Організація діяльності ВАТ "Ощадбанк"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський інститут банківської справи

Університет банківської справи Національного банку України (м. Київ)

Звіт про виробничу практику

у Миколаївському відділенні №6533

ВАТ «Ощадний банк України»

Студентки групи 402-БС

Стирської Ольги Ігорівни

Керівники практики:

Руда Ольга Ігорівна

Леськів Віра Романівна

Львів 2009



Календарно-тематичний план

проходження виробничої практики студентки IV курсу Львівського інституту банківської справи Університету банківської справи Національного банку України спеціальності 6.050100 «Банківська справа»

Стирської Ольги Ігорівни

у Миколаївському відділенні №6533 ВАТ «Ощадний банк України»

№пор	Назва теми	Місце проходження практики (відділ)	Термін проходження (к-сть днів)	Прізвище, ім'я, по-батькові керівника практики	Оцінка керівника практики, підпис
1.	Організаційна структура банків та організація обліково-операційної роботи	Операційний відділ	1	Ярошевська Любов Олександрівна
2.	Організація роздрібного бізнесу в банківській установі та обслуговування фізичних осіб	Відділ організації роздрібного кредитування	5	Карпінський Іван Миколаєвич
3.	Організація корпоративного бізнесу в банківській установі	Відділ корпоративно-го бізнесу	5	Шимбра Іванна Григорівна
4.	Організація роботи з VIP-клієнтами	Відділ роботи з VIP-клієнтами	2	Мацалак Олена Ярославівна
5.	Організація касової діяльності банку	Касовий відділ	3	Пилипчак Дарія Андріївна
6.	Операції банків з іноземною валютою	Відділ валютних операцій та контролю	1	Паньків Людмила Богданівна
7.	Операції банків з цінними паперами	Відділ інкасації та перевезення цінностей	2	Пшик Мирослава Ярославівна
8.	Внутрішньо-банківські операції	Відділ організації бухобліку, звітності та контролю	2	Цюра Марія Михайлівна
9.	Аналіз фінансового стану установи банку	Фінансово- економічний відділ	2	Леськів Віра Романівна
10.	Результати діяльності банку. Звітність банку	Відділ організації бухобліку, звітності та контролю	3	Цюра Марія Михайлівна
11.	Культура обслуговування клієнтів	Операційний відділ	2	Ярошевська Любов Олександрівна
12.	Ділова документація банківської установи	Відділ організації бухобліку, звітності та контролю	1	Цюра Марія Михайлівна
13.	Підбиття підсумків практики		1	Леськів Віра Романівна
Разом

Загальний керівник практики Головний економіст

Леськів Віра Романівна

Щоденник

Дата	Місце проходження практики (відділ)	Короткий зміст роботи	Зауваження, пропозиції, оцінка керівника практики, підпис
19.01	Операційний відділ	Ознайомилась із організаційною структураю та організацією керівних органів банку, з діяльністю Миколаївського відділення №6533 як структурного підрозділу ВАТ «Ощадбанк», із організацією операційної діяльності та із здійсненням контролю у процесі операційної діяльності.
20.01-26.01	Відділ організації роздрібного кредитування	Ознайомилась із нормативно-правовим забезпеченням роботи банку з фізичними особами. Брала участь у здійсненні розрахунково-касових операцій, а також у процесі кредитування.
27.01-2.02	Відділ корпоративного бізнесу	Ознайомилась з особливостями відкриття та ведення поточних рахунків корпоративних клієнтів, обслуговуванням таких клієнтів Ощадбанком.
3.02-4.02	Відділ роботи з VIP-клієнтами	Дізналася про роботу Банку з VIP-клієнтами, про особливості продуктів і послуг для них.
5.02-9.02	Касовий відділ	Засвоїла порядок здійснення касових операцій, способи контролю за правильністю їх виконання, а також складання організацію складання касової звітності.
10.02	Відділ валютних операцій та контролю	Правила встановлення курсів валют Банком. Операції Миколаївського відділення №6533 ВАТ «Ощадбанк» з іноземною валютою. Порядок переказу іноземної валюти за межі України.
11.02-12.02	Відділ інкасації та перевезення цінностей	Операції банку з цінними паперами, трастові операції, брокерські та дилерсїкі послуги банку.
13.02-16.02	Відділ організації бухобліку, звітності та контролю	Ознайомилася із нормативно-правовим забезпеченням обліку основних засобів та нематеріальних активів банку, з обліком розрахунків з кредиторами та дебіторами, збитків, з порядком нарахування та обліку зарплати прцівників банківської установи.
17.02-18.02	Фінансово- економічний відділ	Ознайомилась із системою показників оцінювання фінансового стану банку, його ділової активності та ділового потенціалу. Проаналізувала якість активів.
19.02-23.02	Відділ організації бухобліку, звітності та контролю	Проаналізувала звітність банку, його дохід за останні роки, витрати і прибуток. Зробила висновки про прибутковість роботи Ощадного банку України.
24.02-25.02	Операційний відділ	Спостерігала за способом обслуговування клієнтів у банківській установі, а також взаємини між працівниками, їхню згрупованість, здатність до командної роботи.
26.02	Відділ організації бухобліку, звітності та контролю	Проаналізувала ділову документацію відділення, правильність оформлення документів.
27.02		Підбивала підсумки, формувала звіт про проходження прктики в Миколаївському відділенні №6533 ВАТ «Ощадбанк»

ЗМІСТ

1. Організаційна структура банків та організація обліково-операційної роботи

2. Організація роздрібного бізнесу в банківській установі та обслуговування фізичних осіб

3. Організація корпоративного бізнесу в банківській установі

4. Організація роботи з vip-клієнтами

5. Організація касової діяльності банку

6. Операції банків з іноземною валютою

7. Операції банків з цінними паперами

8. Внутрішньобанківські операції

9. Аналіз фінансового стану установи банку

10. Результати діяльності банку. Звітність банку

11. Культура обслуговування клієнтів

12. Ділова документація банківської установи

Висновок



1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА БАНКІВ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКОВО-ОПЕРАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У 1991 році Україна вийшла зі складу Радянського Союзу і проголосила свою незалежність. З проголошенням незалежності України Ощадбанк відокремлюється від Ощадбанку СРСР.

Після прийняття 20 березня 1991 року Закону України "Про банки та банківську діяльність" Ощадний банк набув спеціального статусу.

31 грудня 1991 року Ощадбанк зареєстровано як самостійну банківську установу в Національному банку України -"Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 1999 р. на виконання розпорядження Президента України від 20 травня 1999 р. Державний спеціалізований комерційний ощадний банк України перетворено у відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"(скорочена назва - Ощадбанк). Зареєстровано Національним банком України 31.12.91 р. за №4. Ліцензія Національного банку України №148 від 16.01.2002 р. на право здійснення банківських операцій. Засновником банку є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України” (ВАТ “Ощадбанк”). Організаційно - правова форма: відкрите акціонерне товариство. Форма власності: державна. Валюта звітності: гривня. Одиниця виміру: тис.грн.

На сьогодні Ощадбанк - єдиний серед українських банків, який має закріплену законом державну гарантію збереження вкладів громадян та їх видачі за першою вимогою.

ВАТ «Ощадбанк» - одна з найбільших фінансово-банківських установ в Україні, яка стабільно працює в умовах постійної конкуренції на ринку банківських послуг та прагне бути сучасним конкурентоспроможним банком.

На підставі банківської ліцензії на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 16.01.2002 р. №148, а також Дозволу на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” згідно з додатком до цього дозволу від 29.04.2002 р. №148-2, банк здійснює такі операції:

- приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

- відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;

- розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик;

- операції з валютними цінностями:

- емісію власних цінних паперів;

- організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

- здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);

- надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;

- придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);

- лізинг;

- послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;

- випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

- випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

- надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій;

- здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;

- перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;

- операції за дорученням клієнтів або від свого імені.

Єдину систему банку становлять його центральний апарат, філії, що виділені на окремий баланс та територіально відокремлені безбалансові відділення. (Рис.1)

Структура банку будується за принципом централізації з вертикальним підпорядкуванням і складається з:

- центрального апарату;

- філій банку, що виділені на окремий баланс:

· обласних управлінь, Головного управління по м. Києву та Київській області, Кримського республіканського управління;

· відділень;

- територіально відокремлених безбалансових відділень.

Філії, територіально відокремлені безбалансові відділення не є юридичними особами і діють від імені банку на підставі положень про них.

Філії банку здійснюють від імені банку банківські та інші операції, передбачені положенням про філію, на підставі письмового дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу.

Територіально відокремлені безбалансові відділення здійснюють від імені банку банківські та інші операції, передбачені положенням про таке відділення, на підставі письмового дозволу, наданого банком, у межах отриманих банком банківської ліцензії та письмового дозволу (у тому числі в межах отриманого філією, якій підпорядковується відділення, дозволу банку).



Рис. 1. Організаційна структура ВАТ „Ощадбанк” за станом на 01.01.2009 року

Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», керуючись положеннями «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій», «Про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень», затверджених відповідно постановами Правління Національного банку України від 17.07.2001 р. №275 та від 31.08.2001 р. №375 (із змінами та доповненнями), на підставі ліцензії №148 від 16.01.2002 р., дозволу №148-2 від 29.04.2002 р. Національного банку України та на виконання постанови правління ВАТ «Ощадбанк» №7-2 від 26.01.2006 р. надало філії - Миколаївському відділенню №6533 відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» дозвіл на здійснення таких банківських та інших операцій:

1. Приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб.

2. Відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків - кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них.

3. Розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

4. Лізинг.

5. Випуск,купівля,продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів.

6. Випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток.

7. Надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

8. Операції з валютними цінностями:

- неторговельні операції з валютними цінностями:

- ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів - нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- операції з банківськими мегалами на валютному ринку України.

9. Здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї.

10. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів.

11. Емісія власних цінних паперів.

Процес функціонування і діяльності будь-якого банку, у тому числі і ВАТ “Ощадбанк”, супроводжується виникненням великої кількості фінансових відносин. Фінансові відносини поділяються на дві групи: відносини в середині банку, тобто внутрішні, та зовнішні відносини. (Рис.2)



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Узагальнена схема фінансових взаємовідносин ВАТ “Ощадбанк”

Внутрішні відносини характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Всередині банку відносини виникають безпосередньо між відділами з приводу обміну інформації, координації вказівок та доручень. Також фінансові відносини виникають між працівниками банку з приводу виплати заробітної плати, одержання премій. Фінансові відносини з відділеннями полягають у наданні філією додаткових ресурсів для проведення різноманітних операцій, переказ коштів.

Система зовнішніх відносин банку включає відносини:

з клієнтами (фізичними і юридичними особами);

з НБУ;

з фінансово-кредитною системою:

з бюджетом і позабюджетними фондами;

з податковою інспекцією;

з державною комісією з цінних паперів і фондового ринку;

з іншими банками;

з страховими компаніями.

Організаційна структура Головного банку ґрунтується на самостійності департаментів і дирекцій у вирішенні оптимальних питань. Відповідальність керівників окремих підрозділів банку за роботу підрозділу та самостійність у прийнятті рішень сприяє ефективній роботі банку в цілому. Структура ВАТ “Ощадбанк” наведена на рис. 3.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Організаційна структура ВАТ “Ощадбанк”



Будь-який банк здійснює свою діяльність тільки після реєстрації в НБУ та отримання ліцензії на здійснення нових видів операцій. Крім того комерційний банк має відкритий кореспондентський рахунок в НБУ і здійснює відрахування в обов'язковий резервний фонд в НБУ, а він в свою чергу здійснює контроль за діяльністю банків.

Податкові органи в свою чергу проводять перевірки фінансово-господарської діяльності банків з метою перевірки правильності сплати податків. Для здійснення операцій з цінними паперами банк повинен отримати ліцензію в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Не менше важливим видом фінансових відносин є відносини зі страховими організаціями, особливо в процесі страхування кредитних ризиків, страхування об'єкта застави під час кредитування фізичних і юридичних осіб.

Діяльність «Ощадбанку» здійснюється на основі законів та постанов НБУ (Таблиця 1), а також інструкцій та положень ВАТ «Ощадний банк України».

Таблиця 1

Нормативно-правове забезпечення щодо фінансово-господарської діяльності ВАТ «Ощадбанк»

№п\п	Назва правового акта, дата прийняття, №	Короткий зміст статті
1	2	3
1	ЗАКОН УКРАЇНИ “Про банки і банківську діяльність”, №2121-3 від 07.12.2000р.	Розділ 2. Стаття 23. Визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.
2	Указ Президента України “Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб-вкладників комерційних банків України”, №1865 від 06.05.1999р.	Забезпечує захист інтересів фізичних осіб-вкладників комерційних банків, створює фінансові можливості для відшкодування їм коштів у разі неможливості виконання банками вимог вкладників, щодо повернення коштів
3	ЗАКОН УКРАЇНИ “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, №2346-3 від 05.04.2001р.	Розділ 3. Стаття 15. Визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу
4	ЗАКОН УКРАЇНИ “Про кредитування”, №2215 від 20.05.2001р.	Розділ 2. Стаття 16. Регламентує порядок видачі кредитів комерційними банками фізичним та юридичним особам
5	Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”, №1201-12 від 18.06.91 зі змінами і доповненнями	Визначає правила здійснення емісії акцій, права і обов'язки акціонерів.
6	Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, №996-14 від 16.07.1999 зі змінами і доповненнями	Визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках України.
7	“Положення Національного банку України про кредитування”, №246 від 28.09.1995р.	Визначає правові основи надання, використання, повернення кредитів та регулювання взаємовідносин між суб'єктами що виникають у процесі кредитування
8	“Правила організації фінансової та статистичної звітності банків України”, №436 від 12.12.1997р.	Подає банкам нову форму загальної фінансової та статистичної звітності
9	Інструкція “Про міжбанківські розрахунки в Україні” №621 від 27.12.1999р.	Визначає шляхи, умови та порядок проведення міжбанківських розрахунків у грошовій одиниці України (гривнях) та в іноземній валюті за кореспондентськими рахунками банків-резидентів, відкритими в банківських установах України
10	Інструкція “З організації емісійно-касової роботи в установах банків України” №129 від 07.07.1994р.	Визначає порядок здійснення банківськими установами та їх філіями касових операцій, правила інкасації грошової виручки, перевезення і пересилання цінностей, контролю за збереженням цінностей
11	Інструкція “Про порядок регулювання діяльності банків України”, №638 від 28.03.2001р.	Встановлює порядок визначення регулятивного капіталу банку, норми ліквідності, нормативи кредитного ризику, нормативи інвестування, загальні суми інвестування
12	Інструкція “Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті”, №527 від 18.12.1998р.	Регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтам банків поточних, депозитних рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті України

• ощадбанк клієнт валюта цінний папір

• 2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОЗДРІБНОГО БІЗНЕСУ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ ТА ОБСЛУГОВУВАННЯ ФІЗИЧНИХ ОСІБ
• ВАТ «Ощадбанк» веде активну політику по залученню фізичних осіб. Банк працює на ринку споживчих кредитів, сприяючи переростанню громадянина - вкладника в підприємця, приватного власника.
• Стратегія банку щодо продажу банківських продуктів ніколи не була агресивною. На сьогодні, основною стратегічною метою є до 2010 року відбудувати Державний ощадний банк України як фінансово стійку установу, яка обслуговує своїх клієнтів на новому рівні якості і ефективно виконує функції, належні своїй місії, ролі та сутності в економічному просторі України. Стратегічні завдання ВАТ «Ощадбанк» подано на рис.4.
• Рис. 4. Стратегічні завдання ВАТ «Ощадбанк»
• Для роздрібного клієнтського сегмента Банк забезпечує, у першу чергу, масові, прості, уніфіковані продукти для заощадження, фінансування споживчих та житлових потреб, отримання доходів та здійснення розрахунків. Саме для здійснення цих розрахунків ВАТ «Ощадбанк» відкриває та обслуговує поточні рахунки.
• Основними законодавчими актами, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків клієнтів банків є:

1. Цивільний кодекс України. Параграф 3 глави 71 регулює відносини між банком і вкладником при укладанні договору банківського вкладу. Глава 72 визначає взаємовідносини між банком та клієнтом при відкритті банківського рахунку.

2. Господарський кодекс України. Розділ II визначає основи діяльності суб'єктів господарювання. Параграф 1 глави 35 визначає особливості правового регулювання фінансової діяльності, в тому числі - банківської.

3. Закон України від 20.05.99 №679 “Про Національний банк України”. Статтею 7 цього Закону визначено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій.

4. Закон України від 05.04.2001 №2346 “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Стаття 6 цього Закону визначає коло осіб, яким банки мають право відкривати рахунки, а також орган (Національний банк України), який встановлює порядок відкриття банками рахунків та їх режими. Види рахунків, що можуть відкриватися банками, встановлюються статтею 7 Закону.

5. Закон України від 07.12.2000 №2121 “Про банки і банківську діяльність”. Глава 11 цього Закону встановлює обов'язок банків ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки та осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

6. Закон України від 28.11.2002 №249 “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”. Статтею 4 цього Закону визначено, що банки є суб'єктами первинного фінансового моніторингу, які відповідно до статті 5 зобов'язані проводити ідентифікацію особи, яка здійснює фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу, або відкриває рахунок (в тому числі депозитний). Ідентифікація осіб, що здійснюють фінансові операції, здійснюється згідно з вимогами статті 6 цього Закону.

7. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 №516 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 за №1256/8577 (зі змінами). Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних та фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

8. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зі змінами, (далі - Інструкція).

Для здійснення безготівкових розрахунків клієнт, виходячи із своїх технічних можливостей, може подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання ним документів до банку передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Розрахункові документи приймаються банками до виконання без обмеження їх максимального або мінімального розміру суми. Платежі з рахунків клієнтів виконуються банками у межах залишків коштів на початок операційного дня.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами в банк у паперовій формі, повинні мати такі реквізити:

а) назву документа;

б) номер документа, число, місяць, рік його виписки;

в) назви платника та одержувача коштів;

г) назви банків платника та одержувача, їх місцезнаходження та умовні номери за МФО;

д) суму платежу цифрами та літерами;

е) призначення платежу;

є) на першому примірнику - відбиток печатки та підписи відповідальних осіб платника або (та) одержувача коштів;

ж) підрозділи бюджетної класифікації та строк настання платежу (у разі перерахування коштів до бюджету);

з) суму податку на добавлену вартість або напис «без податку на добавлену вартість».

У разі, якщо хоча б один з вищезазначених реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк такий документ до виконання не приймає.

На всіх примірниках паперових розрахункових документів банк в обов'язковому порядку в правому верхньому куті проставляє дату надходження цих документів. Якщо документи надійшли після закінчення регламентованого банком часу роботи з клієнтами, на них, крім того, проставляється штамп «Вечірня». Дата виконання розрахункового документа проставляється в правому нижньому куті.

У разі, якщо дата розрахункового документа збігається з датою проводки його банком, дата отримання банком документа у правому верхньому куті не проставляється.

Банк одержувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після отримання інформації від розрахункової палати.

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:

· платіжними дорученнями;

· платіжними вимогами-дорученнями;

· чеками;

· акредитивами;

· векселями;

· в порядку планових платежів.

Розрахунки платіжними дорученнями. Платіжне доручення являє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку про перерахування певної суми зі свого рахунку на рахунок іншого підприємства.

Платіжні доручення застосовуються як при місцевих, так й іногородніх розрахунках.(Додаток А.1).

Дорученнями можуть проводитися:

* розрахунки за отримані товари та надані послуги;

* авансові платежі;

* розрахунки по нетоварних операціях;

* попередня оплата товарів і послуг та інші.

Під попередньою оплатою слід розуміти оплату товарів чи послуг, готових до відвантаження покупцям зразу ж після отримання платежу і відвантажених (вивезених) не пізніше терміну, зазначеного в договорі (як правило, трьох робочих днів з дня отримання платежу).

Платіжне доручення приймається банком до виконання тільки за наявності коштів на поточному рахунку або права на отримання кредиту.(Таблиця 2)

Таблиця 2

Бухгалтерські проводки, які необхідно повести при розрахунку платіжними дорученнями

Зміст проводки	Дт	Кт	Примітка
Розрахунок за отримані товари та надані послуги	2600	2600	На суму платежу

Розрахунки вимогами-дорученнями. Ці розрахунки використовуються як у місцевих, так й іногородніх розрахунках за поставлені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги. (Додаток А.2)

Платіжна вимога-доручення являє собою вимогу постачальника до покупця оплатити на підставі направлених йому поза банком розрахункових і відвантажувальних документів вартість поставленої за договором продукції, виконаних робіт і наданих послуг.

Платник, вирішивши оплатити платіжну вимогу-доручення, здає його до свого банку, оформивши його своїми підписами та відбитком печатки. Строк здачі вимоги-доручення до банку платника передбачається в договорі, але не повинен перевищувати 20 днів.

Про відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу-доручення платник повідомляє безпосередньо постачальника в порядку і строки, передбачені договором.

Варто згадати, що основним чинником збільшення ефективності процесу безпосереднього обслуговування фізичних осіб Ощадбанк розглядає інтенсивність та сферу застосування пластикових карток. Основним завданням у цій області є впровадження ефективного і надійного інструментарію обслуговування масштабних карткових проектів згідно з сучасними вимогами до технологічності, швидкості та зручності.

Згідно з Положенням про видачу та обслуговування банківських платіжних карток міжнародних платіжних систем в установах Ощадного банку України, фізична особа може відкрити в установі банку 2 типи платіжних карток:

· дебетна власна - надає змогу здійснювати операції в межах залишку коштів на картковому рахунку шляхом прямого дебетування;

· кредитна власна - надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах встановленого банком - емітентом ліміту кредиту.

Дебетна власна БПК призначена для отримання готівки в банківських автоматах або для розрахунків за товари та послуги через електронні термінали.

Емісійний центр Банку розраховує відсотки на залишок коштів по картрахунку дебетної власної БПК. Відсотки нараховуються на умовах та в порядку, що передбачений договором. Нараховані відсотки установа банку щомісячно прираховує до залишку карткового рахунку.

Кредитні власні БПК призначені для обслуговування через банківські автомати, електронні термінали та імпринтери. Для отримання кредитної картки необхідно заповнити анкету на отримання БПК. Відповідальний працівник повідомляє клієнта про строки розгляду його анкети та надання відповіді, та передає зареєстровану анкету для вивчення добропорядності клієнта відповідальному працівнику служби безпеки установи Банку.

Далі в цю анкету вносяться відмітки про:

· рекомендований тип картки;

· кількість додаткових карток;

· початковий внесок на КР;

· внесок на рахунок забезпечення;

· ліміт кредиту по КР;

· мінімальний залишок на КР.

Порядок ведення карткового рахунку по кредитній картці допускає від'ємний залишок в межах суми дозволеного ліміту, який обумовлюється в договорі з клієнтом. Один раз на місяць (до 5 числа наступного місяця) емісійний центр формує дані про стан карткових рахунків та надсилає в установу Банку, яка надає виписки клієнтам.

Згідно виписки, установа банку списує з картрахунку:

· суму відсотків за користування кредитом;

· пеню, якщо вона була нарахована;

· основний борг за використаним кредитом.

Картрахунок закривається і БПК повертається в установу Банку по місцю її видачі у випадках:

ь заяви клієнта про розірвання договору;

ь згідно умов, передбачених у договорі;

ь згідно вимог чинного законодавства;

ь у разі надання свідоцтва про смерть власника картрахунку.

Вилучені та погашені БПК знищують по акту.

Основний рахунок, що використовується при обліку операцій з платіжними картками для фізичних осіб:

2625 АП «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення аперацій з використанням платіжних карток».

ВАТ «Ощадбанк» надає споживчі кредити фізичним особам на поточні потреби у розмірах, що визначаються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об'єктом кредитування, в межах вартості майна, майнових прав, які можуть бути передані банку в забезпечення фізичною особою з урахуванням суми її поточних доходів. Для одержання кредиту позичальник подає банку:

· паспорт;

· заяву на одержання кредиту, де зазначаються об'єкти кредитування, сума кредиту, строк погашення, забезпечення;(Додаток А.3)

· документи, що підтверджують платоспроможність позичальника (довідка з місця роботи про суму заробітку та суму утримань, за наявності інших доходів - документи, що підтверджують їх одержання).

Візповідно до «Положення про кредитування фізичних осіб» відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» від 18 червня 2003 року №110 зі змінами та доповненнями, Банк може надавати кредити всім кредитоспроможним фізичним особам - резидентам на придбання товарів широкого вжитку, транспортних засобів, оплату послуг, купівлю, будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт житла та інших об'єктів нерухомості, на задоволення інших поточних потреб.

Рішення про надання кредиту конкретному позичальнику може прийматись у межах повноважень прийняття рішень про надання кредитів фізичним особам, встановлених центральним апаратом Банку, одноособово (посадовою особою, уповноваженою на вчинення юридичних дій від імені Банку) шляхом підписання кредитного договору або колегіально (кредитним комітетом або комісією).

Кредит надається після проведення Банком ідентифікації позичальника, комплексного вивчення його кредитоспроможності та визначення рівня ризику кредитної операції.

Надання споживчих кредитів позичальникам здійснюється на умовах повернення, строковості та платності під забезпечення, передбачене цим Положенням та погоджене сторонами. Цільовий характер використання кредитних коштів є обов'язковим при наданні кредитів на купівлю транспортних засобів або інших товарів широкого вжитку, які передаються Банку в забезпечення як застава, та при наданні кредитів на будівництво або купівлю об'єктів нерухомості.

Кредити надаються позичальникам у безготівковій формі та готівкою.

Фізична особа-резидент, яка має намір отримати кредит, повинна задовольняти, зокрема, таким вимогам:

· бути кредитоспроможним (мати постійне джерело доходів) та підтвердити свою кредитоспроможність;

· відповідно до вимог Банку надати пакет документів;

· забезпечити виконання зобов'язань за кредитним договором заставою майна (майнових прав), порукою чи іншими формами забезпечення відповідно до вимог Банку.

Кредити фізичним особам не надаються, якщо оцінка кредитоспроможності позичальника свідчить про високий ступінь ризику, в результаті чого кредитна операція буде класифікована як сумнівна чи безнадійна.

Процес кредитування складається з таких етапів:

Ш передкредитна робота:

· оцінка кредитоспроможності позичальника;

· розгляд повного пакета документів, визначення умов кредитування (включаючи комісії) та підготовка висновків щодо надання кредиту;

· прийняття рішення щодо надання кредиту;

· укладання кредитного договору та договорів забезпечення кредиту;

Ш видача кредиту та супроводження кредитних договорів:

· надання кредитних коштів та формування резерву під можливі втрати за кредитними операціями;

· нарахування відсотків за користування кредитом, контроль за погашенням кредиту, сплатою відсотків та комісій;

· формування робочих документів (кредитної справи, файл-пакета) та кредитної історії;

· контроль за цільовим використанням кредиту (у випадках, передбачених цим Положенням);

· контроль за заставленим майном;

Ш моніторинг кредитної діяльності:

· інвентаризація кредитного портфеля;

· класифікація кредитних операцій за ступенем ризику, розрахунок та коригування резерву під можливі втрати за кредитними операціями;

· аналіз статистичної звітності за кредитними операціями;

· контроль за відповідністю здійснюваних операцій кредитній політиці Банку.

Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється на підставі кредитної заявки позичальника (додаток А.3), довідки з основного місця роботи про розмір доходів позичальника не менш ніж за останні 3 місяці, інших документально підтверджених джерел отримання доходів протягом певного часу та розмірів здійснюваних витрат. До розрахунку кредитоспроможності позичальника можуть прийматися також доходи інших членів сім`ї (чоловіка або дружини), для цього позичальник подає довідки про їхні доходи.

Оцінка кредитоспроможності позичальника здійснюється за методикою, встановленою внутрішніми нормативними документами Банку.

Якщо результати оцінки кредитоспроможності позичальника відповідають вимогам Банку, позичальнику пропонується сформувати та подати Банку повний пакет документів.

Склад пакета документів, який подає позичальник для одержання кредиту, залежить від цілі кредиту (придбання споживчих товарів або послуг, будівництво або купівля об'єктів нерухомості) і в кожному конкретному випадку визначається установою Банку.

Позичальник несе відповідальність за достовірність наданої в пакеті документів інформації відповідно до чинного законодавства України.

З метою формування об'єктивного висновку щодо можливості надання кредиту позичальнику розгляд пакета документів у регіональних управліннях, відділеннях та центральному апараті здійснюється відповідними службами, на які покладені певні функції щодо участі в кредитному процесі.

Висновки служб (додаток А.4) вважаються інформацією, що має конфіденційний характер і не підлягає розголошенню, в т.ч. і позичальнику. Висновкам служб надається гриф “Банківська таємниця”.

У разі виявлення в кредитних операціях, що мають відбуватися відповідно до кредитної заявки, сумнівних та незвичних ознак працівники зазначених служб діють відповідно до внутрішнього положення Банку, яке регламентує здійснення заходів протидії легалізації (відмиванню) доходів, набутих злочинним шляхом.

Кредитний договір укладається в письмовій формі і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміна умов договору здійснюється за згодою сторін і оформляється додатковою угодою до кредитного договору. Типові форми кредитних договорів наведені в додатках А.5.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ КОРПОРАТИВНОГО БІЗНЕСУ В БАНКІВСЬКІЙ УСТАНОВІ

У процесі роботи Ощадбанку по залученню потенційних клієнтів корпоративного ринку, тобто ринку юридичних осіб, можуть бути виділені таки етапи:

Збір інформації про потенційних клієнтів. Основні джерела інформації: дані статистики, інформація пенсійного фонду, засоби масової інформації, рекламно-інформаційні матеріали фірм, виставки, презентації, особисте спілкування, інформація, одержана від працівників банку, від наявних клієнтів. Керівники установ банку повинні володіти чіткою інформацією про основні грошові потоки і їх суб'єктів у зоні свого обслуговування.

Відбір привабливих клієнтів, який включає в себе визначення критеріїв привабливості клієнта і виділення на їх основі привабливих клієнтів. Критерії привабливості визначаються основними стратегічними цілями банку на даний момент і на перспективу, рівнем розвитку клієнтської бази та потенційними можливостями її розвитку. Етап завершується складанням списку потенційних клієнтів. Обсяг списку повинен бути достатньо значним, оскільки в процесі роботи з потенційними клієнтами завжди має місце їх відсів і до етапу купівлі банківських послуг прийдуть далеко не всі потенційні клієнти.

Складання комерційної картотеки по привабливих клієнтах. На кожного потенційного клієнта повинно бути складено досьє, яке включає такі основні позиції:

ь технічні дані (повна назва, адреса і телефони клієнта, його історія, організаційно-правова форма діяльності, структура керівних органів управління, інформація про власників);

ь комерційні дані про клієнта (характер бізнесу, обсяги і динаміка оборотів, конкурентні позиції на ринку, фінансовий стан тощо);

ь кадровий склад і рівень менеджменту фірми (освіта, рівень кваліфікації, досвід роботи, особисті якості керівників, їхня попередня діяльність);

ь інформація про наявні та імовірні потреби клієнта у банківських послугах, банк, в якому обслуговується клієнт, рівень і характер його взаємовідносин з банком;

ь поточні проблеми клієнта, які можуть бути вирішені з допомогою банку.

Зазначена інформація заноситься в базу даних для подальшого використання і повинна постійно доповнюватися після кожної зустрічі з потенційним клієнтом або одержання додаткової інформації про нього з інших джерел.

Здійснення заходів по формуванню позитивного іміджу банку шляхом:

ь розміщення реклами в засобах масової інформації;

ь зовнішня реклама (рекламні щити, покажчики на дорозі, зовнішні вивіски, світлова реклама);

ь випуск поліграфічних рекламних матеріалів та сувенірів з символікою банку (візитки, буклети, календарі, каталоги);

ь інші заходи по зв'язках з громадськістю (поздоровлення, вітальні листівки, конкурси, лотереї, спонсорська діяльність).

Розробка сценарію зустрічі і формування комерційної пропозиції по кожному клієнту. На цьому етапі необхідно визначити мету візиту, коло працівників, з якими будуть вестися переговори, необхідні наглядні матеріали про банк, умови діяльності банків-конкурентів, можливі заперечення і аргументи клієнта.

Зустрічі з потенційними клієнтами, які є завершальним етапом процесу роботи по залученню клієнтів. Основні елементи етапу:

ь попередня домовленість про зустріч з керівником або головним бухгалтером фірми;

ь відвідування потенційного клієнта і переговори з керівництвом;

ь при позитивній реакції клієнта йому пропонується відвідати банк;

ь заключна стадія переговорів, на якій приймається рішення про купівлю банківських послуг.

Ці етапи не є відокремленими в часі. Практично всі вони повинні бути суміщені і здійснюватися одночасно.

Успішне завершення переговорного процесу вимагає від керівника установи банку володіння правилами ділового етикету і спілкування, вміння швидко аналізувати і приймати рішення, часто ризиковані, знання логіки, психології і типології людей, володіння власним голосом і правильною мовою, оптимізм. Важливим є зовнішній вигляд, ентузіазм, досконале знання всього асортименту банківських послуг.

Тактика проведення переговорів з потенційним клієнтом повинна враховувати:

ь дійсну зацікавленість банку у позитивному завершенні переговорів і знання проблем клієнта;

ь вміння аргументовано і стисло викладати власну думку;

ь вміння слухати клієнта;

ь сприйняття керівників потенційного клієнта, як достатньо зайнятих людей, які в більшій чи меншій мірі задоволені результатами свого бізнесу і банком, який їх обслуговує в даний час;

ь вміння реагувати на заперечення;

ь вміння добиватися ствердних відповідей від клієнта в процесі переговорів;

ь готовість йди на компроміси.

У системі пошуку і залучення до обслуговування потенційних клієнтів є цілий ряд цінових і нецінових методів. Цінові методи стимулювання збуту є достатньо ефективними але в той же час і в такій же мірі є дорогими для банку. До цінових методів стимулювання збуту відносять:

ь цінова диференціація, яка може проявлятися у відхиленні ціни як в сторону її зниження, так і в сторону її росту;

ь надання права безплатного користування окремими банківськими послугами (як правило на обмежений час);

ь ускладнення підрахунку кінцевої ціни на банківські послуги.

Важливість цінових аргументів у системі стимулювання збуту обумовлює необхідність ведення у банку спеціальної таблиці яка б показувала порівняльну характеристику цін на однотипні банківські послуги основних конкурентів. Така таблиця може бути достатньо чітким і переконливим аргументом у ході переговорів.

У сфері цінових методів стимулювання збуту проблематичним залишається питання розширення компетенції керівників банківських установ по можливих змінах рівня цін на банківські послуги. У переважній більшості випадків вони або зовсім не володіють такими правами, або ж їхня компетенція і можливості виражені не чітко. Тому існує необхідність в рамках загальної цінової стратегії банку чітко визначити можливі параметри зміни цін керівниками відділень банку.

До основних нецінових методів залучення клієнтів і стимулювання збуту можна віднести:

вигідне географічне розміщення банківської установи, яке враховує наявність поблизу місць з інтенсивним переміщенням людей і грошових потоків (вокзали, торгові центри, ринки і т. д.), зручність транспортних комунікацій, наявність автостоянки;

ь зовнішній вигляд, інтер'єр і обладнання банківського офісу;

ь часові можливості здійснення операцій, включаючи вихіднідні;

ь зовнішній вигляд, доброзичливість персоналу, його готовність допомагати клієнту;

ь надання безплатно консультаційних та інформаційних послуг;

ь підтримка і рекомендації наявних клієнтів;

ь ефективним та перспективним є залучення до обслуговування технологічно пов'язаних клієнтів (наприклад, сфери сільського господарства і переробки, виробництва і торгівлі);

ь ефективною є демонстрація переваг банку в асортименті послуг, зокрема передових позицій банку в нових високотехнологічних банківських послугах. Мова йде про запровадження систем "клієнт-банк", широке впровадження платіжних карток, банкоматів нового покоління, банківських послуг через мережу Інтернет. Впровадження системи платіжних карток можна починати із реалізації зарплатного проекту для клієнтів із достатньо великою кількістю персоналу.

ь надання послуг інших сегментів фінансового ринку і так званих нетрадиційних послуг (посередницьких, інформаційних, трастових, інвестиційних, по зберіганню цінностей, із нерухомим майном, лізинг, факторинг і інших);

ь розширення операцій з ринком молоді - це робота на перспективу, особливо для банків з розгалуженою філіальною сіткою (дитячі і молодіжні вклади, екскурсії в банк, робота з школами та навчальними закладами);

ь пошук можливостей створення нових клієнтів;

ь підтримка ресурсами банку можливостей розширення асортименту товарів і послуг, системи збуту і сервісу, виходу клієнта на нові ринки збуту, в тому числі міжнародні;

ь для клієнтів, які відіграють значну роль в діяльності банку, пропонується закріплення за ними менеджера по роботі з VIP-клієнтами, завданням якого є високоякісне обслуговування, координація і регулювання фінансової діяльності клієнта, постійні контакти і консультування,пропозиція нових послуг і в перспективі - можлива участь в управлінні пасивами і активами клієнта.

Творче застосування наведених методів та інструментів роботи з клієнтами в кінцевому підсумку забезпечить кількісне зростання і покращення якісних параметрів клієнтської бази комерційного банку.

Однією з послуг, що надається корпоративному клієнту є можливість розрахунку чеками. Розрахунковий чек - це письмове доручення банку провести перерахування коштів з рахунку чекодателя (платника) на рахунок чекодержателя (отримувача коштів).

Чеки поділяються на два види:

· чеки для розрахунків між юридичними особами;

· чеки для розрахунків між фізичними та юридичними особами.

Чеки формуються у чекові книжки по 10, 20, 25 аркушів. Строк дії чекової книжки, що застосовується в розрахунках між юридичними особами, один рік. За погодженням з банком строк дії невикористаної чекової книжки може подовжуватися. Строк дії чека з такої книжки - 10 днів, не враховуючи дня його виписки. Строк дії розрахункового чека, виданого фізичній особі для розрахунків з юридичною, - три місяці.

Ліміт чекової книжки - це максимальна сума, на яку платник може виписати чек (чеки) з цієї книжки.

Банк видає чекову книжку клієнту на підставі його заяви. Для забезпечення платежів по чеках грошові кошти в сумі ліміту чекової книжки на основі платіжного доручення депонуються на окремому рахунку «Розрахункові чекові книжки і розрахункові чеки». Депоновану суму банк списує з рахунку підприємства або видає на цю ціль кредит. Власник книжки повинен вести облік залишку вільного ліміту по ній і не має права виписувати чеки на суму, яка перевищує цей залишок. Чеки, виписані після граничного строку, є недійсними.

Клієнти також можуть вести розрахунки з використанням акредитивів. Акредитиви використовуються тільки в іногородніх розрахунках за матеріальні цінності і послуги. Особливість цієї форми розрахунків полягає в тому, що рух грошових коштів випереджає рух матеріальних цінностей.

Акредитивна форма розрахунків застосовується тоді, коли ця форма розрахунків передбачена договором. Відкриття (виставлення) акредитива проводиться за рахунок власних коштів покупця або кредиту банку. Дозволяється також виставлення акредитива частково за рахунок власних коштів і кредиту банку.

Кожний акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником і не може бути переадресованим.

Строк дії акредитива встановлюється у договорі між постачальником і покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи термін проходження документів спецзв'язком між банками. У зв'язку зі змінами умов поставки і відвантаження продукції строк може бути подовжений на 10 днів.

Акредитиви можуть відкриватися в банку покупця або постачальника. Вони бувають таких видів:

* покриті (депоновані) і непокриті (гарантовані);

* відзивні і безвідзивні.

Покритими (депонованими) вважаються акредитиви, відкриття яких банк покупця перераховує кошти платника на окремий рахунок «Акредитиви», що відкривається в банку постачальника або покупця.

Непокриті акредитиви - це акредитиви, які виставлені без депонування коштів. Такі акредитиви можуть виставлятися в банку покупця. В банку постачальника вони можуть відкриватися тільки при наявності кореспондентських відносин між банками.

Відзивний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований банком покупця без попереднього погодження з постачальником (наприклад, у випадку недотримання умов, передбачених договором, дострокової відмови банку-покупця гарантувати платежі по акредитиву). Всі розпорядження про зміну умов відзивного акредитива платник повідомляє своєму банку, який повідомляє банк постачальника, а останній - самого постачальника.

Безвідзивний акредитив може бути змінений або анульований тільки за згодою постачальника, на користь якого він відкритий.

Розрахунки векселями зараз є дуже поширеними. Саме тому, розрахункова діяльність комерційного банку полягає також у виконанні доручень клієнтів по оплаті векселів. При цьому банки здійснюють такі операції:

1. інкасування векселів (послуга, що надається векселедержателю).

2. доміциляція векселів (послуга, що надається векселедавцю).

Інкасування векселя - це виконання банком доручення векселедержателя на стягнення платежу з боржника. За цю послугу банк стягує плату. Прийнявши на інкасо вексель, комерційний банк повинен своєчасно переслати його до комерційного банку за місцем платежу і повідомити платника про інкасування векселя.

Сплативши вексель, комерційний банк платника письмово повідомляє про це банк векселедержателя, а сам вексель вручає платнику.

Якщо вексель не оплачений у день настання строку платежу, комерційний банк повинен на наступний день передати його нотаріусу для протесту. Комерційний банк несе відповідальність за наслідки непред'явлення векселя до протесту.

Неоплачений вексель разом з актом протесту повертається банком векселедержателю на його вимогу.

Клієнт може вести розрахунки в порядку планових платежів. У разі рівномірних і постійних поставок товарів і наданих послуг покупці можуть розраховуватися з постачальниками в порядку планових платежів, при яких розрахунки здійснюються періодично за домовленістю сторін.

Перерахування планових платежів проводиться платіжними дорученнями.

Планові платежі можуть виконуватися щоденно або періодично, в строки, погоджені між постачальником і покупцем. Строк укрупненого планового платежу призначається, як правило, на середній робочий день розрахункового періоду.

Суми кожного планового платежу встановлюються сторонами на наступний місяць (квартал), виходячи з періодичності платежів і обсягу поставок чи надання послуг.

При щоденних планових платежах їх розміри визначаються діленням суми поставок за місяць на кількість робочих днів банку в цьому періоді. При безперервному циклі виробництва і реалізації продукції сума планового платежу може розраховуватися, виходячи з числа календарних днів у місяці.

На кожний плановий платіж банку подається окремий документ.

Періодично, але не рідше одного разу на місяць покупець і постачальник уточнюють свої розрахунки на основі фактичного відпуску товару чи надання послуг і проводять перерахунки в порядку, обумовленому в угоді. При цьому різниця, яка виникла, може перераховуватися окремим дорученням або враховуватися при черговому плановому платежі. Уточнення розрахунків доцільно прилучати до останнього платежу місяця з тим, щоб на звітну дату взаємна заборгованість сторін була мінімальною.

ВАТ «Ощадбанк» пропонує два типи корпоративних платіжних карток:

· дебетну;

· кредитну.

Власником цих карток виступає юридична особа, а держателями -її співробітники, яким власник карткового рахунку надає дозвіл на користування рахунком. Вся відповідальність за операції по корпоративних картках покладається на власника рахунку.

Крім того, Банк надає кредити юридичним особам на основі Положення про кредитування юридичних осіб та інших суб`єктів підприємницької діяльності, затвердженого постановою правління ВАТ “Державний ощадний банк України” від 26 грудня 2002 р. №171 із змінами і доповненнями.