Банківські операції в АТ "Ощадбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Види і порядок створення банків в Україні. Організація діяльності банку

2. Операції банку з формування власного капіталу

3. Операції банку із залучення коштів

4. Операції банку із запозичення коштів

5. Операції банку з обслуговування платіжного обороту

6. Операції банку з готівкою

7. Кредитні операції банку

8. Операції банку з векселями

9. Операції банку з цінними паперами

10. Інвестиційні операції банку

11. Торговельні та неторговельні операції банку в іноземній валюті

12. Операції банку із забезпечення фінансової стійкості

Висновок

1. Види і порядок створення банків в Україні. Організація діяльності банку

У 1991 році Україна вийшла зі складу Радянського Союзу і проголосила свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Ощадбанку СРСР. Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України "Про банки та банківську діяльність" Ощадний банк набув спеціального статусу. 31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку України -"Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"(скорочена назва - Ощадбанк).

Зареєстровано Національним банком України 31.12.91 р. за № 4. Ліцензія Національного банку України № 148 від 16.01.2002 р. на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України. Мінімальний розмір статутного фонду складає не менше 1 млн. євро. Акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (АТ “Ощадбанк”).

Організаційно - правова форма: акціонерне товариство. Форма власності: державна. Валюта звітності: гривня. Одиниця виміру: тис.грн.

На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою. АТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком. Єдину систему банку становлять його центральний апарат, філії, що виділені на окремий баланс та територіально відокремлені безбалансові відділення.

Рис.1 Організаційна структура АТ”Ощадбанк”станом на 01.01.2012 року

Структура банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і складається з:

1.центрального апарату;

2.філій банку, що виділені на окремий баланс:

· обласних управлінь, Головного управління по м. Києву та Київській області, Кримського республіканського управління;

· відділень;

3.територіально відокремлених безбалансових відділень.

Філії, територіально відокремлені безбалансові відділення не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положень про них.

Філії банку здійснюють від імені банку банківські та інші операції, передбачені положенням про філію, на підставі письмового дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу.

Територіально відокремлені безбалансові відділення здійснюють від імені банку банківські та інші операції, передбачені положенням про таке відділення, на підставі письмового дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу.

Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», має дозвіл на здійснення таких банківських та інших операцій:

1. Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

2.Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків

3.Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик; лізинг.

5.Випуск,купівля,продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.

6.Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток.

7.Операції з валютними цінностями:

8.Здійснення випуску, обігу, погашення державної та іншої грошової лотереї.

9. Емісія власних цінних паперів.

Організаційна структура Головного банку ґрунтується на самостійності департаментів і дирекцій у вирішенні оптимальних питань. Відповідальність керівників окремих підрозділів банку за роботу підрозділу та самостійність у прийнятті рішень сприяє ефективній роботі банку в цілому.

Рис. 2. Організаційна структура АТ “Ощадбанк”

Діяльність «Ощадбанку» здійснюється на основі законів та постанов НБУ, а також інструкцій та положень АТ «Ощадний банк України» .

2. Операції банку з формування власного капіталу

Операції з формування власного капіталу охоплюють: операції з формування статутного капіталу банку; операції з формування резервного фонду банку; операції з формування страхових фондів; операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку; операції пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.

Банківські ресурси - сукупність грошових коштів і виражених у грошовій формі матеріальних, нематеріальних і фінансових активів, які використанні ними для кредитно-інвестиційних операцій та надання банківських послуг.

Усі операції банку з формування його ресурсів називаються пасивними. Пасивні операції банку передбачають різні способи формування його ресурсів. За цим критерієм вони поділяються на три основні частини: власні ресурси банку або власний капітал, залучені ресурси і позичені ресурси.

Власні ресурси складаються з коштів акціонерів та засновників банку, прибутку і резервів. Залучені ресурси охоплюють залишки коштів на поточних рахунках підприємств, установ та організацій, вкладів населення, коштів на бюджетних рахунках, коштів у міжбанківських розрахунках й інших грошових ресурсів. Позичені кошти банку формуються шляхом отримання кредитів від Національного банку України та інших комерційних банків, а також випуску цінних паперів власного боргу банку.

Можливості Ощадбанку у залученні коштів регламентуються Національним банком України. При цьому всі можливі типи залучення коштів зводяться до трьох типів: залучення коштів на вклади, отримання кредитів та здійснення емісії.

Рис.3.Основні типи формування ресурсів Ощадбанком

Залежно від місця мобілізації банківських ресурсів їх поділяють на ті, які мобілізуються самим банком, і ті, які придбані в інших банків. На місці банками мобілізується велика частина ресурсів, наприклад, внески громадян та депозити підприємств і організацій. Для оперативного задоволення додаткових потреб у коштах банк залучає ресурси, мобілізовані іншими банками.

Ресурси банку розрізняють також за можливістю прогнозування їхнього розміру. При цьому виділяють ресурси, що піддаються прямому і непрямому прогнозуванню.

До ресурсів прямого прогнозування належать фонди банку й нерозподіленого прибутку. Непрямому прогнозуванню підлягають кошти в розрахунках, залишки тимчасово вільних коштів на розрахункових рахунках підприємств і організацій, деякі інші джерела банківських ресурсів.

Залежно від часу використання банківські ресурси поділяють на постійні і тимчасові. Постійні - це кошти, чия динаміка або оборотність комерційним банком може бути прогнозована й використана для здійснення активних операцій. Тимчасові банківські ресурси формують кошти, які утворюються періодично в результаті здійснення деяких банківських операцій і динаміку яких важко спрогнозувати.

Формування ресурсів банком здійснюється практично щодня у процесі його взаємодії з клієнтами за різними видами операцій.

Власний капітал банку - це грошові кошти, внесені акціонерами і засновниками банку, з метою забезпечення його економічної самостійності й фінансової стійкості протягом усього періоду його діяльності.

Основними елементами власного капіталу є статутний капітал, резервний капітал (фонд), спеціальні фонди, нерозподілений прибуток та субординовний борг.

Розмір власного капіталу банку залежить від таких факторів: рівня мінімальних вимог НБУ до статутного фонду (це мінімальний розмір статутного фонду, який банк повинен мати сплаченим); специфіки клієнтури (за значної кількості невеликих вкладників власного капіталу потрібно буде менше, ніж за наявності великих вкладників); характеру активних операцій (наявність значного обсягу ризикованих операцій потребує відносно більшого розміру власного капіталу).

Статутний капітал - це сплачений та зареєстрований підписний капітал. Він є основним видом банківського капіталу банку. Формується статутний капітал відповідно до вимог Законів України "Про банки і банківську діяльність".

Формування статутного капіталу може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків учасників (резидентів та нерезидентів).

Підписний капітал - величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї).

У банківській практиці економічний капітал виступає дієвим інструментом щодо ідентифікації та виміру всіх видів банківських ризиків.

Регулятивний капітал банку - один з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків.

Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно, за щоденними формами звітності та щомісячно, на підставі форм звітності за 1 число місяця.

Економічні нормативи об'єднані у три групи:

І група - нормативи капіталу

II група - нормативи ліквідності.

III група - нормативи ризику.

Ощадбанк дотримується усіх економічних нормативів.

Економічні нормативи є основою для пруденційного регулювання банків у нашій державі, а нормативи капіталу - найважливішими нормативами банку, оскільки вони характеризують його фінансову стійкість і здатність виконувати більшість економічних нормативів.

3. Операції банку із залучення коштів

банк вексель готівка платіжний капітал

Залучені кошти - це в основному вклади фізичних осіб і депозити юридичних осіб. Але не тільки вони. У число залучених коштів можуть входити позики, випуск векселів кредитною організацією та деякі інші операції. Але в розглянутій банківської операції мова йде тільки про вклади і депозитах. Причому стосовно до вкладів, закон "Про банки і банківську діяльність" (стаття 36), говорить, що вони "зберігаються" в банках.

Вклад - це грошові кошти розміщені фізичними особами в цілях збереження і отримання доходу. Дохід за вкладом виплачується у грошовій формі у вигляді відсотків. Вклад повертається вкладникові за його першою вимогою в порядку, передбаченому для внеску даного виду законом та відповідним договором.

Вкладник - фізична особа, яка уклала з банком договір банківського вкладу, предметом якого є грошові кошти в гривнях або в іноземній валюті.

Депозитна політика - це комплекс заходів банку із формування портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і методів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних позицій по даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надійності ресурсної бази.

У банківській практиці всі залучені ресурси за способом їх акумуляції групують таким чином: депозити, не депозитні залучені кошти.

Депозити - основна частина залучених ресурсів, це кошти внесені в банк клієнтами .

Недепозитними залученими ресурсами користуються переважно великі банки. Купуються не депозитні кошти на значні суми і їх вважають операціями оптового характеру.

Депозити заведено поділяти на такі: до запитання; строкові на визначений термін; ощадні внески населення; ощадні (депозитні) сертифікати.

Депозити до запитання - це зобов'язання, які не мають конкретного строку. Вклади до запитання можуть бути вилучені в будь-який час на першу вимогу вкладника. Умови сплати відсотків за залишками коштів за такими рахунками визначаються у двосторонніх угодах при відкритті цих рахунків. За вкладами до запитання нараховується низький відсоток.

Строкові депозити - це зобов'язання, які мають певний строк. Це кошти, що зберігаються на депозитних рахунках у банку протягом строку, визначеного у депозитній угоді. Внески на визначений строк розміщуються у великих сумах. Банки виплачують за строковими депозитами більш високий відсоток, ніж за депозитами до запитання. Збереження коштів на строкових депозитах вигідно як клієнту, так і банку.

Для фізичних осіб банк відкриває вкладні рахунки (ощадні вклади).

Ощадні вклади - це вклади населення, розміщуванні у банку з метою зберігання і нагромадження. Для цього виду депозиту характерно наявність спеціальної ощадної книжки (іменна чи на пред'явника), ощадний сертифікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору ощадного вкладу і в якій фіксуються операції з ощадним вкладом. Вкладниками банку можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства. У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: вид вкладу (строковий чи "до запитання"); сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; розмір плати; термін зберігання; відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін.

Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. АТ "Ощадбанк" залучає кошти в національній та іноземній валюті від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на строкові депозити.

Проценти сплачуються за вибором клієнта: щомісячно, щоквартально, разом з поверненням депозиту

Для відкриття депозитного вкладу необхідно надати наступні документи:

в разі відсутності поточного рахунку в банку - стандартний пакет документів для відкриття рахунку в банку;

копія документа про повідомлення вкладником органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкрити вкладний (депозитний) рахунок, засвідчена в установленому порядку.

У січні 2011 року портфель строкових депозитів населення в державному банку збільшився на 348 млн. грн., або на 3,3%, а загальний обсяг таких коштів станом на 01.02.2011 р. досяг 10 млрд. 760 млн. грн.

З метою удосконалення депозитної політики наприкінці минулого року Ощадбанк презентував для своїх клієнтів-фізичних осіб нову депозитну програму. До неї увійшли 6 депозитів, які орієнтовані на людей з різним рівнем достатку та різними можливостями управління заощадженнями. Позитивна динаміка початку року свідчить про високу конкурентоспроможність нової депозитної лінійки. Сьогодні депозити Ощадбанку - надійний та вигідний спосіб розміщення та збереження коштів. Вагомим аргументом для вкладників при виборі Ощадбанку є перш за все його стабільна фінансова діяльність, особливо в умовах економіки кризового періоду. Слід також відзначити, що статус державного банку стає дедалі вагомішим аргументом для приватних осіб. Адже Ощадбанк - єдиний банк в Україні, вклади в якому 100-відсотково гарантуються державою.

Серед депозитних програм у січні найбільший попит у клієнтів мали строкові вклади:„Депозитний”, „Строковий пенсійний” та „Комбінований”.

В Українi учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки, філії іноземних банків, які мають банківську лiцензiю на право здійснювати банківську дiяльнiсть та свідоцтво учасника Фонду. Єдиним виключенням з цього правила є АТ "Державний Ощадний Банк України", який не є учасником Фонду. Це пояснюється тим, що Ощадбанк є державним банком, а повернення депозитів гарантується Урядом за рахунок коштів Державного бюджету на суму усього вкладу. В той же час, це суперечить інтересам вкладників, які розмістили кошти в інших банках, або не відкривали депозитні рахунки взагалі.

4. Операції банку із запозичення коштів

Запозичені ресурси - це кошти, отримані банком на умовах кредитування для здійснення необхідної діяльності на принципах платності, строковості, забезпеченості, поверненості та цільового характеру.

Основними елементами запозичених ресурсів є міжбанківські кредити, кредити Національного банку України і випуск власних боргових зобов'язань.

Запозичені банківські ресурси характеризуються двома юридично-правовими формами реалізації: кредитів, отриманих від інших банків (у тому числі НБУ), та цінних паперів субординованого боргу.

Таблиця характеристики запозичених банківських ресурсів

Види ресурсів	Складова характеристика
1. Кошти НБУ	Коррахунок НБУ в комерційному банку, короткострокові кредити, отримані від НБУ (овердрафт за коррахунком, за операціями РЕПО, через тендери, ломбардні кредити, стабілізаційний кредит, інші кредити), довгострокові кредити, отримані від НБУ (через тендери, за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, стабілізаційний кредит, інші довгострокові кредити).
2. Кошти інших банків	Кошти до запитання інших банків (кореспондентські рахунки), строкові депозити інших банків (депозити овернейт, гарантійні депозити, короткострокові та довгострокові депозити), кредити, отримані від інших банків (овердрафт за коррахунками, кредити овернейт, за операціями РЕПО, інші короткострокові та довгострокові кредити, отримані від інших банків, фінансовий лізинг від інших банків).
3. Кредиторська заборгованість за операціями з банками	Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою, інша кредиторська заборгованість за операціями з банками.
4. Цінні папери субординованого боргу	Боргові цінні папери, випущені банком, що належать до категорії інвестиційних (більше, ніж один рік) - банківські облігації, як правило, безстрокові або конверсійні.

Операції банку із запозичення коштів передбачають передусім недепозитні методи формування банківських ресурсів, тобто акумулювання недепозитних коштів. Ощадбанк є найбільшим боржником НБУ

Недепозитні (позичені) кошти банку -- це переважно позики на грошовому ринку, які залучаються у формі міжбанківських кредитів і кредитів центрального банку (НБУ), операцій з цінними паперами на вторинному фондовому ринку, а також позик на ринку євродоларів. Ці кошти мають суттєве значення для підтримки поточної банківської ліквідності й тому активно використовуються Ощадбанком. Крім цього, важливим джерелом недепозитних коштів банку є випуск ним власних боргових зобов'язань - насамперед облігацій.

Головною сферою діяльності банку щодо акумулювання запозичених ресурсів є міжбанківський ринок кредитних ресурсів. Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є Національний банк України, його регіональне управління, комерційні банки, їхні філії та відділення.

Плата за міжбанківськими кредитами пов'язана та максимально наближена до облікової ставки Національного банку України. Метою залучення міжбанківських кредитів є: по-перше, розширення кредитної діяльності банку з клієнтами; по-друге, необхідність підтримки і регулювання банківської ліквідності. Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними - від одного дня до трьох-шести місяців. Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін. Дуже активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку. В договорі на міжбанківське кредитування, крім терміну, необхідно обумовити суму кредиту, рівень процентної ставки і порядок погашення. При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Міжбанківські кредити за терміновою ознакою можна поділити на:

1) одноденні, або нічні - строком на 1 день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку;

2) надкороткі - від 1 дня до 7 днів;

3) короткі - від 10 днів до місяця.

При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен надати банку-кредитору таку інформацію:

1) значення економічних нормативів на останню дату;

2) баланс;

3) перелік активів, що можна використати як заставу позики.

5. Операції банку з обслуговування платіжного обороту

Платіжний оборот - це частина грошового обороту, в якому гроші функціонують як засіб платежу і використовуються для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і у безготівковій формі.

З документів, які вимагаються від клієнта в разі відкриття рахунків, формується справа з юридичного оформлення рахунка.

При відкритті рахунків у банках важливою є ідентифікація клієнтів. Банку забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Фізичні особи-резиденти, крім паспорта або документа, що його замінює, додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платників податків.

Договір банківського рахунка і договір банківського вкладу укладаються у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника.

Поточні рахунки клієнтів банку закриваються:

* на підставі заяви клієнта;

* на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації юридичної особи;

* на підставі відповідного рішення суду або господарського суду про ліквідацію суб'єкта господарювання;

* у разі смерті власника рахунка - фізичної особи (за зверненням до банку спадкоємців);

* на інших підставах, передбачених законодавством України або договором між банком і клієнтом.

Для здійснення безготівкових розрахунків клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів.

Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.

У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації від розрахункової палати.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків: платіжними дорученнями; платіжними вимогами-дорученнями; чеками; акредитивами; векселями; в порядку планових платежів.

Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства. Дорученнями можуть проводитися: розрахунки за отримані товари та надані послуги; авансові платежі; розрахунки по нетоварних операціях; попередня оплата товарів і послуг та інші.

Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку чекодавця банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Чек, як форма безготівкового розрахунку має широке розповсюдження, як у нашій, так і у світовій практиці. При розрахунках чеками виникають економічні відносини між трьома суб'єктами. Це:-- чекодержатель юридична або фізична особа, яка отримує кошти за чеками; -- банк-емітент банк, що видає чекову книжку (розрахунковий чек) підприємству або фізичній особі і веде їхні рахунки.

Акредитив - договір, що містить зобов'язання , за якими цей банк за дорученням клієнта або від свого імені зобов'язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручити іншому виконуючому банку здійснити цей платіж. При розрахунках акредитивами платіж виконує банк постачальника за рахунок коштів, спеціально заброньованих для цієї мети в банку платника. Умови та порядок проведення акредитивної операції передбачаються у договорі між бенефіціаром і заявником акредитива. Акредитиви можуть бути депопоновані у банку платника (банку-емітенті) і в банку постачальника (бенефіціара).

Варто згадати, що основним чинником збільшення ефективності процесу безпосереднього обслуговування фізичних осіб Ощадбанк розглядає інтенсивність та сферу застосування пластикових карток. Основним завданням у цій області є впровадження ефективного і надійного інструментарію обслуговування масштабних карткових проектів згідно з сучасними вимогами до технологічності, швидкості та зручності.

Згідно з Положенням про видачу та обслуговування банківських платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах Ощадного банку України, фізична особа може відкрити в установі банку 2 типи платіжних карток:

· дебетна власна - надає змогу здійснювати операції в межах залишку коштів на картковому рахунку шляхом прямого дебетування;

· кредитна власна - надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах встановленого банком - емітентом ліміту кредиту.

Порядок ведення карткового рахунку по кредитній картці допускає від'ємний залишок в межах суми дозволеного ліміту, який обумовлюється в договорі з клієнтом. Один раз на місяць (до 5 числа наступного місяця) емісійний центр формує дані про стан карткових рахунків та надсилає в установу Банку, яка надає виписки клієнтам.

Згідно виписки, установа банку списує з картрахунку:

· суму відсотків за користування кредитом;

· пеню, якщо вона була нарахована;

· основний борг за використаним кредитом.

Картрахунок закривається і банківська платіжна картка повертається в установу Банку по місцю її видачі у випадках:

ь заяви клієнта про розірвання договору;

ь згідно умов, передбачених у договорі;

ь згідно вимог чинного законодавства;

ь у разі надання свідоцтва про смерть власника картрахунку.

Вилучені та погашені БПК знищують по акту.

Основний рахунок, що використовується при обліку операцій з платіжними картками для фізичних осіб: АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток».

Власником цих карток виступає юридична особа, а держателями -її співробітники, яким власник карткового рахунку надає дозвіл на користування рахунком. Вся відповідальність за операції по корпоративних картках покладається на власника рахунку.

6. Операції банку з готівкою

В філіях банку операційною касою може здійснюватись касове обслуговування як юридичних так і фізичних осіб одночасно. Готівка, що надійшла в прибуткові каси, може декілька разів передаватись завідуючим касою протягом операційного дня. В таких випадках до передачі готівки касир повинен впевнитись, що фактичне її надходження відповідає загальній сумі прибуткових документів, за якими вона прийнята. Готівка та цінності в нічний час зберігаються у власному сховищі цінностей установи банку.

Готівка, що надійшла, прибуткові та видаткові касові документи, касові журнали, касові документи і печатка після закінчення здійснення операцій зберігаються в сховищі цінностей.

Сховище цінностей замикається, опечатується печатками і здається під охорону. Наступного робочого дня касові документи, звітні довідки касирів та залишки готівки передаються касиром завідуючому касою. Касові журнали (операційні щоденники) підшиваються окремо.

Завідуючий касою філії банку передає прибуткові і видаткові документи в бухгалтерію відповідальному виконавцю, який відображає суми на відповідних рахунках, після чого касові документи повертає завідуючому касою на зберігання, за виключенням документів по вкладних (депозитних) операціях, які передаються до служби бухгалтерського обліку, та комунальних і інших платежах, які зберігаються в установі банку або передаються клієнтам у відповідності з умовами укладених договорів.

Приймання готівки, що надійшла до операційної каси, яка працює в післяопераційний час може проводитись особами, відповідальними за схоронність цінностей, без прибуття працівників цієї каси вранці наступного дня до установи банку.

Запасні ключі від сховища цінностей закріплюються за керівником установи банку і завідуючим касою, які разом з головним бухгалтером приймають від охорони сховище цінностей операційної каси

Касири, після звірки касових оборотів з Касовими журналами (операційними щоденниками) операційних працівників, здають завідуючому касою сформовані в установленому порядку залишки готівки, разом з звітними довідками і касовими документами.

Головний бухгалтер (його заступник) перевіряє повноту надходження готівки до операційної каси і підписує довідку про прийняті в післяопераційний час сумки (мішки) з готівкою і порожні сумки.

Після закінчення дня або у міру перерахування касир (контролер) передає порожні сумки підприємств (організацій) з вкладеними у них неприйнятими до сплати чеками підрозділу перевезення цінностей, завідуючому касою під розписку в окремій книзі з зазначенням часу здачі і кількості сумок.

Всі недостачі готівки, незалежно від суми (навіть якщо вони погашені при виявленні), списуються у видатки по касі та відображаються в обліку на рахунку нестач та інших нарахувань на працівників банку в розрізі винних осіб.

Недостачі готівки і цінностей, які виникли в результаті розтрат, розкрадання та інших зловживань відшкодовуються винними особами згідно з чинним законодавством.

Прогноз касових оборотів передбачає прогнозування за надходженням готівки у каси банків, видачі готівки з кас банків та визначення емісійного результату. Емісійний результат показує перевищення видачі грошей над надходженням.

7. Кредитні операції банку

АТ «Ощадбанк» надає споживчі кредити фізичним особам на поточні потреби у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів. Для одержання кредиту позичальник подає банку:

· паспорт;

· заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;

· документи, що підтверджують платоспроможність позичальника (довідка з місця роботи про суму заробітку та суму утримань, за наявності інших доходів - документи, що підтверджують їх одержання).

Відповідно до «Положення про кредитування фізичних осіб» акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» від 18 червня 2003 року № 110 зі змінами та доповненнями , Банк може надавати кредити всім кредитоспроможним фізичним особам - резидентам на придбання товарів широкого вжитку, транспортних засобів, оплату послуг, купівлю, будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житла та інших об'єктів нерухомості, на задоволення інших поточних потреб.

Рішення про надання кредиту конкретному позичальнику може прийматись у межах повноважень прийняття рішень про надання кредитів фізичним особам, встановлених центральним апаратом Банку, одноособово (посадовою особою, уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені Банку) шляхом підписання кредитного договору або колегіально (кредитним комітетом або комісією).

Кредит надається після проведення Банком ідентифікації позичальника, комплексного вивчення його кредитоспроможності та визначення рівня ризику кредитної операції. Кредити надаються позичальникам у безготівковій формі та готівкою. Фізична особа-резидент, яка має намір отримати кредит, повинна задовольняти, зокрема, таким вимогам: бути кредитоспроможним (мати постійне джерело доходів) та підтвердити свою кредитоспроможність; відповідно до вимог Банку надати пакет документів; забезпечити виконання зобов'язань за кредитним договором заставою майна (майнових прав), порукою чи іншими формами забезпечення відповідно до вимог Банку.

Кредити фізичним особам не надаються, якщо оцінка кредитоспроможності позичальника свідчить про високий ступінь ризику, в результаті чого кредитна операція буде класифікована як сумнівна чи безнадійна.

Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється на підставі кредитної заявки позичальника, довідки з основного місця роботи про розмір доходів позичальника не менш ніж за останні 3 місяці, інших документально підтверджених джерел отримання доходів протягом певного часу та розмірів здійснюваних витрат. До розрахунку кредитоспроможності позичальника можуть прийматися також доходи інших членів сім`ї (чоловіка або дружини), для цього позичальник подає довідки про їхні доходи.

Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється за методикою, встановленою внутрішніми нормативними документами Банку.

Якщо результати оцінки кредитоспроможності позичальника відповідають вимогам Банку, позичальнику пропонується сформувати та подати Банку повний пакет документів.

Позичальник несе відповідальність за достовірність наданої в пакеті документів інформації відповідно до чинного законодавства України.

Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміна умов договору здійснюється за згодою сторін і оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

Кредит надається на умовах, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість.

Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам - резидентам, фізичним особам - резидентам, які займаються підприємницькою діяльністю. При цьому допускається часткове або повне конвертування кредитних коштів у гривню на міжбанківському валютному ринку України або в іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках згідно з умовами укладених кредитних договорів.

Кредити, що надаються Банком, забезпечуються заставою рухомого майна або іпотекою, що належить позичальнику або третій особі (майновому поручителю) на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Обсяг забезпечення має бути достатнім для відшкодування заборгованості у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Прийнятність та достатність забезпечення з урахуванням вимог щодо формування резерву під кредитні операції визначаються відповідним кредитним комітетом, який уповноважений приймати рішення щодо надання кредиту.

Крім того в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором можуть укладатися договори гарантії, поруки та страхування кредитного ризику, а також прийматись гарантії органів державної влади та управління. Ці договори повинні містити в собі умову, яка передбачає дійсність договору до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

8. Операції банку з векселями

Вексель - це складений за встановленою законодавством формою документ, що є цінним папером і розрахунковим засобом, який засвідчує безумовне зобов'язання однієї особи сплатити іншій певну суму грошей у визначеному місці після настання встановленого строку.

Є такі види векселів:

Комерційні або торгові (товарні) векселі - це векселі, видані на підставі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт та ін.

Фінансові векселі - це векселі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить одержання грошової позики проти видачі боргового зобов'язання.

Казначейські векселі випускаються державними органами управління для покриття дефіциту державного бюджету.

Дружні векселі - до таких векселів зараховують видані родичами, близькими, членами і пайовиками одного товариства та інші безгрошові векселі.

До бронзових векселів належать безгрошові векселі, видані з метою поповнення коштів шляхом їхнього обліку в банках або штучного збільшення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторі.

Фіктивні векселі характеризуються тим, що особи, причетні до їхнього виникнення, не беруть на себе відповідальність за векселем, оскільки вексель створюється лише з метою введення в оману кредиторів і отримання у них коштів шахрайським шляхом.

Простий вексель -- це борговий цінний папір, який містить просту, нічим не обумовлену обіцянку векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей при настанні певного строку. Прості векселі бувають іменними та на пред'явника.

Переказний вексель - це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, вказаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останнього, або пред'явнику векселя.

Розрахунки векселями зараз є дуже поширеними. Саме тому, розрахункова діяльність банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банк здійснює такі операції:

1. інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю).

2. доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).

Інкасування векселя - це виконання банком доручення векселедержателя на стягнення платежу з боржника. За цю послугу банк стягує плату. Прийнявши на інкасо вексель, банк повинен своєчасно переслати його до банку за місцем платежу і повідомити платника про інкасування векселя. Сплативши вексель, банк платника письмово повідомляє про це банк векселедержателя, а сам вексель вручає платнику.

Якщо вексель не оплачений у день настання строку платежу, банк повинен на наступний день передати його нотаріусу для протесту. Комерційний банк несе відповідальність за наслідки непред'явлення векселя до протесту.

Неоплачений вексель разом з актом протесту повертається банком векселедержателю на його вимогу.

Ощадбанк здійснює купівлю-продаж векселів за дорученням клієнта; врахування векселів; авалювання векселів; інкасування векселів; доміціляція векселів;

Операція врахування (дисконту) векселів полягає у купівлі банком векселя за іменним індосаментом у векселедержателя до настання строку платежу. При цьому банк стає повноправним власником векселя з усіма правами і його ознаками згідно з вексельним правом, а векселедержатель отримує суму векселя, зменшену на величину банківської процентної ставки, яка називається дисконтом, а також накладних витрат на здійснення операції.

Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:

- строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;

- кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення векселів із застави.

Строкові позички під заставу векселів, як правило, є разовими. Онкольні кредити під заставу векселів призначені для задоволення постійної потреби клієнтів в обігових коштах.

Аваль - це вексельна гарантія, в результаті якої особа, котра вчинила цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність повністю або у частині суми за зобов'язання якоїсь із зобов'язаних за векселем осіб (векселедавця, акцептанта, індосанта). Наданню авалю має передувати перевірка репутації клієнта і його кредитоспроможності, для чого банки вимагають подання, крім заяви, інших документів, що характеризують фінансовий стан клієнта, а також угоди, на підставі яких були придбані векселі. Також банки встановлюють ліміти з авалювання векселів для кожного платника за векселем, а також кожного пред'явника векселя.

В торгівлі, де своєчасність оплати особливо велика, значного поширення набули акцептні операції банків. Вони полягають у тому, що банк гарантує оплату своїм клієнтом поставленої продукції (виконаних робіт) шляхом акцептування замість нього переказного векселя.

9. Операції банку з цінними паперами

Банк здійснює операції з цінними паперами відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про державні цінні папери і фондову біржу», «Про державне регулювання ринку цінних паперів», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів», постанов Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, постанов, інструкцій та нормативних документів Національного банку України та інших нормативно правових актів, що регламентують випуск та обіг цінних паперів.

АТ “Ощадбанк” має багаторічний досвід роботи на ринку цінних паперів та здійснює діяльність на фондовому ринку на підставі Ліцензії Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку серії АБ № 218398 від 20.06.2005р. на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів: діяльність по випуску та обігу цінних паперів; депозитарна діяльність зберігача цінних паперів.

АТ «Ощадбанк» надає послуги зберігача цінних паперів. За дорученням клієнта банку (депонента) Ощадбанк (зберігач) відкриває та веде рахунки клієнтів у цінних паперах, зберігає їх. Протягом всього терміну дії відповідного договору банк здійснює обслуговування операцій за цим рахунком

Банком здійснюється ведення рахунку у цінних паперах відповідно до порядку, у визначені терміни та строки, які можуть бути скорочені додатковими угодами.

АТ «Ощадбанк» не здійснює операцій з цінними паперами у випадку виявлення порушень вимог подання, заповнення розпорядження та захисту інформації, яка потрібна для здійснення цих операцій зберігачем, або якщо виконання цього розпорядження буде суперечити чинному законодавству України.

Банк, діючи в інтересах клієнта, не здійснюватиме жодних дій та не надасть жодної інформації щодо цінних паперів, що належать клієнтові, або інформації щодо нього без відповідних розпоряджень Депонента, крім випадків, прямо передбачених законодавством України.

У разі висловлення бажання щодо закриття рахунку клієнт має подати письмову вимогу.

Для відкриття рахунку у цінних паперах юридична особа-резидент подає Зберігачу такі документи:

копію свідоцтва про державну реєстрацію , засвідчену нотаріально або органом, який видав це свідоцтво (довідку);

копію довідки про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, засвідчену нотаріально або органом, який видав це свідоцтво (довідку);

копію статуту засвідчену нотаріально або печаткою юр. особи з пред'явленням оригіналу;

копію установчого договору засвідчену нотаріально або печаткою юр. особи з пред'явленням оригіналу;

копію документа, що підтверджує призначення на посаду осіб, які мають право діяти від імені юр. особи без доручення;

довіреність розпорядників рахунку у цінних паперах, видану та підписану керівником юридичної особи і засвідчену печаткою цієї юридичної особи, якщо розпорядником рахунку не є керівник цієї юридичної особи;

довідку про ідентифікаційний код платника податків ;

картку із зразками підписів не менше двох розпорядників рахунку у цінних паперах та відбитком печатки юридичної особи, затверджену керівником та головним бухгалтером (бухгалтером) юридичної особи (якщо посада головного бухгалтера передбачена штатним розписом юридичної особи) і засвідчену нотаріально.

Ксерокопії паспортів та ідентифікаційних кодів розпорядників рахунку завірені цими розпорядниками.

Анкету рахунку у цінних паперах, що оформлюється згідно з встановленим зразком.

Розпорядження на відкриття рахунку у ЦП (за формою зберігача)

Усі документи, що розмішуються більш як на одній сторінці, повинні бути надруковані з двох сторін одного аркуша або прошиті та скріплені печаткою юридичної особи.

10. Інвестиційні операції банку

Інвестиції - це витрати на виробництво та нагромадження запасів виробництва, або ж сукупність витрат, які реалізуються у формі довгострокових вкладень капіталу в промисловість, сільське господарство, транспорт, будівництво та інші галузі народного господарства.

Згідно з законодавством інвестиції поділяються на:

1. Капітальні (придбання будівель, споруд, інших об'єктів нерухомості, інших основних фондів та нематеріальних активів).

2. Фінансові (придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів). У свою чергу, фінансові інвестиції розрізняються як: прямі інвестиції - передбачає внесення коштів чи майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою; портфельні інвестиції - придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку.

3. Інвестиції під реінвестиції - здійснення капітальних чи фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

АТ "Ощадбанк" здійснює інвестиційні операції шляхом як довгострокового кредитування, так і вкладень в цінні папери. При чому, на відміну від більшості комерційних банків, у досліджуваній фінансовій установі суми коштів інвестованих в цінні папери перевищують кредити під інвестиції. Однак, такі цінні папери є державними борговими зобов'язаннями (облігації внутрішніх державних позик, середньострокові державні облігації, частково - єврооблігації). Щодо вкладень в цінні папери корпоративного незалежного бізнесу, то ними банк не зацікавлений. Причиною цього є низька ліквідність, низька дохідність та низька стабільність їх ринкової вартості.

Інвестиційний портфель банку -- це сукупність здійснених банком інвестицій з метою одержання прибутку та диверсифікації ризиків; це набір цінних паперів, які придбані для отримання доходів і забезпечення ліквідності. Управління портфелем полягає у підтримці рівноваги між ліквідністю і прибутковістю.

Тип портфеля -- це його інвестиційна характеристика, яка базується на співвідношенні доходу та ризику.

Банки можуть формувати такі типи портфелів

Рис. 5. Різновиди типів інвестиційних портфелів

Інвестиційні операції банку з цінними паперами -- активні операції із вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені.

У банківській практиці вкладення коштів у цінні папери називаються інвестиціями. Останні певним чином відрізняються від кредитів:

1. Позичка припускає використання коштів протягом відносно короткого проміжку часу з умовою повернення її або її еквівалента. Інвестування передбачає вкладання грошей з метою забезпечення надходження коштів протягом порівняно тривалого часу до того, як вкладені кошти повернуться до власника.

2. При банківському кредитуванні ініціатором угоди, як правило, виступає боржник, а при інвестуванні - банк, який намагається купити активи на ринку.

3. При кредитуванні банк часто є єдиним чи одним з небагатьох кредиторів, тоді як при інвестуванні він є одним з багатьох інвесторів.

4. Кредитування пов'язане з особистими відносинами банку з позичальником, а інвестування є знеособленою діяльністю.

Проте між кредитними та інвестиційними операціями існує і тісний зв'язок: зазначені операції найбільш прибуткові, а значить - найбільш ризиковані; банки зобов'язані підтримувати оптимальну структуру своїх активів і залежно від економічної ситуації змінювати її на користь кредитів або на користь інвестицій.

11.Торговельні і неторговельні операції банку в іноземній валюті

В Україні функціонування валютних рахунків регулюється Інструкцією НБУ «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах». При цьому за процедурою відкриття й обслуговування валютні рахунки мало чим відрізняються від гривневих рахунків, а за своєю сутністю є аналогічними. Щодо поточних та вкладних (депозитних) рахунків у вітчизняній банківській практиці немає суттєвих обмежень для фізичних осіб порівняно із суб'єктами підприємницької діяльності.

Керуючись Положенням про операції з іноземною валютою та Положенням про порядок організації перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, затвердженим постановою правління АТ «Ощадбанк» від 26.02.2008 р. №62, та на основі Генеральної ліцензії, Ощадбанк проводить валютні операції.

На підставі одержаної в Національному банку України ліцензії Ощадний банк України має право здійснювати такі валютні операції:

1.Неторговельні операції - операції з перерахування валютних цінностей, не пов'язаних із здійсненням розрахунків за експортом та імпортом товарів чи послуг (у тому числі видача готівки для покриття видатків осіб, що виїжджають у закордонні відрядження). Купівля та продаж готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті. Організація роботи та порядок проведення операцій в обмінних пунктах, інкасо готівкової іноземної валюти та платіжних документів в іноземній валюті.

2. Операції за міжнародними торговельними розрахунками - операції за міжнародними розрахунками, що пов'язані з експортом та імпортом товарів і послуг згідно з вимогами чинного законодавства, інструкцій Національного банку України, Уніфікованих правил та традицій Міжнародної торговельної палати.

3. Операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку - купівля та продаж іноземної валюти в готівковій та безготівковій формах за власний рахунок або згідно з дорученням клієнтів (брокерські послуги) на міжбанківському та біржових ринках.

Існують такі форми розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності:

1. Банківський переказ - це доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи. У міжнародних розрахунках банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку-кореспондента. Бажано, щоб цей банк-кореспондент знаходився в країні, де отримуються кошти. У зовнішньоекономічних розрахунках банківський переказ використовується, зокрема, для оплати: боргових зобов'язань по раніше одержаних кредитах, авансових платежах; авансових платежів; розрахунків нетоварного характеру.

Схема розрахунків шляхом банківських переказів мало чим відрізняється від розрахунків платіжними дорученнями у внутрішньогосподарському обороті. Експортер пересилає імпортеру документи, передбачені контрактом. Імпортер виписує доручення своєму банку перерахувати кошти на рахунок експортера (постачальника). Розрахунки банківським переказом більш вигідні для покупця, але вони не захищають інтереси експортера.