Однією з проблем в ході обліку активів є віднесення об'єктів до оборотних чи необоротних. Системне вивчення інформації вимагає її класифікації, цим зумовлена необхідність поділу ресурсів на окремі категорії, який потрібен для забезпечення відповідного сприйняття агрегованої інформації, яку повинні розуміти її користувачі.

Правильна класифікація інформації спрощує роботу аналітика через надання важливої, конкретної інформації. Класифікація та групування даних призводить до втрати взаємозв'язків та розуміння залежностей, тому класифікація повинна враховувати певні інтереси та бути доцільною при відповіді на певне питання.

З огляду на визначення оборотних активів в П(С)БО 2: “Оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”, можна зробити висновок про наявність великої кількості проблем лише у визначенні поняття “оборотні активи”.

Також існує проблема щодо складу МШП. Згідно п. 6 П(С)БО України для цілей бухгалтерського обліку запаси включають МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Крім того, П(С)БО 9 “Запаси” не містить переліку МШП, тому підприємства самі встановлюють і відображають в наказі про облікову політику склад МШП.

Однією зі сторін проблеми, пов'язаної з організацією аналізу на підприємстві, є складна система цін на оборотні активи. Доцільно було б, на наш погляд, ретельно дослідити її основні аспекти. Вивчаючи порядок використання облікової ціни, оптових договірних цін, зазначимо, що застосування таких цін на підприємстві забезпечує єдність синтетичного й аналітичного обліку. Вважаємо, що з розвитком ринкових відносин стабілізуватимуться і договірні ціни, а це сприятиме спрощенню методики обліку.

Оцінка оборотних активів, що надходять здійснюється в обліку на основі історичної собівартості, яка передбачає підрахунок всіх витрат на виробництво та придбання. При вибутті запасів Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено п'ять методів оцінки, кожен з них має свої переваги та недоліки, що зумовлює їх використання підприємствами в залежності від поставленої мети. За умови використання методу середньозваженої собівартості, використані запаси рівномірно включаються до собівартості чи фінансового результату та відображається більш реальний прибуток.

Щодо витрат майбутніх періодів, то враховуючи факт, що чітких рекомендацій щодо формування та обліку витрат майбутніх періодів немає, підприємства можуть самостійно вирішувати, які витрати включати до складу витрат майбутніх періодів, а також визначати терміни списання цих витрат. З огляду на це статті, віднесені до витрат майбутніх, одні можуть бути віднесені до оборотних активів, інші - до необоротних.

Виявлення важливих та нагальних проблем аналізу оборотних активів, що потребують вирішення, є важливим для підприємства, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньої аналітичної системи інформації щодо оборотних активів для цілей управління.

Таким чином методика проведення аналізу залежить від обраних підприємством методів нарахування резерву сумнівних боргів, методів списання запасів, віднесення вартості списаних на витрати у фінансовому обліку запасів до валових витрат в податковому обліку.

Необхідно зазначити, що порядок формування витрат у фінансовому обліку дає широкі можливості для вуалювання доходів шляхом здійснення недоцільних витрат, а формування валових витрат в податковому обліку у зв'язку зі своєю направленістю на збільшення бази оподаткування передбачає жорсткий порядок формування валових витрат та цим стимулювання, наприклад, до вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Питання аналізу оборотних активів потребує подальшого дослідження, зокрема в частині адаптації нормативного регулювання до деяких практичних аспектів аналізу оборотних активів на підприємствах.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОКРЕМИХ ВИДІВ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

2.1 Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів

У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об'єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо.

Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи -- громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень:

· здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише без-готівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємствам, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками);

· зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України;

· мають право зберігати у своїх касах суми готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як три робочих дні, включаючи день одержання грошей в установах банків.

Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковими перерахуваннями, векселями, чеками тощо і вельми незначна -- у вигляді готівки. Касове обслуговування підприємств здійснюється банками, які організують, регулюють рух коштів і стежать, аби цей рух відбувався згідно із законодавчими актами.

Правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням.

Основу обліку грошових коштів зумовлює їх класифікація -- за призначенням та за місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поділяються на кошти для обороту оборотні та для спеціального призначення необоротні. За місцем зберігання -- на грошові кошти в банку, касі підприємства у підзвітних осіб, у контрагентів (видані аванси), вкладені у еквіваленти цінні папери тощо.

Згідно з діючим положенням, усі грошові кошти підприємств, що призначені для здійснення господарської діяльності, мають зберігатися на рахунках у банку.

Бухгалтерський облік грошових коштів має такі основні завдання:

· інформування про готівку коштів;

· здійснення контролю за їх зберіганням, своєчасним надходженням і цільовим призначенням;

· забезпечення касової дисципліни.

Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем зберігання і кожним видом призначення згідно з діючим планом передбачено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове призначення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) -- рахунок «Рахунки в банках»; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) -- рахунок «Інші необоротні активи»; для обліку готівки і руху коштів -рахунок «Каса»; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів -- рахунок «Інші кошти»; для куплених цінних паперів -- рахунок «Поточні фінансові інвестиції»; для одержаних векселів -- рахунок «Короткострокові векселі одержані».

За класифікаційними ознаками всі рахунки обліку коштів поділяються так: за економічним змістом -- рахунки обліку оборотних коштів господарства; та рахунки необоротних активів. У всіх випадках на дебеті рахунків відображують надходження (збільшення), а на кредиті -- вибування (зменшення).

Розглянемо докладніше особливості обліку грошових коштів у касі підприємства.

Об'єкт обліку -- грошові кошти, які знаходяться в касі підприємства, облікуються за номіналом. Одиниця обліку -- номінал купюр.

Аналітичний облік. Аналітичний облік грошових коштів у касі будується за окремими фізичними особами, які здійснюють касові операції на підприємстві.

Каса -- самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов'язання касира. Зобов'язання касира зберігається у головного бухгалтера.

В деяких випадках за невеликого обсягу касових операцій дозволяється сумісництво цієї роботи з іншою, якщо вона не пов'язана з розрахунками.

Касові операції здійснюють згідно з порядком про ведення касових операцій підприємствами, установами і організаціями, який запровадив Національний банк України, встановивши єдиний для всіх підприємств, установ і організацій прийом здійснення й обліку касових операцій та єдину для них документацію.

Регламентування ведення касових операцій забезпечує здійснення контролю за додержанням касової дисципліни, сприяє поліпшенню обліку.

Гроші до каси надходять здебільшого з розрахункового банківського рахунка насамперед для виплати заробітної плати працюючим, покриття витрат на відрядження й інші господарські, адміністративні й операційні потреби.

Банк установлює ліміт залишку готівки в касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Ця готівка має зберігатися в касі. Готівку можна витрачати тільки за тим призначенням, задля якого вона видана банком.

Понад ліміт у касі можуть зберігатися лише гроші, призначені для оплати праці. Невиплачені протягом трьох днів з дня одержання грошей у банку суми заробітної плати мають бути повернені на розрахунковий рахунок у банк.

Для прийняття, зберігання і витрат грошей кожне підприємство або організація повинні мати окреме відповідно обладнане приміщення -- касу.

Документальне оформлення касових операцій. Касові операції здійснюють на основі оформлених документів.

Надходження і видачу грошей з каси підприємства оформляють прибутковими і видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія. У прибуткових ордерах зазначають, від кого, за що або навіщо одержані гроші, а у видаткових -- кому, за що або навіщо вони видаються. В ордерах проставляють також кореспондуючі рахунки, на яких має бути відображена операція і зазначені виправдовувальні документи, що стали підставою для складання ордерів (чеки, авансові звіти, заяви тощо).

Прибуткові ордери мають бути підписані головним бухгалтером, а видаткові -- керівником і головним бухгалтером підприємства.

Касові ордери до виконання касиру підприємства передає безпосередньо сам бухгалтер, а не через особу, котра одержує або вносить гроші.

Касир, який одержав з бухгалтерії касові ордери, має перевірити правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перелічені в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція.

Готівка і переміщення грошей у касі відображуються касиром у касовій книзі. Записи в ній виконуються за кожним прибутковим і видатковим ордером.

Усі касові ордери після їх виконання касир підписує, а додані до них документи, щоб уникнути повторного їх використання, погашає штампом або підписом від руки «Одержано» чи «Сплачено» і проставляє дату.

Записи у касовій книзі здійснюються лише під копірку, тобто » двох примірниках (другі примірники слугують звітом для касира). Наприкінці робочого дня підраховують підсумки оборотів за приходом і видачею грошей та виводять залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира разом з прибутковими і видатковими ордерами і прикладеними до них виправ-довувальними документами, касир передає бухгалтерії під розписку в касовій книзі.

Бухгалтер має перевірити таке: правильність оформлення касових ордерів та їх обґрунтування; виконані записи в касовій книзі і виведений залишок у ній на кінець дня і проти кожної суми проставити шифр кореспондуючих рахунків.

Перелічимо найважливіші вимоги до правильного оформлення й обліку касових операцій.

1. Негайне записування кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі; здача касиром під розписку до бухгалтерії касових документів.

2. Виписування бухгалтерією на кожну касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації і реєстрації цих коштів у реєстрі до передачі їх для виконання касиру.

3. Погашення касиром спеціальним штампом касових документів, аби запобігти зловживанню цими документами, зокрема повторному їх використанню.

4. Установлення наказом осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і недопустимість виконання касових операцій на непідписаних документах.

З метою контролю не рідше одного разу на місяць потрібно перевіряти готівку в касі, складати акт.

Керівник підприємства несе відповідальність за зберігання грошей, правильне й доцільне їх використання.

Касова книга є реєстром аналітичного обліку. Касові документи слід брошурувати окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію; при здачі таких документів до бухгалтерського архіву в архівній книзі роблять позначку про прийняття «Касових документів».

Облік касових операцій у системі рахунків. Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок «Каса», записи здійснюють на основі перевірених відривних аркушів касової книги і доданих до них документів на загальні суми за день (або за кілька днів). На цьому рахунку не можна робити жодних бухгалтерських проведень, якщо вони не відображають касових операцій (сторнувань тощо). Усі бухгалтерські проведення мають точно відповідати записам касової книги. Це неодмінна умова для забезпечення готівки.

На рахунку «Каса» у дебеті записують операції надходження грошей до каси, а у кредиті -- їх вибуття; сальдо може бути тільки дебетове, що відображає залишок грошей у касі.

За дебетом рахунок «Каса» кореспондує з рахунками «Рахунки в банках», «Доходи», «Розрахунки з підзвітними особами», «Розрахунки з різними дебіторами» тощо.

Записи на кредиті рахунка «Каса» здійснюють в кореспонденції з дебетом рахунків «Розрахунки з оплати праці»; «Розрахунки з підзвітними особами» (видача підзвітних сум); «Рахунки у банку»; «Загальновиробничі витрати»; «Адміністративні витрати»; «Витрати на збут»; «Розрахунки з різними дебіторами»; «Розрахунки зі страхування» тощо.

Контроль касової дисципліни. Керівник організації і головний бухгалтер мають систематично контролювати додержання касової дисципліни і зберігання грошей у касі. Керівник підприємства повинен не рідше як один раз на місяць призначати комісію для раптової ревізії каси, під час якої готівка перераховується (кожна пачка має бути розкрита). Після перевірки усіх прибуткових і видаткових документів визначається залишок, який звіряють з готівкою.

Якщо під час ревізії виявлено нестачу, то вона стягується з касира.

Підприємство зобов'язане негайно подати позов щодо стягання нестачі. Якщо в касі ревізією виявлені надлишки, то на державних підприємствах вони вносяться в дохід бюджету. Це оформляють таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Розрахунки по іншим операціям».

На приватних підприємствах надлишки приєднуються до доходу. Це оформляється таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Фінансові доходи».

Розглянемо особливості обліку грошових коштів на рахунках у банку.

Об'єкт обліку -- вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банків.

Для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків для суб'єктів підприємницької діяльності у банках відкриваються розрахункові, валютні та інші рахунки.

Розрахунковий рахунок відкриває кожний самостійний господарський суб'єкт (підприємство, організація, установа), що має самостійний баланс. Виробничим одиницям відкриваються поточні рахунки. Об'єднанням, що мають виробничі одиниці поза своїм місцезнаходженням, можуть бути відкриті розрахункові рахунки.

Схематично сальдо і операції на рахунку „Розрахунковий рахунок” показано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Рахунок „Розрахунковий рахунок у банку”

Сальдо розрахункового рахунка як в обліку банку, так і підприємства завжди має бути однаковим. Якщо при перевірці виписки банку підприємство встановило, що якась сума в банку неправильно записана (зарахована або списана), то воно повторює цю помилку банку і надсилає до банку письмове повідомлення про це. Усі помилки банку відображуються в кореспонденції з рахунком «Розрахунки за претензіями».

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за розрахунковим рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.

Облік операцій на інших рахунках в банку. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад -- акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).

Операції на цих рахунках оформляють у розглянутому щойно порядку.

2.2 Облік запасів діяльності

рахунка „Виробничі запаси”

За діючим планом рахунків визначити фактичну собівартість придбаних матеріальних запасів можна двома способами: з використанням спеціальних рахунків та без них.

Методика обліку придбання матеріалів без використання спеціальних рахунків придбання. Прийняті на склад матеріали одержувач обліковує таким записом:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» відповідного субрахунка запасу «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

У разі надходження на склад підприємства матеріальних цінностей з інших (крім постачальників) джерел обліку роблять такі записи:

-- напівфабрикати власного виробництва:

Дебет рахунка «Напівфабрикати» (власного виробництва) Кредит рахунка «Виробництво»;

-- матеріали, що вироблені об'єднанням для власних потреб:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі Дебет рахунка «Матеріали» або Дебет рахунка «Запасні частини» та ін. Кредит рахунка «Виробництво»;

-- матеріальні цінності, які надійний на склад від забракованих виробів, що можуть бути використані як матеріали, паливо і запасні частини:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», субрахунки: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Кредит рахунка «Брак у виробництві»;

-- матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі за субрахунками: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» або інші Кредит рахунка «Додатковий капітал»;

-- матеріальні цінності, що надійшли як внесок до статутного

капіталу:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» а далі (відмовілний субрахунок)

Кредит рахунки «Неоплачений капітал».

Якщо при прийнятті матеріалів виявляють нестачі, то на підставі приймальних актів вартість матеріалів, яких бракує, за оптовими цінами відображають записом:

Дебет рахунка «Розрахунки за претензіями» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Аналогічно обліковують і надходження матеріалів без рахунків постачальників (невідфактуровані поставки). На підставі актів приймання, після одержання рахунків від постачальників записи, які зроблені на основі актів за обліковими (умовними) цінами, сторнуються, а на суму одержаних рахунків робиться запис у тій самій кореспонденції.

Матеріальні цінності, що надійшли на склад від ліквідації основних засобів, або брухт і ганчір'я від вибулих через знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, відображають за дебетом відповідних рахунків обліку матеріальних цінностей:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі в дебет субрахунка «Матеріали» та ін. за видом

Кредит рахунка «Доходи від вибуття необоротних активів». Прийняті на склад зворотні відходи обліковують записом: Дебет рахунка «Виробничі запаси» субрахунка «Матеріали» Кредит рахунка «Виробництво».

Придбання матеріальних запасів, коли неможливо ідентифікувати затрати з конкретним матеріальним запасом, може здійснюватися підприємством із застосуванням рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей». На дебеті цього рахунка протягом місяця записують затрати, пов'язані, наприклад, із заготівлею та придбанням сільськогосподарської продукції (буряк, картопля, молоко, м'ясо тощо). Рахунок призначений для визначення фактичної собівартості заготовлюваної для переробки продукції, І запис в ньому роблять такий:

Дебет рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками І підрядчиками» та інші. При цьому варіанті транспортно-заготівельні затрати попередньо нагромаджуються на дебеті рахунка «Заготівельні витрати на придбання матеріалів» за номенклатурою і щомісячно згідно з обліковою політикою відносяться на дебет рахунка «Матеріальні затрати» на конкретні матеріальні запаси.

У кінці місяця кількість і фактична собівартість заготовлюваної сировини, матеріалів сільськогосподарської продукції списуються записом:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» -- відповідний субрахунок Кредит рахунка «Затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей».

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних затрат;

· ціни продажу.

П(С)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (pertual) або періодичну (periodical).

Розбіжності у двох системах списування - постійна або періодична - полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.

Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:

43

Якщо підприємство обрало систему постійного списування, то воно має діяти за такою формулою:

Розглянемо наведене на прикладах.

Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки записів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний варіант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл.. 2.3.

Таблиця 2.3

Вихідні дані про надходження та рух матеріальних запасів

Розглянемо систему постійного списування та методику обліку за ідентифікованою собівартістю (нажаль обсяг даної роботи не дозволяє розглянути всі методики).

Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає використання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання кожного випадку, що унаочнює табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Передано на виробництво

Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як у додатку А.

Розглянемо систему періодичного списування. Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використання постійного списування. Вважається, що цей метод доцільно використовувати, коли неможливо або недоцільно, або небажана перша система - система постійного списування.

Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів.

Як і в попередньому випадку використаємо методику прямої ідентифікації. Цю методику унаочнює додаток Б.

2.3 Особливості побудови обліку оборотних засобів праці, які відносяться до малоцінних і дорогоцінних швидкозношуваних предметів (МШП, ДШП)