Облік результатів діяльності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”

Кафедра бухгалтерського обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни “Фінансовий облік”

на тему «Облік результатів діяльності підприємства»

Виконала: Бондарь Ю.І.

Суми - 2016

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи обліку фінансових результатів

1.1 Історичні аспекти обліку фінансових результатів

1.2 Особливості визначення категорій та елементів фінансових результатів

Розділ 2. Облік фінансових результатів на підприємстві

2.1 Облік доходів і витрат на підприємстві

2.2 Порядок визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду

2.3 Відображення фінансових результатів в обліку

Розділ 3. Шляхи вдосконалення обліку фінансових результатів

3.1 Удосконалення обліку фінансових результатів підприємства

3.2 Шляхи вдосконалення напрямків використання прибутку

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Перетворення аграрного сектора України та розвиток підприємницької діяльності наклали на керівників підприємств тягар відповідальності за правильність прийняття управлінських рішень, вимагають визначення специфічних критеріїв і показників оцінки діяльності, висунули жорсткі фінансово-економічні вимоги, принесли нові проблеми. До цих пір (із дня реформування) аграрії тільки мріють про бажану результативність, проте сам процес досягнення її не розкрито. Основний капітал галузі з 2006 року зменшився у три рази. При цьому частка сільського господарства в основному капіталі економіки зменшилася з 24 до 6 відсотків [9].

Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глобальні економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. Ринкові відносини вимагають перегляду системи бухгалтерського обліку, одним із центральних елементів яких є облік витрат та формування доходів і фінансових результатів. Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв'язних облікових питань. Зокрема, це є теоретичні та методологічні аспекти обліку доходів, витрат та фінансових результатів.

Доходи і витрати можуть розглядатися як відносно самостійні об'єкти управління, аналіз складу та динаміки яких дозволяє оцінити відповідність змін, що відбулися у звітному періоді, стратегічним намірам підприємства.

Актуальність теми зумовлена тим, що основною метою підприємства в умовах ринку стає одержання максимального прибутку при мінімальних витратах з паралельним підвищенням якості обслуговування споживачів. Засобом досягнення цієї мети є максимізація виробництва продукції робіт та послуг, отримання валового доходу та мінімізація витрат обігу.

Актуальність теми, зумовила вибрати дану тему та розглянути її на підставі фактичних даних ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області.

Виходячи з актуальності теми, метою виконання курсової роботи є вивчення організації та методики обліку доходів, витрат та формування фінансових результатів діяльності підприємства.

Відповідно до мети у курсовій роботі поставлені та підлягають розв'язанню наступні завдання:

- розглянути фінансові результати як складову господарської діяльності підприємства;

- дослідити нормативно-правове регулювання та провести огляд спеціальної літератури з обліку доходів, витрат та фінансових результатів;

- розглянути організаційно-економічну характеристику філії ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області.;

- дослідити методику бухгалтерського обліку доходів, витрат та фінансових результатів на базовому підприємстві;

- обстежити методику доходів, витрат та фінансових результатів на ПП «Карла Маркса-2» Путивльського району Сумської області;

- визначити та обґрунтувати напрямки удосконалення методики обліку доходів, витрат та фінансових результатів на підприємстві.

У процесі проведення досліджень і при оформленні їх результатів використана чинна нормативно-законодавча база з питань юридичного стану підприємств, організації фінансово-аналітичної роботи, формування кінцевих результатів діяльності, порядку обліку і звітності підприємств.

При підготовці курсової роботи використана нормативно-правові акти, фахова література, статті періодичних видань з питань організації обліку доходів, витрат та фінансових результатів, фактичні матеріали господарства.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями і включає в себе вступ, три розділи, висновки та пропозиції, список використаної літератури та додатки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

1.1 Історичні аспекти обліку фінансових результатів

Визначальні експерименти обліку фінансових результатів були зроблені Аристотелем (384 - 322 р.р. до н. е.), Ксенофонтом (430 - 354 р.р. до н.е.), Платоном (427 - 347 р.р. до н.е.).

Перші ознаки розвинутих систем розрахунку результатів господарської діяльності були знайдені археологами у Стародавньому Єгипті де основним методом вважалася інвентаризація, при цьому складався документ, рівнозначний сучасному Звіту про фінансові результати. У Стародавньому Римі результат господарської діяльності визначався, як різниця між виручкою від реалізації та затратами.

Особлива методика визначення результатів господарювання склалася в Європі ХY -ХYІІІ ст., де до прибутку звітного періоду включали тільки програмні (планові) показники, а перевиконання, якщо фактично було здобуто більше, відносили на результати майбутніх періодів.

У середині ХYІ ст. у Німеччині фінансові результати господарської діяльності розраховували за формулою:

ФР = (Д +Рд) - (В + Рк)

де: ФР - фінансові результати;

Д - доходи;

Рд - розрахунки з дебіторами;

В - витрати;

Рк - розрахунки з кредиторами.

У другій половині ХYІІ ст. саме французькі економісти встановили, що прибуток - перевищення доходів над витратами, з економічної точки зору прибуток це - різниця між грошовими надходженнями і грошовими виплатами.

На початку ХХ століття німецький вчений-економіст І.Ф. Шерр запропонував визначити фінансовий результат за такою формулою:

ФР = Пр - З = А - П - К

де: Пр - прибуток від операції;

З - збиток від операції;

А - актив;

П - пасив;

К - капітал.

Вчені-економісти у різні часи мали неоднакові точки зору щодо факторів, які формують прибуток. У ХYІ -ХYІІ ст. були прийняті перші спроби пояснення сутності прибутку в особі Томаса Мена. Меркантилісти стверджували, що прибуток виникає у сфері кругообігу, тобто походження прибутку пояснювалося ними продажом товару за ціною, вищою за його вартість. У ХХ ст. даної точки зору дотримувався Д. М. Кейнс та інші. Першою теоретичною школою по визначенню прибутку був меркантилізм („мерканте” - у перекладі з італійського - купець, торговець). Представники цієї школи вважали, що багатства людей - це золото, гроші, за що можна купити все. Такі уявлення не були випадковими. Вони відповідали міжнародній торгівлі - початковим видам капіталістичної діяльності, яка сприяла нагромадженню багатства у вигляді золота і приносила великі прибутки. Тобто джерелом багатства вважалася торгівля.

І серед перших російських економістів А. Л. Ордин-Нащокін (1605 - 1680), І.Т. Посошков (1652 - 1726) мали місце деякі ідеї меркантилізму. Але вони не ототожнювали багатство з грішми, не обмежувалися сферою обігу, на відміну від західноєвропейських меркантилістів. Вони зовнішню торгівлю розглядали як засіб розвитку сільського господарства, промисловості й піклувалися про збільшення товарообігу всередині країни. Поступово змінювалися погляди ідеологів буржуазії з проникненням торгового капіталу у сферу виробництва. Виникла наукова школа фізіократів (із грецької „фізіократія” - влада природи). Джерелом багатства вважали фізіократи виробництво, але тільки одну його галузь - сільське господарство, де багатство виглядає як дар природи і виникає природним шляхом.

Класична школа дала відповідь на це питання найбільш обґрунтовано. Її засновниками були англійські економісти Уільям Петті (1623 - 1687), Адам Сміт (1723 - 1790) і Давид Рікардо (1772 - 1823). Вони виокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію фінансових результатів, яку досліджували у тісному зв'язку із факторами зростання суспільного багатства, із процесом накопичення капіталу і побачили джерело прибутку не в кругообігу, а у виробництві.

Вчені-економісти ХYІІІ ст., дійшли висновку, що прибуток капіталістів втілює безоплатну працю найманих робітників і прибуток трактували як: - винагороду капіталістові за його діяльність і ризик: - вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника [36].

У працях І. Фішера, Г. Мюрдаля, Е. Лундберга, Ф. Найта поняття ризику досліджується як важливий розрахунковий показник, що використовується для аналізу прибутків в умовах недосконалої конкуренції і надприбутків [33].

П. Самуельсон стверджує, що ті особи, які беруть ризик на свої плечі, мають одержати за це у сумі додану величину премії за ризик чи прибуток [29].

У контексті з'ясування джерел формування фінансових результатів доцільно згадати і теорію утримання, одним із засновників якої був англійський економіст Н.У. Сеніор. Ним розглядається праця як „жертва” робітника, який втрачає своє дозвілля та спокій, а капітал - як „жертва” капіталіста, який утримується від того, щоб всю свою власність використати на особисте споживання і значну її частину перетворює на фактори виробництва. Таке жертвоприношення заслуговує на винагороду у вигляді прибутку [28].

На зорі промислової революції А. Сміт вважав за необхідне включити до прибутку щось на зразок компенсації ризику, на який відважилася людина, що вклала свій капітал у цю справу. Як і у інших представників класичної школи політекономії, у Сміта ризик є фактором формування лише частини прибутку. Прибуток назвав А.Сміт „невидимою рукою”, яка допомагає спрямувати виробництво з користю для суспільства. Сміт доводив, що конкурентне підприємство не лише можливий, а й найкращий шлях збільшення багатства народу [31].

Методика формування фінансових результатів бере свій початок з Німеччини, ідеологом якої був І. Готліб. З того часу позитивний фінансовий результат почали розглядати як інструмент розвитку господарської діяльності підприємства. Першими запропонували визначати фінансовий результат як різницю між виручкою від реалізації та собівартістю реалізованої продукції Е. Леоте та А. Гільбо і відстоювали вказані погляди у своїх працях. Фінансові результати проявляються у вигляді прибутків (у випадку ефективної діяльності) чи збитків (у протилежному випадку) [15].

Для формування фінансового результату у світовій практиці застосовуються спрощені підходи: в Японії, наприклад, застосовуються ступінчасті варіанти формування фінансових результатів, при цьому сумуються результати структурних підрозділів із метою визначення загального чистого прибутку підприємства; у Франції користуються одним рахунком результатів, так як і в Україні, де враховуються всі види результатів за рівнями звичайної та фінансової діяльності; за американською методикою, Великої Британії і Канади сальдо фінансових результатів переноситься через „Звіт про прибутки й збитки” на рахунки капіталу за факторами: виробництво, реалізація, адміністрування (управління); у Німеччині рахунок прибутків та збитків ведеться за методом загальних витрат, при цьому граничні суми покриття відносяться на витрати, а решта платежів - безпосередньо на фінансові результати [38]. Проте, варто відмітити, що несвідоме впровадження західних методичних пропозицій не завжди може бути позитивним у вітчизняних умовах трансформаційної економіки. Крім того, у нашому випадку необхідно брати до уваги специфічні галузеві особливості аграрного сектора.

У різних країнах світу існує три методи визначення фінансового результату. Головний із них - метод "витрати - випуск". Цей спосіб заключається в тому, що всі рахунки доходів і витрат закриваються на дату складання балансу і залишків не мають.

Другий метод спирається на формулу балансу: актив дорівнює сумі власного капіталу і зобов'язань.

Третій - визначає фінансовий результат як зміну вартості чистих активів на початок і кінець звітного періоду.

Якщо зіставити фінансовий результат, обчислений за кожним із трьох методів на одному підприємстві за певний звітний період, то результати розрахунків можуть суттєво відрізнятися. Але зіставлення фінансового результату, обчисленого за першим і третім методами, дає можливість перевірити правильність їх визначення. Якщо результати обох розрахунків збігаються, то прибуток обчислено правильно. На підприємствах зарубіжних країн головним способом визначення фінансового результату є спосіб, що ґрунтується на зіставленні доходів і витрат, тобто третій. Даний спосіб знайшов своє використання майже на всіх підприємствах України. Перший і другий - використовуються в умовах спрощеного оподаткування і пропонується для підприємств малого бізнесу. Але з аналітичною метою, їх може використовувати будь-який користувач звітності.

Для деяких західноєвропейських країн (Франція, Бельгія, Іспанія) характерним є складання Звіту про прибутки та збитки на основі елементів витрат. При такому підході витрати групуються за однорідними економічними елементами (матеріали, оплата праці ), а не за функціями (виробництво, управління, збут) [5].

Становлення такого підходу до формування фінансових результатів почалося у ХІХ столітті, що зумовлено бурхливим розвитком промисловості, поширенням акціонерної форми власності й упровадження прямого оподаткування започаткували сучасну систему обчислення .

Формування фінансових результатів у нашій країні тривалий час підлягало суворому державному регламентуванню і в усіх без винятку випадках проводилось за однаковою методикою. Такий підхід відповідав вимогам, які ставилися колишньою економікою і був виправданим. З подальшим розвитком ринкових економічних відносин виникає вже не один користувач інформації, а декілька, які розташовані на певному ієрархічному рівні.

До 2000 року фінансовий результат на сільськогосподарських підприємствах України визначався як алгебраїчна сума прибутку від реалізації і позареалізаційних фінансових результатів. В основі такого підходу до визначення фінансового результату була теорія додаткової вартості К. Маркса. При цьому формування фінансового результату пов'язувалося із процесами господарської діяльності як складовими процесу розширеного відтворення. Таке розуміння фінансового результату забезпечувало розроблення досить жорсткої системи контролю за використанням і збереженням державної власності, яка добре виконувала свої функції.

Нова організаційно-приватна модель організації сільського господарства, починаючи з 2000 року, у відповідності з нормативними актами, вимагає об'єктивно нових підходів до формування фінансових результатів.

Фінансові результати одержують у процесі господарської діяльності підприємства, які виражаються чистим прибутком або збитком. Розкритий підхід до тлумачення прибутку в сучасних економічних системах вплинув на формування фінансового результату господарської діяльності. Таким чином, основою формування фінансових результатів сільськогосподарських підприємств є прибуток, як один з основних джерел реального поповнення фінансових ресурсів.

Рис. 1.1 Формування фінансового результату

бухгалтерський облік фінансовий прибуток

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут.

На підприємстві можливі доходи, втрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями.

Основними нормативними документами, які забезпечують регламентацію бухгалтерського обліку в Україні є такі документи як Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, П(С)БО, Плани рахунків бухгалтерського обліку (повний і спрощений) “Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку” тощо. Досить актуальним в умовах реформування бухгалтерського обліку є висвітлення суті й методології обліку доходів, витрат і фінансових результатів діяльності сільськогосподарських підприємств, оскільки фінансові результати є основним показником, які характеризують ефективність роботи підприємства - такої думки дотримується ряд вчених у своїх дослідженнях, таких як Сук П.Л., Онищенко Н.М., Піроженко О. [21].

Формування прогресивних систем і моделей бухгалтерського обліку, як і нормативно-правової бази ведення обліку справа непроста і нелегка. Вона потребує найвищого рівня теоретичної підготовки вчених і практиків, які розробляють рекомендації з удосконалення обліку та його системи.

Нормативно-правове регулювання фінансового обліку в Україні відповідно до МСФЗ розглядають на чотирьох рівнях: законодавчому, нормативному, методичному і організаційно-розпорядчому.

1.2 Особливості визначення категорій та елементів фінансових результатів

Сучасні умови змушують кожного керівника формувати стратегію розвитку свого підприємства відповідно до потреб економіки, шукати шляхи ефективного та прибуткового ведення власної діяльності. Головною метою для кожного керівника є отримання позитивних фінансово-економічних результатів для подальшого функціонування та розвитку підприємства.

Однак, треба з'ясувати сутність фінансових результатів їх особливості, принципи формування та функції.

Поняття „фінансові результати” не дуже старе.

Категорія „фінансові результати” враховує обидві сторони двоєдиного завдання: скільки одержано і якою ціною досягнуто” [32]. Багато тисячоліть тому з початком поділу суспільної праці виникли категорії фінансових результатів „прибуток”, „збиток” які на шляху розвитку суспільства та економіки завжди були предметом загальної уваги. Прибуток визначали (і зараз визначають) відніманням видатків від доходів.

Наукове визначення прибутку А. Сміта [31] розвинув Д. Рікардо. Його теорія базується на таких основних принципах:

- всі товари продаються за вартістю, яка визначається робочим часом;

- з вартості товару вираховуються всі витрати, в тому числі й заробітна плата;

- залишок створює прибуток [27].

Прибуток, стверджує Б. Нідлз, - це збільшення капіталу в результаті ведення господарської діяльності. Схоже визначення прибутку дає Дж. Хігс. За його словами прибуток - це максимальна вартість, яку підприємство може вжити, не погіршуючи свого фінансового стану в кінці року порівняно з його початком.

За Д. Стоуном, К. Хітчінгом прибутки (збитки) - це вимірювання економічного зростання (скорочення) основної діяльності підприємства за будь-який проміжок часу, що розглядається [37].

Теорія продуктивності капіталу є найбільш поширеною теорією прибутку, як складова частина теорії трьох факторів - капіталу, праці і землі. Вона була розвинута на початку ХІХ ст. французьким економістом Ж.-Б. Сеєм. Він запровадив поняття „послуги капіталу”, за яким капітал вважається продуктивним, а прибуток є платою за виробничі послуги капіталу у разі використання капіталу його власником [28].

Теорія підприємницького прибутку пов'язана з ім'ям американського економіста Шумпетера, яка має принципово інший підхід. Згідно з теорією Шумпера, прибуток є результатом специфічної природи підприємницької діяльності, впровадження підприємцем нових комбінацій факторів виробництва [34].

В.К. Полторигин розглядає прибуток як ту частину виручки, що залишається після відшкодування усіх витрат на виробництво і комерційну діяльність підприємства [26].

Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, зазначає В.П.Вишневський, то виходячи з подвійного запису, збільшуються і пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток.

Усі подальші дослідження категорії „фінансові результати”, як основний фактор розвитку підприємств, поглиблювались і розвивались на основі фундаменту цих вчень. У цілому можна виділити три основних трактування фінансового результату.

Фінансовий результат (прибуток), як стверджував берлінський адвокат Г.В.Симон, - є приріст протягом звітного періоду капіталу (засобів, які вклали власники) підприємства (відповідно збиток визначається як його зменшення).

Друге трактування фінансового результату дає Е. Шмаленбах - професор Кельнського університету. Фінансовий результат (прибуток) - це різниця між доходами і витратами підприємства. Він вбачав, що для визначення фінансового результату - прибутку, слід зосередитись на русі грошових витрат і доходів.

Третє трактування випливає з праць І.Фішера: фінансовий результат (прибуток) є збільшення протягом звітного періоду оцінки активу за рахунок зміни його дохідності [33].

Метою господарської діяльності будь-якого підприємства є одержання прибутку, адже саме прибуток у ринкових умовах є єдиним джерелом збагачення та розвитку підприємства. Прибуток створюється в результаті поєднання та використання факторів виробництва, серед яких на сьогодні виділяють крім 4-х основних - засоби виробництва, земля, праця, менеджмент - ще і такі як ризик, інформація, час, науково-технічний прогрес, екологічний [6].

Спочатку до економічної практики були запроваджені показники валового і чистого доходу які застосовувались та обчислювались лише у колгоспах (підприємствах з недержавною формою власності), у радгоспах (підприємствах з державною формою власності) обчислювали лише прибуток. Пізніше ця межа була певною мірою розмита, і в запровадженій єдиній для всіх сільськогосподарських підприємств спеціалізованій формі річного звіту було передбачено для розрахунку показники валового доходу і прибутку.

Категорія валового доходу в економічному аналізі господарювання сільських товаровиробників вперше з'явилася у 1963 році. До цього колгоспи валового доходу не обчислювали. Починаючи з 1963 року річний звіт колгоспу передбачає відповідну форму для розрахунку валового доходу, а на підставі його розподілу можна було обчислити і чистий дохід. Лише в результаті реформ 1965 року прибуток став одним з головних оціночних показників діяльності господарств. Протягом попередніх десятків років одним з головних оціночних показників вважали грошовий дохід, інакше - валову виручку від реалізації продукції (робіт, послуг). Зрозуміло, що цей показник, в економічному розумінні слова, не можна вважати доходом, доки не співставити його зі здійсненими витратами на реалізовану продукцію. Але це вже є інший показник - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [13].

За П(С)БО 15 «Дохід», доходом є надходження економічних вигод, які виникають у результаті діяльності підприємства у вигляді виручки від реалізації продукції, товарів та послуг. В обліку дохід відображається у вигляді надходження активів або зменшення власного капіталу [25]. При цьому вони повинні включати тільки надходження валових економічних вигод, які отримані та підлягають отриманню підприємством. Із суми надходження виключаються суми податків, які утримуються за дорученням держави (податок з продажу, податок на додану вартість та ін.), суми отримані на користь третіх осіб (наприклад, суми, отримані від імені принципала).

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, і підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності. Поняття фінансових результатів діяльності трактується в НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" [19].

Прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Установлено, що сутність категорії „фінансові результати” пояснює їх як результат зіставлення доходів із витратами, рис.1.1.

З'ясовано, що сучасна концепція економічної сутності категорії „фінансові результати” як головного інструмента розвитку підприємств, базується на нових принципах динамічної економіки. У вітчизняній економічній літературі також відсутнє однозначне тлумачення поняття “фінансові результати”. Вивчаючи виробничо-господарську діяльність підприємств, дійшли висновку, що фінансовий результат - це господарські результати у грошовому виразі від усіх видів економічної діяльності, рис. 1.2.

Рис. 1.2. Фінансовий результат конкретного виду діяльності

Таким чином, сучасна концепція категорії „фінансові результати” як головного інструмента розвитку підприємств, базується на нових принципах та є досить вагомою, тому зобов'язує до безперервного вивчення й уточнення.

РОЗДІЛ 2. ОБЛІК ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1 Облік доходів і витрат на підприємстві

ПП «Карла Маркса-2» розміщене в центральній частині Путивльського району Сумської області. Генеральним директором є Шаповалов М.Ф, головним бухгалтером, а також керуючим фінансового відділу є Челядін І.Г. Приватне підприємство було створене у 2007 році. Головний офіс знаходиться за адресою: Сумська обл.,Путивльський р-н, с.Князівка, вул. Жовтнева 9, 41543.

На території господарства розміщені такі населені пункти: Сиромяткіно, Сахарово, Плаксіно, Князівка, Нові Гончари, Старі Гончари, Ширяєво. Центральна садиба господарства знаходиться в с. Мінаково. Відстань від центральної садиби до районного центру м. Путивль - 3 км, до найближчої залізничної станції Путивль - 22 км.

ПП «Карла Маркса-2» має наступні підрозділи:

1. Адміністрація с. Мінаково

2. Тракторний парк с. Мінаково

3. Ремонтна майстерня с. Мінаково

4. Автопарк с. Мінаково

5. Переробка с. Князівка, с. Мінаково

ПП «Карла Маркса-2» знаходиться в другому агро-кліматичному районі Сумської області, який характеризується помірним кліматом з теплим літом, за значної кількості вологи, і не дуже холодною зимою з відлигами.

Гідротермічний коефіцієнт за період з t⁰ - + 10⁰ С складає 1,1-1,2. Найхолодніший місяць - січень, найтепліший - липень.

Зима сніжна, характеризується нестійкою погодою . Висота снігового покрову досягає 22см. Максимальна глибина промерзання грунту на рівних ділянках досягає 135см, мінімальна 15 см, середня 88 см. Найнижча температура на глибині вузла кущіння досягає в окремі роки -17° С, що нерідко призводить до загибелі озимих. Середньо багаторічна довгота періоду із стійким сніжним покривом складає 100 днів. Сніготанення розпочинається в середині березня і довгота його складає 16-20 днів. Танення по всьому горизонту настає приблизно через 13-20 днів після того як зійде сніг. Рельєф землекористування господарства не однорідний і досить складний. Найбільш розповсюдженими на території господарства з ґрунтів - чорноземи типові і їх змиті різновидності, залягають на міжбалкових водорозділах і схилах балок. Меншу площу займають опідзолені ґрунти. Переважними орними грунтами являються : Опідзолені грунти - площа 2194, 6 га:

- світлосірі мало і середньозмиті, вміст гумусу 1,7 - 2,5 %;

- темносірі опідзолені грунти мало і середньо змиті, вміст гумусу 2,6-3 %;

- чорноземи опідзолені мало змиті, вміст гумусу - 2,8 %;

- чорноземи опідзолені середньо змиті, вміст гумусу - 2,3 %;

- чорноземи опідзолені сильно змиті, вміст гумусу - 1,5 %.

Кількість, розміри і розміщення полів сівозмін, робочих ділянок та інших елементів організації території складають умови для найкращої організації виробничих процесів за високого рівня механізації польових робіт, правильної організації праці, зменшення непродуктивних переїздів.

Між населеними пунктами на території господарства є дороги з твердим покриттям. Крім того в господарстві є виїзд на дорогу міжобласного значення Путивль-Суми і міждержавного значення Путивль - також із твердим покриттям. По спеціальності в рамках підприємства вирощуються зернові та зернобобові культури. Як відомо, основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля. Загальна земельна площа, закріплена за господарством становить 11600га. Основною продукцією підприємства є:

- гірчиця з поля, гречка з поля , гречка первинної очистки, кукурудза з поля, кукурудза первинної очистки, люпин з поля, люпин первинної очистки, пшениця озима з поля, пшениця озима насіннєва первинної очистки, пшениця первинної очистки, пшениця яра з поля, ріпак озимий з поля, ріпак первинної очистки, ріпак ярий з поля, соя первинної очистки, соя рання з поля, соя рання насіннєва первинної очистки. Загальна земельна площа, що закріплена за підприємством у 2014 році збільшилась порівняно з 2012. У 2012 році цей показник складав 9250 га.

Загальне збільшення склало: 11600-9250=2350 га.

Таблиця 2.1. Виробництво і реалізація сільськогосподарської продукції і послуг

Продукція	Виробництво продукції	Реалізація продукції (робіт, послуг)
	Зібрана площа, га	Вироблено продукції. ц	Виробн. Собів-сть тис. грн	У фіз. масі, ц	Вир. собі вартість тис грн	Повна собівартість, тис грн	Чистий дохід, тис грн
Продукція рослинництва усього	9250	346550	55286,5	-	20366,5	90532,5	26467,6
у тому числі: Зернові та зернобобові усього	4750	230499	27241,9	53110	7314,7	-	8997,0
з них: Пшениця озима	2448	107967	14737,7	48321	1092,5	-	1463,4
Пшениця яра	1222	39258	4999,5	39743	4999,5	-	5376,4
Гречка	250	5000	1276,5	4789	1222,7	-	2157,1
Кукурудза та зерно	700	76817	5799,6	-	-	-
Інші зернові та зернобобові	130	1457	428,6	-	-	-
Соя	3000	78968	18557,4	39586	8842,4	-	12318,5
Ріпак озимий	418	8909	2227,3	8909	2227,3	-	2965,7
Ріпак ярий	1082	28174	7043,4	7062	1765,6	-	1825,8
Інша продукція рослинництва			216,5		216,5	-	360,6

Витрати на виробництво продукції за групами сільськогосподарської продукції за 2015 рік наведені в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Структура виробничої собівартості за видами сільськогосподарської продукції

Продукція	У тому числі
	Прямі мат.і затрати	З них	Прямі мат. витрати на оплату праці	Інші прямі витрати
		Насіння та пос. матеріал	Мін. добрива	Нафтопр-ти	Оплата послуг та робіт	Решта мат. витрат
Пшениця	14528,2	1118,2	3358,1	1191,4	942	7198,5	1508,1	3700,9
Кукурудза та зерно	4806,9	586,4	987	370,9	220,7	2641,9	287	705,1
Соя	14112,4	1882,1	2541,7	1423,4	598,7	7666,5	1287,3	3157,7
Ріпак	6912,4	577	1383	793,3	138,6	4020,5	678,2	1680,1
Усього	40359,9	4163,7	8269,8	3779	1900	22247,4	3761,2	9243,8

Середньооблікова кількість робітників станом на 2015 рік складала 103 особи, з яких 17 жінок і 86 чоловіків. Фонд робочого часу складав 190780 год, відпрацьовано було 182820 год. Час був невідпрацьований за рахунок щорічних відпусток (6634 год) та тимчасової непрацездатності робітників (1326 год). Фонд оплати праці штатних робітників за 2014 рік склав 4680,4 тис грн., з них основної заробітної плати 4593,2 тис. грн., а додаткової 87,2 тис. грн.

Основними каналами збуту зерна є:

- продаж державі;

- реалізація по регіональним контрактам;

- реалізація через товарні біржі;

- продаж підприємствам споживчої кооперації;

- продаж населенню через фірмові магазини;

- продаж своїм працівникам в рахунок оплати праці;

- реалізація по прямим договорам іншим організаціям, підприємствам, закладам;

- обмін зерна на інші товари (бартер).

В останні роки велика кількість зерна реалізується через біржі. Переваги цього каналу збуту в тому, що ціна на зерно залежить від кон'юнктури, яка склалася на біржі, а також те, що через біржу можна отримати готівкові гроші. Одним з найважливіших механізмів ринку є ціновий захист виробника за рахунок функціонування фьючерних бірж. Найважливішою рисою цього механізму є те, що ціновий захист виробника здійснюється без участі державних коштів.

Підприємство співпрацює з такими організаціями як:

- ООО «Олімп»;

- ТОВ «Агроцентр ЛТД»;

- «Буринський елеватор» - державна продовольчо-зернова корпорація України (філія);

- Північно-східна компанія ТОВ "Суми Агро";

- ТОВ «Чарівний Світанок» (Агро) ;

- ПАТ «Черкаський хлібокомбінат»;

- ПП Хорошун Г.М.;

- ТОВ «ВорожбаЛатІнвест»;

- ТОВ «Ряснянське»;

- ТОВ «Орількалатінвест»;

- ПАОП «Зоря».

Зокрема, за 2015 рік, даним підприємствам були реалізовані послуги та продукція в сумі 20 618 490,55 грн. Детальніша інформація наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3. Реалізація товарів та послуг ПП «Карла Маркса-2» у 2015 році.

Назва підприємства	Сума реалізації, грн
Агрозахист Донбас ТОВ	4 500,00
Агроцентр ЛТД ТОВ	1 056 000,00
Аріз ПП	42 000,00
АРПІТ ПВКФ	74 000,00
Богомол Михайло Володимирович	9 000,00
Буринський елеватор Державна продовольчо-зернова корпорація України філія	2 590,00
ВорожбаЛатІнвест ТОВ	448 290,00
Зоря ПАОП	1 057 500,00
Кущ М.П., ФОП	1 277,60
Левченко Генадий Михайлович	357 346,00
Олімп ООО	2 588 597,00
ОратівЛатІнвест ТОВ	2 834 100,00
Орількалатінвест ТОВ	491 200,00
Павлоградська Зернова Компанія ПП	3 003,00
Північно-східна компанія "Суми Агро" ТОВ	177 650,00
Ряснянське ТОВ	109 150,00
Хорошун Г.М. ПП	1 030 335,90
Чарівний Світанок (Агро) ТОВ	8 497 781,60
Черкаський хлібокомбінат ПАТ	1 834 170,00
Всього	20 618490,55

Можна зробити висновок, що основними споживачами продукції є відповідні фірми, а не окремі фізичні особи.

Підприємство співпрацює з такими банками, як ПАТ КІБ Кредіт Агріколь та Райффайзен Банк Аваль.

Дані банки надають підприємству ряд таких послуг:

- внутрішнє переміщення грошових коштів (між рахунками та касами);

- аудиторські послуги;

- здійснюють від імені підприємства благодійні та спонсорські внески;

- здійснюють виплати за гас, добрива, електроенергію;

- юридичні послуги та ін..

На підприємстві вважають конкурентами всіх, хто займається подібними роботами на території області та, зокрема, регіону. Це пов'язано з тим, що підприємство не є дуже ефективним у своїй діяльності та не може конкурувати з великими представниками у даній сфері.

На протязі декількох років підприємство не мало прибутку, тому залишок власних коштів йде з від'ємною позначкою, що свідчить про збитки на підприємстві. Так в кінці 2009 року склав -13500,3 тис. грн., на протязі року підприємство зазнало збитків на 15060,4, що призвело до того, що на кінець 2010 року залишок власних коштів склав -28560,7 тис. грн.. У 2013 році збитки зменшились, що свідчить про позитивні тенденції у роботі підприємства, однак, вони були і склали 11967 тис. грн., залишок власних коштів склав -40527,7 тис. грн. . У 2012 році даний показник не змінився, оскільки, у підприємства не було збитків.

Виробництво та реалізація продукції за 2015 рік були наведені в першому пункті першого розділу в таблиці 2.1. Проаналізуємо реалізацію основної продукції, починаючи з 2011 року.

Таблиця 2.4. Реалізація основних видів сільськогосподарської продукції за період з 2011 по 2014 рр.

Вид продукції	Реалізація продукції, ц
	2011	2012	2013	2014
Пшениця озима	32862	84184	48321	297329
Пшениця яра	-	4575,9	39743	31500
Гречка	2769	4817	4789	-
Ячмінь ярий	10483	6720	-	-
Овес	58	10227	-	-
Соя	10258	36292	39586	77114
Ріпак озимий	-	-	8909	45812,2
Ріпак ярий	-	9029	7062	17288,8

Проаналізувавши таблицю, можна побачити, що у 2012 році значно збільшилась реалізація пшениці озимої у порівнянні з попередніми роками. У 2010 році почали вирощувати та реалізовувати пшеницю яру. Поряд з цим у 2013 році вже не вирощували ячмінь ярий, овес. З кожним роком поступово збільшувалась реалізація сої. У 2014 році значно зросли обсяги реалізації ріпака ярого та озимого.

На протязі попередніх років підприємство не отримувало прибутку, однак у 2012 році чистий прибуток склав 6404 тис. грн., були отримані фінансові результати від звичайної діяльності та зменшились надзвичайні витрати.

Кількість робітників у 2013 році складала 66 чоловік, у 2010 році цей показник склав 86 чоловік, у 2014 році на підприємстві працювало 103 людини, станом на 2012 рік середньооблікова кількість працівників складала 102 людини.

На підприємстві зафіксована велика плинність кадрів, це пов'язано з тим, що основні роботи, що виконуються в рамках підприємства є сезонними. Тому зменшувати плинність кадрів не має потреби, оскільки тримати в штаті всіх сезонних робітників не вигідно для компанії.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації та її розкриття в фінансовій звітності про доходи підприємства визначені П(С)БО 15 "Дохід", відповідно про витрати - П(С)БО 16 "Витрати" і фінансові результати - П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати". З метою визначення фінансового результату діяльності комунального підприємства за звітний період слід керуватися принципами визнання, нарахування та відповідності доходів і витрат і періодичності84. Правильне застосування вказаних принципів дає можливість повно і достовірно визнати і порівняти суму доходу і відповідних витрат кожного звітного періоду та відобразити в балансі прибуток або збиток підприємства.

Доходи, витрати і фінансовий результат діяльності підприємства визначається наростаючим підсумком за звітний період.

Правильність обліку та контроль за його веденням на підприємстві забезпечується наказом про облікову політику, який містить ряд розділів. Зокрема, розділ про облік доходів, витрат та фінансових результатів діяльності, в якому зазначаються всі основні принципи організації обліку доходів і витрат на конкретному підприємстві та його особливості в залежності від видів діяльності . У наказі відносно обліку доходів діяльності передбачаються:

- принципи та критерії визнання і оцінки доходу;

- класифікацію доходів підприємства;

- особливості обліку доходів від надання комунальних послуг;

- облік доходів за рахунок бюджетних коштів (субсидій, пільг, дотацій, цільового фінансування);

- облік доходів за бартерними контрактами;

Облік доходів і витрат на підприємстві

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи наводяться у стандарті 15 «Доходи». Для визначення прибутку необхідно відповідно до стандартів розрахувати доходи та витрати за період.

Доход визнається, під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена".

Величина доходу впливає на показник прибутку, який є основним фінансовим показником діяльності підприємства.

Прибуток - це економічна категорія, що визначається як різниця між загальною виручкою і загальними витратами, або різниця між доходами і витратами. Виручка означає суму грошей, отриману від продажу продукції, виконаних робіт чи наданих послуг; розраховується способом множення ціни товару на кількість його реалізованих одиниць.

Витрати - це сума спожитих на виробництво товарів, робіт і послуг факторів виробництва (ресурсів).

Критерії визначення доходу застосовуються окремо до кожної операції, але можуть застосовуватися також до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від юридичних і фізичних осіб:

- сума податку на додану вартість;

- сума інших податків і обов'язкових платежів до бюджету та позабюджетних фондів;

- сума попередньої оплати за послуги;

- сума авансу в рахунок оплати робіт, послуг;

- сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;

- надходження, що належать іншим особам.

В інших випадках доход визнається під час збільшення активу чи зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

У фінансовому обліку доходи групуватися за такими напрямками:

- рахунок 70 - доход (виручка) від реалізації робіт, послуг;

- рахунок 71 - інші операційні доходи;

- рахунки 72, 73 - фінансові доходи;

- рахунок 74 - інші доходи;

- рахунок 75 - надзвичайні доходи.

Якщо доходи можуть бути достовірно визначені, то їх потрібно відображати в обліку в момент надходження активу або погашення зобов'язань, котрі призводять до збільшення власного капіталу, а витрати - в момент вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

У випадку, коли актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, витрати відображаються в обліку та звітності на основі систематичного та раціонального їх розподілу протягом декількох звітних періодів (наприклад амортизація). Витрати негайно відображаються в обліку, якщо економічні вигоди не відповідають стану, за якого вони визнаються активами підприємства,

Визначення витрат-одна з найважливіших ділянок бухгалтерської роботи.

Згідно з П(С)БО 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” витрати - це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», визначає загальні правила формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Облік витрат операційної діяльності у досліджуваному підприємстві ведеться на рахунках 9 класу. Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" ведуться всіма підприємствами, крім суб'єктів малого підприємництва, а також інших організацій, діяльність яких не спрямована на ведення комерційної діяльності, відкриттям за власним рішенням рахунків класу 8 "Витрати за елементами". Рахунки класу 9 "Витрати діяльності" застосовуються для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їх наслідків.

Основні вимоги до визнання, складу та оцінки витрат викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 "Витрати". За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунки класу 9 сальдо не мають, закриваються р. 79, не балансові.

Основним критеріями, якими необхідно керуватися при відображені витрат в бухгалтерському обліку і визнанні їх витратами певного періоду є:

- витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань;

- витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

- якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

- не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати:

- платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо.

- попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

- погашення одержаних позик.

- інші зменшення активів або збільшення зобов'язань.

-витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Важливим завданням обліку витрат на виробництво є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, які пов'язані з виготовленням продукції (виконання робіт, надання послуг), забезпечення контролю за використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Виходячи з поставленого завдання, витрати групуються за двома ознаками:

- за елементами витрат;

- за статтями калькуляції.

2.2 Порядок визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду

Формула, за якою розраховується чистий прибуток (збиток) підприємства за звітний період, випливає з форми звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід). У чинній формі звіту з'явився новий для підприємств показник -- «сукупний дохід».

Отже, чистий прибуток (збиток) розраховується та зазначається у розділі I звіту про фінансові результати за формулою:

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2000) мінус собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) (рядок 2050) плюс інші операційні доходи (рядок 2120) мінус адміністративні витрати (рядок 2130) мінус витрати на збут (рядок 2150) мінус інші операційні витрати (рядок 2180) плюс дохід від участі в капіталі (рядок 2200) плюс інші фінансові доходи (рядок 2220) плюс інші доходи (рядок 2240) мінус фінансові витрати (рядок 2250) мінус втрати від участі в капіталі (рядок 2255) мінус інші витрати (рядок 2270) мінус, або плюс витрати (дохід) з податку на прибуток (рядок 2300) мінус або плюс прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування.

А для того щоб визначити сукупний дохід, до чистого доходу (або збитку) слід додати інший сукупний дохід після оподаткування (рядок 2460 розділу II звіту про фінансові результати).

Сукупний дохід у балансі не відображається, а інший сукупний дохід має назву «дохід» умовно. Адже цей показник містить результати операцій, які вплинули не на чистий прибуток, а на інший власний капітал підприємства. I хоча в балансі немає окремого рядка для наведення суми іншого сукупного доходу за звітний період і ця сума не відображається у складі суми нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), інший сукупний дохід збільшує або зменшує суму додаткового капіталу (рядок 1410) балансу. Чистий прибуток (збиток), визначений за розділом I звіту про фінансові результати впливає на пасив балансу, а саме на показники розділу I «Власний капітал». Чистий прибуток (збиток) (рядок 2350 або 2355 розділу I звіту про фінансові результати) дорівнює нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) на кінець звітного періоду. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на початок звітного періоду (графа 4 -- графа 3 рядка 1420 балансу).

Для ПП «Карла Маркса-2» чинним законодавством встановлено обов'язок створювати певні резерви за рахунок власного прибутку. Отже, за рахунок власного прибутку на підприємстві створюється резервний капітал (рядок 1415). I це чи не єдиний випадок, в якому, щоб довести правильність складання балансу та звіту про фінансові результати, не обов'язково звертатися до інших форм фінансової звітності.

Чистий прибуток (збиток) (рядок 2350 або 2355 розділу I звіту про фінансові результати) дорівнює нерозподіленому прибутку (непокритому збитку) на кінець звітного періоду. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) на початок звітного періоду (графа 4 -- графа 3 рядка 1420 балансу)) плюс (Резервний капітал на кінець звітного періоду мінус резервний капітал на початок звітного періоду (графа 4 -- графа 3 рядка 1415 балансу).

Але і щодо цього випадку відомості наводяться у графах 6 та 7 рядка 4210 звіту про власний капітал (форми №4) фінансової звітності. У графі 6 -- збільшення резервного капіталу, а в графі 7 -- зменшення нерозподіленого прибутку підприємства. Звичайно, абсолютне значення цих показників у рядку 4210 має збігатися.

У решті випадків використання нерозподіленого прибутку доведеться пояснювати, обов'язково звертаючись до звіту про власний капітал.

Дивіденди по ПП «Карла Маркса-2» - це та частка чистого прибутку, яка за рішенням засновників, учасників (або згідно з установчими документами) виплачується засновникам (учасникам). Відповідно, якщо протягом звітного періоду відбулася така виплата, то сума нерозподіленого прибутку на кінець звітного періоду буде меншою. Сума виплачених дивідендів відображається у рядку 4200 (графа 7) звіту про власний капітал.

Але, щоб правильно скласти фінансову звітність, слід звернутися до рядків 4010 та 4095 (графа 7) звіту про власний капітал. У рядку 4010 відображається сума виправлення (тобто збільшення або зменшення нерозподіленого прибутку чи непокритого збитку), а у рядку 4095 -- вже виправлений на суму збільшення або зменшення залишок нерозподіленого прибутку чи непокритого збитку на початок року. У відповідності до Методичних рекомендацій з перевірки порівнянності показників фінансової звітності, затверджених наказом Мінфіну України від 11.04.2013 р. № 476, значення, наведене у графі 7 рядка 4095, має відповідати значенню графи 3 рядка 1420 балансу. Також значення графи 7 рядка 4095 має відповідати сумі значень графи 7 рядків 4000 (в якому наводиться ще не скориговане значення показника на початок року) і 4010.

Але, значення чистого прибутку (збитку) та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) у звіті про фінансові результати та балансі порівняти не завжди можна.

Зокрема, для пояснення розбіжностей між цими показниками складають звіт про власний капітал. I саме ця форма допомагає швидко дати відповідь на будь-які запитання щодо формування та стану власного капіталу підприємства.

2.3 Відображення фінансових результатів в обліку

Для обліку й узагальнення інформації про фінансові результати від звичайної діяльності та надзвичайних подій Планом рахунків передбачено рахунок 79 “Фінансові результати”. Активно-пасивний. За кредитом рахунка 79 відображаються суми в порядку закриття рахунків обліку доходів (класу 7), за дебетом - суми в порядку закриття рахунків обліку витрат (класу 9), також належна сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)".

Сальдо рахунка може бути як дебетове (збиток) так і кредитове (прибуток) і при його закритті списується на рахунок № 44 “Нерозділені прибутки (непокриті збитки)”.

На рахунку 79 "Фінансові результати" обліковуються на окремих субрахунках результати основної діяльності, фінансових операцій, іншої звичайної діяльності, надзвичайних подій. Основні вимоги до визнання складу та оцінки доходу викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" та НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Дт 79 Кт 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97,98, 99 - на суму витрат;

Дт 70, 71, 72, 73, 74, 75 Кт 79 - на суму доходів

Кінцевий фінансовий результат визначається як різниця між різними видами доходів, що враховані по кредиту, і витратами, що враховані по дебету рахунку 79 „Фінансові результати”.

Дт 442 Кт 79 - на суму чистого збитку

Дт 79 Кт 441 - на суму чистого прибутку

Обліком фінансових результатів та їх розподілом і списанням завершується бухгалтерський облік господарських процесів.

Прибуток є головним фінансовим показником господарської діяльності підприємства, його ефективності, прибутковості й платоспроможності. Обсяг та структуру прибутку, його формування та використання можна визначити завдяки методам бухгалтерського обліку. Показник прибутку є об'єктом всебічного економічного аналізу, зокрема факторного, для чого використовують різні економіко-статистичні методи та економіко-математичне моделювання.

Метою вірного визначення фінансових результатів є надання користувачам оприлюдненої повної неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період. Рис.1