Аналіз діяльності відділу пластикових карт АКБ "Правекс-банку"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз діяльності відділу пластикових карт АКБ «Правекс-банку»

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ПЛАСТИКОВИХ КАРТ

1.1 Банки та їх сутність

1.2 Платіжні системи

1.3 Технічні засоби, що використовуються при безготівкових розрахунках

1.3.1 POS-термінали

1.3.2 Імпринтери

1.3.3 Банкомати

1.4 Платіжні картки, як спосіб безготівкових розрахунків

1.4.1 Поняття безготівкового розрахунку та платіжної карти

1.4.2 Правова база роботи з платіжними картами

1.4.3 Нормативна база роботи з платіжними картами

1.5 Класифікація карт за основними ознаками

1.6 Переваги і недоліки використання карт

1.7 Висновки по першому розділу

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ПЛАСТИКОВИХ КАРТ АКБ «ПРАВЕКС-БАНКУ»

2.1 АКБ «Правекс-Банк» як учасник банківських відносин в Україні

2.2 Організаційна структура банку

2.3 Емісія карт як одна із функцій департаменту платіжних карт

2.3.1 Підготовка до емісії карток

2.3.2 Емісія карток

2.3.3 Біллінг

2.3.4 АКБ «Правекс-Банк» як банк-еквайр

2.4 Послуги, які надаються департаментом платіжних карт

2.5 Класифікація платіжних карт АКБ «Правекс-Банк»

2.5.1 Стандартні карти

2.5.2 Масові карти

2.5.3 Елітні карти

2.5.4 Миттєві карти

2.5.5 Пенсійні карти

2.5.6 Карти для розрахунків в мережі Internet

2.5.7 Чипові карти

2.5.8 Карти для бізнесу

2.5.9 Кредитні карти

2.6 Розрахунок економічної ефективності зарплатного проекту

2.6.1 Визначення і основні характеристики зарплатного проекту

2.6.2 Цільова аудиторія

2.6.3 Залучення клієнтів

2.6.4 Етапи і методи підготовки та укладання угоди

2.6.5 Впровадження зарплатного проекту

2.6.6 Підтримка і розвиток взаємодії

2.6.7 Завершення зарплатного проекту

2.7 Приклад розрахунку економічної ефективності проекту

2.7.1 Загальний опис підприємства

2.7.2 Первина інформація від адміністрації

2.7.3 Розрахунок основних показників проекту

2.7.4 Зведення даних і розрахунок ВНПРИБ проекту

2.8 Безпека життєдіяльності. Техногенна безпека

2.8.1 Аналіз небезпечних та шкідливих чинників

2.8.2 Розрахунок системи заземлення

2.8.3 Аналіз можливих надзвичайних ситуацій

2.8.4 Прогнозування наслідків пожежі

2.9 Висновки по другому розділу

ЗАКЛЮЧЕННЯ

АНОТАЦІЯ

СПИСОК ЛИТЕРАТУРИ

ВСТУП

Дана дипломна робота присвячена аналізу діяльності відділу пластикових карт АКБ «Правекс-Банку». Тобто об'єктом дослідження являється сам Правекс-Банк, а предметом дослідження - його відділ пластикових карт.

Ціль роботи: дослідити діяльність відділу пластикових карт АКБ «Правекс-Банку», виявити його переваги та недоліки в роботі, запропонувати план їх усунення.

Завдання:

- ознайомитися з нормативно-правовою та теоретичною базою при роботі з платіжними картками;

- зробити аналіз діяльності та перспектив розвитку відділу;

- розробити рекомендації по покращенню роботи в цьому відділі;

- розробити рекомендації з безпеки життєдіяльності у відділу.

На сьогоднішній день тема дипломної роботи актуальна, бо ринок пластикових карт розвивається і постійно розширюється. АКБ «Правекс-Банк» підтримує цю тенденцію в Україні і тому постійно розширює ринок пластикових карт, їх кількість, збільшує технічну мережу.

Практичне значення дійсної роботи полягає в тому, щоб пізнати основи організації й функціонування платіжних систем. Простежити тенденцію розвитку ринку банківських пластикових карт в Україні, проаналізувати діяльність відділу платіжних карток АКБ «Правекс-Банку», вивчити його поточний стан, проблеми й можливості розширення.

Дана дипломна робота складається із двох розділів. Перший - теоретичний, в якому проведено аналіз теперішнього стану ринку платіжних карток і висвітлені основні визначення теми. Такі як банківська справа, пластикова карта, платіжна система.

Банківська пластикова картка - це інструмент безготівкових розрахунків і засіб одержання кредиту.

Операції із пластиковими картками відкрили нові перспективи фінансового обслуговування клієнтів й, відповідно, розширили можливості одержання банківського прибутку за рахунок одержання комісійних, що стягують із операцій по картах; збільшення числа клієнтів за рахунок надання послуг нового типу, зменшення витрат на обслуговування готівкового обороту й інше.

Швидке поширення банківських карт служить свідоцтвом того, що ця форма розрахунків вигідна основним учасникам системи, а банки приділяють ринку пластикових карт велику увагу. Тому організація, стратегія розвитку і теперішній стан функціонування відділів платіжних карт постійно знаходяться під пильним оком керівництва банку.

Другий розділ - аналітично-розрахунковий, в якому проведена діагностика сучасного стану відділу платіжних карт АКБ «Правекс-Банку» і приведені рекомендації щодо покращення його діяльності. У другому розділу мною було проведено аналіз діяльності відділу пластикових карт. Так, стало відомо, що банк щодня емітує близько 500 карт і займає 6 місце в Україні по кількості емітованих карт

Правекс-Банк постійно розширює термінальну та банкоматну мережу. За даними першого кварталу 2007 току терміналів налічується 940, а банкоматів 1350. Збільшення технічної мережі привело до збільшення продажів у мережі терміналів у 3 раз і тепер ця цифра перевищує 18000000 грн.

У другому ж розділу мною було запропоновано змінити стратегію діяльності відділу пластикових карт і почати розширяти сектор зарплатних проектів.

В останньому пункті другого розділу приведені рекомендації по забезпеченню безпеки життєдіяльності у відділу пластикових карт.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ ВІДДІЛУ ПЛАСТИКОВИХ КАРТ

1.1 Банківська діяльність та її сутність

пластикова платіжна картка безготівковий розрахунок

Сукупність кредитних відносин та інститутів, що організують ці відносини, являє собою кредитну систему. Основним провідником кредитних відносин є банківська система, тобто сукупність банків і банківських установ країни усіх видів.

Банки - це один з найважливіших інститутів ринкової економіки, які акумулюють тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб, перерозподіляють їх шляхом кредитування у разі виникнення тимчасової потреби в додаткових ресурсах, організують міжгосподарські розрахунки у грошовій формі, здійснюють операції із цінними паперами, обслуговують зовнішньоекономічну діяльність і надають нетрадиційні банківські послуги підприємствам та організаціям. За сучасних умов значно зросла самостійність банків, розширився спектр їхніх операцій та послуг, підвищилася їхня роль у розвитку економіки та зростання ефективності суспільного виробництва.

Залежно від виконуваних функцій розрізняють банки емісійні та неемісійні. Емісійними, як правило, є центральні банки, яким надається право випускати в обіг грошові знаки.

Банки, що виконують функції центральних, торгують грошовим товаром тільки з банками і не вступають у безпосередні кредитні відносини із суб'єктами господарювання.

Головне завдання емісійних банків полягає в управлінні емісійною, кредитною та розрахунковою діяльністю банківської системи. Єдиним органом, що координує діяльність кредитних інститутів, являється Центральний банк - емісійний банк, що виконує функції керування процесом організації кредитно-фінансового обслуговування господарства.

Крім Центрального банку України до банківської системи ще відносяться комерційні банки. Вони вільні у виборі методів проведення операцій, зокрема кредитних, визначення рівня процентних ставок за позичками та депозитами. Але разом з тим комерційні банки входять до єдиної банківської системи України і тому їх функції, які потребують єдності дій усієї банківської системи, відповідають правилам ведення таких операцій, що встановлює Національний банк України.

Крім банків, у кредитній системі функціонують різні кредитно-фінансові інститути, що виконують окремі банківські функції, проте не є власне банками і не входять до банківської системи.

Існують чотири основних принципи поділу кредитних установ на банківські та небанківські кредитно-фінансові інститути:

- обов'язковість для всіх банківських установ збереження резервів у центральному банку;

- залучення тимчасово вільних коштів до вкладів і депозитів;

- кредитне обслуговування клієнтів;

- введення рахунків і розрахунково-касове обслуговування клієнтів.

Залежно ввід підпорядкованості кредитних інститутів згідно з чинним законодавством і від ієрархічної структури кредитної системи розрізняють два основних принципи побудови банківської системи: одно- та дворівневий.

Однорівневий принцип побудови банківської системи передбачає перевагу горизонтальних зв'язків між банками, універсалізацію їхніх функцій та операцій.

Дворівневий принцип побудови банківської системи ґрунтується на організації відносин між банківськими установами як по горизонталі так і по вертикалі. Відносини по горизонталі - це відносини рівноправного партнерства між низовими ланками (комерційними банками різних типів і видів незалежно від власності); відносини по вертикалі - це відносини між центральним банком як керівним та управлінським центром і низовими ланками (комерційними банками). У цьому випадку відбувається розмежування адміністративних та оперативних функцій, пов'язаних із безпосереднім обслуговуванням суб'єктів господарювання.

Сучасну банківську систему України побудовано за дворівневим принципом: на першому рівні - центральний банк (Національний банк України - НБУ), на другому - комерційні банки різних форм власності, спеціалізації та сфери діяльності.

У банківській системі України функціонують комерційні банки, різні за формою власності, організаційною формою діяльності, величиною капіталу, спеціалізацією. В даній роботі я привожу лише шість класифікаційних характеристик:

1) залежно від форм власності комерційні банки бувають: унітарні та з колективною формою власності.

2) на рис. 1.1 показано як поділяються комерційні банки залежно від організаційних форм діяльності:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. Класифікація комерційних банків залежно від форми діяльності

Унітарні банки засновані на принципах єдиновладдя й мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні працюють два унітарні комерційні банки, обидва вони державні: Укрощадбанк і Укрексімбанк.

Акціонерні банки формують свій капітал об'єднанням індивідуальних капіталів засновників через випуск і реалізацію акцій. Власником капіталу банку є саме акціонерне товариство.

Пайові комерційні банки не володіють своїм капіталом, оскільки кожен з учасників зберігає право власності на свою частку капіталу.

Акціонерні банки в Україні утворюють як товариства відкритого й закритого типу. Пайові комерційні банки організують на засадах товариств з обмеженою відповідальністю.

3) залежно від величини статутного фонду, а також величини власного капіталу й активів комерційні банки поділяються на дрібні, середні та великі.

Більшість діючих в Україні банків слід віднести до дрібних та середніх.

До найбільших банків в Україні належать: Промін вест, АКБ «Україна», Укрсоцбанк, Укрексімбанк, Правек-Банк, Приватбанк, «Аваль», Перший український міжнародний банк, Укрощадбанк.

4) залежно від наявності філій: безфілійні, малофілійні, багатофілійні.

5) залежно від територіальної діяльності комерційні банки є:

- міжнародні, що створюються за участю іноземного капіталу, можуть мати свої філії за кордоном;

- республіканські, до яких належать багатофілійні банки, що мають розгалужену мережу своїх відділень на всій території країни;

- регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону, міста, району, області.

Більшість вітчизняних комерційних банків є регіональними.

6) залежно від діапазону виконуваних операцій поділяють на:

- універсальні, що виконують широкий спектр операцій і надають різноманітні послуги клієнтам;

- спеціалізовані, що обслуговують певну категорію клієнтів;

- спеціалізовані, що обслуговують юридичних і фізичних осіб переважно однієї певної галузі;

- спеціалізовані, що надають більшості своїх клієнтів обмежену кількість послуг. [10]

У сучасних умовах гроші є неодмінним атрибутом господарської діяльності. Усі операції, пов'язані з поставками товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт чи наданням послуг, завершується грошовими розрахунками. Залежно від форм коштів, у якій їх використовують, розрахунки поділяють на дві сфери:

- готівкові розрахунки, які обслуговуються законними грошовими знаками;

- безготівкові розрахунки, які обслуговуються платіжними засобами.

В даній роботі я буду розглядати безготівкові розрахунки, тому зараз більш детально я зупинюсь на другому виді розрахунків.

Вони поділяються на міжбанківські, що обслуговують відносини між банками, та міжгосподарські, що обслуговують відносини між банківськими клієнтами. Останні здійснюються шляхом запису за рахунками в банку, коли гроші списують з рахунку платника й записують на рахунок одержувача.

Організація міжгосподарських безготівкових розрахунків базується на єдиних умовах і правилах, визначених законодавчими та нормативними актами. насамперед це Інструкція НБУ №7 «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України». В ній указано, що ці розрахунки базуються на таких принципах:

- кошти підприємств та організацій підлягають обов'язковому зберіганню в банках, що їх обслуговують;

- кошти з рахунків клієнтів списуються за розпорядженням власника цього рахунку;

- суб'єкти господарської діяльності самі обирають форми розрахунків і вказують їх під час укладання договорів між собою;

- суб'єкти господарської діяльності мають право самі обирати банк і відкривати в ньому рахунки для розрахунково-касового обслуговування.

Та багато інших принципів, за якими і проходять безготівкові розрахунки.

1.2 Платіжні системи

На поточний момент в Україні існують декілька систем розрахунків за операціями з платіжними картками. Їх можна класифікувати наступним чином:

- міжнародні платіжні системи MasterCard International, VISA International, American Express, Diner's Club;

- національна система масових електронних платежів НСМЕП;

- внутрішні міжбанківські платіжні системи (ОНІКС, ОБЕКС);

- внутрішні локальні монобанківські платіжні системи (МЕТКАРТ, СБОН, ПІБ, тощо).

Внутрішні міжбанківські платіжні системи ОНІКС та ОБЕКС знаходяться на початковій стадії становлення. Організація та правила роботи цих систем використовують стандарти та правила міжнародних систем, що є позитивним з точки зору надійності як роботи, так і бізнесу цих внутрішніх систем. Оскільки в цьому випадку банки, які є членами міжнародних систем, використовують існуючі у них програмно-технічні рішення, і не несуть при цьому додаткових затрат та економлять на платі за міжнародну торгову марку.

В системі ОНІКС бере участь декілька банків але об'єми та обороти по ним невеликі. Ймовірно, таку ситуацію можна пояснити тим, що ініціатором цієї системи є банк «Аваль», який є один із лідерів карткового бізнесу в Україні, а тим самим і основним конкурентом інших банків.

Система ОБЕКС тільки починає формуватися, її організаторами виступають Ексімбанк та Ощадбанк. В ролі центрального процесинга передбачається використовувати рішення ТОПАЗ.

Внутрішні локальні моно банківські платіжні системи (СБОН, МЕТАКАРТ, ПІБ тощо) у даний час носять характер швидше систем доступу до рахунку. А не платіжних, оскільки сфера використання цих карток в якості платіжних обмежується в основному оплатою обідів в своїх же їдальнях та покупок в своїх магазинах. Об'єднання цих банків в даний час мало ймовірне через технічні та організаційні труднощі, а саме: відсутність спільних правил та принципів організації тощо.

З огляду на вищезазначене, найбільш перспективною власною платіжною системою виглядає Національна система масових електронних платежів. Проект цієї системи передбачає участь найбільшої кількості українських банків. Особливістю проекту є використання власних операційної системи, системи безпеки та фінансових прикладних задач старт-карти. На першому етапі впроваджено два основних платіжних інструмента - електронний гаманець та електронний чек, які реалізують дебітові схеми платежів.[14]

АКБ «Правекс-Банк» займається випуском карток 3-х світових платіжних систем: MasterCard International, VISA International та American Express. На українському ринку вони присутні з 1993 року, коли почалось створення інфраструктури для обслуговування карток цих систем.

MasterCard International і Europay International - найбільші платіжні організації США і Європи, відповідно, що створили стратегічний альянс для збільшення конкурентноздатності в боротьбі за ринок проти VISA Internation.

В 1966 році була створена Міжбанківська Карткова Асоціація - Interbank Card Association (МКА), що купила в 1969 права на випуск карт “Master Charge”. Пізніше, в 1980 році, ці картки були перейменовані в MasterCard.

В 1974 році МКА підписала угоду із британською системою Access Card, що входила в Асоціацію Eurocard. Так почалося співробітництво з компанією Eurocard (створена в 1964).

В 1992 році компанії EuroCard International, Eurocheque International і Eurocheque International Holdings об'єдналися в Europay International.

В 1996 році був укладений новий 10-літній договір про співробітництво між Mastercard та Europay, у результаті якого з'явився новий сполучений логотип, а в 2001 дві асоціації об'єдналися.

Сьогодні платіжна асоціація MasterCard International поєднує більше 23 тис. фінансових установ по всьому світі. У світі налічується більше 24.6 млн. точок прийому карт, включаючи більше 1 млн. АТМ і пунктів видачі готівки. За 2006 рік членами асоціації було випущено на 8,6% більше, ніж у попередньому році. Наприкінці 2006 року загальний обсяг транзакцій (як оплати товарів і послуг, так і зняття готівки) по картах MasterCard збільшився на 10,6% ніж у попередньому 2005 році.[17]

VISA International - найбільша у світі міжнародна платіжна система (її частка - близько 50 % світового ринку). Рік заснування 1974 (фактично з 1958). Щорічний оборот по картках Visa становить більше 2 трильйонів доларів США.

Картки Visa приймають більш ніж в 25 мільйонах торговельних точках і 750 тисячах банкоматів, розташованих більш ніж в 220 державах. Visa відіграє вирішальну роль у впровадженні нових платіжних продуктів і технологій в інтересах 21 000 фінансових установ, що є її членами, і власників її карток. Visa є лідером в області Інтернет платежів та ініціює створення універсальної комерції - можливість займатися комерцією в будь-який час, у будь-якому місці й за допомогою різних засобів зв'язку.

Правек-Банк емітує картки VISA дуже широкого спектра. Тип цих карт (кредитна або дебетова) визначається банком-емітентом. Захищеність, надійність і спектр додаткових послуг по них розрізняються.

При розрахунках з VISA-картою, чеки виписуються в національній валюті відповідної держави. Конвертацію робить розрахунковий центр VISA, ґрунтуючись на обмінні курси Центральних Банків різних держав. У деяких країнах валюта при розрахунках VISA-картою може відрізнятися від національної валюти, наприклад, чек може бути виписаний у доларах США.

American Express - американська диверсифікована корпорація, що оперує на ринках міжнародного ділового та приватного туризму, фінансових послуг й електронної комерції. Робить послуги фізичним і юридичним особам. Заснована в 1850 р. Одна з перших компаній, що створила платіжну систему на основі пластикових карток; перша у світі компанія -емітент дорожніх чеків. У цей час пропонує клієнтам широкий набір розрахункових, кредитних і наперед сплачених продуктів, включаючи мікропроцесорні картки.

Карти American Express - це особливий вид "платіжних" карток. З нею ви робите покупки без усяких обмежень за умови погасити заборгованість протягом місяця (інакше з вас знімають підвищений відсоток). При одержанні карти American Express банк виступає не як самостійний емітент, а тільки як посередник компанії American Express. Це картка елітна, однак частка American Express у загальному обороті по картках "іноземних" платіжних систем дуже велика - вона є улюбленою карткою приїжджаючими іноземцями.

Ці картки ставляться до категорії карток T&E (travel & entertainment - подорожі й розваги). Вони призначені в основному для оплати послуг готелів, ресторанів, авіа-агентств, оренди автомобілів. Це є основною їхньою відмінністю від банківських карток. Ще одна відмінність даних карток - практично всі типи карток T&E беруть участь у різних програмах заохочення. Це значить, що при користуванні карткою Вам нараховуються різні бонусні пункти, милі, кілометри. Як і банківські асоціації, AmericanExpress емітує різні типи карток для різних сегментів ринку. Вони відрізняються в основному кількістю програм заохочення й розміром кредитного ліміту.

В останні роки компанія American Express помітно активізувала свою діяльність на міжнародних ринках за рахунок утворення франшиз, надання дозволів місцевим банкам на випуск карток з торговельними марками компанії й випуску спільних карток з великими фірмами.

Cirrus/Maestro - дебітова картка. Належить системі MasterCard International. Дозволяє одержувати готівку в мережі банкоматів і у банках, а також оплачувати покупки й послуги в торговельних точках, оснащених електронними терміналами, що працюють у режимі он-лайн. Для будь-якої операції по картках Cirrus/Maestro необхідне зчитування даних з магнітної смуги й проведення авторизації.

Чим більше існує критеріїв, завдяки яким можна орієнтуватися у світі пластикових карт, тим важче клієнтові зробити вибір. Пріоритетами служать мета клієнта і якість обслуговування банку. Виходячи з цього Климент и обирає картку тої чи іншої системи.

Що стосується різниці між VISA International і MasterCard, то більшість банківських діячів стверджують, що вони по своїй функціональності нічим не відрізняються (крім того, ці компанії об'єднали свої зусилля по просуванню на ринок нового стандарту платіжних карт - EMV (Europay-MasterCard-Visa)) [21], а основні розходження між їхніми продуктами проявляються на рівні внутрішніх технологій і для власників карток практично не помітні. Розходження між цими картами тільки одне: якщо карти Visa найбільш популярні в США і Росії, то MasterCard - у Європі. Проте, у місцях торгівлі звичайно приймаються карти обох цих систем. У випадку, якщо в якомусь магазині не приймають кредитну карту Visa або MasterCard, то гроші, необхідні для здійснення покупки, клієнт банку може одержати в будь-якому банкомату, які звичайно обслуговують і ті, і інші карти. Тарифи на видачу й обслуговування карт Visa й MasterCard не відрізняються.

Найбільш активними банками на ринку платіжних карт вважаються АКБ «Правекс-Банк», АКБ «Приватбанк», АППБ «Аваль», АКБ «Надра», «Першиц Український Міжнародний банк», АКБ «Промінвестбанк», ВАТ «Державний ощадний банк України», АКБ «Фінанси та кредит», ВАТ «Укрексімбанк», АКБ «Укрсоцбанк». Зазначена десятка банків охоплює приблизно 80% всіх емітованих в Україні карток міжнародних платіжних систем (табл.1.1.).

Таблиця 1.1. Співвідношення емітованих карток міжнародних платіжних систем Visa та Europay

Назва банку	Питома вага карток системи Europay, %	Питома вага карток системи Visa, %
Правекс-Банк	23	77
Аваль	46	54
Приват Банк	30	70
Надра	46	54
Фінанси та кредит	23	77
Укрексім-банк	44	56
Укрсоцбанк	38	62
Ощадбанк	94	6
ПУМБ	69	31
Промінвестбанк	92	8

Що стосується платіжних карток American Express, то ці картки однаково популярні як в США, так і в Європі, тому стаючи власником платіжної карти цієї системи, не потрібно переживати за будь-які проблеми з її використанням за кордом чи на території України. Ця картка надає однакового високого статусу в усьому світі, однаковий величезний перелік послуг. Єдине, що відрізняє її від решти карток, так це неможливість знімати гроші з рахунку, власник карти може тільки розраховуватися нею в мережі безготівкових розрахунків.

1.3 Технічні засоби

Власникам пластикових карт неможливо обійтися без спеціальних пристроїв, які постійно допомагають їм у доступі к грошам на картковому рахунку. До цих технічних засобів відносять: POS-термінали, імпринтери та банкомати.

Головною характеристикою даної мережі є якість обслуговування, для чого банк забезпечує найвищий рівень стійкості системи до збоїв, і найвищий рівень безпеки, що досягається за рахунок проведення банком моніторингу операцій та впровадження нових технологій зв'язку.

Наявність на вході й на місцях розрахунків наклейок з логотипами різних платіжних систем інформує власників карток про те, що дане підприємство приймає до оплати відповідні картки.

1.3.1 Використання POS-терміналів

POS-термінал або електронний термінал - це електронний устрій для здійснення безготівкових розрахунків за товари та послуги, в яке уставляється або через яке простягається картка клієнта. Він призначений для обробки транзакцій при фінансових розрахунках з використанням пластикових карток з магнітною смугою та смарт-карт.

Термінали встановлюються в місцях обслуговування покупців. Вони використаються службовцями для уведення й передачі інформації про платіжні операції в банківську систему і для зворотного одержання та читання на екрані монітора інформації про реакції банку на платіжні операції клієнта. Термінали можуть бути надані торговельній фірмі банком, у цьому випадку вони вважаються приналежному банку. Торговельні фірми можуть здобувати й власні термінали.

Термінали бувають двох видів:

1. Платіжний термінал - спеціалізовані мікроЕВМ. Невеликий обсяг пам'яті не дозволяє зберігати великі списки стоп-листків карт і транзакцій. Такі термінали призначені для обслуговування карт одного емітента (новий емітент - новий термінал), що створює певні незручності для працівників підприємства торгівлі, не дозволяє проводити розрахунок готівкою. [12]

2. Касові реєстратори - створюються на базі персональних комп'ютерів. Дозволяють приймати всі види платежів, мати повні стоп-листки. Такі термінали можуть бути об'єднані в локальну мережу із системою обліку та базою даних штрих кодів товарів магазина. Поява нового емітента приводить до зміни програмного забезпечення. У цьому випадку можлива повна автоматизація операції оплати покупки: клієнт вставляє картку й набирає PIN-код, продавець за допомогою спеціального устрою зчитує штрих-код товару. Далі всі операції провадить електронна система розрахунків: у базі даних відшукується товар по штрих-коду й визначається його ціна, перевіряється можливість оплати безготівковим шляхом (стан рахунку клієнта), і відбуваються розрахунки. [12]

Використання POS-терміналів дозволяє автоматизувати операції по обслуговуванню картки й істотно зменшити час обслуговування. Можливості й комплектація POS-терміналів варіюються в широких межах, однак багато сучасних терміналів забезпечені устроями читання як смарт-карт, так і карт із магнітною смугою, енергонезалежною пам'яттю, портами для підключення PIN-клавіатури (клавіатури для набору PIN-коду), принтера, з'єднання із ПК або з електронним касовим апаратом.

Крім того, звичайно POS-термінал буває оснащений модемом з можливістю автодозвона. POS-термінал володіє «інтелектуальними» можливостями - його можна програмувати. Все це дозволяє проводити не тільки on-line авторизацію карт із магнітною смугою і смарт-карт, але й використати при роботі зі смарт-картами режим off-line з нагромадженням протоколів транзакцій. Останні під час сеансів зв'язки передаються в процессинговий центр. Під час сеансу зв'язку POS-термінал може також приймати й запам'ятовувати інформацію, передану ЕОМ процессингового центра. В основному це бувають стоп-листки, але подібним же чином може здійснюватися й перепрограмування POS-терміналів.

Останнє покоління терміналів може прогнозувати рівень торговельної діяльності, аналізувати наявні дані, здійснювати автоматичну перевірку пластикових карт, здійснювати операції, обумовлені потребами самого магазина.

У випадку установки на підприємствах торгівлі POS-терміналів авторизація відбувається автоматично, що прискорює зарахування коштів на рахунок продавця з рахунку покупця, оскільки дана операція провадиться автоматично в момент покупки. Відбувається скорочення паперового документообігу. Збільшується гарантія платежу й забезпечується надійний захист від несанкціонованого доступу до рахунку клієнта.

Вартість POS-терміналів залежно від комплектації, можливостей, фірми-виробника може мінятися від декількох сотень до декількох тисяч доларів, однак звичайно не перевищує півтора-двох тисяч. Розміри й вага POS-термінала порівнянні з аналогічними параметрами телефонного апарата, а найчастіше бувають і менше.

Термінали встановлюються у великих торгових центрах з великим щоденним оборотом. При наявності електронного термінала центральний комп'ютер торгового центра прямо з'єднаний із центральним комп'ютером систем інформаційного обміну.

1.3.2 Імпринтер

При голосовій авторизації використається імпринтер - механічний устрій для одержання відбитка з ембоссірованної карти. Касир за допомогою імпринтера переносить видавлену на картці інформацію на платіжний чек (сліп).

Сліп являє собою бланк, що складається із трьох копій. У перших зразках сліпів між копіями вставлялася копірка. Зараз практично все перейшли на сліпи зі спеціальним хімічним складом, що темніє в місцях, які піддалися тиску. Це використовується для «прокатки» сліпа в імпринтері. В імпринтер закладається картка, на неї кладеться сліп і зверху - прокочується валиками. Таким чином, символи, ембоссировані на пластику, залишають відбитки, які через кілька секунд темніють і стають цілком читаємі.

Одна копія сліпа віддається власникові картки з підписом касира, інша з підписом власника - лишається в касі як первинний документ, третя з підписом власника й касира інкасується в банк, і на їхній підставі сума угоди за винятком комісійних перераховується на розрахунковий рахунок магазина. [1]

Імпринтери зручно застосовувати там, де обсяг угод відносно невеликий, а сума покупки велика (магазини побутової техніки, меблів та інші).

1.3.3 Застосування банкомата

Прагнучи заощадити, на зарплатах співробітників у банках, почали впроваджувати «автоматичних касирів», тобто банкомати.

Банкомат багатофункціональний устрій самообслуговування, призначене для обслуговування клієнтів під час відсутності банківського персоналу, головною функцією якого залишається зняття готівки з карткового рахунку. У цій операції втримується якесь внутрішнє протиріччя: адже достоїнство банківських карток укладається в можливості не мати справи з готівкою. Гарний сучасний банкомат може провадити практично всі операції, які виконує звичайно касир банку: повідомити залишок коштів на рахунку власника картки; видати готівку; перевести зазначену власником картки безготівкову суму на інший рахунок; звітувати про рух коштів на рахунку за певний період часу; виконувати періодичні платежі; представляти інформаційно-довідкові послуги. Крім того, банкомат друкує квитанцію, що підтверджує проведення транзакції. Деякі моделі забезпечують печать не тільки квитанції, але й виписки по рахунку, і записів в ощадній книжці клієнта. Печать проводиться за запросом клієнта, що повинен вибрати відповідний пункт із меню та нажати на відповідну клавішу. Останнє покоління банкоматів, випущених у США, може виконувати 125 різних функцій. [12]

Банкомати ділять на універсальні (полнофункціональні) і спеціалізовані. Останні призначені тільки для роботи з готівкою, але з високою швидкістю (не більше 15 с. на одну операцію). Банкомати, призначені тільки для надання інформаційно-довідкових послуг, одержали назву «інформаційних кіосків». Основна перевага банкомата перед звичайним касиром - можливість цілодобової роботи. Тому банкомати повинні бути встановлені в найбільш відвідуваних місцях, куди клієнт платіжної системи може потрапити в будь-яку годину дня або ночі. У нас банкомати встановлюються в основному в приміщеннях самих банків, у метро, у готелях міжнародного класу або в дуже великих магазинах - словом, там, де є охорона. Хоча банкомати мають досить надійний захист від злому й вандалізму, банки поки побоюються розміщувати дороге пристрої в тих місцях, де за ним немає догляду.

1.4 Пластикова картка, як спосіб безготівкових розрахунків

1.4.1 Поняття безготівкового розрахунку та платіжної карти

З появою ринкових відносин, людство постійно намагається спростити, полегшити і прискорити платежі і розрахунки між учасниками економічного обороту.

Під розрахунками ми розуміємо обмін інформацією між платником і одержувачем грошей, а також між фінансовими посередниками (банками) про порядок і способи погашення зобов'язань. Що стосується платежу, то це безумовна передача грошей платником одержувачеві, що завершує процес розрахунків.

Крім готівково-грошового обігу з появою й розвитком банків почала складатися система безготівкових розрахунків. Банки приймали депозити і відкривали рахунки фірмам і приватним особам. Це дозволило здійснювати платежі не тільки шляхом передачі готівки, але й за допомогою переказу коштів з одного рахунку на іншій.

На сьогоднішній день у обороті України перебувають монети й грошові купюри, з різним номіналом. Всі інші способи розрахунків - безготівкові. Під безготівковими розрахунками розуміють платежі, здійснювані шляхом документообігу, як у вигляді матеріального обігу письмових документів, так й у вигляді магнітних записів.[9]

Одним із прогресивних способів організації безготівкових розрахунків у сфері грошового обігу є пластикова банківська карта.

Пластикова банківська картка - це спеціальні кошти платежу у формі емітованої в установленому порядку пластикової або іншого виду картки, що використається для ініціювання переказу грошей з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування грошей зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, одержання грошей у наявній формі в касах банків, фінансових організацій, пунктах обміну іноземної валюти вповноважених банків і через банкомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Пластикова картка служить універсальним платіжним засобом, що дозволяє мати доступ до грошей 24 години на добу, 7 днів у тиждень. Пластикова картка, на відміну від паперових грошей, може бути прийнята до оплати за товари й послуги практично в будь-якій країні світу без попередньої конвертації грошей, що перебувають на картці, у місцеву валюту, конвертація робиться автоматично.

Сучасна людина просто не представляє своє життя без цього маленького шматочка пластику. Адже це набагато зручніше, надійніше й, звичайно ж, безпечніше готівки:

- загублену картку можна протягом декількох хвилин заблокувати, а загублені гроші так просто не повернеш;

- пластикова картка захищена PIN-кодом, що відомий тільки Вам. - ви зможете встановити ліміт витрати коштів, що не дозволить витратити більшу суму;

- при виїзді закордон Вам не потрібно декларувати суму на картці. А також безліч інших переваг.

Розмаїтість видів пластикових карток дозволяє вибрати ту, котра найбільше відповідає Вашим потребам, можливостям, стилю життя, перевагам. Ви можете самі вибирати набір необхідних Вам послуг: установлювати ліміти, надавати доступ до Ваших грошей близьким людям, оперативно одержувати інформацію про стан рахунку й виконаних операцій і т.д.

1.4.2 Правова база роботи з платіжними картками

Загальні засади здійснення емісії та здійснення операцій із застосуванням платіжних карток регулюються нормами законів України «Про Національний банк України», «Про банки та банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні», Положенням «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням», Положенням «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки», Інструкцією «Про відкриття банками рахунків у готівці», Інструкцією «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті», іншими законодавчими актами України. Порядок роботи Національної системи масових електронних платежів регулюється Тимчасовим положенням «Про Національну систему масових електронних платежів».

Основним документом, яким регулюється функціонування платіжних систем та переказ грошей в Україні з використанням платіжних карток, нормативно-правовим актом, на підставі якого в нашій країні діють міжнародні та створюються внутрішньодержавні платіжні системи є Положення «Про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням». При розробці цього документа використовувались норми Рекомендації Комісії Європейського союзу від 30.07.1997 року №97/489/ЄС «Про операції, що здійснюються з використанням електронних платежах інструментів, їх емітентів та держателів», де чітко сформульовано права, обов'язки та визначено відповідальність держателя та емітента. У Положенні містяться загальні вимоги НБУ щодо порядку здійснення емісії платіжних карток, перелік операцій, що здійснюються з їх застосуванням, та порядок розрахунків за цими операціями, а також вимоги стосовно вітчизняних платіжних систем.

Розглянемо основні положення, що регулюють діяльність суб'єктів ринку пластикових карт в Україні. Згідно з Положенням «Про порядок емісії» «правовідносини, що виникають у зв'язку з емісією платіжних карток, здійсненням операцій з їх застосуванням, а також із проведенням розрахунків за вказаними операціями в межах України, цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами Національного банку України, а також правилами платіжних систем та договорами, що укладаються між учасниками платіжних систем» [11]. А Закон «Про платіжні системи», уточнює що «порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення з ними операцій, в тому числі обмеження щодо цих операцій, визначається Національним банком України відповідно до вимог законодавства України»[6]. Тобто, НБУ відіграє вирішальну роль у встановленні правил розрахунків за допомогою платіжних карток на території України.

Банки можуть самостійно або разом із зацікавленими фінансовими та не фінансовими установами створювати внутрішньодержавні одноемітентні та багатоемітентні платіжні системи. Вони запроваджують власні або запропоновані іншими розробниками проекти, попередньо узгодивши їх нормативні документи з НБУ.

Для функціонування внутрішньодержавної платіжної системи має бити розроблено положення про внутрішньодержавну платіжну систему, що визначає правила діяльності внутрішньодержавної платіжної системи. Це положення має бути узгоджене з платіжною організацією цієї системи з НБУ до початку емісії платіжних карток.

В Законі «Про платіжні системи» зазначається, що «емісія платіжних карток у межах України проводиться виключно банками, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення таких операцій». [6] Згідно з Положенням «Про емісію платіжних карток» та Положенням «Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій» для зазначеної діяльності достатньо мати ліцензію на банківську діяльність, тобто додатковий письмовий дозвіл на виконання операцій з платіжними картками не потрібен.

Згідно з Положенням «Про порядок емісії» відповідальність перед платіжною організацією платіжної системи за операціями, що здійснюються з використанням платіжних карток, розповсюджених агентом, несе емітент - член платіжної системи. [11]

В нормативних актах, що регулюють операції з платіжними картками, обумовлено права, обов'язки та відповідальність емітентів і держателів платіжних карток, порядок і умови відкриття карткових рахунків, види операцій, які виконуються за допомогою платіжних карток. Так, для відкриття картрахунків клієнти подають до банків документи, які необхідні для відкриття поточних рахунків, відповідно до Інструкції «Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті». У разі застосування дебітової схеми обслуговування для клієнтів відкриваються окремі картрахунки, що ведуться в режимі поточних рахунків. Крім того, на одному картрахунку можуть відображатись операції із застосуванням різних видів платіжних карток однієї або кількох платіжних систем, виданих самому клієнту або його довіреним особам у національній або іноземній валютах.

1.4.3 Нормативна база роботи з платіжними картками

Самі картки, і технологія виконання операцій з ними, і їхня обробка чітко визначені в рамках кожної платіжної системи (у вигляді специфікацій у загальновизнаній платіжній системі, або у вигляді правил прийому карток в «більш молодих» платіжних системах). Для прийому карток у мережі однієї платіжної системи дотримування стандартів було б необов'язковим, але оскільки пункти прийому карток, будь то магазин або відділення банку, зацікавлені в роботі з єдиними або хоча б схожими правилами, технології різних платіжних систем повинні бути, принаймні, сумісні. Сумісність же досягається за рахунок дотримування стандартів. Існує ряд міжнародних стандартів, що визначають практично всі властивості карток, починаючи від фізичних властивостей пластику, розмірів картки, і закінчуючи змістом інформації, розташовуваної на картці.

Пластикова карта являє собою пластину, виготовлену зі спеціальної стійкої до механічних і термічних впливів, пластмаси, що має наступні геометричні параметри:

ширина - 85,595 ± 0,125мм;

висота - 53,975 ± 0,055мм;

товщина - 0,76 ± 0,08мм;

радіус окружності в кутах - 3,18мм [8].

На лицьову сторону платіжних карток наносять логотип фінансового інституту, торговельні марки платіжної системи, номер картки, ім'я власника, термін дії картки. Крім того, звичайно на картці присутня голограма з певним символом платіжної системи, може також бути присутнім спеціальний елемент, видимий тільки в ультрафіолетових променях. На лицьовій стороні чиповой картки перебуває мікросхема, її розташування строго визначене стандартом. На звороті картки перебувають магнітна смуга (місце, яке також строго визначено стандартом), панель для підпису й нанесений поліграфічним способом текст банку. У деяких платіжних системах дозволяється в певнім полі (частіше - на звороті картки) поміщати фото власника.

У процесі підготовки до випуску картка піддається графічній, фізичній та електричній персоналізації.

Під графічною персоналізацію іноді розуміють нанесення поліграфічним способом на картку логотипа фінансового інституту-емітента, частіше ж - нанесення за допомогою спеціальних принтерів персональної інформації про власника.

Фізична персоналізація служить для нанесення на картку персональних даних: номера картки, прізвищу й імені власника, терміну дії карти, а також іноді деякої додаткової інформації (наприклад, найменування банку-агента, що безпосередньо видав картку своєму клієнтові, або організації, у якій працює власник).

Номер платіжної картки складається з послідовності цифр, звичайно від 13 до 19, найчастіше - 16. У платіжних системах банківських карток номер картки починається з 6 цифр, названих BIN (ідентифікаційний номер банку). Закінчується номер картки контрольною цифрою, що обчислюється виходячи з попередніх цифр за допомогою нескладного алгоритму.

Ембоссіровання (тиснення) - метод фізичної персоналізації. Ембоссірованні символи - опуклі, також підфарбовуються спеціальною фарбою (звичайно срібною, чорною або золотою). Ембоссіровання необхідно для візуальної ідентифікації персональних даних про власника касиром або операціоністом, і для перенесення персональних даних з картки на сліп (рахунок-повідомлення).

«Електронні» картки відповідно до правил приймаються тільки в електронних устроях (банкоматах, касових апаратах, платіжних терміналах). Ембоссіровання таких карток провадиться спеціальним методом - який називають індентірованням, при якому символи виходять не опуклими, а як при печатці на друкарській машинці на аркуші паперу - практично плоскими. Імпринтер не в змозі перенести індентірованний на картці текст на сліп, що не дозволяє робити операцію без використання електронних устроїв. Іноді замість індентірованія використається печатка тих же даних графічним принтером.

При електричній персоналізації кодується магнітна смуга або здійснюється запис інформації в мікросхему.

Персоналізація карти дозволяє ідентифікувати картку і її власника, а також здійснити перевірку платоспроможності картки при прийомі її до оплати або видачі готівки. Доступ до записаних даних захищається кодованим паролем (або PIN-кодом).

PIN-код - персональний ідентифікаційний номер являє собою послідовність цифр (звичайно 4-6, але може бути й до 12), використану для ідентифікації клієнта. У зв'язку з тим, що РIN-код призначений для ідентифікації клієнта, його значення повинне бути відомо тільки клієнтові.

У цей час ведуться дискусії про застосування PIN-коду для ідентифікації клієнта. Прихильники застосування затверджують, що розкриття PIN-коду становлять кілька випадків на сотні мільйонів транзакцій. А супротивники вважають, що PIN-код може працювати тільки в ідеальних умовах. Якщо:

- відсутня передача картки при передачі її від банку клієнтові;

- банківські картки не крадуть, не гублять, їх не можна підробити;

- PIN-код неможливо довідатися при доступі до системи іншим користувачем;

- в електронній системі банку відсутні збої й помилки;

- у самому банку немає шахраїв.

Як альтернатива пропонується використати устрої ідентифікації, засновані на біометричному принципі (форма кисті, відбитки пальців, долоні, запису голосу, райдужна оболонка ока). Більшість біометричних критеріїв вимагає обсяг пам'яті в кілька сотень байтів, а також спеціального устаткування для ідентифікації користувача. Крім того, практично для всіх систем безпеки, побудованих на використанні біометрії, характерна поява помилок першого й другого роду. Внаслідок помилок першого роду система відкидає дійсного користувача. Помилки другого роду полягають у тому, що система не відкидає недійсного користувача.

Помилки першого й другого роду пов'язані зі зміною реальних біометричних характеристик користувача (наприклад, зміна голосу через хворобу або утому). Наявність цих помилок може стати серйозною проблемою при використанні методів біометрії на підприємствах торгівлі й у банкоматах як для клієнтів, що не зуміли скористатися послугою, так і для самих банків, підприємств торгівлі, що гублять клієнтів. Тому поки біометричні критерії не знайшли широкого поширення в цій сфері, хоча спроби робляться (банкомати в Японії, що ідентифікують користувача по райдужній оболонці, устрою типу Наndкеу для перевірки форми кисті, пропоновані для використання в торговельній мережі й ін.) [12].

Банк видає клієнтові карту, з якої зв'язана певна сума. Цю суму або за рахунок кредиту банку, або за рахунок власних внесків клієнта, власник карти може витратити. Проведення платежу полягає в тому, що при покупці по карті магазин «записує» за клієнтом борг у розмірі суми платежу. А банк, одержавши від магазина відповідний документ, списує з рахунку клієнта цю суму в рахунок магазина.

Але варто відзначити, що магазини не квапляться брати участь у розрахунках з використанням пластикових карт через недовіру до банків та їх клієнтів, недостатньої кількості власників карт, дорогого обладнання, використаного для проведення електронних розрахунків.

1.5 Класифікація сучасних карт

Зараз у світі існує безліч пластикових карт. Сьогодні вони міцно ввійшли у всілякі сфери економіки і життя - банківську, торговельну, транспортну. Разом з тим точна класифікація карт - це не просто теоретична проблема. Коли банк або компанія вирішує рішення випуск карт, необхідно із самого початку визначити, для чого це потрібно і які це будуть карти. З іншого боку, і людина, коли хоче одержати карту в користування, повинна розуміти, для чого вона їй потрібна, і відповідно вибрати підходящий вид карти.

Існує багато ознак, по яких можна класифікувати пластикові карти. Нижче наведено 9 з них:

1) по матеріалові, з якого вони виготовлені: паперові (картонні), пластикові, металеві.

У цей час практично повсюди поширення одержали пластикові карти. Однак для ідентифікації власника карти часто використаються паперові (картонні) карти, запаяні або запресовані в пластикову плівку. Це ламіновані карти. Ламінування є досить простою, дешевою й легкодоступною процедурою, і тому якщо карта використається для розрахунків, то з метою підвищення захищеності від підробки застосовують більш складну технологію виготовлення карт із пластику.

На відміну від металевих карт пластик легко піддається термічній обробці й тиску, що досить важливо для персоналізації карти перед видачею її клієнтові.

2) по способі запису інформації на карту: графічний запис, ембоссіровання, штрих-кодування, кодування на магнітній смузі, чип, лазерний запис (оптичні карти).

Самою ранньою й простою формою запису інформації на карту було й залишається графічне зображення. Воно дотепер використається у всіх картах, включаючи самі технологічно витончені. Спочатку на карту наносилися тільки прізвище, ім'я власника карти й інформація про її емітент. Пізніше на універсальних банківських картах був передбачений зразок підпису, а прізвище й ім'я стали ембоссіруватися.

Ембоссіровання дозволило значно швидше оформляти операцію оплати картою, роблячи відбиток на ній сліпа. Інформація, ембоссірована на карті, моментально переноситься через копіювальний папір на сліп. З метою боротьби із шахрайством можуть використатися сліпи й без копіювальної верстви, але спосіб перенесення ембоссірованній на карті інформації в сутності залишився колишнім - механічний тиск.

Запис інформації на карту за допомогою штрих-кодув'ання застосовувалася до винаходу магнітної смуги й у платіжних системах поширення не одержала. Однак карти зі штрих-кодами, подібними тим, які наносяться на товари, досить популярні в спеціальних карткових програмах, де не потрібні розрахунки. Це пов'язане з відносно низькою вартістю таких карт й устаткування, що зчитує. При цьому для кращого захисту штрих-коди покриваються непрозорим для неозброєного ока верствою й зчитуються в інфрачервоному світлі

До кодування на магнітній смузі відносяться карти, на зворотному боці яких наклеєна магнітна смужка, на якій звичайно в закодованому виді записується номер карти, строк її дії й персональний ідентифікаційний номер (ПИН) власника карти. У деяких системах на магнітній смузі може записуватися також яка-небудь інша інформація.

Карти із чипом також дуже часто називають смарт-картами (smart card) або інтелектуальними картами. Ці карти більш дорогі порівняно з магнітними картами, але вважаються більш захищеними, так як на чип можна записати більше інформації про власника карти ніж на магнітні карти.

В 1981 році Дж. Дрекслером була винайдена оптична карта. Запис і зчитування інформації з такої карти проводяться спеціальним апаратом з використанням лазера (звідки і пішла назва - лазерна карта). Технологія застосування в таких картах, подібна тієї, котра використовується в лазерних дисках. Основна перевага даних карт - можливість зберігання більших обсягів інформації.