Фінансовий аналіз руху грошових коштів на підприємстві ТОВ "Автополюс"

• 1. Загальна характеристика та аналіз фінансово-майнового стану ТОВ „ Автополюс”
• 2. Аналіз фінансових показників стану підприємства ТОВ “ Автополюс”
• 3. Аналіз оборотності грошових оборотних коштів
• 4. Шляхи покращення фінансового стану ТОВ „Автополюс"
• Список використаних джерел

1. Загальна характеристика та аналіз фінансово-майнового стану ТОВ „ Автополюс”

ТОВ “Автополюс", тис. грн.

Хоча підприємство в цілому, можна сказати, забезпечене оборотними коштами, проте всі вони мобілізовані в дебіторську заборгованість і в активи, які повільно реалізуються (А2, А3). Негативним є те, що на кінець року власний капітал має досить високе від'ємне значення. Це означає, що підприємство є на даному етапі збитковим і продовжує діяльність в основному за рахунок позичених коштів.

Для більш детального аналізу ступеня ліквідності балансу розрахуємо основні коефіцієнти ліквідності.

Згідно з даними таблиці 3 можна зробити висновки про дуже низький рівень ліквідності підприємства за 2008 рік. Це, звичайно, свідчить про нестабільне фінансове становище підприємства на протязі даного періоду. Коефіцієнт абсолютної ліквідності при оптимальному значенні більше 0,2 як на початок року, так і на кінець аж на 2 порядки нижчий. На кінець року його абсолютне значення зменшилось удвоє. Його значення свідчить про те, що на кінець 2008 року тільки 0,12% короткострокової заборгованості підприємство може погасити негайно.

Таблиця 3

Аналіз показників ліквідності

ТОВ “Автополюс” на 31 грудня 2008 року

Коефіцієнт миттєвої ліквідності теж має дещо низьке значення. Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0.

Значення збільшилося з 0,63 до 0,82 і в принципі знаходиться в межах норми. Однак бачимо, що збільшення відбулось за рахунок зростання дебіторської заборгованості, яке часто буває невиправдане. Як би там не було, оскільки даний коефіцієнт має вирішальне значення для банків, так як характеризує ступінь надійності підприємства при поверненні кредитів, тенденція до збільшення свідчить на користь підприємству. Те, що, показники абсолютної і миттєвої ліквідності набагато нижчі нормативних значень, викликано перевищенням темпів росту поточної заборгованості над темпами росту ліквідних коштів підприємства.

Показники загальної ліквідності також дещо занизькі. Встановлений норматив цього показника рівний 2,0; може коливатися в межах 1,5 - 2,5. Вони мають тенденцію до збільшення. Зазначимо, що зависокі показники загальної ліквідності свідчать не про стабільний фінансовий стан підприємства і про ефективність його діяльності, а про наявність у підприємства понаднормативних виробничих запасів, що не є позитивною рисою при аналізі фінансового стану підприємства.

У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК = ВК - НА, (4)

де ВОК - власні обігові кошти;

ВК - власний капітал;

НА - необоротні (позаобігові) активи.

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК - мінімальна умова фінансової стійкості.

наявність власних оборотних коштів і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВК^Д) - визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових кредитів і позик (пасивів):

ВК^Д = ВОК + К^Д, (5)

де ВК^Д - власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування

запасів і витрат (довгострокові кредити і позики);

ВОК - власні оборотні кошти;

К^Д - довгострокові кредити і позики.

2) загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат ВК^Д К^К

визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів:

ВК^Д К^К = ВОК + К^Д + К^К, (6)

де ВК^Д К^{К -} власні оборотні кошти і довго - та короткострокові кредити і позики

ВОК - власні оборотні кошти;

К^{Д -} довгострокові кредити та позики;

К^К - короткострокові кредити і позики.

На основі цих трьох показників, що характеризують наявність джерел, які формують запаси й витрати для виробничої діяльності, розраховують величини, за допомогою яких визначають розмір джерел для покриття запасів і витрат:

надлишок (+) або нестача (-) власних обігових (оборотних) коштів:

ВОК = ВОК - З, (7)

де ВОК - надлишок (+) або нестача (-) власних обігових (оборотних) коштів;

ВОК - власні оборотні кошти;

З - запаси.

2) надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:

ВК^Д = ВК^Д - 3, (8)

де ВК^{Д -} надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових позикових

джерел формування запасів і витрат;

ВК^{Д -} власні оборотні кошти і довгострокові позикові джерела формування запасів і витрат (довгострокові кредити і позики);

З - запаси.

3) надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:

ВК^Д К^К = ВК^Д К^К - 3, (9)

де ВК^Д К^К - надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат;

ВК^Д К^{К -} власні оборотні кошти і довго - та короткострокові кредити і позики;

З - запаси.

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

Абсолютна стійкість фінансового стану задається умовою: З < ВОК.

Для забезпечення запасів (З) Достатньо власних обігових коштів, платоспроможність підприємства гарантована.

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові: З < ВОК + К^Д.

В даному випадку для забезпечення запасів окрім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики (пасиви) ДП.

3. Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів окрім власних обігових

коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики, платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З < ВОК + К^Д + К^К.

4. Кризовий (критичний) фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

З > ВОК + К^Д + К^К.

Кризове фінансове становище - це грань банкрутства. У ринковій економіці при кількаразовому повторенні такого положення підприємству загрожує оголошення банкрутства.

Фінансова стабільність підприємства характеризується станом власних і позикових коштів й аналізується за допомогою системи відносних фінансових коефіцієнтів.

У світовій та вітчизняній практиці використовують сукупність відносних показників для аналізу фінансової стійкості підприємства з погляду структури джерел фінансування.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) К_авт, або коефіцієнт концентрації власного капіталу - відношення загальної суми власних коштів до пасивів:

, (10)

де ВК - власні кошти (власний капітал),

П - пасиви.

Коефіцієнт К_авт характеризує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів.

Чим більше значення цього показника, тим кращий фінансовий стан господарюючого суб'єкта (тим меншою є його залежність від зовнішніх джерел фінансування). У загальній сумі фінансових ресурсів частка власного капіталу не повинна бути меншою від 50%, тобто К_авт > 0,5.

Мінімальне значення коефіцієнта автономії (К_авт= 0,5) свідчить про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами.

Коефіцієнт фінансової залежності К_фз визначають як відношення пасивів до власного капіталу:

, (11)

де П - пасиви;

ВК - власний капітал.

Цей показник обернений до коефіцієнта автономії. Збільшення К_фз у часі свідчить про підвищення частки позикових коштів у фінансуванні підприємств, і навпаки. Якщо К_фз= 1, підприємство не має позик. Показник фінансової залежності використовують у детермінованому факторному аналізі, наприклад в аналізі чинників рентабельності власного капіталу.

3. Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів К_з/в розраховується як відношення залучених коштів до власного капіталу:

, (12)

де ЗК - залучені кошти;

ВК - власний капітал.

Його оптимальне значення становить 1.

К_з/в показує, скільки позикових коштів (сума розділів III та IV пасиву балансу) припадає на 1 грн власного капіталу. Збільшення значення цього показника в часі свідчить про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу К_м визначається як відношення власних обігових коштів до власного капіталу:

, (13)

де ВОК - власні обігові кошти;

ВК - власний капітал.

Значення К_м показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані підприємства, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами.

5. Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів Кзап:

, (14)

де ВОК - власні обігові кошти;

З - запаси.

Нормативне значення цього показника, що було отримане на основі статистичного узагальнення господарської практики, становить 0,6 - 0,8.

6. Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів К_дз:

, (15)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання;

ВК - власний капітал.

Значення К_дз показує частку довгострокових позик у сукупних стабільних

джерелах фінансування. Цей показник дає змогу приблизно визначити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень. Збільшення значень цього коефіцієнта свідчить про посилення залежності підприємства від зовнішніх

інвесторів, тобто про погіршення його фінансової стійкості.

7. Показник фінансового левериджу ФЛ також має важливе значення. Він характеризує залежність господарюючого суб'єкта від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до власного капіталу (власних коштів):

, (16)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання;

ВК - власний капітал.

Збільшення значення показника фінансового левериджу зазвичай свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втрати платоспроможності.

Нормативне значення ФЛ повинне бути менше 0,01.

8. Коефіцієнт структури довгострокових вкладень К_сдв визначається як відношення довгострокових зобов'язань до необоротних активів:

, (17)

де ДЗ - довгострокові зобов'язання;

НА - необоротні активи.

Цей коефіцієнт показує, яка частка необоротних активів профінансована чужими коштами, тобто не належить підприємству. Показник розраховують, припустивши, що довгострокові позики (розділ III пасиву балансу) використовують для фінансування основних засобів, капітальних вкладень та інших необоротних активів. При зростанні значення цього коефіцієнта фінансова стійкість підприємства послаблюється. Аналіз фінансового стану ТОВ “Автополюс” продовжимо, аналізуючи основні абсолютні та відносні показники фінансової стійкості підприємства (таблиці 4). Власний капітал підприємства лише у 2006 та у 2007 роках приймав додатнє значення. З 2004 по 2007 роки зростали необоротні активи. Зростали і запаси, що є негативним моментом, оскільки їх збільшення сприяє тому, що кошти “акумулюються" і не вкладаються в оборот. Бачимо, що підприємство абсолютно не забезпечене власними обіговими коштами (ВОК), з 2004 по 2008 роки такі кошти мають від'ємне значення, тобто вони повністю залучені (позичені).

Таблиця 4

Показники фінансової стійкості ТОВ ”Автополюс”

У 2007 році ВОК незначно зростають, проте у 2008 році знову зменшуються. Графічно динаміка зміни ВОК представлена на рис.1. Схожа ситуація і з власними оборотними коштами і довгостроковими позиками (ВК^Д). Проте починаючи з 2007 року завдяки залученню довгострокових пасивів ВК^Д набуває додатнього значення (рис.2).

Загальний розмір джерел формування запасів і витрат ВК^ДК^К лише у 2005 році має від'ємне значення, по всіх інших роках воно додатнє завдяки залученим довго - або короткостроковим коштам. З 2005 року спостерігається тенденція стрімкого зростання загального розміру джерел формування запасів і витрат (рис.3).

Рис.3 Динаміка загального розміру джерел формування запасів і витрат

Щодо надлишку чи нестачі власних обігових коштів, цього ж показника разом з довгостроковими позиками, загального розміру джерел формування запасів і витрат, то бачимо, що по всіх роках присутня нестача цих коштів.

Не виконується жодна з умов:

абсолютної стійкості фінансового стану (З < ВОК);

нормальної стійкості фінансового стану (З < ВОК + К^Д);

нестійкий фінансовий стан (З < ВОК + К^Д + К^К). Виконується лише умова, яка означає, що підприємство належить до четвертого типу фінансової стійкості (З > ВОК + К^Д + К^К), а це означає, що маємо кризовий (критичний) фінансовий стан, можемо припустити, що підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик. Як відомо, при кількаразовому повторенні такого положення підприємству загрожує оголошення банкрутства.

Проаналізуємо основні відносні показники фінансової стійкості підприємства. (Таблиця 5).

Таблиця 5

Показники фінансової стійкості підприємства

Звернемо увагу на те, що валюта балансу щороку зростала, це зумовлено в

основному збільшенням залучених коротко - та довгострокових пасивів.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) К_авт при нормативному

значенні не менше 0,5 досягав максимального значення 0,023 у 2006 році. У 2008 році досяг найнижчого від'ємного значення за всі аналізовані роки і становив - 0,063. Графічно динаміка зображена на рис.4. Тобто підприємство є повністю залежним від зовнішніх джерел фінансування.

Аналогічна негативна ситуація і з показником фінансової залежності К_фз (занадто відхиляється від нормативного значення, яке рівне 1, наприклад у 2006 році становить 44,12; у 2007 році 53,66); і з коефіцієнтом співвідношення залучених і власних коштів, К_з/в (у 2006 році на 1 гривню власних коштів припадало 43,12 грн залучених, у 2007 році збільшилось до 52,66 грн., що свідчить про зниження фінансової стійкості). В інші роки дані коефіцієнти взагалі приймали від'ємне значення.

На рис.5 представлено динаміку коефіцієнта маневреності власного капіталу К_м, який показує частку власного капіталу, що використовується для фінансування поточної діяльності підприємства. Збільшення значення цього коефіцієнта позитивно характеризує зміни у фінансовому стані, оскільки свідчить про збільшення можливості вільно маневрувати власними коштами. У 2006 та 2007 роках цей показник взагалі набуває від'ємного значення, тобото власні кошти як такі були відсутні. У 2008 році бачимо його зростання, що можна відмітити як позитивну тенденцію, але судячи з попередніх років, це швидше за все випадковість.

Судячи із вже проведеного аналізу, можемо припустити, що і наступні показники фінансової стійкості свідчитимуть про нестійкий фінансовий стан.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів К_зап при нормативному значенні в межах 0,6 - 0,8 по всіх роках приймає від'ємне значення. Запаси формуються виключно за позичені кошти.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів К_дз у 2007 році становив 0,94, тобто частка довгострокових позик у сукупних стабільних джерелах фінансування становила аж 94%, а у 2008 році цей коефіцієнт становив аж 1,18.

Відхиляються від норми в гірший бік у кілька разів і показник фінансового левериджу ФЛ, і коефіцієнт структури довгострокових вкладень К_сдв.

Бачимо, що до 2007 року підприємство було прибутковим, а у 2008 році понесло збитки у сумі 1073,6 тис. грн. Рентабельність підприємства навіть коли воно мало прибутки, бажає кращого. Проаналізуємо основні показники рентабельності підприємства. (Таблиця 6).

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

Рентабельність активів (майна) (Р_а) - показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи. Рентабельність активів оцінюється шляхом співставлення чистого прибутку із загальною сумою активів по балансу:

, (18)

де ЧП - чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

А - середній розмір активів.

Рентабельність поточних активів (Р_па) - показує, скільки прибутку одержує підприємство з однієї гривні, вкладеної в поточні активи:

, (19)

де ЧП - чистий прибуток;

А_п - середній розмір поточних активів.

Рентабельність інвестицій (Р_і) - показник, що відображає ефективність використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку "майстерності" керування інвестиціями:

, (20)

де П - загальна сума прибутку за звітний період;

ВК - середній розмір власного капіталу;

ДЗ - середній розмір довгострокових зобов'язань.

Показник рентабельності продажу обчислюється:

, (21)

де ЧП - чистий прибуток;

ВР - виручка від реалізації.

Цей показник дає змогу оцінити питому вагу прибутку у виручці від реалізації.

Показник рентабельності продукції:

, (22)

де ВП - валовий прибуток;

СВ - собівартість виготовленої продукції.

Таблиця 6

Основні показники рентабельності ТОВ “Автополюс”

На Рис.6 бачимо динаміку показника рентабельності активів. Ще до 2006 року він зростав, хоч і був незадовільним по абсолютному значенню, починаючи з 2006 року пішов на спад, у 2008 році набув від'ємного значення. Підвищення рентабельності продукції забезпечується переважно зниженням собівартості одиниці продукції.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється передусім у швидкості обороту його засобів.

Схожу динаміку спостерігаємо і з рентабельністю продажу (рис.7). Причому вона по всіх роках не досягає навіть 2%, що для підприємства, основним видом діяльності якого є торгівля є вкрай незадовільним.

Аналіз її полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які є відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта. Залишилося ще порахувати та проаналізувати основні показники ділової активності підприємства, вони представлені таблицею 7.

Наведемо основні з цих показників.

1. Коефіцієнт оборотності капіталу К_ок обчислюється як відношення виручки від реалізації до середньої вартості загального капіталу за певний період:

, (23)

де ВР - виручка від реалізації;

ЗагК - загальний капітал.

К_ок відображає швидкість обороту (кількість оборотів за період) загального капіталу підприємства. Його зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства або зростання цін (у випадках пониження рентабельності фірми та рентабельності необоротних активів).

Коефіцієнт оборотності готової продукції К _огп визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньої за період величини готової продукції:

, (24)

де ВР - виручка від реалізації;

ГП - середня за період величина готової продукції.

Цей коефіцієнт відображає швидкість обороту готової продукції. Його зростання свідчить про підвищення попиту на продукцію підприємства, а зниження - про збільшення залишків готової продукції у зв'язку ыз зниженням попиту.

3. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості К_одз визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості:

, (25)

де ВР - виручка від реалізації;

ДебЗ - середня за період дебіторська заборгованість.

4. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості К_окз визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період кредиторської заборгованості:

, (26)

де ВР - виручка від реалізації;

КредЗ - середня за період кредиторська заборгованість.

Коефіцієнти дебіторської і кредиторської заборгованості свідчать про розширення або зниження комерційного кредиту, що надає підприємство (ДебЗ) або надається підприємству (КредЗ). Зростання коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості означає збільшення швидкості сплати заборгованості підприємству, зменшення продажу в кредит. Зниження цього показника означає збільшення обсягу кредиту, що надає підприємство, тобто зростання купівлі продукції в кредит покупцями.

Зростання коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості свідчить про підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, а зниження - про зростання купівлі продукції в кредит.

Ці коефіцієнти мають бути порівнянними, бажано не на високому рівні.

5. Фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів ФВ_оз визначається як відношення виручки від реалізації до середньої за період величини необоротних активів:

, (27)

де ВР - виручка від реалізації; НА - необоротні активи.

ФВ_оз характеризує ефективність використання необоротних активів.

Оцінюється позитивно зростання цього показника, тобто збільшення

величини продажу, що припадає на одиницю вартості засобів.

6. Продуктивність праці ПП визначається як відношення виручки від реалізації продукції до середньоспискової чисельності робітників:

, (28)

де ВР - виручка від реалізації;

СЧ - середньоспискова чисельність робітників.

Таблиця 7

Показники ділової активності ТОВ “Автополюс”

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, як вже зазначали, передусім у швидкості обороту його засобів. Чим вищі коефіцієнти оборотності, тим кращим є фінансовий стан підприємства.

На рис.8 представлена динаміка показника оборотності капіталу. У 2006 році він досягнув максимального значення 4,67 і у наступних роках почав падати, досягнувши у 2008 році значення 1,38. Можемо передбачити, що якщо не вжити додаткових заходів, то така тенденція продовжиться і надалі.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз її полягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних фінансових коефіцієнтів оберненості, які відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб'єкта.

На рис.9 представлено динаміку коефіцієнтів оборотності дебіторської (вище) та кредиторської (нижче) заборгованостей.

Бачимо, що до 2005 року мало місце збільшення оборотності дебіторської заборгованості, тобто зростала сплата заборгованості підприємству покупцями та різними дебіторами. Починаючи з 2006 року спостерігаємо різкий спад цього показника. Показник оборотності кредиторської заборгованості різко не мінявся; те, що з 2006 року він почав плавно зменшуватися, означає, що підприємство почало більше купувати в кредит.

Позитивним є те, що обидва показники оборотності заборгованостей є порівнянними, не відрізняються у кілька разів.

Фондовіддача основних засобів та інших позаоборотних активів характеризує ефективність використання необоротних активів.

Оцінюється позитивно зростання цього показника, тобто збільшення величини продажу, що припадає на одиницю вартості засобів. Таку тенденцію спостерігаємо у 2007 році. Проте вже у 2008 році ламана, що характеризує динаміку цього показника, знову іде на спад (рис.10).

Отже, фактично по всіх групах показників видно, що вони значно відхиляються від нормативних значень (іноді і на кілька порядків), що свідчить про незадовільний фінансовий стан аналізованого підприємства, це підтверджує і динаміка основних коефіцієнтів з 2004 по 2008 роки. Наведені у літературному огляді та порахувані у практичній частині лише основні з груп показників, які можна використати при аналізі фінансового стану підприємства. Їх існує набагато більше, як і підходів до аналізу фінансового стану.

3. Аналіз оборотності грошових оборотних коштів

Ефективність діяльності підприємства ТОВ „Автополюс” значною мірою залежить від стабільності грошових позицій.

Щоб визначити стратегію бізнесу, ефективно управляти фінансовими ресурсами, недостатньо лише оцінити фінансовий стан підприємства, прорахувати майбутні прибутки і збитки. Керівник повинен бути впевнений у тому, що на рахунках підприємства є саме стільки коштів, скільки їх достатньо на даний момент для забезпечення функціонування основної діяльності, погашення зобов'язань, здійснення соціального захисту працівників.

Наявність грошових коштів тісно пов'язана з прибутком і рухом оборотного капіталу. Але прибуток не може дорівнювати приросту грошових коштів. Цілком зрозуміло, що досить прибуткове підприємство може зіштовхнутися з труднощами при погашенні кредиторської заборгованості і браком грошових коштів для подальшого розширення діяльності. Не підлягає сумніву і той факт, що підприємство, яке успішно розширює обсяги продажу, може, поряд з цим мати недостатню ліквідність.

Усе це зумовлює необхідність аналізу грошових коштів. Мета аналізу руху грошових коштів полягає в оцінці здатності підприємства отримувати грошові кошти визначеного розміру і в установлені строки, необхідні для здійснення запланованих витрат.

Аналіз руху грошових коштів за видами діяльності здійснюється за даними форми № 3 „Звіт про рух грошових коштів", яка розроблена на основі П (С) БО № 4 „Звіт про рух грошових коштів”, затвердженого наказом № 731 Мінфіну України від 31.03.1999 зі змінами і доповненнями від 211.2004.

Грошові кошти - найбільш ліквідна категорія активів, яка забезпечує підприємству найбільший ступінь ліквідності, а звідси, і свободу вибору.

Грошові кошти - це початок і кінець виробничо-комерційного циклу.

У звіті про рух грошових коштів (форма № 3) рух коштів відображається за трьома видами діяльності: операційною, інвестиційною та фінансовою.

Аналіз руху коштів у розрізі окремих видів діяльності підприємства дає можливість оцінити, з яких джерел надійшли ці кошти, які напрями їх використання, чи вистачає власних оборотних коштів підприємства для інвестиційної діяльності.

Аналізуючи рух коштів за видами діяльності, можна додатково визначити, чи може підприємство розрахуватись за своїми поточними зобов'язаннями, чи вистачить одержаного прибутку для обслуговування поточної діяльності підприємства.

Операційна діяльність підприємства - це основний вид діяльності, що характеризується рухом коштів від реалізації продукції (товарів, послуг), надання права користування активами (оренда, ліцензії), сплати постачальникам, виплат працівникам.

Згідно з П (C) БО № 4 „Звіт про рух грошових коштів” інформацію про рух коштів у результаті операційної діяльності можна одержати із застосуванням прямого або непрямого методів.

Застосовуючи прямий метод для визначення суми чистого надходження (чистої витрати) коштів у результаті операційної діяльності, у звіті послідовно наводяться всі основні статті надходжень та витрат, різниця яких показує збільшення або зменшення коштів.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження (чистої витрати) в результаті операційної діяльності через послідовне коригування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування, наведеного у звіті про фінансові результати. Коригування здійснюється з метою врахування виливу:

а) змін у складі запасів, операційної, дебіторської та кредиторської заборгованості;

б) негрошових операцій;

в) доходів і витрат, пов'язаних з інвестиційною та фінансовою діяльністю.

Складання звіту про рух коштів згідно з П (C) БО № 4 „Звіт про рух грошових коштів” передбачає використання тільки непрямого методу.

Отже, інформацію про рух коштів внаслідок операційної діяльності можна отримати за даними облікових регістрів або послідовним коригуванням статистичного звіту про фінансові результати.

Аналіз руху коштів передбачає насамперед розрахунок сум надходжень та витрат у розрізі окремих видів діяльності, визначення загального залишку коштів на підприємстві за звітний період, порівняння даних звітного періоду з попереднім, вивчення причин зменшення надходжень і збільшення витрат.

Аналіз руху коштів починається з визначення суми коштів, одержаних у результаті операційної діяльності підприємства (розділ І форми № 3). Для цього за даними форми №1 (додаток А, Б, В), та звіту про фінансові результати форми № 2 (додаток Г, Д, Е), необхідно визначити прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування (чистий прибуток до оподаткування і заліку результатів надзвичайних подій, який відображається в рядку 170 форми № 2). Після цього проводиться його послідовне коригування на:

а) амортизацію необоротних активів (амортизаційні відрахування щодо матеріальних і нематеріальних необоротних активів, які нараховані протягом звітного періоду). Оскільки нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів зменшує прибуток підприємства, але не призводить до витрати його коштів, то сума амортизації додається до прибутку. Ця сума складається з нарахованої на основні засоби амортизації, і суми зносу нематеріальних активів;

б) збільшення (зменшення) забезпечень, тобто на зміни в складі забезпечень наступних витрат і платежів, які не пов'язані з інвестиційною та фінансовою діяльністю (у статті „надходження” - збільшення, у статті „видаток” - зменшення). Ця сума збільшує витрати звітного періоду, які, проте, не є витратою коштів. Тому ця сума додається до прибутку. Для її визначення за даними розділу II пасиву балансу порівнюють суми на кінець звітного періоду (рядок 430, гр.4) із сумою на початок цього періоду (рядок 430, гр.3);

в) прибуток від нереалізованих курсових різниць, тобто на прибуток від курсових різниць, що виникає внаслідок перерахунку статей балансу в іноземній валюті. Нереалізовані курсові різниці, які пов'язані з перерахунком сум статей в іноземній валюті, відображаються в балансі на кінець звітного періоду. В цій статті враховуються курсові різниці, пов'язані з перерахунком статей дебіторської та кредиторської заборгованості в іноземній валюті, з інвестиційною та фінансовою діяльністю, а також із перерахунком залишку коштів у іноземній валюті. Оскільки зміна валютних курсів не пов'язана з рухом коштів, урахування таких курсових різниць дає змогу уникнути завищення або заниження коштів у процесі операційної діяльності підприємства внаслідок переоцінки неопераційної дебіторської або кредиторської заборгованості в іноземній валюті. Дані для відображення цієї суми у формі № 3 „Звіт про рух грошових коштів” беруть з приміток до звіту про фінансові результати. Прибуток від нереалізованих курсових різниць відраховується з прибутку від звичайної діяльності;

г) збиток (прибуток) від неопераційної діяльності, тобто на збитки і прибутки від володіння (дивіденди, відсотки) фінансовими інвестиціями та від їх реалізації - продажу основних засобів нематеріальних активів та інших довгострокових активів. Інформація за цією статтею також відображається в примітках до звіту про фінансові результати;