Удосконалення технології виробництва харчових яєць шляхом введення у кормосуміш ферментних препаратів

71

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Дніпропетровський державний аграрний університет

Інститут біотехнології та здоров'я тварин

Біотехнологічний факультет

Спеціальність 7.130201

“Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва”

ДИПЛОМНА РОБОТА

на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст

за темою:

Удосконалення технології виробництва харчових яєць шляхом введення у кормосуміш ферментних препаратів

Студент - дипломник Милостива Д.Ф.

Керівник дипломної роботи

канд. с.-г. наук, доцент Цап С.В.

Консультант

з охорони праці Годяєв С.Г.

Дніпропетровськ - 2009

Анотація

Робота виконана на сторінках машинописного тексту і включає в себе 15 таблиць. Її зміст викладено в 7 розділах: вступ; огляд літератури; матеріали, умови та методика виконання роботи; аналіз стану виробництва і продукції і її первинної переробки; експериментальна частина; екологічні заходи; охорона праці.

У процесі виконання роботи було опрацьовано 23 літературних джерела.

Були проаналізовані системи годівлі та утримання стада промислових несучок яєчного кросу «Шевер-579», аналіз цеху вирощування ремонтного молодняку та отримання і первинної переробки харчових яєць.

Також було з'ясовано дію ферментного препарату МЕК (мультиензимна композиція) у складі комбікорму з перевагою зерна пшениці (50%), і соняшникового шрота (35%). Було доведено, що маса яєць збільшилась на 4,3%, яєчна продуктивність курей підвищилась на 15,1%.

Використання мультиензимної комбінації також кращим чином відображається на економічних показниках виробництва продукції: рентабельність складає 28%, чистий прибуток 1581 грн., і збільшення яйцемаси 332,9 кг.

1. Вступ

Птахівництво України є однією з найбільш інтенсивних і динамічних галузей сільськогосподарського виробництва, яке має можливості в короткі терміни значно збільшити виробництво дієтичних висококалорійних продуктів - м'яса і яєць з метою забезпечення людей фізіологічно необхідною нормою харчування. Одне яйце задовольняє потребу людини у вітаміні В₂ на - 10-12%, Д - на 10-40%, А - на 15-16%.

В Україні у 2005 році реалізовано на забій птиці в живій масі в кількості 419,2 тис. т, у тому числі бройлерів - 396,1 тис. т. В усіх категоріях господарств вироблено 13045,9 млн. шт. яєць, у середньому від однієї курки-несучки одержано 274 шт.

Необхідність подальшого розвитку птахівництва обумовлена також тим, що витрати корму на виробництво білка та енергії порівняно з іншими продуктами тваринного походження найменші. На виробництво одного грама чистого білка в яйцях і м'ясі витрачається у 8 раз менше кормових одиниць, ніж в яловичині, у 3 рази менше, ніж у свинині. Слід відзначити, що в м'ясному птахівництві для одержання 1 т м'яса потрібно у 12 разів менше часу, ніж у скотарстві, і у 8 разів менше, ніж у свинарстві.

Птахівництво може бути прикладом організації безвідхідної технології виробництва. Продукти переробки птиці, такі як голова, ноги (нижче заплесневого суглоба), крила, усі внутрішні органи (печінка, серце, залози, мускульний шлунок) використовуються для приготування різних харчових наборів, кров - для виробництва ковбас, а такі внутрішні органи як яєчник, яйцепровід, сім'яники, сім'япроводи та кишковий тракт переробляють на білкове борошно. Послід птиці після висушування є відмінним добривом або йде на виготовлення компостів. Крім того, він використовується як кормова добавка до раціонів бичків на відгодівлі, а також основний субстрат при вирощуванні червів, які є своєрідним добривом для підготовки гумусу грунту.

1.1 Актуальність теми

Курячі яйця - поживна й здорова їжа. Біологічно повноцінний білок яєць по своєму складу наближається до оптимальної потреби організму людини в амінокислотах. Ліпіди містять корисні ненасичені жирні кислоти й фосфоліпіди, головним чином лецитин, що сприяє прискоренню метаболізму жирів і підвищенню їх засвоюваності.

За даними літератури до числа самих корисних продуктів харчування відносять: коричневий рис, курячі яйця, молоко, шпинат, банани, м'ясо лосося, чорницю. Було експериментально доведено, що комплекс функціональних компонентів харчових яєць запобігає утворенню тромбів, знижує ризик серцево-судинних і інших захворювань.

Сьогодні дієтологи рекомендують здоровій людині з'їдати 1-2 яйця в тиждень. Одне куряче яйце при цьому задовольняє добову потребу дорослої людини в білку на майже на 80%, жиру - 7%, фосфоліпідах - більше 50%, вітамінах - від 5 до 90%, йоду - 15-20%, цинку й міді - 8-10%, селену - до 40%. Важливу роль в підвищенні ефективності виробництва продукції відводиться передовим технологіям утримання племінної птиці, зокрема впровадженню роздільного вирощування та диференційованій годівлі курей та півнів.

1.2 Мета і задачі

Метою роботи було вивчити технологію виробництва та первинної переробки яєць в умовах Краснопільскої птахофабрики приватної виробничої фірми «Агроцентр».

Для вирішення поставленої мети ставили наступні завдання: аналіз системи утримання та годівлі яєчних курей, аналіз цеху вирощування ремонтного молодняку та отримання і первинної переробки харчових яєць.

Головною нашою задачею було проаналізувати вплив ферментного препарату МЕК (мультиензимна композиція) в комбікормах для курей несучок з подальшою їх продуктивністю.

2. Стан проблеми

2.1 Перспективи розвитку птахівництва

Потреба населення України в яйцях і м'ясі птиці до 1992 року забезпечувалась за рахунок власного виробництва й становила на одну людину відповідно 320 шт. яєць і 12,4 кг м'яса. Але наступні роки стали для вітчизняного птахівництва періодом економічних потрясінь, які привели до різкого скорочення випуску цієї дієтичної продукції.

Несподіваним для виробників виявилося підвищення попиту на птахівницьку продукцію по поліпшенню якості продукції, так як результат обсяг виробництва м'яса птиці знизився на 66%, а яєць - на 42%. Розрахунки на душу населення щодо цієї продукції становлять відповідно 4,7 кг (у забійній масі) і 215 шт. яєць. Імпорт м'яса зі США, Нідерландів, Франції становив 752 тис. т, або 80% до обсягу загального виробництва.

Використання високопродуктивних кросів, нових ресурсозберігаючих технологій, оптимізованих раціонів, сучасних зооветеринарних заходів дозволяє одержувати високі прирости живої маси бройлерів і яйценосності курей.

Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної птахівницької продукції варто повсюдно впроваджувати глибоку переробку птиці й розширяти асортименти виробів з яєць і м'яса відповідно до вимог ринку. Одночасно потрібно працювати над попитом поліпшення не тільки товарного вигляду, але й поживної цінності продуктів птахівництва, що виготовляються (м'яса і яєць).

М'ясо, яйця й продукти переробки птиці є джерелами повноцінних білків, жирів, вітамінів, мінеральних і екстрактивних речовин, що відіграють важливу роль у життєдіяльності організму. Якість продукції, її екологічна безпека набувають все більше значення, тому продукти, отримані з птиці з низькими споживчими й харчовими властивостями, є неконкурентоспроможними. В умовах ринку підприємства повинні виробляти продукцію, орієнтуючись за вартістю і формуватися в регіоні споживача: високо-, середньо- і низькооплачуваного. Правильне вирощування, повноцінна годівля птиці, виконання й перевиконання нормативів по виходу продукції вирішальним образом позначаються на економіці підприємства.

Завдяки правильному веденню галузі можна в короткий термін збільшити виробництво яєць і м'яса, а також підвищити рівень забезпеченості населення цими продуктами.

Важлива роль у підвищенні продуктивності птиці й розвитку промислового птахівництва належить племінним і репродуктивним господарствам, які повинні постійно вдосконалювати високопродуктивні лінії й кроси сільськогосподарського птиці, які найбільш пристосовані до інтенсивних умов утримання.

В інтенсифікації птахівництва особлива роль належить комплексній механізації, яка дозволяє впроваджувати прогресивні методи утримання птиці, проводити всі роботи в оптимальні строки, підвищувати їх якість, знижувати витрати праці виробництва на одиницю продукції.

В умовах ринкової економіки інтенсифікація птахівництва стала основним напрямом його розвитку. Головний стратегічний важіль перетворення галузі - це індустріалізація всіх технологічних процесів виробництва яєць та мяса птиці, тобто оснащення підприємств сучасними матеріально-технічними засобами та іншими ресурсами.

Поряд з механізацією та автоматизацією виробничих процесів найважливішим напрямком інтенсивного розвитку галузі є її оптимальна хімізація, мета якої - підвищення продуктивності птиці, збільшення виходу продукції вищої якості та зниження її собівартості шляхом збагачення комбікормів амінокислотами, вітамінами, ферментними препаратами та мікроелементами.

Підвищення якості продукції птахівництва - важлива ланка інтенсифікації галузі, і воно як ніколи необхідно в умовах формування ринкових відносин.

2.2 Ферменти в годівлі курей

Постійне прагнення птахівницьких господарств до здешевлення кормів, які в структурі собівартості займають 70-80%, привело до практично повної заміни в раціонах птиці кукурудзи на традиційні зернові культури: пшеницю, жито, овес, ячмінь. Зернові корми в структурі раціонів птиці займають біля 70%, і більша їх частина доводиться на кукурудзу та пшеницю.

Оскільки основними джерелами енергії для птиці є зернові корми, потрібно враховувати, що вуглеводи в них неоднорідні по своєму складу. Ця група речовин поєднує в різних співвідношеннях крохмаль, декстрини, целюлозу, і т.д.

При згодовуванні птиці кормосумішей зі зниженою доступністю й засвоюваністю поживних речовин і енергії добавки ферментних препаратів роблять позитивний ефект, який виражається в підвищенні продуктивності, життєздатності, поліпшенні конверсії кормів.

Дія ферментів проявляється в більшому вмісті глікогену, ліпідів у тканинах і органах тварин та птиці, підвищеному рівні вільних амінокислот, відкладенні білка, особливо в молодняка в період інтенсивного зростання, зниженні витрат кормів, протеїну й енергії на одержувану продукцію.

Споживання полісахаридів у великих кількостях сухих кормів приводить до їх набрякання до значних об'ємів і може викликати у птиці помилкове почуття насиченості незалежно від калорійності корму. Одночасно порушується моторика кишечника, уповільнюється проходження корму по травному тракту, приводячи до надлишкового розмноження патогенних мікроорганізмів. У результаті знижується нормальна мікрофлора кишечника, створюється реальна погроза інфікування організму.

У кишечнику птиці некрохмалисті полісахариди підвищують в'язкість хімусу й знижують перетравність кормів, відповідно збільшується кількість вологих екскрементів. Для підвищення перетравності поживних речовин у раціонах курей-несучок потрібні ферментні препарати, тому що завдяки їхній дії ефективніше використовуються місцеві дешеві зернові культури, збільшується яєчна продуктивність.

За останні десять років на вітчизняному ринку з'явилося більше 20 видів ферментних комплексів імпортного й вітчизняного виробництва.

У зв'язку із цим перед зоотехнічними службами встала проблема підбору для таких інгредієнтів ефективно діючих ферментних препаратів, здатних поліпшити перетравність некрохмалистих полісахаридів, а також клітковини, яка присутня у зерні. Наприклад, птахівниками Білорусії широко використовуються бактриальні ферменти Белфид Б и Белфид Бета [10].

Аналіз літературних даних, досвід закордонних учених свідчать, що ефективність ферментних добавок прямо залежить від їх відповідності зерновій основі раціону.

Дадашко В і Кузнєцова Т. проводили оцінку ферментних препаратів мікробіологічного походження «Фекорд». Досліди проводили на фоні комбікормів з різною зерновою основою, але вирівняних по обмінній енергії, основним поживним та мінеральни речовинам, незамінним амінокислотам і вітамінам.

Випробування були проведені на курах з 26- до 52-тижневого віку, по 80 голів у групі. В якості основного раціону вони отримували кукурудзяно-ячмінно-пшеничний, ячмінний, ячмінно-пшеничний чи пшеничний комбікорм. У першому досліді у основний раціон курей 2, 4 та 6-ої груп додатково вносили в кількості 1 л/т відповідно «Фекорд Я», «Фекорд ЯП» та «Фекорд П». Контрольною групою були 1, 3 та 5 групи птиці.

В другому досліді курам чотирьох груп до основного раціону додавали з розрахунку 1 л/т корму ферментну композицію «Фекорд У4», паралельні групи були контрольними.

Отримані результати свідчать про те, що комбікорми з різною зерновою основою без добавки ферментів по впливу на яйценосність курей, інтенсивність яйцекладки, масу яєць та вихід яйцемаси на несучку були ідентичні. В той же час витрати корму на виробництво 1000 яєць у курей, які отримували комбікорм з ячмінною основою, були максимальні.

Зниження затрат корму та його низька собівартість в контрольній групі, яка отримувала пшеничний раціон, забезпечували найбільший прибуток і підвищення рентабельності виробництва яєць у зрівнянні з групами, де використовували комбікорми з ячмінною та ячмінно-пшеничною основою.

Введення мультиензимних композицій «Фекорд Я, -ЯП, -П» в ячмінні, ячмінно-пшеничні та пшеничні комбікорми підвищило яйценосність курей, інтенсивність яйцекладки, збереженість поголів'я. збільшилась середня маса яєць та вихід яйцемаси на несучку у зрівнянні з групами, які отримували аналогічні комбікорми без додавання ензимів. Витрати кормів на виробництво яєць скоротилися завдяки підвищенню перетравності поживних та засвоюваності мінеральних речовин [6].

Повних даних про комплексне застосування ферментів, пробіотиків і кормових антибіотиків немає. Ферменті препарати виготовляються з вузькоспеціалізованих штамів мікроорганізмів (грибів та бактерій), які виробляють травні ферменти, які не синтезуються організмом птиці, але вкрай необхідні при згодовуванні кормів з підвищеним вмістом клітковини та некрохмальних полісахаридів. В умовах виробництва виникають нерідкі випадки згодовування птиці слаботоксичних комбікормів, негативний вплив яких може або слабшати під дією біологічно активних добавок, або підсилюватись.

Кормові антибіотики, на відміну від лікувальних препаратів, використовують головним чином в кормах та кишечнику тварин і птиці, завдяки чому підвищується їх продуктивність.

Застосування ферментних препаратів, як і антибіотиків, потребує обгунтованого підходу до їх дозування та спектру ферментативної активності.

Околелова Т. і Гейнель В. проводили ряд дослідів по визначенню ефективності застосування ферменту ксибетен ксил з кормовим антибіотиком флавоміцитином, пробіотиком і антибіотиком у різних комбікормах [18].

Птиці згодовували якісні й слаботоксичні комбікорми зі зниженою енергією - 10 ккал/100 г.

У період досліду вивчали основні зоотехнічні показники, а також перетравність і використання поживних речовин корму, для зниження якості комбікорму включали 20% токсичної кукурудзи.

У птиці, якій згодовували основний раціон, збалансований по поживності, зі зниженою енергією + 75 г/т ксибетена + 1 кг/т пробіотика, підвищувалась жива маса в порівнянні з контрольною групою на 6-7%, її середньодобовий приріст був на рівні 53-53,5 г.

Витрати корму на 1 кг приросту в цих групах у порівнянні з контролем знижувався на 9,4-10%, збереженість поголів'я становило 100%, що підвищило контроль майже на 3%. Ефект від комплексного застосування ферменту із пробіотиком і ферменту з кормовим антибіотиком був практично однаковим. Комплексне застосування кормового антибіотика, ферменту й пробіотика не сприяло подальшому поліпшенню показників.

Використання досліджуваних добавок на слаботоксичих комбікормах зі зниженою енергією (основний раціон, що складається з токсичного комбікорму, збалансований по поживності, зі зниженою енергією + 75 г/т ксибетена + 1 кг/т пробіотика й такий же раціон, тільки + 65 г/т антибіотика) підвищувало збереженість поголів'я на 10-12%. Кращі результати отримані при добавці ферменту в комплексі з кормовим антибіотиком.

Перетравність протеїну й клітковини з біологічно активними речовинами підвищувалася на 2-2,3%; використання азоту, кальцію й фосфору - на 5-6,2%. Що стосується перетравності жиру, то добавки біологічно активних речовин слабо відображалися на всіх кормах, що можна пояснити застосуванням у раціоні рослинної олії.

Також були проведені досліди у різних науково-дослідних інститутах Росії. Молодняку та курам-несучкам кросу «Ломанн браун» згодовували кормосуміші, збагачені ферментним препаратом авізим-1100. Досліди на курах-несучках продовжували тільки після отримання позитивних результатів на ремонтному молодняку. Тоді курчатам почали вводити в раціон авізим після 1-го тижня життя та продовжували його згодовувати до переведення у доросле стадо (16 тижнів).

Годівля курей була відповідна рекомендаціям ВНІТІП з тією різницею, що раціони не були збалансовані по обмінній енергії та при вмісті в них 57-68% ячменя. Дефіцит енергії складав в різний час від 7 до 10%. За 58 тижнів облікового періоду найбільша інтенсивність яйцекладки відмічалась в усіх групах у порівнянні з контрольною.

Щодобовий облік яєчної продуктивності показав, що її динаміка залежить від строків згодовування курам ферментного препарату.

Але в той же час експерименту динаміка продуктивності кур, які отримували фермент за групами значно коливалися: періоди її підвищення в одних збігалися з періодами зниження в інших. Наприклад, згодовування авізиму з 17-тижневого віку спочатку не вплинуло на продуктивність курей, і при інтенсивній яйцекладці 55-86,3% у другій половині дослідної групи за період 19-40 тижнів аналогічний показник в контрольній групі склав 56,6-86,5%, тоді як потім кури дослідних груп по яйценосності перевищили контрольних в середньому на 2-4%, а в окремі проміжки часу на 7 і навіть 10%.

Включення в раціон препарату починаючи з 22 тижня життя птиці, навпаки, протягом перших 30 тижнів супроводжувалось підвищенням її продуктивності, потім відмічалось деяке зниження показника навіть від рівня контролю, к завершенню експерименту він знову підвищувався.

Результати згодовування курам-несучкам ензимів на фоні низької та високої ферментативної активності вмісту кишечника, рівно як на фоні низької та високої інтенсивності обміну речовин, будуть відрізнятися, в тому числі і в залежності від віку птиці на момент їх першого надходження в організм.

В той же час введення в раціон кур ферментного препарату з тижневого віку дозволяє організму поступово до нього «пристосуватися». В ході статевого дозрівання майбутніх несучок забезпечується нормальне «включення» механізму яйцеутворення, що, як відомо, пов'язано з активізацією обміну ензимів в організмі.

Малюшин Е, Осіпов А. враховують, що використовувати ферментні препарати в процесі вирощування ремонтного молодняку як засіб специфічної корекції майбутньої продуктивності кур, яке дозволяє максимально реалізовувати їх потенціал [13].

Дослідники за даними досвідів зробили висновок, що на тлі якісної сировини в комбікормах зі зниженою енергією доцільність комплексного застосування ферменту із пробіотиком або кормовим антибіотиком залежить від дози препаратів.

Узагальнюючи характеристику ферментів, можна сказати, що наявність ферментних препаратів у комбікормах запобігає негативному впливу на птицю. Значно підвищуються зоотехнічні показники й, як наслідок, рентабельність виробництва яєць і м'яса птиці. Поліпшується стан підстилки й санітарний стан пташників у цілому, знижується екскреція з калом поживних речовин корму й менше забруднюється навколишнє середовище.

Норми введення препаратів у кормосуміші варіюються залежно від виду й кількості, що включаються в корм зерна. Однак, практика показала, що як з фізіологічної, так і з економічної точки зору доцільно дотримуватися дози в межах 50-100 г на 1 т корму.

2.3 Протеїнова та енергетична годівля курей

Протеїни являють собою складні органічні сполуки, які складаються головним чином, з амінокислот, представлених характерними для кожного білка пропорціями й послідовностями. Протеїни завжди містять вуглець, кисень, водень і азот. Крім того, білки зазвичай містять сірку й досить часто фосфор.

Протеїн - незамінна й найбільш дорога частина раціону. Його джерелом є рослинні й тваринні корми, а також синтетичні амінокислоти. На рослинні корми доводиться від 70 до 90% усього протеїну. Частина білка звичайно представлена шротами, дріжджами, тваринними кормами. Останні, як відомо, особливо дефіцитні й дорогі. Тому їхня частина в сучасних раціонах для різних видів і вікових груп птиць може варіюватися в широких межах - від 0 до 20%.

Потрапляючи в організм з кормом білки йдуть на відновлення клітин, які відмирають, на утворення м'язової тканини, яєць, на ріст пера й синтез складних з'єднань організму.

Потреба курей-несучок породи леггорн у протеїні залежить від добового споживання ними кормів: якщо споживання корму становить 80 г на голову в день, то в 100 г такого комбікорму повинне складати 18,8% сирого протеїну, при 100 г - 15%, при 120 - 12,5 %.

Багато фахівців доводять, що для максимальної яйценосності курям досить на добу 14-15 г протеїну, якщо він збалансований за амінокислотами. Більше того, Архипов А.В. затверджує, що мінімальним рівнем протеїну в комбікормах для курей-несучок потрібно вважати 13,5%. При цьому яйценосність птиці за 12-місячний період коливається від 240 до 260 яєць. Але ефект від використання низькопротеїнових кормів при експлуатації курей-несучок можна одержати лише при дотриманні ряду умов.

По-перше, курочок до переведення в стадо несучок від 13 до 21-тижневого віку потрібно підготувати до споживання низькопротеїнових кормосумішей.

По-друге, молодки з 150-денного віку повинні одержувати комбікорми, у яких вміст сирого протеїну становить 13,5%, а обмінної енергії - 1005% або 1047 кДж при енегропротеїновому співвідношенні 178 і 185 відповідно. Отже, співвідношення енергії й протеїну в значній мірі визначає ефективність останнього [20].

Немаловажною умовою ефективного використання низькопротеїнових комбікормів є їх багатокомпонентність. Вони повинні включати не два-три, а п'ять-шість видів зернових компонентів, різні шроти або макухи, дріжджі й трав'яне борошно з бобових. Така кормосуміш, як правило, біологічно більш цінна, ніж суміш із обмеженим набором інгредієнтів. Амінокислоти в них краще збалансовані.

Кормові білки як єдине ціле перестають існувати в організмі птиці вже на першій стадії - стадії травлення. У всіх подальших біохімічних процесах, включаючи всмоктування й транспорт у кров, беруть участь вже не білки, а продукти їхнього розпаду, в основному амінокислоти. Тому замість поняття «білкове живлення» все частіше стали застосовувати термін «амінокислотне живлення».

У птиці, яка несеться, значна частина добової норми протеїну витрачається на біосинтез яєчної маси (на 1 г яєчної маси потрібно 138 мг сирого або 120 мг перетравного протеїну). На приріст 1 г маси тіла в дорослої птиці затрачається в середньому 0,4-0,5 г кормового протеїну. На підтримку життєво важливих процесів у курей-несучок живої маси 1,7-1,9 кг затрачається близько 3 г протеїну.

Виходячи із цих даних, цілим рядом досліджень було встановлено, що фізіологічна потреба в повноцінному збалансованому протеїні курей-несучок у середньому становить: при яйценосності 70% - 16,5 г, 80% - 18 г і 90% - 19,5 г на голову в добу.

У рекомендаціях з годівлі сільськогосподарської птиці рівень сирого протеїну в комбікормах для яєчних курей визначений залежно від віку, оскільки вміст поживних речовин у раціоні тісно пов'язаний з потребами несучок на різних стадіях продуктивного періоду. Такі програми мають назву «фазова годівля»:

- 1 фаза - період від початку яйцекладки до досягнення максимальної маси виробленого яйця;

- 2 фаза - період високої стабільної яйценосності й зростаючої маси яйця (36-52 тижня життя птиці);

- 3 фаза - період з 52 до 80 тижнів (до закінчення продуктивного періоду). Під час третьої фази темпи виробництва яєць продовжують знижуватися при незначному збільшенні маси яйця.

Фазова годівля є доцільним не тільки з економічного, але й з фізіологічного міркування. Так, у першу фазу необхідно забезпечити несучок енергією (11,4 МДж/кг) з метою стимулювання їхнього росту, збільшення маси яйця й продуктивності. Починаючи із другої фази (після досягнення максимальної маси яєць), рівень сирого протеїну можна знизити з 17 до 16% для стабілізації маси яєць. У третій фазі з метою економії допускається зниження рівня сирого протеїну до 15,5%.

Велике фізіологічне значення амінокислот полягає в тому, що з них біохімічним шляхом може бути безпосередньо синтезований протеїн. Передумовою для цього є досить висока забезпеченість енергією тваринного організму. Важливими умовами для оптимального протікання процесів синтезу є також здоров'я тварин та птиці й забезпеченість його біологічно активними й мінеральними речовинами.

Біологічна цінність протеїну визначається амінокислотним складом. Якість протеїну вважається високим, якщо він містить всі незамінні амінокислоти в необхідних для певного виду тварин пропорціях і кількостях. І навпаки, до низькоякісного протеїну відносять ті білки, у яких не вистачає незамінних амінокислот.

Разом з тим не можна зменшити значення в годівлі птиці й замінних амінокислот. Наприклад, після включення їх у низькопротеїнові раціони молодняк краще росте, а в несучок підвищується продуктивність. Крім того, азот і вуглеводний кістяк замінних амінокислот використовується організмом для метаболічних цілей. Тобто потребу птиці в амінокислотах можна визначити як потребу її в азоті незамінних і замінних амінокислот.

Амінокислоти виконують або самостійні функції, або беруть участь у побудові багатьох винятково важливих у біологічному відношенні з'єднань: пуринових і пиримидінових основ, гормонів, амінів, пептидів.

У країнах СНД перші дані про амінокислотний склад кормів були отримані в 1934 році Прянишниковим Д.Н., а перші таблиці амінокислотного складу кормів опубліковані в 1962 році Поповим І.С. У курей-несучок, які споживають раціон з дефіцитом протеїну, з'являються процеси ліпогенезу, розвивається жирова дистрофія печінки, клінічні ознаки сечокислого діатезу, порушується кальцієво-фосфорний обмін.

Амінокислотне живлення птиці - поповнення амінокислот, витрачених організмом на підтримку фізіологічних функцій, і забезпечення потреб птиці в цих речовинах для утворення нових тканин і продукції за рахунок амінокислот корму.

Більшість природних амінокислот і всі амінокислоти, виділені з білків тканин тваринних і вищих рослин, по типу будови ставляться до L-ряду (конфігурація, форма). З 20 амінокислот - складових частин білків корму й тканин - для птахів 12 вважаються незамінними. Вони або не синтезуються в організмі птиці, або синтезуються в дуже невеликій кількості, недостатньому для організму.

При відсутності або недоліку в кормі однієї або декількох незамінних амінокислот неможливий синтез повноцінних білків в організмі, порушується обмін речовин, знижується продуктивність, уповільнюється ріст молодняку. Високу продуктивність птиці можна підтримувати, лише збалансувавши раціони за амінокислотним складом. Для птиці незамінними є такі амінокислоти: метіонін, лізин, гістидин, цистін, триптофан, аргінін лейцин, ізолейцин, фенілаланін, треонін, валін, а для молодняку - ще й гліцин. При регулюванні амінокислотного складу кормів для птиці необхідно знати її потребу в амінокислотах і амінокислотний склад кормів.

Експерименти останніх років показали, що не можна очікувати високих показників продуктивності птиці, якщо вона не одержує з кормом однієї або декількох незамінних амінокислот.

Недостатність окремих незамінних амінокислот звичайно приводить до тих же наслідків, що й білкова недостатність. Крім того, можлива поява додаткових симптомів, характерних для певних амінокислот. Наприклад, недолік лізина викликає дегенерацію пера на крилах молодняку. Дерматит з утворенням подушечок на ногах у молодняку птиці спостерігали при недоліку метіоніну.

Птиці, як правило, бракує метіоніну. Він є моноамінокарбоновою сірковмісною амінокислотою, що має метильну групу (-СН₃), здатну в процесі обміну речовин зв'язуватися з іншими з'єднаннями.

При недоліку метіоніну різко порушується процес заміни пера й пуху, тому що метіонін і цистін необхідний для формування цих шкірних утворень. Потрібно відзначити, що введення в раціон лецитину й холіну запобігає відкладенню жиру в печінці й сприяє видаленню з її відкладеного жиру, але порушення шкірного покриву залишаються. Роль метіоніну полягає в тому, що він є донором метильних груп, здатних брати участь в утворенні багатьох з'єднань.

Цистін відіграє істотну роль у вуглеводному обміні, в окислювально-відновних процесах, обміні жовчних кислот, сприяє утворенню речовин, що знежирюють отрути вмісту кишечника. По даним деяких авторів, цистін є важливим структурним елементом білків, що входять до складу опорних і захисних тканин.

Спеціальними експериментами доведено, що такі амінокислоти, як метіонін, лізин, триптофан, ізолейцин і валін відіграють головну роль у споживанні корму. Тому існує кореляція між вмістом вільних амінокислот у крові, вмістом їх у раціоні і яєчній продуктивності.

Незамінними амінокислотами найбільш багаті корми тваринного походження, тому вони вважаються більше повноцінними в порівнянні з рослинними. Наприклад, при 16% протеїну в раціоні, з 6% корму тваринного походження, забезпечується потреба курей у всіх незамінних амінокислотах. Незначний дефіцит цистіну покривається метіоніном.

У комбікормах без компонентів тваринного походження й ферментних препаратів норми лізину, метіоніну й цистіну, а також обмінної енергії повинні бути збільшені на 10-15% у порівнянні з існуючими нормами.

Добова потреба в лізині становить приблизно 0,82 г і регулюється витратою корму (0,78% при споживанні комбікорму 105 г з поступовим зниженням до 0,66% - при 125 г/гол у добу). На тлі надлишку в раціонах лізину в організмі птиці розвивається дефіцит аргініну, порушуються обмінні процеси.

Норми добової потреби в незамінних амінокислотах залежать від рівнів продуктивності птиці. Так, при яйценосності 90% і вище потреби в лізині доходить до 0,90 г, а метіоніну із цистіном - до 0,74 г/гол у добу; при яйценосності 80-90% - відповідно 0,79 і 0,68 г/гол у добу. Якщо яйценосність 80-85%, то потреба в лізині знижується до 0,75 г, а сірковмісних амінокислот - до 0,64 г/гол у добу.

При недоліку однієї з амінокислот, що лімітують, продуктивність дорослої птиці й швидкість росту молодняку визначають саме цією амінокислотою, а не загальним рівнем протеїну в раціоні, при підвищенні якого вона росте, а при зниженні, навпаки, знижується. Поправлення в норми амінокислотного живлення вносять за такою формулою: Х=А х В: С, де Х - кількість амінокислоти при підвищеному або зниженому в порівнянні з нормами рівнем протеїну в раціоні, %; А - фактичний рівень протеїну в раціоні, В - кількість амінокислоти відповідно до норм, %; С - рівень протеїну відповідно до норм, %.

Балансування амінокислотного складу раціону рекомендується проводити такими способами: 1) збільшенням кількості основного білкового корму до необхідного рівня; 2) підбором і комбінуванням корму з урахуванням амінокислотного складу; 3) додаванням незамінних амінокислот.

Донедавна при організації годівлі птиці основна увага приділялась білковому живленню. У той же час недолік у раціонах обмінної енергії часто буває причиною низької продуктивності птиці в порівнянні з дефіцитом амінокислот, вітамінів, макро- і мікроелементів. Чим більша концентрація енергії в кормі, тим менше його споживає птиця. Отже, вміст обмінної енергії в раціонах є основним чинником, що визначає витрату кормів. Тому енергетичному живленню птиці потрібно надавати не менше значення, чим білковому.

Перетравлення корму - лише перший етап його взаємодії з живим організмом, тому оцінка кормів за даними про їх перетравність буде недостатньою. Доповнюють її оцінкою кормів по так званій загальній поживності, під якою розуміють сумарну корисну дію поживних речовин, які є у кормі. Потрібно мати на увазі, що загальна поживність відображає лише енергетичну цінність корму, тому в цей час вона заміняється поняттям «енергетична поживність корму».

Проектом ДОСТу за одиницю енергетичної поживності прийнято 10 МДж обмінної енергії.

Здатність корму забезпечувати організм енергією має дуже важливе значення для характеристики його поживної цінності. Енергія, необхідна для забезпечення процесів життєдіяльності організму, звільняється при окислюванні продуктів розщеплення вуглеводів, жирів і білків корму. Цей процес пов'язаний з використанням кисню й закінчується утворенням вуглекислого газу й води.

Процеси розщеплення поживних речовин в організмі можна розділити на три етапи. На першому етапі вуглеводи розщеплюються до моносахаридів, білки - до амінокислот, а жири - до вільних жирних кислот і гліцерину. При цьому звільняється приблизно 0,6-1% енергії й тільки у вигляді тепла. Це відбувається в шлунково-кишковому тракті. На другому етапі, засвоєні речовини продовжують розщеплюватись, і при цьому звільняється близько 30% всієї енергії кормів. На третьому етапі поживні речовини окисляються до вуглекислого газу й води, у результаті чого звільняється близько 70% всієї енергії поживних речовин.

У цей час для оцінки кормів, що характеризують їх енергетичну цінність, застосовуються, в основному, два показники: перший - обмінна енергія, яка «здається» і другий - таж сама обмінна енергія, скоректована на нульовий баланс азоту. Для їх визначення застосовують, як правило, прямій або розрахунковий методи.

Основним критерієм цінності якого-небудь компонента для його використання в складі комбікормів є концентрація обмінної енергії. Вона служить узагальнюючим показником всієї поживної цінності кормосуміші для птиці.

Розподіл споживаної енергії кормів - процес складний, але його необхідно вивчати для того, щоб більш ефективно використовувати кормові засоби.

Існує кілька шляхів ефективного використання енергії корму. Якщо кормова суміш добре збалансована й містить всі поживні речовини в потрібних співвідношеннях, то перетравність такої суміші буде висока й втрати енергії з послідом будуть найменшими. Отже, перший шлях ефективного використання енергії - зниження втрат енергії, виділеної з послідом. Другий шлях - зниження втрат енергії на теплопродукцію, втрат енергії, пов'язаної із засвоєнням поживних речовин.

Загальна кількість тепла, що виділяється при повнім згорянні корму, становить валову енергію даного корму.

Обмінна енергія за мінусом енергії, яка використана для засвоєння поживних речовин, є чистою енергією, або нетто-енергією.

Частина нетто-енергії витрачається на підтримку життя. Енергія, що залишилася в організмі, іде на утворення продукції всіх видів і становить продуктивну енергію корму.

У птахівництві для визначення кількості обмінної енергії в кормах крім рівнянь регресії використовують енергетичні еквіваленти, запропоновані Тітусом Х.У. При цьому перетравні поживні речовини множать на відповідний енергетичний еквівалент, потім підраховують дані про енергію всіх поживних речовин, вносять виправлення на неперетравну клітковину й знаходять кількість обмінної енергії.

При нормованій годівлі птиці враховують не тільки загальний вміст енергії й протеїну в раціоні, але і їх співвідношення між собою. Енергопротеїнове відношення (ЕПВ) - це кількість кілокалорій або мегаджоулей (кілоджоулів) обмінної енергії в 1 кг корму, що доводиться на 1% сирого протеїну. ЕПВ в раціоні впливає на яйценосність, масу яйця, в основі яких лежать зміни у використанні енергії й протеїну в організмі птиці. При дефіциті обмінної енергії сирий протеїн витрачається організмом нераціонально, а при його надлишку починається інтенсивне відкладення жиру, продуктивність птиці знижується. Оптимальний рівень обмінної енергії дозволяє досягати високої продуктивності птиці при менших витратах кормів і протеїну. Так, для максимальної яйценосності курей-несучок оптимальне енегропротеїнове відношення буде дорівнює 159-162.

Балансування енергії й протеїну - один з основних способів ощадливої витрати кормів. Співвідношення енергії й протеїну змінюється залежно від виду, віку, напрямку продуктивності птиці, фізіологічного стану, умов утримання. На практиці в комбікормах для сільськогосподарської птиці найчастіше не витримується або рівень протеїну, або обмінної енергії. Для зменшення навантаження на обмін речовин у птиці й зниження витрати комбікормів на одиницю продукції рекомендується витримувати не стільки ЕПВ, скільки норму вмісту амінокислот на одиницю обмінної енергії.

Раціони сучасних курей-несучок яєчних кросів протягом усього продуктивного періоду повинні містити 270-280 ккал ОЕ в 100 г кормосуміші, з коливанням від 280 ккал (17-40 тижнів життя) до 277 ккал (40-60 тижнів), і до 275 ккал після 60 тижнів життя.

Норми вмісту ОЕ в комбікормі розраховані для температури навколишнього середовища 20-21?C. Наприклад, для курей кросу Хайсекс білий добова потреба в ОЕ становить: при 16?C - 330 ккал, при 20?C - 315 ккал, а при 24?C - 300 ккал гол/добу. При зниженні або підвищенні температури навколишнього середовища потрібно контролювати споживання птицею корму й, виходячи із цього, коректувати концентрацію енергії в раціоні.

В наш час рекомендовано оцінювати корм у величинах обмінної енергії, що представляє частина енергії корму, який організм тварини використовує для забезпечення життєдіяльності й утворення продукції. Для визначення кількості енергії, що знаходиться в кормі й виділеннях тварини, використовують калориметри, у яких речовину спалюють в атмосфері чистого кисню. Теплову енергію, яка виділилася при згорянні, перераховують на 1 кг чи на 1 г речовини й виражають у мегаджоулях (МДж) або кілокалоріях (ккал.).

Відповідно до ДЕРЖСТАНДАРТУ 9867-61 1 кілокалорія дорівнює 4,1868 джоулі, а один джоуль - 0,2388 калорії. Енергія 1 кілоджоуля (кДж) дорівнює 1000 джоулів; 1 мегаджоуль (МДж) - 1000 кілоджоулів [19].

2.4 Мінеральна годівля курей

Хоча більшість хімічних елементів представлено металами, природа використовує головним чином у якості матеріалів для будування живих організмів неметали. На протязі багатьох десятиріч було ствердження про те, що з металів головні біохімічні функції виконують лише натрій, калій, магній, кальцій, які у сукупності складають 99% усіх металів у організмі.

Контроль за мінеральним живленням тварин повинен здійснюватися не тільки по надходженню окремих мікроелементів з кормами, але і по мірі їх використання і відкладення запасу в організмі. Знаючи прийняті норми згодовування тих або інших мінеральних елементів і фактичний вміст їх в кормах, визначають величину надходження їх, у разі нестачі або надлишку балансують раціони.

Висока продуктивність сучасних кросів сільськогосподарської птиці досягається тільки при використанні повноцінних кормів. Як недолік, так і надлишок мінеральних речовин негативно відображаються на обміні речовин, приводять до зниження продуктивності, погіршенню якості продукції, їхній дефіцит послабляє імунний захист організму птиці. І хоча абсолютного дефіциту якого-небудь елемента в раціонах для птиці фактично не спостерігається, практики-птахівники не повинні загострювати увагу тільки на таких факторах харчування, як обмінна енергія, сирий і перетравний протеїн, незамінні амінокислоти й вітаміни.

У групі мінеральних речовин виділяють воду, макро- і мікро - і ультрамікроелементи. До макроелементів відносять речовини, які в організмі знаходяться в значних кількостях - від десятих до тисячних часткою маси тварини. Це кальцій, фосфор, калій, натрій, магній, сірка і хлор. До мікроелементів прираховують речовини, які в організмі містяться від тисячних до стотисячних часткою маси організму. У цю групу входять кобальт, мідь, марганець, цинк, залізо, молібден, йод і ін. Ці елементи в більшості своїй беруть участь в побудові гормонів, ферментів, вітамінів і інших біологічно активних речовин [5].

Недооцінка значення мінерального балансу як з боку виробників комбікормів, так і з боку самих фахівців галузі завжди приводить до негативних наслідків.

Мінеральний обмін у птиці - напружений, особливо кальцію. З кожним яйцем курка виділяє 2-2,5 г кальцію. Товщина шкаралупи хоча і є спадкоємним чинником, але залежить також від наявності в раціоні кальцію й інших мінеральних елементів (магнію, цинку, фосфору), вітаміну А. У побудові шкаралупи яйця до 70% використовується кальцій кістяку. Є дані авторів, що з інтенсивністю, з якою несеться птиця, вона може багаторазово обновляти кістяк протягом року, а з підвищенням температури в пташнику потреба в мінеральних речовинах зростає на 10-15%.

З'єднання елементів, що всмокталися беруть участь в регуляції обміну, входячи до складу ферментів, гормонів, вітамінів або впливаючи на їх дію, а також збуджуючи або гальмуючи нервову діяльність (Са, Со, Nа). Мінеральні речовини діють на відтворювальну здатність (Mn, Zn), кровотворення (Fe, Cu, Mn, Co), активізують реактивність з'єднань вуглеводу, беруть участь в обміні енергії (Р) і виконують багато які інші функції: наприклад, утворення кісткової тканини, осмотичний тиск, іонна рівновага рідин, антагоністична і противоотруйна дія і т.д.

На практиці в птахівницьких господарствах іноді припускаються помилки в нормуванні кальцію, надаючи птиці можливість вільно споживати ракушняк з годівниць. Використовуючи його у великій кількості, кури недоодержують більш важливі поживні речовини - протеїн, вуглеводи, жири. Як результат знижується продуктивність птиці, вона завчасно починає линяти, з'являється слабка шкаралупа, знижується кількість протеїну в жовтку.

Засвоюваність кальцію з раціону становить оптимально близько 50%, коливання досягають від 60-70%, у молодих курей і до 40% у курей наприкінці продуктивного періоду. Включення кальцію в комбікорм залежить від кількості щодоби споживаного птицею корму.

Оптимальним вмістом кальцію в комбікормах, що забезпечує високу яйценосність і високу якість шкаралупи, є 3,5-3,7%. В умовах спеки, крім зменшення апетиту й меншого надходження кальцію, в організмі птиці відбуваються фізіологічні зміни, що істотно впливають на якість шкаралупи яєць через зниження засвоєння в організмі спожитого кальцію.

Серед інших мікроелементів життєво важливе значення має марганець. Він активізує окисні процеси, володіє специфічною ліпотропною дією, антиоксидантними властивостями, підвищує утилізацію жирів, протидіючи дегенерації печінки, бере участь у функціонуванні залоз внутрішньої секреції, сприяє кровотворенню.

Цей мікроелемент входить до складу ферментів піруваткарбоксилази й орнітинази, необхідних для синтезу гліканів хрящової тканини, поліпшує стан ембріонів, робить шкаралупу яєць міцною. Антагоністом марганцю є молібден.

У звичайному раціоні концентрація марганцю невелика й вона не забезпечує повністю потребу птиці в цьому мікроелементі. Ось чому як кормову добавку стали додавати неорганічні джерела марганцю [14].

Значення багатьох вітамінів і мікроелементів багато в чому обумовлено тим, що вони входять до складу ряду ферментів, які каталізують важливі біохімічні процеси в організмі, як птиці, так і тварин. Вітаміни зв'язуються з білковою молекулою ферменту за участю іонів магнію, марганцю, цинку, заліза, молібдену, кобальту. Крім того, мікроелементи можуть безпосередньо входити до складу коферментів. Саме сполученість вітамінів і мікроелементів визначає спрямованість обміну речовин, і надалі рівня продуктивності.

Такі мікроелементи, як мідь, цинк, марганець, регулюють активність металовмісних ферментів-каталізаторів реакцій асиміляції кальцію й фосфору. На відміну від цих металів підвищений вміст в організмі молібдену негативно впливає на обмін кальцію й фосфору, приводить до порушення формування кісткової тканини. Іони ж міді перешкоджають цьому. Важливу роль відіграє співвідношення окремих мікроелементів. Існують метали антагоністи й синергісти. Мідь і цинк, молібден і вольфрам знижують дію один одного, а марганець, залізо, кобальт, нікель і мідь підсилюють взаємну дію.

Залізо входить у склад дихальних пігментів, у тому числі гемоглобіну, бере участь у процесах зв'язування та переносу кисню до тканин; стимулює функцію кровотворних органів; застосовується у якості лікарського засобу при анеміях і деяких інших патологічних станах. Амінокислоти (цистеїн, метіонін) стимулюють всмоктування заліза. Ефект цистеїну пояснюється його високою комплексоутворюючою здатністю і міцністю комплексу цистеїн-залізо.

Іони заліза присутні в таких ферментах, як каталаза й пероксидаза, а також у цитохромах, завдяки яким здійснюється перенос електронів у клітинах і утвориться енергія. Близько 70% іонів заліза знаходиться в гемоглобіні крові, що здійснює перенос кисню й бере участь у клітинному диханні.

Мідь являється незамінним мікроелементом, необхідним для нормальної життєдіяльності тварин. Вона - важлива складова частина металопротеїдів, які регулюють окисно-відновлювальні реакції клітинного дихання, фотосинтезу, засвоєння молекулярного азоту. Входячи до складу гормонів, мідь впливає на ріст, розвиток, відтворення, обмін, процеси гемоглобінутворення, фагоцитарну активність лейкоцитів.

Мідьвмісними є ферменти ортодифенолоксидаза, ксантиноксидаза, уратоксидаза, цитохромоксидаза, ряд інших. Тому мідь бере участь у тканинному диханні, кровотворенні, пігментації й кератинізації пір'яного покриву, остеогенезі, формуванні міеліну, відтворювальній функції та інших процесах.

Цинк присутній у карбоангідразі, пептидазах, деяких дегідрогеназах. Іони цинку пов'язані з гормонами, зокрема з інсуліном. Цинк приймає участь в обміні нуклеїнових кислот та синтезу білків. При недоліку цинку у тварин затримується ріст, змінюється формування костей, кістяка в цілому, знижується яйценосність, виникають порушення ряду ферментативних і гормональних процесів. Виявлені різкі вікові відмінності у всмоктуванні цинку. Так, у однодобових курчат всмоктується 34,6%, у курчат віком 3 тижня - 27,0%, та у віці 18 тижнів - 15,4%. Доза цинку 10-30 мг/кг сухої речовини корму у раціонах птиці підвищує вміст цукру у крові та оказує вплив на вуглеводний обмін.

Марганець входить до складу аргінази печінки, піруватдекарбоксилази, іони марганцю утворять комплекси з білками. Марганець впливає на ліпідний і вуглеводний обмін, розвиток кістяка, відтворну функцію. Кобальт входить в склад молекул цианокобаламіну (вітамін В₁₂) і позитивно діє на процеси кровотворення й травлення. Йод присутній у молекулі гормону щитовидної залози тироксину. При дефіциті йоду порушується загальний обмін речовин, наприклад, білків, знижується засвоєння вітамінів і т.д. в останні роки стали велику увагу приділяти селену, що є важливим антиоксидантом. Його введення в кормосуміші перешкоджає появі некрозів печінки у несучок та ексудативні діатези у курчат, які спровоковані відповідними факторами як годівлі, так і утримання [1].

3. Матеріал, мета і методики виконання роботи

3.1 Матеріал, умови і методика досліджень

Матеріалом для роботи були дані обліку по промисловому стаду курей-несучок кросу «Шевер-579» Краснопільської птахофабрики приватної виробничої фірми «Агроцентр».

Яєчний крос «Шевер-579» був створений на основі породи яєчного напряму Хайсекс білий. Особливості кросу такі: високі показники продуктивності курей, маси яєць на початку несучості та живої маси дорослих курей при забої, стійкий коричневий колір та міцність шкаралупи яєць.

Зернові корми в структурі раціонів птиці займають біля 70%, і більша їх частина доводиться на кукурудзу та пшеницю. Оскільки основними джерелами енергії для птиці є зернові корми, потрібно враховувати, що вуглеводи в них неоднорідні по своєму складу.

В травному тракті птиці некрохмалисті полісахариди знижують перетравність кормів. Для підвищення перетравності поживних речовин у раціонах курей-несучок потрібні ферментні препарати, тому що завдяки їхній дії ефективніше використовуються місцеві дешеві зернові культури, збільшується яєчна продуктивність.

Нами було вивчено ефективність використання ферментного препарату МЕК на перетравність корму у курей-несучок з подальшою їх яєчною продуктивністю.

З цією метою було проведено науково-господарський дослід на поголівї курей яєчного напрямку продуктивності кросу «Шевер-579». Відбір курей-несучок для досліду проводили за методикою ВНДІТІП. Птицю утримували в триярусних батареях типу БКН-3А. Було створено дві групи несучих курей-аналогів породи по 50 голів у кожній. Параметри мікроклімату та освітлення відповідали нормативам. Починаючи з 240-денного віку, контрольна група курей отримувала впродовж дослідного періоду (150 днів), повноцінний комбікорм.

Всі групи впродовж досліду отримували повнораціонний комбікорм такого складу: зерно пшениці (50%), соняшниковий шрот (35%), а також соєва олія (1,7%), премікс, знефторений фосфат, лізин. Комбікорм був збалансований за основними поживними речовинами згідно з нормами. Проте в комбікормі було підвищення на 28,7% кількості клітковина та незначне зниження рівня обмінної енергії, сирого протеїну, кальцію, фосфору.

Під час досліду проводили облік збереженост, фізіологічного стану птиці та живої маси, продуктивності,споживання комбікорму, витрати корму а 10 яєць та 1 кг яйцемаси; середню масу яєць, якість яєць (маса білка та жовтка, індекс жовтка і білка, одиниці Хау, товщина шкаралупи).

Балансові досліди проводили згідно з методикою ВНДІТІП, де визначали кількість спожитого корму і виділеного посліду птицею. Для балансвого досліду з кожної групи відбирали по 5 голів птиці.

Вологу в посліді визначали висушуванням за температури 65?C; кількість сирої клітковини - за методом Штома і Генеберга; сирого жиру - за методом Рушковського; сирого протеїну - за методом К'єльдаля; золи - методом сухого озоління в муфельній печі за температури 500-550?C; кальцію - об'ємним методом за Де Ваарду; фосфору - після мокрого озоління калориметричним методом.

Для визначення перетравності протеїну кормових сумішей обов'язково звільняли послід від сечової кислоти та її солей, використовуючи метод М.І. Д'якова. Для цього наважку (1 г) сухого посліду обробляли в стакані киплячої дистильованої води (500 мл) з додаванням 3 мл 0,1 н їдкого натрію, доводили до кипіння; одержану масу фільтрували і переносили на фільтр. Відфільтрований осад 2-3 рази промивали гарячою водою, підсушували і спалювали в колбі К'єльдаля для визначення азоту.