Облік, аналіз і контроль оподаткування прибутку підприємства

Таким чином, негативний вплив на динаміку валового прибутку зробили зміна структури й асортименту реалізованої продукції та зміна рівня витрат на 1 гривню реалізованої продукції. Спостерігається збільшення фізичного обсягу реалізованої продукції в натуральному вираженні. Найбільш ймовірною причиною зростання фінансових результатів від реалізації продукції є поліпшення кон'юнктури ринку, внаслідок чого відбулося збільшення обсягу реалізації в натуральному вираженні, і підприємство має змогу збільшити ціни.

Суб'єкти господарювання, які зацікавлені у віддачі від використаних ресурсів і вкладеного капиталу, аналізують співвідношення отриманого ефекту з витратами. Для цього розраховуються відносні показники рентабельності. Розрахунок показників представлений в таблиці 9.

Таблиця 9 - Розрахунок показників рентабельності

№	Назва показника	2004	2005	+,-	Нормативне значення
1	2	3	4	5	6
1	Коефіцієнт рентабельності активів Ф.2.р.170(175)/ (ф.1. ?р.280/2)	721,7/2881,4=0,25	972,5/3488,3=0,28	+0,03	>0 (збільшення)
2	Коефіцієнт рентабельності продукції Ф.2.(р.100(105)+р.090+р.060)/ф.2.р.040+р.070+р.080)	(640,0+223,7+74,4) / (752,5+35,2+28,1)= 1,15	(922,3+302,1+38,1) / (1028,8+56,7+42,2)= 1,12	-0,03	>0 (збільшення)
3	Валова рентабельність продажів ф.2р.050(055)/ ф.2.р.035	554,0 / 1306,5=0,42	757,2 / 1786,0=0,42	0	>0 (збільшення)
4	Операційна рентабельність продажів Ф.2.р.100(105)/ ф.2.р.035	640,0/1306,5=0,49	922,3/1786,0=0,52	+0,03	>0 (збільшення)
5	Чиста рентабельність продажів Ф.2.р.220(225)/ ф.2.р.035	541,3/1306,5=0,42	729,4/1786,0=0,41	-0,01	>0 (збільшення)

У звітному періоді спостерігається поліпшення коефіцієнта рентабельності активів та операційної рентабельності продажів. Підприємство має високий рівень рентабельності сукупних активів. Крім зростання прибутку, поліпшення рентабельності сукупних активів обумовлене зменшенням валюти балансу внаслідок реалізації готової продукції й зменшення суми дебіторської заборгованості. Рівень валової рентабельності продажів залишився на тому самому рівні, що пояснюється тим, що ситуація на ринку залишилася незмінною. Незначне зменшення чистої рентабельності продажів викликано збільшенням рівня оподаткування прибутку. Однак, зменшення цього показника в даному випадку не можна вважати повністю негативним явищем: по-перше, воно відбувається за рахунок збільшення виторгу від реалізації продукції, по-друге, збільшується прибутковість операційної діяльності, що є основним для промислового підприємства видом діяльності.

3 ПІДВИЩЄННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ОБЛІКУ ТА КОНТРОЛЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

3.1 Контроль за формування та оподаткування прибутку на ТОВ” КЗПО”

Для забезпечення схоронності майна, законності фінансово-господарської діяльності, а також достовірності облікових та звітних даних на ТОВ „КЗПО” створена система внутрішнього контролю.

Структура внутрішнього контролю ТОВ „КЗПО” включає три елементи: умови проведення контролю, систему бухгалтерського обліку й процедури контролю. Кожний елемент має на увазі наявність правил, процедур, методик і документації, що враховує специфіку діяльності підприємства, які спрямовані на надання надійної інформації з фінансів і як результат - підвищення ефективності роботи підприємства. У сполученні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують зниження ризику в господарській і фінансовій діяльності.

Система внутрішнього контролю - це сукупність стратегічних напрямків підприємства й процедур, прийнятих керівництвом з метою забезпечення організованого й ефективного ведення господарської діяльності, включаючи строге дотримання вимог політики керівництва, схоронність активів, запобігання й виявлення випадків обману й помилок, точність, повноту облікових записів, а також своєчасну підготовку надійної фінансової інформації.

Система внутрішньогосподарського контролю ТОВ „КЗПО” не може розглядатися як повністю ефективна, якщо при її створенні не були враховані умови її розробки й особливості майбутнього практичного застосуванню ефективність системи залежить від рівня компетентності й кваліфікації її людей, що використають. Призначення компетентних посадових осіб і постійне підвищення їхньої кваліфікації в умовах мінливої законодавчої бази знижує можливість порушень і помилок. Можуть виникати помилки внаслідок невірного трактування законодавчих і нормативних актів і практичного їхнього застосування через низьку кваліфікацію виконавців, їхньої неуважності, неуважності. Ефективність працюючої системи контролю залежить від фахівців, що впроваджують і використають її в практиці.

Внутрішній контроль повинен бути ефективним щодо витрат на його здійснення. Витрати на створення й підтримку дійсної системи контролю повинні перевищувати вигоди від її функціонування.

Ефективно працююча система внутрішнього контролю дозволяє досягти поставлених цілей і в бухгалтерському обліку, і в загальному керівництві фірмою. У зв'язку із цим на підприємстві розрізняють два види внутрішнього контролю: адміністративний і бухгалтерський. Адміністративний контроль спрямований на підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності й пов'язаний з методами й процедурами контролю керування, планування й здійснення діяльності. Бухгалтерський контроль використається для забезпечення схоронності й захисту засобів підприємства й вірогідності обліку. Внутрішній бухгалтерський облік є складовою частиною внутрішньогосподарського контролю, що охоплює всі стадії кругообігу господарських засобів - постачання, виробництво, реалізація.

Контрольні заходи включають спектр процедур: дозволу, твердження, перевірки, звірення, порівняння, фізичний контроль, поділ обов'язків, повнота й точність.

У системі внутрішньогосподарського контролю Товариства задіяні такі внутрішні підрозділи підприємства, як відділ постачання, бухгалтерія, касир, матеріальний склад підприємства, два зовнішніх контрагенти - постачальник і банк, які становлять систему можливого внутрішнього контролю, що передбачає, що кожна господарська операція може бути задокументована й стати об'єктом контролю внутрішнього аудита [11].

Одним з видів зовнішнього контролю за формуванням і оподаткуванням прибутку ТОВ „КЗПО” є податковий контроль.

Податковий контроль проводиться посадовими особами податкових органів у межах своєї компетенції за допомогою податкових перевірок, одержання пояснень платників податків, податкових агентів і платників збору, перевірки даних обліку й звітності, огляду приміщень і територій, використовуваних для витягу доходу (прибутку).

При здійсненні податкового контролю не допускаються збір, зберігання, використання й поширення інформації про платника податків (платнику збору, податковому агенті), отриманої в порушення положень Конституції України, законів, а також у порушення принципу схоронності інформації, що становить професійну таємницю інших осіб, зокрема адвокатську таємницю, аудиторську таємницю.

Податкові органи проводять камеральні й виїзні податкові перевірки платників податків, платників зборів і податкових агентів. Податковою перевіркою можуть бути охоплені тільки три календарних роки діяльності платника податків, платника збору й податкового агента, безпосередньо попереднього року проведення перевірки.

Якщо при проведенні камеральних і виїзних податкових перевірок у податкових органів виникає необхідність одержання інформації про діяльність платника податків (платника збору), пов'язаної з іншими особами, податковим органом можуть бути витребувані в цих осіб документи, що ставляться до діяльності платника податку, що перевіряє, (платника збору) (зустрічна перевірка).

Забороняється проведення податковими органами повторних виїзних податкових перевірок за тим самим податками, що підлягають сплаті або сплаченому платникові податків (платником збору) за вже перевірений податковий період, за винятком випадків, коли така перевірка проводиться у зв'язку з реорганізацією або ліквідацією організації - платника податку (платника збору - організації) або вищестоящим податковим органом у порядку контролю за діяльністю податкового органа, що проводив перевірку.

Повторна виїзна податкова перевірка в порядку контролю за діяльністю податкового органа проводиться вищестоящим податковим органом на підставі мотивованої постанови цього органа.

Матеріали перевірки розглядаються керівником (заступником керівника) податкового органа. У випадку подання платником податків письмових пояснень або заперечень по акті податкової перевірки матеріали перевірки розглядаються в присутності посадових осіб організації - платника податку або індивідуального підприємця або їхніх представників. Про час і місце розгляду матеріалів перевірки податковий орган сповіщає платника податків завчасно. Якщо платник податків, незважаючи на повідомлення, не з'явився, то матеріали перевірки, включаючи представлені платником податків заперечення, пояснення, інші документи й матеріали, розглядаються в його відсутність.

За результатами розгляду матеріалів перевірки керівник (заступник керівника) податкового органа виносить рішення:

1) про залучення платника податків до податкової відповідальності за здійснення податкового правопорушення;

2) про відмову в залученні платника податків до відповідальності за здійснення податкового правопорушення;

3) про проведення додаткових заходів податкового контролю.

У рішенні про залучення платника податків до відповідальності за здійснення податкового правопорушення викладаються обставини зробленого платником податків податкового правопорушення, як вони встановлені проведеною перевіркою, документи й інші відомості, які підтверджують зазначені обставини, доводи, що приводять платником податків у свій захист, і результати перевірки цих доводів, рішення про залучення платника податків до податкової відповідальності за конкретні податкові правопорушення із вказівкою статей Кодексу, що передбачають дані правопорушення й застосовувані міри відповідальності. У рішенні про залучення до відповідальності за здійснення податкового правопорушення вказуються строк, протягом якого особа, приваблювана до відповідальності за здійснення податкового правопорушення, вправі оскаржити зазначене рішення у вищестоящий податковий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд, арбітражний суд, порядок оскарження рішення про залучення до відповідальності за здійснення податкового правопорушення у вищестоящий податковий орган (вищестоящій посадовій особі), а також найменування органа, його місцезнаходження, інші необхідні відомості.

На підставі винесеного рішення про залучення платника податків до відповідальності за здійснення податкового правопорушення платникові податків направляється вимога про сплату недоїмки по податку й пені.

Копія рішення податкового органа й вимога вручаються платникові податків або його представникові під розписку або передаються іншим способом, що свідчить про дату одержання платником податків або його представником. Якщо зазначеними вище способами рішення податкового органа вручити платникові податків або його представників неможливо, воно відправляється поштою рекомендованим листом і вважається отриманим після закінчення шести днів після його відправлення.

Недотримання посадовими особами податкових органів вимог дійсної статті може бути підставою для скасування рішення податкового органа вищестоящим податковим органом або судом.

По виявленим податковим органом порушенням, за які платники податків - фізичні особи або посадові особи платника податку - організації підлягають залученню до адміністративної відповідальності, уповноважене посадова особа податкового органа, що проводило перевірку, становить протокол про адміністративне правопорушення. Розгляд справ про ці правопорушення й застосування адміністративних санкцій відносно посадових осіб організації - платника податку і фізичних осіб - платників податків, винних у їхньому здійсненні, провадяться податковими органами відповідно до адміністративного законодавства України й суб'єктів України [4].

3.2 Застосування аудиторських методів для перевірки формування та оподаткування прибутку підприємства

Уся виробнича діяльність організацій і їхні фінансові результати при аудиторській перевірці залежать насамперед від дотримання принципів комерційного розрахунку. Контроль за здійсненням вимог комерційного розрахунку й аудита кінцевих фінансових результатів повинний вироблятися при повній і неповної його формах. Виражаючи виробничі відносини, аудит повною мірою повинний відповідати вимогам ринкових відносин, що складаються.

При аудиті повинна приділятися увага самостійності підприємства в рамках закону і відповідальності його перед державою по оподатковуванню, ефективності використання ресурсів - відмінним рисам комерційного розрахунку.

В аудиторській перевірці фінансових результатів діяльності підприємства використовуються кількісні і якісні показники в необхідному ув'язуванні. Так, розмір прибутку промислового підприємства визначається не тільки кількістю й асортиментом виробів, що випускаються, але і їхньою вартістю. Аудиторська перевірка дотримання принципів комерційного розрахунку і фінансових результатів вимагає підрозділ факторів на аудируємі показники, на залежного і незалежні від підприємства. Усунення впливу шляхом відповідних розрахунків сторонніх факторів дозволяє більш правильно проводити аудит результатів зусиль колективу того або іншого підприємства або приватного власника.

Перевірені первинні документи, дані поточного обліку, показники, що знайшли відображення в балансі, звіті про фінансові результати, в іншій звітності внутрішнього характеру, служать інформаційною базою, що є основним компонентом експертної системи, пристосованої до вимог і цілям аудита.

Аудит -- це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів і іншої інформації про фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання з метою визначення вірогідності їхньої звітності, обліку, його повноти й відповідності чинному законодавству й установленим нормативам;

При проведенні аудиту на підприємстві необхідно визначити об'єкти аудиту. Всі об'єкти аудиту оподаткування прибутку можна поділити на такі групи:

­ ресурси: сировина, матеріали, комплектуючі, запасні частини, енергоносії, товари, готова продукція, валютні кошти, основні засоби, цінні папери, нематеріальні активи;

­ господарські процеси: матеріально-технічне забезпечення, операції купівлі-продажу товарів, матеріалів, забезпечення фінансовими ресурсами;

­ результати фінансово-господарської діяльності: обсяги експорту та імпорту продукції, собівартість експортної продукції та імпортних товарно-матеріальних цінностей, прибуток, рентабельність;

­ облікова політика підприємства та її складові частини;

­ аналітично-інформаційні функції управління: планування, облік, контроль, аналіз.

Аудиторський ризик - це ризик того, що аудитор може висловити неадекватну думку у тих випадках, коли в документах бухгалтерської звітності існують суттєві перекручення, інакше кажучи, за невірно підготовленою звітністю буде представлено аудиторський висновок без зауважень.

Ймовірність того, що висновок про відсутність помилки в кожній із статей звітності буде правильним, залежить від трьох факторів:

1 бухгалтерського обліку підприємства;

2 надійності систем контролю;

3 аудиторських процедур.

Загальний аудиторський ризик складається із внутрішнього ризику діяльності підприємства, ризику контролю й ризику не виявлення.

Ризик не може бути усунутий повністю, тому в аудиторській практиці встановлений прийнятний рівень ризику - 5%, а, отже, рівень довіри рівняється 95%.

Внутрішній ризик (ВР) являє собою сукупність можливих ризиків, пов'язаних з функціонуванням підприємства, а саме: характеризує рівень всіх потенційних помилок у результаті діяльності підприємства до перевірки з боку системи внутрішнього контролю. Ризик виникнення таких помилок пов'язаний із впливом як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів.

Ризик контролю (РК) являє собою оцінку дієвості системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта з погляду її здатності запобігати або виявляти помилки. Система внутрішнього контролю підприємства утвориться підсистемами внутрішньогосподарського контролю (ВГК) і внутрішнього аудита (ВА). У свою чергу, у системі ВГК, функції якого реалізують всі структурні підрозділи апарата керування, особливо варто виділити внутрішньогосподарський бухгалтерський контроль (ВГБК), реалізований фахівцями обліково-фінансової служби. Тому при визначенні ризику контролю необхідно оцінити надійність і дієвість підсистем ВГК і ВА (де така служба є) [2].

Як свідчить аудиторська практика, рівень ризику контролю підвищується при комп'ютерному варіанті ведення бухгалтерського обліку із застосуванням неапробованих бухгалтерських програм. Крім того, фактором збільшення ризику контролю є сам факт виявлення попередньою аудиторською перевіркою помилок і неточностей у системі бухгалтерського обліку.

Між ризиком контролю й інформаційною базою аудита існує пряма залежність. Якщо система ВК зізнається досить надійної, то обсяги відібраних для тестування об'єктів можуть бути зменшені.

Сполучення ВР і РК являє собою ймовірність наявності помилок після обліку впливу системи ВК. Це припускає, що аудитори повинні на основі оцінки цих ризиків спрогнозувати, у яких розділах фінансової звітності помилки найбільш або найменш можливі. Такий підхід дозволяє визначити загальний обсяг нагромадження аудиторських доказів, а також його розподіл по конкретних об'єктах (ділянкам) аудита.

Ризик не виявлення (РН) означає міру готовності аудитора визнати, що проведені їм аудиторські процедури відносно конкретних об'єктів не дозволять виявити помилки, що перевищують гранично припустимий розмір (якщо такі є).

Визначення величини РН тісно пов'язане з величиною ВР і РК. Чим вище ризик останніх, що припускає невисокий ступінь довіри аудитора до систем обліку й ВК, тим менше ризик не виявлення необхідно встановити для конкретної аудиторської перевірки.

ВР і РК не залежать від аудитора, він не може на них вплинути, оскільки вони є результатом діяльності підприємства-замовника незалежно від проведення аудита. На відміну від цих елементів РН є слідством виконаної аудитором роботи, за якої він несе повну відповідальність. Таким чином, у цьому ключі основним завданням аудитора є мінімізація ризику не виявлення, що досягається достатнім обсягом аудиторських процедур на основі застосування грамотно складених методик аудита, тестування зон ризику.

При розрахунку загального аудиторського ризику можна скористатися моделлю оцінки ризику, застосовуваної п'ятьома провідними аудиторськими фірмами миру:

ЗАР=ВР*РК*РН, (9)

де ЗАГ - загальний аудиторський ризик;

ВР - внутрішній ризик;

РК - ризик контролю;

РН - ризик не виявлення [11].

Середній рівень внутрішнього ризику складає 55%, ризик контролю - 50%, ризик не виявлення, відповідно до раніше отриманої статистики - 10%. Тоді, загальний аудиторський ризик буде дорівнювати:

ЗАР=ВР*РК*РН=0,55*0,5*0,1=0,0275 (2,75%)

Підприємницький ризик означає, що аудиторська організація може повністю або частково не одержати оплату за виконану роботу незалежно від її результату через конфлікт із клієнтом, або до неї можуть бути застосовані штрафні санкції. Він визначається поруч факторів: конкурентноздатністю аудиторської організації, фінансовим станом клієнта, характером операцій клієнта, компетентністю адміністрації й облікового персоналу й ін. До фінансових втрат у вигляді штрафів, а також до підриву ділової репутації аудиторського висновку.

Розрахунок оцінки підприємницького ризику представлений у таблиці 10.

Таблиця 10 - Критерії оцінки підприємницького ризику

Фактор ризику	Оцінка фактора ризику	Рівень підприємницького ризику
1	2	3
Визначення економічної ситуації; в якій функціонує підприємство	Зростання ділової активності	Середній
Визначення галузі функціонування підприємств	Стабільна, але можливий в подальшому спад розвитку	Середній
Політика управління на підприємстві	Активна	Середній
Система контролю на підприємстві	Середній контроль	Низький
Результати аудиту минулих років	Не було перевірок	Низький
Частота зміни керівництва	За весь час існування ТОВ керівництво не змінювалось	Низький
Фінансовий стан підприємства	Має достатній фінансовий потенціал	Низький
Ймовірність виникнення судових спорів	Дуже незначна, але вона є	Низький
Репутація управлінців і власників	У всіх позитивна репутація	Низький
Досвід їх роботи	Практичний досвід роботи, багатий стаж роботи за спеціальністю	Низький
Власність	Колективна	Низький
Розуміння клієнтом ролі та відповідальності аудиту	Повне розуміння	Низький
Місце розташування компанії	Вигідне місце розташування	Низький

За результатами критеріїв оцінки підприємницького ризику можна зробити висновок, що на підприємстві „КЗПО” цей ризик низький.

Під час проведення аудиторської перевірки результатом аудиту можуть бути:

- підтвердження достовірності фінансової звітності;

- оцінка фінансового стану суб'єкта перевірки;

- оцінка реальності статей балансу;

- оцінка доцільності і законності господарських операцій.

Під час проведення аудиту аудитор надає супутні консультаційні послуги, такі як:

­ консультації з застосування інформаційних програм;

­ консультації з застосування окремих документів, які полегшують облік;

­ надають рекомендації на підставі проведеного фінансового аналізу відносно майбутнього стану підприємства;

­ проводять навчання і підвищення кваліфікації робітників обліку;

­ оцінюють методику ведення обліку на підприємстві;

­ надають консультації з різних питань бухгалтерського, управлінського, податкового обліку, з питань заповнення фінансової, статистичної звітності, податкової звітності.

В ході перевірки необхідно виявити сильні та слабкі сторони обліку та внутрішнього контролю. З цією метою перевіряються різні ділянки діяльності в межах, передбачених договором.

1. Вивчення Статуту підприємства. В умовах розвитку ринкових відносин підприємствам надане право проведення зовнішньоекономічної діяльності з моменту їх державної реєстрації. Для того, щоб підприємство мало право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, така можливість повинна бути передбачена в Статуті підприємства в розділі „Види діяльності”.

2. Аудит реалізації товарів. Необхідно перевірити, чи застосовується платником податку до таких операцій 20% ставка ПДВ. Особливо уважно слід перевіряти визначення податкового кредиту при здійсненні реалізації, повноти та своєчасності відображення у бухгалтерському обліку реалізації готової продукції резидентам; доцільність та законність накладних витрат. Необхідно також звернути увагу, чи вчасно надходить виручка від реалізації.

3. Аудит придбання товарів. Необхідно перевірити правильність визначення бази оподаткування ПДВ, законність та своєчасність відображення права платника податку на податковий кредит. Необхідно перевірити правильність визначення первісної вартості ТМЦ; ведення обліку товарів за етапами їх руху; чи складаються та датуються числом, коли виявлена недостача, акти на розходження фактичної наявності товарі із даними документів;чи подає завідувач складом звіти про надходження товарі до бухгалтерії та до відділу постачання та збуту.

4. Аудит оподаткування прибутку. Перевірка правильності заповнення податкової декларації, а саме правильність визначення валових доходів та витрат, підтверджених документально. Перевірка визначення суми оподатковуваного прибутку та суми податку на прибуток, своєчасність сплати до бюджету.

Таблиця 11 - Тести внутрішнього контролю системи бухгалтерського обліку

№	Зміст питання	Варіант відповіді
		Так	Ні	Інформація відсутня
1	2	3	4	5
1	Існують договори на усі поставки продукції	+
2	Звірки з постачальниками проводяться: 2.1 Щоквартально. 2.2. На кінець року	+	+
3	Звірки охоплюють постачальників на 3.1 100% 3.2. 50% 3.3. не проводяться	+
4	Приймає участь бухгалтер у складанні акту на виявлення розходжень між фактично оприбуткованими ТМЦ і тими, що значаться на рахунках обліку розрахунків з постачальниками		+
5	Право на отримання довіреності на ТМЦ від постачальників: 5.1. Особою, що зафіксована у наказі; 5.2. Немає обмежень	+
6	Були випадки звітів за довіреністю на отримання ТМЦ від постачальників через 5 або більше днів після їх отримання	+
7	Реєструються рахунки-фактури постачальників в окремому журналі	+
8	Повністю доставляються матеріальні цінності на підприємство, тобто немає випадків розходжень	+
9	Своєчасно пред'являються претензії постачальникам.	+
10	Завжди задовольняються пред'явлені претензії	+
11	При прийманні товару здійснюється його перерахунок, обмір при надходженні на склад та складання комерційного акту на недостатні ТМЦ.	+
12	Розроблена типова схема кореспонденції рахунків для відображення господарських операцій.	+
13	Звіряє бухгалтер ціни, що вказані в рахунках, з договірними.	+
14	Чи відповідає визначення доходів П(С)БО 15	+
15	Чи ведуться книги реєстрації замовлень на продаж ГП	+
16	Чи були виявлені випадки реалізації продукції без документів на відвантаження		+
17	Чи санкціонуються витрати відповідальною особою (бухгалтером)	+
18	Чи контролюється наявність необхідних документів, що підтверджують витрати (бухгалтером)	+
19	Яка встановлена періодичність віднесення витрат на формування фінансових результатів	щоквартально
20	Чи відповідає визначення витрат П(С)БО 16	+
21	Чи відповідає сума задекларованого податку на прибуток фактичній	+
22	Чи відповідає визначення суми податку на прибуток П(С)БО 17	+

Аудиторський висновок

Умовно-позитивний висновок

Аудиторський висновок

За результатами аудита бухгалтерської звітності ТОВ «КЗПО» за фінансовий 2005 рік

Юридична адреса: м. Горлівка, вул. Краснолиманська, 25/15.

Телефон 43-76-95

Свідоцтво про реєстрації ТОВ «Аудит-сервіс» № АА1298

Розрахунковий рахунок № 2600987690 у Прокредитбанку.

В аудиті брали участь Сініцин Н.Н., Зайцева А.И.

Був проведений аудит бухгалтерської звітності ТОВ «КЗПО» 2005 рік.

При плануванні й проведенні аудита бухгалтерської звітності був розглянутий стан внутрішнього контролю на ТОВ «КЗПО». Відповідальність за організацію й стан внутрішнього контролю несе виконавчий орган (ТОВ «КЗПО»).

Розглянули стан внутрішнього контролю винятково для того, щоб визначити обсяг робіт, необхідних для формування аудиторського висновку про вірогідність бухгалтерської звітності. Проведена в процесі аудита робота не означає виконання повної й всеосяжної перевірки системи внутрішнього контролю ТОВ «КЗПО» з метою виявлення всіх можливих недоліків.

У процесі аудиту не були виявлені ніякі факти, з яких можна було б зробити висновок про невідповідність системи внутрішнього контролю ТОВ «КЗПО» масштабам і характеру його діяльності.

Думка про вірогідність звітності наведено в наступній частині Аудиторського висновку. Не виявлені ніякі серйозні порушення встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку й підготовки бухгалтерської звітності, які могли б істотно вплинути на вірогідність бухгалтерської звітності.

При проведенні аудита звітності розглянуте дотримання ТОВ «КЗПО» застосовного українського законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій. Відповідальність за дотримання застосовуваного законодавства України при здійсненні фінансово-господарських операцій несе виконавчий орган (ТОВ «КЗПО»).

Була перевірена відповідність ряду зроблених фінансово-господарських операцій застосовуваному законодавству винятково для того, щоб одержати достатню впевненість у тім, що бухгалтерська звітність не містить істотних перекручувань. Однак ціль проведеного аудита бухгалтерської звітності не полягала в тому, щоб виразити думку про повну відповідність діяльності законодавству.

Результати проведеної перевірки показують, що перевірені фінансово-господарські операції здійснювалися у всіх істотних відносинах відповідно до нормативного акту, що регулює бухгалтерський облік.

На підставі аналізу показників фінансового стану, розрахованих за даними фінансової звітності, можна зробити висновок, що ТОВ «КЗПО» має достатній фінансовий потенціал, коефіцієнти в межах нормативного значення. Товариство станом на 31.12.05 р. має ліквідний баланс.

Проведено аудит прикладеної бухгалтерської звітності ТОВ «КЗПО» за 2004-2005 рік. Дана звітність підготовлена виконавчим органом виходячи із Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

Відповідальність за підготовку даної звітності несе виконавчий орган ТОВ «КЗПО». Наш обов'язок укладається в тім, щоб висловити думку про вірогідність у всіх істотних аспектах звітності на основі проведеного аудита.

Проводився аудит відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність». Аудит планувався й проводився таким чином, щоб одержати достатню впевненість у тім, що бухгалтерська звітність не містить істотних перекручувань. Аудит включав перевірку на вибірковій основі підтверджень числових даних і пояснень, що втримуються в бухгалтерській звітності. Проведений аудит дає достатні підстави для того, щоб висловити думку про вірогідність даної звітності.

У результаті проведеної аудиторської перевірки встановлено, що у перевіряємому періоді Товариством були допущені окремі порушення в частині організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності. Однак названі моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують загальної картини фінансового стану Товариства.

В ході проведеного аудиту було встановлено, що суми, вказані в договорах, не відповідають сумам, вказаних в супровідних документах. Але це не впливає на рівень достовірності фінансової звітності.

За винятком деяких обмежень, прийнята система бухгалтерського обліку в цілому задовольняє законодавчим та нормативним вимогам.

Фінансова звітність підготовлена на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку та не містить суттєвих протиріч.

За результатами проведеної аудиторської перевірки можливо підтвердити, що фінансова звітність ТОВ «КЗПО» в цілому об'єктивно відображає фактичний фінансовий стан на 31 грудня 2005 року за результатами операцій з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р.

Керівник аудиторської фірми Сініцин Н.Н.

Аудитор Зайцева А.І.

Дата аудиторського висновку 11 травня 2006 р.

Підпис уповноваженої особи ТОВ «КЗПО» про одержання Висновку аудиторської організації Єльчіщева В.М.

3.3 Основні напрямки підвищення ефективності обліку та контролю на підприємстві

На кожнім підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру:

­ збільшення випуску продукції;

­ поліпшення якості продукції;

­ продаж зайвого устаткування й іншого майна або здача його в оренду;

­ зниження собівартості продукції за рахунок більш раціонального використання матеріальних ресурсів, виробничих потужностей і площ, робочої сили і робочого часу;

­ диверсифікованість виробництва;

­ розширення ринку продажів і ін.

З цього переліку заходів випливає, що вони тісно зв'язані з іншими заходами на підприємстві, спрямованими на зниження витрат.

В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути не тільки до одержання максимального прибутку, але і до раціонального, оптимального використання вже отриманого прибутку. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але і забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції.

У сучасних умовах ринку стійка діяльність підприємства залежить від внутрішніх можливостей даного підприємства ефективно використовувати всі наявні в його розпорядженні ресурси.

Як свідчать дані за останнє десятиліття, одним з найважливіших резервів собівартості продукції й одержання прибутку є зниження невиробничих витрат і втрат. Невиробничі витрати і утрати ведуть до зниження ефективності суспільного виробництва.

Склад невиробничих витрат і втрат досить різноманітний. Їхній характер і відношення до виробничого процесу теж різні. Тому для правильного їхнього відрахування, організації і контролю необхідна класифікація невиробничих витрат і втрат. Пропоновані класифікації побудовані по ряду ознак:

1 Так по характері втрат ресурсів невиробничі витрати і втрати підрозділяються на втрати робочої сили, утрати засобів праці і предметів праці (підрозділом на втрати сировини, матеріалів і готової продукції).

2 По видах невиробничих витрат і втрат представлене угруповання по наступних ознаках: від неповного використання ресурсів, від нераціонального їхнього використання, від невиробничого використання.

3 У залежності від приналежності до процесу виробництва невиробничі витрати і втрати групуються по наступних ознаках: витрати і втрати в процесі виробництва продукції, її розподілу і звертання і втрати, не зв'язані з цими процесами.

4 По джерелах відшкодування невиробничі витрати і втрати підрозділяються на відшкодовані за рахунок зробленого національного доходу і включаються в продукт. До першого підрозділу відносяться непродуктивні витрати і втрати, що відшкодовуються з прибутку і бюджету. Сюди відносяться штрафи, пені, неустойки й інші непродуктивні витрати. До другого підрозділу відносяться непохідні витрати і втрати, що включені до складу витрат, що утворять собівартість продукції. Сюди включають невиробничі витрати і втрати в сфері матеріальноговиробництва, що являють собою витрата робочої сили, предметів і засобів праці, у результаті якого не була отримана продукція і знищення або зниження якості (псування) уже зробленої продукції. До таких витрат відноситься утрати від простоїв, від нестачі і псування предметів і засобів праці, утрати від шлюбу, утрати відходів. Створену продукцію, що має матеріально-речовинну форму, іноді знищують, псують, або переводять в іншу категорію якості через тривале збереження. Різниця між її первісною вартістю і ціною використання також відноситься до невиробничих витрат і втрат.

Важливе значення має оцінка втрат від браку. В даний час втрати від браку в звітності не відображаються. Аналіз втрат від браку починається з визначення їхньої питомої ваги в собівартості продукції.

У цілому ж по підприємству втрати браку невеликі. Це було досягнуто завдяки проведеним заходам, спрямованим на зниження утрат від браку. Зокрема на ТОВ „КЗПО” систематично здійснюється контроль за правильним обліком бездефектної здачі продукції ВТК. На складі готових виробів працівники ВТК ведуть вибірковий повторний огляд товару, стали застосовуватися заходу впливу на винуватців браку.

Поряд з аналізом втрат від браку проводиться аналіз невиробничих витрат, що утримуються в складі цехових і загальнозаводських витрат, а також різного роду штрафів, пені, неустойок.

Невиробничі витрати - це витрати, викликані безгосподарністю , відсутністю ощадливості й економії. Невиробничі витрати повною мірою варто відносити до резервів зниження собівартості.

Об'єктивні процеси існування втрат - це порушення пропорційності і недовикористання продуктивних сил, невідповідності організаційно-господарських форм рівневі розвитку і характерові продуктивних сил, природі і мері зрілості невиробничих відносин суспільства. Суб'єктивні причини втрат зв'язані з невідповідністю професійного і культурного рівня працівників, досягнутій рівневі НТП, несвоєчасність усунення або дозволу тих або інших соціально-економічних протиріч, здійснення необходмых організаційно-технічних заходів.

Безгосподарність і марнотратність у багатьох випадках є наслідком слабкого обліку, контролю й аналізу. Недоліки в обліку породжують втрати ще тому, що при їхній наявності найчастіше знімається відповідальність за раціональне використання ресурсів і виключається можливість ефективного контролю за їхнє використання. Одержувана на основі достовірного обліку об'єктивна інформація дозволяє господарським керівникам вчасно установити ділянки і причини втрат ресурсів, визначити найбільш результативні шляхи їхньої економії.

Таким чином, основними факторами скорочення і ліквідації невиробничих витрат і втрат є:

1 удосконалювання організації обліку невиробничих витрат і втрат.

2 уведення нових систем оплати і преміювання (увести показник рівня матеріальної відповідальності за брак)

3 підвищення організаційно-технічного рівня виробництва. Зниження і ліквідація невиробничих витрат і втрат надалі вплине на зниження собівартість продукції, збільшення попиту на нього і, відповідно, на підвищення прибутку.

Удосконалювання керування прибутком в умовах ринкової економіки.

З огляду на наявність проблем керування прибутком і рентабельністю виробництва, підхід до механізму керування повинний носити комплексний характер. У першу чергу, це безпосередньо зв'язано з ефективним керуванням операційної системи в цілому, тобто системи забезпечення виробництва продукції підприємства.

Від керівника потрібно насамперед уміння ефективно вести справи, тобто збільшувати прибуток. Відомі дві основні можливості збільшення прибутку: перша - нарощування обсягу випуску і реалізації товарів, друга - зменшення витрат. У наших умовах, коли практично на кожнім підприємстві маються малорентабельні, збиткові виробництва, перший шлях здається нереальним. Однак, ретельний аналіз може підказати вихід навіть з такого тупикового положення.

При незмінних економічних умовах легше було планувати і проробляти програму. Усі функції по реалізації програми перекладалися на підприємства. Однак багато чого міняється і підприємство знаходиться в динамічних умовах, постійно змінюватися. Проаналізувавши ситуацію, необхідно створювати програму в комплексі для її кращої реалізації. Головний упор робиться на конкретне удосконалювання господарювання, особливо на тих ділянках, що приносили збиток (або були малорентабельні). У противному випадку варто порушити питання про їхню ліквідацію.

Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу за результатами роботи підприємства, на підвищення його ефективності в порівнянні з витратами, пошукові комплексу інструментів, що дозволяють зі стихійного одержання доходів перейти до регульованих доходів. У той же час , недостатньо забезпечити тільки прибутковість підприємства.

Прибуток повинний бути настільки вагомим, щоб забезпечити все розширене відтворення, рішення задач, що коштують перед підприємством. У сучасний період ринкова конкуренція повинна бути більш твердою, але не за рахунок фактора ціни, а в результаті появи більш витончених, тонких методів і форм суперництва підприємств на ринку. Виживання підприємства всі частіше обумовлюється дією факторів більш дострокового порядку, ніж просто економія на інших видах прямих або накладних витрат. Необхідно, щоб підприємство набагато більше часу приділяло таким сферам, як реалізація і збут продукції, збільшення доходів, чим власне керуванню виробництвом з метою зниження витрат. Тому що нестатки і запити споживачів швидко поширюються по усьому світлу,то вони стають надзвичайно індивідуалізованими, а ринки дуже різноманітними по своїй структурі; керівництво підприємства, якщо воно прагне до успіху на ринку, повинне неухильно додержуватися правила: робити насамперед ставку на збільшення доходів, а не на зниження витрат (хоча вони і взаємозалежні).

Таким чином, у даний час необхідно, щоб керівництво підприємством звертало увагу не стільки на одержання максимального прибутку, скільки на одержання максимального доходу. Як же згадувалося, максимальне одержання прибутку в основному зв'язується зі зниженням виробничих витрат. Однак, в умовах, коли самими витратами підприємство може керувати, в основному тільки витрата їхньої кількості, а ціна на кожен вхідний матеріал (ресурс) практично некерована, а в умовах інфляції, що несповільнюється, і безконтрольності, підприємство вкрай обмежене в можливості знижувати виробничі витрати, домагаючись таким шляхом збільшення прибутку. Тому, тут виникає необхідність переоцінки інших якісних характеристик, що впливають на збільшення доходів підприємства.

Особливою проблемою є і підвищення ефективності діяльності підприємства по збуті продукції. Необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скорочення усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача. Природно, що такий підхід вимагає зовсім іншого в керуванні якістю продукції й організації постачань.

При розгляді прибутку зіштовхуються інтереси різних сторін: держави, що розраховує на зростання виробництва і реалізацію продукції, збільшення прибутку, що означає наростання податкових відрахувань у скарбницю; трудового колективу, що розраховує на свою частку прибутку; банків, яких турбує платоспроможність фірми, поверненість отриманих позичок і забезпечення представлення нових; керівництва підприємства, що прагне як можна велику частину прибутку залишити нерозподіленою, як ресурс, резерву, що дозволяє зміцнювати основи самофінансування.

Керівникові прийдеться так планувати розподіл прибутку, щоб не нанести збитку жодній стороні, і в теж час забезпечити добробут підприємства.

Оборот виробничих фондів є безперервний, повторюваний процес, у результаті якого авансована вартість цілком повертається до своєї вихідної форми. У результаті забезпечується процес відтворення. Швидкість обороту виміряється числом його оборотів, чинених протягом року. Його прискорення означає скорочення часу виробництва або часу звертання і свідчить про підвищення ефективності використовуваного капіталу. Крім того, прискорення впливає на: прибуток убік її підвищення, на зниження собівартості продукції і підвищення рентабельності виробництва.

Таким чином, до основних факторів, що впливають на прибуток відносяться:

1 Конкурентноздатність продукції, що випускається, у силу того, що підприємство повинне існувати для споживача і тільки клієнтів, потреби яких задовольняються, дають підприємству можливість вижити на ринку й одержати доход.

2 Висока мобільність на ринку, воля економічного маневру, що робить об'єктивно необхідними облік ринкової кон'юнктури, гнучке маневрування всіма наявними ресурсами для досягнення ефекту.

3 Ритмічність і гнучкість виробництва, здатність швидко змінювати асортимент продукції відповідно до запитів споживачів.

4 Розробка заходів для поліпшення продукції, що випускається, здатність підприємства дати споживачеві товар більш високої якості або обладающий якими-небудь новими властивостями, причому за тугіше ціну, при тих же витратах виробництва.

Усі ці фактори є важливими для ефективного функціонування підприємства, тільки з їх допомогою підприємство зможе дістати максимальний прибуток. Однак, що веде є виробництво товарів більш високої якості, іншими словами, задоволення на потребі споживачів і визначення набору товарних груп, найбільш кращих для успішної роботи на ринку. Товар, попит на який існує, вважається рентабельним і буде приносити підприємству більше доходу, а високий рівень рентабельності при наявності вільної конкуренції служить символом для переливу капіталів і вкладення засобів у галузі з більш високою нормою прибутку (рентабельності). Для ринку неможливі регульовані ціни, але рівнем рентабельності монополістів виробників, їх можна регулювати.

Керування прибутком підприємства зводиться до розробки механізму організаційно-економічного впливу на результат підприємства, оскільки дозволяє зі стихійного одержання доходів перейти до регульованих доходів.

Керування прибутком повинний носити державний характер. Необхідна чітко пророблена податкова політика держави, тому що вона є необхідним інструментом проведеної реформи. Податкова система повинна бути гнучкої, стимулювати розвиток передових, ефективних виробництв, а податки повинні бути чіткими і стабільними. Саме стабільність приведе до збільшення прибутку (доходу) підприємства.

З метою удосконалювання економічного механізму керування прибутком необхідно:

1 Строге дотримання укладених договорів по постачаннях продукції. Особливо важливо зацікавити підприємство в виробництві престижних і найбільш потрібних для ринку виробів.

2 Проведення масштабної й ефективної політики в області підготовки персоналу, що являє собою особливу форму вкладення капіталу.

3 Підвищення ефективності діяльності підприємства по збуті продукції. Насамперед необхідно більше уваги приділяти підвищенню швидкості руху оборотних коштів, скороченню усіх видів запасів, домагатися максимально швидкого просування готових виробів від виробника до споживача.

4 Зниження непродуктивних витрат і втрат.

5 Впровадження в практику оперативного обліку витрат на виробництво продукції.

6 Застосування найсучасніших механізованих і автоматизованих засобів для рішення задач аналізу прибутку і рентабельності.

7 Зробити перенос акцентів у керуванні прибутком на керування доходом підприємства.

4 ОХОРОНА ПРАЦІ

Шкідливі виробничі фактори - є виробничі фактори, що перевищують нормативи; фактори, які впливають на людину на протязі довгого часу й призводять до зменшення працездатності або виникнення професійних захворювань.

Небезпечні виробничі фактори - фактори, що діють раптово й призводять до травми або різкого погіршення стану здоров'я людини.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 ССБТ небезпечні й шкідливі виробничі фактори по впливі на організм людини підрозділяються на наступні групи:

­ фізичні;

­ психофізіологічні;

­ хімічні;

­ біологічні.

При роботі з комп'ютером оператор піддається впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів перших двох груп.

До фізичних факторів, які можуть впливати на оператора ПЕОМ, ставляться:

1 небезпечний рівень напруги в електричному ланцюзі, замикання якої може відбутися через тіло людини;

2 підвищений рівень статичної електрики;

3 підвищений рівень електромагнітних випромінювань (ВЧ, УВЧ, СВЧ);

4 підвищений рівень іонізуючих випромінювань;

5 недостатня освітленість робочої зони;

6 підвищена пульсація світлового потоку;

7 підвищений рівень ультрафіолетової, інфрачервоної й іонізуючої радіації;

8 шум і вібрація.

До психофізіологічних факторів ставляться:

­ фізичні перевантаження (статичні, динамічні);

­ нервово-психічні перевантаження, обумовлені розумовою перенапругою, перенапругою аналізаторів, монотонністю праці.

Аналіз можливих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що впливають на оператора, робить необхідним більше детальне їхнє вивчення з метою розробки заходів щодо усунення або зменшення наслідків негативного впливу на організм людини, а також розробки вимог до організації безпечної роботи оператора ПЕОМ.

Характеристика робочого місця й умов праці оператора ПЕОМ

Виробниче приміщення складається з 2 кімнат, обладнаних 4-мя робочими місцями. Мікроклімат виробничого приміщення характеризується наступними параметрами: температура повітря на робочих місцях становить 25 С, відносна вологість - 42 %. Освітленість кімнат відповідає 390 лк, точність зорових робіт - груба. Рівень шуму - 56 дб. Тривалість зосередженого спостереження становить 40 % від тривалості робочого часу, тривалість повторюваних операцій - 36 сек., кількість важливих об'єктів спостереження відповідає 8. Середньорічна заробітна плата одного працівника становить 4800 грн.

Розрахунок інтегральної оцінки умов праці й визначення ваги праці

Визначимо категорію важкості праці економіста - оператора ПЕОМ. Для цього кожному факторові, що характеризує умови праці, привласнимо відповідний бал.

Температура в приміщенні оцінюється 3 балами, відносна вологість - 1, освітленість - 1, точність зорових робіт - 1, рівень шуму -4, відсоток зосередження -2, тривалість повторюваних операцій - 2, кількість важливих об'єктів спостереження - 2. Далі з 8 проаналізованих факторів, розглянемо ті фактори, бал яких перевищує 2, таких факторів 2: відносна вологість та тривалість повторюваних операцій. Розрахунок інтегральної оцінки важкості праці потребує попереднього розрахунку середнього значення оцінних балів Xср (у розрахунок середнього бала не включається вищий бал, привласнений найбільш несприятливому факторові).

Хоп=4,

(10)

Зробимо розрахунок інтегральної оцінки важкості праці

(11)

Інтегральна оцінка важкості праці становить 45,73, що відповідає IV категорії важкості праці.

Розрахунок показників стомлюваності й працездатності працівників відділу

Показник стомлюваності Y в умовних одиницях становить:

(12)

Відповідно показник працездатності R дорівнює

R1=100-У1 (13)

R1 =100 - 47,08 =52,92

Розробка заходів для забезпечення безпечних і комфортних умов праці

Вимоги до організації робочих місць операторів ПЭОМ

Організація робочих місць у виробничих приміщеннях здійснюється на основі сучасних ергономічних вимог (ГОСТ 12.2.032-78 ССБТ.). Конструкція робочих меблів (столи, крісла або стільці) передбачає забезпечення можливості індивідуального регулювання відповідно росту працюючі й створення зручної пози. Часто використовувані предмети праці й органи керування розташовують в оптимальній робочій зоні.

При плануванні робочого місця враховуються зручність розташування клавіатури, дисплея й інших, необхідних для роботи пристроїв, а також зони досяжності рук оператора. Ці зони, установлені на підставі антропометричних даних людського тіла, дають можливість раціонально розмістити необхідні пристрої.

Робочий стіл регулюється по висоті в межах 689-760 мм, при відсутності такої можливості його висота становить 720 мм. Оптимальні розміри робочої поверхні стільниці 1600x900 мм. Під стільницею робочого стола необхідно вільний простір для ніг з розмірами по висоті не менш 600 мм, по ширині 500 мм, по глибині 650 мм. На поверхні робочого стола для документів передбачається розміщення спеціальної підставки, відстань якої від очей аналогічно відстані від очей до клавіатури, що дозволяє знизити зорове стомлення.

Робочий стілець (крісло) забезпечується підйомно-поворотним пристроєм, що забезпечує регуляцію висоти сидіння й спинки, його конструкція передбачає також зміну кута нахилу спинки. Робоче крісло забезпечується підлокітниками. Регулювання кожного параметра повинна легко здійснюватися бути незалежної й мати надійну фіксацію. Висота поверхні сидіння регулюється в межах 400-500 мм. Ширина сидіння становить на менш 400 мм, глибина - не менш 380 мм. Висота опорної поверхні спинки не менш 300 мм, радіус її кривизни в горизонтальній площині 400 мм. Передбачається зміна кута нахилу спинки в межах 90-110° до площини сидіння.

Матеріал покриття робочого стільця повинен забезпечувати можливість легкого очищення від забруднень. Поверхня сидіння й спинки повинна бути напівм'якої, з нековзним, що не електризується й повітропроникним покриттям.

На робочому місці необхідно передбачати підставку для ніг. Її довжина становить 400 мм, ширина 350 мм. Передбачається регулювання висоти підставки в межах від 0 до 150 мм і кута її нахилу в межах від 0° до 20°, воно повинна мати рифлене покриття й бортик висотою 10 мм по нижньому краї.

Вимоги до колірного оформлення виробничих приміщень