Основні банківські операції
Принципи діяльності комерційного банку. Операції з векселями: доміциляція, інкасування, зберігання. Посередницькі, трастові та емісійні операції комерційних банків із цінними паперами. Інформаційні системи та технології. Класифікація споживчих кредитів.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | контрольная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 30.01.2012 |
| Размер файла | 144,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
ЧОРНОМОРСЬКИЙ Державний Університет
імені Петра Могили
Інститут післядипломної освіти
Заочне відділення
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
з дисципліни “Банківські операції”
Виконавла:
студентка ІV курсу
418 групи
Обушенкова І.Г.
Перевірив:
викл. Смирнов О.Ю.
Миколаїв - 2012
Зміст
- Охарактеризуйте сутність та основні принципи діяльності комерційного банку
- Розкрийте операції з векселями: доміциляція, інкасування, зберігання
- Охарактеризуйте посередницькі, трастові та емісійні операції комерційних банків із цінними паперами
- Інформаційні системи та технології сучасних банків: автоматизація щоденних внутрішньобанківських операцій, ведення бухгалтерії та складання звітів
- В чому полягають особливості консультаційних послуг банку стосовно векселів?
- Розкрийте особливості вкладень в асоційовані та дочірні компанії
- Наведіть розгорнуту класифікацію споживчих кредитів
- Наведіть структуру та функції кребитного підрозділу банку
- Що таке СЕП НБУ? наведіть її основні завдання, функції та принципи організації роботи
- В яких випадках використовується меморіальний ордер?
- Список викормстаних джерел
Охарактеризуйте сутність та основні принципи діяльності комерційного банку
Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах - широкому та вузькому:
у широкому розумінні комерційний банк - це будь-який банк, що функціонує на другому після центрального банку рівні банківської системи;
у вузькому розумінні комерційний банк - це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку.
Законом України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що комерційний банк - це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій.
До базових банківських операцій належать 16 операцій, які й визначають банк як фінансову установу (ст.3 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).
Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи (див. рис.1):
пасивні операції;
активні операції;
послуги.
За рахунок пасивних операцій формуються ресурси комерційного банку, які необхідні йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, підтримання ліквідності на належному рівні та отримання запланованого доходу. Акумульовані в результаті пасивних операцій грошові кошти складають переважну частину ресурсів банку, що визначає важливу роль цих операцій в його діяльності. Пасивні операції включають: залучення коштів юридичних осіб та вкладів населення; отримання кредитів від комерційних банків та центрального банку; випуск банківських облігацій, векселів та інших зобов'язань. Результати пасивних операцій відображаються в пасиві балансу банку.
Активні операції - це розміщення банком власних та залучених коштів з метою отримання прибутку. До активних операцій належать: надання кредитів юридичним та фізичним особам, вкладення в цінні папери, формування касових залишків та резервів, формування інших активів (придбання приміщень, обладнання тощо). Результати активних операцій відображаються в активі балансу банку. Активні операції тісно пов'язані з пасивними операціями. Комерційний банк, розміщуючи грошові кошти в активи, постійно стежить, щоб частина коштів знаходилась у вигляді обов'язкових та вільних резервів і терміни вкладень в активи відповідали термінам залучення коштів в пасиви. Крім того, кредитні операції банків призводять до появи додаткових коштів в пасивах. Все це вимагає від банку управління активами та пасивами в їх взаємозв'язку як єдиним комплексом банківської діяльності.
Крім операцій, пов'язаних з формуванням банківських пасивів та активів, комерційні банки займаються і іншими видами діяльності, які дістали назву банківських послуг. До банківських послуг належать: розрахункові, касові, трастові (довірчі), посередницькі, консультаційні та інші. Істотною ознакою банківських послуг є те, що для їх надання банку не потрібні додаткові ресурси. Свою діяльність щодо надання послуг банк здійснює як правило у процесі проведення пасивних і активних операцій. Доходи від послуг банки отримають не у вигляді відсотків, а у формі комісійних виплат. Банківські послуги приносять банку стабільний дохід і є практично безризиковим видом діяльності.
банківська операція споживчий кредит
Рис.1 Операції кредитного банку
За способом відображення у балансі операції комерційних банків поділяються на:
активні (вкладення коштів);
пасивні (залучення ресурсів);
позабалансові (не відображають руху коштів, а тому до певного часу, тобто поки не відобразяться в доходах чи видатках банку, в балансі не значаться).
Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності та функціонують згідно з такими принципами:
1. Комерційний розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій, безпосередньою метою діяльності є отримання прибутку при розумному ризику. Основним джерелом прибутку є банківський процент. Першоосновою процента є додатковий продукт, створений у виробництві, а на поверхні явищ прибуток банків виступає переважно як різниця між сумою процентів, отриманих за надані банком кредити і виплачених по внесках клієнтів.
2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування тощо.
3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєї діяльності без втручання держави.
4. Комерційні банки належать до категорії підприємств - фінансових посередників і працюють за принципом: “Подешевше купити - подорожче продати”. Виходячи з цього банк з повним правом можна назвати спекулятивним підприємством. Певна річ, спекуляція зі сторони банку має свої межі. Будь-хто має право торгувати, але для цього спекуляція повинна носити “цивілізований” характер. Для приборкання її аморальних якостей вона повинна спиратись на законодавство, не суперечити йому, для здійснення комерції кожен банк повинен мати рівні інформаційні можливості про кон'юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій кримінальний відтінок і стає нормою підприємництва. Від того наскільки успішно “спекулює" банк, залежить його дохідність та ефективність діяльності.
5. Всі гроші, всі ресурси банку повинні максимально працювати. З позиції комерції не повинно бути ресурсів, які даремно лежать. Реальність однак така, що якась частина коштів знаходиться в резервах, обертається повільно, або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка кредитів по відношенню до банківських резервів.
6. Банківська комерція повинна діяти за принципом - все для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що даний принцип не узгоджується з принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між цими принципами не існує. На практиці все повинно бути на взаємовигідній основі: перш за все прибуток клієнта, а потім прибуток банка. Вірно і те, що прибуток клієнта - це не єдина мета, а основа для одержання прибутку банка. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій власний інтерес.
Розкрийте операції з векселями: доміциляція, інкасування, зберігання
Комісійні та довірчі вексельні операції здійснюються банками у формі: інкасування векселів; доміциляції векселів; зберігання векселів; купівлі, продажу та обміну векселів за дорученням.
Інкасування векселів - це здійснення банком за дорученням векселетримача операцій з векселями і супровідними комерційними документами (за їх наявності - розрахунками, транспортними документами, товаророзпорядчими документами тощо) на підставі одержаних від векселетримача інструкцій з метою:
одержання платежу (акцепту) за векселями;
передавання векселів і комерційних документів проти платежу (акцепту);
передавання векселів і комерційних документів на інших умовах.
Використовуються такі види інкасування векселів і супровідних комерційних документів:
1) чисте інкасо - інкасування векселів без супровідних комерційних документів;
2) документарне інкасо - інкасування векселів із супровідними комерційними документами.
Сторонами в операції інкасування виступають:
1) принципал - особа, яка доручає банку операцію інкасування;
2) банк-ремітент - банк, якому принципал доручив операцію інкасування;
3) інкасуючий банк - будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції інкасування;
4) пред'являючий банк - інкасуючий банк, який здійснює пред'явлення векселів і комерційних документів платнику;
5) платник - особа, якій пред'являються векселі та комерційні документи згідно з дорученням на інкасування.
Чисте і документарне інкасо векселів здійснюється банком на підставі укладеного з векселетримачем договору про інкасування.
Доміциляція векселів - це призначення особливого місця платежу за векселем, відмінного від місцезнаходження платника за векселем, а також призначення особливого платника (доміциліата) за векселем. Оплата векселів, в яких банк виступає особливим платником (доміциліатом) - це здійснення банком за дорученням довірителя-платника за векселем операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:
приймання векселів до платежу від законного векселетримача;
здійснення платежу за векселями;
передавання векселів платнику після повної оплати векселя.
Ознакою доміцильованого векселя є наявність на лицьовому боці векселя вказівки векселедавця: "Доміцильований в (найменування особливого місця платежу і назва банку)", "Платник (назва банку і найменування особливого місця платежу)", "Підлягає сплаті в (назва банку і найменування особливого місця платежу)". Платіж банк-доміциліат виконує від імені і за дорученням платника за векселем - векселедавця.
Векселедавець перераховує в банк на відповідний рахунок кошти в обсязі, достатньому для оплати векселя. За рахунок цих коштів або за рахунок наданого векселедавцю кредиту, сума якого попередньо зарахована на відповідний рахунок для оплати векселів, банк-доміциліат і здійснює платіж за векселем законному векселетримачеві.
Зберігання векселів - це здійснення банком за дорученням, від імені і за рахунок довірителя (векселетримача) операцій з векселями на підставі одержаних від довірителя інструкцій, тобто:
схову;
передавання оригіналу векселя законному векселетримачу копії векселя;
передавання примірника переказного векселя, що призначався для акцепту, законному векселетримачу іншого примірника векселя;
передавання оригіналів примірників і копій векселів іншій особі на умовах, зазначених довірителем.
Зберігання векселів здійснюється за двома видами:
1)"закрите зберігання" - зберігання векселів шляхом надання довірителю депозитного вічка у сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;
2)"відкрите зберіганням - зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного доручення на зберігання з точними інструкціями щодо дій банку з векселями.
Зберігання векселів банк здійснює на підставі укладеного з довірителем договору про зберігання.
Охарактеризуйте посередницькі, трастові та емісійні операції комерційних банків із цінними паперами
Під посередницькими операціями з цінними паперами розуміють виконання доручень клієнтів у процесі емісії, або обігу цінних паперів шляхом вираження комерційними банками інтересів перших, за їх рахунок та з правом контролю за здійсненням операцій клієнтами.
Усі посередницькі операції комерційних банків з цінними паперами можна поділити на дві основні групи: емісійно-посередницькі та торгово-посередницькі. Комплекс емісійно-посередницьких операцій комерційного банку включає надання клієнтам таких послуг:
· Розробка техніко-економічного обгрунтування інвестиційних проектів, що включає оцінку потенційної ефективності й реалізованості проекту; розробка інвестиційних програм та підготовка проектної документації відповідно до міжнародних стандартів;
· формування оптимальних емісійних портфелів, тобто розробка програм залучення інвестицій клієнтами, підбір інструментів залучення грошових ресурсів, складання планів-графіків емісії боргових та пайових цінних паперів із обґрунтуванням оптимального співвідношення між ними, оцінки можливостей залучення грошових кошті в у різних регіонах, обгрунтування раціонального рівня дохідності за цінними паперами, що емітуються.
· андерайтинг (розміщення цінних паперів емітентів на ринку) здійснюється шляхом управління випуском цінних паперів за їх номінальною вартістю, тобто через визначення кількості цінних паперів, що реалізуються, з урахуванням інтересів та можливостей дилерів, структури капіталу і надійності партнерів. Операція андерайтингу як правило доповнюється гарантією емісії, що означає зобов'язання придбати нереалізовану частину випуску цінних паперів за фіксованою ціною, таким чином певною мірою звільняючи емітента від ризику нереалізації емісії. При таких умовах проходить короткострокове поєднання дилерських та емісійно-посередницьких операцій банку.
Андерайтинг передбачає два варіанти діяльності банку: в якості покупця, або в якості агента. Діяльність у якості агента урізноманітнюється трьома основними способами:
· прийняття зобов'язання реалізувати якомога більше цінних паперів з випуску, проте без повної фінансової відповідальності;
· прийняття зобов'язань реалізувати якомога більше цінних паперів з випуску, проте у межах певного терміну;
· прийняття зобов'язання виступити у ролі резервного каналу реалізації емісії при настанні певних умов (умовна гарантія).
Торгово-посередницькі операції комерційних банків із цінними паперами включають:
· формування оптимальних індивідуальних портфелів цінних паперів для великих інвесторів на основі аналізу поточного стану фінансового ринку та побудову цільових функцій інвестування на заданий період або дату;
· брокерські послуги (здійснення цивільно-правових угод із цінними паперами в якості повіреного або комісіонера), а також дилерські послуги (укладання угод із цінними паперами від свого імені та за свій рахунок шляхом здійснення котирувань цінних паперів із подальшим їх терміновим перепродажем клієнтам);
· надання коротко-, середньо- й довгострокових позик у процесі здійснення посередницької діяльності.
Таким чином, при виконанні дилерських послуг проходить короткострокове поєднання інвестиційних і торгово-посередницьких операцій банків, а при наданні кредитів для купівлі цінних паперів - кредитних і торгово-посередницьких операцій. Дані особливості відкривають перед банками значні можливості для розвитку торгово-посередницьких операцій.
Під трастовими (довірчими) операціями з цінними паперами розуміють діяльність комерційних банків у ролі довіреної особи своїх клієнтів з управління цінними паперами від свого імені на власний розсуд із зобов'язанням збереження та примноження капіталу клієнта за визначену, як правило, процентну винагороду від приросту активів клієнта.
У трастовій угоді беруть участь три особи:
- засновник трасту, - довірительний власник (йому належить право вилучення доходу);
- бенефіціар або вигодоотримувач (йому належить право отримання доходу).
Створення трасту відбувається двома шляхами: або на основі письмової угоди, або на основі заповіту.
За терміновою ознакою траста поділяються на строкові та безстрокові. Для здійснення трастових операцій при комерційному банку організовується окремий траст-відділ, який, як правило, є відокремленим підрозділом, зі своїми власними коштами та балансом. Така організація траст-відділів покликана не допустити безпосереднього розпорядження активами клієнтів комерційного банку, окрім винагороди, що передбачена трастовим договором.
Інформаційні системи та технології сучасних банків: автоматизація щоденних внутрішньобанківських операцій, ведення бухгалтерії та складання звітів
Жодна система керування не може обійтися без ЕОМ і іншої техніки. Тому планомірно виробляється технологія автоматизації банківської діяльності. Автоматизація не тільки поліпшує роботу банку, але є органічним елементом цієї роботи.
Автоматизація в банках проводиться в різних формах, у першу чергу створюються системи обробки управлінської інформації. Більш високим рівнем є автоматизована банківська система, що включає не тільки обробку інформації, але і системи формування управлінських рішень, що охоплюють усі сторони діяльності банку. Автоматизоване рішення задач керування фінансами поліпшує управлінський інструментарій діяльності банку, розкриваючи картину його стану, вивільнюючи резерви і формує напрямки поліпшення фінансового положення, оздоровлення фінансів.
Розрахункові та касові операції належать до основних і найбільш трудомістких та відповідальних у банківській діяльності. Тому для виконання цих операцій завжди насамперед застосовується обчислювальна техніка. Сьогодні в інтегрованих банківських системах комплекс розрахункових і касових операцій становить підсистему, головне призначення якої - автоматизувати проведення (виконання) розрахункових і касових операцій, їх облік, контроль і складання звітності про рух коштів на рахунках клієнтів та балансових рахунках банку.
Згідно з призначенням такої підсистеми виконуються її функції: відкриття особових рахунків. Їх перегляд, доповнення й коригування, введення і обробка первинних платіжних документів, формування довідкової фінансової інформації про стан особових рахунків через такі процедури, як блокування особового рахунку на установлений термін, вилучення закритих рахунків, перепризначення відповідального виконавця, котрий веде особовий рахунок, виконання операцій з визначення зміни залишків коштів на особових і балансових рахунках.
Для автоматизації розрахункових і касових операцій і контролю за їх здійсненням в інтегрованих банківських системах створюють автоматизовані робочі місця: операціоніста, контролера, технолога, бухгалтера, спеціаліста валютного відділу, касира, кредитного інспектора, керівника (відділу, банку), адміністратора бази даних. Кожне з перелічених автоматизованих робочих місць має різний набір функцій, різний рівень доступу до бази даних. В інтерфейсах адміністратора бази даних і головного бухгалтера передбачено найповніший перелік функцій. Так, адміністратор використовує додаткові можливості щодо перезакріплення особових рахунків за відповідальними виконавцями, формування пробного балансу і т. ін., а головний бухгалтер має в своєму розпорядженні найповніший перелік лише власних функцій: відкриття, закриття та вилучення особових рахунків, внесення змін до їх реквізитів тощо.
Інформаційну базу розрахунково-касових операцій утворює сукупність певним чином структурованої (як документи чи файли) інформації, використовуваної під час виконання завдань підсистеми. Усю наявну інформаційну базу поділяють на зовнішню та внутрішню.
Автоматизація розрахункових операцій виконується за допомогою програмного комплексу операційного дня банку, який дає змогу в будь-який момент його функціонування дістати інформацію про рух коштів на поточних, кредитних, депозитних та інших рахунках. Залежно від конструктивних характеристик програмного комплексу оперативного дня банку автоматизація проведення розрахункових операцій їх обліку і контролю здійснюється в національній валюті та валюті інших країн в одному або в двох окремих оперативних днів банку. У більшості програмних пакетів оперативного дня банку передбачається, що головними виконавцями автоматизації розрахункових операцій є операціоністи, контролери, технологи. Для них у відповідній банківській системі створюються відповідні автоматизовані робочі місця (робоче місце контролера є не в усіх банках). Конкретний перелік операцій для кожного автоматизованого робочого місця залежить від запровадженого технічного процесу, наявності технічних засобів, обсягу документообігу тощо. Потрібно зауважити, що деякі роботи жорстко прив'язані до виконавців.
При автоматизації розрахункових операцій в банківських установах вирізняють операції введення первинних платіжних документів, та формування відповідних файлів і, власне, розрахункові операції, тобто операції оплати, які приводять до зміни залишків і оборотів на відповідних особових і балансових рахунках.
Одна з поширених технологій автоматизованого виконання розрахункових операцій передбачає, що перші операції виконуються на автоматизованих робочих місцях операціоністів або операторів з підімкненням автоматизованого робочого місця контролера, а другі операції виконуються, як правило, на робочому місці технолога. За такої технології на робочому місці операціоніста, оператора і контролера не можна змінити стан рахунків. Він може бути змінений лише з автоматизованого робочого місця технолога. При цьому операції введення даних їх обробки розділені в часі, що дає можливість управляти в банку протягом операційного дня процесом оплати та рухом коштів.
Інша технологія передбачає, що операціоніст виконує не тільки ввід даних і формування файлів первинних платіжних документів, а і в інтерактивному режимі проводить їх обробку. Тобто він має безпосередній доступ до всіх даних особового рахунку і виконує операції оплати.
Фінансовий стан банку відбивають оборотно-сальдова відомість і оборотно-сальдовий баланс. Відомості формуються та видаються за особовими рахунками, закріпленими за відповідальним виконавцем або за всіма особовими рахунками банку на вказану дату. Процедуру складання оборотної відомості включено до інтерфейсу адміністратора бази даних для складання звіту за всіма особовими рахунками банку. Користувач має змогу сформувати документ на екрані для попереднього перегляду чи аналізу, а також для друкування наприкінці робочого дня.
Потрібно зауважити, що оборотно-сальдова відомість може бути сформована і після закінчення операційного дня банку на підставі інформації, записаної в історії особових рахунків.
Оборотно-сальдовий баланс складається щодня на автоматизованому робочому місці головного бухгалтера чи адміністратора бази даних. Він видається на екран або до друку (перед початком формування документа задаються параметри згідно з інструкцією користувача). Розрахунки оборотів і вихідних залишків виконуються за тим самим принципом, що й при формуванні виписки з особового рахунку, тобто за аналогічним алгоритмом. При цьому обороти та залишки виводяться за балансовими рахунками четвертого порядку, а за рахунками третього та другого порядку нагромаджуються проміжні підсумки. До вихідної форми заносяться такі реквізити: вхідні залишки, дебетові та кредитові обороти, вихідні залишки в розрізі номерів особових рахунків, залишки й обороти номерів балансових рахунків; підсумок оборотів і залишків за кожним класом рахунків.
Крім зазначених документів через меню модуля розрахункових операцій можна сформувати й інші зведені та довідкові внутрішні документи, наприклад, відомість відкритих і закритих особових рахунків, відомість залишків на особових рахунках і т. ін.
За розрахунковими операціями кожний комерційний банк звітує перед НБУ. Щодня на підставі бази даних оперативного діяльності банку формується звітний файл №1 - дані про залишки на рахунках, який передається за схемою:
Файл №1 за змістом відповідає звіту 1Д (щоденний баланс) - комерційний банк - баланс комерційного банку. Наприкінці місяця комерційний банк передає до НБУ файл №2 - дані про обороти та залишки на рахунках, який відображає зміст звіту 1Д - комерційний банк - баланс комерційного банку. Комерційний банк передає до НБУ один раз на рік або за вимогою файл №15 - дані про кількість клієнтів, що відображає форму 752 звітності.
Для виконання режимів автоматизованого обліку операцій з готівкою слугують: автоматизоване робоче місце касира, автоматизоване робоче місце відповідального виконавця, автоматизоване робоче місце бухгалтера, автоматизоване робоче місце адміністратора бази даних. Залежно від повноважень користувача й згідно з паролями доступу до заданого автоматизованого робочого місця включаються різні пункти меню. Але при цьому насамперед виконуються регламентні роботи.
Банки організовують іноді виносні каси, функції яких також автоматизуються. Робота виносних кас автоматизується так, як описано далі.
Програмно-апаратний модуль забезпечує автоматизацію обліку готівкових коштів на робочому місці касира.
По каналу зв'язку системи “Клієнт - банк” передаються меморіальні ордери проведень виносної каси.
Адміністратор бази даних кілька разів протягом дня та перед закриттям виконує регламентні роботи, створюючи та доповнюючи при цьому касові журнали роботи виносних кас. Такі журнали виносних кас включають в архів касових документів, а надалі використовують під час формування касових звітів.
Технологія виконання процедур зі складання, перегляду та друкування щоденних оперативних форм звітності передбачає введення дати, на яку формуватимуться звітні форми, а також утворення робочого файла. Користувачеві пропонується для вибору список таких вихідних форм: прибутковий касовий журнал, видатковий касовий журнал, довідка касира з прибутків, довідка касира з видатків, зведена довідка про касові обороти, довідка щодо видів касових операцій, довідка щодо БД каси, перелік неоплачених та сторнованих документів. Окрім того, інформаційна система формує звітні файли стосовно прогнозу готівкового обігу та касових оборотів. Прогноз готівкового обігу розробляється на підставі файлів, які формуються згідно з касовими заявками, прогнозними розрахунками, що надходять від підприємств і установ, і також архівними даними за попередні періоди. Результати обробки інформації видаються як прогнозні розрахунки касових оборотів (форма 720-н), календар видачі готівки на заробітну платню (форма 729-н) і т. ін. Звіти про касові обороти складаються на підставі файлів оперативної інформації БД ОДБ. Результати обробки інформації формуються у звітні файли: №12 - дані про касові обороти символів форми 747Д, №13 - дані про касові обороти символів форми 778. Ці звітні файли передаються комерційним банком до регіонального управління НБУ.
В чому полягають особливості консультаційних послуг банку стосовно векселів?
Особливості консультаційних послуг банку полягають у тому, що їх не можна складувати, робити запаси, тобто у банківського продукту немає конкретної товарної форми; охоплюють активні та пасивні операції; не є монополією тільки банку; продуктивний характер, тобто банк перетворює грошові ресурси, що не працюють, в активні надання кредитів, які працюють, що сприяє розвитку виробництва; об'єктом банківських послуг є капітали в грошовій формі.
Банківським послугам притаманні наступні ознаки:
· Для надання банківських послуг не потрібні додаткові ресурси;
· Доходи від надання послуг банки одержують у вигляді комісії. Комісійні доходи обчислюються банками пропорційно сумі активу чи зобов`язання незалежно від часу або є завчасно фіксованими;
· При надані послуг діяльність банків спрямована на вивчення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками у традиційному розумінні.
Якщо ж розглядати безпосередньо консультативні послуги стосовно векселів, то умовах масових неплатежів, нестабільного фінансового становища підприємств, застосування векселів бути сприяти стабілізації економічної ситуації в країні, оскільки є необхідність прискорення взаєморозрахунків між підприємствами та знищення взаємної ланки прострочених платежів.
Але, в будь-якому випадку, крім того, векселедавець не звільняється від зобов'язань по векселю. Випадком, який пом'якшує виконання зобов'язань векселедавця, є грація, яка полягає у відстрочці платежу за векселем у випадку настання обставин непереборної сили (форс-мажору). У всіх інших випадках є високозабезпеченим цінним папером, який у якості платежу не поступається живим грошам, оскільки його можна продати, передати, відобразити в обліку.
Отже, переваги векселя дозволяють розглядати його в якості універсального кредитно-розрахункового засобу, котрим він став в країнах з розвинутими ринковими відносинами, в яких вексельні розрахунки складають близько 20% всіх платежів. Найбільш ефективним він є в замкнутих технологічних ланках, тобто в галузевому масштабі, оскільки відпадає необхідність застосування грошових розрахунків, зникають умови для виникнення простроченої кредиторсько-дебіторської заборгованості.
Розкрийте особливості вкладень в асоційовані та дочірні компанії
Асоційована компанія - це компанія, в якій інспектор має значний вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора. Значний вплив передбачає, що інвестор прямо або через дочірні компанії володіє 20% або більшою часткою капіталу компанії. Значний вплив також має місце, якщо інвестор (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менше 20%, але виконуються такі умови:
· інвестор (банк) має представників у раді директорів або аналогічному керуючому органі компанії;
· проводяться істотні операції між інвестором (банком) та компанією;
· інвестор (банк) бере участь у визначенні стратегії і операції компанії;
· інвестор (банк) надає компанії суттєву технічну або комерційну інформацію, здійснюється обмін керуючим персоналом між інвестором (банком) та компанією.
Дочірня компанія - компанія, що контролюється іншою компанією. Контроль передбачає, що материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє 50% або більшою часткою капіталу компанії. Контроль також має місце, якщо материнська компанія (банк) прямо або через дочірні компанії володіє часткою капіталу компанії менше 50%, але має:
· частку управлінських голосів у компанії, що перевищує 50% завдяки угодам з іншими інвесторами;
· право керувати фінансовою та виробничою політикою підприємства згідно зі статусом чи угодою;
· право призначати чи звільняти більшість членів ради директорів або аналогічного керуючого органу компанії;
· право визначального голосу у раді директорів або аналогічному керуючому органі компанії.
Довгострокові вкладення банку в асоційовані компанії відображаються за рахунками групи №410 "Вкладення в асоційовані компанії" за ціною, визначеною пайовим методом.
Пайовий метод визначає пропорційну частку відображеного у звіті прибутку компанії, в яку вкладається капітал як дохід інвестора. При використанні цього методу банк-інвестор зараховує оголошений емітентом дохід від інвестиції, в еквівалентній частці власності, на збільшення цієї інвестиції.
Вкладення в дочірні компанії відображається за рахунками групи №420 "Вкладення в дочірні компанії". Володіючи контрольним пакетом акцій, банк, як головна компанія, складає консолідовану фінансову звітність.
Наведіть розгорнуту класифікацію споживчих кредитів
Споживчий кредит - кредит, який надається тільки в національній
грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання
споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається
в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.
Згідно Положення Національного банку України “Про кредитування” №246 від 28.09.1995р., комерційні банки надають своїм клієнтам різні види кредитів, які можна класифікувати за наступними ознаками.
За строками використання:
· короткострокові - терміном до 1-го року;
· середньострокові - терміном до 3-х років;
· довгострокові - терміном більше 3-х років.
· необхідно окремо відмітити строк кредитування - “До запитання”.
Такий строк має на увазі, що позичальник повинен повернути кредит наданий
банком протягом 7 днів з дня письмового повідомлення його кредитором.
По забезпеченню:
· забезпеченні заставою (майновими правами, майном, цінними паперами);
· з іншим забезпеченням (гарантією фізичних, юридичних осіб або страхової компанії);
· бланкові. Бланковий кредит надається банком тільки в межах існуючих
власних засобів (без застави майна або інших видів забезпечення - тільки
під зобов`язання повернути кредит) з розрахунку підвищеної процентної
ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення
кредиту та перевірений авторитет в банківських колах.
За ступенем ризику:
· стандартні кредити;
· нестандартні кредити;
· сумнівні;
· небезпечні;
· безнадійні.
За способом надання:
· одноразові - однією повною сумою, яка передбачена кредитним договором;
· у вигляді кредитної лінії - декількома частинами, загальна сума яких не перевищує суму договору;
· вальної кредитної лінії - клієнт може неодноразово брати і погашати будь-які суми за умови, що сальдо по судному рахунку не перевищить ліміту, який обумовлено в кредитному договорі. Клієнтами по даній формі кредитування можуть виступати фізичні особи з стабільним графіком надходження доходів (в першу чергу працівникам банку). Список клієнтів, які не є працівниками банку затверджується кредитним комітетом. Суму ліміту вираховують як 1/2 від сукупного доходу, який отримує позичальник (заробітна плата, премії, інші виплати) за останні три місяці.
Грошові споживчі кредити за термінами погашення класифікуються на:
· кредити в розстрочку платежу;
· револьверні (відновлювальні) кредити;
· кредити без розстрочки платежу.
Кредити на будівництво житла виділені в окрему категорію і мають назву іпотечних кредитів, надаються вони під заставу нерухомості.
Кредит у розстрочку платежу передбачає погашення його і відсотків за ним щомісячно рівними частинами. Терміни погашення таких кредитів - від двох до п'яти років, суми кредиту залежать від об'єкта кредитування,
кредити надаються під забезпечення гарантів.
При прямому кредитуванні укладається договір між банком і позичальником.
При непрямому посередник має договір з банком, одержує кредит від банку та передає його споживачеві.
У групу револьверних кредитів включають кредити, надані позичальником за єдиним активно-пасивним поточним рахунком у вигляді овердрафту чи кредитною карткою. Надання овердрафту здійснюється під забезпечення ощадним вкладом чи цінними паперами або без забезпечення шляхом видачі чекової книжки.
Кредитна картка представляє собою пластинку з ідентифікатором власника. Умовою отримання картки є платоспроможність клієнта. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування.
Кредитні картки передбачають участь трьох сторін: банка-емітента кредитної картки, її власника і торгівельної організації, яка приймає кредитні картки в якості платіжного засобу за товари та послуги. Для отримання кредитної картки клієнт повинен надати банку встановлену банком суму грошових коштів. Оплата товарів та послуг може бути проведена і при відсутності грошових коштів на рахунку клієнта, тобто за рахунок банківського кредиту. Банк за свої послуги отримує відсоток від уми кожної операції. Користувачі кредитної картки також повинні перераховувати визначену суму коштів за обслуговування картки та її щорічне поновлення.
Банківські кредитні картки є зручними інструментами і надають клієнту револьверну кредитну лінію, якою можна користуватися по мірі необхідності. Однак банкіри зарубіжних банків дійшли висновку, що в зв`язку з зростанням числа неплатоспроможних позичальників, збільшення числа вкрадених чи таких, які використовуються в цілях шахрайства кредитні картки життєво важливим для банку є ретельне керування і контроль за програмами випуску кредитних карток. Існують свідчення на користь того, що даній області властивий ефект масштабу, оскільки звичайно вигідними є операції з кредитними картками тільки найкрупніших банків. Але не дивлячись на це, кредитні картки мають гарні перспективи в зв`язку з розвитком технології, що дозволяє їх власникам отримувати доступ до повного набору фінансових послуг.
Овердрафт - при користуванні ним оплата чеків відбувається з рахунку клієнта. Якщо ж кошти відсутні на рахунку банк покриває від'ємне сальдо кредитом в рамках встановленого ліміту. Погашення кредиту відбувається за рахунок поточних надходжень або спеціальних внесків клієнтів.
Спеціальні чекові рахунки використовуються деякими банками, які випускають для своїх клієнтів спеціальні чеки визначеного номіналу. Банк встановлює клієнту ліміт кредитування і на його величину видає чеки.
Використання клієнтом чеків веде до вичерпання ліміту кредитування, а надходження на чековий рахунок відновляють ліміт. Плата за чековий кредит справляється у відсотках від використаної суми.
Третя група кредитів, позички без розстрочки платежу, характерна тим, що погашення боргу і відсотків за ним здійснюється одночасно. Ці кредити називаються бріджинг-позички. Це короткострокові кредити приватним особам або сім`ям на покриття поточних потреб в грошових коштах, які повертаються єдиною сумою в кінці терміну кредитування або ж на момент погашення боргової розписки позичальника. За даним кредитом можуть надаватися відносно невеликі суми з терміном погашення, як правило, в межах 30 діб, або іншого незначного періоду часу.
Крім вказаних кредитів, індивідуальним позичальникам надають також обліковий короткостроковий кредит (дисконт векселя), кредит з індивідуальними умовами для придбання дорогих товарів, навчання дітей, персональні позички студентам тощо.
Кредити, що надають фізичним особам вітчизняні банки можна поділити на дві групи.
Перша об'єднує позички, надані для поліпшення житлових умов і домашнього господарювання. Вони порівняно великі за обсягом і надаються на відносно тривалий строк. До першої групи належать позики, видані:
на будівництво індивідуальних будинків із надвірними будівлями;
на купівлю у громадян індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;
на реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних будинків;
на будівництво надвірних будівель;
на будівництво та купівлю садових будинків;
на купівлю незаселених будинків у сільській місцевості;
на капітальний ремонт садових будинків і будинків у сільській місцевості;
на будівництво гаражів;
на купівлю квартир і капітальний ремонт власної квартири;
на початковий внесок до житлового або житлово-будівельного кооперативу.
До другої групи належать позики на нагальні потреби і під заставу цінностей та цінних паперів.
Наведіть структуру та функції кребитного підрозділу банку
Основною економічною функцією банків є кредитування їх клієнтів. Від того, наскільки добре банки реалізують свої кредитні функції, багато в чому залежить економічний стан регіонів, що ними обслуговуються. Банківські кредити сприяють появі нових підприємств, збільшенню кількості робочих місць, будівництву об'єктів соціального та культурного призначення, а також забезпечують економічну стабільність.
Кредити становлять близько 50% всіх активів банку і забезпечують 2/3 усіх доходів. Вони є найбільш прибутковою, але й найбільш ризиковою частиною банківських активів.
Найзагальнішу організаційну структуру кредитного підрозділу банку зображено на рис.2
Рис.2. Організаційна структура кредитної функції банку
Функції кредитного комітету
· Формування кредитної стратегії та кредитної політики.
· Затвердження організаційної структури процесу кредитування.
· Встановлення напрямків диверсифікації кредитного портфеля та відповідних лімітів за країнами, галузями, кредитними інструментами, позичальниками.
· Оцінка адекватності резервів на можливі втрати за кредитами.
· Аналіз кредитного ризику портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов'язані з кредитуванням.
· Прийняття рішень про надання "великих" кредитів.
· Періодичне списання безнадійних позик.
Функції Комітету кредитного нагляду
· Ухвалення змін та доповнень до загальної кредитної політики.
· Аналіз та оцінювання нових ринків, на які націлений банк.
· Затвердження критеріїв прийнятності ризику.
· Ухвалення введення нових кредитних інструментів, включаючи встановлення допустимого рівня ризику за такими інструментами.
· Розгляд взаємостосунків банку з найважливішими новими клієнтами та збільшення обсягу кредитних операцій з постійними клієнтами.
· Затвердження списку винятків із загальних правил кредитної політики банку.
· Розгляд усіх звітів внутрішніх аудиторів.
· Ухвалення кредитних процедур.
Функції відділу кредитного аналізу
· Збір та обробка фінансової інформації про клієнтів та перспективних позичальників.
· Аналіз фінансової звітності претендентів на одержання позики.
· Підготовка звітів про затвердження кредитів та іншої інформації, необхідної для прийняття рішень про кредити.
· Організація засідань Кредитного комітету і реєстрація рішень.
· Ведення картотеки кредитної інформації (ККІ).
· Підготовка відповідей на запити за кредитами з інших банків та інші небанківські законні запити.
Функції відділу кредитних операцій:
· Підготовка, реєстрація та перевірка основної документації, яка стосується кредитних операцій банку.
· Зберігання кредитних справ, включаючи оригінали договорів, документів на заставу, гарантійних зобов'язань, повідомлень тощо.
· Реєстрація позик у бухгалтерських книгах, підготовка документації для здійснення бухгалтерських проводок у головній книзі.
· Підтримання юридичних прав банку на заставу шляхом реєстрації вимог до позичальника і передання права власності банку.
· Виставлення клієнтам рахунків на відсоткові платежі за кредитами, комісійними та іншими зборами.
· Звіт про банкрутство клієнта, а також підготовка документації, що попереджає про закінчення строку кредитної угоди.
Наведений перелік функцій Комітетів та відділів далеко не повний, але він дає уявлення про розподіл повноважень між різними структурними підрозділами.
Що таке СЕП НБУ? наведіть її основні завдання, функції та принципи організації роботи
Система електронних платежів Національного банку України - це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків у електронній формі між банківськими установами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов'язаннями банків один перед одним на території України.
Основними завданнями системи є:
задоволення потреб економіки, що реформується і розвивається;
удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить НБУ, через отримання оперативної та точної інформації про переміщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;
виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових розрахунків;
мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та на обіг грошових коштів;
високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;
надання широкого спектру послуг для користувачів;
високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та контролю;
мінімізація вартості банківського посередництва через оптимізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем.
Система електронних платежів НБУ виконує такі функції:
здійснення розрахунків між банками України в національній валюті України та в низці іноземних валют;
ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;
забезпечення контрольних функцій Національного банку за станом кореспондентських рахунків комерційних банків;
надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;
обмін екстреною інформацією стосовно проведення розрахунків;
забезпечення надійності розрахунків;
багатоступеневий контроль достовірності даних на всіх стадіях розрахунків;
багаторівневий захист інформації від несанкціонованого доступу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях оброблення;
створення механізму впливу НБУ на порушників чинного законодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх обслуговування в СЕП.
Розрахунки за допомогою СЕП регламентуються відповідними документами Національного банку України. Це:
"Положення про міжбанківські розрахунки в Україні", затверджене постановою Правління Національного банку України від 21 березня 1996 р.
"Інструкція № 7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затверджена постановою Правління Національного банку України від 2 серпня 1996 р.
Порядок виконання міжбанківських розрахунків через внутрішньобанківські платіжні системи регулюється нормативними документами банків.
Система електронних платежів складається з:
прикладного програмного забезпечення;
телекомунікаційного середовища;
засобів захисту інформації.
В яких випадках використовується меморіальний ордер?
При меморіально-ордерній формі обліку перевірені та прийняті до обліку документи систематизуються за датами проведення операцій і оформляються меморіальними ордерами - накопичувальними відомостями, яким присвоюються наступні номери:
Меморіальний ордер 1 - накопичувальна відомість щодо касових операцій (ф.380). Застосовується при обробці звітів касирів з метою систематизації оборотів у касі за поточний місяць.
Меморіальний ордер 2 - накопичувальна відомість руху коштів загального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (ф.381). Використовується для відображення в обліку операцій з надходження на рахунок установи асигнувань та здійснення касових видатків загального фонду, тобто вибірки з надходження та витрачання коштів з реєстраційних (особових) рахунків в органах Державного казначейства України (поточних рахунків - в установах банків).
Меморіальний ордер 3 - накопичувальна відомість руху коштів спеціального фонду в органах Державного казначейства України (установах банків) (ф.382). Використовується для відображення в обліку операцій з надходження на рахунок установи доходів та здійснення касових видатків спеціального фонду, тобто вибірки з надходження та витрачання коштів зі спеціальних реєстраційних (поточних) рахунків в органах Державного казначейства України (установах банків).
Меморіальний ордер 4 - накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими дебіторами (ф.408). У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями, які є дебіторами бюджетної установи.
Меморіальний ордер 5 - зведення розрахункових відомостей щодо заробітної плати та стипендій (ф.405). В установах, де виписується декілька розрахунково-платіжних відомостей, за підсумками цих відомостей складається зведення, яке і є меморіальним ордером з заробітної плати та стипендій. Записи в ордері систематизуються за функціональною класифікацією та найменуванням установ, що обслуговуються.
При нарахуванні заробітної плати та стипендій за рахунок коштів спеціального фонду вони систематизуються і за видами коштів спеціального фонду. Дані розрахунково-платіжних відомостей за коштами спеціального фонду записуються до форми №405 після виведення підсумку за коштами загального фонду.
Меморіальний ордер 6 - накопичувальна відомість щодо розрахунків з іншими кредиторами (ф.409). У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків з різними підприємствами, установами та організаціями, які є кредиторами бюджетної установи.
Меморіальний ордер 7 - накопичувальна відомість щодо розрахунків у порядку планових платежів (ф.410). У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків за продукти харчування, медикаменти та перев'язувальні засоби, що здійснюються в порядку планових платежів.
Меморіальний ордер 8 - накопичувальна відомість щодо розрахунків з підзвітними особами (ф.386). У накопичувальній відомості ведеться облік розрахунків з підзвітними особами в розрізі кодів економічної класифікації видатків.
Меморіальний ордер 9 - накопичувальна відомість щодо переміщення і вибуття необоротних активів (ф.438). Використовується для обліку вибуття та переміщення до інших установ, організацій та матеріально відповідальних осіб матеріальних цінностей, що відносяться до необоротних активів.
Меморіальний ордер 10 - накопичувальна відомість щодо вибуття і переміщення малоцінних і швидкозношуваних предметів (ф.439). Використовується для обліку вибуття та переміщення до інших установ, організацій та матеріально відповідальних осіб малоцінних та швидкозношуваних предметів.
Меморіальний ордер 11 - зведення накопичувальних відомостей щодо надходження продуктів харчування (ф.398). Меморіальний ордер використовується в тих випадках, коли установою складається декілька накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування.
Меморіальний ордер складається за результатами місяця на підставі накопичувальних відомостей про надходження продуктів харчування окремо за кожною матеріально відповідальною особою (обслуговуючою установою).
Меморіальний ордер 12 - зведення накопичувальних відомостей щодо витрачання продуктів харчування (ф.411). Меморіальний ордер використовується в тих випадках, коли установою складається декілька накопичувальних відомостей про витрачання продуктів харчування.
Меморіальний ордер 13 - накопичувальна відомість витрачання матеріалів (ф.396). Використовується для обліку операцій про витрачання матеріалів, крім продуктів харчування. До меморіального ордера дані заносяться з первинних документів про витрачання матеріалів (накладних на видачу, забірних карток та ін.).
Меморіальний ордер 14 - накопичувальна відомість нарахування доходів спеціального фонду бюджетних установ (ф.409). Накопичувальна відомість використовується для обліку операцій нарахування доходів за спеціальними коштами (субрахунок 711 "Доходи за спеціальними коштами") та за іншими власними надходженнями (субрахунок 712 "Доходи за іншими власними надходженнями").
Меморіальний ордер 15 - зведення відомостей щодо розрахунків з батьками за утримання дітей (ф.406). У централізованих бухгалтеріях на підставі відомостей за розрахунками з батьками складається зведення відомостей.
Подобные документы
Види і порядок створення банків в Україні. Організація діяльності досліджуваного банку. Операції банку з формування власного капіталу, із залучення та запозичення коштів, з обслуговування платіжного обороту, з готівкою, векселями та цінними паперами.
отчет по практике [204,2 K], добавлен 09.10.2012Основи організації банків. Формування ресурсів банку. Організація безготівкових розрахунків та касова робота банку. Кредитна діяльність банків. Інвестиційна діяльність банків та операції з цінними паперами. Нетрадиційні банківські операції та послуги.
контрольная работа [115,9 K], добавлен 29.09.2010Здійснення операцій банку з цінними паперами. Організація проведення операцій з цінними паперами на прикладі АБ "Експрес-банк". Формування вексельного портфеля комерційного банку, оцінка його ефективності. Ринкова вартість цінних паперів в портфелі банку.
дипломная работа [752,1 K], добавлен 17.10.2011Власний капітал банку, його структура, функції, облік, формування ресурсів. Облік лізингових та факторингових операцій. Інформаційні системи і технології в банківській діяльності. Операції АТ "Регіон-банк" з іноземною валютою та цінними паперами.
отчет по практике [71,1 K], добавлен 16.03.2015Фінансовий стан комерційного банку. Основні сучасні методики рейтингових оцінок: українських експертів, за системою СAMEL та Кромонова. Приклади використання рейтингових систем оцінки діяльності комерційних банків. Кредитні операції банку з векселями.
контрольная работа [43,3 K], добавлен 20.01.2010Нетрадиційні операції банків на грошовому ринку. Види діяльності на ринку цінних паперів. Особливості формування ринку акцій. Фінансовий аналіз діяльності на фондовому ринку. Функції фондової біржі. Торгівля цінними паперами на організаторах торгівлі.
курсовая работа [76,3 K], добавлен 23.02.2011Ресурси комерційного банку, їх формування і прогнозування. Операції комерційних банків з обслуговування платіжного обороту та організації розрахунків суб’єктів господарювання. Послуги комерційних банків в умовах ринку. Фінансові звіти та їх оцінка.
курсовая работа [76,5 K], добавлен 26.08.2013Теоретичні аспекти управління активними операціями в ЗАТ КБ "ПриватБанк". Фінансовий стан та аналіз активів банку. Надання кредитів юридичним та фізичним особам. Операції з іноземною валютою та з цінними паперами. Вдосконалення управління активами банку.
дипломная работа [450,9 K], добавлен 09.09.2010Поняття депозитних операцій банків. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку. Безготівкові розрахунки, сутність і основні принципи. Класифікація вкладів депозитів. формування резервів для покриття можливих втрат від активних операцій.
контрольная работа [30,5 K], добавлен 29.09.2010Структура дворівневої банківської системи. Методика аналіза банківського капіталу. Аналіз банківського сектору економіки. Операції комерційних банків. Відсоткові витрати комерційного банку по депозитній операції. Норматив адекватності капіталу банку.
контрольная работа [969,3 K], добавлен 06.08.2011
