Організація обліку, аналізу та аудиту депозитних операцій банку

4) Утримання частки ринку за депозитами фізичних осіб.

5) Подальше нарощування портфеля платіжних карток.

6) Збільшення кількості клієнтів, що використовують зарплатний проект від ПриватБанку.

7) Утримання на обслуговуванні та збільшення діючої клієнтської бази малого та середнього бізнесу.

8) Подальше залучення корпоративних VIP-клієнтів.

9) Мінімізація частки проблемних активів банку.

З метою визначення можливості досягнення викладених вище перспектив розвитку банку у найближчий час здійснимо експрес-аналіз комерційної діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» у за період 2010-2012 років. Адже, кваліфіковано проведений аналіз, є джерелом цінної інформації для самого банку, потенційних клієнтів, НБУ. Для банку він дає змогу оцінити ефективність управління, з`ясувати об`єктивну оцінку результатів діяльності і перспектив розвитку, а також визначити надійність банків-партнерів, клієнтів та кореспондентів. Клієнти, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з банком. НБУ на основі аналізу діяльності банку прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів. Результати аналізу будуть сприяти забезпеченню оптимальної структури активних та пасивних операцій задля отримання в кінцевому підсумку максимального прибутку. Аналіз звітності допоможе визначити фінансову стабільність, надійність банку і перспективи його подальшої діяльності.

В цілому за період аналізу частка кредитів в активах зменшилась на 1,9%. Враховуючи її високе значення в активах в 2010-2012 роках, керівництвом банку було прийняте правильне, на нашу думку, рішення про зменшення їх частки в структурі активів, що оцінювалось позитивно, бо покращувало можливості диверсифікації кредитно-інвестиційного портфелю банку. Абсолютне зменшення за період аналізу обсягів кредитів також суттєво покращувало фінансову стійкість банку. Пріоритетним напрямком кредитної політики банку в досліджуваному періоді було надання кредитів фізичним особам, їх частка була значно меншою ніж частка кредитів наданих суб`єктам господарювання, наприклад, в 2012 році 12,7% до 14,2% від загальних активів.

Значну частку в структурі активів займали грошові кошти та їх еквіваленти, за період аналізу їх частка зросла на 6,7% з одночасним зростанням абсолютної величини обсягів коштів, що покращувало абсолютну ліквідність банку.

В досліджуваний період відбулись значні зміни в інвестиційній політиці банку. В 2012 році банк почав скуповувати привабливі цінні папери на фондовому ринку. Зросла питома вага цінних паперів в портфелі банку на продаж з 0,5% в 2010 році до 0,1% в 2012 році, що покращувало диверсифікацію кредитно-інвестиційного портфеля та підкріплювало рівень платоспроможності банку.

Суттєву частку в активах банку займали кошти в інших банках, в 2010 році їх частка складала 7,1% і за період аналізу знизилась на 5,5%.

За період аналізу частка основних засобів та нематеріальних активів в загальних активах банку зменшилась з 1 801 944 тис. грн. або 1,3% до 2 475 773 тис. грн. або 1,2% в основному за рахунок зносу засобів, тобто обладнання, програмного забезпечення.

Значним було зростання як за обсягами відстроченого податкового активу, за період аналізу його величина зросла на 16739 тис. грн. Отже, банк відклав на майбутні періоди сплату значної суми податків, що дозволило деякою мірою знизити збитковість діяльності банку.

Інші статті в структурі активів або не змінювались, або суттєво не впливали на стан активних операцій банку.

Таким чином, в досліджуваний період стан активів банку можна вважати задовільним, а кредитні операції забезпечували основний доход та скорочення збитковості діяльності банку.

Метою аналізу пасивних операцій банку було визначити шляхом аналізу по вертикалі структуру та динамічні зміни у структурі пасивів. В ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в досліджуваний період відбулись наступні зміни в структурі пасивів (табл. 1.2).

Із даних таблиці 2.1 видно, що в досліджуваний період відбулись значні зміни в обсягах пасивних операцій та незначні зміни в структурі пасивів банку.

Отже, за період аналізу обсяги пасивних операцій збільшились. Так станом на 01.01.2011 вони складали 110 441 038 тис. грн., станом на 01.01.2012 - 127 113 095 тис. грн., станом на 01.01.2013 - 148 840 720 тис. грн., що свідчило про збільшення масштабів комерційної діяльності банку внаслідок реструктуризації «поганих» та списання безнадійних кредитів.

Таблиця 1.2. Динаміка змін структури пасивів ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010-2012 рр.

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %
Зобов'язання	98 561 070	89,2	110 366 116	86,8	130 539 959	87,7
Власний капітал	11 879 968	10,8	16 746 979	13,2	18 300 761	12,3
РАЗОМ	110 441 038	100	127 113 095	100	148 840 720	100



За період аналізу змінилася структура пасивів в сторону збільшення частки власного капіталу на 1,5% і відповідного зменшення зобов`язань, що сприяло оздоровленню фінансів та підвищенню фінансової стійкості банку. Хоча збільшення зобов`язань банку, як правило, оцінюється позитивно, бо це свідчить про зростання суми кредитних ресурсів, проте в період нестабільності банківської системи країни очищення доходних активів від безнадійних з точки зору отримання доходу слід вважати позитивним явищем.

Також спостерігався закономірний процес збільшення обсягів власного капіталу та зобов`язань в абсолютних величинах. За період аналізу капітал збільшився на 6 420 793 тис. грн., зобов`язання - на 31 978 889 тис. грн.

Таким чином, зміни в складі та структурі пасивних операцій сприяли оздоровленню фінансового стану банку та підвищували його надійність як ділового партнера.

Для контролю за діяльністю комерційних банків та з метою впливу на ситуацію на ринку банківських послуг Національний банк України встановив ряд економічних нормативів. Щоб поглибити оцінку діяльності банку здійснимо коефіцієнтний аналіз фінансового стану банку, застосовуючи нормативи як НБУ, так і банківської практики.

В досліджуваний період рівень капіталу в структурі загальних пасивів підвищувався і станом на 01.01.2012 року дорівнював 13,2% (при рекомендованому значенні 15-20%). Отже, банк слід вважати, на нашу думку, недокапіталізованим. Норматив платоспроможності станом за 29.12.2012 р. був на рівні 10,91% (при нормі не нижче 10%), у порівнянні з 30.12.2011 р. його рівень зменшився на 0,81%. Показник співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3) банку протягом 2012 року коливався в межах 9,03-10,43%, що задовольняє нормативним вимогам НБУ (не менше ніж 9%). Загальний обсяг активів, зважених на відповідні коефіцієнти ризику, на кінець року був на рівні 150 309 702 тис. грн. Зростання ризикових активів за рік склало 17 049 250 тис. грн., або 12,79%.

Враховуючи що довіра партнерів та клієнтів комерційного банку базується насамперед на здатності банку в будь-який час в повному обсязі виконати свої зобов`язання, розглянемо стан ліквідності банку. Слід зауважити, що за період аналізу банком дотримувались нормативи ліквідності (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Динаміка змін ліквідності ПАТ КБ «Приватбанк» за 2010-2012 роки, %

Показники	2010 рік	2011 рік	2012 рік
Норматив миттєвої ліквідності (мінімальне значення протягом року)	53,7	54,2	54,9
Норматив поточної ліквідності (середньорічне значення)	52,4	52,8	52,9
Норматив короткострокової ліквідності (середньорічне значення)	25,2	26,6	27,0

Із даних таблиці 1.3 видно, що в досліджуваному періоді показники поточної та короткострокової ліквідності утримувались на прийнятному рівні, що сприяло підвищенню рівня платоспроможності банку.

Розглянемо як забезпечувалась фінансова стійкість банку. В досліджуваному періоді коефіцієнт надійності підвищився на 1,6% і дорівнював в 2010 році 11,9%, а коефіцієнт захищеності власного капіталу - на 8,7% і склав 17,4%, що свідчило про стабільність ресурсної бази банку та надійність банку як ділового партнера. Згрупуємо основні коефіцієнти показників прибутковості та ефективності діяльності банку в таблиці 2.3.

Із даних таблиці 1.4 видно, що в досліджуваний період рівень прибутковості та рівень ефективності діяльності банку знижувався як внаслідок зовнішніх чинників (світова фінансова криза, погіршення платоспроможності клієнтів), так і внутрішніх (прорахунки в кредитній та депозитній політиці банку). Згідно форми 2 ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був прибутковим в 2008 році, а чисті прибутки становили 427,6 млн. грн. В 2009 році збитки банку сягнули 1243,6 млн. грн., а в 2010 році - 3145,2 млн. грн., що і було причиною збитковості діяльності банку.



Таблиця 1.4. Основні показники прибутковості та ефективності діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» 2010-2012 рр.

Показники	2010 рік	2011рік	2012рік
Коефіцієнт загального рівня рентабельності (збитковості), %	6,4	14,6	46,3
Коефіцієнт співвідношення загальних доходів банку та загальних витрат (коефіцієнт дієздатності), один.	1,1	1,9	2,6
Прибутковість (збитковість) статутного капіталу, %	12,7	26,8	49,2
Прибутковість (збитковість) балансового капіталу, %	10,6	25,5	64,5
Прибутковість (збитковість) активів, %	0,9	2,4	6,8
Дохідність активів, %	14,3	16,7	14,7
Чиста процентна маржа, %	5,2	6,1	6,2
Чистий спред, %	3,8	4,6	4,1
Валовий прибуток (збиток) від операцій в розрахунку на одного працівника банку, тис. грн./прац.	50,0	160,0	384,0
Чистий прибуток (збиток) в розрахунку на одного працівника банку, тис. грн./прац.	36,0	118	321,1
Рентабельність (збитковість) доходів, %	9,0	19,8	55,4

Таким чином, завершуючи аналіз основних показників діяльності ПАТ КБ «ПриватБанк» за 2010-2012 роки та оцінивши її результативність, можемо зробити висновок про фінансову стабільність та оптимізацію структури активно-пасивних операцій банку.



2. Організація обліку, аналізу та аудиту депозитних операцій в ПАТ КБ «Приватбанк»

2.1 Організація обліку депозитних операцій

Специфіка банківської установи як одного з видів комерційного підприємства полягає в тому, що переважна частина його ресурсів формується не за рахунок власних, а за рахунок позикових засобів. Головними їх видами на сьогоднішній день є депозитні операції [52].

У Приватбанку використовуються такі групи вкладів:

Термінові - це вклади, які відкриваються в банку на конкретний термін на фіксовану суму і без можливості доповідати кошти.

Накопичувальні - це депозити, які можна поповнювати протягом строку життя договору.

До запитання - це депозити, що дозволяють знімати частину коштів або збільшувати суму вкладу протягом життя договору без попереднього повідомлення.

Сплячі рахунки - рахунки за якими більше 18 - ти місяців не відбувалося руху грошових коштів ні по зарахуванню, ні по списанню.

ПриватБанк приймає вклади на мінімальні терміни 1, 3, 6, але договір оформляється на термін 12 місяців з правом клієнта забрати вклад після закінчення мінімального терміну без втрати відсотків, та на строки від 12 (366, 367 днів), 36, 48, 60 і більше місяців.

Таблиця 2.1. Рахунки для обліку депозитів фізичних та юридичних осіб

	Юридичні особи	Фізичні особи
Короткострокові (1, 3, 6, 12 міс)	2610, 2651	2630
Довгострокові (366 (367) дн, 36 і больше місяців)	2615, 2652	2635
До запитання	2600, 2650	2620



Класифікація «сплячих» рахунків:

1) Сплячі поточні рахунки - вклади «До запитання», «Приват - вклади» та поточні рахунки без поповнень / зняття в перебігу > 18 міс.

2) Класичні «сплячі» депозитні вклади - це депозитні вклади, які були переведені з локального комплексу «МО».

3) «Cплячі» депозитні вклади - це депозитні вклади, котрі продовжують працювати згідно з умовами вкладів, але за якими не спостерігається ніякої активності клієнтів протягом тривалого часу:

- накопичувальні вклади без поповнень > 3-х років;

- вклади з щомісячною виплатою%, за якими% не знімають (якщо% взагалі не знімалися, то з моменту відкриття вкладу) > 18 міс;

- вклади з виплатою% в кінці строку без капіталізації% строком від 1 до 12 міс., За якими з моменту останнього отримання% (якщо% не знімалися, то з моменту відкриття вкладу) пройшло > 30 міс. або > 12 продовжень вкладу;

- вклади клієнтів в розмірі менше еквівалента 100 грн., Які на момент продовження вкладу не користуються іншими продуктами банку та в Банку відсутній актуальний номер мобільного телефону для контакту з Клієнтом.

«Сплячі» депозити померлих клієнтів - це вклади, виплата коштів з яких проводиться спадкоємцям згідно з чинним законодавством за нотаріальним свідченням про право спадкування за вкладом.

Облік депозитних вкладень відображається наступними проводками:

Розміщення коштів на депозит фізичними особами.

Після укладення договору та згідно з умовами договору клієнт вносить кошти на рахунок:

Дт 100*, 2620,2625

Кт 2630,2635

Поповнення накопичувальних вкладів.

Дт 100*, 2620, 2625

Кт 2630, 2635

Поповнення вкладів «до запитання».

Дт 100*, 2625, 1200

Кт 2620

Поповнення через термінали самообслуговування.Дт 1004, 2625

Кт 2924

Дт 2924

Кт 2620, 2630, 2635

Валютні депозити в терміналах самообслуговування може поповнювати тільки власник рахунку (передбачена можливість звірки ID носителя коштів з ID власника поповнюваного депозитного рахунка) відповідно до вимог постанови НБУ №365 від 16.09.2013 р.

Нарахування відсотків по депозиту здійснюється щоденно згідно процентної ставки, встановленої договором.

У гривні:

Дт 7041

Кт 2638

В валюті:

Дт 7041

Кт 3801

та одночасно

Дт 3800

Кт 2638

Переоцінка валютної позиції

Дт 3801 або Дт 6204

Кт 6204 Кт 3801

По вкладу до запитання.

Нарахування відсотків здійснюється щодня згідно процентній ставці, встановленої договором.

В гривні:

Дт 7040

Кт 2628

В валюті:

Дт 7040

Кт 3801

та одночасно

Дт 3800

Кт 2628Переоцінка валютної позиції

Дт 3801 або Дт 6204

Кт 6204 Кт 3801

Перерахування процентів на поповнення вкладу:

Дт 2628, 2638

Кт 2620, 2630, 2635

Виплата відсотків по вкладу:

якщо договором передбачена капіталізація відсотків

Дт 2638

Кт 2630, 2635

Дт 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

якщо договором не передбачена капіталізація відсотків

Дт 2638

Кт263*

Дт 263*

Кт 100*

якщо договором передбачено виплату відсотків за депозитами на карти для виплат:

Дт 2638

Кт 2630, 2635

Дт 2630, 2635

Кт 2625

Виплата відсотків за вкладом на вимогу:

Дт 2628

Кт 2620

Дт 2620

Кт 2625Повернення суми вкладу:

Дт 2620, 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

Дострокове розірвання депозитного договору

Різниця між раніше нарахованими відсотками і відсотками, нарахованими за зниженою процентною ставкою відноситься на зменшення процентних витрат:

в гривні

Дт 2638

Кт 7041

в валюті

Дт 2638

Кт 3800

та одночасно

Дт 3801

Кт 7041

Якщо умовами депозитного договору була передбачена щомісячна виплата відсотків, то при достроковому розірванні депозиту різниця між раннє нарахованими відсотками і відсотками, нарахованими за зниженою процентною ставкою, утримується із суми депозиту:

Дт 2630, 2635

Кт 2638

і одночасно зменшуються процентні витрати банку

в гривні

Дт 2638

Кт 7041

в валюті

Дт 2638

Кт 3800

та одночасно

Дт 3801

Кт 7041

Виплата клієнтові відсотків, нарахованих за ставкою, передбаченою умовами депозитного договору при достроковому розірванні:

Дт 2638

Кт 2630, 2635

Дт 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

Повернення сумми вклада

Дт 2630, 2635

Кт 100*, 2620, 2625

У ПриватБанку юридичним особам пропонується такий вид банківського продукту як поточний депозит. Клієнт може в будь-який момент призвести зарахування коштів на поточний депозит або зняття коштів з поточного депозиту (в рамках незнижуваного залишку коштів за договором поточного депозиту). Тому кошти, залучені на поточний депозит повинні враховуватися на рахунках 2600 як вклади (депозити) до запитання суб'єктів господарювання або 2650 як вклади (депозити) до запитання фінансових установ.

Розміщення тимчасово вільних коштів на депозит.

За вкладами (депозитами) до запитання:

Дт 2600, 2650

Кт 2600, 2650

По строковим вкладам (депозитам):

Дт 1200, 2600, 2650

Кт 2610, 2615, 2651, 2652, 2525, 2546

Облік депозитів за ставками, що відрізняється від ринкової:

Відповідно до Постанови НБУ «Про погодження Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та Формування и Використання резервів під кредитні ризики в банках України №481» зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 22.01.2008 р. 22.01.2008 №48/14739 у разі залучення Банком коштів на вклад за ставкою, що відрізняється від ринкової, Банк відразу визнає прибуток (витрати).

У разі розміщення Клієнтом коштів на депозит за індивідуальною процентній ставці, яка нижче ринкової, здійснюються проводки:

На суму депозиту:

Дт 2600, 1200, 2650

Кт 2610, 2615, 2651, 2652

На різницю між номінальною вартістю вкладу та його справедливої ??вартістю:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 2616, 2656

Кт 6398

Якщо вклад (депозит) у валюті:

Дт 2616, 2656

Кт 3800

і одночасно в гривневому еквіваленті:

Дт 3801

Кт 6398

Щомісячна амортизація суми дисконту за методом ефективної процентної ставки:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 7021 (7071)

Кт 2616, 2656

Якщо вклад (депозит) у валюті:

Дт 3800

Кт 2616, 2656

і одночасно в гривневому еквіваленті

Дт 7021 (7071)

Кт 3801

У разі розміщення Клієнтом коштів на депозит за індивідуальною процентній ставці, яка вище ринкової, здійснюються проводки:

На суму депозиту:

Дт 2600, 1200, 2650

Кт 2610, 2615, 2651, 2652.

На різницю між справедливою та номінальною вартістю вкладу:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 7398

Кт 2617, 2653

Якщо вклад (депозит) у валюті:

Дт 3800к8655

Кт 2617, 2653

і одночасно в гривневому еквіваленті:

Дт 7398

Кт 3801

Щомісячна амортизація суми премії за методом ефективної процентної ставки:

Якщо вклад (депозит) в гривні:

Дт 2617, 2653

Кт 7021 (7071)

Якщо вклад (депозит) у валюті

Дт 2617, 2653

Кт 3800

і одночасно в гривневому еквіваленті:

Дт 3801

Кт 7021 (7071)

Переоцінка валютної позиції

Дт 3801 або Дт 6204

Кт 6204 Кт 3801

На дату повернення депозиту, сума дисконту (премії) має бути повністю амортизована.

Нарахування відсотків за депозитами проводиться щодня програмним комплексом, згідно з умовами заведених в ПК Промінь угод. Розрахунок відсотків за вкладом здійснюється за період розміщення коштів, починаючи з дня, наступного за днем надходження вкладу на депозитний рахунок. День повернення вкладу в інтервал розрахунку відсотків так само не включається.

За вкладами (депозитами) до запитання:

Дт 7020 (7070)

Кт 2608, 2658

За строковими вкладами (депозитами):

Дт 7021 (7071) Дт 7030 до 9238

Кт 2618, 2658 Кт 2548, 2528

Відсотки за депозитним договором можуть виплачуватися періодично по датах, вказаних в договорі, або на дату погашення (по терміну або дострокового) за письмовою заявою клієнта, а так само в разі припинення договору з ініціативи банку.

Дт 2608, 2618, 2658, 2548, 2528

Кт 2600, 1200, 2650

Після закінчення терміну дії депозитного договору, у разі письмової заяви клієнта, належні йому відсотки можуть бути перераховані на поповнення вкладу.

Дт 2618, 2658, 2548, 2528

Кт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Сума вкладу повертається у визначений депозитним договором строк або за письмовою заявою (платіжним дорученням) клієнта у випадку дострокового розірвання договору, а так само в разі припинення договору з ініціативи банку.

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2600, 2650, 2546, 2525

Кт 1200, 2600, 2650

Дострокове припинення депозитної угоди з ініціативи Клієнта, а також переривання поточних депозитних угод, та перерахування коштів за даними договорами Клієнтам здійснюється на підставі письмових заяв і платіжних документів Клієнтів щодо здійснення фінансових операцій за рахунками депонованих коштів.

За письмовою заявою (платіжним дорученням) клієнта банк повертає депозит до закінчення терміну дії депозитного договору. У цьому випадку залежно від фактичного строку дії депозитного договору банк виплачує відсотки за зниженою відсотковою ставкою. При поверненні клієнту суми депозиту банк здійснює перерахунок відсотків за фактичний термін дії депозитного договору і виплачує клієнтові відсотки за зниженою відсотковою ставкою, передбаченою в депозитному договорі при достроковому розірванні.

Виплата клієнтові відсотків, нарахованих за ставкою, передбаченою умовами депозитного договору при достроковому розірванні:

Дт 2618, 2658, 2548, 2528

Кт 1200, 2600, 2650

Різницю між раніше нарахованими відсотками і відсотками, нарахованими за зниженою ставкою, банк відносить на зменшення своїх процентних витрат (якщо поцентов не виплачувалися):

Дт 2618, 2658 Дт 2548, 2528

Кт 7021 (7071) Кт 7030

Повернення суми вкладу

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Кт 2600, 1200, 2650

Якщо відсотки виплачувалися клієнту періодично протягом терміну дії депозитного договору, то різницю між раніше виплаченими і перерахованими за зниженою ставкою процентами банк утримує із суми номіналу депозиту:

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Кт 2618, 2658, 2548, 2528

Повернення решти суми вкладу

Дт 2610, 2615, 2651, 2652, 2546, 2525

Кт 2600, 1200, 2650

Питаннями організації обліку депозитних операцій комерційних банків займалися такі вчені, як Богомаз М., Гевчук О., Кириленко В., Мартинюк Ж. та інші вітчизняні науковці [52].

Усі операції банків (розрахункові, касові, позикові тощо) відображують у бухгалтерському обліку на основі грошово-розрахункових документів. Ці документи надходять у банки від підприємств і установ, інших банків [52].

З метою упорядкування руху та своєчасного одержання первинних документів для записів у бухгалтерському обліку за наказом керівника установи банку встановлюють графік документообороту, в якому визначають час проходження документів на всіх етапах обробки інформації структурними підрозділами установи банку, конкретний час для розрахунково-касового обслуговування клієнтів і час проходження документів на всіх ділянках їхньої обробки [32].

Для відкриття депозитного рахунку банк формує юридичну справу клієнта, до якої входять: заява фізичної особи на відкриття рахунку, договір, копії сторінок паспорту, довіреність на відкриття рахунку, якщо його відкриває вкладник [52].

Під час отримання документів на відкриття депозитних рахунків установи банку здійснюють перевірку наданих документів на відповідність їх чинному законодавству [29].

Кожному договору присвоюють реєстраційний номер після його реєстрації у книзі реєстрації договорів. Усі депозитні рахунки, що відкриває клієнт в банку, реєструють у книзі відкритих рахунків. У разі закриття депозитного рахунку в книзі реєструють дату його закриття. Номери закритих рахунків не можуть бути присвоєні новим клієнтам банку.

Термін зберігання документів за депозитними операціями визначено Переліком документів Національного банку України, установ і організацій його системи, акціонерно-комерційних та комерційних банків України із зазначенням строків зберігання, затвердженим постановою Правління НБУ від 23.12.96 р. №327.

При надходженні в бухгалтерію оформлену заяву про переказ вкладу (ф. №143), доручення (ф. №187) і ощадну книжку (якщо перераховують увесь вклад) від без балансової установи банку, де ведуть особовий рахунок вкладника, реєструють в журналі ф. №139 та перевіряє відповідальний працівник бухгалтерії, а саме: правильність та повноту заповнення заяви, підпис вкладника на заяві про переказ із зразком підпису, правильність суми, списаної з рахунку вкладника, суму нарахованих відсотків у разі переказу всієї суми вкладу [29].

Документи про переказ вкладу, заяву №143, ощадну книжку, які надійшли в установу банку поштою або безпосередньо від вкладника, реєструють у журналі відісланих переказів за формою №141 та перевіряє відповідальний працівник бухгалтерії, а саме: правильність складання заяви про переказ і повноту реквізитів, відповідність залишку вкладу та нарахованих відсотків в ощадній книжці з базою даних по рахунку, відповідність підпису вкладника на заяві про переказ зразку підпису на первинних документах [52].

Після перевірки документів і встановлення достовірності операції відповідальний працівник бухгалтерії нараховує відсотки по вкладу в разі, якщо рахунок вкладника закривається, при переказі всієї суми вкладу записує в ощадній книжці суму нарахованих відсотків, нараховує суму плати за переказ коштів згідно з тарифами банку і записує її в ощадну книжку, записує суму переказу в ощадну книжку із зазначенням номера і місцезнаходження установи банку, в яку переказують суму вкладу, а якщо суму вкладу переказують на ім'я іншого вкладника, то записує його прізвище й ініціали, погашає ощадну книжку при переказі всієї суми вкладу та нарахованих відсотків, відправляє вкладнику ощадну книжку при переказі частини вкладу [52].

Відповідальний працівник бухгалтерії перевіряє повноту проведення інвентаризації рахунків клієнтів станом на 1 січня, правильність складання виписки залишків коштів і нарахованих відсотків за рахунками клієнтів (ф. №19) за кожним видом вкладів у розрізі без балансових установ банку [52].

Після закінчення інвентаризації рахунків клієнтів і звіряння їх з даними балансу та подання річного звіту, обанделорені посилки з документами по кожній установі банку та посилки зі списками на зарахування коштів на рахунки передають в архів на зберігання [32].

Таким чином, правильна організація поточного обліку в банках дає змогу ліквідувати зловживання в обліку депозитних операцій, збільшити ефективність бухгалтерського контролю, забезпечити використання комп'ютерної техніки за цими операціями.

2.2 Аналіз депозитних операцій банку

Загальновідомо, що депозитні операції відіграють значну роль у діяльності банку, тому що вони є головним джерелом проведення активних і, насамперед, пасивних операцій. Від характеру депозитів залежать види кредитних операцій і, відповідно, розмір доходу банку. До того ж правильна організація депозитних операцій забезпечує ліквідність комерційних банків і депозитні операції сприяють прискоренню безготівкових розрахунків, а ресурси, сформовані за рахунок депозитних операцій, зазвичай дешевші міжбанківських кредитів. Тому виникає необхідність аналізу ділової активності банку щодо залучення фінансових ресурсів [44].

Показники, що характеризують активність банку щодо залучення ресурсів у динаміці, наведені у додатку Г. Із даних таблиці видно, що в досліджуваному періоді ПАТ КБ «ПриватБанк» значно розгорнув масштаби своєї діяльності, про що свідчило збільшення валюти балансу на 38399682 тис. грн. або 34%. При цьому збільшення ресурсної бази відбувалось за рахунок залучених коштів, тоді як власний капітал банку залишався майже незмінним.

Так, капітал банку збільшився на 6420793 тис. грн. або на 54%, а зобов`язання збільшився на 31978889 тис. грн. або на 32,4%. Непропорційні зміни в капіталі та зобов`язаннях банку змінило мультиплікаційний ефект капіталу. При цьому рівень фінансової стійкості банку підвищився незначно, так як питома вага зобов'язань у загальних джерелах формування ресурсів знизилася теж незначно на 1,5%, була вище рекомендованого банківською практикою значення в 80% і дорівнювала в 2012 році 87,7%. Якщо в 2011 році сума зобов`язань перевищувала суму капіталу банку в 8 разів, то у 2012 році - в 7 разів. Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів: ризики, викликані погіршенням ситуації на ринках банківських послуг, покривалися зростанням в пасивах частки власного капіталу, який був гарантією виконання банківських зобов'язань.

Із даних наведених у додатку Д видно, що в досліджуваний період відбулося зменшення ресурсної бази банку, що можна розцінювати, з однієї сторони, як недостатньо ефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів, з другої сторони, як вимушений крок до поліпшення якості кредитних ресурсів і відповідного зменшення залучених коштів.

Другий фактор, на нашу думку, в умовах нестабільної економіки мав пріоритет над першим, тому дії керівництва банку щодо скорочення масштабів залучення депозитів були доцільними і обґрунтованими. Причому прирости депозитної бази відбувалися в основному за рахунок приросту коштів фізичних осіб, випуску депозитних сертифікатів, субординованого боргу, а скорочення за рахунок коштів юридичних осіб, міжбанківських кредитів, що є позитивною тенденцією. Безумовно, значний приріст коштів фізичних осіб - вкладників банку можна розцінювати як високоефективну роботу депозитного відділу щодо залучення ресурсів.

Розглянемо стан депозитної бази банку в розрізі термінів використання ресурсів (додаток Е). З даних таблиці видно, що в досліджуваний період якість депозитних ресурсів погіршилась. За період аналізу частка строкових депозитів в зобов`язаннях банку зменшилась на 10%, також важливо суттєве збільшення маси довгострокових депозитів на 14%, частка яких в 2010 році складала 49,89% від сукупних зобов`язань, тоді як в 2012 році тільки 63,9%. До позитивних зрушень слід віднести зростання частки коштів на поточних рахунках при одночасному зростанні їх абсолютного розміру. Так кошти до запитання станом на 01.01.2011 становили 9299192 тис. грн. або 14,42% проти 9454223 тис. грн. або 10,54% на 01.01.2013, тобто збільшились на 155031 тис. грн. Зниження залежності від міжбанківського кредитування, збільшення частки довгострокових депозитів свідчить про перенесення акцентів в депозитній політиці менеджерів банку щодо формування ресурсної бази на залучення інших джерел коштів, а саме, на отримання коштів від розміщення сертифікатів та субординованого боргу.

Загальний висновок про ефективність формування ресурсної бази за ознакою терміновості можна зробити такий. В досліджуваному періоді структура ресурсної бази банку значно змінилася, що було пов`язано з нагальною необхідністю пошуку додаткових відносно «дешевих» коштів.

З цим завданням менеджмент банку упорався, що дало змогу поєднувати надійність та стійкість ресурсної бази з прийнятною для банка їх вартістю. Слід зауважити, що висока питома вага залишків на поточних рахунках клієнтів знижувало стабільність ресурсної бази банку, збільшувало потребу у високоліквідних активах, спонукало банк до посилення трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові вкладення і цим загострювало проблему ліквідності. Але у банка частка строкових депозитів значно перевищувала питому вагу некерованих ресурсів.

Зменшення частки строкових депозитів (враховуючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливало на ліквідність балансу та сприяло підтриманню стійкості та надійності ресурсної бази.

За допомогою системи показників здійснимо аналіз строкових депозитів фізичних осіб.

Виконаємо розрахунок оборотності депозитів фізичних осіб (додаток Ж). Як видно з даних таблиці, швидкість оборотності депозитних вкладів за аналізований період пришвидшилась. Так, кількість оборотів депозитів у 2010 р. становила 1,93 рази, в 2011 р. - 1,44 рази, в 2012 р. - 1,31 рази. Це було позитивною тенденцією і сприяло поліпшенню фінансового стану, а також вивільняло кредитні ресурси з обороту. Зменшення тривалості одного депозитного обороту свідчило про те, що зменшувався середній термін збереження депозитних вкладень на рахунках банку.

Зменшення тривалості депозитних вкладень не давало змогу банку вкладати ці ресурси в більш довгі кредити і сприяло спаду ліквідності банку.

Умовне вивільнення або умовне залучення коштів з обороту внаслідок зміни швидкості оборотності депозитів розрахуємо за формулою:

?В(?З) = (t¹ - t⁰) * О⁰1дн (2.1)

де t¹, t⁰ - тривалість одного депозитного обороту в днях відповідно у звітному та базисному періодах;

О⁰1дн. - одноденний оборот депозитів (дебетовий) по поверненню;

?В-умовне вивільнення ресурсів;

?З - умовне залучення ресурсів.

Унаслідок прискорення оборотності депозитних вкладень фізичних осіб у банку відбулося умовне вивільнення ресурсів в 2012 році:

?В(?З) = (1276 - 278) * 95 648 032/365 = 261525304

Розрахована умовна сума вивільнення ресурсів в 2012 році свідчила про позитивні зрушення щодо припинення відтоку депозитних ресурсів із банку.

Під час аналізу коефіцієнта осідання коштів на депозитних рахунках видно, що в базисному 2010 році коефіцієнт осідання становив (0,06) (табл..2.2).

Наведені розрахунки засвідчили, що в 2012 році на кожну гривню, що надійшла у депозитні вклади від фізичних осіб на рахунках банку осідало (залишалось) 66 копійки, у 2010 році - 6 копійок, в 2011 році була зворотна тенденція і на кожну гривню депозитних надходжень був відплив коштів 9 копійок. Отже, менеджерам маркетингового відділу банку в 2012 році вдалося знизити рівень відтоку вкладів населення, що сприяло збільшенню ресурсної бази та позитивно характеризувало депозитну діяльність банку.

Таблиця 2.2. Коефіцієнти осідання коштів і витратності ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 2010-2012 рр.

Коефіцієнт	2010	2011	20102
Коефіцієнт осідання коштів	0,06	-0,09	0,66
Коефіцієнт витратності, %	10,50	12,30	13,30

Проаналізуємо ступінь стабільності депозитів фізичних осіб (додаток И). Дані таблиці свідчать про стабільність депозитів. Так, коефіцієнт нестабільності депозитів, розрахований виходячи із суми депозитних вкладень у 2010 році, становив 0,33%, у 2011 році - 0,06%, у 2012 році - 0,08%. Аналогічні висновки можна зробити стосовно коефіцієнта, розрахованого виходячи із кількості достроково закритих угод. У 2010 році він становив 2,54%, у 2011 році - 7,03%, у 2012 році - 6,81%. Відхилення між цими двома коефіцієнтами свідчить про те, що більшою мірою достроково вилучалися невеликі депозити. Це суттєво не вплинуло на погіршення стабільності ресурсної бази банку.

Завершуючи аналіз строкових депозитів фізичних осіб, визначимо показник їх відносної вартості, тобто коефіцієнт витратності даного виду ресурсів (додаток К). За даними таблиці видно, що витратність строкових депозитів фізичних осіб зменшилась 4,42%.

Процентні витрати за депозитами залежать від двох факторів: обсягу залучених строкових депозитів та середньої процентної ставки за депозитами (середньої витратності строкових депозитів).

Факторний аналіз зміни процентних витрат банку за строковими депозитами фізичних осіб здійснимо за факторною моделлю:

W = Q * B, (2.2)

де W - процентні витрати;

Q - обсяг залучених депозитів;

В - відносна вартість депозитів.

Проведемо аналіз зміни загальної суми витрат щодо залучення строкових депозитів фізичних осіб за допомогою способу абсолютних різниць.

За аналізований період витрати на залучення депозитних вкладень зменшились на 2 558 265 тис. грн., у тому числі за рахунок:

1) збільшення обсягу залучення депозитів (середнього залишку депозитних вкладень) - на 5729286,9 тис. грн:

W = (Q1 - Q0) Ч B = (+ 27 412 856) Ч 0,209 = + 5729286,9 тис. грн.

2) Зменшення середньої витратності депозитів (середньої процентної ставки за депозитами) - на 0,044 тис. грн:

W = Q1 Ч (B1 - B0) = 72289218 Ч (0,165 - 0,209) = - 0,044 тис. грн.



Отже, найбільший вплив на підвищення витрат банку за строковими депозитами фізичних осіб мало стрімке зростання середніх процентних ставок за період аналізу, що відповідало середньому рівню підвищення процентних ставок в цілому по банківській системі України і свідчило про ефективну роботу департаменту депозитної політики банку в напрямку урізноманітнення депозитних продуктів та встановлення гнучких диференційованих ставок.

В цілому, підводячи підсумок роботи банку щодо залучення ресурсів, слід відзначити, що в досліджуваному періоді банк здійснював цілеспрямовану політику по залученню нових клієнтів, яка сприяла зростанню дешевих ресурсів банку, та належну роботу з формування стабільної частини ресурсів банку за рахунок залучення депозитів фізичних осіб та збільшення частки довгострокових депозитів. Здійснений аналіз підтвердив тезу, що банк зацікавлений у розширенні обсягів залучених депозитних коштів, що перебувають тимчасово у його розпорядженні. Для цього банку необхідно постійно вдосконалювати старі й упроваджувати нові форми і методи залучення різних категорій вкладників, а саме: вести науково-дослідну, аналітичну роботу, активно використовувати рекламу, маркетинг, розширювати ділові контакти з клієнтами.

Проведений аналіз залучення депозитів банку дає підстави вважати, що керівництво банку приділяє певну увагу стимулюванню зацікавленості вкладників у зберіганні грошей у банку. Такий підхід зумовлює зростання довіри населення і приватного сектора економіки до банку. Відтак банк зможе нарощувати обсяги надійних депозитів та використовувати ці кошти для інвестування регіональних програм розвитку економіки.



2.3 Послідовність проведення та узагальнення результатів аудиту

Ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю від правильного рішення яких залежать його подальший розвиток і удосконалення [58].

З метою адаптації фінансового контролю до ринкової економіки в Україні прийнято два Закони: Закон «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 26 січня 1993 р і Закон «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. з наступними змінами і доповненнями до них. Відповідно до вимог цих законів передбачено особливий підхід до метрології й організації фінансового контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Серед різних видів фінансового контролю чільне місце займає аудиторський незалежний контроль, який здійснює на договірних засадах перевірку достовірності звітних даних, балансів, законності господарських операцій, аналіз фінансового стану, і водночас надає консультаційні послуги з економіки, права, фінансів, обліку тощо [58].

Цілями аудиту депозитних операцій є:

1) оцінка повноти і своєчасності виконання банком організацією за депозитними операціями;

2) визначення їх відповідності законодавству;

3) перевірка правильності оформлення договорів;

4) перевірка достовірності та своєчасності бухгалтерського відпрацьовування операцій;

5) перевірка процедури встановлення процентних ставок і адекватності їх рівня сформованої економічної ситуації.

Для проведення аудиту депозитних операцій аудитори запрошують у банку наступні документи:

1) Депозитні договори;

2) Юридичні справи клієнтів;

3) Книга реєстрації відкритих рахунків клієнтів;

4) Особові рахунки клієнтів;

5) Відомості нарахування відсотків;

6) Оборотна відомість по рахунках бухгалтерського обліку;

7) Баланс;

8) Звіт про прибутки і збитки;

9) Внутрішні інструкції банку, що визначають політику залучення грошових коштів у внески.

При перевірці депозитних операцій:

1) вивчаються внутрішні документи, що регламентують роботу по залученню коштів;

2) перевіряються депозитні договори на наявність необхідних реквізитів таких, як: номер договору, дата, найменування сторін, їх адреси та банківські реквізити, підписи, печатки, розмір вкладу, строк, відсоток по вкладу, порядок і терміни виплати відсотків, дата повернення вкладу, відповідальність сторін;

3) відповідність кількості депозитних договорів відкритим особових рахунках, а також правильність відкриття особових рахунків;

4) по особових рахунках та первинних документів правомірність бухгалтерських проводок;

5) відповідність підписів на видаткових документах клієнтів заявленим зразкам;

6) за відомістю нарахованих відсотків їх відповідність умовам депозитних договорів;

7) своєчасність відображення в балансі виплачених відсотків; в разі приєднання відсотків до вкладу - своєчасність їх зарахування на особові рахунки вкладників, а в разі їх виплати - перевіряється своєчасність зарахування на розрахунковий рахунок клієнтів, кореспондентський рахунок або рахунок «Каса»;

8) відповідність даних синтетичного та аналітичного обліку;

9) досьє клієнтів - юридичних осіб, наявність довідки податкового органу, копія повідомлення банку податковому органу про відкриття цього платнику податків депозитного рахунку.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності банку складається з цілого ряду дій:

1) збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

2) визначення профілю та обсягу діяльності банку за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі;

3) шляхом порівняння фактичної діяльності банку зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію банку у відповідних державних органах;

4) планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

5) оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

6) аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

7) перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

8) контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;

9) перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

10) попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності [58].

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність [58].

На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про банк аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності [58].

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності банку [58].

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту [58].

Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною компетенцією і знаннями аудитора. Рівень професійної підготовки аудитора, його досвід і знання господарської галузі діяльності клієнта й організації виробництва можуть дати йому змогу зробити висновок тільки про те, що окремі факти діяльності банку, ймовірно, не відповідають вимогам законодавчих та нормативно-правових актів України [58].

Проведення хоча б однієї аудиторської перевірки фінансової звітності банку може допомогти службовим особам банку уникати надалі суттєвих порушень вимог нормативних актів [58].

Однак аудитору слід врахувати, що під час проведення аудиторських перевірок завжди існує ризик невиявлення помилок, навіть якщо перевірка добре спланована і проведена відповідно до вимог Національних нормативів аудиту. Зазначена ймовірність зростає внаслідок впливу таких факторів:

1) наявність значної кількості нормативних актів;

2) неминуча відносна обмеженість систем обліку і внутрішнього контролю, які не можуть висвітити всю фактичну діяльність клієнта, а також відносна суб'єктивність, що супроводжує таку аудиторську процедуру, як тестування;

3) визнання того, що значна кількість аудиторських доказів, отриманих аудитором, мають не доказовий, а інформативний характер [58].

Під час підготовки до проведення аудиторської перевірки аудитор має ретельно вивчити ті законодавчі та нормативно-правові акти, невиконання вимог яких може спричинити перекручення фінансової звітності банку [58].

Згідно з міжнародним операційним стандартом, «аудитор повинен провести такий огляд фінансової звітності, який був би достатнім для вираження думки про фінансову звітність у цілому» [58].

Безумовно, звіти аудитора можуть не загострювати увагу на незначних обставинах. Аудиторський звіт має виділити найголовніше (додаток Л). Основна мета аудитора - впевнитися, що довіру до фінансової звітності не підірвано [58].

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності [58].

Аудитор повинен бути впевненим, що пункти підсумкового документа зокрема або в сукупності не спричинять суттєвого перекручення фінансової звітності. Однак, якщо це все-таки відбудеться, то фінансова звітність має бути переглянута клієнтом або аудитор повинен дати умовний чи негативний висновок. Звичайно, аудитор і клієнт можуть погодитись відносно того, що негативний висновок не потрібно складати. Виявлені неправильні дані можуть вплинути на аудиторську оцінку результатів перевірки. Проте аудитор повинен врахувати ту обставину, чи є повідомлення неправильних відомостей результатом помилок або зловживань. Оскільки останні є навмисними, їх значення виходить за межі грошового ефекту і аудитор повинен враховувати це під час оцінювання результатів перевірки. Для узагальнення результатів аудиту необхідно їх систематизувати і згрупувати за однорідними ознаками. Для цього складають часткові акти перевірок (наприклад, акт ревізії каси), однорідні факти порушень відображають у нагромаджувальних відомостях, аналітичних таблицях, розрахунках, схемах тощо [58].

Суб'єкти підприємницької діяльності (замовники) зацікавлені у виявленні недоліків у фінансово-господарській діяльності, усуненні та попередженні (профілактиці) їх [58].

Однак, коли аудитор невпевнений у спроможності банку продовжувати своє функціонування, він повинен зазначити це в аудиторському звіті, вказати сутність змін у фінансовій звітності, які б могли бути здійснені. Якщо невпевненість досить значна, то аудитор повинен відмовитися від викладення своєї думки або скласти звіт на підставі незгоди. Коли облікова інформація не відповідає даним фінансової звітності, аудитор відображає це в аудиторському звіті. Звіти аудитора мають бути короткими, обґрунтованими, чіткими і зрозумілими. Адміністрація банка-замовника має дати аудитору відповідь стосовно всіх зазначених у звіті недоліків і заходів щодо їх усунення. При цьому звіти можуть бути використані для складання аудиторських висновків за результатами здійсненої перевірки фінансово-господарської діяльності [58].

Представлення і розкриття інформації мають породжувати впевненість, що висновки, які може зробити користувач, будуть вичерпними і відповідатимуть умовам бізнесу, особливо враховуючи те, що фінансова звітність відображає сутність, а не форму, вільна від упередженості керуючих, тобто від представлення фактів у прийнятному і неприйнятному вигляді, що інформація та отримані пояснення адекватно відображені й результати аналізу не вплинули на облікову політику [58].

Для перевірки достовірності показників фінансової звітності слід зіставити дані балансу, інших форм фінансової звітності, облікових регістрів.

На остаточні результати достовірності чи недостовірності показників фінансової звітності відчутний вплив мають відхилення У бухгалтерському фінансовому обліку, факти невідображення або відображення в обліку в перекрученому вигляді окремих господарських процесів і операцій. Узагальнення результатів аудиторської перевірки суб'єкта підприємницької діяльності регулюється Законом України «Про аудиторську діяльність» та Національними нормативами аудиту України №6 «Документальне оформлення аудиторської перевірки», №14 «Аудиторські докази», №20 «Події, що мають істотний вплив на аудиторський звіт і відбуваються після укладення фінансової звітності банку та аудиторського висновку», №№26 - 27 «Аудиторські висновки та звіти», №№28-29 «Окремі вимоги до аудиторських висновків та звітів» [58].

Отже, національні нормативи аудиту вимагають документального оформлення всіх питань, які аудитор вважає важливими з погляду доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився відповідно до вимог Національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

2.4 Використання ПЕОМ для обліку депозитних операцій

Сучасний період становлення ринкової економіки характеризується переходом до нової економічної моделі, головне місце в якій займають інформаційні технології, засновані на комунікаційних засобах та засобах обробки та збереження інформації [43].

Автоматизація банківських технологій в нашій країні пройшла декілька етапів свого розвитку. Спочатку це були досить прості програмні продукти, які автоматизували окремі аспекти банківської діяльності на базі традиційних систем управління базами даних (СУБД). Процес автоматизації банківських технологій перейшов на новий етап в кінці 80-х початку 90-х років. Це пов'язано з банківською реформою 1989 року, коли на ринку банківських послуг з'явилися комерційні банки. З розвитком фінансового ринку сфера діяльності банків зросла, зріс обсяг інформації, що переробляється. В нових умовах неминучим став перехід до комплексної автоматизації банківської діяльності.

До інфраструктури слід віднести 5 складових: інформаційне забезпечення, технічне оснащення, програмні засоби, системи зв'язку та комунікації (внутрішні та зовнішні), системи безпеки, захисту та надійності [33].

Склад інформаційного забезпечення, його організація визначаються складом поставлених перед банком задач. Вирішення комплексних задач автоматизації можливе лише із залученням сучасних програмно-апаратних засобів. Тому зараз з'явилася тенденція придбання банками потужних комп'ютерів та розвинутого програмного забезпечення.

Поряд з цим банки активно розробляють власне програмне забезпечення, поширюється використання банками мережних технологій.

ПАТ КБ «ПриватБанк» важко назвати не розвиненим у технічному плані, однак деякі його програмні комплекси потребують додаткових вдосконалень. Так для аналізу депозитів використовуються три програмні комплекси: перший комплекс для знаходження референтсу договору за допомогою якого у другому програмному комплексі можна переглянути залишки за депозитними вкладеннями та третій програмній комплекс який використовується у разі зміни депозитного договору (зміна депозитної ставки, розірвання угоди, пролонгація з переходом на іншу валюту вкладу тощо). За рахунок переходу від однієї програми до іншої втрачається дорогоцінний час працівника, що у свою чергу негативно впливає на продуктивність роботи.