Главная База знаний "Allbest" Бухгалтерский учет и аудит Облік палива (на прикладі Фермерського господарства "Ромашка")

Облік палива (на прикладі Фермерського господарства "Ромашка")

Особливості обліку наявності та руху палива. Діяльність фермерського господарства та стан забезпечення його нафтопродуктами. Розрахунок потреби господарства в паливно-мастильних матеріалах для комбайнів та машин. Напрямки економії нафтопродуктів.

Рубрика Бухгалтерский учет и аудит
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.09.2012
Размер файла 74,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

2. Організаційно-економічна характеристика господарства

3. Стан обліку палива

3.1 Економічний зміст і завдання обліку

3.2 Організація первинного обліку палива

3.3 Синтетичний та аналітичний облік палива

4. Удосконалення бухгалтерського обліку

4.1 Удосконалення бухгалтерського обліку в Україні

4.2 Удосконалення обліку палива

Висновки та пропозиції

Список літератури

Вступ

На сьогодні сільське господарство є одним із основних споживачів нафтопродуктів. Адже високопродуктивне використання сільськогосподарської техніки неможливе без паливо-мастильних матеріалів. Щороку сільськогосподарські підприємства витрачають мільйони тон нафтопродуктів, вартість яких істотно позначається на затратах на виробництво сільськогосподарської продукції.

Нафтогосподарства сільськогосподарських підприємств призначені для безперебійного забезпечення МТП паливо-мастильними матеріалами. На них покладають такі основні функції: планування і завезення нафтопродуктів з баз постачальних організацій; зберігання нафтопродуктів і контроль за їх якістю; видача та облік матеріалів; збір відпрацьованих масел і здавання їх на регенерацію і т.д. Проте через велику фінансову кризу, як в країні, так і в сільському господарстві; зокрема, забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливо-мастильними матеріалами стає проблематичним. Це пояснюється неконтрольованою (з боку держави) лібералізацією цін на нафтопродукти та скрутним фінансовим становищем самих сільськогосподарських підприємств, які через високі процентні ставки не можуть отримати банківські кредити. Тому уряду і державі в цілому потрібно активізувати пошуки шляхів виходу з економічної кризи та розвитку підприємницької діяльності.

Метою написання даної курсової роботи є:

ь охарактеризувати господарську діяльність фермерського господарства «Ромашка» та з'ясувати стан забезпечення його нафтопродуктами;

ь розрахувати потребу господарства в паливо-мастильних матеріалах для самохідних комбайнів та с/г машин;

ь описати заходи, що будуть сприяти покращенні забезпечення господарства нафтопродуктами.

1. Огляд літератури

Конституцією України організація та експлуатація енергетичних й теплових систем держави за своєю важливістю ставиться в один ряд з транспортом, зв'язком та використанням природних ресурсів (ст. 92), адже паливно-енергетичні ресурси фактично являють собою невід'ємну частину “кровоносної системи” будь-якої країни сучасного світу.

Згідно з Законом України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. №996-ХІV бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень [11].

Актуальність проблематики дослідження полягає у тому, що не дивлячись на те, що окремі аспекти використання паливно-енергетичних ресурсів досліджувалися І.В. Діяком, М.П. Ковалком, А.М. Новицьким, О.В. Панібрацькою, А.К. Шидловським, П.Ф. Шпаком, Ю.С. Шемшученко, А.Я Олейниковою, але водночас, окремі теоретичні та практично-прикладні питання визначення ролі органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, вчинених у сфері паливно-енергетичних ресурсів досліджено недостатньо, тому існує об'єктивна потреба наукового пошуку у цьому напрямку.

Андрійчук В. у своїх працях пише, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами [1].

Пушкар М.С. вважає, що діяльність будь-якого підприємства не обходиться без використання автотранспорту. Придбавати для нього паливо за готівку не завжди зручно, особливо якщо на підприємстві є великий автопарк, тому багато які суб'єкти господарської діяльності переходять на безготівковий спосіб розрахунків та купують ПММ з використанням талонів та паливних карток. У межах цієї статті розглянемо документальне оформлення та облік палива, отриманого в такий спосіб [25].

Інструкція № 81, що була затверджена спільним наказом Мінавтотранс, Мінекономіки, Держкомітетом стандартизації, метрології та сертифікації України, Держкомітетом статистики України № 81 від 02.04.1998 року [12] зобов'язувала міністерства розробити інструкції з обліку та зберігання палива виходячи з особливостей галузі.

Павлюк І. відносить до виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара, запасні частини та ін. На підприємствах у процесі виробництва використовується велика кількість різних матеріалів [22].

Ф.Ф. Бутинець думає, що для правильної організації обліку виробничих запасів на підприємствах потрібні складські приміщення з відповідним обладнанням, пристосуваннями (стелажами, полицями, ящиками), вимірювальними приладами (міри, ваги). Матеріали в складах мають розміщуватися за секціями, а всередині останніх - за окремими групами і типосорторозмірами (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо), аби можна було швидко їх прийняти, видати й перевірити наявність. У місцях зберігання на кожному виді виробничих запасів прикріплюють ярлик, на якому наведено дані про місцезнаходження відповідного матеріалу [20].

Долинський В.П. вважає, щоб правильно організувати облік виробничих запасів, потрібно встановити осіб, відповідальних за прийняття і відвантаження матеріальних цінностей (завідуючих складами, комірників, експедиторів і т. ін.), за зберігання довірених їм матеріальних цінностей, правильне і своєчасне оформлення відповідних операцій щодо обліку матеріалів, а також скласти список посадових осіб, яким надано право підписувати документи на отримання і видачу зі складів матеріалів, давати дозвіл (пропуск) на вивезення з підприємства матеріальних цінностей [6].

Сопко В.В. стверджує, що основою побудови обліку виробничих запасів є планово-облікова класифікація, оцінювання, документальне оформлення наявності та руху, система рахунків [27].

Мацибора В.І. щодо класифікації виробничих запасів. У виробничому процесі використовують велику кількість матеріалів. Вихідним моментом побудови їх обліку є класифікація. Розрізняють економічну і технічну класифікацію [19].

Давидов Г.М. в основу економічної класифікації виробничих запасів поклав їх значення для процесу виробництва, оскільки використовувані в ньому матеріали відіграють різну роль. Одні формують речовинну основу (субстанцію) майбутнього продукту (наприклад, яблука для виготовлення яблучного соку, метали для виготовлення обладнання тощо), інші беруть участь у процесі виробництва, або надаючи виробам відповідних властивостей (наприклад, фарби), або сприяючи виробничому процесу (обтиральні, тарні та ін.)- Першу групу називають основними матеріалами, другу - допоміжними. Зі складу основних матеріалів виокремлюють куповані напівфабрикати [5].

Ткаченко Н.М. має думку, що облік виробничих запасів здійснюється за такими напрямами: кількісний і вартісний облік; облік заготівлі і придбання матеріалів та розрахунків з постачальниками; наявності і руху на складах; використання у процесі виробництва; продажу, реалізації матеріальних цінностей і розрахунків з покупцями [28].

Коврига В.В. доводить, облік витрат на автотранспортних підприємствах (АТП) здійснюється відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" та Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.01 № 65 [13].

На підставі П(С) БО 9 паливо класифікується як запаси, більше того, рахунок, на якому обліковується паливо у новому Плані рахунків належить до рахунків класу 2 "Запаси", а отже у формі №1 "Баланс" буде відображатися в розділі II "Оборотні активи" [23].

Необхідними умовами правильної організації обліку запасів є:

- правильна організація складського господарства;

- наявність інструкції з обліку запасів;

- правильне групування (класифікація) запасів;

- розробка номенклатури запасів;

- розробка норм запасу і норм витрат запасів - за Ф.Ф. Бутинцем [2].

Дорфман В. пише, виробничі запаси класифікуються на окремі групи, серед яких виділяють групу «паливо». Ця група виробничих запасів є необхідною для кожного сільськогосподарського підприємства, оскільки нафтопродукти: гас, бензин, дизельне паливо, нігрол, солідол та інші використовуються для роботи автомобілів, тракторів, інших механізмів, їх ремонту та інших потреб, а тому важливим питанням є налагодження ефективного обліку пального [8].

На думку Свідерський Т.М., придбання підприємством палива і паливно-мастильних матеріалів може здійснюватися зі складів та АЗС за укладеними договорами або водіями на АЗС за готівку. При цьому порядок відпускання нафтопродуктів для автотранспортних засобів регламентовано Інструкцією № 281 [26].

За Житною І.П., Нескребою А.М. Одним із основних елементів витрат автотранспорту є вартість паливно-мастильних матеріалів для надання автотранспортних послуг [9].

Під час надходження паливно-мастильних матеріалів на склад або до паливно-роздавальної колонки матеріально відповідальна особа -- заправник (комірник) має оприбуткувати нафтопродукти, що надійшли зі складанням первинного документа (прибуткового ордеру тощо) і зробити необхідні записи в Журналі обліку нафтопродуктів із зазначенням дати надходження матеріалів, номера цистерни, номерів квитанції й товарно-транспортної накладної постачальника. Сторінки журналу мають бути прошнуровані, пронумеровані, скріплені підписами посадових осіб і печаткою підприємства - Грішина О. [4].

Царенко О.М. відносить до витрат, пов'язаних з експлуатацією автотранспорту, можна віднести такі:

* витрати на ПММ;

* витрати на проведення ТО, ремонт автотранспорту, на придбання запчастин;

* витрати, пов'язані із заміною шин, акумуляторів, забезпеченням наявності в автомобілях вогнегасників і аптечок;

* витрати, пов'язані з техоглядом автотранспортного засобу;

* витрати, пов'язані із сплатою податків і зборів (податок з власників автотранспортних засобів, збір за забруднення навколишнього середовища);

* витрати, пов'язані з обов'язковим страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

* витрати, пов'язані із забезпеченням місць для стоянки і зберігання автотранспорту;

* витрати, пов'язані з амортизацією автотранспортного засобу [32].

Дорош Н.І. доводить, що паливо може використовуватися:

а) для технологічних потреб, коли воно використовується безпосередньо у технологічному процесі і зумовлює якісну зміну матеріалів;

б) для енергетичних потреб, коли паливо сприяє виробітку теплової енергії (наприклад, паливо, що спалюється в топках під котлами, у печах та інших теплосилових агрегатах);

в) для господарських потреб (наприклад, для опалення приміщення цехів, контори підприємства, житлових будинків тощо) [7].

Кузик Н.П. вважає, економічно паливо належить до допоміжних матеріалів, але відокремлюється в обліку у зв'язку з його значною роллю у народному господарстві і великою часткою у загальних витратах матеріалів [15].

Для обліку видачі палива зі складу використовують лімітно-заправочні відомості, які відкривають на місяць для кожного автомобіля. Відпуск палива водіям здійснює заправник у межах ліміту, встановленого на місяць.

За Чебановою Н.В., Василенко Ю.А. облік наявності й руху паливно-мастильних матеріалів, призначених для експлуатації транспортних засобів та інших виробничих потреб, здійснюють на субрахунку 203 «Паливо». На цьому рахунку також обліковують оплачені талони на нафтопродукти і газ [29].

Гнєздилова О.М. пише в своїх працях, що аналітичний облік паливно-мастильних матеріалів ведуть за кожним субрахунком за їхніми видами (марками), місцями зберігання й матеріально відповідальними особами [3].

Хорунжій М.Й. доводить до відома, підприємства, АЗС на підставі відомостей про відпускання нафтопродуктів періодично, але не менше одного разу на місяць, виписують кожному споживачу зведені відомості-рахунки за марками нафтопродуктів та цінами, установленими протягом місяця. У рахунках обов'язково зазначаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів [31].

Новиков С. вважає, що кількість фактично виданого водіям палива фіксують у двох документах: у Відомості обліку видачі нафтопродуктів і в Подорожньому листі водія. У Відомості обліку видачі нафтопродуктів заправник зазначає дату, номер подорожнього листа, прізвище водія і кількість відпущеного палива за марками. Водій підтверджує отримання палива своїм підписом. Заправник записує відпущене паливо до подорожнього листа і ставить у ньому свій підпис. Паливо, відпущене на заправку автомобіля, розглядають як внутрішнє переміщення від однієї матеріально відповідальної особи (заправника) до іншої (водія). На підставі цих документів і в такому самому порядку відображають рух талонів на паливо. При цьому складають окрему Відомість обліку видачі нафтопродуктів. Не використані талони, раніше отримані водієм, повертаються, про що у подорожньому листі роблять відповідний запис [17].

На думку Помогаєва В., фактичні витрати палива за кожним подорожнім листом встановлюють за розрахунком: до залишку палива у баках автомобіля на початок зміни додають кількість палива, отриманого в натурі або за талонами, і віднімають залишок його у баках на кінець зміни. Фактичні витрати за кожним подорожнім листом зіставляють із витратами, розрахованими за нормами, й визначають економію або перевитрати палива за кожною маркою автомобіля [24].

Списання паливно-мастильних матеріалів із підзвіту водія здійснюють з урахуванням чинних норм витрат їх. При цьому зважають на суттєві особливості експлуатації автотранспортних засобів. Для автомобілів норми встановлюють з урахуванням таких чинників: базова норма на пробіг (на 100 км); на поїздку із вантажем (враховують збільшення витрат палива через особливості маневрування, наявність операцій із завантаження та розвантаження); на одну тонну спорядженої маси (враховують додаткові витрати палива при зміні спорядженої маси автомобіля, причепа або напівпричепа); на виконання транспортної роботи (враховують додаткові витрати палива під час руху автомобіля з вантажем); на пробіг у разі виконання спеціальної роботи (на 100 км); на роботу спеціального обладнання, встановленого на автомобілі (на годину або виконану операцію); на роботу незалежного обігрівача. Крім того, враховують особливості дорожніх умов руху (збільшення витрат палива в зимовий період експлуатації, у гірській місцевості), виду палива, терміну експлуатації автотранспортного засобу тощо [16].

Завгородній В.П. пише, що відпускання пального здійснюється за фактом пред'явлення талону. Талони не є засобом платежу, вони підтверджують право його власника на отримання фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які зазначено на ньому, оскільки оплату за дані нафтопродукти вже було здійснено (передоплата) [10].

За Усачем Б.Ф. нормування витрат палива -- це встановлення допустимої межі його використання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені залежно від моделей автомобілів, та система нормативів і коригувальних коефіцієнтів, які враховують виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні та інші умови експлуатації [30].

Для підвищення ефективності регіональних економічних систем важливе значення має вивчення досвіду ресурсозбереження та матеріаломісткості продукції з урахуванням регіональних особливостей і прогнозування на основі прискореного впровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення територіальних і галузевих пропорцій [14].

2. Організаційно - економічна характеристика господарства

паливо облік фермерський економія

Згідно зі статутом, теперішнє приватне сільськогосподарське підприємство "Степ" створене та діє у відповідності до законів України «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємство в Україні», Земельного кодексу та інших законодавчих актів України. При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності фермерське господарство «Ромашка» може керуватися законодавчими актами інших держав (Дод. 1).

Підприємство знаходиться в Харківській області, Куп'янського району, с. Петропалівка, вул. Червона б.25.

Основними виробничими підрозділами товариства є рільнича, тракторна бригади, ферма, автопарк. На території господарства збудовані капітальні приміщення ремонтної майстерні та пункту технічного обслуговування техніки, зернового току, складів. Зв'язок між виробничими підрозділами здійснюється шосейною дорогою то дорогами з твердим покриттям.

Фермерство спеціалізується по вирощуванню зернових культур, а також по виробництву молока та м'яса. Вигідне розташування забезпечує господарству швидку доставку виробленої продукції до переробних підприємств, які в основному знаходяться в м. Куп'янськ. Там же і розташовані підприємства постачальники матеріально технічних ресурсів. Це ТОВ «КОМПАС» який постачає нафтопродукти та ряд інших.

Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку характеризується застосуванням книг для ведення синтетичного обліку і карток -- для аналітичного. Порядок облікової реєстрації господарських операцій при меморіально-ордерній формі такий. На підставі оформлених і перевірених документів (первинних або згрупованих) складають меморіальні ордери. В них роблять посилання на документ, що служить підставою для записів (або коротко викладається зміст запису), його номер і дата складання, вказуються кореспондуючі рахунки по даній операції і суми. Це допомагає упорядкуванню облікових записів.

Меморіальні ордери складають на окремих бланках або на самому документі, якщо на ньому відтворена (друкарським або іншим способом) форма ордера. Меморіальні ордери реєструють у хронологічному регістрі синтетичного обліку -- реєстраційному журналі. Нумерацію меморіальних ордерів щомісячно починають з першого номера.

Реєстраційний журнал призначений для забезпечення збереження меморіальних ордерів, й також для наступної перевірки повноти і правильності записів господарських операцій в системі рахунків. Цю перевірку здійснюють шляхом звірки місячних підсумків реєстраційного журналу з підсумками оборотів по дебету і кредиту синтетичних рахунків в оборотній відомості (Дод. 7).

Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу, яка є систематичним регістром синтетичного обліку. Рахунки у Головній книзі будують за шаховим принципом у вигляді двосторонніх багатографних таблиць, окремі графи яких призначені для запису операцій у розрізі кореспондуючих рахунків. Така будова Головної книги полегшує контроль кореспондуючих рахунків, дає змогу аналізувати обороти за даними рахунків синтетичного обліку. Тому Головну книгу часто називають контрольною відомістю, а саму форму бухгалтерського обліку -- контрольно-шаховою.

Кожний запис на дебеті рахунка Головної книги одночасно показує кореспондуючий рахунок по кредиту і, навпаки, запис на кредиті рахунка -- кореспондуючий рахунок по дебету. Тому кожний запис у Головну книгу роблять двічі: один раз на дебеті, другий раз -- на кредиті відповідних рахунків. Після закінчення місяця по кожному рахунку підраховують обороти по дебету і кредиту, визначають залишки і складають оборотну відомість. При цьому будова Головної книги дозволяє складати оборотну відомість по синтетичних рахунках не тільки простої, а й шахової форми.

Аналітичний облік при меморіально-ордерній формі ведуть, як правило, на картках, а касових операцій -- у Касовій книзі. Записи в регістри аналітичного обліку роблять із первинних документів, доданих до меморіального ордера. Після закінчення місяця підраховують підсумки і складають оборотні (або сальдові) відомості по рахунках аналітичного обліку. Дані цих відомостей звіряють з оборотами і залишками відповідних синтетичних рахунків. Цим досягається взаємна перевірка достовірності записів на рахунках синтетичного й аналітичного обліку. Після звірки записів за даними рахунків складають баланс та інші форми звітності (Дод. 2).

На господарство "Ромашка" застосовують меморіально-ордерну форму обліку. Меморіально-ордерна форма обліку свого часу відповідала вимогам, поставленим до бухгалтерського обліку. Поєднання синтетичного обліку у книгах з аналітичним обліком на картках дає змогу використати їх переваги. Використання меморіальних ордерів сприяє упорядкуванню систематичного обліку, а перевірка дебетових і кредитових оборотів по рахунках Головної книги з оборотом реєстраційного журналу дає можливість встановити повноту і правильність записів і усунути помилки (якщо вони мали місце).

Проте, при певних перевагах, меморіально-ордерна форма має суттєві недоліки, а саме:

ь складання значної кількості документів бухгалтерського оформлення (меморіальних ордерів) створює зайву проміжну ланку між виправдними документами й обліковими регістрами;

ь багаторазовість записів господарських операцій (у реєстраційному журналі, двічі на синтетичних рахунках Головної книги, на аналітичних рахунках) і пов'язані з цим зайві затрати праці;

ь роз'єднаність синтетичного й аналітичного обліку, що часто призводить до відставання записів на аналітичні рахунки від записів на синтетичні;

ь віднесення значного обсягу робіт (звірка даних хронологічного й систематичного обліку, а також синтетичного й. аналітичного обліку, виправлення помилок тощо) на кінець місяця, що зумовлює нерівномірність завантаження облікових працівників, відставання у складанні і поданні звітності;

ь недостатня пристосованість облікових регістрів для отримання необхідної інформації для складання звітності, що зумовлює необхідність додаткових вибірок і розрахунків у процесі складання звітності.

Окрім цього, меморіально-ордерна форма обліку розрахована в основному на ручну працю або використання обчислювальної техніки на окремих ділянках обліку (нарахування заробітної плати тощо) і не пристосована до комплексної автоматизації облікової інформації із застосуванням сучасної обчислювальної техніки. Тому перелічені недоліки меморіально-ордерної форми бухгалтерського обліку суттєво обмежують її застосування.

Земля - найважливіше багатство нашого суспільства. На сільськогосподарських підприємствах земля є не тільки територіальною базою виробництва, але й його основним засобом, який не можна змінити іншим. Тому землю необхідно використовувати раціонально з найвищою віддачею. Вся земельна територія сільськогосподарського підприємства розподіляється на угіддя. З них виділяють сільськогосподарські угіддя, які виступають основним засобом для виробництва сільськогосподарської продукції. Найважливішими та найціннішими сільськогосподарськими угіддями є рілля, оскільки з одиниці її площі виробляють більше сільськогосподарської продукції ніж з інших. Співвідношення площ окремих угідь (у відсотках до заданої площі земельного фонду), а це впливає на спеціалізацію й організацію виробництва. Розглянемо забезпеченість підприємства трудовими і земельними ресурсами господарства "Ромашка", що подана в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Динаміка показників розміру господарства «Ромашка» за 2009-2010 роки

Показники

Роки

2010 р. у % до 2009 р.

2009

2010

Валова продукція сільського господарства в порівнянних цінах 2005 р., тис. грн..,в т.ч.:

Всього

2651432,55

3236787,32

122,1

в рослинництві

2367669,11

2854177,30

120,5

в тваринництві

283763,44

382610,02

134,8

Вироблено валової продукції на 1 середньорічного працівника, тис. грн.

Всього

31944,97

34071,45

106,7

в рослинництві

31995,53

33188,11

103,7

в тваринництві

31529,27

42512,23

134,8

Вартість товарної продукції, тис. грн.

4620,00

6950,00

150,4

Середньорічна вартість основних фондів, тис. грн.

2615,50

2631,50

100,6

Середньорічна вартість оборотних активів, тис. грн.

3289,00

4988,00

151,7

Середньорічна чисельність працівників, осіб:

Всього

83

95

114,5

в рослинництві

74

86

116,2

в тваринництві

9

9

100,0

Чиста продукція, тис. грн.

1738,00

2297,00

132,2

Прибуток (збиток), тис. грн.

601,7

648,00

107,7

Рівень рентабельності, %

15,0

10,3

68,7

Норма прибутку, %

10,2

8,5

83,3

Приведена маса прибутку, %

21,7

23,4

107,8

Аналізуючи динаміку показників розміру господарство «Ромашка» можна зазначити, що багато чого змінилося. Про це свідчить збільшення обсягу валової продукції в 2010 році, порівняно з 2009 роком на 22,1 %. Такі зміни відбулися за рахунок збільшення обсягу виробничих потужностей. Товарна продукція у 2010 році склала суму в 4620,0 тис. грн, що більше за 2009 рік на 2330,0 тис. грн (на 50,4 %). Це можна пояснити збором великої кількості врожаю за 2009-2010 рр. За період з 2009-2010 рр. середньорічна чисельність працівників збільшилася на 12 осіб (в тваринництві кількість працівників не змінилася). Середньорічна вартість основних у 2010 р. порівняно з 2009 р. не змінилася, а середньорічна вартість оборотних активів збільшилася на 51,7.

Рівень рентабельності в 2010 році становив 10,3 %, що на 4,7 % менше від 2009 року. Приведена маса прибутку в 2010 році склала 23,4 %.

Товарна продукція -- це та частина валової продукції, яка реалізована за межі підприємства різним споживачам. Вона визначається в натуральній і вартісній (грошовій) формах. На кожному підприємстві вартість товарної продукції розраховується за поточними цінами реалізації, рівень яких залежить від каналу і строків реалізації продукції, її якості, кон'юнктури ринку та інших факторів. Грошові надходження від продажу товарної продукції називають грошовим доходом або грошовою виручкою підприємства. Це -- важливий показник господарської діяльності, на основі якого визначають прибуток по кожній галузі і підприємству в цілому. За інших однакових умов воно матиме тим більший прибуток, чим більший грошовий дохід одержано від реалізації продукції, і навпаки. У таблиці 2.2. наведена вартість і структура товарної продукції.

Розглянувши дану таблицю можна сказати, що в 2010 році найбільшу питому вагу в структурі товарної продукції становить вирощування соняшника, тобто 47,35 %. Його було реалізовано на суму 3291,0 тис. грн.,що на 603,4 тис. грн. більше в порівнянні з 2009 роком. Друге місце в структурі товарної продукції займає вирощування зернових і зернобобових культур який становив у 2010 році 39,87%, (що став більшим на 10,22% порівняно з 2009 роком).

Таблиця 2.2. Склад і структура товарної продукції господарства «Ромашка» за 2009-2010 роки

№

Показники

2009р.

2010р.

2010 р. у % до 2009 р.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

1.

Рослинництво

4298,6

93,04

6550,0

94,25

152,4

2.

Зернові та зернобобові, всього

1370,0

29,65

2771,0

39,87

202,3

3.

Соняшник

2687,6

58,17

3291,0

47,35

122,5

4.

Інші зернові

Х

Х

Х

Х

Х

5.

Картопля

Х

Х

Х

Х

Х

6.

Цукрові буряки

Х

Х

90,0

1,30

Х

7.

Соя

62,0

1,34

121,0

1,74

195,2

8.

Ріпак озимий

168,1

3,64

Х

Х

Х

9.

Інша продукція рослинництво

10,9

0,24

277,0

3,99

більше в 25,4 рази

10.

Тваринництво

321,4

6,96

400,0

5,75

124,5

11.

Приріст ВРХ

17,9

0,39

47,0

0,68

262,6

12.

Приріст свиней

95,4

2,06

93,0

1,34

97,5

13.

Молоко

180,6

3,91

256,0

3,68

141,8

14.

Інша продукція тваринництва

27,5

0,60

4,0

0,05

14,5

15.

Усього по господарству

4620,0

100,0

6950,0

100,0

150,4

Дані розраховувалися на основі форми 50 с-г (Дод. 6)

Тепер розглянемо показники урожайності сільськогосподарських культур, які вирощуються на досліджуваному підприємстві:

Розглянувши вищенаведену таблицю, можна зробити такі висновки: за 2009 - 2010 рр. найбільше зріс обсяг зернових і зернобобових культур та сої. Загалом показники урожайності сільськогосподарських культур, які вирощуються в господарстві „Ромашка", протягом 2009 - 2010 рр. мала тенденцію до зменшення.

Таблиця 2.3. Урожайність сільськогосподарської продукції протягом 2009-2010 років, ц/га

Показники

2009 р.

2010 р.

2010 р. у % до 2009 р.

Зернові та зернобобові, всього

28,05

29,12

103,9

Соняшник

16,41

14,83

90,4

Інші зернові

Х

Х

Х

Картопля

Х

Х

Х

Цукрові буряки

Х

165,75

Х

Овочі відкритого типу

Х

Х

Х

Ріпак озимий

6,09

Х

Х

Соя

7,87

8,18

103,9

Приріст ВРХ

1,98

1,83

92,4

Приріст свиней

0,58

0,49

84,5

Молоко

45,96

39,57

86,1

Для розрахунку таблиці беруться дані з форми 1 «Баланс» (Дод. 2)

Платоспроможність характеризує здатність організацій і підприємств своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Фінансове стійке підприємство, яке працює рентабельно, має реальну можливість бути платоспроможним, оскільки забезпечує в процесі кругообігу виробничих фондів перевищення грошових надходжень над їх видатками, тобто сплачує борги і накопичує власний капітал. Платоспроможність означає наявність у підприємства коштів і еквівалентів, достатніх для розрахунків з кредиторської заборгованості, що потребує негайного погашення. Ознаками платоспроможності є:

- наявність грошей у касі, на поточних рахунках;

- відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Розглянемо показники платоспроможності в господарстві „Ромашка" за даними, наведеними в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Показники платоспроможності (фінансової стійкості) господарство «Ромашка» за 2010 рік, тис. грн.

Показники

2009 р.

2010 р.

Зміна (+, - ) 2010 р. до 2009 р.

1.Платіжні засоби, всього

1873,0

3520,0

+1647,0

Грошові кошти та їх еквіваленти

21,0

96,0

+75,0

в національній валюті

Готова продукція

1714,0

3149,0

+1435,0

Товари

11,0

74,0

+63,0

Дебіторська заборгованість

127,0

201,0

+74,0

Інша поточна дебіторська заборгованість

-

-

-

2. Разом платіжних зобов'язань

8,0

81,0

+73,0

Короткострокові кредити банків

-

-

-

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

8,0

3,0

-5,0

Поточні зобов'язання за розрахунками

-

78,0

-

Коефіцієнт платоспроможності

234,13

43,46

-190,67

Перевищення:

1865,0

3319,0

+1454,0

Платіжних засобів

Фінансовий стан господарства „Ромашка" за розрахованим показником платоспроможності у 2010 р. задовільний, коефіцієнт платоспроможності зменшився порівняно з 2009 р. на 190,67 і становив 43,46 , що більше за нормативне значення на 0,27, значення якого повинно дорівнювати одиниці. В 2009 та 2010 рр. в господарстві платіжні засоби перевищували платіжні зобов'язання в 2009 р. на 1865,0 тис. грн., в 2010 р. - на 3319,0 тис. грн. Це говорить про те, що підприємство в змозі в будь-який момент розрахуватися з підприємствами, які вступають з ним в виробничі відносини, із банком, і з кредиторами.

Ліквідність підприємства -- це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів.

Показники ліквідності балансу господарства „Ромашка" розглянемо в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Показники ліквідності балансу господарства «Ромашка» за 2009-2010 роки., тис.грн.

Показники

2009 р.

2010 р.

Зміна (+, - ) 2010 р. 2009 р.

1.Грошові кошти та поточні фінансові інвестиції

21,0

96,0

75,0

2.Дебіторська заборгованість

164,0

231,0

67,0

3.Запаси

715,0

1020,0

305,0

Всього оборотних засобів

773,0

1146,0

373,0

4.Підсумок ІV розділу пасиву балансу

8,0

81,0

73,0

3.Коефіцієнти ліквідності балансу

Абсолютний (1 : 4)

2,625

1,185

-1,44

Проміжний (1 + 2) : 4

23,13

4,04

-19,09

Загального покриття (1 + 2 + 3 ) : 4

112,50

16,63

-95,87

Проаналізовані дані таблиці 2.5 свідчать про те, що господарство «Ромашка» в змозі погасити короткострокові платежі, але не всі розраховані показники ліквідності відповідають нормативу. Так, коефіцієнт абсолютної ліквідності має значення в 2010 р. 1,185 , що значно більше теоретичного значення (0,200 - 0,250), і свідчить про те, що підприємство може негайно погасити короткострокову заборгованість за рахунок грошових коштів. Проміжний коефіцієнт ліквідності в 2010 році склав - 4,04, що вище теоретичного значення (0,6- 0,7), і є позитивним моментом. Тобто досліджене підприємство в змозі погасити поточні зобов'язання за рахунок грошових коштів і дебіторської заборгованості. Коефіцієнт загального покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. Цей коефіцієнт у 2010 році дорівнює 16,63 , а теоретичне значення становить 2-2,25. Розрахувавши даний показник, можна сказати, що підприємство може покрити кредиторську заборгованість за рахунок власних оборотних засобів.

3. Стан обліку палива

3.1 Економічний зміст і завдання обліку

Нафтогосподарство - важливий підрозділ матеріально-технічного постачання сільськогосподарського виробництва, від чіткої роботи якого залежить ефективне використання машинно-тракторного парку. Воно повинно забезпечувати потребу господарства у всіх видах нафтопродуктів.

Нафтогосподарство господарства "Ромашка" об'єднує в собі нафтосклад, пункт заправки, засоби транспортування паливо-мастильних матеріалів з нафтобаз і пересувні засоби заправки. До штабу робітників нафтогосподарства входять дві людини. Це завідуючий та шофер-заправник. Саме нафтогосподарство розміщене поблизу тракторної бригади і збудоване із дотриманням правил пожежної безпеки.

Нафтогосподарство огороджене і має окремі в`їзд та виїзд. Службове приміщення складається із двох частин. В одній знаходиться склад мастильних матеріалів, допоміжного обладнання, обладнання для перевірки якості нафтопродуктів та їх кількості в резервуарах, в іншій робоча кімната завідуючого нафтогосподарством. Заправка техніки відбувається через паливо-роздавальні колонки пункту заправки, що дозволяє уникати втрат ПММ та вести точний облік виданих нафтопродуктів. Нафтосклад знаходиться збоку, від руху техніки його захищає посадка дерев. Він складається із шести резервуарів, які знаходяться під землею. Вони призначені для зберігання паливо-мастильних матеріалів.

Доставка нафтопродуктів в господарство здійснюється як автотранспортом господарства так і транспортом підприємств постачальників на основі поданих заявок-замовлень та укладених договорів. Слідкує за цим завідуючим нафтогосподарством. Відпуск паливо-матеріалів здійснюється по лімітно-забірних картках та шляхових листках (Дод. 12). Нажаль сьогодні через важке фінансове становище господарства трапляються перерви в постачанні паливо-мастильних матеріалів і якість їх бажає бути значно кращою.

Важливою складовою частиною виробничо-фінансового стану сільськогосподарського підприємства є заявка на постачання паливо-мастильних матеріалів.

Адже від наявності в господарстві придбаних паливо-мастильних матеріалів залежить нормальний хід виробництва і результати діяльності господарства.

Головний інженер в кінці року розраховує потребу господарства в нафтопродуктах і складає заявку. Складена і обґрунтована заявка подається у районне управління сільського господарства, де її перевіряють районні спеціалісти.

З метою підтримки сільськогосподарських підприємств, на основі аналізу стану виробництва в галузі, в державі щорічно розробляються заходи по забезпеченню сільського господарства матеріально-технічними ресурсами. Виходячи з того, що у сільськогосподарських товаровиробників не має достатньо коштів на придбання необхідних їм нафтопродуктів постановою Кабінету Міністрів України «Про умови забезпечення сільських товаровиробників паливо-мастильними матеріалами» передбачено забезпечення сільського господарства пальним і мастильними матеріалами в порядку обміну на вироблену продукцію. Це дасть змогу сільськогосподарським підприємствам отримати необхідні їм ПММ, а розрахуватись за них виробленою продукцією. Постачання в цьому випадку здійснюється на умовах тристороннього договору між постачальником, сільськогосподарським товаровиробником і заготівельним підприємством.

Постачальник забезпечує сільськогосподарське підприємство паливо-мастильними матеріалами за розпорядком заготівельної організації у встановлені договором строки, організовує їх доставку на умовах само вивозу, оформляє акти передачі - приймання, реєстри до них, забезпечує документообіг по руху ПММ і звітність.

Сільськогосподарське підприємство приймає на баланс поставлені ПММ, розраховується із заготівельним підприємством в обумовлені строки до 1 жовтня сільськогосподарською продукцією за кількістю і видами обумовленими договором. Вартість продукції, що поставляється в обмін на ПММ визначається з врахуванням цін на них на франко-складі постачальника, цін на зерно або іншу с/г продукцію на біржових торгах за оптовими контрактами на момент проведення розрахунків, податку додану вартість, виробничих витрат, пов'язаних з реалізацією с/г продукції.

Заготівельне підприємство приймає від товаровиробника сільськогосподарську продукцію в обсягах, визначених за еквівалентами обміну на ПММ згідно умов договору.

За незабезпечення до 1 жовтня приймання вставлених обсягів сільськогосподарської продукції, відмову прийняти продукцію, як плату за одержані ПММ заготівельне підприємство відшкодовує товаровиробнику вартість неприйнятої продукції та фактичні витрати по доставці її в прямому і зворотному напрямках.

Основним постачальником ПММ у даному господарстві є ТОВ „КОМПАС КІРОВОГРАД”, як уже зазначалось основним документом на підставі якого проводиться постачання паливо-мастильними матеріалами являється договір (Дод. 18). Порядок завозу паливо-мастильних матеріалів у господарстві такий: головний бухгалтер виписує довіреність на ім'я завідуючого нафтогосподарством на отримання паливо-мастильних матеріалів. Завідуючий нафтогосподарством виступає матеріально-відповідальною особою за отримання ПММ від постачальника. Транспортом нафтогосподарства на підставі довіреності завідуючий одержує нафтопродукти у постачальника. В свою чергу постачальник виписує завідуючому накладну загального призначення. У накладній постачальник вказує назву і кількість відпущених ПММ, їх ціну та загальну вартість (Дод. 8).

Дану накладну завідуючий нафтогосподарством здає головному бухгалтеру. Ця накладна (рахунок-фактура) являється основним документом на отримання ПММ від постачальника (Дод. 10).

Приймання паливо-мастильних матеріалів доставлених у господарство проводиться ревізійною комісією. При прийнятті провіряється кількість доставлених нафтопродуктів, згідно відповідних документів (товарно-транспортної накладної, рахунка-фактури) та їх якість (Дод. 14). Тільки після перевірки кількості і якості паливо-мастильних матеріалів комісія дозволяє зливати пальне в резервуари нафтогосподарства. Облік руху і наявності паливо-мастильних матеріалів веде завідуючий. В кінці кожного місяця заправник подає у бухгалтерію „Книгу обліку ПММ”. На основі даних книги, у бухгалтерії проводяться оприбуткування і видача ПММ.

Для придбання ПММ за готівку водіям видаються відповідні суми під звіт. Водії при придбанні ПММ за готівку зобов'язані отримати у АЗС касовий чек для подальшого підтвердження закупки ПММ в авансовому звіті. Витрати ПММ за умови роботи водія на міжміських маршрутах визначають виходячи з вищевказаних умов (відстань, лінійні норми, ціни), з додатковим нарахуванням витрат ПММ, пов'язаних з непередбаченими обставинами.

Операції проводяться за рахунками порядку:

· ПММ за талонами;

· ПММ на складі (на власній АЗС);

· ПММ в автомобільних баках і талонах у водіїв.

Обов'язки з отримання, зберігання і видачі ПММ і талонів закріплюються за матеріально відповідальними особами, з якими укладаються відповідні письмові договори.

Зберігання ПММ провадиться на спеціально обладнаних складах ПММ, стаціонарних пунктах заправки, а на підприємствах, які мають власну АЗС, - на автозаправних станціях. Облік проводиться за картками складського обліку і матеріалів (Дод. 17).

Видача бензину і дизельного пального на підприємствах супроводжується замірюванням виданої кількості в літрах за поданням водіями дорожніх листів, а мастил - в одиницях маси (кг). При цьому матеріально відповідальна особа оформлює відомість на видачу ПММ. На кожен вид ПММ - окрема відомість. Водій засвідчує своїм підписом отримання ПММ у відомості, а матеріально відповідальна особа засвідчує видачу цих ПММ своїм підписом у дорожньому листі водія.

Видача талонів під звіт спеціально призначеній особі проводиться матеріально відповідальною особою і підтверджується накладною, підписаною керівником підприємства і головним бухгалтером. Підзвітна особа передає талони водіям, про що мають свідчити записи у спеціальній роздавальній відомості. Цю відомість з підписами водіїв, які отримали талони, підзвітна особа додає до авансового звіту.

Видача талонів водіям відбувається за подання ними дорожнього листа, в якому диспетчер (або інша уповноважена на те особа) ставить відмітку про те, скільки пального належить видати згідно із завданням і з урахуванням залишку на початок дня. При цьому на кожну марку пального і мастил ведеться окрема відомість.

Невикористані талони підлягають поверненню в терміни, встановлені підприємством, а також при поверненні з тривалих рейсів, при виході водія у відпустку, при переведенні автотранспортного засобу на ремонт або техогляд. Повернення талонів підтверджується спеціальною відомістю. При цьому водій ставить особистий підпис у цій відомості, а особа, яка приймає талони, - в дорожньому листі.

На зіпсовані або прострочені талони складається акт із зазначенням причин псування чи прострочення. Акт підписується водієм і особою, яка ці талони приймає. Акт додається до відомості повернення талонів.

На підставі первинних документів, за якими на підприємстві провадиться надходження і видача ПММ (прибуткові накладні, акти про приймання, відомості про видачу пального, відомості про повернення тощо) матеріально відповідальні особи складають звіт про рух ПММ. На автотранспортних підприємствах такий звіт складається щодня або щозміни. Звіт подається до бухгалтерії. Бухгалтер на підставі цього звіту виконує відповідні цим діям (подіям) бухгалтерські проведення у синтетичних і аналітичних.

Під час надходження паливно-мастильних матеріалів на склад або до паливно-роздавальної колонки матеріально відповідальна особа -- заправник (комірник) має оприбуткувати нафтопродукти, що надійшли зі складанням первинного документа (прибуткового ордеру тощо) і зробити необхідні записи в Журналі обліку нафтопродуктів із зазначенням дати надходження матеріалів, номера цистерни, номерів квитанції й товарно-транспортної накладної постачальника. Сторінки журналу мають бути прошнуровані, пронумеровані, скріплені підписами посадових осіб і печаткою підприємства.

"Матеріальний звіт" призначений для обліку наявності і руху запасів, що знаходиться на будівельній дільниці у матеріально відповідальних осіб (бригадирів, начальників цехів, майстрів, комірників тощо). Використовують форму М-19 будівельні організації або підприємства, що здійснюють будівництво господарським способом (Дод. 16).

Форму М-19 "Матеріальний звіт" складає матеріально відповідальна особа в одному примірнику. У цьому звіті мають вказуватися всі запаси, які значилися у підзвітній сумі матеріально відповідальної особи на початок місяця, незалежно від того, був на даний вид запасу будь-який рух (прибуток або видаток) чи ні. Ці дані беруться з "Матеріального звіту" за попередній місяць з колонки "Залишок на кінець місяця" і переносяться у "Матеріальний звіт" поточного місяця в колонку "Залишок на початок місяця". Якщо це перший "Матеріальний звіт" матеріально відповідальної особи (бригадира, начальника цеху тощо), то в колонці "Залишок на початок місяця" ставиться риска.

Далі у "Матеріальному звіті" зазначаються надходження і видача, списання запасів. Крім загальної суми списання тих чи інших видів запасів на витрати виробництва, у "Матеріальному звіті" зазначається списання окремо по кожному об'єкту або виробництву, а також на інші цілі. Відтак виводиться залишок щодо кожного окремого найменування запасів на кінець місяця. Для обліку видачі палива зі складу використовують лімітно-заправочні відомості, які відкривають на місяць для кожного автомобіля. Відпуск палива водіям здійснює заправник у межах ліміту, встановленого на місяць.

Кількість фактично виданого водіям палива фіксують у двох документах: у Відомості обліку видачі нафтопродуктів і в Подорожньому листі водія. У Відомості обліку видачі нафтопродуктів заправник зазначає дату, номер подорожнього листа, прізвище водія і кількість відпущеного палива за марками. Водій підтверджує отримання палива своїм підписом. Заправник записує відпущене паливо до подорожнього листа і ставить у ньому свій підпис. Паливо, відпущене на заправку автомобіля, розглядають як внутрішнє переміщення від однієї матеріально відповідальної особи (заправника) до іншої (водія). На підставі цих документів і в такому самому порядку відображають рух талонів на паливо. При цьому складають окрему Відомість обліку видачі нафтопродуктів. Не використані талони, раніше отримані водієм, повертаються, про що у подорожньому листі роблять відповідний запис.

3.2 Організація первинного обліку палива

На підставі первинних документів, за якими на підприємстві здійснюють приймання і відпуск нафтопродуктів, матеріально відповідальна особа (заправник, комірник) складає Звіт про рух нафтопродуктів, який разом із первинними документами подає до бухгалтерії. Це слугує підставою для відображення в облікові руху нафтопродуктів. При складанні звіту враховують затверджені норми втрат нафтопродуктів у вагових одиницях на 1м2 поверхні випаровування резервуарних місткостей та в кілограмах до кількості руху нафтопродуктів в осінньо-зимовий або весняно-літній період залежно від значення октанового числа палива та кліматичної зони. Втрати нафтопродуктів під час зачищення резервуарів і технологічних нафтопродуктопроводів списують за окремими актами, що складають на кожен випадок зачищення.

При виїзді з підприємства і після повернення водій надає подорожній лист, в якому механік (чи інша уповноважена особа) проставляє дані пробігу автомобіля за спідометром, а також залишки палива у баках автомобіля під час виїзду й при поверненні. Ці показники фіксують у диспетчерському журналі.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены