Облік необоротних активів та виробничих запасів

2.6 Інвентаризація каси

З метою контролю за збереженням готівки на підприємстві в терміни, встановлені керівником, проводиться інвентаризація каси.

Згідно п. 3 Інструкції № 69 обов'язкова інвентаризація проводиться:

* перед складанням фінансової звітності;

* при зміні матеріально відповідальної особи (на день приймання-передачі справ);

* при встановленні фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей (в день встановлення таких фактів);

* у разі техногенних аварій, пожеж або стихійного лиха (на день після закінчення вказаних явищ) і в інших випадках.

Для проведення інвентаризації каси видається наказ, яким призначається інвентаризаційна комісія (якщо немає тієї, що постійно діє) і визначаються терміни її проведення.

До складу комісії можуть входити:

* голова - керівник підприємства або призначена ним особа;

* члени комісії - головний бухгалтер (бухгалтер), економіст і ін.

Касир або працівник, виконуючий обов'язки касира, не входить до складу інвентаризаційної комісії, але обов'язково присутній при проведенні інвентаризації.

Перед початком інвентаризації касир складає касовий звіт за поточний день і заповнює розписку, текст якої приведений в акті про інвентаризацію.

Інвентаризаційна комісія перераховує готівку та інші цінності, що все знаходяться в касі ( цінні папери, чекові книжки, бланки строгої звітності, грошові документи (акції, облігації, сплачені санаторно-курортні і туристичні путівки і т. п.)).

Залишок готівки в касі звіряється з даними книг обліку. Якщо підприємство застосовує реєстратори розрахункових операцій (РРО), то сума грошової готівки, що знаходиться на місці проведення касиром розрахунку, звіряється з сумою, вказаною в звіті РРО (у розрахункових книжках і книгах обліку розрахункових операцій).

В результаті інвентаризації каси можуть бути виявлені розбіжності між фактичною наявністю готівки і даними обліку по касовій книзі. Грошові кошти, що зберігаються в касі, але не підтверджені касовими документами, вважаються надлишком грошової готівки. Вони оприбутковуються в касу з складанням прибуткового касового ордера і зараховуються в дохід підприємства. Сума недостачі стягається з винного лиця відповідно до законодавства України.

При виявленні в касі підприємства недостач або надлишків грошових коштів касир повинен дати письмове пояснення причин їх виникнення.

Порядок відображення недостач і надлишків наведено у табл. 1.2.5.

Таблиця 1.2.5 - Порядок відображення результатів інвентаризації каси

№ п/п	Зміст операції	Бухгалтерський облік	Податковий облік
		Дт	Кт	Сума, грн.	ВД	ВР
1	2	3	4	5	6	7
Відображення надлишків
1	Виявлені надлишки грошових коштів в касі підприємства	301	719	45	50	--
Відображення недостачі у разі встановлення винної особи
1	Виявлена недостача готівки в касі підприємства в сумі 75 грн.	947	301	75
2	Віднесена на вину особу сума недостачі	375	716	75
3	Внесена до каси підприємства сума недостачі	301	375	75
Відображення недостачі у випадку, якщо винна особа не встановлена
1	Виявлена недостача грошових коштів в сумі 67 грн.	947	301	75
2	Віднесена сума недостачі на забалансовий рахунок до встановлення винної особи	072	--	75
3	У разі встановлення винної особи на нього віднесена сума недостачі	375	716	75
4	Внесена сума недостачі в касу підприємства	301	375	75
5	Списана із забалансового рахунку сума недостачі	-	072	75
6	Якщо винна особа не встановлена, сума недостачі списана на фінансовий результат	791	947	75
7	Списана із забалансового рахунку сума недостачі	-	072	75

Якщо на підприємстві ведеться облік касових операцій з використанням комп'ютера, тоді слід проводити перевірку правильності роботи програмних засобів обробки касових документів.

Після завершення інвентаризації складається акт про результати інвентаризації наявних кошті в 2 екземплярах. Один екземпляр передається в бухгалтерію підприємства, другий залишається у матеріально відповідальної особи. У разі зміни матеріально відповідальних осіб акт складається в 3 екземплярах (для матеріально відповідальної особи, що здала цінності, і матеріально відповідальної особи, що прийняла цінності, а також для бухгалтерії).

2.7 Порядок встановлення ліміту каси

Щоб в касі підприємства не накопичувалися крупні суми грошових коштів, вони повинні здаватися в банк для зарахування на поточний рахунок.

Ліміт каси - це граничний розмір грошової готівки в касі на кінець робочого дня, перевищувати який підприємство не має права.

Ліміт каси встановлюється окремо по підприємству і по кожному його відособленому підрозділу. Підприємство самостійно встановлює ліміт каси на підставі розрахунку середньоденного надходження грошової готівки в касу або її середньоденної видачі з каси.

Знов створені підприємства встановлюють ліміт каси на перші три місяці відповідно до прогнозних розрахунків, а потім переглядають його з урахуванням фактичних показників.

Встановлений ліміт каси затверджується внутрішнім наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Вся готівка, що перевищує ліміт каси, повинна бути здана в банк для зарахування на поточний рахунок підприємства. Терміни здачі наявних грошових коштів для зарахування на банківський рахунок підприємства визначають і погоджують в договорах з обслуговуючим банком:

* щодня (в день надходження наявної виручки в їх каси або наступного дня);

* не рідше одного разу на п'ять робочих днів;

* на наступний робочий день банку і підприємства.

Якщо підприємство в окремі дні не має перевищення ліміту каси, то тоді воно може не здавати у встановлені терміни грошову готівку.

Обмеження ліміту каси

Положення №637 встановлює деякі обмеження на розмір ліміту каси:

1. Для підприємств, що здають наявну виручку в банк щодня (в день її надходження в касу) або на наступний після її надходження день, ліміт встановлюється в розмірах, необхідних для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження грошової готівки в касу (за три будь-яких місяця підряд з останніх 12).

2. Для підприємств, що мають термін здачі грошової готівки в банк не рідше за один раз на п'ять робочих днів, розмір ліміту каси повинен бути не більше 5-кратного розміру середньоденного надходження грошової готівки (за три будь-яких місяця підряд з останніх 12).

3. Для підприємств, ліміти каси яким встановлюються згідно фактичним витратам грошової готівки (окрім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-яких місяця підряд з останніх 12).

Ліміт каси, що не перевищує ці граничні розміри, вважається встановленим на рівні вказаних граничних розмірів, а вся сума перевищень є понадлімітною.

Наведемо приклад розрахунку ліміту каси підприємства при різних термінах здачі готівки в банк.

За три місяці в касу підприємства поступила наявна виручка в загальній сумі 130000 грн. За цей же час на різні потреби (окрім виплат, пов'язаних з оплатою праці, пенсій, дивідендів) було виплачено з каси 91000 грн. Кількість робочих днів за даний період - 65.

Граничний розмір ліміту каси рівний:

1) для підприємств, що здають виручку щодня і що визначають ліміт каси на підставі розрахунку середньоденного надходження грошової готівки в касу,

130 000 грн. : 65 дн. = 2000 грн.;

2) для підприємств, що мають термін здачі грошової готівки в банк не рідше одного разу на п'ять робочих днів

2000 грн. х 5 дн. =10 000 грн.;

3) для підприємств, що здають виручку щодня і що визначають ліміт каси на підставі фактичних витрат грошової готівки з каси

91 000 грн. : 65 = 1 400 грн.

Підприємства, що проводять і переробляють сільськогосподарську продукцію, різних організаційно-правових форм (акціонерні суспільства, агрофірми і т. п.) можуть встановлювати (переглядати) ліміт каси на період заготівки і переробки сільгосппродукції відповідно до фактичних показників їх касових оборотів (надходжень або видачі грошовій готівці) за будь-які три місяці сезону виробництва (переробки) сільгосппродукції попереднього року.

Якщо підприємство ліміт каси не встановило (незалежно від причин), то такий ліміт вважається нульовим, а вся грошова готівка, що знаходиться в касі на кінець робочого дня і не здана підприємством в банк є понадлімітною.

Наявні засоби не вважаються понадлімітними в день надходження, якщо вони були здані в банк не пізніше наступного робочого дня банку або використані підприємством на господарські потреби наступного дня (без їх попередньої здачі в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби). Це ж відноситься і до готівки, що поступила в каси підприємств у вихідні і святкові дні.

2.8 Терміни використання наявних коштів

Встановлені наступні терміни використання грошових коштів:

* грошову готівку, отриману в банку для виплат, які відносяться до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій і дивідендів, можна зберігати в касі понад встановлений ліміт впродовж 3 робочих днів, включаючи день її отримання в установі банку;

* готівка, отримана в банку на інші виплати, повинна видаватися підприємством своїм працівникам того ж дня.

Отримана в банку і не використана за призначенням протягом встановлених термінів готівка повинна бути повернена в банк не пізніше наступного робочого дня банку. В межах встановленого ліміту каси такі грошові кошти можуть залишатися в касі підприємства.

За перевищення встановленого ліміту каси на підприємство накладаються фінансові санкції в двократному розмірі сум виявлених понадлімітних залишків готівки за кожен день, незалежно від того, здійснювалися цього дня касові обороти чи ні.

Контроль за дотриманням підприємством встановлених лімітів каси і термінів здачі наявної виручки з каси здійснюють органи державної податкової служби України .

2.9 Обмеження суми готівкових розрахунків

З лімітом каси пов'язано обмеження суми готівкових розрахунків між підприємствами і підприємцями протягом одного дня. Розмір вказаного обмеження встановлений Наказом №32 і не може перевищувати 10000 грн. При цьому кількість суб'єктів підприємницької діяльності, з якими здійснюються такі розрахунки протягом дня, не обмежується, але з кожним з них сума розрахунків не може бути більше вказаного розміру.

Якщо сума розрахунку перевищує дану межу, то розрахунок повинен бути виключно в безготівковому порядку.

Обмеження в 10000 грн. розповсюджується і на розрахунки за товари, придбані за готівку, отримані за допомогою корпоративних карток.

До розрахунків, на які вказане обмеження не розповсюджується, відносяться:

* розрахунки підприємств (підприємців) з фізичними особами, бюджетами і державними цільовими фондами;

* добровільні пожертвування і добродійна допомога;

* розрахунки підприємств (підприємців) за спожиту ними електроенергію;

* використання засобів, виданих на відрядження;

* розрахунки підприємств (підприємців) між собою під час закупівлі сільськогосподарської продукції.

Обмеження по розрахунках готівкою стосується не тільки підприємств - юридичних осіб, але і підприємців - фізичних осіб.

До підприємства-платника, яке перевищило вказану межу готівкових розрахунків, застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, визначеного в двократному розмірі виявленої понадлімітної готівки за кожен день порушення .

Для визначення розміру понадлімітної готівки сума, що перевищує встановлене обмеження, одноразово додається до фактичних залишків грошової готівки в касі підприємства-платника на кінець дня здійснення цієї операції і порівнюється з лімітом каси підприємства.

Змістовний модуль 3. Облік фінансових інвестицій

3.1 Класифікація фінансових інвестицій та порядок обліку відповідно до П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції"

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку(відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. ( П(С)БО 2 "Баланс", ст. 4)

Основи формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції та розкриття її у фінансової звітності визначаються п(С)БО 12 "Фінансові інвестиції ". В залежності від певних характеристик їх класифікують та обліковують наступним чином (див. таблиця 1.3.1).

Таблиця 1.3.1 - Класифікація та організація обліку фінансових інвестицій

№	Вид фінансової інвестиції	Оцінка на дату балансу	Субрахунок призначений для обліку
	Відповідно П(С)БО 12	Відповідно П(С)БО 2
Фінансові інвестиції, що надають право власності
1	2	3	4	5
1	Інвестиції в асоційовані, дочірні або спільні підприємства	Довгострокові	За методом участі у капіталі	141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі"
2	Інвестиції в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, при цьому
2.1	такі підприємства, що ведуть діяльність в умовах, які обмежують їх здібності передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців	Довгострокові	За справедливою вартістю	142 "Інші інвестиції пов'язаним сторонам "
2.2	Інвестиції придбані для перепродажу протягом 12 місяців з дати придбання	Поточні	За справедливою вартістю	352 "Інші поточні фінансові інвестиції "
3	Інвестиції у підприємства, над якими інвестор не здійснює контроль
3.1	утримаються підприєм-ством протягом періоду, що перевищує 12 місяців або не реалізуються вільно на ринку	Довгострокові	За справедливою вартістю	143 "Інвестиції непов'язаним сторонам"
3.2	Придбані підприємством для продажу протягом періоду, що не перевищує 12 місяців та вільно реалізується на ринку	Поточні	За справедливою вартістю	352 "Інші поточні фінансові інвестиції"
1	2	3	4	5
Фінансові інвестиції, які мають боргову природу ( не дають право власності)
1	Інвестиції, що утримаються підприємством до їх погашення, при цьому:
1.1	Строк погашення інвестицій перевищує 12 місяців	Довгострокові	За амортизованою собівартістю	142 ,143
1.2	Строк погашення інвестицій не перевищує 12 місяців	Поточні	За амортизова-ною собівартістю	352
2	Інвестиції, придбані з ціллю перепродажу, при цьому:
2.1	утримаються підприєм-ством протягом періоду, що перевищує 12 місяців і не реалізуються вільно на ринку	Довгострокові	За справедливою вартістю	142, 143
2.2	утримаються підприєм-ством протягом періоду, що не перевищує 12 місяців і реалізуються вільно на ринку	Поточні	За справедливою вартістю	352

3.2 Методи оцінки фінансових інвестицій

Фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю. Собівартість визначається у залежності від способу отримання фінансових інвестицій.

Собівартість фінансової інвестиції, що придбані за грошові кошти складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на цінні папери власної емісії, то собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів.

Якщо придбання фінансової інвестиції здійснюється шляхом обміну на інші активи, то її собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Вартість фінансових інвестицій від одної дати балансу до другої змінюється, тобто відбувається переоцінка фінансових інвестицій на дату балансу.

Метод оцінки фінансових інвестицій на дату балансу залежить від того, як класифікується фінансова інвестиція ( див. табл. 1.3.1)

Методи оцінки фінансових інвестицій на дату балансу:

- оцінка за методом участі у капіталі;

- оцінка за амортизованою собівартістю;

- оцінка за справедливою вартістю.

Оцінка за методом участі у капіталі підприємства використовується для оцінки фінансових інвестицій:

- в асоційовані підприємства ( пакет акцій, що належить інвестору, складає більш за 20% статутного капіталу об'єкту інвестування);

- у дочірні підприємства ( пакет акцій, що належить інвестору, складає більш за 50% статутного капіталу об'єкту інвестування);

- у спільні підприємства із створенням юридичної особи.

При використанні оцінки за методом участі у капіталі, вартість фінансових інвестицій на дату балансу відображаються по вартості, що визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкту інвестування. При цьому враховуються фінансові результати діяльності об'єкта інвестування, а також дооцінки та уцінки активів, виплачені дивіденди тощо. У табл. 1.3.2 наведені можливі випадки змін у власному капіталі об'єкту інвестування та їх відображення у обліку.

Таблиця 1.3.2 - Відображення змін балансової вартості фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі

Балансова вартість фінансових інвестицій	Відображення у обліку інвестора
Збільшується на суму, що є часткою інвестора в чистому прибутку об'єкта інвестування за звітний період ( без урахування нереалізованого прибутку або збитку, отриманого в результаті операцій з інвестором), із включенням цієї суми до складу доходу від участі в капіталі.	Дебет рах. 141 "Інвестиції пов'язаним сторонам за методом участі в капіталі" Кредит рах. 72 "Дохід від участі в капіталі"
Зменшується на суму, що є часткою інвестора в чистому збитку об'єкта інвестування за звітний період ( без урахування нереалізованого прибутку або збитку, отриманого в результаті операцій з інвестором), із включенням цієї суми до складу втрат від участі в капіталі.	Дебет рах. 96 "Втрати від участі в капіталі" Кредит рах. 141
Зменшується на суму визнаних дивідендів від об'єкта інвестування.(Дивіденди визначаються в момент їх оголошення і розглядаються як повернення частини інвестицій)	Дебет рах. 373 "розрахунки за нарахованими доходами" Кредит рах. 141
Збільшується (зменшується) на частку інвестора в сумі інших змін у власному капіталу об'єкт інвестування за звітний період( крім змін за рахунок чистого прибутку або збитку) із включенням (виключенням) цієї суми до відповідних статей власного капіталу інвестора. Зокрема переоцінки необоротних активів і фінансових інвестицій, виправлення суттєвих помилок, допущених у попередніх звітних періодах, викупу раніше випущених акцій ( часток) та їх повторного випуску в обіг тощо.	Дебет рах. 141 Кредит рах. 423 "Дооцінка активів" або Дебет рах. 423 "Дооцінка активів" Кредит рах. 141; Дебет рах. 975 Кредит рах. 141;
Зменшення на суму зменшення корисності інвестицій;	Дебет рах..972 Кредит рах. 141

Приклад. У кінці 2008 р. підприємство А придбало 10000 акцій підприємства Б за номінальною вартістю 5 грн. кожна, всього на суму 50000 грн. Придбаний пакет акцій складає 35% статутного капіталу підприємства Б. За результатами 2009 р. підприємство Б отримало чистий "бухгалтерський" прибуток у розмірі 40000 грн. та заявило о виплаті дивідендів у розмірі 20000 грн. Зміни у вартості фінансових інвестицій інвестора підприємства А відображаються наступними проводками. (див. табл. 1.3.3).

Таблиця 1.3.3

№	Зміст операції	Сума	Дебет	Кредит
1	Придбані підприємством А акції підприємства Б	50000	141	311
2	Відображення зростання балансової вартості фінансових інвестицій за рахунок чистого прибутку, одержаного підприємством Б (40000х35%=14000)	14000	141	721
3	Відображені дивіденди, що підлягають отриманню підприємством А з урахуванням податку на дивіденди (20000х35%=7000)	7000	373	141
4	Списано дохід від участі у капіталі	14000	721	792

За амортизованою собівартістю на дату балансу оцінюються такі фінансові інвестиції, як облігації та подібні їм цінні папери. Цей метод передбачає збільшення ( зменшення) собівартості фінансової інвестиції на суму накопиченої амортизації дисконту (премії).

Різниця між собівартістю і вартістю фінансових інвестицій (дисконт або премія при придбанні) амортизується інвестором протягом періоду від дати придбання до дати погашення за методом ефективної ставки відсотка.

Метод ефективної ставки відсотка - метод нарахування амортизації дисконту або премії, згідно з яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується відсоток.

Ефективну ставку відсотка обчислюється за формулою:

Cеф =;

де Вн - номінальна вартість облігації;

Вп - продажна вартість облігації;

Сн - номінальна ставка відсотка;

Уд - сума дисконту;

Т - кількість періодів нарахування відсотків.

Приклад: Підприємство А придбало в січні 2008 р. облігації номінальною вартістю 50000 грн. за 48000 грн. (дисконт становив 2000 грн.). Фіксована ставка відсотка за облігаціями 10% річних. Дата погашення настане через 2 роки. Виплата відсоток здійснюється щорічно в кінці року ( номінальна сума відсотка 50000х10%=5000 грн.).Ефективна ставка відсотка і амортизації дисконту становить:

Сеф =[(50000 грн.х10%)+(2000:2)/(48000+50000):2]= 12,3%

Розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації проведено у табл. 1.3.4.

Таблиця 1.3.4 - Розрахунок амортизації дисконту

Дата	Номінальна сума відсотка, грн.	Сума відсотка за ефективною ставкою, грн.	Сума амортизації дисконту, грн. (гр.2-гр.3)	Амортизована собівартість інвестиції, грн.
01.2008				48000
12.2008	5000	48000х0,123=5910	910	48000+910=48910
12.209	5000	48910х0,123=6020	1020	48910+1020?50000

На суму амортизації дисконту у обліку відображається операція: Д-т рах. 143, К-т рах. 733 "Інші доходи від фінансових операцій".

Якщо припустити, що акції номінальної вартості 50000 грн. були придбані за суму 52000 грн., тобто з премією 2000 грн., то зменшення балансової вартості фінансової інвестиції, розрахована з використанням ефективної ставки проценту буде обліковуватися: Д-т рах. 952, К-т рах. 143.

За справедливою вартістю на дату балансу оцінюються фінансові інвестиції, які не оцінюються за першими двома методами. Якщо інвестиції вільно обертаються на фондовому ринку, то справ леви вартість таких інвестицій дорівнює їх ринкової вартості. У випадках, коли вартість фінансових інвестицій визначити неможливо, їх слід оцінювати за собівартістю з урахуванням зменшення їх корисності, під якої слід розуміти втрату економічної вигоди у сумі перевищення залишкової вартості активу понад сумою відшкодування, що очікується отримати.

Приклад. У вересні 2008 р. підприємство А придбало пакет акцій із 1000 акцій підприємства Б по номінальної вартості 8 грн. за одну акцію та пакет із 500 акцій підприємства В по номінальної вартості 10 грн. з метою їх продажу у 2009 р. Акції вільно оберталися на ринку. У кінці 2008 р. ціна акцій змінилася. Акції підприємства Б продавалися за ціною 6 грн. за акцію, підприємства В - 13 грн. за акцію. Бухгалтерський облік операцій з переоцінки фінансових інвестицій представлено у табл. 1.3.5.

Таблиця 1.3.5 - Облік операцій з переоцінки фінансових інвестицій за справедливою вартістю

№	Зміст операції	Сума	Дебет	Кредит
1	Зменшення балансової вартості фінансової інвестиції у підприємство Б [(8 грн. -6 грн.)х1000 шт.]	2000	975	352
2	Збільшення балансової вартості фінансової інвестиції у підприємство В [(13 грн. -10 грн.)х500 шт.]	1500	352	733

Вибуття фінансових інвестицій відображається відповідно вибуття будь-якого іншого активу. Важно пам'ятати, що операції що проводяться з фінансовими інвестиціями відносяться до інвестиційної діяльності. Доход отриманий від продажу фінансових інвестицій відображається по кредиту рахунка 741 "Доход від реалізації фінансових інвестицій", собівартість інвестицій, що вибули по дебету рахунка 971 "Собівартість реалізованих фінансових інвестицій".

Змістовний модуль 4. Облік основних засобів

4.1 Поняття та класифікація основних засобів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів від 27.04.2000 р. №92 регулює порядок обліку основних засобів.

Під основними засобами розуміються матеріальні активи, якими володіє підприємство з метою використовування їх в процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду, для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін використовування яких більше одного року.

Об'єкт основних засобів признається активом, якщо існує вірогідність того, що в майбутньому підприємство одержить економічні вигоди від його використовування і його вартість може бути достовірно визначена.

Розподіл основних засобів на виробничі та невиробничі в бухгалтерському обліку не використовується.

Основні засоби підрозділяються на 9 груп. Група основних засобів є сукупністю однотипних по технічних характеристиках, призначенню і умовах використовування необоротних матеріальних активів.

1. Земельні ділянки.

2. Капитальні витрати на поліпшення земель.

3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

4. Машини та обладнання.

5. Транспортные засоби.

6. Инструменты, прилади і інвентар(меблі).

7. Тварини (Рабоча і продуктивна худоба).

8. Багаторічні насадження.

9. Інші основні засоби.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

4.2 Оцінка основних засобів

Основні засоби підприємствами, установами, організаціями обліковуються по первинній вартості, під якою розуміють фактичну (справедливу) собівартість споруди, виготовлення або придбання об'єкту, включаючи витрати по доставці і установці на місці використовування з урахуванням страхових платежів під час транспортування, державну реєстрацію і інші витрати, тобто фактичну (справедливу) собівартість, яку об'єкти основних засобів мали у момент введення в експлуатацію.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати").

Первинною вартістю безоплатно отриманих основних коштів, а також отриманих в результаті об'єднання підприємств, є їх справедлива вартість на дату отримання.

При цьому під справедливою вартістю розуміють суму, за якою може бути проведений обмін активу або оплата зобов'язань в результаті операцій між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами.

Первинною вартістю об'єктів основних засобів, внесених в статутний капітал підприємства, визнається згоджена засновниками (учасниками) підприємства справедлива вартість.

Зміна первинної вартості основних засобів допускається тільки у випадках:

-- реконструкції, добудови, дообладнання, технічного переоснащення і інших видів поліпшення основних засобів, які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод від їх використовування;

-- переоцінки (індексації) балансової вартості основних засобів;

-- часткової ліквідації відповідних об'єктів.

Під ліквідаційною вартістю основних засобів розуміють суму грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство чекає одержати від реалізації (ліквідації) об'єктів основних засобів після закінчення терміну їх корисного використовування, за вирахуванням витрат, пов'язаних з їх реалізацією (ліквідацією).

4.3 Організація обліку основних засобів

Синтетичний облік основних засобів згідно Плану рахунків ведеться на рахунку 10 "Основні засоби", який призначений для обліку наявності і руху як власних основних засобів, так і отриманих на умовах фінансової оренди (лізингу), а також орендованих цілісних майнових комплексів, які входять в склад основних засобів.

По дебету рахунку 10 "Основні засоби" відображається:

-- надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих) основних засобів, зарахованих на баланс підприємства;

-- суми витрат, пов'язані з поліпшенням об'єкту (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція і ін.), які приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, спочатку очікуваних від використовування об'єкту;

-- суму дооцінки вартості об'єкту основних засобів.

По кредиту рахунку 10 "Основні засоби" відображають:

-- вибуття основних засобів в результаті реалізації, ліквідації, безоплатної передачі іншим підприємствам;

-- часткові ліквідації;

— суму знижки ціни вартості основних засобів.

Облік на рахунку 10 "Основні засоби" ведеться по субрахунках.

Аналітичний облік основних засобів ведеться по кожному об'єкту окремо.

Для обліку інших необоротних матеріальних активів, які не входять в склад об'єктів, що обліковуються на рахунку 10 "Основні засоби", планом рахунків передбачений рахунок 11 "Інші необоротні матеріальні активи".

При цьому на субрахунку 112 "Малоцінні необоротні матеріальні активи" відображається вартість предметів, термін корисного використовування яких більше одного року. До них відносяться, зокрема, спеціальні інструменти і спеціальні пристрої, вартість яких погашається нарахуванням зносу по встановлених підприємством нормах з урахуванням очікуваного терміну використовування таких об'єктів.

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться по кожному об'єкту цих активів.

При складанні балансу залишки рахунків 10 "Основні засоби" і 11 "Інші необоротні матеріальні активи" відображаються загальною сумою по статті "Основні засоби".

4.4 Облік капітальних інвестицій

Під капітальними інвестиціями розуміють витрати підприємства на придбання або створення основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів, а також витрати на реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

Синтетичний облік витрат на капітальні інвестиції здійснюється на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" по субрахунках:

151 "Капітальне будівництво";

152 "Придбання (виготовлення) основних засобів";

153 "Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів";

154 "Придбання (створення) нематеріальних активів";

155 "Придбання ( вирощування) довгострокових біологічних активів".

По дебету рахунку 15 "Капітальні інвестиції" і його субрахунків відображаються витрати на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, а по кредиту -- їх списання на собівартість прийнятих в експлуатацію об'єктів.

На організацію обліку капітальних інвестицій впливає спосіб виконання робіт: підрядний способом (тобто спеціалізованими організаціями на договірних засадах) або господарський способом (тобто силами і засобами самого підприємства).

При підрядному способі виконання робіт облік матеріальних, трудових і фінансових витрат на виконувані роботи здійснює сам підрядчик. Підприємство-замовник здійснює тільки облік витрат на капітальні інвестиції і веде розрахунки з підрядчиком за виконані і прийняті по актах роботи. Виходячи з цього, підприємство-забудовник на вартість виконаних і прийнятих по актах будівельно-монтажних робіт в бухгалтерському обліку робить запис:

Д-т рах. 15 "Капітальні інвестиції" (відповідний субрахунок);

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

Таким же записом оформляється вартість придбаних об'єктів основних засобів, що не вимагають монтажу (верстати, що вільно стоять, транспортні засоби, вимірювальні прилади, виробничий і господарський інвентар і ін.).

Устаткування, що вимагає монтажу, обліковується у складі виробничих запасів на рахунку 205 "Будівельні; матеріали". При придбанні такого устаткування в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. 205 "Будівельні матеріали";

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

При передачі устаткування до монтажу в бухгалтерському обліку роблять запис:

Д-т рах. 15 "Капітальні інвестиції";

К-т рах. 205 "Будівельні матеріали''.

Сума податкового кредиту з ПДВ, на яку підприємство має право зменшити податкове зобов'язання, включена в рахунки підрядних організацій при виконанні капітальних робіт, постачальників при придбанні основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, відображається записом:

Д-т рах. 641 "Розрахунки по податках";

К-т рах. 63 "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками".

При господарському способі виконання будівельно-монтажних робіт витрати на капітальні інвестиції підприємство-забудовник відображає на дебеті рахунки 15 "Капітальні інвестиції" в кореспонденції з кредитом відповідних рахунків:

205 "Будівельні матеріали" (на вартість витрачених будівельних матеріалів і устаткування, переданого в монтаж на об'єкти, що будуються);

66 "Розрахунки за виплатам працівникам", 65 "Розрахунки за страхування" і ін.

За даними рахунку 15 "Капітальні інвестиції" обчислюють фактичну собівартість закінчених об'єктів будівництва (реконструкції, модернізації, придбання). Введення в експлуатацію кожного об'єкту оформляється Актом приймання-передачі основних засобів (ф. №03-1).

4.5 Облік надходження основних засобів

Основні засоби можуть поступати на підприємство наступними способами:

- придбання за грошові кошти;

- придбання в рамках бартерних (товарообмінних) договорів;

- самостійного виготовлення;

- внесення до статутного капіталу;

- безоплатного отримання.

На кожен прийнятий в експлуатацію об'єкт основних засобів комісією, призначеною наказом керівника підприємства, складається Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. № 03-1), в якому указується первинна вартість об'єкту, коротка технічна характеристика, місце експлуатації. До акту додається технічна документація, що відноситься до даного об'єкту.

Кожному об'єкту привласнюється інвентарний номер, який наноситься на об'єкт (стійкою фарбою, шляхом прикріплення металевого жетона з номером і т.п.) і надалі проставляється у всіх документах, якими оформляється рух об'єкту, а також в інвентарній картці і інвентарних списках. Інвентарний номер, привласнений об'єкту, зберігається за ним протягом всього часу знаходження в господарстві.

На кожен об'єкт основних засобів відкривається інвентарна картка (ф. №03-6), що є регістром аналітичного обліку. У картці міститься найменування і номер об'єкту основних засобів, номер акту і дата приймання, первинна вартість, норма амортизації, коротка характеристика, а також робляться відмітки про проведені ремонти, переміщення і вибуття . На однотипні об'єкти невеликої вартості (інструменти, виробничий і господарський інвентар і т.п.), що поступили в господарство в одному місяці і мають однакову вартість, дозволяється відкривати одну загальну інвентарну картку.

Для забезпечення збереження інвентарні картки реєструються в спеціальних описах (ф. №03-7), записи в яких здійснюють по класифікаційних групах основних засобів. Зареєстровані в описі картки зберігаються в картотеці, де розміщуються по класифікаційних групах і місцях експлуатації. Картки недіючих основних засобів (у запасі, на консервації) зберігаються окремо.

По місцях використовування облік основних засобів ведуть в інвентарних списках (ф. №03-9), в яких містяться короткі відомості про кожен об'єкт, що знаходиться в експлуатації.

Внутрішнє переміщення основних засобів (з цеху в цех, із запасу в експлуатацію т.п.) оформляється актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (ф. №03-1), що складається в двох екземплярах. Один екземпляр акту передається в бухгалтерію і служить підставою для запису в інвентарній картці і переміщення її в картотеці по новому місцю використання об'єкту. На підставі другого екземпляра акту здавальником робиться відмітка в інвентарному списку про вибуття об'єкту.

Щомісячно підсумкові дані інвентарних карток на об'єкти, що поступили, записують в картки обліку руху основних засобів (ф. №03-8), які ведуть в розрізі груп основних засобів. Ці картки замінюють аналітичні відомості по рахунку "Основні засоби". Тому їх загальний підсумок щомісячно звіряється з підсумками синтетичного обліку даного рахунку.

Типові записи з надходження основних засобів розглянуті за способами отримання об'єктів.

Придбання об'єктів основних засобів за грошові кошти

1. Отримання об'єкту основних засобів від постачальника (на суму без ПДВ) - Дт 15, К-т 63.

2. Нараховано податковий кредит з ПДВ - Д-т 641, К-т 63.

3. Сплачено рахунок постачальника Д-т 63, К-т 311.

4. Введено до експлуатації об'єкт основних засобів - Д-т 10, К-т 15.

Будівництво об'єкту основних засобів

1. Відображені витрати, пов'язані з будівництвом ( виготовленням) об'єкту основних засобів:

- у частині матеріальних витрат Д-т 151, К-т 20,22

- у частині нарахованої заробітної платні та відрахувань на соціальні заходи Д-т 151, К-т 66,65

- у частині амортизації основних засобів Д-т 151, К-т 131

- у частині послуг сторонніх організацій Д-т 151, К-т 631

2. Відображене введення в експлуатацію побудованого (виготовленого) об'єкту основних засобів: Д-т 10, К-т 151

Зарахування до складу основних засобів об'єктів оборотних активів

1. Відображений зарахування оборотних активів до складу основних засобів:

- готової продукції Д-т 152 , К-т 26

- незавершеного виробництва Д-т 152, К-т 23

- товарів Д-т 152, К-т 28

Безкоштовне отримання об'єкту основних засобів

Первинна вартість безоплатно одержаного об'єкту основних засобів є справедливою вартістю такого об'єкту. Окрім справедливої вартості одержаного об'єкту основних засобів, в первинну вартість включаються витрати, пов'язані із сплатою обов'язкових податків і зборів, витрати по доставці і доведенню об'єкту до робочого стану.

Безвідплатне отримання об'єктів основних засобів для цілей бухгалтерського обліку розглядається як збільшення додаткового капіталу. Збільшення додаткового капіталу відбудеться на суму, що дорівнює справедливої вартості безоплатно одержаного об'єкту основних засобів, без урахування інших обов'язкових витрат і платежів. Сплачена сума обов'язкових платежів не може бути додатковим капіталом підприємства. При безоплатному отриманні об'єктів основних засобів виникає дохід, який визначається в сумі амортизації таких об'єктів одночасно з її нарахуванням. У міру виникнення доходу сума додаткового капіталу зменшується.

Приклад. Підприємство безоплатно отримало об'єкт основних засобів. Справедлива вартість одержаного об'єкту складає 30000 грн. Витрати на транспортування складають 900 грн., зокрема ПДВ - 150 грн. Термін експлуатації 10 років. У бухгалтерському обліку будуть зроблені наступні записи ( див. табл. 1.4.1).

Таблиця 1.4.1 - Операції з безоплатного отримання об'єкту основних засобів

Зміст операції	Сума, грн.	Дебет	Кредит
1.Відображене формування первинної вартості безвідплатно одержаного об'єкту основних засобів:
на суму справедливої вартості з одночасним відображенням збільшення додаткового капіталу	30000	152	424
відображені витрати на транспортування	750	152	631
нарахований податковий кредит з ПДВ	150	641	631
2.Введено до експлуатації об'єкт основних засобів	30750	10	152
3.Нарахована амортизація за прямолінійним методом (річна сума)	3075	91,92,93	13
4.Відображено дохід в сумі нарахованої амортизації (виходячи із справедливої вартості 30000:10 = 3000 грн. - річна сума)	3000	424	745
5.Списана на фінансовий результат сума доходу	3000	745	793

Отримання об'єктів основних засобів як внесок до статутного капіталу

Первинною вартістю об'єкту основних засобів, одержаного у вигляді внеску до статутного фонду підприємства, є вартість, визначена в уставних документах.

Витрати, пов'язаних із сплатою обов'язкових зборів, доставкою об'єктів, повинні бути включені в первинну вартість об'єкту основних засобів, але не вплинути на розмір статутного фонду ( капіталу).

Приклад. Внесок одного із засновників до статутного фонду підприємства складає 10000 грн. і здійснюється шляхом внесення об'єкту основних засобів. Витрати на транспортування об'єкту склали 600 грн., в тому числі ПДВ -100 грн. У бухгалтерському обліку будуть зроблені наступні записи ( див. табл. 1.4.2).

Таблиця 1.4.2 - Відображення операцій з отримання об'єкту основних засобів як внесок до статутного капіталу

Зміст операції	Сума, грн.	Дебет	Кредит
1.Відображена сума статутного капіталу з одночасним відображенням заборгованості засновників	10000	46	40
2. Відображене формування первинної вартості об'єкту основних засобів, одержаного як внесок до статутного капіталу:
у сумі внеску засновника, обумовленого у уставних документах	10000	152	46
відображені витрати на транспортування	500	152	631
нарахований податковий кредит з ПДВ	100	641	631
3.Введений до експлуатації об'єкт основних засобів	10500	10	152

4.6 Облік вибуття основних засобів

Для цілей бухгалтерського обліку, відповідно до П(С)БУ 7, виключення з складу активів об'єкта основних засобів відбувається унаслідок:

-- невідповідності критеріям визнання активу -- ліквідації;

— продажу;

— безоплатної передачі.

Різниця між первинною вартістю і нарахованою раніше амортизацією при ліквідації об'єкту основних засобів списується на витрати звітного періоду.

У разі ліквідації об'єкту основних засобів по самостійному рішенню платника податку до закінчення терміну експлуатації виникають податкові зобов'язання по ПДВ, обчислені виходячи із звичайних цін. Це правило не розповсюджується на операції по ліквідації об'єктів основних засобів, якщо до податкового органу пред'явлений документ, що свідчить про неможливість подальшої експлуатації такого об'єкту у зв'язку з втратою його первинних якостей.

Податки, які сплачуються при ліквідації об'єктів основних засобів, відображаються у складі витрат.

Розглянемо приклад. На балансі підприємства числиться комп'ютер. Первинна вартість складає 2000 грн., сума нарахованого зносу -- 800 грн. У зв'язку з моральним зносом ухвалено рішення про списання такого об'єкту основних засобів. Для цілей податкового обліку при ліквідації комп'ютера сума податкових зобов'язань з ПДВ дорівнює 400 грн.

У бухгалтерському обліку будуть зроблені наступні записи ( див. табл. 1.4.3).

Таблиця 1.4.3 - Відображання ліквідації основних засобів

Зміст операції	Сума, грн.	Дебет	Кредит
1.Списана сума нарахованого зносу	800	131	104
2. Списана залишкова вартість ліквідованого об'єкту основних засобів	1200	976	104
3. Нарахована сума податкових зобов'язань з ПДВ з одночасним списанням на витрат	400	976	641
4. Списані витрати на фінансовий результат	1600	793	976

Якщо при ліквідації об'єктів основних засобів отримані які-небудь матеріальні цінності, то вони повинні бути оприбутковані за вартістю можливої реалізації, яку визначає комісія, що підписує акт про ліквідацію об'єкту. У бухгалтерському обліку вартість таких матеріальних цінностей буде відображатися у складі доходів.

Наприклад:

— оприбутковано металобрухт: Дебет 209- Кредит 719;

— оприбутковані запасні частини: Дебет 207 - Кредит 719.

При реалізації об'єкту основних засобів, необхідно перевести його зі складу основних засобів до необоротних активів та груп вибуття, утриманих для продажу, які обліковуються на рахунку 286 по залишкової вартості. Доход від реалізації об'єкту відображається на рахунку 712 "Дохід від реалізації інших оборотних активів", собівартість реалізованих необоротних активів на рахунку 943 " Собівартість реалізованих виробничих запасів".

В бухгалтерському обліку операції по безкоштовній передачі відображаються аналогічно операціям по списанню основних засобів.

4.7 Облік переоцінки основних засобів

Відповідно до П(С)БУ 7, переоцінка вартості основних засобів проводиться за рішенням підприємства у випадку, якщо залишкова вартість об'єкту основних засобів відрізняється більш ніж на 10% від справедливої вартості даного об'єкту основних засобів. Справедливою вартістю в даному випадку є ринкова вартість аналогічного об'єкту основних засобів.

Переоцінка основних засобів включає операції по збільшенню первинної вартості об'єкту основних засобів і їх зносу -- дооцінку, і операції по зменшенню первинної вартості об'єкту основних засобів і їх зносу -- уцінку.

Підприємство повинне самостійно визначити коефіцієнт, за допомогою якого буде коректуватися первинна вартість об'єкту основних засобів і знос. Порядок визначення такого коефіцієнту -- індексу переоцінки, передбачений П(С)БУ 7.

Індекс переоцінки визначається шляхом ділення справедливої вартості об'єкту переоцінки основних засобів на його залишкову вартість.

Визначення індексу переоцінки можна представити у вигляді формули:

Іп=Сс:Со

фінансовий облік бухгалтерський інвестиція

де Іп -- індекс переоцінки (в частках);

Сс -- справедлива вартість об'єкту основних засобів, (грн.);

Со -- залишкова вартість об'єкту основних засобів, (грн.)

Переоцінка основних засобів здійснюється шляхом множення первинної вартості об'єкту основних засобів і суми нарахованого зносу на індекс переоцінки.

Відображення в бухгалтерському обліку результатів від переоцінки вартості основних засобів залежить від результатів попередніх переоцінок.

Якщо переоцінка вартості даного об'єкту основних засобів здійснюється вперше, то в бухгалтерському обліку її результати будуть відображені таким чином:

-- сума дооцінки залишкової вартості об'єкту основних засобів включається в склад додаткового капіталу;

-- сума знижки ціни залишкової вартості об'єкту основних засобів включається в склад витрат.

Дооцінка

-- на суму дооцінки нарахованого зносу:

Дебет рахунку 10 -- Кредит рахунку 13;

-- на суму дооцінки залишкової вартості:

Дебет рахунку 10 -- Кредит рахунку 423.

Уцінка

-- на суму знижки суми нарахованого зносу:

Дебет рахунку 13 -- Кредит рахунку 10;

-- на суму знижки суми залишкової вартості

Дебет рахунку 975"Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій"

Кредит рахунку 10.

Для цілей бухгалтерського обліку подальші заходи щодо переоцінки вартості об'єкту основних засобів будуть залежати від результатів попередніх переоцінок, а саме:

-- якщо підприємством проводиться зниження ціни раніше дооціненої вартості об'єкту основних засобів, то сума такого зниження буде відображена:

а) в зменшення суми додаткового капіталу, сформованого при дооцінці такого об'єкту основних засобів;

б) якщо сума зниження вартості перевищує суму додаткового капіталу (в частині дооцінки такого основного засобу), то сума перевищення включається в склад витрат.

Якщо на момент знижки вартості об'єкту основних засобів, що у минулому переоцінювався, сальдо по рахунку 42 "Додатковий капітал" відсутнє (зважаючи на покриття такого попередніми зниженнями вартості), вся сума зниження вартості буде відображена у складі витрат звітного періоду;

-- якщо підприємством проводиться дооцінка раніше зниженої в вартості об'єкту основних засобів, то сума такої дооцінки буде відображена:

а) у складі доходів в сумі, що дорівнює витратам, відображеним при попередніх зниженнях вартості. Іншими словами, дооцінка раніше зниженої вартості основних засобів спочатку зобов'язана "покрити" витрати від раніше проведених знижень;

б) в сумі перевищення над витратами попередніх знижень вартості -- у складі додаткового капіталу.

Якщо на момент дооцінки вартості основних засобів, яка у минулому переоцінювалася, сума витрат повністю покрита попередніми дооцінками, вся сума дооцінки, що проводиться, буде відображена у складі додаткового капіталу.

При дооцінці вартості основних засобів, яка у минулому тільки дооцінювалася, вся сума переоцінки буде віднесена до складу додаткового капіталу.

При знижці вартості основних засобів, яка у минулому тільки уцінювалася, вся сума зниження буде віднесена до складу витрат.

4.8 Облік поліпшень основних засобів

Для цілей бухгалтерського обліку необхідне чітке розділення заходів щодо поліпшення основних засобів:

1) здійснення яких приводить до збільшення майбутніх економічних вигод від використовування такого основного засобу. До таких заходів можна віднести модернізацію, реконструкцію, модифікацію, добудову, дообладнання і т.д. Іншими словами, проведення подібних заходів повинне привести до зміни якостей об'єкту основних засобів, унаслідок чого підвищиться ефективність від експлуатації такого об'єкту; витрати, пов'язані з проведенням подібних заходів, відносяться в повному об'ємі на збільшення первинної вартості об'єкту основних засобів та відображаються відповідно до капітальних інвестицій;

2) проведення яких направлено на підтримку робочого стану основного засобу і отримання в майбутньому первинних економічних вигод, які були властиві об'єкту основних засобів на початку використовування такого засобу. До таких заходів відносяться всі види ремонту, технічне обслуговування об'єктів основних засобів. В бухгалтерському обліку вся сума витрат по ремонту основних засобів відноситься на витрати звітного періоду. Те ж саме торкається і витрат, пов'язаних з технічним обслуговуванням основних засобів. Облік витрат ведеться в залежності від місця використання та призначення основного засобу (по дебету рахунків 23, 91, 92, 93, 94).

4.9 Облік амортизації основних засобів

Методи нарахування амортизації

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення до експлуатації.

Кожне підприємство має право обрати найбільш відповідний метод нарахування амортизації що передбачені п(С)БО 7:

- метод прямолінійного списання;

- метод зменшення залишкової вартості;

- метод прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний метод;

- виробничий метод;

- податковий метод.

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що амортизована сума переноситься на амортизацію рівномірно протягом строку корисної експлуатації активу:

Ар = ;

Де Ар - річна сума амортизації;

ПВ - первісна вартість основного засобу;

ЛВ - ліквідаційна вартість;

Тк - строк корисної експлуатації.

Метод зменшення залишкової вартості передбачає визначення річної суми амортизації множенням річної норми амортизації на залишкову вартість об'єкту на початок звітного періоду.

Норма амортизації розраховується за формулою:

На = (1 -)х100%,

Де На - норма амортизаційних відрахувань річна;

m - кількість років корисного використання об'єкта.

Різновидом методу зменшення залишкової вартості є метод прискореного зменшення залишкової вартості. Річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкту на початок звітного періоду та подвійної річної норми амортизації, виходячи з терміну корисного використання об'єкта. Норма амортизації розраховується:

На = .

Кумулятивний метод або метод суми цифр років ґрунтується на розрахунку кумулятивного коефіцієнту, який є нормою амортизації. Річна сума амортизації визначається як добуток амортизованої вартості (ПВ-ЛВ) та кумулятивного коефіцієнта.

Кумулятивний коефіцієнт обчислюється на кожний рік використання діленням кількості років, що залишилися до кінця очікуваного терміну використання об'єкту основних засобів на суму кількості років його корисного використання.

Виробничий метод передбачає нарахування місячної суми амортизації як добуток фактичного обсягу виробництва продукції і виробничої ставки амортизації.

Податковий метод нарахування амортизації відповідає положенням Закону України " Про оподаткування прибутку підприємства ".

Змістовний модуль 5. Облік інших необоротних матеріальних активів

5.1 Класифікація інших необоротних матеріальних активів

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженим наказом Міністерства фінансів від 27.04.2000 р. №92 регулює порядок обліку інших необоротних матеріальних активів. Відповідно до стандарту до складу інших необоротних активів відносяться:

1. Бібліотечні фонди.

2. Малоцінні необоротні матеріальні активи.

3. Тимчасові (нетитульні) споруди.

4. Природні ресурси.

5. Інвентарна тара.

6. Предмети прокату.

7. Інші необоротні матеріальні активи.

Підприємства можуть установлювати вартісні ознаки предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.