Проблеми діловодства на сторінках журналу "Кадровик України"

Наказ (розпорядження) - це розпорядчий документ, що видається керівником підприємства, установи, організації, який приймає одноосібне рішення (генеральний директор, директор) або діє від імені колегіального органу управління (голова правління) у межах своїх повноважень з метою вирішення основних і оперативних завдань.

Наказ оформлюється на загальному чи спеціальному бланку підприємства або на чистих аркушах паперу формату А4 за допомогою друкарських засобів переважно з поздовжнім центрованим розміщенням реквізитів. До складу останніх належать:

зображення Державного герба України (для державних установ);

зображення емблеми підприємства або товарного знака (знака обслуговування);

назва організації вищого рівня - оформлюється залежно від відомчого підпорядкування, а для внутрішніх потреб - за рішенням підприємства;

назва підприємства (повна чи скорочена) - автора документа - наводиться відповідно до установчих документів (статуту, положення, установчого договору);

назва структурного підрозділу або територіального відділення, філії - зазначається на бланку, якщо структурний підрозділ є автором документа, а його керівник має право видавати окремі види розпорядчих документів;

назва виду документа - оформлюється великими літерами без відступу від межі лівого берега при кутовому розташуванні реквізитів або центровано - при поздовжньому;

дата наказу - дата його підписання. Останнє здійснюється в процесі затвердження розпорядчого документа керівником, який робить запис від руки, заповнюючи трафаретну форму, подану від межі лівого берега на спеціально відведеному схемою розташування реквізитів місці. (Додаток 20)

реєстраційний індекс документа - складається з порядкового номера наказу з можливим відтворенням, за рішенням організації, індексу справи за номенклатурою справ.

місце складання або видання документа - проставляється центровано при поздовжньому розташуванні реквізитів, від межі лівого берега - при кутовому;

заголовок до тексту документа - стисло передає основний зміст наказу.

відмітка про контроль - проставляється в разі потреби від руки літерним позначенням "К" чи словом або за допомогою штампа на лівому березі першого аркуша документа на рівні заголовка до тексту;

текст документа;

відмітка про наявність додатків - проставляється в разі потреби. Додатки є невід'ємною частиною розпорядчого документа. Кожен додаток візується на його останньому аркуші керівником підрозділу, який готував цей додаток до проекту документа, або вищим керівником;

підпис - оформлюють згідно з ДСТУ 4163-2003 - реквізит власноручно проставляється керівником підприємства на першому примірнику документа. У разі його тривалої відсутності таким правом (за окремим наказом) наділяється особа, якій доручено тимчасове виконання обов'язків керівника.

зовнішнє погодження - здійснюється тоді, коли інформація, наведена в розпорядчому документі, стосується сфери інтересів інших підприємств. Воно може виконуватися однією особою чи колегіальне й оформлюється відповідним чином із зазначенням грифа погодження або документується на окремому аркуші погодження з позначкою в розпорядчому документі "Аркуш погодження додається", що проставляється на місці відповідного грифа;

візи документа - проставляють у разі потреби в наказах на лицьовому або зворотному (за відсутності місця на лицьовому) боці останнього аркуша. Незалежно від того, де проставляються візи, вони обов'язково мають містити повну назву посади працівника, його особистий підпис, розшифрування підпису, дату, а якщо необхідно - додаткову оцінку (як от: "Зауваження і пропозиції додаю", "Заперечую") ',

прізвище або ПІБ виконавця та номер його телефону - дані про посадову особу, що є укладачем проекту документа, їх проставляють у нижній частині робочої площі останнього аркуша наказу або ж на звороті документа. Крім того, відмітка із зазначенням прізвища або ПІБ укладача проекту документа і номера його службового телефону може містити інформацію про кількість примірників документа та їх спрямування. Відомості про адресатів розпорядчого документа можуть оформлятися і на окремому листку - "Аркуші надсилань", у якому вказують назви структурних підрозділів або прізвища керівників, яким адресується примірник наказу.

відмітка про виконання документа і направлення його до справи - проставляється від руки в лівому куті нижнього берега лицьового боку першого аркуша наказу для подальшого формування документів у справи;

відмітка про наявність документа в електронній формі - проставляється за допомогою нижнього колонтитулу в центрі нижньої о берега лицьового боку першого аркуша документа;

запис про державну реєстрацію-фіксується тільки на нормативних актах (наказах і постановах міністерств та інших органів державної виконавчої влади). Здійснюється це в Міністерстві юстиції України з метою внесення до державного реєстру. Для цього в нормативних актах у верхньому правому куті після номера акта чи грифа затвердження залишається вільне місце.

Текстова частина розпорядчих документів потребує максимальної чіткості у викладенні змісту, однозначність є обов'язковою вимогою до всіх комунікативних одиниць тексту. Показовим у розпорядчих документах є членування тексту, а саме: чітке виокремлення констатуючої (вступної) та розпорядчої (основної) частин. Просторово й логічно відділені, вони характеризуються певною автономністю. У вступі обґрунтовується основна ідея повідомлення із зазначенням його підстави, мети та причини. Водночас основний зміст інформації не розкривається.

Структурі вступної частини притаманні такі компоненти:

анотаційність - перерахування проблем, викладених в основному тексті;

прагматичність - опис цільової установки наказу;

концептуальність - деякі теоретико-методологічні та інші положення, що становлять основу документа;

енциклопедичність - опис робіт, що передували діям, про які йдеться в документі, - на змістовому рівні знаходить свій вияв у висвітленні трьох ключових моментів констатуючої частини.

Базою для обгрунтування дій можуть виступати:

посилання на нормативно-правовий акт організації вищого рівня або власний раніше виданий документ (організаційний, розпорядчий, плановий або ін) із зазначенням його назви, автора, дати, номера, заголовка до тексту;

формулювання мети і завдань, що мають бути вирішені підприємством;

опис фактів або подій, що стали причиною видання наказу.

Одночасна наявність у вступній частині всіх зазначених складників, а саме - підставі, мети та причини видання наказу, не обов'язкова.

Зміст констатуючої частини зазвичай передається із застосуванням усталених прийменникових конструкцій та дієприслівникових зворотів. Серед найбільш уживаних: згідно з, на виконання, відповідно до, з огляду на, з метою, у зв'язку з, на впровадження та ін.

Утім, констатуючої частини може і не бути, якщо пропоновані до виконання дії не потребують роз'яснення.

Вступна та основна частини розпорядчого документа поєднуються ключовими мовами - (своєрідним структурно-логічним сполучним елементом), які водночас виступають найбільшим виразником директивності. їх змінюють залежно від змісту розпорядчого документа. Так, тексти розпорядчих наказів (розпоряджень) підприємств, які затверджуються керівником одноосібне, подаються від першої особи у формі однини: "НАКАЗУЮ: " - у наказах, "ПРОПОНУЮ: ", "ЗОБОВ'ЯЗУЮ: ", "ДОРУЧАЮ: " - у розпорядженнях.

Машинописним способом ключові слова відокремлюються одним міжрядковим інтервалом окремим рядком від межі лівого берега, що є логічним продовженням зазначеного в констатуючій частині та початком розпорядчої частини. Жодного розділового знака на межі вступної частини та ключового слова не ставиться, за винятком потреби в узгодженні з правилами. На межі ключового слова і розпорядчої частини ставиться двокрапка, адже за змістом є потреба в додатковому поясненні (а саме?, що?).

Розпорядча частина має бути чітко структурована. Тому обов'язковою умовою розпорядчих документів виступає рубрикація тексту, за якої пункти і підпункти основної частини наказу нумеруються арабськими цифрами в такий спосіб:

1.

1.1

1.2

2.

Кожен пункт розпорядчої частини має три ключові моменти, які передбачають відповіді на запитання:

1) зміст завдання (що зробити?);

2) термін виконання (до якого часу, коли?);

3) відповідальний виконавець (хто має зробити?).

Складники розпорядчої частини можуть реалізовуватися за іншою структурно-логічною схемою:

1) назва посади, прізвище, ініціали виконавця або виконавців (хто має виконати доручення?);

2) доручення (що зробити?);

3) термін виконання доручення (коли?).

Термін виконання відтворюють такими граматичними формами: з... до, з... по. до..., на час складання звіту, постійно, у термін д. .

Вказівку про виконавця оформлюють шляхом:

використання давального відмінка для посади, прізвища й ініціалів відповідального виконавця або зазначенням структурного підрозділу та керівника відповідного рівня, прізвище якого подають у дужках: "Директору з кадрових питань Гримко С.Я." або "Службі персоналу (Самійленко А. І)";

узаконеного відступу від послідовного викладу, графічно оформленими дужками: " (відповідальний - інспектор з кадрів Романченко Р.Р.)".

Розпорядчі документи зазвичай підлягають або негайному виконанню, або виконанню в обумовлений термін. Кожен пункт або підпункт розпорядчої частини проекту наказу (розпорядження) містить тільки одне завдання з одним терміном.

Якщо виконавцем зазначено структурний підрозділ, у дужках подають прізвище його керівника, який для реалізації цього завдання окремим розпорядчим документом призначить безпосередніх виконавців, наприклад: "Юридичному управлінню (Зарудний О. Б) подати Положення про експертну раду з питань використання коштів резерву на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України".

До такого способу вдаються лише на підприємствах з великим обсягом документообігу, а також за неможливості одразу визначити відповідального виконавця.

До наказу не слід включати пункт "Наказ довести до відома... ". Підрозділи (працівники), до відома яких необхідно довести наказ, зазначають у списку розсилань, який виконавець готує разом із проектом наказу.

Логічної та структурної завершеності розпорядчій частині наказів надає її останній пункт, зміст якого може бути таким:

контроль за виконанням наказу покласти на... (посада, прізвище, ініціали відповідального виконавця наказу в цілому);

контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Склавши проект наказу (розпорядження) слід переконатися, що він написаний чітко, зрозуміло, з дотриманням усіх правил оформлення та мовних норм. Варто уникати складних підрядних речень і великої кількості прислівникових та дієприслівникових зворотів. У тексті наказу (розпорядження) не можна вживати довільні скорочення і не бажано - скорочені назви підприємств і структурних підрозділів, посад. Варто уникати застосування різних, хоча й рівнозначних, термінів для позначення одного й того ж поняття (наприклад, фактор і чинник). Недоречним є вживання будь-яких побажань і висловів на зразок: підняти рівень, звернути увагу, посилити контроль тощо.

Недотримання зазначених вимог може спричинити неадекватну інтерпретацію повідомлення, неправильне його тлумачення. Одним з наслідків може бути невиконання чи неповне або невчасне виконання наказу, зумовлене неузгодженістю дій. Тому під час складання розпорядчих документів слід особливо уважно ставитися не лише до оформлення реквізитів, а й до мовностилістичного аспекту.

Висновки