Трансформація економічної системи, що породила в Україні нові умови господарювання, викликає необхідність переосмислення теоретичних і методичних підходів до управління підприємствами, в тому числі до однієї із важливих його складових - бухгалтерського обліку і, передусім, обліку фінансових результатів діяльності. Успіх діяльності та навіть питання подальшого існування господарюючих суб'єктів безпосередньо залежать від отриманих результатів. Саме тому важливо оперативно обліковувати і аналізувати фінансові результати діяльності підприємства з метою їх максимізації. Для вирішення теоретичних і організаційно-методичних питань обліку доходів і фінансових результатів діяльності необхідно з нових позицій розкрити сутність і зміст цих понять. Все це дозволить розробити науково обґрунтовану систему обліку фінансових результатів діяльності, визначити основні напрями і методи їх аналізу.

Початковим моментом нашого дослідження є визначення економічного змісту поняття “прибуток”. Відомо, що жодне економічне поняття не використовується в такому широкому значенні, як “прибуток”. В економічній теорії в різні періоди розвитку країни категорія прибутку була об'єктом глибокого вивчення економічної науки. Однак до теперішнього часу в економічній літературі не існує єдиної думки про сутність даної категорії, особливо багато дискусій ведеться щодо визначення поняття “прибуток”, його походженні та функціях.

Тривалий час в нашій країні вважалося, що найбільш правдиве і єдине правильне тлумачення даного питання було викладене класиками марксизму. Першими, хто дав визначення поняття прибутку були меркантилісти, які вважали, що прибуток виникає у сфері обігу, в зовнішній торгівлі, в результаті продажу товарів за більш високою ціною. Фізіократи вважали, що прибуток створюється тільки в сільському господарстві, де вплив сил природи призводить до перевищення споживчих вартостей над витратами виробництва.А. Сміт і Д. Рікардо обґрунтували ідею створення доданої вартості в галузях матеріального виробництва.

В економічній системі поняття прибутку існує з причини існування товарно-грошових відносин, появою і розвитку інституту власності, особливо приватної. Перші визначення поняття прибутку збігалися зі значенням валового доходу, який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три категорії: доходи від капіталу, землі та доходи від праці. Вважалося, що кожен із видів доходів є обов'язковою винагородою для одержувача за надані ним послуги у народному господарстві.

Це добре зрозуміли ще засновники класичної школи А. Сміт, Дж. Ст. Мілль, які брали до уваги історичний і юридичний факт володіння тим чи іншим капітальним майном, землею або капіталом (засобами виробництва, матеріалами, коштами) як основу вирішення питання про походження прибутку.

Рікардо Д. виявив протилежну залежність між прибутком та земельною рентою, між заробітною платою і прибутком. “Яка частина продукту сплачується у формі заробітної плати - питання надзвичайно важливе для визначення прибутку. Останній буде високий або низький у тій самій пропорції, в якій буде низькою чи високою заробітна плата”, - писав він [62, с.215].

Сміт А. і Рікардо Д. відокремили поняття прибутку в особливу економічну категорію, яку досліджували в тісному зв'язку із процесом накопичення капіталу, із факторами зростання суспільного багатства.

У різні часи А. Сміт трактував прибуток як:

закономірний результат продуктивності капіталу;

винагороду капіталіста за його діяльність і ризик;

вирахування з частини неоплаченої праці найманого робітника. З цього приводу він, наголошував: “. господар отримує частку продукту їх праці, чи частку вартості, яку праця додає до предметів, що нею обробляється; ця доля і складає прибуток господаря" [64, с.64].

Пояснення джерел виникнення прибутку, яке зробив А. Сміт, набуло розвитку в різноманітних подальших теоріях прибутку.

У працях відомих теоретиків того часу панували і такі варіанти трактування прибутку, як винагороди за збереження капіталу (теорія стриманості), страхової премії за ризик, а також сприйняття прибутку як результату виявлення законів мінового процесу і вартості, що виникає завдяки зростанню капіталу з часом.

Позиція вчених щодо джерел виникнення прибутку формувалась здебільшого залежно від їх поглядів на закони виробництва, розподілу, обміну та споживання.

Прибуток за К. Марксом - це перетворена форма доданої вартості, результат співвідношення між необхідним і додатковим робочим часом.

Спираючись на досягнення класичної школи, під впливом теорії продуктивності капіталу, а також концепції граничної корисності на рубежі ХІХ - ХХ століть формувалась неокласична теорія прибутку. Вона мала подвійне тлумачення. З одного боку, Дж.Б. Кларк, Л. Вальрас вважали, що прибуток - це винагорода, ціна окремого фактору виробництва - капіталу, не враховуючи винагороди за всі інші фактори - землю, працю. З другого боку, прибуток розглядався як комплексний дохід підприємця від усіх факторів виробництва [61, с.123].

Найбільш загальний підхід до визначення прибутку ми знаходимо у Дж.М. Кейнса, який виходив з того, що капітал, по суті, - актив, і “про капітал краще говорити, що він приносить протягом періоду його існування вигоду понад його первісної вартості” [64, с. 205]. Ця вигода і є прибуток. Однак кому необхідний прибуток: бухгалтеру або його роботодавцям, яка його структура і як він визначається - це проблема проблем.

Так, Дж.М. Кейнс розглядав прибуток в системі макроекономічних показників регулювання соціально-економічних процесів у державі за допомогою ефективного попиту.

Так, в економічній науці ХХ ст. можна виділити основні теорії:

- виробничого капіталу (прибуток - це результат капіталу як обов'язкового фактора будь-якого виробництва);

- утримання, де прибуток - винагорода капіталіста за відстрочення особистого споживання власного капіталу, за ризик в очікуванні ефекту від вкладених у виробництво коштів;

- прибутку як трудового доходу від підприємницької діяльності у всіх її видах;

- прибутку як результату існування монополії.

Загальною ознакою вказаних теорій є визнання джерелом прибутку творчої діяльності підприємця. В умовах колишнього СРСР, коли визначені планом контрольні цифри й індивідуальні економічні нормативи тривалий час практично не змінювалися, прибуток визначався як похідний показник від інших планових величин. Він дорівнював різниці між плановим обсягом продукції, що реалізувалась в оптових цінах підприємства, та її собівартістю. Виконання директивних планових показників, у тому числі за величиною прибутку, було головною метою функціонування господарюючих суб'єктів.

Потреба у визначенні фінансових результатів діяльності об'єктивно могла виникнути тільки з розвитком капіталістичного виробництва. Цьому передували ряд факторів (рис.1.1.).

Рис.1.1 Передумови виникнення поняття прибутку

Однак в сучасних умовах проблема визначення прибутку досі має місце. Більшість вчених схильні розглядати прибуток як центральну категорію бухгалтерського обліку, в умовах ринкової економіки.

Рис.1.2 Фактори, що враховуються при визначенні фінансових результатів.

Точність облікових даних залежить від конкретних умов підприємства, від господарської ситуації. Тому очевидною передбачається умовність визначення прибутку.

Відповідно до позицій відомих вчених різних національних шкіл бухгалтерського обліку, в історії бухгалтерської думки можна виділити основні підходи щодо визначення фінансових результатів в різних школах бухгалтерського обліку (рис.1.3).

Рис.1.3 Підходи до визначення поняття прибутку в різних школах бухгалтерського обліку

Таким чином, здійснений екскурс в історію бухгалтерської думки показує, що протягом століть вчені намагались визначити роль та значення фінансових результатів в діяльності окремого підприємства, і, відповідно, його відображення в бухгалтерському обліку.

Аналіз ключових моментів щодо передумов формування та визначення доходів і результатів діяльності дозволяє зробити висновок про те, що прибуток представляє собою в значній мірі різностороннє поняття. Вивчаючи минуле, можна знайти рішення для майбутнього.

Дійсно, на сучасному етапі тільки шляхом синтезу найкращих досягнень іноземних та вітчизняних шкіл бухгалтерського обліку можна збагатити бухгалтерську думку з метою подальшого її якісного розвитку в нових умовах господарювання. Така поступова адаптація бухгалтерського обліку до ринкових умов господарювання в Україні пройде успішно за умов врахування економічних та правових особливостей національного розвитку.

Завершимо розгляд проблеми визначення фінансових результатів в історичному аспекті словами видатного економіста Я.В. Левика (1901 р.): “Рахівництву ставилось і ще до цього часу багатьма практиками ставиться в обов'язок бути наукою, за допомогою якої визначаються результати - прибуток або збиток - досягнуті підприємством за даний період часу”.

В останнє десятиріччя, теорія прибутку “вступила в чергову стадію свого поновлення, яке тісно пов'язане з новими дослідженнями щодо теорії фірми" [58, с.368], яка прагне до забезпечення не стільки найвищих доходів (прибутку), скільки до збільшення свого виробничого потенціалу. Однак не варто занижувати значення прибутку, прагнення до його отримання, оскільки “історія світового бізнесу, його основна передумова говорять про те, що головною метою підприємця (власника) є отримання прибутку. Конкретний спосіб отримання прибутку завжди відображав економічне, політичне і соціальне становище свого часу”

Зараз держава за допомогою податкової політики намагається створити певні умови для розвитку приватної ініціативи, розуміючи, що “бізнес не може існувати без прибутку, тому гонитва підприємця (власника) за прибутком сприймається як дещо самоочевидне” [63, с.7]. В цій ситуації правильне тлумачення і практичне застосування такого складного різнопланового економічного поняття, як прибуток, набуває особливого значення. Розвиток ринкових відносин в економіці України потребує нових підходів до управління формуванням і розподілом прибутку. Тому й саме визначення прибутку зазнає певних змін.

Поняття “прибутку" трактується у вітчизняній і зарубіжній літературі по-різному. У вітчизняній теорії традиційно вживали політекономічні категорії, вважаючи, що вирішення практичних питань певного рівня повинно розпочинатись із з'ясування сутності прибутку, його змісту, місця і взаємозв'язку з іншими економічними категоріями.

На наш погляд, в сучасних умовах не слід віддавати перевагу одному поясненню прибутку, а слід розглядати різні ситуації походження прибутку, які взаємно не виключають, а доповнюють одна одну.

Так, наприклад, в ринкових умовах розрізняють прибуток, зароблений дякуючи ініціативі; прибуток, отриманий при сприятливих умовах; прибуток, вилучення якого можливе, дякуючи його визнанню громадськими інститутами, серед яких важливу роль відіграють органи державної влади (допустимий прибуток). Жодна із вищеописаних ситуацій в чистому вигляді в економічній реальності не зустрічається. В переважній більшості випадків прибуток одночасно є отриманим, заробленим і допустимим.

Хоча зміст прибутку в різних економічних системах різний, якості цієї економічної категорії є загальними. Вони проявляються у функціях прибутку. Мова, таким чином, йде про прибуток як критерій ефективності виробництва; про прибуток як джерело фінансування розвитку підприємства (стимулююча, як джерело виробничого і соціального розвитку). Поряд з цим, необхідно відмітити, що прибуток є одним з основних джерел формування фінансових ресурсів держави. Ця функція впроваджується через систему оподаткування прибутку.

Так, в сучасній науці поняття “прибуток" має різне значення. Мова може йти про доходи, які отримані підприємством, а також про задоволення, яке одержить споживач, або про зиск (вигоду), яка принесена країні проведення того або іншого заходу. У всіх випадках мова йде про прибуток підприємства, споживача, суспільства.

Як бачимо, коло проблем досить широке і кожна з них потребує окремого вивчення. Із значної сукупності праць, що були нами опрацьовані, можна побачити, що питанням визначення фінансових результатів приділялось досить багато уваги, проте, ще в ті часи серед науковців вважалось, що розробка проблем дефініцій та визначення фінансових результатів діяльності досить заплутана. З того моменту пройшло небагато часу, але, вивчаючи роботи наших сучасників, бачимо, що ними практично не враховуються результати проведених попередниками досліджень. Це зумовлює повторення помилок, неточностей, що допускались в працях дослідників і на попередніх етапах розвитку бухгалтерського обліку як науки.

Якщо в результаті підприємницької діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з принципу подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження ґрунтується на аналізі балансу підприємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.

Водночас прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. У загальному вигляді прибуток - це різниця між доходами від певної діяльності й витратами на її здійснення. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання. Взаємозв'язок між бухгалтерським і економічним прибутком демонструє рисунок 1.4.

Так, говорячи про поняття прибутку, лише окремі науковці вказують на його розуміння в теоретичному і практичному аспектах. З цієї причини виникає серйозна плутанина з термінологією при розкритті їх змісту. Постає питання: чому б не обрати єдиний термін з однозначним тлумаченням для представлення поняття у відповідній системі?

Рис.1.4 Взаємозв'язок між бухгалтерським і економічним прибутком

Під загальним поняттям “прибуток" розуміють самі різні його види, що характеризуються на даний час декількома десятками термінів. Все це потребує певної систематизації дефініцій. І те, що є зрозумілим будь-якій неупередженій людині, стає неочевидним людині науки, яка змогла “просте зробити таємним”. Просте ставало “таємним” по мірі аналізу поняття “фінансові результати (прибуток)".

Важливим аспектом також є те, що прибуток - поняття не тільки економічне, але і в певному значенні політичне, ідеологізоване. І якщо дискусійний характер поняття “прибуток" породжує безліч визначень в залежності від існуючих точок зору, то політичне навантаження, є причиною того, що паралельно існують, змінюються і удосконалюються, два напрями визначення поняття прибутку, які різко відрізняються один від одного - політично-економічний і конкретно-економічний.

Політично-економічний напрям, визначає поняття “прибуток" як перетворену форму доданої вартості, долю чистого доходу, виробленого для суспільства, одну із основних форм грошових накопичень, які створюються в галузях економіки і т.д., що залишається за рамками нашого дослідження. Причиною є невідповідність даного напряму, за змістом і метою, вимогам системи бухгалтерського обліку, хоча ми не заперечуємо нерозривний і безперервний зв'язок в розвитку обох напрямів та закономірності їх рівноправного існування.

Не дивлячись на спробу обмеження значної кількості визначень поняття “прибуток" рамками одного напряму, його ніяк не можна назвати єдиним, який функціонує на підставі загальних правил та використовує один і той логічний прийом у визначенні. Навпаки, цей напрям також неоднорідний, і ступінь логічної схожості вхідних у нього визначень досить відносна. З цього приводу є і інша точка зору. Так, Е.С. Хендріксен та М.Ф. Ван Бреда відмічають, що “різниця між економічним і бухгалтерським прибутком полягає в різних методах амортизації. В бухгалтерському обліку використовують методи прямої чи прискореної амортизації; економісти використовують процентний (прогресивний) метод. Якщо припустити, що в бухгалтерському обліку використовують метод прогресивної амортизації, то облікові показники повинні співпадати з економічними. Однак практично це виконати неможливо, так як параметри, постійні в моделі, не є такими в дійсності… це вимагало б від бухгалтерів регулярної переоцінки чистого прибутку для забезпечення його відповідності економічній реальності” [66, с.210].

На відмінність між бухгалтерським і економічним прибутком вказують інші автори. Зокрема, Р. Макконел Кемпбел та Л. Брю Стенлі зазначають: “економічний прибуток - це загальна виручка за мінусом всіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи до неї і нормальний прибуток)", тобто за мінусом всіх витрат “необхідних для того, щоб залучати і втримати ресурси в рамках даного напрямку діяльності” [59, с.49].

Робились, однак, і спроби розширити бухгалтерське розуміння прибутку: були ствердження, наприклад, що прибуток повинен містити всі виграші та втрати за активами та кредиторською заборгованістю господарюючого суб'єкта протягом даного періоду [41, с.82].

Автори стверджують, що відомості про всі ці види прибутку служили б кращим показником “добробуту” та надавали б користувачам більше інформації для аналізу результатів діяльності підприємства [59, с.72]. Такий погляд на прибуток ширше та представляє собою суттєвий крок вперед в порівнянні з традиційним, так як виступає за надання звітності про виграші та втрати від володіння, які виникли за період на тій основі, що це покращило б інформаційне наповнення фінансових звітів.

Виходячи з наявних думок авторів, можна стверджувати, що описаний підхід представляє собою спробу зблизити традиційне бухгалтерське розуміння прибутку та економічне тлумачення прибутку як приросту добробуту.

На думку названих авторів, “версія утворення системи показників прибутку, передбачена міжнародними стандартами обліку, полягає в необхідності визнання сутності доходів і результатів діяльності як обліково встановленого збільшення прибутку підприємства за звітний період, в результаті здійснення діяльності відмінної від збільшення капіталу за рахунок внесків учасників). В українській господарській практиці такий підхід до визначення прибутку був до деякого часу непридатним, так як в командно-адміністративній системі керівництва економікою підприємство відігравало роль виконувача планових завдань і тим самим про можливості отримання альтернативного прибутку не було і мови. Із зміною даних умов виникає необхідність перегляду цього підходу.

За нових умов у підприємства з'являється можливість розрахунку економічного прибутку з врахуванням альтернативних витрат використання ресурсів, що знаходиться у власності підприємства як юридичної особи, які недоотримані в обмін на явні (грошові) платежі. Неявні витрати повинні включати в себе нормальний прибуток, який представляє собою мінімальну плату, необхідну для утримання підприємця в даній сфері виробництва.

На підставі критичного аналізу визначень поняття прибутку з точки зору економічної теорії і практики спробуємо сформулювати такі можливі підходи до його трактування.

Самим очевидним бухгалтерським (статичним) його визначенням буде наступне: фінансові результати (прибуток) є приріст капіталу (засобів, внесених власниками) підприємства протягом звітного періоду (відповідно збиток визначається як його зменшення). Це визначення повністю відповідає як юридичним фактам господарського життя, так і статичному трактуванню балансу.

Джон Хікс вважав, що прибуток - це те, що визнає власник, тобто те, у що він вірить. Це твердження поділяється переважною більшістю бухгалтерів-практиків. Вони переконані, що обчислений ними згідно з вимогами нормативних документів прибуток - правильний прибуток, якщо, звичайно, вони (бухгалтери) свідомо його не викривлювали. Однак при цьому Хікс, стверджував, що прибуток - це те, що може спожити власник, не погіршуючи свого добробуту [64, с.358], тобто вважав, що власник може вилучити із підприємства всю різницю між кінцевою і початковою величиною вкладених в підприємство засобів, яка тим самим і визначає величину прибутку.

Однак, коли ми починаємо аналізувати, за рахунок чого можливий приріст цих засобів, то можемо назвати наступні причини: безповоротне отримання засобів у власність підприємства; зростання оцінки вже існуючих засобів; додаткові вкладення засобів власниками; капіталізація витрат; розширення господарської діяльності підприємства.

Так, безповоротне отримання засобів не може розглядатися як прибуток, так як факт-подія, а не факт-дія. Актив в цьому випадку збільшується не внаслідок зусиль колективу працівників підприємства, а без цих зусиль (якщо адміністрація прикладала зусилля по “вибуттю” засобів, то ці зусилля “дипломатичні”, а не господарські). Збільшення оцінки існуючих активів неминуче збільшує вартість капіталу. Це трактується деякими бухгалтерами і майже всіма представниками податкових органів як прибуток. Однак зміна оцінки - це подія, а не дія. Додаткові інвестиції, зроблені власниками, хоча і збільшують актив, але не збільшують прибуток, так як ці засоби отримані, а не зароблені підприємством. Капіталізація витрат збільшує актив штучно, подібно тому, як він збільшується за рахунок залучених засобів.

Остання причина призводить до істотно іншої концепції фінансового результату (прибутку). Так виникло бухгалтерське (динамічне) трактування, згідно з яким фінансовий результат (прибуток) є різниця між доходами і витратами підприємства.

Ця різниця може бути додатною, тоді мова йде про прибуток, або від'ємною, тоді його визначають як збиток. Таким чином, збиток можна розглядати як прибуток з від'ємним знаком. Звідси з'являється досить поширена модель, згідно з якою доходи - це потік засобів, що надходять на підприємство, а витрати - потік засобів, що витікають (вибувають) з підприємства; прибуток (збиток) - різниця, яка утворюється між ними і яка, осідаючи в балансі, змінює (модифікує) його.

Ми розглянули два бухгалтерських підходи, які зводять фінансовий результат до приросту активу або до різниці потоків надходження і витрачання цінностей.

На нашу думку, поняття “прибуток" з позиції системи бухгалтерського обліку має конкретно-сумовий зміст. Для такої системи пріоритетним є визначення через алгоритм розрахунку показника, а не через описові характеристики, які розкривають зміст прибутку як економічної категорії.

В результаті систематизації різних точок зору дійшли висновку, що під прибутком слід розуміти перевищення суми доходів від господарської діяльності над сумою витрат на її здійснення. На рівні системи бухгалтерського обліку поняття “прибуток" за рахунок розширення сутності поняття породжує довільні поняття, які мають менший обсяг, формуються і визначаються під впливом потреб даної конкретної системи.

Внаслідок цього відбувається обмеження обсягу поняття таким чином, щоб дати можливість системі бухгалтерського обліку оперувати ними. В результаті з'являються такі поняття “валовий прибуток”, “балансовий прибуток”, “прибуток від реалізації”, “бухгалтерський прибуток”, “прибуток до оподаткування”, “чистий прибуток”, “занижений прибуток” тощо, визначення яких відноситься до категорії підвидів.

Таким чином, проблеми термінології в економічній теорії та бухгалтерському обліку є досить відчутними, тому вимагається їх постійне вивчення і уточнення. Чітке визначення понять дозволяє не тільки уникнути плутанини в літературі з питань сутності фінансових результатів діяльності, але й виключити такі факти як застосування одним автором різних термінів в своїх роботах для представлення одного і того ж поняття. Як бачимо, що єдиного розуміння прибутку немає і не може бути, так як воно залежить від цілей, поставлених зацікавленою особою. Така особа, передусім, повинна вирішити: що включати до складу активу і як розрахувати бухгалтерський.

При цьому слід мати на увазі, що бухгалтерське трактування прибутку визначає його економічну величину. Крім того, економічна оцінка активу орієнтована на майбутнє, однак прибуток, покладений в основу його розрахунку, - результат минулої роботи, при цьому зовсім не гарантується повторення тих же результатів в майбутньому.

У вітчизняній теорії і практиці бухгалтерського обліку прибуток традиційно трактувався виходячи із їх сутності як економічної категорії. Причиною цього, з одного боку, була існуюча цільова установка на конкретне відображення абстрактних економічних категорій, а з іншого боку, наявність інтегрованої системи бухгалтерського обліку. Ми вважаємо, що поняттям “прибуток" слід позначати загальноекономічну категорію. Дане поняття допустимо використовувати як в теоретичному аспекті, так і в практичній діяльності.

В бухгалтерському обліку тлумачення прибутку як об'єктивно економічного показника забезпечить отримання достовірних даних про фактичні результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що покликана задовольняти інтереси різних користувачів. Інтереси ці досить різноманітні, а інколи - суперечливі. А тому виникає питання, чи буде інформація про отримані доходи і результати діяльності, обчислені у відповідності до економічних принципів, затребувана. З одного боку, відповідь є позитивною. Зацікавленими користувачами такої інформації можуть бути реальні та потенційні інвестори, кредитори, партнери, акціонери, яким цікаво і важливо знати фінансові результати діяльності. Це зовнішні користувачі, які отримують інформацію з фінансової звітності. Безперечно, внутрішні користувачі також зацікавлені в отримані даних про доходи і результати діяльності. Однак, вважається, що інформація, яка міститься у фінансовій звітності, непридатна для прийняття управлінських рішень, тому в управлінському обліку існують специфічні підходи до формування прибутку. Але ці підходи, на нашу думку, не суперечать економічній сутності показника прибутку.

Все вищевикладене відноситься до економічного аспекту проблеми формування прибутку, але існує і інший аспект - податковий, так як правильне обчислення податку на прибуток підприємства, безпосередньо залежить від величини оподатковуваного прибутку підприємства.

Традиційно виділяються дві моделі існування систем бухгалтерського обліку і оподаткування [54, с.243]. В першій моделі система бухгалтерського обліку функціонує під сильним і безпосереднім впливом оподаткування. Друга модель передбачає паралельне існування бухгалтерського і податкового обліків як двох самостійних видів діяльності, які переслідують різні цілі. В більшості випадків така модель реалізується двома способами: шляхом визначення коригувань і перетворення облікових даних для цілей оподаткування або шляхом доповнення бухгалтерських процедур такими, які забезпечують в рамках системного обліку формування готових даних для оподаткування.

До 1997 р. фіскальні органи активно втручалися в процес регулювання бухгалтерського обліку. Зараз, держава відмовилася від ролі контролю за тим, як підприємство формує величину прибутку до оподаткування, - і зосередило свою увагу в основному на фіскальному аспекті відносин: максимально можливому утриманні податку в рамках нормативно встановлених умов. В сучасних умовах для оподаткування не має значення, яку суму витрат підприємство віднесе на фактичну собівартість. Для оподаткування принципове значення має правильність визначення суми валових доходів та витрат, тобто суми, яка використовується при розрахунку оподаткованого прибутку.

Бухгалтерський облік фінансових результатів на підприємствах повинен, з одного боку, забезпечити отримання достовірних даних про фінансові результати діяльності, а з іншого - визначення оподатковуваного прибутку з метою оподаткування для правильного визначення податку на прибуток. Формування двох видів прибутку, облікового і податкового, можна вважати позитивним моментом, однак в останні роки продовжує активно розвиватись тенденція підпорядкування бухгалтерського обліку цілям оподаткування, а законодавче право бухгалтерського обліку послаблюється податковим правом. При цьому під податковим обліком розуміється система збору, фіксації та обробки господарської та фінансової інформації, необхідної для правильного обчислення податкових зобов'язань платника. Існування трьох підсистем обліку не означає, що вони повинні функціонувати зовсім незалежно, тим більше, що всі вони мають єдину основу - дані первинних документів. По мірі введення нових інформаційних технологій в практику управління, можливо, межі між підсистемами обліку будуть розмиватися, але при цьому залишаться різні цілі обліку та інтереси користувачів облікової інформації.

1.2 Методи визначення фінансових результатів діяльності підприємства