Облік непрямих витрат та калькулювання собівартості продукції

Рішення мають ухвалюватися з урахуванням не тільки кількісних ,але й якісних показників. Наприклад, такі чинники ,як престиж підприємства, моральні зв'язки тощо, не можуть бути виміряні у кількісному виразі, але й справляють значний вплив на рішення керівника. Тому економічна оцінка існуючих альтернатив має проводитися за двома вказаними напрямками, навіть якщо відомо ,що врахування якісних чинників спричинить зростання величини загальних витрат для досягнення поставлено мети.

4.2 Аналіз альтернативних рішень на ВАТ «Рожищенський сирзавод»

Як вже відзначалось для вибору правильного альтернативного рішення на ВАТ «Рожищенський сирзавод» розглядається приблизно два альтернативних варіанти їх рішення, і на підставі отриманий результатів, які відповідно стосуються розрізу понесених витрат по кожному з варіантів, вибирається один із них.

Проаналізуємо вибір альтернативного рішення на ВАТ «Рожищенському сирзаводі», яке буде стосуватись вибору рішення виготовлення напівфабрикатів у власному виробництві чи придбання їх на стороні та рішення.

ВАТ «Рожищенський сирзавод» споживає напівфабрикати власного виробництва та купівельні напівфабрикати .

На ВАТ «Рожищенський сирзавод» до напівфабрикатів власного виробництва відносять :

· Масло підсирне перетоплене ;

· Масло підсирне приведене в стандартне вершкове масло ;

· Масло вершкове для виготовлення масла з наповнювачами;

· Сир та бринзу жирні для виготовлення сиркової маси;

· Знежирена продукція (сир ,бринза, сухе молоко), виготовлену для споживання на підприємстві.

Для прийняття рішення стосовно виготовлення напівфабрикатів у власному виробництві чи придбання їх на стороні необхідно порівняти ціну придбання одного напівфабрикату з витратами на його виготовлення власними силами. При цьому релевантними даними будуть : купівельна ціна за одиницю ,змінні витрати на виробництво одиниці та частка постійних виробничих витрат , якої можна уникнути. Крім того, слід врахувати можливі витрати , наприклад дохід від передачі вільних виробничих потужностей в оренду, який буде втрачено у разі продовження власного виробництва. Якщо підприємство розглядає можливість відмовитися від закупівлі необхідних компонентів і розпочати власне виробництво, крім виробничих витрат, можуть зрости також адміністративні та інші витрати.

Розглянемо приклад рішення щодо виготовлення напівфабрикатів у власному виробництві чи придбання їх на стороні.

Умова.

Підприємство ВАТ «Рожищенський сирзавод» виготовляє вершкове масло , для виготовлення якого необхідно масло підсирне перетоплене, яке ВАТ «Рожищенський сирзавод» купує у ВАТ «Рава - Руський маслозавод». Ціна однієї тони складає - 5944,00 грн.. Для забезпечення запланованого обсягу виробництва вершкового масла у рік необхідно придбати 22 тонн масла підсирного перетопленого. Підприємство ВАТ «Рожищенський сир завод» розглядає можливість виготовлення масла підсирного перетопленого власними силами ,оскільки існуючі виробничі умови дають можливість це зробити додаткових капітальних інвестицій.

Непрямі витрати на виробництво однієї тонни масла підсирного перетопленого з врахуванням виробничих прямих витрат становитимуть (_рн._.. 4.1.).

Таблиця 4.1 Виробничі витрати підприємства

Розв'язання прикладу.

Необхідно визначити релевантні витрати щодо кожної альтернативи виходячи з розрахунку на одну тонну масла підсирного перетопленого. Проведемо аналіз альтернативних рішень для прийняття кращого з нього. Аналіз альтернативних рішень подано в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 Аналіз альтернативних рішень

Отже, витрати, безпосередньо пов'язані з самостійним виготовленням масла підсирного підприємством ВАТ «Рожищенський сирзавод», дорівнюють 4036 грн. за тонну ,у той час, як нині підприємство сплачує за тонну масла підсирного перетопленого 5944. Тому підприємству вигідніше виготовляти масло підсирне власними силами, якщо немає інших пропозицій. Якщо підприємство прийме рішення про власне виробництва необхідного напівфабрикату, то економія витрат становитиме 41976 грн.[(5944,00-4036,00)*22].

Якби у підприємства не було вільних виробничих потужностей, то рішення могло б бути іншим. Так, якщо підприємство вирішує розпочати власне виробництво компонента і за рахунок цього зменшити виробництво інших продуктів, то втрачений через це маржинальний дохід розглядається як можливі витрати.

Під час прийняття вище розглянутих рішень необхідно враховувати й інші чинники, які не пов'язані з вартістю товарів, такі як надійність постачальника ,дії конкурентів, можливість швидко відновити власне виробництво тощо.

Можна провести аналіз такого варіанту рішення, як рішення про ціноутворення. Процес ціноутворення складається з кількох етапів, одним із яких є встановлення остаточної ціни продажу на продукцію для внутрішніх та зовнішніх користувачів.

Для зовнішніх покупців ціна може бути орієнтована на :

1. Витрати

· «Собівартість +»

· На основі цільового прибутку

· На основі витрат світових ринків

2. На конкурентів (граничний розмір ціни)

3. Орієнтована на попит.

На підприємстві ВАТ «Рожищенський сирзавод» надають перевагу застосування методів орієнтованих на витрати. Серед них найпоширенішими є визначення остаточної ціни на основі принципу «витрати +» та ціноутворення на основі цільового прибуткую. В загальному вигляді ціна продажу розраховується за формулою

Ціна = Витрати + Націнка

У разі встановлення ціни за принципом «витрати +» ціна продажу встановлюється на основі витрат підприємства ,збільшена на певну величину націнки, яка відповідає запланованій нормі прибутковості. При цьому обсяг прибутковості не враховується.

Розглянемо приклад встановлення ціни за цим методам.

Маємо дані про діяльність ВАТ «Рожищенський сирзавод» наведені у фактичній калькуляції продукції за 2007 рік.

Отже, відповідно до фактичної калькуляції підприємства визначимо ціну продажу однієї тонни масла селянського, сиру Голландського. Сиру Буковинського на основі повної собівартості, коли відома норма запланованої прибутковості по трьох видах продукції. Визначення ціни проводиться на основі повної собівартості. Розрахунок ціни продажу на основі методу «собівартість +» подано в таблиці 4.3.

Таблиця4.3Встановлення ціни за принципом «собівартість +»

З таблиці видно, що при нормі прибутковості 25% на масло селянське одержано 1666,78 грн. прибутку; норма прибутковості на сир Голландський дає 2362,96 грн. прибутку, на сир Буковинський було встановлено норму прибутковості у розмірі 20%, що дало змогу отримати 1548,54 грн. доходу.

Отже, можна зробити висновок про те, що загальна сума націнки по трьох видах продукції буде складати 5578,28 грн.

У разі використанні методу ціноутворення на основі цільового прибутку встановлення ціни продажу має забезпечити отримання запланованої величини прибутку за певного обсягу реалізації . Величина націнки та значення відсотка націнки розраховують у такий спосіб:

Націнка = Витрати * % націнки;

% націнки =;

Наведемо приклад ціноутворення на основі цільового прибутку.

Нижче наведена дані про діяльність підприємства ВАТ «Рожищенський сирзавод» (дані отриманні при розрахунках в розділі 2 ,таблиця 2.8, 2.9.)На основі отриманих вже даних ми можемо провести аналіз ціноутворення на основі цільвого прибутку.

Вихідні дані наведено в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 Дані про діяльність підприємства ВАТ «Рожищенський сирзавод»

Дані про запланований обсяг виробництва та запланований прибуток взято умовні.

Розрахуємо величину ціни реалізації за кожним з підходів, передбачених цим методом. Для цього на першому етапі слід визначити значення змінних, постійних, виробничих та повних витрат з розрахунку на одиницю продукції ,оскільки кожен із зазначених видів витрат може виступати базовими витратами.

Величина витрат, (в середньому) на одну тонну продукції (по трьох виробах) подана в таблиці 4.5.

Таблиця 4.5 Величина витрат на одиницю продукції

Розрахунок ціни за різними методами подано в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6 Визначення ціни продажу за допомогою методів на основі цільового прибутку

Отже, як бачимо визначення ціни продажу перебуває в прямій залежності від методу її розрахунку. Розмір націнки буде найбільшим, як видно з розрахунків, при методі визначення ціни продажу на основі змінних виробничих витрат та на основі загальних змінних витрат, найменшою буде сума націнки за методом повних витрат.

Підприємство самостійно обирає той варіант визначення ціни продажу на основі методів цільового прибутку, який є ефективнішим після проведення аналізу кожного з методів.

Висновки та пропозиції

Непрямі витрати являють собою невід'ємну частину витрат підприємства, необхідних для здійснення господарської діяльності. Без таких витрат, яких би зусиль не докладали працівники відділу управління витратами, неможливо організувати процес господарювання.

Від того яким чином організований процес розподілу непрямих витрат, що обрану за базу розподілу загальновиробничих витрат, який метод розподілу непрямих витрат обрано на підприємстві й буде залежати рівень рентабельності продукції, яка виготовляється на підприємстві, прибутковість і конкурентно спроможність самого підприємства.

Під непрямими витратами слід розуміти витрати підприємства, які прямо не можна віднести на собівартість виготовленої продукції.

Непрямі витрати виникають у кожному операційному циклі. Непрямі витрати (накладні витрати) прийнято поділяти на виробничі накладні витрати та невиробничі накладні витрати.

До виробничих накладних витрат відносять загальновиробничі витрати. Сума таких витрат розподіляється відповідно до обраної бази розподілу на види продукції і включається при формуванні виробничої собівартості продукції. Такі витрати не списуються на витрати періоду, а тому не закриваються на рахунки сьомого класу.

До невиробничих накладних витрат належать адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. Ці витрати не підлягають розподілу на види продукції, а в кінці періоду списуються на фінансові результати. Відповідно до чинного законодавства невиробничі витрати не можуть включатись до виробничої собівартості виготовленої продукції, проте сума цих витрат включається до повної собівартості одиниці виготовленої продукції, у нашому випадку - тонни.

Зважаючи на значення в управлінського обліку непрямих витрат, тема даної курсової роботи «Управлінський облік непрямих витрат».

У процесі написання курсової роботи на підприємстві ВАТ «Рожищенський сирзавод» ми ознайомилися з основними поняттями управлінського обліку непрямих витрат, проаналізували методи обліку непрямих затрат і порядок віднесення таких витрат на собівартості продукції, виявили їх переваги та недоліки. Крім того ми ознайомилися із веденням управлінського обліку на зарубіжних підприємствах, виявили важливість ведення управлінського обліку.

На підприємстві проводиться бюджетне планування по непрямих витратах та організовується контроль за їх виконанням.

Виявили, що плануючи роботу на наступний рік, на ВАТ «Рожищенський сирзавод»складається кошторис загальновиробничих витрат. На основі даного кошторису розраховують: суму постійних виробничих накладних витрат; суму змінних витрат на одиницю продукції.

В кінці періоду проводиться порівняння загально виробничих витрат, які були здійсненні на підприємстві, з плановими, з порівняння ми можемо побачити досягло підприємство економії чи здійснило перевитрати.

На підприємстві ВАТ «Рожищенський сирзавод» також проводиться поділ загальновиробничих витрат на виробничі витрати підрозділів підприємства та загальновиробничі витрати підприємства в цілому. Проводили аналіз поділу непрямих витрат на підприємстві на постійні та змінні

На підприємстві ВАТ «Рожищенський сирзавод» розподіл загально виробничих витрат здійснюється за допомогою застосування прямого методу розподілу загально виробничих витрат.

З'ясували, що в кінці звітного періоду адміністративні витрати та витрати на збут (з метою калькулювання повної собівартості одиниці продукції) підлягають перерозподілу за центрами відповідальності з подальшим віднесенням на об'єкти обліку.

Під час написанні курсового проекту, ми змогли побачити, що на ВАТ «Рожищенський сирзавод» використовується по передільний метод обліку витрат з елементами нормативного методу, простежили, що на ВАТ «Рожищенський сирзавод» виробництва поділяються на основні та допоміжні. на підприємстві списання витрат допоміжних виробництв здійснюється із застосуванням методу врахування взаємних послуг.

При написанні роботи, на підприємстві ВАТ «Рожищенський сирзавод» ми виявили деякі неточності при виборі ставки розподілу непрямих витрат. На даному підприємстві найчастіше використовують ставки розподілу за підрозділами, що звичайно краще, а ніж застосування єдиної ставки розподілу, проте на нашу думку на підприємстві варто було б застосовувати ставки розподілу за групами накладних витрат, оскільки на підприємстві наявні виробничі та обслуговуючі підрозділи.

Невірно обрана база розподілу може привести до хибного відображення прибутковості кожного виду продукції.

На підприємстві доволі часто виникають ситуації, які пов'язані з тим, що неможливо точно оцінити величину непрямих витрат в процесі виробництва конкретного виду продукції, що призводить до неточного визначення собівартості продукції.

Ми пропонуємо здійснити технічне переозброєння структурних підрозділів підприємства, що дозволить зменшити витрати, і як наслідок покращити фінансовий результат підприємства, зокрема це витрати на ремонт виробничого обладнання, паливо, зменшить адміністративні витрати, тощо.

На ВАТ «Рожищенський сирзавод» обліку невиробничих витрат відводиться чимало уваги, адже їх частка у загальних витрат підприємства дуже вагома і тому допущення неточностей та помилок в обліку таких витрат призведе до перевитрат на підприємстві, а тому його неефективної діяльності та до збитків.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р.;

2. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р.;

3. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку;

4. Атамас П.Й. «Управлінський облік» - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 440 с.;

5. Бахрушина М.А. «Бухгалтерський управлінський облік» - Москва: Омега, 2007.- 5701 с.;

6. Бутинець Ф.Ф. «Бухгалтерський управлінський облік» - Житомир: ЖІТІ, 2000.- 448 с.;

7. Бутинець Ф.Ф. «Бухгалтерський облік в зарубіжних країнах» - Житомир: ПП «Рута», 2002. - 544 с.;

8. Волкова О.Н. «Управлінський облік»: ТК, Проспект, 2008. - 472 с.;

9. Голов С. «Управлінський облік» К: Знання, 2007 - 630 с.;

10. Дацій Н.В. «Управлінський облік» - К: КНЕУ, 2007 - 306 с.;

11. Добровський В.М. «Управлінський облік» - К: КНЕУ, 2005 - 278 с.;

12. Іваненко В.І. «Економічний аналіз господарської діяльності» - К: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2001. - 204 с.;

13. Корецький М.Х. «Управлінський облік» - К: Центр, 2007 - 246 с.;

14. Ластовецький В.О. «Виробничо - комерційний облік і внутрішня господарська (управлінська) звітність за центрами відповідальності» - навчальний посібник: Чернігів, місто, 2003 - 173 с.;

15. Лучко М.Р. «Бухгалтерський облік в управлінні бізнесом зарубіжний досвід» - Київ: «Облікінформ», 1997;

16. Мец В.О. «Економічний аналіз» - К: КНЕУ, 2001. - 236 с.;

17. Нападовська Л.В. «Управлінський облік» - К: Книга, 2004. - 544с.;

18. Партин Г.О. «Управлінський облік» - К: Знання, 2007 - 303 с.;

19. Савицька В.Г. «Економічний аналіз діяльності підприємства» - К: Знання, 2004. - 654 с.;

20. Чернилевський Ж. Г. «Управлінський облік на підприємствах харчової промисловості» - К: КНЕУ, 2005 - 520 с.