Фінансово-економічна характеристика діяльності підприємства ТОВ "Полтавський завод ЗБК"

За загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

допомога з тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);

допомога з вагітності та пологів;

допомога при народженні дитини;

допомога на період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їхніх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням з тимчасової втрати працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору, та членам кооперативів призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених ними страхових внесків.

У випадку ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які трапилися до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - виконавчою дирекцією відділення ФСС ТВП за місцем реєстрації ліквідованого підприємства як страхувальника.

Застрахованим особам, які забезпечують себе роботою самостійно, та тим, які працюють за межами території України, призначення та виплата матеріального забезпечення, а також надання соціальних послуг здійснюються виконавчою дирекцією відділення ФСС ТВП за місцем реєстрації їх як страхувальників.

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства та застрахованих осіб.

Комісія із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення, розглядає правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Документи про призначення допомоги з тимчасової непрацездатності, з вагітності та пологів, на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку розглядаються не пізніше 10 днів з дня їх надходження.

Повідомлення про відмову в призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження видається або надсилається заявникові не пізніше п'яти днів після винесення відповідного рішення.

Призначене, але не одержане у зв'язку із смертю застрахованої особи матеріальне забезпечення виплачується членам сім'ї, які проживали разом з нею, або спадкоємцям. Не одержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі, встановленому на час виникнення страхового випадку.

Витрати на матеріальне забезпечення та соціальні послуги страхувальники-роботодавці здійснюють за рахунок коштів ФСС ТВП з відповідним урахуванням проведених витрат при сплаті страхових внесків на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами застрахованим особам виплачується у найближчий після призначення допомоги строк, встановлений для виплати заробітної плати, допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісячно у строк, встановлений для виплати заробітної плати.

Добровільно застрахованим особам така допомога надається не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим місяцем.

Допомога при народженні дитини та на поховання виплачується не пізніше наступного дня за днем звернення.

Страхувальники-роботодавці не мають права припиняти виплату допомоги у випадках, коли сума нарахованих страхових внесків та інших платежів до ФСС ТВП не покриває фактичних витрат з виплати допомоги.

Відшкодування здійснюються органом реєстрації шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок страхувальника.

Усі розрахунки за коштами ФСС ТВП між органом реєстрації та страхувальником проводяться за безготівковими розрахунками.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі виникнення у неї одного з таких страхових випадків:

- тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві;

- необхідності догляду за хворою дитиною;

- необхідності догляду за хворим членом сім'ї;

- догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

- карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

- тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на більш легку, нижчеоплачувану роботу;

- протезування з перебуванням у стаціонарі протезно-ортопедичного підприємства;

- санаторно-курортного лікування.

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш ніж на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, починаючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи у період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми оплачуються власником чи уповноваженим органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина - за висновком лікаря - потребує догляду, але не більш ніж за 14 календарних днів. Допомога із тимчасової непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років, якщо вона потребує стаціонарного лікування, виплачується застрахованій особі з першого дня за весь час її перебування в стаціонарі разом із хворою дитиною.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім'ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більше ніж за 3 календарні дні, а у виняткових випадках з урахуванням тяжкості хвороби члена сім'ї та побутових обставин - не більш ніж за 7 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, з догляду за хворим членом сім'ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з

Допомога з тимчасової непрацездатності не надається:

- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину;

- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи, тих чи інших обов'язків або симуляції хвороби;

- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;

- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;

- у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних із таким сп'янінням;

- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Отже, розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від трьох показників:

- середньої заробітної плати;

- страхового стажу;

- кількості днів непрацездатності:

Страховий стаж визначається як період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню з тимчасової втрати працездатності і сплачує або за неї сплачуються страхові внески до ФСС ТВП.

До страхового стажу зараховуються періоди:

- тимчасової втрати працездатності;

- перебування у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;

- перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

- отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів.

До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом України від 18 січня 2001 р. №2240-111.

Особливістю допомоги з тимчасової непрацездатності є порядок оплати перших п'яти днів.

Згідно із Законом України від 11 січня 2001 р. №2213-ІІІ перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом за рахунок коштів підприємства, організації за основним місцем роботи.

Оплата днів тимчасової непрацездатності особі проводиться у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні відповідно до графіка роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Вихідні, святкові та неробочі дні тимчасової непрацездатності не оплачуються.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнення пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів).

Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі у повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Допомога виплачується застрахованій особі, яка усиновила дитину протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження, за період з дня усиновлення та до закінчення 56 календарних днів (70 календарних днів у разі одночасного усиновлення двох і більше дітей, 90 календарних днів - для жінок, віднесених до І - IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи).

У разі надання застрахованій особі відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами у період її тимчасової непрацездатності листок непрацездатності з тимчасової непрацездатності закривається і з дня настання цієї відпустки видається інший листок непрацездатності. Кожний із зазначених листків оплачується за відповідними нормами.

За період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, що збігається з відпусткою по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомога у зв'язку з вагітністю та пологами виплачується незалежно від допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Допомога у зв'язку з вагітністю та пологами надається застрахованій особі у розмірі 100% середньої заробітної плати (доходу), обчисленої за шість останніх місяців, і не залежить від страхового стажу.

До розрахунку допомоги приймаються не всі календарні, а лише робочі дні. Це пояснюється безпосередньо метою виплати допомоги - компенсувати застрахованій жінці втрату її заробітної плати.

Допомога не включається до сукупного оподатковуваного доходу працівниці, а тому не обкладається внесками до соціальних фондів.

Виплата допомоги незастрахованим особам здійснюється згідно із Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (ст. 9).

Допомогу можуть отримати усі жінки, які не застраховані в системі соціального страхування.

Допомога надається сумарно - відразу за весь період декретної відпустки. Розмір допомоги становить 100% середньомісячного доходу (стипендії, грошового забезпечення, допомоги на випадок безробіття тощо) жінки, але не менше 25% встановленого законодавством прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць.

Допомога призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання одержувача на підставі документів, визначених чинним законодавством.

Застрахованій особі (одному з батьків дитини, усиновителю чи опікуну) при народженні дитини надається одноразова допомога.

У разі народження (усиновлення, встановлення опіки) двох і більше дітей допомога надається на кожну дитину.

При народженні мертвої дитини допомога при народженні дитини не надається.

Допомога призначається з дня надання відпустки з урахуванням таких обмежень:

матері - не раніше закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

усиновителям - не раніше дня ухвалення рішення суду про усиновлення;

опікунам - не раніше дня ухвалення рішення про встановлення опіки.

Допомога виплачується за місцем роботи щомісяця у терміни, встановлені для видачі зарплати.

На відміну від допомоги при народженні дитини розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку змінюється залежно від установлення такого розміру постановами правління ФСС ТВП.

Розмір допомоги по догляду за дитиною не фіксується на рівні розміру допомоги, встановленої на день, коли застраховану особу було відправлено у відпустку по догляду за дитиною, а змінюється протягом її перебування в цій відпустці.

Якщо жінка в період перебування у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку працює, то допомога виплачується за умови, що вона працює на умовах неповного робочого часу або вдома (ст. 179 КЗпП). При виході на роботу на повний робочий день відпустка вважається перерваною і право на допомогу втрачається. У такому разі відпустку по догляду за дитиною може бути надано родичам. Родич, який доглядає за дитиною і є застрахованою особою, має право на одержання допомоги.

Якщо в період частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною у жінки настає відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами наступної дитини, право на допомогу вона не втрачає. Їй виплачується допомога й оплачується листок непрацездатності у зв'язку з вагітністю та пологами. По закінченні відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами їй виплачується допомога згідно із встановленим порядком.

Виплата допомоги незастрахованим особам здійснюється згідно із Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». Допомога призначається і виплачується органами праці та соціального захисту населення за місцем проживання одержувача на підставі встановлених документів.

Допомога на поховання надається у разі смерті застрахованої особи, а також членів її сім'ї, які перебували на її утриманні:

1) дружини (чоловіка);

2) дітей, братів, сестер та онуків, які не досягли 18 років або старших цього віку, якщо вони стали інвалідами до 18 років (братів, сестер та онуків - за умови, що вони не мають працездатних батьків), а також студентів та учнів середніх професійно-технічних і вищих навчальних закладів з денною формою навчання - до 23 років;

батька, матері;

діда та баби за прямою лінією спорідненості.

Не вважаються такими, що перебували на утриманні застрахованої особи, члени сім'ї, які мали самостійні джерела засобів існування (одержували заробітну плату, пенсію тощо).

Допомога надається застрахованій особі, члену її сім'ї або іншим юридичним чи фізичним особам, які здійснили поховання.

Допомога на поховання застрахованої особи призначається сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання, на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану.

Допомога на поховання члена сім'ї застрахованої особи призначається застрахованій особі на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів громадянського стану, та довідки з місця проживання про перебування померлого члена сім'ї на утриманні застрахованої особи.

Згідно зі ст. 46 Закону України від 18 січня 2001 р. №2240 допомога на поховання застрахованої особи чи особи, яка перебувала на її утриманні, надається в розмірі, встановленому правлінням ФСС ТВП, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Звернутися за допомогою, що виплачується з бюджету ФСС ТВП, можна коли завгодно, оскільки строків давності немає. Суму допомоги визначають на дату смерті.

Виплачують цю допомогу не пізніше дня, наступного за днем звернення. При цьому виплату здійснюють:

- у разі смерті застрахованої особи (крім виплати допомоги на поховання застрахованих осіб, які були пенсіонерами або померли внаслідок нещасного випадку на виробництві) - за останнім місцем її основної роботи перед смертю;

- у разі смерті члена сім'ї, який знаходився на утриманні застрахованої особи, - за місцем основної роботи застрахованої особи.

Випадки, коли допомогу на поховання не виплачують з бюджету ФСС ТВП:

1 Допомога на поховання пенсіонерів, за якою необхідно звертатися до органів Пенсійного фонду або міськвійськомату за місцем проживання пенсіонера. Розмір допомоги на поховання пенсіонерів дорівнює двом місячним пенсіям померлого.

2 Допомога на поховання безробітного призначається Фондом соціального страхування на випадок безробіття. Розмір допомоги визначено на рівні прожиткового мінімуму для працездатної особи.

3 Допомога на поховання з місцевих бюджетів надається місцевими органами влади у разі смерті: аспіранта, докторанта, клінічного ординатора, студента вузу І - IV рівнів акредитації стаціонарної форми навчання, учня професійно-технічного навчального закладу.

Страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань - є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюються соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

- особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту);

- учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах;

- особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами.

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина відповідно до медичного висновку вважається застрахованою та до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років, їй надається допомога з ФСС НВВ.

Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

паритетність держави, представників застрахованих осіб та роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності;

надання державних гарантій реалізації застрахованими громадянами своїх прав;

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

економічна зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов безпеки праці;

цільове використання коштів страхування від нещасного випадку.

У даному виді страхування використовуються спеціальні поняття

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках члени їхніх сімей та інші особи, страхувальники і страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування. Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (ФСС НВВ).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Роботодавцем вважається:

власник підприємства або уповноважений ним орган та фізична особа, яка використовує найману працю;

власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (у тому числі міжнародних), філії або представництва, який використовує найману працю.

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок.

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психологічну травму за обставин, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничою фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших чинників, пов'язаних із роботою.

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі його встановлення чи виявлення у період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, а також види професійних захворювань, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони праці застрахованим не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

Нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання розслідується у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці».

Порядок обчислення страхових внесків та строки їх сплати регламентуються такими законодавчими актами:

- Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. №1105-ХІV із змінами та доповненнями;

- Законом України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 р. №2272-ІП;

- Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 3 квітня 2003 р. №660-ІУ та іншими законодавчими актами.

Сума страхових внесків страхувальників до ФСС НВВ повинна забезпечувати:

- фінансування заходів, спрямованих на вирішення планових завдань;

- створення резерву коштів для забезпечення його стабільного функціонування;

- покриття витрат, пов'язаних із здійсненням соціального страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:

для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці»;

- для добровільно застрахованих осіб - у відсотках від мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат (10035 грн).

Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться ФСС НВВ відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання» №985 від 27 червня 2003 р. страхові тарифи диференційовані за галузями економіки та видами робіт за професійним ризиком виробництва (див. табл. 4.1).

Страхувальник здійснює страховий внесок у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Страхові внески сплачуються:

юридичними особами - в день одержання коштів на оплату праці в установах банків, а при проведенні оплати праці з готівкової виручки чи натуроплатою платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до ФСС НВВ;

фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, фізичними особами, які використовують найманих працівників, щомісяця не пізніше 10-го числа, наступного за місяцем, за який сплачена заробітна плата;

добровільно застрахованими особами - у строки, передбачені для сплати цими особами податків.

Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок ФСС НВВ.

У разі нестачі коштів на поточному рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі отримання платниками коштів на оплату праці й перерахування страхових внесків здійснюється у пропорційних сумах.

Страхові внески сплачуються у національній валюті України.

У разі настання страхового випадку ФСС НВВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку:

1) своєчасно та у повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові, внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні:

- допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

- одноразову допомогу у разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого;

- щомісячну грошову суму у разі часткової або повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

пенсію за інвалідністю внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому;

допомогу дитині;

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг;

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі настання нещасного випадку, швидкої допомоги у разі потреби його госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

4) організувати ефективне лікування потерпілого з метою якнайшвидшого відновлення здоров'я застрахованого;

5) забезпечити потерпілому повний обсяг постійно доступної медичної допомоги;

6) вжити заходів для підтримання, підвищення та відновлення працездатності потерпілого;

7) забезпечити домашній догляд за потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства;

8) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого, працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або разом із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування;

10) у разі невідкладної потреби надавати інвалідам разову грошову допомогу;

11) сплачувати за потерпілого внески на медичне та пенсійне страхування;

12) організовувати залучення інвалідів до участі у громадському житті.

Компенсація шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, здійснювалась власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом.

Страховими виплатами є грошові суми, які виплачуються застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У разі настання страхового випадку застрахованій особі виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

Підставою для виплати допомоги є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, в якому повинна бути позначка зв'язку хвороби із страховим випадком, та наявність акта про нещасний випадок або акта розслідування професійного захворювання за встановленою формою.

Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, пов'язаних з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, призначається і виплачується за місцем роботи застрахованої особи, на якому стався страховий випадок, у розмірі 100% втраченої середньої заробітної плати за робочі дні (години) згідно із графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

Якщо застрахована особа працює за сумісництвом, допомога призначається і виплачується страхувальником за місцем роботи, де стався страховий випадок.

Допомога добровільно застрахованій особі призначається відділенням, у якому вона зареєстрована, з шостого дня тимчасової непрацездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Допомога призначається, якщо застрахована особа звернулася за нею не пізніше 6 місяців з дня відновлення працездатності або встановлення інвалідності.

При зверненні за допомогою після шести місяців вона може бути надана лише у виняткових випадках з поважних причин за рішенням постійної комісії правління ФСС НВВ з питань страхових виплат, соціальних послуг потерпілим та їх реабілітації.

Одноразова допомога потерпілому призначається при встановленні йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У разі смерті потерпілого право на одержання одноразової допомоги має його сім'я та особи, які перебували на його утриманні, а також його дитина, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Право на отримання страхової допомоги настає з дня смерті годувальника, але не раніше дня виникнення права на страхові виплати.

Особи, які перебували на утриманні потерпілого:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один із батьків померлого, або інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.

Відділення приймає рішення про призначення виплати у разі втрати годувальника за умови подання відповідних документів.

Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого повинен бути не меншим за п'ятирічну заробітну плату потерпілого, і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після смерті потерпілого.

Розмір одноразової допомоги сім'ї потерпілого не залежить від наявності та кількості в сім'ї осіб, які перебували на його утриманні. Розмір допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, не залежить від розміру одноразової допомоги сім'ї потерпілого.

Розмір одноразової допомоги не обмежується і не підлягає зменшенню з підстави, що комісією з розслідування нещасного випадку було встановлено ушкодження здоров'я не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці.

Одноразова допомога сім'ї та особам, які мають на це право, у разі смерті потерпілого виплачується у місячний строк з дня смерті застрахованої особи в день, установлений постановою відділення.

У разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті.

Особам, які мають право на виплату в зв'язку із смертю годувальника, страхові виплати провадяться з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Відділення розглядає справи про призначення виплат у разі втрати годувальника за умови подання законодавчо визначених документів у триденний строк з моменту звернення заявника.

Суми страхових виплат особам визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати.

Сума страхових виплат кожній особі, яка має на це право, визначається шляхом ділення частини заробітку потерпілого, що припадає на зазначених осіб, на кількість цих осіб.

Страхові виплати особам, які втратили годувальника, провадяться в повному розмірі без урахування призначеної їм пенсії у разі втрати годувальника та інших доходів.

Якщо потерпілий одержував страхові виплати і не працював, то розмір відшкодування шкоди у разі його смерті визначається на основі суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат.

Страхові виплати провадяться щомісячно з наступного місяця після місяця, в якому вони призначені, в дні, установлені постановами відділень.

При настанні страхового випадку ФСС НВВ зобов'язаний у встановленому законодавством порядку організувати поховання померлого, відшкодувати вартість пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.

Витрати на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги провадяться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 11 липня 2001 р. №826 та Постанови правління ФСС НВВ «Про витрати на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» від 15 серпня 2001 р. №22 і Постанови правління ФСС НВВ «Про внесення доповнення до постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 15 серпня 2001 р. №22» від 1 листопада 2001 р. №39.

ФСС НВВ повинен виплачувати допомогу дитині у випадку завдання шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності.

ФСС НВВ надає щомісячну допомогу такій дитині як інваліду дитинства до 16 років або до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.

Після досягнення зазначеними особами 16 років ФСС НВВ зобов'язаний проводити їм виплати у розмірі середньомісячного заробітку, що склався на території області (міста), в якій вони проживають, але не менше середньомісячного заробітку в країні на день виплати.

ФСС НВВ зобов'язаний сприяти створенню умов для надання допомоги при настанні нещасного випадку, організовувати лікування потерпілих, вживати заходів для підтримання і відновлення їх працездатності.

3.2 Напрями вдосконалення розрахунків за соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві

Економічна система країни є складним механізмом з великою кількістю взаємопов'язаних елементів, кожен з яких є окремою індивідуальною, але залежною від інших елементів системою. Так, важливою та неодмінною складовою частиною економіки є система оподаткування, яка впливає на всі аспекти економічного життя, але в Україні характеризується наявністю значної кількості недоліків, одним з яких є чинний порядок справляння зборів до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування.

Сучасний стан економіки України характеризується наявністю ряду проблем, серед яких найбільшою є розмір її тіньового сектору. За підрахунками Міністерства економіки, у тіні вироблялося 39% ВВП. Незалежні аналітики запевняють, що навіть ці дані занадто занижені.

Дану проблему слід розглядати через призму поняття тіньової економіки, а саме її визначення як прихованої економічної діяльності, яка не показується в податковій звітності та офіційній статистиці, виду економічної діяльності, при якому не сплачуються податки. Тобто, причини її існування необхідно вивчати як наслідок функціонування чинної податкової системи.

З нового року значно спроститься система адміністрування внесків до пенсійного фонду та фондів соціального страхування. Замість чотирьох платежів до Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування на випадок безробіття, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фонду соціального страхування від нещасного випадку прийде один - єдиний соціальний внесок.

Введення єдиного соціального внеску принесе багато переваг для роботодавців та підприємців. Адже не треба буде реєструватися у чотирьох державних установах, не треба буде сплачувати внески до цих установ чотири рази, не треба буде подавати чотири різних звіти, не треба буде стояти чотири різних черги для того, щоб здати ці самі звіти. Замість цього буде один єдиний платіж - єдиний соціальний внесок.

З 01.01.2011 року вступає в силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI, 08.07.2010. Отже з нового року всі переваги, що було наведено вище стануть реальністю. Слід звернути увагу, що діючі закони, що регулюють пенсійну систему та систему соціального страхування в Україні будуть діяти у частинах, що не суперечить закону про єдиний соціальний внесок.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Обліком платників єдиного внеску, забезпеченням збору та веденням обліку страхових коштів, контролем за повнотою та своєчасністю їх сплати, веденням Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування буде займатися Пенсійний фонд України. Єдиний соціальний внесок буде сплачуватися саме на його рахунки. Потім ці суми будуть розподілятися серед фондів соціального страхування.

Введення цієї системи заходів призведе перш за все до зменшення розміру тіньового сектора економіки, адже значно знизить неоправдані витрати підприємства з оплати праці та усуне необхідність ухилення від сплати відповідних податкових платежів. Також зробить більш цивілізованими відносини між державою та підприємницькими структурами, адже зменшаться витрати часу на процес оподаткування, оскільки звітність щодо відрахувань з фонду оплати праці необхідно буде подавати одну замість чотирьох та платити один раз, а не чотири. Єдиний соціальний внесок дозволить зробити оподаткування більш справедливим - основну вагу податкового навантаження буде перенесено з оподаткування праці на оподаткування прибутку (відрахування до соціальних фондів включаються до валових витрат суб'єктів господарювання), та забезпечити акумулювання більших обсягів надходжень від податку на прибуток. Особливо важливим є впровадження даного платежу для підвищення інвестиційної привабливості економіки, тому що інвестори зацікавлені вкладати фінансові ресурси перш за все в країни з досить лояльним податковим законодавством.

Тому, її реформування шляхом введення єдиного соціального внеску, що дозволить значно підвищити інвестиційну привабливість країни, знизити тінізацію економіки, покращити відносини між владними органами та підприємницькими структурами, перейти до європейських стандартів життя.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 18.01..2001 р. 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Але це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством. Саме тут всі сумісники України і попали на вудочку, право виходить у них може бути відібрано не відповідно до Законів України, а відповідно до законодавства. І таке негуманне «законодавство» є.

Так відповідно до пункту 2 Порядку оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів підприємства, установи, організації, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. №439, оплата днів тимчасової непрацездатності застрахованій особі провадиться за основним місцем роботи у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати за робочі дні (години) згідно з графіком роботи, що припадають на дні тимчасової непрацездатності.

А згідно з пунктом 100 «Положения о порядке обеспечения пособиями по государственному социальному страхованию», затвердженим постановою Президії ВЦСПС від 12.11.84 р. №13-6, лікарняні виплачуються за тим місцем праці, де зберігається трудова книжка. А через те, що книжка у сумісників одна, то вони можуть отримати лікарняні лише за основним місцем роботи, хоча внески вони сплачували (точніше з них стягували) і за неосновним місцем роботи. Саме так радянська постанова стає важливішою за українські закони. З іншого боку це зайвий доказ того, що працювати багато (в різних місця) - шкідливо, особливо для здоров'я, бо всіх належних тобі лікарняних все одно не отримаєш.

У видачі лікарняних є також такий «недолік» - видача лікарняних в Україні досі здійснюється за Інструкцією ВЦРПС та Наркомздраву СРСР «Про порядок видачі застрахованим лікарняних листків», яка затверджена Постановою Радою Народних Комісарів СРСР №1382 аж від 14.08.1937 року.

Тому ця ситуація, що склалася з суперечним діючим законодавством є основним чинником гальмування та недосконалості страхування на випадок тимчасової непрацездатності.

Необхідно передивитися виплати страхових внесків робітників, що працюють за сумісництвом, об вони в першу чергу підлягають подвійній сплаті страхових внесків, а виплати з них мають можливість отримати лише за основним місцем роботи.

По-друге, необхідно переглянути діюче законодавство з боку застосування Інструкції «Про порядок видачі застрахованим лікарняних листків», яка затверджена аж у 1937 році. Це діюча Інструкція але вона вже не зовсім відповідає вимогам сучасного суспільства, яке прагне жити у швидкому темпі та все більше звикає до умов, що більш сприйнятливі для, в першу чергу, населення (страховиків у даному випадку).

Щодо вдосконалення роботи підприємства з нарахувань та виплат внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасних випадків на виробництві зауважень немає. Робота ведеться одним бухгалтером. Обсяг облікових робіт на даному підприємстві досить невеликий, тому впроваджувати додаткові зміни щодо вдосконалення недоцільно.

страхування нещасний розрахунок автоматизація

3.3 Впровадження системи автоматизації розрахунків в процесі нарахування за соціальним страхуванням з тимчасової втрати працездатності та від нещасних випадків на виробництві

На сьогоднішній день дуже широко використовуються засоби обчислювальної техніки - це призвело до появи нових прийомів та методів організації обліку. Відмінною їх особливістю є можливість складання в автоматичному режимі машинограм, узагальнюючих облікову інформацію в розрізах, необхідних для управління, контролю, аналізу та складання бухгалтерської звітності.

Нині відбувається швидке оснащення організацій комп'ютерами. Вони дозволяють накопичувати дані як безпосередньо в облікових реєстрах (карточках, вільних листах та ін.) так і на машинних носіях інформації (наприклад, на жорсткому диску, дискетах).

Відносно просто можна засвоїти та експлуатувати комп'ютери в якості персональної техніки, оснащувати ними бухгалтерів і на їх основі створювати автоматизовані робочі місця (АРМ) бухгалтера. Одним з обов`язкових умов автоматизації та обліку є наявність програми реєстрації та обробки бухгалтерських даних. Вони включають розробку технологій автоматизованого отримання обробки інформації, в тому числі:

первинні документи, пристосовані до їх автоматизованої обробки;

документообіг, розрахований на обробку облікових даних на комп'ютерах;

коди;

звітні розробки, отримані автоматично;

програми робіт обчислювальної техніки;

технологічні та інструментальні карти, які формалізують порядок виконання робіт на всіх етапах технологічного процесу обробки інформації, зараховуючи використання отриманих машинограм.

При цьому програми обробки бухгалтерської інформації повинні бути адаптовані до правил ведення бухгалтерського обліку. Це відноситься до подання бухгалтерських реєстрів в зручному для читання вигляді, неможливість несанкціонованих виправлень в записах та ін.

Організація самостійно обирає форми та методи бухгалтерського обліку виходячи з об'єму облікових робіт, наявності обчислювальної техніки та інших умов. Вони можуть не тільки використовувати рекомендовані форми, але й розробляти свої, зараховуючи форми бухгалтерських реєстрів, програму реєстрації та обробки інформації. Разом з тим вони повинні дотримуватись загальних методологічних принципів, встановлених в централізованому порядку, а також технології обробки облікових даних.

З переходом до прогресивних форм обліку кардинально змінюється характер та зміст бухгалтерської роботи, скорочується питома вага технічних процесів, заснованих на ручній праці. Головним для облікового персоналу стають функції організаторів процесу обробки економічної інформації.

Спосіб обробки господарських операцій при ведені бухгалтерського обліку чинить істотний вплив на організаційну структуру фірми, а також на процедури та методи внутрішнього контролю. Комп'ютерна технологія характеризується рядом особливостей, які потрібно враховувати при оцінці умов та процедур контролю.

Нижче показані відмінності комп'ютерної обробки даних від неавтоматизованої.

Комп'ютерна обробка припускає використання одних і тих команд при виконанні ідентичних операцій бухгалтерського обліку, що практично виключає появу випадкових помилок, зазвичай присутніх ручній обробці. Напроти, програмні помилки приводять до неправильній обробки всіх ідентичних операцій при однакових умовах.

Комп'ютерна система може здійснювати безліч процедур внутрішнього контролю, які в неавтоматизованих системах виконують різні спеціалісти. Така ситуація залишає спеціалістам, що мають доступ до комп'ютеру, можливість втручання в інші функції. В підсумку комп'ютерні системи можуть вимагати введення додаткових мір для підтримки контролю на необхідному рівні, який в неавтоматизованих системах досягається простим поділом функцій. До подібних мір може відноситись система паролів, які запобігають дії, не допустимі зі сторони спеціалістів, які мають доступ до інформації про активи та облікові документи через термінал в діалоговому режимі.