З метою аналізу поведінки банку та його можливого стану при загостренні внутрішніх та зовнішніх факторів ризику, Базельським Комітетом рекомендовано проводити стрес-тестування банківської діяльності з метою виявлення неузгодженої позиції, яка наражає банк на підвищений ризик, а також з метою виявлення шокових (порогових) факторів, що ставлять під загрозу індикатори фінансової стійкості банківської системи. Ця процедура носить назву стрес-тестування діяльності банків. В результаті стрес-тесту виявляються ключові ризики системи шляхом отримання сценаріїв впливу надзвичайних, але цілком вірогідних шоків як на макро-, так і на макрорівнях.

Кінцевий вигляд прогнозного сценарію залежить від заздалегідь встановленої мети дослідження: прогнозування найбільш ймовірних подій або визначення послідовності подій, що призведуть до бажаного кінцевого стану системи. Як правило, об'єктом дослідження стрес-тестів є зміни обсягів капіталу банків та якості їх активів під впливом вищезазначених факторів. Результатом негативних змін з боку ендогенного або екзогенного середовища системи є очікувані та неочікувані втрати банку.[53,89]

Від ступеню формалізації та використання науково-аналітичного апарату виокремлюють сценарій-есе, аналітичний та формалізований сценарій, який ґрунтується переважно на кількісних показниках та їх аргументації.

Розробка сценарію проходить в декілька етапів:

1. економічний аналіз сучасного стану досліджуваного банку;

2. визначення діапазону майбутніх станів;

3. визначення часового горизонту;

4. обрання оптимального сценарію як бази для поточного управління банком;

В процесі побудови сценаріїв більшість авторів рекомендує використовувати синтез підходів:

· «бек-тестінг», що обґрунтовує порогові показники сценарію за допомогою ретроспективного аналізу подій минулих криз;

· визначення обсягів можливих втрат та вірогідності їх настання;

· порівняння прогнозних показників сценарію з нормативними індикаторами фінансової стійкості.

Як вже було зазначено, основними ризиками банку є: ризик зміни валютного курсу, ризик коливання відсоткової ставки, кредитний ризик, ризик коливання цін на фондовому ринку та цін на нерухомість, ризик ліквідності, а також ризик поширення нестабільності. Розглянемо докладніше вплив кредитного ризику на діяльність банку, як ризику, безпосередньо пов'язаного із функцією банків в економіці.

Кредитний ризик може бути визначений як ймовірність втрати, що пов'язані з непередбачуваними змінами якості активів. Існують два методи щодо визначення кредитного ризику.

Перший метод ґрунтується на аналізі показників стану кредитного портфеля банківських інститутів як за його структурою, так і динамікою. Цей аналіз може проводиться через:

* визначення впливу шоків на якість кредитного портфеля банківської системи;

* застосування методів регресійного аналізу для визначення взаємозв'язку між станом кредитного портфеля і макроекономічними показниками.

Визначення впливу шоків на стан кредитного портфеля складається з оцінки сум непередбачених втрат, що можуть виникнути внаслідок погіршення його якості. Втрати, що можуть виникнути покриваються шляхом формування резервів і включення цих втрат до ціни кредиту. Для їх підрахунку використовують стандартне відхилення і покривають формуванням додаткових резервів на покриття кредитного ризику. Розмір резерву на покриття кредитного ризику визначається як сума максимальних втрат за кредитним портфелем (рис.3.20). Застосування VAR-моделей регресійного аналізу для визначення впливу макроекономічних факторів на стан кредитного портфеля ставить на меті середньострокове прогнозування впливу змін основних макроекономічних показників на приріст сумнівних до повернення кредитів. Використання регресійного аналізу при цьому може проводитись як відносно всієї банківської системи, так і до окремих груп банків та банків. Головною проблемою, що може вплинути на якість результату при застосуванні регресійного аналізу, є вірогідність структурних змін у економічній та фінансовій системах. Такі трансформації змінюють рівень зв'язку між позичальниками і кредиторами, що негативно впливає на якість прогнозу. Тому значення параметрів моделі слід контролювати і перевіряти як експертними оцінками розвитку секторів так й результатами аналізу фінансової стійкості інших секторів економіки.

Рис.3.20. Необхідний рівень капіталізації на покриття втрат внаслідок впливу кредитного ризику.

Другий метод визначення кредитного ризику - через аналіз даних фінансового стану позичальників. Має значні переваги порівняно з першим методом, оскільки, по-перше, кредитний ризик великою мірою формується у реальному секторі, по-друге, цей метод дає змогу передбачити погіршення якості кредитного портфеля до того, як погіршиться класифікація кредитів банківського сектору. Однак досить суттєвим недоліком цього методу є налагодження механізму збирання необхідної інформації, яка надходить із значним запізненням у часі, що не дає змогу оперативно визначати і реагувати на можливі зміни фінансового стану позичальника.[57,17]

Як показує практика, динаміка зміни показника відношення власного капіталу до залученого (ліверідж) є досить якісним показником, який можна застосовувати для прогнозування зростання обсягів кредитів, сумнівних до повернення.

Цей зв'язок можна записати у вигляді такої системи регресійних рівнянь:

де npls - частка кредитів, сумнівних до повернення, у загальній сумі кредитів; lev - рівень ліверіджу; rcc - реальна вартість капіталу; reer - реальний ефективний курс; - темпи зростання реального ВВП; - рівень інфляції; - темпи зростання грошової маси; - темпи зростання внутрішнього кредиту; roe - рівень ROE корпоративного сектору.

Результати, отримані внаслідок практичного застосування цієї моделі в різних країнах світу, можна узагальнити і зробити такі висновки:

* зростання ліверіджу корпоративного сектору на 10% приводить до зростання сумнівної заборгованості у загальному обсязі кредитів на 1,8 відсотка;

* зростання реального ВВП на 1% знижує рівень сумнівної заборгованості на 2,6 відсотка.

Таким чином, вибір першого або другого методу аналізу залежить від якості і швидкості отримання даних для аналізу.

Іншим ризиком, який тісно пов'язаний зі стабільністю банківської системи, є ризик ліквідності. Під ризиком ліквідності розуміється небезпека втрат у разі неспроможності банку виконати свої зобов'язання за пасивами балансу та вимогами за активами. Значення ризику ліквідності при проведенні загального стрес-тесту визначається як коливання значення розриву між строками повернення активів і пасивів внаслідок впливу інших фінансових ризиків - валютного ризику, ризику коливання цін на цінні папери тощо. Більшість центральних банків покладають контроль за ризиком ліквідності безпосередньо на самі банки. МВФ рекомендує при проведенні аналізу ризику ліквідності орієнтуватись на рівень зростання розриву між високоліквідними активами і зобов'язаннями. Іншим аспектом аналізу ризику ліквідності є визначення можливості поширення кризи ліквідності між банками або іншими фінансовими установами.[43,287]

Тому при побудові стрес-тесту окремо проводиться аналіз поширення вищезазначених ризиків між фінансовими інститутами. Цей аналіз повинен визначати:

* швидкість «передачі» ризиків між фінансовими інститутами;

* обсяги можливих збитків, що можуть виникнути в інших банків або групи банків внаслідок поширення між фінансовими інститутами економічних ризиків.

Взагалі, у кожній системі, особливо складній, є так звані вузькі місця, тобто такі показники діяльності, які створюють загрозу для функціонування конкретного банку. Тому, за рекомендацією НБУ, кожен банк має використовувати критичні значення таких показників в процесі стрес-тесту. При цьому рівень впливу кожного з факторів, які можуть спричинити кризу системи, має набувати низького, середнього або високого ступеню, в залежності від обраного сценарію. У якості історичних прикладів шокових ситуацій банки можуть використовувати сценарії розвитку подій в період азіатської кризи 1997 року, дефолт в Росії у 1998 році, кредитну кризу в США в 2007 році або модель сучасної кредитно-фінансової кризи.

Розділ 4. Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях у ВАТ «УкрСиббанк»

Загальні положення охорони праці в банку.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Складовою частиною системи управління охороною праці є навчання і інструктаж працівників з питань охорони праці, яка проводиться зі всіма працівниками в процесі їх трудової діяльності.

Для того, щоб людина могла плідно працювати, йому необхідно створити оптимальні умови для виконання його виробничих обов'язків. Існує цілий ряд норм, виконання яких дозволяє багато в чому забезпечити такі умови, продовжити життя даному конкретному індивіду і зберегти його дорогоцінне здоров'я.

Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємозв'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики щодо правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Воно складається з Конституції України, Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Основною метою управління охороною праці в банку це - підготовка, прийняття та реалізація рішень з питань охорони раці, які забезпечували б безпечні і не шкідливі умови праці, збереження здоров'я та великої працездатності всіх працівників банку в процесі їх трудової діяльності при мінімальних витратах на охорону праці.

Для виконання вищезазначеної мети потрібно виконувати такі основні завдання:

1. Забезпечення обліку, та доведення до всіх працівників банку управлінської, нормативно-правової, довідкової та навчально-методичної інформації з охорони праці в такому необхідному об'ємі щоб виконувалися безпечне виконання трудових обов'язків.

2. Забезпечення організації навчання з питань охорони праці і професійного відбору працівників відповідно з вимогами нормативно правових актів з охорони праці.

3. Забезпечення назначення відповідальних осіб, за рішення конкретних питань охорони праці, розподіл обов'язків, прав та відповідальності відповідальних осіб і виконавців з питань охорони праці.

4. Забезпечення прийняття та реалізації у встановленому порядку ефективних рішень, мір і коштів з підтримки безпечних та нешкідливих умов праці, знищення небезпечних та шкідливих факторів, та інших відхилень від нормативних вимог, порушень вимоги безпеки.

Під об'єктами управління охороною праці в банку розуміють:

· Трудова діяльність працівників банку (стан здоров'я, тяжкість праці, режим праці та відпочинок).

· Технологічне і допоміжне обладнання, будівлі і споруди, (технічний стан, безпечність і не шкідливість використання, попереджувальний ремонт).

· Виробнича природа (мікроклімат, освітлення, вентиляція та кондиціонування повітря, шум, організація робочого місця, сані умови).

Структурно - функціональна схема системи управління охороною праці (СУОП) банка.

Зовнішні органи управління і нагляду за охороною праці: Кабінет Міністрів, Міністерства, Органи виконавчої влади і самоуправління, Органи державного нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці, Держсанепідемнагляд, Держпожнагляд і інші.),Органи прокуратури і суду. Рекомендації для прийняття рішень

Рис.4.1. Структурно - функціональна схема системи управління охороною праці

Якщо розрахувати, кількість коштів, які банк спрямовує на забезпечення охорони праці, то ВАТ «УкрСиббанк» витрачає приблизно 72161,9тис.грн. (за даними другого кварталу 2013 року).

Мікроклімат в приміщенні банку.

Стан здоров'я працюючих значною мірою визначається впливом на організм людини фізичних факторів: температури, вологості та швидкості руху повітря. Встановлено, що найбільша шкода здоров'ю працюючих та економічні збитки у зв'язку з не виходом на роботу пов'язані з впливом на організм знижених температур повітря виробничих та побутових приміщень на промислових підприємствах. Під впливом низьких та знижених температур повітря розвиваються захворювання периферичної нервової та м'язової систем, суглобів: радикуліти, неврити, мізіоти, ревматоїдні захворювання.

Висока температура і вологість повітря негативно впливають на функціональний стан людини, тому на робочих місцях необхідно створювати комфортні теплові умови постійно.

За даними ВООЗ оптимальне значення температури повітря у приміщенні становить 19-23 С. Рекомендується відносна вологість повітря 55%, швидкість руху не повинна перевищувати на рівні обличчя 0.1 м/с.

Згідно з діючими в нашій країні нормативами ГОСТ 12.1.005.-88 “Мікроклімат виробничих приміщень” температура повітря, швидкість його руху та відносна його вологість повинні відповідно становити: 22-24 градусів С; 0,1 м/с; 60-40%.

Для того щоб, мікроклімат в приміщенні банків відповідав всім нормативам, необхідно встановлювати кондиціонери які б подавали б свіже і чисте повітря. Також регулювання роздачі повинно бути ручним в управлінні. Але статистика свідчить про те , що працівники які працюють в приміщенні з кондиціонерами хворіють частіше, тому що, благотворні природні аєроіони застрягають у фільтрах кондиціонера і повітря подається чистим але мертвим.

Працівники всіх банківських установ використовують для обробки інформації комп'ютери, та копіювальну техніку. Так уже через 5 хвилин роботи монітора комп'ютера концентрація іонів знижується у 5-10 разів. Через 3 години їх концентрація наближується до нуля. Ця зміна в повітрі призводить до зін у серцево-судинній, бронхо-легеневій та вегативних нервових системах.

Всі банки працюють з широким колом клієнтів, та відвідувачів. Для цього необхідно проводити додаткові заходи оздоровлення повітряного середовища-додаткові вентиляції, обмеження числа та місць оснащенних загороджувальними стінами, з невеликими віконцями для спілкування з відвідувачами.

Електробезпека в банках.

Всі банки при виконанні своєї роботи застосовують апарати та обладнання в яких використовується електроенергія, тому питання електробезпека є актуальним. При експлуатації обладнання потрібно дотримуватися вимог і правил “правила охорони обчислювальних машин”, “Правила техніки і безпеки при експлуатації електроустановок”, затверджено наказом Держнагляд охорони праці від 10 лютого 1999 року №21.

При недотриманні вимог, що зазначенні вище призводять до наступних електротравм:

1. Специфічне ураження тканини це-опіки, електричні знаки;

2. Металізація шкіри це - частки розплавленого удорож;

3. Електроофтальмія це - запалення зовнішніх оболонок очей під дією ультрафіолетових променів електричної дуги;

4. Механічні ушкодження це - розірвання шкіри, вивихи, переломи і т.д, викликані мимовільним скороченням м'язів.

При впливу на людину електричного струму виникає електричний удар якій розрізняють на 4-ри ступені:

1. Ступінь - удорожнее скорочення м'язів без утрати свідомості;

2. Судорожне скорочення м'язів з утратою свідомості, але зберігається дихання і робота серця;

3. Ступінь - втрата свідомості; порушення дихання або роботи серця;

4. Ступінь - клінічна смерть.

Потрібно завжди пам'ятати, що однією з особливостей електричного струму є те, що частини устаткування найчастіше нерухомі, і людина думає , що воно не принесе ніякої шкоди тому ,що нерухоме устаткування не мають високої температури, видимого випромінення, тому аналізатори не фіксують небезпеку, що насправді існує.

Для того, щоб зменшити кількість виникнення нeсчасних випадків уражених електричним струмом потрібно провести основні заходи:

застосування малих напруг і електричний поділ мереж. Для забезпечення безпеки електроспоживачів варто застосовувати до 42 В: у приміщеннях з підвищеною небезпекою-36В, в особливо небезпечних-12В. Потрібно завжди пам'ятати, що небезпечного електро струму не існує, навіть при ураженні 12В, якщо напруга діє на безпосередньо важливі нервові вузли, керування якими в організмі людини здійснюється електричними сигналами дуже малих напруг.

Контроль ізоляції. При порушенні ізоляційного провода може призвести до летальних випадків, тому контроль ізоляції є необхідним заходом, що попереджує небезпеку ураження електричним струмом.

Захисне заземлення, занулення. Усі електроприлади які знаходяться в приміщенні згідно з ДНАОП 0.00-1.21-98 повинні бути заземленні за допомогою нульового захисного провідника. Використання нульового робочого як нульового захисного провідника забороняється. Усі елєктроприймачі які використовуються в приміщенні, повинні підключатися до електромережі тільки за допомогою справних штепсельних з'єднань і електророзеток заводського виготовлення.

При здійснені трудової діяльності в приміщенні виникає також електростатистичне поле, воно виникає за рахунок тертя: килими, ліноліуми, лаковані покриття, одяг із синтетичної тканини, взуття. Також джерелом електростатичного поля є відео термінали (ВДТ). Напруженість електростатистичного поля залежно від типу ВДТ коливається від 8 до75 кВ/м. Відповідно до ГОСТ12.1.045-84”ССБТ. Для досягнення зниження електрики та її небезпечних проявів здійснюються такими заходами:

· Застосуванням електропровідності поверхні шляхом підтримки у приміщенні з ВДТ відносної вологості на рівні 40-60 %;

· Застосуванням іонізації повітря нейтралізаторами статистичної електрики;

· Застосуванням у приміщенні з ВДТ підлоги з анти статистичними лінолеумом і проведенням вологого прибирання;

· Періодично при вимкненому комп'ютері протирати ледве змоченою мильним розчином бавовняною ганчіркою пил з поверхонь апаратури.

За даними ВООЗ, експериментальне дослідження впливу рентгенівського випромінювання на користувача ВДТ показало, що рівні опромінення виявилися нижче від доступних значень.

Охорона праці при експлуатації ПК.

Для виконання роботи в установах банку використовують персональний комп'ютер. Але при щоденному використанні він призводить до погіршення стану здоров'я. Визначення та вивчення факторів, що впливають на стан людини яка користується комп'ютером, дозволить виділити основні причини напруженості, стресу і здійснити відповідні профілактичні заходи.

При проведенні досліджень було виявлено, що у професійних операторів частіше всього зустрічаються порушення органів зору, опорно-рухового апарату, центральної нервової системи та захворювань шкіри. Також необхідно сказати, що вже в перші роки впровадження ВДТ в Європі та США було зафіксовано значна кількість скарг операторського персоналу на недомагання, передчасне стомлення, головний біль, порушення функції зору.

Таблиця 4.1.

Стан здоров'я	Групи користувачів	ВДТ	Контрольна група
Функціональні порушення ЦНС	15,6	8,2	2,7
Хвороби системи кровообігу	57,7	60,3	29,2
Хвороби органів дихання	20	21,7	11,2
Хвороби травлення	40	38,6	29,8
Здорові	6,7	20,1	29,8

З наведених даних таблиці №1 видно, що фізіологічні порушення частіше спостерігаються в осіб, які довше та інтенсивніше використовували ВДТ, але загального висновку поки що зробити не можна. Крім того, за даними ряду факторів, у користувачів які інтенсивно використовують комп'ютер в умовах значних напружень, досить часто виникають психологічні та поведінкові порушення (нервозності, роздратування, тривога, нерішучість, замкненість і т.д.).

Працівниками кафедри охорони праці та екології Української академії друкарства та інших науково дослідних інститутів було проведено велику кількість дослідів щодо охорони праці та особливостей трудового процесу на комп'ютеризованих робочих місцях низки організацій. Основна частина цих результатів розміщена в таблиці №2.

Таблиця 4.2. Характеристика скарг операторів комп'ютерної техніки.

№ п.п.	Симптоми впливу комп'ютера	Кількість працівників, які повідомили про симптоми, від загальної кількості опитуваних (%), стаж роботи
		До 1 року	Від 1 до 3 років	Від 3 до 5 років
1	Біль та різь в очах	58,8	67,5	88,7
2	Головний біль	17,6	23,5	42,5
3	Біль в області спини	18,5	21,2	32,2
4	Загальна втома	29,4	25,7	42,6
5	Втома м'язів рук	15,1	22,3	38,7
6	Підвищена роздратованість	11,7	21,6	35,3
7	Порушення нічного стану	8,3	15,5	20,6
8	Погіршення пам'яті	7,2	12,3	17,1

Для досягнення більш високого рівня працездатності потрібно обладнати робоче місце по всім нормативним актам та вимогам. Завдяки цьому продуктивність зростає на 15-30%

Конструкція робочого місця користувача ВДТ повинна забезпечувати підтримання оптимальної робочої пози х такими ергономічними характеристиками:

- Ступінь ніг - на підлозі або на підставці для ніг;

- Стегна - в горизонтальній площині;

- Передпліччя - вертикально;

- Лікті - під кутом 70-90 до вертикальної площини;

- Зап'ястя - зігнуті під кутом не більше 20 відносно горизонтальної площини;

- Нахил голови - 15 - 20 відносно вертикальної площини.

Висота робочої поверхні столу повинна бути в межах 680-800 мм, у середньому вона повинна становити 725 мм, ширина - 600-1400мм, глибина - 800 - 1000мм. Робочий стіл для ВДТ повинен мати простір для ніг висотою не менше 600мм, шириною - неменше 500мм, глибиною на рівні колін - не менше 450 мм, на рівні витягнутої ноги - не менше 650 мм. Робоче сидіння користувача ДТ повинно мати такі основні елементи: сидіння, спинку та стаціонарні або змінні підлокітники.

Висота поверхні сидіння повинна регулюватися у межах 400-500мм. Ширина та глибина його поверхні має бути неменшою ніж 400мм, а кут нахилу поверхні - від 15 вперед до 5 назад градусів.

Для досягнення працездатності працівників необхідно також забезпечити згідно «правил охорони праці під час експлуатації ПК» освітлення у приміщеннях з ДТ має бути змішаним. Природне світло повинно проникати через бічні світло прорізи, зорієнтовані, як правило, на північ чи північний схід.

Штучне освітлення повинно обладнуватися системою загального рівномірного освітлення. В приміщенні де працюють з документами переважно використовують комбіноване освітлення. Ефективність штучного освітлення приміщень залежить від правильного обслуговування світильників. Забруднення ламп, світильників, скла світлових отворів може знизити освітленість у 1,5 - 2 рази.

Пожежна безпека в банку.

В цілях підтримки високого рівня пожежної безпеки в обов'язку керівника підприємства входить: організація пожежної охорони об'єкту, організація навчання робітників і службовців правилам пожежної безпеки, розробка перспективних планів упровадження засобів пожежогасінні і заходів щодо підвищення рівня пожежної безпеки ; розробка інструкції про порядок роботи з пожароопасними речовинами і матеріалами, а також інструкцією про дотримання протипожежного режиму і про дії людей при виниклій пожежі; виготовлення і застосування засобів наочної агітації по забезпеченню пожежної безпеки і т.п.

У допомогу пожежній охороні організована пожежно-технічна комісія. До складу комісії, що призначається наказом керівника банку, входять: головний інженер (голова), начальник пожежної охорони, головний енергетик, головний технолог, головний механік, інженер по охороні праці і інші фахівці. Задачами пожежно-технічної комісії є виявлення порушень і недоліків технологічних процесів, які можуть привести до виникнення пожеж, і розробка заходів щодо їх усунення; сприяння органам пожежного нагляду і їх роботі; створення строгого протипожежного режиму; організація масової роз'яснювальної роботи серед персоналу.

Приміщення відділу відноситься до пожароопасного. Оскільки в приміщенні знаходяться горючі речовини в холодному стані (документація, роз друки, дерев'яні меблі), то його слід віднести до категорії "В" пожароопасних приміщень. Клас пожароопасності П1 оскільки в приміщенні знаходяться електроустановки. Приміщення відділу можна віднести до вибухобезпечних.

Будівлі , згідно СНіП 2.01.02-85 “Протипожежні норми”, повинні бути I або II ступенів вогнестійкості.

Необхідно оснастити будівлю первинними засобами пожежогасінню: внутрішніми пожежними водопроводами, ручними і пересувними вогнегасниками, сухим піском, азбестовими ковдрами. Пожежні крани повинні бути встановлені в коридорах, на майданчиках сходових кліток, у входів. Щити протипожежного захисту повинні бути оснащені ручними вуглекислотними вогнегасниками, оскільки для даного класу приміщень рекомендується використовувати хімічні засоби гасіння пожежі. Для гасіння пожеж в замкнутих об'ємах, яким і є приміщення техвідділу, застосовують вуглекислий газ для припинення подачі кисню повітря до вогнища спалаху.

Первинними засобами пожежогасінні можуть послужити ручні вогнегасники типу: ОУ-6 і ОУ-8. У приміщенні як первинні засоби пожежогасінні передбачені порошкові вогнегасники типа ОПС-6, проте їх застосування може виробити значний збиток в слідстві псування дорогої електронної апаратури, тому рекомендується застосовувати пінний вогнегасник типу ОХП-10.

Відповідальними за протипожежну організацію і дотримання протипожежного режиму в ВАТ “УкрСиббанк “ є завідуючи.

Весь пожежний інструмент, протипожежне обладнання і первинні засоби пожежогасіння (вогнегасники, пісок і т.п.) постійно мають знаходитись в справності і готовими до використання. Використовувати х не по призначенню забороняється.

Кожний працівник каси повинен добре знати місце розміщення первинних засобів пожежогасіння і вміти приводити їх в дію.

Коридори, проходи, основні і запасні виходи повинні бути постійно вільними і в нічний час освітленими. Складати обладнання і матеріали можна тільки в спеціально відведених для цього місцях.

Приміщення, робочі місця і територія повинні постійно зберігатися в чистоті та порядку. В середині приміщення забороняється палити, розводити вогонь, паливо мастильних матеріалів, використання електроплиток, електро чайників і т.п. Палити дозволяється тільки в спеціально відведених місцях.

Після закінчення роботи, перед закриттям приміщення необхідно провести прибирання приміщення від горючого сміття і відключити від мережі всі електроприлади.

Для ліквідації загоряння електроустановок, електропроводки і іншого обладнання, яке знаходиться під напругою, потрібно застосовувати вуглекислотний вогнегасник і сухий пісок.

Кожен працівник, який помітив загорання, або пожежу, повинен негайно викликати пожежну команду по телефону № 101 і прийняти міри по тушінню вогню маючими засобами.

Кожний начальник (завідуючий) повинен слідкувати за справністю і зберіганням всього проти пожежного обладнання, а також своєчасної перевірки і випробування вогнегасників.

Організація охорони установ банків

Охорона банків організується відповідно до вимог законодавчих і нормативних актів, які регламентують порядок, організацію охорони та обладнання банківських установ. Основними документами з охорони банків є: Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Інструкція з організації охорони установ банків України затверджена Постановою НБУ № 548 від 25 грудня 1998 р. та наказом МВС України № 963 від 25 грудня 1998 р. Інструкція про вимоги з організації охорони установ банків України, затверджена Постановою НБУ № 134 від 29 березня 2001 р., наказ МВС України № 257 від 14 квітня 1998 р., наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці № 123 від 30 листопада 1999 р., наказ Міністерства охорони здоров'я України № 45 від 31 березня 1994 р.

Метою впровадження охорони в установах банків є забезпечення захисту клієнтів, співробітників, відвідувачів, цінностей та майна банків від протиправних посягань у межах цих установ.

В основу розроблення системи охорони банку та організації її функціонування покладено принцип створення послідовних рубежів безпеки, на яких загрози мають бути своєчасно виявлені, а їх поширенню протистоятимуть надійні перешкоди. Ефективність системи охорони банку можна оцінити тривалістю часу з моменту виникнення загрози до початку її ліквідації.

Вибір форм, методів і засобів охорони залежить від таких факторів:

- можливі способи злочинних посягань на банки;

- характеристика технічної укріпленості установ банків;

- наявність і характеристики охоронно-пожежної сигналізації;

- наявність уразливих місць у технічній укріпленості установи банку, які відомі тільки службі безпеки та охороні;

- умови місцевості, де розташована установа банку, її конструктивні особливості;

- режим і характер роботи установи банку, розмір грошових і матеріальних цінностей;

- режим охорони установи банку;

- якісно-кількісні характеристики сил охорони;

- технічна оснащеність сил охорони.

Режим охорони може бути цілодобовим, частковим (у відповідні години доби) або вибірковим. Крім того, залежно від кількості сил і засобів, що використовуються для охорони, а також необхідності постійного чи часткового контролю території та об'єкта, установлюють простий або підсилений режим охорони.

Основні принципи охорони:

- активність і запобіжний характер охорони, що полягає у своєчасному виявленні ознак підготовки злочинних посягань на банк і вжитті заходів щодо їх попередження чи протидії;

- доцільність і обґрунтованість організації режиму охорони банку, своєчасність його підсилення, раціональне використання сил і засобів охорони;

- доцільне поєднання особистих можливостей з можливостями правоохоронних органів;

- здійснення охорони за єдиним планом;

- потайність і демонстративність охорони;

- максимальна інформованість складу охорони про всі події, що відбуваються в банку, зміну умов його діяльності.

Установи банків організовують охорону власною службою охорони або залучають до охорони на договірних засадах спеціальні підрозділи МВС України чи юридичні особи, яким надано право на здійснення охоронної діяльності (надання охоронних послуг) згідно з чинним законодавством України. Вибір сил охорони покладається на керівника установи банку.

Для вирішення питання про взяття банківської установи під охорону силами підрозділів МВС її керівник направляє до регіонального управління (відділу) Державної служби охорони (ДСО) лист з проханням здійснити первинне обстеження установи. На основі листа проводиться обстеження об'єктів банківської установи міжвідомчою комісією у складі представників регіонального управління (відділу) ДСО, територіального органу внутрішніх справ, підрозділу ДСО, Державної пожежної охорони (ДПО), регіонального управління відповідного банку та керівника установи банку, що обстежується. Комісія повинна визначити вид та систему охорони, заходи технічної укріпленості, оснащення засобами охоронно-пожежної сигналізації (ОПС) і тривожної сигналізації (ТС), безпеки, зв'язку тощо. За результатами обстеження складається акт. Крім того, актом оформляється прийняття в експлуатацію засобів охоронної, охоронно-пожежної і тривожної сигналізації, установлених в установі банку.

Взяття об'єкта під охорону оформляється договором між органом охорони і банком. Одночасно з договором складається дислокація, в якій указуються об'єкти, що підлягають охороні, час та вид охорони.

Юридичні особи, які мають право надавати послуги охорони, здійснюють взяття установи банку під охорону за домовленістю сторін або у такий же спосіб, як і з підрозділами МВС.

Відповідно до використання сил та засобів охорони остання поділяється на фізичну та технічну. У свою чергу, фізична охорона здійснюється силами фізичних осіб за допомогою установлення стаціонарних постів, виділення груп для супроводження вантажів та цінностей, патрульних груп, охорони посадових осіб банку.

Технічна ж охорона забезпечується встановленням у визначених місцях технічних засобів охорони (ТЗО), які поділяються на засоби затримки, засоби охоронної та засоби пожежної сигналізації, засоби спостереження за територією і приміщеннями установи банку, обладнання для реєстрації внесення (винесення) заборонених матеріалів і виробів.

За рішенням керівника установи банку може обиратись один із перелічених видів охорони:

- цілодобова фізична охорона з підключенням відповідних технічних засобів охорони для спостереження сил охорони;

- у робочий час -- фізична охорона з підключенням відповідних технічних засобів охорони для спостереження сил охорони, у неробочий час -- охорона тільки за допомогою відповідних технічних засобів охорони, що підключені для спостереження сил охорони;

- цілодобова охорона тільки за допомогою відповідних технічних засобів охорони, що підключаються для спостереження сил охорони.

Керівник банку або уповноважена ним особа при організації охорони визначає:

- організацію пропускного та внутрішньо об'єктового режиму;

- місця встановлення технічних засобів охорони та їх кількість;

- технічні засоби охорони для забезпечення відповідного реагування на їх сигнали сил охорони;

- конкретні (мінімально можливі) терміни оперативного реагування сил охорони на сигнали технічних засобів охорони;

- дії працівників банку і сил охорони у разі спрацювання технічних засобів охорони, а також їхні дії у непередбачених ситуаціях;

- взаємодію між різними суб'єктами охорони, якщо має місце залучення до виконання завдань охорони різних суб'єктів;

- інші заходи, необхідні для забезпечення надійного збереження цінностей і належного рівня охорони відповідної установи банку.

На випадок розбійного нападу, пожежі, стихійного лиха, інших надзвичайних обставин розроблюються плани дій персоналу банку та сил охорони. Згідно з такими планами один раз у квартал можуть проводитись відповідні інструктажі або тренування працівників банку.

У разі пожежі наряд охорони або працівники банку повідомляють про це пожежну охорону, чергового органу внутрішніх справ і управління (відділу) охорони, керівника банку і вживають заходів щодо врятування цінностей і майна.

У разі загорання в грошових сховищах не дозволяється відкривати їх і порушувати цілісність печаток до прибуття посадових осіб об'єкта, відповідальних за збереження цінностей.

Кількісний склад сил охорони на один цілодобовий пост визначають за діючою плановою нормою робочого часу працівників, які безпосередньо забезпечують охорону банку. За специфікою роботи особовий склад сил охорони може нести службу вдень і вночі за 8-, 12-, 24-годинним графіком чергування.

Загалом діяльність сил охорони передбачає виконання трьох груп завдань:

- аналітичні, пов'язані з отриманням інформації про загрози охороні банку та джерела таких загроз, а також з аналізом стану охорони банку;

- процедурно-відбивні, пов'язані з організацією охорони об'єктів установи банку, своєчасною реакцією сил охорони на виникнення загроз, відбиттям і локалізацією посягань на об'єкти охорони банку, взаємодією сил охорони з ДСО, ліквідацією наслідків посягань і відновленням режиму охорони;

- попереджувальні, пов'язані зі створенням іміджу сильного і надійного режиму охорони, своєчасним виявленням ознак підготовки посягань на об'єкти охорони, завчасним зосередженням сил і засобів охорони на загрозливих ділянках та об'єктах охорони, проведенням заходів дезінформації зловмисників.

Працівники охорони мають відповідати таким вимогам (наказ МВС України № 112 від 28 лютого 1994 р.):

а) керівники підрозділів охорони -- мати вищу юридичну освіту або стаж роботи не менше трьох років у охоронних, оперативних, слідчих підрозділах органів МВС, СБУ або стаж служби не менше п'яти років на командних посадах стройових частин і навчальних підрозділів ЗС або стаж роботи не менше п'яти років за останні 10 років у структурах, які надають послуги охорони;

б) працівники підрозділів охорони -- мати вік не менше 18 років, позитивний висновок медичної комісії про відсутність протипоказань виконувати функції, пов'язані з охоронною діяльністю, початкову підготовку до виконання своїх обов'язків з охорони об'єктів і громадян, не бути поміченим у систематичному порушенні громадського порядку, зловживанні спиртними напоями або захопленні наркотичними речовинами, не мати пред'явленого звинувачення у скоєнні злочинів, притягнення до суду, непогашеної судимості за умисні злочини, вироку суду про позбавлення права займатись охоронною діяльністю, мати постійне місце проживання.

Режими охорони банків

Охорона несе в собі велику низку заходів обмеження. Водночас підприємництво й обмеження за своєю природою суперечливі, і мистецтво розроблення режиму охорони полягає саме в тому, щоб знайти оптимальне поєднання заходів заборони з інтересами підприємницької діяльності. Відповідно до цього охорона установ банку функціонує у вигляді встановлення відповідних її режимів: пропускного і внутрішньо об'єктового.

Пропускний режим передбачає установлення відповідного порядку доступу в банк, який виключав би можливість безконтрольного входу (виходу) на територію установи банку, в його приміщення та до персоналу.

Внутрішньо об'єктовий режим, у свою чергу, передбачає створення відповідної системи заходів і правил, спрямованих на забезпечення схоронності матеріальних цінностей банку його інформаційних ресурсів, особистої безпеки працівників банку, його клієнтів, аварійної і пожежної безпеки.

Пропускний режим -- невід'ємна частина загальної системи охорони банку. Він включає в себе:

- порядок приймання відвідувачів і видачі перепусток;

- порядок пропуску осіб;

- порядок пропуску транспортних засобів і матеріальних цінностей;

- порядок документування порушень пропускного режиму.

Пропускний режим у банку може організовуватись стаціонарними постами (пропускними пунктами) та за допомогою технічних засобів відповідно до внутрішнього розпорядку роботи, який включає операційний та поза операційний час.

З метою спрощення пропускного режиму використовують різні види перепусток:

постійні -- видаються особам, які перебувають у штаті банку, працівникам охорони та особам, які обслуговуються ТСО. Строк дії таких перепусток вказується у бланку самої перепустки. Вона пред'являється без документів, що засвідчують особу, на ній має бути фотографія особи, засвідчена печаткою банку. У деяких випадках для штатних працівників установи банку видаються відповідні індивідуальні посвідчення, які також можуть використовуватись як документи на право доступу в банк;

тимчасові -- зазвичай для штатних працівників на період терміну випробування, осіб, що працюють за трудовою угодою або у складі тимчасових колективів. Строк дії таких перепусток до півроку;

разові -- для всіх відвідувачів. Така перепустка одноразова і дійсна протягом робочого дня. Після завершення роботи в банку перепустку підписує особа, яка її замовляла, при цьому вказується час вибуття відвідувача, потім її здають на пропускному пункті. Черговий фіксує час вибуття відвідувача у відповідному журналі;

перепустки для клієнтів операційних підрозділів -- для представників підприємств, які обслуговуються в даній установі банку;

матеріальні -- дають право винесення (вивезення) з банку вказаних у них матеріальних цінностей.

Форма і зміст бланків перепусток виконуються друкарським способом.

Підставою для видачі разової перепустки є заявка. Як виняток, підставою може бути усне розпорядження керівника банку, його заступників, начальника служби безпеки, начальника охорони банку. У цьому разі таке розпорядження фіксується в книзі прийому відвідувачів.

У заявці на перепустку вказуються:

- прізвище, ім'я та по батькові відвідувача, його паспортні дані;

- мета відвідування банку;

- дата і час відвідування;

- дані посадової особи, яка приймає відвідувача;

- підпис особи, яка за наказом по банку має право замовляти перепустки.

Тимчасові та постійні перепустки видаються за списками, засвідченими керівниками підрозділів банку, на осіб, які наказом керівника банку призначені на посаду або виконують у банку відповідну роботу не менше як тиждень.

До установ банку за службовими посвідченнями вхід у приміщення може бути дозволено протягом робочого дня народним депутатам України, членам правління Національного банку України, фельд'єгерям вузла спецзв'язку Головного управління Держфельдслужби України, депутатам місцевих рад народних депутатів, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України (АКУ) і представникам територіальних відділень АКУ, прокурорам, працівникам НБУ, правоохоронних органів, органів АКУ, які мають відповідні приписи на перевірку установи банку.

Розмежування доступу в приміщення і на територію банку здійснюється за допомогою відповідних шифрів (кодів), що проставляються у перепустках.

Пропускні пункти повинні мати місце охоронника, кімнату для чергової зміни пропускного пункту, кімнату огляду громадян, камеру зберігання особистих речей, гардероб, засоби обмеження доступу, необхідні засоби зв'язку. Якщо пропускний пункт виконує також функції пропуску транспорту, то його обладнують оглядовими ділянками.

Клієнти і відвідувачі проходять на територію банку, яка охороняється за відповідними перепустками, як виняток, вони можуть проходити у супроводі відповідальної особи банку. В останньому випадку вихід їх з банку здійснюється також у супроводі відповідальної особи. Клієнти мають право проносити через пропускний пункт особисті речі індивідуального користування (кейси, портфелі, целофанові пакети, дамські сумочки і т. п.).

Час проходу на територію банку, яка охороняється, визначається правилами внутрішнього розпорядку роботи банку.

У разі виявлення осіб, які проходять у банк з неправильно оформленими, недійсними, оголошеними втраченими перепустками, такі особи та надані ними перепустки затримуються і з ними проводить роботу служба безпеки банку.

Майно та інші предмети, які викликають підозру, можуть бути перевірені у присутності і з дозволу їх власника. У разі виявлення заборонених до внесення в банк речей або ознак, які вказують на небезпечність речей, особи -- власники таких речей, підозрілі речі затримуються і передаються в службу безпеки банку. За необхідності про такі випадки повідомляються відповідні підрозділи органів МВС.

Переміщення матеріальних цінностей з місця їх зберігання в інші місця здійснюється в дозвільному порядку. Підставою для переміщення матеріальних цінностей є письмове розпорядження керівника установи банку матеріально відповідальній за них особі. Матеріальні цінності переміщуються у супроводі охорони. Вивезення (винесення) матеріальних цінностей за межі установи банку здійснюється уповноваженою особою, яка отримала матеріальні цінності під звіт або в інший спосіб одержала їх у законному порядку.

Матеріальні цінності виносяться з установи банку, якщо є:

- особа, яка отримала матеріальні цінності під звіт, купила їх за власний рахунок або за довіреністю придбала їх для іншої особи;

- довіреність на отримання матеріальних цінностей, документ який посвідчує особу;

- накладна встановленої форми, яка підтверджує видачу (передання) матеріальних цінностей;

- перепустка на право вивезення (винесення) матеріальних цінностей за межі установи банку, в якій вказана назва майна, кількість місць, вид упаковки, прізвище, ім'я, по батькові матеріально відповідальної особи та дата і час отримання нею майна зі складу (підрозділу установи банку).

У разі пожежі, аварії, стихійного лиха евакуація майна проходить під контролем керівників підрозділів, персоналом установ банку або спеціально створеними евакуаційними командами за заздалегідь підготовленими описами матеріальних цінностей. Розпорядження про евакуацію матеріальних цінностей у такому разі дає керівник установи банку. Сили охорони забезпечують охорону майна в місцях їх евакуації.

Слід зазначити, що перепустка на винесення матеріальних цінностей не дає права на вхід у приміщення банку або вихід із нього без перепустки встановленого зразка.

На осіб, яким необхідно працювати у вихідні та святкові дні, складається заявка для разової перепустки, де вказуються характер робіт, час їх проведення, прізвища та ініціали осіб, що залучені до роботи. На основі заявки видається наказ по банку із зазначенням часу проведення робіт, зони доступу осіб, що виконуватимуть роботи, виписується разова перепустка, де вказується кількість осіб і протягом якого часу вони працюватимуть.

У разі необхідності перебування в приміщенні банку в позаробочий час складається поіменний список, де зазначаються особи, які проводитимуть роботи, час проведення робіт і зона доступу. Список підписує керівник банку.

Внутрішньо об'єктовий режим включає:

- розроблення та введення в дію внутрішньо об'єктового розпорядку роботи установи банку;

- порядок допуску працівників банку до режимних приміщень;

- порядок відкривання, закривання і здавання під охорону робочих приміщень;

- порядок видачі і зберігання ключів від робочих приміщень, металевих печаток для опечатування дверей приміщень;

- порядок використання індивідуальних карток, призначених для проходження в банк через автоматизовані системи доступу;

- порядок дій працівників банку та сил охорони у разі виявлення порушень відбитків печаток, відмови роботи індивідуальних карток, втрати ключів, карток, перепусток або металевих печаток;

- порядок дій сил охорони і персоналу банку у позаштатних ситуаціях (пожежах, стихійних лихах, нападі на установи банку та ін.);

- порядок доступу у приміщення в неробочий час, вихідні та святкові дні;

- обов'язки працівників банку щодо додержання вимог внутрішньо об'єктового режиму та відповідальність за його порушення.

Таким чином, охорона є однією з умов ефективного функціонування банку на ринку банківських послуг і вимагає ретельного виконання її заходів та встановлених правил всіма працівниками, клієнтами і відвідувачами банку.

Висновки

У сучасних умовах розвитку економіки внаслідок економічної та політичної нестабільності банки не здатні адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовищ, внаслідок чого потрапляють у кризові ситуації. Кризи, які виникають у процесах функціонування й розвитку банків, мають негативні наслідки та можуть призвести як до банкрутства окремих банків, так і до масової неплатоспроможності, тобто системної кризи банківської системи. Виходячи з цього, актуальним питанням є формування відповідного організаційно-економічного механізму антикризового управління, здатного забезпечити адекватне реагування банку на вплив дестабілізуючих факторів зовнішнього і внутрішнього середовищ.

Під організаційно-економічним механізмом антикризового управління розуміють сукупність методичних інструментів, які дають можливість моделювати варіанти прийнятих рішень, розробляти засоби їх аналізу й реалізації, чим підвищують їх обґрунтованість та знижують ризик від упровадження. Організаційно-економічний механізм антикризового управління є основною конструкцією системи антикризового управління суб'єкта господарювання. Антикризове управління припускає реалізацію стратегій антикризового управління, які складаються з великої кількості цільових заходів, спрямованих на подолання виниклих загроз, негативних тенденцій у процесах функціонування та розвитку банку.

За результатами проведеної роботи, можна зробити висновок, що дослідження було проведено згідно з поставленими завданнями і мета роботи була досягнута.

Проаналізувавши діяльність ВАТ «УкрСиббанк» можна порекомендувати наступні дії, які б сприяли покращенню його діяльності та вдосконаленню антикризового управління:

- повна заміна керівних кадрів;

- управління ліквідністю та прибутковістю;

- підвищення рівня капіталізації;

- оптимізацію управління активами та зобов'язаннями;

- скорочення персоналу;

- проведення стрес-тестування.

Залежно від характеру кризи (системна криза або кризова ситуація в окремому банку) оздоровлення може більшою або меншою мірою спиратися на підтримку держави. В обох випадках банку слід активізувати співпрацю з банками-контрагентами, клієнтами (держателями поточних рахунків, позичальниками та вкладниками), держателями облігацій, акціонерами, центральним банком, а також засобами масової інформації та рейтинговими агентствами. Без цього (принаймні моральної підтримки) неможливо провести оздоровлення банку.

Для вдосконалення антикризового управління ВАТ «УкрСиббанк» та інших вітчизняних банків можуть бути використані такі спеціальні методи, як

- бенчмаркінг;

- аутсорсинг;

- реінжинирінг.

Також, для підвищення кризового порогу банку використовується сценарне прогнозування. Ефективність застосування сценаріотехніки в банках як елементу антикризового управління підтверджується тим фактом, що наявна методика дозволяє забезпечити банківський менеджмент готовністю до дій в незапланованих кризових ситуаціях, дозволяє надати результати діагностики фінансової стійкості банку в найбільш наочній та переконливій формі. Завдяки сценарного метода, можна отримати не лише загальні уявлення про майбутні параметри функціонування системи, а зробити вибір оптимального рішення посеред максимально наближених до реальності альтернатив.

З метою попередження кризових явищ у провідних банках світу впроваджується управління безперервністю банківського бізнесу, що забезпечує готовність до потенційних проблем та ризиків. У сфері реструктуризації проблемної заборгованості за кредитами слід відзначити зарубіжні практичні здобутки створення корпорацій з управління проблемними активами.

Практичні надбання провідних банків світу є дуже корисними для аналізу та впровадження в українських банківських установах. Проте, використовуючи зарубіжний досвід, не можна сліпо копіювати всі інструменти антикризового менеджменту: їх впровадження потребує пристосування до реалій вітчизняного фінансового та банківського устрою.

Список використаної літератури

1. Адаменко С.І. характеристика та класифікація загроз у банківській системі Украхни/ стратегічна панорама - 2004- №4- с.48-52

2. Антикризисное управление. Общие основы и особенности России: Уч. пособие [И.К. Ларионов, Н.И. Брагин, А.Т. Алиев и др]/Под ред. И.К. Ларионова. - М.: Изд. Дом «Далинов и К», 2001. - 247 с.

3. Барановський О. проблемні банки: виявлення й лікування/ Вісн.НБУ - 2009- №11-с.18-31

4. Банки заслуговують на аванс довіри вкладників/ Урядовий кур'єр- 2004.-№235

5. Бюлетень НБУ- 2004, - №6.

6. Банківський менеджмент: Підручник/ за ред. О.А. Кириченка, В.І. Міщенка. - К.: Знання, 2005. - 831ст.

7. Банківський менеджмент: Навч. посіб./ О.А. Кириченко, І.В. Геленко, С.Л. Рогольта ін.; за ред. О.А. Кириченка. - 3-тє вид., перероб. і доп. - К.: Знання-Прес, 2002. - 438с

8. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: в 2 т. - К.: Ника-Центр, 1999. -592 с.

9. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. - К.: Видавничий центр „Академія”, 2001. - 320ст.