0 га + озиме жито - 74,6га;

7) цукровий буряк - 150,0 га + картопля - 74,6 га;

8) ярий ячмінь з підсівом багаторічних трав 224,6 га.

В комплексі заходів по підвищенню культури землеробства особливе значення має впровадження і освоєння сівозмін з економічно обґрунтованою структурою посівних площ. Структура посівних площ господарства розроблена на основі науково - обґрунтованих схем чергування культур в сівозмінах з врахуванням планової структури і завдання на складання проекту. Детальна структура посівних площ в розрізі сівозмін наведена в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Баланс і структура посівних площ

Культури	Загальна площа, Га
		кормова сівозміна	польова сівозміна
	га	%
			га	%	га	%
Озима пшениця	436,7	18,5	62,1	11,1	374,6	20,8
Озиме жито	74,6	3,2	-	-	74,6	4,2
Ярий ячмінь	286,7	12,2	62,1	11,1	224,6	12,5
Овес	62,1	2,6	62,1	11,1	-	-
Кукурудза на зерно	30,0	1,3	130,0	23,3	-	-
Гречка	62,1	2,6	62,1	11,1	-	-
Горох	150,0	6,4	-	-	150,0	8,3
Вика	74,6	3,2	-	-	74,6	4,2
Цукровий буряк	374,6	15,9	-	-	374,6	20,8
Картопля	74,6	3,2	-	-	74,6	4,2
Кормові коренеплоди	62,1	2,6	62,1	11,1	-	-
Кукурудза на сил. і з/к	32,1	1,4	32,1	5,7	-	-
Однорічні трави на з/к	62,1	2,6	62,1	11,1	-	-
Багаторічні трави	573,4	24,3	124,0	22,2	449,2	25,0
Всього посівів	2355,7	100	558,7	100	1796,8	100

Як видно з таблиці, головне місце в структурі посівних площ посідають зернові, зокрема озима пшениця - 436,7 га або 18,5 %. Серед технічних культур в структурі посівних площ цукрові буряки займають 374,6 га або 15,9 % і картопля - 74,6 га чи 3,1 % від всієї посівної площі. Серед кормових культур: багаторічні трави - 573,4 га, кукурудза на силос - 32,1 га та кормові коренеплоди, які займають 62,1 гектари.

Впровадження передбаченої проектом структури посівних площ і чітке дотримання порядку чергування культур в сівозмінах в комплексі з агротехнічними заходами приведуть до значного підвищення урожайності вирощуваних культур, захисту ґрунтів від ерозії, зменшення забур'яненості полів, а також хвороб та шкідників сільськогосподарських культур.

4.3 Впорядкування території сівозмін

Територія сівозміни є виробничою площею, і для узгодженого й чіткого здійснення всіх виробничих процесів, пов'язаних з її використанням, вона вимагає певного впорядкування.

Процес упорядкування території сівозмін передбачає:

· проектування (розміщення) системи полів сівозмін (робочих ділянок);

· проектування польових доріг;

· розміщення полезахисних лісосмуг;

· розміщення лінійних протиерозійних гідротехнічних споруд;

· розміщення польових станів і джерел польового водопостачання.

Поля сівозмін, робочі ділянки та польові дороги є безпосередніми елементами упорядкування території сівозмін. Їх проектують незалежно від умов території. Необхідність інших елементів залежить від умов зони та конкретного господарства.

Проектування полів сівозмін

Основними характеристиками поля є: площа, форма, розмір співвідношення сторін, розміщення щодо рельєфу місцевості, однорідного ґрунтового покриву, умов зволоження тощо.

Поля сівозмін запроектовано по-можливості рівновеликими, із співвідношенням сторін 1: 2, що забезпечить можливість виконання механізованих польових робіт при високій продуктивності машинно-тракторних агрегатів, правильній організації праці та мінімальних транспортних витратах. Експлікація земель по полях сівозмін показана в таблиці 4.3.1.

Таблиця 4.3.1 Експлікація земель по полях сівозмін

Назва сівозміни	Середній розмір поля, га	Загальна площа, га	В тому числі по полях сівозмін
			1	2	3	4	5	6	7	8	9
Кормова сівозміна	62,1	558,7	59,9	63,2	63,3	63,2	63,1	62,5	59,1	63,4	61,0
Польова сівозміна	224,6	1796,7	231,6	227,9	228,9	226,6	205,0	228,9	221,2	226,6
Всього в сівозмінах		2355,4

При розміщенні полів враховувались елементи існуючої організації території - дороги, меліоративні канали, різні споруди та господарські об'єкти.

Деякі поля сівозмін запроектовані набором існуючих контурів і тому складаються з декількох робочих ділянок. Такий варіант проектування полів дає можливість не ділити на ще менші контури окремі угіддя.

Рівновеликість полів сівозмін на площі орних земель забезпечує постійність посіву сільськогосподарських культур, однаковий обсяг польових робіт. Однак значення рівновеликості полів було суттєвим у той час, коли в господарстві запроваджувалася одна сівозміна і деяка частина робіт виконувалася вручну. Зараз, коли одна і та ж культура розміщується в декількох сівозмінах, а виробничі процеси механізовані, доцільно, щоб поля були цільними, компактними, хоч і не рівновеликими за площею земельної ділянки. В умовах розчленованості орних земель балками, дорогами допускається відхилення від середнього розміру поля 10-15%. Характеристика полів за рівновеликістю подається нижче.

Таблиця 4.3.2. Характеристика полів за рівновеликістю

№ поля	Площа поля, га	Середній розмір поля, га	Відхилення (+), (-)
			га	%
Кормова сівозміна - 558,7 га
I	59.9	62.1	-2,2	-3,5
II	63.2		+1,1	+1,8
III	63.3		+1,2	+1,9
IV	63.2		+1,1	+1,8
V	63.1		+1,0	+1,6
VI	62.5		+0,4	+0,6
VII	59.1		-3,0	-4,8
VIII	63.4		+1,3	+2,1
IX	61.0		-1,1	-1,8
Польова сівозміна - 1796,7 га
I	231,6	224,6	+7,0	+3,1
II	227,9		+3,3	+1,5
III	228,9		+4,3	+1,9
IV	226,6		+2,0	+0,9
V	205,0		-19,6	-8,7
VI	228,9		+4,3	+1,9
VII	221,2		-3,4	-1,5
VIIІ	226,6		+2,0	+0,9

У запропонованих сівозмінах відхилення від середнього розміру поля є допустимим, хоча навіть значне відхилення від середнього розміру сівозміни пояснюється недопустимістю подрібнення цілісних масивів контурів.

Всі поля сівозміни мають добрий зв'язок між собою, який здійснюється за допомогою існуючих та проектних шляхів, а з виробничими центрами і населеними пунктами - по існуючих магістральних дорогах.

Всі поля сівозмін запроектовані з якомога однорідними за складом і якістю ґрунтів, умовами зволоження та витратами вологи.

Розміщення доріг

Функціональне призначення дорожньої мережі полягає в тому, щоб забезпечити доїзди до кожного об'єкту, на якому утворюються вантажі. Основна частина перевезень в сільськогосподарських підприємствах виконується автомобільним транспортом, який потребує створення мережі автомобільних доріг.

Мережа автомобільних доріг поділяється на дві групи: дороги загального користування і внутрігосподарські дороги.

Дороги загального користування будуються і впорядковуються для перевезення всіх вантажів. Вони забезпечують транспортні зв'язки між всіма центрами територій в тому числі і між сільськогосподарським центром. Вони в певній мірі використовуються і для внутрігосподарських перевезень, але їх чинність недостатня, щоб забезпечити транспортний зв'язок між всіма об'єктами господарства.

По території Волицької сільської ради проходять автомобільні шляхи загального користування з твердим покриттям. По них здійснюється зв'язок з районним та обласним центрами, пунктами здачі та переробки сільськогосподарської продукції, а також полями сівозмін.

Для забезпечення внутрігосподарських зв'язків в ТзОВ "Діброва" створена низова мережа доріг - внутрігосподарських. За своїм значенням і технічним рівнем вони поділяються на основні і польові. Основні внутрігосподарські дороги забезпечують зв'язок об'єктів господарства (центрів, масивів угідь) з дорогами загального користування, а також внутрігосподарські зв'язки по основних напрямках. Їх запроектовано шириною 5-6 м.

Допоміжні польові дороги, які забезпечують вивезення врожаю, доставку органічних та мінеральних добрив запроектовано шириною 4-5 м.

Лінії обслуговування, які використовуються для проїзду машинно-тракторних агрегатів, запроектовано шириною 4-5 м.

Внутрігосподарські дороги разом з дорогами загального користування створюють на території господарства одну систему шляхової мережі, яка забезпечує проїзд до полів сівозмін, господарських центрів, пунктів здачі і переробки сільськогосподарської продукції.

Для виконання своїх важливих функцій існуюча дорожня мережа на території господарства і сільської ради в цілому потребує перш за все постійного догляду за якістю проїжджого полотна.

Розміщення полезахисних лісосмуг

Розміщення лісосмуг залежить від ґрунтів і рельєфу. На рівнинних землях відстань між основними лісосмугами на супіщаних ґрунтах 350-400 м, на суглинкових ґрунтах - 550-650 м.

В умовах складного рельєфу проектують водорегулюючі прибалкові, прияружні лісосмуги. Відстань між водо регулюючими лісосмугами залежить від крутизни схилу і механічного складу ґрунту. На схилах 2-3° вона становить 200-300 м, більше 3° - 150-200 м.

Прибалкові лісосмуги проектують на межі ґрунтозахисної сівозміни. Лісосмуги проектують навколо водоймищ і господарських дворів.

Ширина полезахисних лісосмуг - 7,5-12,5 м, водо регулюючих - 12,5-15 м, прибалкових - 12,5-15 м.

4.4 Впорядкування території культурних пасовищ

У зміст проекту впорядкування території культурних пасовищ входять такі елементи:

v розміщення гуртових ділянок;

v проектування загонів чергового спасування;

v розміщення літніх таборів;

v розміщення скотопрогонів і системи загорожі;

v розміщення джерел водопостачання і водопійних майданчиків.

Усі ці питання повинні вирішуватись взаємопов'язано, комплексно. В ТзОВ "Діброва" поряд із розміщенням окремих елементів упорядкування території пасовищ проект передбачає розробку пасовищезмін і порядок використання пасовищ.

Використання пасовищ з року в рік лише під випас веде до зрідження травостою, збіднення його ботанічного складу, випадання з нього верхових злаків і одночасно до розмноження бур'янів. Це становище нами пропонується виправити періодичним наданням відпочинку пасовищам і застосування сінокосіння. Раціональне чергування цих двох способів використання кормових угідь - випасу та сінокосіння - дозволяє підтримувати протягом тривалого часу високу продуктивність пасовищ, регулювати геоботанічний склад травостою. Поряд із чергуванням систем використання на культурних пасовищах нами пропонується застосовувати правильне загінне випасання, регулювати інтенсивність спасування, проводити належний догляд. Комплекс заходів раціонального використання кормових угідь та догляду за ними визначається пасовищезміною. Пасовищезміна - це науково обґрунтована система використання пасовищ, що передбачає чергування випасу, поточного догляду, сінокосіння та відпочинку в поєднанні із систематичним проведенням заходів щодо поліпшення травостою.

У різних зональних умовах, на різних типах пасовищ склалися дещо різні методичні підходи до розробки і проектування пасовищезміни.

Розміщення гуртових ділянок

Основні питання, які вирішуються при розміщенні гуртових ділянок, - це формування випасних груп худоби, визначення площі випасних ділянок та територіальне розміщення цих ділянок відносно рельєфу, ґрунтового і геоботанічного покриву, ситуації та інших природних і просторових умов.

У сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" утримується 140 голів корів та 100 голів молодняка старше року, які пропонується випасати на існуючих пасовищах. Тому на площі 127,2 га створено культурні пасовища.

Перед розрахунком площі гуртових ділянок розроблено схему пасовищезміни. Для гурта корів вибрано чотирьохрічну пасовищезміну, а для молодняка старше року п'ятирічну пасовищезміну.

При розрахунку площі гуртових ділянок враховано площу нетто і площу брутто. Площа нетто (П_нетто) представляє собою площу пасовищ, з якої одержують продукцію, тобто корисну площу. Ця площа складається з площі, що використовується безпосередньо під випас, і площі зайнятої під страховими і відпочиваючими загонами. Вона розрахована за формулою:

П_нетто = К_нетто(Н?М?Д:У),

де К_нетто - коефіцієнт схеми пасовищезміни;

Н - кількість голів в гурті;

М - добова потреба одної голови худоби в зеленій масі,ц;

Д - тривалість пасовищного періоду, днів;

У - урожайність зеленої маси, ц/га.

Площа брутто представляє собою загальну площу гуртової ділянки, в яку входить П_нетто, а також площа під скотопрогонами, літніми таборами, водопійними майданчиками. Площа брутто розрахована за формулою:

П_брутто = К_брутто(Н?М?Д:У),

де К_брутто - коефіцієнт схеми пасовищезміни.

Так, для гурту корів в 140 голів при тривалості пасовищного періоду 165 днів, проектній врожайності пасовищ 200 ц з гектара, добовій нормі годівлі однієї голови 60 кг зеленої маси і чотирьорічній пасовищезміні із схемою ВВВС:

П_нетто = 1,33(140?0,6?165:200) = 92,2 га;

П_брутто = 1,385(140?0,6?165:200) = 96,0 га.

Отже, загальна площа пасовищ, яка необхідна для випасання гурту корів становить 147,5 га, закріплена - така ж, тобто забезпечення корів пасовищами складає 100%.

Для гурту молодняка старше 1 року в 100 голів при тривалості пасовищного періоду 160 днів, проектній врожайності пасовищ 200 ц з гектара, добовій нормі годівлі однієї голови 35 кг зеленої маси і п'ятирічній пасовищезміні із схемою ВВВВС:

П_нетто = 1,25(100?0,35?160:200) = 35,0 га;

П_брутто = 1,29(100?0,35?160:200) = 36,1 га.

Отже, загальна площа пасовищ, яка необхідна для випасання гурту молодняка старше 1 року становить 36,1 га, закріплена - 36,1 га, тобто забезпечення молодняка старше 1 року пасовищами складає 100 %.

Нестача у зелених кормах буде поповнюватись з кормової сівозміни.

Після визначення складу гуртів і розрахунку площ гуртових ділянок, ми перейшли до їх розміщення на території господарства, враховуючи вікові групи худоби. Гуртові ділянки для корів розміщєні ближче до ферм, на відстані не більше 1,5-2,0 км, щоб не зазнавати втрат молока. Гуртові ділянки для молодняка ВРХ старше 1 року розміщені на дещо більшій відстані від ферми (до 2-2,5 км). При більшій відстані втрачатиметься приріст живої маси молодняка ВРХ за рахунок перегонів.

При розміщенні гуртових ділянок враховано рельєф, ґрунтовий покрив пасовищ, компактність, розмір і форму, конфігурацію, а також форму і співвідношення сторін ділянки.

Проектування загонів чергового спасування

Під час проектування загонів чергового спасування вирішуються такі основні питання: визначається кількість загонів, встановлюється їх площа і розміри, проводиться територіальне розміщення загонів і визначається система їх використання.

Загальна кількість загонів чергового спасування (З) включає загони, призначенні безпосередньо під випас (Л), і відпочиваючі та страхові загони (С). таким чином,

З = Л+С.

Кількість загонів чергового спасування, призначених безпосередньо під випас, прямо пропорційна циклу спасування в одному загоні (Ч):

Л = Ц:Ч.

Цикл спасування складається з періоду поновлення травостою (В) і періоду одноразового спасування ділянки (Ч):

Ц = В+Ч.

Підставивши ці значення в загальну формулу кількості загонів чергового спасування, одержимо:

З = (В+Ч):Ч+С.

Період травостою залежить від зони розміщення господарства, типу пасовищ і визначається такими природними чинниками, як клімат, рельєф, ґрунтовий покрив, рівень залягання ґрунтових вод. Для умов України період поновлення травостою коливається в межах 24-30 дні. Тривалість випасання на одному загоні рекомендується приймати 2-4 дні.

Загальну кількість загонів чергового спасування для гуртів корів доцільно приймати більшою - 12-25, а для молодняку ВРХ меншою - 10-16 загонів.

Враховуючи вищенаведені вимоги до розрахунку кількості загонів чергового спасування визначено кількість загонів для гуртової ділянки молодняка старше року (п'ятирічна пасовищезміна):

З = (28+4):4+2 = 10 загонів.

Для корів (чотирьохрічна пасовищезміна):

З = (24+3):3+3 = 12 загонів.

Знаходимо середній розмір загонів чергового спасування відповідно гуртам:

П_нетто(корів):З = 92,2:12 = 7,7 га;

П_нетто(мол. ст.1р):З = 35,0:10 = 3,5 га.

Виходячи з кількості загонів і прийнятої схеми пасовищезміни, складається графік використання пасовищ за роками (наприклад, для корів) - таблицях 4.4.1. - 4.4.2.

Таблиця 4.4.1. Графік використання загонів (чотирьохрічна пасовищезміна)

Роки

№ загонів

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

1

В

В

В

С

В

В

В

С

В

В

В

С

2

В

В

С

В

В

В

С

В

В

В

С

В

3

В

С

В

В

В

С

В

В

В

С

В

В

4

С

В

В

В

С

В

В

В

С

В

В

В

Таблиця 4.4.2. Графік використання загонів (п'ятирічна пасовищезміна)

Роки

№ загонів

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

1

В

В

С

В

В

С

В

В

С

В

2

В

С

В

В

С

В

В

С

В

В

3

С

В

В

С

В

В

С

В

В

С

4

В

В

С

В

В

С

В

В

С

В

5

В

С

В

В

С

В

В

С

В

В

Із приведеного графіку чотирьохрічної пасовищезміни для 12 загонів 9 використовується під випас і 3 загони - відпочиваючі і страхові, а п'ятирічної пасовищезміни для 10 загонів 7 використовується під випас і 3 загони - відпочиваючі і страхові.

Територіальне розміщення загонів чергового спасування здійснюється з таким розрахунком, щоб їх конфігурація , напрям, розміри і співвідношення сторін задовольняли вимоги раціонального використання пасовищ.

Розміщення скотопрогонів і системи загорожі

Одночасно з проектуванням гуртових ділянок і загонів чергового спасування розміщуються і скотопрогони. Вони повинні забезпечувати зручний прогін худоби від тваринницьких ферм і літніх таборів до загонів чергового спасування, місця водопою і назад, попередження витопчення травостою. Розміщають скотопрогони так, щоб вони обслуговували можливу більшу площу, а самі займали меншу площу. Найбільш досконалі прямолінійні скотопрогони, без зайвих згинів і поворотів, або з тупими кутами повороту.

Менша протяжність скотопрогонів забезпечується, якщо загони примикають до них своєю короткою стороною.

Ширина скотопрогонів залежить від навантаження худоби, що переганяють на ньому. Магістральні скотопрогони, які обслуговують декілька (чотири - п'ять) гуртів проектують шириною до 15 м, а потім по мірі зменшення навантаження, магістральні скотопрогони звужуються: для трьох гуртів до 12 м, для двох гуртів - до 10 м. внутрігуртові скотопрогони проектуються шириною 8-10 м.

В даній ситуації в обох гуртових ділянках будуть проектуватись лише внутрігуртові скотопрогони шириною 8 м, оскільки по них переганятиметься тільки по одному гурті худоби.

Одночасно з розміщенням скотопрогонів і інших елементів впорядкування території культурних пасовищ проектується система огорожі. Зовнішня межа пасовищної ділянки, межі гуртових ділянок загонів, а також скотопрогонів огороджуються постійною огорожею - 4-5 міліметровим гладким оцинкованим дротом в три ряди на висоті 30, 60 і 100 см.

Для міжзагонної загорожі використовуватимуть переносну електроогорожу "Електропастух" - це дротяна загорожа, по якій пропускається струм напругою 6-12 вольт.

Розміщення літніх таборів і джерел водопостачання

Якщо пасовищна ділянка віддалена від тваринницьких ферм на відстані, що перевищує допустиму відстань перегонів окремих вікових груп тварин, то передбачається проектування літніх таборів. При розрахунках площі враховувуються норми площ для будівництва літніх таборів (на 1 голову молодняка ВРХ - 40-50 м²).

Одним із не менш важливих питань організації культурних пасовищ є питання організації водопою худоби. Літом корови випивають 60-70 л води на добу, молодняк ВРХ - 35-40 л.

Водопій худоби на пасовищах може бути організований як шляхом влаштування водопійних майданчиків, так і за допомогою пересувних автопоїлок.

Для гурта корів і молодняка старше 1 року спеціальні джерела водопостачання проектом не передбачені.

5. Економічна ефективність проекту

Саме нестандартним переплетенням різних технологічних засобів обробітку землі із застосуванням ручної праці і характеризується аграрна економіка України. Технологічна багатоукладність викликає неоднорідність процесів, рівнів усуспільнення та відособлення виробництва продукції.

Це своєю чергою диктує функціонування різних форм власності господарювання і підприємництва. Відповідно різними є підходи до аналізу та результатів оцінки землі.

В приватному секторі найважливішим для власника землі є прибуток у різних його формах - валовий, чистий, балансовий, до оподаткування і після сплати платежів і процентів. Для найманого ж працівника результатом є заробіток, кількість вкладеної праці. А для колективу - валовий дохід, рівень добробуту.

Якщо ж відкинути ці особливості, то під результатом розуміють той економічний ефект, який отримує власник, господарство в результаті використання землі. Використовувати землю ефективно - значить одержувати максимальну віддачу на засоби і ресурси, що затрачені, а значить і на одиницю земельної площі, як головного ресурсу в сільськогосподарському виробництві.

Основними показниками рівня ефективності використання земель є валовий і чистий доходи з розрахунку на 1 га чи 100 га сільськогосподарських угідь.

Для успішного розвитку господарство ринкового типу повинно отримувати максимальні прибутки. Їх отриманню сприяють ряд чинників, пов'язаних з розміром землекористування, кількісним і якісним станом сільськогосподарських угідь, матеріальними і трудовими ресурсами.

Тому критерієм економічної ефективності використання земель є одержання максимуму продукції кращої якості з кожного гектара сільськогосподарських угідь з мінімальними затратами на виробництво продукції при умові збереження і покращення ґрунту.

Перерозподіл земель за формами власності, створення селянських (фермерських) господарств, розширення діяльності ОПГ громадян, формування нових сільськогосподарських підприємств на правах оренди обов'язково привело до більш ефективного використання землі, збільшення урожайності сільськогосподарських культур на 18 - 20%.

Після запровадженням системи сівозмін, яка враховує властивості ґрунтів, рельєф, умови зволоження тощо, в господарстві підвищується урожайність культур, що дає не аби - який результат і у виробництві продукції. Розрахунок виробництва продукції в сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" подається у таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 Розрахунок виробництва продукції в умовному зерні по проекту

Культури	Площа, га	Врожай-ність	Валовий збір	Коеф. переводу в умовне зерно	Вихід продукції в умовному зерні
Озима пшениця	436,7	36	15721,2	1,0	15721,2
Озиме жито	74,6	30	2238,0	0,9	2014,2
Ярий ячмінь	286,7	34	9747,8	0,8	7798,2
Овес	62,1	28	1738,8	0,7	1217,2
Кукурудза на зерно	30,0	40	1200,0	1,2	1440,0
Гречка	62,1	22	1366,2	1,4	1912,7
Горох	150,0	25	3750,0	1,4	5250,0
Вика	74,6	20	1492,0	1,2	1790,4
Цукровий буряк	374,3	450	168570,0	0,26	43828,2
Картопля	74,6	160	11936,0	0,3	3580,8
Кормові коренеплоди	62,1	500	31050,0	0,13	4036,5
Кукур. на сил. і з/к	32,1	380	12198,0	0,2	2439,6
Одн. трави на з/к	62,1	150	9315,0	0,12	1117,8
Баг. трави на з/к	573,4	220	126148,0	0,15	18922,2
Всього посівів	2355,4				111069,0
в т.ч. на 1га ріллі	1,0				47,2

З проведених розрахунків в даній таблиці можна зробити висновок, що вартість валової продукції в сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" з 1 га ріллі в становить 47,2?120=5664 грн, що свідчить про збільшення вартості валової продукції у 1,3 рази в порівнянні з даними існуючого стану.

Окрім економічної ефективності за проектом будуть створені територіальні умови для ефективного використання земель.

6. Охорона праці

Сьогоднішнє сільськогосподарське виробництво характеризується використанням великої енергії, потужних механізмів, які при необізнаному і неакуратному їх використанні можуть загрожувати здоров'ю і життю людей, що виконують виробничі операції. При проведенні робіт в сільськогосподарському виробництві необхідно суворо дотримуватись вимог охорони праці та техніки безпеки.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально - економічних, організаційно - технічних, гігієнічних та лікувально - профілактичних заходів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Поліпшення умов праці є один з основних ресурсів росту її продуктивності та економічної ефективності виробництва. Великих збитків сільськогосподарському виробництву завдає виробничий травматизм і професійна захворюваність.

Необхідною умовою запобігання цьому на виробництві повинна стати профілактична діяльність на основі глибокого аналізу стану охорони праці, що характеризується наявністю на робочих місцях небезпечних виробничих факторів і умов, при яких вони можуть шкідливо діяти на людей. Система охорони праці повинна ґрунтуватись на державних стандартах безпеки праці, галузевих і стандартах підприємств.

Виконання польових механізованих робіт для вирощування сільськогосподарських культур повинно виконуватись з вимогами галузевих стандартів.

До управління тракторами і комбайнами, які працюють на схилах, допускаються трактористи не нижче другого класу із стажем роботи не менше 3 років, які пройшли спеціальне навчання і інструктаж по техніці безпеки.

При створенні захисних лісових насаджень лісокультурні роботи слід проводити у відповідності з " Правилами техніки безпеки і виробничої санітарії в лісовій промисловості і лісовому господарстві ".

6.1 Аналіз стану охорони праці в господарстві за останні три роки

В сільськогосподарському підприємстві ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області робота з питань охорони праці розроблена в комплексі заходів по створенню безпечних та здорових умов праці, які включають наступні заходи:

§ паспорт санітарно - технічного стану виробничих приміщень, транспортних засобів, окремих робочих місць;

§ розроблена 32-х годинна програма, згідно якої проводиться навчання працівників господарства з питань охорони праці.

Ця програма передбачає: проаналізувавши показники та причини виробничого травматизму та стану захворюваності, розробити заходи по оздоровленню працівників, які порушують існуючі норми та правила охорони праці. Щорічно заключати колективні угоди між управлінням сільськогосподарського підприємства та профспілкою із соціальних питань охорони праці.

При виконанні польових робіт, в тому числі агротехнічних, протиерозійних заходів, необхідно керуватись " Правилами техніки безпеки при виробництві та після збирального обробітку продукції рослинництва в системі Держагропрому ".

Робота тракторів і комбайнів згідно цих правил загального призначення допускається на полях, ухил яких не перевищує 7°.

Проїзд і робота машин по ділянках полів і шляхів, над якими проходять повітряні лінії електропередач дозволяється в тому випадку, коли згідно всіх правил охорони праці виконанні вимоги.

Складні роботи в охоронних зонах повітряних ліній електропередач треба виконувати згідно вказівок по забезпеченні електробезпеки при виконанні робіт поблизу повітряних ліній електропередач. Ділянка, призначена для здійснення певних робіт повинна бути більшою ніж відстань між опорами електропередач.

6.2 Проект заходів по покращенню умов і безпеки праці при виконанні топографо-геодезичних та землевпорядних робіт

На території Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області знаходиться декілька господарських дворів, які розміщені в основному за межами населеного пункту. Господарські двори розміщені так, що пануючі вітри відносять усі речовини, що забруднюють навколишнє середовище в сторону від населеного пункту. Так що люди дихають відносно чистим повітрям.

Господарські центри розміщений на рівнинних територіях. Вони мають тісний зв'язок з населеним пунктом, житловою зоною, районними та обласними центрами за допомогою доріг районного значення.

При проектуванні полів в сільськогосподарському господарстві враховувались вимоги ГОСТ 46.01-41.83, ГОСТ 46.31-108.81 та інші. Вони були підготовленні передчасно для роботи машин та тракторних агрегатів.

На полях були позначенні знаками безпеки по ГОСТ 12.40-16.86 і пофарбовані у два кольори, висотою 2,5-3 м. Щоб попередити перевертання машин мітки встановлюються на віддалі не менше ширині поворотної смуги агрегату від бровки поперечних схилів, розмитих ділянок, ярів.

При виконанні польових сільськогосподарських робіт, в тому числі - агротехнічних, протиерозійних заходів керуються " Правилами техніки безпеки "(ПТБ-88).

Умови виконання польових топографо - геодезичних робіт різко відрізняються від умов праці на стаціонарних підприємствах, господарствах.

Праця в польових умовах тісно пов'язана з природою. Один із важливих заходів по охороні праці і техніки безпеки в експедиційних умовах є санітарія і гігієна праці, які повинні виконуватись усіма учасниками експедиції.

Для споживання води на місці стоянки повинні бути бочки з кип'яченою водою, тому усі польові підрозділи необхідно забезпечити посудом для кип'ятіння води. В безводних районах приходиться миритися з поганою якістю води, тоді не слід пити сиру воду. Воду потрібно кип'ятити впродовж 5-10 хвилин.

При мінусовій морозній погоді потрібно використовувати теплий одяг, тому краще використовувати спальні мішки. Спати на траві чи землі категорично забороняється.

Для безпечного ведення робіт необхідно забезпечувати польові бригади комплексом справних інструментів, обладнанням захисних засобів.

Запобігання травматизму в польових умовах можна лише з дотриманням техніки безпеки. Людина сама відповідає за своє життя, тому нехтувати правилами техніки безпеки - загроза життю!

Відповідно до проведеного аналізу стану та умов праці при проведенні обстеження території Волицької сільської ради стан визнано як задовільний.

Згідно цього для охорони праці працівників в господарстві ми можемо визначити три головні вимоги:

§ обов'язково кожен працюючий повинен ознайомитись з технікою безпеки;

§ вимога доброго і якісного обладнання, яке в подальшій праці не створювало перешкод працюючому;

§ згідно погодних умов відпочинок: тобто влітку при жарі 35 в обідній час працівники повинні відпочивати, створити максимально вигідні години праці вранці або увечері коли жара спадає.

7. Охорона природи та навколишнього середовища

Охорона природи включає систему правових економічних заходів, що спрямовані на зменшення забруднення навколишнього середовища через господарську діяльність. Охорона природи регулюється законом України "Про охорону природного навколишнього середовища від 25 червня 1991 року №1264-7. В сільському господарстві важливе значення має система заходів, спрямована на раціональне використання земель, захист їх від шкідливих антропогенних викидів, а також на підвищення родючості ґрунтів.

Господарська діяльність суспільства, спрямована на вирощування необхідної кількості екологічно чистих продуктів харчування, супроводжується руйнівним впливом на основні екологічні чинники довкілля: землю, воду, повітря, природні фіто і зооценози. Технологій вирощування сільськогосподарських культур, які включають в себе обробіток ґрунту, використання неорганічних добрив, хімічних засобів боротьби з шкідниками і хворобами повинна опрацьовуватись з глибоким знанням справи науково обґрунтовано, щоб зберегти життєве середовище екологічно чистим, придатним для життєдіяльності людей. Важливе місце в охороні природи належить економічному моніторингу, систематичному спостереженню за станом природних чинників.

7.1 Стан ґрунтів та використання земельних ресурсів

Волицька сільська рада розміщена в зоні західного Лісостепу. В кліматичному відношенні характеризується всіма особливостями, які властиві для даного району. В цілому ця зона характеризується м'яким достатньо зволоженим помірно-континентальним кліматом. В процесі формування ґрунтів рельєф відіграє значну роль в поєднанні з кліматичними умовами, грунтоутворюючими породами, зволоженням та діяльністю людини, що призводить до утворення різних ґрунтів. Формування ґрунтів тут відбувалось в умовах двох протилежних процесів ґрунтоутворення: підзолистого і болотного. Тому в залежності від інтенсивності прояву того чи іншого процесу і утворились різні типи і підтипи ґрунтів з характерними для них агрохімічними властивостями і відповідною природною родючістю. Враховуючи категорії земель, крутизну схилів, агротехніку вирощування сільськогосподарських культур, для земель сільської ради розроблено комплекси обробітку ґрунту і поліпшення угідь. На території сільської ради агротехнічні заходи застосовуються для збереження та збільшення вмісту гумусу, використовуються бактеріальні добрива для інокуляцій насіння бобових багаторічних трав з метою збагачення ґрунтів на азот. На території Волицької сільської ради актуальним є питання наявності ґрунтів з високою кислотністю, які вимагають хімічної меліорації шляхом вапнування. Зустрічаються випадки забруднення ґрунтів пестицидами, мінеральними добривами, розчинними паливо - мастильними матеріалами, стічними водами тваринницьких ферм з надмірним вмістом гноївки, а також стоками промислових, зокрема переробних підприємств, побутовими стоками. Все це призводить до деградації ґрунтів, ускладнює їх обробіток, знижує їх родючість, виводить певні площі землі і з сільськогосподарського вжитку, зменшує площі орних земель. В цю групу екологічних змін можна віднести і так звану промислову ерозію, яка є наслідком добування на території сільської ради сірки. Гідромеліоративні роботи дозволяють поповнити баланс орних земель, сінокосів та пасовищ, але одночасно вони корінним чином змінили економічну ситуацію.

7.2 Водні ресурси господарства, їх стан та охорона

Одним із найважливіших екологічних чинників є вода, без якого життя на землі не можливе. Вода це основа життя людини, тому її треба зберігати.

Щоб запобігти забрудненню води, господарські двори і ферми розміщають якнайдалі від водних джерел з дотриманням усіх умов охорони.

Забруднення поверхневих вод та підземних вод призводить до зміни фізичних властивостей, що шкідливо впливає на людину, природу і сільськогосподарське виробництво.

Всі речовини, що забруднюють води і які викликають у них якісні зміни розподіляються на: мінеральні, органічні, бактеріальні і біологічні.

На території Волицької сільської ради водні джерела постійно накопичують продукти ерозії, від чого поступово німіють , втрачають свою економічну роль. Щоб ця роль зберігалась, у сільській раді систематично здійснюються заходи запобігання замулювання річки і водоймищ. Серед них виділяють протиерозійну організацію території, задержання схилів, лісомеліоративні заходи.

7.3 Охорона атмосферного повітря

Атмосферне повітря належить до категорії невичерпних ресурсів, однак господарська діяльність людини впливає на атмосферу і змінює склад повітря. Ці зміни можуть бути настільки суттєвими, що виникає потреба охорони повітряного басейну.

Основними джерелами забруднення Волицької сільської ради є викидні гази двигунів тракторів, автомобілів, комбайнів та інших машин, які використовуються на виробництві, викиди побутових підприємств - копальні цехи з переробки сільськогосподарської продукції, випаровування у повітря шкідливих газів з тваринницьких ферм, зокрема при несвоєчасній чистці приміщень та неправильному зберіганні та використанні, втратах на машинних дворах, у майстернях, накопичення у тваринницьких приміщеннях аміаку, вуглекислого газу та шкідливих мікроорганізмів при відсутності належної вентиляції.

У господарстві, яке розміщене на території Волицької сільської ради ведеться контроль за роботою паливної апаратури спеціальними приладами. Тваринницькі приміщення обладнанні відповідними вентиляційними приладами, які не допускають накопичення в приміщеннях аміаку.

7.4 Стан охорони і примноження флори і фауни

Серед заходів щодо охорони флори і фауни важливими є запровадження біологічних методів захисту рослин з метою зменшення внесення хімічних засобів, які спричиняють негативні екологічні зміни довкілля, сприяють загибелі корисних тварин і рослин.

На території сільської ради запровадженні прогресивні біологічні і інтегровані методи боротьби з бур'янами, шкідниками і хворобами рослин.

Значні втрати птахів і звірів спостерігаються в час збирання хлібів, сінокосіння. Тому необхідно звернути увагу на організацію загінок для комбайнів та сінокосарок, щоб запобігти попаданню звірів під ріжучі апарати машин. Важливе значення має час збирання сіна, треба добитись, щоб він менше співпадав з загоном гніздування птахів. Необхідно звернути увагу на збереження місць гніздування птахів, що живляться шкідниками рослин, створення штучних місць для закладки гнізд.

Продуктивність і санітарний стан лісових насаджень в Волицької сільській раді є задовільний.

Вищевикладені природоохоронні заходи спричиняють покращенню екологічної ситуації, оздоровлення оточуючих ландшафтів, естетичному вигляду довкілля.

Висновки і пропозиції щодо охорони природи

В даному розділі ми розглянули питання охорони навколишнього природного середовища.

Цей розділ дуже важливий при розробці дипломного проекту, адже природа потребує дуже бережливого ставлення до неї.

Отже, необхідно здійснити раціоналізацію використання природних ресурсів господарства ґрунту, води, повітря, рослинних і тваринних ресурсів, природних копалин, покращення стану охорони та стану використання цих земель.

Але у нас є пропозиції щодо проекту. В господарстві пропонуються більш використовувати органічні і сидеральні добрива, що приведуть до покращення родючості ґрунту і зменшить забруднення навколишнього середовища, яке і так вже забруднене.

Також пропонуємо на слабо змитих ґрунтах застосовувати сидеральні добрива і органічні з метою покращення родючості ґрунту.

З метою запобігання розмиву берегів річки рекомендується створити прибережні смуги шириною до 150 м. З метою зменшення забруднення повітря вихлопними газами автотранспорту дотримуватись правил експлуатації автомобільного транспорту.

Висновки і пропозиції

Проведений аналіз заходів щодо реалізації земельної реформи і проекту організації угідь та впорядкування їх території ТзОВ "Діброва" Волицької сільської ради Красилівського району Хмельницької області дозволяє зробити такі висновки:

1. Територія господарства розміщена в зоні Західного Лісостепу і в кліматичному відношенні характеризується м'яким достатньо зволоженим помірно-континентальним кліматом.

В рельєфному відношенні територія господарства розташована в межах Подільського плато, яке є однією із складових частин Волино-Подільської височини.

Рельєф господарства вузько хвилястий із слабо вираженим мікрорельєфом. Найбільш вирівняна північно-західна, західно-південні і західна частина сільської ради.

Територія сільської ради представлена 9-ма агровиробничими групами ґрунтів. Із загальної площі сільської ради 3708,8 га проведено обстеження ґрунтового покриву на 2932,0 гектарах землі, що складає 79,1% загальної території. Серед обстежених земель найбільшу площузаймають чорноземи опідзолені слабозмиті важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 49е) - 572,7 га (19,5%); чорноземи опідзолені важкосуглинкові ґрунти на лесовидних суглинках - (шифр 41е) - 520,5 га (17,7%) і чорноземи типові мало гумусні важкосуглинках - (шифр 53е) - 394,4 га (13,5%).

2. Територія Волицької сільської ради займає площу 3708,8 га. Найбільшу площу займають орні землі -71,4%, а кормові вгіддя тільки 7,9 %. Площа лісів - 3,2 % всієї площі.

3. У результаті реформування на території сільської ради створено нову виробничо-господарську структуру - сільськогосподарське підприємство ТзОВ "Діброва" на основі оренди земельних часток (паїв). Членами спілки стали громадяни, які зробили внесок частки свого майна до статутного фонду спілки, а також здали їй в оренду свої земельні частки (паї) загальною площею 2681,0 га строком на 15 років.

4. У структурі угідь селянської спілки найбільшу площу займає рілля - 71,4%, що свідчить про високу розораність території, мала площа кормових угідь - 7,9%.

5. Провідними галузями сільськогосподарського виробництва в господарстві являються рослинництво і тваринництво. В рослинництві основну роль відіграють виробництво зерна, цукрових буряків. В тваринництві переважає виробництво молока, м'яса.

6. Враховуючи матеріали ґрунтових обстежень та передбачену проектом спеціалізацію виробничої діяльності розраховано проектну структуру посівних площ, яка б забезпечувала худобу кормами і на існуючих пасовищах створено 127,2 га культурних пасовищ.

На території ріллі сільськогосподарського підприємства ТзОВ "Діброва" загальною площею 2355,4 га проектом передбачено впровадження двох сівозмін:

§ поблизу села Волиця-1 запроектовано кормову 9-ти пільну сівозміну площею 558,7 га з середнім розміром поля 62,1 га;

§ запроектовано польову 8-ми пільну сівозміну загальною площею 1796,7 га з середнім розміром поля 224,6 га;

7. На культурних пасовищах запроектовано дві гуртові ділянки з подальшим впорядкуванням їх території:

- гуртова ділянка площею брутто 96,0 га для гурта корів з чотирьохрічною пасовищезміною;

- гуртова ділянка площею брутто 36,1 га для гурту молодняка старше 1 року.

8. Після запровадження системи сівозмін, яка враховує властивості ґрунтів, рельєф, умови зволоження тощо, в господарстві підвищилась урожайність культур, що дало не абиякий результат і у виробництві продукції. Вартість валової продукції за проектом збільшилась у 1,3 рази в порівнянні з даними існуючого стану, тобто із 4260 грн/га ВВП збільшилась до 5664 грн/га.

Окрім економічної ефективності за проектом будуть створені територіальні умови для ефективного використання угідь.

Хотілось би внести ще декілька пропозицій щодо реалізації даного проекту : в боротьбі із забрудненням ґрунтового покриву продуктами хімічних засобів захисту рослин і мінеральними добривами першочергове значення необхідно надати суворому дотриманню рекомендованих сівозмін, технологій вирощування сільськогосподарських культур.

Бібліографічний список

1. Богіра М.С. Питання удосконалення охорони та організації раціонального використання земель в умовах ринкової економіки//Вісник Львівського ДАУ: землевпорядкування і земельний кадастр. - 2007, - №10. С.131 - 135.

2. Богіра М.С. Порушення охорони ландшафтів - причини й результати//Землевпор. Вісн. - 2008. - №1. - С.47-50.

3. Богіра М.С. Землевпорядкування в ринкових умовах: еколого-економічний аспект. Монографія. - Львів: Львівський національний аграрний університет, 2008. - 225с.

4. Земельний кодекс України: Науково-практичний коментар /За ред.. В.І.Семчика. - К.: Ін-Юре, 2003. - 676с.

5. Закон України "Про землеустрій." Офіційний вісник України. - 2003. - №125.

6. Дроздяк М.В., Казьмір П.Г. Просторова організація аґроландшафтів: Навч.посібник. - Львів, 2007. - 185с.

7. Казьмір П.Г. Протиерозійна організація території сівозмін: Навч. Посібник. - Львів: ЛДАУ, 2007. - 141с.

8. Казьмір П.Г. Землевпорядкування сільськогосподарських підприємств (агроформувань). Вісник ЛДАУ: землевпорядкування і земельний кадастр, 2002. - №5. - С. 5-12.

9. Казьмір П.Г., Богіра М.С. Упорядкування території сівозмін. Лекція. - Львів: ЛДАУ, 2000. - 28с.

10. Казьмір П.Г., Кисіль В.Г., Ярмолюк В.І. Організація і впровадження сівозмін у господарствах ринкового типу. - Вісник ЛДАУ. - Львів, 2007. - С.155-159.

11. Казьмір П. Г. Організація території фермерських господарств.-Дубляни, 2007.

12. Казьмір П.Г., Казьмір Л.П. Землевпорядне проектування: організація вгідь і сівозмін та впорядкування території сівозмін: Курс лекцій. - Львів: ЛДАУ, 2007.

13. Мицай М. А. Теоретичні основи землевпорядного проектування. Курс лекцій., ЛДСГІ, 1995.

14. Майорова Т.В., Інвестиційна діяльність: підручник [для студ. вищ. навч. закл.]; - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 472 с.

15. Наукові і методичні основи управління земельними ресурсами: Монографія /За ред..д.е.н. А.Я.Сохнича. - Львів: Українські технології, 2007. - 237с.

16. Осипчук С.О. Про охорону земель в Україні //Землевпоряд. Вісн. - 2006. - №2. - С.28-36.

17. Охорона праці. Навч.посібник. Г.М.Гриняк, С.Д.Лахман, Д.А.Буцько, В.А.Лущенков, В.І.Ряботягов. - К.: Урожай, 1994. - 272с.

18. Пістун І.П., Березовецький А.П., Ковальчук Ю.О. Охорона праці в галузі сільського господарства /землевпорядкування і геодезія/: Навч.посібник. - Суми: ВТД "Українська книга", 2006. - 375с.

19. Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки : Указ Президента України. №1529/99 від 3 грудня 1999р.//Сільський час.-1999.-10 грудня.

20. Постанова Верховної ради УРСР "Про земельну реформу".№2200-12 від 13 березня 1992р.//Збірник законодавчих актів і нормативних документів.-1998.

21. Указ Президента України "Про порядок паювання земель, наданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям." Київ. 8.09.95.№720/95.

22. Сохнич А.Я., Тібілова Л.М. Екологізація землекористування// Землевпорядний вісник, 2005. - №2. - С.19-23.

23. Снітинський В.В., Сявавко М.С., Сохнич А.Я. Землекористування та екологія: аспекти підтримки прийнятих рішень. - Львів, 2002. - 584с.

24. Ступень М.Г., Богіра М.С. Шляхи вдосконалення раціонального використання земель сільгосппризначення /на прикладі Львівської області/ // Землевпорядний вісник. - 2007. - №5. - С.33-36.

25. Ступень М.Г. Державний земельний кадастр: сучасний стан і шляхи його вдосконалення: Монографія. - Львів: Українські технології, 2005. - 176с.

26. Третяк А.М. Землевпорядне проектування: Теоретичні основи і територіальний землеустрій: Навч. Посібник. - К.: Вища освіта, 2006.

27. Третяк А.М. Економіка землекористування та землевпорядкування. Навч. Посібник. - К.: ТОВ ЦЗРУ, 2004.

28. Третяк А.М., Другак В.М., Колганова І.Г. Землевпорядне проектування: впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та їх угідь. - Київ: ТОВ "ЦЗРУ", 2007. - 246с.

29. Ярмолюк В.І. Землевпорядне проектування: упорядкування території кормових угідь: Навч.посібник. - Львів: ЛДАУ, 2006. - 131с.

Размещено на Allbest.ru