Ризики у банківській діяльності

Що ж до конкретного механiзму участi уряду у фiнансуваннi та спiвфiнансуваннi зазначених проектiв, то, на наш погляд, вiн мiг бути такий: суб'єкти господарювання, якi виграли тендер на виконання робiт, що фiнансуються, зокрема й за рахунок уряду та мiсцевих органiв влади, мають отримати вiд банкiв дешеве кредитування. Пiдтвердженням наявностi необхiдного забезпечення для кредиту мали б бути казначейськi зобов'язання уряду зi строком погашення в межах бюджетного року, якi передаватимуться банковi на умовах акредитиву, що розкриватиметься лише пiсля завершення та прийняття за актом замовником - урядом чи мiсцевими органами самоврядування - виконаних робiт. Банки в цьому випадку, у свою чергу, мають отримати дешеве цiльове рефiнансування НБУ. Пiсля завершення робiт, що забезпечили формування грошових потокiв, з яких сплачуються податки, уряд розраховується з виконавцем робiт у певному спiввiдношеннi, наприклад 50 на 50, «живими» грошима та казначейськими зобов'язаннями уряду. Той, у свою чергу, таким самим чином розраховується з банком, а той - з центральним банком. За такої схеми рефiнансування та кредитування формується ланцюг попиту на все необхiдне для виконання робiт, замовником яких є уряд. А це формує додану вартiсть, з якої сплачуються податки. Вiдомо, що в цiнi будь-якiй продукцiї, виробленiй у країнi, не менш як 50% - це рiзнi податки (на прибуток, ПДВ, на доходи фiзичних осiб, обов'язковi внески в соцiальнi фонди тощо).

Отже, уряд спiльно з центробанком, запустивши механiзм стимулювання платоспроможного попиту, формують систему кредитоспроможних позичальникiв, якi самi стають частиною системи платоспроможних суб'єктiв економiки.

Згідно з висновками «круглого столу», який відбувся 5 листопада 2008 року, безпосередньою причиною світової фінансової кризи є надмірно ризиковані операції комерційних банків і відсутність належного ефективного контролю за ними з боку центральних банків та урядів різних країн, передусім США. На жаль, у тому числі й України. Зростання проблемних кредитів на іпотечному ринку США зумовило зростання вартості запозичень і обмеження доступу до зовнішніх кредитних ресурсів багатьом країнам, включаючи Україну. У зв'язку з цим українські позичальники потребують підтримки держави, оскільки вони зазнають труднощів із рефінансуванням своїх кредитних зобов'язань на зовнішніх ринках. Учасники «круглого столу» вважають, що фінансова криза -- це, насамперед, криза влади, це наслідок неадекватності та неефективності державного управління. Слід відзначити, що в Україні кризові явища розвиваються не так за рахунок зовнішніх, як внутрішніх причин, таких як:

1. Значне зростання обсягів зовнішньої заборгованості приватного сектору (до 100 млрд. доларів) внаслідок високих темпів кредитування за рахунок залучення кредитних ресурсів за межами країни, що є серйозною загрозою дестабілізації курсу гривні у зв'язку з необхідністю погашення великих обсягів короткострокового боргу (29 млрд. гривень) та у зв'язку із значним дефіцитом рахунку поточних операцій.

2. Невиправдано високий рівень доларизації та значні зобов'язання банків в іноземній валюті.

3. Виникнення дисбалансу між попитом і пропозицією іноземної валюти на міжбанківському ринку зумовило зниження курсу гривні.

4. Неадекватна й неефективна валютно-курсова політика, що спирається винятково на жорсткі монетарні антиінфляційні заходи, наслідком чого стало обмеження інвестиційних можливостей українських підприємств і втрата частини своїх коштів громадянами.

5. Неконтрольоване зростання імпорту в Україну, у зв'язку з чим негативне сальдо зовнішньої торгівлі досягло 12,5 млрд. доларів.

6. Розгортання кризи ліквідності в банківській системі України, зокрема, пов'язаного з рейдерською атакою на Промінвестбанк і наростанням паніки вкладників.

7. Зростання недовіри інвесторів до фінансової системи України, що зумовило вивезення капіталу і згортання інвестицій в Україну, відсутність сприятливих умов для зростання ділової активності і розвитку підприємництва.

З метою недопущення наростання кризових явищ в банківській сфері та економіці загалом директор Інституту законодавства Верховної Ради України, член-кореспондент НАН України Олександр Копиленко запропонував наступні заходи:

1. Створити національний стабілізаційний фонд (як мінімум 25 млрд. гривень) за рахунок надходження коштів від перевиконання доходної частини державного бюджету України, надходження коштів від приватизації, коштів Єдиного казначейського рахунку, нерозподілених залишків Резервного фонду Кабінету Міністрів України. Кошти стабілізаційного фонду повинні використовуватись для надання кредитів для погашення й обслуговування кредитів, одержаних вітчизняними банківськими установами та суб'єктами господарювання в іноземних кредиторів, фінансування інвестиційних та інфраструктурних проектів загальнодержавного значення, кредитування проектів малого та середнього бізнесу, пов'язаних із створенням нових робочих місць.

2. Ту частину активів ризикових банків, яку нині рятує держава, необхідно націоналізувати. Комерційні банки, які прагнуть нагріти руки на кризі, мають бути покарані.

3. Розмір гарантування відшкодування коштів вкладників, включаючи відсотки, збільшити до 150 тис. гривень, у зв'язку з чим внести відповідні зміни до Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб».

4. Припинити дію Закону України «Про реструктуризацію боргових зобов'язань Кабінету Міністрів України перед Національним банком України», який було прийнято 20 квітня 2000 року під жорстким тиском МВФ, як одну із ключових умов отримання кредиту «стенд-бай».

5. Скасувати п. 6 ст. 15 Бюджетного кодексу України: «Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту Державного бюджету України».

6. Скасувати ст. 54 Закону України «Про Національний банк України»: «Національному банку забороняється надавати прямі кредити як у національній, так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України».

7. Сформувати державний бюджет на 2009 рік з оптимальним дефіцитом, але обов'язково задіявши власні фінансові ресурси для його покриття.

Комплекс вироблених рекомендацій спрямований на економіко-правове забезпечення антикризових заходів, підтримку сталого економічного розвитку, а також гарантування державою соціальних стандартів населенню України.

Практична реалізація запропонованих рекомендацій дасть можливість здійснити масштабні фінансові вливання в банківський та реальний сектори економіки, як це робиться в усіх розвинених країнах, дасть змогу використовувати грошову емісію, виходячи з гострих потреб національної економіки і в такий спосіб відчутно зменшити потребу в зовнішніх запозиченнях.

Висновок

Успішне функціонування банківської системи України значною мірою залежить від ефективного контролю за ризиками, пов'язаними з банківськими операціями як Національного банку України, так і самих комерційних банків, наголошують автори статті. Під банківським ризиком, як правило, розуміють імовірність того, що певні події, очікувані або несподівані, можуть мати негативний вплив на рівень капіталу або дохідність банку. Саме тому сьогодні банки вирішують дві основні проблеми, пов'язані з управлінням ризиками: забезпечення своєї господарської діяльності в умовах ризиків такого рівня, що не перевищує очікуваного, а також проблеми мінімізації ризиків за заданих умов.

В результаті написання роботи, узагальнення інформації та проведеного дослідження ми дійшли певних висновків.

В Україні склалася на сьогоднішній день система універсальних банків з широким спектром виконуємих операцій, які розповсюджуються на всі основні сфери фінансової діяльності. Відсутність ризику в фінансовій діяльності до процесів реформування економіки та переходу на ринкові умови господарювання обумовлювалась плановою економікою. Специфічні умови, в яких на даний час розвивається економіка України, нестабільність, як слідство процесів реформування економіки, стимулюють підвищення рівня фінансових ризиків в банківській діяльності. Підвищений рівень конкуренції серед комерційних банків та інших фінансових установ в розподілі фінансових ринків теж підштовхує банки до більш ризикової політики на кредитному, депозитному, валютному та ін. ринках. Всі фінансові ризики, які виникають в процесі діяльності підприємств та банків, тісно пов`язані між собою та в тій чи іншій мірі впливають один на одного. Функції ризику повинні розглядатись комплексно як у конструктивному, так і в деструктивному аспекті.

У сфері банківської діяльності в Україні вже склалася система впливу на рівень фінансових банківських ризиків як на рівні окремих банків, так і на рівні держави. Ця система, однак, далеко не завжди дає ефективний результат та гальмує розвиток форм і методів захисту від фінансових ризиків. Дуже важливим є на сьогоднішній день вживання банками окрім заходів, які рекомендуються державою, певних самостійних заходів в галузі стабілізації банківських ризиків.

Природа фінансового ризику полягає у невизначеності, що виникає в господарському житті внаслідок зрушень на макро- та мікрорівні і призводить до коливань результатів господарювання відносно очікуваних значень. Характерною ознакою фінансового ризику є його спекулятивний характер, тобто можливість одержання внаслідок існування невизначеності у фінансовій сфері як збитків, так і прибутків.

Розподіл фінансового банківського ризику на підвиди має ґрунтуватися на основних видах банківських операцій. Відповідно до цього банківські ризики поділяються на кредитний, процентний, валютний та ризик ліквідності. Ризик ліквідності не пов`язаний з окремим видом фінансових операцій, але він є прямим наслідком і також носить спекулятивний характер.

Для коректної оцінки рівня кредитного ризику обов`язковим є врахування як активної, так і пасивної складової. Для сучасних умов України характерним є різке підвищення у складі кредитного ризику активної складової і зниження якості пасивної складової, тобто рівня платоспроможності суб`єктів господарювання. Практика комерційних банків щодо аналізу рівня активного кредитного ризику, основаного на аналізі бухгалтерської звітності позичальника або на обрахуванні окремих показників не може дати уяву про реальний рівень ризику. Для досягнення максимальної ефективності необхідна побудова методики, яка поєднувала б більш докладний аналіз бухгалтерських звітів з індексним або статистичним аналізом.

Ризик ліквідності необхідно розділяти на “широкий” та “вузький”. “Вузький” ризик ліквідності (ризик конвертації) полягає у можливості зміни реальної вартості активу в процесі здійснення фінансових операцій. Його рівень з достатнім ступенем точності може бути визначений шляхом аналізу статистичних даних по співставних активах. “Широкий” ризик ліквідності має фіктивний характер. Державою впроваджена система показників для “широкого” ризику ліквідності. На практиці цей контроль не завжди виявляється ефективним. Державна система повинна бути доповнена критеріями, які б дозволяли певним чином класифікувати цей ризик за його рівнем.

Процентний ризик в межах України, через обмеженість існування широкого спектру цінних паперів та значних обсягів проведених з ними операцій на біржовому та позабіржовому ринках, не може розглядатися як стандартний. Операції з ОВДП, що проводяться українськими комерційними банками мають незначний, але реальний процентний ризик, який в основному пов`язаний зі зміною облікової ставки НБУ та специфічними умовами проведення торгів, ігнорується операторами фондового ринку. Ризик по операціях з іншими цінними паперами важко оцінити внаслідок недостатнього розвитку фондового ринку України.

Внаслідок того, що спроби прогнозувати коливання курсів іноземних валют відносно національної грошової одиниці пов`язані із значними технічними та кадровими (наявність в штаті банку фахівців з прикладної математики) складнощами, а також те, що такі прогнози на довгий термін виявляються неточними, а традиційні для розвинутих країн методи фіксації курсів валют існують в Україні у дуже незручній та громіздкій формі, переважна більшість операторів валютного ринку надає перевагу формуванню страхового резерву та сплаті з нього втрат за цей ризик.

Основними методами кількісної оцінки рівня фінансових ризиків є:

* метод експертної оцінки;

* статистичний метод;

* нормативний метод;

* рейтинговий метод.

У чистому вигляді жоден з цих методів не може бути використаний в умовах України через нестабільність економічної ситуації і неможливість створення великих динамічних рядів. Найлегше адаптується до таких специфічних умов рейтинговий метод кількісної оцінки рівня фінансового ризику. Для оцінки рівня кредитного ризику та ризику ліквідності доцільно використовувати рейтинговий метод. При цьому шкала ранжування значень має бути розрахована на базі абсолютних показників діяльності банків України за певний період. Така методика дозволяє досягти:

* врахування особливостей банківської діяльності в умовах України;

* уникнення проблеми витоку “еталонних” банків;

* динамічність методики, оскільки розрахунки не пов`язані з аналізом великих масивів статистичних даних.

Для оцінки рівня кредитного ризику та ризику ліквідності не можуть бути використані показники, що вважаються стандартними для банківських установ країн з розвинутою ринковою економікою. Причина такої несумісності полягає у принциповій різниці організації та схем діяльності вітчизняних та закордонних банків, тому для оцінки рівня зазначених ризиків мають бути використані відносні показники, розраховані на базі абсолютних даних бухгалтерського обліку вітчизняних банків.

При обчисленні рівня процентного ризику необхідно прийняти до уваги специфічність фінансового інструменту, за яким він розраховується. Розрахунок рівня процентного ризику як різниці між відсотками сплаченими і відсотками одержаними, запропонований НБУ, дає змогу оцінити дохідність діяльності, пов`язаної з процентними інструментами, а не рівень процентного ризику. Найбільш коректною є оцінка рівня процентного ризику як різниця між максимальною ціною придбання та мінімальною ціною продажу процентного інструменту.

Найреальнішим для сучасних умов України методом захисту від валютного ризику є фіксація курсу іноземної валюти за певною операцією на визначену сторонами дату. Засобом такої фіксації може стати схема “репо”, тобто купівля-продаж валюти під відкладальною умовою. Відкладальною умовою у такому випадку є зворотня купівля (продаж) валюти.

Враховуючи збільшення останнім часом обсягів ризиків в діяльності вітчизняних банків внаслідок підвищення конкуренції на фінансових ринках, недосконалого державного регулювання та контролю за діяльністю кредитних та інших фінансових інститутів, а також враховуючи постійну загрозу зміни політичної та економічної ситуації в країні, актуальним стає питання щодо розвитку вітчизняного ризик-менеджменту та створення систем управління ризиками. Враховуючи специфіку економічного розвитку України та ризиків, необхідно прийняти до уваги досвід іноземних банків, але самостійно розробити системи управління ризиками, залучивши до роботи фахівців з економіки, прикладної математики, системного аналізу та високопрофесійних програмістів.

Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Треба враховувати дію різноманітних факторів, які впливають об'єктивно на банківську діяльність. Якщо внутрішні фактори ми ще можемо якось регулювати чи керувати ними, то зовнішні фактори дуже мало піддаються впливу зі сторони окремих банків. Проте банки працюють у сфері керованого ризику, тому ми вважаємо, що за допомогою різних методів запобігання ризикам: хеджування, ф'ючерсних, опціонних контрактів можна якщо не нівелювати, то хоча б зменшити до мінімуму непередбачувані і небажані ризикові ситуації.

Також для українських банків зараз актуально забезпечити ринкову дисципліну. Дотримання її має бути обов'язкове всіма суб'єктами ринку, адже тільки діючи за правилами, які самі встановимо і самі будемо їх дотримуватися, зможемо стабілізувати банківську діяльність і сприяти економічному зростанню. Наша теперішня законодавча база, що стосується банківської сфери, має більше фіскальний, ніж стимулюючий характер. Це не спонукає банки до розширення своєї діяльності, вбиває в корені всі нові починання та ідеї, тому важливо звернути увагу насамперед на потреби банків, на те, як ефективно забезпечити їхню діяльність, щоб добре працювало народне господарство, адже банки - «кровоносні судини» економічного організму. Життєздатність і процвітання економіки неможливе без добре налагодженої банківської системи.

Список використаної літератури

1. А. П. Бочарников, С. М. Релецкий, К. В. Захаров и др. Риски во внешнеэкономической деятельности предприятия. -- К.: ИНЭКС, 1997.

2. Аленичев В. В., Аленичева Г. Д. Страхование валютных рисков, банковских и экспортных коммерческих кредитов. -- М.: Ист-Сервис, 1994.

3. Банківська енциклопедія // За ред. А. М. Мороза - К.: Ельтон, 1993.

4. Белых Л.П. Устойчивость коммерческих банков. Как банкам избежать банкротства - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. - с.184.

5. Блудова Т., Гармидаров П. Управління відсотковим ризиком // Вісник НБУ, № 10. -- 2004 -- с.34-35.

6. Бондаренко Л. А. Побудова системи ризик-менеджменту в комерційному банку // Фінанси України, № 9. -- 2003 -- с.85-93.

7. Вітлінський Б. В., Наконечний С. І., Шарапов О. Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. -- К.: ІЗМН, 1996.

8. Вітлінський В. В., Верченко П. І. Аналіз, моделювання та управління економічним ризиком. -- К.: КНЕУ, 2000.

9. Вітлінський В. В., Наконечний С. І. Ризик у менеджменті. -- К.: Борисфен, 1996.

10. Вітлінський В.В., Пернарівський О.В., Наконечний С.І., Велікоіваненко Г.І. Кредитний ризик комерційного банку: Навч. посібн. - К.: Знання, 2000. - 252 с.

11. Вощило М. Основи управління ризиками у банківській справі // Вісник Національного банку України - 2001 - № 12 - с.51-52.

12. Горячек І. Види банківських ризиків та управління ними // Економіка. Фінанси. Право - 2000 - № 8 - с.36-38.

13. Грачева М. Электронные банковские услуги: особенности управления рисками // Мировая экономика и международные отношения, № 9. - 2002 - с.39-47.

14. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 1593 від 19.02.1993 р. // Підприємництво і ринок України, 1993. - № 3 - с.17.

15. Егоров В.А. Система управления рисками в банке // Финансы - 2003 - № 9 - с.78.

16. Ефимов С. Л. Энциклопедический словарь: Экономика и страхование. -- М.: Церих -- ПЭЛ, 1996. -- 528 с.

17. Закон України “Про банки та банківську діяльність” № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 25 - с.281.

18. Закон України “Про заставу” від 02.10.1992 р. // Підприємство і ринок України, 1992. - № 11 - с.13.

19. Закон України “Про цінні папери та фондову біржу” №1201-ХХ від 18.06.1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991. - № 38 ю - с.508.

20. Запорожець З. Управління банківськими ризиками в контексті інформаційних технологій // Вісник НБУ, № 10. -- 2004 -- с.54-59.

21. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит - К.: Лібра, 1996. - 178 с.

22. Івасів Б.С. Операції комерційних банків : Навч. посіб. - К.: НМКВО, 1992. с.84.

23. Івасів І. Яка банківська система потрібна Україні? // Вісник НБУ №4. - 1997 - с.50.

24. Івченко І. Ю. Економічні ризики: Навч. посіб. -- К.: ЦУЛ, 2004. -- 304 с.

25. Інструкція “Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків”, затверджена постановою Правління НБУ № 141 від 14.04.98.

26. Інструкція НБУ №10 «Про порядок регулювання і аналіз діяльності комерційних банків» (у новій редакції) // Галицькі контракти - №2 - 1997.

27. Кабушкин С. Н. Управление банковским кредитным риском: Учеб. пособие. -- М.: Новое знание, 2004. -- 336 с.

28. Клочков И. А., Терехов А. Г., Юденков Ю. Н. Управленческий учет в коммерческом банке: Практ. пособие // Под ред. С. М. Шапигузова. -- М.: ИД ФКБ-ПРЕСС, 2002. -- 192 с.

29. Ковальчук Т.Г., Коваль М.М. Ліквідність комерційних банків. - К.: Знання, 1996. - с.89.

30. Коршикова Т. Контроль та управління ризиками в кредитній діяльності банків // Вісник Національного банку України - 2003 - № 1 - с.24-25.

31. Коршикова Т. Контроль та управління ризиками в кредитній діяльності банків // Вісник НБУ, № 1. -- 2003 -- с.24-25.

32. Костюченко В. Формування резервів для покриття кредитних ризиків // Вісник НБУ, № 2 - 1999.

33. Кочетков В. М. Забезпечення фінансової стійкості сучасного комерційного банку: теоретико-методологічні аспекти: Моногр. - К.: КНЕУ, 2002. - 238 с.

34. Кравчук В. В. Базельські угоди: новий етап розвитку міжнародної системи оцінки ризиків // Фінанси України, № 6. -- 2004 - с.121-128.

35. Кулінич І. Н. Управління банківскими ризиками як спосіб підвищення платоспроможності комерційного банку // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 1. - с. 60-68.

36. Маркова О.М., Сахарова Л.С., Сидоров В.Н. Коммерческие банки и их операции. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995 - с.215-224.

37. О.Береславська, Івасів Б. Перспективи розвитку ринку ф'ючерсних контрактів в Україні. Економічний зміст та форми страхування кредитів // Вісник НБУ, № 5 - 1998.

38. Ольхова Р.Г. и др. Банк и контроль. - М.: Финансы и статистика, 1991 - с.97.

39. Организация системы управления рисками в банке // Бухгалтерия и банки -2001 - № 3 - с.17-25.

40. Парасій-Вергуненко І. М. Аналіз банківської діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. -- К.: КНЕУ, 2003. -- 348 с.

41. Пернарівський О. Аналіз, оцінка та способи зниження банківських ризиків // Вісник Національного банку України - 2004 - № 4 - с.44-48.

42. Плісак Т. О., Гагаріна С. А., Недеря Л. В., Нетребчук Л. О.Облік та аналіз діяльності комепційного банку: Навч. посіб. у 2-ох книгах. - К.: КНТЕУ, 2003. - 515 с.

43. Положення “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ № 122 від 27.03.98.

44. Постанова Верховної Ради України “Концепція функціонування і розвитку фондового ринку України” № 342/95 від 22.09.1995 р. // СРМ Право”. - Київ, 1993-1996. - Ф. 342/95.

45. Постанова Правління НБУ “Положення Національного банку України Про кредитування” № 246 від 10.10.1995 р. // СРМ “Право” - Київ, 1993-1996. - Ф. 246/95.

46. Постанова Правління НБУ “Положення “Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків” № 122 від 27.03.1998 р. // СРМ “Право”. -Київ, 1996-1998.

47. Потійко Ю. Теорія і практика управління різними видами ризиків у комерційних банках // Вісник НБУ, № 4. -- 2004. - с.58-60.

48. Примостка Л. Економічні ризики в діяльності банків // Банківська справа. - 2004. - № 3. - С. 16-23.

49. Раєвський К. Інсайдерські ризики в банківській діяльності. // Вісник НБУ, №6 - 1997 - с.23.

50. Раєвський К. Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків // Банківська справа, №2 - 1997 - с.31

51. Рид Э., Коттер Р. Коммерческие банки // Пер. с англ. - М.: Космополис, 1991.

52. Розанова Е. Проблемы создания системы управления рисками банка // Финанс. консультация. -- 2004. -- № 1-2. -- с.20-24.

53. Романенко Л. Ф., Коротеєва А. В. Ризики у банківській діяльності // Фінанси України, № 5. -- 2003. - с.121-127.

54. Тичина В. Задніпровська О. Впровадження системи управління ризиками в банку // Вісник Національного банку України - 2004 - № 8 - с.18-22.

55. Устенко О. Л. Теория экономического риска. -- К.: МАУП, 1997.

56. Хохлов Н. В. Управление риском: Учеб. пособие. - М.: Юнити-Дана, 2001. - 240 с.

57. Черных С. Управление банковскими рисками // Вопр. экономики. - 2004. - № 8. - с.120-127.

58. Шаркаді Н. В. Управління банківськими ризиками як основа формування залучених ресурсів банків // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 5. - с.45-53.

59. Шмелев В. В. Страхование банковских рисков // Управление риском. -- 2002. -- № 4. -- с.43 -49.

60. Шульга Н. Концептуальні основи контролінгу ризиків в комерційному банку // Фінанс. консультація. -- 2003. -- № 1-2. -- с.5-9.

61. Энциклопедия финансового риск-менеджмента / Под ред. А. А. Лобанова, А. В. Чугунова. -- М.: Альпина Паблишер, 2003. -- 786 с.

62. Ястремський О. І. Теорія економічного ризику. -- К.: Артек, 1998.

Додатки

Додаток 1

Схема 1. Система фінансових ризиків

КРЕДИТНИЙ РИЗИК РИНКОВИЙ РИЗИК ВАЛЮТНИЙ РИЗИК

БАЗОВІ РИЗИКИ СОПРЯЖЕНІ РИЗИКИ

РИЗИК ЛІКВІДНОСТІ ПРОЦЕНТНИЙ РИЗИК ОПЕРАЦІЙНИЙ РИЗИК

СХЕМА2. Види регулювання банківської діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Додаток 2

Таблиця 1. Категорія кредитної операції

Додаток 3

Таблиця 2. Проценти від вартості забезпечення та об'єктів фінансового лізингу, що застосовуються при розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією, %

Додаток 4

Таблиця 3. Розмір відрахування в резерви під кредитні ризики, %

Таблиця 4. Облік формування резервів під кредитні ризики

Додаток 5

Таблиця 5. Дані про розмір резерву за групами ризику

Додаток 6

Таблиця 6. Опис балансових рахунків, що застосовуються для обліку спеціальних резервів за дебіторською заборгованістю банків

Додаток 7

Таблиця 7. Схема бухгалтерських записів з нарахування резервів під сумнівну дебіторську заборгованість

Размещено на Allbest.ru