Організація госпрозрахункових відносин на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика госпрозрахунку в підприємстві

1.1 Поняття, принципи госпрозрахунку, його особливості в умовах переходу до ринкової економіки

2. Особливості організації при госпрозрахункових відносинах у підприємстві

2.1 Організація госпрозрахункових відносин в підприємстві

2.2 Оцінка організації госпрозрахункової діяльності підрозділів

3. Організація обліку виробництва, витрат і використання доходів при госпрозрахунку

3.1 Організація обліку виробництва і витрат при госпрозрахунку

3.2 Формування і використання доходів госпрозрахункових підрозділів

3.3 Господарський розрахунок і методика планування собівартості продукції

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах становлення ринкових відносин в Україні важливе значення мають економічні методи господарювання, тому підвищуються вимоги до організації, планування і управління сільськогосподарським виробництвом з метою підвищення рівня використання засобів виробництва й трудових ресурсів, матеріального стимулювання тощо. Одним з основним засобів втілення цих умов є господарський розрахунок.

Господарський розрахунок - це економічний метод організації виробничої діяльності підприємств, який повинен забезпечувати рентабельність та самофінансування підприємства. А це означає, що за рахунок виручки від реалізації продукції і послуг підприємство покриває всі витрати на виробництво продукції і отримує прибуток, який дає змогу вести розширене виробництво.

Тому на мою думку тема «Організація госпрозрахункових відносин в підприємстві» є дуже актуальною на сьогоднішній день. Бо в основі господарського розрахунку лежить матеріальна заінтересованість у наслідках виробництва, що в свою чергу веде до збільшення виробництва продукції та підвищення її рентабельності, розподілу за працею, а також керування у своїй діяльності відповідними економічними категоріями: собівартість, ціна, чистий доход, прибуток, фінансування тощо.

відношення госпрозрахунок облік виробництво підприємство

1. Загальна характеристика госпрозрахунку в підприємстві

1.1 Поняття, принципи госпрозрахунку, його особливості в умовах переходу до ринкової економіки

Гопрозрахунок - це метод організації ведення господарства при якому кожне підприємство порівнює в грошовій формі витрати і результати виробництва (надання послуг), намагається відшкодовувати витрати власними доходами, тобто забезпечувати самоокупність і оптимальну рентабельність виробництва. Він є також важливим фактором підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції і забезпечення прибутковості виробництва.

В умовах ринкової економіки з розвитком товарно-грошових відносин, наявністю потреби у прямих економічних зв'язках між окремими товаровиробниками, між ними і споживачами, тобто між суб'єктами ринку, необхідністю використання принципів еквівалентності в обміні товарів роль цього методу господарювання значно зростає.

При планово-адміністративній системі метод госпрозрахунку номінально використовувався в сільськогосподарських підприємствах, але монопольна державна власність на засоби виробництва і землю, відсутність самостійності підприємств у вирішенні виробничо-економічних питань господарювання не дозволяли, вірніше, перешкоджали проявлятися перевагам цього важливого методу господарювання.

Основні принципи госпрозрахунку:

Ш господарсько-оперативна самостійність підприємств та їх підрозділів;

Ш окупність витрат і прибутковість підприємства;

Ш система матеріального і морального заохочення;

Ш матеріальна відповідальність за виконання обсягів виробництва продукції, надання послуг та договірних зобов'язань;

Ш облік і контроль (самоконтроль) за господарською і фінам совою діяльністю підприємства, дотримання режиму економи, бережливості і неприпустимість безгосподарності.

Найголовнішим принципом госпрозрахунку є господарсько-кооперативна самостійність підприємства та його підрозділів, яка характеризується тим, що земля, продуктивна і робоча худоба, техніка, інші основні засоби виробництва:

Ш передаються підрозділам адміністрацією господарства в користування;

Ш передаються підрозділам адміністрацією господарства в оренду;

Ш переходять у власність підрозділу на пайовій основі.

Отже, в перших двох випадках власником основних засобів виробництва, переданих підрозділам, залишається сільгосппідприємство, а в третьому власником є підрозділ.

У перших двох випадках кожному госпрозрахунковому підрозділу відповідно до його спеціалізації адміністрація господарства доводить річне госпрозрахункове завдання щодо обсягів і структури виробництва продукції, послуг, робіт і ліміту ви рої і ничих витрат (яке може додаватись до договору, що укладається між адміністрацією господарства і підрозділом).

При цьому ліміти виробничих витрат по статтях у госпрозрахункових завданнях підрозділам (або в договорах, які укладаються між підрозділами і сільгосппідприємствами) можуть ж доводитися, оскільки вони замінюються внутрігосподарськими розрахунковими цінами. Всі матеріальні елементи поточних ми трат виробництва (послуги) госпрозрахункові підрозділи купують у сільгосппідприємства (відповідних його підрозділів).

У третьому випадку (коли підрозділи стають власниками основних засобів виробництва) госпрозрахункові завдання ш і розділам можуть не доводитися. Тут підрозділи, які входять в асоціацію чи товариство, самі домовляються між собою і з органом, що виконує функції головного, про характер, структуру та обсяг виробництва.

При цьому в перших двох випадках за рішенням сільгосппідприємства і підрозділів госпрозрахункове завдання може бути замінене госпрозрахунковим договором, який укладає адмінн і рація господарства з кожним госпрозрахунковим підрозділом на виробництво продукції (послуг, робіт) у заданих обсягах, структурі і якості.

Вироблена госпрозрахунковими підрозділами продукція реалізується сільгосппідприємству (або іншим його підрозділам) за внутрішньогосподарськими розрахунковими цінами (це може стосуватися і тих підрозділів, які стали власниками основних засобів виробництва на пайовій основі).

Основний принцип госпрозрахунку - це окупність витрат і прибутковість підприємства. Він означає, що госпрозрахункові підприємства здійснюють всі витрати на виробництво за рахунок власних коштів. Тому вони прагнуть підвищити ефективність своєї роботи, домагаються того, щоб грошова виручка від продажу продукції не тільки відшкодовувала витрати, а й забезпечувала певні нагромадження для дальшого розширення виробництва і задоволення інших необхідних потреб.

Збільшення кількості, підвищення якості і зниження собівартості вироблюваної продукції підкріплюється при госпрозрахунку системою матеріального і морального заохочення. Матеріальна заінтересованість підприємства та кожного працівника в досягненні кращих економічних результатів виробництва є одним з найважливіших принципів госпрозрахунку.

Якщо колектив підприємства і кожний його працівник не будуть заінтересовані в результатах спільної праці, то госпрозрахунок організувати неможливо. Це досягається за допомогою різних форм оплати праці, премій, колективного заохочення.

Важливим принципом госпрозрахунку є матеріальна відповідальність за виконання обсягів виробництва продукції, договірних зобов 'язань та надання послуг.

Якщо підприємство не виконує обсягів виробництва і продажу продукції, виробляє продукцію низької якості, не дбає про зниження собівартості, його доходи скорочуються. В окремих випадках виробництво може бути і збитковим. А це, в свою чергу, веде до порушення принципу самоокупності - у господарства не буде власних коштів для відшкодування витрат, а отже, і на матеріальне стимулювання працівників.

Принцип матеріальної відповідальності вимагає також економного витрачання виробничих запасів і коштів, бережливого господарського ставлення до використання техніки, обладнання. і кормів, робочих місць. При цьому слід мати на увазі, що скорочення строку служби машин і обладнання, нераціональне використання у господарствах насіння, кормів, матеріалів, робочої п часу значно знижують доходи. Тому кожний працівник підприємства повинен нести матеріальну і моральну відповідальність м виробничі упущення, порушення трудової дисципліни.

Принципи господарського розрахунку тісно пов'язані між собою. Якщо порушуються або не досить враховуються вимоги будь-якого з них, то це знижує загальний ефект роботи, не дає змоги використати наявні можливості зростання виробництва. Тому слід прагнути до виконання всіх принципів госпрозрахунку. Загальногосподарський, як і внутрішньогосподарський рої рахунок, є методом організації та ведення виробництва. Завдяки ефективному господарюванню в окремих підрозділах забезпечується економічний ефект у всьому господарстві.

Отже, загальні господарський і внутрішньогосподарський розрахунок слід розглядати в єдності, але не можна їх ототожнювати. Єдність загальногосподарського й внутрішньогосподарського розрахунку полягає в загальній меті - досягнення найбільшого обсягу продукції з найменшими витратами і на цій основі - високого рівня рентабельності виробництва. В той же час вони відрізняються форма ми зв'язків з іншими об'єктами, складом показників, які визначають господарську діяльність і використовуються при плат ванні, обліку та ін.

Перехід від номінального повного госпрозрахунку до підприємництва, тобто до ринкової форми госпрозрахунку, передбачає вирішення насамперед фундаментальної проблеми економічних (госпрозрахункових) відносин - проблеми власності і створення відповідного ринкового середовища, докорінні зміни функцій державних структур тощо.

Економічним фундаментом виробництва і виробничих відносин, на якому будується вся економічна й політична система суспільства, як відмічалось, є власність. Остання виступає як наріжний камінь економічних реформ.

Міцність та надійність цього фундаменту залежить від того, хто є власником і яким критерієм визначається економічна сутність самої власності.

Колективна власність складається із суми індивідуальних, приватних власностей. Тому кожний член того чи іншого колективу повинен мати свій особистий пай у цій власності. Продукт, що належить працівнику, вже ніяк не може бути загальним, належати всьому народу.

Отже, економічна природа власності - у праці. Власниками результатів суспільного виробництва є працівники. Адже згідно з офіційною статистикою понад 50% щорічно створюваного національного доходу йде на оплату працівників лише сфери матеріального виробництва, тобто потрапляє в розпорядження кожного працівника.

З прийняттям Закону України "Про господарські підприємства в Україні", який розширив рамки господарської самостійності підприємств, але проблеми не вирішив, підприємства не стали господарями свого виробництва. Змінилася лише форма управління ними зверху, а власником основних засобів виробництва і землі продовжувала залишатися держава.

Недосконалість економічних відносин між підприємствами та державою відбивалась і на механізмі внутрішньогосподарського розрахунку.

Лише за ринкових відносин інтереси всіх учасників виробництва дійсно поєднуються і кожний підрозділ ефективно впливає на загальний кінцевий результат, тому що тільки в умовах ринку вони економічно заінтересовані і відповідають за якісне виконання тих функцій, які на них покладено системою суспільного поділу праці.

При цьому виробник, і споживач вступають між собою в безпосередній економічний контакт, в прямий ринковий зв'язок у формі попиту й пропозиції, купівлі-продажу. Проте, щоб здійснити це, необхідно спочатку створити передумови для переходу до такого ринку і ринкового госпрозрахунку та сформувати реального власника свого виробництва й реального ринку з об'єктивно притаманним йому механізмом та інфраструктурою. Адже першим фундаментальним принципом підприємництва є інтерес, матеріальна заінтересованість. А це також є основою госпрозрахунку, який саме тепер в умовах переходу до ринкової економіки знаходить свою повну реалізацію на практиці. Іншими фундаментальними принципами підприємництва є власність, повноцінний власник, свобода господарської діяльності. Це і є принципами госпрозрахунку. Саме в умовах ринкових відносин госпрозрахунок, врешті-решт, одержує реальне та повне втілення своїх принципів, які випливають з економічних законів.

У зв'язку з цим виникає необхідність визнання приватної власності на засоби виробництва, у тому числі на землю, як природної основи суспільного виробництва. Саме приватна власність має бути тим фундаментом виробництва і виробничих відносин, на якому будуватиметься вся економічна і політична система.

При цьому забезпечується економічний суверенітет кожного агента ринкових відносин - працівників, підприємств, організаційних структур у відповідних об'єктивно зумовлених межах і функціях, без чого не може бути справжньої ринкової економіки, високої ефективності виробництва, створення відповідної ринкової системи управління.

Ринкова економіка має створити також умови для впровадження принципово нових відносин між сферою виробництва і сферою управління. Функції органів управління й обслуговування, народжені ринковою економікою, будуть істотно змінені. Всі ці структури мають стати рівноправними агентами ринкових відносин, працювати на договірних госпрозрахункових засадах. Перехід на такі принципи відносин перетворить всі підприємства та організації сфери виробництва і сфери управління та обслуговування в партнерів. Внаслідок цього буде створена замкнута ринкова система госпрозрахункових відносин.

2. Особливості організації при госпрозрахункових відносинах у підприємстві

2.1 Організація госпрозрахункових відносин в підприємстві

Одним з важливих елементів механізму господарювання є система господарського розрахунку, що забезпечує єдність планового виробництва і товарних відносин при найбільш повному поєднанні суспільних та особистих інтересів. Організація госпрозрахункових відносин всередині підприємства пов'язана з визначенням кількості виробничих підрозділів, їх розмірів та спеціалізації, забезпеченням трудовими ресурсами та засобами виробництва, становлення раціональної організаційної структури та системи взаємовідносин колективу підрозділу з господарством та іншими госпрозрахунковими одиницями.

Найвища ефективність загальногосподарського розрахунку буде забезпечуватись при впровадженні в усіх виробничих підрозділах підприємства госпрозрахункових відносин між ними та адміністрацією підприємства. Існують наступні форми цих взаємовідносин:

* за допомогою планування виробничих зв'язків між підрозділами за певними схемами;

шляхом організації прямих зв'язків між підрозділами за допомогою укладення договорів довільної форми, які повинні висвітлювати такі питання (предмет договору, обов'язки сторін, відповідальність сторін тощо);

за допомогою розрахункових чеків (коли підрозділ, який одержує продукцію від іншого виписує відповідний чек постачальнику, де вказується кому, за що і на яку суму виданий чек). У даному випадку керівники усіх підрозділів забезпечуються чековими книжками. При впровадженні госпрозрахунку в підприємстві розробляється Положення про внутрішньогосподарський розрахунок, яке включає такі складові частини:

визначення і організація госпрозрахункових підрозділів, їх взаємовідносини з господарством та між собою;

облік і контроль виконуваних робіт, виробництва продукції та виробничих витрат у кожному підрозділі;

система матеріального та морального стимулювання за результатами господарської діяльності.

Дане положення доводиться до відома всіх працівників, обговорюється та затверджується загальними зборами підприємства.

Відносини госпрозрахункових підрозділів з господарством будуються на основі раціонального поєднання планового керівництва та розвитку самостійності госпрозрахункових підрозділів з питань планування, технології та управління виробництвом, виконання поставлених завдань, створення рівних умов і можливостей у виконанні госпрозрахункових завдань тощо.

Керівник господарства несе відповідальність за зберігання, реалізацію і використання продукції, яка надходить на склади підприємства.

Доцільними при впровадженні госпрозрахункових відносин є прямі зв'язки між підрозділами, які підвищують вимогливість одного підрозділу до іншого, а також відповідальність за своєчасне виконання робіт, постачання певного виду продукції тощо.

Прямі зв'язки між госпрозрахунковими підрозділами повинні санкціонувати і організовувати керівники господарства та відображати їх у планах згідно з "Положенням про внутрішньогосподарський розрахунок".

Постійне удосконалення структури госпрозрахункових підрозділів та їх відносин з господарством та між собою створює умови для більш раціональної праці, зниження накладних витрат, ефективнішого ведення господарства. [ 2 ]

2.2 Оцінка організації госпрозрахункової діяльності підрозділів

Оцінка госпрозрахункової діяльності сільськогосподарських підрозділів здійснюється за допомогою поточного обліку та контролю за розробленою системою з використанням необхідної документації. Здійснення поточного обліку усіх показників госпрозрахункового завдання дає змогу контролювати його виконання.

У свою чергу, облік повинен бути роздільним (за окремими виробничими підрозділами, видами продукції та послуг), своєчасним та достовірним у натуральному та грошовому вираженні. Це дасть можливість вчасно розробляти заходи щодо вдосконалення виробництва, обґрунтовано диференціювати оплату праці госпрозрахункових підрозділів згідно з кількістю та якістю затраченої праці тощо.

Первинні документи з обліку продукції (послуг) та витрат на виробництво оформляються керівниками госпрозрахункових підрозділів та подаються в бухгалтерію або фінансово-розрахунковий центр підприємства в установлені строки. На основі даних первинних документів складають виробничі звіти кожного підрозділу за кожен місяць і наростаючим підсумком.

Отже, облік є важливим засобом контролю за ходом виконання плану та дає можливість здійснювати періодичну перевірку підприємства щодо витрат насіннєвого матеріалу, пального, добрив, кормів та інших матеріалів, для визначення собівартості продукції і рентабельності роботи підприємства. При цьому застосовують різні методи контролю, але вони завжди зводяться до порівняння фактичних показників за звітний період чи з початку року з плановими, а також порівняння їх із середніми фактичними даними за останні 3-5 років або з нормативами, але після індексації на інфляцію.

Проведений контроль повинен не лише відображати результати виконання плану, але й виявляти причини відхилень від планових показників та давати змогу намічати заходи забезпечення подальшого піднесення виробництва. Головним завданням оцінки госпрозрахункової діяльності виробничих підрозділів та підприємства в цілому є виявлення невикористаних внутрішніх резервів, а також визначення шляхів їх господарського використання.

Облік і контроль за виконанням госпрозрахункових завдань щодо витрат матеріалів і продукції можна здійснити за допомогою лімітно-забірних карток (відомостей) за окремими сільськогосподарськими культурами і видами та групами тварин, які складаються у двох примірниках (один залишається у завідувача складом, а другий - в одержувача матеріалів) з нагромадженням за кожний місяць витрат з усіх статей. Записується також залишок ліміту з минулого місяця й визначається залишок його на наступний.

Якщо госпрозрахункове завдання заплановане відповідно до укрупнених нормативів, тоді щомісяця їх порівнюють із фактичними витратами на 1 га посівної площі або на одну голову тварин чи один центнер продукції, визначають економію чи перевитрати виробничих затрат.

Також заслуговує на увагу чекова форма контролю витрат. При її впровадженні керівник підрозділу має право виписувати й одержувати чеки лише в межах встановленого ліміту витрат. Оперативний контроль за використанням лімітів витрат і виходу продукції здійснюється керівниками підрозділів у відомості-реєстрі розрахункових чеків у межах кожної культури чи виробленої продукції Реєстр складається з двох частин: у першій зазначаються суми з виданих чеків, а в другій - одержаних. В реєстрі обчислюють витрати за місяць і з початку року, порівнюють їх із лімітом і визначають залишок. Отже, зведена відомість-реєстр усіх витрат дає змогу керівникові госпрозрахункової одиниці систематично здійснювати контроль за витратами в процесі виробництва, ходом виконання госпрозрахункового завдання й у випадку виявлення перевитрат коштів чи невиконання завдання - вжити відповідних заходів

Крім зведеної відомості-реєстру, ведуть відомість-реєстр з виробництва продукції чи надання послуг.

Первинні облікові документи керівники та обліковці госпрозрахункових підрозділів подають за суворо визначеним графіком, у якому зазначено термін і черговість їх подання. Звітуючи у кінці місяця (кварталу, року), керівники підрозділів уточнюють розрахунки за виданими чеками на оплату праці, за одержані матеріальні цінності та надані послуги. У господарстві, згідно з розробленою схемою, кому який підрозділ видає лімітовані розрахункові чеки, здійснюється контроль за виробництвом.

Заключною ланкою в загальній системі господарського розрахунку є матеріальне стимулювання та моральне заохочення працівників виробничих підрозділів та підприємства в цілому. Система матеріального стимулювання передбачає основну і додаткову оплату праці, преміальні винагороди.

Для правильної організації матеріального заохочення слід дбати про те, щоб усі працівники мали рівні можливості для досягнення однакових результатів роботи та рівну винагороду. А також повинні нести матеріальну відповідальність лише за ті результати, які залежать від якості роботи колективу підрозділу. Матеріальне заохочення працівників сільськогосподарських підприємств здійснюється з фонду оплати праці й частини прибутку. При цьому визначаються порядок і джерела формування тарифного та акордного фондів оплати, розцінки за 1 ц продукції, 100 і грн. валового доходу та на 1 тис. грн. вартості валової продукції, джерела формування фонду матеріального стимулювання, порядок кінцевого розрахунку залежно від досягнутих результатів.

Винагороду за результати роботи госпрозрахункового підрозділу розподіляють не тільки на постійних, а й на сезонних, тимчасових та інших працівників незалежно від тривалості їхньої роботи у підрозділі.

Згідно з принципом матеріальної відповідальності, окремі працівники одержують лише частину премії або їх позбавляють її повністю через виробничі недоліки чи порушення. Такі заходи застосовують як до членів підрозділу, так і до його керівництва за недотримання технології, а також за порушення трудової дисципліни, псування готової продукції, машин, обладнання тощо. Суму спричиненого збитку відносять на збільшення витрат підрозділу, з вини к кого це сталося, і відповідно на збільшення собівартості валової продукції (послуг) підрозділу, що зазнав цих збитків.

Лише при дотриманні всіх вимог впровадження внутрішньогосподарського розрахунку можна досягти високих показників господарської діяльності підприємства. [ 3 ]

3. Організація обліку виробництва, витрат і використання доходів при госпрозрахунку

3.1 Організація обліку виробництва і витрат при госпрозрахунку

Розвиток механізму госпрозрахунку в сільськогосподарських підприємствах зумовив застосування внутрішньогосподарських розрахункових цін, заліку ними лімітів виробничих витрат, які доводяться госпрозрахунковим підрозділам адміністрацією господарства. Це позитивний крок у розвитку внутрішньогосподарського розрахунку. Такі ціни при правильній їх побудові і застосуванні вдосконалюють внутрішньогосподарський механізм, дають змогу більш обгрунтованіше розраховувати витрати і наслідки роботи підрозділів, здійснювати їх стимулювання.

Внутрішньогосподарські ціни встановлюються на всі види послуг, куповані і власного виробництва матеріали, сировину, корми, насіння, пальне, добрива, інвентар, запчастини, електроенергію та інші ресурси.

Функції внутрішньогосподарських розрахункових цін повинні виходити з функції госпрозрахункового підрозділу, що в свою чергу залежать від застосовуваної форми низового госпрозрахунку.

Якщо це підрозділи, які самоокуповують поточні витрати виробництва і не мають прав юридичної особи, то внутрішньогосподарські розрахункові ціни повинні бути суспільно необхідними нормативами, встановленими самим господарством для регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин.

Витрати, пов'язані з розширенням виробництва в госпрозрахункових підрозділах, модернізацією обладнання, капітальним ремонтом, будівництвом, у тому числі культурно-побутових об'єктів, а також сплатою податків, інших платежів і відсотків по позиках при даній формі низового госпрозрахунку здійснює адміністрація господарства як юридична особа.

Будь-яке виробництво пов'язане з технологією виконання окремих робіт. Саме в організації робіт і технології криються великі резерви економії коштів. Однак економія не повинна при-і водити до зниження якості робіт або продукції. Це, звичайно, потребує знання не тільки техніки, технології, відповідних якісних параметрів, а й норм, нормативів.

Річну економію або перевитрати коштів обчислюють по окремих видах продукції і статтях витрат, з урахуванням виходу ш і робленої продукції, по елементах витрат.

Підведення річних підсумків роботи й обчислення суми економії або перевитрат коштів у господарствах проводиться по кожному виробленому продукту. При обчисленні суми економії або перевитрат коштів необхідно, перш за все, враховувати характер залежності виробничих витрат від підвищення або зниження врожайності культур, продуктивності тварин і валового виходу продукції, тобто, коректувати план витрат на фактичний валовий вихід продукції. Для цієї моїй можуть бути використані нормативи витрат на гектар посіву, одну тварину і одиницю продукції. У тваринництві фактичні виграти беруть з даних бухгалтерського обліку в оцінці кожної статті за плановими цінами. Суму економії або перевитрати коштів, обчислені за річними результатами роботи, доцільно відображати на особових рахунках госпрозрахункового підрозділу, відповідно економію - в доходах, а перевитрати - у витратах.

Отже, сума чистого доходу госпрозрахункового підрозділу буде формуватись за рахунок збільшення маси виробленої (додаткової) продукції, економії коштів і збільшення внутрішньогосподарських розрахункових цін при підвищенні якості продукції. [ 2 ]

3.2 Формування і використання доходів госпрозрахункових підрозділів

Чітка дія економічного механізму госпрозрахункових відносин забезпечить виконання всіх його вимог. Таким чином можливо досягти збільшення валового доходу, забезпечити найкращі економічні умови дії госпрозрахункових відносин всередині підприємства, що забезпечить можливість безпосередньому виробнику володіти валовим доходом.

При впровадженні госпрозрахункових відносин валовий доход підприємства повністю децентралізується у володіння госпрозрахункових підрозділів, тому вони стають повноправними власниками - розпорядниками фондів споживання та

нагромадження.

Суть децентралізації валового доходу господарства у власність структурних підрозділів, економічний механізм реалізації та порядок його дії полягає в тому, що цей комплекс економічних принципів поглиблює і розвиває дію внутрішньогосподарських товарно-грошових відносин, конструктивно доповнює та вдосконалює економічний механізм даних відносин. В даному випадку структурному підрозділу як суб'єкту товаровиробництва повністю належить вся новостворена вартість - госпрозрахунковий валовий доход, який він використовує для сплати податків державі і необхідних платежів банку, а також на формування фондів споживання та фонду нагромадження. Причому, гнучкість фінансової тактики підрозділів повинна будуватись на доцільності вкладень у таке виробництво, яке б давало максимум прибутків. Саме точна економічна основа забезпечує передумови внутрішньогосподарського підприємництва.

Валовий доход є тією частиною валового продукту, яка залишається після відрахування частини продукту, що використовується на відтворення виробництва, тобто це грошовий вираз вартості заново створеної продукції.

Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий доход, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною заново створеної вартості, основного джерела доходу госпрозрахункового підрозділу.

У процесі відтворення валовий доход поділяється на оплату праці і на чистий доход. Оплата праці - це витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини - необхідну і додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт - це продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як чистий доход (грошова форма додаткового прибутку).

Чистий доход реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий доход є важливим джерелом фінансових ресурсів госпрозрахункового підрозділу.

Водночас за економічним змістом прибуток - це грошовий вираз реалізованої частини вартості додаткового продукту, тобто реалізованої частини чистого доходу, отриманого підприємством. [ 2 ]

3.3 Господарський розрахунок і методика планування собівартості продукції

Одним із головних шляхів підвищення ефективності і рентабельності виробництва, зростання обсягів прибутку є зниження собівартості продукції.

Собівартість - економічний показник, що відображає в грошовій формі суму всіх затрат підприємства на виробництво одиниці певного виду продукції, або виконання одиниці роботи, тобто затрати на використані засоби виробництва і витрати на оплату праці.

Собівартість одиниці продукції - узагальнюючий економічний показник господарської діяльності підприємства, в якому відображається рівень організації і технології виробництва, використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Вона показує, в що обходиться сільськогосподарському підприємству виробництво і реалізація продукції того чи іншого виду.

Під собівартістю слід розуміти сукупність матеріальних і трудових витрат підприємства у грошовій формі на виробництво одиниці продукції даного виду.

Собівартість продукції - це виражена в грошовій формі та частина її вартості, яка відшкодовує витрати підприємства на споживання засобів виробництва (уречевлена праця і оплата праці співробітників).

Собівартість продукції використовується для визначення рентабельності виробництва, економічно обґрунтованого планування і вирішення важливих народногосподарських завдань (встановлення економічно обґрунтованих цін на сільськогосподарську продукцію, раціональне розміщення і спеціалізація сільськогосподарського виробництва по зонах країни та ін.).

Планування обліку витрат та обчислення собівартості сільськогосподарської продукції сприяють підвищенню економічної ефективності виробництва.

Вся маса матеріальних благ, вироблених за певний відрізок часу у підприємстві, становить його валовий продукт. Частина нартості валового продукту, яка залишається після відшкодування спожитих засобів виробництва, є валовим доходом. Чистий дохід являє собою частину валового доходу, яка залишається після відрахування новоствореної вартості (витрат на оплату прані ). Відповідно у вартість продукції входять:

Ш вартість спожитих засобів виробництва (уречевлена праця);

Ш вартість продукту, створеного необхідною працею (оплата праці);

Ш вартість продукту, створеного додатковою працею (чистий дохід).

Собівартість продукції включає тільки витрачені засоби виробництва і продукт, створений необхідною працею.

Величина виробничих витрат на одиницю продукції залежить від багатьох факторів: спеціалізації, розміру й інтенсивності виробництва, ефективності використання трудових, матеріальних і а фінансових ресурсів, природних умов тощо.

Обчислення собівартості продукції називається калькуляцією.

Калькуляція - сукупність прийомів обчислення собівартості і, що передбачає порядок обліку і класифікацію витрат та розподіл їх по окремих об'єктах. Розрізняють планову та звітну калькуляцію.

Планова складається на початку року на основі нормативних розрахунків і показників при розробці планів економічного і соціального розвитку, звітна - за фактичними витратами в кінці року, митна калькуляція дає точне уявлення про фактичну собівартість і ступінь виконання планових показників по видах витрат.

Співставлення планової і фактичної собівартості та її структури по видах витрат дозволяє виявити результати виробничої діяльності господарства і накреслити заходи щодо поліпшення організації виробництва і зниження собівартості продукції.

Калькуляцію собівартості в рослинництві проводять по сільськогосподарських культурах на 1 ц продукції, а в тваринництві - на 1 ц продукції та на голову худоби і птиці за місяць, квартал та рік.

В обслуговуючих виробництвах обчислюють собівартість коне-дня, 1 т/км вантажного автотранспорту, 1 кВт витраченої електроенергії, умовного гектара оранки, умовної одиниці ремонту (тракторів, автомобілів і т. д.), а в підсобних підприємствах калькулюють всі види продукції. Для того, щоб правильно вирахувати собівартість, необхідно всебічно проаналізувати всі види витрат і знати, які з них і яким шляхом відносяться на собівартість продукції. В господарській практиці підприємств визначають виробничу та повну (комерційну) собівартість.

Виробнича собівартість включає лише витрати, пов'язані з виробництвом продукції (на насіння, корми, пальне, електроенергію, заробітну плату; амортизація і т. ін.). До повної собівартості, крім того, включають витрати, пов'язані з реалізацією продукції.

Всі види калькуляції називаються статтями або елементами витрат. За характером участі у виробництві витрати на одержання сільськогосподарської продукції поділяться на основні та накладні.

До основних відносять витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, а до накладних - пов'язані з обслуговуванням процесу виробництва та його управлінням.

За способом розподілу витрати поділяються на прямі і непрямі.

До прямих витрат в рослинництві відносять оплату праці робітників, зайнятих на вирощуванні сільськогосподарських культур; вартість насіння, добрив, пестицидів пального і мастильних матеріалів, витрати на захист рослин; поточний ремонт і амортизацію основних засобів, які використовуються тільки на виробництві тих чи інших культур та інші прямі витрати.

До прямих витрат в тваринництві відносять витрати на оплату праці осіб, безпосередньо зайнятих доглядом за тваринами; вартість спожитих кормів, підстилки, амортизацію і витрати на поточний ремонт тваринницьких приміщень, машин та устаткування, на захист тварин; вартість малоцінного інвентарю, витрати на утримання тваринницьких приміщень (освітлення, опалення).

Прямі витрати враховують окремо по кожній сільськогосподарські культурі, виду і групі тварин, майстерні, підсобному підприємству і по кожній виробничій одиниці (бригаді, фермі).

До загальновиробничих (галузевих) витрат включають оплату праці керівних працівників і спеціалістів відповідних галузей, витрати на утримання приміщень,амортизацію і поточний ремонт основних фондів загальногалузевого призначення, утримання польових станів та ін. [1]

Висновок

Отже, можна зазначити, що Господарський розрахунок - це економічний метод організації виробничої діяльності підприємств, який повинен забезпечувати рентабельність та самофінансування підприємства.

Організація госпрозрахункових відносин всередині підприємства пов'язана з визначенням кількості виробничих підрозділів, їх розмірів та спеціалізації, забезпеченням трудовими ресурсами та засобами виробництва, становленням раціональної організаційної структури та системи взаємовідносин колективу підрозділу з господарством та іншими госпрозрахунковими одиницями.

Відносини госпрозрахункових підрозділів з господарством будуються на основі раціонального поєднання планового керівництва та розвитку самостійності госпрозрахункових підрозділів з питань планування, технології та управління виробництвом, виконання поставлених завдань, створення рівних умов і можливостей у виконанні госпрозрахункових завдань тощо.

Доцільними при впровадженні госпрозрахункових відносин є прямі зв'язки між підрозділами, які підвищують вимогливість одного підрозділу до іншого, а також відповідальність за своєчасне виконання робіт, постачання певного виду продукції тощо.

Оцінка госпрозрахункової діяльності сільськогосподарських підрозділів здійснюється за допомогою поточного обліку та контролю за розробленою системою з використанням необхідної документації. Здійснення поточного обліку усіх показників госпрозрахункового завдання дає змогу контролювати його виконання.

Таким чином, можна зробити висновок, що за допомогою ведення госпрозрахунку діяльність підприємства функціонує набагато краще та ефективніше, а що най головне не має збою у веденні контролю за документацією та її звітністю.

Список використаної літератури

1. Азізов С.П., Канінський П.К. Підручник: «Організація виробництва і аграрного бізнесу в с/г підприємствах». К: Фенікс. - 2006. с.221-245.

2. Березівський П.С., Михайлюк Н.І. Підручник: «Організація виробництва в аграрних формуваннях». К: -2005. - с.305-317.

3. Горлачук В.В. Навч. посібник: «Організація с/г виробництва». Миколаїв - видавництво - Іліон - 2005. - с.172-183.

Размещено на Allbest.ru