Діагностичні аспекти лейкозу великої рогатої худоби в СТОВ "Вікторія" Краснопільського району Сумської області

При гістологічному дослідженні у нирках, печінці спостерігали скупчення лімфоцитів у просвіті капілярів та інфільтрацію лімфоїдними клітинами інтерстиціальної тканини (мал. 19, 20, 21).

Мезентеріальні лімфатичні вузли незначно збільшені, сіро-білого кольору, дряблі. На розрізі сухуваті, колір такий як і з поверхні, малюнок зітертий. Ще у однієї туші, крім перерахованих вище змін, виявили, що передлопаткові лімфатичні вузли забарвлені у темно-вишневий колір із саловидними розростами на поверхні і нетипову внутрішньочерепну лімфосаркому (мал. 22).

У матці також спостерігалися вогнищеві розростання сіро-білого кольору. У шлунку виявляли виразки (мал. 23).

При хронічному лімфолейкозі з некровотворних органів у першу чергу уражується печінка (63 %), потім серце (46 %), нирки (43 %) та легені (21 %).

На ранній стадії захворювання паренхіма печінки була без виражених морфологічних змін, властивих лімфолейкозу великої рогатої худоби.

На стадії клініко-анатомічних змін ураження міокарда лейкозними клітинами виявляли переважно у вогнищевій формі. На генералізованій стадії захворювання серце збільшувалося, спостерігалось потовщення стінок міокарда. При тяжкій формі ураження паренхіма печінки була в стані атрофії.

Вплив ВЛВРХ на морфологічний склад і біохімічні показники крові тварин на різних стадіях перебігу хвороби

При визначенні впливу ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові РІД-негативних, РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів нами були одержані наступні результати, представлені в таблиці 9.

Таблиця 9

Динаміка зміни морфологічних і біохімічних показників крові корів

залежно від стадії інфекційного процесу при лейкозі великої рогатої

худоби (n=26)

Досліджувані показники (M±m)	Гематологічно хворі корови	РІД-негативні корови	РІД-позитивні корови	Межі норми
Лейкоцити, Г/л	19,34±0,20***	9,14±2,50	10,74±3,64**	4,5-12
Лімфоцити, Г/л	16,74±1,84***	7,24±2,36	8,46±2,50*	40,0-70,0%
Еритроцити, Т/л	5,20±0,08**	5,90±0,18	5,62±0,18	5,0-7,5
Гемоглобін, г/л	98,5±0,18**	106,8±2,46	108,8±1,48	99-125
Загальний білок, г/л	80,0±0,04	80,0±0,12	83,0±0,12	72-86
Кальцій, ммоль/л	9,40±0,05***	12,00±0,15	11,75±0,12	10-12,5
Фосфор, моль/л	4,14±0,15***	5,52±0,13	6,52±0,40***	4,5-6
Резервна лужність, об% СО2	48,94±0,13***	60,40±0,81	55,70±0,48***	46-66
Каротин, мг/100 мл	0,78±0,19*	1,20±0,04	1,30±0,05	0,9-2,8
Печінкова проба, мл	1,68±0,01***	1,86±0,02	1,98±0,03**	1,6-2,6
Альбуміни, в проц.	26±0,41***	41±0,57	20±0,60***	38-50
б-глобуліни, в проц.	10±0,30***	12±0,45	14±0,46**	12-20
в- глобуліни, в проц.	19±0,37***	13±0,47	15±0,29**	10-19
г- глобуліни, в проц.	45±0,37***	27±0,48	45±0,48***	25-40

Примітка: *-р<0,05 **-р<0,01 ***-р<0,001 щодо показників РІД-негативних тварин.

З таблиці 9 видно, що основні біохімічні показники крові неінфікованих корів перебувають у межах фізіологічної норми, тоді як в інфікованої вірусом лейкозу худоби спостерігаються зміни біохімічних показників крові, що залежать від стадії інфекційного процесу. Так, у РІД-позитивних тварин кількість лейкоцитів і лімфоцитів постійно збільшується і у гематологічно хворих тварин перевищує верхню межу норми на 7,34 і на 9,5 Г/л відповідно, тоді як кількість еритроцитів у всіх тварин знаходиться в межах норми, але залежно від стадії хвороби простежується тенденція до її зменшення. В період гематологічних змін спостерігається зниження гемоглобіну, що вказує на пригнічення гемопоезу. Різниця кількості загального білка в крові РІД-позитивних і гематологічно хворих тварин незначна, що вказує на динаміку компенсаторної функції макроорганізму.

При розвитку інфекційного процессу кількість кальцію знижена, а фосфору - підвищена. На гематологічній стадії обидва показники нижче за норму. Причиною цього може бути порушення функції навколощитовидних залоз. У гематологічно хворих корів величина резервної лужності знижується до нижньої межі фізіологічної норми, що свідчить про вірогідний розвиток ацидозу. Аналогічна ситуація спостерігається і при визначенні показників печінкової проби, що відображають порушення в роботі печінки, виражених диспропорцією білкових фракцій. Диспротеїнемія виявляється різким зниженням альбумінів, помірним зниженням б-глобулінів на фоні значного збільшення г-глобулінів і помірного - в-глобулінів.

Методологічні аспекти застосування ІФА в господарстві
з незначним поширенням лейкозної інфекції

Застосування реакції імунодифузії, як показали наші дослідження, для з'ясування серологічного статусу таких телят є недостатнім, оскільки ми не отримуємо об'єктивної картини. А тому основні дослідження мають спиратися на імуноферментний аналіз. Діагностичні (ІФА) дослідження з інтервалом у 3 міс. дозволяють у короткий термін з'ясувати серологічний статус всіх тварин, тобто встановити, чи вони є ще носіями колостральних антитіл, чи це вже розвиток інфекційного процесу. Останній факт є важливим, оскільки дозволяє своєчасно видалити із загальної групи інфікованих тварин і тим самим попередити поширення інфекції.

Проведені нами дослідження підтверджують, що в СТОВ «Вікторія» за ступенем прояву інтенсивності епізоотичного процесу слід віднести до категорії з незначним розповсюдженням онкорнавірусної інфекції (не перевищує 10%). Найменшу кількість інфікованих тварин було виявлено в лютому (0,9%), найбільшу - в березні (9,1%). Динаміка інцидентності вірусом лейкозу серед маточного поголів'я за цей період наведена на малюнку 24. Серологічні дослідження маточного поголів'я показують, що за аналізований період рівень інфікованості коливається у середньому від 0,9 до 9,1%. Значне коливання інфікованості можна пояснити тим, що під час формування стада групи корів формувалися за мірою їх надходження і, як правило, приміщення заповнювали тваринами з невеликої кількості господарств. А в разі наявності прихованого джерела лейкозної інфекції за сприйнятливих умов захворювання швидко поширюється серед решти поголів'я, що й підтверджується результатами наших досліджень. Фактично за рік з моменту формування стада лейкоз набув значного поширення, оскільки захворювання було діагностовано у тварин всіх приміщень. Тобто, у господарстві створилися умови для розвитку інфекційного і епізоотичного процесів, наслідком чого було поступове включення молодняку великої рогатої худоби.

Малюнок 24. Результати інфікованості маточного поголів'я великої рогатої худоби в СТОВ «Вікторія» за 2010 р.

Найвищий рівень інфікованості вірусом лейкозу серед молодняку великої рогатої худоби зафіксований у березні - 10%, червні - 7,3%. Отже, у стаді існують активні шляхи передачі збудника від інфікованих корів-матерів потомству (телятам), а за відсутності системи ізольованого вирощування молодняку онкорнавірусна інфекція швидко поширюється. Отримані результати підтверджують, що в разі занесення в господарство лейкоз набуває стаціонарності, тривалий час перебігає приховано (не виявляються у РІД), що сприяє поступовому включенню в епізоотичний процес більшої кількості сприйнятливого поголів'я. Зазначене вказує на недостатню чутливість тесту імунодифузії, який використовується для діагностики лейкозу. У такому випадку процес оздоровлення неблагополучних господарств навіть при ретельному виконанні всіх вимог діючої інструкції щодо лейкозу великої рогатої худоби затягується на невизначений термін, за який хвороба завдає значних економічних збитків.

Методологічні аспекти застосування ІФА в господарстві зі значним поширенням лейкозної інфекції

СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області тривалий час є неблагополучною щодо онкорнавірусної інфекції. Аналізуючи дані серологічних досліджень більш ніж за 15 років, слід відмітити значне коливання рівня інфікованості. Причому такі коливання були досить суттєвими, а саме від 4,8% у 2008 р. до 32,8 у 2010 р., тобто лейкоз у господарстві став динамічною, стаціонарною хворобою. З упровадженням оздоровчих заходів рівень інфікованості великої рогатої худоби вірусом лейкозу у господарстві поступово знижувався. Якщо у 2006 р. він становив 20,1%, то у 2009 р. - 2,31%, що у 8,7 разів менше. Регулярні серологічні дослідження тварин в РІД дозволили суттєвим чином змінити прояв епізоотичного процесу, рівень інфікованості тварин вірусом лейкозу поступово знижувався як серед маточного поголів'я, так і серед молодняку великої рогатої худоби. У 2010 р. проти 2008 рівень інфікованості маточного поголів'я знизився в 18,3 разів, і становив відповідно 40,3 і 2,2 %. Аналогічно зменшилась інфікованість вірусом лейкозу й молодняку - з 12,4% у 2008 р. до 1,9% - у 2010 р. Проте тестування сироваток крові тварин з приводу лейкозу вже у наступному році показало зростання рівня інфікованості. Так, проти 2010 р., рівень інфікованості серед маточного поголів'я зріс у 2,3 рази, а серед молодняку великої рогатої худоби - в 1,6 рази. Отримані дані ще раз підтверджують, що оздоровлення господарств від лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вимагає удосконалення. Саме рівень чутливості РІД, на наш погляд, і є фактором, який стримує строки оздоровлення господарств від онкорнавірусної інфекції (мал. 25).

Малюнок 25. Закономірність розвитку епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби при значному поширенні онкорнавірусної інфекції

Малюнок 26. Закономірність розвитку епізоотичного процесу за лейкозу великої рогатої худоби при значному поширенні онкорнавірусної інфекції

Тестування сироваток крові РІД-негативних тварин імуноферментним методом (мал. 27) показало недостатню чутливість реакції імунодифузії. Інцидентність захворювання зросла від 3,9 % (за результатами РІД) до 32,2 % (за результатами ІФА). Тобто, чутливість ІФА у такому випадку у 8,3 разів перевищує чутливість РІД. Подальші серологічні дослідження з використанням ІФА показали, що стадія максимального підйому швидко переростає у стадію згасання, оскільки упродовж 4-х досліджень з інтервалом у 3 міс. інцидентність захворювання вдалося знизити до 3,4%.

Порівняльна оцінка методів РІД і ІФА при діагностиці лейкозу великої

рогатої худоби

Результати проведених нами порівняльних досліджень з використанням РІД і ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої худоби в РІД позитивно реагуючих не виявлено, тоді як методом ІФА специфічні антитіла до лейкозного антигена були виявлені у 3 тварин, що складає 15% випадків від 100% негативних проб в РІД. Аналогічні дані одержані і при паралельному тестуванні 28 проб сироваток крові корів.

Методом ІФА протилейкозні антитіла виявлені у всіх пробах, а за допомогою РІД специфічні антитіла визначені тільки в 82% випадків, що на 18% менше ніж в ІФА. Одержані дані наочно підтверджують, що ІФА в середньому на 16,5% чутливіший за РІД і може у встановленому порядку застосовуватися при діагностиці лейкозу великої рогатої худоби.

Аналіз діагностичних досліджень з питань лейкозу великої рогатої худоби у деяких господарствах Краснопільського району Сумської області вказує на те, що при оздоровленні неблагополучних господарств особливу увагу слід приділяти молодняку великої рогатої худоби. Систематичні діагностичні дослідження, ізоляція інфікованих тварин поступово знижують інцидентність захворювання в господарствах, де рівень інфікованості не перевищує 10%.

У СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області інцидентність вірусу лейкозу великої рогатої худоби серед маточного поголів'я у 2010 р. проти 2009 р. знизилася з 5,2 до 1,73%. Показовим є те, що на фоні зниження інцидентності серед маточного поголів'я інцидентність вірусом лейкозу серед молодняку є досить високою і навіть може зростати, наприклад, у цьому господарстві у 2010 р. проти 2009 р. вона зросла в 1,25 раза.

У категорії господарств з рівнем інфікованості вірусом лейкозу від 10,1 до 20,0% фактичного зниження рівня інфікованості вірусом лейкозу серед молодняку не спостерігається. За період з 2008 по 2010 рік рівень інфікованості коливався від 4,45 ±1,68 до 10,01±2,2%. Це означає, що навіть за ретельного дотримання правил діючої інструкції, регулярних серологічних досліджень (за результатами РІД) та ізольованого вирощування молодняку швидкими темпами знизити рівень інфікованості вірусом лейкозу не вдається, оскільки, на наш погляд, інцидентність вірусом лейкозу підтримується переважно за рахунок молодняку.

Застосування реакції імунодифузії не дозволяє ефективно і своєчасно виявити прихованих вірусоносіїв та тварин на ранній стадії розвитку інфекційного процесу. Залишаючись у стаді, вони являють собою приховане джерело збудника інфекції, за рахунок чого й підтримується інфекційний та епізоотичний процес при лейкозі великої рогатої худоби. Це підтверджує факт значної ролі молодняку великої рогатої худоби у поширенні онкорнавірусної інфекції.

До напування молозивом, за результатами РІД, антитіла до ВЛ були виявлені у 6,2% телят, отриманих від корів, інфікованих вірусом лейкозу. За результатами ІФА, внутрішньоутробне інфікування ВЛ ВРХ було виявлене у 12,5% тварин. Внутрішньоутробного інфікування телят контрольної групи вірусом лейкозу виявлено не було ні за результатами РІД, ні за результатами ІФА. Результати з'ясування подальшого серологічного статусу дослідних тварин показали, що у 2-місячному віці за результатами ІФА позитивна реакція була виявлена у 46,8% телят, що у 2,15 рази більше, порівняно з РІД.

Тестування дослідних зразків у 5- місячному віці за результатами ІФА показало, що позитивна серологічна реакція на лейкоз збереглася у 18,7% тварин. Тобто, у 2-місячному віці частина телят ще є носіями колостральних антитіл. За результатами РІД було виявлено всього 6,2% тварин, що у 3,1 рази менше, порівняно з імуноферментним методом діагностики.

У подальшому кількість тварин з позитивною ІФА-реакцією на лейкоз у групі зростає і становить 28,1 %, причому в 12,5% випадків інфекція була виявлена вперше. Діагностичні дослідження сироваток крові тварин контрольної групи підтверджують, що за результатами першого тестування, як РІД, так і ІФА, тварин з позитивною серологічною реакцією виявлено не було. Проте вже при наступному тестуванні через 3 міс. за результатами РІД позитивна серологічна реакція була виявлена у 4,1% тварин, що в 2 рази менше, порівняно з ІФА (мал. 27).

Малюнок 27. Результати діагностичних досліджень тварин дослідної групи в РІД та ІФА.

Таким чином, аналіз отриманих результатів досліджень показує, що навіть за умови утримання ізольованими групами молодняку від інфікованих та неінфікованих вірусом лейкозу корів відбувається поширення онкорнавірусної інфекції. За нашими даними, більшість телят при народженні вільні від вірусу лейкозу. Зараження певної частини тварин у більш пізньому віці пов'язане зі спільним утриманням їх з телятами, у яких було виявлене внутрішньоутробне інфікування (18,7% у нашому випадку). Недостатня чутливість РІД не дозволяє виявляти тварин на ранньому ступені прояву інфекційного процесу, що сприяє поширенню збудника серед решти поголів'я. За період експериментальних досліджень саме таким шляхом заразилося 12,5% тварин дослідної групи.

2.4 Обговорення результатів власних досліджень

Проблема лейкозів як людини так і великої рогатої худоби має велике біологічне, економічне і соціальне значення. Захворювання лейкозами і смертність від них великої рогатої худоби, головним чином високопродуктивних корів, у багатьох країнах продовжує збільшуватись, що у повній мірі позначається на виробництві продуктів тваринництва та їх якості.

В Україні склалася надзвичайно складна епізоотична ситуація щодо лейкозу великої рогатої худоби. При серологічному досліджені 5133 гол. бугаїв-плідників (126 держплемстанцій), виявлено 12,7% великої рогатої худоби, яка інфікована вірусом лейкозу. Так, інфікованість великої рогатої худоби Запорізького облплемоб'єднання склала 50%, Донецького - 36,5%, Волинського - 17,7%, Херсонського - 16,5%, Одеського - 16,0%. У 139 держплемзаводах України утримувалось 126,9% серопозитивних племінних корів, які не могли використовуватись для відтворення високопродуктивних бугаїв.

При визначенні рівня сероконверсії у інфікованих тварин, були досліджені проби сироваток крові 64 тільних корів. У всіх досліджуваних тварин діагноз на лейкоз в реакції імунодифузії був поставлений за 1,5-4 міс. до отелення. При дослідженні проб сироваток крові РІД-позитивних глибокотільних корів за 5-10 днів до отелення спостерігалося “випадіння” позитивної реакції у 3 тварин, що складає 4,7%.

Через 10 днів після отелення РІД-позитивність відновилася у однієї корови, при цьому РІД-негативними залишилися 2 корови або 3,1%. У всіх корів позитивна відповідь на лейкозний антиген в реакції імунодифузії була відновлена на 40-й день після отелення. Для встановлення можливості використовування молозива і молока в якості діагностичних рідин нами були досліджені проби сироваток молозива і молока РІД-позитивних корів на предмет наявності протилейкозних антитіл в реакції імунодифузії.

Одержані дані свідчать, що при дослідженні сироваток молозива в перший день після отелення позитивно прореагувало в реакції імунодифузії 18 проб з 64 або 28,1%. Надалі спостерігалося поступове зменшення кількості корів, в молозиві і молоці яких виявлялись протилейкозні антитіла. Так, на 5 день їх кількість складала 26,6%, на 10 день -18,7%, на 30 день -9,4% і на 40 день -1,6%.

При дослідженні проб сироватки крові 18 новонароджених телят ряду тваринницьких господарств Сумської області, одержаних від РІД-позитивних корів до першого напування їх материнським молозивом, в жодній пробі не виявлені противірусні антитіла до лейкозного антигена.

Через 12-24 години після напування телят молозивом РІД-позитивних матерів в їх крові стали виявлятися колостральні антитіла. На першу добу протилейкозні антитіла виявлялися в 61,1% випадків. На п'яту добу таких тварин було 72,2%. Проте вже на десяту добу кількість таких телят складала 44,4%. Тенденція до зменшення числа телят, в крові яких визначаються колостральні антитіла, зберігалася і надалі. Так на тридцяту добу РІД-позитивними виявилися 16,7% телят, а на сорокову - тільки 5,6%.

Отже, реакція імунодифузії з сироваткою крові корів в 4,7% випадків за 5-10 днів до і після отелення не виявляє тварин, хворих на лейкоз. У сироватці молозива першого надою корів, хворих на лейкоз, протилейкозні антитіла виявляються в 28,1% випадків. В подальшому кількість корів, у молоці яких визначались антитіла, швидко зменшувалася і до 40-го дня лактації таких корів залишається не більше 1,6%. З молозива протилейкозні антитіла потрапляють у сироватку крові телят в 72,2% випадків, де зберігаються біля 40 днів.

При дослідженні хворих на хронічний лімфолейкоз тварин встановили, що 52,4 % з них мали початкову (9-20 тис./мкл лейкоцитів), 42,8 % - клініко-анатомічних змін (до 50 тис./мкл лейкоцитів) та 4,8 % генералізовану (50-380 тис./мкл лейкоцитів і більше) стадії захворювання. Частота ураження та характер патоморфологічних змін в органах і тканинах залежала від стадії розвитку хвороби.

Після вимушеного забою 10-ти РІД-позитивних тварин з клінічними ознаками лейкозу, при проведені ветеринарно-санітарної експертизи у двох тушах були виявлені патолого-анатомічні зміни у внутрішніх органах, які характерні для лейкозу. При огляді поверхневих лімфатичних вузлів виявили, що підщелепні, передлопаткові та надвим'яні лімфовузли збільшені в об'ємі, капсула їх напружена. На розрізі пульпа випирає, паренхіма сіро-білого кольору, дряблої консистенції, поверхня розрізу волога, салоподібна.

У серці перикард був сірим, гладеньким, тьмяним, помірно вологим, прозорим. Серце було збільшене за рахунок потовщення всіх його стінок, і не однотонно забарвлене у червоний і плямисто сіро-білий колір, в ділянці передсердь виявили опухо-подібні розрости, саловидні на розрізі.

Епікард гладенький, блискучий, прозорий, сірого кольору. На розрізі міокард біло-сірого, червоного та сіро-червоного кольорів, сухий, пронизаний біло-сірими саловидними вогнищами, прожилками, малюнок зітертий, дряблий. Ендокард гладенький, блискучий, сірий, помірно вологий.

Легені не спавші, з поверхні і на розрізі неоднотоно забарвленні в сірий, сіро-червоний та червоний кольори, вологі, тістоподібної консистенції, малюнок зітертий. При натисканні із судин виділяється незначна кількість темно-червоної крові, а з бронхів - піниста сіро-червона рідина. А у однієї з туш на поверхні легень виявили розрости сірого кольору, саловидні на розрізі.

Селезінка значно збільшена, капсула сильно напружена, ущільнена, кінці заокруглені. На розрізі пульпа крупнозерниста, рихла, малинового кольору зі збільшеними білими фолікулами, волога. Печінка збільшена в об'ємі, дрябла, темно-червоного кольору. На розрізі значно зволожена, з судин стікає темно-червона кров, неоднотоно забарвлена у темно-червоний і коричневий кольори, малюнок дещо зітертий. Виявляли пухлиноподібні розростання сірого кольору, що виступають над поверхнею органа. Нирки збільшені в об'ємі, дряблі, колір не однотонний від коричневого до сірого. Капсула знімається легко. Виявляли обмежені лейкозні осередки. На розрізі кіркова речовина такого ж кольору як із зовні, а мозкова темно-червоного кольору. Межа між кірковою та мозковою зонами слабо виражена. Малюнок згладжений. При гістологічному дослідженні у нирках, печінці спостерігали скупчення лімфоцитів у просвіті капілярів та інфільтрацію лімфоїдними клітинами інтерстиціальної тканини.

Мезентеріальні лімфатичні вузли незначно збільшені, сіро-білого кольору, дряблі. На розрізі сухуваті, колір такий як і з поверхні, малюнок зітертий. Ще у однієї туші, крім перерахованих вище змін, виявили, що передлопаткові лімфатичні вузли забарвлені у темно-вишневий колір із саловидними розростами на поверхні і нетипову внутрішньочерепну лімфосаркому. У матці також спостерігалися вогнищеві розростання сіро-білого кольору. У шлунку виявляли виразки.

При хронічному лімфолейкозі з некровотворних органів у першу чергу уражується печінка (63 %), потім серце (46 %), нирки (43 %) та легені (21 %).

На ранній стадії захворювання паренхіма печінки була без виражених морфологічних змін, властивих лімфолейкозу великої рогатої худоби.

На стадії клініко-анатомічних змін ураження міокарда лейкозними клітинами виявляли переважно у вогнищевій формі. На генералізованій стадії захворювання серце збільшувалося, спостерігалось потовщення стінок міокарда. При тяжкій формі ураження паренхіма печінки була в стані атрофії.

При визначенні впливу ВЛВРХ на морфологічні і біохімічні показники крові РІД-негативних, РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів РІД-позитивних і гематологічно хворих на лейкоз корів нами були одержані наступні результати. Основні біохімічні показники крові неінфікованих корів перебувають у межах фізіологічної норми, тоді як в інфікованої вірусом лейкозу худоби спостерігаються зміни біохімічних показників крові, що залежать від стадії інфекційного процесу. Так, у РІД-позитивних тварин кількість лейкоцитів і лімфоцитів постійно збільшується і у гематологічно хворих тварин перевищує верхню межу норми на 7,34 і на 9,5 Г/л відповідно, тоді як кількість еритроцитів у всіх тварин знаходиться в межах норми, але залежно від стадії хвороби простежується тенденція до її зменшення. В період гематологічних змін спостерігається зниження гемоглобіну, що вказує на пригнічення гемопоезу. Різниця кількості загального білка в крові РІД-позитивних і гематологічно хворих тварин незначна, що вказує на динаміку компенсаторної функції макроорганізму.

При розвитку інфекційного процессу кількість кальцію знижена, а фосфору - підвищена. На гематологічній стадії обидва показники нижче за норму. Причиною цього може бути порушення функції навколощитовидних залоз. У гематологічно хворих корів величина резервної лужності знижується до нижньої межі фізіологічної норми, що свідчить про вірогідний розвиток ацидозу. Аналогічна ситуація спостерігається і при визначенні показників печінкової проби, що відображають порушення в роботі печінки, виражених диспропорцією білкових фракцій. Диспротеїнемія виявляється різким зниженням альбумінів, помірним зниженням б-глобулінів на фоні значного збільшення г-глобулінів і помірного - в-глобулінів.

Застосування реакції імунодифузії, як показали наші дослідження, для з'ясування серологічного статусу таких телят є недостатнім, оскільки ми не отримуємо об'єктивної картини. Тому, основні дослідження мають спиратися на імуноферментний аналіз. Діагностичні (ІФА) дослідження з інтервалом у 3 міс. дозволяють у короткий термін з'ясувати серологічний статус всіх тварин, тобто встановити, чи вони є ще носіями колостральних антитіл, чи це вже розвиток інфекційного процесу. Останній факт є важливим, оскільки дозволяє своєчасно видалити із загальної групи інфікованих тварин і тим самим попередити поширення інфекції.

Проведені нами дослідження підтверджують, що в СТОВ «Вікторія» за ступенем прояву інтенсивності епізоотичного процесу слід віднести до категорії з незначним розповсюдженням онкорнавірусної інфекції (не перевищує 10%). Найменшу кількість інфікованих тварин було виявлено в лютому (0,9%), найбільшу - в березні (9,1%). Серологічні дослідження маточного поголів'я показують, що за аналізований період рівень інфікованості коливається у середньому від 0,9 до 9,1%. Значне коливання інфікованості можна пояснити тим, що під час формування стада групи корів формувалися за мірою їх надходження і, як правило, приміщення заповнювали тваринами з невеликої кількості господарств. А в разі наявності прихованого джерела лейкозної інфекції за сприйнятливих умов захворювання швидко поширюється серед решти поголів'я, що й підтверджується результатами наших досліджень. Фактично за рік з моменту формування стада лейкоз набув значного поширення, оскільки захворювання було діагностовано у тварин всіх приміщень. Тобто, у господарстві створилися умови для розвитку інфекційного і епізоотичного процесів, наслідком чого було поступове включення молодняку великої рогатої худоби.

Найвищий рівень інфікованості вірусом лейкозу серед молодняку великої рогатої худоби зафіксований у березні - 10%, червні - 7,3%. Отже, у стаді існують активні шляхи передачі збудника від інфікованих корів-матерів потомству (телятам), а за відсутності системи ізольованого вирощування молодняку онкорнавірусна інфекція швидко поширюється. Отримані результати підтверджують, що в разі занесення в господарство лейкоз набуває стаціонарності, тривалий час перебігає приховано (не виявляються у РІД), що сприяє поступовому включенню в епізоотичний процес більшої кількості сприйнятливого поголів'я. Зазначене вказує на недостатню чутливість тесту імунодифузії, який використовується для діагностики лейкозу. У такому випадку процес оздоровлення неблагополучних господарств навіть при ретельному виконанні всіх вимог діючої інструкції щодо лейкозу великої рогатої худоби затягується на невизначений термін, за який хвороба завдає значних економічних збитків.

СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області тривалий час є неблагополучною щодо онкорнавірусної інфекції. Аналізуючи дані серологічних досліджень більш ніж за 15 років, слід відмітити значне коливання рівня інфікованості. Причому такі коливання були досить суттєвими, а саме від 4,8% у 2008 р. до 32,8 у 2010 р., тобто лейкоз у господарстві став динамічною, стаціонарною хворобою. З упровадженням оздоровчих заходів рівень інфікованості великої рогатої худоби вірусом лейкозу у господарстві поступово знижувався. Якщо у 2006 р. він становив 20,1%, то у 2009 р. - 2,31%, що у 8,7 разів менше. Регулярні серологічні дослідження тварин в РІД дозволили суттєвим чином змінити прояв епізоотичного процесу, рівень інфікованості тварин вірусом лейкозу поступово знижувався як серед маточного поголів'я, так і серед молодняку великої рогатої худоби. У 2010 р. проти 2008 рівень інфікованості маточного поголів'я знизився в 18,3 разів, і становив відповідно 40,3 і 2,2 %. Аналогічно зменшилась інфікованість вірусом лейкозу й молодняку - з 12,4% у 2008 р. до 1,9% - у 2010 р. Проте тестування сироваток крові тварин з приводу лейкозу вже у наступному році показало зростання рівня інфікованості. Так, проти 2010 р., рівень інфікованості серед маточного поголів'я зріс у 2,3 рази, а серед молодняку великої рогатої худоби - в 1,6 рази. Отримані дані ще раз підтверджують, що оздоровлення господарств від лейкозу великої рогатої худоби на сучасному етапі вимагає удосконалення. Саме рівень чутливості РІД, на наш погляд, і є фактором, який стримує строки оздоровлення господарств від онкорнавірусної інфекції.

Тестування сироваток крові РІД-негативних тварин імуноферментним методом показало недостатню чутливість реакції імунодифузії. Інцидентність захворювання зросла від 3,9 % (за результатами РІД) до 32,2 % (за результатами ІФА). Тобто, чутливість ІФА у такому випадку у 8,3 разів перевищує чутливість РІД. Подальші серологічні дослідження з використанням ІФА показали, що стадія максимального підйому швидко переростає у стадію згасання, оскільки упродовж 4-х досліджень з інтервалом у 3 міс. інцидентність захворювання вдалося знизити до 3,4%.

Результати проведених нами порівняльних досліджень з використанням РІД і ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої ІФА показали, що з 20 проб сироваток крові молодняка великої рогатої худоби в РІД позитивно реагуючих не виявлено, тоді як методом ІФА специфічні антитіла до лейкозного антигена були виявлені у 3 тварин, що складає 15% випадків від 100% негативних проб в РІД. Аналогічні дані одержані і при паралельному тестуванні 28 проб сироваток крові корів.

Методом ІФА протилейкозні антитіла виявлені у всіх пробах, а за допомогою РІД специфічні антитіла визначені тільки в 82% випадків, що на 18% менше ніж в ІФА. Одержані дані наочно підтверджують, що ІФА в середньому на 16,5% чутливіший за РІД і може у встановленому порядку застосовуватися при діагностиці лейкозу великої рогатої худоби.

Аналіз діагностичних досліджень з питань лейкозу великої рогатої худоби у деяких господарствах Краснопільського району Сумської області вказує на те, що при оздоровленні неблагополучних господарств особливу увагу слід приділяти молодняку великої рогатої худоби. Систематичні діагностичні дослідження, ізоляція інфікованих тварин поступово знижують інцидентність захворювання в господарствах, де рівень інфікованості не перевищує 10%. У СТОВ «Вікторія» Краснопільського району Сумської області інцидентність вірусу лейкозу великої рогатої худоби серед маточного поголів'я у 2010 р. проти 2009 р. знизилася з 5,2 до 1,73%. Показовим є те, що на фоні зниження інцидентності серед маточного поголів'я інцидентність вірусом лейкозу серед молодняку є досить високою і навіть може зростати, наприклад, у цьому господарстві у 2010 р. проти 2009 р. вона зросла в 1,25 раза.

У категорії господарств з рівнем інфікованості вірусом лейкозу від 10,1 до 20,0% фактичного зниження рівня інфікованості вірусом лейкозу серед молодняку не спостерігається. За період з 2008 по 2010 рік рівень інфікованості коливався від 4,45 ±1,68 до 10,01±2,2%. Це означає, що навіть за ретельного дотримання правил діючої інструкції, регулярних серологічних досліджень (за результатами РІД) та ізольованого вирощування молодняку швидкими темпами знизити рівень інфікованості вірусом лейкозу не вдається, оскільки, на наш погляд, інцидентність вірусом лейкозу підтримується переважно за рахунок молодняку.

Застосування реакції імунодифузії не дозволяє ефективно і своєчасно виявити прихованих вірусоносіїв та тварин на ранній стадії розвитку інфекційного процесу. Залишаючись у стаді, вони являють собою приховане джерело збудника інфекції, за рахунок чого й підтримується інфекційний та епізоотичний процес при лейкозі великої рогатої худоби. Це підтверджує факт значної ролі молодняку великої рогатої худоби у поширенні онкорнавірусної інфекції.

До напування молозивом, за результатами РІД, антитіла до ВЛ були виявлені у 6,2% телят, отриманих від корів, інфікованих вірусом лейкозу. За результатами ІФА, внутрішньоутробне інфікування ВЛ ВРХ було виявлене у 12,5% тварин. Внутрішньоутробного інфікування телят контрольної групи вірусом лейкозу виявлено не було ні за результатами РІД, ні за результатами ІФА. Результати з'ясування подальшого серологічного статусу дослідних тварин показали, що у 2-місячному віці за результатами ІФА позитивна реакція була виявлена у 46,8% телят, що у 2,15 рази більше, порівняно з РІД.

Тестування дослідних зразків у 5- місячному віці за результатами ІФА показало, що позитивна серологічна реакція на лейкоз збереглася у 18,7% тварин. Тобто, у 2-місячному віці частина телят ще є носіями колостральних антитіл. За результатами РІД було виявлено всього 6,2% тварин, що у 3,1 рази менше, порівняно з імуноферментним методом діагностики.

У подальшому кількість тварин з позитивною ІФА-реакцією на лейкоз у групі зростає і становить 28,1 %, причому в 12,5% випадків інфекція була виявлена вперше. Діагностичні дослідження сироваток крові тварин контрольної групи підтверджують, що за результатами першого тестування, як РІД, так і ІФА, тварин з позитивною серологічною реакцією виявлено не було. Проте вже при наступному тестуванні через 3 міс. за результатами РІД позитивна серологічна реакція була виявлена у 4,1% тварин, що в 2 рази менше, порівняно з ІФА.

Таким чином, аналіз отриманих результатів досліджень показує, що навіть за умови утримання ізольованими групами молодняку від інфікованих та неінфікованих вірусом лейкозу корів відбувається поширення онкорнавірусної інфекції. За нашими даними, більшість телят при народженні вільні від вірусу лейкозу. Зараження певної частини тварин у більш пізньому віці пов'язане зі спільним утриманням їх з телятами, у яких було виявлене внутрішньоутробне інфікування (18,7% у нашому випадку). Недостатня чутливість РІД не дозволяє виявляти тварин на ранньому ступені прояву інфекційного процесу, що сприяє поширенню збудника серед решти поголів'я. За період експериментальних досліджень саме таким шляхом заразилося 12,5% тварин дослідної групи.

2.5 Розрахунок економічної ефективності

Для розрахунку економічномічної ефективністів в даній роботі користувалися „Методикою визначення економічної ефективності ветеринарних заходів” від 2009 року. Згідно цієї методики, нам необхідно було визначити наступні показники:

· економічний збиток від вимушено забитих тварин;

· збиток від зниження продуктивності у хворих тварин;

· загальний збиток;

· попереджений економічний збиток;

· економічний ефект

Для обчислення цих показників нам необхідно було використати наступні дані, які відображені в табл. 6.

Таблиця 6.

Показники розрахунку економічної ефективності

Показники	Група досліду	Група контролю
Загальна кількість сприйнятливих тварин (гол)	200	150
Кількість тварин, у яких проводились дослідження (гол.)	25	25
Кількість вимушено забитих (гол.)	5	7
Кількість тварин із змінами (туш)	1	1
Ціна за 1 кг живої ваги здорової тварини (грн.)	10,5	10,5
Ціна за 1 кг живої ваги хворої тварини (грн.)	5,0	5,0
Середня жива вага однієї голови в групі (кг)	405,3	408,8
Витрати на ветеринарні заходи (грн..)	426,4	197,7

Збиток від вимушеного забою розраховували за формулою:

З₁ = М Ч Ж Ч Ц, де

М - вимушено забитих тварин (гол.);

Ж - середня жива вага однієї тварини (кг);

Ц - закупівельна ціна 1 кг живої ваги (грн);

В_ф- виручка від реалізації вимушеного забою.

Підставляючи показники з табл. 6. ми розрахували :

в групі досліду: З_1. = 5 Ч 405,3 Ч 10,5 - 8311,3= 12966,95 грн.;

в групі контролю: З₁ =7 Ч 408,8 Ч 10,5 - 11452,64 = 18594,16 грн;

2. Збиток від зниження якості продукції отриманої від перехворівши вимушено забитих тварин (З₂), який ми визначали за формулою:

З₂= (Цз-Цп) М

Цз - Цп - ціни реалізації продукції отриманої відповідно від здорових та перехворівши тварин.

М - кількість реалізованої продукції зниженої якості, кг.

Одже, збиток З₂ від реалізованої продукції зниженої якості у:

групі досліду З₂ = (10,5- 5,0) 78,5 = 392,5 грн.;

групі контролю З₂ = (10,5- 5,0) 72,9 = 364,5 грн.;

3. Загальну суму економічного збитку розраховували за формулою:

З = З₁ +З₂

· в групі досліду:

З = 12966,95 + 392,5 = 13359,45 грн. ;

· в групі контролю:

З = 18594,16 + 364,5 = 18958,66 грн;

4. Попереджені економічні збитки в результаті профілактики і ліквідації хвороб тварин в господарстві ПЗ розраховували за формулою:

ПЗ = МКзКзб - З,

де М - загальне поголів'я сприйнятливих тварин;

Кз - коефіцієнт можливого захворювання тварин у неблагополучних гуртах;

Кзб - питома величина економічного збитку в розрахунку на одну гол.;

З - фактичний економічний збиток по групам, грн.

в групі досліду:

Пз = 2000,14 534,38 - 13359,45 = 1603, 19 грн.;

в групі контролю

Пз = 1500,14 758,35 - 18958,66 = - 3033, 31 грн

Витрати на ветеринарні заходи включали в собі проведення діагностичних досліджень, з розрахунку одна проба серологічних досліджень коштувала 9,45 грн.; проведення місця дезінфекції, де утримувалась хвора тварина 10,16 грн. і тп. ЗагалЬні витрати на ветеринарні заходи по групах відображено в таблиці № 6

Егрн = Пз - Вв

в групі досліду: Егрн = 1603, 19 - 426, 4 = 1176,79 грн;

в групі контролю: Егрн = - 3033, 31 - 197,7= - 3231,01 грн

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, які спрямовані на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці [44]. Законодавство по охороні праці складається з Закону України "Про охорону праці", Кодексу законів про працю та інших нормативних актів [45].

Координація діяльності з питань охорони праці в агропромисловому комплексі в областях покладається на відділи технічної політики та охорони праці. В ТОВ, акціонерних, селянсько-фермерських товариствах та інших підприємствах за організацію робіт по охороні праці відповідає перший керівник [32].

За порушення законодавчих і нормативно-правових актів про охорону праці, утворення перешкод для діяльності посадових осіб, органів державного нагляду, представників профспілок винні працівники притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно Законодавства України про ветеринарну медицину [46]

ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОЗДОРОВЧИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ЛЕЙКОЗУ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ

Догляд за тваринами, підозрілими у захворюванні на лейкоз

Догляд за тваринами, підозрілими у захворюванні на лейкоз, доручається працівникам, призначеним роботодавцем. Працівники віком до 18 років, а також вагітні жінки та жінки, що годують груддю, до цієї роботи не допускаються. До роботи з догляду за тваринами, підозрілими у захворюванні на лейкоз, допускаються працівники, які проінструктовані про особисті застережні заходи та правила поводження із зараженим матеріалом, а також про догляд за хворими тваринами.

Вхід на територію ізолятора, де утримуються підозрілі у захворюванні на лейкоз тварини, стороннім особам забороняється. Біля входу в кожне тваринницьке приміщення, а також усередині приміщень між секціями встановлюються дезбар'єри у вигляді ящиків з тирсою, просоченою дезінфікуючим розчином. Верх дезбар'єру повинен рівнятися з підлогою або мати плавний перехід до неї. Встановлення дезбар'єрів, регулярна заміна в них підстилки, а також контроль за дезінфекцією взуття під час кожного входу і виходу із приміщення покладаються на керівників структурних підрозділів, а регулярна заміна дезінфікуючого розчину -- на ветеринарних працівників ферм. Персонал, який доглядає за тваринами, що підозріються у захворюванні на лейкоз, крім спеціального одягу і спеціального взуття повинен забезпечуватися санітарним одягом та взуттям. Одягати будь-який одяг поверх санітарного одягу не дозволяється. Санітарний одяг і взуття видаються тільки на період роботи. Після її закінчення одяг знімають, знезаражують та зберігають у спеціальних шафах. Носити санітарний одяг і взуття за межами виробничих приміщень або дільниць роботи з тваринами не дозволяється. Не дозволяється вживати їжу, пити воду та палити під час роботи на фермах, неблагополучних на заразні хвороби. Для забезпечення працівників питною водою за межами виробничих приміщень встановлюються бачки з перевареною водою.

Проведення ветеринарно-санітарних заходів

Організація і проведення робіт повинні передбачати:

· застосування спеціальних ветеринарно-санітарних машин і обладнання;

· безпечне зберігання та використання фізичних і хімічних засобів для проведення дезінфекції, дезінвазії, дезінсекції та дератизації.

Перед проведенням вологої дезінфекції необхідно відключити приміщення від джерел електричної енергії та звільнити від корму і тварин. Під час проведення дезінфекції та вакцинації з використанням аерозольних генераторів АГП, АГ-УД-2 або інших потрібно обов'язково забезпечити працівників засобами індивідуального захисту та первинними засобами пожежогасіння.

Установки для дезінфекції під час роботи необхідно розташовувати на відкритому повітрі з навітряного боку, забезпечуючи при цьому зручність і безпеку їх обслуговування. Застосування фізичних методів дезінфекції (спалювання, обпалювання паяльними лампами, газовими пальниками тощо) необхідно здійснювати відповідно до НАПБ А.01.001-2004. Під час проведення дезінфекції території та зовнішніх стін приміщень не можна допускати попадання струменя розчину на оголені проводи ЛЕП.

Заходити в приміщення під час дезінфекції аерозолями або протягом експозиції знешкодження дозволяється тільки в протигазі з відповідним фільтром. По закінченні експозиції знешкодження необхідно відчинити всі вікна та двері, провітрити приміщення, підмести підлогу, а все сміття з комахами, що осипалися, знищити. Миття, дезінфекція, газація транспортних засобів і тари повинні проводитись в ізольованих камерах, які герметично закриваються, мають пристрої для відведення відходів у відстійник і каналізацію без застосування ручної праці.

Камери для миття, дезінфекції та газації обладнують самостійною вентиляцією, яка забезпечує провітрювання камер протягом 5-10 хвилин, світловими табло “Не заходити” і “Камера провітрена”, зблокованими із вхідними дверима та вентиляцією. Ветеринарно-санітарні заходи щодо тварин проводять ветеринарні спеціалісти, які мають вищу або середню спеціальну освіту, а також під їх керівництвом оператори з ветеринарної обробки тварин. Під час проведення ветеринарно-санітарних заходів з тваринами необхідно використовувати станки для фіксації або розколи.

Розтин трупів тварин та проведення діагностичних досліджень

Розтин трупів тварин повинен проводитися ветеринарними спеціалістами із дотриманням заходів щодо уникнення забруднення місця розтину та розповсюдження інфекції. Трупи тварин необхідно розтинати у спеціальних приміщеннях (прозекторіях, секційних залах тощо) або на діючих скотомогильниках. Під час розчленовування трупів не допускається розбризкування крові та інших рідин. Приміщення для розтину повинні мати вентиляцію, душову, допоміжні кімнатами для зберігання патологоанатомічного матеріалу. Стіни і підлога у приміщеннях мають бути водонепроникними, легко митися та піддаватися дезінфекції. Під'їзд і двері повинні бути зручними для доставки трупів.

Розтин трупів необхідно проводити згідно з вимогами Правил охорони праці в лабораторіях ветеринарної медицини, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці України 20.04.99 № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 11.10.99 за № 695/3988 (НПАОП 2.1.20-1.03-99). Після розтину трупи необхідно знищувати шляхом переробки на спеціальних утилізаційних заводах або установках, знешкоджувати в біотермічних ямах чи закопувати на глибину не менше 2 м на діючих скотомогильниках, обладнаних огорожею з воротами, що закриваються на замок.

Спалювання трупів тварин потрібно проводити під наглядом ветеринарного працівника у спеціальних печах або ямах. Перевозити трупи тварин необхідно транспортом з непроникними для рідин дном і бортами. Транспорт, місце розтину, інструмент, спеціальний одяг після закінчення роботи слід піддавати знезараженню.

Аналізуючи загальний стан охорони праці можна відмітити, що в ТОВ „Вікторія” Краснопільського району Сумської області охорона праці організована на підставі колективного договору, розпоряджень директора товариства, інструкцій з виконання правил роботи. Ці документи є юридичною базою функціонування охорони праці в господарстві.

Головний лікар ветеринарної медицини і головний зоотехнік господарства несуть основну відповідальність за виконання робіт з охорони праці на молочно-товарних фермах. Для головного лікаря ветеринарної медицини існують чітко визначені обов'язки. А саме, він повинен здійснювати постійний контроль за ветеринарно-санітарним станом на фермах, стежити за дотриманням Ветеринарного статуту України та інструкцій з охорони праці та техніки безпеки при проведенні обробок тваринницьких приміщень, інвентарю і тварин хімічними речовинами, контролювати використання лікарських препаратів, приладів, пристроїв та інших засобів, впроваджувати методи профілактики хвороб різної етіології, організовувати дезінфекційні бар'єри, забезпечувати працівників спецодягом в умовах карантину. Лікарем ветеринарної медицини ведеться сувора документація - амбулаторний журнал, журнал про проведення діагностичних і профілактичних заходів, журнал списування ветеринарних препаратів, журнал патологоанатомічного розтину трупів та ін. Згідно законодавства України „Про охорону праці” при організації трудового процесу потрібно враховувати забезпечення нормального стану охорони праці, що може бути пов'язане з розробкою заходів безпеки при обслуговуванні поголів'я тварин.

Контроль з безпеки охорони праці. Він здійснюється уповноваженими особами, які обираються профспілкою громадян і мають право безперешкодно перевіряти виконання правил з охорони праці та техніки безпеки. Таким чином, трудовий колектив здійснює громадський контроль за дотриманням правил з охорони праці. В ТОВ „Вікторія” Краснопільського району Сумської області є обладнаний кабінет з техніки безпеки, в якому проводять інструктаж з питань охорони праці: вступний, первинний, повторний, цільовий. Але слід зауважити, що цей кабінет не достатньо забезпечений учбовим матеріалом (стенди, плакати, спеціальна література).

Для функціонування охорони праці проводиться комплексне планування робіт. Для цього укладається колективний договір, в якому визначаються обов'язки сторін, щодо регулювання виробничих та трудових відносин. На виробничій сільськогосподарській дільниці розроблений поточний план робіт, який включає такі питання, як механізація важких і ручних робіт, охорона праці жінок і неповнолітніх, обов'язкові ветеринарно-санітарні заходи та інше.

Для фінансування робіт з охорони праці в господарстві створений фонд охорони праці, в який перераховують кошти із власного бюджету у визначений строк. Але цих коштів не достатньо для повного забезпечення засобами індивідуального захисту працівників при виконанні робіт із шкідливими і небезпечними умовами. На стан виробничого травматизму потенційно впливають недоліки, але на цьому підприємстві випадки травматизму лікаря ветеринарної медицини протягом останніх 3 років не відмічали. Проаналізуємо виробничий травматизм в ТОВ „Вікторія” Краснопільського району Сумської області за 2008-2010 роки (табл. 6).

Таблиця 6.

Показники, які характеризують стан охорони праці в ТОВ „Вікторія” Краснопільського району Сумської області за 2008 - 2010 р.

Показники травматизму	Одиниці виміру	Роки
		2008	2009	2010
Середньорічне число працівників (Р)	чол.	628	630	627
Кількість нещасних випадків з тимчасовою втратою працездатності (Т) в т. ч. з летальним наслідком (Тсм)	вин.	2	1	-
	вип.	-	-	-
Кількість днів непрацездатності (D)	днів	27	18	-
Матеріальна шкода від травматизму	грн.	174,33	62,87	-
Коефіцієнт частоти травматизму Кч Кч = Т / P Ч 1000		3,18	1,59	-
Коефіцієнт важкості Kв Кв = D / T ЇTcм		13,5	18	0
Коефіцієнт втрати робочого часу Кв.ч Кв.ч. = D / P Ч 1000		42,99	28,57	-
Виділено коштів на охорону праці	грн.	68,33	159,24	237,14
Витрачено коштів на охорону праці	грн.	68,33	134,82	237,14

Виходячи з таблиці рівень травматизму, як свідчить коефіцієнт частоти травматизму у 2008 році складав 3,18, що в 2 рази більше, ніж у 2009, а в 2010 році випадків травматизму не було зовсім. Коефіцієнт втрати робочого часу свідчить про те, що втрати робочого часу від травматизму в 2008 році більші в порівнянні до 2009 року у 1,5 рази, а у 2010 році вони відсутні. Причинами нещасних випадків, що мали місце в 2008 - 2010 році було невикористання засобів індивідуального захисту.

Незалежно від виду робіт, працівники господарства, один раз на рік, на початку березня, проходять медичний огляд. Виняток становлять працівники, які пов'язані із харчовими продуктами (кухарки), вони проходять медичний огляд 2 рази на рік - на початку березня та на початку вересня. Медичний огляд проводять за запрошенням спеціалісти із Кролевецької районної лікарні. Територія ферми з усіх боків обнесена парканом і оточена ровом, має 2 в'їзди (головний і запасний) для автотранспорту, при цьому дороги для транспорту потребують ремонту. Також є спеціальна дорога для прогону тварин на пасовище. На території ферми розміщені 2 приміщення для тварин, біля 2 із них обладнані майданчики для вигулу, санітарний забійний пункт, цех для приготування концентрованих кормів, навіси для зберігання сіна та соломи, 2 траншеї для силосу та сінажу і водонапірна башта.