Нові підходи до управління активів і пасивів банків в умовах нестабільної економічної ситуації в Україні

83,4

81,9

74,5

-275,1

Інші залучені кошти

2,8

1,4

1,5

-30,7

Зобов'язання щодо поточного

податку на

прибутку

0,0

0,1

0,1

0,7

Відстрочені податкові зобов'язання

0,5

0,1

0,1

-10,2

Резерви за

зобов'язаннями

0,3

0,1

0,0

-4,7

Інші фінансові

зобов'язання

0,7

1,9

0,7

-1,9

Інші зобов'язання

0,1

0,1

0,3

5,0

Субординований борг

2,4

1,7

2,2

-7,2

Усього зобов'язань

100

100

100

100

Як видно з даних, наведених у таблиці за останні три роки в структурі зобов'язань банку відбувалось поступове зменшення коштів клієнтів банку та водночас збільшення коштів банків. Такі зміни можливі високою вартістю залучення ресурсів на депозити у громадян та підприємств та порівняно низкою вартістю залучення вільних коштів інших банків. Зміни за останні три роки в обсягах залучених коштів банків та коштів клієнтів склали 51,2% від загального зменшення зобов'язань банку. Майже третина загального зниження зобов'язань відбулося за рахунок зменшення обсягів інших залучених коштів.

Розглянемо динаміку показників ефективності використання ресурсної бази ПАТ АБ «Південний» за 2011-2013 роки наведену у таблиці 2.3.



Таблиця 2.3

Динаміка показників ефективності використання ресурсної бази ПАТ АБ «Південний» за 2011 - 2013 роки

Показники Показники	31.12.2011 р.	31.12.2012 р.	31.12.2013 р.	Рекомендовані значення
Платні активи, млн. грн..	7 803,2	7 930,1	7 162,1	-
Платні пасиви, млн. грн..	6 368,1	7 184,8	7 561,9	-
Коефіцієнт використання платних пасивів, %	1,23	1,10	0,95	>0,90
Коефіцієнт використання зобов'язань, %	0,89	0,92	0,85	>0,75

За даними таблиці 2.3. бачимо, що ефективність використання платних, пасивів знизились за три роки з 1,23 до 0,95 тобто на 28%. Це ж стосується і ступеня використання всіх зобов'язань - 0,89 в 2011 р. і 0,85 в 2013 р., тобто зменшився на 4%. Однак, варто зазначити, що дані показники находяться вище доступних норм, що свідчить про ще ефективне використання банком в господарському обороті сукупних зобов'язань. Однак, це означає, що банку необхідно звернути увагу на доцільність додаткового залучення ресурсів за умови недостатньо повного та ефективного їх розміщення.

Фінансовий потенціал банку характеризується обсягом і структурою його активів, що формуються за рахунок власних та залучених ресурсів, та фіксується у звітності на певний момент часу.

В таблиці 2.4. наведені дані про зміни в структурі активів ПАТ АБ «Південний» за період 2011 - 2013 роки.

Таблиця 2.4

Аналіз структури активів ПАТ АБ «Південний» за 20101-2013 роки

Показники	Питома вага, %	Частка в загальному обсязі змін, %
	31.12.2011 р.	31.12.2012 р.	31.12.2013 р.
Грошові кошти та їх еквіваленти	10,4	9,1	11,1	16,9
Кошти в інших банках	5,6	5,3	5,5	-10,4
Кредити та заборгованість клієнтів	75,9	77,7	71,5	-10,4
Цінні папери в портфелі банку на продаж	0,2	0,2	2,2	77,1
Інвестиції в асоційовані та дочірні компанії	1,2	1,2	2,6	53,2
Відстрочений податковий актив	0,0	0,0	0,0	-1,8
Основні засоби та нематеріальні активи	5,8	5,8	5,8	5,1
Інші фінансові активи	0,6	0,2	0,2	15,1
Інші активи	0,3	0,6	0,2	6,0
Усього активів	100	100	100	100

Наведені в таблиці дані показують, що протягом 2011-2013 рр. відбулось значне зниження заборгованості клієнтів за кредитами. Сума зниження майже 2,5 рази перевищила загальний обсяг зменшення активів. Таке зменшення було компенсоване збільшенням цінних паперів та інвестиціями в асоційовані та дочірні компанії, тобто в Регіональний інвестиційний банк (Латвія), та за рахунок збільшення інших фінансових активів та основних засобів.

Було розглянуто фінансові результати роботи банку за 2011-2012 роки, які наведені у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Фінансові результати роботи ПАТ АБ «Південний» за 2011-2013 роки

(млн. грн.)

Показники	2011р.	2012р.	2013р.	Зміни 2011р. відносно 2011 р., %	Зміни 2012р. відносно 2012 р., %
Процентні доходи	1140,8	1074,5	1037,9	94,2	96,6
Процентні витрати	830,0	624,9	691,0	75,3	110,6
Комісійні доходи	218,1	263,2	268,1	120,6	101,9
Комісійні витрати	40,2	60,6	78,3	150,7	129,2
Резерви під заборгованість за кредитами	104,8	133,9	7,7	127,8	5,7
Адміністративні та інші операційні витрати	332,3	774,4	531,7	233,0	68,7
Чистий прибуток/(збиток) банку	42,6	53,2	55,6	124,9	104,4

Данні наведені у таблиці 2.5. показують падіння процентних доходів банку за останні три роки на 9,0%, водночас скоротились процентні витрати на 16,7%. Ці зміни цілком логічні, вони відбулись у зв'язку з скороченням обсягів платних активів і з заміщенням більш дорогих депозитів населення більш дешевими ресурсами інших банків. Це призвело до збільшення маржі на 36,1 млн. грн. Комісійні доходи за останні три роки зросли на 22,9%, але водночас зросли Комісійні витрати на 94,7%, що призвело до збільшення прибутку від комісійних операцій на 11,9 млн. грн. у 2013 році порівняно з 2011 роком.

В табл. 2.6. наведені дані показників ефективності ПАТ АБ «Південний» за 2011-20123 роки.

Таблиця 2.6

Динаміка показників ефективності ПАТ АБ «Південний» за 2011-2013 роки

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Рентабельність капіталу, %	2,83	3,54	3,39
Рентабельність активів, %	0,41	0,52	0,55
Чистий спред, %	1,59	4,85	5,35

Дані, наведені у табл. 2.6. показують, що не зважаючи на скорочення активів та зобов'язань в ПАТ АБ «Південний» на протязі 2011-2012 років зросла ефективність використання ресурсів за рахунок залучення більш дешевих ресурсів. В 2011-2012 роках чистий спред перевищує середнє значення чистого спреду по банківській системі України, який складає 3-4%.

На основі проведених досліджень можна зробити висновок, що ПАТ АБ «Південний» в цілому є фінансово стійкою банківською установою, який

з одного боку частково втратив свої ринкові позиції та скоротив обсяги активів та зобов'язань, але з іншого боку, банк покращив ефективність використання наявних ресурсів. Таким чином, банку необхідно закріпити позитивний досвід управління активами та пасивами та зупинити скорочення активів та зобов'язань.

2.2 Аналіз структури та динаміки пасивів та активів комерційного Банку «Південний»

Стабільна та прибуткова діяльність ПАТ АБ «Південний» значним чином залежить від ефективності наявної системи управління активами і пасивами, що передбачає виявлення, оцінку, безперервний аналіз та своєчасність прийняття рішень щодо мінімізації ризиків, що генеруються ними, а також контроль за дотриманням відповідних процесів і процедур передбачених нормативними документами.

У рамках управління активами і пасивами банку основна увага приділяється управлінню такими фінансовими ризиками, як процентний, валютний та ризик ліквідності, адже їх контроль забезпечує раціональність олітики управління фінансовими потоками, а також підтримання атоспроможності банку з одночасним збереженням доходності фінансової установи.

Зміни процентних ставок на грошових ринках протягом певного періоду часу в майбутньому впливають на активність економічних агентів, визначаючи ринкову позицію банку та його можливості щодо впливу на них. Тому вважаємо за доцільне детальніше розглянути даний ризик.

Процедури оцінки процентного ризику здійснюються на постійній основі та включають розміри і тенденції змін чистої процентної маржі, обсяги чутливих до змін процентних ставок активів і пасивів з урахуванням прогнозу руху коштів, вплив очікуваних змін процентних ставок на процентну маржу.

Основними методами оцінки рівня процентного ризику є використання концепції чистої процентної маржі, геп-аналіз та стрес-тестування.

Спочатку проведемо оцінку розмірів та тенденцій змін чистої процентної маржі.

В табл. 2.7. наведені дані динаміки процентних доходів, витрат, середніх активів та чистої процентної маржі ПАТ АБ «Південний» за 2011 - 2013 рр.

Таблиця 2.7

Динаміка процентних доходів, витрат, середніх активів та чистої процентної маржі ПАТ АБ «Південний» за 2011-2013 рр.

Показники	2011 р.	2012 р.	2013 р.
Процентні доходи, млн. грн.	1140,8	1074,5	1037,9
Процентні витрати, млн. грн.	830,0	624,9	691,0
Середні активи, млн. грн.	10145,0	102423	10111,0
Чиста процентна маржа, %	3,1	4,4	3,4

актив банк ліквідність витрата

Протягом аналізуємого періоду динаміка чистої процентної маржі була неоднозначна. Найбільший відсоток чистої процентної маржі становило в 2012р. і це було досягнуто за рахунок зменшення процентних витрат. Аналізуючи 2013 р. ми бачимо деяке зменшення процентних доходів на 36,6 млн. грн. і збільшення витрат на 66,1 млн. грн., тому чиста процентна маржа зменшилась.

Базовою методикою аналізу процентного ризику є геп-аналіз чистих розривів за процентними ставками, результати якого наведені у таблиці 2.8. у вигляді розрахунку чистих розривів за процентними ставками на кінець 2012 та 2013 років.

Ці данні показують процентні доходи та витрати за активами та пасивами банку в залежності від строків залучення ресурсів банку, та відповідно строків розміщення цих ресурсів. Геп аналіз чистих розривів за процентними ставками дає змогу оцінити наскільки доходи банку збалансовані за строками залучення та розміщення коштів, та спрогнозувати доходи чи втрати банку у разі зміни ринкової кон'юктури на фінансовому ринку.

Таблиця 2.8

Дані чистих розривів за процентними ставками ПАТ АБ «Південний» за 2011-2013 рр. на кінець 2012 та 2013 року

(млн. грн.)

Показник	На вимогу та менше 1 міс.	Від 1 до 3 міс.	Від 3 до 12 міс.	Понад один рік	Немонетарні	Усього
31 грудня 2012р.
Активи	2174, 7	1524,5	2923,7	2309,5	13,7	8946,1
Пасиви	(3391,7)	(943,7)	(2538,1)	(1246,6)	-	(8120,1)
Чиста невідповідність процентних ставок на 31 грудня 2012 р.	(1216,9)	580,8	385,6	1062,9	13,7	826,1
31 ГРУДНЯ 2013 р.
Активи	2299,9	2018,9	2491,1	1960,9	229,2	8999,9
Пасиви	(4552,5)	(942,2)	(2336,6)	(471,3)	-	(8302,5)
Чиста невідповідність процентних ставок на 31 грудня 2012 р.	(2252,6)	1076,7	154,6	1489,6	229,2	697,4

Дані, наведені у табл. 2.8., показують наявність розривів по процентним ставкам по короткостроковим ресурсам на вимогу не менше 1 місяця в кінці 2013 року порівняно з 31 грудня 2012 року цей розрив збільшився на 1035,7 млн. грн., або на 85,1%. Банк збільшує поточні виплати по короткостроковим ресурсам, але більшість його доходів пов'язана з довгостроковими ресурсами. Таким чином, при погіршенні ситуації на ринку кредитних ресурсів та збільшенні вартості короткострокових грошей чиста процентна маржа банку може суттєво знизитися.

Одним із аспектів управління активами та пасивами є підтримання платоспроможності банку.

Контроль платоспроможності банк здійснює за допомогою введеного Національним банком України економічного нормативу адекватності регулятивного капіталу. Значення цього нормативу має бути не менше 10%.

Станом на 31.12.2012 року цей показник становив 17,63%. На 31.12.2013 року адекватність регулятивного капіталу була на рівні 21%. Це характеризує банк як платоспроможний та такий, що має достатньо капіталу для покриття кредитного ризику та ризику неповернення розміщених активів.

Для того, щоб досягти високого рівня платоспроможності, банк постійно виконує вимоги нормативно-правових документів та слідкує за якістю своїх активів.

Поряд з показником адекватності регулятивного капіталу для досягнення високого рівня платоспроможності банк повинен виконувати нормативи ліквідності, встановлені нормативними документами Національного Банку України та внутрішніми нормативними документами банку.

Ліквідність забезпечується здатністю банку своєчасно виконувати свої зобов'язання, що визначається збалансованістю між строками та сумами погашення розміщених активів та строками та сумами виконання взятих на себе зобовязань. З цією метою банк здійснює контроль миттєвої, поточної та короткострокової здатності виконувати власні зобов'язання на певні звітні дати.

Дані, які свідчать про виконання ПАТ АБ «Південний» нормативів ліквідності у 2012 та 2013 рр., наведені у табл. 2.9.

Таблиця 2.9

Дотримання ПАТ АБ «Південний» нормативів ліквідності на кінець 2012 та 2013 років

Нормативи ліквідності банку	Станом на 31.12.2012 р.	Станом на 31.12.2013 р.
Норматив миттєвої ліквідності (норматив не менше 20%) Н4	26,87	42,4
Норматив поточної ліквідності (норматив не менше40%) Н5	59,36	40,65
Норматив короткострокової ліквідності (норматив не менше 60%) Н6	96,77	83,09

Миттєва ліквідність забезпечується здатністю покрити грошові зобов'язання за рахунок високоліквідних активів банку. Національний банк України визначив мінімально допустиме значення даного нормативу на рівні 20%. Станом на 31.12.2012 року норматив миттєвої ліквідності банку становив 26,87%, станом на 31.12.2013 року він дорівнював 42,4%.

Поточна ліквідність свідчить про збалансованість строків та сум ліквідних активів та зобов'язань банку. При мінімально необхідному значенні 40%, банк має достатню поточну ліквідність, оскільки станом на 31.12.2012 року даний показник дорівнював 59,36%, а на 31.12.2013 року він становив 40,65%.

Короткострокова ліквідність забезпечується здатністю банку своєчасно виконати короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів. Для забезпечення платоспроможності банк має дотримувати даний норматив на рівні не менше 60%. Станом на 31.12.2013 року короткострокова ліквідність складала 83.09 %.

Але використання тільки показників ліквідності не дає змогу збалансувати активи та пасиви банку у режимі реального часу і може бути ситуація, коли при хороших показниках ліквідності банк не буде мати коштів для виконання своїх зобов'язань у певний момент часу.

Показником, який дозволяє спланувати та збалансувати активи та зобов'язання банку, є ГЕП аналіз розривів ліквідності, тобто різниці між сумою надходжень і сумою використаних коштів. Якщо наявні ліквідні засоби за обсягом перевищують їх використання, то існує додатковий розрив ліквідності (ГЕП > 0). Це той надлишок ліквідних засобів, який необхідно швидко інвестувати в дохідні активи до виникнення потреби в грошових коштах.

Коли потреба в ліквідних засобах за обсягом перевищує їх наявність, то банк має від'ємний розрив (дефіцит) ліквідності (ГЕП < 0) і перед ним постає завдання пошуку найдешевших і найдоступніших джерел поповнення ліквідних коштів.

Кожен банк в своєї фінансової звітності обов'язково наводить дані аналізу фінансових активів на основі очікуваних строків погашення, але ці дані складають досить довгі періоди і дозволяють спланувати фінансові потоки банку лише з певною точністю. Для більш точного планування ліпше використовувати менші періоди.

Суми, які натоплюються і дозволяють перекривати подальші розриви ліквідності, формують кумулятивний ГЕП.

Звісно, цей метод не дає гарантію високої ліквідності банку навіть при повної відповідності активів та зобов'язань за строками, тому що у разі панування панічного настрою серед вкладників, пов'язаного з очікуваннями кризи банківської системи, неповерненням банками вкладів, труднощів з підтриманням ліквідності як окремих банків, так і банківської системи в цілому, може настати масовий відтік коштів з банку.

В табл. 2.10. наведені дані аналізу фінансових активів та зобов'язань за строками погашення на основі очікуваних строків погашення ПАТ АБ «Південний» на 2013 рік.



Таблиця 2.10

Аналіз фінансових активів та зобов'язань за строками погашення на основі очікуваних строків погашення за 2012-2013 рік

(млн. грн.)

Найменування статті	На вимогу та менше 1 міс.	Від 1 до 3 міс.	Від 3 до 12 міс.	Від 12 міс. До 5 років	Понад 5 років	Невизначений строк	Усього
Станом на 31.12.2012 р.
Активи	2174,7	1524,5	2923,7	1921,9	387,6	13,7	8946,1
Зобовязання	3383,4	943,7	2392,1	1239,9	161,0	0,0	8120,0
Чистий розрив ліквідності	-1208,6	580,8	531,6	682,1	226,6	13,7	826,1
Кумулятивний розрив ліквідності	-1208,6	-627,8	96,3	-585,8	812,4	826,1	0,0
Станом на 31.12.2013 р.
Активи	2299,9	2018,9	2491,1	1623,6	337,3	229,2	8999,9
Зобовязання	4548,3	942,2	2264,6	507,6	39,9	0,0	8302,5
Чистий розрив ліквідності	-2248,4	1076,7	226,5	1116,0	297,5	229,2	697,4
Кумулятивний розрив ліквідності	-2248,4	-1171,7	-945,2	170,8	468,3	697,4	0,0

На основі даних аналізу відповідності строків активів та зобов'язань за період з 31.12.2012 по 31.12.2013 наведених у таблиці 2.10., банк має кумулятивну невідповідність строків активів та зобов'язань строком до 12 місяців. Ця невідповідність ліквідності виникає внаслідок того, що важливим джерелом фінансування Банку станом на 31 грудня 2013 року та 31 грудня 2012 року були кошти клієнтів і міжбанківські депозити до запитання та зі строком погашення до 12 місяців. Незважаючи на те, що значна частина коштів клієнтів і міжбанківських депозитів представлена рахунками до запитання та зі строком погашення до 12 місяців, диверсифікація цих рахунків і минулий досвід Банку дозволяє стверджувати, що ці депозити являють собою довгострокове та стабільне джерело фінансування.

Наступним буде аналіз валютного ризику в управлінні активами та пасивами.

Управління валютним ризиком базується на обраній стратегії менеджменту валютного ризику, яка включає у себе наступні елементи: централізацію управління валютним ризиком, використання усіх можливих заходів уникнення ризику, що призводить до значних збитків, контроль та мінімізація сум збитків, якщо не існує можливості уникнення ризику, хеджування валютного ризику за умов неможливості його уникнення. Основним інструментом управління валютним ризиком у банку є лімітування. Банк застосовує цей інструмент шляхом встановлення лімітів: на загальну відкриту валютну позицію по банку в цілому; ліміти валютної позиції у розрізі валют; ліміти валютних позицій у розрізі бізнес-підрозділів та операцій; на казначейські операції (арбітражні конверсійні операції, казначейські неторговельні операції із готівковою іноземною валютою); ліміти stop-loss та take-profit. Система внутрішніх лімітів дозволяє комплексно та адекватно управляти величиною валютного ризику з допомогою прийнятих у банку принципів ризик-менеджменту.

Казначейство щоденно проводить моніторинг відкритої валютної позиції банку з метою виконання вимог Національного банку України.

Дані аналізу валютного ризику на 31.12.2012 та 31.12.2013 рр. наведені у табл. 2.11.



Таблиця 2.11

Аналіз валютного ризику ПАТ АБ «Південний»

(млн. грн.)

Найменування валюти	На 31.12.2012 року	На 31.12.2013 року
	Монетарні активи	Монетарні зобовязання	Чиста позиція	Монетарні активи	Монетарні зобовязання	Чиста позиція
Українські гривні	5150,2	-3683,8	1139,6	4195,4	-3166,6	697,1
Долари США	3199,8	-3 841,3	-335,9	4087,5	-4404,0	-241,6
ЄВРО	538,9	-554,6	5,0	439,3	-688,5	6,5
Інші	46,3	-39,8	6,5	-46,9	40,6	6,4
Усього	893 5,2	-8119,5	815,2	8769,2	8299,6	(468,3)

Аналізуючи вищенаведені дані, можна зробити наступні висновки щодо валютної позиції ПАТ АБ "Південний" у період з 31.12.2012р. по 31.12.2013 р.

Валютна позиція банку є відкритою. Українська гривня, євро та інша валюта знаходяться у довгій валютній позиції.

На кінець 2013 року валютна позиція по українській гривні, у порівнянні з 2012 роком зменшилась на 442,5 млн. грн., тобто становила відповідно 1139,6 млн. грн. та 697,1 млн. грн.

Валютна позиція по євро зросла за цей період: в 2012 році становила 5,0 млн. грн., а в 2013 році - 6,5 млн. грн., тобто відбулось збільшення на 1,5 млн. грн.

По іншій валюті спостерігається зменшення на 100 тис. грн.

Щодо доларів США, то тут, за період 2012 року та 2013 року визначається відкрита коротка валютна позиція, що складає 335,9 та 241,6 млн. грн., відповідно.



Таблиця 2.12

Зміна фінансового результату та власного капіталу В результаті можливих змін обмінних курсів, що встановлені на звітну дату, за умови, що всі інші змінні характеристики залишаються фіксованими.

(тис. грн.)

Найменування статті	На31.12.2012 р.	На 31.12.2013 р.
	Вплив на прибуток/ (збиток)	Вплив на власний капітал	Вплив на прибуток/ (збиток)	Вплив на власний капітал
Зміцнення долара США на 5%	(16 794)	(16 794)	(12 082)	(12 082)
Послаблення долара США на 5%	16 794	16 794	12 082	12 082
Зміцнення євро на 10%	495	495	646	646
Послаблення євро на 10%	(495)	(495)	(646)	(646)
Зміцнення інших валют на 10%	650	650	638	638
Послаблення інших валют на 10%	(650)	(650)	(638)	(638)

В табл. 2.12. наведено результати прогнозу впливу змін фінансового результату та власного капіталу в результаті можливих змін обмінних курсів, що встановлені на звітну дату, за умови, що всі інші змінні характеристики залишаються фіксованими. При створенні цього розрахунку АБ «Південний» використовував метод, що полягає у розрахунку грошових потоків, які деноміновані в іноземній валюті із застосовуванням курсу обміну валют, який наближається до фактичного курсу.

Дані таблиці показують, що незважаючи на від'ємну чисту валютну позицію по доларам США, ПАТ АБ «Південний » на початок 2013 року знизив ризики від зміни обмінного курсу іноземної валюти порівняно з початком 2012 року.

Таким чином, на основі проведеного дослідження можна зробити наступні висновки.

Якість управління активами та пасивами ПАТ АБ «Південний» протягом періоду дослідження, в цілому, дозволяла забезпечувати банку необхідний рівень ліквідності, прибутковості, зменшення валютних та процентних ризиків.

Основним завданням банку при управлінні активами та зобов'язаннями є зниження рівня ризику ліквідності та ринкових ризиків, на які наражається банк, і максимізація прибутковості. Політика ПАТ АБ «Південний» передбачає забезпечення такої структури активів та зобовязань, що дозволяє оптимізувати фінансові доходи як у довгостроковій, так і у короткостроковій перспективі при постійному рівні доходу.

Банк дотримується стратегії розвитку, заснованої на принципах максимального задоволення потреб клієнтів, що включає систему мінімізації ризиків і націленої на одержання максимального прибутку. Ця стратегія сприяє подальшому росту банку й підвищенню його конкурентоспроможності на фінансових ринках.

Однією з умов збереження стабільності банку є підвищення його капіталізації, у зв'язку із чим, протягом усього досліджуваного періоду 2010-2013 роки своєї діяльності банк першорядне значення приділяє нарощуванню власних коштів (капіталу).

Стратегія банку спрямована на подальше збільшення капіталу банку, розширення кількості й обсягів операцій.

Банк проводить політику пріоритетного обслуговування як найбільше фізичних та юридичних осіб. Стратегічна мета банку - стати до 2015 року лідером по охопленню обслуговування населення України і юридичних осіб, маючи показники прибутковості й надійності самі найкращі серед найбільших банків країни.



РОЗДІЛ 3. Напрямки удосконалення політики управління активами і пасивами банків України

3.1 Міжнародна практика управління активами і пасивами банку

Балансування між рівнем прибутковості та рівнем ризику, пошук їх оптимального співвідношення є основним завданням управління банківським портфелем. У сучасній банківській практиці під управлінням активами і пасивами прийнято розуміти інтегрований підхід до управління фінансовими потоками банку, за якого активи, зобов'язання та капітал розглядаються у нерозривній єдності і спрямовуються на досягнення стратегічної мети банківської діяльності. Сутність управління активами і пасивами полягає у координуванні управлінських рішень щодо проведення активних і пасивних банківських операцій так, що це приводить структуру динамічного банківського балансу у відповідність до обраної банком стратегії і тактики. Управління активами і пасивами банку надає менеджменту можливість управляти прибутковістю та ризиками, координувати рішення щодо джерел фінансування та напрямів розміщення коштів. У сучасних умовах нестабільності фінансових ринків та зростання ризикованості діяльності інтегроване управління активами і пасивами розглядається як найефективніший підхід до управління фінансовою діяльністю комерційного банку. Перевагою інтегрованого підходу є можливість максимізації прибутку за прийнятного рівня ризику, а також реалізація зваженого підходу до управління ліквідністю завдяки точнішому визначенню потреби в ліквідних коштах. Інструментарій управління активами та пасивами включає інформаційні системи, моделі планування, аналіз і оцінку сценаріїв, системи прогнозування, фінансові огляди та спеціальні звіти. Довгострокове управління активами і пасивами оцінюється конкурентоздатним рівнем прибутку на активи (RОА) та прибутку на капітал (RОЕ). Оперативне управління активами і пасивами зорієнтоване на щоденне управління банківським балансом. У цьому аспекті головними показниками ефективності є процентний прибуток, чиста процентна маржа чи прибуток на акцію. Невіддільними складовими процесу стають контроль та управління фінансовими ризиками, передусім ризиком відсоткових ставок, валютним ризиком і ризиком незбалансованої ліквідності.

Загальні стратегії управління фінансовою діяльністю банку реалізуються через систему аналітичних моделей та методів управління. Це моделі ГЕПу, імунізації балансу, валютного метчингу. Необхідною умовою їх ефективного застосування є можливість досить точно передбачати та прогнозувати зміни напряму, величини та швидкості руху цінової динаміки, валютних курсів, фондових індексів, товарних цін.

Традиційний підхід до розв'язання проблеми полягає в об'єднанні джерел фінансування. Згідно з таким методом управління структура зобов'язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, усі кошти розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. Завдання керівництва банку - визначити пріоритетні напрями розміщення активів. Перевагою методу об'єднання джерел фінансування є простота й доступність його практичного застосування, а головним недоліком - виникнення проблем з ліквідністю.

Альтернативний підхід до управління структурою активів і пасивів базується на поділі джерел фінансування. Сутність методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел та напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, сформована за рахунок мінливих джерел, таких як вклади до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, отримані позики «овернайт», має вкладатися в короткострокові кредити та цінні папери. Кошти, залучені з відносно стабільних джерел, таких як строкові вклади, депозити, можуть бути спрямовані на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Застосовуючи метод поділу джерел фінансування, менеджмент банку має ретельно стежити за обсягами і строками різних видів зобов'язань та приводити у відповідність до них структуру активів. З огляду на потребу постійно балансувати між структурою пасивів та активів зазначений метод стає досить трудомістким, а отже, ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є можливе зменшення доходів банку, спричинене відмовою від прибуткового вкладення коштів, якщо не існує відповідного джерела фінансування. Перевага методу полягає у зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних коштах у будь-який час може бути передбачена.

Стратегії захисту від процентного ризику, однією з яких є методика управління ГЕПом (аналіз різниці, управління дисбалансом, GAP-менеджмент), яка у світі найпоширеніша. Поняття "ГЕП" походить від англ. "gap", що в перекладі означає "розрив, дисбаланс" і характеризує різницю між величиною активів і пасивів, чутливу до змін процентних ставок на ринку, яка підлягає переоцінці або погашенню до фіксованого строку, а управління ГЕПом - це головний блок управління активами і пасивами банку, в основу якого покладено встановлення цієї різниці. Відправною точкою процесу управління ГЕПом є визначення горизонту планування (терміну дії) ризику зміни процентних ставок. Наприклад, керівництво банку може оцінити вплив процентного ризику протягом одного кварталу або лише одного місяця. Таким чином, оцінка різниці між чутливими активами й пасивами визначатиметься безпосередньо горизонтом планування. Але при цьому виникає одна важлива проблема: чим триваліший період обирається для аналізу цієї різниці, тим більшу частину активів і пасивів, на які впливає згаданий вище ризик, треба аналізувати. Водночас при збільшенні планового горизонту зменшується точність аналізу через те, що не враховуються незначні коливання. Тому необхідно визначити так звану золоту середину - оптимальний горизонт планування для певного банку. Найчастіше на практиці групування чутливих до змін процентних ставок активів і пасивів за часовими інтервалами проводяться: до 7 днів; від 8 до 31 дня; від 32 до 92 днів; від 93 до 183 днів; від 184 днів до одного року; понад один рік. Визначивши горизонт планування у процесі аналізу активів і пасивів для встановлення контролю над процентним ризиком, їх необхідно поділити на чутливі й нечутливі до змін процентних ставок, що і є другим етапом процесу управління ГЕПом банку. Активи чи пасиви є чутливими до змін процентної ставки, якщо відповідають таким вимогам:

дата перегляду плаваючої процентної ставки належить до чітко визначеного інтервалу в часі й строк погашення активу чи зобов'язання настає у цьому ж інтервалі;

термін проміжної або часткової виплати основної суми перебуває в межах чітко визначеного інтервалу;

зміна базової ставки, покладеної в основу ціноутворення активу чи зобов'язання, очікується протягом цього самого часового інтервалу і не контролюється банком. Операції та послуги банків за чутливими активами й пасивами відображені в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Перелік операцій та послуг за чутливими активами і пасивами банку

Послуги й операції за RSA	Послуги й операції за ИБІ-
Кредитування фізичних і юридичних осіб	Депозити, залучені від фізичних і юридичних осіб
Придбання банком цінних паперів на продаж і	Емісія банком власних цінних паперів і боргових зобов'язань
Надання міжбанківських кредитів	Отримані міжбанківські кредити
Купівля банком процентних ф'ючерсів, опціонів, свопів-, РЕПО тощо.	Продаж банком процентних ф'ючерсів, опціонів, свопів, РЕПО тощо.

Відповідно до нечутливих активів і пасивів слід віднести доходи і витрати, які не залежать від зміни процентах ставок на ринку протягом аналізованого періоду, а також основні засоби й власний капітал банку. Особливістю процесу управління ГЕПом у межах цього етапу є те, що при розрахунку використовується тільки та частина балансу, яка чутлива до змін ринкових процентних ставок.

На підставі визначених даних про горизонт планування ризику та обсяги активів і пасивів, чутливих до змін процентних ставок, починається третій етап (розрахунок ГЕПу):

= RSA - RSL

де RSA - активи, чутливі до змін процентних ставок; RSL - пасиви, чутливі до змін процентних ставок. У контексті управління ГЕПом треба розрізняти такі три класи ситуацій: нульовий ГЕП, додатний ГЕП, від'ємний ГЕП. Вартість активів чутливих до зміни % ставки RSA - RSL = 0, або (RSA/RSL) = 1. Додатний ГЕП: (RSA - RSL) > 0, або (RSA/RSL) > 1. Від'ємний ГЕП (RSA - RSL) < 0, або (RSA/RSL) < 1. Таким чином, при нульовому ГЕПі маржа банку буде стабільною, незалежною від коливань процентних ставок, а процентний ризик - мінімальним, проте отримати високий прибуток у результаті сприятливої зміни процентних ставок стає неможливим. Можливість отримати більшу маржу і, відповідно, більший прибуток дають дві ситуації - додатний або від'ємний ГЕП. Для тих банків, діяльність яких переважно не пов'язана із залученням коштів на поточні й депозитні рахунки, випуском цінних паперів власного боргу, характерний додатний ГЕП, оскільки активи цих установ переоцінюються швидше, ніж пасиви. А якщо ресурсний потенціал банківських установ багато в чому залежить від залучення коштів фізичних і юридичних осіб, у цій ситуації характерним буде від'ємний ГЕП, поява якого викликана тим, що пасиви цих установ формуються здебільшого за рахунок депозитів фізичних осіб. Розрахувати абсолютну суму ГЕПу не важко, коли відомі характеристики грошових потоків для кожної операції банку з формування активів чи пасивів. Крім того, при розрахунку суми ГЕПу треба визначити необхідний для цього проміжок часу.

Але слід мати на увазі, що при застосуванні у банківській практиці цієї моделі управління активами й пасивами не достатньо визначити лише напрямок різниці (додатна чи від'ємна), оскільки ще треба визначити її абсолютну величину. Отже, необхідною умовою використання зазначеного підходу до управління банком є наявність надійного прогнозу і передбачуваність ситуації на ринку банківських послуг. Для того, щоб зробити ці розрахунки, необхідно використати такий показник, як кумулятивний ГЕП. За допомогою цього показника можна проаналізувати можливу зміну прибутку банку залежно від динаміки ринкових ставок у кожному з періодів, на які поділений аналізований часовий горизонт.

ПР = КГ (гр - г),

де ПР - прибуток (збиток), одержаний у результаті зміни ринкової ставки процента; КГ - кумулятивний ГЕП; гр, г - прогнозована та поточна ринкові ставки.

Додатне значення ПР свідчить про збільшення прибутку банку в результаті підвищення процентних ставок при додатному ГЕПі чи зниження їх при від'ємному ГЕПі. Якщо ж значення ПР від'ємне, це свідчить про зниження процентної маржі банку через підвищення ставок при від'ємному ГЕПі чи зниження їх при додатному ГЕПі. Таким чином, застосування моделі ГЕПу в банківській діяльності базується на кількох принципах. Перший: зміна процентного доходу у разі зміни процентних ставок характеризує різницю між узгодженими активами й пасивами і залежить від величини ГЕПу. Другий: ГЕП безпосередньо пов'язаний передусім зі строками переоцінювання або погашення активів і пасивів банку, чутливих до змін процентної ставки. Третій: значення ГЕПу залежить від характеру діяльності банку та операцій, які він виконує, чи послуг, які надає своїм клієнтам. Четвертий: якщо значення ГЕПу від'ємне (GAP < 0), то в разі зростання процентних ставок дохід банку зменшується, а в разі зниження - підвищується. І навпаки: при додатному ГЕПі (GAP > 0), у разі зростання процентних ставок, дохід банку збільшується, а при зниженні - зменшується.

3.2 Шляхи вдосконалення управління активами і пасивами Банку «Південний»

Суть управління активами і пасивами припускає формування стратегій і проведення операцій, які приводять структуру балансу банку у відповідність до вибраної політики. Відповідно до цього підходу банки розглядають свої портфелі активів, зобов'язань і капіталу в нерозривній єдності як сукупний портфель, направлений на досягнення загальної мети. Такий спосіб управління цілком обґрунтований, оскільки в реальній дійсності всі банківські портфелі тісно взаємозв'язані і значною мірою впливають один на іншого.

Управління активами і пасивами банку надає менеджменту можливість управляти ризиком процентних ставок і ризиком ліквідності методом координування рішень щодо джерел фінансування і напрямів розміщення засобів. У сучасних умовах нестабільності фінансових ринків і зростання ризикованої діяльності збалансоване управління активами і пасивами розглядається як найбільш ефективний підхід до управління комерційним банком.

Головною особливістю міжнародних фінансових ринків в 80-і роки була мінливість процентних ставок і, як наслідок, збільшення процентного ризику банків. Якщо раніше головним ризиком для банків був кредитний, то починаючи з 80-х рр. ризиком номер один в банківській сфері став ризик зміни процентної ставки. Це зумовило розвиток збалансованого підходу до одночасного управління активами і пасивами, який переважає нині в світовій банківській практиці.

Суть збалансованої стратегії управління полягає в тому, що банки розглядають свої портфелі активів і пасивів як єдине ціле, визначаючи роль сукупного портфеля в отриманні високого прибутку при прийнятному рівні ризику. Загальне управління активами і пасивами дає банку інструментарій для формування оптимальної структури балансу і створення захисту від ризиків, викликаних значними коливаннями параметрів фінансових ринків.

Головне завдання менеджменту - координувати рішення щодо активів і пасивів усередині кожного окремого банку, лише б досягти високих результатів, максимально контролюючи об'єми, структуру, доходи і витрати як по активних, так і по пасивних операціях банку. Контроль керівництва банку над активами повинен координуватися з контролем над пасивами, оскільки лише у такому разі можна буде досягти внутрішньої єдності і завдяки цьому максимізувати відмінність між доходами і витратами.

Головна ідея збалансованої стратегії полягає в розумінні того, що і доходи і витрати відносяться до обох сторін банківського балансу. При цьому ціна кожної операції або послуги повинна перекрити витрати банку на її надання. Зниження витрат банку завдяки управлінню пасивами так само допомагає досягти цільового рівня прибутку, як і надходження від активних операцій. Отже, традиційний погляд, згідно якому весь дохід банку генерують активи - кредити і інвестиції, поступився місцем ідеї одночасного скоординованого управління активами і пасивами.

Перевагою стратегій УАП є максимізація прибутку за умови прийнятного рівня процентного ризику, а також можливість більш зваженого підходу до проблем управління ліквідністю завдяки точному визначенню потреби в ліквідних засобах. Така стратегія вимагає застосування багатьох складних методів і прийомів і високого рівня кваліфікації банківських менеджерів, який часто перешкоджає її впровадженню в практику роботи українських банків.

Необхідною умовою ефективного застосування цієї стратегії з метою отримання максимального прибутку є можливість досить точно передбачати і прогнозувати зміни напряму, величини і швидкості руху процентних ставок. У країнах з високим рівнем інфляції, нестабільною політичною і економічною ситуацією прогнозувати процентні ставки майже неможливо, а завдяки цьому і використання деяких методів управління активами і пасивами стає проблематичним.

Впровадження методики управління активами і пасивами в банку починається із створення спеціального комітету при раді директорів, який називається Комітет по управлінню активами і пасивами (КУАП або ALKO).

Комітети по управлінню активами і пасивами - це нова організаційна форма управління, яка швидко розвивається. До складу такого Комітету входять представники управління фінансовими операціями банку, представники кредитних і інвестиційних підрозділів, підрозділів економічного аналізу і прогнозування, головний бухгалтер, головний економіст, керівники великих філіалів.

Управління активами і пасивами, перш за все, зорієнтоване на короткострокову перспективу і пов'язане з щоденним управлінням банківським балансом. У цьому аспекті головними показниками ефективності застосування УАП є процентний прибуток, чиста процентна маржа або прибуток на акцію. Невіддільними складовими процесу стають контроль і управління фінансовими ризиками, перш за все ризиком процентних ставок і ризиком незбалансованої ліквідності.

Інструментарій управління активами і пасивами включає інформаційні системи, моделі планування, аналіз і оцінку сценаріїв, системи прогнозування, фінансові огляди і спеціальні звіти. Тому, окрім оперативного компоненту, процес управління активами і пасивами містить і плановий компонент, який призначений рухати банк у напрямі досягнення довгострокової мети. З погляду стратегічного планування довгострокове управління активами і пасивами оцінюється конкурентоздатним рівнем прибутку на активи (ROA) і прибутку на капітал (ROE).

Збалансована стратегія управління активами і пасивами реалізується на практиці за допомогою застосування спеціальних підходів. Найбільш поширений серед них метод управління розривом (ГЕП-менеджмент), метод середньозваженого терміну погашення (дюрація) і операції з похідними фінансовими інструментами, які проводяться на терміновому ринку з метою хеджування ризиків.

Незалежно від того, якого підходу до управління активами і пасивами дотримується банк, перед менеджментом неминуче виникає важливе питання: чи має величина і структура зобов'язань здатність впливати на напрями розміщення активів?

Традиційний підхід до рішення проблеми полягає в об'єднанні джерел фінансування. Відповідно до такого методу управління структура зобов'язань не впливає на вибір напрямів розміщення активів, всі засоби розглядаються як єдиний ресурсний потенціал банку без урахування особливостей різних видів зобов'язань. Завдання керівництва банку - визначити пріоритетні напрями розміщення активів, які розглядаються як незалежна величина.

Перевагою методу об'єднання джерел фінансування є простота і доступність його практичного застосування, а головним недоліком - виникнення проблем з ліквідністю. Ризик ліквідності зростає, якщо зв'язки між активами і зобов'язаннями не враховуються. Прагнучи вибрати найбільш прибуткові напрями вкладення ресурсів, банк може видати довгострокові кредити, які фінансуватимуться за рахунок короткострокових депозитів. Така трансформація з великою вірогідністю приводить до підвищення рівня ризику ліквідності.

Якщо менеджмент банку вирішить застрахуватися від підвищення рівня ризику ліквідності і з цією метою розглядатиме високоліквідні активи як пріоритетний напрям розміщення засобів, то йому доведеться відмовитися від отримання максимально можливого прибутку для акціонерів банку.

Альтернативний підхід до управління структурою активів і зобов'язань банку базується на діленні джерел фінансування. Суть методу полягає у встановленні відповідності між конкретними видами таких джерел і напрямами використання ресурсного потенціалу. Частина ресурсів, яка сформована за рахунок непостійних джерел, таких як внески до запитання, залишки на розрахункових рахунках клієнтів, одержані позики «овернайт», може вкладатися в короткострокові кредити і цінні папери. Засоби, одержані щодо стабільних джерел, таких як термінові внески, депозити, можуть бути направлені на видачу довгострокових кредитів і придбання облігацій.

Застосовуючи метод ділення джерел фінансування, менеджмент банку може ретельно стежити за розмірами сум і термінами різних видів зобов'язань і приводити у відповідність з ними структуру активів. Враховуючи потребу постійно балансувати між структурою пасивів і активів вказаний метод стає вельми трудомістким, і таким чином ускладнюється практичне його застосування. Іншим недоліком є можливе зменшення доходів банку, викликане відмовою від прибуткового вкладення засобів якщо не існує відповідного джерела фінансування. Перевага даного методу полягає в зниженні ризику незбалансованої ліквідності, оскільки потреба в ліквідних засобах у будь-який час може бути передбачена.

Метод ділення джерел фінансування придбав значне практичне розповсюдження в період управління банками через пасиви. Встановлення контролю над структурою і стабільністю зобов'язань дозволяє формувати депозитну базу відповідно до потреб проведення активних операцій. З розвитком фінансових ринків головна перевага методу ділення джерел, що полягає в зниженні ризику ліквідності, втратила своє значення. Банки дістали можливість у будь-який час залучати ліквідні засоби на міжбанківському ринку.

У останні десятиліття в міжнародній банківській практиці застосовується інтегральний метод управління, який включає методи об'єднання і ділення джерел фінансування і забезпечує велику гнучкість при управлінні активами і зобов'язаннями банку.

Ефективна діяльність будь-якого комерційного банку значною мірою залежить від системи управління його фінансами, ведуче місце в яких займають пасивні операції, необхідні для формування кредитних ресурсів комерційного банку і активні, які відображають напрями використання цих ресурсів. Тому від ефективності фінансового менеджменту пасивів і активів ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» залежить і результат діяльності банку в цілому.

Аналізуючи діяльність ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», можна дійти висновку, що українські банки закладають дуже велику маржу між залученням і розміщенням ресурсів. Якщо в Англії середня маржа складає 1,5%, то в Україні - 15%. Це пов'язано в тим, що українські банки схильні брати на себе великі ризики, тоді як іноземні прагнуть відкидати ризиковані проекти, задовольняючись невеликою, але надійною маржею (різницею).

Різниця (спред) - це різниця між середньозваженою процентною ставкою (приведеною до року) прибутковості активів і середньозваженою процентною ставкою (приведеною до року), що виплачується за зобов'язаннями (пасивам).

Оптимальна маржа повинна:

покривати операційні витрати;

оплачувати податки;

покривати кредитні збитки і збитки на цінних паперах;

забезпечувати виплату дивідендів акціонерам;

забезпечувати зростання нерозподіленого прибутку.

Для того, щоб збільшити різницю (маржу) банку необхідно інвестувати в більш ризиковані цінні папери; інвестувати в більш ризиковані кредити; перерозподіляти активи - від наявних і інших активів, що не приносять дохід, - до кредитів і цінних паперів; обмежувати портфель високодохідними інвестиціями і низько затратними пасивами.

Комерційні банки України в гонитві за «швидкими грошима» продовжують здійснювати ризиковані проекти, надаючи кредити торгово-посередницьким структурам дуже часто без належного аналізу їх фінансового стану. Як результат - криза поточної ліквідності комерційних банків.

Основна причина цього - низькоякісний кредитний портфель.

Для зниження кредитного ризику ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» фінансовим менеджерам слід серйозніше підходити до оцінки фінансового стану клієнтів, не обмежуючись тільки балансом і звітом про фінансові результати. Крім того, менеджерам банку слід об'єктивніше оцінювати закладене майно клієнтів, яким за статистичними даними забезпечується до 90% короткострокових кредитів.

Один з основних напрямів сучасного розвитку вітчизняних банків - підвищення якості послуг і кількості банківських продуктів, їх наближення до клієнтів. Підтвердженням цьому є швидке зростання філіальної мережі ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» у всіх регіонах України. Для стабільної діяльності будь-якого банку важливе значення має структура його активів і пасивів, а саме узгодженість термінів їх погашення. Як свідчить практика, досягти абсолютної відповідності цих термінів практично неможливо. Тому ефективне управління процесами залучення ресурсів є однією з найважливіших складових діяльності вітчизняних банків.

Серед основних джерел банківських ресурсів - депозити юридичних і фізичних осіб, а також міжбанківські кредити. Згідно вартості цих ресурсів найдинамічнішою є ціна міжбанківських кредитів. Операції по короткостроковій позиці на міжбанківському ринку здійснюються оперативно - як правило, на терміни овернайт, на тиждень (1w), два тижні (2w), три тижні (3w) і місяць (1m). Чим більший термін розміщення ресурсів, тим вища їх вартість. Працюючи на ринку, дилери на власне переконання ухвалюють рішення щодо суми і термінів позик, інтуїтивно регулюють співвідношення «коротких» і «довгих грошей». А визначальним чинником для них в основному є ціна ресурсу. Такий підхід не завжди виправданий. Привертати «короткі» гроші за низькою ціною правда вигідно, але у такому разі виникає процентний ризик втрати прибутковості у разі подорожчання ресурсів. Залучення «довгих» грошей забезпечує гарантований процентний прибуток по активних операціях, але вартість засобів, які залучаються, підвищується. Така дилемма виникає при покупці завжди.

Практика доводить, що тільки інтуїції дилера не достатньо для оптимального співвідношення залучення банком засобів, перш за все по термінах і за обсягами.

Банку для щоденної підтримки ліквідності необхідні пасиви певного сумарного значення. При збільшенні терміну, який прогнозується, потреба в ресурсах (у мірі повернення раніше привернутих грошей) збільшується і, наприклад, через тиждень 1w їх дефіцит досягає значення S. Його можна покрити за рахунок ресурсів, привернутих на термін овернайт, і комбінації ресурсів, запозичених на 1w, 2w, 3w, 1m (S1). Оскільки гроші на термін овернайт відіграють в основному регулюючу функцію, далі вони не розглядатимуться.

За умови беззбиткової роботи банку сумарні витрати на засоби, які притягуються, не повинні перевищувати прибуток, що надходить від активів, які покриваються цими ресурсами. Так, за період T=1w сумарні витрати C1 на ресурси, які притягуються на термін 1w, 2w, 3w, 1m не повинні перевищувати прибуток від активів, які відповідають величині S1. Тому справедливим є таке співвідношення:

w + C2w + C3w + C1m < C1, (3.1)

де C1w, C2w, C3w, C1m - витрати за період T = 1w на ресурси, які притягуються відповідно на термін 1w, 2w, 3w, 1m.

Значення C1 можна обчислити за формулою:

= (S1 * T * P1)/36500 (3.2)

де P1 - середньозважена процентна ставка, по якій «працюють» активи на тимчасовому проміжку T = 1w.

Окрім прибутковості здійснюваних операцій, для банку важливе значення має заощадження на безпечному рівні величини процентного ризику. Беручи це до уваги, встановлюємо додаткові обмеження по сумі, терміну і вартості ресурсів, які притягуються. Так, на термін T = 1w банк може, як виражаються фахівці, привернути ресурси S1 по ставці, не вище P1, а на 2w, 3w, 1m - об'ємами S2, S3, S4 по ставках відповідно не вищим P2, P3, P4.

Цільова функція будується з розрахунку залучення максимального об'єму «довгих» ресурсів. Для цього підсумовуємо ресурси, які залучаються, з урахуванням часу їх запозичення. У нашому випадку дефіцит ресурсів через 1w покривається засобами, привернутими на 1w, 2w, 3w, 1m. Через 2w - на 2w, 3w, 1m; через 3w - на 3w, 1m; через 1m - на 1m.

Введемо такі позначення:, Ps2, Ps3, Ps4 - вартість ресурсів на грошовому ринку відповідно на 1w, 2w, 3w, 1m;, X2, X3, X4 - кількість лотів ресурсів, які притягуються відповідно на 1w, 2w, 3w, 1m;- мінімальна сума (лот), починаючи з якої банки готові здійснювати операції на грошовому ринку;- цільова функція.

Приклад розрахунку:

= 15%;= 20%;= 22%;= 25%;= 19%;= 27%;= 27%;= 26%;= 20 млн. грн.;= 5 млн. грн.;= 2 млн. грн;= 1 млн. грн.;= 0,5 млн. грн.;= 30;= 6;= 2;= 2.

Згідно з результатами розрахунку банк повинен привернути на ринку ресурсів міжбанківські кредити на 1w об'ємом 15 млн. грн., на 2w - 3 млн. грн., на 3w - 1 млн. грн., на 1m - 1 млн. грн.

Запропонована оптимізаційна модель дозволяє підвищувати ефективність роботи банків в умовах жвавого ринку ресурсів. На основі значень X1, X2, X3, X4, одержаних розрахунковим шляхом, банківські фахівці можуть вибирати прийнятний для їх установи варіант залучення ресурсів.

Аналіз структури активів банківської системи України свідчить, що більше третини з них припадає на кредитний портфель. Кредитні операції банку вважаються найпрогресивнішими серед інших операцій як по прибутковості, так і по масштабності розміщення засобів.

Робота ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» по управлінню і аналізу кредитного портфеля є високо ефективним засобом, що дає можливість банку оперативно використовувати дані про стан кредитного портфеля для ухвалення управлінських рішень з питання координації кредитної діяльності.

Актуальною проблемою в кредитній діяльності комерційних банків є значна частина проблемної заборгованості в кредитному портфелі. Беручи до уваги той факт, що кожному виданому кредиту прийнятний певний ризик не повернення кредиту або невиплати відсотків внаслідок певних обставин, зрозумілим є прагнення банку кредитувати перевірених позичальників. Проте в умовах нестабільності економіки таких клієнтів дуже мало, і обмежуватися тільки ними означає поставити під сумніви діяльність банку як кредитної організації.