Бухгалтерський облік в страхових компаніях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян.

Ринок страхових послуг є одним з необхідних елементів ринкової інфраструктури, тісно пов'язаним з ринком засобів виробництва, споживчих товарів, ринком капіталу і цінних паперів, праці і робочої сили. У країнах розвиненої економіки страхова справа має найширший розмах і забезпечує підприємцям надійну охорону їхніх інтересів від несприятливих наслідків різного роду техногенних аварій, фінансових ризиків, криміногенних факторів, стихійних і інших нещасть. В умовах панування державної форми власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють.

Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна, транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих страховиком-монополістом в особі органів державного страхування.

Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із загальнодержавних бюджетних резервів.

Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів, кредито- і платоспроможності. Збитки від стихійних лих, техногенних аварій та ін. повинні мати надійне і гарантоване фінансове джерело покриття.

Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків.

Відповідно виникає ще одна область, що розширює сферу застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків, втрати прибутку та ін.). Кризові явища в економіці та ріст безробіття, підсилюють необхідність соціального захисту працівників. В період переходу до ринку, число соціальних груп нужденних у страхових послугах (працівники з низькою кваліфікацією, люди похилого віку та ін.) збільшується. У цю категорію попадають і працівники нерентабельних підприємств, нових створених товариств і т.д.

В умовах повної господарської самостійності підприємств, розширення їхньої волі і підвищення відповідальності за прийняті рішення підсилюється роль роботодавця. Тому йому необхідно вивчити й оцінити всі можливі ризики, яким він піддається, у тому числі ризик одержання недостовірної інформації про прийняття на роботу фахівця, ризик втрат через трудовий конфлікт на виробництві, ризик, пов'язаний з недостатньо оптимальним набором працівників як по кількості, так і за кваліфікацією.

Як свідчать фахівці, ризик відноситься до факторів, що обмежують капіталовкладення і підприємницьку активність. Спроби піти від ризику, як правило, супроводжуються скороченням темпів виробництва, а також робочих місць. У нових економічних умовах серед частини керівників нерідко домінують сучасні інтереси, що приводить до скорочення розробок довгострокових програм. Не стабільним стало положення працівників, які займаються створенням і освоєнням нових технологій, продукції, товарів.

Страхування науково-технічних ризиків підприємців при інвестуванні коштів у науково-технічний комплекс підсилює зацікавленість у збереженні зайнятості висококваліфікованих фахівців. Таким чином, страхування не тільки здатне забезпечити фінансовий захист роботодавцям і працівникам, але й дозволити реалізувати їхні спільні інтереси.

Отже, в умовах ринку, що супроводжується різноманітними ризиками, зростає значення страхування як важливого засобу захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб. У сферу страхування утягуються нові суб'єкти як з боку осіб, які пропонують страхові послуги, так і з боку одержувачів цих послуг. Гармонізація їхніх інтересів, а також належна організація страхової справи в країні, дієвість і розвиток страхування неможливі без належної правової бази, основу якої складає Закон України «Про страхування».

Метою роботи є обґрунтування теоретичних і розкриття практичних рекомендацій з удосконалення обліку, контролю і аналізу в страхових компаніях.

У відповідності з метою була поставлена сукупність наступних завдань:

- вивчити особливості організації бухгалтерського обліку, порядок складання фінансової звітності в страхових компаніях;

- розглянути порядок використання автоматизованих інформаційних систем обліку в досліджуваній компанії;

- вивчити питання аудиту страхових компаній;

- розглянути організацію внутрішнього контролю аналізованої страхової компанії;

- проаналізувати ефективність страхової діяльності;

- охарактеризувати покупців і продавців страхових послуг;

- виконати аналіз діяльності ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Об'єктом дослідження є організація обліку, контролю і аналізу в страховій компанії Луганської філії відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

Предметом роботи є теоретичні, методологічні, методичні й організаційний аспекти обліку, контролю і аналізу в страхових компаніях.

При написанні дипломної роботи використані основні законодавчі акти, навчальна література, наукові статті і публікації з питань страхування.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури.

В першому розділі роботи розкриваються питання щодо організації бухгалтерського обліку в страховій компанії, вивчено особливості ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в страхових компаніях, окремо розглядається питання про використання автоматизованих інформаційних систем обліку в досліджуваній компанії.

В другому розділі дипломної роботи вивчаються питання організації аудиту в страхових компаніях, розглянуті особливості організації аудиту страховиків, планування аудиту, окремим пунктом розглядається організація внутрішнього аудиту аналізованої страхової компанії.

Третій розділ роботи присвячено аналізу й оцінці ефективності страхової діяльності. Надано характеристику покупців і продавців страхових послуг, виконано аналіз страхових послуг і ефективності діяльності страхових компаній на ринку, проаналізовано діяльність ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант».

РОЗДІЛ І. Організація бухгалтерського обліку в ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

1.1 Особливості бухгалтерського обліку в страхових компаніях

Система обліку ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» включає бухгалтерський (фінансовий), податковий та управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись при цьому формою та періодичністю розрахунку даних.

Положення про облікову політику ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» розроблене відповідно до законів України «Про страхування», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інших законодавчих актів України, Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та Інструкції про застосування Плану рахунків, інших нормативних документів, міжнародних та національних стандартів бухгалтерського обліку, внутрішніх документів ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», що визначають порядок обліку здійсненних фінансово-господарських операцій Компанії.

Обліковий процес складається із таких етапів: збір інформації, аналіз кожної операції, відображення її результатів на аналітичних рахунках, здійснення процедур бухгалтерського контролю, формування балансу та складання фінансових звітів. Організація обліку вимагає оптимального вибору ступеню, на якому здійснюється формування тих чи інших інформаційних потоків для різних складових облікової системи Компанії.

Первинна інформація не породжується обліковою інформацією, вона є продуктом різник функціональних підрозділів Компанії. Якість облікової інформації зумовлюється, насамперед, якістю та своєчасністю саме первинної інформації. Правильне відображення операцій в обліку можливе тільки за наявності чіткої процедури їх виконання; первинною являється технологія операції, бухгалтерська модель -- вторинна.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх операцій Компанії у первинних документах, збереження впродовж установленого строку опрацьованих документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності у ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» несе керівник Компанії (відокремленого підрозділу) відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Для ведення бухгалтерського обліку ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» створено бухгалтерську службу за децентралізованою формою організації роботи бухгалтерської служби.

Бухгалтерська служба Компанії складається зі структурних підрозділів (відділів), Управління обліку та звітності головного офісу Компанії, відділів бухгалтерського обліку відокремлених підрозділів на чолі з головним бухгалтером Компанії. Бухгалтерську службу у відокремленому підрозділі очолює головний бухгалтер відокремленого підрозділу.

Головний бухгалтер ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»:

забезпечує дотримання встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку Компанії, складання та подання у встановлені строки фінансової звітності;

організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх операцій Компанії;

організує перевірки стану бухгалтерського обліку у відокремлених підрозділах;

несе відповідальність за достовірність облікових відомостей, повноту їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій Компанії, правильність та своєчасність подання фінансової та податкової звітності;

- несе відповідальність за процес визначення, виміру, накопичення, аналізу, підготовки та передачі інформації фінансового характеру про діяльність Компанії в цілому та його відокремлених підрозділів.

В основу організації роботи бухгалтерської служби Компанії покладення принцип надання її працівникам прав відповідальних працівників, яким доручається:

оформляти, підписувати документи за визначеним колом операцій;

виконувати визначені операційні процедури.

Функції, обов'язки, права та відповідальність працівників бухгалтерської служби визначено у посадових інструкціях.

Розпорядження головного бухгалтера Компанії з порядку ведення бухгалтерського обліку та контролю операцій є обов'язковим для усіх працівників Компанії незалежно від підрозділів, до яких вони входять.

Головний бухгалтер має право вимагати від структурних підрозділів та відокремлених підрозділів Компанії подання необхідних первинних документів з оформлення операцій, дотримання встановленого порядку прийняття, оприбуткування, зберігання і витрачання коштів, товарно-матеріальних цінностей та інших цінностей, а також має право вимагати від будь-якого підрозділу Компанії надання пояснень, а за потреби -- безпосередньо втручатися в його робочі процедури, якщо отримані відомості викликають сумнів.

Записи у системі бухгалтерського обліку ЛФ ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» проводяться на підставі первинних документів, які фіксують факти здійснення операцій. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, накопичується та систематизується на рахунках бухгалтерського обліку та регістрах синтетичного та аналітичного обліку у вигляді:

- електронних записів у базах даних програмного забезпечення «1С: Підприємство»;

- записів на паперових носіях із застосуванням журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку (у разі відсутності у відокремлених підрозділах Компанії програмного забезпечення).

У разі ведення обліку з допомогою програмного забезпечення здійснюється:

-щомісячне роздрукування, підписання та зшивання первинних документів (прибуткові та видаткові касові ордери, касова книга) та даних синтетичного та аналітичного обліку (оборотно-сальдові відомості, головна книга);

захист відомостей від несанкціонованого доступу з допомогою пароля;

створення поточного архіву даних на кінець кожного робочого дня.

Відповідальність за правильність реєстрації інформації в облікових регістрах несуть особи, які склали і підписали їх. Право підпису первинних документів належить відповідальним працівникам та керівникам структурних підрозділів головного офісу. Заступники Голови Правління та керівники відокремлених підрозділів мають право підпису документів за операціями, які визначаються довіреностями, наданими Головою Правління.

У первинних документах і облікових регістрах виправлення помилки коректурним способом повинно бути підтверджено підписами посадових осіб, які підписали ці документи, із зазначенням дати виправлення. У касових документах виправлення є неприпустимими.

Зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється у терміни відповідно до Переліку типових документів, що створюються в діяльності установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при КМ України від 20 липня 1998 року №41.

Знищення документів оформлюються актом, який підписують члени експертної комісії, представник архіву та затверджує Голова Правління Компанії.

Для повної реєстрації всіх операцій Компанії з метою забезпечення потреб складання фінансової та статистичної звітності розроблено внутрішній План рахунків бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік у страховій діяльності має певні особливості. Йому притаманні особливі бухгалтерські рахунки, особливі фінансові операції, а також те, що окремі стандарти (положення) бухгалтерського обліку, що затверджені Міністерством фінансів України, на страхову діяльність не розповсюджуються.

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Відразу додамо, що страховик не може виступати у якості гаранта (поручителя), а також вельми сумнівним є його право видавати позики третім особам.

Відповідно до ст. 30 Закону № 85 «Про страхування»:

«страхові компанії (страховики) повинні створювати страхові резерви, достатні для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань».

З урахуванням цього, Планом рахунків передбачений рахунок 49 »Страхові резерви». Цей рахунок має такі субрахунки:

492 «Резерви із страхування життя»;

493 «Частка перестраховиків у технічних резервах»;

494 «Частка перестраховиків у резервах із страхування життя»;

495 «Результат зміни технічних резервів»;

496 «Результат зміни резервів із страхування життя»;

497 »Результат зміни резервів незароблених премій»;

498 »Результат зміни резервів збитків».

Згідно з ст. 30 Закону № 85 «Про страхування»:

«якщо страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 відсотків суми сплаченого статутного фонду і сформованих вільних резервів та страхових резервів, страховик зобов'язаний укласти договір перестрахування».

Планом рахунків у складі рахунку 70 «Доходи від реалізації» передбачено субрахунок 705 «Перестрахування». Цей субрахунок у значній мірі визначає фінансовий результат від основної діяльності страховика.

Плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування має назву страховий платіж, і Планом рахунків для цього передбачено рахунок 76 «Страхові платежі». Субрахунки до цього рахунку відкриваються за видами страхування.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до п. 3.2.3 Закону про ПДВ:

«не є об'єктом оподаткування операції надання послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування», соціального і пенсійного страхування».

Це також має важливе значення для відображення у бухгалтерському обліку надходження страхових платежів.

Ще однією специфічною лише для страховиків операцією є здійснення страхових виплат. Відповідно до ст. 9 Закону № 85 «Про страхування»:

«страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку».

П(С)БУ 15, що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, не поширюється на доходи, пов'язані зі страховою діяльністю.

Відповідно до статті 34 Закону № 85 «Про страхування» страховики публікують свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом. При цьому, достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

Згідно з пунктом 2.3 Наказу № 210 «Про звітні дані страховиків» страховики оприлюднюють річну фінансову звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань.

В листі № 063 Мінфін пояснює:

«страховики мають оприлюднити консолідований баланс за формою, визначеною П(С)БО 2 «Баланс», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за № 396/3689».

Слід також звернути увагу, що крім фінансової звітності страховики подають уповноваженому органу «страхову звітність». Таким уповноваженим органом зараз є Держкомфінпослуг, а до специфічної («страхової») звітності слід віднести Декларацію з перестрахування та «Звіт про доходи та витрати страховика» і «Пояснювальну записку до звітних даних страховика», що затверджені Наказом № 210 «Про звітні дані страховиків».

Що стосується податкової звітності, то тут головним документом є Декларація. Але заповнюючи цей документ, слід пам'ятати, що у галузі страхування використовуються дві ставки податку на прибуток - 3 відсотки та 25 відсотків. При цьому, ставка у 3% застосовується до операцій зі страхування (перестрахування), а ставка у 25% - до операцій, пов'язаних з іншою фінансовою діяльністю страховика.

Бухгалтерський облік надходження страхових платежів

Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду питання щодо відображення в бухгалтерському обліку страховика надходження страхових платежів, роз'яснимо декілька ключових понять: страхування, страховик, страхувальник, страховий платіж.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Усі дефініції вказаних вище термінів визначені Законом № 85 «Про страхування».

Також слід відмітити, що відповідно до п. 3.2.3 Закону про ПДВ не є об'єктом оподаткування операції надання послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування», соціального і пенсійного страхування. Це також має важливе значення для відображення у бухгалтерському обліку надходження страхових платежів.

Страховики, незважаючи на те, що вони є фінансовими установами, ведуть бухгалтерський облік відповідно Плану рахунків, затвердженого наказом Мінфіну № 291.

Для обліку страховиками надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами страхування Планом рахунків призначено рахунок 76 «Страхові платежі».

По кредиту рахунку 76 «Страхові платежі» відображається збільшення у страховика страхових платежів, по дебету - повернення страхувальнику страхових платежів у разі дострокового припинення дії договору страхування.

Щомісяця рахунок 76 закривається кореспонденцією із субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Як уже було сказано вище, страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування плату за страхування - страховий платіж. Тобто, рахунок 76 «Страхові платежі» має кореспондувати з рахунком на якому страховик веде облік страхувальників. Таким рахунком має бути рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», оскільки Планом рахунків визначено, що

«на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» ведеться узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за.....виконані......послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселем, а також узагальнюється інформація про розрахунки з учасниками промислово-фінансової групи».

Рахунок 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» для страховика повинен мати такі субрахунки:

3611 «Розрахунки з вітчизняними страхувальниками»;

3612 «Розрахунки з вітчизняними страховими агентами»;

3613 «Розрахунки з вітчизняними страховими брокерами»;

3621 «Розрахунки з іноземними страхувальниками»;

3622 «Розрахунки з іноземними страховими агентами»;

3623 «Розрахунки з іноземними страховими брокерами».

По дебету рахунка 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками» відображається продажна вартість наданих страхових послуг, по кредиту - сума страхових платежів, які надійшли на рахунки страхувальника в банківських установах, до каси, та інші види розрахунків. Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержані продукцію, послуги.

На субрахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» аналітичний облік ведеться в гривнях та валюті, обумовленій договором.

Аналітичний облік розрахунків з покупцями та замовниками ведеться по кожному покупцю та замовнику по кожному пред'явленому до сплати рахунку.

Саме сума отриманих (нарахованих) страхових платежів має визначальне значення для визначення доходу страховика від страхової діяльності. Для узагальнення інформації про доходи від страхової діяльності, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу Планом рахунків призначено рахунок 70 «Доходи від реалізації». По кредиту субрахунків 701 - 703 відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету - належна сума непрямих податків, результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 «Перестрахування»), результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях) та списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати».

На субрахунку 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг» страховики узагальнюють інформацію про доходи від надання страхових послуг, про результати зміни резервів незароблених премій.

Аналітичний облік доходів від реалізації ведеться за видами послуг, регіонами збуту та/або іншими напрямками, визначеними страховиком.

На субрахунку 705 «Перестрахування» підприємства, що є страховиками відповідно до Закону України «Про страхування», узагальнюють інформацію про частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) за договорами перестрахування. По дебету субрахунку 705 відображаються суми часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що належать перестраховикам за договорами перестрахування, по кредиту - частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що повертаються перестраховиками у разі дострокового припинення договору перестрахування. Щомісяця сальдо субрахунку 705 списується (закривається) у кореспонденції із субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Варто звернути увагу, на те, що П(С)БО 15 «Дохід», що визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, не поширюється на доходи, пов'язані зі страховою діяльністю. Дохід страховика визнається щомісячно шляхом закриття рахунку 76 «Страхові платежі» в кореспонденції з субрахунком 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Відповідно до ст. 15 Закону № 85 «Про страхування» страхова діяльність в Україні може проводитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Особливості здійснення посередницької діяльності в Україні регламентуються Законом № 85, Постановою № 1523, Постановою № 747 та іншими нормативно-правовими актами.

Для обліку надходження страхових платежів від страхових посередників страховик, як було вже згадано вище, має використовувати субрахунки: 3612, 3613, 3622, 3623.

Відповідно до Постанови № 1523 «Про порядок провадження діяльності страховими посередниками» у разі коли договір страхування укладається при посередництві страхового агента, суб'єкти цивільно-правових відносин повинні дотримуватися таких вимог:

1) страховий агент, що отримує страхові платежі від страхувальників, зобов'язаний перерахувати ці кошти на рахунок страховика протягом двох робочих днів після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу;

2) страховий агент зобов'язаний щодекадно подавати страховику відомості про укладені договори страхування та розміри отриманих платежів;

3) у разі несвоєчасного перерахування страховим агентом страхових платежів або порушення ним терміну оформлення договорів страхування без поважних причин страховик зобов'язаний призупинити дію агентської угоди не менше ніж на три місяці.

Неналежний контроль страховика за діяльністю його страхових агентів кваліфікується як порушення страхового законодавства.

Відображення в бухгалтерському обліку виплати страховиком страхового відшкодування

За своєю економічною природою страхове відшкодування є сумою, що виплачується страховиком за компенсацію збитку, нанесеного страховим випадком об'єктам страхування майна і відповідальності.

Що стосується терміну «страховий випадок», то у відповідності з частиною другою ст. 8 Закону № 85 «Про страхування»:

страховий випадок - це подія, що передбачена договором страхування або законодавством, що здійснилася, та з настанням якої виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Таким чином, страховик надав, а страхувальник отримав зобов'язання у випадку настання страхового випадку відшкодувати страховику збитки шляхом виплати страхової суми (страхового відшкодування).

Відповідно до ст. 9 Закону № 85 «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик згідно з умовами страхування зобов'язаний здійснити виплату при настанні страхового випадку.

Іншими словами, страхова сума - це границя грошових зобов'язань страховика відносно компенсації збитків, нанесених страховим випадком страхувальнику.

У відповідності до ст. 988 Цивільного кодексу, за договором добровільного страхування страхова організація зобов'язується при настанні вказаного в договорі випадку (страхового випадку):

1) здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору;

2) відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

Починаючи з 7 листопада 2001 року Закон № 85 «Про страхування» діє в новій редакції. Раніше термін «страхове відшкодування» застосовувався для всіх видів страхування. Тепер він застосовується тільки для майнового страхування і страхування відповідальності. Для інших видів страхування, зокрема особистого, застосовується термін «страхова виплата».

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 85 «Про страхування»:

страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не обумовлено договором страхування.

На практиці розміри страхової суми і страхового відшкодування не збігаються, оскільки договори страхування, як правило, передбачають певну франшизу. Крім того, якщо страхова сума становить певну частину вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується в такій само частині від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

У відповідності зі ст. 9 Закону № 85 «Про страхування»:

франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком відповідно до договору страхування.

При настанні страхового випадку страхувальник повинен звернутися до страховика з заявою про страхову подію, в якому повинна бути зазначена сума збитку, що підлягає відшкодуванню. У відповідності до ст. 20 Закону № 85 «Про страхування»:

страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику.

Що стосується здійснення страховиком виплати страхового відшкодування, то він його виплачує в термін, визначений договором страхування. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування. Днем здійснення страхової виплати є день списання грошей з рахунка страховика.

Відповідно до ст. 27 Закону № 85 «Про страхування»:

до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування, залежно від видів страхування (перестрахування), страховики, відповідно до ст. 31 Закону № 85 «Про страхування», зобов'язані формувати і вести облік технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

- незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минали на звітну дату;

- збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми і страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийняте рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми або страхового відшкодування.

Інструкцією № 291 передбачений для цих двох видів резервів єдиний субрахунок 491 «Технічні резерви» по якому відкривається субрахунок другого порядку 4912 «Резерв збитків».

Обчислений на звітну дату розмір резервів збитків, що включають зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за визначеними вимогами страхувальників, відображається по кредиту субрахунка 4912 «Резерви збитків» у кореспонденції із субрахунком 4952 «Результат зміни резервів збитків».

Згідно Положення № 41 «Про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування інших, ніж страхування життя» сума збільшення розміру резервів збитків у звітному періоді належить до витрат страховика, сума зменшення - до доходів від страхової діяльності. Це підтверджується положеннями Інструкції № 291:

«Щомісяця субрахунок 495 «Результат зміни резервів збитків» закривається в порядку закриття в кореспонденції з кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» або дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності».

Вимоги до перестрахувальників згідно з договорами перестрахування при настанні страхових випадків у звітному періоді враховуються як частка перестрахувальників у резервах збитків на рахунку 4932 «Частка перестрахувальників у резервах збитків». В той самий час, в Положенні № 41 визначено, що:

«збільшення (зменшення) суми таких вимог до перестрахувальників у звітному періоді відповідно збільшує (зменшує) доход від страхової діяльності».

Деякі автори з такою думкою не згодні, оскільки вважають, що в цій частині Положення № 41 застаріло і не відповідає вимогам Інструкції № 291.

Сформовані права вимоги до перестрахувальників призводять до зменшення витрат страховика в звітному періоді, оскільки зменшують розмір його фактичного забезпечення при формуванні резервів збитків. Зменшення розміру прав вимоги до перестрахувальників призводить до зменшення доходу при зміні резерву незароблених премій на наступну розрахункову дату.

Після внесених Наказом № 1012 в Інструкцію № 291 змін страхові виплати відображаються в складі собівартості страховика.

Мінфін, виключивши з Інструкції субрахунок 978 «Виплати страхових сум і страхових відшкодувань», запропонував відображати виплату страхового відшкодування на субрахунку 904 «Страхові виплати». Відповідно до Інструкції № 291 на субрахунку 904 «Страхові виплати» страховики узагальнюють інформацію про страхові суми і страхові відшкодування за умовами договору страхування (перестрахування) при настанні страхового випадку.

Деякі автори вважають, що фахівці Міністерства фінансів України при внесенні вищезазначених змін до інструкції № 291 припустилися методологічної помилки, оскільки запропонований ними підхід до відображення в бухгалтерському обліку виплати страхового відшкодування не відповідає вимогам П(С)БО 11 і П(С)БО 16.

До внесення змін до Інструкції № 291 виплата страхового відшкодування відображалася в складі інших витрат на субрахунку 978 «Виплати страхових сум і страхових відшкодувань» і, на нашу думку, це давало можливість відобразити такі виплати з урахуванням положень П(С)БО 11.

Настання страхового випадку породжує господарське зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування. Відповідно до п.11 П(С)БО 11 поточні зобов'язання включають поточну заборгованість по розрахунках зі страхування й інші поточні зобов'язання. Той факт, що виплата страхового відшкодування є зобов'язанням страховика підтверджується також ст. 979 Нового ГК:

«за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній в договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору».

У статті 988 Нового ГК сказано, що

«страховик зобов'язаний... у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором».

Крім того, виплата страхового відшкодування не повинна відображатися в складі собівартості послуг страховика.

Позиція авторів заснована на наступному.

Згідно п. 11 П(С)БО 16:

«собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати».

Якщо виплату страхового відшкодування безпосередньо відображати в бухгалтерському обліку в складі собівартості страховика, а саме - на субрахунку 904 «Страхові виплати», то з урахуванням вимог П(С)БО 16 ця операція повинна відображатися в кореспонденції з одним з рахунків зазначених вище витрат. У той же час, класифікація витрат, зазначена в П(С)БО 16, не дозволяє віднести виплату страхового відшкодування до складу перелічених вище витрат.

Слід зазначити, що й Інструкцією № 32 було передбачене віднесення виплати страхового відшкодування на фінансовий результат страховика, а не на собівартість.

Крім того, у ст. 31 Закону № 85 у редакції, що діяла раніше, було визначено, що «до витрат страховика належать:

· виплати страхових сум і страхових відшкодувань;

· інші витрати, які включаються до собівартості страхових послуг».

До внесення Наказом № 1012 змін до Інструкції № 291 страховик, з огляду на вимоги П(С)БО 11, Цивільного кодексу та Інструкції № 291, що діяла в попередній інструкції, мав можливість відобразити в бухгалтерському обліку виплату страхового відшкодування наступними записами.

Таблиця 1.1

№ з/п	Зміст операції	Дт	Кт
1	Нараховано суму страхової виплати	978	685
2	Здійснено страхову виплату	685	311, 30
3	Списано на фінансові результати здійснену страхову виплату	791	978

З урахуванням змін, внесених Наказом № 1012 до Інструкції № 291, виплату страхового відшкодування можна відобразити методологічно вірніше ввівши до плану рахунків страхової компанії субрахунок 686 «Розрахунки (зобов'язання) з виплати страхового відшкодування». Такий субрахунок Інструкцією № 291 не передбачений, але оскільки виплата страхового відшкодування має відношення до основної діяльності страховика, то субрахунок 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» у даному випадку застосовувати не зовсім правильно. При відображенні в бухгалтерському обліку операцій з виплати страхового відшкодування в обов'язковому порядку необхідно задіяти 6-й клас рахунків, оскільки запропонований Мінфіном варіант (Дт 36 Кт 31, Дт 904 Дт 36) не зовсім точно відображає економічну суть операції і дає ґрунт для дуже спрощеного відображення в бухгалтерському обліку виплат страхового відшкодування. Коли так вже необхідно, щоб страхові виплати відображалися в собівартості реалізованих послуг страхування, то для цього бухгалтеру досить було відкрити до субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг» субрахунок другого порядку 9032 «Страхові виплати». Вважається, що не потрібно «розривати» собівартість реалізованих послуг страхування шляхом виділення в структурі собівартості для страхових виплат окремого субрахунку 904 «Страхові виплати».

Бухгалтерський облік страхових резервів

Іноді для страховиків настає час, коли їм доводиться виконувати свої зобов'язання по договорах - виплачувати страхові суми. Для забезпечення чого їм необхідно заздалегідь створювати страхові резерви.

Згідно ст. 30 Закону № 85 страховики зобов'язані дотримуватися певних умов забезпечення платоспроможності. Одна з них - створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань.

Страхові резерви утворюються страховиками залежно від видів страхування (перестрахування).

Відповідно до ст.31 вказаного Закону страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви зі страхування життя (математичні резерви).

Страхові резерви в обсягах, що не перевищують технічних резервів, а для страхових компаній із страхування життя - математичних резервів, утворюються в тих валютах, в яких несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями.

В ст. 31 Закону № 85 зазначено:

«Страховики зобов'язані вести облік договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування за формою, яка забезпечить отримання інформації, необхідної для врахування при формуванні страхових резервів. Уповноважений орган може встановити порядок та форму ведення обліку договорів страхування і вимог (заяв) страхувальників щодо виплати страхової суми або страхового відшкодування».

Таким уповноваженим органом зараз є Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Страховики зобов'язані формувати і вести облік таких технічних резервів за видами страхування (крім страхування життя):

- незароблених премій (резерви премій), що включають частки від сум надходжень страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату;

- збитків, що включають зарезервовані несплачені страхові суми та страхові відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхової суми чи страхового відшкодування.

Страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно із встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку таких технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя:

- резерв незароблених премій;

- резерв заявлених, але не виплачених збитків;

- резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

- резерв катастроф;

- резерв коливань збитковості.

Страховики зобов'язані письмово повідомити Уповноважений орган про запровадження формування і ведення обліку зазначених технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, не пізніше ніж за 45 днів до початку календарного року.

Відповідно до Інструкції № 291 для узагальнення інформації про рух коштів страхових резервів призначено рахунок 49 «Страхові резерви».

Рахунок 49 «Страхові резерви» має такі субрахунки:

491 «Технічні резерви»;

492 «Резерви із страхування життя»;

493 «Частка перестраховиків у технічних резервах»;

494 «Частка перестраховиків у резервах із страхування життя»;

495 «Результат зміни технічних резервів»;

496 «Результат зміни резервів із страхування життя».

Враховуючи, що Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України у Розпорядженні № 123 визначила особливості формування страховиками - членами Ядерного страхового пулу технічних резервів, в т.ч. резерву катастроф, пропонуємо до субрахунків 491, 493 та 495 відкривати субрахунки другого порядку, наприклад:

4911 - «Резерви незароблених премій»;

4912 - «Резерви збитків»;

4913 - «Резерв катастроф».

На субрахунках 491, 493 та 495 узагальнюється інформація про стан і рух коштів резервів незароблених премій та інших технічних резервів.

На субрахунках 492, 494 і и 496 узагальнюється інформація про стан і рух коштів резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів) і резервів належних виплат страхових сум.

Аналітичний облік резервів здійснюється за їх видами.

Обчислена на звітну дату сума страхових резервів відображається по кредиту субрахунків обліку страхових резервів і дебету субрахунків обліку результатів змін цих страхових резервів.

По дебету субрахунків обліку страхових резервів відображається сума страхових резервів на минулу звітну дату в кореспонденції з відповідними субрахунками обліку результатів змін страхових резервів.

Обчислена на звітну дату сума часток перестраховиків у страхових резервах відображається по дебету субрахунків обліку часток перестраховиків у страхових резервах і кредиту субрахунків обліку результатів змін цих страхових резервів.

По кредиту субрахунків обліку часток перестраховиків у страхових резервах відображається сума часток перестраховиків у страхових резервах на минулу звітну дату в кореспонденції з відповідними субрахунками обліку результатів змін цих страхових резервів.

Щомісяця сальдо субрахунків (рахунку 495) списуються в порядку закриття в кореспонденції з кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» або дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності», за винятком результату зміни резервів незароблених премій, сальдо якого щомісяця списується в порядку закриття на субрахунок 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг».

Відмітимо, що порядок розрахунку технічних резервів, встановлений в Законі про страхування, дещо відмінний від порядку, встановленого Наказом № 41.

Відрізняється саме порядок розрахунку резервів незароблених премій.

Відповідно до ч. 9 ст. 31 Закону № 85 величина резервів незароблених премій на будь-яку звітну дату встановлюється залежно від часток надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), які не можуть бути меншими 80 відсотків загальної суми надходжень страхових платежів (страхових премій, страхових внесків), з відповідних видів страхування в кожному місяці з попередніх дев'яти місяців (розрахунковий період) і обчислюється в такому порядку:

· частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за перші три місяці розрахункового періоду множаться на одну четверту;

· частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за наступні три місяці розрахункового періоду множаться на одну другу;

· частки надходжень сум страхових платежів (страхових премій, страхових внесків) за останні три місяці розрахункового періоду множаться на три четвертих;

Одержані добутки додаються.

В цьому разі останній місяць розрахункового періоду буде складатися із кількості днів на дату розрахунку.

Починаючи з 2007 року страховики можуть прийняти рішення про запровадження з початку календарного року згідно зі встановленою Уповноваженим органом методикою формування і ведення обліку технічних резервів за видами страхування, іншими ніж страхування життя, відповідно до частини дев'ятої ст. 31 Закону № 85.

Наведемо алгоритм розрахунку, при цьому обумовимо, що розрахунок здійснюється бухгалтером у дев'ятому (останньому) місяці розрахункового періоду:

РНП= (0,8 x СП1 х 0,25) + (0,8 x СП2 х 0,5) + (0,8 x СП3 х 0,75),

де:

РНП - резерв незароблених премій;

СП1 - сума страхових платежів за січень - березень (місяці вказані умовно);

СП2 - сума страхових платежів за квітень - червень;

СП3 - сума страхових платежів за липень - вересень.

Тобто, якщо страхова компанія почала отримувати страхові платежі, наприклад, у січні, то бухгалтер застосовує до них коефіцієнт 0,75, і лише у липні - вересні до цих сум буде застосовано коефіцієнт 0,25. У жовтні ці суми будуть вважатися повністю заробленими.

Відмінність методики розрахунку РНП, визначеної у Наказі № 41, від методики, визначеної в Законі № 85, полягає у незастосуванні методикою Наказу № 41 коефіцієнту 0,8.

Порівняємо механізми розрахунку резерву незароблених премій Закону про страхування і Наказу № 41.

Збільшення (зменшення) величини резервів незароблених премій у звітному періоді відповідно зменшує (збільшує) зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії).

Як бачимо, механізм формування РНП, передбачений Законом про страхування, дає можливість страховику формувати менший РНП, тобто швидше заробляти страхові платежі.

Таблиця 1.2

Період	Страхові платежі	Розрахункові коефіцієнти	Сума РНП згідно з Законом про страхування (гр. 5 = гр. 2 х гр. 3 х гр. 4)	Сума РНП згідно з Наказом № 41 (гр. 6 = гр. 2 х гр. 4)
1	2	3	4	5	6
Січень - березень	100	0,8	0,25	20	25
Квітень - червень	200	0,8	0,50	80	100
Липень - вересень	300	0,8	0,75	180	225
РНП на 1 жовтня	280	350

Відповідно до Наказу № 41:

«При здійсненні операцій перестраховування частки страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), що були сплачені за договорами перестраховування, формують права вимоги до перестраховиків і обліковуються як суми часток перестраховиків у резервах незароблених премій. Обсяги страхових резервів у перестрахувальника при цьому не зменшуються.

Суми часток перестраховиків у резервах незароблених премій на звітну дату обчислюються залежно від сум часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), які були сплачені перестраховикам протягом розрахункового періоду, у такому порядку:

· сума часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених перестраховикам протягом перших трьох місяців цього періоду, множиться на одну четверту;

· сума часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених перестраховикам протягом наступних трьох місяців, множиться на одну другу;

· сума часток страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених перестраховикам протягом останніх трьох місяців, множиться на три четвертих;

одержані добутки додаються».

Як бачимо, алгоритм розрахунку частки перестраховиків у резервах незароблених премій аналогічний розрахунку резервів незароблених премій.

Збільшення (зменшення) сум часток перестраховиків у резервах незароблених премій в звітному періоді відповідно збільшує (зменшує) зароблені страхові платежі (страхові внески, страхові премії).

1.2 Фінансова звітність страхової компанії та її призначення

Фінансова звітність, згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» -- це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів господарюючого суб'єкта (у тому числі страхової компанії) за звітний період.

Мета, склад і принципи підготовки фінансової звітності регулюються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» (далі -- ПБО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, норми якого застосовуються до фінансової звітності підприємств та організацій усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).