Організація обліку розрахунків з використанням платіжних карток у банку (на прикладі ПАТ "Укрсоцбанк")

-12

1924

-0,07

11,18

Запорізька

51723

47283

50462

-4440

3179

-8,58

6,72

Івано-Франківська

23911

23118

25989

-792

2870

-3,31

12,42

Київська

23209

25404

25117

2195

-287

9,46

-1,13

Кіровоградська

21028

19697

21643

-1331

1947

-6,33

9,88

Луганська

48160

46848

51475

-1312

4627

-2,72

9,88

Львівська

49743

49320

56833

-422

7513

-0,85

15,23

Миколаївська

27795

26389

28484

-1406

2095

-5,06

7,94

Одеська

64614

62728

66705

-1886

3977

-2,92

6,34

Полтавська

39372

39159

43880

-212

4721

-0,54

12,06

Рівненська

20580

19745

21670

-835

1925

-4,06

9,75

Сумська

24879

25902

28878

1023

2976

4,11

11,49

Тернопільська

16152

15966

18713

-187

2747

-1,16

17,20

Харківська

56998

57897

67031

899

9134

1,58

15,78

Херсонська

23767

23267

25714

-501

2447

-2,11

10,52

Хмельницька

26658

27008

30623

350

3615

1,31

13,38

Черкаська

29779

28925

31540

-854

2615

-2,87

9,04

Чернівецька

12248

11734

13551

-515

1817

-4,20

15,49

Чернігівська

18842

18726

21150

-115

2424

-0,61

12,94

Київ

139582

106279

134488

-33303

28208

-23,86

26,54

Севастополь

10765

10685

12239

-80

1554

-0,74

14,55

Усього:

1154115

1183256

1175072

-96557

117514

-8,37

11,11

У структурі платіжних карт по типу платіжної схеми, які були випущені ПАТ «Укрсоцбанком» у 2009-2011 рр. домінують дебетові карти.

У 2009 вони становили в середньому 80% від загальної кількості випущених платіжних карт, що значно більше ніж у більшості інших банків, що функціонують на території держави. Це пояснюється загальним слабким розвитком кредитних програм в українських банках і тим, що більшість платіжних карт були випущена в рамках проектів по переказу заробітних плат, коли власники у першу чергу отримували найбільш дешеві дебетові карти з магнітною стрічкою. Низькі вартість випуску й обслуговування платіжних карт тоді була найбільш важливим пріоритетом, але одночасно це обмежувало кількість доступних послуг для держателів карт. У 2010 році кількість дебетових карт зменшилась на 41398 од., або 7,17%, одночасно з цим через політику регулюючих органів по забороні надання кредитів споживачам, зменшився випуск кредитних карток на 11,74%, або 69456 шт. Наглядно зміни випуску цих платіжних карт видно з рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 - Динаміка випуску карт по типу платіжної системи

У 2011 році ситуація стабілізувалася, вдалося вийти на показники до кризового періоду. Так кількість дебетових карт склала 588479 од., що на 9,87% більше, ніж у 2010 році та на 11491 од. більше порівняно з 2009 роком. Кредитних карток за 2011 рік було випущено приблизно стільки ж, скільки й дебетових - 586593 од., що свідчить про значне розширення обсягів порівняно з 2010 р., темп приросту склав 12,38%.

Як видно з даних наведених вище, Укрсоцбанк випускає приблизно однакову кількість платіжних карт по типу платіжної схеми, та якщо проаналізувати тенденцію, то кредитні картки за наступні декілька років мають великі шанси стати лідерами по розповсюдженості серед споживачів.

Розповсюдження нових типів кредитних карт на українському ринок досить низьке, і найбільш прості платіжні карти на основі магнітних стрічок становлять до 93% від загальної кількості випущених карт.

Магнітні карти мають такий же вигляд, що і звичайні пластикові картки, тільки на зворотній стороні є магнітна полоса, а також можливі фотографія держателя і зразок його підпису. Інформація, нанесена на магнітну полосу, має ідентифікаційний характер, а вартісні показники відсутні. На лицьовій стороні карти вказуються: ім'я держателя, номер його банківської карти, шифр його відділення банку, найменування банку, символи електронної системи платежів, в якій використовуються картки даного виду, голограма - фірмовий знак платіжної системи, строк використання карти.

Порівнюючи показники випуску карт різних типів, можна чітко прослідити тенденцію поступової заміни карт з магнітною стрічкою на карти з магнітною стрічкою та електронним чипом. Кількість карт з магнітною стрічкою у 2009 році складала 129366 од., вони були найбільш розповсюджені серед споживачів. За 2009-2010 роки їх кількість зменшилась на 108338 шт., або 10,57%. Протягом 2010-2011 років темп приросту даного продукту склав 21,93%, при тому, що випуск карт з магнітною стрічкою та електронним чипом збільшився лише на 7,8%. На даний момент на ринку платіжних карток Укрсоцбанку користуються найбільшим попитом картки з магнітною стрічкою - 1117331 шт., кількість карт зі стрічкою та чипом складає 151835 шт.

Карти з чіпом часто називають смарт-картами. Назва “смарт-карта” (smart - інтелектуальна або розумна) пов'язана з можливістю останньої виконувати досить складні операції по обробці інформації. Основними перевагами такого виду карт є підвищена надійність, безпека і багатофункціональність. Значним недоліком є її висока собівартість. Вартість таких карт визначається вартістю мікросхеми, яка прямо залежить від розміру пам'яті.

Динаміка даних свідчить про поступову диференціацію ринку платіжних карток в бік переходу до більш функціональних та захищених продуктів однак цей процес може зайняти роки, через недостатню інформованість споживачів про переваги карт з електронним чипом та через їх більш високу номінальну вартість, таблиця 3.4.

Кількість платіжних карт з магнітною стрічкою та електронним чипом у 2010 році зросла на 11497шт, що складає 8,87% від об'ємів попереднього року за даними табл. 2.9. Тоді їх кількість складала 129366 од., в 2010 р. вже 140845 од. У 2011 році приріст склав 10990 од., або 7,8%. До числа незручностей, виникаючих при використанні smart-карти, можна віднести, по-перше, відсутність єдиної уніфікованої системи обслуговування чіпових карт, в зв'язку з чим для “зчитування” чіпових карток різних банків необхідна наявність індивідуального термінала, і, по-друге, висока собівартість виробництва мікропроцесорів.

На розповсюдження карт даного типу не вплинули коливання в економіці того періоду, а також зменшення загально кількості карт Укрсоцбанку в обігу.

Таблиця 3.4 - Аналіз типів платіжних карт, випущених ПАТ «Укрсоцбанк» за 2009 - 2011 рр., шт.

Індикатор	2009р.	2010р.	2011р.	Різниця, шт.	Темп приросту,%
				2010-09	2011-10	2010/09	2011/10
Загальна кількість платіжних карт, з них	1154115	1057558	1175072	-96557	117514	-8,37	11,11
по типу власника карти
Корпоративні	6410	43958	38880	37549	-5078	585,81	-11,55
Особисті	1147705	1013600	1136192	-134106	122592	-11,68	12,09
по типу платіжної карти
З магнітною стрічкою	1024733	916395	1117331	-108338	200935	-10,57	21,93
З магнітною стрічкою та електронним чипом	129366	140845	151835	11479	10990	8,87	7,80
Інтернет-карти	16	318	513	302	195	1889,56	61,28
по типу платіжної схеми
Дебетові картки	576988	535590	588479	-41398	52889	-7,17	9,87
Кредитні картки	591424	521968	586593	-69456	64625	-11,74	12,38

Власником платіжної карти може бути як фізична особа, яка має в банку-емітенті особистий рахунок, так і юридична особа, якій відкривається корпоративний рахунок. Корпоративна карта відкривається юридичним особам і призначена для управління рахунком юридичної особи. Видається вона банком-емітентом або організацією-розповсюджувачем окремим співробітникам фірми, що мають право користуватися її коштами. Фірма може відкривати картки для декількох своїх співробітників, причому кожній карті буде відповідати свій спецкартрахунок.

Потрібно зазначити, що придбання корпоративної карти має ряд переваг. Перш за все це більш широке коло можливостей по керуванню рахунком. Крім витрат на відрядження за допомогою такої карти можна оплатити представницькі витрати, послуги перекладачів, отримати найбільші знижки в ресторанах, а, іноді, навіть проплачувати контракти. Власник корпоративної карти може стати учасником самих різноманітних програм своїх платіжних систем - від дорогокоштуючих медичних страховок до компенсаційних виплат за затримки рейсів і втрату багажу [24].

У 2011 році Укрсоцбанк випустив 3880 од. карт даного типу, що на 50,78 од. (11,5%) менше, ніж у 2010 році.

Відповідальність за неналежне використання корпоративної карти перед банком несе юридична особа - власник, а фізична особа-користувач, в свою чергу, звітується перед бухгалтерією фірми за всі витрати, проведені по корпоративній карті.

Аналізуючи дані наведені у таблиці 3.5, стає зрозумілим, що за 2008-2011 роки найбільшим попитом користувалась картка - Visa Electron.

Таблиця 3.5 - Кількість емітованих ПАТ “Укрсоцбанк» карток за видами у м. Донецьк

Реєстр емітованих карток за період	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Cirrus/Maestro	2220	3145	592	370
Visa Electron	25123	31000	12765	2775
Visa Travel Card	814	592	592	1036
Visa Gift Card	1295	666	481	370
Visa Electron Instant	1443	2072	16206	11544
Visa Classic Pension Unembossed	259	851	185	296
EC/MC Standard KREDITKA	222	1221	296	555
Visa Classic Unembossed	333	444	555	1406
Mastercard Electronic	370	444	814	814
Visa Classic	1110	962	962	6031
Visa Classic KREDITKA	1480	740	666	3700
Разом всіх карток	34669	32114	34114	28897

За типом платіжної схеми, вона належить до дебетових карт. Обсяги випуску за весь проаналізований період значно перевищують показники інших продуктів ПАТ «Укрсоцбанку». Так у 2008 році Укрсоцбанком було випущено 34669 карток різних типів. З них майже 70% припадало саме на Visa Electron.

Обсяг її випуску у 2008 році складав 25123 од., у 2009 р. збільшився на 4877 шт. до 31000 карт. За 2010-2011 роки спостерігалося значне зниження обсягів випуску даної карти: у 2010 році 12765шт. що на 18235 од. менше, ніж у 2009 р., у 2011 р. споживачі заказали лише 2775 карт даного виду.

У 2008 році було емітовано 1443 карти Visa Electron Instant та протягом наступних 3 років динаміка показувала значний зріст обсягів випуску. У 2009 році емітували 2072 од., а вже у 2010 році темп росту склав 141354 од. переваги даної карти над звичайною Visa Electron у мультивалютності вкладів, можливості швидкого підключення кредитної лінії та ін. призвели до стрімкого росту обсягів споживання даної послуги та зменшення використання Visa Electron.

Також в останні роки збільшується попит на картки Visa Classic та Visa Classic KREDITKA. Прості умови оформлення та користування обох типів карт призвели до збільшення попиту з 962 од. Visa Classic у 2010 році до 6031од. у 2011 р. Випуск карт Visa Classic KREDITKA дещо менший, однак також показує позитивну динаміку змін за 2010-2011 рр. У 2010 році в обігу знаходилось 666 карт, а на кінець 2011 року цей показник склав 3700 од.

Продукти системи Mastercard не настільки розвинуті серед клієнтів банку, як продукти Visa, через це і обсяги емісії досить незначні. У 2008 році було емітовано лише 370 карт Mastercard Electronic, наступні роки спостерігалась позитивна динаміка змін, однак у 2011 році було емітовано лише 814 карт Mastercard Electronic. Інші типи платіжних карт Укрсоцбанку мають менші обсяги емітування. Динаміка їх змін вказує на поступовий перехід споживачів до користування продуктами проаналізованими вище.

Ситуація на ринку банківських платіжних карток не є однозначною, на коливання попиту протягом останніх років впливала низка різних факторів як економічних, так і соціальних і політичних, які призвели до нестабільної динаміки випуску платіжних карт, як загалом так і окремих видів продукції. Однак імідж банку, його стабільна робота та вміння швидко реагувати на зміни зовнішніх факторів впливу дозволяють Укрсоцбанку стабільно працювати та займати одне з перших місць серед інших банків.

3.2 Оцінка впливу легалізації незаконно отриманих доходів на використання платіжних карток

Фінансові відносини у сучасному світі динамічні. Фінансові операції характеризуються високою мобільністю коштів, активним розвитком технологій платіжних операцій.

Однак ці позитивні процеси супроводжуються вишукуванням усе нових засобів відмивання тіньових коштів, отримання незаконних прибутків. Збільшення обсягів коштів, які використовуються для фінансування тероризму та незаконного бізнесу по всьому світу, стало головним стимулом для тісної співпраці урядів різних країн, щодо розробки заходів боротьби з нелегальним оборотом грошової маси.

Для цього були створені міжурядові організації, до пріоритетних завдань яких належить розробка і впровадження методичної бази, що дозволить урядам країн сформувати комплекс ефективних заходів боротьби з легалізацією доходів отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму, з урахуванням економічних, політичних і соціальних особливостей країни.

Отже, проблема боротьби з відмиванням доходів, отриманих злочинним шляхом, на сьогодні не є новою у теорії та практиці вітчизняної економічної науки. Однак обсяги коштів, отриманих злочинним шляхом, та їх легалізації у найближчі роки можуть досягти загрозливих розмірів. Уже сьогодні, за офіційними даними, кількість операцій, які підлягають фінансовому моніторингу, перевищують в Україні 1 млн. операцій [25].

З огляду на це, виникає об'єктивна потреба аналізу функціонування в Україні системи фінансового моніторингу із висвітленням теоретичних засад та практичних заходів щодо боротьби з "відмиванням" брудних коштів та фінансуванням тероризму.

Пильна увага в даному питанні приділяється контролю над банківськими та небанківськими фінансовими установами, як основними каналами обігу безготівкових коштів. Зокрема, в Україні було прийнято закон «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» в редакції від 18.05.2010 р., за яким всі фінансові організації, визначені як суб'єкти фінансового моніторингу, зобов'язані своєчасно повідомляти в Державну комісію з фінансового моніторингу про виявлення ознак відмивання грошей або фінансування тероризму, перелік яких наведений у тому ж законі [26].

Згідно з банківською енциклопедією під фінансовим моніторингом розуміється система постійного спостереження за найважливішими поточними результатами фінансової діяльності підприємства в умовах кон'юнктури фінансового ринку, що постійно змінюється. Метою такого моніторингу є: своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів фінансової діяльності підприємства від передбачуваних, які призводять до погіршення фінансового стану підприємства; з'ясування причин цих відхилень; розроблення пропозицій щодо відповідного коригування окремих напрямів фінансової діяльності з метою її нормалізації та підвищення ефективності [24].

Складовою цього механізму є надходження до Державної служби фінансового моніторингу України повідомлень про операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу.

Національна система протидії відмиванню «брудних» грошей створювалася на основі накопиченого у світі досвіду боротьби з цим явищем. Боротьба з відмиванням «брудних» грошей вже понад десять років ведеться разом із боротьбою з нелегальною торгівлею наркотиками та організованою злочинністю.

Успішна боротьба з легалізацією злочинних доходів і фінансуванням тероризму неможлива без тісної взаємодії з банківським сектором, адже саме через банки проходить значна маса фінансових потоків. Одночасно банки, як це не прикро, значною мірою можуть використовуватись для легалізації злочинних доходів [27].

З метою забезпечення безперервного процесу фінансового моніторингу, ефективного внутрішнього контролю щодо протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, у банках створюють управління фінансового моніторингу, основне завданням яких полягає в забезпеченні координації діяльності Банку, як суб`єкту первинного фінансового моніторингу, щодо організації фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.

В ПАТ «Укрсоцбанку» система фінансового моніторингу складається з 4 рівнів:

- перший рівень - всі співробітники фронт-офісу банку, які обслуговують клієнтів, здійснюють банківські операції клієнтів;

- другий рівень - співробітники підрозділу з фінансового моніторингу відділень, які здійснюють контроль за всіма операціями даного підрозділу;

- третій рівень - підрозділ з фінансового моніторингу головного офісу банку, який здійснює фінансовий моніторинг усіх операцій банку. У деяких випадках співробітники внутрішнього аудиту можуть проводити перевірки всіх підрозділів з дотримання законодавчих вимог з попередження легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом;

- четвертий рівень - голова правління банку, який ж відповідальним за призначення керівника підрозділу з фінансового моніторингу, дотримання всіх законодавчих норм і процедур в банку щодо запобігання легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом та фінансування тероризму (рисунок 3.2).

Основними обов`язками Управління фінансового моніторингу банку є:

- організація проведення ідентифікації осіб, які здійснюють фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

- проведення аналізу фінансових операцій, виявлення операцій, які відповідно до Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом або фінансуванню тероризму» підлягають фінансовому моніторингу та надання Уповноваженому органу інформації про такі фінансові операції;

- виявлення та блокування фінансових операцій, щодо яких в працівників банку є мотивовані підозри, що вони можуть бути пов'язані, мати відношення або призначаються для фінансування терористичної діяльності.



Рисунок 3.2 - Схема фінансового моніторингу у банку

Всі фінансові операції клієнтів, згідно із законодавством, реєструються в електронному реєстрі, який направляється до НБУ, а звідти поштою до Держфінмоніторингу, де проводиться обробка та збереження інформації.

Працівники відділу фінансового моніторингу Укрсоцбанку також слідкують за змінами в законодавстві щодо напрямку проведення фінансового моніторингу та змінами, які вносяться до переліку осіб, пов`язаних із здійсненням терористичної діяльності.

Зазвичай від розміру банку напряму залежить кількість операцій, які він здійснює за окремий період часу. Чим більше у банку активів, тим більше операцій він виконує. Злочинці для легалізації незаконних доходів, обирають саме великі банки, які проводять операції на різних ринках фінансового простору країни. Тому зазвичай існує залежність між обсягом активів у банка та кількістю повідомлень, які він надсилає до Держфінмоніторингу. Чим більше проводиться операцій за окремий період часу працівниками банку, тим більша кількість повідомлень надходить до Уповноваженого органу. Такий зв'язок простежується по операціям банків в економіці країни, однак необхідно також розуміти, чи існує він окремо на кожному фінансовому ринку, на якому банк здійснює свою діяльність [28].

Криміногенна ситуація у сфері функціонування платіжних систем на сучасному етапі характеризується такими ознаками:

- викрадення інформації про справжні картки та її продаж;

- «карткова» злочинність стає все більш високотехнологічною, організованою, транснаціональною.

Узагальнення практики боротьби з «картковою» злочинністю дозволяє відокремити основні види правопорушень:

- діяння, пов'язані з незаконним збиранням інформації про справжні

- платіжні картки;

- діяння, пов'язані з підробкою платіжних карток, документів на переказ;

- придбанням, зберіганням, перевезенням, пересиланням з метою збуту підроблених платіжних карток;

- шахрайські діяння з використанням платіжних карток або інформації про платіжні картки.

Вчинення «карткових» злочинів є технологічно складним процесом. Необхідно відзначити такі властиві «картковій» злочинності риси, як функціональна спеціалізація та чітка координація діяльності членів злочинної групи.

Аналіз практичної діяльності правоохоронних органів (як вітчизняних, так і закордонних) свідчить, що злочинні групи карткових злочинців не є випадковими або ситуативними; це групи типу компанії, організовані групи або злочинні організації.

Для “карткової” злочинності характерні такі риси: постійний пошук нових можливостей до реалізації шахрайств (перевірка на міцність систем захисту банків від шахрайств); швидка реакція на виявлені прогалини у банківському захисті; міграція певних видів шахрайств з одних ринків на інші.

Останнім часом «карткова» злочинність набуває рис міжнародної спеціалізації. Одні злочинні групи добувають інформацію про реквізити платіжних карток, у той час як інші спеціалізується на виготовленні підроблених карток. Крадіжка або збір інформації може здійснюватись в одному географічному регіоні, виготовлення карток - в іншому, шахрайське використання карток - у третьому. Схеми правопорушень з використанням платіжних карт, які використовуються у країнах Західної Європи, неминуче з'являються в Україні.

Однією з характерних особливостей злочинів в картковій сфері є використання платіжних інструментів для скоєння предикатних злочинів, тобто шахрайства з метою отримання незаконної вигоди, та наступна легалізація цих доходів через ті самі платіжні системи. Така ситуація є вкрай небезпечною для системи, яка розвивається і потребує активних дій з боку держави.

За таких умов надзвичайно важливою стає необхідність визначення, як саме зростання карткової злочинності впливає на розвиток системи електронних платежів.

Для проведення цього аналізу за даними НБУ і Держфінмоніторингу складено таблицю 3.6, на основі якої можна говорити про існування залежності між кількістю активних платіжних карт в обігу та кількістю шахрайських операцій з використанням платіжних карт.

Таблиця 3.6 - Основні показники платіжних карт

Дані за:	Кількість активних платіжних карт в обігу, тис. шт.	Кількість шахрайських операцій з використанням платіжних карт, тис. шт.
2002 рік	3630	24085
2003 рік	6150	23389
2004 рік	11 529	22632
2005 рік	17080	20407
2006 рік	24780	14681
2007 рік	32474	7562
2008 рік	41162	6014
2009 рік	38576	15338
2010 рік	29104	2916

Як видно з наведених вище даних, за період з 2002 року по 2008 рік загальна кількість карт в обігу поступово збільшується, при цьому показник шахрайських операцій знижується. В 2009 році був зафіксований різкий сплеск незаконних дій, який перевищив кількість активних платіжних карт в обігу. Це не значить, що по кожній карті було проведено хоча б одну незаконну операцію, однак не можна виключати підробку пластикових карт, які не регіструються офіційно, а також можливість проведення декількох незаконних операцій по одній карті. Така ситуація стала можливою через економічну кризу, яка саме в цей час охопила економіку країни. Як видно з даних, в 2010 році вдалося значно зменшити кількість незаконних операцій на 12 422 тис. од., при тому що кількість активних карт зменшилась на 9472 тис. од., рисунок 3.3.



Рисунок 3. 3 - Динаміка змін показників кількості платіжних карт

З метою виявлення кількісного впливу карткових злочинів на використання платіжних карток, доцільно буде провести регресійний аналіз, обравши як залежну змінну (у) кількість активних карт в обігу, як показник, що характеризує рівень розвитку платіжних систем, та кількість шахрайських операцій з використанням платіжних карт, як незалежну змінну (х), що характеризує ступінь залучення системи електронних платежів до злочинних схем.

Для побудови рівняння регресії, необхідно розрахувати коефіцієнти регресії за допомогою наступних формул:

?yi = nb0 + b1?x1i. (3.1)

?x1iyi = b0?x1i + b1?x1i2. (3.2)

Результати регресійного аналізу відображають наявність тісного лінійного статистичного зв'язку між означеними вище змінними: коефіцієнт детермінації, дорівнює 0,6846. Тобто 68,46% випадків зміни «х» впливають на зміну показника у. Інші 31,54% зміни у відбуваються під впливом факторів, які не враховані в моделі.

. (3.3.)

Таким чином, за допомогою проміжних даних методом Крамера визначаємо рівняння регресії, яке має вигляд:

Y = 44265,84 - 1,415Х.

За даними, наведеними вище можна підтвердити наявність зворотної залежності між кількістю активних карт в обігу та кількістю шахрайських операцій з ними. Збільшення кількості шахрайств на 1 тис. од. призводить до зменшення кількості активних карт на 1415 од.

Середній коефіцієнт еластичності E показує, на скільки відсотків в середньому по сукупності зміниться результат у від своєї середньої величини при зміні фактора x на 1% від свого середнього значення.

. (3.4)

Коефіцієнт еластичності E_і дорівнює - 0,94, тобто при зменшенні кількості протизаконних операцій на 1%, зросте кількість активних платіжних карт на 0,94%.

На основі даних аналізу можна визначити «модельні» значення кількості активних карт для прогнозування рівня розвитку платіжних систем при заданому рівні злочинності.

Таким чином, якщо в рівняння регресії підставити кількість шахрайських операцій за 2002-2010 рр., то отримаємо наступні дані, табл. 3.7

Таблиця 3.7 - Фактична та розрахункова кількість активних карт в обігу

Рік	Розрахункова кількість карт по моделі, тис. шт.	Кількість карт, тис. шт.	Кількість шахрайських операцій, тис. шт.
2002	10182	3630	24085
2003	11167	6150	23389
2004	12238	11529	22632
2005	15387	17080	20407
2006	23490	24780	14681
2007	33565	32474	7562
2008	35755	41162	6014
2009	22560	38576	15338
2010	40139	29104	2916

Наведені вище дані в такій формі не дають чіткого уявлення про різницю між фактичним рівнем показника обсягів випуску та розрахунковим, тому для наочності побудуємо графік, на якому по осі х відкладається кількість шахрайських операцій, а по осі у - значення обсягів випуску карт, рисунок 3.4.

Рисунок 3.4 - Фактична та розрахункова кількість активних карт в обігу

Отже отримані дані свідчать про наступну ситуацію: кількість шахрайських операцій негативно впливає на показник обсягів випуску платіжних карт та їх використання.

Причиною такого стану в секторі безготівкових розрахунків виступають дії злочинців, які значно підривають довіру клієнтів, як до установ, які надають послуги, так і до самих платіжних інструментів та призводять до переходу безготівкових розрахунків в готівкову форму, що, в свою чергу, спричиняє нову хвилю злочинності. Банки на чолі з урядом вводять заходи більш жорсткого контролю над ідентифікацією клієнтів та операціями, які вони проводять, більшість з яких ускладнює процес користування платіжними інструментами, викликаючи тим самим складності для клієнтів і зниження обсягів використання системи електронних платежів.

В умовах світової глобалізації міжнародні організації приділяють увагу розвитку національних економік країн з якими співпрацюють. Зокрема під пильний контроль підпадає рівень злочинності в банківському секторі. Заходи, які пропонують до впровадження міжнародні організації, ускладнюють процес користування платіжними інструментами не тільки для злочинних угруповань, а й для добропорядних клієнтів, що призводить до зменшення кількості активних користувачів. Таким чином, необхідно знайти компроміс між ступенем складності користування платіжними інструментами та високим рівнем їх захисту, щоб клієнти відчували захищеність своїх грошових коштів та мали можливість вільно їх використовувати.

Для покращення ситуації на ринку та привернення нових клієнтів необхідно знижувати кількість порушень (х) на ринку платіжних карт шляхом проведення організаційних заходів спрямованих на удосконалення законодавства стосовно «карткових» та комп'ютерних злочинів, поліпшення взаємодії між банками, комерційними структурами та правоохоронними органами з питань боротьби з фінансовими махінаціями, запровадження в банках України заходів щодо оперативного виявлення та попередження злочинних операцій з платіжними картками, посилення підрозділів правоохоронних органів, органів кримінальної експертизи та суду, відповідальних за провадження справ, пов'язаних з махінаціями з картами.

Для підвищення рівня захисту платіжних інструментів необхідно впровадити комплекс заходів в двох основних напрямках: технічне вдосконалення платіжних карт та супутнього обладнання і посилення заходів боротьби зі злочинністю. Перший напрямок вдосконалень передбачає необхідність введення в обіг смарт-карт, система захисту інформації яких на порядок вище, ніж в картах з магнітною смугою, та проведення модернізації банкоматів та розрахункових терміналів для вільного користування новим продуктом.

Результати, які отримані в процесі дослідження взаємозв'язку між кількістю активних карт в обігу та кількістю шахрайських операцій, які прийняті до розгляду в Держфінмоніторингу, можна використати як один з інструментів збільшення розрахунків з використання платіжних карток в обігу. Визначивши навіть приблизний рівень «карткової» злочинності, за допомогою розрахованих значень тісноти зв'язку між факторами та рівняння регресії можна спрогнозувати рівень використання платіжних карток у розрахунках. Використання заходів боротьби з легалізацією доходів та фінансуванням тероризму призведе до зниження рівня злочинності в системі електронних платежів та збільшення кількості платіжних карт в обігу.

3.3 Розробка рекомендацій щодо підвищення рівня використання платіжних карток у розрахунках

Платіжні системи, які функціонують на території України є складовою частиною міжнародних систем, тому світові тенденції розвитку мають безпосередній вплив на їх розвиток з урахуванням деяких національних особливостей.

Однією з таких особливостей є ненасиченість ринку платіжних послуг. Навіть враховуючи те, що банки відкривають власні карткові проекти, загальних обсяг емісії пластикових карток залишається на дуже низькому рівні порівняно з розвинутими країнами.

Диверсифікація карткових продуктів за фінансовими схемами свідчить про переважання дебетових карток. Така тенденція характерна для європейських країн, на відміну від США, де переважають кредитні картки. Проте відсоток кредитних карток в Україні вже не дуже низький. Українські банки почали впроваджувати справжні кредитні схеми за прийнятними для пересічних громадян умовами. Очевидно, при стабільності економіки, така тенденція може зберігатись. З урахуванням того, що вітчизняний ринок платіжних карт є складовою міжнародного, то це призведе до скорішого асимілювання в західному фінансовому просторі.

Тенденції минулих років свідчать про стійке зростання обсягів емісії в основному за рахунок зарплатних проектів. Переведення заробітної плати на карткові рахунки в банку дозволило збільшити обсяги залучених коштів, та призвело до збільшення кредитних ресурсів для розвитку економіки. Однак на даний момент до 40% готівкових коштів знаходиться поза банками. Тобто вони вилучені із загального економічного процесу відтворення. Щоб змусити ці гроші повернутись в економіку, банки мають диверсифікувати коло своїх клієнтів. Вже зараз активно розвиваються карткові проекти, націлені на далеко не найзаможніші прошарки суспільства - пенсіонерів та студентів. Переведення пенсійних виплат на карткові рахунки, крім зрозумілого збільшення пасивів банку, призвело до покращення обслуговування населення, наприклад, за рахунок зменшення черг в дні виплат. Подальший розвиток банківських послуг саме для цих верств населення в бік створення продуктів на пільговій основі дозволить не тільки збільшувати пасиви банку, а й отримувати прибуток.

На даний момент користувачі платіжних карт України добре освоїли лише одну функцію - зняття готівки через банкомати. Таким чином, карта не виконує свого призначення, як інструменту безготівкових розрахунків. Пластикові карти, як один з найпопулярніших банківських продуктів мають набагато більше функцій, які спрощують процес керування коштами для споживачів. Послуги "Мобільний банкінг" та „Інтернет банкінг" надають можливість доступу до свого рахунку в будь-який час. Банкам необхідно приділити значну увагу удосконаленню каналів спілкування з клієнтами для підвищення обізнаності населення в сфері дистанційного керування власними коштами. Тут все залежить від скорості з якою установи банківського сектору зможуть налагодити ці канали, що призведе до отримання прибутку. Правильні технології спілкування з клієнтом і чітке розуміння, яким чином банк повинен вплинути на обізнаність клієнтів для отримання прибутку, допоможе йому розраховувати на позитивний результат. Але мало запустити картковий проект. Необхідно постійно приділяти увагу його розвитку та удосконаленню. Для цього повинні бути створені спеціальні підрозділи менеджерів, які чітко усвідомлюють процес взаємодії з клієнтами та можуть вплинути на його складові елементи для отримання найбільшого прибутку. І чим скоріше стане професійним підхід до реалізації таких проектів, тим швидше банки стануть отримувати дійсно великі гроші.

В діяльності українських банків на ринку пластикових карток простежується тенденція до збільшення спектру карткових послуг, що пропонуються. Тут можна виділити два напрямки. По-перше, це урізноманітнення фінансових схем на базі стандартних карток міжнародних платіжних систем. Банки випускають спільні картки з операторами мобільного зв'язку та Інтернет-провайдерами (наприклад, UMC-VISA банку “Аваль” або VISA Electron Domestic Online “Приват-банку”), мережами магазинів (MasterCard LADY's банку “Надра”). По-друге - вдосконалення технічних рішень. Це проведення через банкомати різноманітних платежів, в тому числі і за комунальні послуги, використання мережі Інтернет для доступу до інформації про стан рахунку (HomeBanking, ПУМБ), для отримання інформації за рахунком за допомогою мобільного телефону (Phone Banking, ПУМБ), оплата рахунків через Інтернет (Portmone).

Паралельно зі зростанням обсягів карткових розрахунків зростає і рівень “карткової” злочинності, так званого “кардингу” - протиправного використання платіжних карток для покупки товарів чи одержання послуг. Річний приріст виявлених органами внутрішніх справ злочинів у сфері функціонування платіжних систем становить 35-40%. Використання карток з чипом, або смарт-карт, які мають більш високий рівень захисту даних клієнта від несанкціонованого проникнення призведе до мінімізації ризиків шахрайства з банківськими продуктами. Найголовніша відмінність смарт-карт від інших видів пластикових карт - це факт «інтелектуальності» карт з мікросхемами. При платежах по магнітним карткам застосовується режим «оnline». Дозвіл на платіж дає, по-суті, комп'ютер банку або процесингового центру при зв'язку з точкою платежу. Тому головна проблема, що виникає тут, забезпечення надійного, захищеного і недорогого зв'язку. У наших умовах ефективно вирішити цю проблему вкрай важко. У смарт-картах застосовується принципово новий режим «offline» - дозвіл на платіж дає сама картка (точніше - вбудована в неї мікросхема) при взаємодії з торговим терміналом безпосередньо в торговельній точці. Накладні витрати по забезпеченню платежів надзвичайно малі, проблеми зв'язку не грають тієї ролі, як в технологіях «оnline». Інша важлива особливість смарт-карт полягає в їх надійності та безпеці. Смарт-карта повинна бути досить «інтелектуальна», щоб самостійно прийняти рішення про проведення платежу, і при цьому мати розвинену систему захисту від несанкціонованого використання. При несанкціонованій спробі використання смарт-карта здатна самостійно на час або назавжди припинити свою роботу. Для відновлення працездатності знадобиться її повернення на місце видачі (зазвичай це - банк). Якщо карта загублена або вкрадена, то її власник повідомляє про те, що трапилося в банк, і програма вносить карту в список недійсних, потім ця інформація розсилається на всі термінали продажів. Будь-яка спроба використати загублену або крадену карту буде негайно припинена.

Ще однією перевагою смарт-карт над іншими пластиковими картами є їх багатофункціональність. Володіючи вбудованими можливостями здійснювати багато математичних і логічних операцій, і перевершуючи інші пластикові картки за обсягом збереженої на них інформації, одні й ті ж смарт-карти можуть використовуватися в різних додатках.

Смарт-картки в порівнянні з іншими пластиковими картами володіють високими експлуатаційними характеристиками. Платіжні системи на їх основі мають ряд переваг перед системами, що використовують картки з магнітною смугою або з штриховим кодом. Переваги можуть бути як загальні, що стосуються всіх користувачів системи, так і приватні - для окремих груп користувачів.

Загальні переваги смарт-карт:

– всі існуючі операції з готівкою можуть бути з легкістю замінені на операції зі смарт-картами;

– централізований контроль за системою;

– незначна вартість обладнання торгового терміналу, відсутність необхідності витрат на додаткові засоби комунікації і незалежність обслуговування системи від засобів комунікації;

– відсутність додаткових витрат на експлуатацію системи;

– надійність використання;

Після занесення на смарт-карту всіх даних власника, зв'язок з базою даних відбувається негайно по пред'явленню картки, що дуже важливо для міст, в яких відсутні сучасні телекомунікаційні засоби.

– портативність і автономність торгового терміналу, що забезпечують його широке застосування, аж до мобільних пунктів обслуговування і торгових кіосків;

– можливість приймати оплату з карт в різного типу автоматичних пристроях автомати з продажу сигарет, прохолодних напоїв, телефонні автомати, автомобільні стоянки та мийки, автосервіс і т д.;

– зменшення адміністративних витрат а кожному рівні і витрат на підтримку роботи системи, здійснення транзакцій, скорочення витрат на час обслуговування, лінії зв'язку;

– покращення та спрощення процедур взаєморозрахунків;

– суттєве збільшення швидкості всіх операцій;

– суттєве зменшення витрат всіх користувачів системи: власників карт, торгуючих організацій, головної фірми - емітента смарт-карт;

– система захищена на всіх рівнях виключає цілий ряд ризиків, властивих іншим системам платежів (готівковим, талонами, магнітним карткам);

– за рахунок більш швидкої оборотності грошових коштів зменшити інфляцію і скоротити витрати на підтримку обігу готівки;

– знизити рівень кримінальності;

– використовувати платіжні карти в інших сферах (державне страхування, медичне обслуговування), як чисто ідентифікаційні;

– захист картки.

Смарт-карта може бути зроблена тільки промисловим шляхом і містить унікальний код виробника. Якщо на другу карту будуть нанесені ті ж дані, що і на оригіналі, але різниця у внутрішніх номерах дає можливість системі відрізнити одну карту від іншої.

З урахування стрімкого розвитку споживання цих карт в інших країнах процес переходу до їх використання в Україні - лише питання часу. Однак процедура масового переводу користувачів магнітних карт на смарт-карти потребує великих затрат часу та коштів. Вирішити її допоможе поступовий перехід з магнітної карти на магнітно-чіпову, а вже потім на чіпову. Цей процес може проводитись в рамках планових змін старих карт на нові, які проходять в кожному банку щорічно. Тобто при заміні старої карти на нову, клієнт має отримати вже більш досконалу карту, яка має як магнітну стрічку, так і чип. Водночас з переводом клієнтів на магнітно-чипові карти, банки мають зманити програму роботи банкоматів та терміналів під обслуговування чипово-магнітних карт. Процес впровадження поступових змін дасть можливість уникнути значних витрат пов'язаних з одномоментним переходом на нове обладнання, допоможе наблизитись до використання чипових карт, та головне, значно підвищить захист карт від злочинців.

Створення балансу між ступенем безпеки та витратами на захист від несанкціонованого використання (як правило в формі шахрайства, підробки або невірного використання) призведе до широкого розповсюдження нових методів платежів та забезпечення високого рівня довіри споживачів.

Особливу увагу має бути приділено гарантіям однакових правил для постачальників платіжних послуг, задля забезпечення технічного «нейтралітету» відносно різних платіжних інструментів.

Для подальшого успішного впровадження карткових технологій комерційним банкам України необхідно:

- продовжувати активно впроваджувати зарплатні проекти, що дасть змогу централізовано залучити велику кількість клієнтів, додатково отримати вільні банківські ресурси та привчати населення до карткових розрахунків;

- розширювати мережу банкоматів і РОS-терміналів, щоб держатель картки був упевнений в тому, що він може одержати гроші і розрахуватися карткою в будь-який час;

- залучати до числа своїх клієнтів підприємства торгівлі і послуг, які будуть приймати до оплати пластикові картки;

- продовжувати впроваджувати різні види послуг для різних клієнтів (студентів, пенсіонерів, і т. д.).

Аналіз поведінки споживачів під час вибору платіжних інструментів показало, що привабливість в основному залежить від безпеки здійснення розрахунків, зручності при користуванні платіжним інструментом, його економічності, а також інших суб'єктивних факторів та міркувань клієнтів.

Для збільшення привабливості платіжних інструментів для користувачів банкам необхідно:

- підвищити ефективність рекламних заходів щодо залучення потенційних клієнтів та просування своїх послуг на ринок;

- створити інформаційно насичену веб-сторінку в мережі Інтернет;

- розширити спектр послуг;

- розширити можливості платіжних інструментів;

- розширити та варіювати тарифну політику.

Аналіз ситуації в сфері електронних платежів показує, що розвиток даного ринку багато в чому стримується існуючою законодавчою базою, яка недостатньо заохочує або навіть обмежує конкуренцію серед платіжних систем, і не містить стимулів для розвитку платіжної інфраструктури в Україні, табл. В.1.

У випадку внесення раціональних змін у чинне законодавство держава одержить ряд регуляторних інструментів, які будуть сприяти швидкому розвитку електронних платежів, а також виникненню позитивних ефектів для всієї економіки. Вжиті заходи призведуть до збільшення частки безготівкових розрахунків в економіці, більшої прозорості розрахунків між економічними агентами, а відповідно, зменшенню частки тіньової економіки та збільшенню податкових надходжень в Україні. Також стимулювання розвитку ринку електронних платежів принесе на ринок нові продукти і технології.

Для досягнення такої ситуації необхідно задіяти важелі впливу на ринок з метою створення додаткових стимулів для конкуренції платіжних систем і їх учасників, що призведе до розвитку платіжної інфраструктури. Уряду необхідно чітко визначити повноваження регулятора та удосконалити законодавчу базу в сфері захисту прав споживачів на ринку електронних платежів. Наявність законодавчої підтримки вимог користувачів платіжних карток при протиправних діях інших учасників ринку дозволить розширити клієнтську базу, та стимулює розвиток відносин між учасниками ринку та споживачами послуг.

Паралельно з цим влада має розробити ряд заходів для боротьби з тіньовою економікою. Незаконне отримання коштів за допомогою мереж електронного грошового обігу, а також збільшення кількості злочинів у цій сфері, різко актуалізують завдання пов'язані з необхідністю розробки механізмів контролю за функціонуванням платіжних систем задля мінімізації системних ризиків та забезпечення їх ефективного функціонування. Необхідно обмежити розрахунки готівкою, що дозволить збільшити фіскальні доходи держави без збільшення ставок податків. Це призведе до зниження боргового тиску і стабілізації бюджетної і соціальної сфер, що зменшить відтік капіталу у тіньову сферу.

Прийняття пропонованих змін до чинного законодавства, яке регулює ринок електронних платежів України, як результату скоординованих дій регулятора (Національного Банку) і органів виконавчої влади, призведе до більш тісних конкурентних відносин та створення стимулюючих механізмів подальшого розвитку на ринку електронних платежів.

Таким чином, буде досягнуто подальше розширення безготівкових розрахунків в усі сфери економіки країни, що дозволить стимулювати споживання домогосподарств, зменшити розмір сектору тіньової економіки, скоротити витрати суспільства на здійснення грошових розрахунків і сприяти розвитку нових технологій у сферах обороту безготівкових коштів і передачі даних.

Одним з найважливіших питань, які потребують невідкладного вирішення на даному етапі розвитку платіжних систем є боротьба зі злочинною діяльністю на ринку платіжних карт. В розділі було доведено наявність залежності між кількістю шахрайських операцій, які прийняті на розгляд в Держфінмоніторингу та кількістю активних платіжних карт в обігу. В ході аналізу встановлено негативний вплив злочинів на розвиток платіжних систем. Це доводить необхідність посилення нагляду за діяльністю фінансових організацій, які працюють в сфері платіжних систем, та впровадження комплексу заходів боротьби зі злочинами в цій сфері.

Для подальшого успішного розвитку системи безготівкових розрахунків необхідна скоординована діяльність всіх банківських установ країни, направлена на введення в обіг нового типу карт - старт-карт. Це потребує модернізації технічного обладнання, масового пере випуску карт та встановлення нового програмного забезпечення для ефективної роботи нового продукту. Однак, попри великі затрати на процес модернізації, суттєво збільшиться ступінь захисту платіжних карт, як наслідок і довіра клієнтів до системи. При цьому також необхідно підвищувати кваліфікацію менеджерів банку, які працюють з клієнтами та допомагають прийняти рішення про необхідність отримання конкретної послуги. Надання інформації про всі можливості використання платіжних карт призведе, в першу чергу, до зниження долі операцій по зняттю готівки через системи банкоматів та збільшить кількість інших операцій, які можливо виконати за допомогою платіжних карт.

Регулюючі органи мають удосконалити законодавче забезпечення діяльності платіжних систем впровадивши заходи захисту користувачів платіжних карт від шахрайств. Це призведе до зростання довіри клієнтів та розширенню ринку платіжних карт.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ І НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

4.1 Загальні питання охорони праці

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [28].

У зв'язку із гуманізацією процесу суспільного виробництва питання охорони праці посідають важливе місце у загальній системі організації праці на підприємствах, установах та організаціях. Ст. 13 Закону України «Про охорону праці» зобов'язує роботодавців створювати на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечувати додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, реалізуючи такі заходи:

1) створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

2) розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

3) забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

4) впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

5) забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

6) забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин та ін. [28].

Підвищення технічної оснащеності підприємств, застосування нових матеріалів, конструкцій і процесів, збільшення швидкостей і потужностей машин робить вплив на характер і частоту нещасних випадків і захворювань на виробництві.

Праця людини в сучасному автоматизованому і механізованому виробництві є процесом взаємодії людини і машини, причому центральне місце належить людині - оператору. Поліпшення умов праці, підвищення його безпеки впливають на результати виробничої діяльності: продуктивність праці, якість і вартість продукції, що випускається, а також приводить до зниження виробничого травматизму, професійних захворювань, зберігає здоров'я працівників і одночасно приводить до зменшення витрат на оплату пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці.

В існуючому законодавстві велика увага приділяється питанням захисту працюючих від дії небезпечних і шкідливих чинників виробничого середовища.

Держстандарт 12.0.003-74 підрозділяє небезпечні й шкідливі виробничі фактори по природі дії на наступні групи: фізичні, хімічні, біологічні й психофізіологічні [29]. При роботі в приміщенні офісу можуть виникати такі фізичні небезпечні й шкідливі фактори, як підвищена або знижена температура повітря робочої зони, підвищений рівень шуму, іонізуючих та електромагнітних випромінювань, статичної електрики, ультрафіолетового й інфрачервоного випромінювань, відхилення від норми різних характеристик освітленості.

До психофізіологічних небезпечних і шкідливих факторів можна віднести гіподинамічні перевантаження, розумову перенапругу, перенапругу аналізаторів, емоційні перевантаження.

Перелік основних небезпечних і шкідливих виробничих чинників, які зустрічаються на робочому місці, що розглядається, надано в таблиці 4.1 [29].

Таблиця 4.1 - Небезпечні і шкідливі виробничі чинники

Найменування чинників	Джерела виникнення	Характер дії на організм людини	Нормований параметр
Шум	Принтери, сканери, системні блоки	Розлади ЦНС, зниження слуху	Рівень звуку Lр, дБА
Вібрація	Системні блоки ЕОМ	Розлади серцево-судинної системи	Рівень вибро-швидкості Lv, дБ
М'яке рентгенівське випромінювання	Монітори ЕОМ	Стомлення, захворювання органів зору,	Еквівалентна доза, Р, мкР/ч
Електромагнітне випромінювання	Монітори ЕОМ	Пониження кров'яного тиску	Напруженість, Е, В/м
Ультрафіолетове інфрачервоне випромінювання	Монітори ЕОМ	Головний біль, сонливість, запаморочення	Інтенсивність теплових випромінювань Е, Вт/м2
Електростатичне поле	Комп'ютерна техніка	Головний біль, погіршення зору	Напруженість, Е, кВ/м
Яскравість екрану	Монітор	Стомлення очей	Не більше 40 кд/м2
Підвищена іонізація повітря	Комп'ютер	Опромінювання	Кількість іонів в 1см3 n+ =1500 - 3000 n- = 3000 - 5000
Напруга в електромережі	Штучне освітлення	Поразка електрик-ним струмом	Uпр ? 36
Монотонність праці	Безперервна робота на ЕОМ	Стомлення ЦНС	-

Заходами боротьби з даними небезпечними й шкідливими виробничими факторами служать: раціоналізація освітлення, опалення, вентиляції приміщення, застосування різних захисних засобів, раціоналізація режимів праці й відпочинку.

4.2 Промислова санітарія

1 Метеорологічні умови

Метеорологічні умови в приміщеннях відповідають [30] з урахуванням категорії ваги робіт з енерговитрат.

Метеорологічні умови у виробництві визначаються наступними параметрами: температурою (С), рухливістю повітря (м/сек), відносною вологістю повітря (%).

В даному розділі розглядається робоче місце з використанням персонального ЕОМ при виконанні дипломної роботи. Робота з комп'ютером належить до категорії Легка I а (витрата енергії при виконанні роботи до 120 ккал/годину) і не вимагає фізичних зусиль.